Класифікація культурних змінних (звичаї та традиції) практики ведення бізнесу у Франції

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Этика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти, науки, сім'ї, молоді та спорту України

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Факультет міжнародної економіки та менеджменту

Кафедра міжнародного менеджменту

Домашнє завдання

З дисципліни «Діловий етикет»

на тему:

«Класифікація культурних змінних (звичаї та традиції) практики ведення бізнесу у Франції«

Виконала:

студентка ММБ-501

факультету МЕіМ

Плотнікова Ксенія Юріївна

Перевірила:

Овчаренко А.О.

Київ 2013

План

1. Коротка характеристика країни

2. Встановлення контакту

3. Комунікації

4. Статус, ієрархія, влада і повага

5. Час та графіки

6. Невербальна поведінка в бізнесі

7. Бізнес протокол та етикет

8. Культура та корупція

Висновок (визначення моделі крос культурної поведінки в бізнесі)

Джерела інформації

1. Коротка характеристика країни

Франція — держава на заході Європи, республіка, член ЄС, що протягом останніх п’ятисот років була одною з провідних країн світу з сильними культурними, економічними, військовими та політичними впливами на Європу та увесь світ.

Франція -- високорозвинена індустріально-аграрна країна. За розмірами ВВП і обсягом промислового виробництва Франція посідає одне з провідних місць у західному світі (разом зі США, ФРН, Великобританією та ін.). Провідна галузь промисловості -- машинобудування. Розвинуті автобудування, суднобудування, тракторо- і авіабудування, електротехнічна і радіоелектронна промисловість, а також хімічна (виробництво соди, добрив, хімічних волокон, пластмас), нафтопереробна і нафтохімічна промисловість. Експортне значення мають виробництво текстилю, одягу, галантереї, харчова промисловість і виноробство. Розвинені всі види сучасного транспорту. Головні морські порти -- Марсель, Гавр, Дюнкерк, Руан, Нант, Сен-Назер, Бордо. Транспортна мережа має радіальну конфігурацію з єдиним центром -- Парижем. Франція посідає одне з перших місць у світі за довжиною автошляхів і величиною автопарку. Найважливіша автострада -- Лілль-Париж-Ліон-Марсель. Головні водні магістралі -- Сена (яка через Уазу і Північний канал пов’язана з Північним районом, а через Марну і канал Марна-Рейн -- з Лотарингією та Ельзасом) і каналізована р. Мозель (шлях для експорту лотаринзької руди і металу, а також імпорту вугілля і коксу); на ці шляхи припадає понад 4/5 перевезень.

Франція -- одна з найбільших економічно розвинених країн світу. За обсягом промислової продукції Франція ділить з Італією 4-е місце у світі (після США, Японії і Німеччини). У 1997 обробна промисловість дала 25,1% загальної доданої вартості; в ній було зайнято 4,2 млн чол., тобто 18,6% всіх трудових ресурсів країни. Франція займає 4-е місце у світі з експорту промислових товарів. У формуванні валового внутрішнього продукту (ВВП) Франції домінує сфера послуг. Велику роль відіграють надходження від зовнішньої торгівлі і туризму. Експорт: фрукти (в основному яблука), вино, сир, пшениця, автомобілі, літаки, залізо і сталь, нафтопродукти, хімікати, ювелірні вироби, шовк.

2. Встановлення контакту

Під час налагодження ділових контактів дуже велику роль відіграють особисті зв’язки і знайомства, тому рекомендації відіграють чи не найважливішу роль при встановленні першого контакту. Французькі підприємці намагаються шукати нових партнерів через посередників, які зв’язані дружніми, сімейними або фінансовими відносинами.

Під час першої зустрічі не прийнято вручати діловому партнеру подарунки.

Щодо налагодження контактів, організації та проведення переговорів, французький бізнес має свої особливості:

— контакти встановлюються відповідно до ділової ієрархії, згідно з статусом, рангом, званням;

— якщо французу потрібен діловий партнер, він йде з ним на контакт, якщо у француза до партнера пропав інтерес — він поводиться так, ніби і не знав людини, тобто домінуючим є принцип: «жодних зайвих контактів»;

— французи не люблять запрошувати до себе додому, роблять це тільки у виняткових випадках або щодо осіб високого рангу, чи у випадку крайньої необхідності;

— усі ділові контакти ведуться, як правило, у робочі дні і години, кінець тижня (починаючи з другої половини дня в п`ятницю) у них призначений для відпочинку, для родини, розваг.

При знайомстві із французами не зайве на власних візитівках указати свої наукові звання, вчені ступені, вищі навчальні заклади, в яких здобуто освіту, особливо якщо вони досить відомі за кордоном. Французи цінують таку інформацію про своїх ділових партнерів.

3. Комунікації

Ділові французи приділяють великої уваги попереднім домовленостям, вони воліють заздалегідь обговорити ті чи інші питання, щоб потім вирішити їх остаточно. Французи дуже чемні, ввічливі, доброзичливі, схильні до жартів, але під час серйозного обговорення не уникають конфронтаційного стилю. Вони відстоюють свої позиції з великою настирливістю, по суті, переговори ведуть дуже жорстко.

У цій країні недолюблюють мовчазних людей. Деякі французи навіть вважають, що справжньої поваги гідна лише та людина, яка вміє гарно говорити.

Представники еліти французького суспільства добре розуміються у філософії, історії культури, тому бажано вміти підтримувати розмову саме на ці теми. Французи розмовляють енергійно, часто перериваючи співрозмовника для того, щоб зробити критичне зауваження. Швидкість мови у французів одна з найбільших в світі.

Ділове листування з французами краще здійснювати французькою. Всі освічені французи добре знають англійську, але у спілкуванні з іноземними партнерами надають перевагу рідній мові. Бізнесмени, які не володіють французькою, ризикують опинитися у доволі незручному становищі. Парижани особливо ревно реагують на грубі помилки в розмові французькою. Та іноземцям не варто бентежитися з цього приводу, оскільки французи підтримають їх уже за намагання спілкуватися їхньою мовою.

Щодо внутрішньо фірмових комунікацій, французькі фахівці, що знаходяться в процесі пошуку й осмислення своєї ролі, хоч і нарікають на свою сервісну роль в організаціях, проте як і раніше приділяють багато уваги інструментам комунікацій (не сенсу, цілям та ефективності). Вони як і раніше більш віддані письмовим комунікаціям. Разом з тим французькі фахівці схильні шукати творчі та інноваційні рішення (в корпоративних івентах, конкурсах і т. д.). Фахівці, що працюють в компаніях, що оперують на глобальному ринку, значну увагу приділяють міжкультурній комунікації, обліку мовних і культурних відмінностей. Вони підкреслюють важливість структурування комунікаційних функцій на міжнародному рівні, що є ключовим чинником у пошуку рівноваги між регіональним і глобальним напрямками роботи.

4. Статус, ієрархія, влада і повага

Оскільки Франція є однією з ієрархічних культур Західної Європи, її бізнесмени переважно зорієнтовані на стосунки. Ділові переговори з ними ускладнюються специфікою французької комунікативної культури, традиційним французьким снобізмом: будучи переконаними у своїй вищості, французи намагаються переконати в цьому представників інших культур.

Необхідно знати, що у Франції сильна ієрархія в ухваленні рішення: тільки людина, що має вищу позицію, приймає рішення. Тому потрібно враховувати і те з ким відбувається спілкування — з вищою особою чи посередником.

Французи відрізняються безкомпромісністю. Зазвичай, делегація не має запасного варіанту і не йде не лише на спільний пошук рішень, але і на торги. Однак, в залежності від того, з ким ведуться переговори, французькі бізнесмени можуть кардинально змінити свій стиль. Хоча реакція на пошук компромісу бізнесмена-француза — це конфлікт та суперечка.

5. Час та графіки

Французи не відрізняються пунктуальністю, спізнення для них — звичайна річ. До того ж на прийомах вони дотримуються правила: чим вищий статус людини, тим пізніше вона приходить. Але якщо ви спізнюєтесь, французи обов`язково це помітять.

У Франції робочий день починається о 8. 30, а закінчується о 18. 30, але з 12. 30 до 15. 00 всі йдуть з офісу на обід. У діловій практиці цієї країни переговори прийнято призначити на 11 годину ранку.

Якщо французький діловий партнер запросив вас на вечерю, рекомендується приходити на 15 хвилин пізніше визначеного часу.

Французи мають тенденцію щохвилини звірятися з деталями перед ухваленням рішення, тому інколи партнерам довго чекати рішення французької сторони. Однак договори та угоди, підписані французькими партнерами, завжди сформульовані дуже чітко і не допускають двозначностей.

6. Невербальна поведінка в бізнесі

Щодо міжособистісного простору, розмовляти французи люблять на близькій відстані, причому неважливо, як довго ви знайомі і який у вас статус.

Суттєві особливості має французька культура погляду. Якщо британець, наприклад, дивитиметься на іншу особу, немов крізь неї, — як на скло, поки їх не познайомлять, то французи дивляться у вічі з першої хвилини розмови, впродовж усього спілкування розглядають співрозмовника, але ненав? язливо, щоб він не почувався незручно.

У Франції мові тіла також приділяють належну увагу. Наприклад, потирання вказівним пальцем кінчика носа — це попередження: «Будьте обережні», «Цій людині не можна довіряти». А звичний в американців жест «о'кей (все гаразд)» у французів означає «нуль».

Демонструвати свою зацікавленість майбутньою угодою вважається непристойним, ознакою невеликого розуму, оскільки такі люди, на їх переконання, займають незаздрісне становище прохача. І в разі відмови вони ставлять у незручне становище себе і партнера. Тому з мімікою та жестикуляцією потрібно бути дуже акуратним та стриманим.

7. Бізнес протокол та етикет

Відповідно до французького бізнес-протоколу назвати іншого по імені можна тільки в тому випадку, якщо вам це було запропоновано.

Коли ви говорите французькою, кажіть співрозмовникові «vous «до тих пір, поки він вам сам не запропонує перейти на «tu «.

Французька бізнес-культура дуже ієрархічна, так що звертайте увагу на посади тих, з ким ви говорите. До того ж у багатьох офісах не прийнято називати один одного по імені.

«Мадам «- це загальноприйнята форма звернення до жінки, так само як і «Месьє «до чоловіка .В даний час звернення «мадмуазель «рідко зустрічається, і його застосування уникається.

Французи представляються, називаючи своє прізвище, а потім ім'я, якщо ж обидва імені звучать для вас як ім'я, це може бути сором’язливо. Якщо ви не впевнені, уточніть.

Для випадкових контактів з офіціантами і клерками ввічлива форма звернення «мадам «або «месьє «буде достатньою. Коли ви входите в ресторан або магазин, прийнято говорити «Добрий день «або «Добрий вечір», і «До побачення «- коли ви йдете

В одязі французи віддають перевагу класичному стилю. Діловим жінкам рекомендується «оживити» костюм витонченою брошкою, і звернути увагу на свій макіяж.

Розмові на бізнесові теми часто передує світська бесіда. Французам подобається спілкуватися про мистецтво, культуру, філософію, полюбляють вони поговорити і про особисте. Французи-чоловіки у манерах виявляють галантність, а не ввічливість, як, наприклад, англійці. Не прийнято говорити про політичні переконання чи хто за кого голосував, краще не критикувати Наполеона, до якого французи ставляться з величезною повагою. Крім історії та культури, французи також полюбляють тему французької кухні. Тому під час бізнес-ланчу, або сніданку, який може бути запропонований під час переговорів, важливо висловлювати своє захоплення стравами і напоями, не рекомендується додавати сіль чи інші спеції, чи залишати їжу. Про справи починають розмовляти після того, як подадуть каву.

Якщо французький діловий партнер запросив вас на вечерю, принесіть з собою шампанське або вино, коробку шоколаду і квіти. Але хризантеми тут приносять на похорон, а також кількість квітів має буде непарна. Взагалі тут не прийнято дарувати подарунки, але вони можливі, при дотриманні певної скромності. Не підносьте подарунки або сувеніри на самому початку ділових переговорів — це може бути сприйнято як підкуп партнера. Краще піднести їх, коли ви з партнером дійшли принципової згоди.

8. Культура та корупція

Чи є корумпованим політичний клас? Питання, яке час від часу порушується в багатьох країнах у всьому світі. Франція не найгірша, але могла б бути кращою, за даними міжнародної організації

Transparency International, що поставила її на 22-ге місце у світі і на 9-те в Європі як найменш корумповану після Скандинавських країн, Нідерландів, Бельгії та Сполученого Королівства.

Пояснення можна знайти у культурі та історії. У Європі було чимало монархій, але тільки у Франції король міг дозволити собі говорити: «Держава — це я!» Ця концепція влади від початку не орієнтована на демократію. Таким чином у Франції тривалий час політична система була занадто централізованою, занадто авторитарною. Крім того, у французьких політиків непрості відносини з транспарентністю. І на прикладі сьогоднішніх дебатів ми бачимо, як міністри, парламентарії, депутати на місцях противляться самій ідеї прозорості політичної системи. Йдеться не лише про витрати і бюджети представницьких органів, в багнети сприймається і оприлюднення декларацій про свої доходи, свою власність. Дуже багато чого ще ховається. Рідше, але все ще зустрічаються випадки зловживання владою, фаворитизму і корупції у місцевих органах влади і в усьому, що пов’язано з державними закупівлями. Хоча в цілому, у сфері управління фінансами, в поліції і в судовій системі корупція мінімальна.

Корупція видається завжди економічною і фінансовою: політичні діячі піклуються не про загальне добро, а про власне збагачення. І нерідко саме тут усе змішується: особистий інтерес політика, інтереси тих, хто його підтримує, і потреба, щоб ця система працювала й зберігала політичну стабільність. Так званий клієнтелізм, тобто бажання збільшити кількість своїх прибічників, як засвідчили події на південному сході Франції, є передумовою корупції.

Корупція може бути пов’язана й з легальним збагаченням. І французька практика поєднання посад є прикладом цього. У Франції можна займати кілька політичних крісел, наприклад, бути одночасно сенатором і мером комуни, не кажучи вже про деякі інші пости, коли президент інтеркомунального синдикату займається побутовим сміттям і водопостачанням водночас. Ті функції добре винагороджуються й потроху виходять на солідний рівень. І все це законно. Але чи то не корупція?

Навіть дуже старанно працюючи, сама людина не може, приміром, стати мером великого міста, його першим магістратом і при цьому претендувати на місце в парламенті, працюючи там повний робочий день. Суміщаючи кілька посад, нинішні політичні діячі монополізують представництво. У Франції дуже мало жінок і недавніх емігрантів у публічному житті, й це великою мірою залежить від того, як «випікаються» посади, що забезпечують доступ до представництва насамперед білих чоловіків. французький бізнес переговори влада

Висновок

Отже, ділове спілкування у міжнародному аспекті є складним процесом, опосередкованим ціннісною несумісністю національних бізнес-культур. Воно повинно відбуватися так, щоб унеможливити будь-який міжкультурний конфлікт, спричинений зіткненням різних уявлень про належну поведінку. Цьому сприяє знання і дотримання вимог і правил культури міжнародного спілкування (крос-культурної комунікації) у бізнесі.

Таким чином, проаналізувавши всі культурні змінні ведення бізнесу у Франції, можна розробити модель крос культурної поведінки в бізнесі, відповідно до певних категорій:

По-перше, Франція відноситься до ієрархічно-формальних бізнес-культур, де домінують принципи субординації, статусу, поваги до колег з вищими посадами.

По-друге, залежно від фактора часу, Францію можна було б віднести до поліхронних (гнучких) держав, для представників яких не мають особливого значення пунктуальність, терміни виконання домовленостей, вони цінують зустрічі, на яких можна обговорювати одночасно кілька питань, але зважаючи на те, що французи дуже прискіпливо відносяться до прийняття рішень, вони воліють до суперечок під час укладання угод, на мою думку, доцільніше віднести Францію до варіативно-монохронних.

По-третє, в залежності від припустимості чи неприпустимості емоційності, Францію можна віднести скоріш до експресивних культур, адже для них важливим є встановлення зорового контакту, вони схильні вести ділові розмови на близькій відстані, полюбляють гарно та швидко говорити, знову ж таки, схильні відстоювати власну точку зору, тому часто вступають в суперечки.

По-четверте, Франція — це традиційно-колективістська культура, зорієнтована на збереження, постійне відтворення національних звичаїв, традицій, норм. Вони з ревністю відносяться до власної історії, культури, їжі, мови. Французи звертають увагу не тільки на зміст того, що говорять, а й на те, як це роблять, якою мовою, чи є помилки та інше.

По-пяте, Франція є бізнес-культурою, помірно орієнтованою на угоду, а не взаємовідносини, оскільки якщо французу потрібен діловий партнер, він йде з ним на контакт, якщо у француза до партнера пропав інтерес — він поводиться так, ніби і не знав людини, тобто домінуючим є принцип: «жодних зайвих контактів». Тобто після укладання угоди ніяких взаємовідносин не підтримується.

Отже, Франція є ієрархічно-формальною, варіативно-монохронною, експресивною, традиційно-колективістською, помірно-орієнтованою на угоду бізнес-культурою. Вона, як і інші європейські культури ґрунтується на принципах автономії особистості та гідності людини.

Джерела інформації

1. Сайтарли І.А. Культура міжособистісних стосунків: навч. посіб. — К.: Академвидав, 2007. — 240 с. ;

2. Панченко Є.Г., Петрашко Л. П. Технології крос — культурного менеджменту: адаптація до умов реального середовища. Міжпредметний тренінг магістерської програми «Управління міжнародним бізнесом»: посібник. — К.: КНЕУ, 2009. — 245 с. ;

3. InFrance — о Франции по-русски [Електронний ресурс] - Режим доступу — http: //www. infrance. ru/affaires/etiquette/etiquette. html

4. Снітинський В.В., Завальницька Н. Б., Брух О. О. Діловий етикет у міжнародному бізнесі: навч. посіб. — Львів: «Магнолія 2006», 2009.- 300 c.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой