Іон-селективні електроди для визначення мелоксикаму

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Химия


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ІОН-СЕЛЕКТИВНІ ЕЛЕКТРОДИ

ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ МЕЛОКСИКАМУ

Зміст

  • ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ТЕРМІНІВ
  • Вступ
  • Розділ 1 Класифікація Нпзп, ЗАГАЛЬНА Характеристика Мелоксикаму та методи його визначення
    • 1.1 Класифікація нестероїдних протизапальних препаратів
    • 1.2 Мелоксикам, як лікарський засіб
      • 1.2.1 Фізичні та хімічні властивості мелоксикаму
      • 1.2.2 Фармацевтичні властивості мелоксикаму
      • 1.2.3 Застосування мелоксикаму
      • 1.2.4 Форми випуску лікарських засобів на основі мелоксикаму
    • 1.3 Методи визначення мелоксикаму
      • 1.3.1 Хроматографічні методики визначення
      • 1.3.2 Спектрофотометричні методики визначення
      • 1.3.3 Інші методи визначення мелоксикаму
    • 1.4 Лікарський засіб, рівні якості
  • Висновки до розділу 1
  • Розділ 2 Методика та техніка експерименту
    • 2.1 Приготування стандартних розчинів
    • 2.2 Синтез іонних асоціатів для іоноселективних електродів
    • 2.3 Приготування полівінілхлоридної мембрани
  • Висновки до розділу 2
  • Розділ 3. Іоноселективні електроди на основі іонних асоціатів як електродоактивних речовин для визначення мелоксикаму
    • 3.1 Основні електрохімічні характеристики іоноселективних електродів
      • 3.1.1 Нижня межа виявлення
      • 3.1.2 Вивчення залежності потенціалу від рН розчину
      • 3.1.3 Відтворюваність та дрейф потенціалу
      • 3.1.4 Час відгуку
      • 3.1.5 Коефіцієнт селективності
    • 3.2 Встановлення оптимальних умов роботи мелоксикам-селективного сенсора
      • 3.2.1 Вплив природи і вмісту пластифікатора на основні електродні характеристики ІСЕ
      • 3.2.2 Вплив природи ЕАР на основні електродні характеристики мелоксикам селективних електродів
      • 3.2.3 Вплив вмісту електродоактивної речовини в мембрані
      • 3.2.4 Вплив рН розчину
      • 3.2.5 Час відклику
      • 3.2.6 Селективність
      • 3.2.7 Відтворюваність основних електродних характеристик мелоксикам-чутливих сенсорів
  • Висновки до розділу 3
  • Висновки
  • Література
  • ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ТЕРМІНІВ

ВЕРХ — високо ефективна рідинна хроматографія;

ЕАР — електродоактивна речовина;

ІА — іонний асоціат;

ІСЕ — іон-селективний електрод;

Мел — мелоксикам;

НПЗП — нестероїдні протизапальні препарати;

ОБ — основний барвник;

ОФ ВЕРХ — обернено фазова високо ефективна рідинна хроматографія;

ПВХ — полівінілхлорид;

РХ — рідинна хроматографія;

ТШХ — тонкошарова хроматографія;

ЦОГ-2 — циклооксигеназа.

Вступ

Сучасна медицина немислима без використання лікарських препаратів, але вони повинні бути не лише ефективними, але й безпечними. Причиною небезпеки може бути: невідповідність кількісного вмісту субстанції згідно специфікації, наявність домішок, продуктів розкладу тощо. У зв’язку із цим і існує потреба постійного строгого контролю якості фармацевтичної продукції на всіх стадіях виробництва — від сировини до готових лікарських форм.

Один із методів, який дозволяє з високою точністю, чутливістю та селективністю визначати речовини в багатокомпонентних сумішах є потенціометрія з використанням іон-селектривних електродів (ІСЕ). Проте, на даний час, для більшості лікарських засобів, не існує потенціометричних методик, за допомогою яких можна було б проводити такі визначення.

В останні роки у літературі з’являються дані щодо ефективного використання іонних асоціатів (ІА) основних барвників (ОБ) як електродоактивних речовин для іоноселективних електродів [. Кормош Ж. О. Спектрофотометричне визначення диклофенаку з використанням астрафлоксину / Ж. О. Кормош, І. П. Гунька, Я. Р. Базель // Укр. Хім. журн. — 2008. — Т. 74, № 1. — С. 64−68. Kormosh Zh. Preparation and сharacterization of a diclofenac sensitive electrode based on a PVC matrix membrane / Zh. Kormosh, I. Hunka, Ya. Bazel // Acta Chimica Slovenica. — 2008. — Vol. 55, № 2. — P. 261−267. Кормош Ж. О. Сенсор для визначення диклофенаку / Ж. О. Кормош, І. П. Гунька, Я. Р. Базель // Укр. Хім. журн. — 2008. — Т. 74, № 10. — С. 91−95.]. Такі сполуки відповідають основним вимогам, які ставляться до електродоактивних речовин, а саме: вони краще розчинні в органічному розчиннику у порівнянні з водним розчином і здатні до часткової дисоціації в органічній фазі з утворенням потенціалвизначуваних іонів.

Актуальність розробки ІСЕ для визначення мелоксикаму обумовлена, з одного боку, очевидними перевагами методу потенціометрії (простота, експресність, чутливість, селективність, можливість проведення аналізу в каламутних і забарвлених середовищах і т.п.), а з іншого боку, тією роллю, яку відіграє мелоксикам у сучасній фармації. Адже, на сьогодні, мелоксикам є одним із найбільш ефективних нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), які використовуються у медичній практиці для лікування різного роду запальних процесів.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з напрямом кафедри аналітичної хімії Волинського національного університету імені Лесі Українки відповідно до програми прикладних досліджень за держбюджетною темою Міністерства освіти і науки України «Сполуки на основі органічних катіонів для аналізу фармацевтичних препаратів та інших об'єктів» (2008−2009 рр., номер держ. реєстрації - 0108U000404), міжнародних проектів № М/177−2006 «Іонні асоціати на основі органічних основ як електрохімічні сенсори в іонометрії» (2006−2007 рр., номер держ. реєстрації - 0106U005822), № М/82−2008 «Нові аналітичні форми для визначення деяких органічних та неорганічних речовин у фармацевтичних препаратах» (2008−2009 рр., номер держ. реєстрації - 0108U003119).

Мета та завдання дослідження. Метa роботи — обґрунтувати можливість аналітичного застосування ІА мелоксикаму з ОБ (як протиіонів), а також розробити й апробувати нові чутливі, селективні та експресні потенціометричні методики визначення цього НПЗП.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

— виготовити іоноселективні електроди (ІСЕ), що містять виділені у твердому вигляді ІА як електродоактивну речовину (ЕАР), із полівінілхлоридними мембранами, що відрізняються за вмістом і природою пластифікатора, електродоактивної речовини;

— вивчити вплив складу мембрани на основні хіміко-аналітичні характеристики (рН-діапазон функціонування, чутливість, нахил і межі лінійного нахилу електродної функції, відтворюваність потенціалу, час відклику та життя), а також на потенціометричну селективність таких ІСЕ щодо ряду іонів й органічних речовин;

— розробити методику потенціометричного із використанням ІСЕ на основі ІА методу визначення мелоксикаму та, визначивши його основні метрологічні характеристики, дати порівняльну оцінку розробленої методики з відомими на сьогодні аналогами, а також методиками, що пропонуються фармакопеями.

Об'єкт дослідження - іонні асоціати мелоксикаму з основними барвниками; ІСЕ на основі ІА оборотні до аніону мелоксикаму.

Предмет дослідження — електро-аналітичні характеристики мелоксикам селективних електродів.

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті проведених нами досліджень показано, що мелоксикам з ОБ утворює іонні асоціати. Встановлено, що дані ІА можуть бути виділені у твердому вигляді й використані як електродоактивні речовини для створення іоноселективних електродів для визначення мелоксикаму. На їх основі виготовлено електроди різного складу. Вивчено вплив природи і вмісту електродоактивної речовини, пластифікатора й інших факторів на хіміко-аналітичні характеристики розроблених електродів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні досліджених аналітичних форм для розробки доступних чутливих і селективних методик потенціометричного визначення мелоксикаму в фармацевтичних препаратах.

Особистий внесок дипломанта у дослідження полягає в аналізі літературних даних щодо методів виявлення та визначення мелоксикаму, проведенні експериментальних досліджень та розробці аналітичної методики. Постановка завдань досліджень, обговорення й узагальнення результатів експерименту, формулювання загальних висновків здійснювалася науковим керівником старшим викладачем Гунькою І. П за участю дипломанта.

Структура й обсяг випускної роботи. Випускна робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаної літератури. Текст дипломної роботи викладено на 37 сторінках та містить 6 таблиць, 7 рисунків.

Розділ 1. Класифікація Нпзп, ЗАГАЛЬНА Характеристика Мелоксикаму та методи його визначення

1.1 Класифікація нестероїдних протизапальних препаратів

Нестероїдні протизапальні препарати належать до великої фармакологічної групи, до якої входить більш як 70 препаратів різної хімічної структури. На Україні випускають понад 47 НПЗП (24 із них є комбінованими) на основі 12 субстанцій [. Николенко В. В. Обоснование выбора наиболее часто применяемых нестероидных противовоспалительных средств при воспалительных заболеваниях / В. В. Николенко // Укр. фарм. журн. — 1997. — С 14.]. Вони широко використовуються у медичній практиці й займають важливе місце під час лікування хворих на ревматоїдний артрит та остеоартроз. Згідно з даними МОЗ близько 20% усіх жителів планети регулярно приймають НПЗП [. Вікторов А. П. Безопасность современных нестероидных противоспалительных препаратов: между сциллой и харидбой / А. П. Вікторов // Укр. ревмат. журн. — 2002. — T. 10, № 4. — C. 12−22.]. За інформацією світової консалтингової компанії «Decision resources, Inc» (основної з продажу саме цих лікарських препаратів), у 2001 р. лише для лікування остеоартриту нестероїдних протизапальних препаратів продано на суму близько 1,6 млрд дол. Згідно з прогнозами на 2008 р. ця цифра досягне 4 млрд дол. США. Також, за даними Центру медичної статистики МОЗ України, в Україні за останні 10 років поширеність ревматоїдного артриту залишається стабільною — 347,6 хворих на 100 тис. населення у 1992 р. та 330,6 — у 2001 р. Захворюваність на ревматоїдний артрит висока, щорічно діагностують близько 9-ти тисяч вперше виявлених хворих, причому 67−68% із них — особи працездатного віку [. Зелінська О. М. Фармакоекономічний аналіз нестероїдних протизапальних препаратів для лікування хворих на ревматоїдний артрит в Україні / О. М. Залінська // Укр. ревмат. журн. — 2002. — T. 9, № 3. — C. 27−31.]. Економічні витрати на лікування пацієнтів з ревматичними захворюваннями постійно зростають, оскільки за рівнем інвалідизації ці захворювання посідають 2-ге місце в Україні [. Коваленко В. Н. Ревматология как одна из важнейших проблем медицины / В. Н. Коваленко, А. Г. Каминський // Укр. ревмат. журн. — 2000. — № 1. — C. 3−8.]. Класифікація найпоширеніших НПЗП, їх торгові назви, хімічні формули та основні метаболіти подано в таблиці 1.1.

Мелоксикам розроблений на межі 1980−1990-х років. Упровадження його в медичну практику стало значним здобутком у фармакології кінця ХХ століття, оскільки це суттєво вплинуло на зниження частоти розвитку гастроінтестинальних ускладнень.

Таблиця 1. 1

Хімічна класифікація, назви, структурні формули НПЗП

Речовина

Структурні формули

1. Карбоксильні кислоти

Саліцилати

Ацетилсаліцилова кислота

(торгова назва:

Аспірин)

Мr = 180,04

Метаболіти аспірину

Дифлунізан

(торгова назва:

Долобід)

Мr = 250,04

Інші саліцилати:

Алокспірин, Амоксіпрім, Фаісламін, Бенорилат, Салсалат

Пропіонати («профени»)

Ібупрофен

(торгові марки:

Акт-3, Адвіл, Бруфен, Мотрін, Нупрін, Нурофен)

Мr = 206,13

Метаболіти ібупрофену

Фенопрофен

(торгова назва:

Налфон)

Мr = 242,09

Метаболіти фенопрофену

Кетопрофен

(торгові назви:

Орудіс, Оруваіл)

Мr =254,09

Метаболіт кетопрофену

Напроксен

(торгові марки:

Алеве, Анапрокс та ін.)

Мr =230,09

Метаболіти напроксену

Оцтові кислоти

Індометацин

(торгові марки:

Індоцин, Індоцид)

Мr =343,06

Кеторолак

(торгова марка:

Торадол)

Мr = 255,06

Диклофенак

(торгові марки:

Вольтарен, Вольтарол та ін.)

Мr = 295,01

Метаболіти диклофенаку

Антранілати

Мекофленамікова кислота

(Мекломен)

Мr = 295,02

Мефенамінова кислота (Понстел)

Мr = 241,11

2. Енолінові кислоти

Оксиками

Піроксикам

(Фелдене)

Мr = 331,06

Мелоксикам

(Мобік)

Мr = 351,03

Піразолони

Фенілбутазон або Буте

Мr = 308,15

Інші піразоліни:

Оксифенілбутазон, Азапропазон

3. Аніліни

Ацетоамінофен або парацетамол

(Панадол, Тиленол та ін.)

Мr = 151,06

Фенацетин або ацетофенетідин

Мr = 179,09

1.2 Мелоксикам, як лікарський засіб

Мелоксикам, як і всі речовини, володіє фізичними, хімічними та іншими властивостями, які є специфічними і відрізняють його від інших.

1.2.1 Фізичні та хімічні властивості мелоксикаму

Мелоксикам (C14H13N3O4S2)-(4-гідрокси-2-метил N-(5-метил-2-тіазоліл)-2Н-1,2-бензотіазин-3-карбоксамід-1,1-діоксид). Похідна оксикаму. Світло-жовта речовина, практично не розчинна у воді, дуже добре розчинна в сильних кислотах, лугах, дещо розчинна в метанолі. Значення pKa мелоксикаму 1,1 і 4,2. Молекулярна маса- 351,41 [. Машковський М. Д. Лекарственные средства: В 2 т. Т.1. / Машковський М. Д. — 14-е изд., перераб., испр. и доп. — М.: ООО «Изд. Новая волна»; Изд. С. Б. Дивов, 2002. — 540 с.: 8 с. ].

1.2.2 Фармацевтичні властивості мелоксикаму

Метааналіз дванадцяти досліджень, в яких мелоксикам призначали понад 20 тис. пацієнтів, показав зниження ризику виникнення серйозних гастроінтестинальних ускладнень (виразок, перфорацій, кровотеч) на 36% і 48% порівняно з терапією диклофенаку натрію, піроксикаму та напроксену.

Дослідження показують, що його переносимість виявилася досить високою у більшості пацієнтів із ревматичними захворюваннями. При цьому кількість побічних ефектів, у тому числі шлунково-кишкових, незначна.

Терапевтична ефективність і безпека мелоксикаму, зокрема Мовалісу, вивчена у численних рандомізованих дослідженнях, проведених в Україні та поза її межами. Мелоксикам порівняно з такими традиційними НПЗП, як диклофенак натрію, піроксикам та інші, при тривалому застосуванні відрізняється меншою гепато- та нефротоксичністю. Мелоксикам практично не чинить негативного впливу при його одночасному застосуванні зі серцевими глікозидами, адреноблокаторами, діуретиками, цитостатиками, що має велике значення при призначенні цих лікарських засобів пацієнтам із відповідними захворюваннями [. Вікторов О. П. Мелоксикам: безпека при медичному застосуванні як основа раціональної фармакотерапії / О. П. Вікторов, В. Г. Кучер, О. В. Кашуба // Укр. Хім. журн. — 2006. — Т. 54, № 1. — С. 56−59.].

1.2.3 Застосування мелоксикаму

Мелоксикам застосовується при запальних і дегенеративних захворюваннях суглобів, що супроводжуються больовим синдромом: артрити, в тому числі ревматоідний артрит, гострий остеоартрит, хронічний поліартрит; спондиліт (хвороба Бехтерева), больовий синдром при остеоартрозах і радикулітах [. Мелоксикам у лікуванні хворих на ревматоїдний артрит і остеоартроз / Г. В. Дзяк, Т. А. Симонова, М. Г. Гетьман [та ін.] // Український неврологічний журнал. — 2008. — № 3. — С. 110−111.].

1.2.4 Форми випуску лікарських засобів на основі мелоксикаму

Мелоксикам, як нестероїдний протизапальний засіб широко застосовується у медичній практиці. На основі його субстанції розроблена значна кількість препаратів різної форми випуску таких як: пігулки, гелі, свічки, креми, таблетки. На фармацевтичному ринку України зустрічається у широкому асортименті лікарських форм, а саме: Моваліс (Movalis), Моваліст (Movalist), Мелоксикам-лугал (Meloxicam-lugal), Мелбек (Melbec), Зелоксим (Zeloxim).

нестероїдний протизапальний мелоксикам електрод

1.3 Методи визначення мелоксикаму

Для визначення мелоксикаму у літературних джерелах знайдено близько тридцяти методик: із них — 35% належить методу спектрофотометрії, 45% - рідинній хроматографії (РХ), 20% припадає на інші методи (електрохімічні, флюорометричні, капілярний електрофорез, ТШХ). На рисунку 1.1 представлено діаграму, яка відображає застосовність хіміко-аналітичних методів до визначення мелоксикаму.

Рис. 1.1. Аналітичні методи для визначення мелоксикаму

1.3.1 Хроматографічні методики визначення

Можливість визначення мелоксикаму найбільш повніше описано методами хроматографії. Більшість із цих методик присвячені визначенню препарату у людській плазмі [. Determination of meloxicam in human plasma using a HPLC method with UV detection and its application to a pharmacokinetic study / J. Bae, M. Kim, Ch. Jang, S. Lee // Journal of Chromatography B. — 2007. — Vol. 859. — P. 69−73. Yuan Yu. Determination of meloxicam in human plasma by liquid chromatography-tandem mass spectrometry following transdermal administration / Yu. Yuan, X. Chen, D. Zhong // Journal of Chromatography B. — 2007. — Vol. 852. — P. 650−654. . Simultaneous determination of piroxicam, meloxicam and tenoxicam in human plasma by liquid chromatography with tandem mass spectrometry / Ji Young, H. W. Lee, Yo. H. Kim [et al] // Journal of Chromatography B. — 2005. — Vol. 826. — P. 214−219. . Application of an alkyl-diol silica precolumn in a column-switching system for the determination of meloxicam in plasma / W. R. G. Baeyens, G. Van der Weken, E. D’haeninck [et al] // Journal of Pharmaceutical and Biomedical Analysis. — 2003. — Vol. 32. — P. 839−846. . Sensitive and rapid liquid chromatography-tandem mass spectrometry method for the determination of meloxicam in human Plasma / J. L. Wiesner, A. D. de Jager, F. C. W. Sutherland [et al] // Journal of Chromatography B. — 2003. — Vol. 785. — P. 115−121. LC determination and pharmacokinetics of meloxicam / B. Dasandi, Shivaprakash, H. Saroj, K. M. Bhat // Journal of Pharmaceutical and Biomedical Analysis. — 2002. — Vol. 28. — P. 999−1004. ], причому зазвичай використовують метод високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ).

Для визначення мелоксикаму у людській плазмі описаний простий і чутливий метод високоефективної рідинної хроматографії з УФ детектуванням (ВЕРХ-УФ) [11; 16]. Згідно методики, після екстракції з діетиловим ефіром, хроматографічне відділення мелоксикаму здійснювалося з використанням зворотно-фазової колонки (150 мм x 4.6 мм, 5 мкм) Sunfire C18 із рухомою фазою ацетонітрил — 20 мM калій гідрогенфосфат (40: 60, pH 3,5) і УФ-детектуванням при довжині хвилі 355 нм. Швидкість потоку рухомої фази складала 1,2 мл/хв., а час утримання мелоксикаму і внутрішнього стандарту, піроксикаму — 11,6 та 6,3 хв, відповідно. Калібрувальний графік лінійний у межах концентраційного ряду 10 — 240 нг/мл (r2> 0,9999) мелоксикаму. Нижня межа визначення становить 10 нг/мл мелоксикаму, що є свідченням того, що дана методика є менш чутливою на відміну від хроматографічної методики, описаної в [15], де чутливість визначення мелоксикаму становить 8,96 нг/мл, а лінійність — 8,96 — 2059 нг/мл. Дана методика дозволила покращити чутливість визначення мікрокількостей мелоксикаму в плазмі крові з використанням ВЕРХ-УФ. Середня точність аналізу — 98−114%. Коефіцієнт варіації (точність) в intra— і inter-дні - 1,6 — 4,3 і 2,4 — 7,3%, відповідно [11].

Також можливе інше детектування сигналу при визначенні мелоксикаму методами хроматографії. Так мас-спектрометричний спосіб детектування використано в [12] для визначення невеликих концентрацій мелоксикаму в плазмі. Рухома фаза в описаній методиці складається з суміші ацетонітрил-вода-мурашина кислота у об'ємних співвідношеннях 80: 20:0,2, нижня межа визначення мелоксикаму складає 0,10 нг/мл. Калібрувальний графік лінійний в межах 0,10−50,0 нг/мл мелоксикаму.

Градієнтна мас-спектрофотометрія застосована для одночасного визначення мелоксикаму, піроксикаму і теноксикаму в плазмі [. Simultaneous determination of piroxicam, meloxicam and tenoxicam in human plasma by liquid chromatography with tandem mass spectrometry / H. Yo. Ji, H. W. Lee, Yo. H. Kim [et al] // Journal of Chromatography B. — 2005. — Vol. 826. — P. 219−221.]. Піроксикам, мелоксикам, теноксикам й ізоксикам як внутрішній стандарт екстрагували з людської плазми етилацетатом у кислому середовищі й аналізували на колонці Sunfire з рухомою фазою метанол_амоній форміат (15 мM, pH 3,0) (60: 40, об'ємні співвідношення). Лінійність калібрації в даній у методиці (r=1,000) — 0,50 — 200 нг/мл мелоксикаму. Коефіцієнт вибірковості та відносної похибки для мелоксикаму становить — 1,0 для 5,4% і 5,9 для 2,8%.

Зустрічаються, також, методики визначення мелоксикаму у синтетичних сумішах [. Vignaduzzo S. E. Method development and validation for the simultaneous determination of meloxicam and pridinol mesylate using RP-HPLC and its application in drug formulations / S. E. Vignaduzzo, P. M. Castellano, T. S. Kaufman // Journal of Pharmaceutical and Biomedical Analysis. — 2008. — Vol. 46. — P. 219−225. ], тваринних тканинах (м'язах та печінці) [. Igualada C. Rapid method for the determination of non-steroidal anti-inflammatory drugs in animal tissue by liquid chromatography-mass spectrometry with ion-trap detector / C. Igualada, F. Moragues, J. Pitarch // Analytica Chimica Acta. — 2007. — Vol. 586. — P. 432−439.] тощо.

Так, у [18] описана методика одночасного визначення мелоксикаму та pridinol mesylate в їх синтетичних сумішах. Як рухому фазу використовували суміш метанолу, ізопропанолу та 50 мМ калій фосфатного буферу (pH 5,9) у об'ємному співвідношенні 51: 9:40. УФ-детектування здійснюється при 225 нм. Метод застосовний в концентраційних межах 33,7 _ 61,8 мг/л мелоксикаму.

У джерелі [19] описано методику визначення мелоксикаму й інших речовин (капрофен, толметінова кислота та ін.) у м’язовій тканині та печінці тварин, де застосовується мас-спектрофотометричне детектування електронного захвату. Рухома фаза у даному методі - суміш 10 мМ форміатної кислоти та метанолу в об'ємному співвідношенні 50: 50.

Також описано методику визначення мелоксикаму у плазмі методом ОФ ВЕРХ із звичайним елююванням [14]. Автори застосовували колонку з алкіл-діол сіліцієм. Перевагою даного методу є можливість прямого дослідження плазми, без попередньої екстракції. Зразки плазми були введені у конку з алкіл-діол сіліцієм, використавши 0,05 М фосфатний буфер, pH 6,0. За рухому фазу вокористано суміш 0,05 М фосфатнго буферу _ 30% ацетонітрилу — 25 мM т-бутиламіну при pH 7,0. Лінійність калібрувальної кривої виконується в межах 5−3500 нг/мл мелоксикаму.

Простий і швидкий метод ВЕРХ для виявлення мелоксикаму у плазмі описаний у [16]. Дана методика повністю відкидає процедуру екстракції органічними розчинниками. Протеїни плазми були добуті, використовуючи хлоридну кислоту (70%) і ацетонітрил (1: 1). Хроматографічна колонка містила рухому фазу — суміш натрій ацетатного буферу (pH 3,3; 170 ммоль) і ацетонітрилу (62: 38). УФ-детектування проводять при л=355 нм. Отримана калібрувальна крива лінійна в межах 50−1500 нг/мл мелоксикаму.

Визначення мелоксикаму у чистій формі, а також у фармацевтичних препаратах за допомогою ВЕРХ викладено у роботі [. Determination of meloxicam in bulk and pharmaceutical formulations / N. H. Zawilla, M. A. Mohammad, N. M. El kousy, S. M. El-Moghazy Aly // Journal of Pharmaceutical and Biomedical Analysis. — 2003. — Vol. 32. — P. 1135−1144.]. Мелоксикам визначають за наявності його продуктів розкладу в межах 100−500 мкг/мл з середньою процентною точністю 100,13 ± 0,53. Детектування проводять при 365 нм. Як рухому фазу використовуєть метанол і ацетатний буферний із pH 4,3 (45: 55).

Основні хіміко-аналітичні характеристики описаних хроматографічних методик визначення мелоксикаму подано у таблиці 1.2.

Таблиця 1. 2

Основні характеристики хроматографічних методик визначення мелоксикаму

Препарат

Вид

хро-ї

Спосіб детектування

Рухома фаза

Л-ть,

нг/мл

Сmin,

нг/мл

Л-ра

Мелоксикам pridinol mesylate

ОФ ВЕРХ

УФ, л=225 нм

Метанол-ізопрпанол-50 мМ К3РО4 (51: 9:40), рН=5,9

-

-

[18]

Мелоксикам

ВЕРХ

УФ, л=355 нм

Ацетонітрил-20 мМ КН2РО4 (40: 60), рН=3,5

10−2400

10

[11]

Мелоксикам

РХ

Мас-спектрометрія

Ацетонітрил-вода-мурашина к-та (80: 20:0,2)

0,10−50

0,10

[12]

Мелоксикам, Піроксикам,

Теноксикам

РХ

Мас-спектрометрія

Метанол- 15 мМ амоній форміат (60: 40), рН=3,0

0,5−200

0,5

[17]

Мелоксикам,

Капрофен,

Толметінова к-та

РХ

Мас-спектрометрія (електронного захвату)

10 мМ форміатна к-та-метанол (50: 50)

-

-

[19]

Мелоксикам

РХ

УФ, л=364 нм

0,05 М фосфатний буфер-30% ацетонітрил-25 мМ т-бутиламін, рН=7

5−3500,

50−3500

3

[14]

Мелоксикам

РХ

Мас-спектрометрія

Ацетонітрил-0,2% форміатна к-та (65: 35), рН=3,1

8,96−2059

8,96

[15]

Мелоксикам

ВЕРХ

УФ, л=355 нм

Натрій ацетатний буфер (рН=3,3; 170 ммоль)-ацетонітрил (62: 38)

50−1500

50

[16]

Мелоксикам

ВЕРХ

УФ, л=365 нм

Метанол-ацетатний буфер рН=4,3 (45: 55)

100−500 мкг/мл

[20]

Проте суттєвим недоліком хроматографічних методів аналізу все ж залишається висока вартість обладнання, яке, на жаль, доступне не усім аналітичним лабораторіям.

1.3.2 Спектрофотометричні методики визначення

У літературних джерелах дані, що ґрунтуються на методах спектрофотометричного визначення мелоксикаму у фармацевтичних препаратах або зразках біологічних рідин, є практично відсутніми.

Знайдена методика [. Hassan E. M. Spectrophotometric and fluorimetric methods for the determination of meloxicam in dosage forms / E. M. Hassan // Journal of Pharmaceutical and Biomedical Analysis. — 2002. — Vol. 27. — P. 771−777. ], яка присвячена колориметричному визначенню мелоксикаму у дозованих лікарських формах у присутності його продукту розкладання. Цей метод комбінований із ТШХ на силіцієвому гелі GE 254 з детектуванням сигналу при 365 нм.

Метод спектрофотометрії для кількісного визначення мелоксикаму, що ґрунтується на утворенні ним сполуки з 5-метил-2-амінотіазолом і бензотіазін карбоновою кислотою в 0,1 М NAOH і реєстрації сигналу при 338 нм, запропонований автором [. Rao R. N. An overview of the recent developments in analytical methodologies for determination of COX-2 inhibitors in bulk drugs, pharmaceuticals and biological matrices / R. N. Rao, S. Meena, A. R. Rao // Journal of Pharmaceutical and Biomedical Analysis. — 2005. — Vol. 39. — P. 349−363.]. Крім того, в методиці описане визначення мелоксикаму в таблетках і свічках, використовуючи утворення його комплексу з сафраніном T.

Добре відомо, що аніони деяких органічних кислот здатні утворювати з катіонами основних барвників сполуки типу іонних асоціатів, що може служити основою для їх спектрофотометричного визначення. Так, в [21] описано методику визначення мелоксикаму, що основана на утворенні його комплексного асоціату з сафраніном Т, який добре екстрагується хлороформом, і подальшим вимірюванням поглинання при л=518 нм. Ефективність екстракції іонного асоціату хлороформом залежить від pH середовища (оптимальне значення pH=8,0) (метод С). Поряд з цією методикою описано ще дві: метод А — оснований на вимірюванні частин спектра мелоксикаму при 339,9 — 384,7 нм, метод B — на реєстрації основного і похідного спектрів мелоксикаму в етанолі та 0,1 М хлористоводневій кислоті. Калібрувальний графік виконується в межах 2 — 10 мкг/мл (метод А), 1 — 10 мкг/мл (метод В), 4 — 12 мкг/мл (метод С). Межі визначення становлять 0,11; 0,07 і 0,10; 0,33 для методів А, В і С, відповідно.

Автори [. Spectrophotometric methods for determining meloxicam in pharmaceuticals using batch and flow-injection procedures / M. S. Garcнa, C. Sanchez-Pedreno, M. I. Albero, J. Martн // European Journal of Pharmaceutical Sciences. — 2000. — Vol. 9. — P. 311−316.] описують спектрофотометричне визначення мелоксикаму у фармпрепаратах з використанням інжекційної процедури. Метод заснований на утворенні зеленого комплексу між мелоксикамом і Fe (III) (2-мелоксикам/Fe (III)) у метанолі. Калібрувальні графіки, отримані вимірюванням поглинання світла при 570 нм, є лінійними в інтервалі 2,0 — 200 та 5,0 — 250 мг/л мелоксикаму і межею виявлення 0,47 і 0,72 мг/л, відповідно. Також запропонований інжекційний метод спектрофотометрії, що включає вимірювання поглинання світла при 362 нм в 0,1 М NaOH. Лінійність калібрувального графіка становить 0,5 — 20 мг/л, чутливість — 0,04 мг/л мелоксикаму.

Метод заснований на вимірюванні поглинання світла формованого нейтрального комплексу між ОБ метиловим синім і мелоксикамом в фосфатному буфері (pH 8) при л=653,5 нм викладено в роботі [20]. Лінійність калібрувального графіка в даному методі виконується при 1 — 5 мкг/мл мелоксикаму.

Розроблений і затверджений спектрофотометричний метод визначення іона уранілу UO22+, в присутності інших іонів, оснований на утворенні координаційного комплексу урану (VI) з мелоксикамом через в-дикетон. Утворений жовтий комплекс поглинає світло при л=398 нм. Калібрувальний графік виконується в межах 5−60 мкм/мл з чутливістю 5,02Ч104 л моль-1 см-1 [ Optimized and validated spectrophotometric method for the determination of uranium (VI) via complexation with meloxicam / Lutfullah, M. N. Alam, N. Rahman [et al] // Journal of Hazardous Materials. — 2008. — Vol. 155. -P. 261−268.].

У таблиці 1.3 подано реагенти та основні хіміко-аналітичні характеристики спектрофотометричних методик визначення мелоксикаму.

Таблиця 1. 3

Основні характеристики спектрофотометричних методик визначення мелоксикаму

Реагент

рН

лmax,

нм

е, 104

Сmin,

мкг/мл

а,

мкг/мл

Л-ра

U (VI), 1,4-діоксан

-

398

5,02

0,370

5−60

[24]

Fe (III)-Мел, метанол

Fe (III)-Мел, інжекц.

Мел-0,1 М NaOH, інжекц.

-

570

570

362

0,1194

1,570

2−200

5−250

0,5−20

[23]

Сафранін Т

(СНСl3, екстракція)

8

518

2,5

0,33

4−12

[21]

Метиловий синій

(СНСl3, екстракція)

8

653,5

2,7 нг/мл

1−5

[20]

Описані екстракційно-фотометричні методики ґрунтуються на використанні шкідливих розчинників й не забезпечують достатньої чутливості визначення. Все це потребує удосконалення, пошуку нових більш ефективних методик спектрофотометричного визначення мелоксикаму.

1.3.3 Інші методи визначення мелоксикаму

Крім хроматографічних та спектрофотометричних методів для визначення мелоксикаму у літературі описані також інші методи, зокрема врльтамперометрії та інших.

У роботі [. Altэnцz S. Polarographic behaviour of meloxicam and its determination in tablet preparations and spiked plasma / S. Altэnцz, E. Nemutlu, S. Kэr // IL Farmaco. — 2002. — Vol. 57. — P. 463−468.] подано методику полярографічного визначення мелоксикаму у дозованих лікарських формах і плазмі. Вольамперометрична поведінка мелоксикаму вивчалася, використовуючи постійний струм, змінну полярографію і циклічну вольтамперометрію. Вплив природи буфера, рН, концентрації і інших чинників розглядалися у методі пульсуючої полярографії. Кращий результат був отриманий в ацетатному буферному розчині при рН=4,88. Максимальне значення ЕРС виміряне з крапельним ртутним електродом — 1,49 на проти Ag/AgCl. Калібрувальний графік є лінійним в межах концентраційного ряду 0,38 — 15 мкг/мл мелоксикаму. Чутливість методу — 0,02 мкг/мл мелоксикаму. Метод може бути застосований для визначення даного препарату у плазмі, є простим і швидким без стадій екстракції та випаровування.

Для визначення мелоксикаму у таблетках запропоновано капілярний зонний електрофорез [. Nemutlu E. Method development and validation for the analysis of meloxicam in tablets by CZE / E. Nemutlu, S. Kir // Journal of Pharmaceutical and Biomedical Analysis.- 2003. — Vol. 31. — P. 393−400.]. Вплив природи буферу, pH, органічного розчинника, температури, прикладеної напруги та часу випробування досліджені для силіцієвого капіляра (діаметр 50 мкм, загальна довжина 44 см, активна довжина 35,5 см). Оптимальний результат отриманий для 0,01 М боратного буферу (pH 8,5), що містить 5% метанолу, капілярна температура 25? C, прикладена напруга 20 кВ і час випробування 3 сек. Визначення проводили при л=205 нм. Дифлунізан використовувався як внутрішній стандарт. Метод застосований для шести фармацевтичних препаратів і показав хорошу вибірковість, точність, лінійність (0,5 — 150 мкг/мл) і чутливість. Межа визначення становить 0,3 мкг/мл, відносне середнє квадратичне відхилення — 0,66%. Результати були порівняні з методом спектрофотометрії, що відомі в літературі, при цьому ніякої статистичної різниці не виявлено.

Описаний швидкий і чутливий метод інжекційної хемілюмінісценсії для визначення мелоксикаму, який заснований на його відгуку з N - бромсукцинімідом (С4Н4BrNO2) у лужному середовищі. При оптимальних умовах (0,01 моль/л NaOH) запропонований метод дозволяє отримати лінійність в межах концентраційного ряду від 2,2•10-7 до 2,8•10-5 моль/л з межею виявлення 7,7•10-8 моль/л мелоксикаму. Відносне середнє квадратичне відхилення для 11 паралельних вимірювань 2,8•10-6 моль/л мелоксикаму складає 2,14%. Метод успішно застосовний до визначення мелоксикаму у фармацевтичних препаратах, не вимагає спеціальних реактивів і устаткування [. Liu H. Flow-injection chemiluminescence determination of meloxicam by oxidation with N-bromosuccinimide / H. Liu, L. Zhang, Yu. Hao // Analytica Chimica Acta. — 2005. — Vol. 541. — P. 187−192.].

Колориметричний метод, заснований на відгуку з 2,3-дихлоро-5,6-диціано-п-бензохіноном, що приводить до утворення інтенсивного оранжево-червоного продукту після нагрівання на водяній бані протягом 5 хв подано у [20]. Утворена сполука дає максимум поглинання при 455 нм. Лінійність калібрувального графіка виконується від 40 до 160 мкг/мл із середньою процентною точністю 100,53±1,04. Межа визначення мелоксикаму — 3,38 мкг/мл.

Зважаючи на велику кількість НПЗП, великий обсяг їхнього виробництва і широке використання в медичній практиці, методи їх кількісного визначення є недостатніми і не завжди задовольняють вимоги фармакопейного аналізу. Крім того, існує велика проблема фальсифікації лікарських засобів [. Гризодуб А. І. Проблемы качества и фальсификации лекарственных средств / А. І. Гризодуб, С. В. Сур // Укр. мед. часоп. — 2007. — № 3 (59). — C. 137−144.;. Контроль за безпекою лікарських засобів в Україні: система фармакологічного нагляду / О. В. Стефанов, О. П. Вікторов, В. І. Мальцев [та ін.] // Укр. ревмат. журн. — 2002. — № 3 (9). — С. 3−9. ], що не лише потребує, а й вимагає чіткого контролю їх якості.

Тому актуальним є пошук і розробка нових більш досконалих, порівняно з відомими і затвердженими на даний час, методів кількісного аналізу препарату мелоксикаму, що може бути реалізовано методом потенціометрії при розробці і використанні іоноселективних електродів на основі іонних асоціатів з основними барвниками як електродоактивних речовин.

1.4 Лікарський засіб, рівні якості

Згідно визначення, приведеного в Законі України «Про лікарські засоби» (1996), якість лікарського препарату — це сукупність властивостей, які надають лікарським препаратам здатність задовольняти споживачів в відповідності до своєї приналежності і відповідають вимогам, що встановленні законодавством. Однак, це визначення є надто широким і охоплює три різних рівні якості лікарських засобів [22]:

1-й рівень — характеризує ефективність і безпеку (а також співвідношення користь/ризик) самої фармацевтичної речовини (разом із схемою її застосування).

2-й рівень — характеризує рівень вимог до якості специфікації на субстанцію і готовий лікарський засіб, а також рівень розробки, виробництва і контролю якості лікарських засобів (наприклад, належної виробничої практики — Good Manufacturing Practice / GMP), тобто характеризує відмінність в якості між різними виробниками одного і того ж лікарського засобу. Головним із основних критеріїв є відповідність вимог специфікації на препарат відповідно до вимог Державної Фармакопеї України, яка і встановлює державний стандарт якості лікарських препаратів.

3-й рівень — характеризує відповідність конкретного зразку препарату вимогам власної специфікації (що є частиною реєстраційного досьє). З точки зору третього рівня якості, препарат, що відповідає вимогам своєї специфікації, є стандартним, тобто якісним. Препарат, що не відповідає вимогам своєї специфікації, є субстандартним, тобто неякісним. На відміну від 1-го та 2-го рівнів, споживач при купівлі не знає, чи відповідає препарат 3-му рівню якості, є він стандартним чи субстандартним.

Останній, третій рівень, по суті й говорить про необхідність ефективних, надійних методів аналітично-фармацевтичного контролю якості лікарських засобів (кількісний вміст, однорідність маси, здатність до розпадання, механічні доміши тощо).

Висновки до розділу 1

Здійснено огляд та аналіз літературних даних щодо наявних на сьогоднішній день методів виявлення та визначення мелоксикаму.

Обґрунтовано необхідність розробки нових іонометричних методик для визначення мелоксикаму з допомогою іоноселективних електродів на основі іонних асоціатів з основними барвниками.

Описано основні фізичні та хімічні, фармакологічні властивості індометацину, методи його застосування у медицині та інше.

Розділ 2. Методика та техніка експерименту

2.1 Приготування стандартних розчинів

Використано вихідні 1•10-2 — 1•10-7 моль/л розчини мелоксикаму, які готували шляхом розчинення точної наважки цього препарату фармакопейної чистоти у дистильованій воді. Розчини мелоксикаму з меншими концентраціями готували відповідним розведенням вихідних розчинів у день експерименту.

Використано торгові препарати основних барвників — бутил родамін, родамін 6Ж, малахітовий зелений та кристалічний фіолетовий (рис. 2. 1). Водні розчини барвника (1•10-2 моль/л) готували розчиненням точної наважки його солі. Важкорозчинні барвники розчиняли у водно-етанольних сумішах. Загальну структурну формулу досліджених ОБ, їх повні хімічні назви та скороченні позначення показано на рисунку 2.1.

Рис. 2. 1. Структурні формули ОБ, використаних для синтезу ІА:

а) ОБ класу родамінів: родамін 6Ж (Р6Ж) - R1: -СООС2Н5; бутил родамін Р) - R1: -СООС4Н9;

б) ОБ класу трифенілметанових: малахітовий зелений (МЗ) - R1, R4: —H, R2, R3: —N(CH3)2; кристалічний фіолетовий (КФ) - R1: —H, R2: —N(CH3)2, R3: —N(CH3)2Cl, R4: —N(CH3)2

Кислотність середовища регулювали універсальним буферним розчином, який готували шляхом змішування суміші 0,04 моль/л ацетатної, боратної і фосфатної кислот у певному співвідношенні з 0,2 моль/л NaOH, і контролювали за допомогою потенціометра І-160 [. Лурье Ю. Ю. Справочник по аналитической химии / Ю. Ю. Лурье — М.: Химия, 1979. — 480 с.].

2.2 Синтез іонних асоціатів для іоноселективних електродів

Для моделювання складу мембран іоноселективних сенсорів використовували: інертну матрицю — полівінілхлорид різного ступеня полімеризації (600−1700) виробнцтва Росії або Франції; розчинники-пластифікатори — дибутилфталат (ДБФ), диоктилфталат (ДОФ), дибутилсебаценат (ДБС), динонілфталат (ДНФ), трикрезилфосфат (ТКФ). Електродоактивні речовини: основний барвник — мелоксикам.

Іонні асоціати із ОБ синтезовані за достатньо простою методикою. Спочатку приготували 10-2 моль/л розчину відповідного основного барвника і мелоксикаму (органічний аніон ОА).

По краплях при постійному перемішуванні до ОБ додали розчин ОА і залишили при кімнатній температурі на 2 год для відстоювання. Осад, що випав, профільтрували та декілька разів промили холодною дистильованою водою для відмивання іонного асоціату від залишків ОБ, після чого сушили при кімнатній температурі на повітрі протягом 48 год.

2.3 Приготування полівінілхлоридної мембрани

Пластифіковані полівінілхлоридні мембрани готували згідно з рекомендаціями [. Камман К. Робота с ионоселективными электродами / К. Камман. — М.: Мир, 1980. — 283 с.]. Загальновизнаним є метод отримання пластифікованих мембран Муді, Оке, Томаса [. Davies I. E. W. Nitrate ion selective electrodes based on poly (vinilchloride) matrix membranes / I. E. W. Davies, G. J. Moody, I. D. R. Thomas // Analyst. — 1972. — Vol. 71. — P. 87−94. Moody G. C. A calcium-sensitive electrode based on a liquids ion exchanger in a poly (vinil-chloride) matrix / G. C. Moody, R. B. Oke, I. D. R. Thomas // Analyst. — 1970. -Vol. 95. — P. 910−914. Hiiro K. A clorate ion-selective electrode based on poly (vinilchloride) matrix membrane / K. Hiiro, G. J. Moody, I. D. R. Thomas // Talanta. — 1975. — Vol. 22. — P. 918−919. ], згідно з яким електродоактивні речовини ретельно перемішують із ПВХ, розчиненого в циклогексаноні (ЦГН) або тетрагідрофурані (ТГФ), із наступним випаровуванням розчинника у скляному кільці. Зважували 0,1 г ПВХ, відповідну кількість виділеного ІА (щоб його концентрація в мембрані складала 5 — 25% від загальної маси мембрани), а потім суміш ретельно перемішували для гомогенізації. Після цього вводили 0,1 мл пластифікатора (ДБФ, ДОФ, ДБС, ТКФ, ДНФ), 0,5 мл розчинника пластифікатора (ЦГН або ТГФ). Отриманий розчин переносили у скляну круглу форму діаметром 1,7 см, яку попередньо відшліфували, і приклеювали до скляної підложки та сушили на повітрі протягом 1 — 2 доби.

Для виготовлення класичного мембранного електрода, після випаровування розчинника з одержаних плівок різцем для гумових корків вирізали диски діаметром 0,5 — 1,0 см і приклеювали їх до торця полівінілхлоридної трубки 10% розчином полівінілхлориду у циклогексаноні. Трубку заповнювали відповідним концентрованим стандартним розчином (10-2 моль/л) та занурювали в нього мідну дротину. Після цього електрод використовували для дослідження.

Для регулювання та підтримання іонної сили розчину використовували 1 н NaCl марки «о.с.ч. «, розчин якого готували розчиненням його наважки у дистильованій воді.

Потенціометричне вимірювання проводили на іономірі И-160М (похибка вимірювання ± 0,1 мВ); як електрод порівняння використовували хлорсрібний електрод ЭВЛ-1МЗ при кімнатній температурі 25 ± 1 oC. Під час вимірювання користувалися класичною схемою будови електрохімічного кола:

Ag,AgClРKCl(нас) / досл. роз. (110-7-110-2 М) // мембрана // внутр. роз / (110-2)/ Cu дротина

Висновки до розділу 2

Описано способи приготування вихідних стандартних розчинів та реактивів у потенціометричному аналізі.

Розглянуто методику та техніку експерименту, використану апаратуру для потенціометричного аналізу з використанням ІСЕ. Також синтез іонних асоціатів основних барвників із мелоксикамом, способів приготування мембран.

Розділ 3. Іоноселективні електроди на основі іонних асоціатів як електродоактивних речовин для визначення мелоксикаму

Кількісне визначення органічних сполук — важлива задача хімії, фармацевтичної промисловості, медико-біологічної практики [. Гранжан А. В. Применение ионселективненых электродов в фармацевтическом анализе (обзор) / А. В. Гранжан, А. К. Чарыков // Хим._ фармац. журн. _ 1993. _ Т. 27, № 7. — С. 5156.]. Для цієї цілі широко використовуються такі методи аналітичної хімії, як хроматографія, спектрофотометрія, люмінесценція, електрохімічні методи аналізу. Серед останніх одне з перших місць займає іонометрія — пряма потенціометрія з використанням іонселективних електродів [. Золотова Ю. А. Основы аналитической химии / Ю. А. Золотова, Е. Н. Дорохова, В. И. Фадеева. _ .М.: 2000. _ 494 с.].

У цьому розділі подано хіміко-аналітичні характеристики виділених у твердому вигляді іонних асоціатів мелоксикаму, а також досліджено вплив природи ЕАР, яка використовується, рН розчину, який аналізується, властивості мембранного розчинника тощо. Сукупність цих факторів і визначають основні електрохімічні характеристики ІСЕ — це діапазон концентрації визначуваного іона, межа виявлення іона, дрейф потенціалу, час життя електроду тощо. Дослідження цих факторів, встановлення зв’язків між певними параметрами та їх врахування дасть змогу, на наш погляд, покращити електрохімічні характеристики електродів і можливість прогнозувати властивості інших ІСЕ під час розробки для нових класів речовин [. Базель Я. Р. Практичний курс аналітичної хімії. / Я. Р. Базель, О. Г. Воронич, Ж. О. Кормош. — Л.: Вежа, 2004. — Ч.1. — 260 с.].

3.1 Основні електрохімічні характеристики іоноселективних електродів

До хіміко-аналітичних характеристик іоноселективних електродів належать [. Лакшминаранайах Н. Мембранные електроды / Н. Лакшминаранайах. — Л.: Химия, 1979. — 430 с. ]:

— крутизна електродної функції, яка характеризується зміною потенціалу при зміні активності іону в 10 раз, S=ДE/ДрС;

— селективність електрода, що оцінюють коефіцієнтом селективності, Кi/j;

— межа виявлення, Сmin, моль/л;

— діапазон лінійності функції - межі концентрацій речовини, в яких спостерігається лінійність калібрувального графіка;

— дрейф потенціалу — зміна потенціалу електроду протягом певного часу (годин-діб), зануреного в розчин із заданою активністю іону;

— час відгуку електроду — час (с, хв.) який проходить після занурення електроду в розчин із іншою активністю іона до встановлення рівноважного потенціалу;

— час життя електроду — період, протягом якого електрод проявляє чутливість до визначуваного іону зі збереженням, або з незначною зміною його інших хіміко-аналітичних характеристик;

— оптимальна для роботи область рН.

3.1.1 Нижня межа виявлення

Чутливість мембран ІСЕ щодо того чи іншого іону, оцінюють за межею виявлення — найменшою концентрацією цього іону, яку можна визначити за допомогою даного електроду [. Никольський Б. П. Ионоселективные электроды / Б. П. Никольський, Е. В. Маттерова. — Л.: Химия, 1980. — 240 с;. Петрухин О. М. Ионо — селективные электроды / О. М. Петрухин. — М.: Знание, 1932._ 32 с.]. Для визначення нижньої межі виявлення виготовленого мелоксикам-чутливого електрода всі розчини готували на дистильованій воді. Для зменшення систематичної похибки відбір аліквоти розчину (5 мл для подальшого доведення до 50 мл) відбирали однією піпеткою, обполіскуючи її водою після розчину і видаляючи надлишки вологи фільтрувальним папером.

Рис. 3.1. Знаходження межі виявлення

Як внутрішній розчин порівняння в електродах виготовлення з мембран, пластифікованими ДБФ, ДОФ, ДНФ, ДБС та ТКФ, використовували розчин 1·10-2 моль/л мелоксикаму. Для знаходження нижньої межі виявлення вимірювали різницю потенціалу серії стандартних розчинів мелоксикаму з концентраціями від 1•10-7 до 1•10-2 моль/л через кожну декаду та на отриманій залежності () екстраполяцією прямих, дотичних до графіка, знаходили точку їх перетину (рис. 3. 1).

Такий метод пропонується комісією ІЮПАК [. Umezawa Y. Potentiometric selectivity coefficients of ion — selective electrodes / Y. Umezawa, Ph. Buhlmann, K. Umezawa // Pure Appl. Chem. — 2000. _ Vol 72, № 10, P _ 1851 — 2082.]. Далі опускали перпендикуляр із цієї точки на вісь абсцис. Антилогарифмуванням отриманої величини, отримували значення нижньої межі виявлення іонів мелоксикаму. Електродну функцію знімали до тих пір, поки відмінності потенціалу двох сусідніх вимірів ставали не більше 2 мВ, що свідчило про вихід функції на плато, де потенціал не залежить від активності аналізованого іона.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой