Мале підприємництво

Тип работы:
Курс лекций
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ВСТУП

Перехід до ринкових відносин в Україні викликав виникнення різних суб'єктів господарської діяльності. Виникає безліч підприємств, особливо в сфері малого бізнесу. Такі підприємства займають специфічні області господарювання, а також прагнуть розвивати традиційні та освоювати нові, що дає значне поповнення бюджету.

На сьогоднішній день сегмент малого бізнесу в загальній масі суб'єктів підприємницької діяльності займає лідируюче місце.

Відповідно до Господарського кодексу України від 16. 01. 2003р. № 436-IV підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів і одержання прибутку.

Одним з основних моментів у діяльності будь-якого підприємства є правильна організація облікової діяльності. Це, у свою чергу, забезпечує працівників, засновників підприємства достовірною і своєчасною інформацією для прийняття діючих управлінських рішень.

Облік займає одне з головних місць у системі управління. Він відображає реальні процеси виробництва, обігу, розподілу і споживання, характеризує фінансовий стан підприємства і є основою для планування його діяльності. Виходячи з облікової інформації, можна прогнозувати показники розвитку підприємства і виявити резерви підвищення ефективності виробництва.

Малий бізнес являє собою один з важливих інструментів, що сприяє підвищенню зайнятості населення, створенню і збільшенню національного продукту країни. Тому для стійкої і тривалої роботи підприємств малого бізнесу управлінському персоналу також необхідно мати у своєму розпорядженні найбільш повні дані про фінансовий і майновий стан підприємства, результативності його діяльності, наявність ресурсів для планування досягнення перспективних цілей.

Мета курсу «Облік і оподаткування суб'єктів малого підприємництва» полягає у наданні студентам необхідних теоретичних основ, методичних підходів і практичних навичок щодо організації діяльності суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних та юридичних осіб. а також побудови бухгалтерського обліку на малих підприємствах.

Завдання дисципліни полягають у вивченні організаційних основ побудови діяльності суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних та фізичних осіб, ведення бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а також податкового обліку суб'єктів малого підприємництва, які працюють за спрощеною системою обліку та оподаткування.

Предмет курсу «Облік і оподаткування суб'єктів малого підприємництва» — підприємницька діяльність фізичних осіб — приватних підприємців без створення юридичної особи та система бухгалтерського обліку активів, капіталу й зобов’язань на малих підприємствах.

Організація обліку на підприємствах малого бізнесу повинна проводитись у зв’язку з динамічністю змін ринкового механізму, необхідністю раціональності облікової роботи в умовах обмеженої чисельності персоналу й наявних ресурсів. Основою облікової практики на підприємствах малого бізнесу є законодавчо закріплена система бухгалтерського обліку і звітності в Україні.

Конспект лекцій з курсу «Облік і оподаткування суб'єктів малого підприємництва» складається з двох модулів. У першому модулі «Особливості обліку і оподаткування фізичних осіб — суб'єктів малого підприємництва» викладено загальну сутність малого підприємництва, порядок здійснення діяльності суб'єктів малого підприємництва — фізичних осіб, особливості і відмінності при застосуванні різних систем оподаткування і звітності, порядок оформлення трудових відносин з найманими працівниками.

У другому модулі «Особливості організації обліку і оподаткування суб'єктів малого підприємництва — юридичних осіб» представлено сутність та форми облікової роботи на малих підприємствах, заходи по організації бухгалтерського обліку і напрямки облікової політики, особливості оподаткування і відображення в обліку операції при різних системах оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, а також умови та порядок складання та подання фінансової і податкової звітності такими підприємствами.

Модуль 1. Особливості обліку і оподаткування фізичних осіб — суб'єктів малого підприємництва

Тема 1. Організаційні основи діяльності фізичних осіб — суб'єктів малого підприємництва

1.1. Сутність малого підприємництва;

1.2. Напрямки державної підтримки малого підприємництва;

1.3. Проблеми та перспективи розвитку малого підприємництва.

1.1. Сутність малого підприємництва

Перехід до ринкових відносин об'єктивно зв’язаний зі становленням і розвитком малого підприємництва.

Суб'єкти малого підприємництва є одним з найважливіших чинників, які сприяють гнучкості економіки, мобілізації фінансових і виробничих ресурсів населення, розширенню ринку товарів та послуг, структурній перебудові та збільшенню національного продукту країни. Для їх стійкої та ефективної роботи необхідно одержання управлінським персоналом найбільш повних даних про фінансовий і майновий стан підприємства, результативність його діяльності та максимізації прибутку.

Підтримка суб'єктів малого підприємництва на сьогодні набула державного значення як з боку організаційних основ діяльності в умовах ринкових перетворень, так і з боку забезпечення бухгалтерського обліку, звітності й оподаткування. Створення умов для розвитку підприємництва, одним з найпоширеніших направлень якого є приватне підприємництво, сприяє не тільки поповненню бюджету країни, а і впровадженню нових високотехнологічних виробництв, створенню нових робочих місць. Мале підприємництво — це самостійна, систематична, інноваційна діяльність певних суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, на власний ризик і з метою задоволення потреб споживача та одержання економічного інтересу.

У контексті Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» наведене поняття «суб'єкт малого підприємництва», яким є фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності (далі - СПД) та юридичні особи — суб'єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, у яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 чоловік і обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 євро.

1.2. Напрямки державної підтримки малого підприємництва

Малий бізнес представляє собою сектор економіки, розвиток якого має визначальне значення в перехідний до ринку період.

На сьогоднішній день становлення і динамічний розвиток малого підприємництва в Україні вважається одним з головних напрямків при здійсненні трансформаційних процесів, що може допомогти вирішити не тільки сучасні проблеми виходу із кризової ситуації, але й інші довгострокові питання розвитку ринкових відносин.

Малий бізнес відіграє важливу роль при рішенні економічних і соціальних завдань. Формування культури підприємництва життєво необхідно для економічного росту і конкурентоспроможності економіки. Активна підтримка розвитку малого бізнесу в перспективі сприяє створенню великої кількості робочих місць, збільшенню податкової бази, росту національного доходу.

З метою подальшого розвитку сфери малого бізнесу приймаються законодавчі і нормативні акти, проводиться робота різних структур, що сприяють малому підприємництву в Україні. Законом передбачені: Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, програми підтримки малого підприємництва в Автономній Республіці Крим, регіональні і місцеві програми підтримки малого підприємництва.

Правові принципи державної підтримки суб'єктів малого підприємництва в Україні визначені в Законі України «Про державну підтримку малого підприємництва». У ньому визначено, що підтримка малого підприємництва здійснюється відповідно до Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, програми підтримки малого підприємництва в Автономній Республіці Крим, регіональних і місцевих програм підтримки малого підприємництва, які затверджуються відповідно до законодавства.

Кабінет Міністрів України у межах своїх повноважень сприяє розвитку малого підприємництва, координує і контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики щодо його підтримки.

Центральний орган виконавчої влади з питань регуляторної політики і підприємництва в межах своїх повноважень бере участь у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики розвитку малого підприємництва. Таким центральним органом виконавчої влади є Державний комітет України з питань регуляторної політики і підприємництва — центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики в сфері підприємництва. Діяльність названого комітету регулюється і координується Кабінетом Міністрів України на підставі чинного законодавства.

Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні затверджена Законом «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» і передбачає напрямки активізації фінансово-кредитної і інвестиційної підтримки малого підприємництва:

формування мережі регіональних фондів підтримки підприємництва й кредитно-гарантійних установ;

розробку і впровадження ефективних кредитно-гарантійних механізмів мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва;

створення і підтримку фінансових інститутів, які працюють на розвиток малого підприємництва.

Фінансове забезпечення реалізації державної політики в сфері підтримки малого підприємництва здійснюють у відповідності зі своєю компетенцією:

на загальнодержавному рівні - Український фонд підтримки підприємництва;

на регіональному рівні - регіональні фонди підтримки підприємництва;

на місцевому рівні - місцеві фонди підтримки підприємництва.

Регіональні і місцеві фонди підтримки підприємництва є юридичними особами, засновниками яких можуть бути місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, Український фонд підтримки підприємництва, юридичні і фізичні особи.

Кошти Українського фонду, регіональних і місцевих фондів підтримки підприємництва формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів, отриманих від приватизації державного і відокремлення комунального майна, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних, і інших коштів.

1.3. Проблеми та перспективи розвитку малого підприємництва

Численність СПД — фізичних осіб створює можливості для широкого розвитку конкуренції. На плаву тримаються ті приватні підприємці, які функціонують ефективно. Роль малого бізнесу в економіці значна. Він зв’язує економіку в єдине ціле, створюючи свого роду фундамент.

Особливості малого підприємництва:

гнучкість, чутливість та адаптивність до змін ринкової кон’юнктури;

обмеженість частини ринку;

оперативне відображення змін споживчого попиту;

значне полегшення територіального і галузевого переливу робочої сили і капіталу;

невеликі витрати на управління діяльністю;

обмеженість фінансових ресурсів та нестабільності доходів;

невисока потреба в капіталі;

оперативне провадження змін у виробництві, згідно потреб ринку;

оперативність у прийнятті і виконанні ухвалених рішень.

Функціонування малого підприємництва викликає необхідність по-перше, створення сприятливих умов для становлення і розвитку суб'єктів підприємництва і, по-друге, створення відповідних правових, економічних, організаційних, соціально-психологічних заходів легалізації тіньової економіки.

В Україні сьогодні практично не ведеться реальна статистика, яка б дозволила оцінити фінансовий стан суб'єктів малого підприємництва. Найбільшою проблемою є відсутність інформації про фізичних осіб — підприємців, яких налічується біля двох мільйонів, тому що офіційна статистика відслідковує тільки юридичних осіб, звідки занижені дані про стан зайнятості, про частину малого бізнесу у ВВП, і як результат, неправильні висновки про роль і місце малого бізнесу у національній економіці.

Незалежні вибіркові інтерв'ю з підприємцями — фізичними особами в різних регіонах України дозволяють оцінити стан підприємців малого бізнесу. Близько 80% підприємців займаються торгівлею і послугами. По даним ДПА України, переважна більшість суб'єктів малого підприємництва — фізичних осіб звітує про обсяги валового доходу менш 300 000 грн. у рік. Зайнятість у малому підприємництві практично не збільшується за останні роки і становить у середньому 1,5 працівника на одного суб'єкта малого підприємництва — фізичну особу. З тих підприємців, які почали свою діяльність у галузі роздрібної торгівлі на ринках 5−6 років тому, лише 20 — 25% змогли накопичити невеликий первинний капітал — до 15 — 20 тис. дол. США. Інші ж 80% підприємців — фізичних осіб практично не збільшують обсяги своїх оборотних активів, а іноді навіть втрачають оборотні кошти.

Щорічно в Україні число суб'єктів малого підприємництва, збільшується (приблизно в 2 — 2,5 рази). Реформування законодавства в зазначеній сфері дозволить вирішити існуючі проблеми в малому секторі. При зменшенні ставки єдиного і фіксованого податків за найману особу, яка сьогодні складає 50% за найману особу фізичні особи — підприємці матимуть можливість сплачувати соціальні внески.

Скасування ринкового збору та місцевого збору за розміщення об'єкта торгівлі для суб'єктів спрощеної системи оподаткування стане компенсатором для дрібних суб'єктів, що здійснюють торгівлю на ринках, а впорядкування питань перевірок і дозволів стане компенсатором для інших підприємців малого бізнесу, що використовують спрощену систему оподаткування. Створення можливості самостійного вирішення для підприємців необхідності участі у державному соціальному страхуванні, або введення єдиного соціального внеску замість чотирьох існуючих спростить роботу по поданню одного звіту в один контролюючий орган і як наслідок зменшить витрати малих підприємств.

Тема 2. Порядок реєстрації та документального оформлення діяльності суб'єктів малого підприємництва — фізичних осіб

2.1. Нормативно-правові акти, що регламентують діяльність суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб в Україні;

2.2. Документи, необхідні для реєстрації приватного підприємця;

2.3. Порядок ведення та заповнення книги обліку доходів та витрат;

2.4. Ліцензування та патентування певних видів підприємницької діяльності;

2.5. Особливості ведення зовнішньоекономічної діяльності приватними підприємцями;

2.6. Умови застосування РРО, КОРО та РК;

2.7. Ліквідація діяльності суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.

2.1. Нормативно-правові акти, що регламентують діяльність суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб в Україні

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців, регулюються Конституцією України, Законом України про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців, а також нормативно-правовими актами, прийнятими у відповідності дійсному законодавству.

Діяльність фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності регламентують наступні нормативно-правові акти:

Господарський Кодекс України від 16. 01. 2003 р. N 436-IV

Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19. 10. 2000 р. № 2063−111;

Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» від 28. 06. 99 р. № 746/99 із змінами і доповненнями;

Закон України «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» від 21. 12. 2000 р. N 2157-III

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15. 05. 2003 р. № 755-IV;

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1. 06. 2000 р. N 1775-III;

Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23. 03. 1996 р. N 98/96-ВР

2.2. Документи, необхідні для реєстрації приватного підприємця

Фізичні особи, що планують здійснювати підприємницьку діяльність як приватний підприємець, насамперед повинні зареєструватися.

Порядок державної реєстрації фізичної особи визначений у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців» від 15. 05. 2003 р. № 755-IV (далі - закон № 755).

Етапи реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб:

1. Сплата реєстраційного збору за здійснення державної реєстрації.

2. Надання документів реєстратору.

3. Одержання Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця.

Для реєстрації фізичній особі необхідно надати в орган державної реєстрації наступні документи, викладені державною мовою:

заповнену реєстраційну картку на здійснення державної реєстрації фізичної особи — підприємця;

копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб — платників податків і інших обов’язкових платежів (ДРФО);

документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору.

Надати зазначені документи можна як особисто при наявності паспорта, так і поштою (рекомендованим листом з описом вкладення). Однак у відповідності з законом про реєстрацію, у випадку, коли документи направляються рекомендованим листом, підпис заявника на реєстраційній картці повинний бути засвідчений нотаріально. Документи приймаються по опису, копія якого в день надходження документів видається підприємцю особисто або направляється йому поштою.

Розмір збору за проведення держреєстрації підприємця у відповідності з законом про реєстрацію становить 2 неоподатковуваних податком мінімуму доходів громадян (тобто 34 грн.).

Якщо підстав для відмови в реєстрації немає, державний реєстратор повинен внести в Єдиний державний реєстр запис про здійснення державної реєстрації. Строк державної реєстрації не повинен перевищувати двох робочих днів з дати надходження документів. Свідоцтво про державну реєстрацію видається підприємцю не пізніше наступного робочого дня з дати реєстрації.

Особливості постановки на облік самозайнятих фізичних осіб у податкових органах визначені в Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПАУ від 19. 02. 98 р. № 80, зі змінами й доповненнями.

Процедура узяття на облік СПД у податкових органах може здійснюватися двома способами:

1. Без участі фізичної особи — СПД;

2. Шляхом самостійно надання фізичною особою — СПД необхідного пакету документів у податковий орган для того, щоб стати на облік як платника податків.

У першому випадку узяття на облік у податкових органах здійснюється як би «автоматично» і додаткових процедурних дій з боку фізичної особи не вимагає. Тому що узяття на облік відбувається за принципом «єдиного вікна», процес узяття на облік у податкових органах стосовно фізичної особи — СПД відбувається як би в «ковзному режимі»: як тільки державний реєстратор вніс запис у Єдиний державний реєстр, він відразу передає необхідну інформацію в податковий орган. І вже податківці здійснюють процедуру узяття на облік фізичної особи — СПД як платника податків. Підставою для цього служить повідомлення державного реєстратора, передане в податковий орган. У такому повідомленні повинна міститься інформація про номер і дату внесення в нього відповідного запису, а також відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи — підприємця. Протягом 2 днів отримана інформація розглядається працівниками податкової інспекції, фіксується в журналі обліку платників податків і зборів, а після цього така фізична особа — СПД ставиться на облік як платник податків і зборів. Далі формується довідка про взяття фізичної особи — СПД на облік за формою № 4-ОПП і разом зі Свідоцтвом про державну реєстрацію СПД видається підприємцеві.

У другому випадку підприємець в 5-денний строк після одержання свідоцтва про державну реєстрацію повинен звернутися в орган ДПС по своєму місцю проживання для постановки на податковий облік. При цьому він повинен представити заяву по ф. № 5-ОПП; копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи; документ, що засвідчує особу (паспорт).

Перевіривши представлену інформацію, працівники податкової вносять відповідні дані із заяви по ф. № 5-ОПП. Представлені підприємцем документи прилучаються до його облікової справи, що на другий день після постановки його на облік закріплюється за інспектором.

Якщо підприємець має намір працювати на загальній системі оподаткування й підпадає під визначення платника ПДВ, він зобов’язаний зареєструватися як платник цього податку.

Державний реєстратор повинен передавати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду й фондів соціального страхування повідомлення й відомості з реєстраційних карток про здійснення реєстраційних дій. Не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації підприємця в ці органи повинні бути направлені повідомлення про здійснення державної реєстрації із зазначенням номера й дати внесення відповідного запису в Єдиний державний реєстр і відомості з реєстраційної картки. Однак в законі про реєстрацію немає посилання на те, що зазначена інформація є єдиною підставою для постановки підприємців на облік у зазначених відомствах.

Реєстрація як платника ПДВ суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється за його бажанням стати платником ПДВ добровільно.

Реєстрацію підприємців у Пенсійному фонді здійснює державний реєстратор, який самостійно передає органам Пенсійного фонду відповідне повідомлення і відомості з реєстраційної картки підприємця. Тобто підприємцеві не потрібно спеціально реєструватися в Пенсійному фонді як страхувальнику.

Для реєстрації в органах Пенсійного фонду за місцем проживання підприємцю необхідно подати заяву й засвідчені копії свідоцтва про державну реєстрацію; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків і інших обов’язкових платежів; трудового договору з найманим працівником; цивільно-правового договору з особою, за яку сплачуються внески.

Після реєстрації платнику видається повідомлення за встановленою формою. Єдиним документом, що підтверджує факт реєстрації підприємця в Пенсійному фонді як страхувальника, буде Повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків.

Загальною особливістю реєстрації у фондах соціального страхування є те, що необхідність реєстрації для підприємця зв’язується з наявністю у нього найманих працівників. У всіх фондах реєстрація здійснюється в 10-денний строк від дня одержання підприємцем свідоцтва про держреєстрацію.

Взяття на облік знов створеного підприємця в органі фонду соціального страхування по тимчасовій непрацездатності відбувається без участі підприємця. Держаний реєстратор направляє фонду відповідне повідомлення для постановки підприємця на облік.

Для реєстрації подають заяву за встановленою формою, а також завірені відповідальною особою Фонду копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків і свідоцтва про державну реєстрацію. При собі необхідно мати паспорт. Після реєстрації страхувальнику видається повідомлення, у якому проставляється його реєстраційний номер.

Таке взяття на облік підприємця ні до чого не зобов’язує і платником даного внеску він ще не стає.

Статус платника внеску до фонду соціального страхування на випадок безробіття фізичній особі - підприємцю присвоюється від дня укладання трудового договору з найманим працівником, в цьому випадку фонд реєструє підприємця як страхувальник і видає страхове Свідоцтво за встановленою формою.

Реєстрація проходить у центрах зайнятості. Для цього треба подати заяву, а також завірені відповідальною особою центру зайнятості копії свідоцтва про державну реєстрацію, довідки органа статистики й довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків і інших обов’язкових платежів.

Фізичні особи — СПД, що використовують найману працю, зобов’язані зареєструватися в фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в десятиденний строк від дня укладання трудового договору з найманим працівником.

Приватні підприємці, що не використовують найману працю, беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві і професійних захворювань на добровільних засадах.

Для реєстрації приватні підприємці подають заяву за формою, установленою виконавчою дирекцією фонду; копію Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності; копію угоди про наймання на роботу фізичної особи. Копія Свідоцтва про реєстрацію і угоди про наймання на роботу повинні бути завірені нотаріально або відповідальною особою робочого органу виконавчої дирекції даного фонду.

Фізична особа, що має право на здійснення підприємницької діяльності й вирішила нею займатися, в обов’язковому порядку повинна зареєструватися в державних органах, зокрема у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради за місцем проживання.

У випадку втрати (знищення й т.п.) свідоцтва про державну реєстрацію підприємцю видається дублікат. Для цього йому необхідно представити в орган реєстрації наступні документи:

заяву про видачу дубліката свідоцтва про державну реєстрацію;

підтвердження публікації в друкованих засобах масової інформації оголошення про визнання недійсним втраченого свідоцтва про державну реєстрацію із зазначенням ідентифікаційного коду або ідентифікаційного номера;

документ, що засвідчує внесення плати за видачу дубліката (що складає 10% вартості реєстрації).

За порушення строку реєстрації на підприємця можуть бути накладено штраф у розмірі 50% суми страхових внесків, що підлягають сплаті за весь період, що пройшов від дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися, і адміністративні штрафи.

Фізичній особі для здійснення підприємницької діяльності, імовірно, буде потрібна наявність печатки і штампів. У той же час, з погляду чинного законодавства такої вимоги, стосовно до приватних підприємців, немає. Вони можуть мати печатки і штампи добровільно, виходячи з особистих суб'єктивних вимог до ведення свого бізнесу. Більшість підприємців мають печатки. У противному випадку їм може загрожувати певна недовіра з боку контрагентів.

Якщо підприємець вирішує виготовити печатку, то відповідно до Інструкції необхідно спочатку одержати дозвіл МВС на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів. Для цього в органи внутрішніх справ необхідно подати заяву, у якій вказують кількість печаток і штампів, які необхідно виготовити; чи вперше виготовляються печатки й штампи (при повторному виготовленні печаток вказується підстава їх виготовлення); місцезнаходження; ПІБ і паспортні дані особи, відповідального за одержання дозволу; ПІБ і паспортні дані самого підприємця.

До заяви додаються:

нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію;

зразки (ескізи) печаток, штампів (2 екземпляри);

копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи — платника податків.

Дозвіл на виготовлення печаток (або письмова відмова із зазначенням причин) видається протягом п’яти робочих днів від дня одержання документів органом внутрішніх справ. Цілком можливо, що про дозвіл подбає майстерня, що буде виготовляти печатку, але зазначені документи однаково потрібно підготувати.

Підприємці здійснюють розрахунки один з одним або з юридичними особами як у готівковій, так і в безготівковій формі. Розрахунки в безготівковій формі проводяться за допомогою векселів, рахункових чеків, платіжних карток і ін. При цьому підприємцям не обійтися без відкриття рахунку в установі банку. Вони можуть відкривати поточні рахунки як у національної, так і в іноземній валюті, кількість рахунків не обмежена.

Законодавство не потребує від підприємців обов’язкового відкриття рахунку в банках. Якщо підприємець вирішив відкрити рахунок, йому необхідно представити в обраний банк наступні документи:

заяву про відкриття поточного рахунка встановленої форми;

копію свідоцтва про державну реєстрацію;

копію документа, що підтверджує постановку підприємця на облік у податкових органах;

копію документа, що підтверджує реєстрацію підприємця у відповідному органі Пенсійного фонду України;

картку зі зразками підписів.

Копії перших трьох документів повинні бути завірені або нотаріально, або органом, що їх видав, а документи, що підтверджують реєстрацію підприємця в ДПС і Пенсійному фонді, може завіряти й уповноважений працівник банку. Картка підписів також повинна бути засвідчена нотаріально або вповноваженим працівником банку.

Якщо ж підприємець використовує найману працю, то він додатково повинен представити копію документа, що підтверджує реєстрацію фізичної особи — підприємця у відповідному органі Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях України, завірену нотаріально або органом, що її видав. У випадку, якщо найманих працівників у підприємця немає, про це вказують в заяві в рядку «Додаткова інформація».

Платник податків зобов’язаний протягом трьох робочих днів від дня відкриття (або закриття) рахунку представити особисто або направити поштою, з повідомленням про вручення, повідомлення про відкриття/закриття поточних рахунків в установах банків.

2.3. Порядок ведення та заповнення книги обліку доходів та витрат

Для визначення результатів своєї підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платником єдиного податку ведеться Книга обліку доходів і витрат за формою № 10 (додаток А).

Ведення Книги за допомогою комп’ютера не передбачено, тому прошнуровані та пронумеровані Книги з заповненими титульними сторінками надаються в податкову інспекцію, де вони скріплюються підписом та печаткою. Виправлення в Книзі не допускаються.

Книга ведеться наростаючим підсумком з початку року з підведенням квартальних стогів для складання фінансової звітності.

У приватних підприємців, як правило, існує одна книга, за винятком випадків, якщо підприємець здійснює торгівельну діяльність з використанням найманої праці. В такому разі на кожного працівника який здійснює реалізацію продукції заводиться окрема Книга. В цій Книзі працівник заповнює лише графи «Період обліку» та «Сума виручки». В кінці дня відомості з книг працівників переносяться загальним стогом за день в Книгу підприємця.

Для приватних підприємців — єдиноподатківців немає окремого порядку заповнення Книги, який би врахував особливості їх системи оподаткування. Для суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, яки сплачують єдиний податок обов’язковому заповненню підлягають тільки графи 1 «Період обліку», 3 «Витрати на виробництво продукції», 6 «Сума виручки (доходу)», 7 «Чистий доход».

Сума чистого доходу розраховується як різниця між колонками з сумою виручки та сумою витрат. Цю суму треба підраховувати одночасно з отриманням виручки та занесенням її у Книгу.

2.4. Ліцензування та патентування певних видів підприємницької діяльності

Приватний підприємець, що має намір здійснювати вид діяльності, що підлягає ліцензуванню, повинен мати ліцензію на цей вид діяльності. Вартості ліцензій по видах діяльності різні.

Згідно Закону України «Про підприємництво» ліцензуванню (обмеженню) підлягають ті види підприємницької діяльності, які безпосередньо впливають на здоров’я людини, оточуюче середовище і безпеку держави. Для здійснення діяльності, що підлягає ліцензуванню, підприємець повинен дотримуватись певних умов і правил здійснення даного виду діяльності і мати відповідний рівень освіти і кваліфікації.

Ліцензія видається на кожний вид діяльності. Для одержання ліцензії підприємець подає у відповідний орган заяву по встановленій формі.

У заяві вказують дані про громадянина-підприємця: його фамілію, ім'я та по-батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким виданий), місце проживання, а також ідентифікаційний номер фізичної особи — платника податків; банківські реквізити (у випадку їх наявності).

До заяви слід додати документи, що посвідчують рівень освіти і кваліфікації, що необхідні для здійснення відповідного виду діяльності а також копію свідоцтва про державну реєстрацію.

Протягом 30 днів з моменту подачі заяви і усіх необхідних документів відповідний орган повинен приймати рішення відносно видачі підприємцю ліцензії.

Ліцензія видається на термін не менше трьох років. Вартість ліцензії для приватного підприємця складає два неоподаткованих податком мінімуму доходів громадян (34грн.).

У разі, якщо при перевірці даних, що містяться у документах, встановлені викривлені дані, а також виявлена неможливість підприємця виконати ліцензійні умови, у видачі ліцензії може бути відмовлено. Рішення про відмову повинно бути видано у 30-денний термін із дня подачі документів у письмовому вигляді.

Орган, що видав ліцензію, має право її анулювати у випадку:

встановлення неправдивих відомостей у заяві на видачу ліцензії або у документах, що додаються до нього;

передачі ліцензії суб'єктом підприємницької діяльності іншій особі;

повторного або грубого порушення суб'єктом підприємницької діяльності ліцензійних умов.

Ліцензія вважається анульованою із дати прийняття рішення про її анулювання або з дати відміни державної реєстрації підприємця.

Мотивоване призупинення дії ліцензії або рішення про її анулювання доводиться у письмовому вигляді до відома суб'єкта підприємницької діяльності у п’ятиденний термін.

Відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» патент являє собою державне Свідоцтво, що засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на здійснення певних видів діяльності.

Згідно Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», патентуванню підлягають:

торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України;

діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками);

діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів.

Підприємці, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), за готівкові кошти, придбають патент за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, — за місцем реєстрації цих суб'єктів.

Дія Закону про патентування його дія не поширюється на приватних підприємців, які:

здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності;

сплачують податок на промисел у порядку, передбаченому чинним законодавством;

здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва;

сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;

сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб.

Без придбання торгового патенту суб'єкти підприємницької діяльності або їх структурні (відокремлені) підрозділи здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: хліб і хлібобулочні вироби; борошно пшеничне та житнє; сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна; молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; яловичина та свинина; домашня птиця; яйця; риба; ягоди і фрукти; мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл; картопля і плодоовочева продукція; комбікорми для продажу населенню.

Патент придбається в органах податкової служби по місцезнаходженню приватних підприємців (для індивідуальної торгівлі - по місцезнаходженню пункту продажу).

Вартість торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів, а також асортиментного переліку товарів. При цьому граничний розмір вартості торгового патенту (а також патенту на надання побутових послуг) за календарний місяць встановлюється в межах таких граничних рівнів:

на території міста Києва, обласних центрів — від 60 до 320 гривень;

на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів — від 30 до 160 гривень;

на території інших населених пунктів — до 80 гривень.

У разі, якщо пункт продажу товарів розташований у курортній зоні або на території, прилеглій до митниці, органи місцевого самоврядування можуть прийняти рішення про збільшення плати за торговий патент, але така плата не може перевищувати 320 гривень.

Термін дії торгового патенту (а також патенту на надання побутових послуг) становить 12 календарних місяців.

При придбанні торгового патенту приватний підприємець вносить одноразову плату (через ощадкасу або платіжним дорученням з банківського рахунку) у розмірі вартості торгового патенту за один місяць. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній місяць його дії.

До 15 числа місяця, що передує звітному, проводиться оплата вартості патенту.

Якщо у підприємця є декілька структурних (відокремлених) підрозділів, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (торгової точки).

У відповідності до Закону України «Про патентування», пільговий торговий патент видається суб'єктам підприємницької діяльності або їх структурним (відокремленим) підрозділам, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:

поштові марки, листівки, вітальні листівки та конверти непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара з дерева, паперу та картону, що використовується для поштових відправлень підприємствами Державного комітету зв’язку України, і фурнітура до них;

періодичні видання друкованих засобів масової інформації, книги, брошури, альбоми, нотні видання, буклети, плакати, картографічна продукція, що видаються юридичними особами — резидентами України зошити;

проїзні квитки;

товари народних промислів;

готові лікарські засоби та вітаміни для населення; ветеринарні препарати, папір туалетний, зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів з целюлози або її замінників, термометри, індивідуальні діагностичні прилади;

вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний і газ скраплений, торф паливний кусковий, торф’яні брикети і дрова для продажу населенню;

мило господарське, сірники;

насіння овочевих, баштанних, квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі.

У пільговому торговому патенті обов’язково наводиться повний перелік товарів, що передбачаються для реалізації.

Право на пільговий торговий патент мають також підприємці, що займаються реалізацією товарів підвищеного попиту і продуктів харчування інвалідам через торговельні установи, створені для цієї мети, а також суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торговельну діяльність на території військових частин і військових навчальних закладів виключно товарами військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців.

У разі придбання пільгового торгового патенту, суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі 25 гривень за весь термін дії патенту.

Спеціальний торговий патент — це державне свідоцтво, яке підтверджує право суб'єкта підприємницької діяльності на особливий порядок оподаткування.

Приватний підприємець може придбати спеціальний патент, якщо він здійснює торгову діяльність за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби і з використанням кредитних карток, а також надає побутові послуги із застосуванням різних форм розрахунків. Обмеженням для придбання спеціального патенту є умова, за якою у випадку находження в одному торговому залі кількох торгових точок, власником яких є декілька суб'єктів підприємницької діяльності, кожен з них повинен працювати на умовах придбання спеціального патенту.

Вартість спеціального торгового патенту законодавством не лімітується і встановлюється місцевим органом виконавчої влади.

Короткострокові патенти мають — мінімальні терміни дії (від 1 до 15 днів). Вартість короткострокового торговельного патенту за 1 день установлюється у фіксованому розмірі 10 гривень. Оплата цього патенту здійснюється на день уперед до початку здійснення торговельної діяльності, що є не основним видом діяльності.

На кожний вид діяльності, що патентується, приватному підприємцеві необхідно придбати відповідний торговельний патент.

2.5. Особливості ведення зовнішньоекономічної діяльності приватними підприємцями

Згідно Закону України «Про підприємництво», а також Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», приватні підприємці можуть виступати суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України, а також мають право на здійснення будь-якої діяльності, не забороненої законодавством України.

Підставою для митного оформлення товарів (робіт) є надання:

свідоцтва про державну реєстрацію;

відповідних дозволів, сертифікатів, ліцензій (якщо це передбачено законодавством);

довідки з банку про наявність у підприємця банківського рахунку, а також реквізитів Державної податкової служби, яка прийняла на облік приватного підприємця;

паспортних даних приватного підприємця, а також зразка підпису і ідентифікаційного номеру.

Якщо підприємець не є платником ПДВ, а при митному оформленні сплатив «ввізний» ПДВ, такі суми сплаченого податку на додану вартість включаються у склад витрат приватного підприємця.

При цьому підставою для включення суми сплаченого ПДВ у витрати буде належним чином заповнена ввізна ГМД.

Підставою для митного оформлення товару (продукції) для вільного використання на митній території України є наявність одного із документів:

сертифікату відповідності товару або його копії, видані Держспоживстандартом або уповноваженим ним органом сертифікації;

свідоцтва про визнання іноземного сертифікату або його копія, видані Держспоживстандартом або уповноваженим ним органом сертифікації.

Дія зазначеного сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності) або його копії поширюється на:

усі партії товару (продукції), що надходять (надсилаються) на адресу одного одержувача протягом усього терміну дії сертифіката, якщо у ньому зазначено, що товар (продукція) випускається серійно і назва, тип, вид, марка та виробник цього товару (продукції), зазначені у цьому сертифікаті, відповідають назві, типу, виду, марці та виробнику, зазначеним у супровідних документах (накладна, коносамент, CMR, інвойс тощо);

певну партію товару (продукції), якщо в сертифікаті, виданому на ім'я одного одержувача, подано інформацію про цю партію товару (продукції) із зазначенням виробника, назви, типу, виду, марки, розміру та супровідних документів (накладна, коносамент, CMR, інвойс тощо);

товари (продукцію), що постачається трубопровідним транспортом за одним актом приймання-передачі протягом терміну, необхідного для переміщення товару (продукції) обсягом, зазначеним в акті.

У разі відсутності вищевказаних документів підставою для митного оформлення є наявність товару (продукції) у Єдиному реєстрі сертифікаційної продукції в Україні.

Порядок митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов’язковій сертифікації в Україні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04. 11. 97 № 1211.

Статтею 16 Закону України «Про підприємництво» регулюється діяльність іноземних підприємців. Так, іноземні громадяни і особи без громадянства, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України, на її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні користуються такими ж правами і несуть такі ж обов’язки, що і громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції України, цього Закону та інших законодавчих актів України.

Іноземні громадяни, які мають постійне місцеперебування в Україні (ті, що проживають в Україні не менш 183 днів у календарному році) і одержують доходи на її території і за кордоном, надають декларації про одержані доходи до податкового органу по місцю діяльності в Україні.

При цьому протягом місяця з моменту прибуття в Україну іноземними громадянами в податковий орган надається декларація про очікувані доходи у поточному році, на підставі якої обраховується авансова сума платежу.

У подальшому декларація надається щоквартально, у 15-ти денний термін після закінчення кварталу, а по закінченні року — до 1 лютого із зазначенням загальної суми отриманого доходу, витрат і сплаченого податку. На підставі даних про фактично отримані доходи здійснюється перерахунок суми прибуткового податку.

Доходи іноземних громадян, що мають постійне місце проживання в Україні, підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб за ставками, визначеними у відповідному Законі, за умовами, встановленими для оподаткування аналогічних доходів громадян України. Пільги щодо податку надаються іноземним громадянам в такому ж розмірі i на тих же підставах, що i для громадян України. Іноземні громадяни, які мають право на пільги на дітей, при поданні до податкового органу декларації вперше зобов’язані додати до декларації відповідні документи, що підтверджують наявність утриманців.

При обрахуванні сукупного оподаткованого доходу враховуються доходи, отримані як у натуральній, так і в грошовій формі.

2.6. Умови застосування РРО, КОРО та РК

Відповідно до Закону про реєстратори розрахункових операцій (далі РРО) приватні підприємці - платники єдиного податку при продажі товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) мають право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій і розрахункові книжки, у випадку якщо такі суб'єкти підприємницької діяльності не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив).

У випадку якщо приватний підприємець — платник єдиного податку реалізує хоча б одну одиницю підакцизних товарів, то він має право здійснювати розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій, але з обов’язковим використанням розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій на всіх торговельних точках.

У випадку використання книг обліку розрахункових операцій (далі КОРО) й розрахункових книжок (далі РК) підприємці - платники фіксованого податку зобов’язані видавати покупцям розрахункові квитанції в якості документа що підтверджує покупку, а також на вимогу покупців зобов’язані надати письмовий документ, що засвідчує перехід права власності на товар від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Даний документ складається в довільній формі. Він повинен містити наступні реквізити: інформацію про дані суб'єкта підприємницької діяльності (прізвище, ідентифікаційний номер, номер свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, номер свідоцтва про сплату єдиного податку); дату складання документа; найменування товару; одиницю виміру або іншу характеристику, істотну для товару; кількість, ціну за одиницю, загальну суму покупки; підпис особи, що складає документ.

Згідно Закону України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», а також Положенню «Про порядок реєстрації і застосування ЕККА при розрахунках готівкою», громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку ЕККА з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій;

обов’язково видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, касовий чек, набраний на ЕККА, у якому чітко вказується повна сума проведеної операції;

застосовувати ЕККА, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;

забезпечувати цілісність пломб ЕККА та незмінність його конструкції та програмного забезпечення;

у разі незастосування ЕККА, проводити розрахунки з використанням КОРО та РК з додержанням порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються Державним казначейством України;

забезпечувати зберігання використаних КОРО та розрахункових РК протягом трьох років після їх закінчення;

подавати до органів державної податкової служби звітність, пов’язану із застосуванням РРО та РК, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця;

реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України;

щоденно друкувати на ЕККА (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;

друкувати на ЕККА (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років;

проводити розрахункові операції через ЕККА з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;

вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку;

забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті ЕККА, а у випадку використання КР — загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня;

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой