Кредитування підприємницьких структур

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Розділ 1. Кредитування підприємницьких структур

1.1 Кругообіг коштів підприємств та необхідність залучення кредитів

кошти кредитування оборотний

З економічного погляду кредит -- це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формі), що надається на умовах повернення! зумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства -- споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти.

Виникнення і функціонування кредиту пов’язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, з тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших.

Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. Поряд із об'єктивною основою існують специфічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин, пов’язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення:

* сезонний характер окремих виробництв;

* розбіжності між нагромадженням коштів та їх витраченням на підприємстві;

* відхилення фактичного використання оборотних коштів від їх нормативу в процесі індивідуального кругообігу оборотних фондів підприємств.

У процесі кредитування підприємств враховуються індивідуальні особливості кругообігу їхніх оборотних коштів, які зумовлюються багатьма об'єктивними і суб'єктивними факторами:

До об'єктивних факторів належать:

* галузева належність підприємства;

* характер виробничого процесу;

* сезонність виробництва.

До суб'єктивних факторів належать:

* рівень організації виробництва;

* рівень організації збуту й постачання;

* інші фактори.

Суб'єктами кредитних відносин є будь-які самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб'єктами є дві сторони: кредитор і позичальник.

Основними об'єктами короткострокового кредитування в оборотні кошти є:

* виробничі запаси;

* незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва;

* витрати майбутніх періодів;

* готова продукція;

* платежі та розрахункові операції з постачальниками й покупцями.

Об'єктами довгострокового та середньострокового кредитування є капітальні вкладення, пов’язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, впровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва. Підприємства отримують такі кредити, якщо відчувають брак власних коштів, призначених на певні цілі, а саме: прибутку та амортизаційних відрахувань.

Визначаючи потребу в кредитах, підприємства виходять із загальної потреби у коштах і наявності таких. Планування потреби в кредиті здійснюється в декілька етапів:

* на першому етапі розраховується потреба в оборотних коштах у цілому та за окремими напрямками: формування виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції;

* на другому етапі визначається необхідний розмір залучення кредитів банку на покриття збільшення потреби в оборотних коштах.

* на третьому етапі визначається період залучення коштів. Він визначається банком і на сьогодні не перевищує 3 місяців.

1.2 Класифікація та форми кредитів, що надаються підприємствам

Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками:

І. За кредиторами

* банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути;

* підприємства;

* держава;

* міжнародні фінансово-кредитні установи.

II. За формами та видами

За формами:

* товарна;

* грошова.

У товарній формі кредиту виникають кредитні відносини між продавцями та покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу -- комерційний кредит, продаж товарів і надання послуг населенню в кредит тощо.

Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлятись борговим зобов’язанням -- векселем.

Сфера товарної форми кредиту є незначною, оскільки переважна його частина надається (погашається) в грошовій формі. Грошовий кредит виступає передусім як банківський кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержанні останнім кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках.

Банківський кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопичення капіталу. Поширення кредитних відносин у грошовій формі надало можливість кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати, а також створило сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв’язків між країнами тощо.

За видами:

* банківський -- це економічні відносини між кредитором і позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Цей кредит надається на умовах, передбачених кредитним договором;

* комерційний -- це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами;

* державний -- це економічні кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання. Джерелом державного кредиту є кошти державного бюджету, які спрямовуються в уповноважені банки для здійснення кредитування підприємств;

* лізинговий -- це стосунки між суб'єктами господарювання, які виникають за орендування майна.

Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі; лізинговий та комерційний -- у товарній.

III. За метою використання

Спрямовані на фінансування:

* оборотних коштів;

* основних засобів.

IV. За терміном надання

* короткострокові (не більше одного року);

* середньострокові (від одного до трьох років);

* довгострокові (понад 3 роки).

В Україні кредити за терміном надання можна поділити на дві групи: короткострокові та довгострокові. Кредити, термін надання яких перевищує один рік, вважаються довгостроковими. Перевага надається короткостроковим кредитам.

V. Залежно від забезпечення

* забезпечений -- гарантуються певними видами активів: нерухомістю, цінними паперами, товарно-матеріальними цінностями, дебіторською заборгованістю, правами на інтелектуальну власність, землю, гарантіями, полісами страхових компаній;

* бланковий -- отримують тільки фінансове стійкі підприємства на короткий термін (1 --10 днів).

VI. За порядком надання

* прямі -- передбачає кредитування підприємства безпосередньо одним кредитором;

* консорціальні -- надається, коли потрібні кошти в обсязі, який не може бути забезпечений одним кредитором. У цьому разі кілька кредиторів об'єднуються і кожен надає частину загального кредиту. Як правило, призначається головний банк, який проводить організацію надання консорціального кредиту. Підприємство готує і подає такі документи:

1) клопотання на отримання кредиту;

2) дані про мету та спрямованість кредиту;

3) техніко-економічне обґрунтування проекту;

4) інші документи.

Кредитні відносини між консорціумом і підприємством регулюються кредитною угодою, яку підписують усі учасники.

Головний банк акумулює кошти банків-учасників і кредитує підприємство відповідно до кредитної угоди.

За настанням строків погашення зобов’язань підприємство повертає кредиторам не тільки позичені кошти та відсотки за кредит, а й відшкодовує всі витрати, пов’язані з організацією та здійсненням кредитної операції у тій сумі та строках, які обумовлені в кредитному договорі;

* позики участі -- банки передають частини позики іншим кредиторам. Домовленість про таку позику можна укласти навіть без відома підприємства-позичальника.

VII. Залежно від цільового спрямування

* виробничий;

* споживчий.

Переважна частина кредитів використовується у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів і основних фондів. Водночас населення теж одержує значну кредитну допомогу на свої споживчі цілі, насамперед це кредити на затрати, пов’язані з поліпшенням житлових умов і створенням підсобного домашнього господарства, а також на придбання товарів у кредит і на невідкладні потреби.

VIII. За строками користування

* строкові, тобто кредити, надані на визначений у договорі строк. У свою чергу, вони бувають короткострокові (до 1 року), середньострокові (від 1 до 3 років), довгострокові (понад 3 роки);

* до запитання -- це кредити, що видаються на невизначений строк і які на вимогу кредитора повинні бути повернені у визначний ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений ним самостійно;

* прострочені кредити -- це кредити, щодо яких строк погашення встановлений кредитним договором, минув;

* відстрочені кредити -- це кредити, щодо яких на підставі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній строк.

1.3 Принципи кредитування

Проведення кредитних операцій комерційних банків має відповідати певним вимогам і умовам, що продиктовані вимогами законодавства і кредитною політикою банку.

Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, які має у своєму розпорядженні банк. Про кожний випадок надання позичальникові кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу (великі кредити), комерційний банк мусить повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями та 100% суми позабалансових зобов’язань, виданих одному позичальникові, не може перевищувати 25% власних коштів комерційного банку.

Загальний розмір кредитів, наданих банком всім позичальникам, з урахуванням 100% позабалансових зобов’язань банку не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.

Кредитування позичальників має здійснюватися з додержанням комерційним банком економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування обов’язкових страхових і резервних фондів.

Позички надаються всім суб'єктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою, зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, або фізичною особою.

Рішення про надання кредиту має ухвалюватися колегіальне (кредитним комітетом) й оформлятися протоколом.

Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених політикою банку. Вони охоплюють;

· пріоритетні напрями в кредитуванні;

· обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля;

· граничні розміри кредиту на одного позичальника;

· методику оцінювання фінансового стану та кредитоспро- можності позичальника;

· рівень відсоткової ставки тощо.

Підприємства отримують кредити на принципах терміновості, повернення, цільового використання, забезпечення, платності.

Принцип терміновості означає, що кредит має бути поверненим у визначений строк.

Принцип повернення -- кредит має бути повернений у повній сумі.

Розрізняють кредити:

* строкові (виплачені своєчасно);

* пролонговані (за згодою банку прострочений термін погашення у зв’язку з браком коштів з причин, не залежних від результатів діяльності підприємства);

* прострочені (коли у підприємства немає коштів для повернення кредиту).

Принцип цільового використання і цільовий характер кредитування припускає вкладення позикових коштів у конкретні господарські проекти, підприємства. Від дотримання цього принципу значною мірою залежить своєчасність погашення кредиту, бо тільки реалізація цілі, на яку одержано позику, може забезпечити необхідні грошові кошти для погашення боргу.

Принцип забезпечення кредиту означає наявність у підприємства юридичне оформлених документів, що гарантують своєчасне повернення кредиту. Такими документами можуть бути:

а) заставне зобов’язання (згідно з законом України «Про заставу»);

б) договір-гарантія;

в) договір-поручительство.

Застава здійснюється передачею товаророзпорядчого документа підприємством-позичальником кредитору. Майно чи цінні папери з укладанням договору застави в письмовій формі і нотаріальним засвідченням договору застави нерухомого майна -- за його місцезнаходженням. Договір застави транспортних засобів -- за місцем їх реєстрації. Договір застави товарів в обороті -- за місцезнаходженням підприємства.

Стягнення закладного майна може статися з рішення суду, арбітражу або третейського суду, а також у безспірному порядку на основі виконавчого напису нотаріусів.

Принцип платності означає, що підприємство має внести в банк визначену плату за користування кредитом.

Відсоток за користування короткостроковим кредитом відносять на собівартість продукції.

Відсоток за користування кредитом на реконструкцію та капітальне будівництво сплачується за рахунок прибутку.

Комерційні банки застосовують різні відсоткові ставки залежно від виду та об'єкта кредитування, строку кредитування, фінансового стану позичальника, міри критичного ризику та інших умов.

В Україні на рівень відсотків за кредит комерційних банків значно впливають відсоткові ставки за кредитні ресурси, що встановлює Національний банк України.

Порядок надання і оформлення кредиту визначається Положенням Національного банку України «Про кредитування».

Банки не можуть надавати кредити:

* на покриття збитків господарської діяльності позичальника;

* на формування та збільшення статутного капіталу підприємства;

* на внесення позичальником платежів до бюджету і позабюджетних фондів (за винятком кредитування за контокорентним рахунком);

* підприємствам, щодо яких порушено справу про банкрутство;

* підприємствам, у контрактах яких не передбачено страхування можливих втрат від непоставки товарно-матеріальних цінностей;

* підприємствам, які мають прострочену заборгованість за раніше отриманими позичками і несплаченими відсотками.

Розділ 2. Банківський кредит

2.1 Види банківського кредиту

Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський кредит. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника.

Банківський кредит класифікують за такими ознаками.

І. Цільова спрямованість

Залежно від мети кредит може надаватися на:

* фінансування оборотного капіталу;

* фінансування основного капіталу;

* викуп приватизованого підприємства.

Чинне українське законодавство забороняє надавати підприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів банків, для внесення платежів в бюджет і позабюджетні фонди.

Не можуть отримати кредити підприємства:

* проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитування заходів фінансової санації);

* під укладені ними контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, пов’язаних із затримками в поставках товарів;

* коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами.

II. Термін кредиту

* короткостроковий;

* середньостроковий;

* довгостроковий.

III. Вид відсоткової ставки

Підприємства можуть одержувати кредити з відсотковою ставкою:

* плаваючою;

* фіксованою.

Позики з фіксованою відсотковою ставкою підприємствам надаються переважно за умов стабільної економіки. Іноді такі позики підприємство може отримати й за умов інфляції, але тільки на дуже короткий термін.

IV. Валюта кредиту

Підприємства можуть одержувати в банках кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Для одержання кредитів у іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство повинно мати відповідний дозвіл Національного банку України.

V. Види обслуговування

Підприємства можуть отримувати різноманітні види кредитів та послуги кредитного характеру.

1. Кредити:

* позика на строк;

* кредитна лінія;

* контокорентний кредит (овердрафт);

* кредит під облік векселів.

2. Кредитно-гарантійні послуги:

* акцептний кредит;

* авальний кредит.

3. Послуги кредитного характеру:

* факторинг.

Сутність першого виду кредитування полягає в тому, що питання про надання позики вирішується щоразу в індивідуальному порядку. Позика надається на певний строк у декілька тижнів, місяців чи років і пов’язана з потребами позичальника в грошових коштах для фінансування цільової потреби. У загальному обсязі банківських кредитів частка позик суб'єктам підприємницької діяльності перевищує 50%.

Другий вид кредитування полягає в наданні банком позичальнику позики в межах заздалегідь визначеного ліміту кредитування на певний період часу на покриття його потреби в короткострокових фондах фінансування (кредитна лінія). Для банку відкрити кредитну лінію для позичальника означає взяти на себе певне позабалансове зобов’язання про надання грошових коштів.

В сучасних умовах комерційні банки переважно використовують метод індивідуального підходу до клієнта при видачі кожної окремої позики, а метод відкриття кредитної лінії практикують у відносинах із позичальниками, які мають високий кредитний рейтинг.

Метод кредитування, який включає організаційні і технічні умови кредитування, зумовлює форму позичкового рахунка. Форма позичкового рахунка визначає режим функціонування рахунка, тобто порядок документального оформлення операцій щодо видачі і погашення кредиту та їх відображення в облікових регістрах. Для проведення операцій з кредитування банк може відкрити позичальнику простий (окремий) позичковий рахунок, спеціальний позичковий рахунок і поточний рахунок із правом на овердрафт.

Простий позичковий рахунок використовується в банківській практиці для відображення кредитних операцій як при видачі разової позики на цільову потребу, так і при наданні позик траншами в межах кредитної лінії. Кожна позика може бути видана лише за наявності документа, який містить дозвіл на її видачу. Погашення позики здійснюється з поточного рахунка позичальника за його власні кошти. Підприємству може бути відкрито декілька простих позичкових рахунків. Це залежить від числа видів кредитів, які він отримує в банку.

Спеціальний позичковий рахунок застосовується, коли позичальник відчуває постійну або сезонну потребу в запозиченні коштів. Рахунок відкривається на весь період кредитування на підставі дозвільного документа, але для виконання операції з видачі позики спеціальний документ не потрібен. Операції з видачі кредиту здійснюються шляхом сплати грошово-розрахункових документів безпосередньо зі спеціального позичкового рахунка.

Кредит погашається або плановими платежами з поточного рахунка, або через використання строкового зобов’язання з умовними строками погашення. Застосування спеціального позичкового рахунка можливе також при кредитуванні за кредитною лінією.

Поточний рахунок із правом на овердрафт відкривається позичальникам, які укладають з банком спеціальну угоду для отримання такого виду позики, як овердрафт. Право використання овердрафта надається лише надійним клієнтам. В угоді банк визначає максимальну суму овердрафта або, іншими словами, ліміт за овердрафтом, мету позики, її тривалість, умови надання кредиту і порядок його погашення.

Потреба в банківському овердрафті у прибуткових підприємств може виникнути з таких причин. Овердрафт є додатковим джерелом фінансування, яке дає змогу забезпечити безперервність платіжного обігу. Овердрафт надається автоматично за відсутності у підприємства коштів на поточному рахунку шляхом здійснення його платежів.

Видача позики здійснюється з окремого позичкового рахунка за овердрафтом шляхом сплати грошово-розрахункових документів.

На погашення заборгованості за цим рахунком скеровуються всі суми, зараховані на поточний рахунок підприємства. Отже, по суті, цей рахунок функціонує в режимі спецпозичкового. Як правило, відсоткова ставка за овердрафтом фіксується відносно базової відсоткової ставки банку (наприклад, 5 пунктів понад базову ставку). У випадку перевищення встановленого максимального розміру за овердрафтом банк стягує з клієнта підвищений відсоток і комісійний збір, розмір якого обумовлюється в угоді.

2.2 Об'єкти банківського кредиту

Позики видаються суб'єктам господарювання для різних цілей. Визначені види обігових активів і капітальних витрат, на фінансування яких надаються позики, називаються об'єктами кредитування.

Основними об'єктами короткострокового кредитування у складі оборотних активів є такі:

— готова продукція і товари;

— виробничі запаси;

— незавершене виробництво;

— розрахунково-платіжні документи за розрахунками з постачальниками та покупцями.

Потреба у кредитах за об'єктами кредитування виникає з різних причин. Так, під виробничі запаси потреба у кредиті виникає, якщо у підприємства вартість залишків виробничих запасів перевищує вартість джерел їх формування.

Кредитуванню підлягають також наднормативні витрати, що виникають в незавершеному виробництві за рахунок збільшення витрат на виготовлення незавершеної продукції на всіх стадіях виробничого процесу.

Наднормативні запаси готової продукції, які підлягають кредитуванню, можуть утворюватися в результаті скорочення або призупинення її відвантаження покупцям через їх неплатоспроможність.

Розмір кредиту на оплату розрахунково-платіжних документів постачальників у разі відсутності власних коштів визначається вартістю купованої продукції, товарів, послуг, вказаних у цих документах.

2.3 Порядок оформлення отримання кредиту

Кредитні взаємовідносини банку і суб'єкта господарської діяльності регулюється кредитним договором. Але до укладання кредитного договору позичальник, який бажає отримати в банку кредит, з’ясовує в цьому банку можливість позитивного вирішення цього питання. Отримавши позитивну відповідь, позичальник звертається в банк офіційно з клопотанням-заявою, де вказує мету отримання кредиту, його суму, джерела погашення та ін.

Разом з клопотанням-заявою позичальник подає банку такі документи:

— техніко-економічне обґрунтування кредитного заходу;

— копії договорів між продавцем і покупцями;

— копії договорів оренди землі, приміщень, тощо;

— розрахунки очікуваних доходів;

— бухгалтерські та фінансові звіти;

— висновки аудиторських фірм про фінансовий стан позичальника;

— бізнес-план нового здійснюваного заходу та ін.

У разі потреби банк може вимагати й інші документи, які підтверджують економічне становище підприємства і його платоспроможність.

Після одержання клопотання-заяви і необхідних документів для надання кредиту, банк оцінює економічне становище та ділову репутацію позичальника та його кредитоспроможність.

Серед показників, на основі яких банк приймає рішення про видачу кредиту, найважливішим є кредитоспроможність, тобто наявність умов для видачі кредиту та можливості своєчасного його погашення.

Після розрахунку та аналізу відповідних показників, вивчення умов роботи клієнта банк здійснює загальну оцінку фінансового стану позичальника і на рівні колективу приймає рішення про доцільність видачі підприємству кредиту. У разі позитивного вирішення банк укладає з позичальником кредитний договір.

2.4 Кредитний договір

Зміст кредитного договору визначається підприємством і банком самостійно. У ньому вказуються мета кредитування, умови, порядок надання позики, способів забезпечення кредиту, відсоткові ставки за кредит, права і відповідальність сторін та інші умови.

Неодмінною умовою укладення договору кредитування є надання підприємством застави, переважно рухомого і нерухомого майна. Угода про заставу складається в письмовій формі і передбачає деталізацію заставних вимог: розмір, строки виконання зобов’язань з повернення кредиту.

Відповідно до договору банк бере зобов’язання надати підприємству визначену суму грошових коштів в обумовлений строк. Підприємство зобов’язується: використати отримані кошти на визначені в договорі цілі, своєчасно погасити позику, сплатити відсотки і надати банку можливість контролювати цільове використання кредиту і його забезпечення.

Кредитний договір містить такі розділи.

І. Загальні положення.

II. Права та обов’язки позичальника.

ПІ. Права та обов’язки банку.

IV. Відповідальність сторін.

V. Порядок погашення суперечок.

VI. Термін дії договору.

VII. Юридичні адреси сторін.

Після укладення кредитної угоди банк відкриває підприємству позиковий рахунок, на який зараховує відповідну суму кредиту.

2.5 Порядок погашення кредиту

Порядок погашення кредиту -- це спосіб погашення основної його суми і нарахованих відсотків. Кредит погашають повністю після закінчення терміну кредитної угоди або поступово, частинами, відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту.

За способом погашення позики можуть бути:

* до запитання;

* з погашенням у відповідний термін;

* з довгостроковим погашенням.

За характером погашення кредити поділяють на:

* дисконтні;

* позики, які погашаються поступово;

* позики, які погашаються одноразовим платежем;

* амортизаційні.

Умови погашення кредиту обумовлюються під час підписання договору підприємства з банком, виходячи:

* з цільового спрямування кредиту;

* обсягів та терміну позики;

* порядку та строків надходження коштів на рахунок підприємства;

* сезонності та циклічності виробництва;

* рівня платоспроможності та надійності матеріального забезпечення підприємства тощо.

Дострокове стягнення суми основного боргу та нарахованих відсотків може статися, якщо підприємство використовує кредит не за цільовим призначенням, подає до банку недостовірну звітність, має суттєві недоліки у веденні бухгалтерського обліку.

У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитами і відсотками та надання банком відстрочення погашення кредиту, він має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених кредитною угодою.

Якщо позичальник відмовляється від сплати боргів за позичками, банк стягує їх у претензійно-позивному порядку. Якщо позичальник систематично не виконує зобов’язання щодо сплати боргу відповідно до кредитної угоди, банк може звернутися в передбаченому законодавством порядку із заявою про порушення справи про банкрутство.

З метою прискорення розрахунків за простроченими кредитами банк може використовувати таку форму як уступка права вимоги та переказування боргу.

Згідно з Господарським кодексом України в період дії зобов’язань може здійснюватися заміна кредитора або боржника.

Кредитор (банк) може переказати свої права за зобов’язаннями іншій особі, оформивши це угодою про уступку права вимоги.

Уступка права вимоги оформляється письмово угодою з повідомленням про це боржника.

Переказування боргу оформляється письмовою угодою між первинним боржником і новим боржником. Укладення угоди про переказ боргу можливе тільки за згодою комерційного банку, який видав позику первинному боржнику.

Розділ 3. Інші форми кредитування підприємств

3.1 Комерційний кредит

Суб'єкти господарювання у процесі своєї діяльності крім банківського кредиту можуть користуватися й іншими видами кредиту: Комерційним, лізинговим, іпотечним, консорціумним та ін.

Комерційний кредит — це кредит, який надається в товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочення платежу за продані товари. Основне призначення комерційного кредиту — прискорення реалізації товару й одержання певного прибутку.

Матеріальним вираженням комерційного кредиту, як правило, є вексель, що відображає фінансові зобов’язання покупця перед продавцем щодо відстрочення оплати вартості відпущених товарів, наданих послуг.

Отже, комерційний кредит може передбачати укладення відповідної угоди між двома суб'єктами господарювання — продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником) з приводу відстрочення платежу за продані товари, послуги. Відстрочення платежу в цьому разі оформляється векселем.

Розглянемо основну відмінність комерційного та банківського кредитів.

При комерційному кредитуванні роль кредитора відіграє не банк чи інша кредитно-фінансова організація, а юридичні особи, які займаються виробничою або торгівельною діяльністю.

Комерційний кредит надається тільки в товарній формі. Середня його вартість завжди нижча ніж середня ставка банківського відсотка. Плата за комерційний кредит входить у ціну товару чи послуг. Сума і термін цього кредиту обумовлені векселем.

3.2 Лізинговий кредит

Лізинговий кредит — це кредит, наданий у формі розстрочки платежу за майно, узяте в оренду на умовах укладеної угоди.

Лізинг — це довгострокова оренда майна на умовах розстрочення плати за неї. У цьому разі власник майна здає його в оренду на тривалий строк лізингоотримувачу, який шляхом періодичних платежів виплачує повну вартість цього майна.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке рухоме і нерухоме майно, що належить до основних фондів відповідно до чинного законодавства, не заборонене до вільного обороту на ринку і не має обмежень на передачу в оренду.

Суб'єктами лізингу є лізингодавець, лізингоотримувач і продавець лізингового майна.

Лізинг може бути двох видів: фінансовий та оперативний.

Фінансовий лізинг — це такий вид договору лізингу, згідно з яким лізингоотримувач одержує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, що не може бути менший від строку, за який амортизується 60% вартості об'єкта лізингу, визначений на день укладення договору. Після завершення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоотримувачу відповідно до договору, переходить у власність лізингоотримувача або викуповується ним за кінцевою вартістю.

Оперативний лізинг — це такий вид договору лізингу, згідно з яким лізингоутримувач одержує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший від строку, за який амортизується 90% вартості об'єкта лізингу, визначений на день укладення договору. Після завершення строку договору оперативний лізинг може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю. Договір між лізингодавцем та

лізингоотримувачем включає об'єкт лізингу, строк дії договору, розмір та строки сплати лізингових платежів, умови експлуатації і технічного обслуговування майна, умови повернення або викупу об'єкта лізингу після завершення строку договору, а також відповідальність сторін.

Після завершення строку дії договору об'єкт лізингу може бути викуплений за кінцевою вартістю лізингоотримувачем або повернений лізингодавцю у стані, передбаченому в договорі.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой