Класифікація підприємств виробничої бази будівництва і їх місце у матеріально-технічній базі будівництва

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Строительство


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

  • План
  • 1. Будівельний комплекс 2
  • 2. Матеріально — технічна база будівельного комплексу 5
  • 3. Класифікація і структура підприємств виробничої 14
  • СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. 21
  • КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ ВИРОБНИЧОЇ БАЗИ БУДІВНИЦТВА І ЇХ МІСЦЕ У МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНІЙ БАЗІ БУДІВНИЦТВА

1. Будівельний комплекс

Будівельний комплекс є однією з важливіших ділянок господарського комплексу держави і відіграє значну роль в забезпеченні життєдіяльності суспільства, безпосередньо впливає на темпи та ефективність його соціального і економічного розвитку. В той же час темпи розвитку та ефективність діяльності самого будівельного комплексу в свою чергу залежать від рівня економічного стану в державі в зв’язку з тим, що він органічно пов’язаний з усім її господарським комплексом.

У загальному вигляді будівельний комплекс являє собою систему будівельних організацій та підприємств і організацій його матеріально-технічної бази. Управління таким комплексом та його структура постійно удосконалюються. Так у 1970… 1990 роках до 90% обсягів будівельно-монтажних робіт здійснювалось будівельними організаціями, які входили до складу будівельних міністерств і відомств (Мінбуд, Мінсільбуд та інших), а інша частина господарським способом для чого в не будівельних міністерствах створювали будівельні організації (наприклад трест «Укррембуд» у системі Мінбуд матеріалів та інші).

В склад будівельних міністерств, як правило входили будівельні трести, які створювали в областях. Ті в свою чергу в своєму підпорядкуванні мали будівельні управління, які беспосередньо здійснювали будівництво, будинкобудівні (ББК), заводобудівні (ЗБК), сільськобудівні (СБК) комбінати, а також підприємства і організації матеріально-технічної бази будівництва.

ББК являли собою комплексні виробничо-будівельні організації в склад яких входили заводи по виробництву збірних залізобетонних виробів та конструкцій. Процес виробництва різних конструкцій і будівництво в таких комплексах являє собою єдиний потік. Це дозволяє вести будівництво в чіткий послідовності з використанням методу монтажа «з колес» без утворення проміжних складів, при цьому договірні відношення між самостійними організаціями і підприємствами замінюються на оперативні зв’язки між спеціалізованими промисловими і будівельними підрозділами єдиних підприємств — будинкобудівних, заводобудівних або сільскобудівних комбінатів. Така форма організації виробництва поліпшує використання будівельних машин, транспортних засобів і виробничих потужностей, дозволяє виготовляти в умовах заводів укрупненні конструкції підвищеної заводської готовності, зменшити витрати ручної праці безпосередньо на будівництві. Як правило ББК будують тільки надземні частини будинків і споруд. Роботи підготовчого періоду і по будівництву підземної частини (нульовий цикл) виконують спеціалізовані будівельні організації. Досвід роботи ББК свідчить про те, що така форма організації будівництва найбільш ефективна в місцях, де допустима масова типізація будинків і споруд (Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк, Львів). Порівняння отриманих результатів при будівництві аналогічних споруд ББК та загальнобудівними організаціями свідчать про те, що питомі витрати на 1 кв. м. при їх будівництві ББК зменшуються на 5… 10%, сумарні витрати праці - на 15… 20%, тривалість будівництва на 20… 35%.

При будівництві промислових споруд ефективною формою організації будівництва є створення ЗБК. Вони являють собою спеціалізовані будівельно — промислові підприємства, які виконують весь комплекс робіт — від комплектного виготовлення збірних уніфікованих конструкцій і виробів до монтажу з них промислових споруд. Створення ЗБК доцільно в тих регіонах, де прогнозується стабільність річних обсягів робіт по будівництву промислових споруд при наявності підприємств по виробництву для них комплектів збірних залізобетонних конструкцій. В склад ЗБК входять такі головні підрозділи як: підприємства по виробництву комплектів будівельних конструкцій і виробів; будівельно-монтажні і транспортні організації. В окремих випадках в склад ЗБК входить відділення механізації, здійснюючи експлуатацію і обслуговування будівельних машин і механізмів.

В умовах сільського будівництва отримала розповсюдження форма організації будівництва силами СБК. Функції і виробнича структура СБК аналогічна ББК та ЗБК. СБК можуть бути спеціалізовані на будівництві тільки промислових сільських споруд або також на будівництві на селі цивільних будинків і інших об'єктів.

З переходом до ринкових відносин були засновані державні будівельні корпорації (Укрбуд, Укрсільбуд та інші) замість ліквідованих міністерств. При чому, якщо міністерства головним чином виконували командно-адміністративні функції; то державні корпорації, на засадах розподілення повноважень займаються питаннями iновації та перспективного розвитку будівельного комплексу. Будівельні трести були ліквідовані з утворенням будівельних акціонерних товариств або фірм (наприклад фірма «Тернопільбуд»), які співпрацювали з будівельномонтажними організаціями на підставі договорів і контрактів.

Сучасним напрямком організації в будівельному комплексі є створення холдінгових компаній, які поряд з будівельними організаціями, підприємствами промисловості і транспорту мають банки. Це значно підвищує життєздатність будівельного комплексу в ринкових умовах.

Так акціонерне товариство холдінгова компанія «Київміськбуд» є акціонерним товариством відкритого типу. Метою його діяльності є - збереження єдиного будівельного комплексу, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових, трудових та інших ресурсів; координування виробничої діяльності по формуванню замовлень; виконання погодженої інвестиційної політики; отримання належного прибутку в інтересах трудових колективів дочірніх підприємств компанії та держави. З цією метою компанія концентрує основні джерела фінансування щодо реалізації широкомасштабних та інвестиційних проектів і розробляє єдину технічну та економічну стратегію розвитку компанії та її дочірніх підприємств; сприяє ефективному використанню виробничих потужностей дочірніх підприємств; координує роботи та впроваджує заходи щодо підвищення якості продукції, сприяє швидкому освоєнню нової продукції, створенню нових потужностей і фондів інвестицій для модернізації і розвитку підприємств; проведенню на договірній основі операцій з акціями і цінними паперами, що належать державі, юридичним і фізичним особам; сприяє комерційній діяльності в дочірніх підприємствах; надає інформаційно-рекламні, посередницькі та маркетингові послуги, консультації з питань організації будівництва, організує комерційні і комісійні магазини; здійснює пошук на ринках проектування (розробки), здачу в оренду; лізинг; здійснює заходи щодо маркетингу і реклами продукції у країні та за її межами, в тому числі організацію і проведення виставок, аукціонів; здійснює підбір, підготовку та підвищення кваліфікації кадрів.

Дочірніми підприємствами компанії вважаються підприємства, контрольні пакети акцій яких входять до складу активів компанії. (Дочірні підприємства — відкриті або закриті акціонерні товариства (далі ВАТ, або ЗАТ наприклад ВАТ «Київміськбуд — 3», ВАТ «Київбудтранс» та інші). Керівники дочірніх підприємств входять до складу Ради директорів компанії В компанію, крім дочірніх підприємств, можуть входити асоційовані члени через передачу до статутного фонду компанії внесків.

В той же час, якщо компанією створюється нове підприємство, та його керівництво призначається і звільняється правлінням компанії Управління компанією здійснюють її вищі органи — конференція акціонерів (або загальні збори), спостережна рада, правління компанії.

2. Матеріально — технічна база будівельного комплексу

Матеріально -технічна база будівництва являє собою систему підприємств виробничої бази будівництва, промисловості будівельних матеріалів, організацій постачання і комплектування, а також інших підприємств промисловості і транспорту, обслуговуючих будівництво, у тому числі які експлуатують та ремонтують будівельні і транспортні машини, науково-дослідних установ, складів і баз.

Досвід будівництва, накопичений у багатьох державах, свідчить про те, що опереджаючий розвиток матеріально-технічної бази будівництва сприяє скороченню тривалості будівництва і підвищенню його технічного рівня, поліпшенню діяльності будівельних організацій.

Матеріальні ресурси надходять на будівництво з підприємств базових галузей промисловості, які виготовляють чорні і кольорові метали і вироби з них; вироби машинобудування; хімічну продукцію; ліс; електротехнічну продукцію, паливно-енергетичні матеріали; підприємств, акціонерних фірм і товариств по виробництву будівельних матеріалів - цемент, цеглу, будівельну кераміку полімерні і теплоізоляційні матеріали, скло та інші; підприємств виробничої бази будівництва — збірний бетон і залізобетон; монтажні вузли, дерев’яні вироби і конструкції, будівельні металеві конструкції бетонні і асфальтобетонні суміші і розчини, заповнювачі для бетонів.

Система забезпечення будівництва матеріально-технічними ресурсами базується на взаємній діяльності організацій постачання матеріалів і промислово-технологічного обладнання, які входять в склад матеріально-технічної бази будівельного комплексу; комерційних і державних організацій постачання; підприємств — постачальників; які забезпечують будівництво по замовленням, у порядку оптової або мілкодрібної торгівлі, а також по прямим господарським зв’язкам. Така схема обумовлена специфікою будівництва, яка полягає у слідуючому: значній різноманітності типів будівель і споруд, що зумовлює різний склад матеріальних ресурсів і обладнання, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт в залежності від призначення споруджуємих об'єктів; в змінах кількості і асортименту необхідних матеріалів, конструкцій і виробів по окремих періодах в залежності від етапів спорудження об'єкту, в нерівномірності обсягів виконуємих будівельно-монтажних робіт по періодах року під впливом кліматичних умов, наслідком чого є суттєві відмінності у споживанні матеріалів і виробів на протязі року; у розсередженності об’ектів будівництва на значні відстані від центрів управління, що обумовлює труднощі в організації забезпечення будівництва; в змінах місця знаходження будівельних організацій в зв’язку з переходом з одного будівельного майданчика на інший, що обумовлює необхідність створення тимчасових складських приміщень і змін схем транспортування матеріальних ресурсів.

Особливістю планування організації постачання будівництва є те, що матеріально-технічні ресурси надходять з трьох джерел: генпідрядних і субпідрядних будівельних організацій, а також замовника. Кожна з сторін поставляє матеріали, вироби, конструкції і обладнання відповідно з правилами про домовленості підряду, договорів про взаємостосунки учасників будівництва.

Індустріалізація і спеціалізація будівництва обумовила створення системи виробничо-технологічної комплектації (ВТК), найбільш прогресивної і економічної форми галузевого постачання. Матеріально-технологічне забезпечення, яке здійснюється ВТК, передбачає поставку на будівництво конструкцій, виробів, матеріалів і інженерного обладнання технологічними комплектами і в відповідності з технологією і строками будівельно-монтажних робіт (БМР). При організації комплектної поставки необхідно передбачати: комплектування необхідними матеріально-технічними ресурсами (незалежно від джерел і порядку їх надходження) будинків, споруд, вузлів, секцій, поверхів, приміщень, підвищення інженерної готовності виробів, інженерного обладнання і постачання їх на будівництво у комплекті з необхідними кріпильними матеріалами і іншими готовими для використання супутніми вспоміжними матеріалами і виробами.

Концентрація матеріально-технічних ресурсів будівельно-монтажних організацій в управліннях виробничо-технологічної комплектації (УВТК) обумовлює необхідність в створенні механізованих складів, підрозділів по виробничій переробці матеріальних ресурсів і їх підготовці до застосування на будівельних об'єктах. Можливість підвищення продуктивності і ефективності діяльності УВТК є створення в їх складі високомеханізованих, оснащених сучасним обладнанням виробничо-комплектовочних баз. Склад таких баз визначається трьома головними видами діяльності управлінь виробничо-технологічної комплектації: постачання, виробництво і комплектування. УВТК організує постачання на виробничо-комплектовочні бази (ВКБ) матеріалів при складській формі постачання і надходження конструкцій, деталей і виробів з підприємств — виготівників та об'єкти будівництва при транзитній формі постачання. Значну частину постачальницької діяльності УВТК являє складська переробка матеріалів, у тому числі їх розвантаження, сортування, маркування, складування, зберігання на складах і виробничо-комплектовочних базах.

Виробнича діяльність УВТК складається з виготовлення нетипової і несерійної продукції, переробці матеріалів і напівфабрикатів, підвищення технологічної готовності виробів і деталей, виконання вспоміжних виробничих процесів таких як зварювання і інших.

Діяльність по технологічній комплектації полягає у формуванні комплектів матеріалів, напівфабрикатів і виробів, їх контейнеризації і пакетуванні і централізованій доставці комплектів у робочу зону об'єктів будівництва або у зону робочих місць у відповідності з технологією і графіками виконання будівельно-монтажних робіт.

Структура ВКБ визначається в залежності від умов здійснення будівельно-монтажних робіт, програми і видів будівництва, ступені індустріалізації будівництва і спеціалізації будівельних підрозділів і підприємств виробничої бази будівництва.

В складі ВКБ УВТК можуть бути наступні цехи і участки: цех залізобетонних виробів; який включає полігон залізобетонних виробів, бетонорозчинний вузол, арматурний і плотницький участки, вузол сухих сумішей; цех опоряджувальних матеріалів, який включає участок по розрізанню шпалер і технічної тканини, участок виготовлення шпаклівки, замазки і крейдяних паст, участок комплектації, цех загальнобудівельних і ізоляційних матеріалів, який включає участок розрізання скла, участок виготовлення теплоізоляційних пакетів і вентиляційних коробів, участок виготовлення мастики; цех столярних і погонажних виробів, який складається з участків виготовлення нетипових столярних виробів, розрізання погонажа і плит, виготовлення паркету, комплектації столярних виробів; цех металовиробів, який складається з участків по виготовленню виробів з оцинкованої сталі, нестандартних металовиробів: цех сантехнічних і електротехнічних виробів, який має у своєму складі участки комплектації санітарно-технічних виробів і газових плит, комплектації електротехнічних виробів; центральний комплектовочний участок, який складається із складів для зберігання заповнених і порожніх контейнерів і майданчика для завантаження контейнерів на транспортні засоби.

Складське господарство складається з території; будов і споруд для зберігання матеріальних ресурсів; пристроїв і обладнання для їх переробки на складах; вимірювального і протипожежного обладнання. Складське господарство призначене для накопичення запасів матеріалів, конструкцій, сировини, палива і забезпечення безперервного постачання і комплектування ними об'єктів будівництва, раціональної організації вантажо-розвантажувальних робіт, раціонального використання складських приміщень і експлуатації складського обладнання; здійснення підготовки матеріально-технічних ресурсів для використання, забезпечення зберігання матеріальних цінностей. Склади класифікують по наступним ознакам: призначенню, умовам зберігання вантажів; типу будов і споруд, спеціалізації, засобів складської переробки.

По призначенню склади підрозділяють на: центральні - склади, обслуговуючі одну або декілька будівельних організацій, звідки матеріали направляються на участкові і приоб'єктні склади, а також в цехи для переробки і комплектації; участкові - призначені для зберігання обмеженої кількості продукції визначеної будівельної організації, приоб'єктні - створюють на будівельних майданчиках, і вони складаються з відкритих складських майданчиків у зоні дiї вантажно-підіймальних механізмів.

По умовам зберігання розрізняють закриті, напівзакриті, відкриті і змішані склади. По типу будівель і споруд розрізняють склади постійні і тимчасові. До постійних складів відносять: центральні склади і на промислових підприємствах, до тимчасових — участкові і приоб'єктні склади.

По спеціалізації склади диференціюють на універсальні і спеціалізовані. В універсальних складах зберігають різні види матеріальних ресурсів широкої номенклатури. У спеціалізованих (силоси, бункери, тощо) — зберігають окремі види матеріалів обмеженої номенклатури або визначений вид матеріалів, у тому числі спеціальних (паливно-мастильні, хімічні тощо).

По засобам складської переробки розрізняють механізовані, комплексно — механізовані і автоматизовані склади. Для здійснення необхідних операцій склади мають підіймально-транспортне обладнання, стелажі, ваговимірювальне і протипожежне обладнання.

Розрізняють механізовані, комплексно-механізовані, автоматизовані і комплексно-автоматизовані вантажно-розвантажувальні і складські роботи. Комплексна механізація і автоматизація вантажо-розвантажувальних робіт і складських операцій забезпечує високу продуктивність і ефективність робіт, надійність і безпечність їх виконання, дозволяє скоротити простій транспортних засобів, прискорити комплектацію і доставку матеріалів і конструкцій споживачам, що є одним з головних резервів прискорення обертаємості матеріальних ресурсів і зменшення потреби в них.

Кількість сипких матеріалів, що зберігаються окремо на складі, визначається видом і маркою бетона, продуктивністю та режимом роботи підприємства, умовами поставки матеріалів, видом транспорту, режимом його роботи, відстанню транспортування і визначається за формулою:

(1. 1)

Qск — кількість визначеного типу сировинних матеріалів, що необхідно зберігати на складі, м3 або тони;

Qпл — кількість матеріалу, необхідного для виробництва заданого об'єму готової продукції підприємством за одну добу, м3 або тонах;

дзап — норма запасу матеріалу на складі, діб, ОНТП-07−85

К1 * коефіцієнт нерівномірності надходження матеріалів на складі, рівний 1.5 для залізничного і 1.3 для автомобільного транспорту (ОНТП 07−85);

К2 — коефіцієнт нерівномірності споживання на підприємстві матеріалів рівний 1.5.

При визначенні габаритів і місткості складів враховується кількість і вид

матеріалу, призначених для зберігання, норма складування, а також способів здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт на складі.

Місткість складів бункерного типу, що використовується для зберігання заповнювачів і цементу визначається по формулі:

(1. 2)

а — довжина сторони верхнього квадратного отвору, м

в — довжина сторони випускного отвору, м

h — висота бункера, м

Кількість бункерів, потрібних для зберігання необхідної кількості конкретних матеріалів по видам і фракціям визначається по формулі:

(1. 3)

де — N — кількість бункерів, од

Vбун — місткість бункера, м3

Для забезпечення достатнього фронту робіт під час розвантаження прибуваючих на склад штабельного типу заповнювачів розраховується довжина розвантажувального фронту, яка не повина бути більшою, ніж довжина складу.

(1. 4)

L — довжина розвантажувального фронту, яка дорівнює довжині штабельного складу для зберігання конкретного виду матеріалу, м;

Птр— кількість одночасно розвантажуемих транспортних засобів;

l — довжина транспортного засобу, м (c-залізничного-24; автомобільного-6.)

c — відстань між транспортними засобами при встановлені їх під розвантаження, яка становить для залізничного транспорту — 1. 5 м; для автомобільного — 1м — при встановлені автомобілей перпендикулярно фронту розвантаження і 2. 5м — при встановлені їх вздовж фронта розвантаження.

Ширину штабельного складу для зберігання конкретного матеріалу визначають по формулі:

(1. 5)

де В — ширина складу" м;

К — коефіцієнт використання площі складу, який дорівнює 0. 8;

— кут природнього нахилу матеріалу, який умовно прийнятий однаковим для

піску, щебня і керамзиту ідорівнює 45°.

Підвищення ефективності будівельного виробництва в значній мірі залежить від покращання організаційних форм експлуатації будівельних і транспортних машин. При цьому вибір конкретної форми залежить від об'ємів і структури будівельно-монтажних робіт, виду споруджуємих об'єктів, рівня спеціалізації будівельно-монтажних організацій, територіальній концентрації будівництва, кількості будівельних і транспортних машин і структури їх парку. В теперішній час діють декілька організаційних форм управління будівельно -транспортними машинами.

При першій — усі машини знаходяться на балансі будівельної організації. Обслуговуванням і експлуатацією машин керує підрозділ головного механіка. По замовленням будівельників будівельно-транспортні машини виділяють на об'єкти. При такій формі існують труднощі, які пов’язані з тим, що відносно невелика кількість різної техніки потребує відносно великої номенклатури запасних частин.

При другій формі організації машини знаходяться на балансі управлінь механізації, які входять в склад генпідрядних будівельних організацій. У цьому випадку будівельні організації отримують машини на умовах аренди або підряду.

Найбільш ефективно будівельно-транспортні машини в будівельному комплексі використовуються в тому випадку, коли вони знаходяться на балансі підприємств механізації; які входять в склад матеріально-технічної бази будівництва. Такі підприємства або управління виконують будівельно — монтажні роботи механізованим способом, здійснюють експлуатацію будівельних машин і збільшення їх парку, виконують усі види ремонтів і технічного обслуговування машин, ведуть перебазування будівельних машин з одного будівельного об'єкту на інший, удосконалюють нові зразки обладнання. Структура підприємств механізації залежить від конкретних умов будівництва. В склад таких підприємств або управлінь механізації можуть входити ремонтно — механічний завод. По спеціалізації виробничих підрозділів управління механізації підрозділяються на спеціалізовані і змішані.

Важливість ефективного використання транспортних засобів у будівництві обумовлюється тим, що витрати на транспортування вантажів складають 16… 18% вартості будівельно-монтажних робіт. Найбільш масовим видом транспорту у будівництві є автомобільний, питома вага якого у витратах на транспортування вантажів для будівництва складає 75… 80%. В залежності від виду вантажів, умов і відстаней для перевезень використовують різні автотранспортні засоби: бортові автомобілі, автосамоскиди, спеціалізовані автомобілі для різних будівельних конструкцій і обладнання, автопоїзди. Перевезення збірних залізобетонних виробів здійснюється спеціальними транспортними засобами.

Найбільш ефективно автомобільний транспорт використовується у будівників в тому випадку, коли він знаходиться на балансі автотранспортних підприємств, які входять в склад матеріально-технічної бази будівництва.

В будівництві також застосовують контейнерну і пакетну систему постачання вантажів, залізничний транспорт.

3. Класифікація і структура підприємств виробничої

бази будівництва

Виробничу базу будівництва складають промислові підприємства, які виготовляють промислову продукцію для потреб будівництва і організаційно входять до складу будівельних корпорацій, фірм, компаній. Так наприклад, у цей час на Україні діє більш як 500 заводів по виробництву бетону і залізобетону, які є складовими виробничої бази будівництва. Підприємства по виготовленню будівельних матеріалів, наприклад цементу, не входять в склад виробничої бази будівництва, але входять в склад матеріально-технічної бази будівельного комплексу держави.

В залежності від виду продукції, яку виготовляють підприємства виробничої бази будівництва вони підрозділяються на спеціалізовані, які виробляють один вид якоїсь продукції (наприклад залізобетонні вироби), комбіновані, які виготовляють різноманітну продукцію наприклад: асфальтобетонні суміші і столярні вироби; підприємства, які виготовляють різні види продукції із порідненої сировини (будівельні розчини, залізобетонні вироби).

В залежності від рівня підпорядкування підприємства виробничої бази підрозділяють на: — корпораційного підпорядкування (наприклад, «Днiпро-дзержинськзалізобетон» і деякі інші підприємства по виробництву залізобетонних конструкцій, які входять в склад державної корпорації «Укрбуд»; - фірмового підпорядкування.

Існують підприємства, які входять в склад будівельно-монтажних організацій.

В зв’язку з зміною умов господарювання мають місце і зміни в організації підприємств виробничої бази будівництва. Вони в першу чергу відносяться до зміцнення фінансових і юридичних підрозділів підприємств; створенню на підприємствах підрозділів маркетингу.

Виробнича структура підприємств, під якою мається на увазі склад його виробничих підрозділів, їх розміщення у просторі і взаємодія також змінюються при зміні умов господарювання. Це обумовлена тим, що на виробничу структуру підприємств, впливають характер виробляємої продукції та технологія їх виготовлення, ступінь спеціалізації підприємства і форми його кооперування з іншими підприємствами, обсяги виробництва. В залежності від останніх підприємства підрозділяють на категорії: Наприклад завод, який спроможний виготовляти 100. 150 тис. м3 залізобетонних і бетонних виробів в рік відноситься до 1-ї категорії, 50… 100 тис. куб. м3 — 2-ї і меньш 50 тис. куб. м3 — 3-ї категорії.

В зв’язку з тим, що у процесі виготовлення продукції сировина підлягає різним видам обробки, а також тим, що поряд з головною для даного виробництва продукцією, виготовляють ще декілька видів, в тому числі таку, яка потрібна для функціонування виробництва, в склад підприємств виробничої бази будівництва входять декілька цехів або малих підприємств.

Цехом називають промисловий підрозділ, який організаційно входить в склад підприємства і де виготовляють окремі види продукції, напівфабрикати, або виконують спеціальні види робіт (енергоцех, транспортний цех та інші). Цехи підрозділяють на головні, допоміжні та підсобні.

В головних цехах виконується переробка вихідної сировини, напівфабрикатів та інших матеріалів в головну продукцію для цього виробництва. Допоміжні цехи забезпечують головні електроенергією, парою, стислим повітрям. В них виконують ремонт технологічного, енергетичного та іншого обладнання. До допоміжних цехів відносять транспортний цех, у якому здійснюється весь комплекс вантажно-вивантажувальних робіт, організується праця транспортних засобів. У деяких випадках замість транспортних цехів підприємства разом з установами «Укрзалізниці» створюють ППЗТ (промислові підприємства залізничного транспорту), які співпрацюють з підприємствами на основі договорів і контрактів.

В підсобних цехах здійснюють виготовлення вузлів, або напівфабрикатів для головного виробництва. В теперішній час прогресивним є утворення на місці підсобних цехів малих підприємств різної форми власності, які співпрацюють з головним підприємством на основі договорів і контрактів. В таких цехах можуть здійснювати промислове знешкодження відходів головного виробництва.

Цех має ділянки або відділення, за якими закріплюється визначена кількість технологічного обладнання і склад робітників. Відділення можуть підрозділятись на заготовчі, опоряджування, компресорне та інші.

Виробничі цехи організують по функціональним (технологічним) прикметам (наприклад арматурний цех, бетонозмішувальний цех, формувальний), або по видам продукції (цех по виробництву внутрішніх стінових панелей та інші). При предметній спеціалізації цехи орієнтуються на масове виготовлення одного або кількох видів однорідної продукції по потоково-конвейєрній схемі з застосуванням засобів автоматизації і комплексної механізації.

В склад підприємств входять склади сировини, напівфабрикатів, виробленої продукції; матеріально-технічного забезпечення, які повинні забезпечити функціонування підприємства в умовах не ритмічного постачання.

Важливою складовою частиною підприємств є міжцеховий і цеховий транспорт з необхідними засобами для його експлуатації (гараж, розвантажувальні площадки).

На підприємствах виробничої бази будівництва застосовують різні організаційні форми організації праці. Потокове виробництво — це одна з форм організації технологічного процесу, яка базується на застосуванні усіх основних принципів його побудови: спеціалізації; пропорційності і паралельності, прямоточності, безперервності, ритмічності і автоматизації.

Спеціалізація сприяє підвищенню рівня використання обладнання і оснастки, зниженню собівартості продукції; підвищенню продуктивності ліній.

Технологічні лінії на підприємствах виробничої бази будівництва можуть бути вузькоспеціалізованними (при масовому виробництві продукції) або багатопредметними (при одиничному або серійному виробництві продукції).

Пропорційність — це рівна пропускна спроможність усіх технологічних постів за одиницю часу. Для визначення пропорційності і продуктивності агрегатів усього процесу необхідно виходити із співвідношень часткового і загального циклів технологічної лінії. Паралельність — це паралельне виконання робіт, що дозволяє скоротити тривалість технологічного процесу.

Прямоточність забезпечує найкоротший шлях проходження виробів і обладнання по усім технологічним постам. Безперервність передбачає організацію процесу з мінімальними міжопераційними перервами.

Безперервність процесу в першу чергу залежить від пропорційності, пропускної здатності технологічних постів за одиницю часу. В відповідності з цим технологічні лінії можуть бути безперервно-потоковими і перервно-потоковими.

Ритмічність технологічного процесу обумовлює виробництво продукції в відповідності з графіками і через визначені відрізки часу. Механізація і автоматизація процесів можуть бути частковими або повними.

На підприємствах збірних виробів і конструкцій мають місце два основних вида потокової організації I — з рухом предметів праці; II — знарядь виробництва. При першому виді організації технологічні пости спеціалізуються на виконанні визначеної групи операцій і обладнуються стаціонарними агрегатами і станками. Предмети праці разом з технологічною оснасткою рухаються по лінії від одного технологічного поста до іншого. При потоковій організації II виду для забезпечення необхідної потужності створюються визначена кількість технологічних постів на кожному із яких виконуються послідовно усі операції до повного виготовлення виробів без його переміщення. На відміну від 1 виду поточність виробництва забезпечується рухом спеціалізованих ланок робітників і знарядь праці по усім технологічним постам.

Характерним для I виду поточної організації технологічного процесу є агрегатний спосіб виробництва. При такому способі технологічні пости спеціалізовані і обладнані спеціалізованими агрегатами. Рух предметів праці здійснюється за допомогою мостових та інших кранів, що як правило, не забезпечує примусовий ритм перервно-потокової лінії Для організації безперервно-потокової лінії з примусовим ритмом їх праці використовують спеціалізовані технологічні транспортні засоби пульсуючої дії, у вигляді конвеєрів. Конвеєрні лінії - це найбільш перспективний спосіб організації промислового виробництва масової і дрібної продукції. Конструктивно конвеєри виготовляють таким чином, що предмети праці - незавершена продукція в процесі її виготовлення переміщується на рухомих безперервних стрічках або формах, вагонетках.

Характерним для II виду поточної організації технологічного процесу є стендовий спосіб, який забезпечує виготовлення великогабаритних виробів малими партіями на коротких і довгих стендах. Удосконалення цього способу привело до створення високопродуктивних агрегатів — касет. Касетні стенди з рухомими і стаціонарними щитами з кільцевим або паралельним переміщенням стінок дозволяють виробляти масову продукцію. Найбільше розповсюдження касетний спосіб отримав у крупнопанельному будинкобудуванні.

Виробнича потужність технологічної лінії залежить від продуктивності окремих агрегатів, які входять в її склад; часу, на протязі якого обладнання працює у розглядаємому періоді.

Для підприємств по виробництву залізобетонних виробів головним обладнанням є формувальне, від продуктивності якого'^залежить потужність технологічної лінії.

Продуктивність формувального агрегату (Рф ум) при виробництві на протязі року однакових виробів визначають по формулі:

(1. 6)

де Тс — час роботи агрегату за добу (8,16,24, год. відповідно при 1,2 і Зх змінній роботі);

С — кількість робочих діб за рік (247 діб);

tф - тривалість циклу формування виробів з урахуванням підготовчих операцій, хвилин;

gф - об'єм виробів, які виготовляють за один цикл, м;

К1- коефіцієнт технічного використання формувального обладнання, який дорівнює 0,9.

При виробництві на одній лінії на протязі року різних виробів для визначення її потужності враховують питому вагу часу на виробництво окремих виробів в загальному часі роботи лінії за рік.

При визначенні потужності підприємства сумують потужність його технологічних ліній.

Підвищення ефективності діяльності підприємств виробничої бази будівництва можливе за рахунок інтенсифікації виробництва. Головними шляхами і методами, що можуть забезпечити інтенсифікацію виробництва є підвищення технічного рівня виробництва, його реконструкція і технічне переозброєння. Технічний рівень виробництва підвищується за рахунок підвищення насиченості виробництва технічними засобами, зменшенням питомих витрат матеріалів. Одним із основних методів інтенсифікації промислового виробництва є здійснення технічної реконструкції з застосуванням досягнень науково-технічного прогресу. При реконструкції здійснюють повне або часткове переобладнання виробництва без будівництва нових і розширення діючих цехів основного виробництва. Технічне переозброєння здійснюють за рахунок впровадження нової техніки і технології; модернізації і автоматизації виробничих процесів. Подальше удосконалення організації підприємств виробничої бази будівництва і їх управління буде сприяти підвищенню ефективності діяльності усього будівельного комплексу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Антоненко Г. Я. Организация, планирование и управление пред-приятиями строительных изделий и конструкций. К.: Вища школа, 1989.

Артемьева И. Н. Алюминиевые конструкции. М.: Стройиздат, 1985.

Артемьева И. Н. Алюминий в строительстве. М.: Стройиздат, 1979.

Арумбид Ж., Дюрье М. Органические вяжущие и смеси для дорожного строительства. М.: Минавтотранс и автодор., РСФСР, 1971.

Атаев С. С. Технология индустриального строительства из монолитного бетона. М. :Стройиздат, 1989.

Баженов Ю. М. Технология бетона. М: Высшая школа, 1987.

Баженов Ю.М., Комар А. Г. Технология бетонных и железобетонных изделий. М. :Стройиздат, 1984.

Байков В.Н., Сигалов Э. Е. Железобетонные конструкции. М.: Стройиздат, 1985.

Бакка М.Т., Кузьменко О. Х. Видобування природного каменю. 4.2. К. :УСДО, 1994.

Бастрыкин А. Н. Организация промышленных предприятий строительной индустрии. М.: Высшая школа, 1983.

Беленя Е. И. Металлические конструкции. М., Стройиздат, 1986.

Беляев Б. И. Применение алюминия и его сплавов в строительстве. М., Стройиздат, 1984.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой