Ліквідність та платоспроможність підприємства

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ВСТУП

У ринкових умовах суттєвого розширення прав підприємств значно зростає роль своєчасного і якісного управління ліквідністю і платоспроможністю, та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стійкості.

Ліквідність це можливість підприємства фінансувати свою діяльність. Вона характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, цілеспрямованістю їх розміщення і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Стан ліквідності - важлива характеристика економічної діяльності підприємства. Він визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів по фінансових і інших відносинах.

Різним аспектам управління ліквідністю та платоспроможністю присвячені праці таких зарубіжних учених, як А. Арес, Є. Брігхем, Р. Димар, Н. Хол та інші. Серед вітчизняних та російських учених-економістів наукові роботи даного питання знайшли своє відображення в працях В. Г. Артеменка, М.І. Баканова, В. В. Ковальова, М. В. Кужельного, В.Ф. Палія, Є.Ф. Стоянова, А. Д. Шеремета, І.Г. Яремчука. Завдяки роботам цих вчених сформульовано підґрунтя для подальших наукових досліджень.

Актуальність теми зумовлена необхідністю підвищення ефективності виробничої діяльності підприємства шляхом удосконалення управління ліквідністю та платоспроможністю. Для того щоб вижити в умовах ринкової економіки потрібно добре знати як управляти фінансами, яка повинна бути структура капіталу за складом і джерелами фінансування, яку долю повинні займати власні кошти, а яку — позикові.

Метою курсової роботи є уточнення сутності понять ліквідність і платоспроможність, з’ясування їх ролі та значення в системі управління, оцінка та удосконалення управління ліквідністю та платоспроможністю ВАТ «Полтавакондитер».

Для досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання:

1) з’ясувати роль і значення управління ліквідністю та платоспроможністю підприємства;

2) проаналізувати господарсько-фінансову характеристику діяльності підприємства;

3) здійснити оцінку ліквідності та платоспроможності ВАТ «Полтавакондитер»;

4) здійснити прогнозування рівня ліквідності та платоспроможності підприємства;

5) запропонувати шляхи удосконалення управління ліквідністю та платоспроможністю ВАТ «Полтавакондитер».

Предметом дослідження є управління ліквідністю та платоспроможністю підприємства.

Об'єктом дослідження виступає фінансовий стан суб'єкта господарювання.

Теоретичною та методичною основою дослідження є фундаментальні поняття економічної теорії, теорії фінансів, праці вітчизняних і зарубіжних економістів з питань управління ліквідністю і платоспроможністю.

У процесі дослідження використовувались загальнонаукові методи, зокрема: спостереження, порівняння, горизонтальний та вертикальний метод, які застосовуються до аналізу балансу, метод фінансових коефіцієнтів, аналіз впливу факторів, графічний — для наочного зображення статистичного матеріалу й схематичного подання ряду теоретичних та практичних положень роботи.

Інформаційною базою дослідження — є Закони України, нормативні акти, фінансова і статистична звітність ВАТ «Полтавакондитер».

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗРАХУНКУ ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Роль і значення ліквідності підприємства

Ринкові умови господарювання вимагають від економічних суб'єктів дотримання вимог щодо платоспроможності та ліквідності. Їхнє практичне значення обумовлене необхідністю повного та своєчасного виконання зобов’язань, забезпечення діяльності підприємства ліквідними активами, здатними в будь-який час покрити обсяг зобов’язань.

Ліквідність підприємств є одним із найбільш вживаним поняттям фінансової науки і найбільш популярним об'єктом фінансового аналізу й управління. Вона розглядається переважною більшістю зарубіжних і вітчизняних авторів підручників, навчально-методичних посібників і монографій присвячених проблемам фінансів підприємств, фінансового менеджменту, економічного та фінансового аналізу, а також широко представлені публікаціями у фахових періодичних виданнях, більшість з яких присвячені розкриттю сутності ліквідності підприємств (Ю.Ю. Журавльова, Є.Є. Іонін, Н. О. Власова, В. Корнієвська, О. А. Максута, Г. М. Дутчак, Л.А. Лахтіонова, Н. О. Власова та ін.), визначенню методики й організації її аналізу (оцінки) (Д. Климов, А. В. Слуцький, М. Сорокін, М. П. Почекутов, А. В. Грачов, В. В. Томчук, А.Р. Ванієва, Н. Б. Кащена, Г. Г. Лисак, Є.М. Івашевська, М. М. Гаркуша, С. В. Громов, Б.Л. Дугінський, С. Ярощук та ін.), а також розкривають проблеми управління ними (Л. Ремньова, Н. М. Давиденко, Н. М. Моцак, І.П. Зайцева, Ф. Е. Поклонський, Є.Є. Іонін, Г. М. Азаренкова, П.І. Кудь та інші). Проте, ще не сформувалось єдиного підходу щодо визначення поняття ліквідності підприємства, а також організації і методики її аналізу, який би відповідав об'єктивній економічній сутності даних явищ, забезпечував отримання об'єктивної, багатогранної, точної та достовірної інформацію про неї та забезпечував розробку і прийняття оптимальних управлінських рішень.

Суттєвою ознакою ліквідності є формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами. Водночас варто уникати ситуації збереження залишків коштів та інших резервів високоліквідних активів на довгий термін поза виробничим процесом, це призводить до зниження рентабельності виробництва. Про погіршення можливостей ліквідності компанії свідчить збільшення іммобілізації власних обігових коштів та появи неліквідів: простроченої дебіторської заборгованості, векселів одержаних, прострочених тощо. Варто визначити фактори впливу на збільшення та зменшення ліквідності підприємства (таб. 1. 1) [3, с. 121].

Фактори впливу на ліквідність підприємства

Таблиця 1. 1

Фактори, що впливають на збільшення ліквідності

Фактори, що впливають на зменшення

ліквідності

одержання довгострокового кредиту

погашення довгострокових позик

інвестування капіталу

грошові виплати

Прибутки

Збитки

амортизаційні відрахування

використання резервних фондів

скорочення дебіторської заборгованості

інвестиції в основні засоби

скорочення запасів

збільшення дебіторської заборгованості

повернення наданих позик

погашення короткострокових кредитів

При обґрунтуванні концептуальних засад раціонального управління ліквідністю та платоспроможністю підприємства слід виходити зі змісту основних завдань та функцій його фінансового менеджменту (рис. 1. 4), та загальних принципів його організації.

Рис. 1.1. Функції управління ліквідністю підприємства

Поряд із забезпеченням фінансової стійкості підприємства, максимізації його прибутку та мінімізації фінансових ризиків повинно одночасно вирішуватися завдання оптимізації грошового обігу та підтримки постійної платоспроможності. На практиці для ефективного вирішення проблеми ліквідності застосовують методи управління ліквідністю підприємства (рис. 1. 5)

Сучасні економічні умови господарювання вимагають від керівництва нових підходів до управління ліквідністю та платоспроможністю з урахуванням швидкої зміни зовнішнього середовища і необхідності розробки захисних заходів з метою зменшення його негативного впливу на результати фінансово-господарської діяльності. При цьому потрібно застосувати системний підхід та в комплексі формувати політику управління ліквідністю і платоспроможністю, основними складовими якої є: управління платоспроможністю; управління ліквідністю активів; взаємопов'язане управління ліквідністю, доходністю та ризиком підприємства.

Тактичні завдання управління ліквідністю і платоспроможністю пов’язані з оптимізацією величини та структури оборотних активів і полягають у виборі відповідної політики управління запасами, грошовими коштами, дебіторською заборгованістю. При цьому можуть використовуватися дві тактики вибору величини оборотних активів залежно від їх співвідношення з обсягами реалізації: обмежуюча та гнучка.

При використанні обмежуючої тактики підтримується обсяг оборотних активів на мінімально можливому рівні. Така тактика зменшує витрати на обслуговування оборотних активів, мінімізує ризик втрат при використанні оборотних коштів, але дана модель обмежує можливості підприємства щодо збільшення прибутків за рахунок розширення обсягів діяльності.

Рис. 1.2. Методи управління ліквідністю підприємства

Обґрунтовуючи доцільність використання обмежуючої тактики вітчизняними суб'єктами господарювання, слід зазначити, що при всіх позитивних моментах вона збільшує ризик, пов’язаний із формуванням оборотних коштів. Що ж до ліквідності, то якщо підприємство має невеликий обсяг поточних зобов’язань і намагається якомога зменшити зайві запаси та безнадійну дебіторську заборгованість, дана політика може підтримувати необхідний рівень ліквідності. Але при значних розмірах поточних зобов’язань і обмежених обсягах оборотних активів ліквідність підприємства буде низькою.

Тому, як на наш погляд, більшого поширення повинна набути гнучка тактика, основний зміст якої полягає у забезпеченні високого співвідношення між поточними активами і обсягом реалізації, тобто підприємство збільшує такі статті балансу, які забезпечують можливість збільшення обсягів виробництва при відповідній зміні кон’юнктури ринку і дозволяє стимулювати обсяг продажів за рахунок надання відстрочки платежів. До таких статей можна віднести: грошові кошти, цінні папери, страхові і резервні запаси. В результаті ліквідність підприємства збільшується. Проте дана політика є витратною і управління оборотними активами має будуватися на виборі між витратами, пов’язаними зі збільшенням оборотних активів, і вигодами від збільшення оборотних активів.

В практиці одночасне досягнення необхідної рентабельності та ліквідності, як правило, виступають у протиріччя. Тому управління ліквідністю підприємства потрібно будувати на засадах постійного компромісу з урахуванням визначених пріоритетів і необхідності одночасної мінімізації ризику втрати платоспроможності та ризику втраченої вигоди.

1.2 Сутність платоспроможності та її значення при оцінці фінансового стану підприємства

Умови ринкового господарювання вимагають від економічних суб'єктів дотримання вимог щодо платоспроможності. Її практичне значення обумовлене необхідністю повного та своєчасного виконання зобов’язань, забезпечення діяльності підприємства ліквідними активами, здатними в будь-який час покрити обсяг зобов’язань.

Платоспроможність підприємств є одним із найбільш вживаним поняттям фінансової науки і найбільш популярним об'єктом фінансового аналізу й управління. Вона розглядається переважною більшістю зарубіжних і вітчизняних авторів підручників, навчально-методичних посібників і монографій присвячених проблемам фінансів підприємств, фінансового менеджменту, економічного та фінансового аналізу, а також широко представлені публікаціями у фахових періодичних виданнях, більшість з яких присвячені розкриттю сутності платоспроможності підприємств (Ю.Ю. Журавльова, Є.Є. Іонін, Н. О. Власова, В. Корнієвська, О. А. Максута, Г. М. Дутчак, Л.А. Лахтіонова, Н. О. Власова та ін.), визначенню методики й організації їх аналізу (оцінки) (Д. Климов, А. В. Слуцький, М. Сорокін, М. П. Почекутов, А. В. Грачов, В. В. Томчук, А.Р. Ванієва, Н. Б. Кащена, Г. Г. Лисак, Є.М. Івашевська, М. М. Гаркуша, С. В. Громов, Б.Л. Дугінський, С. Ярощук та ін.), а також розкривають проблеми управління ними (Л. Ремньова, Н. М. Давиденко, Н. М. Моцак, І.П. Зайцева, Ф. Е. Поклонський, Є.Є. Іонін, Г. М. Азаренкова, П.І. Кудь та інші). Проте, ще не сформувалось єдиного підходу щодо визначення поняття платоспроможності підприємств, а також організації і методики її аналізу, який би відповідав об'єктивній економічній сутності даних явищ, забезпечував отримання об'єктивної, багатогранної, точної та достовірної інформацію про них та забезпечував розробку і прийняття оптимальних управлінських рішень.

Розглядаючи думки різних науковців можна виділити три підходи до трактування сутності платоспроможність.

Перший підхід, теоретичні погляди західних науковців (Й. Ворст, П. Ревентлоу, Дж. Депалленса, Дж. Джоборда): платоспроможність визначається наявністю власних обігових коштів та здатністю покривати збитки. Тобто автори мають на увазі не лише погашення зобов’язань підприємством, а ще й існування деякого потенціалу чи резерву, який би дав змогу підприємству, працюючи збитково, покривати збитки [23, с. 47].

Другий підхід, який запропонували російські науковці (В.В. Ковальов, М.М. Крейніна, М. С. Абрютина, А. В. Грачов, Е.І. Уткін, А.Д. Шеремет), платоспроможність визначається як здатність підприємства виконувати свої зобов’язання [26, с. 217].

Для третього підходу (Н.В. Тарасенко, В.І. Іващенко, М. А. Болюх, Є.В. Мних, В. М. Мельник -- вітчизняні науковці) характерне таке визначення: «…платоспроможність підприємства -- найважливіший показник, який характеризує фінансовий стан підприємства» [11, с. 136].

Важливість для підприємства підтримувати платоспроможний стан у будь-який момент часу для задоволення вимог кредиторів, інвесторів, державних контролюючих установ вимагає обґрунтування концептуальних засад забезпечення платоспроможності (рис. 1. 1), що передбачає вирішення таких основних питань:

а) визначення змісту та об'єкта забезпечення платоспроможності підприємства;

б) формування мети й основних завдань управління платоспроможністю;

в) собґрунтування функціональної сутності управління платоспроможністю;

г) визначення вимог до здійснення управління платоспроможністю промисловим підприємством [13, с. 5].

Управління платоспроможністю полягає в аналізі та управлінні рухом грошових потоків, передбачає цілеспрямований вплив на процеси акумуляції грошових коштів, тобто їхнє витрачання та перерозподіл. Для ефективного управління платоспроможністю необхідно визначити, які види діяльності і елементи активів чи пасивів сприяли зростанню чи зменшенню грошових коштів, і якою мірою.

При цьому обов’язково потрібно врахувати особливості та тривалість операційного та фінансового циклів підприємства в розрізі окремих видів діяльності, а потім визначати, в якому напрямку необхідно змінити ці чи інші статті бухгалтерської звітності, щоб сума грошового потоку збільшилася.

Проведення аналізу платоспроможності базується на використанні системи оцінювальних показників, перелік яких залежить від методичного підходу до визначення їх рівня (рис. 1. 2) [15, с. 290].

Рис. 1.3. Концептуальні засади забезпечення платоспроможності

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що потребує негайного погашення. Тобто основними ознаками платоспроможності є:

а) наявність в достатньому обсязі коштів на поточних рахунках;

б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості [11; c. 37].


Рис. 1.4. Система показників оцінки стану платоспроможності підприємства

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що потребує негайного погашення. Тобто основними ознаками платоспроможності є:

а) наявність в достатньому обсязі коштів на поточних рахунках;

б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості [11; c. 37].

Платоспроможність підприємства відбиває наявність у нього коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що потребує негайного погашення. Характерними ознаками платоспроможності підприємства є наявність у нього достатніх коштів на розрахунковому рахунку та відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Про неплатоспроможність свідчать такі статті у звітності: «Збитки», «Кредити і позики, не погашені в строк», «Прострочена кредиторська заборгованість», «Векселі видані, прострочені».

Управління платоспроможністю підприємства є важливою ланкою управлінської діяльності, яка забезпечує основну мету функціонування суб'єкта господарювання — отримання максимального прибутку й рентабельності активів, забезпечення стабільного стійкого фінансового стану підприємства та знаходження рішення щодо його покращення. Практична реалізація функцій управління здійснюється за допомого системи методів (рис. 1. 3).

Для забезпечення нормального розвитку потрібно вчасно задовольнити всі платіжні потреби підприємства. Джерелом фінансових ресурсів для покриття платіжних потреб можуть бути не лише мобілізовані кошти за рахунок реструктуризації активів підприємства, але й додатково залучені позикові кошти, якщо при цьому не зростає ризик втрати фінансової стійкості і є потенційні можливості їх повернення. Мистецтво фінансового менеджера підприємства якраз і полягає в тому, щоб грошових коштів на розрахунковому рахунку і в касі вистачало для виконання поточних платежів, а решта їх повинна бути вкладена у матеріальні й інші ліквідні активи згідно з зазначеними пріоритетами фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта.

Тактичні завдання управління ліквідністю і платоспроможністю пов’язані з оптимізацією величини та структури оборотних активів і полягають у виборі відповідної політики управління запасами, грошовими коштами, дебіторською заборгованістю. При цьому можуть використовуватися дві тактики вибору величини оборотних активів залежно від їх співвідношення з обсягами реалізації: обмежуюча та гнучка.

При використанні обмежуючої тактики підтримується обсяг оборотних активів на мінімально можливому рівні. Така тактика зменшує витрати на

Рис. 1.5. Методи управління платоспроможністю підприємства

на обслуговування оборотних активів, мінімізує ризик втрат при використанні оборотних коштів, але дана модель обмежує можливості підприємства щодо збільшення прибутків за рахунок розширення обсягів діяльності. Обґрунтовуючи доцільність використання обмежуючої тактики вітчизняними суб'єктами господарювання, слід зазначити, що при всіх позитивних моментах вона збільшує ризик, пов’язаний із формуванням оборотних коштів. Що ж до ліквідності, то якщо підприємство має невеликий обсяг поточних зобов’язань і намагається якомога зменшити зайві запаси та безнадійну дебіторську заборгованість, дана політика може підтримувати необхідний рівень ліквідності. Але при значних розмірах поточних зобов’язань і обмежених обсягах оборотних активів ліквідність підприємства буде низькою.

Тому, як на наш погляд, більшого поширення повинна набути гнучка тактика, основний зміст якої полягає у забезпеченні високого співвідношення між поточними активами і обсягом реалізації, тобто підприємство збільшує такі статті балансу, які забезпечують можливість збільшення обсягів виробництва при відповідній зміні кон’юнктури ринку і дозволяє стимулювати обсяг продажів за рахунок надання відстрочки платежів. До таких статей можна віднести: грошові кошти, цінні папери, страхові і резервні запаси. В результаті ліквідність підприємства збільшується. Проте дана політика є витратною і управління оборотними активами має будуватися на виборі між витратами, пов’язаними зі збільшенням оборотних активів, і вигодами від збільшення оборотних активів.

В практиці одночасне досягнення необхідної рентабельності та ліквідності, як правило, виступають у протиріччя. Тому управління ліквідністю підприємства потрібно будувати на засадах постійного компромісу з урахуванням визначених пріоритетів і необхідності одночасної мінімізації ризику втрати платоспроможності та ризику втраченої вигоди.

1.3 Методика оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства

Платоспроможність підприємства виступає як зовнішній прояв фінансової стійкості, сутністю якої є забезпеченість оборотних активів довгостроковими джерелами формування. Велика чи менша поточна платоспроможність (чи неплатоспроможність) обумовлена більшим чи меншим ступенем забезпеченості (чи незабезпеченості) оборотних активів довгостроковими джерелами.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта платоспроможності (автономії), коефіцієнта фінансування, коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами та коефіцієнта маневреності власного капіталу [12].

Коефіцієнт платоспроможності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

К а.в. =

Нормативне значення даного коефіцієнта К а. в > 0.5.

Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

Кф =

Нормативне значення даного коефіцієнта К ф < 1.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами розраховується як відношення величини чистого оборотного капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

К з =

Нормативне значення даного коефіцієнта К з > 0,1.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

Км=

Нормативне значення даного коефіцієнта Км>0.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу та дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта покриття, коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності та чистого оборотного капіталу.

Коефіцієнт покриття розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов’язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов’язань.

К з.л. =

Даний коефіцієнт дозволяє встановити, у скільки разів поточні активи покривають короткострокові зобов’язання. Відповідно до наказу Міністерства економіки України № 10 від 17. 01. 2001 року нормативне значення даного коефіцієнта складає 1. Нормальним же значенням для цього показника вважається 2−3. Це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов’язань повинно припадати не менше ніж дві гривні ліквідних коштів.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов’язань підприємства [12]:

Даний коефіцієнт відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов’язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Бажано, щоб цей показник дорівнював 1. Оскільки на практиці це буває нечасто, можна задовольнитися його значенням 0,6 — 0,8.

Слід враховувати, що достовірність висновків за результатами розрахунків цього коефіцієнта значною мірою залежить від «якості» дебіторської заборгованості (термін її виникнення, фінансового стану боржників та інше). Значна питома вага сумнівної дебіторської заборгованості може створити загрозу фінансовій стійкості підприємства.

Миттєву платоспроможність підприємства характеризує коефіцієнт абсолютної ліквідності, що показує, яку частину короткострокової заборгованості можна покрити за рахунок наявних коштів і короткострокових фінансових вкладень, швидко реалізованих у випадку потреби. Короткострокові зобов’язання включають: короткострокові кредити банків та інші короткострокові позики, короткострокову кредиторську заборгованість, включаючи заборгованість по дивідендах, резерви майбутніх витрат і платежів, інші короткострокові пасиви.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов’язань [12].

Він показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена за необхідності негайно. Його значення вважається теоретично достатнім, якщо воно перевищує 0,2 — 0,3%. Тобто якщо підприємство на даний момент може на 20 — 30% погасити всі свої борги, то його платоспроможність вважається нормальною.

Чистий оборотний капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов’язаннями. Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання та розширювати подальшу діяльність.

Для того, щоб висновки за результатами аналізу платоспроможності були адекватними і щоб можна було інтерпретувати одержані коефіцієнти, необхідно фактичні значення коефіцієнтів платоспроможності аналізованого підприємства за звітний рік порівняти з фактичними значеннями їх:

а) за минулий рік, а також за кілька попередніх років;

б) з нормативами, які прийняті підприємством;

в) з показниками платоспроможності підприємств-конкурентів;

г) з галузевими показниками.

Для внутрішньої оцінки фінансового стану підприємства важливим є оперативний аналіз поточної платоспроможності. Він здійснюється за допомогою платіжного календаря, в якому, з одного боку, підраховуються очікувані надходження коштів за всіма напрямами, а з іншого — спроможність підприємства своєчасно і повністю виконувати всі свої зобов’язання.

Платіжний календар, як правило, розробляється на місяць з розбивкою на декади або тижні. Для його складання використовують:

а) матеріали щодо випуску й реалізації продукції (робіт, послуг);

б) кошториси витрат на виробництво;

в) договори на поставку матеріальних ресурсів;

г) строки виплати заробітної плати, премій (узгоджені відповідно до чинного законодавства);

д) узгоджені з податковою інспекцією строки внесення платежів до державного бюджету та позабюджетних державних фондів;

е) кредитні угоди з банками в частині строків одержання та повернення кредитів і сплати процентів за користування ними;

є) дані бухгалтерського обліку про стан дебіторської та кредиторської заборгованості;

з) витяги з банківських рахунків;

и) оперативні дані відділів постачання, збуту, інших підрозділів про надходження коштів на підприємство у відповідні строки або потребу в коштах, яка виникає в даний період. Балансуючою величиною при складанні платіжного календаря є залишок (сальдо) розрахункового рахунку в банку, оскільки саме стан цього рахунку визначає на кожний даний момент платоспроможність підприємства, або від'ємна величина, що утворюється в разі недостачі поточних надходжень коштів для покриття очікуваних платежів.

Незбалансованість платіжного календаря спонукає підприємство негайно шукати резерви збільшення обсягу фінансових ресурсів як за рахунок прискорення відвантаження продукції, ліквідації недоліків у сфері розрахунків зі споживачами продукції, так і за рахунок зменшення (або тимчасового відкладення) певних витрат, налагодження партнерських відносин з комерційними банками. Якщо ж дані оперативного фінансового планування показують, що в той чи інший період підприємство забезпечує стале перевищення коштів над потребами в них, є сенс внести певну суму вільних грошей на банківський депозит, що приносить підприємству відповідний дохід. Наявність сталого значного сальдо грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства недоцільна.

Оцінка платоспроможності підприємства передбачає вивчення та аналіз причин фінансових ускладнень підприємства. Вивчається, як часто виникають неплатежі, тривалість прострочених боргів.

Як правило, причинами неплатоспроможності бувають:

1) невиконання плану з випуску та реалізації продукції;

2) недотримання режиму економії, перевитрати по собівартості;

3) недовиконання плану прибутків і як результат — нестача власних джерел самофінансування;

4) високий процент оподаткування;

5) відвернення коштів у наднормативні запаси сировини, матеріалів, готової продукції [37, c. 251−252].

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ, ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ВАТ «ПОЛТАВАКОНДИТЕР»

2.1 Аналіз структури та динаміки джерел формування фінансових ресурсів ВАТ «ПОЛТАВАКОНДИТЕР»

У 1929 році був створений Полтавський трест «Полтдержкондфабрика». На той час на підприємстві працювали 50 чоловік. Сучасна історія відкритого акціонерного товариства «Полтавакондитер» (далі ВАТ «Полтавакондитер») почалася в 2000 році, з прийняттям рішення про співробітництво з інвестиційним фондом «Sigma Blayzer». Завдяки значним фінансовим інвестиціям зарубіжного інвестора був реалізований масштабний проект нової будівлі ВАТ «Полтавакондитер». Сучасна споруда збудована в найкоротший термін і повністю відповідає найвищим світовим стандартам. За цим відбувся цілий ряд спільних розробок інженерів фабрики та всесвітньо відомих фірм. А саме, італійська фірма «Laser» встановила нові лінії з виробництва цукрового печива та печива з фруктовими наповнювачами, а також лінію з виробництва здобного печива та снекової продукції.

Шоколадний цех обладнаний двома лініями швейцарського концерну «Buller» з виробництва шоколадних мас і плиткового шоколаду. Лінії повністю автоматизовані. Молочний і чорний шоколад, який випускається під торговою маркою «Домінік», не поступається за своїми якісними показниками кращим європейським зразкам.

Продукцію полтавських кондитерів можна знайти не тільки на прилавках України. Росія, Естонія, Грузія, Казахстан гідно оцінили полтавські солодощі.

За 80 років свого існування фабрика перетворилася у потужне конкурентоспроможне сучасне підприємство, яке забезпечує робочими місцями близько 2700 чоловік. Високовиробничі технологічні лінії, кваліфікований персонал, чіткий контроль якості продукції у поєднанні з багатим досвідом і давніми традиціями є запорукою смачної та якісної продукції, яка користується незмінним попитом.

На сьогоднішній день ВАТ «Полтавакондитер» зуміло стати одним із признаних лідерів по виробництву кондитерських виробів України, виробнича потужність якого складає більше 200 тон продукції на добу.

Приміщення ВАТ «Полтавакондитер» складається з двох окремих виробничих територій. Перша знаходиться по вул. Спаська, 10 і складається з чотирьох виробничих цехів, які мають різні технологічні напрямки: карамельний цех, цукерковий цех, шоколадний цех, борошняний цех. Друга виробнича територія знаходиться по вул. М Бірюзова, 2 і складається з шоколадного й борошняного виробничих цехів.

Сучасний комплекс технологічного обладнання дозволяє тримати стабільно високу планку якості продукції та швидко реагувати на зміни попиту. Активна модернізація обладнання і установка нового дозволяють випускати продукцію, відповідну світовим стандартам.

На сьогодні ВАТ «Полтавакондитер» є універсальною кондитерською фабрикою, динамічно нарощує темпи виробництва і постійно підвищує конкурентоспроможність продукції (рис. 2. 1).

Місцезнаходження товариства (юридична адреса товариства): Україна, 36 020, м. Полтава, вул. Спаська, 10.

Засновниками товариства є наступні юридичні особи:

регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області;

орендне підприємство «Полтавська кондитерська фабрика».

Формування статутного фонду товариства здійснюється відповідно до установчого договору. Джерелами формування статутного капіталу є внески акціонерів. Статутний фонд товариства складає 24 481 940,00 (двадцять чотири мільйони чотириста вісімдесят одна тисяча дев’ятсот сорок) грн. і поділений на 2 448 194 (два мільйони чотириста сорок вісім тисяч сто дев’яносто чотири) штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 10,00 (десять) грн. кожна.

/

Рис. 2.1. Річний обсяг продажу продукції ВАТ «Полтавакондитер» у 2009−2012 роках, (млн. грн).

Предметом діяльності товариства є:

1) кондитерська промисловість;

2) виробництво кондитерських виробів, в тому числі і напівфабрикатів;

самостійна реалізація кондитерських виробів через торгівельну мережу, в т. ч. фірмову, надання різних послуг населенню;

здійснення зовнішньоекономічної діяльності відповідно до чинного законодавства;

виконання торгових, торговельно-посередницьких, комерційних, комісійних, фінансових міждержавних операцій та угод;

комплексне проектування та введення в експлуатацію виробничих дільниць з виготовлення промислової продукції (в тому числі будівельної) науково-технічного та народного споживання;

організація науково-пошукових, конструкторських, технологічних та проектно-кошторисних робіт;

проведення робіт, що пов’язані з екологією, ресурсозбереженням, переробкою первинних та вторинних мінеральних ресурсів;

організація та проведення оптової та роздрібної торгівлі промисловою продукцією, товарами народного споживання, нерухомим майном, засобами виробництва;

створення профільних, універсальних, комерційних, комісійних та фірмових магазинів;

лізингова діяльність, в тому числі фінансовий лізинг;

інвестиційна та фінансова діяльність;

Організаційна структура управління — це форма поділу праці, що закріплює певні функції управління за відповідними структурними підрозділами апарата управління (рис. 2. 2).

Основною метою діяльності ВАТ «Полтавакондитер» є отримання прибутку за рахунок виробничої, підприємницької, комерційної та інших видів діяльності в різноманітних галузях господарювання та задоволення на цій основі громадських соціально-економічних потреб та зростання добробуту його акціонерів та соціальних потреб його працівників.

Провівши аналіз джерел формування майна підприємства (додаток Г) [додаток А, Б, В], виявлено, що за аналізований період загальна вартість капіталу ВАТ «Полтавакондитер» зросла в основному за рахунок власного капіталу, який у 2012 році збільшився на 24 340,0 тис. грн. (16,8%); зниження позикового капіталу за даний період на 269,0 тис. грн свідчить про незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування (рис. 2. 3).

Рис. 2.2. Загальна структурна схема ВАТ «Полтавакондитер»

Основною метою формування капіталу є забезпечення потреб підприємства у придбанні активів та оптимізація його структури з точки зору забезпечення

умов ефективності його використання (додаток Д).

Аналіз динаміки структури майна ВАТ «Полтавакондитер», свідчить про зростання вартості активів підприємства за рахунок оборотних активів у 2011−2012 роках відповідно на 12 644,6 тис. грн., та 8099,0 тис. грн.; і необоротних активів, в основному за рахунок збільшення вартості основних засобів у 2011−2012 роках відповідно на 461,6 тис. грн. та 3455,0 тис. грн.

/

Рис. 2.3. Динаміка структури капіталу ВАТ «Полтавакондитер» у 2010−2012 роках, (%)

Структура активів характеризує достатній рівень фінансово-економічної роботи підприємства і свідчить про нарощування обсягів його діяльності (рис. 2. 4).

Чисельність працівників протягом аналізованого періоду знижується, це явище можна пояснити тим, що на підприємстві впроваджуються нові менш трудомісткі технології.

/

Рис. 2.4. Динаміка структури оборотних та необоротних активів ВАТ «Полтавакондитер» за 2010−2012 роки (%)

Керівництво підприємства в останні роки веде активну політику по автоматизації та механізації виробництва, що і призвело до скорочення кількості працівників на підприємстві, у 2012 році на 272 особи. За аналізований період зростає продуктивність праці, що свідчить про ефективне управління трудовими ресурсами (таб. 2. 1).

У 2011 році спостерігається зростання реалізації продукції на підприємстві про що свідчить динаміка виручки від реалізації (рис. 2. 5), яка зросла на 59 867,9 тис. грн., (16,7%), підвищується собівартість реалізованої на 38 195,6 тис. грн., збільшуються витрати підприємства.

У 2012 році спостерігається зниження чистої виручка та собівартість відповідно на 37 055,0 тис. грн та 33 936,0 тис. грн. Чистий прибуток, у 2012 році зріс на 4888,0 тис. грн., (25,1%) (таб. 2. 2).

Забезпеченість ВАТ «Полтавакондитер» кадрами за 2010 — 2012 роки

Таблиця 2. 1

Показник

Роки

Абсолютна зміна (+,-)

Відносна зміна у %

2010

2011

2012

2011 року від 2010

2012 року від 2011

2011року від 2010

2012 року від 2011

А

1

2

3

4

5

6

7

Середньооблікова чисельність працівників, осіб

2 701,0

2 445,0

2 173,0

-256,0

-272,0

-9,5

-11,1

Фонд оплати праці, тис. грн.

42 158,0

48 674,0

39 464,0

6 516,0

-9 210,0

15,5

-18,9

Середньомісячна заробітна плата, грн.

1 300,7

1 659,0

1 513,4

358,3

-145,5

27,5

-8,8

Продуктивність праці, грн.

132,6

170,9

175,3

38,3

4,4

28,9

2,6

Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

305 088,4

343 284,0

309 348,0

38 195,6

-33 936

12,5

-9,9

Частка ФОП в собівартості продукції,%

13,8

14,2

12,8

0,4

-1,4

х

х

/

Рис. 2.5. Динаміка чистого доходу від реалізації продукції та собівартості реалізованої продукції ВАТ «Полтавакондитер» за 2010−2012 роки (тис. грн.)

Протягом аналізованого періоду зростає рентабельність обороту у 2011 році та у 2012 році відповідно на 1,3 п. п та 1,7 п.п. Рентабельність обороту відображає залежність між валовою виручкою підприємства і його витратами. Рівень витрат на реалізовану продукцію протягом аналізованого періоду знижується, це свідчить про те що ресурсна структура підприємства є оптимальною і ефективно використовуються виробничі ресурси.

Протягом 2010−2012 років коефіцієнт автономії зростає, і є вищим орієнтованого значення (коефіцієнт автономії > 0,5) (таб. 2. 3). Це свідчить про те, що зобов’язання підприємства можуть бути покриті власними активами.

Економічні показники діяльності ВАТ «Полтавакондитер» за 2010 — 2012 роки

Таблиця 2. 2

Показник

Роки

Абсолютна зміна (+,-)

Відносна зміна у %

2010

2011

2012

2011 року від 2010

2012року від 2011

2011 року від 2010

2012 року від 2011

А

1

2

3

4

5

6

7

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.

358 196,1

418 064,0

381 009,0

59 867,9

-37 055,0

16,7

-8,9

Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

305 088,4

343 284,0

309 348,0

38 195,6

-33 936,0

12,5

-9,9

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, тис. грн.

19 625,2

26 529,0

35 447,0

6 903,8

8 918,0

35,2

33,6

Чистий прибуток,

тис. грн.

11 938,9

19 452,0

24 340,0

7 513,1

4 888,0

62,9

25,1

Рентабельність обороту, %

3,3

4,7

6,4

1,3

1,7

х

Х

Рівень витрат на реалізовану продукцію, %

77,3

74,5

74,1

-2,8

-0,4

-3,2

-0,5

Розрахувавши коефіцієнт маневрування, виявлено, що у ВАТ «Полтавакондитер» не вистачає власних коштів, які знаходяться в мобільній формі і підприємство не може відносно вільно маневрувати ними. Зменшення коефіцієнта фінансового ризику протягом 2010−2012 років свідчить про зменшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про підвищення його фінансової стійкості. Низьке значення коефіцієнта абсолютної ліквідності спричинене різким зменшенням грошових коштів у 2012 році. Значення коефіцієнта покриття відповідає орієнтованому значенню (коефіцієнт покриття =2−3) протягом 2010−2012 років, що свідчить про ліквідність активів, показуючи що у 2012 році 3,03 гривні поточних активів підприємства припадає на 1 гривню поточних зобов’язань.

2.2 Аналіз управління ліквідністю та платоспроможністю підприємства

ліквідність платоспроможність фінансовий прогнозування

Управління ліквідністю — це розміщення коштів підприємства таким чином, щоб можна було достатньо швидко реалізувати свої активи і отримувати грошові кошти для оплати своїх зобов’язань. Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів і поточних зобов’язань.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні її зміни. Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчить той факт, що потреба в коштах перевищує їх реальні надходження.

Під ліквідністю будь-якого активу розуміють його здатність трансформуватися в грошові кошти, а її ступінь визначається довжиною часового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вища ліквідність даного виду активів.

Говорячи про ліквідність підприємства, мають на увазі наявність у нього оборотних коштів у розмірах, теоретично достатніх для погашення короткострокових зобов’язань хоча б із порушенням строків погашення, які передбачені контрактами.

Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу (додаток К). Співставивши величини наведених груп активів і пасивів виявлено, що баланс ВАТ «Полтавакондитер» не є абсолютно ліквідним за період, що аналізується (рис. 3. 1).

Не виконується перша умова ліквідності А1П1, спостерігається нестача найбільш ліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов’язань, у 2012 році ця сума становить 31 489,5тис. грн. Основним джерелом фінансування діяльності підприємства є поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги та за розрахунками.

Друга умова ліквідності балансу протягом аналізованого періоду виконується А2П2, тобто за рахунок майбутніх надходжень від дебіторів підприємство може погасити короткострокові кредити банку.

Низьколіквідні активи перевищують довгострокові пасиви А3П3. Цей платіжний надлишок свідчить про те, що за рахунок перетворення повільно реалізованих активів в грошові кошти підприємство може погасити довгострокові зобов’язання.

/

Рис. 2.6. Структура оборотних активів ВАТ «Полтавакондитер» за рівнем їх ліквідності у 2010−2012 роках (тис. грн.)

Постійні пасиви протягом року перевищують вартість активів з найнижчим ступенем ліквідності А4П4, це свідчить про наявність власного оборотного капіталу на підприємстві, сума якого має тенденцію до збільшення.

З категорією ліквідності тісно пов’язане поняття платоспроможності, яке характеризує спроможність підприємства своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати. Платоспроможність означає наявність у підприємства фінансових можливостей для регулярного і своєчасного погашення своїх боргових зобов’язань.

Для оцінки платоспроможності підприємства у широкому розумінні використовується система показників, які мають назву коефіцієнтів ліквідності (платоспроможності) (таб. 3. 1).

Коефіцієнтний аналіз ліквідності ВАТ «Полтавакондитер» за 2010- 2012 роки, (%)

Таблиця 2. 3

Показники

Роки

Орієнтоване значення

Абсолютна зміна (+,-)

Відхилення від нормативного значення

2010

2011

2012

2011 року від 2010

2012 року від 2011

2010 року

2011 року

2012 року

А

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,07

0,07

0,10

0,2−0,3

0,00

0,03

-0,13

-0,13

-0,1

Коефіцієнт термінової ліквідності

1,51

2,01

2,23

0,7−0,8

0,50

0,22

0,81

1,31

1,53

Коефіцієнт загальної ліквідності

2,25

2,77

3,11

2,0−2,5

0,52

0,34

0,25

0,77

1,11

Коефіцієнт ліквідності запасів

1,038

1,046

1,158

-

0,008

0,112

-

-

-

Коефіцієнт ліквідності коштів у розрахунках

1,35

1,38

1,69

-

0,03

0,31

-

-

-

Коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості

0,7

0,6

0,5

-

-0,1

-0,1

-

-

-

Коефіцієнт мобільності активів

0,6

0,6

0,59

? 0,5

0

-0,01

0,1

0,1

0,09

Коефіцієнт співвідношення активів

1,53

1,5

1,47

? 1

-0,03

-0,03

0,53

0,5

0,47

Провівши коефіцієнтний аналіз ліквідності підприємства, виявлено, що показник абсолютної ліквідності на кінець 2012 року не досягнув орієнтованого значення і дорівнював 0,1%, тобто на даний момент підприємство може погасити негайно лише 10% поточних зобов’язань. Коефіцієнт термінової ліквідності за аналізований період значно перевищував нормативне значення і мав тенденцію до зростання, тобто ВАТ «Полтавакондитер» найближчим часом може повернути при повному погашені дебіторської заборгованості всю суму короткострокової заборгованості. Що стосується загального рівня платоспроможності то цей показник у 2012 році перевищив норматив і становив 3,11%, це свідчить про те, що поточні активи підприємства повністю покривають його короткострокові зобов’язання.

Проаналізувавши показники платоспроможності у динаміці свідчать про покращення фінансового стану у 2012 році порівняно з 2010 роком. В цілому платоспроможність ВАТ «Полтавакондитер» на оптимальному рівні, оскільки показники (за винятком коефіцієнта абсолютної ліквідності) відповідають орієнтованому значенню.

Середній рівень статичної платоспроможності може бути випадковим, тобто тимчасовим, або мати постійний характер. Для глибокого аналізу платоспроможності підприємства використовують показники динамічної платоспроможності.

Оцінка структури балансу розраховується за допомогою коефіцієнта втрати (відновлення) платоспроможності, коефіцієнта загальної ліквідності(К1) і коефіцієнта забезпеченості оборотних активів власними оборотними коштами (К2). Структура балансу визначається задовільною, а підприємство платоспроможним при виконанні наступних умов:

К1? 1,5 і К2? 0,1

У цьому випадку проводиться розрахунок коефіцієнта втрати платоспроможності (КВТП) на найближчі 3 місяці.

де КК і КП — коефіцієнт загальної ліквідності відповідно на кінець і початок звітного року;

Кзпн — нормативне значення (Кзпн = 2).

КВПЛ = 3,11 + 0,25 (3,11 — 2,77) / 2 = 1,59 (%)

КВПЛ? 1, що свідчить про реальну можливість підприємства не втратити платоспроможність протягом найближчих 3-х місяців, тобто це свідчить про наявність резервів поліпшення рівня платоспроможності.

Управління платоспроможністю полягає в аналізі та управлінні рухом ліквідних потоків коштів, тобто передбачає цілеспрямований вплив на процеси акумуляції грошових коштів, їх витрачання та перерозподіл. Для одержання інформації про кількість грошових ресурсів на підприємстві, його фінансовий стан, ліквідність, платоспроможність і підвищення рівня управління грошовими потоками здійснюють аналіз руху грошових коштів.

Основною метою аналізу грошових потоків підприємства є визначення причин нестачі чи надлишку коштів, а також джерел їх формувань, надходжень і напрямів використання. Для дослідження ефективності управління грошовими потоками необхідно розрахувати та проаналізувати ряд показників, а саме такі як: ліквідний грошовий потік, коефіцієнт ліквідності грошових потоків, обертання грошових коштів.

Ліквідний грошовий потік є показником надлишкового або дефіцитного сальдо коштів підприємства і визначається за формулою:

ГПл = (ДКк + ККк — Кк) — (ДКп +ККп — Кп) (3. 2)

де ГПл — ліквідний грошовий потік;

ДКк і ДКп — довгострокові кредити банків на кінець і на початок періоду;

ККк і ККп — короткострокові кредити банків на кінець і на початок періоду;

Кк і Кп — кошти на кінець і на початок періоду.

За даною формулою ми зможемо розрахувати ліквідний грошовий потік ВАТ «Полтавакондитер» за 2010−2012 роки, і зробити відповідні висновки.

ГПл за 2010 рік = (0 + 0 — 3350,6) — (0 + 0,1 — 3931,6) = 580,9 (тис. грн.)

ГПл за 2011 рік = (635 + 10 805 — 2686) — (0 + 0 — 3350,6) = 12 104,6 (тис. грн.)

ГПл за 2012 рік = (366 + 0 — 3748) — (635 + 10 805 — 2686) = - 12 136 (тис. грн.)

Ліквідний грошовий потік характеризує абсолютну величину грошових коштів, які отримані від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства. Він є важливим показником для внутрішніх користувачів (менеджерів, власників) суб'єкта господарювання, адже визначає вплив позики та кредитів на діяльність підприємства. Значення показника для ВАТ «Полтавакондитер» у 2010 та 2011 роках становить відповідно 580,9 тис. грн., та 12 104,6 тис. грн., що пов’язано з відсутністю позик, і свідчить про надлишок грошового потоку на підприємстві, а у 2012 році даний показник є від'ємним і становить -12 136 тис. грн., це пов’язано з тим, що на початок періоду підприємство мало більшу заборгованість по кредитах ніж на кінець.

Коефіцієнт ліквідності грошових потоків характеризує здатність підприємства покривати необхідні витрати грошових коштів позитивним грошовим потоком у звітному періоді. Для забезпечення необхідної ліквідності грошового потоку цей коефіцієнт повинен бути із значенням, не нижчим від одиниці. Даний коефіцієнт визначається за формулою:

КЛГП = (3. 3)

де КЛГП — коефіцієнт ліквідності грошового потоку;

ПГП — сума валового позитивного грошового потоку;

ГАк — сума залишку грошових активів на кінець періоду;

ГАп — сума залишку грошових активів на початок періоду;

НГП — сума валового негативного грошового потоку.

Коефіцієнт ліквідності грошових потоків ВАТ «Полтавакондитер» за 2010−2012 роки становить:

КЛгп у 2010 році = 9530,9 — (3350,6 — 3931,6) / 9909,4 =1,02 (%)

КЛгп у 2011 році = 10 509 — (2686 — 3351) / 11 139 = 1,003(%)

КЛ гп у 2012 році = 27 952 — (3748 — 2686) / 21 016 = 1,27 (%)

Розрахувавши коефіцієнт ліквідності грошових потоків, можна зробити висновок, що даний показник за аналізований період відповідає нормативному значенню, тобто підприємство покриває необхідні витрати грошових коштів позитивним грошовим потоком.

Оборотність грошових коштів — це кількість оборотів грошей підприємства за рік. Він розраховується за наступною формулою:

Огк = ОРП / СГА + СДЗ (3. 4)

де Огк — оборотність грошових коштів;

ОРП — обсяг реалізованої продукції;

СГА — середній залишок грошових активів;

СДЗ — середня вартість дебіторської заборгованості.

Розрахунок оборотності грошових коштів ВАТ «Полтавакондитер» за 2010−2012 роки.

Огк у 2010 році = 394 412,8 / 3641,1 + 51 211,6 = 7,2 (оборотів)

Огк у 2011 році = 460 669 / 3018,5+ 58 700 = 7,5 (оборотів)

Огк у 2012 році = 417 199 / 3217 + 67 211 = 5,9 (оборотів)

Даний показник ВАТ «Полтавакондитер» у 2010 році та 2011 році становить відповідно 7,2 та 7,5 оборотів на рік, у 2012 році оборотність грошових коштів має тенденцію до зменшення, становить 5,9 оборотів, що свідчить про зниження ефективності використання оборотних коштів (рис. 2. 2).

Рис. 2.7. Оборотність грошових коштів ВАТ «Полтавакондитер» за 2010−2012 роки, (обороти)

Коефіцієнт руху коштів в результаті операційної діяльності (КРКод):

КРКод = ЧГП / ПЗ (3. 5)

де ЧГП — чистий грошовий потік;

ПЗ — поточні зобов’язання.

Розрахунок коефіцієнта руху грошових коштів від операційної діяльності на ВАТ «Полтавакондитер» у 2010−2012 роках:

КРКод за 2010 рік = -378,5 / 44 958,0 = - 0,0084 (%)

КРКод за 2011 рік = -630,0 / 41 107 = - 0,015 (%)

КРКод за 2012 рік = 6936,0 / 39 111,0 = 0,17 (%)

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой