Комунікативно-прагматичний аспект функціонування Conditionnel у французькому медійному дискурсі

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Иностранные языки и языкознание


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Курсова робота

Комунікативно-прагматичний аспект функціонування Conditionnel у французькому медійному дискурсі

Вступ

У цій курсовій роботі досліджується комунікативно-прагматичний аспект функціонування Сonditionnel у французькому медійному дискурсі. Розглядаються загальні відомості про Conditionnel, його види, функціональні особливості вживання умовного способу, зокрема у французькому медійному дискурсі. Сьогодні існує зростаючий інтерес до вивчення функціональних аспектів мови, прагматики мовних структур та впливу соціальних факторів на реалізацію цих структур у комунікативній сфері, саме тому ми вважаємо доцільним в нашій курсовій роботі провести аналіз комунікативної природи Conditionnel на прикладі речень з франкомовних джерел.

Conditionnel має широкий функціональний діапазон використання, що представляє як інтерес, так і складність для дослідження.

Актуальність теми зумовлена спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на вивчення мови ЗМІ, яка має свої особливості. Актуальність полягає і в тому, що Conditionnel досить широко вживаний у публіцистиці, де посідає важливе місце і водночас є недостатньо дослідженим. Особливо це важливо в прагматично-навантаженому мовленні, зокрема у медійному дискурсі, який впливає на хід подальшого розвитку суспільства.

Метою цієї роботи є дослідження функціонального значення Conditionnel та його комунікативно-прагматичного аспекту у французькому медійному дискурсі на основі текстів статей з різних видань.

Завдання: проаналізувати комунікативно-прагматичний аспект функціонування Conditionnel у французькому медійному дискурсі; визначити особливості вживання та функції Conditionnel, зробити загальні висновки.

Об'єктом дослідження є Conditionnel. Дослідження виконано на основі ілюстративного матеріалу — статей з французької друкованої преси.

Предметом дослідження є комунікативно-прагматичні особливості функціонування Conditionnel.

Методи дослідження: синтез, аналіз.

1. Загальна характеристика «Сonditionnel» та його типи

1.1 Типи Conditionnel

Conditionnel (умовний спосіб) виражає припущення або можливу дію, яка залежить від випадку, а також має два часи le prйsent та le passй.

Conditionnel prйsent — умовний спосіб теперішнього часу.

Conditionnel passй — умовний спосіб минулого часу.

Conditionnel допомагає висловити можливу, бажану дію і вживається:

— як форма ввічливості, наприклад:

Je voudrais vous demander Ne pourriez-vous pas rйpйter cette phrase?

— вигаданий факт (наприклад у грі):

Moi, je serais le chef et toi, tu m'obйirais. On serait des bandits, on se cacherait dans la fфret et on attaquerait les voyageurs.

Але він дозволяє виражати також:

— здивування (з позитивним або негативним забарвленням). У цьому випадку Conditionnel використовується для підтвердження наданої інформації:

Il aurait eu son permis de conduire du premier coup? Gйnial!

Hein? il serait а Paris et il ne m'aurait pas prйvenu (e)

— пораду, навіювання, повчання:

Vous devriez vous reposer un peu.

— жаль (вживається лише у Conditionnel passй):

J'aurais bien aimй vivre au Moyen Вge.

— випадковість, можливість:

On dirait qu’il va pleuvoir (у контексті теперішнього часу).

Il йtait trиs pвle. On aurait dit qu'il йtait malade (у контексті минулого). [Sylvie Poisson-Quinton, Reine Mimran, Michиle Mahйo-Le Coadic, Grammaire expliquйe du franзais, CLE international, 2011.p. 154−155]

— для позначення можливої дії у теперішньому або майбутньому часі:

Il pourrait faire се travail. Він міг би виконати цю роботу.

— для позначення ймовірності дії (при перекладі додаються слова «начебто», «здається», «можливо» тощо):

Pierre serait absent.

1. 2 Утворення та особливості вживання Conditionnel (prйsent, passй)

Conditionnel prйsent — теперішній час умовного способу (простий) — утворюється додаванням до інфінітиву закінчень imparfait: — ais, — ait, — ions, — iez, — aient. Наприклад:

je trouverais nous choisirions

tu trouverais vous partiriez

il (elle) choisirait ils (elles) partiraient

Conditionnel passй (складний) утворюється за допомогою сполучення допоміжного дієслова в Conditionnel prйsent та participe passй потрібного дієслова.

j’aurais trouvй nous aurions trouvй

tu aurais trouvй vous auriez trouvй

il (elle) aurait trouvй ils (elles) auraient trouvй

1. 3 Значення Conditionnel: часове та концептуальне

conditionnel недійний французький комунікативний

Часове значення. Умовний спосіб виражає у минулому майбутній час (futur simple), і має таким чином значення майбутнього у минулому (futur dans le passй), яке виражається часовим значенням та морфемою «наміру» та морфемою «нереальною». Вживається це перетворення, головним чином, у додаткових підрядних реченнях, які залежать від головного дієслова у минулому:

Через такі часові вживання, у граматиці мають тенденцію говорити, що Conditionnel — це час або як за словами Imbs, «що Conditionnel-час виражає майбутнє, що розглядається у минулому, отже, майбутній час минулого (futur du passй)» (1960, р. 62).

Концептуальне значення. «Conditionnel-часові» протиставляють «Conditionnel модальний», який має гіпотетичне значення: і намагаються показати, яким чином можна перейти від одного до іншого за значенням. Оскільки з точки зору історії неможливо стверджувати, що одне переважає над іншим, згідно з висновками Р.І. Вагнера, у його тезах щодо форм на — rais знаходимо:

«Отже, відтепер природньо розглядати часове значення та модальне значення форми на — rais, як паралельно так і сучасно; бачити у цих вживаннях два різних використання однієї форми, одна з якої є не більш давнішою за іншу.» (1939, р. 525.)

Вважається, що так званий «Conditionnel модальний» складає однакові морфему «наміру» та морфему" нереальну", що так званий «Conditionnel-час».

2. Вживання Conditionnel у медійному дискурсі

2. 1 Особливості медійного дискурсу, функціонування в ньому Conditionnel

Дискурс — це складне, багатопланове явище, яке може розглядатися в комунікативному аспекті як вербальне спілкування, в структурно-семантичному — як фрагмент тексту, у структурно-стилістичному — як нетекстова організація розмовного мовлення; у соціально-прагматичному аспекті - «дискурс як текст, занурений у ситуацію спілкування, в життя.

Найбільш повне визначення дискурсу було дано Н. Д. Арутюновою, яка вважає, що «дискурс (від франц. Discours — мова) — зв’язний текст у сукупності з екстралінгвістичними — прагматичними, соціокультурними, психологічними та іншими факторами; мова, розглянута як цілеспрямована, соціальна дія, як компонент, що бере участь у взаємодії людей і механізмах їх свідомості (когнітивних процесах)» [1, 136−137].

Дискурс розглядають як масову комунікацію, яка є «процесом поширення інформації (знань, духовних цінностей, моральних і правових норм тощо) за допомогою технічних засобів (преса, радіо, кіно, телебачення) на чисельно великі, цільові аудиторії» [10, 89].

«Якщо представити всі типи комунікації у вигляді піраміди, то масова комунікація є її вершиною, де перехрещуються і інтегруються інтереси та очікування всіх індивідуумів — членів різних соціальних структур» [6, 200].

Б.А. Зільберт вважає, що термін «масова комунікація» відображає широке розуміння сфери спілкування і включає як ідею «повідомлення» (інформаційний аспект), так і ідею впливу (управлінський аспект) [4, 12].

Масова комунікація, що розглядається як один з видів спілкування, являє собою соціально обумовлене явище з основною функцією впливу через смислову і оцінну інформацію. Це соціально обумовлений процес, в якому дана функція актуалізується за допомогою різних комунікативних засобів і каналів.

Існує ряд умов, необхідних для функціонування масової комунікації:

1) наявність технічних засобів, що забезпечують регулярність і тиражування масової комунікації;

2) соціальна значущість інформації, що сприяє підвищенню мотивованості масової комунікації;

3) масова аудиторія, яка, враховуючи її розосередження і анонімність, вимагає ретельно продуманої ціннісної орієнтації;

4) різноманіття і можливість вибору комунікативних засобів, що забезпечують варіативність і разом з тим нормативність масової комунікації (Конецкая, 1997: 200).

Серед технічних засобів, що забезпечують комунікацію, розрізняють засоби масової інформації (ЗМІ), засоби масового впливу і власне технічні засоби. До ЗМІ належать періодична преса (преса), радіо і телебачення.

Отже, масова комунікація — це процес поширення інформації та процес впливу на аудиторію; носить соціальний характер, так як поширювані знання, духовні цінності, моральні та правові норми відображають інтереси певних соціальних груп; процесу масової комунікації властивий систематичний характер функціонування.

З метою висвітлити актуальні проблеми соціального та політичного життя, необхідно зробити певний вибір засобів вираження, тому серед багатьох стилів у французькій мові виокремлюється публіцистичний або медійний, яким користуються журналісти та публіцисти. Характерними рисами всіх відмінностей текстів цього дискурсу (передові статті, повідомлення, газетні нотатки, реклама, метеорологічні прогнози) є виконувати функції тих галузей, які вони мають обслуговувати. [Полюк І.С. Особливості перекладу… с. 217].

Журналісти і публіцисти обговорюють актуальні події та факти, не обмежуючись суто їх констатацією, а навпаки вбачаючи своєю метою вразити читача або співрозмовника, змусити цільову аудиторію розділити висловлену автором думку. Ставлення автора до повідомлюваної ним інформації відбивається у виборі засобів вираження, одним з яких є Conditionnel. Conditionnel позначає дію передбачувану, можливу. У зв’язку з цим значенням Сonditionnel часто вживається у мові мас-медіа для повідомлення подій, за достовірність яких автор не відповідає, а також при передачі необґрунтованої інформації, на першоджерело якої лише дається посилання. (Conditionnel prйsent, якщо повідомлення стосується теперішнього або майбутнього, Conditionnel passй, якщо мова йде про минуле).

Conditionnel невизначено-особової форми дієслова dire, croire (on dirait, on croirait) вживається для вираження співставлення або припущення.

У мові преси Conditionnel нерідко вживається у наступних двох значеннях:

а) для вираження припущення. При перекладі може бути використаний індикатив з додаванням слів: може бути, вірогідно, мабуть, певно, може, можливо, напевне, тощо. Наприклад:

Au rythme oщ vont les choses il n’y aurait dans les annйes а venir que des pйriodiques ciblйs.

Зважаючи на сучасний темп розвитку подій, у найближчі роки залишаться, мабуть, лише газети розраховані на вузьке коло читачів.

б) Для повідомлень про факт, за вірогідність якого не ручаються, або для передачі повідомлень, які не відповідають дійсності. У цьому випадку при перекладі на українську мову вживаються вирази на зразок: немовби, як повідомляють, як вважають, на думку, ймовірно, не позбавлено вірогідності, що; та ін. Якщо джерело вказане, значення Conditionnel може особливо не передаватися. У заголовках умовний спосіб може бути переданий за допомогою слів: чутки про, повідомлення про, гаданий, передбачуваний, можливий, вірогідний та ін. Наприклад: Le Prйsident franзais irait а Washington en avril.

New York, 16 novembre. Selon le «New York Herald Tribune«, le Prйsident de la France se rendrait aux Etats-Unis, en visite officielle, а la fin du mois d’avril.

Передбачається візит Президента Франції до США

Нью-Йорк, 16 листопада. Як повідомляє газета «Нью-Йорк Геральд Трібюн«, Президент Франції відвідає з офіційним візитом Сполучені Штати наприкінці квітня.

Cумісність поглядів та випадки двозначності. У деяких висловах, які представляють гіпотезу висунуту у момент, який передував «зараз» мовця, уявлення про використання Conditionnel може породити сумніви:

Il a rйpondu que s’il n’obtenait pas le remboursement intйgral, il saisirat les tribunaux.

У цьому випадку неможливо визначитися між визначенням «гіпотези передбачуваній на майбутнє» (Conditionnel temporel) та «гіпотези наміченій на умовний стан» (Conditionnel d’hypothиse): перший випадок прямо відповідає тлумачення «allait saisir» («збирається передати справу до суду»), що суперечить другому випадку.

При відсутності гіпотетичного плану, констатують випадки двозначності у висловах, які представляють проекцію на майбутнє, як попереднього на теперішнє мовця, наприклад:

Le Monde du 4 septembre indiquait que les impфts seraient simplifiйs — plutфt que rйformйs — l’annйe prochaine.

У цьому випадку також пряма відповідність парафрази «allaient кtre» («незабаром будуть») співпадає з точкою зору висловленою в газеті «les impфts seront», «податки будуть…», і розгляд вважається, що вона не прийнятна повертається визначати в Monde точку зору «les impфts seraient» («податки ймовірно будуть…». Йдеться про Conditionnel temporel (часовий умовний спосіб) за першим тлумаченням, і Conditionnel d’altйritй йnonciative

(умовний спосіб висловленої відмінності).

Алюзія на відокремленого мовця. Ця під-категорія констатується твердженнями, що розуміють як «тлумачення на відстані» щодо відповідного вислову в passй composй, prйsent або futur simple. Ці твердження вживаються з тлумаченням згідно якому одна з дієслівних форм замінює conditionnel і поєднується з маркером типу paraоt-il, dit-on, selon X, etc. :

(1) Milosevic serait gravement malade. Il aurait йtй victime d’une congestion cйrйbrale et se rendait sous peu en Chine pour se faire soigner. Des spйcialistes des services secrets visionnent les rares bandes vidйo oщ le despote serbe apparaоt. Ils croient dйceler une certaine raideur dans le bras droit, de nature, а accrйditer la rumeur. Celle-ci, peut-кtre vraie, court toujours.

— Milosevic est, selon certaines sources, gravement malade

(За даними деяких джерел Мілошевіч знаходиться украй важкому стані…)

— il a, d’aprиs ces mкmes sources, йtй victime de (Згідно цих самих джерел він став жертвою…)

— il se rendra, paraоt-il, sous peu en Chine pour (Ймовірно незабаром він здійснить подорож до Китаю з метою…)

У цьому випадку мовець-автор не бере на себе відповідальність за точки зору «Milosevic est gravement malade», «il a йtй victime d’une…», «il se rendra sous peu en Chine pour…», які висловлені в газеті, що підтверджується вибором використання Conditionnel. Погляди представлено як приписані посилання на інше джерело висловлення, а також як «відокремлені від мовця», тобто мовець не відповідає за правдоподібність наданої інформації.

Таке відображення у випадку необхідності може поєднуватися з вираженням особистого ставлення відносно повідомлюваної інформації, яке перейняв мовець-автор або якому він надає перевагу. Це повідомлення відповідає точці зору, яка передається в futur simple, prйsent або passй composй.

Отже, речення (1) (а також в однаковій мірі речення (2) і (3) ілюструють випадок, в якому мовець лише репрезентує цю точку зору як пов’язану з прямим джерелом інформації, не займаючи визначеної позиції та не висловлюючи прямо власних поглядів на дане твердження:

(2) Fйvrier 1999: le premier jour du tournage, alors que les йchos du massacre de Columbine School, dans le Colorado, retentissent encore, les parents des victimes attaquent Leonardo DiCaprio en justice. Le motif: l’un de ses films, «Basketball Diaries», ferait l’apologie de la drogue. Et aurait influencй les tireurs.

(3) Chirac ayant dйnoncй en conseil des ministres la discrimination raciale pratiquйe par certaines boоtes de nuit, l’administration s’apprкterait, а la demande de SOS-Racisme, а donner un label aux йtablissements accueillant les clients de toutes origines.

В реченні (4) мовець навпаки відсторонюється, відходить від висловленої точки зору і твердження розглядається як відокремлене від мовця, що також передається використанням conditionnel:

(4) Il faudra bien un jour tordre le cou aux idйes reзues selon lesquelles les bas salaires et les minima sociaux seraient responsables du chфmage, alors que les йcarts entre les salariйs et leurs dirigeants ne cessent d’augmenter.

2. 2 Комунікативно-прагматичний аспект функціонування Conditionnel

Лінгвістику другої половини ХХ — початку ХХІ століття вирізняє спрямованість до прагматики — тієї області значення, яка довгий час тільки згадувалася в роботах вчених, але науковому вивченню не піддавалася.

У сучасній науці поняття «прагматика» розглядається у широкому аспекті. Дж. Ліч порівнював розвиток прагматики з процесом колонізації, який став останньою стадією поступового переходу лінгвістики від вузької дисципліни, яка вивчає фізичні якості мовлення, до більш широкої, яка розглядає її в єдності форми, значення й контексту. Група французьких вчених об'єднує під прагматикою лінгвістичні аспекти комунікації - семантику та синтаксис, а також нелінгвістичні принципи реалізації дискурсу та контексту як референтної ситуації. Таке широке тлумачення прагматики сприяє виникненню міркувань про те, що «жоден дослідник… не візьме на себе сміливість заявити, що він знає, що є прагматичним, а що ні в дослідженні мови».

Звернення до прагматики стало результатом великого процесу, який стався у всій науці, — встановлення антропоцентричної парадигми. У лінгвістиці це означає, що тепер цікава не мова як абстракція, а мова конкретного носія, з усіма його особливостями, настанов і т. п. Під прагматикою в сучасній науці прийнято розуміти:

1) ставлення мовця до предмета повідомлення;

2) ставлення мовця до адресата повідомлення;

3) ставлення мовця до вжитої інформації;

4) мовні дії, які можна здійснити за допомогою даного повідомлення;

5) смислові асоціації, пов’язані з даною інформацією.

Очевидною є тенденція сучасної прагматики до зближення із загальною комунікативною теорією, зі збагаченням з даними інших антропологічних наук.

Предметом нашого дослідження є функціонування Conditionnel, яке має комунікативно-прагматичний аспект. Речення, які містять в собі Conditionnel несуть певну інформацію, що має бути правдивою. Комунікатор, який створює текст, має на меті передати лише правдоподібну інформацію, тому дані, які він передає мають бути якісними та адекватними. Conditionnel допомагає передати непрямий сенс висловів, тобто натяк, іносказання щодо повідомлюваної інформації. Завдяки використанню Conditionnel, мовець досягає ефекту уникнення відповідальності за повідомлення, що він несе. Т.М. Дрідзе вважає, що «комунікатор, який створює текст, одночасно є інтерпретатором як свого власного тексту, так і безлічі різноманітних текстів, що тлумачаться ним в дусі часу, ситуації, певного мовного контексту». Окрім цього мовець ухиляється від трактування його повідомлення як суто суб'єктивної думки, обмежується від надання оцінки даного вислову та інформації, яку він в собі вміщує через те що він не володіє всією інформацією та не є її першоджерелом. Інформація лише в деякій мірі співвіднесена з дійсністю, тому автор посилається на інші джерела.

Таким чином у мові ЗМІ досягається бажаний ефект, який має інформаційну, психологічну та соціальну характеристики.

3. Аналіз вживання Conditionnel у медійному дискурсі на матеріалі французьких видань

На матеріалі статей з франкомовних видань: газет, таких як щомісячник

Le Monde diplomathique, Le Monde, Le Figaro та журналів, таких як Elle, Biba, Science & Vie та La Recherche проаналізуємо вживання та функціонування Conditionnel. Ці видання розраховані на досить широке коло читачів завдяки інформативності і різноманітності матеріалу, що в них подається. Газети і журнали мають свої особливості і спрямовані на певне коло читачів. Наприклад Le Monde diplomathique, Le Monde та Le Figaro несуть загальну інформацію, окреслюють актуальні проблеми у Франції та за її межами, повідомляють про культурні, соціальні й політичні новини країни і світу. Журнали Elle та Biba спрямовані на жіночу аудиторію, тому статті у цих виданнях мають іншу тематику: культурні новини, спорт, дозвілля, родина, поради і рекомендації. Оскільки Science & Vie та La Recherche мають науково-технічне спрямування, то основними темами цих французьких видань є наукові дослідження та відкриття, нові впровадження, науково-технічний прогрес.

Оскільки метою нашої роботи є дослідити, які функції виконує Conditionnel у французькій друкованій пресі та його комунікативно-прагматичний аспект, отже розглянемо це на прикладах.

(1) Selon les plaignants, les collisions de particules au sein du LHC pourraient donner naissance, а des trous noirs microscopiques capables d’avaler la Terre! (La Recherche, octobre 2008, 423, p. 10)

У даному реченні ми бачимо дієслово pouvoir у формі Conditionnel prйsent.

Автор посилається на вчених, передаючи їхню точку зору, і показуючи вірогідність інформації (тобто появи чорних дір, які здатні поглинути Землю). Це твердження без гарантії оскільки передається чужа інформація. Вислів обумовлений не подією, а чиєюсь думкою, у даному разі - думкою вчених. Таким чином Conditionnel допомагає передати сумнів; привертає увагу читача до цієї проблеми, змушуючи задуматися над правдивістю повідомлення.

(2) Marie Le Pen pourrait arriver en tкte chez les 18-24 ans; 26% d’entre eux seraient prкts а voter pour elle au premier tour de la prйsidentielle, selon une йtude de l’institut CSA fondйe sur un cumul de trois vagues successives d’intentions de vote rйalisйes du 12 au 28 mars. (Le Monde, p. 3)

Дане речення містить два приклади Conditionnel prйsent. Обидва дієслова виражають вірогідність дії у майбутньому, яка швидше за все матиме місце. Ці дії є ймовірними, тому при перекладі можливе додавання вставного слова (як варіанти: «здається», «можливо» тощо).

(3) Mais, aux derniиres nouvelles, Gulnaz devrait pouvoir йviter ce mariage, imputable aux lois qui continuent, malgrй les promesses du gouvernement, а stigmatiser les femmes. (p. 19, Elle, 9 dйcembre 2011)

В цьому реченні ми бачимо дієслово devoir, яке вжито в Conditionnel prйsent. Завдяки цьому читач розуміє, що автор вносить деякі сумніви щодо достовірності наданої інформації. Цей ефект підсилюється завдяки додаванню першоджерела, у даному разі чуток — aux derniиres nouvelles.

(4) Mais, de toute faзon, elle n'aurait pas pu faire autrement que d’exposer son bйbй: son «systиme» est ainsi fait. (p. 47, Elle, 9 dйcembre 2011)

Дане речення містить дієслово pouvoir, яке вжито в Conditionnel passй (допоміжне дієслово avoir в Conditionnel prйsent + p.p.) і презентує ймовірність дії у плані минулого. Автор наголошує на сумнівності цього факту, змушуючи читача побачити в цьому твердженні гіпотетичність.

(5) Le cirque aurait-il assez durй? (Elle, 9 dйcembre 2011, p. 24)

У цьому прикладі ми зустрічаємо Conditionnel passй (допоміжне дієслово avoir в Conditionnel prйsent + p.p. дієслова durer). Питальні речення з Conditionnel passй часто містять негативне забарвлення. У такому випадку Conditionnel використовується для підтвердження попередньо наданої інформації. Завдяки Conditionnel передається некатегоричне твердження та засуджуються події, які розглядаються. З метою дати пораду або натякнути, автор використовує Conditionnel, щоб уникнути занадто різких звинувачень.

Умовний спосіб у розглянутих прикладах зі статей позначає ймовірність, можливість або неможливість виконання дій, сумнів. Також за допомогою Conditionnel автор намагається наблизити читача до себе, викликати в нього довіру, нав’язати свою думку.

Проаналізувавши статті франкомовної друкованої преси на основі ілюстративного матеріалу (газети, журнали), нами було виявлено 70 випадків вживання Conditionnel у медійному дискурсі. Аналіз матеріалу показує, що з 70-ти (100%) прикладів було виявлено Conditionnel prйsent 53 (75,7%) та Conditionnel passй 17 (24,3%). Найбільшу частину складають речення з Conditionnel prйsent. Це можна пояснити тим, що інформація подана у текстах мас-медіа стосується здебільшого фактів сьогодення, актуальних повідомлень. В той час, як Conditionnel passй зустрічається досить рідко і вживається на позначення гіпотетичних подій у плані минулого.

Також нами було зроблено ще один кількісний аналіз, який показав, що з 70-ти (100%) виявлених нами в ході дослідження прикладів на вживання Conditionnel: 12 (17,1%) позначають сумнів; 30 (42,9%) — ймовірність, вірогідність; 7 (10%) мають ефект, що підсилюється завдяки додаванню першоджерела, чуток; 9 (12,9%) надають припущення; 4 (5,7%) висловлюють пораду, натяк; 6 (8,6%) вказують на гіпотетичність твердження у контексті минулого та 2 (2,9%) мають негативне забарвлення.

Звідси можемо зробити наступні висновки: найпоширенішим явищем є вживання Conditionnel, який вказує на ймовірність або вірогідність. Це можна пояснити тим, що саме це і є найголовнішою ознакою Conditionnel у медійному дискурсі. На другому місці знаходиться Conditionnel, який позначає сумнів, оскільки Conditionnel вносить в речення ефект недостовірності інформації. Трохи менше зустрічається Conditionnel, який висловлює припущення про те, що та або інша подія може статися або не статися. На письмі це передається завдяки частці si. Менш вживаним є Conditionnel, що має ефект, який підсилюється завдяки додаванню першоджерела або чуток. Це явище є характерною ознакою текстів медійного дискурсу, оскільки саме в таких текстах вказується джерело наданої інформації. Таким чином показується, що автор не впевнений в наданій ним інформації, але він посилається на якесь першоджерело або чутки. Не достатньо вживаним є Conditionnel, що вказує на гіпотетичність твердження у контексті минулого. Завдяки цьому стає зрозуміло, що подія могла б статися, але не сталася. Ще менш вживаним є Conditionnel на позначення поради або натяку, це також є особливістю Conditionnel, завдяки якому і досягається таке враження. Найменш вживаним є Conditionnel з негативним забарвленням, що спостерігається у питальних реченнях завдяки Conditionnel prйsent. Українською мовою це передається часткою б (би).

Висновки

У даній роботі ми проаналізували комунікативно-прагматичний аспект функціонування Conditionnel у медійному дискурсі. Актуальність теми зумовлюється спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на вивчення мовної системи в лінгвокогнітивному аспекті і, як наслідок, особливим інтересом учених до вивчення мови як основного засобу формування думки, зокрема засобами масової комунікації у зв’язку з їхнім великим комунікативним і прагматичним потенціалом.

Наша курсова робота складається з двох частин: теоретичної та практичної. На основі теоретичного матеріалу, ознайомившись з текстами наукових досліджень можна зробити наступні висновки:

1) Conditionnel — умовний спосіб, що виражає припущення або можливу дію та має два часових вираження в prйsent та passй;

2) Conditionnel prйsent утворюється додаванням до інфінітиву закінчень imparfait, а Conditionnel passй — допоміжне дієслово в Conditionnel prйsent + participe passй потрібного дієслова;

3) Conditionnel вживається для вираження ввічливого звертання, подиву, поради, жалю, випадковості і можливості;

4) Conditionnel має модальне значення, що несе в собі гіпотетичність;

5) у мас-медіа Conditionnel вживають для вираження посилання на першоджерело;

6) вживання Conditionnel у медійному дискурсі нерідко має два наступні значення: для вираження припущення та для повідомлень про факт, за вірогідність якого не ручаються, або для передачі повідомлень, які не відповідають дійсності;

7) при перекладі подібних повідомлень українською мовою використовуються такі слова: можливо, немовби, нібито, неначе, наче, немов, як повідомляють, як кажуть, мабуть, вважається, певно, вочевидь, тощо;

комунікативно-прагматичний аспект функціонування Conditionnel полягає в передачі автором точки зору, інформації за правдоподібність якої він не бере на себе відповідальність, але повідомлення передає зміст першоджерела; метою є вплинути на читача (інформаційно, психологічно, соціально). у ЗМІ погляди автора не передаються напряму, а лише як приписані посилання на інше джерело висловлення, тобто як такі, що є «відокремленими від мовця». Ми проаналізували 70 випадків вживання Conditionnel у медійному дискурсі і зробили кількісний аналіз на матеріалі статей з франкомовних друкованих ЗМІ (газет, журналів). На основі практичного матеріалу можна зробити такі висновки:

1) частіше зустрічається вживання Conditionnel prйsent (75,7%), ніж Conditionnel passй (24,3%); найбільш вживаним явищем у медійному дискурсі є вживання Conditionnel, що вказує на ймовірність або вірогідність (42,9%) — найголовніша ознака Conditionnel; достатньо вживаним є Conditionnel, який викликає у читача сумнів (17,1%), оскільки в речення вноситься ефект недостовірності інформації, тобто такої, яка потребує уточнення;

2) трохи менше зустрічаються речення з Conditionnel, які містять припущення (12,9%), щодо вірогідності дії; порада, натяк (5,7%); додаткову інформацію з вказівками на першоджерела або чутки (10%); на позначення гіпотетичності тверджень у контексті минулого (8,6%), а також питальні речення з негативним забарвленням (2,9%).

Оскільки перспектива вивчення Conditionnel у медіа-дискурсі визначається теоретичними та практичними потребами, а сьогодні мова ЗМІ зазнає значних змін і має широке коло застосування, то ми бачимо на прикладі виконаного дослідження, який великий вплив на читача має комунікативно-прагматичний аспект його функціонування.

Список використаних джерел

1. Арутюнова Н. Д. Дискурс Текст / Н. Д. Арутюнова // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская Энциклопедия, 1990. — С. 136−137.

2. Гак В. Г. Теоретическая грамматика французского языка: [учебник] / В. Г. Гак — М.: Добросвет, 2008. — 832 с.

3. Гак В. Г., Григорьев Б. Б. Теория и практика перевода: Французский язык: [учеб. пособие]. — [9-е изд.]. — М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2009. — 464 с.

4. Зильберт Б. А. Социо-психологическое исследование текстов радио, телевидения, газеты / Б. А. Зильберт? Саратов: Саратовский университет, 1986. — 211 с.

5. Ильин В. Я. Особенности журнальной и газетной рекламы / В. Я. Ильин? М., 2005.

6. Конецкая В. П. Социология коммуникаций: [учебник] / В. П. Конецкая — М.: Международный университет бизнеса и управления, 1997. — 304 с.

7. Костомаров, В. Г. Языковой вкус эпохи. Из наблюдений над речевой практикой масс-медиа. Текст. / В. Г. Костомаров СПб.: Златоуст: 1999. — 319 с.

8. Паршин А. Теория и практика перевода / А. Паршин; - М.: Русский язык, 2010. — 161 с.

9. Полюк І.С. Особливості перекладу текстів різних стилів. Французька мова [Текст]: навч. посіб. / І.С. Полюк, Л. В. Бондар. — К.: НТУУ «КПІ», 2011. -396 с.

10. Попова І.Н., Казакова Ж. О. Граматика французької мови. Практичний курс: Підручник для інститутів і факультетів іноземних мов. — 12-те вид., перероблене та доповнене. — Х.: ТОВ «Нестор Академік Паблішерз», 2007. — 480 с.

11. Селиванова Е. А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации: Монографическое учебное пособие. — К. Брама, Изд. Вовчок О. Ю., 2009. — 336 с.

12. Сусов И. П. Лингвистическая прагматика. — Винница, Нова Кныга, 2009. — 272 с.

Реформатский А. А. Введение в языковедение: Учебник для студ. филолог. спец. высш. пед. учеб. завед. /А.А. Реформатский. — М.: Аспект Пресс, 2010. — 536 с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой