Історія Голокосту

Тип работы:
Творческая работа
Предмет:
История


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Творча робота

на тему:

«Історія Голокосту»

Виконав:

Лукін Єлисей

группа 911

м. Дніпропетровськ

2012 р.

Вступ

Голокост — систематичне переслідування і знищення європейських євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933 -- 1945 років; геноцид єврейського народу в часи Другої світової війни. Як жертв Голокосту зазвичай сприймають також інші етнічні та соціальні спільноти, яких нацисти переслідували і знищували за приналежність до цих спільнот (цигани, геї, масони, безнадійно хворі тощо). Тобто, у ширшому розумінні, голокост -- систематичне переслідування і знищення людей за ознакою їх расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.

Етимологія терміна

голокост єврей знищення нацистський

Слово «голокост» походить з грецької мови і має дві частини: holos, що означає «цілковито спалелений» та kaustos, що означає «офіра». Спочатку слово «голокост» мало релігійний підтекст, але також вживалося протягом сторіч стосовно катастроф та великого лиха переважно пов’язаних із пожежами. До прикладу, крім іншого, його використовували на позначання геноциду вірменів турками 1909 р., для опису великих пожеж в Міннесоті (США), 1918 р. Уже в середині 20 сторіччя слово «голокост» вживали в пресі щодо хвилі терору проти єврейського населення Європи початого Адольфом Гітлером. Із середини 50-х років 20 сторіччя слово «Голокост» загальновживане стосовно політики винищення нацистами під час Другої Світової Війни євреїв та інших народів Європи.

Властиві риси Голокосту

— На відміну від голокостів минулих сторіч, під час нацистського Голокосту було знищено, доволі часто планомірно мільйони людей на великому географічному просторі. Для цієї мети було збудовано табори смерті в багатьох країнах Європи, де запроваджувалась система винищення;

-

Використання расистських теорій та псевдонаукових теорій про неповноцінність чи недорозвиненість певних груп людей, які підлягали знищенню. Широко використовувалася також теорія т. зв. «соціального дарвінізму» -- твердження що винищування людей було продовженням Теорії Еволюції Дарвіна. Сильні народи чи раси згідно з цією теорією, нібито, природньо прагнули знищити неповноцінних, які згідно з теорією еволюції мали зникнути й поступитись життєвим простором сильним расам;

— Для здійснення Голокосту використовували ефективні та нові на той час методи знищення. До прикладу, нові види хімічних та механічних засобів вбивства, будували крематорії, використовувалися рахувальні машини з перфокартами для контролю над кількістю знищених тощо;

— Нацистський Голокост також відрізняється своєю жорстокістю. Існують числені приклади використання полонених для медичних експериментів, тортур тощо. Властивою рисою Голокосту є також терор проти всіх верств мирних мешканців і дітей також. У намаганні підтримувати «чистоту раси», терору та винищенню підлягали деякі види хворих, осіб із психічними вадами та гомосексуалісти.

Геноцид єврейського народу (Шоа)

Шоа -- термін, що вживається євреями на івриті для позначення політики німецьких нацистів по планомірному знищенню єврейського етносу; замінює собою менш коректний термін «холокост».

Жертви

За критеріями ізраїльського Інституту Катастрофи і героїзму Яд Вашем, жертвами Шоа вважаються ті, «хто жив на окупованих територіях в умовах нацистського режиму і був знищений/загинув в місцях масових розстрілів, в таборах, гетто, у в’язницях, в притулках, в лісах, а також убитий при спробі опору (організованого чи ні), як учасник партизанського руху, підпілля, повстання, при спробі нелегального перетину кордону або втечі, від рук нацистів або їхніх посібників (включаючи місцеве населення або членів націоналістичних угруповань)». Крім того, до їх числа входять ті, «хто перебував на захоплених територіях і убитий/загинув в результаті прямого зіткнення з озброєними силами Німеччини та її союзників, в результаті бомбардувань, втечі, під час евакуації в 1941−42 рр. «

Статистика

Традиційно жертвами Шоа вважаються 6 мільйонів євреїв Європи. Це число закріплене у вироках Нюрнберзького трибуналу. Проте повного поіменного списку жертв не існує. До кінця війни нацисти знищували навіть сліди від таборів смерті; збереглися свідчення про вивезення або знищення вже похованих останків людей перед приходом радянських військ. У Національному Меморіалі Катастрофи (Шоа) та Героїзму «Яд ва-Шем» в Єрусалимі зберігаються персональні документи, що свідчать про приблизно 4 мільйони жертв, поіменно ідентифікованих. Неповнота даних пояснюється тим, що часто єврейські громади знищувалися цілком і не залишалося рідних, близьких, друзів, які могли б повідомити імена загиблих. Війна розкидала людей, і ті, що вижили, відмовлялися повідомляти про своїх рідних, як про померлих, сподіваючись на зустріч з ними. Величезна кількість людей було знищено на окупованій території СРСР, куди доступ зарубіжним дослідникам був закритий і де говорили про загиблих просто як про «радянських громадян», замовчуючи їх походження.

Основне джерело статистичних даних про Катастрофу європейського єврейства -- порівняння передвоєнних переписів населення з післявоєнними переписами і оцінками. За оцінками «Енциклопедії Голокосту» загинуло до 3 мільйонів польських євреїв, 1,2 мільйона радянських євреїв. Роздільна статистика по СРСР і країнам Прибалтики: 140 тисяч євреїв Литви; 70 тисяч євреїв Латвії; 560 тисяч євреїв Угорщини, 280 тисяч Румунії, 140 тисяч Німеччини, 100 тисяч Голландії, 80 тисяч євреїв Франції, 80 тисяч Чехії, 70 тисяч Словаччини 65 тис. Греції, 60 тисяч Югославії. У Білорусії було знищено понад 800 тисяч євреїв.

Порівняння чисельності євреїв в країнах Європи до і після війни, проведене в 1949 році Світовим єврейським конгресом, привело до висновку, що число загиблих в Катастрофі становить шість мільйонів чоловік; це число закріплено у вироках Нюрнберзького процесу головних військових злочинців, процесу Ейхмана, і визнано більшістю учасників Міжнародної наради вчених з питань статистики Катастрофи. Лев Поляков призводить німецькі дані часів війни, на підставі яких, з урахуванням демографічних наслідків расової політики нацистів, він оцінює загальні втрати єврейського народу приблизно у вісім мільйонів. Німецький вчений Р. Руммель в 1992 році опублікував демографічне дослідження, в якому оцінив число загиблих євреїв від 4 млн. 204 тис. до семи мільйонів, вважаючи найбільш вірогідною цифру 5 млн. 563 тис. За підрахунком Я. Робінзона, загинуло близько 5 млн. 821 тис. євреїв. Рауль Хільберг визначає число загиблих в 5,1 млн чоловік («Знищення європейського єврейства», 1961). Єгуда Бауер називає цифри 5,6−5,85 млн чоловік.

Періодизація голокосту

Коротка єврейська енциклопедія розглядає холокост в 4 етапи:

— Січень 1933 -- серпень 1939 -- з моменту, коли Гітлер став рейхсканцлером Німеччини і до нападу на Польщу

— Вересень 1939 -- червень 1941 -- з моменту включення західної Польщі до складу рейху і створення «Генерал-губернаторства» до нападу на СРСР

— Червень 1941 -- осінь 1943 -- з моменту нападу на СРСР і до повного знищення гетто на його території

— Зима 1943 -- травень 1945 -- з початку масової депортації євреїв Західної Європи до таборів смерті і до кінця війни.

Положення євреїв під час війни

Гетто

З початком Другої світової війни нацисти захопили країни та області з місцями компактного проживання єврейського населення -- Польщу, Прибалтику, Україну, Білорусію.

У великих містах створювались єврейські гетто, куди зганялося все єврейське населення міста і околиць. Найбільше гетто було створено у Варшаві -- у ньому містилося до 480 000 євреїв.

На території СРСР найбільшими гетто були Львівське гетто (409 тисяч чоловік, існувало з листопада 1941 по червень 1943 року) і Мінське гетто (близько 100 тисяч чоловік, ліквідовано 21 жовтня 1943).

До прийняття рішення про повне фізичне знищення євреїв, німці застосовували наступну схему «вирішення єврейського питання»:

— концентрація єврейського населення у великих міських районах -- гетто;

— відокремлення їх від неєврейського населення -- сегрегація;

— повне витіснення євреїв з усіх сфер суспільного життя;

— конфіскація їх майна, витіснення євреїв з усіх сфер економічного життя і розорення;

— доведення євреїв до стану, коли рабська фізична праця стане єдиною можливістю для виживання.

Масові розстріли

Єврейське населення СРСР знищувалося, як правило, безпосередньо в місцях його проживання айнзатцгрупами СС, а також українськими і прибалтійськими колабораціоністами. Знищенням євреїв в окупованій Одеській області займалися румунські війська. По всій Прибалтиці, Україні, Білорусії, майже біля кожного невеликого міста, біля багатьох сіл знаходяться «ями» -- яри, куди зганяли і розстрілювали чоловіків, жінок, дітей.

Вже в кінці липня 1941 року в Каунасі були вбиті німцями і їх литовськими посібниками тисячі євреїв; з 60 тисяч євреїв Вільнюсу близько 45 тисяч загинули в ході масових розстрілів у ярах близько Понар, що тривали до кінця 1941 року. Хвиля вбивств прокотилася по всій Литві. У Латвії протягом декількох тижнів було знищено все єврейське населення провінційних міст. Значній частині нечисленного єврейського населення Естонії, вдалося уникнути загибелі. У Білорусії лише деяким євреям вдалося евакуюватися вглиб країни.

На Західній Україні німці і місцеве населення влаштували погроми вже в кінці червня -- початку липня 1941 р. У Львові 30 червня -- 3 липня було вбито чотири тисячі євреїв, а 25−27 липня -- близько двох тисяч. Через кілька днів після захоплення німцями Луцьку там було вбито дві тисячі євреїв; з двадцяти семи тисяч євреїв Рівного двадцять одна тисяча була вбита в листопаді 1941 р. Євреї центральної та східної України, яким не вдалося евакуюватися до приходу німців, потрапили в руки нацистів і розділили долю єврейського населення східноєвропейських областей. Багато громади Україні були знищені безслідно. Із сімдесяти єврейських центрів довоєнної України, доля яких невідома, 43 були знищені ще в 1941 р., а решта -- до середини 1942 року.

Після заняття німцями наприкінці жовтня 1941 р. майже всього Криму, було вбито за активного сприяння місцевого населення близько п’яти тисяч кримських євреїв і ще близько вісімнадцяти тисяч єврейських жителів.

Вбивства євреїв Півдня Росії і Північного Кавказу почалися влітку 1942 року після окупації нацистами цих регіонів. 23 липня 1942 відбулося масове вбивство євреїв Ростова-на-Дону у Зміївській балці. Всього на території трьох автономних республік, двох країв і трьох областей РРФСР, окупованих влітку-восени 1942 року, загинуло близько 70 000 євреїв.

Кінець війни

На думку деяких дослідників, програма винищення євреїв у 1943--1945 рр. була виконана на дві третини. Брак робочої сили і одночасно економічно безглузде вбивство мільйонів людей викликали в 1943--1944 рр. сумніви у нацистської верхівки в правильності підходу до «остаточного вирішення». У 1943 р. Гіммлер віддав наказ про використання праці уцілілих євреїв в інтересах ведення війни. У певний момент Гіммлер навіть запропонував звільнити частину євреїв в обмін на політичні поступки або за колосальний викуп.

На останньому етапі війни, коли неминучість поразки Німеччини вже не викликала сумнівів, деякі нацистські керівники намагалися використовувати євреїв для встановлення зв’язку з союзниками, в той час як інші (передусім Гітлер) продовжували вимагати тотального знищення тих, хто ще залишався в живих.

Голокост і колабораціонізм

Роль місцевого неєврейського населення окупованих Німеччиною територій в процесі холокосту була неоднозначною. Тисячі місцевих жителів служили у допоміжній поліції, створеної окупантами і брали участь в охороні гетто, конвоюванні євреїв до місця вбивств і в самих вбивствах. Місцева поліція здійснювала відправку євреїв у табори смерті на територіях, контрольованих режимом Віші у Франції, у Словаччині, в Угорщині. Багато місцевих жителів доносили окупантам на те, де переховуються євреї. Багато місцевих жителів привласнювали собі майно убитих євреїв, вселялися в їх оселі. Нарешті, були випадки, коли місцеві жителі самі розправлялися з євреями, без безпосередньої участі окупантів. У Хорватії вбивства євреїв також здійснювалися без безпосередньої німецької участі.

У той же час чимало місцевих жителів-неєвреїв рятували євреїв, ризикуючи свободою і життям.

Опір самих євреїв

Відсутність чіткої інформації про плани нацистів по тотальному знищенню єврейського народу призвела до того, що на початку трагедії Голокосту мешканці гетто, розраховуючи вижити, намагались виконувати вимоги окупантів і співпрацювали з ними. Лише після того, як результат став остаточно зрозумілий, в таборах і гетто розпочалися повстання: найбільш відомі повстання у Варшавському гетто в січні 1943 року, а також повстання в таборі знищення «Собібор» -- єдине успішне повстання у концтаборі за всю історію Другої світової війни. Активним центром опору було Мінське гетто. Гетто в Білостоці, що містило спочатку 50 000 євреїв, було ліквідовано 16 серпня 1943 року після п’яти днів боїв з єврейським підпіллям. У Білорусі, в Україні і в Литві діяли єврейські партизанські загони. В Білорусії у партизанських загонах воювало близько 30 тисяч євреїв. Євреї воювали в партизанських загонах у Литві та в Північній Україні.

Допомога євреям

Серед переживших Голокост велика кількість тих, кого з великим ризиком для життя переховували місцеві жителі. Ці люди, не-євреї, названі «Праведниками світу», врятували від загибелі десятки тисяч євреїв.

У Нідерландах, Норвегії, Бельгії і Франції існував рух спротиву, який також допомагав євреям, головним чином у пошуку сховищ. У Данії данці переправили на рибацьких човнах за великі гроші у Швецію 7000 з 8000 датських євреїв; усе датське суспільство, у тому числі і королівська сім'я, відкрито протестували проти расистських законів під час німецької окупації. Це призвело до того, що під час Другої світової війни в Данії загинуло лише 60 євреїв.

Треба відзначати велику кількість українців, які під час окупації під страхом знищення або заслання до концтабору переховували євреїв у своїх хатах. Також неймовірним був їх моральний подвиг, оскільки багатто їхніх співвітчизників «здавали» своїх сусідів-євреїв з подальшим грабунком їхньої власності. Єврейська організація Яд Вашем визнала героями 1755 українців з числа тих, хто, ризикуючи життям, рятував євреїв. Видатним рятівником євреїв був митрополит Андрій Шептицький. Під час свого візиту до України папа Римський Іван Павло ІІ відмітив особливу роль греко-католицького священика Омеляна Ковча в спасінні невинних людей у 1942 р. і його жертви власним життям заради спасіння євреїв.

Наслідки Шоа

З польських євреїв вижило близько 300 тисяч: 25 тисяч врятувалися у Польщі, 30 тисяч повернулися з таборів примусової праці, а інші -- це ті, хто повернувся з СРСР. Знищення єврейського життя, розруха і вибух антисемітизму змусили більшість польських євреїв залишити країну, відправившись до Центральної Європи. Після 1946 року в Польщі залишилося тільки 50 тисяч євреїв.

Були знищені не тільки люди -- була знищена унікальна місцева єврейська культура, знищена пам’ять про те, що вона століттями була невід'ємною частиною культури Східної Європи. Свідчень цьому практично не збереглося. Євреї на цих землях, які колись були центром світового єврейства, перетворилися на маргінальну меншість. У певному сенсі, нацисти зі своїми завданнями щодо остаточного вирішення єврейського питання справилися успішно.

Матеріальна допомога жертвам голокосту

Передбачені різні грошові виплати постраждалим під час Голокосту. Виплати здійснюються в рамках виконання Закону про компенсації, а також в рамках спеціальних програм і фондів. Крім того, у 1952 році було підписано Угоду про репарації між Німеччиною та Ізраїлем.

20 вересня 1945 голова Єврейського агентства Хаїм Вейцман звернувся до урядів чотирьох держав з проханням повернути власникам вилучену нацистами власність євреїв, а якщо власників не залишилося в живих, то передати власність уповноваженим єврейським організаціям, які будуть витрачати кошти на реабілітацію здоров’я жертв Голокосту.

Ревізіонізм (заперечення) Голокосту

У багатьох країнах Європи дане питання надто політизоване і законодавчо заперечення Голокосту прирівняно до кримінальних злочинів. Однак арешти дослідників «забороненої теми» та судові заборони публікації їхніх праць не припинили їхні дослідження.

Основні тези ревізіонізму:

— знищення євреїв не мало ціленаправленого характеру, себто ніяких указів керівництва Третього Рейху знищувати не було;

— газових камер не існувало, що доводиться за допомогою інженерних та хімічних досліджень;

— цифра 6 мільйонів -- завищена, ревізіоністи оцінюють кількість загиблих євреїв через дії націонал-соціалістів у рамках 0,5−1,5 мільйон осіб.

Більшість професійних істориків відкидає заперечення Голокосту як ненаукову і пропагандистську діяльність. Критики відзначають, що ревізіоністи ігнорують наукові методи досліджень, а також часто сповідують антисемітські та неонацистські погляди. Генеральна Асамблея ООН без голосування у резолюції від 21 листопада 2005 року відкидає будь-яке повне або часткове заперечення Голокосту як історичної події. А 26 січня 2007 року напередодні Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту Генеральна асамблея ООН прийняла Резолюцію «Заперечення Голокосту», яка засуджує заперечення Голокосту як історичного факту.

Голокост в Україні

Було знищено приблизно 900 тисяч євреїв, які проживали на території сучасної України. Важливим фактором, вплинувшим на долю євреїв, була співпраця організацій українських націоналістів з нацистами. Знищення євреїв на Україні було організоване айнхатцгрупами: «В» (в Галіції та на Волині), «С» (Центральна та Східна Україна) та «D» (північ республіки). В Україні не було газових камер, євреїв розстрілювали та скидали у ями.

Існують данні про 442 гетто що знаходилися на окупованій території України на 22 червня 1941 р.

Місця найбільших вбивств євреїв:

— Київ, Бабій Яр — 100 тисяч жертв, Сирецький концтабір — 25 тисяч;

— Одеса, Богданівка — понад 115 тисяч людей;

— Львів, Лісиченський ліс, Цитадель, Яновський;

— Харків, Дробицький Яр.

Антинацистські повстання

Повстання в Луцьком гетто

12 грудня 1941 року євреї атакували українських поліцейських на території табору підручними средствами. Потім повстанники забарикадувались в таборі. Відбив дві атаки українських та німецьких підрозділів євреї намагалися вирватись за територію табору. Майже всі учасники повстання загинули.

Повстання в Львівському гетто

З 18 по 20 листопада 1943 в трудовому таборі у Львові після того як німці вирішили ліквідувати табір з 5000 євреями там вибухнуло повстання. Було вбито 40 німців, усі євреї загинули.

Повстання та подвиг у Жмеринському гетто

Гетто знаходилося на стратегічно важливому місці на залізничній станції. Партизани часто приходили до єврейських в’язнів гетто і взнавали від них акуратно зібрану інформацію по всіх пересуваннях по залізниці. Так само євреї знаючі ідиш взнавали від німців різні крихітки інформації які теж акуратно запам’ятовувалися і передавалися партизанам. У гетто так само вироблялися підроблені документи за допомогою яких партизани могли вільно виходити з лісу. Героїчний вчинок був здійснений 22 березня 1944. Того дня війська Червоної Армії увійшли в Жмерінку і спробували захопити вокзал, який заздалегідь був укріплений німцями. Це їм не удалося. Тут група єврейських хлопців з гетто використовуючи декілька прихованих автоматів і підземний хід, стратегічно обійшли німців з тилу і після великих втрат змогли захопити станцію. Після цього багато з тих, що залишилися в живих євреїв з гетто приєдналися до Червоної Армії і пішли на фронт.

Праведники світу

Віктор Гладенко

Александра Григорівна Карнаухова

Аліма Ібрагимовна Шатоха

Кравченко Наталія Іванівна, м. Артемовськ, Донецька обл.

Пам’ять про Голокост і увічнення пам’яті

— Харківський музей Голокоста -- перший музей Голокоста в Україні;

— Харківський обласний комітет «Дробіцкий Яр»;

— Пам'ятник Жертвам Голокоста в Донецьку. Пам’ятник розташований в районі, який раніше називався Білий Кар'єр. На території Білого Кар'єру в роки Великої Вітчизняної війни існувало єврейське гетто, в нім містилися 3 тисячі єврейських сімей, всі вони були убиті фашистами. стороні пам’ятника зображення менори і напис: ЖЕРТВАМ ГОЛОКОСТА 1941−1943 ТА ПІДНЕСУТЬСЯ ЇХ ДУШІ…

— Меморіал жертвам Голокоста в Прохоровськом сквері м. Одеса. На початку 1990-х років в Одесі, в Прохоровськом сквері, в тому самому місці де на околиці міста в 1941 році починалася «дорога смерті» одеських євреїв і циганів в табори знищення, почав створюватися меморіал пам’яті жертв Холокоста. Був устанвлен пам’ятний знак. Пізніше до нього додалася «Алея Праведників світу» -- з деревами, кожне з яких висаджене на честь одеського жителя, вкриваючого і рятуючого євреїв. Пам’ятник жертвам Голокоста в Одесі роботи скульптора Зураба Церетелі, що є завершенням оформлення комплексу, був відкритий в 2004 році.

Голокост в Дніпропетровську

У Дніпропетровську виявлені останки жертв Голокоста

У Дніпропетровську, на розі вулиць Янгеля і Енергетичною, при реконструкції стадіону дитячо-юнацького футбольного клубу «Інтер» будівельниками було зроблено страшне відкриття — при прокладці траншей для дренажу вони наткнулися на людські останки, причому їх було так багато, що відразу стало ясне — це масове поховання, братська могила. Як тільки були зроблені перші розкопки, стало ясно, що йдеться про злочинах гітлерівців, швидше за все, знайдено ще одне місце, де здійснювався Голокост, хоча серед убитих вже виявлені предмети, що найімовірніше належали солдатам Червоної армії, швидше за все, військовополоненим. «Ми знайшли солдатський кухоль, ложку, але такі речей дуже мало. Більш всього скелети дітей, жінок, людей похилого віку, — говорить керівник „Гвардії Дніпро“ Павло Ковальов, — багато німецьких куль і гільз, осколків гранат. Всі тіла лежать обличчям вниз. Це означає, вони були роздягнені, оскільки залишків одягу ми не знайшли, кати змусили їх лягти, а потім в них стріляли і закидали гранатами — багато кісток сильно пошкоджено. Ми знайшли фрагмент колючого дроту — значить, тут був периметр, що оточував місце страти».

Розстріл у Ботанічному Саду

Понад 70 років тому, 14−15 жовтня 1941 року, в окупованому нацистами Дніпропетровську почалися масові розстріли євреїв. Всього в ті жовтневі дні у балці біля ботанічного саду загинуло понад 11 000 євреїв.

Невідомі намалювали свастику на пам’ятнику, який шанує пам’ять 11 тисяч євреїв

У Дніпропетровську невідомі пошкодили пам’ятник євреям — жертвам Голокоста, розстріляним в роки Другої світової війни. Невідомі нанесли хуліганський напис білою фарбою і намалювали свастику. На місці випадку побувала слідчо-оперативна група і керівництво міліції Дніпропетровського міськуправління. Правоохоронці встановили, що осквернення пам’ятника сталося в ніч на 17 травня. Тепер міліція розшукує зловмисників і вирішує питання про порушення кримінальної справи по статті «Хуліганство».

Музей Голокосту у Дніпропетровську

«Менора» буде найбільшим єврейським багатофункціональним центром в світі.

Вона розташовуватиметься в єдиному комплексі з Центральною синагогою «Золота троянда» і будівлями єврейської інфраструктури. «Менора» складатиметься з семи башт, що символічно є подібністю Храмового семісвечника.

Перша башта з боку вулиці Шолом-Алейхема, і частина другої і третьої башт, будуть в основному відведені під музейні приміщення. Саме тут розташовуватиметься Музей історії Холокоста, один з найбільших в світі. Його загальна площа складе близько чотирьох тисяч квадратних метрів. Окрім постійної музейної експозиції тут проходіть виставки інших музеїв, а також розташовуватися відділи історичних досліджень.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой