Комплексна фізико-географічна характеристика Австралії

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
География


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Курсова робота

Комплексна фізико-географічна характеристика Австралії

Знайомтесь: Австралія!

Вступ

Австралія — найменший материк на Землі. Разом із прилеглими до неї островами вона цілком повністю лежить в південній півкулі. Назва цього материка, який був відкритий та заселений найпізніше, у порівнянні з іншими материками, походить від латинського слова australis — південний.

На півночі біля берегів Австралії розташовані острови Мелвілл, Батерст, Грут — Айленд та інші, на півдні Тасманія, Кінг, Фліндерсі і Кенгуру. На заході найбільшим островом вважається Дерк — Хартог, а на сході - Фрейзер.

Австралію омивають води Тихого й Індійського океанів. Вона не пов’язана суходолом з жодним материком. Тома Австралію, враховуючи також її невеликі розміри, часом називають материком — островом.

Природа Австралії різноманітна в великій мірі, ніж природа інших материків, окрім Антарктиди. Її відмінність полягає у древності ландшафтів, своєрідності та ендемізмі, древності органічного світу, особливостях освоєння та зміні природних умов людиною.

Враховуючи те, що дослідження у Австралії розпочались найпізніше, вона ще містить у собі багато загадок і таємниць.

Коли ми починаємо говорити про Австралію, то одразу приходить на думку різноманітність її флори і фауни. Одразу згадується типовий її представник і мешканець, розміщений навіть на державному символі країни, — кенгуру.

Австралія — континент, де знайшли собі сприятливі умови для проживання і розмноження сумчасті.

Територія країни являє собою суцільний заповідник, адже типові і водночас рідкісні представники фауни перебувають під загрозою зникнення, що пов’язано з господарською діяльністю людини.

Деградація природного середовища особливо гостро відчувається аборигенами, традиційний спосіб життя яких у великій мірі залежить від поголів'я диких тварин, кількості їстівних рослин та стану водойм.

Разом із прекрасним різноманіттям рослинного і тваринного світу, казковими ландшафтами і цікавим расовим складом Австралія є чудесним місцем відпочинку для туристів. Окрім традиційних видів відпочинку для багатьох країн, зокрема гірськолижного туризму та пляжного відпочинку, Австралія пропонує дайвінг, серфінг, сафарі. Крім того, тут швидкими темпами розвивається екотуризм.

Отже, під час характеристики природних, кліматичних ресурсів досліджуваної території, можна дослідити стан природного середовища, його відповідність чи невідповідність для проведення екскурсій, турів та інших видів туризму.

1. Фізико — географічне положення Австралії

Австралія — єдина держава в світі, яка займає територію цілого континенту, тому Австралія має лише морські кордони. (додаток1). Разом з цим Австралія — найменший материк на нашій планеті. Разом з островами, які до неї прилягають, вона повністю лежить в Південній півкулі.

Південний тропік перетинає Австралію так, що на північ від нього лежить менша частина материка. Крайні точки материка:

Найпівнічніша точка материка: м. Йорк (10°41' пд. ш.).

Найпівденніша точка материка: м. Південно — Східний (39° 11' пн. ш.).

Найзахідніша точка материка — м. Стіп — Пойнт (113° 05' сх. д.).

Найсхідніша точка материка — м. Байрон (153° 34' сх. д).

Площа Австралії майже така ж сама, як і площа США і складає 7687 тис. кв. км.

Країнами — сусідами Австралії являються Нова Зеландія, Індонезія, Нова Гвінея та інші основні держави Океанії

Столиця Австралії - місто Канберра.

Австралія має федеративний устрій та включає у себе 6 штатів: Новий Північний Уельс, Вікторія, Квінсленд, Північна Австралія, Тасманія, Західна Австралія.

Цей острів — континент зі сходу омивають води Тихого океану, із заходу — Індійського, а також чотири моря: Тасманове, Коралове, Арафурське та Тіморське.

Материк простягнувся із заходу на схід на 4000 км, з півночі на південь — на 3200 км. Най північніша точка країни — мис Кейп — Йорк, що знаходиться за 4 км від екватора.

Найвища точка країни — 2230м — г. Костюшко. Найнижчою точкою Австралії являється озеро Ейр у штаті Південна Австралія, воно розташоване на 16 м нижче рівня моря.

Природа Австралії дуже своєрідна у порівнянні з природою інших материків, крім Антарктиди. Її відмінність полягає у древності ландшафтів, своєрідності, ендемізмі та древності органічного світу, особливості освоєння та зміні природних умов людиною.

Більша частина суші не має виходу до моря. Австралія віддалена від розвинених країн Америки та Європи, потужних ринків сировини і збуту продукції, але велика кількість морських шляхів пов’язує Австралію з ними, а також вона відіграє надзвичайно важливу роль в азіатсько — тихоокеанському регіоні.

Гірський ланцюг — Великий Вододільний хребет являється лінією, що розділяє річки, які несуть свої води на захід та губляться в пустелях від тих, які несуть свої води на схід, до родючих земель прибережжя і Тихого океану.

Нестача води — головна проблема Австралії. Тут рідко випадають дощі. Саме тому великі простори країни не є багатими на рослинність.

Не дивлячись на одноманітну природу внутрішньої частини континенту, в Австралії є на що подивитись. Наприклад, чудові узбережжя, де чергуються скалисті виступи і пляжі з білим піском, лимани, покриті мангровими лісами, дюни, скелі, піщані рівнини. Розкидані вздовж берегів острови всіх розмірів і форм мають сусідство із кораловими рифами.

Отже, Австралія — дуже унікальний материк, який часто називають материком — островом. Австралія має ще багато нерозгаданих таємниць і потребує подальшого дослідження і вивчення її природних ресурсів. В зв’язку з тим, що даний материк почав досліджуватись останнім, подальше його вивчення є досить актуальним.

2. Геологічна будова та корисні копалини

Велика (західна і центральна) частина Австралії належить до області стародавньої Австралійської платформи, що включає також північне, західне і південне підводне продовження материка, Арафурське море і південь острова Нова Гвінея. Східну окраїну Австралії складає Східно-Австралійський складчастий геосинклінальний пояс, що розвивався протягом протерозою і фанерозою. Австралійська платформа має архейсько-нижньопротерозойський фундамент, складений глибоко-метаморфізованими вулканічними породами основного складу і теригенними опадами, перетвореними в гнейси і заміщені граніти. Породи архею виступають на заході (брили Пілбара і Калгурлі), у центрі (хребет Масгрейв). У Північній Австралії дрібніші брили архею, перекриті протерозойським осадовим чохлом, розділені вузькими геосинклінальними складчастими системами нижньопротерозойського віку.

Східно-Австралійський складчастий пояс за віком поділяється на заході і сході на три системи:

1) Аделаїда (пізньобайкальська-ранньокаледонська), що виклинюється на північ;

2) Лакланська (каледонська), що продовжується на південь у Тасманію;

3) Система Нової Англії (герцинська), відокремлена від попередньої пізньопалеозойським крайовим прогином Боуен-Сідней. Дві останні системи нерідко поєднуються в історичному змісті за назвою Тасманської геосинкліналі.

Австралія багата на різноманітні корисні копалини. Нові відкриття мінеральних руд, зроблені на континенті за останні 10−15 років, зарекомендували країну на одне з перших місць у світі за запасами і добуванням таких корисних копалин, як залізна руда, боксити, свинцеві та цинкові руди.

Найбільші в Австралії поклади залізної руди, які почали розроблятись в 60 — 7х роках нашого століття, знаходяться в районі хребта Хамерслі на північному заході країни. Залізна руда зосереджена також на островах Кулан і Кокату, в штаті Південна Австралія в хребті Мілдбек і на Тасманії.

Великі поклади поліметалів (свинець, цинк) знаходяться у західній пустельній частині штату Новий Південний Уельс. Важливий центр добування кольорових металів (міді, свинцю, цинку) сформувався біля місця народження Маунт — Айза (в штаті Квінсленд). Поклади поліметалів і міді зосереджені також на Тасманії, міді - на Північній території та в інших місцях.

Основні запаси золота зосереджені в виступах докембрійського фундаменту та на південному заході материка (штат Західна Австралія), в містах Калгурлі і Кулгарді, Норсмен, а також в Квінсленді.

Боксити залягають на півостровах Кейп — Йорк і Арнемленд, а також на південному заході, в хребті Дарлінг.

Поклади урану зосереджені в різних частинах материка: на півночі, в штаті Південна Австралія, в штаті Квінсленд і в західній частині країни.

Основні поклади кам’яного вугілля розташовані в східній частині материка. Найбільші запаси зосереджені у штаті Новий Південний Уельс, біля міст Блафф, Баралаба в штаті Квінсленд.

Геологічними дослідженнями встановлено, що в надрах материка Австралія і на шельфі його берегів знаходяться великі поклади нафти і газу. Нафта знайдена і розробляється в штаті Квінсленд, на острові Барроу у північно-західному узбережжі материка, а також на континентальному шельфі біля південного узбережжя штату Вікторія. Поклади газу і нафти зосереджені також на шельфі біля північно-західного узбережжя материка.

В Австралії також є великі поклади хрому (штат Квінсленд, штат Вікторія, Західна Австралія).

Із нерудних корисних копалин зустрічаються глини, піски, азбест та слюда.

3. Рельєф

Сучасний рельєф Австралії значною мірою успадковує риси стародавнього рельєфу, що не зазнав з докембрійського часу різких тектонічних рухів. Поверхня Австралії піддавалася тривалому впливові, у результаті якого на виступах фундаменту утворився пенеплен — великі рівнини з острівними горами. Місця найбільшого занурення платформи зайняті алювіально-озерними рівнинами Центрального басейну і рівнинами морської й озерної акумуляції басейну Муррея та узбережжя затоки Карпентарія. Дещо вищі пластові рівнини розвинуті на схилах синекліз і сідловинах між ними, а також на північному заході і півдні Західно-Австралійського плоскогір'я, в областях крайових синекліз древнього фундаменту. Цокольні плоскогір'я і рівнини переважають у Західній Австралії. Великий Вододільний хребет виник на місці палеозойських складчастих систем. Найбільші райони карстового рельєфу: рівнина Налларбор, Блакитні гори, плато Барклі, плато Атертон.

У рельєфі Австралії переважають рівнини. Близько 95% поверхні не перевищує 600 м над рівнем моря. Головні орографічні одиниці: 1) Західно-Австралійське плоскогір'я — середні висоти 400−500 м, з піднятими краями: на сході - хребет Масгрейв (м. Вудрофф, 1440 м) і Макдоннелл (м. Зил, 1510 м), на півночі - масив Кімберлі (висота до 936 м), на заході - плосковершинний пісковий хребет Хамерслі висотою до 1226 м, на південному заході - хребет Дарлінг висотою до 582 м. 2) Центральна низовина з переважними висотами до 100 м над рівнем моря. У районі озера Ейр найнижча точка Австралії - 12 м нижче рівня моря. На південному заході - хребет Фліндерсі Маунт-Лофті. 3) Великий Вододільний хребет, середньовисотний, з плоскими вершинами, крутим, сильно розчленованим східним схилом і порожнім, східчастим західним, що переходить у горбкуваті передгір'я (даунси). На півдні, в Австралійських Альпах, найвища точка Австралії - гора Косцюшко, 2230 м.

Клімат Велика частина Австралії лежить у тропіках, північ — у субекваторіальних широтах, південь — у субтропічних. Сумарна сонячна радіація постійно висока: на півночі і півдні - близько 590 кдж/см2 на рік, у внутрішніх районах — 750 кдж/см2; радіаційний баланс на більшій частині території - 250−290 кдж/см2, на півночі і північному сході - 335 кдж/см2. При невеликих висотах рівнин Австралії це обумовлює постійно високі температури на всьому материку. Австралія майже повністю лежить у межах літніх ізотерм 20, 28, зимових 12, 20 °C. Сезонні коливання температур виявляються в основному у внутрішніх районах тропічного поясу та в субтропіках. Абсолютні мінімуми температур у внутрішніх районах Австралії падають до -4, -6°С. Морози стійкі тільки в Австралійських Альпах, де відзначені температури до -22 °С. Положення більшої частини Австралії у континентальному секторі тропічного поясу обумовлює сухість клімату, що загострюється розтягнутістю материка з заходу на схід, слабкою розчленованістю берегів, бар'єром Великого Вододільного хребта на шляхах вологих вітрів з океанів. 38% площі Австралії отримує менше 250 мм опадів на рік. Однак тривалих посух не буває, тому що рівнинність материка і невелика довжина з півночі на південь сприяють проникненню всередину вологих вітрів як з півночі, так і з півдня. Влітку (грудень — лютий) над сильно нагрітою Австралією встановлюється Австралійський мінімум тиску, у який із північного заходу і півночі втягується вологий екваторіальний мусон, що приносить опади на узбережжя (понад 1500 мм на рік при 6−7 вологих місяцях). На південь від 22° пд.ш. вони скорочуються до 300 мм на рік з 4−5 дощовими місяцями, на західному узбережжі - до 250 мм. На півдні материка проходить ряд антициклонів, що обумовлюють літню сухість південно-західної частини Австралії, рівнини Налларбор і Вікторіанських гір. На рівнинах Муррею і Дарлінга літні посухи пом’якшуються конвективними опадами. На сході вітри з Тихого океану несуть прогріте над теплим Східно-Австралійським плином вологе повітря. Його підняття по схилах гір обумовлює орографічні опади, особливо рясні між 16 і 19° пд.ш.

Над Південною Австралією випадають циклонічні дощі на лінії полярного фронту між помірними і тропічними повітряними масами (у Перте за червень — серпень випадає 494 мм опадів — 55% річних). На східному узбережжі на південь від Сіднея дощі розподілені рівномірно протягом року, підсилюючись восени з активізацією циклонічної діяльності на полярному фронті. Залежно від термобаричних умов і характеру зволоження в Австралії виділяються пояси субекваторіального, тропічного і субтропічного клімату. Великий Вододільний хребет, що затримує теплі і вологі вітри з Тихого океану, загострює розходження в ступені зволоження східного узбережжя і внутрішніх районів Австралії і відокремлює океанічні сектори у всіх поясах. Пояс субекваторіального клімату на північ від 20° пд.ш. характеризується постійно високими температурами (20−28°С) і чергуванням літніх вологих і зимового сухого сезонів.

Майже повністю лежить у внутрішньоматериковому секторі, лише на північному сході узбережжя виділяється більш вологий океанічний сектор. Найбільшу площу займає пояс тропічного (пасатного) клімату між 18° і 30° пд.ш. із секторами — континентальним пустельним (центр) і напівпустельним (на заході, півночі і сході від 145° східної довготи) і морським (на східному узбережжі і навітряних схилах гір) з жарким вологим літом і теплою менш вологою зимою. Пояс субтропічного клімату включає Південну Австралію; у ньому виділяються сектори: південно-західний середземноморський з жарким сухим літом і прохолодною вологою зимою, південно-східний мусонний, рівномірно вологий протягом року, і континентальний зі зростаючою до центра посушливістю, аж до пустельного на схід рівнини Налларбор.

4. Води

Внаслідок сухості в Австралії мало великих річок. Муррей з притокою Дарлінг — найбільші річки Австралії. Вони беруть початок на Великому Вододільному хребті та належать до басейну Індійського океану. Головне джерело їх живлення — дощі. Дарлінг набагато довший за Муррей, але не завжди доносить до нього свої води. Влітку він пересихає і розпадається на окремі водойми. На відміну від своєї притоки, Муррей у посушливий період поповнює свої води за рахунок танення снігів на вершинах Австралійських Альп, тому не пересихає. Річки басейну Муррею є важливим джерелом водопостачання для господарських цілей.

Більша частина площі материка (його внутрішні райони) не має стоку в океан. Тому переважають тимчасові водотоки — кріки. Протягом більшої частини року вони сухі й заповнюються водою тільки після короткочасних злив. У цей період трапляються паводки, під час яких рівень води піднімається на 10−12 м. Але вода швидко спадає, залишаючи оголене кам’янисте дно.

З пануванням пустельного і напівпустельного клімату пов’язаний слабкий розвиток поверхневого стоку. Загальний обсяг річного стоку — 350 км³ (менше, ніж на інших материках). Шар стоку на більшій частині Австралії - близько 50 мм на рік, лише на навітряних схилах Великого Вододільного хребта 400 мм і більше. 7% площі Австралії належать басейнові Тихого океану, 33% площі - басейнові Індійського океану. 60% території материка займають області внутрішнього стоку з рідкими тимчасовими водотоками («лементами»). Найбільші і найдовші лементи належать басейну озера Ейр (Куперс-Крик, Дайамантина та ін.). Стік у лементах спостерігається тільки після епізодичних літніх злив. На карстовій рівнині Налларбор поверхневий стік відсутній. Більшість рік зовнішнього стоку короткі, з невиробленим подовжнім профілем і нерівномірним режимом стоку, судноплавство є лише у низовинах, мають переважно дощове живлення.

Повені відповідно до сезону дощів у більшості рік літні, лише у Південній Австралії - зимові, а на південному сході - осінні. Найбільш повноводні і рівномірні за стоком — ріки, що починаються у Великому Вододільному хребті; найнепостійніші - ріки західного узбережжя, що стікають з напівпустельних прибережних плато. Найбагатоводніша ріка Австралії - Муррей (Марри) з головною притокою Дарлінг — найдовша ріка Австралії (довжина 2740 км), але найменш повноводна. Ріки Східної Австралії мають великі запаси гідроенергії, однак вода використовується переважно для зрошення земель. Найважливіші гідроенергетичні та іригаційні спорудження є на ріках Муррей, Маррамбіджи і Лакдан (Новий Південний Уельс), Орд і Суон (Західна Австралія), Бердекін (Квінсленд). Велике гідротехнічне будівництво ведеться в Сніжних горах для перекидання вод Сноуї-Рівер у систему Муррея, що дозволить зросити великі площі земель у головних сільськогосподарських районах Австралії.

Озера Австралії переважно безстічні та засолені. В сухий сезон вони часто розпадаються на окремі мілководні водойми або зовсім пересихають. Таким і є найбільше озеро материка — Ейр. Воно розташоване на 12 м нижче рівня моря і збирає воду з величезної території за допомогою кріків. Влітку площа озера становить близько 15 тим. км. кв. Проте в інші сезони року озеро пересихає і дно його вкрите кіркою солей. Отже, не випадково Ейр називають «мертвим серцем Австралії».

Найбільші озера Австралії - Ейр, Торренс, Амадієс, Герднер. Великі скупчення дрібних озер (до 400) на південному заході Австралії - рівнина Солоних озер.

В морях, які омивають Австралію, добувають морських тварин, ловлять рибу. В морських водах розводять устриць. В теплих прибережних водах на півночі і північному сході ведеться промисел крокодилів і різних типів молюсків. Основний центр штучного розведення молюсків знаходиться в районі п-ів острова Кочерг. Саме тут, в теплих водах Арафурського моря і затоки Ван — Дімен, були проведені перші спроби по створенню спеціальних опадів. Такі експерименти проводились однією із австралійських кампаній за участю японських спеціалістів.

Нестача поверхневих вод Австралії частково компенсується великими запасами підземних вод. У прогинах давньої платформи є численні Артезіанські басейни, що займають більшу частину площі материка. Найбільшим є Великий Артезіанський басейн у Центральній низовині - найбільший у світі (пл. 1736 тис. км2). Його слабо солона вода використовується населенням для забезпечення пасовищ, а також для побутових потреб.

Підземні води — важливе джерело водопостачання посушливих районів, але через сильну мінералізацію води придатні в основному для промисловості і транспорту та для обводнення пасовищ.

Водна проблема — одна з найголовніших в Австралії. На материку дбайливо ставляться до водних ресурсів. Широко застосовується повторне використання води, в окремих районах побудовані опріснювальні установки.

5. Ґрунти

Велику частину Австралії займають тропічні ґрунти, на південь від 30° пд.ш. — субтропічні ґрунти. У внутрішніх районах переважають примітивні ґрунти тропічних і субтропічних пустель і піски, переважно напівзакріплені. На Заході - Австралійське плоскогір'я — щебенисті ґрунти і великі покриви пісків, на рівнинах Центральної низовини — піщано-глинисті і глинисті, навколо озер Центрального басейну — засолені. На заході, півночі і сході у міру зростання літніх опадів і ступеня латеритизування ґрунтової товщі примітивні ґрунти пустель переходять у червоно-бурі напівпустельні, червоно-бурі і червоні латеритні ґрунти саван. На вологих північній і східній окраїнах материка розвинуті червоно-жовті латеритні, частково опідзолені ґрунти і їх гірські різновиди, а в низинах і в гирлах долин, затоплюваних припливом, болотні засолені ґрунти мангрів і маршів.

Пустельні ґрунти сухих субтропіків на рівнині Налларбор змінюються зі збільшенням вологості клімату на південний захід і південний схід сіро-коричневими і коричневими, які на навітряних схилах хребта Дарлінг і в передгір'ях Великого Вододільного хребта переходять у червоно-коричневі. На крайньому південному заході зустрічаються реліктові червоноземи і жовтоземи на латеритній корі. На навітряних схилах Великого Вододільного хребта на північ від 28° пд.ш. формуються гірські латеритні ґрунти, у міжгірних долинах, на древніх і сучасних алювіальних наносах і на вивітрених лавах — тропічні чорні. У субтропічному поясі на схилах — гірські жовтоземи і червоноземи гірські жовто-бурі лісові, на вершинах гір в Австралійських Альпах — гірсько-лугові ґрунти. Орнопридатні землі Австралії за умови зрошення, розселення і розчищення становлять понад 60% площі; у 60-х роках ХХ століття у землеробстві використовувалося близько 2%, головним чином у субтропічній Австралії. Ґрунти сильно страждають від ерозії і площинного змиву.

6. Рослинність

Органічний світ Австралії із середини крейдового періоду розвивався в умовах тривалої ізоляції, тому флора материка дуже своєрідна (до 75% видів ендеміки) і виділяється в Австралійську область. Найбільш характерні для материка евкаліпти й акації. Про докрейдяні сухопутні зв’язки Австралії з Південною Америкою та Африкою свідчать загальні сімейства протейних і деяких хвойних, південні буки та ін. Флористичні зв’язки з Малайським архіпелагом і островами Меланезії у неогені обумовили мелазійський характер флори тропічних лісів північних і східних районів Австралії при значному її ендемізмі. Рослинний покрив Австралії відбиває як історичні особливості його формування, так і сучасні гідротермічні умови, у першу чергу — ступінь зволоження території.

З середини кайнозою Австралія стала ізольованою від інших материків, у складі її флори почали спостерігатись елементи, які не зустрічались у інших куточках світу. З іншого боку, у флорі Австралії відсутні багато сімей, широко розповсюджених на інших материках. Цікаво також, що у флорі материка немає жодної їстівної рослини, придатної для вирощування, і тому корінне населення не знало землеробства.

На Австралійському материку вологі тропічні ліси розповсюджені тільки на півночі, займаючи невелику площу на східному узбережжі півострова Кейп — Йорк, де випадають регулярні опади.

Вологі тропічні ліси за своїм видовим складом дуже близькі до лісів Південної Азії. В них ростуть деякі пальми, лаврові, фікуси та бобові. Ліани представлені ломоносом, перцем та пальмою — ліаною.

Евкаліпти, що входять до складу лісів сходу Австралії, різноманітні за розмірами. Листя деяких з них має голубий або сірий відтінок, що надає їм безжиттєвого виду. Для цих лісів характерні також різноманітні папоротники, як деревовидні, так і трав’янисті. Серед типових представників виділяють також царство орхідей.

Велику площу займають в Австралії тропічні рідколісся та савани. Вони покривають великі простори на півночі материка. На сході світлі саванні ліси і типові савани розповсюджені значно східніше.

Під час вологого сезону австралійську савану покривають яскраві квіткові рослини із родин лілейних, різноманітні злаки. Для саван характерні: евкаліпти, акації, казуарини. Поширені пляшкові дерева.

Скреб — зарості колючих кущів та низькорослих дерев. Вони в основному складаються з евкаліптів та акацій. Зарості скребу покривають великі території на Центральній рівнині і на крайньому заході материка.

На півдні материка пустеля розповсюджуються аж до океану. Там, на безплідних територіях рівнини Налларбор, можна зустріти тільки рідкі кущі лебеди чи зарості карликових евкаліптів.

Для рослинності південного сходу характерні вічнозелені світлі евкаліптові ліси. Високостовбурні евкаліпти різних видів досягають висоти 80 — 100 м і поєднуються з деревовидними лілейними.

В рослинному покриві Австралії багато корисних видів, які дають цінну деревину, ефірну олію плоди, кореневища тощо. Багато рослин місцеве населення використовувало дуже давно, наприклад, трав’яне дерево, корені якого додавали в їжу, а волокна використовували для виготовлення канатів та тканин. Але дика флора Австралії не дала рослин для землеробства. Більшість рослин — хлібні злаки, технічні культури, фруктові дерева та інші - завезені в Австралію, відіграють велику роль у її ландшафті. Проте деякі рослини принесли велику шкоду

У рослинному покриві Австралії відбуваються також зміни, пов’язані з випасом худоби, вирубкою лісів з промисловою метою. Площі лісів помітно зменшуються. А в лісопосадках звичайно використовуються не місцеві, а чужоземні види дерев.

В Австралії з її сухим кліматом велику шкоду приносять лісам, як природним, так і штучним, а також іншим рослинам, пожежі. Всі ці явища приносять далеко не позитивні змінив загальну картину природного рослинного покриву.

7. Тваринний світ

Тваринний світ Австралії дуже різноманітний. Фауна цього материка вирізняється яскравим компонентом її природи. Але фауна островів є бідною. Причина полягає в тому, що материк разом з островами виявився віддаленим від інших частин суші і фауна розвивалась ізольовано. З іншого боку, у фауні Австралії є елементи, спільні чи подібні з деякими представниками фауни Південної Америки, Антарктиди і Південної Азії.

Незвичайний облік кенгуру вразив вже перших європейців, які ступили на берег континенту. Зображення кенгуру увійшло в герб цієї країни. Цікаві тварини, покриті густою шерстю, але із качиним дзьобом і які несуть яйця — качконоси — довгий час залишались біологічною загадкою. Не перестають дивувати людей і плащеносні ящірки, які бігають на двох задніх лапах, і багато інших цікавих австралійських тварин.

Проте різноманітність видів тваринного світу у Австралії невелика. Відомо лише 235 видів ссавців, 720 видів птахів, 420 — рептилій і 120 — амфібій, які мешкають на цьому континенті і островах, які до нього прилягають.

Серед звірів тут господарюють сумчасті, їх відомо близько 125 видів. Більш організовані ссавці з’явились на континенті значно пізніше, ніж сумчасті. Вони представлені летючими мишами, рідкісними мише видними гризунами, які, очевидно, були занесені на стовбурах дерев, які хвилі принесли до берега, і собакою динго, завезеного сюди із Південно — Східної Азії. В Австралії нема представників ряду хижаків, окрім динго, мавп, копитних, широко розповсюджених у інших частинах світу.

В зв’язку з тим, що в Австралійській зоогеографічній області не було вищих ссавців, сумчасті, не зустрічаючи конкуренції і ворогів, дали незвичайне різноманіття видів, відповідних біологічним типам вищих ссавців. Так, нині сумчастий вовк займав місце справжнього вовка, хоча не мав з ним родинних зв’язків. Сумчастий кріт нагадує африканського крота. Сумчасті білки надзвичайно схожі на наших летючих білок.

Якщо сумчасті з їх надзвичайними особливостями були колись широко розповсюджені в Азії та Америці, то представники іншого підвиду австралійських ссавців — невідомі навіть за викопними рештками в цій області. Разом з цим яйцекладні ссавці - качконіс і єхидна — за деякими особливостями своєї будови нагадують найдревніших ссавців. Їх по істині можна назвати «живими викопними рештками».

В областях з великими запасами корму для травоїдних тварин поширені найбільш характерні представники сумчастих — кенгуру, представлені багатьма видами. Кенгуру зазвичай живуть стадами, у випадку небезпеки вони переміщуються великими стрибками. Довжина тіла, включаючи хвіст, може досягати 3 м.

Для вологих тропічних і субтропічних лісів півночі і сходу Австралії, а також Нової Гвінеї і деяких інших островів характерне поширення сумчастого ведмедя, або коали, яку ще називають сумчастим лінивцем. Вона веде нічний спосіб життя і довгий час проводить на деревах, поїдаючи їх листя. Крім неї, поширені тварини, що ведуть деревний спосіб життя, наприклад, деревний кенгуру.

Кенгуру сильно потерпає від людини та собаки динго, який прибув у Австралію разом з людиною. Собака динго — невелика тварина з рижою шерстю, дуже витривала, здатна до швидкого і довгого бігу. Переслідуючи здобич, він може бігти декілька годин поспіль. Зараз ці хижаки поширені на великій частині території навколо озера Ейр. З місць свого постійного проживання він здійснює набіги в різних напрямках на великі відстані в пошуках їжі. Окрім кенгуру, вони знищують і інших видів тварин. Деякі тварини Австралії взагалі зникли там, де поширений собака динго, і збереглись лише в тих районах, де його нема. Динго знищує також домашніх тварин. Особливо велика загроза для вівчарства. У деяких районах розведення овець через динго стало нерентабельним. Вони нападають також на неозброєну людину, особливо на дітей.

Вздовж річок поселяється австралійський ендемік качконіс — невеликий ссавець з плоским дзьобом, який добуває їжу в воді.

В заростях кущів водиться місцевий ендемік єхидна — ссавець, покритий голками. Як і качконіс, єхидна виводить своїх дітей з яєць, а живиться головним чином мурахами, засовуючи в мурашник довгий липкий язик. Вона веде нічний спосіб життя і з наближенням небезпеки заривається в землю. На єхидну полюють через її смачне м’ясо.

Тваринний світ острова Тасманія вирізняється деякими особливостями. Так, наприклад, довго зберігались два представники сумчастих: сумчастий вовк і сумчастий диявол. Зараз вони дуже різноманітні. В південній частині острова зустрічаються типові представники арктичної фауни — пінгвіни.

Фауна Нової Зеландії найдревніша із сучасних фаун, вона зберегла у своєму складі представників кінця мезозою і початку палеогену. У зв’язку з острівним положенням вона бідна видами. Проте тут збереглись деякі древні тварини, яких називають живими викопними рештками.

Чудові в Австралії й птахи. Достатньо згадати про страуса ему, папугу, какаду, земляних папуг, багато з яких гніздиться не в дуплах, а в норах; хвилястих папуг — тих, яких люди зараз тримають в клітках; надзвичайно яскравих голубів, у тому числі й вінценосного голуба. На евкаліптах добувають комах і нектар своїми язиками-кісточками птахи-медоноси. На берегах водойм Австралії живуть курячі гуси, що отримали собі назву через форму дзьоба, чорні лебеді, які стали звичними мешканцями європейських парків.

Райські птахи найближчі родичі наших ворон і галок — відрізняються яскравим оперенням, але мають такий самий голос. (додаток 2)

9. Ландшафти та фізико-географічне районування

Загалом в Австралії спостерігається зміна природних умов із сходу та півночі до центральних та західних частин материка. У її межах виділяють регіони: рівнинна жарка, з літніми опадами Північна Австралія; більш рівномірно зволожена гірська східна Австралія; гірсько-рівнинний, відносно сухий субтропічний Південний Схід; Центральна рівнина; субтропічний Південний Захід і тропічні плоскогір'я і гори Західної Австралії.

Північна Австралія.

Регіон включає три північних півострови — Кімберлі, Арнемленд і частину Кейп — Йорка, а також прилеглі до них з півдня частини материка.

В рельєфі переважають плато, низовини і невисокі гори.

Надра Північної Австралії багаті рудами чорних, кольорових і рідких металів.

Головна риса клімату — сезонність опадів. Час від часу береги Австралії відвідують тропічні урагани Температура досягає максимуму в листопаді до початку вологого сезону.

Найбільші річки — Фіцрой, Вікторія, Фліндерсі і Мітчелл — досягають довжини 600−800 км і мають постійний водостік.

Ґрунтовий і рослинний покрив залежить від річної кількості опадів і тривалості дощового сезону. Особливо розповсюджені мангрові зарості.

Господарюючий тип рослинності - савана.

Для тваринного світу характерне поєднання представників савани та лісу, тому він дуже багатий. Із них — страус ему, кенгуру, єхидна, коала, папуги, крокодили.

Північна Австралія у порівнянні з іншими регіонами рідко заселена, і багаті природні ресурси освоєні далеко не повністю.

Північний Схід.

Схід Австралії гірський. Гори середньої висоти простягнулись вздовж узбережжя. Цей складчастий пояс почав формуватися в палеозої.

Схід Австралії характеризується жарким і вологим кліматом і виділяється в окремий регіон. Осьова його частина — Великий Водороздільний хребет являє собою верхньопалеозойську складчасту систему.

Протягом всього року регіон знаходиться під впливом пасатів, які приносять на материк вологе, тропічне повітря.

Температурні умови обумовлені великою протяжністю із півночі на південь і гірським рельєфом.

Північний Схід — найбільш лісиста частина материка, але разом з тим — змінена господарською діяльністю людини. Стан лісів залежить від кількості опадів.

Із зникненням лісів збіднів і тваринний світ, основні представники якого ведуть деревний спосіб життя, або поселяються біля води.

Південний Схід.

Цей регіон включає південну частину гір і рівнину басейну Муррея — Дарлінга, найбільш сприятливу для життя і господарської діяльності територію. Тут зосереджена основна частина населення Австралії.

На південь від долини Хантера до 1200 м піднімається плато Голубих гір, прорізаних каньйонами річок. Тут також розташовані Австралійські Альпи, Вікторіанські гори.

Основна кількість опадів, які надходять із заходу, випадає на схилах гір.

Рідколісся і зарості кущів поступились місцем полям пшениці, виноградникам, насадженням оливкового дерева. На алювіальних ґрунтах річкових долин поширене рисосіяння. В горах на найбільш вологих схилах є евкаліптові ліси, які являються джерелом цінної деревини.

Центральна рівнина.

Це найбільш низька частина Австралійського материка.

Клімат Центральної рівнини континентальний і сухий, сухість зростає до заходу. Особливо мало вологи випадає на берегах озера Ейр. Це найсухіше місце в Австралії. Протягом року відбуваються різкі стрибки в температурі.

До озера Ейр — центру внутрішнього стоку — сходиться складна система кріків. Протягом останніх десятиліть озеро Ейр лише двічі наповнювалось водою

На півночі рівнини і західних схилах на сірих тропічних грунтах ростуть світлі евкаліптові ліси, які чергуються з тропічними саванами. До півдня ця рослинність змінюється заростями скребу різних типів. Чим ближче до озера Ейр, тим місцевість стає більш сухою і пустельною.

В регіоні збереглись дикі тварини. Ще зустрічається гігантський кенгуру, карликовий кенгуру, поширена єхидна. На берегах водойм багато перелітніх птахів.

Майже всю рівнину, за винятком пустельних районів, використовують як пасовища для овець і великої рогатої худоби.

Західна Австралія.

Це найбільший природний регіон Австралії. За природними умовами його можна порівняти із Сахарою, хоча клімат не досягає такої міри аридності, як у Африці.

У всій західній частині регіону розміщені місця залягання золота.

Опади скрізь не є постійними і річні суми дуже малі.

Вся західна Австралія бідна на воду. Більшу частину року озера залишаються сухими і покриті білосніжним шаром солі. Після сильних дощів вони наповнюються водою, яка швидко випаровується.

В пустелях Австралії відсутні оазиси. Проте цілком вони не виглядають безжиттєво.

В центральних частинах материка є великі незаселені території

Велику роль відіграє розвиток туризму, центром якого є місто Аліс — Спрінгс біля підніжжя гір Макдонелл. Головний об'єкт, який приваблює туристів, — ізольований масив Айрес — Рок. В південній частині створений великий національний парк Грейт — Вікторія — Десерт (2 млн. га), об'єктом охорони якого є природа пустелі із її рельєфом, (додаток 3)

Види природокористування, екологічні проблеми та шляхи їх вирішення.

В Австралії виникла серйозна екологічна проблема: на острові Кенгуру (штат Південна Австралія, неподалік від узбережжя континенту) відзначене різке підвищення чисельності коал. За останні 5 років популяція коал на острові збільшилася з 5 до більш ніж 30 тисяч осіб. Вони харчуються в основному листям евкаліптових дерев.

На острові склалася дуже складна екологічна ситуація: сумчастим, що розплодилися, катастрофічно не вистачає їжі - евкаліптів виявилося занадто мало, повідомляє Reuters. Екологи попереджають, що, якщо коали і далі будуть пожирати евкаліпти такими ж темпами, то в найближчому майбутньому острову Кенгуру загрожує екологічна катастрофа. На острові залишаться лише обгризені дерева, і тоді вся популяція коал дуже швидко вимре від голоду.

Австралійські екологи вважають, що врятувати рослинне середовище острова і популяцію коал можна, лише скоротивши їхню чисельність на острові на 20 тисяч осіб. 5-річна програма стерилізації цих сумчастих тварин і переселення їх в інші райони країни не принесла результатів.

Тому, вважають фахівці, не залишається нічого іншого, як провести масовий відстріл приблизно 20 тисяч сумчастих. Таким чином, популяція сумчастих зменшиться приблизно до двох третин, що дозволить відновитися деревам і врятує коал. Австралійська громадськість по-різному реагує на проблему знищення сумчастих, котрі вважаються одним із символів країни. Крім того, існують побоювання, що відстріл коал призведе до негативного іміджу країни в очах туристів і, таким чином, зашкодить економіці країни. З іншого боку, вид острова Кенгуру, якому грозить екологічна катастрофа, також навряд чи додасть туристам позитивних вражень про Австралію.

Австралія є одним з основних постачальників вугілля і газу країнам регіону, що розвиваються. До останнього моменту Канберра відмовлялася починати які-небудь роботи в області скорочення викидів в атмосферу промислових газів, побоюючись, що прийняті зобов’язання вдарять по експорті австралійських енергоносіїв в Індію, Південну Корею і Китай.

Однак недавно австралійські вчені опублікували прогноз змін клімату в регіоні, що змусив політиків шукати виходу з кризової ситуації. За прогнозами вчених, середньорічна температура в Австралії може піднятися до 2070 року на шість градусів, наслідком чого будуть невідомі колись урагани, посухи і циклони. «Кіото не врятує від кліматичних викликів найближчого майбутнього, — прокоментував доповідь учених міністр екології Австралії Ян Кемпбелл, — потрібно, щоб свій внесок у порятунок планети внесли всі країни, що викидають велику кількість газів в атмосферу».

Для людей в Австралії є три смертельні небезпеки, три жорстокі напасті: акули, крокодили і дикі собаки динго. Утім, якщо від хижої рибини і величезного плазуна загинула не одна сотня людей, то від дикого собаки динго в першу чергу, страждають беззахисні домашні тварини. Але є в історії держави-материка є випадки загибелі від динго людей.

Собаки динго — єдині хижаки на Зеленому континенті (сумчастих м’ясоїдних — тасманських вовків — білі переселенці винищили на початку ХХ століття.

Глобальне потепління може зруйнувати Великий Бар'єрний риф (додаток 4), стверджують австралійські океанологи. Поки мова йде тільки про «збліднення» самого великого коралового рифу у світі, що знаходиться на узбережжі Австралії: його мікроорганізми не переносять занадто високих температур. Мікроскопічні водорості Zooxantellae, що живуть у симбіозі з кораловими поліпами, швидко втрачають колір, але не гинуть відразу. Дослідники говорять, що ситуацію можуть виправити циклони — щоб водорості «ожили», досить перемішати перегріту океанічну воду з холодною водою з більш глибоких областей. Останній раз риф помітно «блід» чотири роки тому: узимку 2001−2002 року «вибіленими» виявилися майже дві третини його поверхні. Це не обійшлося без необоротних наслідків — коли колишній колір повернувся, 5 відсотків рифу були зруйновані. У грудні минулого року американські океанологи помітили знебарвлення рифів у Карибському морі. Те, що трапилось з коралами називають «сигналом тривоги», що свідчить про глобальне потепління: коралові рифи вважаються однією із найчуттєвіших екосистем. Її руйнування призводить до цілком відчутних наслідків: так, наприклад, узбережжя Шрі-Ланки більше за все постраждало від недавнього цунамі там, де корали незаконно добувалися.

Вирубка лісів, пожежі, неправильне випасання худоби призвело до порушення грунтово- рослинного покриву, пересихання водойм та повної деградації ландшафтів. Древній і примітивний органічний світ Австралії не може конкурувати з більш організованими формами. Населення Австралії все більше прагне до відпочинку на природі, все більше розвивається міжнародний туризм.

В результаті природа Австралії в наш час знаходиться під загрозою з боку людства. Катастрофічно швидко зникають лісові масиви, багато видів тварин.

В останні роки влада Австралійського Союзута інші організації країни пропонують більші зусилля для підвищення ефективності заходів з охорони природи. В країні створений ряд національних парків, у тому числі, і в межах пустелі.

Висновки

австралія копалини клімат рельєф ландшафт

Австралія — єдина у світі країна, яка займає площу цілого материка. При згадці про Австралію одразу приходить на думку екзотична тварина, яка не зустрічається більше ніде — кенгуру. Взагалі, флора і фауна Австралії у зв’язку з її природною ізольованістю дуже незвичайна. Унікальні види тварин і реліктові рослини знаходяться під захистом держави.

Лише в Австралії можна побачити надзвичайне різноманіття древніх евкаліптів і сумчастих тварин. Туристам і відвідувачам заборонено ввозити будь -які види тварин, рослин і насіння, щоб не порушити баланс екосистеми.

Туристичні кампанії пропонують крім традиційних видів для багатьох країн гірських лиж і пляжного відпочинку такі екзотичні види відпочинку і розваг, як сафарі, дайвінг і серфінг. Для здійснення туру по Австралії і планування відпочинку потрібна орієнтація на пори року. Традиційні екскурсії по північних містах і пляжах відповідно потрібно проводити у весняні - осінні місяці, тому що у цей час тут достатньо жарке літо. Туристичні поїздки по містах південного узбережжя краще здійснювати у літній період. Для літнього відпочинку найбільш підходящими вважаються дайвінг і серфінг на всіх узбережжях Австралійського континенту.

В зимовий період рекомендують відвідувати центральні райони країни та лижний відпочинок. В який би сезон ви не приїхали в Австралію, на вас чекають прекрасні й захоплюючі краєвиди незнайомого материка! З кожним роком запити на індивідуальні тури в Австралію зростають, не дивлячись на високу ціну.

Характеризуючи Австралію як країну слід відмітити, що таке різноманіття природних ресурсів є унікальним.

Отже, національний туризм посідає вагоме місце, оскільки запити місцевого населення, особливого, яке проживає в містах, невпинно зростають, оскільки виникає гостра потреба у відпочинку і розвагах на природі.

Розвивається й міжнародний туризм, що зумовлено цікавістю, прагненням ознайомитись з незвичайною природою Австралії, її чудовими ландшафтами. Отже, даний регіон являє собою цілий заповідник і неповторний видовий склад. Планування туристичної діяльності в межах даної країни, виходячи з її фізико — географічної характеристики, є досить перспективним. Welcome!

Список літератури

1. Австралійські проблеми. — М., 2000.

2. Власова Т. В. Физическая география материков (с прилегающими частями океанов). В 2 ч. Ч 2. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида: Учеб. для студентов пед. ин — тов по спец. № 2107 «География». — 4-е изд., перераб. — М.: Просвящение, 1986. — 269 с., 1 отд. л. ил.: ил.

3. Екологічна криза ХХ століття. — М., 2001.

4. Енциклопедичний словник. — К., 2001.

5. Люциан Воляновский «Материк переставший быть легендой», 1991 г.

6. Проблеми зеленого материка. — М., 1996.

7. Страны и народы. Науч. -попул. геогр. этногр. изд. в 20 — ти т. Австралия и Океания. Антарктида. Редкол. П. И. Пучков и др. — М.: Мысль, 1981.- 301 с., ил., карт.

8. http: //gemini. sch265. spb. su/rsant/australia/

9. http: //153. 233. 17. 121/travel/docs/country/australia/

10. http: //www. maindir. gov. ru/GUIR/countries/

11. http: //groucho. mit. csu. edu. au/

12. http: //rolf. ece. curtin. edu. au/~clive/agrirobot/

13. http: //www. csu. edu. au/australia/gallery

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой