Конкурентоспроможність підприємства та методи її оцінювання

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Конкурентоспроможність підприємства та методи її оцінювання

План

  • Вступ
    • Конкуренція як економічне явище
    • Методи оцінки конкурентоспроможності підприємства
    • Показники і оцінка конкурентоспроможності підприємства «ТОВ «ТММ»
    • Аналіз конкурентоспроможності підприємства (аналіз прибутку і рентабельності)"ТОВ «ТММ»
    • Фактори які впливають на підвищення конкурентоспроможності підприємства «ТОВ «ТММ»
    • Шляхи покращення
    • Висновки
    • Список використаних джерел
    • Додатки

Вступ

Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і об'єднуються єдиним поняттям — ринок.

За визначенням ринок — це організована структура, де «зустрічаються» виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів (попитом називається кількість товару, яку споживачі можуть купити за певною ціною) і пропозиції виробників (пропозиція — це кількість товару, яку виробники продають за певною ціною) встановлюються і ціни товарів, і обсяги продаж. При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників (продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесі обміну загального еквіваленту вартості (грошей) на якийсь товар. Ця кількість виробників і споживачів, характер і структура відносин між ними визначають взаємодію попиту і пропозиції.

Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції (competition). Конкуренція — це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. Предметом конкурентного суперництва на ринках є частки ринку, контрольовані тими чи іншими товаровиробниками. Конкурентна боротьба — це динамічний процес. Он сприяє ліпшому забезпеченню ринку товарами.

В якості засобів в конкурентній боротьбі для поліпшення своїх позицій на ринку компанії використовують, зокрема, якість виробів, ціну, сервісне обслуговування, асортимент, умови поставок і платежів, рекламу.

Предметом конкуренції є товар або послуга, за допомогою якого фірми-конкуренти прагнуть завоювати визнання на ринку й дістати прибуток. Об'єктом же конкуренції виступає споживач і покупець, які можуть вирішити долю того або іншого товару або послуги. Метою конкурентної боротьби є закономірна, гідна перемога за рахунок високої оцінки споживачем конкурентоспроможності запропонованого товару (послуги).

У цьому зв’язку, залежно від того, про який різновид конкуренції йде мова, існують різні, критерії й оцінка конкурентоспроможності. Так, із ціновою конкуренцією прийнято пов’язувати економічну складову конкурентоспроможності, а з неціновою конкуренцією — маркетингову й комерційну. Різні й фактори, впливаючи на які можна підвищити рівень конкурентоспроможності продукції. Для того щоб прогнозувати можливість перемоги фірми в конкурентній боротьбі, необхідно вміти визначити кількісно і якісно як її здатність — конкурувати, так і конкурентоспроможність.

Актуальність проблеми конкурентоспроможності українських товарів особливо зросла в цей час, коли наша економіка переходить до ринкових відносин. На сучасному етапі розвитку представляється також актуальним визначення рівня конкурентоспроможності промислової продукції на внутрішньому й зовнішньому ринках. Ця проблема має кілька аспектів, включаючи вибір критерію оцінки рівня конкурентоспроможності, встановлення взаємозв'язку ціни і якості, економічного ефекту й ціни споживання продукції.

При виборі критерію конкурентоспроможності використовуються безліч методик. Це пояснюється різними підходами й складністю оцінки рівня конкурентоспроможності. В сучасних умови, роботи підприємств вважається за необхідне застосування іншого підходу до оцінки властивостей конкурентоспроможності продукції, її сучасного осмислення. Головне — це необхідність вивчення розглянутої проблеми з позиції системного підходу.

Метою цієї роботи є вивчення стану конкурентоспроможності підприємства. На основі цього в роботі поставлені наступні завдання:

розкрити економічний зміст конкурентоспроможності і її оцінки;

проаналізувати складові та фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства;

розробити пропозиції по підвищенню рівня конкурентоспроможності підприємства.

Об'єктом дослідження в роботі є конкурентоспроможність підприємства.

Предметом дослідження є процес формування та підвищення рівня конкурентоспроможності.

Конкуренція як економічне явище

Конкуренція — економічне змагання виробників однакових видів продукції на ринку за залучення більшої кількості покупців та одержання максимального доходу в короткостроковому або довгостроковому періодах. Основа конкурентних відносин — свобода вибору — реалізується у формі прагнення кожного одержувати для себе особисто грошовий доход. Конкуренція означає наявність на ринку великої кількості незалежно діючих продавців і покупців.

Широке розсіювання економічної влади, що становить основу конкуренції, регулює використання цієї влади й обмежує можливості зловживання нею.

Чиста конкуренція виникає, коли численні продавці займаються продажем однорідного продукту, й на ринку немає продуктової диференціації.

Здійснена конкуренція — це чиста конкуренція + мобільність ресурсів усередині ринку й відсутність бар'єрів на вхід і вихід учасників.

Ефективна конкуренція — покупці й продавці оперують незалежно у вільній конкурентній системі.

У процесі конкурентної боротьби учасники переслідують однакові цілі - максимізація прибутку за рахунок завоювання переваг споживачів. Однак способи й шляхи досягнення цієї загальної мети різні. Тому в конкурентній боротьбі перемагає той, хто раніше від інших домігся певних конкурентних переваг і захопив стійкий сегмент ринку. Але завоювання переваг — це тільки початок, набагато складніше втриматися на ринку, зберігаючи свої первісні позиції [51].

Теорія конкуренції була узагальнена Адамом Смітом у праці «Дослідження про природу й причину багатства народів» (1776).

Новизна теорії конкуренції А. Сміта полягає в тому, що він уперше:

сформулював поняття конкуренції як суперництва, що підвищує ціни (при скороченні пропозиції) і знижує ціни (при надлишку пропозиції);

сформулював головний принцип конкуренції - принцип «невидимої руки», відповідно до якого «смикаючи» за ниточки маріонеток — підприємців, «рука» змушує їх діяти відповідно до якого-небудь «ідеального» плану розвитку економіки, безжалісно витісняти фірми, зайняті виробництвом непотрібної ринку продукції;

відпрацював теоретично дуже тонкий і гнучкий механізм конкуренції, що об'єктивно врівноважує галузеву норму прибутку, приводить до оптимального розподілу ресурсів між галузями. Тонкість механізму конкуренції полягає в тому, що при скороченні попиту на товар найбільші труднощі випробовують фірми, що випускають неякісну або занадто дорогу продукцію. Гнучкість механізму конкуренції проявляється в його миттєвій реакції на будь-які зміни обстановки в зовнішньому середовищі. Швидко адаптуються до середовища мобільні фірми;

визначив основні умови ефективної конкуренції, що включають наявність великої кількості продавців і покупців, що вичерпує інформацію, мобільність використовуваних ресурсів, неможливість кожного продавця впливати на зміну ринкової ціни товару (при збереженні його якості або якості сервісу);

розробив модель посилення й розвитку конкуренції, довів, що в умовах ринкових відносин можливо максимальне задоволення потреб споживачів і найкраще використання ресурсів у масштабі суспільства в цілому.

Певний внесок у розвиток теорії конкуренції Адама Сміта зробили Д. Рікардо, Д.С. Міль, Дж. Робінсон, Дж. Кейнс, Й. Шумпетер, П. Хейне, Ф. А. Хайек, Ф. Найт, К. Р. Макконелл, С. Л. Брю, М. Портер, Г. Л. Азоєв, Ю.І. Коробів, Л. Г. Раменський, Д. Ю. Юданов та інші вчені.

Щоб глибше зрозуміти сутність конкуренції, дамо її визначення, сформульовані деякими авторами [51].

«Конкуренція є прагнення якнайкраще задовольнити критерії доступу до рідких благ», — вважає сучасний американський економіст П. Хайне.

Ф. Найт визначає конкуренцію як ситуацію, в якій конкуруючих одиниць багато й вони незалежні.

К.Р. Макконелл і С. Л. Брю вважають, що конкуренція — це наявність на ринку великої кількості незалежних покупців і продавців, можливість для покупців і продавців вільно виходити на ринок і залишати його.

И. Шумпетер визначав конкуренцію як суперництво старого з новим, з інноваціями.

Нобелівський лауреат з економіки 1974 p., австрійський учений Фрідріх А. фон Хайек відзначає, що конкуренція — процес, за допомогою якого люди одержують і передають знання. На його думку, на ринку тільки завдяки конкуренції приховане стає явним.

Конкуренція веде до кращого використання здатностей і знань. Більша частина досягнутих людських благ отримана саме шляхом змагання, конкуренції.

Конкуренція потребує раціонального поводження як умови перебування на ринку. Конкуренція стимулює раціональність.

Конкуренція не може функціонувати серед людей, позбавлених підприємницького духу. Конкуренція — особливий метод виховання розумів, великих винахідників і підприємців.

Прихильники традицій не повинні нав’язувати іншим свою ворожість до нововведень. Збиток терплять консерватори, що роблять опір новому.

Конкуренція — процес доведення правоти меншостей новаторів.

Конкуренція підсилює ефективність, змінює звички, закликає до більшої уважності, що зовсім даремно в безконкурентних умовах.

Конкурентів ми сприймаємо з роздратуванням, тому що вони заважають нам спокійно жити [51].

У своїй книзі «Міжнародна конкуренція» М. Портер відзначає, що конкуренція — динамічний процес, що розвивається, безупинно мінливий ландшафт, на якому з’являються нові товари, нові шляхи маркетингу, нові виробничі процеси й нові ринкові сегменти.

Г. Л. Азоєв під конкуренцією розуміє суперництво на якому-небудь поприщі між окремими юридичними або фізичними особами (конкурентами), зацікавленими в досягненні однієї й тієї ж мети.

А.Ю. Юданов стверджує, що ринкова конкуренція — боротьба фірм за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, що ведеться ними на недоступних сегментах ринку.

Разом з тим, А. Ю. Юданов вважає, що дотепер у ТММі відсутнє єдине поняття «конкуренція». Учені дотримуються однієї із трьох трактувань конкуренції: поведінкової, структурної, функціональної.

Поведінкове трактування конкуренції - боротьба за гроші покупця шляхом задоволення його потреб.

Структурне трактування конкуренції - аналіз структури ринку для визначення міри свободи продавця й покупця на ринку (форми ринку) і способу виходу з нього.

Функціональне трактування конкуренції - суперництво старого з новим, з інноваціями, коли приховане стає явним.

Аналіз структури й змісту формулювань і трактувань поняття «конкуренція» дає підстави зробити такі висновки:

а) поняття «конкуренція», запропоновані різними авторами, не повною мірою відповідають вимогам системності й комплексності, тобто вони характеризують тільки один з безлічі аспектів конкуренції, установлених А. Смітом і самими авторами, кожний у своїй галузі дослідження;

б) різноманіття підходів до формулювання поняття: один автор під конкуренцією розуміє суперництво (боротьбу) фірм, тобто юридичних осіб, інші - суперництво фізичних осіб, треті - як наявність на ринку достатньої кількості продавців і покупців, четверті - ситуацію, п’яті - прагнення, шості - процес і т.д. ;

в) наведені поняття не охоплюють конкуренцію серед будь-яких соціальних, виробничих і біологічних систем;

г) поняття не відображають конкуренцію як єдність статики й динаміки суперництва, виживання систем у заздалегідь заданих або невизначених умовах;

ґ) поняття не пов’язані із законодавством.

З урахуванням розглянутих зауважень пропонується таке визначення: конкуренція — процес управління суб'єктом своїми конкурентними перевагами для одержання перемоги або досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами за задоволення об'єктивних або суб'єктивних потреб у рамках законодавства або в природних умовах [47].

Конкуренція є рушійною силою розвитку суб'єктів і об'єктів управління, суспільства в цілому.

Як було доведено багатьма економістами, конкуренція є рушійною силою розвитку суспільства, головним інструментом економи ресурсів, підвищення якості товарів і рівня життя населення. Тому конкуренція — дуже складне поняття. Особливо важливо вивчити механізм конкуренції в умовах російської економіки, що тільки починає освоювати цей механізм.

У промислово розвинутих країнах ефективність механізму конкуренції визначається не повнотою, глибиною або точністю терміна «конкуренція», а дією «невидимої руки» А. Сміта. Україна в силу відомих політичних причин у цьому плані залишається ще поки некерованою.

Тому важливо, на початковому етапі побудови механізму конкуренції й забезпечення конкурентоспроможності визначитися з термінами й поняттями. Ми прагнули дотримати принципів системності й комплексності формування терміна «конкуренція».

На сучасному етапі ТММового розвитку конкуренція як рушійна сила змушує виробників товарів постійно шукати нові шляхи підвищення їхньої якості, зниження ціни, підвищення якості сервісу. У зв’язку з дефіцитністю ресурсів постає нова проблема — економія ресурсів у споживачів товарів за рахунок спрощення їхньої конструкції й підвищення якості. Вважаємо, що в XXI ст. це завдання буде пріоритетним, тому що наприкінці XX ст. витрати ресурсів у споживачів складної техніки за строк її служби перевищували ціну до п’яти разів у промислово розвинутих країнах і до 20 разів — у країнах, що розвиваються [2].

За ступенем інтенсивності конкуренція може бути:

привабливою, коли в даному сегменті суб'єкт якісніше задовольняє свої потреби або одержує прибутки більші, ніж у попередньому сегменті;

помірною, коли дії суб'єкта конкуренції підтримують конкурентне середовище в даному сегменті ринку;

запеклою для об'єкта конкуренції, коли суб'єкт поглинає, знищує або витісняє об'єкт із даного сегмента;

запеклою для суб'єкта конкуренції, коли об'єкт (конкурент) поглинає, знищує або виганяє суб'єкт із даного сегмента.

Форми конкуренції:

предметна — конкуренція між товарами однієї асортиментної групи, між аналогічними об'єктами, що задовольняють ту саму потребу;

функціональна — конкуренція між товарами (об'єктами) — замінниками.

Методи конкуренції на основі:

критерію підвищення якості товару (нецінова);

критерію підвищення якості, сервісу товару;

зниження ціни (цінова);

зниження експлуатаційних витрат у споживача товару;

використання всіх конкурентних переваг об'єкта й суб'єкта (інтегральна).

Конкуренція може відбуватися на таких рівнях:

місцевому (у групі, відділі, організації й т.п.);

регіональному (районі, місті, області й т.п.);

національному (у країні);

міжнаціональному (у декількох країнах);

глобальному (у ТММовому масштабі, без конкретних країн).

Фактори, що впливають на конкурентну боротьбу:

розмір ринку — чим більший, тим сильніші конкуренти;

темпи зростання ринку — швидке зростання полегшує проникнення на ринок;

потужності - зайві потужності призводять до падіння цін;

перешкоди для входу або виходу з ринку — бар'єри захищають позицію фірми, їхня відсутність робить ринки уразливими для проникнення туди неконкурентоспроможних новачків;

ціна;

рівень стандартизації товарів — покупці мають перевагу, тому що їм легко перейти з одного товару на інший;

мобільні технологічні модулі;

вимоги до розмірів необхідних капітальних вкладень — тверді вимоги підвищують ризик, створюють додаткові бар'єри входу — виходу;

вертикальна інтеграція підвищує вимоги до розмірів капіталу, призводить до сильних розходжень у конкурентоспроможності й витратах на виробництво — інтегрованих, частково інтегрованих і неінтегрованих фірмах;

економія на масштабі - збільшує частку ринку, необхідну для досягнення конкурентоспроможності товару;

швидке відновлення асортименту [17].

Для оцінки чинності конкуренції в галузі застосовують різні методики.

До середини XX ст. сформувалися загальні поняття про сутність конкуренції та її основні рушійні сили, що виявилися У виробленні чотирьох класичних моделях: дійсної (чистої) конкуренції, монополістичної, олігополістичної конкуренції й чистої монополії. Останні три моделі являють собою ринок недосконалої конкуренції.

Механізм ринкового регулювання конкурентних відносин у рамках кожної моделі має свої істотні відмінності. Умовності моделі ранка чистої конкуренції, а також абстрактність її вихідних положень (необмежена кількість підприємств, абсолютний ступінь стандартизації продукції, рівна й гранично мала потужність підприємств) не дав змоги за її допомогою описати реально існуючі ринки. Але ця модель має велике теоретичне значення для вивчення реальних ринків, де конкуренція обмежена різними суб'єктивними й об'єктивними причинами.

Ринки недосконалої конкуренції становлять найбільший інтерес із практичної точки зору, тому що охоплюють переважну більшість виробленої промислової й споживчої продукції. Середовище конкуренції заповнене більшою кількістю дрібних і середніх підприємств, жодне з яких не має значної частки в загальному обсязі продаж [22].

Головна особливість такого ринку — відсутність широко відомих лідерів, що істотно впливають на розвиток умов і тенденцій у галузі.

Основною умовою, за якою працює ринковий механізм, що забезпечує стабільне зростання економіки, розмаїтість асортименту і високу якість товарів та послуг, є ринкова конкуренція.

Формування конкурентних відносин сприяє створенню розвинутого, цивілізованого ринку, що включає сферу виробництва й товарообміну. При цьому конкуренція виконує ряд важливих функцій, серед яких:

визначення ринкової вартості товару в процесі конкурентної боротьби;

стимулювання впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво як інструмент економічної виживаності підприємств й одержання інших переваг перед конкурентами;

відбір у процесі конкуренції найбільш ефективних форм власності й господарювання, виключення її неефективних ланок через механізм банкрутства.

Методи оцінки конкурентоспроможності підприємства

Конкурентний статус організації - це позиція організації в конкурентній боротьбі, своєрідний визначник її положення на ринку. У цьому розумінні конкурентний статус використовується для визначення порівняльних конкурентних позицій організації при формуванні стратегічних позицій за методом «Дженерал Електрік» ~ «МакКінсі».

Конкурентні переваги — це характеристики, властивості товару або торгової марки, які створюють для організації певні переваги над прямими конкурентами. Ці характеристики (атрибути) можуть бути найрізноманітнішими і відносяться як до самого товару (базової послуги), так і до додаткових послуг, що супроводжують базову, до форм виробництва, збуту або продаж.

Основними методами конкурентної боротьби є поліпшення якості, дизайну товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, надання гарантій і післяпродажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати, впровадження заходів інноваційної політики, ефективне рекламування продукції тощо. Поряд з цим використовуються «мирні» методи обмеження конкуренції: таємні угоди про єдину політику цін і поділ ринків збуту, реалізацію крупних науково-технічних проектів, обмін інформацією з різних питань наукової, технічної, ринкової стратегії. Серед неекономічних методів конкурентної боротьби — фінансові махінації та спекуляції цінними паперами, промислове шпигунство, підкуп чиновників державного апарату з метою отримання урядових контрактів, субсидій тощо.

Конкурентоспроможність — це здатність об'єкта, що характеризується отупінню реального чи потенційного задоволення ним певної потреби у порівнянні з аналогічними об'єктами, представленими на даному ринку. Конкурентоспроможність визначає здатність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об'єктами [14].

Конкурентоспроможність організації може бути визначена як комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відображує ступінь переваги сукупності оціночних показників його діяльності, що визначають успіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу, по відношенню до сукупності показників конкурентів.

Конкурентоспроможність організації можна виявити тільки серед групи організацій, які належать до однієї галузі або випускають товари-субститути, тобто конкурентоспроможність е поняттям відносним. Одну й ту ж організацію в межах регіональної стратегічної групи можна визнати конкурентоспроможною, а на ТММовому ринку або його сегменті - ні. Оцінюють конкурентоспроможність організації загалом за умови єдиної стратегічної зони господарювання або кожної зі створених у структурі диверсифікованої організації стратегічної одиниці бізнесу, які діють у конкретній стратегічній зоні господарювання.

Конкурентоспроможність фірми нерозривно пов’язана з впровадженням змін, тобто з процесом реструктуризації. Але здійснення таких змін також має певні особливості. Одноразові, надзвичайні заходи можуть на короткий час поліпшити конкурентоспроможність підприємства, але по-справжньому успішна реструктуризація є тривалим процесом.

Методики визначення та оцінки конкурентоспроможності організації зображена в таблиці 2. 1

Таблиця 2. 1

Критерії та показники конкурентоспроможності організації

Критерії та показники конкурентоспроможності

Роль показника в оцінці

Правило розрахунку показника

1

2

3

1. Показник ефективності виробничої діяльності підприємства (ВД)

1.1 Відносний показник витрат на одиницю продукції (В)

Відображає ефективність витрат при випуску продукції

В = Валові витрати/ Обсяг випуску продукції

1.2 Відносний показник фондовіддачі (Ф)

Характеризує ефективність використання основних виробничих фонді

Ф = Обсяг випуску продукції/Середньорічна вартість основних виробничих фондів

1.3 Відносний показник рентабельності товару (РТ)

Характеризує ступінь прибутковості товару

Рт = Прибуток від реалізації ' 100% /Повна собівартість продукції

1.4 Відносний показник продуктивності праці (ПП)

Відображає ступінь організації виробництва та використання робочої сили

ПП = Обсяг випуску продукції / Середньоспискова чисельність робітників

2. Фінансове положення підприємства (ФП)

2.1 Коефіцієнт автономії (КА)

Характеризує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування

КА = Власні засоби підприємства /Загальна сума джерел фінансування

2.2 Коефіцієнт платоспроможності (КП)

Відображає здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов’язання та визначає ймовірність банкрутства

КП = Власний капітал / Загальні зобов’язання

2.3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КЛ)

Показує якісний склад засобів, котрі є джерелами покриття поточних зобов’язань

КЛ = Грошові засоби та швидкореалізовувані цінні папери / Короткострокові зобов’язання

2.4 Коефіцієнт обігу обігових засобів (КО)

Аналізує ефективність використання обігових засобів. Дорівнює часу, протягом якого обігові засоби проходять всі стадії виробництва та обігу

КО = Виручка від реалізації / Середньорічний залишок обігових засобів

3. Ефективність організації збуту та просування товару (ЕЗ)

3.1 Рентабельність продаж (РП)

Характеризує ступінь прибутковості роботи підприємства на ринку, правильність встановлення ціни

РП = Прибуток від реалізації ' 100%/ Обсяг продаж

3.2 Коефіцієнт затовареністю готовою продукцією (КЗ)

Відображає ступінь затовареності готовою продукцією. Зростання показника свідчить про падіння попиту

КЗ = Обсяг нереалізованої продукції/ Обсяг продаж

3.3 Коефіцієнт загрузки виробничих потужностей (ВП)

Показує ділову активність підприємства, ефективність роботи служби збуту

КМ = Обсяг випуску продукції/Виробнича потужність

3.4 Коефіцієнт ефективності реклами та засобів стимулювання збуту (КР)

Показує економічну ефективність реклами та засобів стимулювання збуту

КР = Витрати на рекламу та стимулювання збуту / Приріст прибутку від реалізації

4. Конкурентоспроможність товару (КТ)

4.1 Якість товару

Характеризує здатність товару задовольняти потребу у відповідності з його призначенням

Комплексний метод оцінки

У зв’язку з тим, що кожний з цих показників має різну ступінь важливості для розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації (ККО), експертним шляхом були розраховані коефіцієнти вагомості кожного критерію та показника [51].

Тоді конкурентоспроможність організації може бути визначена методом середньозваженої арифметичної:

ККО = 0,15ВД + 0,29ФП + 0,23ЕЗ + 0,33КТ (2. 1)

де ККО — коефіцієнт конкурентоспроможності організації; ВД — значення критерію ефективності виробничої діяльності організації; ФП — значення критерію фінансового положення організації; ЕЗ — значення критерію ефективності організації збуту та просування товару; КТ — значення критерію конкурентоспроможності товару.

Усі вказані критерії відповідно можуть бути розраховані таким чином.

ВД = 0,31 В + 0, 19Ф + 0,4РТ + 0,1ПП, (2. 2)

де В — відносний показник витрат виробництва на одиницю продукції;

Ф — відносний показник фондовіддачі;

РТ — відносний показник рентабельності товару;

ПП — відносний показник продуктивності праці.

ФП = 0,29КА + 0,2КП + 0,36КЛ + 0,15КО, (2. 3)

де КА — відносний показник автономії організації;

КП — відносний показник платоспроможності організації:

КЛ — відносний показник ліквідності організації;

КО — відносний показник обіговості обігових засобів.

Е3= 0,37РП + 0,29КЗ +0,21ВП+0,14КР (2. 4)

де РП — відносний показник рентабельності продаж:

КЗ — відносний показник затовареності готовою продукцією;

ВП — відносний показник загрузки виробничих потужностей;

КР — відносний показник ефективності реклами та засобів стимулювання збуту.

Загалом алгоритм розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації передбачає три поступові етапи.

Етап 1. Розрахунок одиничних показників конкурентоспроможності організації та переведення показників 1.1 — 3.4 у відносні величини (бали).

Для переведення цих показників у відносні величини здійснюється їх порівняння з базовими показниками. В якості базових показників можуть виступати:

середньогалузеві показники;

показники будь-якої конкуруючої організації або організації-лідера на ринку;

показники підприємства, котре оцінюється за минулі відрізки часу.

У цілях переведення показників у відносні величини використовується 15-бальна шкала. При цьому значення «5 балів» надається показнику, який гірший за базовий; «10 балів» — на рівні базового; «15 балів» — значення показника більше за базовий.

Етап 2. Розрахунок критеріїв конкурентоспроможності підприємства за формулами, наведеними вище.

Етап 3. Розрахунок коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства.

Така оцінка конкурентоспроможності охоплює всі найбільш важливі оцінки господарської діяльності підприємства, виключає дублювання окремих показників, дозволяє швидко та ефективно отримати картину стану підприємства на галузевому ринку [11].

Розглянутий метод має явні переваги. Він є зручним для використання при дослідженні конкурентоспроможності виробничого підприємства, охоплює основні напрями діяльності такої організації. Разом з тим в його основу закладена експертна оцінка показників вагомості кожного коефіцієнта, а така оцінка не може вважатися абсолютно достовірною.

Показники і оцінка конкурентоспроможності підприємства «ТОВ «ТММ»

Підприємство створено для здійснення підприємницької діяльності учасників з метою отримання прибутку від посередницької діяльності, направленої на задоволення потреб споживачів в товарах.

Основним видом діяльності «ТОВ «ТММ» є реалізація друкованої продукції кількох видавництв, тобто посередницька діяльність.

Основними напрямками діяльності підприємства є:

виробничо-впроваджувальна діяльність;

торгово-закупочна діяльність;

зовнішньоекономічна діяльність.

При здійсненні статутної діяльності підприємство виконує торгово-закупочну діяльність.

Підприємство «ТОВ «ТОМ» являє собою товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Товариством з обмеженою відповідальністю — засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов’язаннями і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Майно товариства з обмеженою відповідальністю формується за рахунок внесків учасників, одержаних доходів і інших законних джерел, і належить його учасникам на праві пайової власності.

Вищім органом управління «ТОВ «ТММ» є збір учасників. В його компетенції знаходяться питання визначення головних напрямів підприємницької діяльності, розгляд і затвердження кошторисів, звітів і балансів, обрання і відгук виконавчого органу і ревізійної комісії, визначення умов оплати праці посадовців, розподіл прибутку і визначення порядку покриття збитків та ін.

Виконавчим органом «ТОВ «ТММ» є директор. В його компетенції знаходяться питання розробки і реалізації цілей, політики і стратегії їх досягнення, а також організація і керівництво поточною діяльністю фірми, розпорядження майном, найом і звільнення персоналу.

Підприємство з моменту державної реєстрації є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, печатку, штампи, товарний знак та інші реквізити. Воно може створювати на території України і за її межами дочірні підприємства, філії та представництва, відповідно до чинного законодавства країни.

Основними джерелами інформації для проведення аналізу фінансових результатів діяльності даного підприємства є документи фінансової звітності: форма № 1 «Бухгалтерський баланс» (Додаток А), форма № 2 «Звіт про фінансові результати» (Додаток Б), а також опорос спеціалістів «ТОВ «ТММ». Тут слід зазначити, що збір інформації про діяльність підприємства представляє певні труднощі, оскільки фахівці, боячись просочування конфіденційної інформації, неохоче йдуть на контакт.

На підприємстві, що розглядається нами, регулярно проводиться внутрішній аналіз фінансово-господарської діяльності, проте як результати, так і деякі початкові дані цього аналізу не розголошуються, оскільки керівництво «ТОВ «ТММ» відносить цю інформацію до комерційний таємниці.

Велика кількість показників, що характеризують фінансові результати діяльності підприємства, створює методичні ускладнення їх системного розгляду. Різниця у призначенні показників ускладнює вибір кожним учасником товарного обміну тих з них, що в найбільшій мірі задовольняють його потреби в інформації про реальний стан даного підприємства. Адміністрацію підприємства, наприклад, цікавить величина отриманого прибутку та його структура, а також фактори, що впливають на її величину. Податкові інстанції зацікавлені в отриманні достовірної інформації про всі складові балансового прибутку: прибутку від реалізації продукції, прибутку від реалізації майна, позареалізаційних результатах діяльності підприємства та ін. Аналіз кожної складової прибутку підприємства має конкретний характер, тому він дозволяє установникам та акціонерам вибирати напрямки активізації діяльності підприємства. Іншим учасникам ринкових відносин аналіз прибутку дозволяє виробити необхідну стратегію поведінки, спрямовану на мінімізацію втрат та фінансового ризику від інвестування у дане підприємство [23]. Проаналізуємо конкурентоспроможність організації у таблиці 3. 1

Таблиця 3. 1

Оцінка показників конкурентоспроможності «ТОВ «ТММ»

Критерії та показники конкурентоспроможності

2008

2009

Середні показники по галузі за 2009 рік

Перевід показників фірми в бали

1

2

3

1. Показник ефективності виробничої діяльності підприємства (ВД)

1.1 Відносний показник витрат на одиницю продукції (В)

0,76

0,75

0,55

15

1.2 Відносний показник фондовіддачі (Ф)

4,58

4,13

4

15

1.3 Відносний показник рентабельності товару (РТ)

13%

16%

22%

5

1.4 Відносний показник продуктивності праці (ПП)

-

-

-

-

2. Фінансове положення підприємства (ФП)

2.1 Коефіцієнт автономії (КА)

0,56

0,64

0,6

15

2.2 Коефіцієнт платоспроможності (КП)

0,9

0,8

0,72

15

2.3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КЛ)

0,3

0,52

0,5

10

2.4 Коефіцієнт обігу обігових засобів (КО)

2,32

2,33

4,5

5

3. Ефективність організації збуту та просування товару (ЕЗ)

3.1 Рентабельність продаж (РП)

13%

16%

22%

5

3.2 Коефіцієнт затовареністю готовою продукцією (КЗ)

0,1

0,03

0,3

5

3.3 Коефіцієнт загрузки виробничих потужностей (ВП)

-

-

-

-

3.4 Коефіцієнт ефективності реклами та засобів стимулювання збуту (КР)

0,1

0,1

0,3

5

4. Конкурентоспроможність товару (КТ)

4.1 Якість товару

0,7

0,7

0,7

10

Як свідчить аналіз, ситуація на підприємстві «ТОВ «ТММ» протягом останніх двох років зберігається відносно стабільна. По деяких показниках є невеличкі відхилення, це перш за все стосується збільшення показника рентабельності продукції на 3%, а також зменшення відносного показника фондовіддачі на 0,45 пунктів.

Однак, попри це необхідно відмітити позитивну тенденцію збільшення такого показника як коефіцієнт автономії, що свідчить про підвищення рівня платоспроможності підприємства. Коефіцієнт абсолютної ліквідності підтверджує факт збільшення активів підприємства за рахунок ліквідних засобів. Загалом, користуючись вищезазначеною моделлю можемо визначити рівень конкурентоспроможності підприємства. Отже, конкурентоспроможність організації може бути визначена методом середньозваженої арифметичної:

ККО = 0,15 ВД + 0,29ФП + 0,23ЕЗ + 0,33КТ

Усі вказані критерії відповідно можуть бути розраховані таким чином.

ВД = 0,31 * 15 + 0,19 * 15 + 0,4 * 5 = 9,5

ФП = 0,29 * 15 + 0,2 * 15 + 0,36 * 10 + 0,15 * 5 = 11,7

Е3= 0,37 * 5 + 0,29 * 5 + 0,14 * 5 = 4

Таким чином конкурентоспроможність організації дорівнює:

ККО = 0,15 * 9,5 + 0,29 * 11,7 + 0,23 * 4 + 0,33 * 10 = 9,038

Отже, як бачимо рівень конкурентоспроможності організації є достатньо високим, він вищий за середній показник по галузі, що в свою чергу свідчить про позицію на ринку яку займає аналізоване підприємство.

Аналіз конкурентоспроможності підприємства (аналіз прибутку і рентабельності)"ТОВ «ТММ»

Отже стає очевидно що, обов`язковими елементами аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є дослідження їх динаміки та структури.

В аналізі використовуються наступні показники прибутку: прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), позареалізаційні результати (доходи і витрати від позареалізаційних операцій), прибуток який підлягає оподаткуванню, чистий прибуток.

В процесі аналізу визначається склад балансового прибутку, його структура і динаміка за період, який аналізується.

При вивченні динаміки балансового прибутку застосовують метод порівняння: порівняння показників звітного періоду з показниками попереднього періоду [23]. Для аналізу і оцінки рівня і динаміки показників фінансових результатів діяльності підприємства на підставі «Звіту про фінансові результати» була побудована аналітична таблиця 4.1 фінансових результатів та здійснена оцінка структури та динаміки основних показників.

Таблиця 4. 1

Основні показники дохідності підприємства за 2008 — 2009 рр

Найменування показника

Абсолютні величини, грн.

Відхилення абсолютне, грн.

Відхилення відносне,%

2008 р

2009 р

1

2

3

4

5

6

1

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (Без ПДВ)

169 081

184 452

15 371

9,09

2

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

122 968

130 654

7686

6,25

3

Валовий прибуток (збиток)

17 938

23 057

5119

28,54

4

Адміністративні витрати

4150

5380

1230

29,64

5

Витрати на збут

1845

2306

461

24,99

6

Собівартість реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат і витрат на збут

128 963

138 340

9377

7,27

7

Прибуток від реалізації

17 938

23 057

5119

28,54

8

Інші операційні доходи

1845

2306

461

24,99

9

Інші операційні витрати

0

0

0

0

10

Прибуток від операційної діяльності

13 788

17 677

3889

28,21

11

Інші фінансові доходи

461

307

-154

-33,41

12

Інші доходи

0

0

0

0

13

Фінансові витрати

0

0

0

0

14

Інші витрати

0

0

0

0

15

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування

14 864

18 445

3581

24,09

16

Податок на прибуток від звичайної діяльності

4458

5534

1076

24,14

17

Чистий прибуток

10 406

12 912

2506

24,08

18

Витрати на 1 грн. реалізованої продукції

0,76

0,75

-0,01

-1,32

Розглянемо структуру балансового прибутку «ТОВ «ТММ» за 2009 рік, прослідимо її динаміку, порівнюючи з показниками попереднього року. Аналіз динаміки показників, наведений в таблиці 4.1 дозволяє виявити тенденції змін.

Аналіз даних основних показників дохідності підприємства і структури прибутку вказують на те, що за період, що аналізується, спостерігалося збільшення основного показника діяльності підприємства — чистого прибутку з 10 406 грн. у 2008 р. до 12 912 грн. у 2009 р. (на 2506 грн). Приріст склав 24,08%, що являє собою позитивну тенденцію й характеризує діяльність підприємства за аналізований період з кращого боку.

Цьому сприяло декілька факторів:

Збільшення виручки від реалізації продукції на 15 371 грн. (або на 9,09%)

Збільшення інших операційних доходів на 461 грн. (або на 24,99%)

Прибуток від операційної діяльності збільшився на 28,21% (що в абсолютному вимірі склало 3889 грн.), це демонструє оптимізацію основної діяльності підприємства. Однак прибуток від фінансово-інвестиційної діяльності підприємства зменшився на 308 грн. (на 28,62%), що свідчить про необхідність перегляду, та поліпшення фінансово-інвестиційної політики підприємства. Питома вага позареалізаційних результатів склала лише 4,16% від загальної суми прибутку від звичайної діяльності, як видно з таблиці 4. 2

Таблиця 4. 2

Структура прибутку від звичайної діяльності підприємства за 2008 — 2009 рр.

Найменування показника

Абсолютні величини, грн.

Питома вага, %

Відхилення абсолютне, грн.

Відхилення відносне, %

2008 р

2009 р

2008 р

2009 р

1

Прибуток від операційної діяльності (до оподаткування)

13 788

17 677

92,76

95,84

3889

28,21

2

Прибуток від позареалізаційної діяльності (до оподаткування)

1076

768

7,24

4,16

-308

-28,62

3

Прибуток від звичайної діяльності (до оподаткування)

14 864

18 445

100

100

3581

24,09

Це є віддзеркаленням того, що підприємство займається тільки основним видом діяльності - реалізацією продукції і не займається позареалізаційною діяльністю, а саме, не має пайової участі в інших підприємствах, не має цінних паперів, не є арендодавачем основних фондів та ін. Більш наглядно динаміка прибутку від звичайної діяльності та його складових зображена на рисунку 4. 1

Рисунок 4.1 Динаміка прибутку від звичайної діяльності підприємства та його складових за 2008 — 2009 рр.

Основну частину прибутку підприємство «ТОВ «ТММ» одержує за рахунок реалізації товарної продукції.

Дані для проведення аналізу рентабельності діяльності «ТОВ «ТММ» представлені в таблиці 4. 3

Для розрахунку показників рентабельності капіталу переважно береться середня величина капіталу. Так, власний капітал на початок року складав 69 169,5 грн., а на кінець року — 86 077,6 грн. Середня сума капіталу, що використовується в формулі рентабельності складатиме:

грн.

Проте в умовах інфляції більш реальні оцінки можна одержати, використовуючи моментні значення показників капіталу. З цієї причини, а також унаслідок відсутності у нас інформації про суму капіталу на початок 2008 р., ми використовували одномоментне значення капіталу за 2009 р. — на кінець року.

Таблиця 4. 3

Дані для аналізу рентабельності діяльності підприємства

Показник

На початок 2009 року, грн.

На кінець 2008 року, грн.

Виручка від реалізації

169 081

184 452

Витрати на збут

1845

2306

Прибуток від реалізації продукції

17 938

23 056

Балансовий прибуток

14 864

18 445

Податок на прибуток

4458

5534

Чистий прибуток

10 406

12 912

Власний капітал

69 169,5

86 077,6

Необоротні активи

61 484

67 478,69

Весь капітал підприємства

122 968

134 188,8

Розрахуємо показники рентабельності:

а) Рентабельність продаж:

, (4. 1)

де — рентабельність продаж;

— прибуток від реалізації продукції, грн. ;

— виручка від реалізації продукції, грн.

За аналізований період рентабельність продаж склала:

,

Таким чином, якщо в 2008 році з кожної гривні реалізованої продукції підприємство одержувало прибутку 10,6 копійок, то в 2009 році цей показник зріс в 1,18 рази і склав 12,5 копійок.

б) Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат):

, (4. 2)

де — загальні витрати на продукцію, грн.

,

Звідси витікає, що кожна гривня витрат на виробництво і збут продукції в 2009 році принесла підприємству прибуток в розмірі 16,7 копійок, це в 1,2 рази більше ніж у попередньому 2008 році.

в) Рентабельність (прибутковість) всього капіталу підприємства:

, (4. 3)

де — чистий прибуток, грн. ;

— весь капітал підприємства, грн.

,

В 2009 році чистий прибуток підприємства склав 9,62% від вартості всього інвестованого капіталу. В 2008 р. частка чистого прибутку склала 8,46% від суми всього капіталу на кінець року.

г) Рентабельність необоротних активів:

, (4. 4)

де — вартість необоротних активів, грн.

,

На кожну гривню, вкладену у необоротні активи в 2009 році, доводиться 19,13 копійок чистого прибутку, що в 1,13 рази більше, ніж в попередньому році.

д) Рентабельність власного капіталу:

, (4. 5)

де — власний капітал підприємства, грн.

,

Ефективність використання власних засобів підприємства в 2009 році не змінилась в порівнянні з попереднім роком. Це свідчить про стабільність результатів їх використання. Зведемо отримані дані в таблицю 4.4.

Таблиця 4. 4

Динаміка рівнів показників рентабельності

Показник

2008 р. ,%

2009 р. ,%

Відхилення,%

Рентабельність продажів

10,6

12,5

1,9

Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат)

13,9

16,7

2,8

Рентабельність всього капіталу

8,46

9,62

1,16

Рентабельність необоротних активів

16,92

19,1

2,21

Рентабельність власного капіталу

15,04

15

-0,04

Приведені показники рентабельності залежать від безлічі чинників. При аналізі коефіцієнтів рентабельності найбільш широке розповсюдження отримала факторна модель консалтингової фірми «DuPont». Призначення моделі - визначити чинники, які впливають на ефективність роботи підприємства та оцінити цей вплив. Оскільки існує велика кількість показників рентабельності, аналітики цієї фірми обрали один. На їх думку найбільш важливий — рентабельність власного капіталу. Для проведення аналізу необхідно змоделювати факторну модель коефіцієнта рентабельності власного капіталу (рис. 4. 2).

55

Рисунок 4.2 Схема факторного аналізу фірми «DuPont»

З зазначеної моделі можемо зробити висновок, що рентабельність власного капіталу підприємства залежить від трьох чинників першого порядку: чистої рентабельності продажів, ресурсовіддачі та структури джерел коштів, які були інвестовані в підприємство. Важливість зазначених показників пояснюється тим, що вони в деякому значенні узагальнюють усі боки фінансово-господарчої діяльності підприємства: перший чинник узагальнює звіт про фінансові результати, другий — актив балансу, третій — пасив балансу.

Фактори які впливають на підвищення конкурентоспроможності підприємства «ТОВ «ТММ»

Прибуток — один з основних показників рівня конкурентоспроможності підприємства. А якщо згадати вищеописану методику, то побачимо, що саме прибуток використовується у розрахунках більшості інших показників. Саме тому факторний аналіз прибутку такий важливий. Факторний аналіз прибутку дає керівництву підприємства можливість корегувати діяльність підприємства в залежності від величини впливу на прибуток тих чи інших чинників.

Балансовий прибуток характеризує фінансовий результат усіх видів господарської діяльності підприємства. Аналіз балансового прибутку проводиться шляхом зіставлення фактично одержаного балансового прибутку за звітний період із даним за минулий рік. При цьому детально аналізуються складові частини балансового прибутку, вивчаються напрямки їх розвитку за звітний період, аналізується структура прибутку за звітний рік [28].

На зміну балансового прибутку впливають багато чинників. Кількісно можна зміряти чинники першого, другого і третього порядків.

До чинників першого порядку відносяться зміни [15]:

прибутки від реалізації товарної продукції (товарів, робіт, послуг);

прибутки від іншої реалізації;

позареалізаційні прибутки;

В загальному випадку на величину прибутку від реалізації товарної продукції впливають такі чинники:

зміни цін на реалізовану продукцію;

зміни обсягів реалізації продукції;

зміни собівартості продукції;

зміни в структурі реалізованої продукції

Ці чинники відносяться до чинників другого порядку балансового прибутку.

Взаємозв'язок чинників першого і другого порядків з балансовим прибутком пряма, за винятком собівартості, зниження якої приводить до зростання прибутку.

При розрахунку впливу чинників першого порядку на балансовий прибуток використовуємо аддитивну факторну модель чинника:

, (5. 1)

де — зміни балансового прибутку, грн. ;

— зміни прибутку від реалізації товарної продукції (товарів, робіт, послуг), грн. ;

— зміни прибутку від іншої реалізації, грн. ;

— зміни позареалізаційних прибутків, грн.

Кількісна зміна кожного чинника рівна впливу цього чинника на зміну балансового прибутку.

Основну частину прибутку підприємство «ТОВ «ТММ» одержує за рахунок реалізації товарної продукції.

грн. ,

грн. ,

грн. ,

грн.

Таким чином ми виявили, завдяки впливу яких саме чинників першого порядку прибуток на підприємстві за звітний період збільшився, а також розмір впливу кожного чинника.

Суть методики розрахунку впливу на операційний прибуток наведених чинників другого порядку полягає в послідовному аналізі кожного з них, тобто припускається, що інші чинники у цей час на прибуток не впливають. Визначимо ступінь впливу на прибуток цих чинників.

Прибуток від реалізації продукції розраховується по формулі:

, (5. 2)

де — прибуток від реалізації продукції, грн. ;

— об'єм реалізованої продукції і-го виду в натуральному виразі;

— ціна реалізації одиниці продукції і-го виду, грн. ;

— собівартість одиниці продукції і-го виду, грн.

Цю формулу використовуємо як модель чинника для детермінації факторного аналізу.

Спосіб ланцюгових підстановок дозволяє визначити вплив окремих чинників на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни базисної величини кожного показника чинника в об'ємі результативного показника на фактичну в звітному періоді [27]. З цією метою визначають ряд умовних величин результативного показника, які враховують зміну одного, потім двох, трьох, і т.д. чинників, допускаючи, що інші не міняються. Порівняння величини результативного показника до і після зміни рівня того або іншого чинника дозволяє виділити його вплив від впливу всіх чинників, і визначити вплив останнього на приріст результативного показника.

Алгоритм розрахунку способом ланцюгової підстановки для факторної моделі (5. 2):

, (5. 3)

базове значення прибутку;

, (5. 4)

перший умовний показник прибутку, що показує, яке значення мав би прибуток при фактичному об'ємі реалізації продукції і базових ціні і собівартості;

, (5. 5)

другий умовний показник, що відображає величину прибутку при фактичному об'ємі реалізації і фактичній ціні, але при базовій собівартості продукції;

, (5. 6)

фактичний показник прибутку. Загальна зміна прибутку:

, (5. 7)

У тому числі за рахунок:

зміни обсягів реалізації продукції

, (5. 8)

Для кожного і-го виду продукції встановлюємо, скільки одержано прибутку додатково за рахунок зміни обсягів реалізації порівнюючи умовну суму прибутку від реалізації продукції у попередньому періоді при обсягах реалізації у звітному періоді з сумою прибутку від реалізації продукції у попередньому періоді.

зміни ціни реалізації продукції

, (5. 9)

Для кожного і-го виду продукції встановлюємо, скільки одержано прибутку додатково за рахунок змін цін реалізації порівнюючи умовну суму прибутку від реалізації продукції у звітному періоді при собівартості попереднього з умовною сумою прибутку від реалізації продукції у попередньому періоді при обсягах реалізації звітного періоду.

зміни собівартості продукції

, (5. 10)

Для кожного і-го виду продукції встановлюємо, скільки одержано прибутку додатково за рахунок змін собівартості продукції порівнюючи суму прибутку від реалізації продукції у звітному періоді з умовною сумою прибутку від реалізації продукції у звітному періоді при собівартості продукції попереднього періоду.

Алгебраїчна сума впливу всіх чинників обов’язково повинна бути рівна загальному приросту результативного показника:

, (5. 11)

Відсутність такої рівності свідчить про допущені помилки.

Визначимо кількісну величину впливу кожного чинника:

а) Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію

Зміни рівня цін і величина прибутку знаходяться в прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає, і навпаки.

Розрахунок впливу на прибуток змін цін на реалізовану продукцію представлений у таблиці 5. 1

Таблиця 5. 1

Вплив на прибуток змін цін на реалізовану продукцію

Вид виробів

Прибуток від реалізації продукції у попередньому періоді при обсягах звітного, грн.

Прибуток від реалізації продукції у звітному періоді при собівартості попереднього, грн.

Вплив на прибуток зміни цін реалізації, грн.

1

2281,5

3126,5

845

2

3998,8

3998,8

0

3

3887

9379,5

5492,5

4

0

0

0

5

1336,9

5993

4656,1

6

423,63

-523

-946,63

7

0

0

0

Усього

10 047

Отже завдяки змінам у цінах порівняно з минулим роком підприємство отримало на 10 046,97 грн. більше прибутку від реалізації продукції.

б) Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції

Обсяг реалізації продукції може здійснювати як позитивний так і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення об'єму продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку.

В таблиці 5.2 представлений розрахунок впливу на прибуток змін обсягів реалізації кожного виду реалізованих товарів у 2009 році порівняно з 2008 роком.

Таблиця 5. 2

Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції

Вид виробів

Прибуток від реалізації продукції у попе-редньому періоді, грн.

Прибуток від реалізації продукції у попередньому пері-оді при обсягах звітного, грн.

Вплив на прибуток зміни обсягів реалізації, грн.

1

3321

2281,5

-1039,5

2

4394

3998,8

-395,2

3

5584

3887

-1697

4

2459

0

-2459

5

2050

1336,9

-713,1

6

125

423,63

298,63

7

0

0

4315*

Усього

-1690,2

*оскільки цей вид продукції було введено тільки в звітному році то прибуток від його реалізації і є вплив зміни його обсягів реалізації на загальний прибуток

З таблиці 5.4 ми бачимо, що через зміну обсягів реалізації продукції у звітному періоді порівняно з попереднім прибуток від реалізації продукції зменшився на 1690,17 грн. По більшості реалізованої продукції відбулося зменшення прибутків через зміну обсягів реалізації, причиною такого зниження можливо стала цінова політика підприємства, впроваджена на підприємстві. І хоча збільшення прибутку через зміни цін на реалізовану продукцію значно перекриває його зменшення через зміни обсягів реалізації, зменшення обсягів реалізації є досить негативним чинником, оскільки зменшується доля продукції підприємства на ринку і воно втрачає здобуті позиції.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой