Калькулювання собівартості продукції

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Інститут економіки і менеджменту

К У Р С О В, А Р О Б О Т А

з дисципліни «Управлінський облік»

на тему «Калькулювання собівартості продукції»

Варіант 24

Виконала

студ. групи ОА-41

Федорів Мар’яна Іванівна

Керівник

Ясінська Алла Іванівна

Львів — 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. МЕТОДИ ОБЛІКУ І ОЦІНКИ НЕЗАВЕРШЕНОГО ВИРОБНИЦТВА (FIFO, СЕРЕДНЬОЗВАЖЕНОЇ СОБІВАРТОСТІ)

1.1 Порядок визначення обсягу і оцінки незавершеного виробництва

1.2 Порядок розрахунку фактичної собівартості продукції (методи FIFO та середньозваженої собівартості)

1.3. Порядок розрахунку собівартості еквівалентної одиниці готової продукції

РОЗДІЛ 2. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

2.1 Вихідні дані для розрахункової частини

2.2 Виконання розрахункової частини

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Метою виконання курсової роботи є засвоєння теоретичних знань та набуття практичних навиків з ведення обліку і розподілу витрат на виробництво продукції (зокрема групування витрат за економічними елементами, статтями калькуляції), складання калькуляції за системою повних і змінних витрат, визначення обсягу беззбиткового виробництва продукції, побудови функції витрат та планування прибутку підприємства.

Важливу роль відіграє управлінський облік при вирішенні завдань прогнозного характеру: визначення очікуваного доходу від запланованих господарських заходів, витрат на їх здійснення та їх оцінки, ефективності нових інвестицій, прийняття рішень в умовах використання обмежених ресурсів, визначенні ефективності діяльності підприємств, організацій, що дасть змогу надалі приймати зважені рішення.

Об'єктом даної курсової роботи є ТзОВ «Комфорт», яке займається виготовленням і реалізацією офісних столів.

Курсова робота складається з двох частин: теоретичної і розрахункової.

У теоретичній частині курсової роботи розглянули порядок визначення обсягу і оцінки незавершеного виробництва, порядок розрахунку фактичної собівартості продукції і розрахунок собівартості еквівалентної одиниці готової продукції, використовуючи методи ФІФО та середньозваженої собівартості.

У другому розділі курсової роботи вирішено основні завдання:

· проведення групування витрат за економічними елементами, статтями калькуляції;

· складено калькуляцію за системою повних і змінних витрат;

· визначено обсяг беззбиткового виробництва продукції;

· побудовано функції витрат та планування прибутку підприємства.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. МЕТОДИ ОБЛІКУ І ОЦІНКИ НЕЗАВЕРШЕНОГО ВИРОБНИЦТВА

1.1 Порядок визначення обсягу і оцінки незавершеного виробництва

Виробничі запаси, роботи і послуги при їх використанні повністю споживаються і переносять свою вартість на матеріальні витрати, пов’язані із створенням об'єктів господарської діяльності.

В процесі господарської діяльності виробничі запаси безперервно і послідовно змінюються. Грошова форма активів підприємства перетворюється в матеріальну (виробничі запаси), яка при здійсненні технологічного процесу господарської діяльності матеріалізується у готову продукцію або товар для покупців, які відповідно реалізуються, суб'єкт господарювання отримує виручку і відшкодовує (повністю, частково) витрачені виробничі запаси та інші спожиті ресурси й формує фінансовий результат [9, с. 182].

Внаслідок специфіки технологій, що використовуються на промислових підприємствах, цикл виробництва готової продукції є тривалим і безперервним.

У зв’язку з цим розрізняють такі поняття, як «готова продукція» і «незавершене виробництво», і мають місце у системі калькулювання собівартості продукції на основі групування витрат у межах окремих процесів чи сукупності процесів, результатом яких є напівфабрикати. Цю систему калькулювання застосовують у масовому та серійному виробництві зі стійкою номенклатурою виробів.

Незавершене виробництво — продукція (роботи, послуги), яка не пройшла всіх стадій (фаз, переділів) виробництв, передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомплектовані та не пройшли випробувань і технічного приймання [10, с. 225].

До складу незавершеного виробництва не входять:

· матеріали, отримані структурними підрозділами (цехами, джільницями), але оброблення (розкрій) яких непочате, а також куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби, які не пройшли першої операції їх збірки у вузли, агрегати і вироби;

· остаточно забраковані деталі, вузли, напівфабрикати і вироби.

Розмір незавершеного виробництва залежить від характеру, структури, організації виробництва, від тривалості виробничого циклу та обсягу виробництва. Так, на підприємствах видобувної промисловості незавершене виробництво взагалі відсутнє, а на підприємствах хімічної промисловості незавершене виробництво не обліковується через його незначний обсяг або стабільність залишку. На підприємствах з безперервним циклом виробництва (машинобудівні, деревообробні) питома вага незавершеного виробництва в загальній сумі виробничих витрат є досить значною.

Виділяють простий і складний процесні методи калькулювання витрат. Перший застосовують на підприємствах, що виробляють однорідну продукцію і на яких відсутнє незавершене виробництво чи його обсяг є незначним. Складний процес ний метод калькулювання витрат застосовують тоді, коли підприємство виготовляє різні види продукції і постійно має значний обсяг незавершеного виробництва [10, с. 118].

За простого процесного методу калькулювання витрат фактична собівартість усієї виготовленої за звітний період продукції дорівнює сумі усіх витрат звітного періоду, а собівартість одиниці продукції визначають діленням загальної суми витрат на кількість одиниць виготовленої продукції у звітному періоді. Використовуючи складний процесний метод калькулювання, облік витрат здійснюють за кожним видом продукції, застосовуючи аналітичні рахунки. Собівартість кожного виду продукції калькулюють з урахуванням залишків незавершеного виробництва за балансовим співвідношенням.

Сп = Нп + В — Нк, (1. 1)

де Сп — собівартість виготовленої продукції, грн; НП — вартість незавершеного виробництва на початок періоду, грн; В — витрати на виробництво продукції протягом періоду, грн; Нк — вартість незавершеного виробництва на кінець періоду, грн.

При передільному методі застосовують напівфабрикатний варіант зведеного обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, при якому витрати на виробництво враховують у кожному цеху (переділі, фазі, стадії), включаючи собівартість напівфабрикатів виготовлених у попередньому цеху. У зв’язку з цим собівартість продукції, випущеної кожним наступним цехом, складається зі здійснених ним витрат і собівартості напівфабрикатів.

Величина витрат незавершеного виробництва впливає на фактичну собівартість готової продукції, виконаних робіт та послуг. З цієї причини для перевірки об'єктивності облікових даних про незавершене виробництво періодично проводиться його інвентаризація по всіх стадіях та переділах технологічного процесу. Оцінка незавершеного виробництва здійснюється, виходячи з ступеня виконання робіт чи готовності продукції, як правило, на рівні фактичних витрат за всіма статтями калькуляції.

Первісна вартість сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, покупних напівфабрикатів тощо формується на стадії закупівлі, транспортування і зберігання цих запасів до моменту передачі їх у виробництво. Первісна вартість НЗВ формується на стадії виробництва. Первісна вартість готової продукції вважається сформованою в той момент, коли завершується її виготовлення і відбувається передача цих активів з цеху на склад готової продукції [5, с. 22].

Основне завдання оцінки незавершеного виробництва полягає у правильності формування собівартості готової продукції, а також у забезпеченні необхідною інформацією про приріст (зменшення) балансової вартості придбаних товарів, матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів і напівфабрикатів на склад, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. Першим завданням, таким чином, є надання інформації для потреб управління, друге — для потреб зовнішніх користувачів.

Бухгалтерський облік незавершеного виробництва безпосередньо пов’язаний з обліком виробничих витрат і собівартістю готової продукції. На промислових підприємствах незавершене виробництво продукції відображається на витратних рахунках бухгалтерського обліку.

Залишки незавершеного виробництва на початок звітного періоду є одним із видів запасів підприємства. Витрати на незавершене виробництво визначаються за даними рахунка 23 «Виробництво», на якому протягом звітного періоду ведеться облік витрат виробничого характеру. Схема, що відображає зміст записів за дебетом і кредитом рахунка 23 «Виробництво» наведена на рисунку 1.1.

Дебет

Рахунок 23 «Виробництво»

Кредит

Сальдо -- витрати на незавершене виробництво на початок звітного періоду

* фактична собівартість готової продукції, виконаних робіт та послуг

— сировина і матеріали;

— заробітна плата;

— загальновиробничі витрат;

— паливо, електроенергія;

— втрати від браку продукції (в межах встановлених норм) тощо.

Оборот -- витрати за місяць

Оборот — фактична собівартість готової продукції, виконаних робіт та послуг

Сальдо -- витрати на незавершене виробництво на кінець звітного періоду

Рис. 1.1. Зміст господарських операцій, що відображаються за рахунком 23 «Виробництво»

На таких підприємствах, де рух напівфабрикатів власного виробництва доцільніше відображати на окремому бухгалтерському рахунку, а не на рахунку Основного виробництва, застосовується рахунок Напівфабрикати власного виробництва. Це стосується в першу чергу тих підприємств, технологія виробництва яких зумовлює наявність великого асортименту і кількості напівфабрикатів власного виробництва, а також тих на яких витрати сировини й матеріалів нормуються не на кінцеву продукцію, а на напівфабрикати.

Поточний облік собівартості готової продукції на промислових виробництвах може вестися за постійними (обліковими) цінами. Як облікову ціну найчастіше використовують планову собівартість, яка визначається на підставі нормативних калькуляцій.

Для визначення собівартості незавершеного виробництва в цехах основного і допоміжного виробництва, необхідно знати кількісне вираження незавершеного виробництва в деталях, вузлах і виробах і здійснити їх оцінку.

При оцінці залишків незавершеного виробництва слід користуватися нормами П (С)БО 9, згідно з яким готова продукція, виготовлена на підприємстві, та незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробленням і збіркою деталей, вузлів, виробів і незакінчених технологічних процесів, відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації [5,с. 209].

Отже, залишки незавершеного виробництва і готова продукція можуть бути оцінені або за фактичною виробничою собівартістю, або за діючою нормативною (плановою) собівартістю. Причому вибраний метод оцінки має відображатися в наказі про облікову політику підприємства.

1.2 Порядок розрахунку фактичної собівартості продукції (методи FIFO та середньозваженої собівартості)

Для визначення фактичної собівартості продукції необхідно вибрати метод калькулювання — сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво за калькуляційними об'єктами і прийомами визначення собівартості калькуляційних одиниць [10, с. 228].

Метод калькулювання залежить від типу організації, технології виробництва тощо. За вибором об'єкта обліку всі існуючі методи можна поділити на позамовний, попередільний (попроцесний). За способом збирання інформації, що забезпечує контроль над витратами та способами розрахунку собівартості - нормативний.

Групування витрат на виконання замовлення за статтями є фактичною калькуляцією його собівартості при методі калькулювання витрат за замовленнями. Вона охоплює всі враховані за замовленням прямі і непрямі витрати та віднімають з цієї суми вартість повернутих на склад невикористаних матеріалів, деталей, напівфабрикатів.

При застосуванні попередільного методу облік витрат ведуть за калькуляційними статтями витрат у розрізі окремих видів або груп продукції. Перелік переділів, за якими здійснюють облік витрат і калькулювання собівартості продукції, порядок визначення калькуляційних груп продукції підприємства встановлюють самостійно.

Фактичну собівартість продукції обчислюють двома способами: методом FIFO та методом середньозваженої собівартості. Розрахунок проводять у такій послідовності:

1) складають виробничий звіт про обсяги виробництва продукції. Вважається, що з усієї кількості одиниць готової продукції, виробництво яких було завершене протягом звітного періоду, спочатку були виготовлені ті, виробництво яких було розпочато в минулому звітному періоді, а потім ті, виробництво яких було розпочато у поточному звітному періоді.

Кількість одиниць продукції, виробництво яких було розпочате і завершене протягом звітного періоду, визначають за формулою:

Нр-з = Нзаг — Нп, (1. 2)

де Нр-з — кількість одиниць продукції, виробництво яких було розпочате і завершене протягом звітного періоду; Нзаг — загальна кількість зразків продукції, виробництво яких було завершене протягом звітного періоду; НП — кількість одиниць продукції, які перебували в незавершеному виробництві на початок звітного періоду;

2) визначають кількість еквівалентних одиниць готової продукції (Нео). Кількість еквівалентних одиниць готової продукції обчислюють, перемножуючи число оброблених за звітний період виробів на відсоток (коефіцієнт) їхньої готовності. За методом FIFO кількість еквівалентних одиниць готової продукції, виготовленої за звітний період, визначають з урахуванням залишків незавершеного виробництва на початок і кінець цього періоду за формулою:

Нео = Нп * Ч1 + Нр-з + Нк *Ч2, (1. 3)

де Нп — кількість одиниць продукції у виробництві на початок звітного періоду; Ч1 — частка від вартості продукції, що була в незавершеному виробництві на початок звітного періоду і яку дозавершили у цьому періоді

3) обчислюють собівартість еквівалентної одиниці готової продукції діленням фактичних виробничих витрат на кількість еквівалентних одиниць готової продукції. Собівартість еквівалентної одиниці готової продукції розраховують зазвичай за двома видами виробничих витрат — прямими матеріальними витратами та доданими витратами (прямими витратами на оплату праці та загальновиробничими витратами);

4) усі виробничі витрати розподіляють між готовою продукцією і незавершеним виробництвом. [5, с. 121]

Метод ФІФО (від англ. first in first out — перший прийшов, перший пішов) — це один з методів попроцесної калькуляції собівартості продукції, що передбачає окреме зарахування на готову продукцію незавершеного виробництва, а собівартість одиниці продукції визначається на підставі витрат поточного періоду і випуску виробів за цей період. При цьому вважається, що незавершене виробництво на кінець періоду виникає при виробництві нових одиниць продукції, виготовлення яких розпочато у звітному періоді, а тому незавершене виробництво на початок звітного періоду повністю переноситься на готову продукцію. Мета полягає в тому, щоб вартість незавершеного виробництва була виділена в окрему складову собівартості готової продукції.

Схематично алгоритм визначення собівартості готової продукції та незавершеного виробництва за методом ФІФО наведено на рис. 1.2.

/

Рис. 1.2. Загальна схема формування собівартості готової продукції та незавершеного виробництва за методом FIFO

Метод FIFO має як недоліки, так і переваги. До переваг слід зарахувати більш точне визначення обсягів незавершеного виробництва на кінець періоду, особливо в умовах інфляції. З недоліків найважливішим є те, що собівартість готової продукції залежить від рівня незавершеного виробництва на початок та кінець звітного періоду.

Метод FIFO на практиці застосовується також при списанні матеріальних цінностей на виробництво. При цьому витрата матеріальних цінностей оцінюється за вартістю придбання в такій послідовності: спочатку списуються на витрати матеріали за ціною першої закупленої партії, потім другої, третьої і т. д., тобто до повного списання загальної кількості витраченого матеріалу.

Метод середньозваженої собівартості заснований на включенні незавершеного виробництва в загальну собівартість випущеної продукції та еквівалентну кількість продукції незавершеного виробництва.

Схематично алгоритм визначення собівартості готової продукції та незавершеного виробництва за методом середньозваженої собівартості наведено на рис. 1.2. 6, с. 71]

/

Рис. 1.3. Загальна схема формування собівартості готової продукції та незавершеного виробництва за методом середньозваженої собівартості

1.3 Порядок розрахунку собівартості еквівалентної одиниці готової продукції

У міжнародній практиці калькулювання за процесами здійснюється зазвичай за допомогою еквівалентних одиниць готової продукції.

Еквівалентна одиниця готової продукції - вимірювання продукції з урахуванням ступеня готовності її.

Кількість еквівалентних одиниць готової продукції визначають множенням кількості оброблених виробів на відсоток готовності їх.

Тобто якщо підприємство за місяць виготовило 9 000 одиниць продукції, а ще 2 000 одиниць оброблено наполовину, то витрати підприємства еквівалентні витратам на виготовлення 10 000 одиниць готової продукції:

9 000 + ((2 000 * 50%): 100) = 10 000 одиниць

Калькулювання за процесами за такого підходу має чотири стадії:

1. Узагальнення даних про рух фізичних одиниць продукції.

2. Обчислення еквівалентних одиниць готової продукції для кожної статті витрат.

3. Визначення загальної суми витрат на виробництво.

4. Розрахунок виробничих витрат між готовою продукцією, браком та незавершеним виробництвом.

При цьому розрахунок кількості еквівалентних одиниць та калькулювання їхньої собівартості залежить від методу оцінки запасів, що його використовує підприємство (табл. 1). 7, с. 140]

Таблиця 1

Калькулювання за процесами залежно від методу оцінки запасів

Стадія

Метод оцінки запасів

Середньозважена собівартість

FIFO

1. Узагальнення даних про рух фізичних одиниць

Визначається за формулою: Початковий залишок + Запуск

=

Випуск + Понаднормовий брак

+ Кінцевий запас

Застосовується аналогічна формула за винятком того, що відокремлюються дані про початкові запаси та кількість виробів, обробку яких розпочали у поточному періоді

2. Обчислення еквівалентних одиниць готової продукції (Ео)

Ео = ГП + Еn,

Ео = ГП + Еk — Еn,

Де Еn і Еk — відповідно еквівалентні одиниці у незавершеному виробництві на початок і кінець періоду;

ГП — продукція, виготовлена впродовж періоду

3. Визначення загальної суми витрат на виробництво

Сума витрат незавершеного виробництва на початок періоду та витрат поточного періоду

Аналогічний підхід

4. Розрахунок собівартості еквівалентної одиниці готової продукції

Частка від ділення загальної суми витрат на виробництво на загальну кількість еквівалентних одиниць

Частка від ділення витрат поточного періоду на кількість еквівалентних одиниць поточного періоду

5. Розподіл виробничих витрат

Добуток кількості еквівалентних одиниць за кожною статтею витрат у складі готової продукції, браку та незавершеного виробництва на собівартість еквівалентної одиниці статті витрат

Собівартість готової продукції та браку охоплює витрати незавершеного виробництва на початок періоду, витрати на завершення обробки виробів, не завершених на початок періоду, та витрати поточного періоду.

Незавершене виробництво на кінець періоду охоплює витрати поточного періоду

Отже, калькулювання за процесами — це система калькулювання собівартості продукції на основі групування витрат у межах окремих процесів чи сукупності процесів, результатом яких є напівфабрикати. Собівартість продукції обчислюється двома способами: методом FIFO та середньозваженої собівартості, кожен з яких має свої особливості розрахунку.

Загалом, калькулювання собівартості продукції умовно можна поділити на три етапи. На першому етапі обчислюється собівартість всієї випущеної продукції в цілому, на другому — фактична собівартість по кожному виду продукції, на третьому — собівартість одиниці продукції, виконаної роботи або наданої послуги.

Як видно з наведеного переліку, обсяг калькуляційної роботи досить великий, а характер робіт складний, тому до цієї роботи повинні залучатися висококваліфіковані працівники.

РОЗДІЛ 2. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

2.1 Вихідні дані для розрахункової частини

ТзОВ «Комфорт» займається виготовленням і реалізацією офісних столів. Протягом планового місяця підприємство передбачає здійснити господарські операції, зміст яких подано в табл. 2.1.

продукція собівартість витрата облік

Таблиця 2. 1

Перелік господарських операцій ТзОВ «Комфорт» на плановий місяць

з/п

Зміст операцій

Сума, гнн.

1

2

3

1

Нарахування основної заробітної плати робітникам

а) столярного цеху

14 800

б) складального цеху

25 290

2

Нарахування доплати робітникам за складність виконання робіт

а) у столярному цеху

15 000

б) у складальному цеху

18 000

3

Нарахування за роботу у вихідні дні

а) у столярному цеху

5000

б) у складальному цеху

4500

4

Нарахування оплати за час відпустки у зв’язку з навчанням у вищому навчальному закладі (працівникові столярного цеху)

1250

5

Нарахування заробітної плати керівному персоналу

а) столярного цеху

2800

б) складального цеху

2900

в) директорові підприємства

4800

г) головному бухгалтерові

2500

д) прибиральниці офісу

650

6

Нарахування зборів на нараховану заробітну плату

а) на обов’язкове державне пенсійне страхування (32%)

13 177,6

б) на обов’язкове державне соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності (2,9%)

1194,22

в) на обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (1,9%)

782,42

г) на обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві (1,2%)

494,16

7

Витрати матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих у. т. ч.

а) у столярному цеху

1) плита дерев’яна

36 288

2) дошка дерев’яна

12 219

б) у складальному цеху зі складу

1) дверні замки

2740

2) дверні ручки

2319

3) фарба меблева

3500

4) клей меблевий

6000

5) лак меблевий

5000

8

Оплата за використання води

а) у столярному цеху

1000

б) у складальному цеху

1800

9

Оплата за споживання електроенергії

а) у столярному цеху

1) на технологічні цілі

6000

2) на освітлення цеху

1800

б) у складальному цеху

1) на технологічні цілі

4500

2) на освітлення цеху

2000

в) на освітлення офісу

1000

10

Зворотні відходи

а) з столярного цеху

2000

11

Амортизація приміщень

а) столярного цеху

1493

б) складального цеху

8101

в) офісу

5000

12

Амортизація обладнання

а) столярного цеху

2500

б) складального цеху

1500

13

Знос комп’ютера в офісі

1000

14

Знос комп’ютерної програми «1С: Бухгалтерія»

500

15

Виконання гарантійного ремонту реалізованих меблів (заробітна плата)

2720

16

Придбання канцелярських товарів

а) для працівників столярного цеху

680

б) для працівників складального цеху

550

в)для працівників адміністративного персоналу підприємства

1200

17

Сплата за телефонні переговори в бухгалтерії

1100

18

Витрати на сторожову охорону

а) столярного цеху

3000

б) складального цеху

3200

19

Витрати на страхування майна:

а) столярного цеху

2200

б) складального цеху

1700

20

Сплата за послуги банку (оформлення чекової книжки)

350

21

Сплата відсотків за отриманий від банку кредит для здійснення операційної діяльності

1500

22

Сплата СП «Легенда» за розробляння і видання рекламного листка і проспекту меблів

5000

23

Витрати на презентацію нових виробів

8005

24

Нарахування і сплата податку з власників транспортних засобів адміністративного призначення

1100

25

Витрати на упакування готових меблів (матеріали)

5560

26

Витрати на транспортування готової продукції підприємством «Міст»

2000

27

Витрати на проектування і конструювання нових виробів (заробітна плата)

2860

28

Витрати на придбання нового станка у столярний цех

14 000

29

Витрати на гарантійний ремонт основних засобів столярного цеху з метою підтримання їх у робочому стані (заробітна плата)

2500

30

Витрати на транспортування виробів з цеху в цех, в т. ч.

2000

а) заробітна плата

1000

б) амортизація

500

в) паливо

500

31

Витрати пов’язані з утриманням майстерні гарантійного ремонту меблів

3630

32

Оплата комісійних винагород торговим агентам та продавцям зайнятим реалізацією продукції

8400

1. Запаси готової продукції на складі:

а) на початок планового періоду — 50 столів;

б) на кінець планового періоду — 30 столів.

2. Плановий обсяг випуску готової продукції за місяць — 500 столів.

3. Частка постійних витрат у складі: планової суми загальновиробничих витрат — 88,77%; планової суми адміністративних витрат — 90%; планової суми витрат на збут — 80%; планової суми інших операційних витрат — 100%.

4. Планова рентабельність капіталу підприємства — 50%. Сума капіталу, інвестованого у підприємство — 450 000 грн

2.2 Виконання розрахункової частини

1) Групування планових витрат підприємства «Комфорт» за економічними елементами наведено в табл. 2.2.

Таблиця 2. 2

Групування планових витрат підприємства «Комфорт» за економічними елементами

з/п

Назва економічних елементів

Номер позиції витрат згідно вихідних даних

Сума, грн.

1

2

3

4

1

Матеріальні витрати

7, 9(а1,б1), 10, 25,30 (в)

36 288+12219+2740+

2319+3500+6000+5000+6000+4500+2000+

5560+500= 82 626

2

Витрати на оплату праці

1,2, 3, 4, 5, 15, 27, 29, 30 (а)

14 800+25290+15 000+

18 000+5000+4500+

1250+2800+2900+4800+2500+650+2860+1785+2500+1000=106 570

3

Відрахування на соціальні заходи

6

106 570*0,382 =

= 40 709,74

4

Амортизація

11, 12, 13, 14, 30б

1493+8101+2500+

1500+1000+500+500=

=20 594

5

Інші операційні витрати

8, 9 (а2, б2, в), 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 26, 28, 31, 32

1000+1800+1800+2000+1000+680+550+1200+1100+3000+3200+2200+1700+350+1500+5000+8005+1100+2000+

14 000+3630+8400=

=65 215

Всього:

315 714,74

2) Групування витрат підприємства за статтями калькуляції підприємства «Комфорт» наведено в таблиці 2.3.

Таблиця 2. 3

Групування планових витрат столярного і складального цехів та підприємства «Комфорт» загалом за статтями калькуляції

з/п

Назва статті

калькуляції

Цех столярний

Цех складальний

Разом по підприємству, загалом

Номер позиції згідно вихід-них даних

Сума, грн.

Номер позиції згідно вихід-них даних

Сума, грн.

Номер позиції згідно вихід-них даних

Сума, грн.

1

2

3

4

5

6

7

8

а) статті виробничих витрат

1

Сировина і матеріали

7(а1,а2)

36 288+12219 = 48 507

-

-

7(а1,а)

48 507

2

Купівельні напівфабри-кати та комплекту-ючі вироби

-

-

7(б1,б2,

б3,б4,

б5)

2740+2319+3500+

6000+5000 = 19 559

7(б1,б2

б3,б4,

б5)

19 559

3

Паливо та електроенер-гія на технологічні цілі

9а1

6000

9б1

4500

9а1, 9б1

6000+

2000 =

10 500

4

Зворотні відходи

10

(2000)

-

-

10

(2000)

5

Основна заробітна плата

14 800

25 290

1а, 1б

14 800+

25 290 =

40 090

6

Додаткова заробітна плата

2а, 3а, 4

15 000+5000+1250 = 21 250

2б, 3б

18 000+

4500 = 22 500

2,3,4

21 250+

22 500 = 43 750

7

Відрахування на соціальне страхування

6

(14 800+

21 250)*

0,382 = 13 771,1

6

(25 290+

22 500)*

0,382 = 18 255,78

6

13 771,1+

18 255,78=

=32 026,88

8

Загальновиробничі витрати у т.ч. :

-

35 973

-

21 751

-

35 973+

21 751=

57 724

а) змінні;

8а, 16а, 28, 30в

1000+680+

14 000+2500=18 180

8б, 16б

1800+550=2350

8, 16, 28,30в

18 180+

2350=

20 500

б)постійні

5а, 9а2, 11а, 12а, 18а, 19а, 29, 30а, б

2800+1800+1493+2500+3000+2200+2500+1000+500=17 793

5б, 9б2, 11б, 12б, 18б, 19б

2900+2000+8101+1500+3200+1700=19 401

5,9,1112,18,19,29,30

17 793+

19 401=

37 194

9

Разом виробничих витрат

48 507+6000−2000+14 800+21250+13 771,1+35 973=138301,1

19 559+4500+25 290+22500+18 255,78+21 751=111855,78

-

138 301,1+111 855,78=250 156,88

б) статті операційних витрат

10

Адміністрати-вні витрати

-

-

5(в, г, д), 9 В, 11 В, 13, 14, 16 В, 17, 24, 26

4800+2500+650+1000+5000+1000+500+1200+1100+1100+2000=20 850

11

Витрати на збут

-

-

15,22, 23,25,27,31, 32

2720+5000+8005+5560+2860+3630+8400=

36 175

12

Інші операційні витрати

-

-

20, 21

350+1500=1850

13

Разом операційних витрат

20 850+36175+1850=

58 875

14

Разом виробничих і операційних витрат

250 156,88+58 875=

309 031,88

3) Відомість зведеного обліку витрат на виробництво продукції підприємства «Комфорт» у плановому місяці (табл. 2. 4).

Таблиця 2. 4

Відомість зведеного обліку витрат на виробництво продукції

з/п

Стаття

Калькуляції

Собівартість НВ на початок звітного періоду, грн.

Витрати за звітний місяць, грн.

Разом із залишком витрат у НВ на початок місяця, грн.

Витрати на випуск продукції (планова виробнича собівартість ГП), грн. (Свп)

Собівартість НВ на кінець місяця, грн.

1

2

3

4

5

6

7

1

Сировина і матеріали

8000

48 507

56 507

=56 507−9000=47 507

9000

2

Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств

2000

19 559

21 559

21 559−2500=19 059

2500

3

Паливо й енергія на технологічні цілі

500

10 500

11 000

11 000−600=10 400

600

4

Зворотні відходи (вираховуються)

(100)

(2000)

(2100)

2100−200=(1900)

(200)

5

Основна заробітна плата

6000

40 090

46 090

46 090−7000=39 090

7000

6

Додаткова заробітна плата

1000

43 750

44 750

44 750−1200=43 550

1200

7

Відрахування на соціальне страхування

(6000+1000)*0,38=2660

32 026,88

34 686,88

34 686,88−3116=31 570,88

(7000+1200)*0,38=3116

8

Загальновиробничі витрати у т.ч. :

3000

57 724

60 724

60 724−4000=56 724

4000

а) змінні;

1000

20 500

21 500

21 500−1200=20 300

1200

б) постійні;

2000

37 194

39 194

39 194−2800=36 394

2800

Разом

23 060

250 156,88

273 216,88

273 216,88−27 216=246000,88

27 216

4) Планова калькуляція витрат на виготовлення одиниці продукції підприємства «Комфорт», застосовуючи системи калькулювання повних (табл.2. 5) і змінних (табл. 2. 6) витрат подана нижче.

Таблиця 2. 5

Планова калькуляція витрат на виготовлення одиниці продукції за системою повних витрат

з/п

Статті калькуляції

На одиницю виробу, грн.

1

2

3

1

Прямі матеріальні витрати всього:

у т. ч.: а) сировина і матеріали,

47 507/500=95,01

б) купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби,

19 059/500=38,12

в) паливо та електроенергія на технологічні цілі,

10 400/500=20,80

г) зворотні відходи.

-1900/500=-3,80

2

Прямі витрати на оплату праці всього:

у т. ч.: а) основна заробітна плата,

39 090/500=78,18

б) додаткова заробітна плата.

43 550/500=87,10

3

Відрахування на соціальне страхування

31 570,88/500=63,14

4

Загальновиробничі витрати

56 724/500=113,45

Всього виробнича собівартість

499,6

Таблиця 2. 6

Планова калькуляція витрат на виготовлення одиниці продукції за системою змінних витрат

№ з/п

Статті калькуляції

На одиницю виробу, грн.

1

2

3

1

Змінні прямі виробничі витрати у т. ч. :

а) сировина і матеріали,

95,01

б) купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби,

38,12

в) паливо та електроенергія на технологічні цілі,

20,80

г) зворотні відходи.

-3,80

2

Прямі витрати на оплату праці у т. ч. :

а) основна заробітна плата,

78,18

б) додаткова заробітна плата.

87,10

3

Відрахування на соціальне страхування

63,14

4

Змінні накладні витрати

20 300/500=40,6

Всього виробнича собівартість

419,15

5) Планова сума постійних накладних витрат підприємства «Комфорт» (табл. 2. 7).

Таблиця 2. 7

Планова сума постійних витрат підприємства за місяць

№ з/п

Види витрат

Сума, грн.

1

2

3

1

Постійні загальновиробничі витрати

32 394,00

2

Постійні адміністративні витрати (90%)

18 765,00

3

Постійні витрати на збут (80%)

30 540,00

4

Постійні інші операційні витрати (100%)

4350,00

5

Разом постійних операційних витрат

53 655,00

6

Всього постійних витрат

86 049,00

Планова сума постійних витрат підприємства за місяць обчислюється згідно додаткових вихідних даних. Загальна сума всіх постійних (загально виробничих, адміністративних, витрат на збут та інших операційних) витрат підприємства розрахована у таблиці 2.3.

Частка постійних операційних витрат згідно додаткових даних складає: адміністративних — 90%, витрат на збут — 80%, інших операційних — 100%. Таким чином, обчислюються відповідні частки цих витрат і записуються у графу 3 таблиці 7. У рядку 5 даної таблиці обчислюється загальна сума цих витрат (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати), у рядку 6 до суми операційних витрат додається сума постійних загальновиробничих витрат (графа 1 + графа 5).

6) Обчислимо собівартість реалізованої продукції.

Собівартість реалізованої продукції (Срп) визначається за формулою:

Крп = ГПп + Квп — ГПк, (2. 1)

де, Квп — кількість продукції виготовленої у плановому періоді, один. ;

ГПп, ГПк — собівартість залишків готової продукції відповідно на початок і кінець місяця, один. ;

Крп = 50 + 500 — 30 = 520 один.

Срп = (520 * Свп на 1) +? опер. витрат (грн.) (2. 2)

Срп = (520 *528,27) + 63 375 = 338 074,43 грн

Срп = (520* 461,86) + 63 375 = 304 384,6 грн

7) Обчислимо планову суму прибутку від реалізації продукції.

Планову суму прибутку визначають за формулою:

Пп =, (2. 3)

де, К — сума капіталу підприємства, грн. ;

Рк — плановий показник рентабельності капіталу підприємства, %.

Пп=(К*Рк)/100=(450 000*50)/100 = 225 000

8) Обчислення показників доходів, витрат і фінансових результатів діяльності підприємства у плановому періоді за системою повних і змінних витрат (див. табл.

Таблиця 2. 8

Планові показники доходів, витрат і фінансових результатівпідприємства за системами повних і змінних витрат

При застосуванні системи калькулювання повних витрат

При застосуванні системи калькулювання змінних витрат

Показники

Сума, грн.

Показники

Сума,

грн.

1

2

3

4

1

Дохід від реалізації продукції

563 074,43

1

Дохід від реалізації продукції

563 074,43

2

Собівартість реалізованої продукції:

274 699,36

2

Собівартість реалізованої продукції:

241 009,60

а) прямі матеріальні витрати

75 925,20

а) прямі матеріальні витрати

75 925,20

б) прямі витрати на оплату праці

85 945,60

б) прямі витрати на оплату праці

85 945,60

в) інші прямі виробничі витрати

60 595,60

в) інші прямі виробничі витрати

60 595,60

г) загальновиробничі витрати (змінні і постійні)

52 232,96

г) змінні загальні виробничі витрати

18 543,2

3

Валовий прибуток (1−2)

288 375,00

3

Виробничий маржинальний дохід (1−2)

322 064,83

4

Операційні витрати:

63 375,00

4

Змінні операційні витрати:

9720

а) адміністративні

20 850,00

а) адміністративні

2085

б) на збут

38 175,00

б) на збут

7635

в) інші операційні

4350,00

5

Операційний прибуток

(3−4)

225 000,00

5

Загальний маржинальний дохід (3−4)

312 344,83

6

Постійні витрати:

87 344,76

а) загальновиробничі

33 689,76

б) операційні витрати:

53 655,00

— адміністративні

18 765,00

— на збут

30 540,00

— інші операційні

4350,00

7

Операційний прибуток

(5−6)

225 000,00

9) Визначення точки беззбитковості та побудова графіку беззбитковості операційної діяльності підприємства.

Точка беззбитковості - це такий обсяг виробництва і реалізації продукції, при якому сума доходів підприємства дорівнює сумі його постійних і змінних витрат і підприємство за рахунок доходів від реалізації може лише покрити свої витрати, тобто в цій точці прибуток рівний нулю.

Точка беззбитковості визначається за двома методами:

1) аналітичним методом, згідно з яким точка беззбитковості обчислюється:

а) в натуральних одиницях:

ТБн=Вп/Дм. од. (2. 4)

Дм. од. =Цод. -Вз. од. (2. 5)

де, Вп — сума постійних витрат підприємства;

Дм. Од. — маржинальний дохід на одиницю продукції;

Ц — ціна одиниці продукції;

Вз. Од. — сума змінних витрат на одиницю продукції;

Цод = 563 074,43 /520 = 1082,84 грн.

Вз. од. = (241 009,60 + 9720) /520 = 486,56 грн

Дм. од.= 1082,84 — 486,56 = 596,28 грн

ТБн= 87 344,76/596,28 = 146,48 од.

б) в грошових одиницях:

ТБг=Вп/Км. од. (2. 6)

ТБг= 87 344,76/0,55 = 158 615,52

Км. од. = Дм. од. /Цод. (2. 7)

Км. од. = 596,28/1082,84 = 0,55

де, Км. од. — коефіцієнт маржинального доходу на одиницю продукції;

2)графічним методом, який ґрунтується на побудові графіку беззбитковості підприємства. Для побудови графіку беззбитковості підприємства необхідно визначити показник запасу міцності (Зм) за формулою:

Зм=Д заг. — ТБ (2. 8)

Зм= 563 074,43 — 158 615,52=404 458,91

Графік беззбитковості підприємства наведено на рис. 2. 1

Рис. 2.1. Графік беззбитковості підприємства

10) Запишемо функцію операційних витрат підприємства.

Функція витрат — це математичний опис взаємозв'язку витрат та їхнього чинника.

Y = a + b* x (2. 9)

де, Y — загальна сума витрат,

a- сума загальних постійних витрат,

b- сума змінних витрат на одиницю,

X — значення фактора (чинника) витрат

У= 85 547,40 + 481,59х

11) Обчислимо показники операційного левериджу підприємства та пояснити його вплив на фінансові результати підприємства.

Коефіцієнт операційного левериджу (Кол) обчислюють за формулою:

Кол= Мд/Пр (2. 10)

Kол = 597,9/225 000 = 1,388

де, Мд — сума маржинального доходу, грн.

Пр — сума операційного прибутку підприємства, грн.

Ефект операційного левериджу (Еоп) обчислюють за формулою:

Еоп = (2. 11)

Еоп = 0,208 229 839

де, — темп приросту валового операційного прибутку підприємства %,

— темп приросту обсягу реалізації продукції, %

12) Обчислюємо прибуток підприємства, якщо обсяг реалізації продукції зросте на 15%, (використовуючи дані наведені у таблиці 2. 8). Результати розрахунків подано у таблиці 2.9.

Таблиця 2. 9

Розрахунок прибутку підприємства при збільшенні обсягу реалізації на 15%

Показники

Сума, грн.

фактична

планова

1

2

3

Дохід від реалізації продукції

563 074,4

647 535,598

Собівартість реалізованої продукції:

274 699,36

241 009,6

а) прямі матеріальні витрати

75 925,2

75 925,2

б) прямі витрати на оплату праці

85 945,6

85 945,6

в) інші прямі виробничі витрати

60 595,6

60 595,6

г) змінні загальні виробничі витрати

18 543,2

18 543,2

Виробничий маржинальний дохід

322 064,8

404 526,0

Змінні операційні витрати:

9720,0

9720,0

а) адміністративні

2085,0

2085,0

б) на збут

7635,0

7635,0

Загальний маржинальний дохід

312 344,8

396 806,0

Постійні витрати:

87 344,8

87 344,8

а) загальновиробничі

33 689,8

33 689,8

б) операційні витрати:

53 655,0

53 655,0

— адміністративні

18 765,0

18 765,0

— на збут

30 540,0

30 540,0

— інші операційні

4350,0

4350,0

Операційний прибуток

225 000,0

309 461,2

13) Визначаємо вплив чинника — за керівництво виробничою практикою студентів начальнику столярного цеху встановлено доплату 500 грн., на прибуток підприємства. Таким чином, заробітна плата начальника столярного цеху становитиме 3300 грн., що призводить до зростання витрат на оплату праці і збільшення постійних загальновиробничих витрат, а це в свою чергу до зростання витрат на випуск продукції (планову виробничу собівартість).

Аналіз впливу чинника — за керівництво виробничою практикою студентів начальнику столярного цеху ТзОВ «Комфорт» встановлено доплату 500грн. показав, що прибуток підприємства зменшився на 500грн, за рахунок зростання постійних загальновиробничих витрат на 500 грн. Доплата начальнику столярного цеху за керівництво практикою за економічними елементами належить до витрат на оплату праці, за статтями калькуляції - до постійних загальновиробничих витрат. Частка загально виробничих витрат у витратах на випуск продукції (планова виробнича собівартість) зросла на 500 грн. і становить 39 994 грн., тому зростає виробнича собівартість одиниці продукції до 458,58 грн.

Зростання постійних загально виробничих витрат призвело до зміни функції витрат, яка буде мати вигляд: Y = 108 840,0+ 452,5* x. Точка беззбитковості у натуральних одиницях зросла до 170 одиниць, а у грошовому вимірнику збільшилась на 847,45грн., і становить 184 474,57грн., проте це призвело до зменшення запасу міцності, який зменшився на 847,46 грн., і становить 383 803,76 грн.

Щодо коефіцієнту операційного левериджу, то він зріс на 0,005, оскільки частка постійних загально виробничих витрат у загальному їх обсязі незначна, і прибуток змінився незначно.

Отже, проведені розрахунки показали, що прибуток підприємства зменшився, однак зростання коефіцієнта операційного левериджу зумовить зростання прибутку у наступних періодах за умови зростання обсягу реалізації продукції. Визначення запасу міцності показало, що підприємство зможе зменшити обсяг реалізації продукції, щоб не зазнати збитків, у менших обсягах порівняно із обсягом реалізації продукції до впливу чинника. Підприємству доцільніше збільшувати обсяг реалізації продукції і отримати більший прибуток, ніж здійснювати заходи, що призводять до зростання постійних загально виробничих витрат і відповідно собівартості виробленої продукції, що спричинило отримання меншого операційного прибутку.

ВИСНОВКИ

У курсовій роботі отримали і поглибили знання, розглянувши теоретичну частину, щодо методів обліку і оцінки незавершеного виробництва і визначили порядок розрахунку фактичної собівартості продукції, порядок розрахунку собівартості еквівалентної одиниці готової продукції.

Розглядаючи практичну частину здійснили розподіл витрат за економічними елементами, статтями калькуляції, розрахували зведений облік витрат на виробництво продукції підприємства «Комфорт», планову калькуляцію витрат на виготовлення одиниці продукції підприємства, застосовуючи системи калькулювання повних і змінних витрат, постійні витрати і собівартість реалізованої продукції, визначили оптимальний обсяг виробництва і реалізації продукції, за якого дане підприємство отримає певний прибуток шляхом аналітики і зобразили графічно. Щоб провести вірну політику і прийняти управлінську рішення з метою підвищення ефективності діяльності було розглянуто вплив чинників на прибуток підприємства.

Проведені розрахунки показали, що підприємство «Комфорт» маневрує, обирає певні альтернативні рішення, і слідкує як зміна певних чинників впливає на результати діяльності підприємства. Тому має вести обачну політику, оскільки знаходиться на такому етапі діяльності, де важливим є визначення оптимального обсягу виробництва і реалізації продукції в залежності від запасу міцності, який дещо зменшився в результаті проведеного заходу. Хоча зростання обсягу реалізації призведе до збільшення сум його прибутку, що показав коефіцієнт операційного левериджу. оскільки постійні загально виробничі витрати на одиницю продукції будуть зменшуватись і собівартість виготовленої продукції буде нижча.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31. 12. 1999 р. № 318

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29. 11. 1999 р. № 290

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20. 10. 1999 р. № 246.

4. Методичні рекомендації до виконання курсової роботи «Калькулювання собівартості продукції» для студентів базового напряму «Економіка і підприємництво» спеціальності «Облік і аудит». Укладачі: Г. О. Партин,

А.І. Ясінська, І.О. — Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка». 2007.- 35 с.

5. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затвереджених наказом Державного комітету промислової політики України від 02. 02. 2001 р. № 47.

6. Партин Г. О., Загородній А. Г. Управлінський облік: Навч. посіб. — 2-ге вид., випр. і доп. — К.: Знання, 2007. — 303с.

7. Лень В. С. Управлінський облік: Навч. посіб. — 2-ге вид., випр. — К.: Знання Прес, 2006. — 317с. — (Вища освіта ХХІ століття)

8. С. Ф. Голов. Управлінський облік. Підручник. — К.: Лібра, 2003. — 704 с.

9. Л. П. Радецька, Л. В. Овод. Управлінський облік, Київ, Видавничий центр «Академія» — 2007.

10. Цал-Цалко Ю. С. Витрати підприємства: Навчальний посібник — К.: ЦУЛ, 2002. — 656с.

11. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський управлінський облік: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності «Облік і аудит» / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — Житомир: ЖІТІ, 2000. — 448с.

12. Грачова Р. О. Оцінка вибуття запасів// Вісник ЖДТУ. — 2005. — № 3. с. 134.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой