Лабораторні роботи в курсі біології

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Педагогика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Лабораторне заняття як форма організації навчання

1.1 Теоретичний опис лабораторного заняття

1.2 Лабораторна робота та її аналіз

Розділ 2. Лабораторні роботи в курсі шкільної біології

2.1 Структура лабораторних робіт з біології

2.2 Методика організації та проведення лабораторних занять з біології

2.3 Оцінювання лабораторних робіт

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

лабораторний заняття шкільний біологія

Актуальність теми курсової роботи. Біологія — наука про живе у всіх його проявах фактично є наукою життя, бо саме вона покликана знайомити учнів з навколишніми живими об'єктами, їх зовнішньою, внутрішньою будовою та процесами життєдіяльності, пояснювати особливості будови і функцій власного організму, його хвороби та шляхи їх попередження, вчити розпізнавати і розрізняти різні живі організми та з’ясовувати їх значення для людини, навчати правилам поведінки в повсякденному житті та природі, розвивати і виховувати екологічну культуру. І це далеко не всі практичні функції і завдання, які поставлені перед шкільним курсом «Біологія».

Такі біологічні науки, як ботаніка, зоологія, анатомія і фізіологія, генетика, вірусологія, мікробіологія, екологія і т.д., мають і теоретичну, і практичну складову, причому практична спрямованість біологічної освіти супроводжує людину все її свідоме життя. Наприклад, знання про склад ґрунту, кореневе живлення, проростання насіння, особливості зростання світлолюбних і тіневитривалих рослин згодяться на городі, на дачі і в квітнику; розпізнавання отруйних рослин, тварин і грибів допоможе вберегтися від отруєння і навіть смерті; вміння вимірювати пульс чи тиск, зупиняти кровотечу чи здійснювати прийоми штучного дихання обов’язкові для кожної людини. Знання гігієнічних норм і правил гігієни зберігає здоров’я, запобігає його порушенням, а розуміння психофізіологічних особливостей вищої нервової діяльності людини допомагає в спілкуванні з іншими людьми та допомагає адаптуватися людині як соціальній істоті в суспільстві. Прикладів значущості практичних вмінь біологічної освіти можна привести безліч, бо більшою чи меншою мірою знання з біології використовують усі люди, навіть не замислюючись коли вони їх набули.

Значення і необхідність лабораторних робіт з біології заперечувати важко. Однак, як показує масова педагогічна практика більшість з них проводяться репродуктивно фронтально в кінці уроку на етапі закріплення знань, іноді навіть без відповідного обладнання, і тому, не дивлячись на значні засоби і час, витрачений на ці роботи, їх реальний внесок до навчального процесу явно недостатній.

Вдосконалення форм проведення лабораторних робіт в умовах підвищення долі самостійної діяльності школярів сприяє гармонійному сполученню дидактичних принципів, спрямованих на розвиток активності, самостійності, творчого підходу, а також науковості і глибини, обумовлених змістом роботи. Усе це у підсумку обумовлює підвищення рівня навчально-пізнавальної діяльності учнів і формування творчого стилю мислення.

Розробленість теми:

В процесі написання роботи було вивчено праці авторів, які займаються вивченням особливостей організації та проведення лабораторних занять з біології: Н.М. Манекіна, Н.М. Верзілін, О. К. Богданова, Г. С. Калінова, І.І. Карташова, І.В. Мороз, Д.І. Остапенко, М. М. Сидорович та ін.

Мета курсової роботи полягає у вивченні особливостей організації лабораторних робіт в курсі біології.

Завдання курсової роботи обумовлені її метою:

розкрити поняття та сутність лабораторної роботи;

проаналізувати структуру лабораторних робіт з біології;

охарактеризувати методику організації та проведення лабораторних занять з біології;

проаналізувати особливості оцінювання лабораторних робіт.

Об'єктом дослідження для даної курсової роботи є лабораторні роботи в курсі біології.

Предметом є дослідження особливостей організації та проведення лабораторних робіт з біології у школі.

Методи дослідження: обумовлені об'єктом і предметом курсової роботи. При опрацюванні вихідної інформації були використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення.

Теоретична та практична цінність курсової роботи полягає в тому, що в дослідженні комплексно проаналізований та узагальнений матеріал про поняття та значення лабораторних робіт, організацію та проведення лабораторних робіт в курсі біології, їх структуру та особливості оцінювання.

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми.

Курсова робота складається з вступу, основної частини, висновку, списку використаних джерел та додатків. Основна частина складається з двох розділів.

У першому розділі розглядається поняття та теоретичний опис лабораторного заняття

У другому розділі аналізується структура лабораторних робіт з біології, методика організації та проведення лабораторних занять, а також особливості оцінювання лабораторних робіт з біології.

Вступ до курсової роботи формує її сприйняття. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження, окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи дослідження. Висновки узагальнюють досягнуті результати дослідження.

РОЗДІЛ 1. ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ ЯК ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

1. 1 Теоретичний опис лабораторного заняття

Лабораторне заняття як форма навчання для вироблення вмінь і навичок має більшу продуктивність, ніж урок формування вмінь і навичок. На цьому занятті відсутня тверда регламентація навчальної діяльності учнів, дається великий простір для прояву їхньої ініціативи і винахідливості. Завдяки цьому вони виконують великий обсяг завдань, велику кількість тренувальних дій.

Лабораторне заняття — це вид навчального заняття, під час якого учні під керівництвом вчителя особисто проводять натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень конкретної навчальної дисципліни, набувають практичних навичок у роботі з лабораторним обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальними пристроями, оволодівають методикою експериментальних досліджень у конкретній галузі знань [5, с. 88].

Лабораторні заняття проводяться шляхом самостійного виконання учнями відповідних завдань у навчальних лабораторіях з використанням обладнання, пристосованого до умов навчального процесу (лабораторних макетів, установок, стендів) [5, с. 96].

Лабораторне заняття ефективніше, ніж урок, сприяє формуванню самостійності як якості особистості: учні самі планують свою роботу, більш усвідомлено прагнуть до мети, ефективніше займаються самоконтролем.

Лабораторне заняття — це проведення учнями за завданням вчителя дослідів з використанням приладів, інструментів і інших технічних засобів, тобто це вивчення різних явищ за допомогою спеціального устаткування [10, с. 4].

Лабораторні заняття проводяться у виді фронтальних експериментів, лабораторних робіт, практикумів і т.п. Ці заняття часто носять дослідницький характер.

Лабораторні заняття призначені для практичного засвоєння матеріалу. У традиційній освітній системі лабораторні заняття вимагають спеціального устаткування, макетів, імітаторів, тренажерів і т.д. Ці можливості істотно спрощують задачу проведення лабораторного практикуму за рахунок використання мультимедійних технологій, імітаційного моделювання і т.д. Віртуальна реальність дозволяє продемонструвати тим, хто навчається явища, що у звичайних умовах показати дуже складно чи взагалі неможливо.

Лабораторна робота — це практичне заняття, що проводиться як індивідуально, так і із групою учнів; його ціль — реалізація наступних основних принципів [24, с. 23]:

— оволодіння системою засобів і методів експериментально-практичного дослідження;

— розширення можливостей використання теоретичних знань для рішення практичних задач;

Структурними основними елементами лабораторної роботи є:

— обговорення вчителем завдання з класом, відповіді на питання;

— самостійне колективне виконання завдання посередництвом читання, практичної діяльності, розподіл завдань між учасниками робочої групи;

— консультації вчителя в процесі навчання;

— обговорення й оцінка отриманих результатів членами робочої групи;

— письмовий чи усний звіт учнів про виконання завдання;

Як правило, усі лабораторні заняття по визначеній навчальній дисципліні поєднуються в єдину систему і звуться «лабораторний практикум», що дозволяє говорити про існування значної подібності між лабораторними і практичними формами проведення занять.

Лабораторні роботи — найбільш цінний метод навчання, характеризується тим, що вчитель в цілях придбання учнями знань організовує їхню діяльність у лабораторії. Застосування лабораторних робіт виявляється корисним у викладанні багатьох навчальних дисциплін у тих випадках, коли:

— нове знання представляється складним для словесного пояснення, але воно добре засвоюється при самостійних спостереженнях учнів над досліджуваними процесами;

— учням потрібно засвоїти знання практичного характеру[24, с. 28].

Метод лабораторних робіт полягає в тому, що учні самостійно відтворюють явища, усебічно спостерігають їх хід і зі своїх спостережень виводять закони, явища чи що-небудь визначають. Значення лабораторних робіт полягає в тому, що самостійно відображаючи явище, учні стають віч-на-віч із природою цього явища й одержують можливість безпосередньо спостерігати досліджуване явище. Цей метод виявляється дуже корисним і в справі оволодіння знаннями, і у залученні учнів до пізнавальної діяльності.

Лабораторні роботи проводяться з різним ступенем самостійності учнів. При фронтальній організації вони виконують ті самі види й етапи робіт із вказівки вчителя по спеціальних інструктивних картках чи з збірника лабораторних робіт. При дослідницькій чи евристичній постановці лабораторних робіт учні одержують питання, тему, завдання і потім їм дається значна самостійність у виконанні при дотриманні визначених інструкцій. І в тому і в іншому випадку успіх лабораторної роботи залежить від того, наскільки вона спирається на вивчені знання по предмету і наскільки тісно зв’язана з викладом нового матеріалу вчителем. Лабораторна робота виявляється успішною, коли вчитель тим чи іншим способом підвів учнів до того питання, відповідь на яке вони повинні одержати із самостійно виконуваної лабораторної роботи. Лабораторна робота ставиться тоді, коли весь новий матеріал викладений вчителем і потрібно експериментальне підкріплення сформульованих ним висновків.

Основна умова успішного виконання лабораторної роботи — ясна для учнів конкретна задача її проведення [3, с. 21], тобто знання, на яке питання повинні відповісти учні. Питання це формулюється вчителем чи дається в письмовому виді.

Лабораторні заняття являють собою особливу конструкцію ланки формування і навичок. Вона будується з наступних етапів:

— організаційного — постановки мети й актуалізації знань;

— інструктажу, виконання лабораторної роботи;

— оформлення результатів спостереження;

— визначення домашнього завдання [29, с. 111].

Лабораторні заняття мають на меті - на основі раніше отриманих знань включати учнів у різні дії для формування умінь і навичок.

Учні, спираючись на отримані знання на уроках, інших заняттях, самостійно виконують лабораторні роботи, проводять вимірювання, вирішують задачі, виконують вправи.

При цій формі навчання дії учнів піддаються меншій регламентації. Учні, проводячи лабораторні роботи, звертаються до підручників, довідкової літературі, формують загальні вміння роботи з визначених розділів навчальної програми, вміння роботи з приладами, відпрацьовують алгоритм дій. Дуже важливо, що учні, одержуючи завдання, учаться планувати свою діяльність на визначений період, здійснювати самоконтроль.

Лабораторні роботи проводяться не тільки по предметах, у яких заплановані лабораторні роботи, але і по тим предметам, у яких передбачається вироблення умінь і навичок.

На лабораторних заняттях панують практичні методи навчання. Якщо спиратися на класифікацію методів по характеру пізнавальної діяльності, то слід зазначити, що на цих заняттях застосовуються переважно частково-пошукові, репродуктивні методи.

Беручи за підставу зміст лабораторних робіт, виділяють наступні їхні види [4, с. 91]:

— спостереження й аналіз різних явищ, процесів;

— спостереження й аналіз роботи устаткування;

— дослідження якісних і кількісних залежностей між явищами;

— вивчення способів користування контрольно-вимірювальним інструментом.

По дидактичним цілям лабораторні роботи розділяються на ілюстративні і дослідницькі; по способах організації - на фронтальні і не фронтальні [4, с. 93].

Посібник проведенням лабораторної роботи вчитель здійснює у формі інструктування (вступного і поточного), основною задачею якого є створення в учнів орієнтованої основи діяльності для найбільш ефективного виконання завдань. На заняттях використовуються інструкційні карти. З цією метою рекомендується доручати учням самостійну розробку планів проведення експериментів, пропонувати їм відібрати послідовність виконання робіт.

1. 2 Лабораторна робота та її аналіз

Лабораторне заняття — це вид навчального заняття, на якому учні під керівництвом вчителя проводять натурні або імітаційні експерименти чи досліди в спеціально обладнаних навчальних лабораторіях з використанням устаткування, пристосованого для умов навчального процесу [24, с. 25].

Дидактичною метою лабораторного заняття є практичне підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуття практичних умінь та навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі. Перелік тем лабораторних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни.

Етапами підготовки і проведення лабораторного заняття є: проведення попереднього контролю підготовленості учнів до виконання конкретної лабораторної роботи; виконання конкретних завдань у відповідності з запропонованою тематикою; оформлення індивідуального звіту; оцінювання результатів роботи учнів вчителем.

У разі виконання лабораторних робіт, пов’язаних з можливою небезпекою для здоров’я і життя учнів, обов’язковим етапом його підготовки і проведення є інструктаж з правил безпеки і контроль за їх дотриманням.

Лабораторна робота є одним із видів обов’язкових самостійних робіт учнів. Вона передбачається навчальним планом з низки навчальних предметів і проводиться під керівництвом учителя із застосуванням спеціальних приладів, матеріалів, інструментів та інших засобів навчання

Лабораторна робота безпосередньо пов’язана з іншими видами шкільних занять. Вона сприяє реалізації міжпредметних зв’язків, принципу зв’язку теорії із практикою, розвитку інтелектуально-пізнавальної активності учнів. Крім того, проведення лабораторної роботи забезпечує реалізацію єдності пізнавальної та практичної діяльності учнів у процесі вивчення основ наук; задіяння низки аналізаторів, які сприяють прискоренню процесу формування наукових знань учнів, умінь використання методів науково-дослідницької діяльності [21, с. 48].

Лабораторна робота — органічна частина навчально-виховного процесу. Вона безпосередньо пов’язана з навчальним експериментом, дослідами, виконанням домашніх експериментальних завдань, розв’язуванням задач з використанням спостережень і дослідів. При цьому повною мірою виявляється роль експерименту як джерела знань та критерію істинності теорії. У процесі лабораторної роботи учні набувають навичок використання приладів, лабораторного обладнання, апаратури, технічних засобів. Вони оволодівають умінням обробки результатів експерименту та вимірювань; навичками узагальнення та систематизації явищ природи; знайомляться з основами техніки та технології процесів сучасного виробництва. Лабораторна робота сприяє формуванню в учнів матеріалістичних поглядів на природу, упевненості в можливості її пізнання; умінь виявляти причинно-наслідкові зв’язки, функціональні залежності між фактами, явищами та процесами.

Значну частину лабораторної роботи займають спостереження та експеримент, у тому числі уявний. Уявний експеримент — це аналіз такої ситуації, яку у принципі відтворити неможливо, тобто це форма мислення, в якій реальні моделі замінені ідеалізованими уявленнями про них. Можна сказати, що уявний експеримент — це програвання в людському розумі деяких ідеалізованих ситуацій. Він є ефективною зброєю реалізації прогностичної функції науки в умовах шкільного експерименту, що здійснюється у процесі лабораторної роботи.

Відрізняють класні лабораторні роботи, що виконуються в умовах навчального кабінету загальноосвітнього навчального закладу, та домашні лабораторні роботи, які виконуються учнями в домашніх умовах [28, с. 55]. Структура їх проведення ідентична, а саме: визначається тема, ставляться мета та завдання, розробляється зміст, визначаються форми та методи її виконання, забезпечується обладнання, указується термін її виконання. Теми лабораторних робіт у переважній більшості передбачаються навчальними програмами. Разом із тим не виключена їх корекція вчителем. Відповідно до змісту теми лабораторної роботи визначаються її мета та завдання. Ефективність лабораторної роботи залежить також від виду та якості роздавального матеріалу, обладнання (таблиці, графіки, мінерали, препарати, мікроскопи). До змісту лабораторної роботи належать: інструктивні картки, алгоритми її виконання, запитання для аналізу та узагальнення, рекомендації з обробки дослідів (округлення значень вимірювальних величин, визначення похибок вимірювань).

Що стосується форм організації лабораторної роботи, то вони бувають фронтальні, групові, індивідуальні [14, с. 105]. Фронтальна форма організації лабораторної роботи передбачає, що учні класу виконують одну й ту ж роботу за допомогою ототожненого обладнання. Переваги фронтальної форми проведення лабораторної роботи полягають в економії часу вчителя на розробку змісту та відбір роздавального матеріалу, оперативності отримання зворотної інформації про хід її виконання, можливості корекції та оцінки результатів.

Групова форма організації проведення лабораторної роботи полягає в тому, що з однієї й тієї ж теми для окремих груп учнів добирають різні завдання, інструктажі, дидактичні картки, обладнання. Її переваги полягають у можливості врахування індивідуальних особливостей учнів, рівні їх навчальних досягнень, інтересів, наданні допомоги та взаємодопомоги, контролю, самоконтролю, взаємоконтролю; більш ефективно використовувати обладнання.

Суть індивідуальної форми організації лабораторної роботи полягає в розробці індивідуальних завдань, виборі та диференціації дидактичного матеріалу, постановці різних цілей та завдань роботи, різноманітності алгоритму виконання завдань, урахування темпу та ритму навчальної діяльності окремих учнів, рівня сформованості їх умінь і навичок самостійної роботи, теоретичної підготовленості. Диференційована форма організації лабораторної роботи вимагає більших витрат зусиль і часу вчителя на її підготовку. Крім того, значною мірою ускладнюється процес отримання зворотної інформації про хід виконання індивідуальних завдань та їх корекції. Незалежно від специфіки форм організації лабораторної роботи, у процесі її виконання використовуються переважно такі методи, як аналіз, синтез, порівняння, діагностування, висновки.

Організація проведення лабораторної роботи включає, перш за все, підготовку вчителя та учнів до її виконання. Учитель готує дидактичний роздавальний матеріал, озброює учнів теоретичними знаннями з теми лабораторної роботи, розробляє (оновлює) інструктивні картки, контролює хід підготовки до лабораторної роботи учнів, розробляє критерії та методику оцінювання лабораторної роботи та її результатів (поетапно, поопераційно, за проміжними та кінцевими результатами). Учні оволодівають у процесі виконання лабораторної роботи теоретичними та практичними знаннями, самостійно роблять «відкриття», шліфують окремі операційні вміння та навички самостійної експериментально-пошукової діяльності; набувають умінь планувати діяльність, фіксувати її проміжні та кінцеві результати; оцінювати їх вірогідність.

Учителю важливо також забезпечити чітку організацію проведення лабораторної роботи (повідомити тему, мету та завдання; провести інструктаж з учнями про хід виконання роботи; нагадати правила поведінки та техніки безпеки; розподілити клас на групи (у разі необхідності); повторити технологію виконання роботи; зорієнтувати учнів на кінцевий результат лабораторної роботи та ознайомити з критеріями його оцінки).

Що стосується домашніх лабораторних робіт, то їх результативність може контролюватися за допомогою щоденників спостережень, розрахунків, малюнків, звітів тощо, за якістю змісту та оформлення результатів лабораторної роботи. Домашня лабораторна робота має певні особливості. Вона є важливим засобом перетворення знань учнів у переконання, дозволяє побачити дії вивчених законів та явищ в оточуючому житті; формує пізнавальний інтерес і позитивне ставлення до підручника, літератури; розширює область реалізації принципів свідомості та активності, міцності, єдності конкретного та абстрактного, зв’язку теорії із практикою; виховує кмітливість і винахідливість, вимогливість у досягненні мети, сприяє розвитку конструктивного мислення, формуванню рис творчої особистості.

Успіх домашньої лабораторної роботи залежить від ретельної підготовки учнів до її виконання. Для цього вчителю слід: визначити місце домашньої лабораторної роботи в системі класної та домашньої роботи; поставити перед учнями конкретну мету та завдання; озброїти їх відповідними теоретичними знаннями та засобами діяльності; ознайомити з вимогами, які відносяться до домашньої лабораторної роботи; психологічно підготувати учнів до її самостійного виконання, відповідальності за якість роботи. Крім того, учнів необхідно навчити користуватись довідковою літературою, іншими джерелами інформації, які сприяють поглибленню, розширенню їхніх знань, виробленню навичок і вмінь самостійної праці.

У процесі спостереження та аналізу лабораторної роботи слід зосереджувати увагу на таких параметрах:

· доцільність проведення лабораторної роботи з певної навчальної теми;

· раціональність постановки мети та завдань лабораторної роботи (зв'язок теорії із практикою, єдність розумової та фізичної діяльності учнів, набуття навичок роботи з приладами, апаратурою);

· якість підготовки вчителя до лабораторної роботи;

· ступінь підготовленості учнів до лабораторної роботи (володіння обладнанням і засобами самостійної діяльності, технікою та технологією праці, засобами фіксації фактів, процесів, явищ, що спостерігаються; взаємовідносини учнів у мікрогрупах і вміння контактувати в навчальній практиці; адекватність результатів виконаної роботи змісту теми, поставленій меті та завданням; самоконтроль і взаємоконтроль у процесі виконання лабораторної роботи);

· оцінка процесу виконання лабораторної роботи (уміння учнів зосередитись на сутності завдання, розібратись у порядку виконання роботи, підтримка дисципліни та порядку, техніки безпеки, етичних норм взаємовідносин; уміння фіксувати результати виконаної роботи, підтримка працездатності);

· результативність виконання лабораторної роботи (поглиблення та розширення теоретичних знань, розвиток творчих можливостей та здібностей, інтеграція знань на основі реалізації міжпредметних зв’язків, розвиток експериментальних умінь і навичок);

· оформлення результатів лабораторної роботи (усне, письмове, практичне, графічне, іконічне) [24, с. 61].

РОЗДІЛ 2. ЛАБОРАТОРНІ РОБОТИ В КУРСІ ШКІЛЬНОЇ БІОЛОГІЇ

2. 1 Структура лабораторних робіт з біології

Шкільний предмет «Біологія» покликаний сприяти формуванню в учнів гуманістичних ідей, екологічного способу мислення, здорового способу життя, формуванню компетенцій, яких потребує сучасне життя.

У шкільній практиці поширені різноманітні методи й засоби навчання, що сприяють активізації творчої пізнавальної діяльності учнів. У першу чергу, заслуговують на увагу інтерактивні методи навчання, які допомагають розвиткові умінь набувати знання, систематизувати їх, використовувати на практиці.

Як свідчить практика, найефективнішим методом залучення дітей до занять біології є проведення біологічних експериментів, дослідів, робота учнів з природними об'єктами.

Важливою складовою навчання біології, формування практичних умінь і навичок є виконання лабораторних робіт. Чинні програми з біології забезпечують практичне спрямування шкільної біологічної освіти; від 25 до 40% навчального часу в різних класах передбачено на проведення лабораторних і практичних робіт [11, с. 5]. Тематика їх підібрана таким чином, щоб учитель мав можливість їх виконати. Але, як свідчить практика, практична складова навчальної програми не завжди виконується. Серед поширених причин можна назвати:

— невміння організувати процес виконання лабораторної роботи;

— відсутність необхідної кількості навчального обладнання;

— небажання вчителя [35, с. 118].

Структура лабораторних робіт являє собою єдність таких складників:

1) актуалізація знань і корекція опорних уявлень;

2) мотивація навчальної діяльності;

3) усвідомлення змісту;

4) самостійне виконання роботи;

5) узагальнення і систематизація результатів;

6) підбиття підсумків [5, с. 163].

Актуалізація і корекція опорних уявлень — досить короткий, але відповідальний етап лабораторної роботи. Виокремлення його в структурі лабораторного заняття як незалежного елементу пояснюється тим, що організація самостійної діяльності учнів у навчанні пов`язана з великими витратами часу. Це призводить до того, що вчитель частину матеріалу змушений подавати оглядово, переносити на наступний урок або включати до домашнього завдання. Тому дуже важливо, щоб зміст лабораторної роботи відповідав навчальному матеріалові виучуваної теми. На цьому етапі вчитель спрямовує увагу учнів на сутність майбутньої роботи. Учні сприймають або повторюють факти, поняття, потрібні для виконання завдання.

Наступний етап — мотивація навчальної діяльності - передбачає ознайомлення учнів з темою, та завданням роботи, її характером. Вчитель пояснює, як підходити до виконання завдань, які результати мають бути одержані; визначає засоби фіксації проміжних і кінцевих результатів, підходи до оцінювання підсумків праці кожного. Залежно від характеру роботи створюється проблемна ситуація.

Відтак учні сприймають і усвідомлюють мету, послідовність своїх дій, аналізують і узагальнюють вихідні положення, на яких ґрунтується завдання, вивчають проблему (якщо вона є), шукають засобів до її розв`язання.

На черговому етапі школярі знайомляться зі змістом завдання, встановлюють, що вони знають, а що потрібно вивчити, які відомі прийоми дослідницької діяльності можна застосувати в цій ситуації. Якщо вчитель не сформулював проблему, учні шукають її в змісті роботи. Якщо виникає потреба, вчитель уточнює план діяльності, а в разі, коли учні натрапляють на серйозні перешкоди в дослідженні, пропонує їм докладну інструкцію і шляхи їх вирішення.

Вчитель спостерігає за перебігом дослідження, точністю виконання завдання, при потребі допомагає учням, спрямовуючи непрямими запитаннями та опосередкованими завданнями їхню роботу в належне русло.

На передостанньому етапі виконання завдання, учні ретельно аналізують результати своєї роботи, систематизують та фіксують їх у зошитах у вигляді коротких висновків.

Підбиття підсумків, якими закінчується робота, вчитель проводить у формі узагальнювальної бесіди, під час якої розглядається кінцевий і проміжний результати дослідження, характерні помилки. Вчитель теоретично обґрунтовує підсумки учнівських досліджень.

Усвідомивши зміст роботи, учні починають її виконувати. Коротко записують свої висновки в зошиті. Вчитель контролює діяльність школярів і коригує її. Складність педагогічного керівництва на цьому етапі передумовлюється неоднаковими здібностями й підготовкою учнів, що визначає різні темпи виконання роботи. Значно впливають на це також вікові та особистісні можливості школярів, особливості їхнього психічного розвитку, різні здатності самостійно розв`язувати проблеми або творчо переносити знання і навички в нові умови. На цьому етапі особливо важливим є рівень пізнавальної активності учнів (як інтелектуальний, так і емоційно-вольовий) передусім такі якості, як воля, вміння ставити перед собою мету та знаходити оптимальні засоби для досягнення її, наполегливість у подоланні перешкод. Усе це вимагає від вчителя індивідуального підходу до учнів, вміння диференціювати їхні завдання.

Коли час, відведений для виконання значної частини роботи буде вичерпаний, вчитель оголошує про перехід до наступного етапу заняття — узагальнення та систематизації. Учні синтезують свої спостереження в загальному висновку, записують його у зошиті. Після цього вчитель в узагальнюючій бесіді перевіряє правильність виконання завдання, виправляє помилки. Він теоретично обґрунтовує результати учнівських досліджень і пов`язує їх з пройденим і наступним навчальним матеріалом.

2. 2 Методика організації та проведення лабораторних занять з біології

Лабораторне заняття -- це заняття, для проведення якого потрібні і лабораторне обладнання, і роздатковий матеріал. Це насамперед, робота з лабораторним обладнанням (звідси і назва). Практична робота -- це заняття, для проведення якого необхідний натуральний роздатковий матеріал, а лабораторне обладнання не потрібне. Урок, на якому проводиться практична робота, є уроком формування практичних умінь і навичок.

Організація лабораторних робіт починається з планування. Вчитель визначає теми, за якими буде їх проводити.

Програми «Біологія 7−11» визначає практичну складову кожного розділу.

7 клас — розділ «Рослини» — включає 15 лабораторних і 4 практичні роботи. Теми робіт мало змінено порівняно з попередньою програмою, але на окремі теми зменшено кількість годин, а на інші - збільшено. 7 клас — розділ «Гриби та Лишайники» — 4 год. на вивчення Грибів, 1 год. на вивчення Лишайників. Є дві лабораторні роботи. 8 клас — біологія Тварини — складається з трьох розділів: «Тварини», «Різноманітність тварин» та «Організми і середовище існування. «

Короткий аналіз програми 8 класу показав, що зміни розподілу навчальних годин порівняно з попередньою програмою невеликі, але з точки зору набуття практичних знань для подальшого життя дуже важливі. Так будова і життєдіяльність тварин вивчатиметься не «про всіх і про все», що на початку курсу для учнів є занадто важким, а на прикладі ссавців, що дітям знайомо і просто, бо кожен другий має собаку, кішку, морську свинку тощо. Відсутня практична робота по вивченню плоских червів, зате під час вивчення членистоногих і молюсків є лабораторні роботи практичного характеру: визначення комах за допомогою визначної картки та вивчення зовнішньої будови та способу руху черевоногих молюсків, це є важливішим, тому що знання і вміння розпізнавати комах та молюсків більше потрібні в житті. Під час вивчення риб та земноводних змінено одну лабораторну роботу — порівняння скелетів земноводних та риб, що для усвідомлення і закріплення знань про особливості відділів скелета різних тварин та ускладнення у зв’язку з виходом на сушу є дуже важливим.

9 клас — Біологія Людини складається з двох великих розділів: «Людина»; «Біологічні основи поведінки людини».

В розділі «Людина» вивчаються всі системи органів організму людини, їх взаємозв'язок, нейрогуморальна регуляція функцій. Ознайомившись з програмою 9 класу, можна сказати, що змінено тематику лабораторних робіт, вони набувають більш практичного характеру і сприятимуть вивченню особливостей власного організму. Так, наприклад, під час вивчення теми «Опора і рух» вводиться нова лабораторна робота: «Втома при статичному і динамічному навантаженні»; «Вплив ритму і навантаження на розвиток втоми». Під час вивчення теми «Кровообіг і лімфообіг» вводяться нові практичні роботи на теми: № 2 «Вимірювання частоти серцевих скорочень і артеріального тиску», № 3 «Реакція серцево-судинної системи на дозоване навантаження», № 4 «Вивчення кровообігу. Зміни в тканинах при порушенні кровообігу». Всі лабораторні роботи, заплановані програмою у 9 класі спонукають до самоспостереження, глибокого аналізу знань і, саме найважливіше, вмінню застосовувати набуті знання на практиці, що учень зможе застосувати і в звичних, і в екстремальних умовах.

Якщо аналізувати біологію у 10−11 класах, вона потребує глибокого пізнання, активного сприйняття учнями і творчої співпраці учня і учителя. Лабораторні роботи вдало охоплюють курс молекулярної біології, цитології, мікробіології, генетики, селекції, ембріології, еволюційного вчення тощо. Без активної і творчої праці учнів буде просто неможливо виконати більшу половину цікавих, ґрунтовно продуманих робіт.

Таке наповнення програми біології у 10−11 класах забезпечить поглиблення і засвоєння учнями життєво необхідних знань, які сприятимуть формуванню світогляду учнів, їх активної життєвої позиції, розвитку їх теоретичного мислення та вмінню застосовувати на практиці здобуті знання.

Отже, в цілому нова програма дійсно має практичне спрямування, вона сприяє формуванню цілісних уявлень про природу, спрощує надмірно складну інформацію і деталізацію, наповнює життєво важливими знаннями і практичними вміннями.

Лабораторні роботи ні в якому разі не повинні бути формальними, тому учитель має добре готуватися до їх проведення. Результати дослідів слід обов’язково аналізувати і пояснювати. Об'єкти досліджень і спостережень добирати з тих, що поширені у даному регіоні.

На учителів біології лягає відповідальність за те, як програму адаптувати до загальноосвітньої школи, як поліпшити матеріально-технічну базу кабінету біології для забезпечення виконання лабораторних робіт. Так учитель біології має стати посередником між учнем, його власним досвідом, який мотивує навчання, підручником. Це дає змогу учителю не перевантажувати урок незрозумілими термінами, надлишком інформації, та прикладами не знайомими учням, а обрати такі форми і методи навчання, такі життєві приклади з опорою на суб'єктний досвід учня, який забезпечить засвоєння програмового матеріалу на високому рівні, а головне буде неодноразово використаний учнями в подальшому житті.

Тема за відведеним на її вивчення часом має допускати організацію лабораторної роботи. Здебільшого на лабораторному занятті вивчають не всі питання, які б розглядав вчитель на уроці якогось іншого типу, а лише одне (рідше два-три). Решта питань учні вивчають самостійно або ж вони переносяться на інший урок. У будь-якому разі вчителеві потрібно використати частину наступного уроку чи то для систематизації матеріалу, який учні опрацювали самостійно, чи для викладання. До того ж на цьому уроці ще потрібно прорецензувати й узагальнити результати роботи. Усе це потребує додаткового часу [29, с. 123].

Наступний етап підготовки до лабораторного заняття — визначення його мети.

Виконання учнями лабораторної роботи передбачає здобуття знань у вигляді фактичного матеріалу; засвоєння основних понять, законів або теорій; формування специфічних, притаманних тільки цьому предметові й тільки цьому виду діяльності вмінь і навичок, що своєю чергою становлять навчальну мету роботи. З іншого боку, лабораторні заняття покликані розвивати мислення учнів, формувати пізнавальну потребу, забезпечувати переростання її в інтерес, у пізнавальну активність аж до досягнення пізнавальної самостійності, сприяти розвиткові волі й наполегливості в навчанні; удосконалювати емоційну сферу особистості; виробляти загальнонавчальні вміння й навики. У цьому полягає розвивальна мета лабораторної роботи.

Практика організації лабораторної роботи засвідчує, що результати будуть більш вагомими, якщо поряд із звичайною корекцією мети роботи вирізнятиметься й провідна дидактична мета, і залежно від неї визначатиметься пізнавальне завдання й дозуватиметься допомога учням з боку вчителя. Це:

1. Набуття нових знань, умінь самостійно оволодівати ними.

2. Закріплення й уточнення знань.

3. Вироблення вмінь застосовувати знання на практиці.

4. Формування вмінь практичного характеру.

5. Формування вмінь творчого характеру [13, с. 94].

Мета заняття є основою для пізнавального завдання, під яким розуміють сукупність вказівок і питань, спрямованих на конкретизацію мети, визначення вимог, умов, засобів і прийомів її досягнення. Саме пізнавальне завдання визначає характер пізнавальної діяльності учнів. Тому відповідно до трьох видів пізнавальної діяльності розрізняють три види завдань:

— перший вид — передбачає репродуктивну діяльність, тобто діяльність за зразком або досить детальною інструкцією;

— другий — має перетворювально-репродуктивний характер (робота за скорочено інструкцією або лише за планом);

— третій — пов`язаний з пошуковою діяльністю (розв`язання учнями за допомогою вчителя або самостійне виконання завдання) [13, с. 104].

В залежності від змісту, обсягу матеріалу, що вивчається, рівня підготовленості класу, наявності обладнання вони можуть проводитися демонстраційно, фронтально або групою. Як правило, вони виконуються на різних етапах уроку й оцінюються вчителем. Оцінки можуть виставлятися як усім учням класу, так і вибірково. Виконання лабораторних робіт тими учнями, які були відсутні на уроці, здійснюється на розсуд учителя.

Фронтальне проведення лабораторних робіт особливо доцільне при вивченні складного матеріалу, за умови недостатнього рівня оволодіння учнями методами спостереження, дослідницької роботи. Таку форму організації доцільніше використовувати при виконанні перших робіт із учнями 6-х класів. Наприклад, першу лабораторну роботу «Виготовлення тимчасових препаратів. Будова рослинної клітини» доцільно розпочати з перевірки засвоєння учнями будови та правил користування мікроскопом, повторити правила техніки безпеки. Далі - розповісти та продемонструвати учням як виготовляються препарати і проконтролювати виготовлення їх учнями. Лише після цього можливо переходити до розгляду під мікроскопом препаратів. Варто поцікавитись, що учні побачили на препаратах, спрямувати їх на пошук клітинної стінки, ядра (у залежності від об'єкта — хлоропластів). Завершується робота замальовуванням побаченого та відповідними висновками [23, с. 45].

Виконання роботи групами дозволяє повноцінно виконувати лабораторні роботи в умовах недостатньої кількості обладнання.

Поруч із традиційним підходом до організації лабораторних робіт, існує, так званий, проблемно-пошуковий підхід. При його застосуванні вчитель знайомить учнів із проблемою і пропонує їм самостійно обрати шляхи її вирішення, обґрунтувати гіпотезу, скласти план дослідження. Такий підхід, безумовно, є більш дієвим, але потребує більше часу і підготовчої роботи вчителя.

Необхідні для виконання робіт біологічні об'єкти можливо заготовити під час літньої практики — гербарні зразки рослин, колекції комах, плодів тощо. Багато робіт можливо виконувати на об'єктах, які оточують учнів у повсякденному житті - кімнатні рослини, водні рослини з акваріуму (елодея), пеніцил та мукор, яких дуже легко виростити в домашніх умовах, дріжджі, плодова мушка дрозофіла, різноманітні фрукти та овочі тощо[26, с. 41].

Як виняток, окремі роботи можливо замінити проведенням демонструвань. При цьому важливо залучити до обговорення отриманих результатів всіх учнів класу.

Лабораторні роботи можна використовувати не лише як засіб формування в учнів певних умінь і навичок. Вони також можуть застосовуватися й для ілюстрації вивчених властивостей і закономірностей (наприклад, розв’язання задач з генетики, побудова варіаційного ряду та кривої тощо), систематизації та повторення вивченого матеріалу (визначення покритонасінних рослин тощо), вивчення нового (будова насіння, дощового черв’яка тощо), закріплення та перевірки засвоєння знань та вмінь учнів (розв'язання задач з молекулярної біології, екології, надання першої допомоги при зупинці дихання тощо).

Доцільно також розширювати тематику лабораторних робіт. Так, наприклад, вивчення різноманітності листків чи квіток, безперечно, доцільніше розпочати з роботи учнів із природним матеріалом — живими або засушеними листками чи квітками рослин. Традиційне оформлення таких робіт в учнівських зошитах займає більше часу ніж сама робота, тому здійснюється на розсуд учителя. Також варто зазначити, що найпростіші лабораторні роботи учні здатні виконати вдома, в якості домашнього завдання.

Лабораторні заняття мають певну кількість структурних одиниць:

— інструктаж;

— проведення роботи;

— оформлення результатів [14, с. 37].

І. Інструктаж із техніки безпеки та правила користування лабораторним обладнанням.

З останніми слід ознайомлювати, починаючи з 6-го класу. Їх необхідно повторювати кожний урок, поки вони не перейдуть у стійкі вміння, а потім у навички.

Найпростіший: «Роби, як я, роби разом зі мною» -- цей вид інструктажу треба застосовувати в 6−7-х класах, коли діти ще не мають умінь і навичок роботи з лабораторним обладнанням [14, с. 58].

Інструктивна картка -- найскладніший вид інструктажу, однак найефективніший. Використання інструктивних карток забезпечує диференційований підхід за рівнями завдань, які повинні мати різну складність.

II. Проведення лабораторного заняття. Якщо вчитель використовує прості види інструктажу, він, зрозуміло виконує роботу разом з учнями. Якщо учні працюють з інструктивною карткою, учитель не залишається бездіяльним, а слідкує за технікою безпеки, правилами роботи з лабораторним обладнанням, у разі виникнення ускладнень допомагає подолати інтелектуальні труднощі.

Учитель на лабораторному занятті повинен бути максимально уважним.

III. Оформлення.

Спосіб оформлення лабораторних занять залежить від змісту:

— таблиця;

— колекціонування;

— розшифровування німих таблиць;

— запис спеціальної термінології;

— малюнок (якщо більше ніяк не можна).

Висновок -- це результат, до, якого учень має прийти у процесі виконання роботи. Якщо робота має фізіологічний характер, то висновок є обов’язковим. Висновок у 6−7-х класах можна робити у вигляді біологічного диктанту [14, с. 67].

2.3 Оцінювання лабораторних робіт

За основу оцінювання лабораторних робіт прийнято брати систему оцінювання розроблену методистом В. Паламарчуком. У його системі оцінювання 11−12 балів відповідають такому рівню, коли учень досконально опанував і використовує в пошуковій роботі найголовніші прийоми розумової діяльності: аналіз, порівняння, узагальнення емпіричне й теоретичне.

9−10 балів: учень оволодів розумовими вміннями, що відповідають оцінці 11−12 балів, але теоретичне узагальнення може робити лише з допомогою вчителя.

7−8 балів: учень опанував прийомами розумової діяльності, але може їх використовувати лише з допомогою вчителя і за зразком.

5−6 балів: учень частково оволодів прийомами розумової діяльності і може цю частковість реалізувати сам.

3−4 бали: учень лише у окремих аспектах зрозумів сутність прийомів розумової діяльності і може їх застосовувати лише в окремих випадках.

Необхідно підкреслити, що кінцевий результат заняття — висновки та фіксовані проміжні результати ще не віддзеркалюють усієї повноти пізнавальної діяльності учнів під час виконання лабораторних робіт. Вчителя повинно цікавити і виявлення емоційно-вольової активності школярів. На відміну від інтелектуальної активності, що визначається перевіркою робіт, емоційно-вольову активність виявляють безпосереднім спостереженням за діяльністю учнів. До основних показників емоційно-вольової активності належать:

1) реакція на завдання;

2) інтенсивність роботи учнів;

3) зосередженість їхньої уваги;

4) прагнення до самостійності;

5) швидкість переключення з одного виду діяльності на інший;

6) емоційні вияви під час виконання роботи, що відображаються в бажанні довести справу до кінця [18, с. 20].

Один з найважливіших показників активності - прагнення до самостійності у виконанні завдання.

Таким чином, наявність 5−6 ознак емоційно-вольової активності означає високий її рівень; 3−4 ознак — середній, 1−2 ознак — низький.

Поєднання в оцінці результатів перевірки робіт учнів з результатами спостережень за їхньою учбовою діяльністю дає можливість вчителю виставити об`єктивну оцінку, а водночас виявити мотиви навчання школярів та тенденції розвитку їхньої активності.

Плануючи лабораторну роботу, учитель повинен продумати, якими завданнями буде доповнена інструктивна картка, щоб її виконання було різнорівневим. Знайомлячись з інструктажем, як провести й оформити лабораторну роботу, учень для себе повинен з’ясувати, що йому необхідно зробити щоб його навчальні досягнення можна було оцінити на високий, середній, достатній чи початковий рівень.

Поточне оцінювання не є обов’язковим, проте, беручи до уваги його важливі функції (навчальну, діагностично-корегуючу, стимулюючу, виховну та інші), учитель може здійснювати його, враховуючи психологічні властивості учнів.

Більшої ваги набуває не здійснюване час від часу оцінювання окремих фрагментарних досягнень учня, а його системні знання, уміння, навички, компетенції, власне досвід творчої діяльності учнів, їхнє емоційно-ціннісне ставлення до навколишньої дійсності.

ВИСНОВОК

На сучасному етапі розвитку України як самостійної держави мета біологічної освіти полягає у формуванні особистості, яка розуміє життя як найвищу цінність, може свідомо оцінити і розв’язати проблеми, що постають нині перед конкретним індивідуумом, його оточенням і людством взагалі. Сформувати таку особистість можливо тільки за умов комплексного навчання, у якому раціонально поєднуються усі відомі методи навчання і активно використовується самостійна робота учнів з натуральним матеріалом.

Лабораторна робота, як форма організації навчання, найбільш повно реалізує розвиваючі задачі навчання. Вона сприяє формуванню вмінь і навичок учнів, учить їх планувати свою діяльність і здійснювати самоконтроль, ефективно формує пізнавальні інтереси, озброює різноманітними способами діяльності.

На такому занятті специфічна діяльність вчителя спланувати роботу учнів заздалегідь. Він здійснює оперативний контроль, робить допомогу, підтримку і вносить корективи в їхню діяльність. Підводячи підсумок роботи, педагог сприяє формуванню в учнів адекватної самооцінки і відповідного відношення до вчителя.

Кожен педагог, який проводить лабораторне заняття, повинен знати, що кожне заняття має такі основні цілі: освітню, виховну і розвиваючу. Тобто на лабораторному занятті учень повинен не лише засвоїти певні теоретичні знання і перевірити їх на практиці, а й розвивати мислення, логіку, увагу, творчі здібності. Вчитель має докласти всіх зусиль, щоб у своїх учнів стимулювати потребу у формуванні відповідальності і соціальній комунікації.

Значення і необхідність лабораторних робіт з біології заперечувати важко. Однак, як показує масова педагогічна практика більшість з них проводяться репродуктивно фронтально в кінці уроку на етапі закріплення знань, іноді навіть без відповідного обладнання, і тому, не дивлячись на значні засоби і час, витрачений на ці роботи, їх реальний внесок до навчального процесу явно недостатній.

Організація самостійної роботи учнів на лабораторних заняттях — справа надзвичайно складна і вимагає від вчителя творчого застосування різноманітних дидактичних прийомів, що сприяють залученню учнів до цього виду діяльності:

диференційованого підходу до учнів у процесі проведення лабораторних робіт на основі вивчення рівня їх початкової підготовки;

диференціацію лабораторних робіт на роботи репродуктивного характеру, репродуктивно-дослідницького і дослідницького;

поступове збільшення в завданнях до лабораторних робіт елементів дослідження.

В зв’язку з тим, що особливі складності в проведенні лабораторних робіт з біології спостерігаються у старших класах, можна проводити лабораторні роботи при вивченні нового матеріалу з використанням частково-пошукового, проблемного і дослідницького методів. Кожний учень повинен мати завдання, яке відповідає його можливостям, і самостійно працювати над його виконанням, хоча об'єкти дослідження можуть бути у всіх однакові. Особливу увагу потрібно звернути на формулювання висновку до роботи, який повинен бути стислим і змістовним підсумком роботи.

Вдосконалення форм проведення лабораторних робіт в умовах підвищення долі самостійної діяльності школярів сприяє гармонійному сполученню дидактичних принципів, спрямованих на розвиток активності, самостійності, творчого підходу, а також науковості і глибини, обумовлених змістом роботи. Усе це у підсумку обумовлює підвищення рівня навчально-пізнавальної діяльності учнів і формування творчого стилю мислення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Батышев С. Я. Профессиональная педагогика. — М.: Ассоциация «Профессиональное образование», 1999. — 904 с.

2. Бинас А. В. Биологический эксперимент в школе. — М.: Просвещение, 2000. — 192 с.

3. Богданова О. К. Сучасні форми і методи викладання біології в школі. — Харків: Основа, 2003. — 80 с.

4. Богоявленская А. Е. Активные формы и методы обучения биологии: Растения. Бактерии. Грибы. Лишайники. — М.: Просвещение, 1999. — 192 с.

5. Верзилин Н. М. Общая методика преподавания биологии. — М.: Просвещение, 2001. — 382 с.

6. Верзилин Н. М. Основы методики преподавания ботаники. — М.: Наука, 2003. — С. 7−36.

7. Гладюк Т. В. Біологія. Хімія: Інтегровані заняття. — Тернопіль: Підручники і посібники, 1999. — 84 с.

8. Голобородько Є.П. Загальні питання інтерактивного навчання: Досвід впровадження. — Херсон: Олді- Плюс, 2000. — С. 3−7.

9. Гончар О. Д. Форми і методичні прийоми навчання біології в 7 класі. — К.: Генеза, 2001. — 112 с.

10. Горяна Л. Г. Методика організації роботи учнів з підручником у процесі навчання біології// Хімія. Біологія. — 2003. — № 20. — С. 1−20.

11. Доповідна записка «Про стан та перспективи розвитку біологічної освіти в Україні"// Біологія. — 2006. — № 6. — С. 4−8.

12. Жуков Г. Н. Основы общей и профессиональной педагогики: Учебное пособие. — М.: Гардарики, 2005. — 382 с.

13. Зверев И. Д. Воспитание учащихся в процессе обучения биологи. — М.: Наука, 2004. — 247 с.

14. Калинова Г. С. Методика обучения биологии: 6−7 кл.: Растения. Бактерии. Грибы. Лишайники: Пособ. для учителей. — М.: Наука, 1999. — 224 с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой