Кастрація баранів і цапів

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Сельскохозяйственные науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

Вступ

1. Анатомо-топографічні дані

2. Показання до операції

3. Підготовка до операції

4. Фіксація тварини

5. Знеболюваня

6. Техніка виконання операції

7. Післяопераційні ускладнення

8. Післяопераційний догляд

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Інтеграція до світового співтовариства (СОТ) потребувала перегляду багатьох позицій економіки України. Це природним чином віддзеркалюється в аграрному секторі, де повинні відбуватися позитивні зміни, в яких велику роль відіграє Ветеринарна служба України.

Ветеринарна служба України повинна:

— сприяти підвищенню продуктивності тварин, захищаючи їхню відмінність від хвороб, своєчасно проводячилікувально-профілактичні заходи;

— охороняти здоров’я населення відантропозоонозів;

— забезпечити ветеринарно-санітарну безпеку продукції та контролю над якістю продуктів і сировини тваринного походження.

До заходів, які сприяють зростанню кількості і забезпечення якості м’яса і жиру, належить кастрація тварин. При штучному припиненні функції статевих залоз значно змінюється обмін речовин і діяльність залоз внутрішньої секреції. Виключення функції статевих залоз підвищує схильність організму до ожиріння, що сприяє збільшенню приросту маси тіла під час відгодівлі тварин в зрілому віці.

В зв’язку з важливістю виконання кастрації самців метою моєї курсової було вивчення літературних джерел, які стосуються кастрації баранів і цапів.

1. Анатомо-топографічні дані

Органи розмноження самців -- уrgana genitбlia masculнna -- складаються із сім'яникового мішка, парних сім'яників, придатків сім'яників, сім'явиносних проток, сім'яного канатика, сечостатевого каналу, додаткових статевих залоз, статевого члена і препуція (рис 1).

Сім'яниковий мішок -- sбccus testiculбris -- являє собою випин черевної стінки, в якому розміщені сім'яники й придатки сім'яників. Форма сім'яникового мішка, ступінь його звисання та розміщення під черевною стінкою значно різняться у тварин. В одних тварин він зміщений більш назад і наближається до анального отвору (кнур), у інших, навпаки, більше зміщується краніально і звисає у вигляді відтягнутого мішка (жуйні).

Рис. 1 Статеві органи баранів та цапів: 1 -- tъnica vaginбlis commъnis; 2 -- m. cremбster extйrnus; 3 -- scrуtum; 4 -- tйstis; 5 -- epididymis; 6 -- funнculus spermбticus; 7 -- dъctus defйrens; 7? -- ampъlla dъctus deferйntis; 8 -- plйxus pampinifуrmis' 9 -- vesнca urinбria; 10 -- gl. vesiculбris; 11 -- ъterus masculнnus; 12 -- prostбta; 13 -- gl. bulbourethrбlis; 14 -- flexъra sigmoнdea pйnis; 15 -- plнca urogenitбlis; 16 -- m. urogenitбlis; 17 -- ъreter; 18 -- m. bulbocavernуsus; 19 -- pйnis; 20 -- m. retrбctor pйnis; 21 -- glans pйnis; 22 -- prepъtium; 23 -- m. bulbospongiуsus

Сім'яниковий мішок складається з мошонки, загальної піхвової оболонки та зовнішнього підвішувача сім'яника. [1]

Мошонка -- scrуtum -- складається зі шкіри і м’язовоеластичної (м'язистої) оболонки. Шкіра мошонки -- cъtis scrуti -- вкрита рідким волоссям, зморшкувата, з потовими та сальними залозами. По середній лінії виділяється шов. Шкіра щільно з'єднується з м’язистою оболонкою -- tъnica dбrtos, яка бере участь в утворенні серединної перегородки -- sйptum scrуti. Перегородка поділяє порожнину мошонки -- cбvum scrуti -- на дві камери.

Загальна піхвова оболонка -- tъnica vaginбlis commъnis -- складається з двох пластинок, які міцно з'єднані між собою. Зовнішня пластинка -- фасціальна (продовження поперечної черевної фасції), внутрішня -- серозна (продовження пристінкової пластинки очеревини). Разом пластинки формують піхвовий мішок, у якому міститься піхвова порожнина -- cбvum vaginбle. Між загальною піхвовою оболонкою і мошонкою знаходиться слабко виражена зв’язка мошонки -- lig. scrуti. Пахвинна зв’язка -- lig. inguinбle -- з'єднує загальну піхвову оболонку з хвостом придатка сім'яника.

Зовнішній підвішувач сім'яника -- m. crйmaster extйrnus -- є продовженням внутрішнього черевного косого м’яза живота і розміщений на латеральній поверхні загальної піхвової оболонки. Зовні м’яз вкритий фасцією підвішувача сім'яника -- fбscia cremastйrica, яка є залишком фасції зовнішнього косого м’яза живота.

Сім'яник -- tйstis, s. уrchis, s. didэmis -- парний орган яйцеподібної форми, дещо сплющений з боків. Лівий сім'яник більший за правий (рис. 2).

Особливо великі сім'яники у жуйних, кнура, малі -- у верблюда. На сім'янику розрізняють два кінці -- головчастий і хвостатий -- extrйmitas capitбtaet caudбta, два краї -- придатковий і вільний -- mбrgo epididymбlis et lнber, дві поверхні -- латеральну й медіальну. [1]

Зовні сім'яник вкритий спеціальною піхвовою оболонкою -- tъnica vaginбlis prуpria, яка переходить на придаток сім'яника, утворюючи брижу сім'яника -- mesуrchium. Під серозною оболонкою розміщена щільна білкова оболонка -- tъnica albugнnea. Від неї з боку головчастого кінця відходять сполучнотканинні тяжі, які тягнуться в бік хвостатого кінця, формуючи середостіння сім'яника -- mediastнnum tйstis -- та перегородочки сім'яника -- sйptula tйstis. Останні поділяють сім'яник на часточки. У білковій оболонці, середостінні та перегородочках проходять судини й нерви. Судини особливо помітні на білковій оболонці. Всередині часточок сім'яника міститься паренхіма сім'яника -- parйnchyma tйstis, яка складається із звивистих сім'явиносних трубочок -- tъbuli seminнferi contуrti -- та проміжної (інтерстиціальної) тканини.

Рис. 2 Схема будови сім'яникового мішка, сім'яника та придатка сім'яника: 1 -- cъtis scrуti; 2 -- tъnica dбrtos; 2' -- sйptum scrуti; 3, 5 -- tъnica vaginбlis commъnis (lamнna fibrуsa (3) et serуsa (5)); 4 -- m. crйmaster extйrnus; 6 -- tъnica vaginбlis prуpria; 7 -- a. et v. testiculбris; 8 -- tъnica albugнnea; 9 -- tйstis; 10 -- epididymнdis; 11 -- septъla tйstis; 12 -- parйnchyma tйstis; 13 -- tъbuli seminнferi contуrti; 14 -- tъbuli seminнferi rйcti; 15 -- rйte tйstis; 16 -- mediastнnum tйstis; 17 -- dъctuli abйrrantes; 18 -- cбput epididymнdis; 19 -- dъctus epididymнdis; 20 -- cбuda epididymнdis; 21 -- dъctus dйferens

У звивистих сім'явиносних трубочках утворюються і розвиваються сперматозоони. Довжина кожної трубочки у випрямленому стані -- 35−75 см. Таких трубочок нараховується від 200 до 600, загальна їх довжина становить 200−300 м. Звивисті сім'явиносні трубочки переходять у прямі -- tъbuli seminнferi rйcti, які переходять у середостіння, де формують сім'яникову сітку -- rйte tйstis. Із сім'яникової сітки виходять 12−23 виносних канальців сім'яника -- dъctuli aberrбntes tйstis, які формують голівку придатка сім'яника.

Клітини проміжної тканини виділяють статевий гормон самців.

Придаток сім'яника -- epidіdэmis-- розміщений у вигляді тонкого тяжа на придатковому краї сім'яника і з'єднується з ним брижею, а з латеральної поверхні між ними є вузька щілина -- придаткова пазуха --

sнnus epididymнdis. Форма придатка і ступінь його розвитку у тварин надзвичайно різні. У придатках сім'яника розрізняють голівку, тіло і хвіст -- cбput, cуrpus et cбuda epididymнdis.

Виносні канальці переходять у протоку придатка сім'яника -- dъctus epididэmidis, яка переходить у сім'явиносну протоку -- dъctus dйferens. Протока придатка сім'яника досягає значних розмірів у барана й цапа -- 47−58м. [3]

У протоці придатка зберігаються статеві продукти. Придаток сім'яника з'єднується із сім'яником власною зв’язкою сім'яника -- lig. tйstis prуprium, а із загальною піхвовою оболонкою -- пахвинною зв’язкою. Сім'явиносна протока (сім'япровід) -- dъctus dйferens-- починається з хвоста придатка сім'яника і являє собою довгу вузьку трубку. Стінка сім'явиносної протоки складається із слизової, м’язової та серозної оболонок. Сім'явиносна протока проходить через пахвинний канал у черевну порожнину в складі сім'яного канатика, потім прямує в складці сім'явиносної протоки -- plнca dъctus dйferentis -- у тазову порожнину. У тазовій порожнині сім'явиносні протоки розміщені на дорсальній стінці сечового міхура в сечостатевій складці -- plнca urogenitбlis. Позаду шийки сечового міхура сім'явиносні протоки з'єднуються з вивідними протоками міхурцевих залоз, утворюючи парну сім'явипорскувальну протоку -- dъctus ejaculatуris, яка відкривається на сім'яному горбку -- collнculus seminбlis. У жеребця і бугая кінцеві відділи сім'явиносних проток утворюють розширення -- ампулу сім'явиносної протоки -- ampъlla dъctus deferйntis.

Ампули містять залозисту тканину. Між ампулами, в сечостатевій складці, розміщена чоловіча матка -- ъterus masculнnus.

Сім'яний канатик -- funнculus spermбticus-- являє собою складку сім'яникової брижі, в якій розміщені сім'явиносна протока 14, сім'яникова артерія і вена, нерви, лімфатичні судини та внутрішній підвішувач сім'яника -- m. cremбster intйrnus. Сім'яний канатик лежить у пахвинному каналі, має форму конуса, розширена частина якого спрямована до сім'яника і його придатка. Сім'яникова артерія знаходиться в судинній складці -- plнcа vasculуsa, яка по черевній стінці спрямовується дорсально до аорти. В складці проходять вена і нерви. Сім'яникова вена формує лозо-подібне сплетення -- plйxus pampinifуrmis. Сім'явиносна протока розміщена з медіального боку брижі. [2]

У цапа й барана застінної частини передміхурової залози немає. Статевий член довгий, каудально від сім'яникового мішка утворює сигмоподібний згин -- flйxura sigmoнdea pйnis. Згин під час ерекції випрямляється. Печеристі порожнини розвинуті слабко. Голівка статевого члена потоншена і утворює шийку -- суllum glбndis, спереду від якої знаходиться чохол голівки -- gбlea glбndis. Зліва від чохла розміщений сечостатевий відросток.

У барана й цапа відросток довгий (3−4 см) і виступає за межі голівки статевого члена. Порожнина крайньої плоті довга (до 40 см). Крім краніального м’яза є каудальний м’яз крайньої плоті -- m. preputiбlis caudбlis. Він починається в ділянці сім'яного канатика і відтягує крайню плоть назад, оголюючи голівку статевого члена. Маса сім'яників у цапа й барана відповідно становить 150−200 і 400−500 г.

Нерви: nn. corpуris cavernуsi pйnis.

Судини: a., v. pudйnda intйrna. [1]

2. Показання до операції

Кастрація викликає докорінні зміни в обміні речовин організму тварини і в зв’язку з цим своєрідні морфологічні відхилення в його розвитку. Кастровані тварини краще відгодовуються, їх м’ясо стає ніжним і більше калорійним і у самців воно позбавлене специфічного запаху і смаку; поліпшується якість вовни; робочі тварини стають спокійнішими і витривалішими.

Цапів і баранів каструють у віці: 1−2 (4−6) місяців;

За відсутності в господарствах можливості ізольованого утримання некарованних баранів з метою підвищення м’ясної продуктивності їх доцільно каструвати в ранньому віці (до 4 — 5 -місячного віку) перекутанним способом за допомогою щипців Телятников, Ханіна — Тинібекова (Алма- Атинська модель), Голенского — Глушко, Мочаловского та ін. За методом Байбуртцяна баранців каструють в 2 — 4 -місячному віці. [4]

В експериментальних і виробничих умовах доведена більш висока економічна ефективність перкутанних способів кастрації. Так, наприклад, за даними А. Н. Мочаловского, валахи, отримані після кастрації компресійним способом, дають на 14 -16% більший приріст живої маси в порівнянні з тваринами, кастрованими звичайним способом з видаленням сім'яників.

Баранчики, кастровані за способом Байбуртцяна у віці одного року, в порівнянні з тваринами, кастрованими звичайними способами, дають більше м’яса на 10 -12%, в 1,5 — річному віці - на 15 -20%, в 2,5 -річному і більш старшому віці - на 20 -25%.

Деякі дослідники відзначають, що перкутанні способи кастрації сприяють отриманню більш якісного м’яса і підвищують його вихід. Так, у баранів, кастрованих способом Черноморскова, вихід чистого м’яса становить 72−82,7%, а при кастрації на лігатуру — 64,4 -76,6% і способом відриву насіннєвих канатиків — 60,9−79%. [10]

3. Підготовка до операції

Перед кастрацією необхідно провести ретельний огляд і підготовку тварини до операції. По-перше, вимірюють температуру тіла, досліджують стан серця, легень, печінки, нирок. Особливу увагу звертають на ступінь розвитку сім'яників їх положення в мошонці, стан сім'яних канатиків. При наявності якихось змін, виявлених при підготовці тварини до операції, тому що можуть виникнути різні ускладнення [7].

Цапів, в разі застосування наркозу, необхідно витримати на 12−18 годинної голодної дієти. В день операції звільняють кишечник і сечовий міхур. При підготовці тварини до операції враховують і епізоотичний стан господарства.

При кастрації молодих баранів відкритим способом попередньо готують операційне поле. Шерсть на мошонці по лінії розрізу вистригають і шкіру обробляють 5%-ним спиртовим розчином йоду.

Для успішного результату операції важливе значення має підготовка до неї тварини. Кастрація не належать до екстрених операцій, тому тварину необхідно підготувати до цієї операції, що містить повне клінічне дослідження, зокрема вимірюють температуру тіла, частоту пульсу, дихання. Після дослідження треба дати висновок про виключення інфекційних захворювань. Виключають такі інфекційних захворювань як сибірка, лептоспіроз, листериоз, хвороба Ауески, сказ, бруцельоз і туберкульоз, анаеробна ентеротоксемія, брадзот овець та інших. Обов’язково вивчають епізоотичний стан господарства чи місцевості. Якщо господарство неблагополучне по інфекційних захворюваннях для баранів операцію краще відкласти. Проводять дослідження статевої системи. Досліджують вміст насіннєвого мішка. Перед операцією слід звільнити товстий відділ кишечника, сечовий міхур від вмісту. Тварину слід обмити, вичистити забруднені ділянки. Підготувати приміщення і місце де буде проводиться операція. Приміщення, у якому роблять кастрацію має бути чистим, світлим, а в хорошу погоду краще проводити кастрацію поза приміщенням [4].

Готують операційне поле в ділянці мошонки. Підготовка операційного поля включає чотири моменти:

Видалення шерстного покриву. Роблять це з допомогою ножиць і бритви. Ножицями вистригають шерсть в пахової області для того щоб близько розташоване волосся не потрапляло в операційну зону. Видалення волосся бритвою проводять вологим способом — спочатку намилюють, потім старанно виголюють. Видаляють шерстяний покрив для запобігання потраплянняя волося в рану з подальшим інфікуванням. Волося, яке перебуває на зовнішній поверхні тіла тварини, забруднене механічно і має чималу мікробну забрудненість, що може призвести до зараження організму.

Механічне очищення і знежирення. Тампоном чи серветкою, змоченою 0,5% розчином нашатирного спирту чи фурациліну, обробляють операційне поле. Механичне очищення проводять також з метою запобігання потрапляння заразного початку під час операції. [15]

4. Фіксація тварини

Однією рукою схоплюють задню кінцівку, а іншою передню (на тому ж боці) і перекидають тварину на протилежний бік. Потім зв’язують всі ноги разом або попарно. При цьому слід остерігатися козлів, так як вони часто раптово завдають ударів рогами і чолом.

При кастрації старих баранів (цапів) їх фіксують у лівому боковому положенні.

Також тварин можна фіксувати на спині в кориті або на столі, і також, звязувати їм кінцівки.

Маленьких баранчиків тримають на колінах, як кнурів або, ще краще, в напівпідвішеному стані за задні ноги вище скакального суглобу (рис. 7).

Рис. 7. Фіксація малих баранчиків (цапів).

Оператор сідає верхи на добре укріплену дошку, що на висоті від підлоги 0,5 м. Напроти нього також сідає помічник, який утримує в крижово- спинному положенні баранчика (козеня), фіксуючи разом всі чотири його кінцівки. [9]

5. Знеболювання

Знеболювання необхідно тільки при кастрації дорослих баранів і козлів. Старим баранам показана циркулярна інфільтрація шийки мошонки і інтратестикулярна ін'єкція 3%-ного розчину новокаїну по 10 мл. [6]

6. Техніка виконання операції

Кастрацію баранів і цапів виконують кривавим і безкровним методом.

Безкровний (перкутанний) метод кастрації дрібної рогатої худоби.

Ручний спосіб «тарту «за А. Г. Чорноморським.

Здійснюється в два прийоми. Перший прийом — фіксація лівою рукою шийки мошонки з її вмістом: Лівою рукою захоплюють лівий сім'яник барана і плавно зміщують його до основи мошонки, відтягуючи трішки вправо. При цьому добре промацується сім'яний канатик і зовнішній кремастер.

Другий прийом — розрив зовнішнього кремастера і судинної частини сім'яного канатика. Вказівним і середнім пальцями правої руки з медіальної сторони і великим з латеральної сторони через стінку шийки мошонки захоплюють якомога ближче до зовнішнього пахового кільця сім'яний канатик із загальною вагінальної оболонкою і зовнішнім кремастера. Потім швидким ковзаючим ривком розривають сім'яний канатик і зовнішній кремастер. При цьому наголошується своєрідний хрускіт і опускання сім'яника. З другим сім'яником надходять аналогічно, але тільки вказівний і середній пальці правої руки підводять під сім'яний канатик з латеральної сторони. Через 25−30 днів результат кастрації перевіряють. У випадку невдалого обривання сім'яного канатика операцію повторюють. [6]

Через 45−60 днів тканини сім'яного канатика розсмоктуються. Сім'яник атрофується, мошонка різко зменшується в об'ємі, порожнину обший вагінальної оболонки заповнюються жировою тканиною.

Еластрація

Спосіб кастрації за допомогою накладення еластичного гумового кільця на шийку мошонки. Спеціальними щипцями (еластратором) розтягують гумове кільце (зовнішній діаметр 2 см, внутрішній 1 см) і надягають його на відтягнуту шийку мошонки. Через 12−15 днів мошонка з усім вмістом некротизується і відторгується разом з гумовим кільцем. [5]

Інструментальний спосіб.

Для операції застосовують один з наступних щипців: Бурдіццо, Голінського, Глушко або Телятникова.

При користуванні двома першими видами щипців пальцями лівої руки через шкіру шийки мошонки захоплюють сім'яний канатик і відводять його до латеральної сторони. Між пальцями і черевною стінкою накладають щипці, які стискають правою рукою. Щипці тримають до 30 секунд, а потім їх переміщують на 1 см нижче і знову стискають, розтрощуємосім'яний канатик вдруге. Аналогічним чином поступають і з іншим сім'яним канатиком. Наступного дня з’являється набрякання мошонки, яке поступово проходить через тиждень. Сім'яники атрофуються протягом 2-х місяців. [11]

Кривавий метод кастрації дрібної рогатої худоби.

Кастрацію виконують закритим способом.

Закритий спосіб кастрації з ампутацією дна мошонки.

1. Захвачують і відтягують основу мошонки і одним ударом гострих прямих ножиць відсікають обидві її половини. Натискаючи потім на частину мошонки витісняють з неї вкриті загальної піхвової оболонкою сім'яники. Потім артеріальним пінцетом по черзі затискають сім'яні канатики, вкриті загальною піхвовою оболонкою, перев’язують їх вище пінцета лігатурою з кетгуту і на відстані 1 см нижче пінцета відсікають (рис. 8). Рану присипають антисептичним порошком. [8]

Рис. 8. Накладання лігатури на сім'яні канатики.

2. Сім'яники притискають до основи мошонки, розправляючи всі складки на її шкірі. Потім розсікають всі шари основи мошонки до загальної піхвової оболонки перпендикулярно до шва. Натискаючи на сім'яники, видавлюють їх з мошонки разом із загальною піхвовою оболонкою, не розсікаючи останньої, чинять так, як і в попередньому способі. [8]

Кастрація старих баранів (спосіб М.А. Ханіна та ін.)

Оперуючий лівою рукою відтісняє сім'яники у бік паху, одночасно відтягуючи дно мошонки в протилежному напрямку. На 2 см нижче рудиментарних сосків круговим розрізом розсікають шкіру і глибше лежачі шари мошонки аж до загальної піхвової оболонки. Після розсічення шарів мошонки шкіру останньої стягують із загальної вагінальної оболонки до нижніх ділянок сім'яників. На найтоншій ділянці сім'яних канатиків, підтягнутих з пахових каналів і покритих загальною піхвовою оболонкою, накладають і повільно стискають щипці Занда. Після цього в безпосередній близькості до щипців скальпелем або ножицями перетинають сім'яні канатики, вкриті загальної піхвової оболонкою, і насінники видаляють разом з мошонкою. Щипці знімають через 2−3 хв. Кукси змащують 5%-ним розчином йоду. Рану припудрюють порошком білого стрептоциду, пеніциліну або іншого антибіотика. З боків краю рани мошонки зближують або накладенням по одному стібку вузлового шва, або по дві дужки Мішеля. Центральну частину рани залишають відкритою, щоб попередити скупчення в ній ексудату. [8]

Кастрація з видаленням елементів статевих залоз баранів

Резекція хвоста придатка

Операцію виконують на стоячій тварині. Лівою рукою хірург відтягує шкіру мошонки донизу разом з сім'яником. При цьому повністю повинні розправитися шкірні складки мошонки. Перпендикулярно шву мошонки, безпосередньо ліворуч і праворуч від нього, розсікають шари дна мошонки разом із загальною вагінальної оболонкою. Довжина розрізу з кожного боку 1,5−2 см. Через рану легким натиском на насінники по черзі видавлюють назовні хвости придатків і відтинають їх ножицями. [9]

Компресійна кастрація за А.Н. Мочаловським

Спеціальними щипцями руйнуємо структуру паренхіми сім'яників і видавлюємо її з білкової і власне вагінальної оболонки. Сім'яник поміщають між губками інструменту, стискають і розминають його. Порожнина придатка при цьому зазвичай зберігається. Якщо в оболонках намацують щільні ділянки паренхіми, то їх видавлюють руками.

Щоб попередити утворення гематоми після розтрощення сім'яників, паренхіму з придатком і оболонками відтісняють в сторону шийки мошонки і на нижню частину мошонки накладають лігатуру з тасьми на 4−6 годин. [8]

7. Післяопераційні ускладнення

Кровотеча з судин мошонки.

Характеризується стіканням крові у вигляді частих крапель з внутрішньої поверхні мошонки. На судини, які кровоточать накладають лігатури. Якщо судини виявити не можна, в порожнину мошонки вставляють на 3−4 години марлеві стерильні тампони, рани зближують одним або двома стібками шва. [12]

Кровотеча з кукси сім'яного канатика.

Найбільш часте і небезпечне ускладнення. У цьому випадку руку (або корнцанг) вводять у піхвовий канал до кукси і витягують її назовні. На куксу накладається лігатура. [9]

Кровотеча з артерії семяпровода.

Виникає в тому випадку, коли піхвову зв’язку і мезонхіму роз'єднують поблизу сім'яного канатика. Ознака кровотечі - тривале витікання частих крапель крові з внутрішньої поверхні загальної піхвової оболонки. У порожнину останньої вводять кілька марлевих тампонів, а рану мошонки на кілька годин зближують двома-трьома стібками вузлувого шва. [9]

Випадання загальної піхвової оболонки.

Відразу ж після операції випалу частину загальної піхвової оболонки необхідно захопити пінцетом і посікти.

Випадання кукси сім'яного канатика.

Виникає в наслідок низького накладення кастраційних щипців або лігатури, а також в результаті надмірного витягування сім'яного канатика при кастрації. Випалу частину кукси сім'яного канатика ампутують емаскулятором або відсікають після накладання лігатури.

Випадання сальника.

Зазвичай з рани мошонки звисає білувато-рожева складка, що має тенденцію до збільшення. Сальник обережно витягують до незабрудненої частини, перев’язують лігатурою і на відстані від неї на 2 см відсікають. Далі надходять так, як при закритому методі кастрації. [12]

8. Післяопераційний догляд

У перші дні всім тваринам забезпечують помірну і повноцінну годівлю, і ведуть за ними постійний нагляд. Простір навколо ран змащують розчином йоду. При наявності мух окружність ран змащують маззю, яка видає запах, що відлякує комах. Рана добре заживає. Кастрованих тварин розміщують окремо від інших тварин. У старих баранів ушиту рану покривають кубатол або антисептичної маззю. Тварин протягом 20 днів тримають окремо, а щоб уникнути забруднення рани їх не випасають на заболочених ділянках. Шкірні шви знімають на 9−10 день після операції. [12]

Висновки

Опрацювавши літературні джерела, можу зробити такі висновки:

· Кастрацію баранів та цапів виконують з економічною метою.

· Застосовують кривавий і безкровний методи кастрації

· При безкровному методі руйнують сім'яні канатики або сім1яники ручним та інструментарним способами.

· Кривавий метод кастрації частіше виконується закритим способом з ампутацією дна мошонки або цілої мошонки.

баран кастрація операція

Список використаної літератури

1. Анатомія свійських тварин: Підручник / С. К. Рудик, Ю. О. Павловський, Б. В. Криштофорова та ін.; За ред С. К. Рудика. -- К.: Аграрна освіта, 2001. -- 327−335 с.

2. Магда І.І. Оперативна хірургія. -М.: Агропромиздат, 1995. -с. 231

3. Магда І.І. — М.: Агропромиздат, 1990р.

4. Третьяков А. Д. Організація і економіка ветеринарної справи. 2-е вид., М.: Агропромиздат, 1987.

5. Семенов В. С. «Приватна ветеринарна хірургія». — М.: «Колос», 1997.

6. Лук’янівський В.А. Ветеринарні поради фермерам. Кастрація биків / / Ветеринарія. 1998.

7. Єлісєєв А.І. Ефективність перкутанної кастрації биків при безприв’язному утриманні. / / Ветеринарія 1999.

8. Ветеренарна хірургія у свинарстві та вівчарстві.

9. Тимофєєв С.В. Методичні рекомендації з профілактики кастраційний ускладнень у тварин. / / Ветеринарний консультант № 13, 2002р.

10. Лебедєв А. В. Загальна ветеринарна хірургія. — М.: «Колос», 1999р.

11. Лебедєв А. В. Практикум з загальної та приватної хірургії. — М.: «Колос», 2000.

12. Поваженко І.Є. Ускладнення у зв’язку з кастрацією сільськогосподарських тварин. — М.: Сельхозгиз, 1952 р.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой