Культурологічна характеристика Південної Кореї

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Культура и искусство


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Курсова робота

КУЛЬТУРОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІВДЕННОЇ КОРЕЇ

Вступ

Південна Корея — одна з найдивовижніших країн Азії. Вона відноситься до країн, що розвиваються, з високим доходом — «нові індустріальні». Це дає їй стабільний економічний розвиток. Країна має сприятливе географічне положення, що приваблює багатьох туристів. Актуальність теми полягає у систематизації та оновленні знань, з приводу вивчення Південної Кореї. Таким чином, проблема полягає у детальнішому вивченні історії, культури, традицій, демографічного становища, реліі та регіональних відмінностей.

Об'єктом дослідження є культурологічна характеристика країни Південна Корея. Республіка Корея, або Південна Корея — країна у Східній Азії. Розташована у південній частині Корейського півострова. Межує на півночі з Північною Кореєю. На сході омивається Японським морем, на заході - Жовтим, на півдні - Східно-Китайським морем. Володіє декількома десятками островів, найбільші з яких — Чеджудо, Чедо і Коджедо. Столиця — Сеул, «глобальне місто», друга за розміром міська агломерація у світі. Знаходиться в помірному поясі на переважно гірській місцевості.

Предметом дослідження є національні, демографічні, культурні та регіональні особливості країни. В ході виконання роботи спробуємо детально розкрити всі характерні риси та особливості країни.

Метою мого досліждення є оцінка рівня розвитку країни вцілому, виявлення нової інформації про стан життя населення, яка стане у пригоді іншим дослідникам. Мета полягає у складанні короткого опису та характеристики країни, яку можна буде використовувати при відвіданні цієї країни, при проведенні лекцій.

У процесі дослідження вирішувались наступні задачі: підбір інформації, вивчення літератури, підготовка тексту, оформлення роботи.

Методом дослідження являється аналіз літературної, довідкової, статистичної інформації.

Наукова новизна дослідження полягає у спробах виявити залежність між національним характером та «спеціалізацією» культури.

Практична значимість полягає у тому, щоб підірана мною інформація стала корисною для подальшого її використання.

Робота складається з вступу, 4 розділів, висновків; містить 31 сторінок, 1 додаток, 1 таблицю. Список використаних джерел містить 17 найменувань літератури.

1. Історичний нарис

1.1 Історія заселення країни

Археологічні знахідкі свідчать, що люди з’явились на території Корейського півострова близько 700 тисяч років тому. У провінціях Хамгьон-Пукто, Пхьонан-Намдо, Кьонгідо і Чхунчхон-Пукто знайходять велику кількість кам’яного знаряддя, яке відноситься до епохи палеоліту. Люди тих часів жили у печерах та інколи будували примітивні будинки. Представники корейського народу є нащадками древніх монгольських племен, які прийшли з Центральної Азії ще в бронзовому столітті. І вже до початку нашої ери корейці складали одну етнічну групу. У 1910−1945 рр. багато корейців емігрували або були насильно переселені до Маньчжурії, Японію, на Сахалін і Гавайські о-ва. 3300 тисяч корейців повернулися в країну після 1945 р. і ще 2 млн чол. переселилися в 1945—1953 рр. з Північної Кореї. У 60-х роках ХХ століття швидке зростання населення становило серйозну соціальну проблему для Республіки Корея, що змусило владу проводити кампанію з обмеження народжуваності, хоча й не таку активну як у сучасному Китаї. Крім того, збільшенню темпів росту населення сприяло підвищення рівня життя населення та рівня освіти. У нинішній час зростання кількості населення відбувається, в основному, за рахунок збільшення тривалості життя і зниження рівня смертності. [10]

Таблиця 1.1. Темпи зростання населення у 1965−2006 роках

1965

1970

1975

1980

1985

1990

1995

2000

2001

2006

Кількість населення, млн. осіб

28. 7

32. 7

35. 3

38. 1

40. 8

42. 9

45. 1

47. 3

47. 7

48. 8

Темпи зростання, %

2. 57

2. 21

1. 70

1. 57

0. 99

0. 99

1. 01

0. 89

0. 85

Густота, тис. осіб на кв. км.

291. 6

327. 4

357. 1

385. 1

411. 6

431. 8

457. 3

475. 4

479. 5

1.2 Формування держави

За легендою, перша корейська держава була заснована сином жінкі-ведмедеці та небожителя Тангуном у 2333 році до Р.Х. Історики називають найраніший етап корейської історії періодом Кочосон (старий Чосон). Територія Кочосону знаходилася у північному районі Корейського півостріва та Маньчжурії. У 108 році до Р. Х. Кочосон був захоплений китайцями.

Вважається, що на початку свого розвитку Кочосон був міжплемінним утворенням, яке складалося з окремих міст-держав, а централізованою державою він став близько 4 століття до Р. Х. Приблизно в той же час на півдні півостріва утворилася держава Чін, яка стала попередником конфедерації Самхан. [3]

Після падіння Кочосону на півночі виникла держава Когурьо, що проголосила себе спадкоємцем Пуьо. Також на території колишнього Кочосона виникло кілька невеликих держав, серед яких найбільш відомі Окчо і Тонйе (Східне Йе).

На початку нашої ери з племенні об'єднання, які залишилися після роспаду Кочосона, сформували три ранньофеодальні держави — Сілла, Пекче і Когурьо.

Після завойовання Когурьо і Пекче у 676 році, виникла держава Об'єднана Сілла, яка у 935 році змінилася державою Корьо. В той же час на півночі розвивалася держава Пархе (Бохай).

У період пізних трьох королівств (892−936) на Корейському півострові було три держави: Сілла, Хупекче, («Пізне Пекче») та Тхебон (або Хукогурьо, «Пізне Когурьо»).

Корьо було засноване у 918 році і до 936 року об'єднало півострів. Слово «Корьо» стало прообразом сучасного «Корея». Правління династії продовжувалосья до 1392. У цей період було розроблено детальний звід законів.

У 1231 році монголи почали набіги на Корьо і після 25 років боротьби король Корьо був змушений стати монгольським данником. Наступні 80 років Корея провела під монгольським ігом. Король Конмін зміг позбутися монгольської залежності. Коли у Китаї пала Юаньська династія і стала правити Мінська, Корьо опинилася на роздоріжжі. З одного боку корейці визнавали свою васальну залежність від нової династії (1368), а з другого боку, підтримували відносини з монголами, які полишили Китай. Врешті-решт Корьо відкрито прийняла бік останніх і відправила своє військо до кордонів Китаю. Таким станом справ скористався головнокомандувач корейською армією Лі Сонгьо. Він скинув династію Корьо та заснував у 1392 році нову, відому під ім'ям Чосон. Столиця Чосон була перенесена у Хансон, сучасний Сеул.

У період з 1592 до 1598 року Корея зазнала японських вторгненнь. Внутрішня політика Чосона ціликом керувалася конфуціанською бюрократією. Попри спроби вестернізуватися, Корея залишилася закритою державою.

У 1893−94 рр. почався революційний рух під керівництвом партії Тога-куто, що змусило корейського короля звернутися за допомогою до Китаю. Почалася Японсько-Китайська війна 1894−95 років. Корея офіційно в ній участі не брала, але бойові дії відбувалися на її території. Після війни Корея фактично перейшла у японську зону впливу. [2]

У 1904 році почалась Російсько-японська війна. Офіційно Корея у неї участі не брала, але війна, на початку морська, а потім сухопутна, велась на першому етапі у кордонів Кореї. Її гавані були місцями висадки японських військ. Коли війна перекинулась на територію Маньчжурії, Корея залишилася окупованою японськими військами. Після російсько-японської війни 1904−05 рр. Японія встановила протекторат над Кореєю, а у 1910 році анексувала її.

Поразка Японії у Другій світовій війні поклала край японському пануванню у Кореї. Північна частина Корейського півострова була окупована Радянським Союзом, а південна — США.

За договором між союзниками по антигітлерівській коаліції, Корея була поділена на радянську і американську зони відповідальності. Так країна розділилася на дві частини: Північну і Південну. Спроби відтворити єдину корейську державу провалилися, і в 1948 році були проголошені Республіка Корея (РК) і Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР) 15 серпня і 9 вересня відповідно.

Корейська війна 1950−53 рр. закріпила поділ країни. Тем не менше, обидві корейські держави впевнені, що країна об'єднається у майбутньому.

культурний звичай корея традиція

1.3 Великі люди нації

Лі Сун Сін (1545−1598), видатний корейський воєначальник, адмірал, національний герой Кореї. Талановитий винахідник, спроектував, побудував і застосував у бою суду нової конструкції - «кобуксони» («суду-черепахи»). Ці кораблі представляли із себе броненосці, оснащені потужною артилерією. Їх конструкція приблизно на 3 століття випередила свій час. Багато в чому завдяки флотоводческому й організаторському таланту Лі Сун Сіна, корейський народ відстояв незалежність і завдав поразки японським агресорам під час Японо-Корейської війни 1592−1598 рр. Важлива роль в цій перемозі належить застосуванню «кобуксонов». У липні 1950 р. в Північній Кореї заснований орден Лі Сун Сіна.

Хон Бом До (1868, близ Пхеньяна, — 1943, Кзыл-Орда Казахской ССР), корейский патриот, один из зачинателей вооруженной борьбы против японских захватчиков, участник Гражданской войны на Советском Дальнем Востоке (1918−22). Родился в бедной крестьянской семье. Долгое время был охотником в горах провинции Хамгён-Пукто. В 1907 в районе Капсана сформировал из охотников отряд партизан — «воинов за правое дело» (ыйбён). Стал видным организатором «Армии независимости» («Тоннипкун»), действовавшей с 1919 в Маньчжурии против японских колонизаторов. В 1920 нанёс им крупное поражение в районе Поноголь. С 1921 партизаны под руководством Хон Бом До боролись в Советском Приморье за победу Советской власти.

Кім Де Чжун народився 3 грудня 1925 року в Мокпхо, видатний державний і політичний діяч, широко відомий у всьому світі борець за демократію. Кроме політичної і державної діяльності президент Південної Кореї займається наукою. Кім Де Чжун є автором численних книг з проблем політики та економіки. Він удостоєний великої кількості міжнародних нагород, премій і вчених звань, в числі яких і звання почесного професора МДУ. Кім Де Джун дев’ять разів висувався кандидатом в лауреати Нобелівської премії миру в знак визнання його боротьби за демократію і людські права. У 2000 році Нобелівський комітет по достоїнству оцінив діяльність Кім Де Чжуна з врегулювання відносин між двома Кореями. [7]

Королева Мін (1851−1895) була головною дружиною Коджона, 26-го вана династії Лі, яка правила в Кореї в 1392—1910 роках, аж до анексії країни Японією. Вона, за загальним визнанням, «найбільш політично впливова представниця цієї династії за весь час її правління».

Лі Гю Бо (справжнє ім'я; псевдонім — Пегункоса, Чхунген) (15.1. 1169 — 2.9. 1241), корейський поет і прозаїк. Писав на ханмуне. Народився в сім'ї небагатого дворянина. Був чиновником, неодноразово знаходився в опалі. У своїх творах критикував правителів, співчував пригнобленому селянству. Поеми «Король Тонмен» (1194) і «Триста дві рими» (1196) пройняті ідеями патріотизму. Значне місце в його творчості займала пейзажна лірика. Один із зачинателів нового прозового жанру пхесоль («Зібрання творів першого міністра Лі Східної держави», «Розповіді Пегуна»). Виступав проти формалізму і епігонства в поезії, справив великий вплив на подальший розвиток корейської літератури. [11]

2. Народ і звичаї

2. 1 Демографія

За даними 2010 року населення Південної Кореї складає 48 508 972 чол. Народжуванність на той же рік складає 8,93 народжень на 1000 мешканців, а загальний коефіцієнт смертності - 6,53 смертей на 1000 чоловік населення. Природній приріст складає 91. 89% (за 2008 р.). Коефіцієнт фертильності - 1,27 рождений / женщину (2006, оценка). Рівень дитячої смертності -20,9 смертельних результату на 1 000 новонароджених. Співвідношення статей: при народженні: 1,071 чоловіків / жінку, у віці до 15 років: 1,1 чоловіків / жінку, 15−64 років: 1,04 чоловіків / жінку, 65 років і старше: 0,67 чоловіків / жінку. Загальна чисельність населення: 1 чоловіків / жінку (2010 рік). Середня тривалість життя: чоловіки: 75,45 років, жінки: 82,22 років. На той же рік міграційний баланс становить -0,33 Мігранта / 1000 чоловік. Національний склад: корейці (за винятком близько 20 000 китайці). [9]

2.2 Національний характер

Оскільки переважаючий народ — це корейці, то можно сказати, що більшість мандрівників відгукується про корейців, як про працьовитому, працездатному і добродушному народі, і всі майже відзначають їх затурканість. На всьому корейському житті лежить траурне забарвлення, все придавлене, немає підприємливості та життєрадісності, яких так багато по сусідству, в Японії. Найменша зміна всіх лякає. Корея довше за своїх сусідів опиралася вторгнення у свої межі іноземців і прикро дивилася на проникнення всередину країни навіть китайців і японців. Скрізь панує недовіра, підозрілість і які з них замкнутість в особистих стосунках і байдужість до громадський справах. Розвиток ініціативи, творчості у сфері розумової, художньої, ремісничої в корені побивалося у корейців.

Зазначені несприятливі умови не загладили, однак, позитивних рис характеру корейського народу — добродушності, чесності миролюбності, довірливості і природного веселості. Корейці дуже суворо ставляться до безграмотним, тому першим ділом на власний рахунок заводять у своїх поселеннях школи. Прагнення до отримання знань, у корейця безкорисливе, так як освіченість не давала тут, як у Китаї, особливих переваг, ще більш посилює симпатію до цього скромного, працьовитому народові. Корейці взагалі чесні, простодушні, дуже гостинні, швидкі на довіру і дружбу, але дуже чутливі до будь-якої образі. Відмінні риси їх — лагідність, надзвичайна охайність і крайня ввічливість, яка в розмовах переходить часто в лестощі. Життя корейці ведуть скромну і тверезу, між ними ніколи не видно не тільки п’яних, але навіть випили. Корейці подібні до українців, тільки ще впертіші і настирніші в роботі та отриманні баришу. [1]

2.3. Релігія і традиції

Корейці до питань релігії досить байдужі, але, як і в Китаї, культ предків дуже поширений і твердий. Корейський народ — один з найбільш забобонних: у середовищі його безліч віщунів та гадалок. [1]

На відміну від культур, в яких домінує одна релігія, корейська культура об'єднує широкий спектр різноманітних вірувань, які вплинули на формування образу думок і поведінку людей. На ранньому етапі історичного розвитку Кореї релігійні і політичні функції були об'єднані, однак пізніше їх розділили.

Шаманство, буддизм, даосизм і конфуціанство впливали на корейців, а в сучасну епоху почалося сильне проникнення в країну християнства, що став ще одним важливим чинником, здатним змінити духовний світ корейського народу. Здійснена за два десятиліття індустріалізація країни (в порівнянні з двома століттями на Заході) породила серйозну стурбованість і відчуження в корейському суспільстві, порушуючи душевний спокій корейців і спонукаючи їх шукати розраду в релігії. У результаті цього помітно виросло число віруючих, а релігійні установи перетворилися у впливові громадські організації. [16]

Основні релігії в Південній Кореї - традиційний буддизм і відносно недавно проникло в країну християнство. На обидва ці течії сильний вплив справила конфуціанство, яке було офіційною ідеологією династії Чосон протягом 500 років, а також шаманізм, який був основною релігією простого народу.

Згідно зі статистикою, зібраної південнокорейським урядом в 2003 році близько 46% жителів країни не є прихильниками якої-небудь релігією. Християни становлять 27. 3% населення, а буддисти — 25. 3%.

Прихильники інших релігій становлять близько 2. 5% релігійного населення. В основному це послідовники школи Вонбульге (Вон-буддизм), і школи Чхондоге, що поєднує елементи даосизму, конфуціанства і християнства. Конфуціанство сповідується невеликою кількістю віруючих, проте до цих пір в укладі життя корейців простежуються риси його впливу. Невелика кількість корейців сповідує іслам. [14]

На думку корейців, в житті кожної людини буває три великі свята: рік з дня народження дитини, весілля і ювілей (шістдесятиріччя). Велика частина традиційних свят корейців пов’язана із сільськогосподарським календарем.

Корейська чайна церемонія під назвою darye (Тар'ї) — це традиційна корейська чайна церемонія. «Тар'ї» буквально означає «етикет для чаю» і «обряд денного чаю», і ця традиція зберігалася серед корейського народу протягом більш, ніж тисячі років. [5]

Корейці відзначають безліч свят. Серед них виділяються Новий рік (за григоріанським календарем), День Саміль (1 березня; роковини повстання 1919 проти японського правління), День Конституції (17 липня), День звільнення (15 серпня), День корейської державності (3 жовтня; у пам’ять заснування держави Стародавній Чосон) і День хангиля (9 жовтня; на честь створення корейського алфавіту). Чусок (у перекладі «Осінній вечір») — свято урожаю, одне з наймасовіших свят року, доводиться на 15-й день восьмого місяця року за місячним календарем. [13]

2.4 Побутові умови

До їжі корейці вкрай помірні й невибагливі. Кухня Кореї мало схожа на кухню сусідньої Японії і Китаю, хоч і схожа великою кількістю гострих блюд, риби і свіжих овочів. Основа живлення корейців — рис у всіх його видах.

Найбільш популярні блюда — прісна рисова каша «тат», відбивні рисові хлібці «чхальток» або «тток», особливий плов «пібімпап», сандвіч з рису, овочів і омлету «кимпап», рис з холодними овочами, пастою з червоного перцю і яєчнею-яєчнею і ін. Всі додаткові смакові відчуття в блюда з рису привносяться закусками («панчхан»), які дуже різноманітні. Маленькі тарілочки із закусками розставляються прямо навколо миски з рисом. Дуже важливе місце в раціоні корейців займають різноманітні супи — яловичий бульйон з реберцями «Кальбі тхан», суп з свіжої сої з яєчним жовтком і молюсками «Сундубу чиге», густий суп з пастою із збродженої сої «Твенджан чиге», гострий суп з морепродуктів «Хемуль тхан», гострий рибний суп «меунтхан», суп «кук», що подається до вареного рису, суп з пророщеної сої «кхоннамульгук», суп з морської капусти, м’ясний суп з рисом «луотал» і ін. Без риби (в основному — морською) і інших морепродуктів корейську кухню представити просто неможливо. У хід йде практично все, зокрема водорості, кальмари, краби, морські раковини, трепанги (морські огірки) і т.д. В країні практично не п’ють чаю — головним повсякденним напоєм до недавнього часу була кип’ячена вода, а також рисовий або ячмінний відвар. [17]

Національне житло корейців відрізняється рядом своєрідних особливостей, що мають багатовікову історію. І в наші дні ще зустрічаються споруд старого типу: однорядний будинок, всі приміщення якого розташовані по одній лінії; дворядний будинок з житловими та підсобними приміщеннями в два паралельних ряди під одним дахом; трьохрядовий будинок з розташуванням будівель у три паралельні ряди. До традиційних предметів інтер'єру корейського будинку відносяться шафи для посуду і начиння, низькі етажерки для книг і письмового приладдя, платтяні скрині. Особливу роль у житті й?? побуті кожної корейської родини відіграють обідні столики (заввишки 30 — 50 см) — соба або папсан.

Основні елементи корейської національної одягу вироблялися протягом усієї історії корейського народу. Чоловічий одяг складалася з Запашний куртки (Чогорі) і широких штанів (пад-жи). Костюм зазвичай робився з білої тканини (для зими — на ваті). Штани закріплювалися у талії широким поясом, а у щиколотки зав’язувалися шнурками і заправлялися в білі матерчаті шкарпетки. Жіночий одяг складався з короткої кофти з вузькими довгими рукавами, широких штанів і орної, зшитою в збірку спідниці (чхіма), підв'язують вище талії широким довгим поясом. Дитячий одяг з своїм кроєм майже не відрізнялася від одягу дорослих. [5]

2.5 Сімейні стосунки

У старій Кореї в сім'ях панували феодально-патріархальні відносини: глава сім'ї користувався необмеженою владою над дружиною і дітьми. Рішення голови сім'ї було обов’язковим і остаточним для всіх її членів. Після смерті батька главою сім'ї становився старший син, який успадкував землю і майно, дбав про молодших братів і сестер, допомагав їм матеріально, особливо при вступі в шлюб. Старший син і після одруження жив з батьками, вів все господарство. В даний час звичай жити обов’язково зі старшим сином спостерігається все рідше.

Важливо також знати відношення корейців до браку. У Кореї вступ до браку традиційно вважається найважливішою подією в житті, а розлучення — ганьбою не тільки для колишнього подружжя, але і для їх сімей. Не дивлячись на це, відсоток розлучень різко росте останнім часом. Сучасна весільна церемонія декілька відрізняється від традиційної.

Кореянка — істота абсолютно безправна. У дівчатах вона користується деякою свободою, але, вийшовши заміж, стає рабою чоловіка, який дивиться на неї як на незмірно нижче істота. Кореєць дивиться згори вниз і на власну матір, вважає принизливим для себе зізнатися в любові до жінки або висловити смуток на могилі дружини. Подружня вірність обов’язкове тільки для жінки. З перемогою народного строю в північній частині країни істотні зміни відбулися в побуті і вдачі. Жінки отримали рівні права з чоловіками в усіх галузях політичного, економічного, суспільного і культурного життя. Забороняються укладання шлюбу з примусу, ранні шлюби, викуп за наречену. Закон встановлює рівноправне становище жінки в сім'ї. Корейські сім'ї зазвичай багатодітних. Народження дитини відзначається як свято. Раніше, коли з-за важких економічних та антисанітарних побутових умов смертність серед новонароджених була велика, народження дитини супроводжувалося цілою низкою забобонних обрядів, щоб захистити його та мати від злих духів, від лихого ока і т. п. У старій Кореї про браки домовлялися батьки через сватів, причому враховувався в першу чергу соціальний статус сім'ї жениха. У янбанов, тобто у вищому стані, було прийнято одружувати сина в 12−13 років, іноді навіть раніше, тоді як вік нареченої міг наближатися до 20 років. Сьогодні чоловіки нерідко одружуються і в 30 років. Громадську думку заохочує раннє заміжжя дівчат. Традиційно заборонені браки усередині споріднених кланів — пон. [5, 13]

3. Культура

3. 1 Наука і технологія

Наука і технологія в Кореї стрімко розвиваються з 1980-х років. Активізація науково-дослідної діяльності була викликана швидким економічним розвитком. Протягом 20 років об'єм інвестицій в розробку технологій зріс в 20 разів — з 480 млн. дол. в 1980 р. до 10 млрд. дол. в 2000 р., а частка інвестицій від ВВП за аналогічний період зросла з 0,84% до 2,68%. Навіть в період валютно — фінансової кризи 1997−1998 рр. інвестиції Кореї в НІОКР збільшилися з 3. 6% до 4,7% від загальної суми державного бюджету, які в 2002 р. склали 3,85 млрд. дол. Якщо в 1980 р. в Кореї налічувалося 18. 500 науковців, то в 2000 р. їх число складало вже 160 тис.

Таке вражаюче зростання спричинило за собою збільшення числа зареєстрованих наукових робіт і міжнародних заявок на отримання патенту. Більш того, за даними Програми розвитку ООН Південна Корея займає 5 місце в світі по рівню науково-технічних досягнень. При цьому враховується реєстрація патентів, експорт технологій і загальний рівень освіти.

Проте останніми роками спостерігається тенденція до скорочення числа молодих корейців, охочих займатися науковою діяльністю, а моральний дух науковців і інженерів нижчий, чим раніше. Тому чималу заклопотаність викликає питання про ефективність швидкого зростання інвестицій в наукові дослідження і розробки. У пошуках шляхів виходу їх цій украй неприємній ситуації і в цілях координації політики в даній області, в квітні 1999 р. урядом була створена Національна рада з питань науки і технології (NSTC). Він покликаний підвищити ефективність інвестицій в наукові розробки.

3.2 Література

У загальному і цілому, в письмовому мистецтві Кореї, як і в інших країнах, є традиція вибивати епітафії на надгробних каменях — це одні з джерел писемності, що дійшли до сучасних дослідників. На зорі корейської писемності перші книги створювалися з бамбукових дощечок — до нас їх дійшло вкрай мало, що пов’язано зі складністю збереження тексту на бамбуку. Ці книги були повністю написані класичними китайськими ієрогліфами.

Яскравими прикладами історичних записів є, наприклад, корейські книги, видрукувані за допомогою рухомих літер, або імперські енциклопедії. Друкарський верстат в Кореї, по всій видимості, винайшли набагато раніше, ніж це зробили Йоганн Гуттенберг або Вільям Чакстон, західні «першодрукарі».

Стилі корейської літератури дуже близькі до китайських і навіть європейським. Є епічні саги, поезія, релігійні тексти й тлумачення до конфуціанської і буддійському навчань. Є також переклади іноземної літератури, описи ігор і придворних ритуалів, комедії і трагедії, змішані жанри, а також романи самого різного роду. Є велике кількість радіодрам або візуальних постановок, але лише деякі з них були переведені на інші мови. Особливо був уповільнений переклад корейської літератури в період японської окупації, коли заборонялося писати на корейській мові і з періоду 1941−1945 рр. збереглося зовсім небагато книг, виданих підпільно.

Про твори емігрантів у Шанхаї та інших регіонах нічого не відомо. Закордонні корейські автори, експатріанти, мали досить обмежений успіх, за винятком творів, що стосуються подорожей (тобто по суті путівників), які читалися надзвичайно добре.

Корейська епос найкраще може бути представлений роботами Йі Кю-бо, чий «Король Когурьо Тонмен», приміром, вплинув на роботи таких авторів, як Йі Чехен і Йі Іль-ло, Йі Ку-бо і Чхой Чху, які писали історії і розповіді про битви.

В деякій мірі література XX століття під американським впливом перемістилася з такої комплексної форми мистецтва як каліграфія в область стандартних друкованих книг. А в XXI ст., Хоча корейське каліграфічне мистецтво кілька відродилося, з’явилися інші форми висловлення літературних вишукувань — блоги, сайти та інші віртуальні сторінки. З’явилися і комікси — манхва — і ілюстровані новели, але вони, залишаючись досить популярними, поки не зробили крок на великі екрани у вигляді фільмів або телесеріалів.

Сучасна література Кореї - галузь дуже здорова й успішна, що пов’язано з тим, що корейську націю можна назвати нацією читачів. Ціни на книги тут досить низькі, а письменники — шановані, причому багато з них мають певну академічний ступінь. Добре в Кореї відносяться і до нового покоління романістів — так званим блогерам, а також до авторів-жінок. На жаль, корейських авторів на інші мови переводять дуже мало, але спроби з перекладу тієї чи іншої літератури робляться, нехай повільно, але вірно, і поступово Захід відкриє для себе шедеври корейської літератури. [8]

3.3 Музеї та бібліотеки

Музей Дегу. У музеї зберігаються предмети — об'єкти культурної спадщини Дегу і провінції Генсанбук-до. Музей розташувався в цегляній двоповерховій будівлі. В музеї можна побачити стародавні буддійські гравюри, зразки ремесленого майстерності, зразки кераміки різних періодів — селадон епохи Корі, білий фарфор епохи Чжосон і багато що інше представлено в цьому залі. Експозиція фольклорного залу присвячена побуту і духовному життю жителів півдня Кореї: традиційне житло, вірування, народні ігри і ін.

У лекторії відвідувачі музею мають можливість отримати інформацію про лікарські трави і рослини Кореї, а також про злаки, що вирощуються в Дегу.

Національна бібліотека Кореї — головна наукова бібліотека Південної Кореї, розташована в столиці країни Сеулі. Містить більше 7 млн одиниць зберігання, включаючи близько 1 млн томів іноземними мовами. Деякі книги із зібрання бібліотеки входять до списку «Національні скарби Південної Кореї». Заснована 1945 року. В 1974 році бібліотека переїхала з району Согондон в район Намсандон, а в 1988 році - на нинішнє місце, в район Панпходон, округ Сочхогу Сеула. 1991 року управління бібліотекою перейшло від Міністерства освіти до Міністерства культури. У 2007 році під егідою Національної бібліотеки Кореї було відкрито Національну цифрову бібліотеку Кореї

3.4 Живопис, музика

Найбільш ранні картини, знайдені на Корейському півострові, це петрогліфи доісторичних часів. З прибуттям буддизму з Китаю були закріплені основні художні прийоми, які швидко утвердилися в якості пануючих, але незважаючи на це споконвіку корейські прийоми живопису також вижили. У корейській живопису завжди спостерігалася тенденція до натуралізму — зображень реалістичних пейзажів, квітів і птахів — ці теми були особливо популярні. Малювали найчастіше пером на папері з тутового дерева або шовку. У XVIII столітті місцеві способи і методи живопису зробили крок далеко вперед, особливо в області каліграфії й гравірування.

Крім особливостей використовуваних інструментів, корейська музика характеризується наявністю імпровізацій і відсутністю перерв між композиціями. Представлення пансорі може тривати близько 8 годин, причому весь цей час буде постійно грати один виконавець. На відміну від протиставлення різних темпів мелодій, як це є загальним для західної музики, корейська традиційна музика починається з повільного темпу, після чого прискорюється і триває весь час. Корейська придворна музика, звана «чонгак» («jeongak») тісно пов’язана з освіченою вищим класом суспільства і має сильний акцент на інтелект. Чонгак грається в дуже повільному темпі, коли одна нота видається протягом трьох секунд. Удари відбиваються згідно з ритмом дихання, а не ударам серця, як це відбувається в більшості західної музики. Така музика більше підходить для медитацій.

Пунмуль є народною корейської музикою і повна виразності і емоцій. Такого роду музика тісно пов’язана з життями простих людей. Традиційні корейські музичні інструменти можна розділити на духові, струнні та ударні. Духові інструменти включають в себе пири, тепенсо (інструмент, схожий на гобой), тегим (поперечна флейта), танс (флейта з отвором на кінці), сенхван і хун. Традиційні струнні інструменти включають в себе гітари — каягим, кемуно, аджен і хегим, а також двострунну скрипку.

3.5 Ремесла

У Кореї існує безліч унікальних ремесел, більшість з яких віддає перевагу повсякденного використання речей, тобто пріоритет знаходиться на стороні практичного застосування речі, ніж на стороні її естетичної цінності. Традиційно для виробів використовувалися метал, дерево, тканини, фаянс, згодом з’явилися вироби зі скла, шкіри та паперу.

Давні ремесла в Кореї, такі як гончарні вироби з чорної та червоної глини, мають певну схожість з керамікою китайської культури, знайденої в області р. Хуанхе. Реліквії, що датуються бронзовим століттям, проте, вже мають відмінності і куди складніші.

На території Кореї було знайдено багато складні й опрацьовані артефакти, у тому числі позолочені корони, прикрашена візерунками посуд та прикраси. У період Коре неабияк збільшилася кількість вироблених бронзових виробів, також була дуже популярна латунь. Династія Коре, однак, більше відома своїми глиняними виробами кольору морської хвилі.

У часі династії Чосон були популярні вироби з білого фарфору, прикрашені синіми візерунками. У той же період корейці ще більше поглибили свої пізнання в столярному майстерності, що призвело до створення більш складних предметів меблів, включаючи платтяні шафи, столи та ящики.

3.6 Освіта

Однією з найголовніших особливостей Кореї і корейського суспільства є культ освіти. Не то, щоб це зовсім вже специфічно корейське явище. Схоже відношення до освіти існує на всьому Далекому Сході - і в Японії, і в Китаї, і у В'єтнамі, хоча, втім, в тих країнах, де при владі довго перебувають комуністичні партії, воно не так яскраво виражене. Перші сучасні школи в Кореї почали відкриватися в 1880-х роках після того, як в країні почала розповсюджуватися західна культура. З моменту утворення Республіки Корея в 1948 р. існувала система освіти «6 років + 6 років + 4 року». У 1953 р. шестирічна початкова освіта стала обов’язковою і безкоштовною для всіх. Сьогодні Корея належить до країн з найвищим рівнем письменності. На думку експертів, економічний успіх країни був досягнутий саме завдяки висококваліфікованій робочій силі. Сучасна корейська шкільна система включає в себе 6 років початкової школи, 3 роки в середній школі і ще 3 роки — у старшій. У більшості державних середніх шкіл учні старших класів зобов’язані носити уніформу. Програма міжнародної оцінки учнів визначила корейських школярів на цілком почесне 11-е місце, що значно вище, ніж у середньому по країнах ОЕСР. Але незважаючи на такі високі оцінки учнів на міжнародних тестах, корейська освітня система критикується за її акцент на пасивному навчанні і зазубрювання. [5, 8]

3.7 Архітектура і скульптура

Архітектура. Характерними в традиційній корейській архітектурі були два основних стилі: палацово-храмовий, що формувався під сильним впливом китайських канонів, і народний — спорудження будинків для простих людей, який мав безліч місцевих різновидів. Древні архітектори, які зводили палаци і храми, запозичили систему балок і опор у китайців. Для житлових споруд простого народу були характерні криті соломою дахи і підлоги з системою підігрівання ондоль. Заможні люди будували великі будинки з витончено вигнутими черепичними дахами, які закінчувалися на кінці трохи підведеними свесами. Велике значення в архітектурі надавалося природному ландшафту. Так, численні буддійські монастирі, розкидані по всій країні, зазвичай будувалися в горах, ідеально вписуючись у навколишній пейзаж. Місце для будівництва тільки тоді вважалося відповідним, коли звідти відкривався відповідний краєвид на «гори і води». Ознайомлення з західною архітектурою відбулося в кінці XIX ст., коли почали зводитися церкви і будівлі для іноземних місій, однак поступово, із зростанням політичного впливу Японії, основну роль у будівництві почали відігравати японці. Одним із зачинателів вітчизняної архітектури 30-х рр. є Пак Тонджін, який розробив проект головної будівлі Корейського університету. В сучасний період у Південній Кореї яскраво заявили про себе архітектори Кім Джуноп і Кім Сугін. Швидко змінює свій вигляд столиця держави, вражаючи багатством сучасних архітектурних напрямків і стилів. Серед архітектурних споруд Сеула особливо виділяється Олімпійський стадіон (автор Кім Сугін), Культурний центр ім. Сеч-жона (автор Ом Докмун) і Сеульський центр мистецтв (автор Кім Сокчхоль).

Скульптура. Найбільш ранніми зразками корейської скульптури з тих, які дійшли до нашого часу, є фігури, вирізані в скелі кручі Пангуде (провінція Північна Кенсан), а також глиняні, кам’яні і кістяні фігурки людей і тварин, знайдені під час розкопок стоянок епохи неоліту. Подібні фігурки з бронзи у великих кількостях створювалися в бронзовому віці. Однак тільки після затвердження буддизму в епоху «трьох держав» у розвитку скульптури відбулося якісне зрушення. Споруджувалися храми і пагоди найрізноманітніших форм зі статуями Будди. Найкращі зразки буддійської скульптури представлені у печерному храмі Соккурам, збудованому в середині VIII ст. поблизу Кенджу. Однак в кінці XIV ст. після того, як почала правити династія Чосон, мистецтво скульптури занепадає - суспільство, пройняте ідеями конфуціанства, не дуже високо його цінувало. У результаті традиції творення були втрачені і відновлені тільки в XX ст. Першим помітним корейським скульптором нового часу став Кім Бокджин, який здобув освіту в Японії наприкінці 20-х рр. нинішнього століття. Сучасні майстри скульптури працюють з різноманітними матеріалами, створюючи як реалістичні за формою, так і абстрактні твори. [12]

3.8 Театр і кіно

Корейське театральне мистецтво бере початок від первісних релігійних обрядів. Їх невід'ємною частиною є музика і танець. Яскравим прикладом є жанр тхалъчхум — комедійна вистава в масках, що поєднує пантоміму і танець. Стиль виконання, діалоги і костюми варіювалися залежно від місцевості. Поширені були також пісенно-драматичні спектаклі пхансорі на популярні сюжети та вистави лялькового театру коктугаксі норим у виконанні бродячих акторів. Навіть шаманські обряди кут в минулому іноді мали не лише релігійне навантаження, але й служили для розваг. Перший театр західного зразка вонгакса було відкрито в Сеулі у 1908 р. На його сцені ставилися перекладні п'єси західних авторів, а також так звані «п'єси нової школи», основними темами яких були любовні історії, які користувалися популярністю у публіки.

Перший корейський фільм «Справедлива помста» створений у 1919 р. Після нього з’явилися «Клятва при місяці» (1923) і «Аріран» (1926), які мали яскраво виражене патріотичне спрямування. Першим помітним актором і режисером був На Унпо. Особливо бурхливо кінематограф розвивався в 60−70-х рр. Потім, у зв’язку з швидко зростаючою конкуренцією з боку телебачення, почався деякий спад, а на початку 80-х рр., з приходом молодих талановитих режисерів, знову відбувся підйом. Їхні роботи демонструвалися на кінофестивалях у Каннах, Берліні, Венеції, Токіо, Москві і були відзначені рядом нагород. [4]

4. Регіональні відмінності

Південна Корея поділяється на 1 місто особливого статусу (тхикпельсі), 6 міст прямого підпорядкування («міст-метрополій») зі статусом, прирівняним до провінцій (гван'ексі або кван’ексі), 8 провінцій (до) та 1 особливу автономну провінцію (тхикпель чачхідо).

4. 1 Місто особливого статусу — Сеул

Сеул — столиця і найбільше місто Республіки Корея. Столиця Південної Кореї Сеул-це величезне місто, яке має велике значення в житті країни. На даний момент кількість населення Сеула досягло 10,5 млн. чол. В систему гігантського мегаполісу входять і передмістя Сеула, хоча не вважаються адміністративною одиницею столиці. Сеул поділений на округи (гу). Площа Сеула складає шістсот п’ять квадратних кілометрів, це трохи більше площі Токіо. У Сеулі дуже велика щільність населення, будинки розташовані настільки близько один до одного, що іноді в провулках між ними не можуть роз'їхатися дві машини. Сеул на даний момент вважається «спеціальним містом», який з прав прирівняний до провінції, але в його політичне значення набагато більше, ніж будь-якій провінції Кореї. Корінних сеульцев в столиці всього 40%. Більшість сеульцев добре пам’ятають звідки вони родом або їх предки і як вони прийшли в це місто. Тому будь-які конфлікти в провінціях, а вони дуже суттєві, відображаються і в самому Сеулі. У столиці зосереджена практично половина населення Кореї і тому вона є політичним, діловим та культурним центром країни. Сеул — один з найбільших промислових і фінансових центрів світу. Тут розташовується близько 20 000 підприємств. Головні галузі промисловості: торгівля, машинобудування, телекомунікації, електроніка, будівництво. Загалом, Сеул втілює в собі всю Корею. [15]

4. 2 8 провінцій

Те (до) одна з основних територіально-адміністративних одиниць, поряд з тхикпельсі і кван’ексі. У Південній Кореї 8 провінцій (Чхунчхон-Пукто і Чхунчхон-Намдо, Канвондо, Кьонгідо, Кенсан-Пукто і Кенсан-Намдо, Чолла-Пукто і Чолла-Намдо) і одна особлива автономна провінція (Чеджудо). Кожна провінція поділена на міста (сі) і повіти (кун).

Чхунчхон-Пукто (Північний Чхунчхон) — провінція в центрі Південної Кореї. Населення (2004): 1500,610 тис. Площа: 7431,768 км ?. У 1106 на її території була утворена провінція Чхунчхон. Чхунчхон-Пукто була сформована в 1896 році з північно-східної частини провінції Чхунчхондо, до 1945 року була провінцією Кореї, потім стала провінцією Південної Кореї. Провінція є частиною регіону Хосо, із заходу межує з провінцією Чхунчхон-Намдо, з півночі з провінціями Кьонгідо і Канвондо, з півдня з Чолла-Пукто, а зі сходу — з Кьонсан-Пукто. Чхунчхон-Пукто — єдина в країні провінція, яка не має виходу до моря. Велика частина покрита горами, переважно горами Норенсан на півночі і Собексан на сході. Головна пам’ятка провінції - гора Сонні (1,058 м) у горах Собаксан і національний парк навколо неї. У ньому розташований Пхопчуса, найстаріший храм Кореї. У провінції розташований ще один національний парк країни, навколо гори Вораксан.

Чхунчхон-Намдо (Південний Чхунчхон) — провінція на заході Південної Кореї. Населення (2005): 1982 тис. Площа: 8598 км ?. ВВП (2005): 27 890 млн доларів. Провінція була сформована в 1896 з південно-західної частини провінції Чхунчхондо, була провінцією Кореї до 1945 року, коли увійшла до складу Південної Кореї. Столицею є місто Теджон, який управляється окремо, утворюючи місто-метрополію. Провінція є частиною регіону Хосо, із заходу омивається Жовтим морем, на півночі межує з провінцією Кьонгідо, на півдні з провінцією Чолла-Пукто, на сході з провінцією Чхунчхон-Пукто. Людиною освоєна третину території провінції. Найважливіші галузі - сільське господарство і рибальство. Близько 220 квадратних кілометра прибережної смуги використовується для виробництва солі. Корисні копалини включають кам’яне вугілля, золото, срібло, рідкоземельні метали торій і цирконій. Останнім часом стало бурхливо розвиватися високотехнологічне виробництво. На території провінції було побудовано кілька технопарків. Завдяки цьому обсяг експорту з провінції в період з 2001 до 2005 років зріс з 116 млн. доларів до 335 млн. доларів. На висоті 845 метрів, Гора Керен розташований національний парк, відомий своїми унікальними скелями. У парку розташовано безліч храмів буддистів. У 1978 відкрився Національний Морський Парк Тхеана. Він включає деякі з кращих в країні пляжів.

Канвондо — провінція в Південній Кореї, зі столицею в місті Чхунчхон. Населення (2003) 1533 тис. Площа: 16 894 км ?. Перед поділом Кореї в 1945 році провінції Канвондо в Південній Кореї і Канвондо в Північній Кореї були однією адміністративної едініцей. Канвондо і її північнокорейська частина утворюють регіон Квандон. Регіон на захід від гір Тхебексан називається Йонс, а на схід — Йондон. Включает 10 міста, 13 повітів.

Кьонгідо — сама густонаселена провінція в Південній Кореї.

Адміністративний центр — місто Сувон (населення близько 1,2 млн осіб). Сеул — найбільше місто країни і її столиця, — розташований у центрі провінції, але не входить до неї, будучи містом з особливим статусом. Населеніе (2000): 8937,752 тис. Площа: 10 867 км ?. Кьонгідо поділена на 27 міст («сі») і 4 повіту («кун»). Кьонгідо розташована на північному заході Південної Кореї. На сході межує з провінцією Канвон, на півдні з провінціями Чхунчхон-Пукто і Чхунчхон-Намдо, на заході з Інчхон і Жовтим морем. Провінція повністю оточує Сеул. На півночі провінція межує з Північною Кореєю. За часів династії Чосон одна з назв провінції було Кіджон.В провінції добре розвинена промисловість на шкоду сільському господарству. Основні галузі - кораблебудування, металургія і виробництво електроніки. Добре розвинене риболовство.

Кенсан-Пукто — провінція на сході Південної Кореї. Населення (2002): 2775,890 тис. (5-е місце) Площа: 19 440 км ?. Кенсан-Пукто поділена на 10 міст («сі») і 13 повітів («кун»).

Кенсан-Намдо — провінція на південному сході Південної Кореї зі столицею в місті Чханвоне. Населення (2000): 2970,929 тис. Площа: 11 859 км ?. Кенсан-Намдо поділена на 10 міст («сі») і 10 повітів («кун»).

Чолла-Пукто — провінція на південному заході Південної Кореї. Населення (2000): 1890,669 тис. Площа: 8043 км ?. Чолла-Пукто розділена на 6 міст («сі») і 8 повітів («кун»).

Чолла-Намдо (Південна Чолла) — провінція на південному заході Південної Кореї. Населення (2000): 1994,287 тис. Площадь: 11 858 км ?. Чолла-Намдо розділена на 5 міст («сі») і 17 повітів («кун»).

4.3 6 міст прямого підпорядкування

Кванъёкси одна из основных территориально-административных единиц, наряду с тхыкпёльси и до. В Южной Корее 6 городов особого статуса: Пусан, Тэгу, Інчхон, Кванджу, Тэджон, и Ульсан.

Пусан — найбільший порт і другий після Сеула місто в Південній Кореї. Є містом прямого підпорядкування. Площа: 765. 46 км ?. Населення: 3 535 620 чоловік (2009). Пусан розташований на південно-східному краю Корейського півострова на березі Корейської протоки. Найбільш густо забудовані райони розташовані в кількох вузьких долинах між річками Нактонган і Суенган, гори служать природними межами деяких міських районів. У місті проводиться Міжнародний Пусанська кінофестиваль, найбільший в Азії. У Пусані знаходиться найбільший універмаг у світі - Shinsegae Centum City. У місті також зводиться інше мега-соружений — хмарочос Lotte Super Tower. У цій будівлі має бути 110 поверхів, проектна висота — 510 метрів. У 2013, коли будівництво буде закінчено, Lotte Super Tower стане одним з найвищих хмарочосів у світі.

Тегу — четвертий за величиною місто в Південній Кореї (після Сеула, Пусана і Інчхон). Офіційно він називається Місто прямого підпорядкування Тегу. Місто є столицею провінції Кенсан-Пукто, але не є її частиною; як і інші міста прямого підпорядкування Південної Кореї, Тегу підпорядковується безпосередньо національному уряду. Населення (2009): 2 512 604 чоловік. Площа: 885,62 км ?. Найпопулярніші парки Тегу — це Апсан з буддистськими храмами, музеєм Корейської війни, механічними підйомниками; Пхальгонсан з великою кількістю монастирів; Тальсон, що знаходиться всередині фортеці, побудованої 1500 років тому, і Турю, в якому знаходиться парк розваг.

Інчхон — місто і порт на Корейському півострові в Республіці Корея. Площа: 964,53 км ?. Населення: 2 728 431 чоловік (2009). Інчхон — головні морські ворота Сеула. Тут також розташований міжнародний аеропорт. Перед тим, як в 2001 році відкрився інчхонскій аеропорт, через аеропорт Кімхо здійснювався весь міжнародний авіатраффік Сеула. Зараз аеропорт Кімхо є внутрішнім аеропортом. Але також здійснюються польоти в ближнє зарубіжжя.

Кванджу — п’ятий за величиною місто в Південній Кореї. Кванджу є містом прямого підпорядкування, що не входять до складу будь-якої провінції, однак тут розташований уряд провінції Чолла-Намдо. Населення (2009): 1 439 031 тис. чоловік. Площа: 501,36 км ?.

Теджон — місто прямого підпорядкування в центрі Південної Кореї, столиця провінції Чхунчхон-Намдо. П’ятий за величиною місто Кореі. Населеніе (2009): 1 502 579 чоловік. Площа: 539,84 км ?. У 1905 тут був побудований залізничний вокзал на шляху залізниці з Сеула в Пусан, і місто почало швидко зростати. У 1932 році столиця провінції Чхуннам була перенесена з Конджу в Теджон. У 1993 році в місті пройшла міжнародна виставка (Всесвітня виставка Експо-1993). До цієї події був побудований міст EXPO Bridge.

Ульсан — місто в південно-східній частині Південної Кореї. Населення (2009): 1 129 827 чоловік. Площа: 1056,7 км ?. Місто є найбільшим промисловим містом країни. До 1962 року Ульсан був рибним портом і сільськогосподарським торговим центром. Потім тут було побудовано безліч заводів і фабрик. Основні галузі промисловості: машинобудування, важке машинобудування, автомобілебудування, суднобудування, нафтопереробна промисловість та ін У Ульсані розташовані найбільший у світі автомобільний завод і судноверф, що належать компанії «Хенде». Крім того, в Ульсані знаходиться один з найбільших у світі нафтопереробних заводів. [6]

Висновки

Південна Корея — одна з найцікавіших країн Азії, яка має досить складну історію формування держави, давні звичаї та традиції, також володіє великим різноманіттям культурологічної бази. Розглянувши культурологічну характеристику країни, вивчивши детально історію, ознайомившись з особливостями та характером нації, сімейними стосунками та повсякденним життям народу, можна зробити декілька висновків. По-перше, Південна Корея — це досить давня країна, у якої представники корейського народу є нащадками древніх монгольських племен, які прийшли з Центральної Азії ще в бронзовому столітті. Це дало початок подальшого розвитку країни. По-друге, оскільки існує лише одна велика етнічна група — корейці, то традиції, звичаї, одяг, уподобання в їжі не мають суттєвої різниці, що придає країні стабільності і відсутніть суперечок за цією темою. По-третє, країна має багато привілеїв у виборі релігії, тому конфліктів які виникають на почві релігії, вона не має. По-четверте, в Південній Кореї дуже розвинена структура освіти та науки, що призводить до високої грамотності населення; тим паче, що корейці за національним характером поважають грамотність. У країні активно підтримують розвиток народного ремесла. Південна Корея відноситься до країн, що розвиваються, з високим доходом — «нові індустріальні», отже, це дає їй стабільний економічний розвиток. Саме тому, вона найбільший в світі судовиробник (45% доля ринку).

По-п'яте, У Південній Кореї розвинена культура. Цим пояснюється велика кількість пам’яток. Слід зауважити, що не дивлячись на зміни, що відбуваються останнім часом, традиційна конфуціанська структура суспільних відносин все ще в значній мірі визначає поведінку корейців.

Отже, сумуючи усе вище сказане, можна стверджувати, що Південна Корея — країна з багатою культурною спадщиною, і вона має великий потенціал подальшого розвитку усіх галузей людської діяльності.

Список використаних джерел

1. Грицак Ю. П. Характер стран Азии. Х.: Экограф, 1998.

2. Пак М. Н. История Кореи. в 2 т., Москва, 1960.

3. Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997. — 464с

4. Світова художня культура. — М. :Вища школа, 2001

5. Страны и народы: Науч. -попул. Геогр. -этногр. Изд. В 20-ти т. Зарубежная Азия. Вост. И Уентр. Азия / Редкол.: М. И. Сладковский (отв. ред.) и др. — М.: Мысль, 1982. — 285 с.

6. http: //bescennyjavtor. tk/administrativnoe-delenie-yuzhnoj-korei/administrativnoe-delenie-respubliki-koreya

7. http: //dic. academic. ru/

8. http: //goryeo. ru/

Показать Свернуть
Заполнить форму текущей работой