Коефіцієнти фінансової стійкості підприємства

КонтрольнаДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Коефіцієнти фінансової стійкості підприємства (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Кримський экономІЧНИЙ інститут ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Кафедра фінансів

Самостійна робота

з дисципліни

«Фінанси підприємств»

Тема:

«Коефіцієнти фінансової стійкості підприємства«

Виконав студент

Смирнская М.І.

Курс 4 спеціальність фінанси

Група Ф-32−08

форма навчання 3ФН

План

Вступ

1. Підходи різних авторів до визначення поняття фінансової стійкості

2. Методика розрахунку і економічна інтерпретація коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства Висновок Список використаних джерел

Вступ

В даний час стабільність економіки неможлива без фінансової стійкості підприємства.

Оцінка фінансової стійкості підприємства є в певній мірі новим явищем у вітчизняній економічній теорії і практиці. Ця необхідність обумовлена?? в першу чергу переходом нашої економіки на ринкові відносини, в умовах яких запорукою виживання підприємства служить його фінансова стійкість. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до втрати платоспроможності і, в кінцевому рахунку, до банкрутства.

У зв’язку з цим питання оцінки фінансової стійкості в умовах різко загострилася кризи неплатежів виходять на одне з перших місць в області управління фінансами російських підприємств. Якщо підприємство фінансово стійко, платоспроможне, то воно має ряд переваг перед іншими підприємствами того ж профілю для отримання кредитів, залучення інвестицій, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадрів. Чим вище стійкість підприємства, тим більше воно незалежно від несподіваної зміни ринкової кон’юнктури і, отже, тим менше ризик опинитися на краю банкрутства.

Крім того, оцінка фінансової стійкості і платоспроможності є основним елементом аналізу фінансового стану, необхідним для контролю, що дозволяє оцінити ризик порушення зобов’язань за розрахунками підприємства.

Все вище назване обумовлює актуальність оцінки та аналізу фінансової стійкості і платоспроможності кожного господарюючого суб'єкта.

1. Підходи різних авторів до визначення поняття «фінансової стійкості»

Сучасний етап розвитку підприємства характеризується негативним впливом значної кількості чинників, серед яких нестабільність податкового і регуляторного законодавства, інфляційні процеси, недоступність кредитних ресурсів, посилення конкуренції, невизначеність та низький рівень капіталізації фондового ринку, низький рівень інноваційної активності та багато інших. Недопущення або подолання негативного впливу таких чинників є основою стратегії розвитку підприємства.

Фінансова стійкість підприємства — це комплексна, багатофакторна категорія, що відображає відтворювальний процес і перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів. Дана категорія характеризує економічні відносини, через які відбувається соціально-економічний розвиток підприємства. Комплексність категорії фінансової стійкості суб'єктів господарювання полягає у відображенні в ній рівня фінансового стану та фінансових результатів підприємства, його здатності виконувати свої зобов’язання та забезпечувати подальший розвиток при збереженні кредитота платоспроможності і відносній незалежності від змін внутрішніх та зовнішніх чинників.

Фінансова стійкість підприємств вивчається українськими вченими переважно в контексті загрози банкрутства підприємств. Більшість розробок присвячена пошукам внутрішніх джерел забезпечення фінансової стійкості підприємств (табл. 1).

Таблиця 1

Існуючі підходи до визначення фінансової стійкості підприємства[12,6]


Автор	Дискусійні положення	Визначення фінансової стійкості
Крухмаль О.В.	Розглядається тільки з позиції впливу зовнішніх факторів	Передбачає здатність системи протистояти зовнішнім факторам впливу
Барановський О.І.		Властивість системи повертатися до стану рівноваги після припинення впливу факторів, що вивели її з цього стану
Центральний банк ПАР		Відсутність макроекономічних втрат від шоків, діючих на систему фінансового обміну між суб'єктами господарювання
НБУ		Такий стан динамічної фінансової системи, за якого вплив будь-яких шоків не заважає їй забезпечувати ефективний перерозподіл фінансових ресурсів та забезпечує абсорбцію (амортизацію) шоків
Великий економічний словник	Фінансова стабільність є більш узагальнюючим показником ніж фінансова стійкість	Стабільність фінансового положення, що виражається у збалансованості фінансів, достатній ліквідності активів, наявності необхідних резервів
Ковальчук М.		Стан активів і пасивів підприємства, який дає змогу вільно розпоряджатися власним капіталом, грошовими коштами та їх еквівалентами, ефективно використовувати всі ресурси
Мамонтова Н.		Економічний стан підприємства, за якого забезпечується стабільна фінансова діяльність, постійне перевищення доходів над витратами, вільний обіг грошових коштів, ефективне управління фінансовими ресурсами, безперервний процес виробництва і реалізації продукції, розширення та оновлення виробництва
Ковальов В., Майор О., Максимів Л., Савчук О., Волкова О. та ін.	Фінансову стійкість підприємства ототожнюють із його платоспроможністю та рентабельністю	Одна з найважливіших характеристик фінансового стану
Загородній А., Ізмайлова К., Кіндрацька Г., Білик М., Старостенко Г., Мірко Н.		Ототожнюють фінансову стійкість із фінансовою стабільністю
Гіляровська Л., Міністерство економіки України (від 19 січня 2006 року № 14)		цілеспрямована риса фінансового аналізу
Міністерство фінансів України (від 26.01. 2001 року N 49/121), Аудиторська палата України (від 23.02. 2001 р. N99.)		Ототожнюють фінансову стійкість із платоспроможністю
Цал-Цалко Ю.		Це стан активів підприємства, що гарантує йому достатню платоспроможність
М.Я. Коробов		«…фінансова стійкість формується під впливом рентабельності діяльності. Якщо підприємство збиткове, малорентабельне, якщо величина прибутку падає, говорити про задовільний фінансовий стан, фінансову стійкість не доводиться…»
Савицька Г.	Фінансову стійкість пов’язують зі станом фінансових ресурсів	Здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у зовнішньому і внутрішньому середовищі, яке змінюється; що гарантує його постійну платоспроможність та інвестиційну привабливість в межах припустимого рівня ризику
Ковальов А., Привалов В.	Не доцільно ототожнювати фінансову стійкість із фінансовою незалежністю	Це фінансова незалежність підприємства, тобто здатність маневрувати власними коштами, достатня фінансова забезпеченість безперебійного процесу діяльності
Центральна спілка споживчих товариств України (від 07.06 р.)		Характеризується забезпеченістю підприємства власним капіталом, його розміщенням і використанням
Козак В., Козак Г., Чечевіцина Л., Чуєв І.	Суть фінансової стійкості розкривається частково, з позиції її певних показників	Співвідношення вартості матеріальних оборотних засобів і величини власних та позикових джерел
Фролова Т.		Забезпеченість запасів і витрат різними видами джерел фінансування
Ковальов В.		Здатність підприємства відповідати за своїми довгостроковими фінансовими зобов’язаннями
Абрютіна М., Крейніна М.		Стабільність фінансового стану підприємства, що забезпечується достатньою часткою власного капіталу в складі джерел фінансування
Павловська О., Фролова Т.		Відображення стабільного перевищення доходів над витратами, забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства та завдяки ефективному їх вико-ристанню сприяє безперервному процесу виробництва і реалізації продукції

Деякі вчені, і насамперед це стосується іноземних вчених, не вживають взагалі термін «фінансова стійкість», а застосовують поняття — заборгованість (Б. Колапс), леверидж — (залучення коштів) як співвідношення між зобов’язаннями та власним капіталом (Т.Р. Карлін, А.Р. Макмін); фінансовий «важіль» (борговий потенціал компанії) як показник відношення позикового капіталу до власного капіталу (Роберт С. Хіггінс); боргове навантаження (П. Етріл, Е. Маклейні); структура сукупного капіталу (А.І. Чопозова, І.А. Демченко).

Так варто позначити ще деякі підходи до визначення поняття «фінансова стійкість підприємства».

Таблиця 1.2

Підходи до визначення сутності поняття «фінансова стійкість підприємства»


Підхід	Приклади трактувань категорії «фінансова стійкість» вченими-економістами
Поняття «Фінансова стійкість підприємства» розглядається у вузькому сенсі, як один з показників фінансового стану господарюючого суб'єкта	— - М. М. Селезньова, А.Ф. Іонова: «фінансова стійкість — Це стан активів (пасивів) підприємства, яке гарантує йому постійну платоспроможність «[15, с. 315]
Поняття «фінансова стійкість» розглядається ширше, ніж поняття «фінансовий стан»	— Г. В. Савицька: «здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у внутрішньому і зовнішньому середовищі, що гарантує його постійну платоспроможність та інвестиційну привабливість у межах допустимого рівня ризику» [14, с. 187]
Не виділяють фінансову стійкість в окрему категорію, а розглядають як одну зі складових економічної стійкості	— А. Н. Фолом'єв характеризує економічну стійкість як наукову категорію, яка «…відображає сутність особливого стану господарської системи в складному ринковому середовищі, що гарантує цілеспрямованість її руху в сьогоденні і прогнозованому майбутньому» [17, с. 187]
Пов’язують фінансову стійкість підприємства з ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів. При цьому її зовнішнім проявом вони вважають платоспроможність	— М. С. Абрютина: «фінансова стійкість підприємства є щось інше, як надійно гарантована платоспроможність, незалежність від випадкової ринкової кон’юнктури і поведінки партнерів» [1, с. 26]
Вважають, що оцінка фінансової стійкості підприємства визначається його фінансовою незалежністю. К. Друрі, К Хеддервік, О. Р. Кривицька, Е.В. Ізмайлова	— К. Друрі і К. Хеддервік вважають, що фінансова стійкість пов’язана із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів [7]; — Е.В. Ізмайлова: «характеризує ступінь фінансової незалежності підпріємства Щодо володіння Своїм майном и йо Використання» [10, с. 83]

Отже, в управлінні фінансовою стійкістю мова, в першу чергу, йде про аналіз структури пасиву балансу або джерел фінансування діяльності суб'єкта господарювання, але поняття фінансової стійкості є набагато ширшим ніж просто заборгованість. Недостатньо дослідженими залишаються проблеми впливу ризиків, особливо, фінансових на забезпечення фінансової стійкості підприємства, що, безумовно, є стратегічним важелем управління підприємством. Отже, особливе значення в сучасних умовах повинно приділятись забезпеченню фінансової стійкості, що можливо за умов впровадження стратегічних підходів до управління підприємством.

Поняття «стратегічна стійкість» глибше розкриває здатність підприємства не тільки зберігати поточну економічну стійкість за наявності дестабілізуючих факторів, але й досягати стратегічних цілей розвитку. Отже, фінансова стійкість як одна з найважливіших складових стратегічної стійкості підприємства має відображати у своїх визначальних характеристиках такі положення:

здатність підприємства зберігати свою цілісність, досягати місії та поставлених цілей, функціонувати в заданому режимі при різних внутрішніх і зовнішніх впливах, зберігаючи свою цілісність та гармонічний розвиток;

здатність фінансової системи підприємства не відхилятися від свого стану (статистичного або динамічного) при різних внутрішніх і зовнішніх дестабілізуючих впливах за рахунок ефективного формування і використання фінансових механізмів;

результат реалізації здатності підприємства створювати, розвивати та зберігати довгий час конкурентні переваги на конкретному ринку покупця в умовах прискореного науково-технічного та технологічного прогресу;

забезпечення рентабельної виробничо-комерційної діяльності за рахунок підвищення ефективності використання фінансових ресурсів.

Отже, фінансова стійкість — це динамічне, комплексне, складне і багатогранне поняття, що потребує зваженого підходу до визначення напрямів її забезпечення. Під забезпеченням фінансової стійкості підприємства слід розуміти розроблення комплексу заходів та формування фінансово-економічного механізму їх реалізації, спрямованих на досягнення підприємством стратегічних цілей і подальший розвиток в умовах постійного впливу зовнішніх та внутрішніх факторів.

В економічній літературі до теперішнього часу не вироблений єдиний підхід до визначення сутності поняття фінансової стійкості підприємства.

На думку А. Д. Шеремета та Є.В. Негашева, фінансова стійкість виступає однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Особливо яскраве відображення ця думка знайшла в запропонованій А. Д. Шереметом та Є.В. Негашевим класифікації фінансового стану підприємства за ступенем його фінансової стійкості. Ними виділено 4 типи фінансового стану, в яких може перебувати підприємство: абсолютна стійкість фінансового стану, нормальна стійкість фінансового стану, нестійкий фінансовий стан, кризовий фінансовий стан. Слід звернути увагу на те, що для оцінки фінансової стійкості підприємства ними рекомендована певна, тільки їй притаманна система показників, в яку не входять показники платоспроможності, ліквідності, раціональності розміщення та використання майна.

Трохи іншу позицію щодо розкриття сутності фінансового стану підприємства, його фінансової стійкості і взаємозв'язку між ними займає Е. В. Бикова. З одного боку, даючи характеристику поняттям фінансового стану та фінансової стійкості підприємства, вона справедливо пише, що фінансовий стан підприємства — це економічна категорія, що відображає стан капіталу в процесі його кругообігу і здатність суб'єкта господарювання до саморозвитку на фіксований момент часу. Потім Е. В. Бикова зазначає, що фінансовий стан може бути стійким, нестійким (передкризовим) і кризовим. Поряд з цим підкреслюється, що фінансовий стан підприємства, його фінансова стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої і комерційної. Викладений підхід, по суті, збігається з характеристикою фінансового стану, його стійкості та взаємозв'язку між ними, яку дають зазначені вище автори.

З іншого боку, Є.В. Бикова допускає нечіткість у розмежуванні таких понять, як «фінансовий стан» і «фінансова стійкість». Даний висновок підтверджується наступним нижче визначенням фінансової стійкості підприємства, яке дає Є. В. Бикова: «фінансова стійкість підприємства — це здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у внутрішньому і зовнішньому середовищі, що гарантує його постійну платоспроможність та інвестиційну привабливість у межах допустимого рівня ризику «і далі:» Отже, стійкий фінансовий стан не є щасливою випадковістю, а підсумком грамотного, умілого керування всім комплексом факторів, що визначають результати господарської діяльності підприємства «. При такому підході в поняття фінансової стійкості вкладається навіть ширший зміст, ніж у поняття фінансового стану підприємства.

Виходячи з вище викладеного, можна зробити висновок, що зазначені автори стоять на позиції, що фінансовий стан є більш широким поняттям, ніж фінансова стійкість, а фінансова стійкість виступає однією із складових частин характеристики фінансового стану підприємства. На жаль, необхідно відзначити, що не всі автори займають настільки чітку позицію із зазначених питань.

Наприклад, М. С. Абрютина і А. В. Грачов зводять сутність фінансової стійкості до платоспроможності підприємства і не досліджують взаємозв'язок між фінансовим станом і фінансовою стійкістю. На їхню думку, «Фінансова стійкість підприємства є не що інше, як надійно гарантована платоспроможність, незалежність від випадковостей ринкової кон’юнктури і поведінки партнерів» .

А.І. Гончаров звужує коло питань і розглядає у своїй роботі аналіз фінансового стану та аналіз фінансової стійкості як два незалежних і самостійних напрямки дослідження фінансової діяльності підприємства. Згідно з цим автору, оцінка фінансової стійкості включає аналіз платоспроможності, ліквідності та забезпеченості підприємства власними оборотними засобами.

Різну інтерпретацію фінансової стійкості та платоспроможності підприємства дають і прихильники трьох науково-фінансових шкіл. Для проведення порівняльної оцінки досліджуємо думки наступних представників цих шкіл: Ковальова В. В. (санкт-петербурзька науково-фінансова школа); Колчиної І.С. (московська науково-фінансова школа); Сергєєва В.Н. (Балтійська науково-фінансова школа). Аналіз проведемо в двох аспектах: понятійному і розрахунковому.

Так, наприклад, Ковальов В. В. увазі під фінансовою стійкістю підприємства його здатність відповідати лише за своїми довгостроковими зобов’язаннями, в той час, як Колчина І.С. вважає, що сутністю фінансової стійкості є забезпечення всіх його запасів і витрат джерелами їх формування. Таким чином, фінансова стійкість по Колчиної при інших рівних умовах вимагає більшої забезпеченості, ніж фінансова стійкість по Ковальову.

Проте найбільші вимоги до фінансової стійкості підприємства пред’являє представник Балтійської науково-фінансової школи Сергєєв В.Н. Він вважає, що необхідною умовою визнання стану підприємства фінансово стійким є його розвиток на основі зростання прибутку капіталу, при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності.

Таким чином, розглянувши понятійний аспект фінансової стійкості підприємства можна зробити висновок про те, що Балтійська фінансово-наукова школа до поняття фінансової стійкості висуває великі вимоги, ніж Санкт-Петербурзька і Московська школи.

Найбільш вдалим є визначення фінансової стійкості, дане Сергєєвим В.Н., т.к. воно враховує такий важливий умова, як розвиток, тобто таку стійкість можна назвати динамічною. Поняття ж фінансової стійкості згідно Ковальову В. В. і Колчиної І.С. описує статичну, тобто пасивну стійкість.

Суть оцінки фінансової стійкості підприємства полягає в проблемі оцінки здатності підприємства відповідати за своїми довгостроковими зобов’язаннями. В основі відповідної методики оцінки — розрахунок показників, що характеризують структуру капіталу (довгострокових джерел) і можливості підтримувати дану структуру.

Перш за все, необхідно чітко сформулювати умови, в яких ця методика може застосовуватися. Справа в тому, що багато показників даного аналітичного блоку можуть мати різне наповнення в залежності від того, які джерела коштів і в якій градації вибрані аналітиком для оцінки. У найбільш загальному випадку можливі 3 варіанти, коли для розрахунків використовуються дані:

а) по всіх джерелах (Ковальов В.В. і Сергєєв В.Н.);

б) по довгострокові джерелах (Ковальов В.В.);

в) по джерела фінансового характеру, під якими розуміється власний капітал, банківські кредити та позики (Колчина І.С.).

Розглядаючи розрахунковий аспект фінансової стійкості можна помітити, що Ковальов В. В. пропонує більшу кількість показників, причому підрозділяючи їх на коефіцієнти капіталізації та коефіцієнти покриття.

Колчина І.С. не виділяє окремо показники фінансової стійкості та платоспроможності, і в її методиці аналізу присутні абсолютні показники.

Методика аналізу фінансової стійкості Сергєєва В.Н. найкоротша і представлена лише 3 показниками — коефіцієнтами.

Таким чином, виходячи з вище сказаного, можна зробити наступні висновки, що фінансова стійкість — економічна категорія, що виражає таку систему економічних відносин, при яких підприємство формує платоспроможний попит, здатне при збалансованому залучення кредиту забезпечувати за рахунок власних джерел активне інвестування і приріст оборотних коштів, створювати фінансові резерви, брати участь у формуванні бюджету.

2. Методика розрахунку і економічна інтерпретація коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є стабільність його діяльності на довгострокову перспективу. Вона пов’язана із загальною фінансовою струк-турою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів. Так, більшість бізнесменів, включаючи представників державного сектору економіки, вважають доцільним вкладати в підприємство мінімум власних коштів, а фінансувати його за рахунок грошей, взятих у борг. Проте якщо структура «власний капітал — позикові кошти» має значну перевагу в бік боргів, підприємство може збанкрутувати, якщо кілька кредиторів одночас-но вимагатимуть свої гроші. Фінансова стійкість у довгостроковому плані характеризує співвідношення власних та позикових коштів. Однак цей показник дає лише загальну оцінку фінансової стійкості, унаслідок чого було розроблено систему показників. 14]

Таблиця 2.1

Показники фінансової стійкості підприємства [14]


Показник	Порядок розрахунку показника (коефіцієнта)
Коефіцієнт фінансової автономії		Критичне значення — 0,5, збільшення	Коефіцієнт фінансової автономії характеризує частку власних коштів (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Вважають, що в підприємства з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки вони мають можливість погасити борги за рахунок власних коштів. Практика свідчить, що загальна сума заборгованості не повин-на перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) мають бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів.
Коефіцієнт фінансо-вої залежності		Критичне значення — 2, зменшення	Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії, є коефіцієнт фінансової залежності.. Зростання цього показника у динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, втрату фінансової незалежності.
Коефіцієнт фінансо-вого ризику		0,5, критичне значення — 1	Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. За цим коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, і навпаки.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу		> 0 — збільшення	Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто у тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. Для забезпечення гнучкості у використанні власних коштів підприємства необхідно, щоб коефіцієнт маневреності за своїм значенням був досить високим.
Коефіцієнт структу-ри покриття довгострокових вкладень			Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами. Збільшення коефіцієнта в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів. Водночас фінансування є ознакою добре розробленої стратегії підприємства. Цей показник може бути інтерпретований по-різному, що залежить насамперед від користувачів аналітичних даних. Для банків та інших інвесторів більш надійною є ситуація, коли значення цього коефіцієнта нижче, тоді як з позицій підприємства більш високе значення показника є ознакою нормального функціонування.
Коефіцієнт довгострокового залучен-ня коштів		0.4	Коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансування. Визначаючи значення цих показників, у розрахунок приймають тільки довгострокові джерела коштів. У цю підгрупу входять два взаємодоповнюючих показники — коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел. Зростання коефіцієнта К_д.з.п.к в динаміці є негативною тенденцією і означає, що з позиції довгострокової перспективи підприємство все більше й біль-ше залежить від зовнішніх чинників. Що стосується ступеня залучення позикових коштів, то в зарубіжній практиці існують різні думки. Найпоширенішою є думка про те, що частка власного капіталу в загальній сумі джерел довгострокового фінансування К_ф.н.к.д має бути досить великою, при цьому нижню межу означено на рівні 0,6 (60%). При більш низькому рівні цього показника рентабельність власного капіталу не буде відповідати визнаним оптимальним значенням.
Коефіцієнт фінансо-вої незалежності капіталізованих джерел		0.6

фінансовий стійкість коефіцієнт економічний

Висновок

Фінансова стійкість підприємства — це економічна категорія, що виражає таку систему економічних відносин, при яких підприємство формує платоспроможний попит, здатне при збалансованому залучення кредиту забезпечувати за рахунок власних джерел активне інвестування і приріст оборотних коштів, створювати фінансові резерви, брати участь у формуванні бюджету. Платоспроможність виступає зовнішнім проявом фінансової стійкості підприємства і відображає здатність господарюючого суб'єкта платити за своїми боргами і зобов’язаннями в даний конкретний період часу.

Фінансова стійкість як економічна категорія має такі класифікації: залежно від впливу зовнішніх і внутрішніх факторів, вона поділяється на внутрішню, зовнішню і «успадковану»; розрізняють статичну, динамічну, а також стійкість — опір; в деякій економічній літературі називають цінову (загальну) і фінансову стійкість.

Слід виділити кілька функцій забезпечення фінансової стійкості підприємства: цільову, спонукальну, регулюючу.

Оцінити та проаналізувати фінансову стійкість підприємства можна, застосувавши певну систему показників. Дана система показників класифікується наступним чином: виділені групи показників, що характеризують результат, ефективність, питомі характеристики фінансової стійкості, показники специфіки відтворювального процесу, превентивні показники.

Можливо виділення 4 типів фінансових ситуацій:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану, що зустрічається вкрай рідко і характеризується позитивним значенням (надлишком) трьох вище перерахованих показників.

2. Нормальна стійкість фінансового стану, що гарантує його платоспроможність.

3. Нестійкий фінансовий стан, поєднане з порушенням платоспроможності.

4. Кризовий фінансовий стан, при якому загальна величина наявних у підприємства джерел не покриває величину запасів і витрат.

Список використаних джерел

1. Абрютина М. С. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия / М. С. Абрютина, А. В. Грачев. — М.: Дело и сервис, 2000. — 256 с.

2. Артеменко В. Г., Беллендир М. В. Финансовый анализ: Учебное пособие/ В. Г. Артеменко, М. В. Беллендир. — М: ДИС, 2007

3. Графов А. В. Оценка финансово-экономического состояния предприятий. // Финансы. — 2008 — № 7

4. Грачев А. В. Организация и управление финансовой устойчивостью // Финансовый менеджмент. — 2008 — № 1

5. Донченко Т. В. Теоретичні основи формування механізму управління фінансовою стійкістю підприємства / Т. В. Донченко // Вісник Хмельницького національного університету — 2010. — № 1. — Т.1. — С. 23−27.

6. Дронов Р. И., Резник А. И., Бунина Е. М. Оценка финансового состояния предприятия. // Финансы. — 2008 — № 4

7. Друри К. Производственный и управленческий учет / К. Друри. — М.: ЮНИТИ, 2005. — 476 с.

8. Дуброва О. С. Стратегічна стійкість підприємства: складові та напрями її забезпечення / О. С. Дуброва // Вісник Хмельницького нац. уні-ту — 2010. — № 1. — Т.1. — С.15−19.

9. Ефимова О. В. Как анализировать финансовое положение предприятия: Практическое пособие. М.: Экономика, 2008

10. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: навч. посібник / К.В. Ізмайлова. — К.: МАУП, 2000. — 152 с.

11. Ковалев В. В. Финансовый анализ: методы и процедуры. М.: Финансы и статистика, 2009

12. Лахтіонова Л.А. Економічна категорія «фінансова стійкість» в сучасному фінансовому аналізі підприємницької діяльності / Л.А. Лахтіонова // Наук. пр. Кіровоград. нац. техн. ун-ту. екон. науки: Зб. наук. праць. — 2009. — Вип. 6, ч. II. — С. 327−338.

13. Романова Л. Теоретические аспекты обеспечения финансовой устойчивости сельскозозяйственных предприятий. // АПК: экономика и управление. — 2009 — № 9

14. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: учеб. / Г. В. Савицкая. — 5- е изд. перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2009. — 536 с.

15. Селезнева Н. Н. Финансовый анализ. Управление финансами / Н. Н. Селезнева, А.Ф. Іонова. — М.: ЮНИТИ, 2003. — 639 с.

16. Тридід О.М. Багатокритеріальна класифікаційна система факторів динаміки фінансової стійкості підприємства / О.М. Тридід, К. В. Орехова.- X., 2005. — 36 с.

17. Фоломьёв А. Н. Экономическая динамика и устойчивость хозяйственных систем / А. Н. Фоломьёв // Государственное регулирование в стратегии устойчивого развития экономики России. — 1996. — № 3. — С. 19.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою