Контракт як форма трудового договору

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Государство и право


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти і науки України

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Кафедра трудового права

КУРСОВА РОБОТА (ПРОЕКТ)

з трудового права

на тему: «Контракт як форма трудового договору»

м. Харків 2013 рік

План

Вступ

1. Поняття контракту

2. Сфера дії контракту

3. Порядок укладення контракту

4. Зміст контракту

5. Умови та підстави зміни і припинення контракту

Висновок

Список літератури

Вступ

Перехід України до ринкової економіки потребує не тільки суттєвих змін в економіці, але й в правовому регулюванні трудових відносин на рівні «роботодавець-працівник». З розвитком нових форм організації виробництва чітко виробилась тенденція до застосування нових форм реалізації трудових відносин, оскільки трудовий договір вже не може бути єдиною підставою їх виникнення. Контракт стає вагомим регулятором правовідносин, що складаються на ринку праці, що і обумовлює актуальність даної курсової роботи. Об'єктом курсової роботи є теоретичні та методологічні особливості змісту контрактної форми трудового договору, а предметом — контракт як вид трудового договору. Мета роботи полягає у дослідженні трудового законодавства щодо контракту та визначення таких його аспектів:

· Поняття контракту

· Сфера дії контракту

· Порядок укладення контракту

· Зміст контракту

· Умови та підстави зміни і припинення контракту.

Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішені наступні завдання:

· обґрунтовано теоретичні аспекти контракту як форми трудового договору,

· наведено аналіз сфери застосування контракту з врахуванням останніх змін, внесених до Кодексу законів про працю,

· систематизовано законодавство України, яке здійснює регулювання контрактної форми трудового договору,

· наведено характеристику змісту контракту, його умов,

· описано порядок укладення, зміни і припинення контракту, враховуючи практику застосування цієї форми трудового договору.

1. Поняття контракту

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожна людина має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Право громадян України на працю, тобто на отримання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, забезпечується державою.

Основним актом, що визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права на працю є Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП). Статтею 2 даного Кодексу визначено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до статті 21 КЗпП трудові відносини між працівником і роботодавцем можуть бути оформлені у вигляді трудового договору або контракту.

В Україні контракт було легалізовано Законом УРСР від 20 березня 1991 р. «Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході республіки до ринкової економіки». З цього часу розпочався активний розвиток законодавства у сфері контракту, але слід зазначити, що в законодавстві та юридичній літературі чіткого визначення поняття контракту наразі немає.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір — це індивідуальна угода між працівником і роботодавцем. Контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін (частина третя цієї статті)[1].

Однак Алексєєнко Л. у своїй статті «Особливості застосування контракту в трудовому праві» наводить альтернативне визначення поняття контракту, запропоноване О. Хусточкіним, що «контракт не просто письмова угода, а договір особливої форми про працю та її зміст» [2]. Автор у своєму твердженні спирається на винятковість контракту і принципову відмінність від трудового договору, що підтверджується положенням: «Контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на забезпечення умов для проявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника» [3].

У юридичній літературі існує безліч підходів до визначення поняття «контракт». Т. П. Яценко у своїй роботі «Контракт як підстава виникнення трудових правовідносин» наводить деякі з них [4]. Зокрема, В.І. Нікітінський визначає контракт як особливий вид строкового договору, який укладається в письмовій формі [5,с. 53].

Російські науковці С.Ю. Головіна та В. Д. Шахов зазначають, що контракт слід розглядати не як різновид трудового договору, а як специфічний вид угод про працю, що оформлює зміст трудового правовідношення, як спосіб індивідуально-договірного регулювання прав і обов’язків його сторін [6,с. 47].

На думку О. Хусточкіна, контракт — це така форма трудового договору, в якій права й обов’язки визначаються погодженням сторін. У цьому полягає його особливість, і тому контракт є договором про працю [7, с. 20].

П. Д. Пилипенко вважає, що контракт є винятковою підставою виникнення трудових правовідносин і має спрямовуватися на створення умов для виявлення ініціативи та самостійності працівника, враховувати його індивідуальні здібності й професійні навички, забезпечувати йому соціальний і правовий захист [8, с. 189−190].

Паламарчук В. В. визначає контракт як форму реалізації громадянами права на зайнятість, однак погоджується з твердженням, що контракт є різновидом трудового договору [9].

Всупереч визначенням інших науковців, В. І. Прокопенко вважає, що контракт не несе в собі відмінного від договору змісту, бо, виходячи з етимологічного його значення, контракт — це договір [10, с. 214].

Саме тому доречно було б вказати на особливості контракту, що демонструють його принципову відмінність від трудового договору.

В. В. Жернаков зазначає такі критерії розмежування контракту і трудового договору:

· контракт укладається тільки в письмовій формі;

· сфера дії контракту визначається законом (тобто контракт може бути укладений тільки в тих випадках, якщо це прямо зазначено в законі);

· у контракті можуть встановлюватися додаткові підстави припинення трудових відносин;

· у контракті сторони можуть передбачити можливість відшкодування конкретної моральної шкоди;

· у трудовому контракті більш повно конкретизуються взаємні права і обов’язки сторін трудових правовідносин;

· у контракті визначаються пра-ва, обов’язки і відповідальність сторін, а також умови матеріального забезпечення й умови праці працівників.

В.І. Нікітінський виділяє ряд ознак контракту:

· не є контрактами такі договори (угоди) про працю, що призначені для вирішення окремих поточних питань, які виникають у ході реалізації трудового договору (угоди про переведення на іншу роботу, про відкликання працівника з відпустки, про надання йому відпустки без збереження заробітної плати, про відпрацьовування такої відпустки тощо);

· контракт у всіх випадках повинен містити, крім основних, додаткові (факультативні) зобов’язання сторін;

· на відміну від звичайного трудового договору, контракт у всіх випадках має письмову форму;

· дія контракту завжди обмежена певним строком [5,с. 52].

Науковці кафедри трудового права НУ ЮАУ імені Ярослава Мудрого наводять більш широкий перелік особливостей контракту, що одночасно є критеріями розмежування контракту і трудового договору:

· індивідуальний характер контракту;

· контракт сприяє поглибленню індивідуально-договірного регулювання трудових відносин за рахунок встановлення як необхідних, так і додаткових умов праці;

· умови оплати праці працівника за контрактом є результатом домовленості його сторін;

· зміст контракту є ширшим, більш комплексним порівняно з іншими видами трудового договору;

· форма контракту обов’язково є письмовою;

· контракті можуть бути встановлені спеціальні заходи забезпечення виконання прийнятих на себе сторонами зобов’язань, не притаманні іншим видам трудового договору;

· контрактом можуть встановлюватися заходи відповідальності його сторін (у тому числі щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної неправомірним розірванням контракту) та додаткові підстави припинення трудових відносин, не передбачені трудовим законодавством;

· сторони контракту можуть визначити певний результат, який має бути досягнуто працівником у процесі його виконання;

· контракт має строковий характер, але за певних умов він може бути перетворений на безстроковий трудовий договір (ст. 39' КЗпП) [12,с. 180].

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП сторонами трудового договору, а отже, і контракту є працівник і роботодавець.

Таким чином, однією стороною всіх видів трудових договорів незмінно виступає громадянин, що реалізує своє право на працю укладанням договору (ст. 2 КЗпП) і набуває статусу працівника. Працівник повинен особисто виконувати покладені на себе трудові обов’язки. Їх не можна здійснювати через представника.

Статус працівника як сторони контракту можуть набути громадяни, які досягли встановленого законом віку та за станом здоров’я можуть виконувати конкретну, визначену цим контрактом роботу. Законодавство спеціально не встановлює вік працівників, з якими можуть укладатися контракти, а отже, укладаючи контракт, слід керуватися вимогами щодо віку, встановленими законодавством для укладення звичайних трудових договорів.

Серед працівників, з якими відповідно до законів дозволяється укладати трудовий контракт, вирізняється особлива категорія працівників -- керівники державних підприємств, з якими, на відміну від інших категорій працівників, законодавство передбачає укладення трудового контракту.

Другою стороною трудового контракту є роботодавець. Згідно зі статтею 21 КЗпП -- це власник підприємства чи уповноважений ним орган або фізична особа. Працівник укладає трудовий контракт з власником тоді, коли власник безпосередньо управляє своїм майном. На укладення трудових договорів (контрактів) власник підприємства може уповноважувати відповідний орган. Скажімо, таким органом, уповноваженим державою як власником, є відповідний центральний орган виконавчої влади (міністерство, відомство), який укладає трудові контракти з керівниками підпорядкованих цьому органові підприємств. В інших випадках роботодавцем, а отже стороною контракту виступає саме підприємство, а керівник підприємства, укладаючи трудові договори (контракти) з працівниками цього підприємства, є лише його представником та діє від його імені[13].

Отже, контракт є особливою формою трудового договору. Не зважаючи на дискусії вчених щодо визначення і правової природи контракту, легальне визначення контракту міститься у частині 3 статті 21 Кодексу законів про працю України.

контракт трудовий кодекс праця

2. Сфера дії контракту

Сфера застосування контракту визначається тільки законами України. Роботодавець може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він належить до категорії працівників, які згідно із законом працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог є підставою для визнання відповідно до ст. 9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з законодавством України.

Основні категорії працівників і робіт, з якими дозволяється укладення трудового договору у формі контракту, були перераховані в листах

· Міністерства праці та соціальної політики України від 06. 05. 2000 р.№ 06/2−4/66 «Щодо контрактної форми трудового договору та переліку законів, якими дозволено її застосування»

· Держкомпідприємництва від 23. 05. 2000 р. № 1−222/1331 «Про розгляд листа щодо застосування контрактної форми трудового договору».

В даний час, згідно з чинними законами України, передбачена контрактна форма укладання трудового договору для наступних категорій працівників:

1) Керівники

— Керівник підприємства — ч 4 ст. 65 ГКУ;

— Керівник приватного підприємства — ч 4 ст. 128 ГКУ;

— Виконавчий директор органу господарського розвитку спеціальної (вільної) економічної зони — ст. 11 Закону України від 13. 10. 1992 р. № 2673 -XII «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон »;

— Керівники підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління місцевих державних адміністрацій — ст. 36 Закону України від 09. 04. 1999 р. № 586- XIV «Про місцеві державні адміністрації»;

— Виконавчий директор кооперативу — ст. 16 Закону України від 10. 07. 2003 р. № 1087- IV «Про кооперацію »;

— Виконавчий директор виробничого кооперативу — ч 2 ст. 104 ГКУ;

— Керівники навчальних закладів освіти — ст. 20 Закону України від 23. 05. 1991 р. № 1060- XII «Про освіту»;

— Керівник (ректор) вищого навчального закладу, завідувач кафедри, керівник (декан) факультету — ст. 21, 30, 39, 40 Закону України від 17. 01. 2002 р. № 2984- III «Про вищу освіту»;

— Директор державного професійно — технічного закладу — ст. 24 Закону України від 10. 02. 1998 р. № 103/98-ВР «Про професійно — технічну освіту»;

— Керівники підприємств — операторів, провайдерів телекомунікацій та їх філій — ч. 5 ст. 41 Закону України від 18. 11. 2003 р. № 1280- IV «Про телекомунікації «;

— Керівник національного оператора поштового зв’язку та керівники філій — ст. 16 Закону України від 04. 10. 2001 р. № 2759- III «Про поштовий зв’язок»;

— Керівник підприємства міського електротранспорту — п. 3 ст. 19 Закону України від 29. 06. 2004 р. № 1914 -IV «Про міський електричний транспорт»;

— Директор (художній керівник) державного (комунального) театру — ст. 19 Закону України від 31. 05. 2005 р. № 2605- IV «Про театри і театральну справу »;

— Керівники закладів культури — ст. 21 Закону України «Про культуру» від 14. 12. 2010 № 2778-VI

— Керівники організацій, віднесених до відання Національної академії наук України — ст. 3 Закону України від 07. 02. 2002 р. № 3065 -III «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу»;

— Керівники виконавчих органів господарських організацій- Закон України від 21. 09. 2006 р. № 185- V «Про управління об'єктами державної власності».

2)Наймані працівники

— Працівники залізничного транспорту — ст. 15 Закону України від 04. 07. 1996 р. № 273/96-ВР «Про залізничний транспорт », згідно з Переліком категорій і посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору затвердженим постановою КМУ від 15. 07. 97 р. № 764;

— Судновий екіпаж — ст. 54 Кодексу торговельного мореплавства України від 23. 05. 1995 р. № 176/95-ВР;

— Працівники НБУ за переліком посад, що затверджується Правлінням НБУ — ст. 64 Закону України від 20. 05. 1999 р. № 679- XIV «Про Національний банк України «;

— Наймані працівники на товарній біржі - ст. 12 Закону України від 10. 12. 1991 р. № 1956 -XII «Про товарну біржу»;

— Помічник адвоката — ст. 16 Закону України від 05. 07. 2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

— Педагогічні, науково — педагогічні, інженерно — педагогічні, а також інші працівники та іноземні фахівці в закладах освіти — ст. 17 Закону України від 23. 05. 1991 р. № 1060- XII «Про освіту»;

— Наукові працівники, які перебувають на пенсії - ч. 17 ст. 24 Закону України від 13. 12. 1991 р. № 1977-XII «Про наукову і науково -технічну діяльність»;

— Фахівці, які залучаються до роботи в робочих групах комітетів Верховної Ради України — п. 7 ст. 15 Закону України від 04. 04. 1995 р. № 116/95-ВР «Про комітети Верховної Ради України »;

— Виконуючі обов’язки відсутніх (у тому числі, на час відпустки) посадових осіб органів місцевого самоврядування (крім виборних посад) — ст. 10 Закону України від 07. 06. 2001 р. № 2493- III «Про службу в органах місцевого самоврядування»;

— Особи, залучені до ліквідації радіаційних аварій та їх наслідків — ст. 7 Закону України від 14. 01. 1998 р. № 15/98-ВР «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання»;

— Працівники на території спеціальної (вільної) економічної зони — ст. 17 Закону України від 13. 10. 1992 р. № 2673 -XII «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон »;

— Працівники на об'єкті, наданому в концесію — п. 2 ст. 18 Закону України від 16. 07. 1999 р. № 997- XIV «Про концесії»;

— Працівники, прийняті на роботу інвестором (у тому числі іноземним) в рамках виконання угоди про розподіл продукції - п. 1 ст. 35 Закону України від 14. 09. 1999 р. № 1039- XIV «Про угоди про розподіл продукції»;

— Наймані працівники у фермерському господарстві - ч 2 ст. 114 ГКУ та ч. 1 ст. 3 Закону України від 19. 06. 2003 р. № 973- IV «Про фермерське господарство».

— Наймані працівники у колективному сільськогосподарському підприємстві - п. 1 ст. 19 Закону України від 14. 02. 1992 р. № 2114- XII «Про колективне сільськогосподарське підприємство »;

— Наймані працівники в кооперативі - ст. 34 Закону України від 10. 07. 2003 р. № 1087- IV «Про кооперацію »;

— Працівники споживчої кооперації - п. 2 ст. 14 Закону України від 10. 04. 1992 р. № 2265- XII «Про споживчу кооперацію»;

— Професійні творчі працівники театру — ст. 20 Закону України від 31. 05. 2005 р. № 2605- IV «Про театри і театральну справу »;

— Майстер народних художніх промислів на підприємстві народних художніх промислів — ст. 8 Закону України від 21. 06. 2001 р. № 2547 -III «Про народні художні промисли»;

— Працівники Товариства Червоного Хреста України — ст. 34 Закону України від 28. 11. 2002 р. № 330- IV «Про Товариство Червоного Хреста України »;

— Іноземці, що працюють у сфері культури — ст. 33 Закону України «Про культуру» від 14. 12. 2010 № 2778-VI;

— Іноземці, що працюють у сфері охорони здоров’я — ст. 79 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19. 11. 1992 р. № 2801- XII;

— Спортсмени — ст. 37 Закону України від 24. 12. 1993 р. № 3808- XII «Про фізичну культуру і спорт»;

3) Військовослужбовці, співробітники правоохоронних і спеціальних державних органів

— Військовослужбовці - ст. 20 Закону України від 25. 03. 1992 р. № 2232- XII «Про військовий обов’язок і військову службу «, ст. 11 Закону України від 06. 12. 1991 р. № 1934 -XII «Про збройні сили України «, ст. 10 Закону України від 06. 12. 1991 р. № 1932 -XII «Про оборону України »;

— Жінки на військовій службі в мирний час — п. 12 ст. 1 Закону України від 25. 03. 1992 р. № 2232- XII «Про військовий обов’язок і військову службу»;

— Співробітники Державної прикордонної служби України — ст. 14 Закону України від 03. 04. 2003 р. № 661- IV «Про Державну прикордонну службу »;

— Особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту, склад військ і формувань цивільної оборони, працівники пожежної охорони, склад професійних аварійно — рятувальних служб — Кодекс цивільного захисту України від 02. 10. 2012 № 5403-VI;

— Співробітники міліції - ст. 17 Закону України від 20. 12. 1990 р. № 565- XII «Про міліцію»;

— Співробітники СБУ — ст. 20 Закону України від 25. 03. 1992 р. № 2229- XII «Про службу безпеки України ».

— Особовий склад органів Державної охорони — ст. 16 Закону України від 04. 03. 1998 р. № 160/98-ВР «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»;

— Співробітники Державної спеціальної служби транспорту — ст. 5 Закону України від 05. 02. 2004 р. № 1449 -IV «Про Державну спеціальну службу транспорту»;

— Співробітники Державної кримінально — виконавчої служби України — п. 3 ст. 14 Закону України від 23. 06. 2005 р. № 2713- IV «Про Державну кримінально — виконавчу службу України »;

— Особовий склад Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України — п. 1 ст. 10 Закону України від 23. 02. 2006 р. № 3475- IV «Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України ».

3. Порядок укладення контракту

Порядок укладення контракту регулюється:

· Положенням «Про порядок укладення контракту з керівниками підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 203,

· Положенням «Про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників», затвердженим пост. КМУ від 19. 03. 1994 р. № 170 [12, с. 180].

Особливості укладення контракту:

· При підготуванні тексту контракту має застосовуватися:

— Типова форма контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 р. № 597

— Типова форма контракту з працівником, затверджена наказом Міністерства праці України від 15 квітня 1994 р. № 23

· Згідно з п. 3 ст. 24 КЗпП і п. 7 Положення № 170 контракт укладається у письмовій формі, що є обов’язковою умовою, і підписується роботодавцем і працівником, якого приймають на роботу.

· Умови контракту мають конфіденційний характер. Якщо доступ до них мають посадові особи, вони не мають права їх розголошувати. Обов’язок щодо забезпечення конфіденційності покладається на роботодавця як на особу, яка має право наймати і звільняти працівників.

· Він оформлюється у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін контракту. За згодою працівника копію укладеного з ним контракту може бути передано профспілковому чи іншому органу, уповноваженому працівником представляти його інтереси, для здійснення контролю за додержанням умов контракту.

· Контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі. Він є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (найняття) працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін. На підставі цього наказу вноситься запис до трудової книжки працівника.

· Термін контракту законом не обмежений, необхідно тільки зафіксувати його в тексті контракту. Як згадувалося вище, термін контракту може обмежуватися НЕ календарним періодом, а часом закінчення роботи, для виконання якої він був укладений.

Слід звернути увагу на деякі нюанси при укладанні трудового контракту. Зокрема, у листі Мінпраці від 22. 08. 2000 р. № 13−3352 наголошується, що Закон України від 27. 03. 91 р. № 887- XII «Про підприємства в Україні «передбачає укладення контракту тільки з керівником підприємства, а не з працівниками, посади яких належать до керівного складу підприємства і підпорядковуються керівнику підприємства. Відзначимо, що даний лист актуальний і в даний час, оскільки аналогічна норма міститься у п. 4 ст. 65 ГКУ.

Якщо укладення контракту для працівника не є обов’язковим, то без письмової його згоди переводити працівника на контрактну форму не можна. А якщо працівника до цього примушує роботодавець, такий контракт можна визнати недійсним у судовому порядку (п. 10 постанови Пленуму ВСУ від 06. 11. 92 р. № 9, ст. 9 КЗпП, а також останній абзац листа Мінпраці від 03. 02. 2003 р. № 06/2−4/13).

Приймаючи рішення про переведення постійних працівників на контрактну форму трудового договору, необхідно керуватися ст. 32 КЗпП, якою передбачено, що при зміні істотних умов праці працівник про це має бути повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці.

Крім цього ст. 103 КЗпП також встановлено, що про нові або зміну діючих умов праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівнику не пізніше ніж за 2 місяці до їх запровадження або зміни. І якщо працівник не згоден укласти контракт на певний термін, то трудовий договір припиняє свою дію згідно з п. 6 ст. 36 КЗпП.

У тому випадку, якщо законами України в конкретній ситуації укладення контракту не передбачено, то краще прийняти працівника на тимчасову роботу (за строковим трудовим договором).

4. Зміст контракту

Виходячи зі змісту нормативно-правових актів, що регулюють зміст контракту (Типова форма контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 р. № 597, або Типова форма контракту з працівником, затверджена наказом Міністерства праці України від 15 квітня 1994 р. № 23), зміст контракту є ширшим, більш комплексним, порівняно з іншими видами трудового договору.

У теорії трудового права розрізняють два види умов трудового контракту в залежності від порядку їх встановлення:

— умови, визначені законодавством, які не можуть змінюватися за згодою сторін (якщо інше не передбачено законом) і в силу закону є обов’язковими для виконання,

— умови договору, які безпосередньо встановлюються за згодою сторін при укладанні контракту. Їх, у свою чергу, ділять на необхідні і додаткові (іноді обов’язкові і факультативні).

Необхідні умови:

· терміну дії трудового контракту,

· місця роботи,

· здійснення трудової функції ,

· взаємних прав та обов’язків сторін ,

· режиму робочого часу і часу відпочинку ,

· оплати праці

· підстав розірвання трудового контракту.

Слід зазначити, що розмір виплат за трудовим контрактом не може бути менше того, який передбачений чинним законодавством, угодами і колективним договором, і залежить від виконання умов контракту. У контракті можуть визначатися також умови підвищення або зниження обумовленого сторонами розміру оплати праці, встановлюватися додаткові надбавки і виплати, премії та винагороди при підведенні підсумків роботи за рік або за інший період, участь в отриманні прибутку роботодавця (якщо це не передбачено чинним законодавством або його статутом).

Розробляючи проект, немає необхідності переписувати статті КЗпП, але слід докладно описати обов’язки працівника. При цьому необхідно вказати обсяг виконуваних ним робіт, їх послідовність, виробничі зв’язки, терміни, конкретні виробничі операції. На відміну від трудового договору, в контракті дається не тільки поелементна характеристика всіх обов’язків працівника, але і визначається конкретний результат завдання, а також може встановлюватися додаткова відповідальність за невиконання зобов’язань або недосягнення відповідного результату.

Додаткові умови можуть бути найрізноманітнішими: (наприклад)

· про роботу на умовах неповного робочого часу,

· випробувальному терміні ,

· додаткових матеріальних та соціально — побутових пільг,

· надання працівникові службового автомобіля ,

· відпустки без збереження заробітної плати і т. д.

Також у контракті визначається режим роботи і відпочинку працівника, при цьому тривалість відпустки не може бути менше встановленого законодавством для даної категорії.

При укладанні контракту слід звернути увагу на надання додаткових гарантій працівнику в разі дострокового припинення контракту з незалежних від нього причин. Договірна відповідальність може встановлюватися у вигляді спеціальних розрахунків при достроковому розірванні контракту з вини однієї зі сторін. Можна, наприклад, включити в контракт умову, що передбачає при достроковому розірванні контракту з вини роботодавця виплату працівникові вихідної допомоги у розмірі двох посадових окладів.

Якщо контракт розривається у зв’язку з об'єктивною неможливістю працівника виконувати свої обов’язки (з поважних причин), то взаємні розрахунки сторін обмежуються виплатою заробітної плати за фактично відпрацьований час.

5. Умови та підстави зміни і припинення контракту

1)Зміна контракту

Виходячи з того, що контракт є видом трудового договору, всі умови зміни трудового договору застосовуються і до контракту.

У ст. 32 КЗпП передбачено три види зміни умов трудового договору:
1) переведення на іншу роботу;

2) переміщення на інше робоче місце;

3) зміна істотних умов праці.

Внесення змін та доповнень до контракту здійснюється шляхом підписання додаткових угод

2) Припинення та розірвання контракту

Трудовий контракт може бути припинено з підстав, передбачених трудовим законодавством, а також з підстав, передбачених безпосередньо контрактом.

Оскільки контракт має строковий характер, то однією з основних підстав його припинення є закінчення строку (п. 2 ст. 36 КЗпП). За два місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк (п. 24 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників). Слід зазначити, що коли по закінченні строку дії контракту його належним чином не переоформлено (продовжено чи переукладено), а трудові відносини тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, контракт, як і інший строковий трудовий договір, трансформується в звичайний безстроковий трудовий договір, а не в контракт на новий термін.

Достроково контракт може бути припинено:

-- за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП). Незалежно від кого надійшла ініціатива про дострокове припинення контракту, головне, щоб сторони досягли угоди. Така угода може бути усною чи письмовою. В ній сторонами можуть бути визначені конкретні умови, за яких може бути припинено контракт;

-- з ініціативи працівника. Як зазначено в пункті 23 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, контракт підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за контрактом, порушення роботодавцем законодавства про працю, невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов’язань, передбачених контрактом, та з інших поважних причин. Звільнення працівника в цьому разі провадиться відповідно до статті 39 КЗпП;

-- з ініціативи роботодавця. У цьому випадку підставами можуть бути: незадовільні результати випробування при прийнятті на роботу (ст. 28 КЗпП); загальні підстави, зазначені в статті 40 КЗпП; додаткові підстави розірвання трудового контракту з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов (ст. 41 КЗпП);

-- з ініціативи третіх осіб, які не є сторонами контракту. Суб'єктами такої ініціативи можуть бути:

— військовий комісаріат у разі призову або вступу працівника на військову службу чи направлення його на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП);

— виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник). На вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати контракт з керівником підприємства, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV (ст. 45 КЗпП);

— батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю. Відповідно до статті 199 КЗпП ці особи мають право вимагати розірвання трудового договору, зокрема й строкового, а отже, й контракту з неповнолітнім, коли продовження його чинності загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси;

-- з інших підстав, передбачених трудовим законодавством для трудових договорів.

Умови припинення контракту залежать від того, з ким він укладається. Відповідно до чинного законодавства, існують 2 Типові форми контракту: з працівником та з керівником підприємства державної форми власності.

Відповідно до Типової форми контракту з працівником, контракт припиняється (п. 17):

а) після закінчення строку дії контракту;

б) за згодою сторін;

в) з ініціативи роботодавця до закінчення строку дії
контракту у випадках, передбачених законодавством (статтями 40, 41
КЗпП України) та цим контрактом;

г) з ініціативи працівника до закінчення строку дії контракту
у випадках, передбачених законодавством (статтею 39 КЗпП України) та цим контрактом; (Підпункт «г» пункту 17 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінпраці N 20 (z0117−95) від 12. 04. 95)

д) з інших підстав, передбачених законодавством.

Також передбачаються додаткові підстави припинення та розірвання контракту, не передбачені чинним законодавством.

При розірванні контракту з підстав, не передбачених чинним
законодавством, звільнення провадиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП
України.

Типова форми контракту з керівником підприємства державної форми власності передбачає дещо інший перелік підстав припинення контракту (ст. 25):

а) після закінчення терміну дії контракту;

б) за згодою сторін;

в) до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 26 і 27 цього контракту;

г) з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

Керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії:

а) у разі систематичного невиконання Керівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього цим контрактом;

б) у разі одноразового грубого порушення Керівником законодавства чи обов’язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесено збитки, виплачено штрафи і т.п.);

в) у разі невиконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання підприємством зобов’язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати;

г) у разі неподання в установленому порядку на затвердження або погодження Органу управління майном річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства, або порушення порядку здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектора економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2012 р. N 899;

д) у разі несплати реструктурованої податкової заборгованості протягом трьох місяців при наявності вини керівника;

е) за поданням службових осіб органів державного нагляду за охороною праці у разі систематичних порушень вимог чинного законодавства з питань охорони праці;

є) у разі порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті;

ж) у разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості;

з) у разі коли у трьох звітних кварталах протягом календарного року спостерігається зростання обсягів дебіторської заборгованості підприємства, яке за загальним підсумком зазначених кварталів не супроводжується відповідним зростанням обсягів реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства;

и) у разі неподання Органу управління майном квартальної та річної фінансової звітності, а також квартального та річного звітів про виконання фінансового плану підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності;

і) у разі порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти;

Керівник може за своєю ініціативою розірвати контракт до закінчення терміну його дії:

а) у випадку систематичного невиконання Органом управління майном своїх обов’язків за контрактом чи прийняття ним рішень, що обмежують чи порушують компетенцію та права Керівника, втручання в його оперативно-розпорядницьку діяльність, яке може призвести або вже призвело до погіршення економічних результатів діяльності підприємства;

б) у разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню обов’язків за контрактом, та з інших поважних причин.

Якщо розірвання контракту проводиться на підставах, встановлених у контракті, але не передбачених законодавством, про це зазначається у трудовій книжці Керівника з посиланням на пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП.

Контракт також має передбачати зобов’язання роботодавця щодо компенсації моральної й матеріальної шкоди, заподіяної працівникові при достроковому розірванні контракту:

1) працівником — із причин невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов’язань, передбачених контрактом;

2) роботодавцем — на підставах, не передбачених законодавством і контрактом.

При цьому бажано, щоб були визначені не тільки розміри моральної та матеріальної шкоди, а й обов’язковість їх збільшення (наприклад, на коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати відповідно до рішень уряду).

Контрактом можуть бути встановлені додаткові гарантії працівникові на випадок дострокового припинення контракту з незалежних від працівника причин.

Висновок

Введення контрактної форми в трудове законодавство України було обумовлено вимогами часу, а також бажанням роботодавців залучати до роботи найбільш кваліфікованих і творчо активних працівників, оскільки контракт дає можливість встановлювати особливі умови праці, надавати додаткові відпустки, різні соціальні пільги та ін.

Контрактна форма трудового договору покликана більш ефективно обслуговувати потреби суб'єктів підприємницької діяльності в умовах переходу до ринку і бути вигідною для обох сторін трудових відносин. При раціональному використанні контрактної системи вона здатна забезпечити оптимальний баланс інтересів працівників і роботодавців, підвищення економічної ефективності і рентабельності виробництва. Це шлях до подолання дешевої, знеціненої і безвідповідальної праці.

Трудовий контракт доцільно застосовувати лише в тих випадках, коли мова йде про найм висококваліфікованих спеціалістів, на яких покладено важливі обов’язки і яким в зв’язку з цим необхідно надати режим найбільшого сприяння з врахуванням їх здібностей, встановлюючи для них більш високий рівень матеріального стимулювання, соціально-побутового і медичного обслуговування порівняно з чинним законодавство.

Але на практиці мають місце численні порушення законодавства, зокрема, перевірками Головної державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України встановлено, що на підприємствах усіх форм власності контрактна форма трудового договору з працівниками застосовується у випадках, не передбачених чинним законодавством; у контрактах чітко не обумовлюються умови оплати праці та матеріального забезпечення, не визначаються режим роботи і тривалість відпустки працівника, порушуються вимоги ст. 49−2 КЗпП щодо персонального попередження про вивільнення працівника, в укладених контрактах із керівниками підприємств не передбачається їх відповідальність за несвоєчасність виплати заробітної плати та сплати обов’язкових платежів та ін. На виконання приписів державних інспекторів праці скасовано контракти, не передбачені законодавством, замість них укладено безстрокові трудові договори.

Усунення зазначених негативних тенденцій в правовому регулюванні і порушенні трудових прав працівників можливе на основі посилення контролю і нагляду за дотриманням законодавства про працю з боку правоохоронних органів. Міністерства праці і соціальної політики, в тому числі їх структурних підрозділів у регіонах, притягнення до суворої відповідальності роботодавців, що ігнорують порядок застосування контрактної форми трудового договору.

Список літератури

1. Кодекс законів про працю України: станом на 4 грудня 2012 року. -Х. :Право, 2012. -160 с.

2. Алексєєнко Л. Особливості застосування контракту в трудовому праві// Юрид. журнал. — 2007. — № 6. — с. 88,89

3. Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників: затв. Постановою КМУ від 19. 03. 1993,. № 203

4. Яценко Т. П. Контракт як підстава виникнення трудових правовідносин. -2012 р. Інтернет-ресурс:

http: //archive. nbuv. gov. ua/portal/soc_gum/pib/20121/PB-1/PB-155. pdf

5. Никитинский В. И. Контракт в трудовом праве / Никитинский В. И. // Советское государство и право. — 1991. — № 8. — с. 52−59

6. Головина С. Ю. Контрактная форма регулирования трудовых отношений / С. Ю. Головина, В. Д. Шахов // Советское государство и право. — 1991. — № 8. — С. 45−51.

7. Хусточкін О. Контракт у трудовому праві України (законодавство і практики його застосування) // Право України. — 1995. — № 5. — С. 17−20.

8. Трудове право України: навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / [П. Д. Пилипенко, В. Я. Бурак, В. Я. Козак та ін. ]; за ред. П. Д. Пилипенка. — К.: Гя Юре, 2003. — 536 с.

9. Паламарчук В. В. Контракт як форма реалізації громадянами права на зайнятість// Право України. — 2003. — № 8. — 104−106 с.

10. Прокопенко В. I. Трудове право України: підручник / В. I. Прокопенко. X.: Консум, 1998. — 480 с.

11. Трудовое право в вопросах и ответах: учеб. -справоч. пособие / под ред. В. В. Жернакова. — Харьков: Одиссей, 2000. — 624 с.

12. Трудове право: підручник [для студ. юрид. спец. навч. закл. ]/ за ред. В. В. Жернакова. — Х.: Право, 2012.- 496 с.

13. Бойко М. Контракт — особливий вид трудового договору/ Спецвипуск журналу «Довідник кадровика», — № 3.- 2008 р.

Законодавча база

1. Кодекс законів про працю України: станом на 4 грудня 2012 року. -Х. :Право, 2012. -160 с.

2. Закон України «Про внесення змін і доповнень до КЗпП Української РСР припереході республіки до ринкової економіки» від 20 березня 1991 року //Закони України. --Т. 1. -- 1990−1991. -- К.: Право, 1996. -- С. 91−108.

3. Рішення Конституційного Суду України у справі про тлумачення терміну «законодавство») від 9 липня 1998 року., N 12-рп/98 // Офіц. вісн. України. -1998. — № 32. — ст. 1209

4. Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників: затв. Постановою КМУ від 19. 03. 1993,. № 203

5. Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 06. 05. 2000 р. № 06/2−4/66 «Щодо контрактної форми трудового договору та переліку законів, якими дозволено її застосування»

6. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва N 1−222/1331 від 23. 05. 2000 «Про розгляд листа щодо застосування контрактної форми трудового договору»

7. Господарський кодекс України від 16. 01. 2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР), -2003. — N 18, N 19−20, N 21−22, — ст. 144

8. Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон: Закон України від 13. 10. 1992 р. № 2673−12 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 50, ст. 676

9. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09. 04. 1999 р. № 586- XIV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 20−21, ст. 190

10. Про кооперацію: Закон України від 10. 07. 2003 р. № 1087- IV Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 5, ст. 35

11. Про освіту: Закон України від 23. 05. 1991 р. № 1060- XII // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 34, ст. 451

12. Про вищу освіту: Закон України від 17. 01. 2002 р. № 2984- III // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 20, ст. 134

13. Про професійно — технічну освіту: Закон України від 10. 02. 1998 р. № 103/98-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, № 32, ст. 215

14. Про телекомунікації: Закон України від 18. 11. 2003 р. № 1280- IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 12, ст. 155

15. Про поштовий зв’язок: Закон України від 04. 10. 2001 р. № 2759- III // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 6, ст. 39

16. Про міський електричний транспорт: Закон України від 29. 06. 2004 р. № 1914 -IV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 51, ст. 548

17. Про театри і театральну справу: Закон України від 31. 05. 2005 р. № 2605- IV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, № 26, ст. 350

18. Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу: Закон України від 07. 02. 2002 р. № 3065 -III // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 30, ст. 205

19. Про управління об'єктами державної власності: Закон України від 21. 09. 2006 р. № 185- V // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 46, ст. 456

20. Про залізничний транспорт: Закон України від 04. 07. 1996 р. № 273/96-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 40, ст. 183

21. Перелік категорій і посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору: Постанова КМУ від 15. 07. 97 р. № 764 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 9, ст. 33

22. Кодекс торговельного мореплавства України від 23. 05. 1995 р. № 176/95-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, NN 47, 48, 49,50,51, ст. 1/14

23. Про Національний Банк України: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР). -- 1999. -- 29. -- Ст. 238.

24. Про товарну біржу: Закон України від 10. 12. 1991 р. № 1956 -XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 10, ст. 139

25. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05. 07. 2012 № 5076-VI // (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 27, ст. 282

26. Про наукову і науково — технічну діяльність: Закон України від 13. 12. 1991 р. № 1977-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 12, ст. 165

27. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 04. 04. 1995 р. № 116/95-ВР // Відомості Верховної РадиУкраїни (ВВР), 1995, N 19, ст. 134

28. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 07. 06. 2001 р. № 2493- III // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 33, ст. 175

29. Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання: Закон України від 14. 01. 1998 р. № 15/98-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 22, ст. 115

30. Про концесії: Закон України від 16. 07. 1999 р. № 997- XIV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 41, ст. 372

31. Про угоди про розподіл продукції: Закон України від 14. 09. 1999 р. № 1039- XIV // Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 44, ст. 391

32. Про фермерське господарство: Закон України від 19. 06. 2003 р. № 973- IV // Відомості Верховної Ради (ввр), 2003, n 45, ст. 363

33. Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України від 14. 02. 1992 р. № 2114- XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 20, ст. 272

34. Про споживчу кооперацію: Закон України від 10. 04. 1992 р. № 2265- XII Відомості Верховної Ради України (ВВР) 1992, N 30, ст. 414

35. Про народні художні промисли: Закон України від 21. 06. 2001 р. № 2547-III // Відомості Верховної Ради України. -. 2001. — № 41. — С. 199.

36. Про Товариство Червоного Хреста України: Закон України від 28. 11. 2002 р. № 330- IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 5, ст. 47

37. Про культуру: Закон України від 14. 12. 2010 № 2778-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 24, ст. 168

38. Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19. 11. 1992 р. № 2801- XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 4, ст. 19

39. Про фізичну культуру і спорт: Закон України від 24. 12. 1993 р. № 3808- XII // Відомості Верховної РадиУкраїни (ВВР), 1994, N 14, ст. 80

40. Про військовий обов’язок і військову службу: Закон України від 25. 03. 1992 р. № 2232- XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 27, ст. 385

41. Про збройні сили України: Закон України від 06. 12. 1991 р. № 1934 -XII Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 9, ст. 108

42. Про оборону України: Закон України від 06. 12. 1991 р. № 1932 -XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 9, ст. 106

43. Про Державну прикордонну службу України: Закон України від 03. 04. 2003 р. № 661- IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 27, ст. 208

44. Кодекс цивільного захисту України від 02. 10. 2012 № 5403-VI // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 34−35, ст. 458

45. Про міліцію: Закон України від 20. 12. 1990 р. № 565- XII // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 4, ст. 20

46. Про службу безпеки України: Закон України від 25. 03. 1992 р. № 2229-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 27, ст. 382

47. Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб: Закон України від 04. 03. 1998 р. № 160/98-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 35, ст. 236

48. Про Державну спеціальну службу транспорту: Закон України від 05. 02. 2004 р. № 1449 -IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 19, ст. 269

49. Про Державну кримінально — виконавчу службу України: Закон України від 23. 06. 2005 р. № 2713- IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 30, ст. 409

50. Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України: Закон України від 23. 02. 2006 р. № 3475- IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 30, ст. 258

51. Положення «Про порядок укладення контракту з керівниками підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 203,

52. Положення «Про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 170.

53. Лист Міністерства праці та соціальної політики України N 13−3352 від 22. 08. 2000 «Стосовно застосування контрактної форми трудового договору»

54. Постанова Пленуму ВСУ від 06. 11. 1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой