Критерії популярності глянцевих журналів

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Журналистика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Державний заклад «Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка"

Кафедра журналістики і видавничої справи

КРИТЕРІЇ ПОПУЛЯРНОСТІ ГЛЯНЦЕВИХ ЖУРНАЛІВ

КУРСОВА РОБОТА

студентки ІII курсу

факультету української філології

спеціальності «Журналістика»

Горбань Катерини Юріївни

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

канд. філол. наук,

доцент кафедри журналістики

і вид. справи

Федотова Н. М.

Луганськ — 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика глянцевих видань

1.1 Історія виникнення глянцевих журналів у світі.

1.2 Головні ознаки глянцевих журналів.

1.3 Критерії популярності глянцевих видань.

РОЗДІЛ 2. Складові популярності глянцевого видання (на прикладах українських журналів)

2.1 Жіночий журнал «Elle»

2.2 Чоловічий журнал «Махім»

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТКИ

ВСТУП

У пострадянському просторі глянцеві журнали посіли місце набагато значніше, ніж у Західній Європі, звідки вони прийшли. Їм судилося заповнити ідеологічну й естетичну порожнечу, що виникла після краху радянських ідеалів у світі звичайної людини. У наш час спостерігається еволюція глянцевих видань, значне розширення їх палітри, зростання зацікавленості загальними проблемами.

На сьогоднішній день у світі представлені сотні різних образів глянцевих журналів. Під однією й тією самою маркою-логотипом видання виходять у багатьох країнах світу, але здебільшого обкладинка і «внутрішнє життя» часопису мають неповторне наповнення, національне обличчя, яке не схоже на «сусіднє».

Сьогодні в Україні існують елітарні видання, преса для широкого загалу, які виконують більше розважальну функцію, ніж інформаційну, а також часописи громадських організацій, що формують зрілу громадянську позицію, активно захищають права та інтереси людей, допомагають долати стереотипи патріархальної свідомості щодо суспільної ролі жінки, сприяють ширшому залученню жіночої аудиторії до усіх форм громадської та політичної активності.

До вивчення особливостей глянцевих журналів в Україні, їхнього впливу на читацьку аудиторію та критеріїв популярності звертався дніпропетровський вчений В. Демченко. Особливості жіночих глянцевих журналів вивчала О. Сушкова, О. Сидоренко, Г. Шаповалова. Специфіку розважальних глянцевих журналів у своїх працях розглядала О. Пашник. Особливості чоловічих журналів були досліджені вченим І. Дяченко. Також під час написання роботи ми спиралися на праці М. Богачевської-Хом'як, Л. Волинець, О. Кісь, Н. Олійник та інших. Основними джерелами стали українські глянцеві періодичні видання.

Актуальність курсової роботи полягає в тому, що сьогодні глянцеві журнали, їх тематичні різновиди, вплив на громадську думку та критерії популярності є мало дослідженими. Нове знання полягає у зіставленні критеріїв популярності жіночих, чоловічих та літературних глянцевих журналів.

Метою дослідження є вивчення історії виникнення глянцю світі й Україні, визначення місця глянцевих журналів серед інших друкованих видань, виявлення спільних та відмінних рис жіночих, чоловічих та літературних журналів, порівняння критеріїв їх популярності.

Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:

· розглянути історію виникнення глянцевих періодичних видань у світі та в Україні;

· визначити спільні та відмінні риси українських глянцевих журналів різного спрямування;

· на прикладах видань та їх тематичних аспектів визначити критерії популярності серед читацької аудиторії.

Потреба у дослідженні глянцевих часописів зумовлена тим, що редакційні колективи видань останнім часом забувають про мету своєї діяльності, прислуговуються інтересам видавничих корпорацій, рекламодавців, маніпулюючи думками читацької аудиторії та формуючи хибні уявлення про роль і місце людини в суспільстві. Всі ці аспекти сприяли визначенню об'єкта дослідження, яким стала українська глянцева преса, типологічні особливості й місце на вітчизняному інформаційному ринку.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (26 позиції).

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРИТЕРІЇВ ПОПУЛЯРНОСТІ ГЛЯНЦЕВИХ ВИДАНЬ

1.1 Історія виникнення глянцевих журналів у світі

Уявити собі життя сучасної успішної людини без популярних глянцевих журналів практично не можливо. Сьогодні глянцеві видання стали нашими порадниками та друзями. Крім того, просто приємно перегортати гладкі, яскраві сторінки, з яких на тебе «дивляться» красиві жінки і чоловіки, тішать око стильні речі і прикраси. Історія глянцю налічує вже декілька сотень років.

Термін «глянцевий журнал» стався, вочевидь, від слова «глянець». Ось яке значення цього слова дає Тлумачний словник живої мови великороса Володимира Даля: «лиск, лак, політура або поліровка, гладінь, блиск, дзеркальність». Для виведення значення терміну «глянцевий журнал» особливо поважно відзначити в приведеному вище синонімічному ряді слова «лиск» і «блиск», які наводять асоціації на прилизаність і пригладженість вмісту. Значення терміну «глянцевий журнал» складається з двох змістів: прямого: глянцева блискуча обкладинка, використання глянцевого паперу; переносного: лиск і блиск; ідеальність, що граничить з неприродністю і безживністю (за яких так недолюблюють ці журнали). На підставі викладеного вище, я виведу своє власне визначення терміну «глянцевий журнал» [8; c. 143].

Глянцевий журнал — це журнал, який розрахований на певну читацьку аудиторію, основною метою якого є формування певного стилю життя у читача і допомога в досягненні успіху, шляхом освітлення різних аспектів діяльності в сучасному міському житті, фокусуючись на красі й гендерних комунікаціях [17; c. 9].

Перші глянцеві журнали були створені в Європі на початку ХVII століття. Це були журнали з модними картинками. Правда глянцевими вони стали декілька пізніше. Спочатку вони були жовті і шорсткі, а картинки в них були просто прикрашені. Пізніше коли паперова промисловість і розвиток технологій поліграфії дозволили паперу стати блискучою, в них з’явилися не картинки, а фотографії. Спочатку журнали були створені для того, що б мода з подіумів, як мовиться «йшла в народ».

Прабатьком глянцевого журналу став представник сильної половини людства, а саме француз Жан Донно де Візі.

З 1672 року у Франції почав виходити журнал літературно-критичного вмісту «Mercure galant», що в перекладі означає «Галантний Меркурій». Сам Жан Донно де Візі на той час був процвітаючим видавцем, до того ж відрізнявся здібностями до літератури. У перші роки існування «Галантний Меркурій» виходив нерегулярний, проте король Людовик XIV віддав наказ де Візі, в якому чітко і ясно було сказано: журнал повинен виходити щомісячно, щоб освічувати розуми всього придворного населення. З 1677 року «Галантний Меркурій» став виходити кожного місяця. Що цікаво, найбільшою популярністю в цьому журналі стали користуватися розділи, присвячені світській хроніці, а також своєрідні модні огляди, до яких додавалися картинки з описом моделей і вказівками, коли, що і як слід було носити цього сезону. Можна стверджувати, що «Галантний Меркурій» став прообразом сучасного «глянцю» [17; c. 12].

Перші «великосвітські» журнали були присвячені переважно моді. З кінця XVII — початку XVIII століття вони вже стали звичайним явищем в будуарах світських пані, актрис (так званих пані «напівсвітла»). В цей час у Франції, Німеччині виходила безліч видань, що оповідають про моду, наприклад, «Модна французька галерея» «Модний дамський журнал». Причому всі вони були ілюстровані або кольоровими малюнками, або високохудожніми гравюрами.

Поступово журнали мод з’являються по всій Європі. У Німеччині виходить «Gournal des Luxus und des Moden», в Англії - «The Lady`s Magazine» і «Gallery of Fashion». У Франції одночасно виходило чотири модні видання. У кожному такому журналі модники в першу чергу шукали ретельно розфарбовані гравюри, що змальовували зразки одягу. Видавці зі свого боку залучали талановитих художників-граверів до співпраці, аби не обдурити чекання читачів [8; c. 157].

У 1892 році вийшов у світ культовий журнал «Vogue». Саме це видання стало символом розкоші і гламуру, задало високу планку якості для всіх подальших журналів, що пишуть про моду: «Cosmopolitan», «Elle», «Officiel» і так далі. У «Vogue» вперше з’явилися не просто манекенниці, які позували, а постановочні зйомки, які тепер називають фотосесіями. З «Vogue» співпрацювали найзнаменитіші фотографи і супермоделі. Цікаво, що світовій популярності журналу сприяв росіянин Олександр Ліберман, що емігрував до Америки і очолював видавництво більше тридцяти років. Олександр володів неймовірним чуттям, що дозволяло вгадувати майбутні модні тенденції. Під його керівництвом журнал придбав неповторний стиль, який пізнають у всьому світі [8; c. 159].

Першим глянцевим журналом, доступним радянським читачкам, був німецький журнал з символічною назвою «Бурда», який перекладався шістнадцятьма мовами і розповсюджувався у 89 країнах.

Росія теж намагалася не відставати від Європи і в 1779 році випустила свій журнал «Модне щомісячне видання, або Бібліотека для дамського туалету». Головним редактором і видавцем щомісячника знову став чоловік — Микола Новіков. До речі, якщо європейські журнали були присвячені в основному моді і рябіли яскравими картинками, то російський видавець поставив перед собою мету «доставить прекрасному полу в свободные часы приятное чтение». Окрім сторінок з «модами», в журналі друкувалися вірші, поеми, перекладена проза зарубіжних авторів, анекдоти. Була присутня навіть підбірка «прелюбопытнейших фактов из жизни». Це вже було дуже схоже на справжній сучасний жіночий журнал [17; c. 33].

Через дванадцять років на зміну цьому журналу прийшов новий журнал, який мав громіздку назву «Магазин англійських, французьких і німецьких нових мод, описаних ясно і детально, представлених гравійованими малюнками з додаванням опису способу життя, прилюдних веселощів і проведення часу в знатних містах Європи». Правда, обіцяних малюнків у ньому було не так вже багато: друкувати гравюри було дорого і складно, тому журнал просто розповідав про останні моди на словах, апелюючи до фантазії читачок.

У 1804 році М. Макаров, російський письменник і журналіст, видає дамський журнал «Журнал для милих», в якому друкувалися всілякі сентиментальні повісті, мемуари відомих людей. У 1808 році князь Шаліков випускає журнал «Аглая», а потім «Дамський журнал». Тематика була всілякою: вірші, розповіді, епіграми, різне «легке чтиво», мода. Найвідомішими у той час дамськими журналами були «Московський Меркурій» (1805), «Ваза» (1832) — «літературно-художній журнал світських новин, мод, домашнього господарства і рукоділля», «Магазин мод і рукоділля» (1851), «Промені» (1850), «Ластівка» (1859), «Модний магазин» (1861), «Новий російський базар» (1866), «Модне світло» (1868), «Дамський світ» (1907), «Моди для всіх» (1910) [17; c. 35].

В Україні з 1997 року діє видавництво «Бурда-Україна», засноване як дочірнє підприємство Burda Eastern Europe (підрозділ Hubert Burda Media). На сьогоднішній день Видавництво «Бурда-Україна» очолює Олександр Зорг. Саме у 1997 році вийшов в світ жіночий журнал «Ліза» — перше в Україні глянцеве щотижневе видання.

За 10 років портфоліо видавництва «Бурда-Україна» поповнили популярні журнали «Отдохни!», «Автомир», «Даша», «Добрые советы»", «Ліза. Моя дитина», «Мій прекрасний сад», «Мій затишний будинок», «Ліза. Квіти в будинку», «Лабіринт кросвордів» і багато інших. Але час не стоїть на місці - видавництво стрімко розвивається. Першим в Україні, в жовтні 2002 року, Видавництво «Бурда-Україна» подарувало країні новий формат жіночого глянцю — журнал розміру дамської сумочки MINI.

У жовтні 2005 року Видавництво «Бурда-Україна» виводить на вітчизняний ринок легендарний чоловічий журнал «PLAYBOY». У 2006 році побачило світло інтерактивний кулінарний журнал «Добрі поради. Люблю готувати!», тираж якого всього за 6 місяців досяг 600 тисяч екземплярів. У 2007 році побачили світ ліцензійні інтернаціональні бренди — провідний журнал про цифрові технології зі світовим ім'ям «CHIP» і щомісячний жіночий глянцевий журнал міні-формату «JOY» [5; с. 113].

У наш час на полицях у кіосках з українською пресою можна побачити велику кількість видань на різні теми, які магнетизують своїм яскравим зовнішнім виглядом. Однак, на нашу думку, глянцевий ринок України ще не є достатнім, бо якісної україномовної продукції на ньому так і не представлено, це — російськомовні видання, часто надруковані в Росії та ввезені до України або українозареєстровані й адаптовані версії зарубіжних видань.

Отже глянцеві журнали — це один із найбільш простих і поширених шляхів переходу модних тенденцій в маси.

1.2 Головні ознаки глянцевих журналів

глянцевий журнал інформація видання

У сьогоденні глянцеві обкладинки давно завоювали свого читача і стали невід'ємною частиною нашого життя. Будучи країнами пострадянського простору, ми з кожним кроком відчуваємо на собі вплив Заходу.

Для того, щоб визначитися з поняттям «глянцеве видання», проаналізуємо кілька дефініцій, знайдених в науковій літературі.

Айвазова С. у своїй дисертації зазначає «Серед журналів, що посідають у медіа-індустрії своє особливе місце, — проміжне між газетами і книгами — так звані «глянцеві» журнали відрізняються від інших типів видань такими характерними ознаками:

· Своєю адресністю — орієнтацією на певну гендерну та вікову групу читачів;

· Інформацією рекламно-розважального та культурно-освітнього характеру;

· Дизайном видання, в якому вербальні й візуальні компоненти комунікації співіснують як рівні, взаємодоповнюючі частини цілого, так званого креолізованого тексту [1; c. 37].

Як бачимо, головними критеріями для глянцевих видань є точна адресність, рекламно-розважальні і культурно-освітні особливості інформації, рівнозначність вербалізації та візуалізації. Однак, з другою ознакою важко погодитися, адже все подане в глянці має переважно розважально-рекламний характер, а культурно-освітній майже не представлений.

Інтернет-видання «korrespondent. ru» дає таку дефініцію: «Видання, розраховані на широке коло читачів. До них відносять такі журнали, як «Cosmopolitan», «ELLE», «Ліза», «Идеи Вашего дома», «Комп'ютер прес», адже вони розміщують фотознімки та матеріали, що цікавлять різні категорії населення [21]. Oтже, на думку журналістів, кожен журнал, розрахований на широкий загал можна вважати глянцевим. Це неправильно, адже в такому разі ми можемо віднести до глянцевих всі інші видання розраховані на широку аудиторію, такі як «За рулем», «Мой любимый сад», «Огородник», «National Geografic», «Вокруг света», адже вони мають глянцеву обкладинку та вміщують світлини та матеріали, які цікавлять широку читацьку аудиторію.

А. Слєпцова у статті «Глянцевий журнал як жанр сучасної масової культури» зазначають: «Глянцевому журналу можна дати таке визначення: це ілюстроване періодичне друкарське видання високої поліграфічної якості найрізноманітнішої тематики» [23]. Але на нашу думку, це також не зовсім правильно.

Далі, щоправда, порівнюється фактор тотожності глянцю та гламуру: «У них (глянцевих журналах) подаються так звані „гламурні“ стандарти життя (поняття „глянцевий журнал“ і „гламурний журнал“, „глянець“ і „глазур“ часто використовуються як синоніми)». І далі вчені розмірковують над ознаками, якими можна об'єднати такі видання: «Перша ознака. Вона у слові „глянцеві“. Ці журнали виходять, як правило, раз на місяць і вони значно більші за обсягом від щотижневих. Отже, читаються довше та переходять із рук в руки. Тому навіть із суто практичних міркувань вони друкуються на щільнішому папері та мають міцну глянцеву обкладинку, що звісно впливає на їх ціну» [23].

Друга ознака, на нашу думку, є суперечливою: «читаючи журнал life style, людина отримує більш-менш повне уявлення про стиль тієї соціальної групи, до якої належить. Причому, отримуючи інформацію щодо найрізноманітніших стосунків зі світом, людина в той же час вбирає філософію, напрям думок, способи комунікації та навіть мову (в широкому сенсі слова), властиві цій соціальній групі».

Отримати вичерпне уявлення про стиль життя тієї соціальної групи, до якої належить людина, в глянцевому виданні неможливо, бо вони розраховані на створення ідеалу, міфу, ілюзії та не апелюють до реалій нашого життя. Широкий загал читацької аудиторії глянцевих журналів, як відомо, не може дозволити собі таке життя, яке пропонується на їх сторінках, проте як жіноча, так і чоловіча частина населення, що читають подібні видання, поза сумнівом бачать себе на місці героїв на фотознімках. Тобто можна зробити висновок, що ці журнали — своєрідний «наркотик» для аудиторії, яка читає такі видання, а особливо для незміцнілої психології підліткового віку.

Третя ознака є однією з основних рис видання і потужним стимулом для людини, щоб придбати його: «…висока поліграфічна якість. Ілюстрації в цих журналах — яскравий приклад використання всіх інформативно-образотворчих і художньо виразних можливостей сучасного фотомистецтва» [23].

Варто зазначити, що візуалізація інформації - це характерна риса нашого сьогодення, коли моменти бачення переважають над звуковими та іншими видами сприйняття. Надмірна кількість зовнішньої реклами, привабливі візуалізовані образи на телебаченні та в Інтернеті стали візитною карткою сучасного світосприйняття, а світ книги і звуків відходить на інший план, тому цілком логічно, що глянцеві журнали не читають, а розглядають. Такі журнали практично не розраховані на читання, вони цікаві для читача не інформативним змістом, а яскравим образом, що символізує успіх, щастя, багатство [23].

З іншого боку, вчені вбачають у подібних виданнях своєрідний трамплін для підвищення самооцінки: «Гламур — це маскування, потрібне для того, щоб підвищити свій соціальний статус в очах навколишніх, аби ті думали, що людина має доступ до нескінченого джерела грошей» [6; c. 98].

Але читання глянцевих журналів часто згубно позначається на самооцінці, особливо у жінок. Уявні ідеали, що дивляться на нас зі шпальт журналів, примушують впадати в крайнощі, робити немислимі речі, щоб відповідати цим образам.

Крім того, однією з найголовніших ознак глянцевих видань така: «Глянцевий журнал — продукт масової культури, розрахований на відпочинок читачів, тому він аполітичний, повністю уникає серйозних тем і створює ілюзію вічного свята життя. Обираються й найбільш виграшні теми, з поля зору вилучені всі проблеми і складності, тому в читача створюється ілюзія про власне «глянцеве» життя [9; c. 194]. Отже, такі журнали, як «За рулем», «Мой любимый сад», «Огородник», «National Geografic», «Вокруг света», якими б привабливими вони не були зовні, не є в повному розумінні глянцевою пресою, оскільки призначені для певної сфери нашого дозвілля і не несуть у собі ознак «сакрального» створення мікросвіту, в якому головними атрибутами є надвисокі ціни та голівудський розмах. Ці видання покликані допомогти упорядкувати наш побут, вони можуть бути порадниками у багатьох справах, але при цьому залишаються нашими помічниками та не вимагають жертв.

В. Чернишов у статті «Глянцевий світ» уточнює, що глянцева преса — це компіляція моди, журналістики і реклами, що є своєрідним стилем життя успішної людини: «це новини зі світу розкоші плюс реклама, де і як цю розкіш купити. У цьому випадку мода, реклама та журналістика йдуть пліч-о-пліч: останні новини з подіумів та актуальні тренди сезону транслюються читачем саме зі сторінок глянцевих журналів» [20].

Г. Данилова в матеріалі «Краса по-…» зазначає, що глянець — це перш за все можливість для людини прагнути до успіху й процвітання: «Читачам глянцевих журналів великою мірою властиве те, що називається aspiration (прагнення). Навіть якщо читач не належить до того самого вузького прошарку населення, який справді може дозволити собі все, про що пишуть в глянцевих журналах, він все одно буде їх читати. Глянець у цьому сенсі - класичний інструмент ідентифікування себе з соціальною успішністю. Це не стільки джерело інформації та гід по шопінгу, скільки дзеркало, в яке дивиться читач, аби побачити себе іншим, таким, що належить до бажаної глянцевої референтної групи [20].

О. Пономарьова, колишній головний редактор журналів «Cosmopolitan», «Магія Cosmo» та «Ом» висвітлює подібні думки: «Картинки та тексти в глянці бувають двох видів: «як треба жити» і «що для цього треба придбати». Перші глянцеві журнали призначалися для жінок, які працювали та самі вибирали як жити і що купувати. Тепер є глянці для всіх: чоловіків, жінок, дітей, гомо, гетеро та бі, від 7 до 70, а також журнали lifestyle, не обмежені віковими та гендерними категоріями. Але суть залишається первинною: це видання на хорошому папері, що вміщує цікаві, легкі для сприйняття якісні картинки, що проповідують стиль життя, ідеальний у розумінні читачів [20].

Отже, метою глянцю, в чому збігаються думки аналітиків, є реклама. Єдине, що глянцеві журнали відображають — це бажання рекламодавців і спрямованість орендування їхніх продуктів.

Основні риси елітарних журналів — великий обсяг, висока якість поліграфічного оформлення, насиченість ілюстративним матеріалом, великий відсоток реклами, формування власного стилю, висока ціна, сенсаційність, легкість та простота сприйняття.

1.3 Критерії популярності глянцевих видань

В Україні на ринку засобів масової інформації з’являються часописи, які розраховані на запити заможних прошарків жіночої та чоловічої аудиторії: на шпальтах видань редакція більше уваги приділяє стилю життя, який відповідає матеріальному статку читачів, друкує матеріали для так званого світського спілкування, інформацію про нові віяння в моді, ювелірних виробах тощо. На цій підставі журнали подібного характеру одержали назву «елітарні», а в деяких випадках — «елітні».

Елітарні видання сьогодні набувають все більшої популярності серед заможного населення. Їх купують чоловіки, жінки, підлітки, молоді і ті, кому за 50. Популярність глянцю обумовлена тим, що такого типу видання дозволяють позбавитися від старомодного та застарілого; світ глянцю дає відчуття включення в курс всіх останніх подій в світському житті та в курс останніх тенденцій в світі моди.

При спілкуванні зі своїми читачами елітарні видання враховують й особливості людської психології:

1) основні особистісні риси жінок — це, як правило, емоційність і тривожність, у чоловіків — стриманість та постійність;

2) у жінок більше, ніж у чоловіків, розвинута права півкуля мозку, що виражається у фантазуванні, образності сприйняття і мислення, багатій інтуїції. Тому і матеріали в жіночих журналах відрізняються від тих, що опубліковуються в чоловічих виданнях;

3) жінки емоційніші за чоловіків, вразливіші, болісно реагують на критику й особисті образи, це визначає тематику публікацій, які подаються в журналах [17; c. 179].

Глянцеві журнали набули своєї популярності через актуальні теми матеріалів (мода, краса, здоров’я, інтимні стосунки, світські заходи тощо), стилістику текстів, поліграфічно-дизайнерське оформлення (належний рівень поліграфічного (глянцевого) втілення, складний кольоровий дизайн сторінки, багатство шрифтової палітри), через фотоматеріали та графіку, що займають близько 70% всієї площі видання.

Треба зазначити, що сьогодні видавництва випускають різні формати журналів — А4 і А5, що також приваблює читачів через зручність користування виданням. Журнали меншого формату є дешевшими, а тому і попит на них більший, ніж у журналів формату А4.

Отже, головними критеріями популярності глянцевих видань є:

· Аудиторна спрямованість (видання розраховане на певну аудиторію: чоловічу, жіночу, дитячу, для літніх людей тощо);

· Тематичне наповнення (піднімаються теми моди, шоу-бізнесу, здоров’я та сімейних стосунків);

· Ілюстраційне наповнення (яскраві фото та ілюстрації, якими супроводжується будь-який текст);

· Поліграфічне оформлення (якісна товста обкладинка, яскрава кольорова гама, якісні сторінки, які не мнуться);

· Формат та розмір видання;

· Наявність в журналі різного роду тестів;

· Прагнення людей бути в курсі останніх новин моди [14; c. 215].

Із огляду на вищезазначене в дослідженні популярності глянцевих видань нас не могла не зацікавити думка молодіжної аудиторії щодо читання такого роду журналів. За допомогою опитування ми проілюстрували ставлення молоді до сучасних елітарних видань та їх рівень популярності серед молодіжної аудиторії.

Для експерименту була взята вибірка (100 чоловік) віком від 17 до 25 років. Із 100 інформантів жінок — 72, чоловіків — 28.

За підсумками опитування можна зробити висновок, що серед жінок глянцеві журнали читає 74% (53 людини), серед чоловіків — 29% (8 чоловік).

Жіноча аудиторія відзначила такі критерії популярності глянцевих видань:

· Прагнення людей бути в курсі останніх новин моди — 53%;

· Тематичне наповнення — 17%;

· Ілюстраційне наповнення — 9%;

· Поліграфічне оформлення й дизайн — 8%;

· Наявність в журналі різного роду тестів — 8%;

· Формат та розмір видання — 4%;

· Аудиторна спрямованість — 1%.

Отже, можна зробити висновок, що серед жінок глянцеві видання користуються попитом через прагнення бути в курсі останніх новин моди, тематичне наповнення та поліграфічне оформлення й дизайн.

Чоловіки відзначили такі критерії популярності елітарних видань:

· Ілюстраційне наповнення — 44%;

· Тематичне наповнення — 29%;

· Прагнення людей бути в курсі останніх новин моди — 17%;

· Поліграфічне оформлення й дизайн — 10%.

Отже, для чоловічої аудиторії головними в елітарному виданні є тематичне та ілюстраційне наповнення. Не дивно, адже більшість чоловіків купує глянцеві журнали для того, щоб подивитися на привабливих моделей, які містяться на сторінках видань, а також почитати про секс, бізнес та автомобілі.

Із загальної кількості інформантів, які читають глянцеві видання, журнали великого формату купує 47%, більш доступні за ціною й менші за форматом журнали купує 50%, останні 3% купують журнали різних форматів.

Проведене опитування дало нам змогу наглядно оцінити критерії популярності елітарних видань серед молодіжної аудиторії (додаток 1). Головними критеріями є змістовне наповнення, ілюстративний матеріал та бажання реципієнтів йти у крок із модою.

РОЗДІЛ 2. СКЛАДОВІ ПОПУЛЯРНОСТІ ГЛЯНЦЕВОГО ВИДАННЯ (НА ПРИКЛАДАХ УКРАЇНСЬКИХ ЖУРНАЛІВ)

2.1 Жіночий журнал «Elle»

Український інформаційний ринок сьогодні надзвичайно насичений, у 2011 році в нашій державі зареєстровано понад 20 тисяч періодичних видань. За останнє десятиліття значно урізноманітнився тематичний та жанровий спектр газет і журналів. За останні кілька десятиліть кількість жіночих видань перевищила 100.

Прихильниці моди, гламуру та вишуканості обирають для розваги й відпочинку журнал «Elle». В Україні цей журнал виходить російською мовою. У кіосках преси можна знайти російські видання та українські (вони значно дешевші за російські).

«Elle» вважається найпопулярнішим журналом мод у світі: він має 35 національних аналогів, а загальний щомісячний наклад серед усіх існуючих сьогодні журналів мод — понад 5 мільйонів копій.

На території України журнал виходить тиражем 50−60 тисяч примірників щомісяця. Видавцем українського варіанту є ТОВ «Ашет Філіпакі Шкулов-Україна», відгалуження російського видавничого дому. На відміну російського «Elle», що друкується у Москві, український варіант звертається до поліграфічних послуг Польщі й виходить у світ у Варшаві [22].

«Elle» — найповніші тенденції в галузі lifestyle, найпривабливіші новини зі світу краси, найактуальніші статті про психологію сучасної жінки, націленої на успіх. Гасло журналу в перекладі з французької звучить так: «Відкрийте моду. Відкрийте «Elle». Редакція нічого не нав’язує, не рекомендує, залишаючи свободу вибору жінці. У журналі поєднуються розкіш і демократичність, фантазії і практичність, тонко і збалансовано співіснують топ-люксові бренди і модні марки, розраховані на середнього покупця.

Завжди на обкладинці «Elle» можна побачити відомих зірок. Моделей, красунь. Не так давно українські обкладинки «Elle» почали прикрашати українські дівчата.

Журнал має 138 сторінок, на яких читачки можуть знайти модні новинки, секрети краси від актрис та моделей, листи від читачів до редакції, цікаві статті про зірок кіно й телебачення, нові секс-тенденції, фотопортрети, життєві історії тощо.

Журнал розділений на рубрики. В українській та російській версіях журналу «Elle» рясніють англійські рубрики «koktelle новости», «koktelle кино», «street style», «elle тест», «smoking, please». Часто у рубриках повторюється слово «секс»: «…секс история», «…секс авантюра», «…секс власть», «…секс покупка», «…секс тест», «…секс еволюція». У журналі достатньо різноманітних «хіт-парадів», «ноу-хау», «фурорів» тощо.

Заголовки виділені досить чітко. Поліграфічне оформлення журналу дуже якісне. Журнал розрахований на молоду аудиторію віком від 17 до 40 років. Журнал має всі ознаки елітарного видання та відповідає критеріям популярності.

Отже, журнал «Elle» розрахований на молодіжну жіночу аудиторію. Теми видання є схожими до тем інших жіночих журналів: здоров’я, секс, мода, психологія, косметика, світське життя тощо. Ілюстрації, які містяться в журналі, є якісними та яскравими, вони відповідають текстам та тематиці. Поліграфічне оформлення журналу знаходиться на вищому рівні. Формат видання — А4, кількість сторінок — 138. У журналі наявні різного роду рейтинги, хіт-паради й тести, що робить його більш популярним серед читачів.

2.2 Чоловічий журнал «Махім»

Ринок журналів для чоловіків не настільки великий, порівняно з часописами для жінок (один тільки тираж «Cosmopolitan» в 10 разів перевищує тираж найпопулярнішого чоловічого журналу «Махім»), однак і він динамічно розвивається, заповнюючи вільний сегмент у вітчизняних засобах масової інформації. Це відбувається переважно за рахунок впливу західного видавця, який, вбачаючи відсутність вітчизняного чоловічого часопису, вводить своїх представників аналізованих видань. Саме так з’явився на вітчизняному терені журнал «Махім», який на сьогодні має найвищий споживчий рівень як у Росії, так і в Україні, що підтверджується тезою, розміщеною на обкладинці кожного номера журналу: «Чоловічий журнал, який найбільше читають в Україні!»". «Махім» — це міжнародний чоловічий журнал з елементами еротики.

«Махім» з’явився у Великобританії в 1995 році. Засновник у Великобританії й США — Alpha Media Group Inc. «Махім» здобув титули «Журнал року США», «Журнал США, який найшвидше зростає», «Лідер за кількістю передплатників у Великобританії». Видається у 24 країнах світу. Засновником і видавцем українського видання «Махім» є ТОВ «Видавничий Будинок Ашет Філіпакі Шкулєв-Україна». Президент — Віктор Шкулєв [26].

Створення російської версії журналу «Махім» є цілком логічним і пов’язано з його величезною популярністю в усьому світі. Водночас, оскільки журнал є комерційним виданням, то його вихід і в Росії, і в Україні також продиктований підприємницьким інтересом.

Журнал зареєстрований у Державному комітеті інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України. Журнал в Україні розповсюджується в роздріб, а також через передплату за Тематичним покажчиком видань [26].

Періодичність виходу журналу — 1 раз на місяць. Більшість і чоловічих, і жіночих глянцевих видань виходить саме з такою періодичністю, яка, на наш погляд, є оптимальною для цього типу.

Формат досліджуваного видання — А4. Разовий тираж журналу з роками збільшується — у 2011 році перевищив 80 тисяч примірників.

Одним із пріоритетних напрямів є виняткова якість зйомок, текстів та ілюстрацій. На якість журналу переважно впливає авторський склад — серед авторів багато хто вже має неабиякий досвід у сфері вітчизняної журналістики. Також у досліджуваному часописі можна зустріти матеріали і зарубіжних авторів. Своєрідністю цього журналу є те, що серед авторів можна зустріти і жінок — як у листах читачів, так і в окремих рубриках.

Читацька аудиторія — це передусім чоловіки, але було зафіксовано багато випадків, коли журнал купували для себе представниці слабкої статі. До того ж, слід зазначити, що сама редакція журналу також на це розраховує, оскільки вміщує рекламу, яка націлена на жіночу аудиторію (реклама парфумів).

Стандартним для чоловічих видань також є коло інтересів журналу: жінки, машини, кар'єра, секс, спорт тощо. Всі ці тематичні напрями розкриваються як у постійних, так і в періодичних рубриках.

Основні рубрики журналу: «Листи читачів», «Хто ця дівчина?», «Махі-світ», «До відповіді!», «Легко!», «Стиль», «Турбо», «В курсі», «Ж-files». Кожен номер часопису починається з «Листа редактора», де Олександр Маленков у легкому дружньому стилі ознайомлює читача із однією з центральних статей номера.

Завдяки коментарям та гумористичним відповідям редакції на листи створюється невимушена, легка й весела атмосфера, яка допомагає чоловікові розслабитися та відпочити.

Чи не найбільший обсяг має рубрика «Махі-світ», за назвою якої стає зрозумілим, що вона прагне охопити новини з усіх сфер життя, які можуть зацікавити чоловіка. Її можна вважати невеличким журналом у журналі, оскільки містить у собі як матеріали інформаційного характеру (у вигляді хроніки, невеликих заміток), так і еротичні фото жінок та анекдоти.

Питанням інтимного життя чоловіка та жінки присвячені рубрики «Секс-теорія», «Нудно про цікаве», «Трепетно про інтимне» та «Пара: психологія».

Переважну частину становлять матеріали пізнавального характеру, які розповідають про цікаві географічні місця, загадки науки, релігії тощо, і розміщуються в рубриках, що з’являються в часописі з певною періодичністю.

Те, що основна аудиторія журналу — чоловіча, змушує робити основний акцент на якості, тому що чоловіки досить вибагливі у виборі глянцевого видання й не стануть його купувати тільки для того, щоб прочитати один матеріал. Крім того, чоловік не стане читати нецікавий журнал, у якому немає місця гумору, або ж такий, у якому основну частку займають повчальні статті з порадами. Оформлення журналу відзначається яскравістю, якістю та численними фотографіями напівоголених красунь, які вже є характерною ознакою будь-якого чоловічого журналу.

Папір високої якості, деякі рекламні сторінки видрукувані на папері підвищеної щільності. Використовується велика різноманітність шрифтів, лінійок. Малюнків і колажів багато, але вони зазвичай невеликі, слугують ілюстрацією до тексту; фотографії ж найчастіше є самодостатнім матеріалом — як правило, це фотосесія моделі або ж заплановані знімки з використанням модного чоловічого одягу. Часто фотографії використовуються й у рекламі. На фотографіях до текстових матеріалів часто зображені персоналії, яким присвячено матеріал. Для оформлення журналу також застосовуються традиційно «чоловічі» кольори: чорний, червоний, різні кольори болотних відтінків (жовтий, зелений).

Отже, чоловічий часопис «Махім» є унікальним міжнародним журналом, який визначається продуманим «чоловічим» підходом до підбору матеріалів, якісною поліграфією та оформленням. Відрізняється від інших журналів неповторним гумором та інформаційною насиченістю і здатний повністю задовольнити найвибагливішого читача з будь-якого куточка світу.

Українська версія журналу з кожним роком намагається за інформаційним наповненням все більше відповідати запитам вітчизняного читача. Застосовуючи цікаве тематичне наповнення, «легкі» для сприймання жанри та яскраве, особливе мовностилістичне наповнення часопис прагне повністю відповідати потребам та запитам сучасного чоловіка на найвищому рівні.

ВИСНОВКИ

Історія глянцю тривала й терниста. Перші журнали з «модними картинками» з’явилися ще у XVII столітті в Європі. На початку XIX століття для підвищення тиражів ескізи нових суконь, сурдутів і циліндрів, а заодно — меблів і дрібничок — стали передруковувати з паризьких видань російські редакції.

Глянцевими такі видання стали пізніше, коли паперова промисловість і друкарські технології дозволили замінити жорсткий жовтуватий папір на гладкі, немов лаковані, глянцеві сторінки з фотографіями, спочатку розфарбованими, а потім кольоровими.

У наш час глянцеві журнали — це невід'ємна складова життя успішної людини. На сьогоднішній день у світі представлені сотні різних образів глянцевих журналів.

Глянцевий журнал — це ілюстроване періодичне друкарське видання високої поліграфічної якості найрізноманітнішої тематики. Це продукт масової культури, розрахований на відпочинок читачів, тому він аполітичний, повністю уникає серйозних тем і створює ілюзію вічного свята життя.

Головними критеріями для глянцевих видань є точна адресність, рекламно-розважальні і культурно-освітні особливості інформації, рівнозначність вербалізації та візуалізації.

Надзвичайно важливо, що для глянцевих журналів характерними є оптимістичний погляд на світ, позитивна аура, у медіатекстах таких видань домінують позитивні емоції. Такі часописи не руйнують особистість, а навпаки, гармонізують її.

Журнали з самого початку були націлені заповнити прогалину між газетами та «серйозними», «інтелектуальними книгами». На сторінках журналів інформація розважального характеру (модні новинки, реклама товарів та послуг) чергується з матеріалами з історії, мистецтва, культурної спадщини, які по формі та змісту доступні масовому читачу. Другою важливою особливістю журналу як медіа продукту являється його «адресність», орієнтація на певну групу читачів. Цільова аудиторія глянцевих журналів поділяється за певною ознакою потенційного читача: стать (чоловічі, жіночі), професійна приналежність (журнал для бухгалтерів, вчителів математики і т. д.), місце проживання (місто, село) та інші. В якості третьої специфічної характеристики глянцевих журналів доцільно зазначити дизайн видання. На відміну від газет та книг, де переважає текст, а картинки, фотографії, карикатури та інше являються тільки ілюстрацією до тексту, в журналі візуальний і вербальний компоненти існують як рівні частини цілого.

Сьогодні глянцеві часописи є дуже популярними, запит аудиторії на них постійно зростає. Критеріями популярності таких видань є тематичне наповнення, ілюстративне оформлення, дизайн та верстка видання, бажання людей не відставати від останніх модних новинок, наявність різного роду психологічних текстів та розважальних рубрик, можливість роздивитися те, про що читаєш.

Більшість сучасних жіночих і чоловічих видань звертається до молодої, сучасної, ініціативної аудиторії, чиї інтереси визначаються особистим життям, родиною та професійною діяльністю. Інтереси жінок пенсійного віку видавці, як правило, не враховують. Також без спеціального інформаційного забезпечення залишаються, наприклад, трудівниці сільського господарства, звичайних «не творчих» професій.

Дослідження, проведені в другому розділі, показали, що зразки чоловічих і жіночих глянцевих видань у повній мірі відповідають усім вимогам. У цих журналах яскраво представлені критерії, через які видання мають таку велику популярність в Україні і світі.

Дослідження в області гендерної психології показали, що чоловіки і жінки по-різному бачать навколишній світ. Це пов’язано з тим, що у жінок краще розвинений периферійний зір і сприйняття кольору, а у чоловіків тунельне бачення. Жінка з легкістю може стежити за декількома об'єктами, тоді як чоловік, швидше за все, їх навіть не помітить. Для нього більше запам’ятається один великий об'єкт, розташований прямо перед очима, на який жінка б не звернула уваги. Саме через це оформлення журналів для чоловіків та жінок мають такі великі розбіжності. Цей самий факт призводить до того, що одні критерії популярності журналів є важливішими за інші, а значущість цих критеріїв є різною в обох статей.

ЛІТЕРАТУРА

1. Айвазова С. Русские женщины в лабиринтах равноправия. Очерки политической теории и истории: Док. Материалы / С. Айвазов — М .: Прогресс, 1998 — 448 с.

2. Барановська І. Жіночий рух міцнішає // Жіночий Світ / І. Барановська. — 2001. — Ч. 2. — С. 4.

3. Богачевська- Хом’як М. Білим по білому: Жінки в громадянському житті України 1884−1939 / М. Богачевська- Хом’як. — К.: Либідь, 1995. — 424 с.

4. Бравчук Я. Жіноча преса Данії: основні типологічні моделі та особливості її функціонування у системі друкованих періодичних видань / Я. Бравчук // Науково-практичний збірник: Видавнича галузь і кадри: досягнення, проблеми, перспективи. — Львів, 2002. — С. 90−97.

5. Волинець Л. Українська жіноча преса в минулому /Л. Волинець // Сучасність. — 1974. — № 7/8. — С. 113−127.

6. Гофман И. Ю. Типология итальянских еженедельников и некоторые особенности системы еженедельной печати / И. Ю. Гофман // Вестник Моск. гос. ун- та Сер. 10: Журналистика. — 1998. — № 4. — С. 98−110.

7. Дядюк М., Рудницька М. Статті. Листи. Документи / М. Дядюк, М. Рудницька. — Львів, 1998. — 844 с.

8. Животко А. П. Історія української преси / А. П. Животков. — К.: Наша культура і наука, 1999. — 368 с.

9. Житарюк М. «Елітна», «елітарна», «опінієтворча», «якісна» преса і преса думок: синоніми чи пароніми / М. Житарюк // Вісник Львів. ун- ту. Серія журналістики. — 2001. — Вип. 21. — С. 194−197.

10. Зборовська Н. Ґендерна рівність як духовна похибка раннього фемінізму / Н. Зборовська // Філософсько-антропологічні студії. Спецвипуск. — К.: Стилос, 2001. — С. 129−138.

11. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник.- 2-ге вид ., перероб. і допов / В. Й. Здоровега. — Львів: ПАІС, 2004. — 268 с.

12. Кононенко Є. Їхня наука виживання серед чоловіків / Є. Кононенко // Критика. — 1999. — № 6. — С. 27−28.

13. Потапов В. В. Многоуровневая стратегия в лингвистической гендерологии / В. В. Потапов // Филологические науки. — 2002. — № 1. — С. 109−127

14. Потятиник Б .В. Медіа: ключі до розуміння. Серія: Медіакритика / Б. В. Потятиник. — Львів: ПАІС, 2004. — 312 с.

15. Сидоренко Н. М. Матеріали з історії національної журналістики Східної України початку ХХ століття / Н. М. Сидоренко. — К., 2001. — 448 с.

16. Сидоренко Н. М., Сидоренко О. О. «Життєві історії «- провідний жанр журналів для жінок в Україні /Н. М. Сидоренко, О. О. Сидоренко // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 101. — С. 208 — 212.

17. Сушкова О. Періодичні видання для жінок в Україні: динаміка розвитку та концептуальні особливості / О. Сушкова. — Суми: СуДум, 2009. — 145 с.

18. Шаповалова Г. Комунікативна стратегія сучасних українських журналів для жінок / Г. Шаповалов // Вісник Ужгородського університету. — 2009. — № 20. — с. 97−101.

19. Шкондин М. Трансформация типологической структуры российских СМИ: системные аспекты / М. Шкондин // Московский университет. — М., 2000. — С. 107−113.

Інтернет-джерела

20. Доценко К. Глянцове видання: до питання дефініцій і тенденцій розвитку в сьогоденні [Електронний ресурс]. — Режим доступу:

http: //papers. univ. kiev. ua/zhurnalistyka/articles/Slick_edition_revisited_definition_and_tendencies_of_nowadays_development_16 594. pdf

21. Інтернет-видання «korrespondent. ru». — Режим доступу: http: //korrespondent. ru/.

22. Сидоренко О. О. Транснаціональні жіночі видання [Електронний ресурс]. — Режим доступу:

http: //www. nbuv. gov. ua/portal/soc_gum/UZTNU_filol/ush19_5fil/sidorenko55. pdf

23. Слєпцова А. Глянцевий журнал як жанр сучасної масової культури [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //analiculturolog. ru/component/k2/item/464-article47. html? tmpl=component&print=1.

24. Пашник О. В. Специфіка рекламно-розважальних журналів Запоріжжя [Електронний ресурс]. — Режим доступу:

http: //www. nbuv. gov. ua/portal/Soc_Gum/Dtr_sk/20101/files/SC11035. pdf

25. Шатова А. О. Гендерные особенности мужских и женских журналов [Электронный ресурс]. — Режим доступа:

http: //mens. by/women/relations/1137-male-feminine-magazine?start=3

26. Шкулев В. Мы не начинаем проект, если не видим перспективы его развития [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http: //century21. com. ua/newssmi_int. htm.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой