Книга як поліграфічне видання

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Разное


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

ІНСТИТУТ КУЛЬТУРИ

Кафедра документознавства

Книга як поліграфічне видання

Курсова робота з дисципліни «Документознавство»

ВИКОНАЛА:

студентка ІІ курсу

факультету ДКМІ

групи ДМ-012

ПЕЧЕРСЬКА КСЕНІЯ

ОЛЕКСАНДРІВНА

Київ 2003

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ і. Історія винаходу та сучасний стан книгодрукування

1.1 винахід книгодрукування. Початок книгодрукування на русі

1. 2 сучасна проблема книгодрукування

Розділ іі. Поліграфічний процес

2.1 основні поняття поліграфії

2.2 способи друкування (види друку)

2.3 матеріали для друку

Розділ ііі. Книга — основний вид поліграфічної продукції

3.1 формати видань

3.2 основні деталі книги

3.2.1 зовнішнє оформлення 3.2.2 внутрішня будова

3.3 оформлення книги у відповідності з її призначенням 3.3.1 художні та дитячі книжки

3. 3.2 довідкові, навчальні та промислово-інструктивні книги

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ МАТЕРІАЛІВ

ВСТУП

Історія книги і друкарства має немало захоплюючих сторінок. Про неї розповідають і сьогодні спеціалісти, що досліджують справу поліграфії. На всіх етапах розвитку цивілізованого суспільства книга відігравала важливу роль. Не лише друкована, але й рукописна книга в період, який передує виникненню книгодруку, служила важливим засобом розповсюдження знань, знайомила суспільство з різноманітними науковими та політичними поглядами, була поштовхом до їх формування.

Книга була і залишається скарбницею мудрості. Як вчитель і наставник книга знайомить нас з надбаннями людського розуму, допомагає вирішувати філософські проблеми буття.

Книга — неоцінимий друг кожної людини, та беручи книгу з полички, ми рідко замислюємось, який її шлях, скільки праці вкладено в неї, перш ніж дійшла вона до читача. Скільки людей її створювало, скільки часу та сил було вкладено для її виготовлення. Читаючи книгу, ми навіть не знаємо, скільки деталей містить вона в собі, скільки різноманітних елементів, придуманих майстрами-поліграфістами, знаходиться в ній. Усі вони мають свої назви та своє призначення.

Питання книги як видання поліграфії турбувало людство в усі часи. Оглядаючи джерела з даної теми необхідно зауважити, що дослідники, які вивчають поліграфічну справу більше уваги приділяють саме книзі, бо вона, мабуть, назавжди залишиться основним засобом розповсюдження знань та мудрості. Словацький вчений Думан, російські вчені-педагоги Гордєєв, Іванцов та Прокопов неодноразово піднімали питання дитячої книги та підручників, пропонуючи свої розробки та дослідження поліграфічній та видавничій промисловості. Вчений Словаччини Шульц розробив цілі технології створення обкладинок на різні види книг в залежності від їх призначення. Він переконує нас, що найголовнішу роль у книзі відіграє гарно оформлена обкладинка чи палітурка, яка справляє першорядне враження на читача. Запаско Я. П., який видав у Львові свою дослідницьку працю «Мистецтво книги на Україні», розкриває проблему видавництв України. Він переконаний, що українська книга не буде користуватися попитом у читача доти, доки в країні не підніметься духовний рівень людей. Доки друкарні не змінять свій напрямок промисловості і замість листівок, рекламних плакатів та етикеток почнуть друкувати справжні художні книжки, яких за радянських часів видавалося значно більше і коштували вони дешевше. Усі ці питання турбують не лише людей, що біль-менш пов’язані з поліграфічною промисловістю, а й нас простих читачів, студентів, учнів та робітників, бо наша країна не забезпечена тією кількістю якісної книжкової продукції, яка має бути у розвинутій, цивілізованій державі.

Сучасна видавничо-поліграфічна форма книги являється результатом довгого історичного розвитку. Її зміни пов’язані із загальним прогресом економіки та культури, удосконаленням книговидавничої справи та книгодрукування, поширенням потреби в книжковій продукції, ростом вимоги до неї зі сторони споживача. На формування видавничо-поліграфічної форми книги впливають і самі види видання, що відрізняються за характером інформації та її цільовим призначенням: наукові, науково-популярні, навчальні, довідкові, літературно-художні і т. д.

Видавничо-поліграфічна форма книги — це система властивостей та якостей, що перетворюють авторський витвір в книжкове видання, яке забезпечує його існування (тиражування) і передачу в часі та просторі.

Метою цієї роботи є розкриття книги як документа з точки зору поліграфії, з усіма її деталями, зовнішнім та внутрішнім оформленням, складовими елементами, які формувалися протягом багатьох років і змінювалися разом з поширенням потреб цієї продукції та вимогами читача.

Об'єктом дослідження даної роботи виступає книга як документ. Предметом роботи, відповідно до об'єкту, виступає книга створена за допомогою поліграфії, поліграфічної техніки за встановленими стандартами та нормами, щодо внутрішнього та зовнішнього оформлення, яке залежить від її призначення.

РОЗДІЛ І. ІСТОРІЯ ВИНАХОДУ ТА СУЧАСНИЙ СТАН КНИГОДРУКУВАННЯ.

1. 1 Винахід книгодрукування. Початок книгодрукування на Русі.

Спроби розмножити текст не рукописним, а механічним способом здійснювалися ще з давніх часів. Так в Ассіро-Вавілонії з`явились глиняні таблички з текстом та малюнками за допомогою випуклих глиняних форм. Печатні штампи для тиснення малюнка та текста були відомі і в інших країнах стародавнього світу.

На початку VIII ст. н.е. в Китаї з’явилася ксилографія (спосіб друку за допомогою дерев`яних кліше). До цього китайці друкували за допомогою плит з каменю.

У 1392 році, за півстоліття до появи книгодруку в Європі, корейці навчилися відливати шрифт з металу. До нашого часу збереглися стародавні корейські книги, віддруковані металічними (мідними) літерами. Китай являється також батьківщиною паперу, винахід якого мало важливе значення для розвитку книгодруку.

Над винаходом книгодруку працювали одночасно в різних країнах Європи. У 1440−1445 рр. німецький винахідник Йоганн Гутенберг винайшов рухомі металічні літери та друкувальний станок. Але все одно тираж друкованої продукції, як правило, не перевищував 300−400 екземплярів. внаслідок недосконалості техніки та матеріалів для виготовлення друкарських форм та через недостатню кількість шрифтів книги не рідко приходилося друкувати окремими частинами: розбирали використані плити для відтиску перших листів та використовували їх повторно, а це займало чимало часу.

Європейські печатні книги, що вийшли до 1 січня 1500 року, називаються інкунабули — від латинського слова «incunabula», що означає в переносному смислі «колиска», — тобто книги, що знаходяться у колисці книгодрукування. Вирізняльними особливостями інкунабул являються їх великий формат, відсутність титульного листа; усі прикраси в інкунабулах робились від руки.

Книгодрукування розповсюдилось в Європі з величезною швидкістю. У 1468 році друкарський станок з`явився у Чехії, в 1469 році - у Нідерландах, в 1470 році - у Франції, в 1476 році - в Англії та Польщі.

Перші друкарні на території нашої країни заснували Іван Федоров і Петро Мстиславець. 1 березня 1564 р., коли Іван Федоров і Петро Мстиславець видали свій славнозвісний «Апостол», вважається днем народження книгодрукування на Русі. Правда, і до цієї дати в Москві працювала «анонімна» друкарня (збереглись шість книг віддрукованих у ній). Але досі не визначено, хто керував цією друкарнею, коли саме й за яких обставин вона виникла.

Федоров був одним із найосвіченіших людей свого часу. Він багато знав і вмів. Володів декількома мовами, розумівся на військовій техніці. Неоціненним є і його внесок у розвиток російської і української культури, вітчизняного книгодрукування та видавничої справи.

Нам невідомі ні рік, ні місце його народження. Невідомо також, де він вивчав інженерні науки і друкарське мистецтво. Не розгадані причини, що спонукали його, заснувавши у Москві друкарню й видавши там «Апостола», переїхати у Литву, а потім на Україну. Але відомо, що до Львова він прибув у зрілому віці досвідченим друкарем. Відомо, що в організації друкарської справи йому допомогли не багаті, а городяни, люди середнього достатку. Тут, у Львівській друкарні, 15 лютого 1574 року, І. Федоров закінчив друкувати «Апостол» тиражем близько тисячі примірників. Цього ж року вийшов і його «Буквар» — перший вітчизняний підручник.

Зі Львова першодрукар переїхав на Волинь, до Острова де видав «Новий завіт» і повторно «Буквар». Тут вийшла «Біблія», найбільша за обсягом і найдосконаліша за поліграфічним рівнем його робота, та перше у нашій країні окреме видання поетичного твору «Хронологія».

На Україні Іван Федоров вперше застосовує оригінальний, невідомий ще в Європі спосіб друкування двома фарбами.

Іван Федоров обезсмертив своє ім'я не тільки тим, що запровадив книгодрукування на Русі. Своєю діяльністю Федоров підвів підсумок у тогочасному розвитку різних ремесел — монетної справи, ливарництва, різьби по дереву, друкування на тканинах. Він дав поштовх новому напрямку застосування цих ремесел.

1.2 Сучасна проблема книгодрукування.

5 червня 1997 року був виданий Закон України «Про видавничу справу», який визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та провадження видавничої діяльності, розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб'єктів видавничої справи.

Відповідно до Конституції України цей Закон покликаний сприяти національно-культурному розвитку українського народу, громадян України всіх національностей, утвердженню їх духовності й моралі, захисту прав та інтересів авторів, видавців, виготовлювачів, розповсюджувачів і споживачів видавничої продукції. У Законі держава заохочує підготовку виготовлення і розповсюдження друкованих видань державною мовою та мовами національних меншин, що проживають в Україні Україна Закон «Про видавничу справу». //Відомості Верховної Ради.- 2002.- № 29. -с. 6

Ні для кого не секрет, що останніми роками українська видавнича справа занепала, а замовлення на художню та навчальну літературу надходить Росії. Чому ж така велика держава як Україна змушена друкувати свої книжки за кордоном? Невже ми не в змозі самі себе забезпечити літературою? Адже ми маємо велику кількість видавництв, які за радянських часів випускали велику кількість книжок, велику кількість спеціалістів у галузі поліграфії.

Усім відомо, що нещодавно Президент України та Верховна Рада обговорювали питання щодо внесення зміни до Закону України «Про видавничу справу», вирішували подальшу долю української книжки. Цю зміну все ж таки внесли до ст. 27 Закону України «Про В. с. «, її викладено у такій редакції: «збирання та використання адміністративних даних, які характеризують динаміку та тенденції у видавничій справі». Та чи внесло це рішення щось конкретне у реальне життя? Книжки як замовлялися у Росії так і замовляються, звісно, бо замовлення за кордоном коштує дешевше ніж у рідній країні. Та чи не сором те, що книжку українською мовою друкувала московська друкарня?

Хоч у Законі й сказано про важливість книги, її сприяння національно-культурному розвитку нашого народу, та все одно поки ми не відродимо справжню українське джерело духовності, книгу, доти ми не піднімемо рівень своєї культури.

Проблема книги особлива і актуальна саме зараз, бо цивілізація дала нам нові технології збереження та розповсюдження інформації, що й так знизило рівень використання книг. Незважаючи на це, книги залишаються основним джерелом мудрості та духовності. Час і практика довели людству, що ніщо не приносить такого духовного задоволення та насолоди як книга. Вона була і залишиться універсальним і невичерпним джерелом знань.

РОЗДІЛ ІІ. ПОЛІГРАФІЧНИЙ ПРОЦЕС.

2.1 Основні поняття поліграфії.

Говорячи про сучасну книгу, перш за все, потрібно сказати про промисловість, яка її створює - це поліграфія. Слово поліграфія походить від двох грецьких слів: «полі» — багато, «графо» — пишу, тобто багато писання.

Поліграфія — це окрема гілка промисловості з різноманітною технікою, що призначена для випуску різних видів друкованої продукції, а саме: газет, журналів, книжок, плакатів, географічних карт, цінних паперів та багатьох інших видів друкованої продукції.

Поліграфічна промисловість виготовляє продукцію у великій кількості екземплярів за оригіналом, що надходить з видавництва або іншої організації. Оригіналом називається текстовий або ілюстрований матеріал, призначений для поліграфічного відтворення.

В основі поліграфічного розмноження зображень лежить принцип надавлювання, за допомогою якого й отримуємо однакові відбитки. Віддруковані листи паперу (відтиски) у багатьох випадках не являються готовою продукцією, а потребують подальшої обробки.

2. 2 Способи друкування (види друку).

Високий друк як один із найбільш відомих процесів друкування з металевих форм рідко використовується у наш час (винайдений Гутенбергом). Характеризується цей спосіб тим, що елементи, що дають відбиток знаходяться вище ніж пробіли. Цей спосіб інколи використовують для видання з великим тиражем, що містять лише текст (наприклад масові книжки в обкладинці).

Спосіб високого друку був поширений у поліграфії до появи нових способів. Високим способом друкувалася величезна кількість видань — книг, журналів, бланків, ілюстрацій і т. п. Виключна універсальність цього способу являється одним з позитивних факторів, проте цей спосіб має ряд негативних факторів — тяжке виготовлення друкарської форми, а при багато численному тиражуванні повторне виготовлення цих форм.

Глибокий друк — один з основних способів друку, що був винайдений у кінці минулого століття чеським художником Карелом Кличем. Характеризується тим, що елементи, які дають відтиск, заглиблені по відношенню до недрукованих елементів. Сучасний промисловий спосіб глибокого друку називається ракельний глибокий друк (ракель — стальний ніж, який перед друкуванням очищає фарбу з поверхні друкарської форми).

Спосіб цей особливо добре підходить для відтворення фотографій, однак текст виходить менш чітким, як при високому способі. Тому глибокий друк найчастіше використовується для видань з великою кількістю фотоілюстрацій та порівняно невеликою кількістю тексту, наприклад, альбоми з фотографіями, ілюстровані журнали.

Плоский друк — один з видів друку, особливість якого в тому, що друковані елементи в формі для друку лежать на одній поверхні з елементами, що не друкуються. Способами плоского друку являються: літографія, фототипія, офсетний друк.

Літографія вже давно застарілий вид плоского друку. Друкарська форма для літографії виготовлялася або з літографського каменю, або на металевій пластинці. Фототипія дозволяє відтворювати зображення з різноманітними відтінками (з переходом від більш слабкіших відтінків до яскравих кольорів). Друкарська форма для фототипії виготовляється на скляній пластині, що вкрита світло чуттєвими елементами.

В останні роки простежують інтенсивний розвиток способу офсетного друку, що в першу чергу зв’язано з виходом високо промислових друкарських машин, поліпшенням рівня механізації, а також автоматизації друкарського процесу, створенням високоякісних матеріалів (папір, фарба та ін.)

Застосування нових машин розширило область використання офсетного (плоского) друку. Стало можливим друкування на різноманітному папері, у тому числі на тканині, картоні (для упаковки). На даний момент цей спосіб друку, безумовно, являється найуніверсальнішим для друкування в поліграфічному процесі.

2.3 Матеріали для друку.

Основним матеріалом, на якому відбувається друкування, є папір для друку. Папір представляє собою тонкий шар дрібних рослинних волокон, що переплетені між собою. У папір також вводять, так звані, наповнювачі - тонкі подрібнені мінеральні речовини. Наповнювачі вводять для підвищення властивості паперу: білизни, щільності, гладкості і т. д. Для підвищення вологостійкості паперу у його масу додають клейку речовину. Для отримання більшої гладкості папір піддають каландруванню (тобто вигладжуванню за допомогою циліндрів під великим тиском).

Папір для друку ділять на декілька видів, що позначені відповідними номерами. Папір № 1 найбільш міцний та білий, на ньому друкують видання, що призначені для довгого строку використання (енциклопедії, збірники поезій і т. д.), на папері № 2 — значну кількість підручників та інших видань порівняно обмеженого строку використання (вибілений на половину), папір № 3 — переважно видання невеликого об'єму, що призначені для короткого терміну використання, наприклад, відомчі інструкції).

По гладкості папір розрізняють матовий, крейдяний, каландрований. Чим гладкіший папір, тим, як правило, можна краще віддрукувати на ньому ілюстрації. Тому книжки з ілюстраціями, особливо відтінковими, видавництва друкують на крейдяному папері.

Для поліграфічної промисловості папір випускають у вигляді листів або в рулонах. Листовий папір випускають в чотирьох основних форматах: 60×92; 70×92; 70×108 або 84×108 см.

Вибір необхідного паперу для друку здійснюється в залежності від виду і характеру друкованої продукції. Для всіх існуючих видів друку (високий, глибокий, офсетний) випускаються різні сорти паперу, відповідно до їх особливостей. Для високого друку — типографський, для офсетного — офсетний, для глибокого — папір для глибокого друку.

Фарби для офсетного та високого способу близькі за своїми властивостями. Кожному кольору фарби присвоюється відповідний номер. Найбільш широке розповсюдження мають чорні фарби. Для цього кольору застосовуються різноманітні сорти сажі. Для виготовлення кольорових фарб застосовують різноманітні мінеральні та органічні пігменти. Фарби для глибокого друку містять у собі плівкоутворювач, розріджувач та пігмент. [5, с. 76]

РОЗДІЛ ІІІ. КНИГА — ОСНОВНИЙ ВИД ПОЛІГРАФІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ

3.1 Формати видань.

Формат книги тісно пов’язаний з друкарським дизайном, оскільки він також впливає на оформлення книги. Формат обов’язково підбирають в залежності від призначення книги.

Для книжкової продукції встановлені стандарти форматів. При підготовці до випуску кожного виду продукції робиться вибір стандартних форматів паперу тих, що підходять з точки зору дизайну й економності. У деяких випадках це призводить до відхилення від стандартних форматів.

Формат видання, встановлюється видавництвом у залежності від типу видання, його характеру й значимості, від художнього замислу оформлення, а також від промислових можливостей поліграфічного обладнання, яке буде виготовляти тираж.

Формат видання виражається форматом друкарського паперу в сантиметрах і долях листа. Формати книжково-журнальних видань встановлені ГОСТом 5773 — 76, в якому передбачені 15 основних й 7 додаткових форматів для книг та 8 основних форматів для журналів (див. додаток № 1). За допомогою додаткових форматів друкують на листових друкарських машинах альбоми, видання з мистецтва, дитячі книги й окремі видання, що випускають у кращому, сувенірному оформленні.

3.2 Основні деталі книги.

3.2.1 Зовнішнє оформлення

Основні деталі, що утворюють книгу — це друковані листи. У кінцевому своєму вигляді друкований лист утворює зошит. Число сторінок у такому зошиті залежить від обраної долі паперового листа або, інакше кажучи, від того, скільки разів і в якій послідовності буде зігнутий паперовий лист для отримання зошита. Такі зошити містять у собі 16 або 32, рідше 8, 12, 24 сторінки.

Книжковий блок — так в поліграфії називають майже готовий екземпляр видання, який залишилось лише з'єднати з палітуркою чи обкладинкою. Це комплект з'єднаних між собою зошитів або листів, які складаються з сторінок та інших деталей майбутнього видання.

Книжкові блоки можуть відрізнятися за способом комплектування, за видом форзаца, способом зшивання, обробці корінця, відсутністю або присутністю капталу, присутністю або відсутністю закладки, способів обробки зрізів. Книжковий блок для палітурки може бути скомплектований у залежності від об'єму книги, підборкою або вкладкою. Останній вид використовується дуже рідко — для мало об'ємних видань

Віддрукована продукція, тобто продукція після друку, повинна пройти оформлення. В обкладинку або в палітурку закладаються листи книги, тобто книжковий блок. Обкладинки виготовляють з більш надійного паперу ніж листи для тексту. Палітурка більш жорстка та надійніша за обкладинку зроблена з суцільного шмату картону чи пластмаси, а також складена, склеєна з двох частин (з тканини, паперу, пластмаси, рідко — шкіри). Обкладинка з книжковим блоком з'єднується дротяними скобами або приклеюється з допомогою клею по поверхні корінця корінець — паперова стрічка, яка додатково слугує підтримкою всіх зошитів разом. Палітурка з'єднується з книжним блоком з допомогою корінця або матеріалу для окантовки і форзаців. Призначення обкладинки і палітурки — перш за все закріпити книгу, захистити внутрішні листи від пошкодження, забруднення та дати основні відомості про книгу (її автор, тема, назва видання, рік видання).

Книга має такий складовий елемент як каптал. Він представляє собою міцну шовкову чи бавовняну стрічку шириною 12−16 мм. З товстим кольоровим краєм. Каптал наклеюють на корінець книги біля нижнього та верхнього зрізу. Призначення капталу — закріплення верхніх та нижніх країв зошитів, що складають книжковий блок. У той же час каптал слугує як прикраса книжного блока.

Палітурки, в залежності від матеріалу, що для них використовується, діляться на декілька видів. Згідно з прийнятою класифікацією їх дев’ять (див. додаток № 3). Найбільше книг випускається в палітурках № 5 та № 7, вони вважаються найкращими. [12, с. 76−78]

Край палітурки, що виступає за зріз книжкового блоку називається кант. Палітурка з кантом на відміну від зрізаного (тобто без канта) надійніше захищає блок від пошкоджень.

Говорячи про палітурку необхідно згадати про лист, що закріплює та з'єднує палітурку з книжковим блоком — це форзац. Існує задній і передній форзаци. У залежності від об'єму видання, цільового призначення, способу комплектування книжного блока розрізняють наступні види форзаців: приклеєний, пришивний та накидний.

Форзац потрібен не лише для скріплення блока із палітуркою, він ще є засобом оформлення книги. Тому форзац може виготовлятися з чистого паперу (білого чи кольорового), на ньому може бути віддрукований той чи інший малюнок.

3.2.2 Внутрішня будова книги

При виготовленні книги, важливу роль у розміщенні тексту та ілюстрацій відіграє елемент без якого жодна книжка не може існувати — це верстка.

Верстка має багато визначень, по-перше, верстка — виробничий процес монтажу всіх елементів сторінки видання в смугу. По-друге, версткою називають також тип комплектування ілюстрацій на смузі. Таких типів виділяють декілька:

а) відкрита верстка, при якій ілюстрація розміщується зверху або знизу смуги або в одному з її кутів;

б) закрита верстка: текст прикриває ілюстрацію зверху і знизу;

в) смугова верстка: ілюстрація повністю займає смугу;

г) глуха верстка: ілюстрація з усіх сторін прикрита текстом;

д) верстка з виходом ілюстрацій за поля так, що поля немає зовсім;

е) верстка з ілюстраціями на полях;

є) комбінована верстка: поєднуються різні типи верстки (відкрита верстка з закритою і т.д.)(ілюстроване доповнення — див. додаток № 2).

У середині книги, окрім сторінок з текстом є: авантитул, титул, контртитул, а в деяких випадках шмуцтитул та фронтиспис Далі значення всіх виділених слів див. додаток № 4. Окрема смуга книги також ділиться на ряд елементів.

Окрім її основи — текстових рядків та ілюстрації - на смузі можуть бути колонцифри, колон лінійки, колонтитули, сигнатура та норма.

Крім цих елементів, книга може мати ілюстрації на вкладних сторінках, що друкуються окремо від тексту і вкладаються у відповідних місцях книжки (без урахування спільної нумерації сторінок).

Кожна старанно оформлена книга має в собі апарат видання. Це своєрідні тексти, що доповнюють видання, для допомоги читачеві у користуванні ним (довідково — допоміжний апарат видання) і краще зрозуміти його зміст (науково — довідковий апарат видання).

До довідково — допоміжного апарату відносяться: зміст, покажчик, колонтитули, анотація, реферат.

До науково — довідкового апарату входять: вступна стаття (розповідає про життя та творчість автора або характеризує твір та допомагає читачеві розібратися у деяких незрозумілих йому фактах), передмова автора, редактора чи видавництва (розповідає про джерела чи інші особливості створення цього твору), післямова (коментарі чи примітки), бібліографічні посилання (опис творів друку, джерела цитат), книжкові бібліографічні списки та покажчики (допомагають читачеві звернутися до літератури, що розширить та поглибить знання в предметі, якому присвячене видання). 3, с. 16−19]

3.3 Оформлення книги у відповідності з її призначенням

Сучасна видавничо-поліграфічна форма розвивається у відповідності з цільовим та читацьким призначенням книги, особливостями її змісту. Аналізуючи книгу як поліграфічне видання потрібно враховувати усі деталі для її створення. Інформація закладена в книзі, її читацьке призначення є основними факторами, що впливають на зовнішній вигляд і внутрішнє оформлення книги. Адже вигляд книги справляє на читача певне враження. З першого погляду книга може привернути до себе увагу або навпаки зовсім не зацікавити читача. Тому розглядаючи декілька видів книжкових видань, необхідно враховувати їх призначення проаналізувавши вплив цього призначення на оформлення.

3.3.1 Художні та дитячі книжки

Перш ніж розглянути ці видання, необхідно зауважити, що створюються вони для духовної насолоди читача, для задоволення потреби саме художнім словом казки, оповідання, повісті, романа, а також поезії. Але необхідно все ж таки розрізняти ці книжки, оскільки дитяча література створюється без тих складових, які обов’язково мають бути присутні в художніх книгах.

Дитяча література різноманітна за своїм змістом і оформленням. Ці книжки виготовляються в залежності від віку дитини для якої вони призначені.

Російські вчені-педагоги дослідивши та врахувавши усі моменти пов’язані з дитячими потребами виділили основні вікові групи, відповідно до яких необхідно виготовляти книжки:

1) Діти від 1,5 до 3 років

Книжки для дітей цього віку бажано виготовляти з товстого картону (як обкладинку так і сторінки), це захистить її від механічного пошкодження. Наявні прості стилізовані ілюстрації яскравих кольорів з чіткими лініями. Формат книжок будь-який, але надається перевага невеликим форматам. Текст друкують великими літерами у малій кількості.

2) Діти віком від 4 до 6 років

Для таких дітей виготовляють книжки в палітурках або в м’яких обкладинках. Згідно цього віку книжки більше навантажені текстом, а ілюстрації прості, але реалістичні з чистими лініями і зрозумілим малюнком.

3) Діти віком від 6 до 9 років

У книжках для дітей цього віку увагу приділяють малюнкам з повчальним смислом чи підтекстом. Враховуючи початок навчання таких дітей, в оформлення книги додають складніші елементи, наприклад, елементи довідково-допоміжного апарату (зміст, анотація) та науково-довідкового апарату (передмова автора або вступна стаття). Наявні колонцифри та колон лінійки, яких не було у перших варіантах. [13, с. 107]

Щодо художньої літератури, то вона може бути насичена будь-якими складовими книги, якими саме — залежить від автора чи замовника. Якісно оформлена книга неодмінно повинна бути в товстій надійній палітурці, закріплена форзацами. Внутрішнє оформлення цих книг має бути з анотаціями, із змістом, передмовою, післямовою, колонтитулами, колонцифрами, колон лінійками інколи з книжковими бібліографічними списками та покажчиками. Окрім цих елементів художня книга може мати ілюстрації на вкладних сторінках, що друкуються окремо від тексту і вкладаються у відповідних місцях книжки (без урахування спільної нумерації сторінок). Деякі книги мають свій художній знак — екслібрис. Він наклеюється на внутрішню сторону палітурки або обкладинки кожної книги із зібрання творів. Цей знак, як правило, замовляють художнику, але іноді його виконує сам автор.

У деяких художніх виданнях на палітурку надівають так звану суперобкладинку. Суперобкладинка тримається на палітурці або на обкладинці за допомогою клапанів — широких відворотів, що загинаються на внутрішню сторону палітурки. Суперобкладинка захищає палітурку від бруду та пошкоджень, а також являється чудовим художнім оформленням. Існують різні види суперобкладинок:

а) звичайна (для книжок в палітурках та обкладинках);

б) сфальцьована впоперек (для книжок в палітурках та обкладинках);

в) сфальцьована вздовж і впоперек (для книжок в палітурках);

г) з насічкою (для книжок в палітурках та обкладинках);

д) подвійна (для книжок в палітурках);

е) бандероль (для книжок в палітурках);

є) обкладинка-закладка (для книжок в палітурках).

3.3. 2 Довідкові, навчальні та промислово — інструктивні книги.

Підручники, навчальні посібники, довідники — всі ці книжки необхідні для навчання, для отримання корисної інформації, для розумового розвитку людини. Ось чому, об'єднавши їх в одну групу, можна розглянути спільні та відмінні поліграфічні складові цих видань, їх оформлення.

Говорячи про підручники та навчальні посібники, необхідно зауважити, що ці книжки між собою мають деякі відмінності. По-перше, оформлення цих книжок залежатиме не лише від того для якої категорії людей, дорослих чи дітей, вони призначені, але й від того, якій науці присвячені. Отже, якщо підручник друкують для дітей молодших класів загальноосвітньої школи, то звісно більшу увагу приділятимуть ілюстраціям по темі та яскравому, привабливому оформленню, бо як показало опитування учні більше всього критикували оформлення обкладинки підручника, його заголовок.

Оформлення обкладинки чи палітурки являється винятково важливою справою для учнів молодших класів, тобто обкладинка призвана привернути їхню увагу; повинна бути захоплюючою, пробуджувати до навчання та праці, впливати на уяву та почуття дітей. Вона найбільше впливає на дітей, ніж будь-яка інша сторінка у книзі, тому зараз заголовки друкують великими яскравими літерами.

Словацький вчений Думан розкриває питання актуальності комплексного вивчення цінності художнього оформлення підручників. Такі елементи художнього оформлення підручників як ілюстрації, графіки, діаграми, таблиці, схеми являються найчастіше всього інтегральною частиною тексту підручника і складають з нам єдине ціле.

Без майстерного художнього оформлення раніше, а тим паче зараз, в умовах високих техніко-графічних можливостей, не можна уявити собі гарний підручник, та й шкільну книжку взагалі. Саме художнє оформлення — ось, що спочатку привертає увагу школяра.

Цей самий словацький вчений радить видавцям-поліграфістам, що до славнозвісного «Букваря» в жодному разі не можна ставитись як до книжки з малюнками для дітей дошкільного віку, і тому не можна перевантажувати його надмірною кількістю ілюстрацій. Важливо визначити виправдану, з точки зору педагогіки, їх кількість. Як вважають видатні педагоги саме вдале співвідношення тексту з ілюстраціями — це 1: 1, тобто на одну сторінку тексту одну ілюстрацію. [15, с. 35−39]

Довідкові книжги оформляють по різному. Це в першу чергу залежатиме від призначення цієї літератури, бо вона може призначатися для дітей у вигляді дитячих енциклопедій з ілюстраціями, для учнів, студентів, а також для дорослих людей у вигляді довідників, словників різних мов, тлумачних словників і т. д.

Переважна більшість довідкових книжок не має в собі ілюстрацій або фотографій, за винятком тих довідників де це в край необхідно (наприклад, фотографії видатних людей про яких іде мова). Текст в цих книжках друкується колонками. Колонцифри розміщуються або зверху, або знизу сторінки з правого краю. Такі книжки оформлюються строго за усіма правилами та нормами.

Промислово-інструктивні книжки призначені для спеціалістів, що знають добре свою справу, але користуються цими книжками з метою отримання підказки чи довідки. Крім тексту промислово-інструктивна книжка може містити в собі різноманітні схеми, таблиці, діаграми і т. д. Ця література має щось спільне як з навчальними посібниками, так і з довідковими книгами.

ВИСНОВКИ:

Підсумовуючи дану курсову роботу, перш за все необхідно сказати, що відповідно до теми роботи було розкрито низку питань, пов’язаних з минулим і сучасним книги як поліграфічного видання.

Мета даної курсової роботи передбачала ознайомлення з видами книжкових видань, їх форматами та оформленням, внутрішніми та зовнішніми складовими елементами, опис процесу створення книги як поліграфічного видання, показати, що книга є найдавнішим засобом комунікації.

Відповідно до завдань у перших розділах роботи були розкриті моменти з історії винаходу книгодрукування, початку книгодруку на Русі, сучасні проблеми книги та розглянуті основні поняття поліграфії (способи друкування, матеріали для друку). У третьому розділі курсової роботи було детально описано технологію створення книги, види книжкової продукції, формати книжкових видань, складові елементи книги без яких неможливо охарактеризувати книгу як видання. Аналіз семантичного впливу книги на її оформлення дає змогу уявити весь складний процес виготовлення книги, враховуючи і способи друку, і якість матеріалів для друку, і елементи, які повинні бути у виданні в залежності від його призначення.

Додатки, що є в даній роботі, додаються з метою показати основні формати книг і журналів, а саме: формати листа друкованого паперу, формати готових видань після обрізання з трьох сторін. Показати види верстки з компонуванням ілюстрацій. Показати характеристику книжкових палітурок (номер палітурки, її вид та матеріал для її виготовлення), а також дати визначення деяким поліграфічним термінам.

У кінці хочеться сказати, що перед нами розкриваються нові технології майбутнього і якою буде книга через пів століття сказати важко. Дуже хочеться, щоб надалі книга не втрачала свого комунікаційного значення, бо, на жаль, нові технології помітно витісняють її.

Спостереження показали, що книги, які користуються попитом у читача України, переважно російських видавництв, тому що вони більш естетично оформленні, краще ілюстровані, надруковані на сучасному обладнанні та на якісних матеріалах. Тираж української художньої літератури та навчальних посібників дуже малий, це пов’язано з недостатньою кількістю українських друкарень, що змушує видавництва замовляти книжки в Росії.

Питання української книги піднімалося неодноразово і на міжнародних науково-практичних конференціях, і на з'їздах Верховної Ради України та поки що зрушень ніяких немає. Можливо через декілька років, коли розшириться робота наших вітчизняних видавництв та друкарень, кожен пересічний громадянин України зможе не дорого купувати українську книгу для духовного збагачення і для підвищення свого професійного рівня.

Українська книга — це багатство усього народу, відродивши яку ми піднімемося на вищий рівень світової культури. Не для того наші предки засновували перші друкарні, винайшли різні способи друку, щоб ми, їхні нащадки, занедбали цю величну справу.

Якось, Максим Горький сказав такі чудові слова: «Книга, мабуть, найдосконаліше та найвеличніше диво із усіх див, яке створило людство на шляху своєму до щастя і могутнього майбутнього. «

Додаток 1 Справочник технолога-полиграфиста: Части 1−6. — М.: Книга, 1981,-1988

Основні формати книг і журналів

Формат листа друкованого паперу (см.) і його доля.

Формат готового видання після обрізання з трьох сторін.

Книги

Журнали

60×90/32

70×90/32

75×90/32

70×100/32

70×108/32

84×108/32

107×140

107×165

107×177

118×165

128×165

128×200

---

---

---

---

---

---

60×84/16

60×90/16

70×90/16

75×90/16

70×100/16

70×108/16

84×108/16

143×200

143×215

169×215

180×215

168×240

168×260

203×260

---

143×215

168×215

---

168×240

168×260

203×260

60×84/8

60×90/8

70×108/8

203×290

218×290

---

203×90

218×290

262×340

Додаток2 Полянский Н. Н. Основы полиграфического производства. — М.: Книга, 1991. -530с.

Відкрита верстка

___________________

___________________

___________________

___________________

___________________

___________________

___________________

___________________

___________________

_________________

_________________

_________________

_________________

_________________

_________________

_________________

__________________

__________________

__________________

__________________

___________________

___________________

___________________

___________________

___________________

___________________

_________________

_________________

_________________

_________________

_________________

_________________

_________________

______________

________________

____________

Закрита верстка

___________________

___________________

___________________

___________________

___________________

____________

____________

____________

____________

___________________

_________________

_________________

_________________

_________________

_________________

_________________

_________________

Смугова верстка

___________________
___________________

___________________

___________________

___________________

___________________

___________________

___________________

___________________

___________________

Глуха верстка

_________ _________

_________ _________

_________ _________

_________ _________

_________ _________

_________ _________

_________ _________

_________ _________

_________ _________

_________ _________

_________________

_________________

_________________

_________________

_________________

_________________

_________________

_________________

_________________

_________________

Верстка з виходом ілюстрації на поле

___________________

___________________

___________________

___________________

___________________

___________________

___________________

___________________

___________________

___________________

___________________

________________

________________

________________

________________

________________

________________

Верстка з ілюстраціями на полях

___________

___________

___________

___________

___________

___________

___________

___________

___________

___________

____________

____________

____________

____________

____________

____________

____________

____________

____________

____________

Комбінована верстка

___________

___________

___________

___________

___________

___________________

___________________

___________________

___________________

___________________

_________________

_________________

_________________

___________

___________

___________

___________

_________________

_________________

_________________

Додаток 3 Волчек В. Л. Отделка печатной продукции: Учеб. Пособие.- М.: МПИ, 1975. -156с.

Характеристика книжкових палітурок

палітурки

Вид палітурки

Матеріал для палітурки

1.

Суцільно картонна, обрізна.

Пресшпан та інший картон.

2.

Суцільно картонна м’яка, з кантом.

Білий та кольоровий картон.

3.

Суцільнотканинна м’яка, обрізна.

Коленкор з підклейкою паперу з внутрішньої сторони.

4.

Суцільно паперова, тверда з кантом.

Картонні сторони, надійний сульфат — целюлозний папір для обкладинок.

5.

Складова, тверда з кантом.

Картонні сторони, корінець із тканини, паперова оболонка.

6.

Суцільно тканинна, м’яка з кантом.

Сторони з щільного паперу або тонкого картону, коленкор для зовнішнього обклеювання палітурки.

7.

Суцільно тканинна, тверда з кантом.

Картонні сторони, коленкор, ледерин, арматована тканина.

8.

Складова, тверда з кантом.

Картонні сторони. Дві тканини різні за кольором і фактурою (для сторін та корінця).

9 м.

Пластмасова, м’яка.

Еластичний пластмас.

9нж.

Пластична, напівжорстка.

Шар еластичного пластика та шар жорсткого пластикату.

9ж.

Пластмасова, жорстка.

Сторони картонні, два шари еластичної пластмаси.

Додаток 4 Краткий справочник книголюба. /Сост. и общая ред. А. Э. Мильчина. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Книга, 1984. -480с., ил.

Короткий словник поліграфічних термінів

Авантитул - перша, яка називається вихідною, сторінка, що передує титульному листу. На авантитулі розміщують деякі вихідні дані: назва видавництва, місто та рік видання, назва серії, організації, від імені якої випустили видання, або друкують якийсь текст (лозунг, крилату фразу і т. д.) або зображення (в основному вид, марку).

Анотація — коротка характеристика твору чи видання, що дає уяву про його тематичний зміст, читацьке призначення або інші особливості. Друкується анотація на звороті титульного листа або на суперобкладинці.

Закладка представляє собою стрічку (у більшості випадків шовкову сплетену), що наклеюється на верхню частину корінця книжкового блока. Це, так званий, допоміжний елемент книги. Закладка повинна трішки виглядати з книжки (знизу). Вона відіграє службову роль в період читання книги. Закладку, як правило, мають книги, що видані до ювілею. Вони присутні в ділових щоденниках або записних книжках.

Зміст - перелік розділів, частин, параграфів твору із вказаними початковими сторінками. Зміст полегшує користування виданням. Допомагає ознайомитись зі змістом твору перед читанням. У наших вітчизняних книгах, як правило, зміст друкують у кінці, але зручніше для читача розміщувати його на початку, перед текстом, після титульного листа.

Зноска - розміщена у кінці смуги підрядкова примітка або підрядкове бібліографічне посилання.

Індекс класифікації являє собою буквене або цифрове позначення відділу, підвідділу, групи, до яких повинна відноситися за своїм змістом книга у книжковому магазині або в бібліотеці. Цифри та знаки, що знаходяться зверху і знизу на звороті титульного листа — це і є класифікаційні індекси. Зверху бібліотечно-бібліографічний, знизу — книготорговий. Індекс класифікації полегшує класифікацію і розстановку книжок на полицях книгарень чи бібліотек. Проставлений читачем на бланку індекс класифікації допомагає бібліотекарю швидше знайти замовлену книгу.

Колон лінійка - являє собою лінійку того чи іншого малюнку (тонку, подвійну, орнаментовану), що розміщується зверху смуги.

Колонтитул — розташований зверху смуги й представляє собою рядок тексту з прізвищем автора або назвою книги, або назвою окремих частин або розділів книги. Призначення колонтитула — полегшити читачеві користування книжкою.

Колонцифра — слугує для послідовної нумерації сторінок книги. Розміщується вона, в залежності від стиля оформлення видання, на верхньому або нижньому полі сторінки, посередині або збоку.

Контртитул — ліва сторінка розвернутого титульного листа. У багатотомному виданні на контртитулі розміщуються дані, що відносяться до усього видання (відведена права сторінка призначена для даних про саме цей том).

Накидний форзац застосовується для книжкових блоків, що скомплектовані вкладкою. Накидний форзац являє собою два листка такого ж формату, що й приклеєний, які сфальцьовані разом в один згин. Зовні по згину цей зошит склеюється стрічкою тканини завширшки 40 мм. У підготовлений таким чином форзац вкладають скомплектований блок і пришивають його разом з форзацом.

Норма - це коротка, а частіше скорочена назва видання, або прізвище автора, або номер друкарського замовлення, які розміщуються на нижньому полі першої сторінки кожного зошита (як правило на кожній 17-й або 33-й сторінці) для контролю за комплектуванням зошитів в екземпляри видання (щоб випадково туди не потрапили зошити іншого видання). Нормі передує сигнатура. Разом вони полегшують контроль при процесах брошурування.

Покажчик — довідково-допоміжний текст, що допомагає читачеві навести довідки, розшукати у виданні інформацію про об'єкт чи предмет, який цікавить.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой