Кам’яне вугілля України: запаси, використання, проблеми видобутку

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
География


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАПАСИ КАМ’ЯНОГО ВУГІЛЛЯ В УКРАЇНІ

РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ КАМ’ЯНОГО ВУГІЛЛЯ В УКРАЇНІ

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ВИДОБУТКУ КАМ’ЯНОГО ВУГІЛЛЯ В УКРАЇНІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Вибір основного напрямку розвитку економіки будь-якої країни залежить насамперед від наявності й характеру власної мінерально- сировинної бази. Єдиним енергоносієм, якого в Україні потенційно достатньо для повного забезпечення власних потреб, є вугілля.

Вугільна промисловість України є однією з базових галузей економіки, бо забезпечує своєю продукцією електроенергетику, металургію та інші галузі. Вугілля — це єдина стратегічна сировина, запасів якої потенційно достатньо для забезпечення енергетичної безпеки країни.

Проте останнім часом спостерігається суттєва невідповідність між значенням вугільної промисловості для країни і техніко-економічним станом, у якому вона знаходиться. За економічними, фінансовими, технічними та соціальними показниками вугільна промисловість перебуває у глибокому кризовому стані, що не дає можливості розвиватися як самій цій галузі, так галузям споживачам її продукції. Це характеризується падінням видобутку вугілля, фізичним зношенням основних фондів, значним відставанням від передбачених проектами реконструкції та технічного переоснащення термінів введення потужностей. Шахтний фонд знаходиться в катастрофічному стані.

Галузь яка мала би бути джерелом бюджетного наповнення, сама потребує бюджетної підтримки.

Тож актуальною стає проблема виводу вугільної промисловості з довготривалої кризи та перетворення її на стратегічну галузь, яка б забезпечила ліквідацію енергетичної залежності України від зовнішніх впливів або хоча б зменшила її до мінімуму.

Над цією важливою науковою і практичною проблемою працювали в різні часи і працюють на даному етапі Ященко Ю. П., Красник В. Г., Кабанов А.І., Корзун A.B. та інші.

РОЗДІЛ 1. ЗАПАСИ КАМ’ЯНОГО ВУГІЛЛЯ В УКРАЇНІ

Паливні корисні копалини в Україні зустрічаються в усіх гео- структурних областях. Родовища кам’яного вугілля зосереджені в Донецькому та Львівсько-Волинському басейнах.

Донецький кам'яновугільний басейн у межах України займає територію понад 50 тис. км2. Внаслідок геологорозвідувальних робіт площа басейну значно розширилася, і тепер Великий Донбас у межах України перевищує 150 тис. км2. Більш як 2/3 цієї площі знаходиться в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській і частково в Харківській областях.

Вугленосність Донбасу пов’язана з відкладами середнього (88%) та частково верхнього і нижнього (11%) карбону, в яких зосереджено понад 300 пластів вугілля. Потужність більшості робочих пластів не перевищує 1,2 м, рідко -- 1,5 м. Загальні геологічні запаси в українській частині Донбасу (до глибини 1800 м у шарах потужністю 0,6--1,2 м) становлять 109 млрд т. Тут видобувають коксівне, газове, жирне вугілля, антрацит та ін.

Донецьке кам’яне вугілля середньозольне, середньосірчане, малофосфорне. Більше 70% добутого вугілля припадає на шари з пологим падінням. З 1949 р. освоюється Західний Донбас, в якому прогнозні запаси вугілля оцінюються в 24,5 млрд т.

Львівсько-Волинськии басейн розташований у межах Галицько- Волинської западини, має площу 10 000 км2. Вугілля зосереджене в нижньому і частково в середньому відділах карбону шарами пере- 250--750 м. Вугільні пласти залягають майже горизонтально або мають незначне падіння на захід. Вугілля сірчане, середньозольне, довгополум’яне і жирне. Загальні запаси вугілля тут визначаються в 1,8 млрд т.

РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ КАМ’ЯНОГО ВУГІЛЛЯ В УКРАЇНІ

Запаси вугілля на території України зосереджені в основному в трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському. В загальних запасах вугілля в Україні (117,1 млрд. т) найвища питома вага належить Донецькому басейну -- 87,0% (101,9 млрд. т), Львівсько-Волинському та Дніпровському -- відповідно 2,0% (2,3 млрд. т) та 3,5% (4,1 млрд. т).

Крім того, запаси вугілля є на території Харківської і Полтавської областей -- 8,7 млрд. т та Закарпатської вугленосної площі -- 0,2 млрд. т. Із загальних запасів 42,5 млрд. т віднесено до прогнозних ресурсів.

Донецький вугільний басейн — найважливіший вугільний басейн в Україні. Розташований головним чином в Луганській, Донецькій і Дніпропетровській, частково Полтавській та Харківській областях України; у Ростовській області Росії. Площа становить близько 60 тис. км2 (650×200 км), у тому числі в межах України 50 тис. км2. Донецький кам’яновугільний басейн є складовою частиною найбільшої на Європейському континенті рифтогенної структури -- Дніпровсько-Донецької западини. У центральній частині басейну розташований Донецький кряж — найбільш піднесена частина Лівобережної України. Найбільші промислові центри: Донецьк, Луганськ, Горлівка, Стаханов та інші. Донецький вугільний басейн в промислових масштабах розробляється з кінця XVIII ст. Першу шахту у Донецькому вугільному басейні збудовано в Лисичанську 1796 року.

Ресурси метану у вугільних пластах становлять 491 млрд. (м. куб.), а за межами діючих шахт — 592 млрд. Ресурси вільного метану у вмісних породах складають 37,65 млрд. м. куб. Від часу початку експлуатації басейну тут було видобуто понад 8 млрд. т вугілля; запаси, які тут залишилися -- більше 90 млрд. т. Найбільшого рівня видобуток кам’яного вугілля в Україні досяг у 1970 р. і становив 177,8 млн т/рік.

Розробляють 65 пластів, глибина розробки в багатьох шахтах досягає 1100 м. Видобувні роботи ведуть на глибині 400−800 м, а на 35 шахтах — на глибині 1000−1300 м. Пласти і прошарки вугілля розташовуються через 20−40 м один від одного (у сх. частині басейну — через 100 м). Потужність пластів 0,6−1,2(2,5) м. У розрізі карбону нараховується до 300 пластів і пропластків вугілля, потужністю 0,45- 2,5 м. В Донецькому вугільному басейні виділені всі основні марки вугілля — довгополум’яне (Д), газове (Г), газове жирне (ПЖ), жирне (Ж), коксівне (К), опіснено-спікливе (ОС), пісне (П), слабкоспікливе (СС) і антрацити (А), а також перехідне вугілля від бурого до довгополум’яного. Петрографічний склад вугілля досить однорідний. Вугілля Донецького вугільного басейну належить до класу гумітів іноді з сапропелево-гумусовими прошарками. Пересічна зольність вугілля 13−15%, теплотворна здатність 30−36 МДж/кг. Середня теплота згорання товарного робочого палива 21−26 МДж/кг. Вугілля малофосфористе, від мало- до високосірчистого. Всі пласти (за винятком суперантрацитів) газоносні починаючи з глиб. 150−500 м (нижче зони газового вивітрювання). Причому вміст вуглеводневих газів у вугіллі настільки великий, що можна розглядати як велике газове родовище зі специфічними умовами розподілу газів. Геологічні запаси вуглеводневих газів, що містяться у вугільних пластах і пропластках, перевищує 2,5 трлн. мЗ. Гірничо-геологічні умови складні: 95% шахт Донецькому вугільному басейні - газові, 70%-небезпечні за вибухами вугільного пилу, 45% - небезпечні за газодинамічними явищами, 30% - небезпечні за самозайманням вугілля.

Умови розробки вугільних пластів Львівсько-Волинського і Дніпровського басейнів більш сприятливі. Максимальна глибина розробки пластів Львівсько-Волинського басейну становить 550 м, а потужність пластів вугілля -- від 1 до 1,5 м. Небезпека раптових викидів вугілля і газу майже відсутня.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ВИДОБУТКУ КАМ’ЯНОГО ВУГІЛЛЯ В УКРАЇНІ

кам’яний вугілля басейн

Повільний занепад вугільної промисловості в Україні розпочався ще із 70-х років. Незважаючи на значний строк експлуатації шахт, обсяги реконструкції і будівництва нових шахт з 1975 р. стали різко зменшуватися. За останні 15--20 років у Донбасі не було закладено жодної шахти, у Львівсько-Волинському басейні -- одна, в Дніпровському басейні -- один розріз. Остання масова реконструкція вугільних шахт була проведена у другій половині 60-х -- на початку 70-х років. Тоді вона була здійснена на 25% підприємств.

Однією з причин такого важкого стану було обмеження капітальних вкладень на оновлення виробничих потужностей вугільної промисловості України. Це пов’язано з тим, що протягом трьох останніх десятиліть вся інвестиційна діяльність у вугільній промисловості була орієнтована на розвиток видобутку вугілля у східних регіонах колишнього СРСР. Усе це і визначило різке гальмування процесу оновлення виробничих потужностей і погіршення стану вугільної промисловості в Україні.

На цей час 96 відсотків функціонуючих шахт працюють без реконструкції понад 20 років. Дві третини основного стаціонарного устаткування відпрацювало нормативний строк експлуатації і потребує термінової заміни.

Протягом останнього десятиріччя обсяги державних капіталовкладень у вугільну промисловість зменшилися майже в 12 разів. У 2002 р підприємствами галузі реалізовано товарної вугільної продукції на суму 5990 млн. грн., отримано грошових коштів — 5259 млн. грн., або 87. 8%. У 2003 р. реалізовано вугільної продукції на 6393 млн. грн., грошових коштів надійшло -- 5799 млн. грн., або 90,7%.

Усього вуглевидобувним підприємствам у 2002 р. надійшло коштів від всіх видів продукції у сумі 6189,5 млн. грн. проти 5931,6 млн. грн. у 2001 р., у тому числі з державного бюджету -- 930,0 млн. грн., що більше від 2001 р. на 257,9 млн. грн., тобто сума бюджетних дотацій становила 10,3% у 2002 р. проти 11,3% у 2001 р.

У 2002 р. вугледобувним підприємствам зараховано платежів до бюджетів усіх рівнів 1496,8 млн. грн., а сплачено 55,0% від суми нарахувань, у тому числі грошовими коштами — 93,7% від загальної суми сплати. Порівняно з 2001 роком оплата грошовими коштами збільшилась на 23,3%.

За останні два десятиліття обсяг видобутку вугілля зменшився більш, ніж у два з половиною рази. Зараз наша держава видобуває трохи більше 60 мільйонів тонн на рік.

Незважаючи на всі заходи, які вживає уряд, енергетичний комплекс України вже більш ніж 15 років знаходиться у глибокій кризі, а рівень енергетичної безпеки постійно знижується. Це пов’язано на тільки з проблемою фінансового забезпечення галузей енергетики, а й з імпортною залежністю від російського постачання нафти та газу, з проблемами їхньої оплати та погашенням боргів минулих періодів. Україна забезпечує свої потреби власними енергоресурсами на 45%, паливними -- на 35%, хоча має більший потенціал. Необхідно зазначити, що жодна країна свггу на будує свою енергетичну стратегію на імпортному паливі, ігноруючи власні енергоносії.

Для України ця проблема надзвичайно складна. Від її вірного рішення залежить у майбутньому енергетична безпека нашої країни;

За останні два десятиліття обсяг видобутку вугілля зменшився більш, ніж у два з половиною рази. Зараз наша держава видобуває трохи більше 60 мільйонів тонн на рік.

Незважаючи на всі заходи, які вживає уряд, енергетичний комплекс України вже більш ніж 15 років знаходиться у глибокій кризі, а рівень енергетичної безпеки постійно знижується. Це пов’язано на тільки з проблемою фінансового забезпечення галузей енергетики, а й з імпортною залежністю від російського постачання нафти та газу, з проблемами їхньої оплати та погашенням боргів минулих періодів. Україна забезпечує свої потреби власними енергоресурсами на 45%, паливними -- на 35%, хоча має більший потенціал. Необхідно зазначити, що жодна країна світу на будує свою енергетичну стратегію на імпортному паливі, ігноруючи власні енергоносії.

Для України ця проблема надзвичайно складна. Від її вірного рішення залежить у майбутньому енергетична безпека нашої країни; бездіяльність у цій сфері приведе до того, що через 15 років наша країна буде вимушена імпортувати всю необхідну їй енергію. Щоб уникнути такої долі, варто зменшити обсяги споживання природного газу з одночасним збільшенням обсягу й частки споживання вугілля. Це дозволить знизити зовнішню залежність України від постачань «блакитного палива» і вирішити ряд економічних і соціальних проблем.

Отже, на даному етапі існує низка проблем, що заважають нормальному розвитку вугільної промисловості, головна з яких — це низький рівень капіталовкладень в галузь і майже цілковита відсутність оновлення матеріально-технічної бази.

ВИСНОВКИ

Україна володіє значними запасами вугілля та розвинутою інфраструктурою вугільної промисловості, що може становити основу стійкості національної енергетичної безпеки, в т. ч. -- у стратегічній перспективі.

Водночас, українська вугільна промисловість перебуває у глибокій кризі, що розпочалася наприкінці 1970-х років та була значною мірою поглиблена відсутністю послідовної державної політики стосовно вугільної галузі на початкових етапах політичної та економічної трансформації держави. В 1996 р. була започаткована реструктуризація галузі.

Аналіз наведених вище даних свідчить про те, що, станом на початок 2003 р., реструктуризація зумовила покращання окремих показників роботи галузі. Досягнута відносна стабілізація обсягів річного вуглевидобутку, спостерігаються зростання ефективності використання виробничих потужностей та відзначається ріст продуктивності праці робітників з видобутку вугілля.

Проте, кардинально змінити кризову ситуацію у галузі та суттєво підвищити ефективність роботи вугільної промисловості не вдалося.

Фактично не оновлюється шахтний фонд; удвічі, порівняно з 1991 р., скоротилися виробничі потужності, насамперед -- потужності, що забезпечують видобуток енергетичного вугілля; темпи модернізації та технічного переоснащення вугільного виробництва є низькими; з точки зору світових стандартів, технічні й технологічні умови вуглевидобутку залишаються неприйнятними, в результаті чого зростає його негативний вплив на довкілля та постійно знижується якість видобутого вугілля. Різке падіння, порівняно з 1991р., обсягів видобутку та погіршення якості вугільної продукції спричиняють згортання експорту вугілля та домінування імпорту в балансі експортно-імпортних операцій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальні проблеми розвитку вугільної промисловості України/ О. Амоша, В. Логвиненко // Економіка України. -2006. -N12. — C. 4−10

2. Вугільна галузь: проблемам не видно кінця/ О.І. Жадан // Фінансовий котроль. -2007. -№ 3. — C. 11−17.

3. Оцінка місця вугільної галузі в енергетичній стратегії України та проблеми її розвитку/ В. В. Кошеленко // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. -2007. -№ 2. — C. 103−106.

4. Формування стратегії розвитку вугільної промисловості на основі прогнозування/ Н. Й. Коніщева // Вісн. екон. науки України. -2006. -№ 2. — C. 116−119.

5. Экономические аспекты ресурсосбережения в угольной промышленности/ В. И. Салли, Р. И. Юровский // Академ. огляд. -2000. -N: 1: 1. — С. 89−94.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

ДОДАТОК В

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой