Лісові розсадники

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Сельскохозяйственные науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

Кафедра лісових культур і лісової селекції

Курсовий проект

з лісового розсадника та лісових культур

Львів-2008

ЗМІСТ

Частина 1. ЛІСОВІ РОЗСАДНИКИ

ВСТУП

Розділ 1. РОЗРАХУНОК ПЛОЩІ ЛІСОВОГО РОЗСАДНИКА

1.1 Розрахунок площі посівного відділку

1.2 Сівозміни в посівному відділку

1.3 Розрахунок площі деревно-чагарникової шкілки

1.4 Розрахунок площі плодової шкілки

1.5 Сівозміни в деревно-чагарниковій та плодовій шкілках

1.6 Розрахунок площі маточної плантації

1.7 Розрахунок площі продукувальних і допоміжних частин лісового розсадника

Розділ 2. ВИБІР МІСЦЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ

Розділ 3. ПЕРВИННЕ ОСВОЄННЯ ТЕРИТОРІЇ

Розділ 4. АГРОТЕХНІКА ВИРОЩУВАННЯ САДИВНОГО МАТЕРІАЛУ

4.1 Вирощування сіянців у посівному відділку

4.1.1 Обробіток ґрунту в полях сівозмін

4.1.2 Удобрення ґрунту

4.1.3 Технологія вирощування сіянців у відкритому ґрунті лісового розсадника

4.2 Вирощування саджанців у деревно-чагарниковій шкілці

4.2.1. Обробіток ґрунту в полях сівозмін

4.2.2. Удобрення ґрунту

4.2.3. Технологія вирощування саджанців деревних порід

4.3 Вирощування саджанців у плодовій шкілці

4.3.1 Обробіток ґрунту в полях сівозмін

4.3.2 Удобрення ґрунту

4.3.3 Технологія вирощування саджанців плодових порід

4.4 Закладка маточної плантації та її експлуатація

Розділ 5. ТЕХНІЧНЕ ПРИЙМАННЯ РОБІТ ТА ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ САДИВНОГО МАТЕРІАЛУ

Розділ 6. ВИКОПУВАННЯ, СОРТУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ САДИВНОГО МАТЕРІАЛУ

Розділ 7. РОЗРАХУНОК ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ НА ВИРОЩУВАННЯ САДИВНОГО МАТЕРІАЛУ

7.1 Розрахунково-технічна карта на вирощування сіянців

7.2 Розрахунково-технічна карта на вирощування саджанців

Частина 2. ЛІСОВІ КУЛЬТУРИ

Розділ 1. ПРИРОДНО-ІСТОРИЧНІ УМОВИ МІСЦЯ РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА

Розділ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІСОКУЛЬТУРНИХ ДІЛЯНОК

Розділ 3. ПРОЕКТОВАНІ ТИПИ ЛІСОВИХ КУЛЬТУР

3.1 Обґрунтування доцільності створення лісових культур на лісокультурних ділянках

3.2 Системи і способи обробітку ґрунту під лісові культури

3.3 Види, методи та способи створення лісових культур

3.4 Склад лісових культур, вибір головних, супутніх і чагарникових порід

3.5 Типи, способи і схеми змішування порід

3.6 Густота лісових культур та розміщення садивних місць

3.7 Види, терміни, кількість і технологія проведення агротехнічних доглядів

Розділ 4. ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ЗАПРОЕКТОВАНИХ ЛІСОВИХ КУЛЬТУР

4.1 Розрахунок витрат на створення і вирощування культур до переведення їх в категорію вкритих лісовою рослинністю земель

Розділ 5. ОРГАНІЗАЦІЯ. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ НА ЛІСОРОЗСАДНИЦЬКИХ ТА ЛІСОКУЛЬТУРНИХ РОБОТАХ

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

ДОДАТКИ

Частина 1. ЛІСОВІ РОЗСАДНИКИ

ВСТУП

Лісовий розсадник — розсадник, призначений для вирощування лісового садивного матеріалу. Під розсадником розуміють підприємство або спеціалізовану його частину, призначену для вирощування різних видів високоякісного садивного матеріалу, необхідного для виконання робіт, головним чином, з лісовідновлення, також лісорозведення та озеленення населених пунктів у сільських районах.

На лісових розсадниках вирощуються такі види садивного матеріалу: з відкритою кореневою системою — переважно сіянці, а також саджанці, живці, живцеві саджанці, прищеплений садивний матеріал; садивний матеріал із закритою кореневою системою, яка міститься усередині грудки землі, брикету або відповідного контейнера з субстратом та ін.

Головним і найефективнішим методом створення лісових культур є посадка сіянців і саджанців деревних і чагарникових порід на лісокультурну площу, які вирощуються в лісових розсадниках. Колискою лісу називають лісові розсадники, бо саме з них за допомогою лісівників «покрокує» тендітний садивний матеріал на відповідні площі українських лісів.

З метою забезпечення всезростаючих потреб різних галузей народного господарства України в лісові сировині перед нашим лісовим господарством висувається невідкладне завдання створення і вирощування високопродуктивних, якісного складу та біологічно стійких лісових насаджень штучного походження. Крім того, важливою задачею є також створення захисних, декоративних та озеленюючи різноманітних насаджень.

Вирішення цих завдань значною мірою визначається рівнем розвитку лісокультурного виробництва — технології вирощування різних видів лісового садивного матеріалу, тобто сіянців, саджанців лісових, деревних і чагарникових порід у лісових розсадниках. Такий садивний матеріал використовується, головним чином, для лісовідновлення і лісорозведення шляхом його посадки як найефективнішого (найбільш досконалого, економічного, надійного) і найбільш поширеного, переважаючого на Україні методу штучного вирощування.

Від якості садивного матеріалу залежить ефективність робіт із штучного відтворення лісових ресурсів, ефективність лісових культур у Держлісфонді та ландшафтних культур у зеленій зоні.

У господарській діяльності лісових підприємств України лісові культури займають ведуче місце. В Держлісфонді малолісної України майже кожен другий гектар лісу рукотворний.

Для задоволення потреб у садивному матеріалі (сіянцях саджанцях) дерев і чагарників, в лісовому господарстві створена і функціонує ціла мережа спеціалізованих лісових розсадників з вирощування потрібного садивного матеріалу, головним чином, з відкритою кореневою системою із застосуванням при цьому широкої та комплексної системи робіт (гербіцидів, міндобрив, отрутохімікатів).

Зараз велика увага приділяється створенню високомеханізованих базових лісових розсадників та ведення на них роботи з їх концентрації, спеціалізації та індустріалізації. Розширюється будівництво на розсадниках економічно вигідних теплиць з поліетиленовим покриттям для вирощування в них високоякісного садивного матеріалу в закритому ґрунті, з закритою кореневою системою та у контрольованому середовищі.

Основна мета курсового проектування — розвиток у студента уміння самостійно і творчо мислити і працювати, а також закріплення теоретичних знань та набутого практичного досвіду студентів під час навчальних практик, їх застосування для вирішення практичних і виробничих завдань.

Розділ 1. РОЗРАХУНОК ПЛОЩІ ЛІСОВОГО РОЗСАДНИКА

Сучасний базовий розсадник містить значну кількість структурних елементів, об'єднаних у продукувальну (виробничу) та допоміжну (службову) частини. Загальна площа лісового розсадника складається з суми площ його структурних елементів, розрахунок кожного має свої особливості.

Розрахунок площі лісового розсадника проводиться окремо для всіх виробничих та службових частин. Вихідними даними для розрахунку площ розсадника є планове завдання на щорічний випуск садивного матеріалу в заданому асортименті та за термінами вирощування.

Лісові розсадники проектуються і створюються переважно на тривалий термін функціонування (більше 5 років). Тому розрахунок площі під розсадник є відповідальним етапом, від правильного виконання якого залежить ефективність використання його території в майбутньому.

1.1 Розрахунок площі посівного відділку

Загальна площа посівного відділку складається з площ, необхідних для вирощування планової кількості сіянців різних аборигенних чи інтродукованих деревних порід, визначених завданням, упродовж певного періоду часу. Оптимальна площа посівного відділку повинна становити 40−45% загальної площі розсадника.

Розрахунок площі, необхідної для вирощування порід в посівному відділку проводиться за допомогою такої формули:

S=N*I/10 000*a*n, [1. 1]

де S- площа посіву кожної породи, для якої ведеться розрахунок, га;

N- щорічний плановий вихід сіянців даної породи із врахуванням 10% на відпад і нестандартність, шт. ;

I- ширина посівної стрічки, м;

n- нормативний плановий вихід сіянців з 1-го погонного метра посівного рядка, шт. ;

a- кількість посівних рядків у стрічці, шт. ;

Площу щорічного посіву для посівного відділку вираховуємо за формілою[1,1]

Sяли =га

Sяли =га

Sялів =га

Sклен =га

Sбук =га

Sгру =га

Sгру =га

Із розрахованих вище формул видно, що площа щорічного посіву для всіх порід складає 1,16га.

Плановий вихід сіянців з одного погонного метра посівного рядка вибирають згідно з діючими нормативами для окремих лісорослинних зон. Схеми висіву насіння порід, від яких залежить кількість рядків у стрічці, підбирають з урахуванням передового досвіду, особливостей вирощування сіянців конкретної породи, природних умов, наявності знарядь та механізмів.

Запроектована схема висіву повинна забезпечити нормативний плановий вихід сіянців (Nпв) з 1 га посівного відділення. Для цього потрібно провести розрахунок за формулою:

Nпв=100/I*a*n*100, [1. 2].

Отриманий результат повинен бути більшим або дорівнювати нормативному. В іншому випадку необхідно підібрати іншу схему висіву у напрямку збільшення кількості посівних рядків у посівній стрічці.

Розрахунок площі щорічного вирощування сіянців ялиці, бука, клена, ялівцю, груші, яблуні наведені в табл. 1. 1

Таблиця 1. 1

Розрахунок площі посівного відділення

Порода

Планове завда-ння вирощу-вання сіянців з враху-ванням відпаду, тис. шт

Термі-ни виро- щува-ння, років

Схеми висівання

Шири-на посів-ної стріч- ки,

м

Кіль-кість ряд- ків у стріч- ці,

шт

Кіль-кість погон-них метрів посів-них рядків на 1га, м

Плановий вихід сіянців

Необхідна площа щорічного вирощування, га

з 1 пог. м

з 1 га, тис. шт

1-о

річок

2-х

річок

Разом

Ялиця європейська

385

2

10−30−10−30−10−60

1,5

6

40 000

63

2520

0,15

0,15

0,30

Ялиця біла

275

2

10−30−10−30−10−60

1,5

6

40 000

40

1600

0,17

0,17

0,34

Ялівуць звичайний

165

2

10−30−10−30−40−40

1,5

6

40 000

27

1080

0,15

0,15

0,30

Клен-явір

165

2

25−25−25−25−50

1,5

5

33 333

27

899

0. 18

0. 18

0,38

Бук лісовий

22

2

15−45−15−70

1,5

4

27 586

23

634

0. 34

0. 34

0,68

Яблуня лісова

55

2

10−30−10−30−10−60

1,5

6

40 000

17

680

0,08

0,08

0,16

Груша звичайна

66

2

10−30−10−30−10−60

1,5

6

40 000

17

680

0. 09

0. 09

0,18

Разом

1133

1,16

1,16

2,3

Необхідна площа для щорічного вирощування сіянців ялиці, ялівцю, клена, бука, яблуні та груші становить 1,16 га.

1.2 Сівозміни в посівному відділку

Сівозміни в постійних лісових розсадниках є основою впровадження високої агротехніки, відновлення структурного стану та підвищення родючості ґрунту. Вони сприяють поліпшенню фізичних властивостей ґрунту, кращому нагромадженню вологи в ґрунті, очищенню полів від бур’янів, створюють умови для ефективнішої боротьби з шкідниками і хворобами рослин. Крім того, сівозміни дають можливість у певному порядку і планово використовувати продукційні земельні площі розсадника.

Необхідну кількість полів для вирощування садивного матеріалу в посівному відділку можна вибрати лише після того, як буде прийнята певна сівозміна. Саме з цією метою і приступаємо до вибору схеми сівозміни.

Теоретичною і практичною основою сівозміни є те, що безперервне вирощування садивного матеріалу на одному і тому ж місці неминуче призводить до зменшення його стандартного виходу внаслідок порушення структури ґрунту, щорічного виносу при викопуванні садивного матеріалу значної кількості поживних речовин, накопиченні в ґрунті токсинів.

З метою уникнення цих небажаних явищ необхідно для конкретних умов підібрати раціональну схему сівозміни з певним чергуванням вирощуваних порід і парів, запровадити схеми обробітку та удобрення ґрунту.

Сівозміна — це послідовне науково обґрунтоване чергування вирощуваних порід по роках і певне розміщення їх на площі, яке супроводжується відповідною системою агротехнічних заходів. При цьому забезпечується правильне чергування культур і парів на полях і за роками. Ротація сівозміни — це період часу, протягом якого через кожне поле пройдуть у певній послідовності всі сіянці (саджанці) і пар згідно прийнятої схеми сівозміни. Частіше всього в лісовій зоні на сірих лісових суглинистих ґрунтах застосовують 3-пільну сівозміну за такою схемою: перше поле — сіянці однорічні; друге поле — сіянці однорічні та дворічні; третє поле — чорний чи зайнятий пар.

В цьому плані загальним є положення, що мінімальна кількість полів в сівозміні рівна максимальному віку вирощуваного садивного матеріалу «плюс» одне поле. В нашому випадку (див. табл. 1. 1), виходячи із віку вирощуваних сіянців, мінімальна кількість полів у сівозміні може бути три.

Для запроектованої схеми сівозміни необхідно скласти ротаційну таблицю з переходом до нормальної сівозміни (вихідні дані беремо з табл. 1. 1), в якій потрібно навести порядок чергування вирощування порід по роках (ротацію сівозмін).

Таблиця 1. 2

Ротаційна таблиця у посівному відділенні з переходом до нормальної сівозміни

№ поля

роки

Перше поле

Друге поле

Третє поле

Перший (після первинного освоєння)

Ялина європейська 0,15

Ялиця біл 0,17

Ялівець звичайний)0,15

Клен-явір 0,18

Бук лісовий 0,34

Яблуня лісова 0,08

Груша звичайна 0,09

Разом 1. 16га

С/г користування

1,16га

С/г користування

1,16га

Другий

Ялина європейська 0,15

Ялиця біл 0,17

Ялівець звичайний)0,15

Клен-явір 0,18

Бук лісовий 0,34

Яблуня лісова 0,08

Груша звичайна 0,09

Разом 1. 16га

Ялина європейська 0,15

Ялиця біл 0,17

Ялівець звичайний)0,15

Клен-явір 0,18

Бук лісовий 0,34

Яблуня лісова 0,08

Груша звичайна 0,09

Разом 1. 16

С/г користування

1,16га

Третій

Пар — 1,16га

Ялина європейська 0,15

Ялиця біл 0,17

Ялівець звичайний)0,15

Клен-явір 0,18

Бук лісовий 0,34

Яблуня лісова 0,08

Груша звичайна 0,09

Разом 1. 16га

С/г користування

1,16га

Отже перехід до нормальної сівозміни відбувається на третій рік після первинного освоєння території, а повна ротація проходить протягом трьох років.

1.3 Розрахунок площі деревно-чагарникової шкілки

Вихідними даними для розрахунку є планове завдання щорічного випуску саджанців певного віку, запроектовані схеми садіння та схеми сівозміни. Для розрахунків планове завдання збільшують на відпад саджанців за період вирощування їх у шкілці, включаючи і нестандартні (10−15%). Кількість полів у сівозміні повинна бути на одне поле більше від віку вирощуваного садивного матеріалу. Кожне поле зайняте саджанцями певного віку, а одне поле повинно відпочивати, як і у посівному відділенні.

На відміну від посівного відділку, де на одному погонному метрі зростає в середньому 30−60 сіянців, в шкільному відділі кожен сіянець, взятий із посівного відділку, висаджують окремо — з певною відстанню між рядками. Таким чином, сіянці після висаджування називають саджанцями, і кожен саджанець має свою індивідуальну площу живлення.

Площу щорічного садіння для кожної породи розраховують за наступною формулою:

S=(N*P)/10 000; [1. 3]

де S — площа одного поля, га

N — щорічний плановий вихід саджанців з врахуванням відпаду, шт.

P — площа живлення одного саджанця, м2

Площа одного поля дорівнюватиме сумі площ щорічного садіння саджанців з заданого асортименту порід, а площа деревно-чагарникової шкілки — добутку кількості полів у сівозміні на площу одного поля.

При розрахунку площі одного поля деревно-чагарникової шкілки дуже важливим аспектом є правильний вибір площі живлення одного саджанця, тобто розміщення рослини на ділянці. Цей аспект залежить насамперед від біологічних особливостей вирощуваного виду, віку вирощуваного садивного матеріалу та механізмів, які застосовуються при садінні.

В першу деревно-чагарникову шкілку висаджують сіянці та укорінені живці переважно шириною міжрядь 0,8 — 1,0 м і розміщенням в ряду 0,20 — 0,5 м з числом висаджени рослин 20 — 50 тис. /га.

Таблиця 1. 3

Розрахунок площі деревно-чагарникової шкілки

Породи

Планове щорічне завдання, тис. шт

Термін вирощу-вання, років

Схема садіння, м x м

Площа живлення одного саджанця, мІ

Площа щорічного садіння, га

Кількість полів у сівозміні, шт.

Загальна площа вирощування, га

Ялівець звичайий

16,5

3

0,8*0,2

0,16

0,26

4

1,04

Клен-явір

16. 5

3

0,8*0,3

0,24

0,39

1. 56

Бук лісовий

16,5

3

0,8*0,3

0,24

0,39

1. 56

Разом

1,04

4. 16

Отже загальна площа деревно -чагарникової шкілки складає 4,16га

1.4 Розрахунок площі плодової шкілки

Розрахунок площі плодової шкілки виконують за тими ж етапами, що і для деревно-чагарникової шкілки. Відмінність полягає у наявності у плодовій шкілці так званого поля дичок, на яких проводять переважно літні щеплення культурними сортами плодових рослин.

Вихідними даними для розрахунку є планове завдання щорічного випуску окулянтів певного віку, запроектовані схеми садіння та схема сівозміни. Враховуючи відпад саджанців за період вирощування їх у шкілці, включаючи і нестандартні, для розрахунків планове завдання необхідно збільшити на 15−20%.

Кількість полів у сівозміні повинна бути принаймі на 2 більша від віку вирощуванного садивного матеріалу. Якщо заплановано щорічний випуск трьохрічних окулянтів, то в сівозміні повинно бути мінімум 5 полів. Перше поле зайняте дичками, друге — окулянтами 1-го року, третє - окулянтами 2-го року, четверте — окулянтами 3-го року, п’яте — під паром.

Площу щорічного садіння для кожної породи розраховують за формулою [1. 3], отримані результати заносимо в таблицю 1.4.

Таблиця 1. 4

Розрахунок площі плодової шкілки

Породи

Планове щорічне завдання, тис. шт

Термін вирощу-вання, років

Схема садіння, м x м

Площа живлення одного саджанця, мІ

Площа щорічного садіння, га

Кількість полів у сівозміні, шт.

Загальна площа вирощу-вання,

га

Яблуня лісова

12,1

3

0,8*0,3

0,24

0,29

4

1,45

Груна звичайна

5,5

3

0,8*0,3

0,24

0,13

5

0,65

Всього:

-

-

-

-

0,42

-

2,1

Площа щорічного садіння плодової шкілки становить 2.1 га.

1.5 Сівозміни в деревно-чагарниковій та плодовій шкілках

Мета запровадження сівозміни в деревно-чагарниковій та плодовій шкілках така ж, як і в посівному відділку. При організації сівозміни в шкільних відділеннях вираховують біологічні особливості вирощуваних порід, перед усім — швидкість їх росту, а також тривалість вирощування саджанців.

Одним з найбільш поширених типів ґрунтів у гірській місцевості є сірі лісові ґрунти, які мають значну товщину гумусового шару та відносно багаті на гумус. Основним завданням запровадження сівозмін у цих умовах є збереження структури, підтримання і підвищення родючості ґрунтів, поліпшення їх водно — фізичних властивостей.

Складена ротаційна таблиця для деревно-чагарникової шкілки наведена в табл. 1. 5

Таблиця 1. 5

Ротаційна таблиця у деревно-чагарниковій шкілці з переходом до нормальної сівозміни

№ поля

Роки

Перше поле

Друге поле

Третє поле

Четверте поле

Перший (після первинного освоєння)

Ялівець звичайний 0,26

Клен-явір 0,39

Бук лісовий 0,39

Разом 1,04

С/г користування

1,04га

С/г користування

1,04га

С/г користування

1,04га

Другий

Ялівець звичайний 0,26

Клен-явір 0,39

Бук лісовий 0,39

Разом 1,04

Ялівець звичайний 0,26

Клен-явір 0,39

Бук лісовий 0,39

Разом 1,04

С/г користування

1,04га

С/г користування

1,04га

Третій

Ялівець звичайний 0,26

Клен-явір 0,39

Бук лісовий 0,39

Разом 1,04

Ялівець звичайний 0,26

Клен-явір 0,39

Бук лісовий 0,39

Разом 1,04

Ялівець звичайний 0,26

Клен-явір 0,39

Бук лісовий 0,39

Разом 1,04

С/г користування

1,04га

Четвертий

Пар — 1,04га

Ялівець звичайний 0,26

Клен-явір 0,39

Бук лісовий 0,39

Разом 1,04

Ялівець звичайний 0,26

Клен-явір 0,39

Бук лісовий 0,39

Разом 1,04

Ялівець звичайний 0,26

Клен-явір 0,39

Бук лісовий 0,39

Разом 1,04

При цьому перехід до нормальної сівозміни відбувається на п’ятий рік після освоєння території розсадника.

Ротаційна таблиця з нормальною сівозміною для плодової шкілки наведена в табл.1.6.

Таблиця 1. 6

Ротаційна таблиця у плодовій шкілці з переходом до нормальної сівозміни

№ поля

роки

Перше

Друге

Третє

Четверте

П’яте

1

2

3

4

5

6

Перший

Дички

Яблуні 0. 29

Груша 0,13

Разом 0,42

С/г користування

0,42га

С/г користування

0,42га

С/г користування

0,42га

С/г користування

0,42га

Другий

Саджанці Яблуні1 0. 29

Груші1 0. 13

Разом 0,42

Дички

Яблуні 0. 29

Груша 0,13

Разом 0,42

С/г користування

0,42га

С/г користування

0,42га

С/г користування

0,42га

Третій

Саджанці Яблуні2 0. 29

Груші2 0. 13

Разом 0,42

Саджанці Яблуні1 0. 29

Груші1 0. 13

Разом 0,42

Дички

Яблуні 0. 29

Груша 0,13

Разом 0,42

С/г користування

0,42га

С/г користування

0,42га

Четвертий

Саджанці Яблуні3 0. 29

Груші3 0. 13

Разом 0,42

Саджанці Яблуні2 0. 29

Груші2 0. 13

Разом 0,42

Саджанці Яблуні1 0. 29

Груші1 0. 13

Разом 0,42

Дички

Яблуні 0. 29

Груша 0,13

Разом 0,42

С/г користування

0,42га

П’ятий

Пар-0. 42

Саджанці Яблуні2 0. 29

Груші2 0. 13

Разом 0,42

Саджанці Яблуні2 0. 29

Груші2 0. 13

Разом 0,42

Саджанці Яблуні1 0. 29

Груші1 0. 13

Разом 0,42

Дички

Яблуні 0. 29

Груша 0,13

Разом 0,42

При цьому нормальна сівозміна наступила на п’ятий рік після освоєння розсадника.

1.6 Розрахунок площі маточної плантації

Вихідними даними для розрахунку є планове щорічне завдання заготівлі живців з врахуванням 10%-ного відпаду на нестандартності, схеми розміщення маточних кущів, кількість вирощуваних прутів на одному кущі та вихід живців з одного прута. Орієнтовно для розрахунків приймають, що один кущ верби дає 8 прутів. При цьому із одного прута верби можна заготовити 5 живці, тобто, один кущ верби дає 40 живців.

На маточних плантаціях верби розміщення кущів повинно становити 1,5×1,0 м.

Розрахунок проводять за формулою:

S=1. 25*[N*(a*b)/K1*K2 *10 000]; [1. 4]

де S- площа плантації, га;

N — планове завдання заготівлі пагонів, шт. ;

а і b — віддаль між маточними кущами, м;

K1 — вихід прутів з одного куща, шт. ;

K2 — вихід пагонів з одного прута, шт.

Площа змінного поля становить 25% від площі садіння кущів, що враховує приведений у формулі [1. 4] коефіцієнт. Результати розрахунків зведені в табл.1.7.

Таблиця 1. 7

Розрахунок площі маточної плантації

Породи

Планове завдання з врахуванням відпаду, тис. шт.

Схема садіння, м x м

Площа живлення одного куща,

мІ

Вихід пагонів з одного куща,

шт.

Потрібно кущів, шт.

Необхідна площа, га

під план-тацію

під змінне поле

Разом

Тополя тремтяча

16,5

1,0*1,0

1,0

20

825

0,08

0,02

0,1

Верба козяча

11

1,5*1,0

1,5

40

275

0,04

0,01

0,05

Разом

0,12

0,03

0,15

Згідно табл.1.7 площа маточної плантації становить 0,15 га.

1.7 Розрахунок площі продукувальних і допоміжних частин розсадника

Компоненти продукувальної (виробничої) частини розсадника призначені безпосередньо для вирощування садивного матеріалу, а допоміжної (службової) частини — для забезпечення обслуговування відділків виробничої частини, виконання захисних та організаційно-господарських функцій.

Продукувальна площа розсадника складається з суми площ посівного та шкільного відділків, маточної плантації, маточного саду, інтродуційно-дендрологічної ділянки, теплиць тощо.

Для проведення наукових досліджень з інтродукції цікавих для науки та виробництва деревних рослин, ведення фенологічних спостережень, створення колекції цінних видів, форм і гібридів інтродукованих та місцевих видів дерев і чагарників доцільно запроектувати інтродуційно-дендрологічну ділянку площею 0,5 — 1,5га.

Допоміжна частина розсадника складається із садиби з будівлями, господарської ділянки, ділянки для прикопування садивного матеріалу, компостника, водоймища, дорожньої сітки (околишні, магістральні, міжпольові дороги), городів, захисних лісових смуг, живоплоту (огорожі), околишньої канави, протиерозійних гідротехнічних споруд, резервної ділянки (запільного клину) розсадника та інших ділянок.

Під садибу виділяють площу 0,2−2,0 га, залежно від площі розсадника. У великих розсадниках садибу поділяють на виробничий і житловий сектори. У виробничому секторі розміщують контору, склади для зберігання насіння, добрив, реманенту, гараж, навіс для техніки, механізмів, бензосховище, майстерню і т.д., у житловому — будинки та гуртожитки для робітників і службовців розсадника. У базових розсадниках для зберігання техніки, паливно-мастильних матеріалів, добрив, гербіцидів тощо доцільно окремо запроектувати господарську ділянку.

Дороги розмежовують господарські частини та поля сівозмін і за своїм призначенням поділяються на наступні категорії:

· магістральні (головні) дороги, які пов’язують внутрішню сітку доріг з садибою розсадника і мають зовнішні під'їзні шляхи. Вони повинні мати ширину 8−10 м. ;

· околишні дороги навколо розсадника для проходження технічних засобів, розвороту тракторів і машин — шириною 6−8 м. ;

· міжпольові дороги між суміжніми полями сівозмін та службовими частинами розсадника для проїзду тракторних агрегатів, інших транспортних засобів в одному напрямку — шириною 4 м.

Запільний клин або резервна площа лісового розсадника проектується в межах 10% від виробничих площ і призначена для розміщення посівів чи посадок, обсяги яких в окремі роки можуть перевищувати планові завдання.

До службової площі відносять також живу (живопліт) або неживу огорожу навколо розсадника та околишню канаву. Ці компоненти необхідно запроектувати і зобразити на схемі.

3

2

2,0 м

4

1,0 м 1

1,0 м

0,2 м 1,0 м 0,3 м 0,5 м

3,0 м

Рис. 1.3. Схема околишніх доріг, огорожі та канави розсадника.

1 — канава; 2 — нежива огорожа (металева сітка, дерев’яний пліт тощо); 3 — живопліт; 4 — околишня дорога.

Сумарно площа допоміжної частини розсадника неповинна перевищувати 25−30% від його загальної площі (в середньому — 15−20%). Дані з розрахунку виробничих та службових площ розсадника заносимо в табл. 1.8.

Таблиця 1. 8

Розподіл території розсадника за видами користування

Господарські частини

Кількість полів у сівозміні, шт.

Розміри, м

Площа одного поля, га

Загальна площа,

га

дов- жина

ширина

1

2

3

4

5

6

Виробнича частина

Посівний відділок

3

200

58

1,16

3,48

Деревно-чагарн. шкілка

4

200

52

1,04

4,14

Плодова шкілка

5

100

42

0,42

2,1

Маточна плантація

1

100

15

0,15

0,15

Маточно яблуневий сад

1

100

24

0,24

0,24

Маточно грушевий сад

1

80

14

0. 11

0,11

Дендрологічна ділянка

1

160

50

0,8

0,8

Разом

11,02

Службова частина

Садиба

-

76

46

0,34

0,34

Дороги: магістральні

-

462

8

-

0,37

околишні

-

1495

6

-

0,90

міжпольові

-

2348

4

-

0,93

Жива та нежива огорожі з канавою

-

1520

3

-

0,46

Запільний клин

-

225

28

0,63

0,63

Прикопочна ділянка

-

22

48

0,10

0,10

Компостник

-

30

30

0,10

0,10

Господарська ділянка

-

33

30

0,10

0,10

Водойма

-

33

30

0,10

0. 10

Разом:

4,03

Всього:

15,05

Отже загальна площа розсадника становить 15,05га.

Розділ 2. ВИБІР МІСЦЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ

При виборі місця під розсадник треба бути дуже вимогливим. Під час оцінки придатності ділянки під розсадник насамперед необхідно звертати увагу на рельєф, ґрунтово-гідрологічні умови і місцерозташування ділянки. Ділянка під розсадник повинна бути рівною або з рівномірним нахилом не більш як 2−3°. У неполивних розсадниках на легких ґрунтах можна відводити ділянки з похилом поверхні до 5°, а в гірських районах — до 15−20° (але з терасуванням схилу). Прикладом створення такого розсадника вперше в Україні може бути базовий розсадник на терасах шириною 9−12 м у гірській зоні Карпат. Щодо експозиції схилів площ розсадників, то у лісовій і лісостеповій зонах найкращими є західні та південно-західні схили, у степовій зоні - західні, північно-західні, північні й північно-східні, на яких амплітуда коливання температури в ранішні години найменша. На південних схилах підвищується нагрівання і висушується поверхня ґрунту, а на північних — навесні пізніше розтає сніг і дозріває ґрунт, на східних — вранці різка зміна температур (велика амплітуда коливання температури), якою пошкоджуються вирощувані сіянці.

Ґрунти мають велике значення у вирощуванні доброякісного садивного матеріалу. Вони повинні бути достатньо родючі (з гумусовим горизонтом не менш як 10 см і вмістом гумусу не нижче 2%), в нашому випадку — 2,8% глибокі, структурні, добре дреновані, свіжі, легкі й середні за механічним складом. Оптимальне значення рН повинно бути від 5,6, в нас- 4,3, тому необхідно провести вапнування ґрунтів. Допустимий, ступінь засолення Nа2СОз — до 0,1%, NаС1 — до 0,2%, — NaSO4 до 0,5%.

Найкращі ґрунти для вирощування відповідного садивного матеріалу в горах -- сірі і темно-сірі легкосуглинкові, суглинкові лісові ґрунти. Важкі глинисті ґрунти важко обробляти, особливо навесні та восени, у напружені періоди лісосадивних робіт. Такі ґрунти холодні, погано просихають і дозрівають, а це затримує роботи з посадок лісових культур.

Малопридатні також безструктурні піщані ґрунти: оскільки вони мало вологоємкі, рослини тут терплять від нестачі вологи. Зовсім непридатними є торф’янисті, заболочені, кам’янисті ґрунти.

Під розсадник не слід відводити ділянки з в’язкими глинистими і сильно опідзоленими або солонцюватими ґрунтами, ділянки, сильно засмічені кореневищними бур’янами та дуже виснажені сільськогосподарським користуванням, зокрема картоплею, кукурудзою.

Щодо глибини залягання ґрунтових вод, то на супіщаних ґрунтах вона повинна бути не менш як 2,5 м, на суглинистих -- не менше 3,5 м. Ступінь засолення ґрунтових вод повинен бути не більше 2 г/л.

Розсадники закладають на ділянках, не заселених шкідниками (личинками травневого хруща і вовчка). Найнебезпечнішими шкідниками сіянців та саджанців є личинки хрущів (травневого, строкатого, червневого, волохатого). Ступінь зараження ґрунту ними повинен бути не більше 0,5 шт. на 1 м². При наявності їх в більшій кількості необхідно провести попереднє обеззараження ділянок лісових розсадників.

Важливими факторами нормальної діяльності лісового розсадника є розміщення його поблизу водоймищ, населеного пункту, в місці з добре розвинутою сіткою доріг, а також круглорічна ритмічна робота розсадника, щоб не було сезонності в роботі, забезпечення зайнятості робітників у господарстві.

Організація території лісового розсадника — це доцільний розподіл його території на окремі частини, які мають різне господарське значення, з метою найбільш ефективного використання площі розсадника і забезпечення максимальної механізації робіт.

Розбудову лісового розсадника розпочнемо із встановлення його зовнішніх границь і обгородження (металева сітка і живопліт). Потім намічаються розміщення окремих виробничих частин.

Сітка доріг розсадника призначена забезпечувати зв’язок між його господарськими частинами. Розбивання сітки доріг починають з основних доріг — околишних і магістральних, які розташовуються перпендикулярно до довгого боку полів. Ширина цих доріг становить — 10 і 7 м відповідно, а ширина другорядних (міжпольових) — 4 м. Основні (постійні) дороги необхідно профілювати, тобто влаштовувати посередині випукле полотно за рахунок землі з кюветів.

Продукційна частина лісового розсадника призначена для вирощування садивного матеріалу і включає в себе поля сівозмін. Під посівне відділення ми відводимо найрівнішу, захищену від несприятливих вітрів, з родючими ґрунтами ділянку розсадника.

Під шкільні відділення відводимо ділянки з найбільш глибокими структурними ґрунтами.

Маточну плантацію верби розташовуємо в пониженому (поблизу водоймищ) місці.

На ділянках, які виділені під посівне відділення і школи, нарізають поля сівозмін у вигляді рівновеликих прямокутників, щоб у процесі роботи були найбільш продуктивно використані машинно-тракторні агрегати. Довгі сторони полів бажано розміщувати у меридіанному напрямку для більш рівномірного освітлення і прогрівання сонцем.

Допоміжна частина забезпечує обслуговування господарських потреб. Вона складається з:

садиби — площі лісового розсадника, яка призначена для розміщення виробничих і побутових будівель і споруд разом з прилеглою до них територією розсадника розташована неподалік від в'їзду на лісовий розсадник;

ділянки для прикопування садивного матеріалу — це ділянка розсадника, яка призначена для тимчасового зберігання садивного матеріалу;

запільного клину- резервної ділянки для вирощування понадпланового завдання з випуску садивного матеріалу, тимчасово проводиться вирощування сільськогосподарських культур;

компостника- це ділянка розсадника, яка призначена для приготування та зберігання компосту.

Розділ 3. ПЕРВИННЕ ОСВОЄННЯ ТЕРИТОРІЇ

Згідно завдання, під розсадник відведено староорні землі. При освоєнні староорних земель головна увага повинна бути приділена збереженню та відновленню родючості ґрунту і боротьбі з бур’янами, тобто попередній обробіток ґрунту проводимо за системою чорного пару, також з обов’язковим внесенням органічних добрив.

При первинному освоєнні староорних земель система обробітку ґрунту залежить від видового складу бур’янів. При наявності пирію проводять лущення дернини на глибину 7−10 см у двох напрямках. Після з’явлення пагонів пирію поля глибоко орють (до 30 см), а в наступному році залишають під чорним паром. Після пару бажано висівати зернобобові і лише після цього такі поля можна використовувати для вирощування садивного матеріалу.

При відсутності коренепаросткових бурянів старі перелогові та цілинні землі обробляють за системою чорного пару (лущення, осіння оранка, весняне боронування, 3−4-разова культивація ґрунту літом, глибока осіння безполицева оранка та весняне боронування).

Оранку проводять на глибину гумусового горизонту (25−30 см). Ґрунти з неглибоким гумусовим шаром обробляють на всю потужність, стежачи при цьому, щоб на поверхню не виносився елювіальний горизонт, оскільки тоді поверхня ґрунту швидко твердне і його аерація різко погіршується. Весною ґрунт боронують, а перед початком лісокультурних робіт проводять (передпосадкову культивацію на глибину садіння з одночасним боронуванням).

Усю сукупність операцій з первинного освоєння території лісового розсадника, показано у вигляді технологічної карти (табл.3. 1).

Таблиця 3. 1

Технологічна карта первинного освоєння території під розсадник Категорія площі - староорні землі

Тип ґрунту — бурий гірсько-лісовий середньоскелетний

Назва операції

Агрегат

Терміни

проведення

Лущення

МТЗ-82М+ЛДГ-5

літо-осінь

Внесення вапна

МТЗ-82М+НРУ-0,5

осінь

Внесення органічних добрив

МТЗ-82М+1-ПТУ-4

осінь

Оранка

ДТ-75М+ПЛН-4−35

осінь

Дискування в два сліди з боронуванням

ДТ-75М+БДН-3

весна

Шлейфування

МТЗ-82М+ШБ-2,5

весна

Боронування

МТЗ-82М+ЗБСЗ-1,0

літо

Культивація

МТЗ-82М+КПН-4Г

літо

Осіннє переорювання

МТЗ-82М+ ПЛН-3−35

осінь

Передпосівне боронування

МТЗ-82М+ЗБСЗ-1,0

весна

Операції з первинного освоєння території є одноразовими, після чого конкретні системи обробітку ґрунту запроваджуються вже окремо в полях сівозмін посівного та шкільного відділків розсадника.

Розділ 4. АГРОТЕХНІКА ВИРОЩУВАННЯ САДИВНОГО МАТЕРІАЛУ

Агротехніка вирощування на лісових розсадниках стандартного біологічно здорового лісокультурного садивного матеріалу і забезпечення обов’язкового планового виходу його з одиниці площі повинна базуватися на глибокому знанні біологічних особливостей вирощування деревних і чагарникових порід. Агротехніка вирощування має свої особливості для кожного виду посадкового матеріалу, тому її слід описати для кожної вироб- ничої частини окремо (посівного відділення, шкілок, маточної плантації і ін.). Найбільш складними, трудомісткими є роботи в посівному відділені.

4.1 Вирощування сіянців у посівному відділку

Агротехніка вирощування в лісових розсадниках стандартного, біологічно здорового садивного матеріалу передбачає забезпечення обов’язкового планового виходу його з одиниці площі базується на глибокому знанні біологічних властивостей деревних і чагарникових порід в ґрунт.

Технологію робіт можна умовно розділити на декілька етапів: основний обробіток ґрунту в полях сівозмін, вирощування сіянців у відкритому ґрунті та підготовка насіння до посіву і посів, догляди за посівами до появи і після появи сходів, викопка, зберігання та транспортування сіянців.

Технологія вирощування сіянців складається з комплексу агротехнічних прийомів і способів, що забезпечують максимальний вихід стандартного садивного матеріалу. Вона містить технологію основного обробітку ґрунту, сівозміни, застосування відповідних видів, способів і схем посівів, норми висівання, термінів сівби, заходи по догляду за сходами і посівами.

Основний обробіток ґрунту — це низка технологічних прийомів, які становлять певну систему перетворення одного фізичного стану ґрунту в інший. Кожна система основного обробітку ґрунту повинна в конкретних умовах забезпечувати поліпшення структури ґрунту, його водного й теплового режиму, аерації, сприяти прискоренню кругообігу поживних речовин у ґрунті, збільшенню їх кількості в легкорозчинних формах, знищенню бур’янів, створенню сприятливих умов для загортання насіння в ґрунт.

Одним із необхідних агротехнічних прийомів при вирощуванні садивного матеріалу є внесення добрив, оскільки з ґрунту розсадника щорічно вибирається значна кількість поживних речовин. Поживні речовини витрачаються на утворення органічної маси садивного матеріалу і разом з ним вилучаються з розсадника.

Усунення цих негативних явищ можливе лише при впровадженні сівозмін і внесення добрив.

Термін посіву насіння залежить від біологічних особливостей деревних і чагарникових порід, ґрунтово-кліматичних умов і агротехніки вирощування сіянців. Найефективнішим вважається весняний посів насіння, але він дає позитивні результати при вирощуванні сіянців у найбільш ранні терміни, коли ґрунт спілий, а верхні його шари достатньо забезпечені вологою. Де немає перешкод у вирощуванні сіянців, потрібно, очевидно, переходити на осінні посіви, копіюючи тим самим природу. Підготовка насіння перед сівбою проводиться, головним чином, за допомогою стратифікації, а також гідротермічної обробки, скарифікації, намочування, снігування та ін.

4.1.1 Обробіток ґрунту в полях сівозмін

Правильний та своєчасний обробіток ґрунту — це один з дуже важливих заходів високої агротехніки в розсаднику. Він поліпшує агрофізичні властивості, водний, повітряний і тепловий режим ґрунту, забезпечує знищення бур’янів та шкідників на полях. Обробіток ґрунту проводиться також з метою покращення умов для активної діяльності аеробних мікроорганізмів і здійснюється на глибину розгалуження основної маси коренів вирощуваного садивного матеріалу.

Після викопування садивного матеріалу (восени чи весною) проводиться основна оранка, з обертанням скиби. Глибина, оранки при основному обробітку ґрунту визначається комплексом кліматичних і лісорослинних умов, типом і ступенем окультуреності ґрунту, подальшим використанням поля. Наприклад, глибина оранки на дерново-підзолистих ґрунтах 20−22 см, на сірих опідзолених ґрунтах — 22−25 см, звичайних чорноземах — 25−27 см. Основний обробіток ґрунту проводиться також і в паровому полі.

Наступна система обробітку ґрунту зумовлюється видом пару: чорного раннього, звичайного чи сидерального.

Слід врахувати, що в зоні недостатнього і нестійкого зволоження, на родючих ґрунтах для боротьби з бур’янами і накопичення вологи необхідно проектувати чорний пар, а в зоні достатнього зволоження та на зрошувальних землях — зайнятий пар (для збагачення ґрунтів, бідних на азот, краще сидеральний).

В нашому випадку ми застосовуємо систему чорного пару, яка передбачає наступні операції: лущенні стерні, восени глибоку оранку на зяб, ранньовесняне боронування, 4−6 культивацій для знищення бур’янів літом, ще одну глибоку осінню оранку, повторне ранньовесняне боронування, передпосівну культивацію і боронування.

При розробці технології основного обробітку ґрунту необхідно передбачити внесення органо-мінеральних та інших видів добрив.

Головним завданням передпосівного обробітку ґрунту є ретельний обробіток і вирівнювання поверхні ґрунту, тому що при нерівностях і при наявності грудок ускладнюється робота посівних агрегатів, виходить нерівно комірний посів. Тому необхідне старанне розпушування ґрунту на глибину приблизно 5 см шляхом культивації, боронування, шлейфування, а для посіву дуже дрібного насіння навіть коткування.

4.1.2 Удобрення ґрунту

При вирощуванні садивного матеріалу в розсаднику спад поживних речовин з ґрунту йде більш інтенсивно, ніж при вирощуванні сільськогосподарських культур. Поживні речовини витрачаються на утворення органічної маси сіянців і разом з ними вилучається з розсадника. Крім того, на кореневій системі садивного матеріалу налипає частина ґрунту. Природно, що внаслідок цього потенційна і реальна родючість ґрунтів знижується. Слід зазначити, що поступово руйнує агрегатний стан, погіршує структуру ґрунту і систематичний обробіток ґрунту машинами і знаряддями. Усунення цих негативних явищ можливе лише при впровадженні сівозмін і внесенні добрив. В розсадниках застосовують органічні, мінеральні, органо-мінеральні, бактеріальні та побічні добрива.

Із мінеральних добрив у розсадниках використовують азотні (аміачну селітру, азотнокислий амоній, сульфат амонію, натрієву селітру), фосфорні (суперфосфат, фосфорну муку, томасшлак), калійні (калійну сіль, хлористий калій, каїніт, сильвініт) та інші. Добрим мінеральним фосфорно-калійно-кальцієвим добривом на бідних піщаних і супіщаних ґрунтах є попіл.

Органо-мінеральні добрива виробляють з добре подрібнених і просіяних органічних (перегною, торфу, компосту) і порошковидного суперфосфату, хлористого калію, аміаку та ін.

Крім органічних, мінеральних і органо-мінеральних добрив перспективне більш широке застосування в розсадниках бактеріальних добрив: азотобактерину, нітрагіну, АМБ, фосфоробактерину.

Система удобрення ґрунтів у розсаднику розробляється на основі попередніх ґрунтово-хімічних аналізів, ґрунтових карт, агрокартограм.

Ґрунти вважаються дуже бідними при наявності гумусу до 1%, бідними -1,01−2,0%, недостатньо забезпеченими — 2,01−3,1%, середньо забезпеченими — 3,01−4,0%, добре забезпеченими — більше 4%. Фосфорні добрива вносять в повній дозі під повторну оранку пару або культивацію, калійні - під передпосівну культивацію (на легких ґрунтах в половинній дозі). Азотні добрива і друга половина калійних застосовується для підживлення. Комплексні добрива застосовують при передпосівному обробітку ґрунту, а дози їх внесення встановлюють за вмістом азоту.

Після внесення органічних добрив вносять мінеральні добрива в якості передпосівних добрив.

Фізіологічно врівноваженим оптимальним співвідношенням N: Р: К вважається для листяних порід — 1: 2,11: 1,12. а для шпилькових — 1: 0,85: 1,12.

Так, як найбільш розповсюдженими мінеральними добривами, які застосовуються на лісових розсадниках, є: з азотних добрив — аміачна селітра (середній вміст азоту — 34%), з фосфорних — подвійний гранульований суперфосфат (вміст фосфору — 45%), з калійних — калійна сіль (вміст калію — 30%), то вартість і потребу розрахуємо саме для них. Із органічних добрив використовуємо торфо-гнойовий компост, який вносимо у парове поле.

Крім внесення органічних та мінеральних добрив проводимо також вапнування ґрунтів, оскільки реакція ґрунтового розчину становить рН = 4,2. Вапно та органічні добрива вносять як основне добриво для встановлення сприятливої реакції ґрунтового розчину та поліпшення агрофону ґрунту перед основною оранкою.

Із припосівних добрив вносимо фосфорні, калійні та аміачні. Підживлення сіянців проводимо по одному разу в рік фосфорними та калійними добривами, а також проводимо дворазове внесення азотних добрив; так для хвойних в перший рік вносимо: — аміачні два рази по 25 кг/га, фосфорних — 25 кг/га, калійних — 20кг/га; на другий відповідно — 2 по 60, 50 та 40 кг/га; для листяних ці дози складали в перший рік — аміачні 2 по 20 кг/га, фосфорних — 30 кг/га, калійних — 20 кг/га; на другий — азотні - два рази по 50 кгга, фосфорних — 50 кг/га та калійних — 50 кг/га діючої речовини.

Норму внесення мінеральних добрив визначаємо за формулою:

[4. 1]

де N — норма внесення певного виду добрива, кг/га;

n — норма внесення діючої речовини, кг/га;

a — вміст діючої речовини у застосованому мінеральному добриві, %.

Знаючи ціну однієї тонни вище перерахованих мінеральних добрив, можна визначити загальну вартість добрив для посівного відділення (табл.4. 1).

Таблиця 4. 1

Розрахунок потреби і вартості добрив для посівного відділку Ґрунт — Бурувато-підзолистий на делювіальних суглинках суглинках

Забезпеченість поживними речовинами — середня

Вид добрива

Одиниці виміру

Норма внесення діючої речовини, кг/га,

(тга)

Вміст діючої речовини, %

Норма внесення добрив,

кг/га,

(тга)

Площа поля

(га) та разо-вість внесе-ння

Потрібно добрив

на всю площу, кгга,

(тга)

Ціна однієї тони добрив, грн.

Загальна вартість добрив, грн.

Основне добриво

Компост

Вапно

т

т

-

-

-

-

80

4

1,16

1,16

92,8

4,46

60

30

5568

133. 8

Під сіянці листяних порід

Припосівне добриво

Аміачна селітра

кг

20

34

58,8

0,69

40. 57

2700

109. 54

Суперфосфат

кг

65

50

130

0,69

87. 8

4200

368,76

Калійна сіль

кг

30

40

75

0,69

51,75

1800

93. 15

Підживлювальне добриво для 1-го року вирощування

Аміачна селітра

кг

25

34

73,52

0,69

50. 72

2700

136,94

Суперфосфат

кг

40

50

80

0,69

55,2

4200

231,84

Калійна сіль

кг

25

40

62,5

0,69

43. 12

1800

77,616

Під сіянці шпилькових порід

Припосівне добриво

Аміачна селітра

кг

30

34

88,2

0. 47

41,54

2700

112. 1

Суперфосфат

кг

50

50

100

0. 47

47

4200

197. 4

Калійна сіль

кг

30

40

75

0. 47

35,25

1800

63. 45

Підживлювальне добриво для 1-го року вирощування

Аміачна селітра

кг

30

34

88,2

0. 47

41,54

2700

112,1

Суперфосфат

кг

40

50

80

0. 47

37,6

4200

157,92

Калійна сіль

кг

25

40

62,5

0. 47

29. 37

1800

52. 86

Разом

6653,17

Загальна вартість добрив на вирощування садивного матеріалу в посівному відділку становить 6653,17 грн.

4.1.3 Технологія вирощування сіянців у відкритому ґрунті лісового розсадника

Технологія вирощування сіянців деревних і чагарникових порід — це сукупність агротехнічних прийомів та операцій, які забезпечують вирощування в лісовому розсаднику цього садивного матеріалу заданої якості. Вона включає: основний і передпосівний обробіток ґрунту, застосування сівозмін з паровими полями, системи гербіцидів для знищення бур’янів, внесення мінеральних і органічних добрив, передпосівний обробіток насіння, визначення строків та схем його сівби, норми висіву, глибини загортання насіння, комплекс заходів по догляду за вирощуваними рослинами, включаючи хімічний догляд, механічне прополювання, викопування садивного матеріалу з його вибиранням, сортуванням, прикопуванням.

Велике значення має норма висіву насіння. Під нею розуміють мінімальну кількість насіння певної породи у вагових одиницях (грамах), яку необхідно висіяти на 1 пог. м посівного рядка, щоб отримати максимальну кількість доброякісних (стандартних) сіянців. Норми висіву встановлені для насіння 1-го класу його якості. Слід зауважити, що збільшення встановлених норм висіву призводить до перевитрати насіння та загущення посівів, що в свою чергу негативно впливає на якість садивного матеріалу (сіянці мають тонкі стовбурці та слабку кореневу систему). Зменшення цих норм призводить до одержання зріджених посівів, а це в свою чергу — до зниження виходу сіянців. При цьому збільшуються затрати на вирощування лісового садивного матеріалу. На основі норми висіву проводять розрахунок потреби та вартості насіння (табл. 4. 2).

Передпосівний обробіток насіння забезпечує прискорення його проростання і збільшує вихід стандартних сіянців. Головні агротехнічні прийоми для всіх порід посівного відділення зведені в табл. 4. 3

Таблиця 4. 2

Розрахунок щорічної потреби насіння для посівного відділку

Породи

Площа щорічного посіву, га

Довжина посівних рядків,

м пог

Норма висіву насіння, г/пог.м.

Клас якості насіння

Потрібно насіння на всю площу, кг

Вартість

1-го кг насіння, грн.

Загальна вартість насіння, грн.

Ялина європейська

0,15

6000

2

І

12

150

1800

Ялиця біла

0,17

6800

10

ІІ

95,2

130

12 376

Ялівець звичайний

0,15

6000

10

І

6

100

600

Клен-явір

0. 18

6000

9

ІІ

70. 2

15

1053

Бук лісовий

0. 34

9379

20

ІІІ

243,85

7

1706,95

Яблуня лісова

0,08

3200

2

II

8,32

70

582,4

Груша звичайна

0. 09

3600

2

III

9. 36

80

748. 8

Разом

18 118,35

При розрахунку використано договірні ціни на закупівлю насіння в інших підприємств. З табл. 4.2 видно, що загальна вартість насіння складає 18 118 грн. 35 копійок.

Таблиця 4. 3

Технологічні прийоми зберігання, підготовки до висіву та висіву насіння

Порода

Спосіб зберігання насіння

Спосіб і термін підготовки насіння до висіву

Терміни висіву

Глибина висіву, см

1

2

3

4

Бук лісовий

У відкритих ящиках під снігом; в лісі на поверхні ґрунту під снігом; в льодовнях в неглибоких ящиках; в підвалах в ящиках з вологим піском або тирсою при +3−70С

При осінньому висіві підготовки не потребує. Потрібно захистити «горішки» від поїдання лісовою фауною. Після зимового зберігання під снігом, у льодовнях або холодних підвалах під-

готовки не потребує.

весна, рідше- осінь

2−3

Ялина європейська

У герметично закритих скляних бутлях із вкладеним «кобальтовим» папірцем

Підготовки не потреюує. Холодна стратифікація протягом 30−60дннів снігування протягом 2−3 тижнів або намочування у воді протягом 18−22 годин підвищує схожість. Також обробляють 0,5% розчином KMnO4 протягом 2 годин.

весна осінь

1,0−1,5

Ялиця біла

У щільно закупореній скляній тарі або в пергаментних пакетах в сухому неопалювальному приміщенні. З вологістю 8−9%. Тривалість збуріганя 4−5 років

Осіннє висівання. Підготовки не потребує. Найкраще висівати свіжо зібране насіння.

Весняне висівання: намочують у воді протягом 24−48 год або стратифікують у приміщеннях протягом 30 днів при t 0−50С. Снігування протягом 2−3 тижнів.

весна, осінь

1−1,5

Ялівець звичайний

У скляних гнрметично закупорених бутлях. Термін зберігання 2−3 роки.

Двоетапна стратифкація I-при 20−30оС протягом 60−90 днів, II-при 5оС протягом 90 днів. Стиглі плоди також можна стратифікувати 90−120 днів при 2−3оС

весна осінь

2−3

Клен-явір

У ящиках корзинах шаром не більше 50 см, в щільно закупореній тарі або в пластикових запаяних пакетах в сухому неотоплювальному приміщенні

Для ранньоосіннього висіву не потребує підготовки. Для весняного посіву стротифікують у приміщенні в торфі спочатку при 0−3оС протягом 45 днів, потім 45 днів витримують під снігом

осінь весна

4−5

Яблуня лісова

У прхолодних приміщеннях. У скляних гетметично закупорених бутлях.

Термін збепігання 2 роки.

Намосують уводі протягм 2 діб, потім піддають холодній стратифікації в піску, торфі або тирсі протягом 90−105 днів, після чого насіння добре проростає при 10−15оС

Осінь весна

2−3

Груша звичайна

У герметично закупореній тарі, у чистих мішках.

Попередньо намочене протягом двох діб насіння стратифікують у зимових непромерзаючих траншеях або в приміщенні при 0−6оС у піску протчгом 90 днів, у потрібненому торфі -75днів.

осінь весна

3

Таблиця 4. 4

Технологічні прийоми догляду за ґрунтом та посівами

Порода

Види робіт

Терміни проведення

Агрегат

1

2

3

4

Догляд за ґрунтом та посівами до з’явлення сходів

Яли, Ялиц, Ялів, Кл, Бук, Ябл, Гру.

Мульчування посівів

Після висіву насіння

МСН-0,75

Яли, Ялиц, Ялів, Кл, Бук, Ябл, Гру.

Розпушування важких за мех. складом ґрунтів та знищення бур’янів

Навесні після висіву по мірі необхідності

КПН-4Г, КПГ-4

Яли, Ялиц, Ялів, Кл, Бук, Ябл, Гру.

Полив посівів

Навесні після висіву по мірі необхідності

ДДН-70

Яли, Ялиц, Ялів, Кл, Бук, Ябл, Гру.

Захист посівів від гризунів та птахів

До зявлення сходів

Застосування репелентів, накривання посівів сітк-ами, вистав-лення крото-ловок тощо

Догляд за сіянцями та ґрунтом після появи сходів

Яли, Ялиц, Ялів, Кл, Бук, Ябл, Гру.

Проріджування посівів

Через 15−20 днів після масового зявлення сходів

Вручну в дощову погоду, або після поливу

Яли, Ялиц, Ялів, Кл, Бук, Ябл, Гру.

Полив посівів

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой