Маргарет Тетчер та її політика в історії Великобританії

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
История


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

План

Вступ

Розділ І. Дитинство М. Тетчер

Розділ ІІ. Початок політичної кар'єри. Одруження. Сім'я

§ 1. Обрання до парламенту

§ 2. Соціально-економічне становище Британії у 1970-х роках і обрання М. Тетчер лідером консервативної партії

§ 3. Перемога консерваторів на парламентських виборах 1979 року. Перший строк прем'єрства.

Розділ ІІІ. Соціально-економічна політика урядів М. Тетчер. Зміни у ролі держави в економічному житті країни:

§ 1. Другий строк прем'єрства

§ 2. Уряд і профспілки, шахтарський страйк 1984 — 1985 рр.

§ 3. Ольстерська криза;

§ 4. Наслідки заходів консерваторів для економіки країни та її населення

Розділ ІV Зовнішня політика урядів М. Тетчер

§ 1. Британсько-американські відносини

§ 2. Війна за Фолклендські острови

§ 3. Британсько-радянські відносини

РозділV. Відставка М. Тетчер

Висновки

Література

Вступ

Ім'я М. Тетчер увійшло в історію. Багато сторінок літопису другої половини ХХ століття будуть, безсумнівно, присвячені її політиці, її впливу на розвиток подій в Британії, Європі і в цілому світі. В сучасній політичній історії Великої Британії не було і немає, мабуть, іншого імені, котре викликало б стільки суперечок і протиріч, часто взаємовиключних суджень, як ім'я Маргарет Тетчер. Але навіть її політичні опоненти змушені були визнати неординарність її особистості і те, що вона зуміла накласти на суспільно-політичне життя країни глибокий відбиток.

Жодному англійському прем'єру, навіть У. Черчіллю, при житті не приділялося стільки уваги, скільки їй. Ні про одного англійського прем'єра не було таких розбіжностей в увазі - від самих захоплених до самих негативних. Одні, хоча і не люблять її, але ставляться до неї з повагою, вбачаючи в ній одного з видатніших політиків сучасності, інші ненавидять її, вважають доктринером та демагогом.

Протягом більше чотирьох десятиліть їй незмінно були супутні оцінки «перша», «вперше», «ніколи до неї», «ніколи раніше» і т. і. Перша жінка — голова консервативної асоціації студентів у найвідомішому університеті Англії - Оксфордському. Ніколи за всю історію країни жінка не була лідером опозиції ЇЇ Величності. Нарешті - перша жінка прем'єр-міністр не тільки за всю історію Європи. Протягом Х Х століття ніхто в країні - ні консерватор, ні ліберал, ні лейборист — не займав цю посаду три рази підряд. І взагалі, протягом більше півтора століття, жодний англійський політик не був прем'єр-міністром так довго — майже 12 років — як Маргарет Тетчер.

Мета полягає в розкритті процесу формування й реалізації принципів зовнішньої та внутрішньої політики урядів М. Тетчер та новому висвітленні наслідків курсу британських консерваторів у 1979−1990 роках. Досягнення зазначеної мети вимагає постановки і розв’язання таких дослідницьких завдань:

-дати загальну характеристику формуванню передумов приходу М. Тетчер до влади;

-проаналізувати шляхи формування основних засад і принципів політики урядів М. Тетчер;

-з'ясувати механізм реалізації політичного курсу країни;

-показати наслідки реалізації визначених політичних принципів урядів М. Тетчер.

Актуальність теми. М. Тетчер дала ім'я цілій епосі і це не можеть відкидати навіть ті, хто негативно до неї ставився. Тетчеризм — унікальне явище вже тому, що це єдиний «-изм» створений від імені британського прем'єр-міністра. Саме з цих причин вона та її діяльність викликають постійне зацікавлення у політологів, економістів, журналістів, і істориків, саме тому дослідженню її діяльності присвячена велика кількість праць. Серед них складно знайти однакові точки зору. Сфера активної дипломатичної діяльності Великої Британії охоплює багато регіонів і частин світу, тому кожен англійський уряд виробляє визначені принципи взаємодії з великими державами і розвиненими капіталістичними країнами, і з членами Співдружності націй.

В 1979 році прихід консервативного уряду на чолі з М. Тетчер до влади у Великобританії ознаменував початок структурної перебудови господарства. Англія була піонером цієї перебудови.

Таким чином, перебудова М. Тетчер являється однією з моделей перебудови господарства, зовнішньої політики, і це встановлює актуальність її практики.

Про політиків судять, перш за все, за результатами їхньої діяльності. І в майбутніх визначеннях ролі Тетчер не останнє місце займе оцінка «тетчеризму» та його результатів. Але навіть якщо практичні результати англійського «економічного дива» інколи перебільшують, то, безсумнівно, що Тетчер ввела в країні новий дух підприємництва, дала Британії кращу економіку, краще керівництво, хоча одночасно і посилила соціальне розмежування в країні. Тетчер зробила для Британії більше, ніж багато інших британських прем'єрів, вона захищала інтереси країни на міжнародній арені мужньо і не уклінно.

Тетчер — натура владна. Її розум, сила, неабиякий інтелект — все було протягом багатьох років віддане державній політичній діяльності. Її головна пристрасть — спілкування з сильними натурами на політичній сцені.

Сама Тетчер пишалася своєю постійністю і не раз повторювала, що «не робить повторень у зворотному напрямку», тобто не змінює своїх поглядів. Однак, це не зовсім так. Як справжній великий політик, вона не стояла на місці і, твердо дотримуючись своїй основних принципів, з часом змінювала погляди й оцінки. Прикладом тому може бути її ставлення до Радянського Союзу. На початку свого прем'єрства вона приєдналася до оголошеного Рейганом «хрестового походу проти комунізму», тобто проти Радянського Союзу, розділяючи думку про СРСР як про «імперію зла». Але вона ж перша серед політичних діячів Заходу оцінила величезне значення змін в СРСР і підтримала перебудову. Навіть залишивши посаду прем'єра, Тетчер не покинула політичну арену.

Тетчер стала відома усьому світу як послідовний і безпристрасний боєць з соціалізмом. Саме після того, як наприкінці 70-х років Маргарет Тетчер заявила про свою жорстку політику по відношенню до Радянського Союзу, її почали називати «залізною леді». Тетчер прийшла до влади, коли в країні царювали соціалістичні ідеї. Вони просякли англійське суспільство настільки, що консерваторів порівнювали із зламаними гальмами у машині, що мчить у «світле майбутнє». На ринку праці умови диктували всесильні ліві профспілки, вони перешкоджали закриттю збиткових шахт та інших нерентабельних підприємств. «Шантаж уряду, а не зростання продуктивності праці був приводом для підвищення заробітної платні», — так писав про цей час один з британських журналістів. Один із консерваторів на конференції партії так пояснив успіхи Британії у 80-ті роки: «Англія володіє двома скарбами: один з них — нафта, інший — Маргарет Тетчер».

Аналіз історіографії. Даний образ присвячений працям англійських і американських політиків, котрі вийшли у світ в основному у другій половині 80-х років. Серед них видання біографічного жанру, праці, присвячені аналізу окремих аспектів політики Тетчер, а також її ролі в житті сучасної Великої Британії. На відміну від деяких державних діячів Тетчер не написала жодної монографії чи статті, де викладала б своє ідейне кредо і політичну стратегію. За своє довге політичне життя вона сказала багато промов, в котрих містилися й узагальнювалися принципи, котрі лежать в основі її світогляду і політики.

У радянській та пострадянській літературі проблеми політики урядів М. Тетчер в 1979—1990рр одержали недостатнього висвітлення. Більшість наукових праць з цієї тематики вийшла ще в період правління М. Тетчер та існування СРСР. Дослідження істориків за радянських часів діяльності консерваторів на політичній арені мали ідеологічний характер, а тому вимагали критичного до них ставлення.

Серед провідних англо знавців у сучасній російській історіографії значне місце посідають Є.С. Хесін, С. П. Перегудов, О. А. Громико, Н. М. Степанова, Г. С. Остапенко, Н.К. Капітонова. Змістовний аналіз літератури про діяльність М. Тетчер та очолюваних нею урядів характерний для праць російських дослідників В. Деніскіної, В. Попова, О. Галкіна та В. Завражина. Окремі напрями внутрішньої політики М. Тетчер, її вплив на соціально-економічну ситуацію в країні предметно вивчає група дослідників, що подекуди стоять на протилежних позиціях, особливо у визначені глибини реформ в економічній та соціальній сферах, а також рівень їхньої ідеологічної обгрунтованості. З огляду на це відомий англійський політолог Є. Гембел поділяє інтерпретаторів політики Тетчер на дві категорії: скептиків та радикалів між якими існує чимало розходжень. Але усіх їх на його думку, об'єднує одностайність в оцінці реалізму діяльності урядів М. Тетчер.

У своїх наукових дослідженнях більшість вітчизняних англо знавців порушували тільки питання соціально-економічного становища Великої Британії у 80-ті рр. ХХст. Джерела формування і розвиток англійського консерватизму детально розроблялися ще в радянський період українським ученим В. О. Горбиком, наслідки політики «тетчеризму» для соціально-економічного становища Британії знайшли свої відображення в роботах А. Ф. Трубачука. Велику увагу сучасні українські історики приділяють вивченню діяльності британських профспілок їх взаємин з державою з представниками приватного бізнесу у 80-ті роки. С. П. Горлянський, С. Г. Головко І.А. Єремєєва у своїх дисертаційних дослідженнях досить докладно проаналізували англійський досвід зміни ролі профспілок у нових суспільно -політичних умовах.

Новітнім дослідженням з історії Великої Британії 80-х років ХХ століття в сучасній історіографії є дисертація О. С. Черевко. Це дослідження присвячене, насамперед, особистості М. Тетчер та її реформаторська діяльність на посаді прем'єр-міністра. Автор розглядає реформи англійського уряду у 80-ті роки через призму політичної діяльності М. Тетчер, а також досліджує явище «тетчеризму» у контексті концептуальних засад британського консерватизму. При цьому О. С. Черевко у своїй дисертації не аналізує діяльність англійського прем'єр-міністра на міжнародній арені та її вплив на зовнішньополітичний курс Великої Британії в 1979—1990 роках. В цілому на сучасному етапі розвитку як зарубіжної, так і вітчизняної історіографії можна констатувати досить суттєве зниження активності у вивченні політики урядів М. Тетчер, що дає підстави для проведення наукових досліджень з цієї теми.

Розділ І. Походження М. Тетчер та формування її особистості.

Маргарет Робертс народилася 13 жовтня 1925 року в старовинному місті Грентемі в графстві Лінкольншир в Англії. Це було невелике місто. Маргарет походить із сім'ї, що належить до дрібної буржуазії. Цим пояснюється той факт, що важливими елементами ідеологічної концепції «тетчеризму» стали проголошене консерваторами повернення до вікторіанських моральних цінностей: поваги до сім'ї та релігії, закону і порядку, ощадливості, охайності, працелюбства, самостійності і т. і.

1. Замятин Л. М. Тэтчеризм // Международная жизнь. — М.: Знание. 1989. — № 6. — С. 54. Маргарет була другою донькою в сім'ї. Її батько — бакалійник, в 12 років покинув школу і присвятив себе практичним справам. Матір — кравчиня за фахом. Походження Маргарет не було характерним для людей, котрі займали пости в партії торі. Але саме батькові життєві принципи, що спирались на працелюбство, старанність і відчуття громадського обов’язку, відіграли вирішальну роль в її піднесенні в політиці. «Я майже в усьому зобов’язана своєму батькові», — зізнавалася потім Маргарет.2. WWW. Britanika. com/ Search: Thatcher Margaret/

З матір'ю у Маргарет контакт був утрачений рано. «Я дуже любила її, але після того, як мені виповнилося 15 років, нам більше ні про що було говорити, — згадувала пізніше Тетчер. — Це не її провина. Вона була поглинута турботами, весьчас сиділа вдома».3. Воскобайников Д. Маргарет Тэтчер// Эхо планеты. — М., 1989. — № 24. — С. 18.

Жили Робертси скромно в атмосфері працелюбства і побожності. Дітям змалку прищеплювали почуття обов’язку і відповідальності - по відношенню до церкви, сусідів. Батько Ельфред Робертс крім торгівлі активно займався справами місцевої ради, був одним із заступників мера, а потім і мером міста. Крім того, він був методичним проповідником. У неділю, коли лавка була зачинена, вся сім'я Робертс ходила до церкви. У церкву ходили три рази: вранці, вдень і ввечері. Цей день цілком був відданий богу, релігійним обговоренням і дискусіям. Не дозволялось навіть читати газети, тому недільні газети не виписувалися й не купувалися, і, вже зрозуміло, не було питань про те, щоб дівчата могли запросити кого-небудь із своїх одноліток пограти. Так що пограти, шити чи в’язати сестрам не дозволялось — кожна хвилина була присвячена богу та церкві.4. У місті, в значній мірі, дякуючи зусиллям Ельфреда Робертса — радники магістрата міста, в неділю були зачинені всі кінотеатри і кожного разу, коли підіймалися питання про те, щоб по недільним дням були відчинені парки, басейни та інші спортивні чи звеселяючі заклади, Е. Робертс голосував проти. — В. И. Попов. Маргарет Тэтчер: человек и политик. — Мн.: Прогресс. 1991. — С. 33. «Вже з юнацьких років в її житті увійшло не тільки поклоніння перед провінційним укладом, але й прагнення вирватись з нього, вийти у велике життя».5. Jenkins P. Trs. Thatcher’s Revolushion. Lnd. 1987. p. 84. Маргарет та її старша сестра Мюріел зростали майже в спартанській обстановці. Опісля, коли Маргарет стала прем'єр-міністром, вона скаже: «Саме те, чому я навчилась у маленькому містечку, у дуже скромному будиночку, допомогло мені перемогти на цих виборах».6. Воропаева О. Маргарет Т этчер. — Мн.: ООО «Кузьма». 1998. — С. 10.

Батько вважав, що вільний від роботи час доньки мають приділяти своєму розвитку — читати, ходити на лекції до місцевого університету. «Мій батько вважав, що життя — річ серйозна. Не можна сидіти без справи — такий був у нього головний девіз. Життя він розумів як притчу про десять талантів. Якщо у вас є здібності, то закопувати їх у землю — великий гріх. Ваш обов’язок — поліпшити свою долю, приклавши максимум власних зусиль, змагаючись із іншими», — так говорила про нього Маргарет.

Біографи Тетчер люблять розписувати, в яких важких умовах жила сім'я: квартира не мала ніяких зручностей, батькам важко було навіть внести плату за навчання (13 фунтів за рік), коли Маргарет вступила до школи у Грентамі. Такого роду історії популярні в різних країнах, наприклад, в Америці, про кандидатів у президенти. Це начебто додає популярності лідерам в очах простих виборців, наближає їх до простого народу. Насправді сім'я Робертів не була бідною. Більш того, з кожним роком вона ставала все багатшою. По-перше, як призналася Маргарет, у них була дуже велика крамниця, вона мала декілька відділів, в тому числі відділ кондитерських виробів, відділ по продажу цигарок і тютюну, поштовий відділ; штат крамниці потім збільшили до п’яти осіб. По-друге, батьки зуміли найняти для Маргарет вчителя музики, а потім, перед вступом до університету, і вчителя латини. Під час війни, коли Е. Робертс купив другу крамницю, справи в них в умовах дефіциту і розподілу продуктів пішли ще краще. В сім'ї ставили собі за мету накопичувати гроші, не витрачати їх даремно. Цьому вони вчили і своїх доньок. Батько говорив їм: «На моїй першій роботі я заробляв 14 шилінгів на тиждень, 12 віддавав господарці мебльованих кімнат, де мешкав, один витрачав на себе і один заощаджував». 7. Денискина В. И. «Политический портрет М. Тетчер». — Мн. 1991. — С.7.

Маргарет навчилася з дитячих років економити і ті гроші, котрі їй давали на шкільні обіди (молоко), вона зберігала, щоб покласти в банк і ніколи, як вона зізнавалась, в неї не виникала думка купити на відкладені гроші іграшку чи що-небудь з одягу.8. Попов В. И. Маргарет Тэтчер: человек и политик. — М.: «Прогресс». 1991. — С. 33. Сім'я була дуже бережливою не дозволяла собі тратити зайвий пенс до тих пір, поки це було абсолютно необхідно. Як пише один з біографів Тетчер: «Не бідністю, а амбіціозністю і прагненням до накопичування пояснюються дії Тетчер».9. Солмин А. М. Политический портрет М. Тэтчер. — М.: Наука. 1982. — С. 10. Батько Маргарет намагався свої погляди передати і донькам: «Треба працювати, щоб заробляти собі на життя, ніколи не можна

виходити з себе на людях, ніколи не говорити про свої промахи і невдачі, ніколи не йти за натовпом, не боятись відрізнятись від нього, а коли необхідно — повести його за собою. 10. Попов В. И. Маргарет Тэтчер: человек и политик. — М. Прогресс. 1991. — С. 34.

Маргарет (чого не можна сказати про її сестру) дуже добре засвоїла його науку. Прищеплені їй з дитинства рішучість і дух суперництва в подальшому не раз допомагали їй в політичній кар'єрі.

Відчуваючи недостатність особистої освіти, батько віддав Маргарет у найкращу школу міста. У 1930 році вона вступила до загальноосвітньої школи графства в передмісті Хантінг- Тауер.

Відрізняючись особистою наполегливістю і серйозністю, Маргарет дуже відрізнялась від своїх однолітків. Більш того, вона завжди вважалась старшою за них: її строгість та висока вимогливість до себе і оточуючих відокремлювали її від решти. По суті, в неї не було шкільних подруг, хоча вона і намагалась їх завести. Багато хто вважав її дуже самовпевненою, а деякі однолітки називали навіть задавакою. Біографи Маргарет розповідають, що коли їй було 9 років, вона стала переможницею на конкурсі віршів. Коли вчителька поздоровила її, сказавши: «Тобі пощастило, Маргарет», — та заперечила: «Чому пощастило? Я перемогла заслужено!» 11. Денискина В. И. Политический портрет М. Тэтчер. — М. 1991. — С. 10.

Маргарет росла дуже зацікавленою. Вечорами вона навмисно опускалася у лавку батька, щоб послухати його розмови з друзями про політику. Важко встановити, Маргарет народилась чи стала політиком. За своїм зізнанням майбутнього лідера консервативної партії, вона з самого дитинства відчувала, що політика у неї в крові.

З раннього віку — вже в 10 років — Маргарет приймала участь у виборчій кампанії Робертси активно підтримували кандидата від партії консерваторів. Маргарет тоді виконувала роль зв’язної, розносила документи консервативної партії. Тим самим вона займалась й на місцевих виборах. Вона сама згодом згадала, що саме в 30-ті роки почала «приєднуватись до політики» у зв’язку з окупацією Австрії Німеччиною. «У ті роки я почала розбиратися у політиці, питаннях війни та миру, підйому фашизму і погрозах силам демократії», — говорила вона. 12. Попов В. И. Маргарет Тэтчер: человек и политик. — М.: Прогресс. 1991. — С. 37.

Рано прокинувся в ній інтерес до публічних виступів. «Вона набагато раніше своїх шкільних подруг навчилась висловлювати свої думки, вірно підбирати слова», — свідчив її друг дитинства. «Людина просто зобов’язана говорити правильно», — говорила вона батьку, звернувшись до нього з проханням про сплату навчання. 13. Огдэн К. Мэгги. Интимный портрет женщины у власти. // Иностранная литература. — 1991. — № 4. — С. 150.

Вона любила зустрічі із знаменитостями, що заїжджали до школи, перш за все політиками, охоче вступала з ними в розмову, задавала питання. Вона рано почала брати участь у шкільному дискусійному клубі (і це також, мабуть, було в неї від батька, який, за словами його сучасників, був дуже добрим оратором). Але не школа її дитячими радощами, задоволеннями і розвагами, а дім був в її юнацькі роки центром її життя, і саме сюди вона прямувала після уроків. Про її дитячі роки можна було б сказати, що це було дитинство без дитинства. 14. Попов В. И. Маргарет Тэтчер: человек и политик. — М.: Прогресс. 1991. — С. 38.

Коли у вересні 1939 року почалась друга світова війна, Маргарет було 13 років. Війна подіяла на неї дуже сильно. Не дивлячись на те, що Грентем був дуже маленьким містечком, він значно постраждав від бомбардувань. В ці роки Маргарет дуже перейнялася духом патріотизму. Тоді вона усвідомила всю важливість захисту Вітчизни від ворога. Як відмічають біографи, війна зміцніла її політичні погляди як консерватора.

Коли закінчилась війна, Маргарет було неповних двадцять років і до цього часу вона сформувалась як впевнений консерватор.

Останні роки навчання в школі поставили перед Маргарет питання про майбутню кар'єру. Деякий час вона мріяла стати актрисою. Але це захоплення швидко пройшло. Маргарет вирішила вступити до університету. Вона хотіла вивчати хімію На це рішення вплинула думка вчителя школи, котрий викладав хімію дуже цікаво і захопив Маргарет. Але вона доволі швидко пожалкувала про свій вибір, що було для неї не характерно. Вона захотіла стати юристом. Однак згодом один з приятелів батька, що був юристом, але потім отримав освіту фізика, сказав їй, що вона зможе зробити так само. Якщо її перша освіта буде науковою, то це тільки допоможе їй в отриманні другої освіти — юриста. Маргарет ця думка прийшлася до душі і вона продовжила вчити хімію. Обрала вона Оксфордський університет.

Амбіційності Маргарет було не позичати і вона поділилася своїми планами з директором школи. Поряд із Семервілл-коледжем, одним з найстаріших жіночих коледжів Оксфорду, вона, на всяк випадок, подала заяву в державний Ноттінгемський університет. В решті решт вона була прийнята в обидва ці заклади і вирішила продовжувати навчання в Оксфорді.

Тетчер відразу активно включається в університетську асоціацію консерваторів. Вона, звичайно, хотіла б вступити до Оксфордського союзу консерваторів, але на той час в союз не приймали жінок.

Почала вона займатись в жіночому Семервілл-коледжі. Навчалась вона добре, як все, що вона робила, але без особливого ентузіазму. Її викладачі, котрі бачили, що її значно більше хімії приваблює політика, і не вимагали від неї більшої зосередженості, змирившись з тим, що першокласного вченого-хіміка з неї не буде. Ще в школі вона зрозуміла, що хімія не її покликання і захопилася правом.

Тетчер отримала вищу освіту з науковою ступінню бакалавра з хімії у 1947 році і поступила на роботу в якості наукового робітника, що проводив хімічні дослідження целулоїдних пластмас в Менінгтоні, графства Ессекс. Її наступне пересування по роботі було вже обмовлене: дослідження спечення наповнювачів для «J.P. Lions» в Хамерворті, в Лондоні. Вона — єдиний прем'єр-міністр в Британській історії, яка мала вищу освіту по природничим наукам. Її кар'єра хіміка була короткою, оскільки серце належало політиці і закону.

Розділ ІІ. Політична кар'єра перед Даунінг Стріт 10.

В Оксфорді Тетчер сформувалась як політичний діяч-консерватор. Вона дуже активно брала участь в роботі консервативної асоціації, віддаючи їй весь вільний час і вже у 1946 році її обрали президентом асоціації. Це був старт її активної політичної кар'єри і перший успіх на цій ниві. «З тієї пори політика представляє головний інтерес у її житті, а професія хіміка все менше задовольняє її». 15. Перегудов С. П. Маргарет Тэтчер. // Вопросы истории. — 1988. — № 10. — С. 61. Успіх тим більше знаменуючи, що асоціація раніше ніколи за всю історію свого існування не обирала керівником жінку. М. Робертс була першою на цій посаді. Про свої студентські роки вона потім сказала так: завжди була для мене потужним магнітом, мене завжди до неї тягло". 16. Денискина В. И. Политический М. Тэтчер. — М.: Наука. 1982. С. 51.

Потім це слово «перша» в її політичному житті буде повторюватись неодноразово: перша жінка-кандидат в парламент в своєму виборчому окрузі, перша жінка — лідер партії, перша жінка — прем'єр-міністр, перша жінка, яка керувала воєнними діями країни і т і. Але «першенству» 1946 року було для неї особливо важливим. Ця посада відкрила для неї великі можливості вийти на широку політичну сцену, піти в парламент.

Роки в університеті загартували Маргарет як політичного діяча і борця. У 1946 році вона як президент асоціації вперше була на конференції консервативної партії, де слухала промову Черчилля, що призвела на неї велике враження. Це було якраз після того, як він проголосив свою промову в Фултоні і закликав створити англо-американський союз для боротьби із «східним комунізмом», коли ним була оголошена «холодна війна» Радянському Союзу та іншим соціалістичним країнам.

Тоді ж М. Робертс приймає перший раз участь у виборчій компанії партії - вона агітує за обрання від Оксфорду депутатом парламенту Квентіна Хочча, потім значного і впливового політичного діяча лорда Хейміема, члена кабінету, лорда-канцлера, тобто спікера палати лордів.

У 1948 році вона знову була запрошена від асоціації на конференцію партії, там отримала запрошення висунути свою кандидатуру в парламент від округу Дартвуд. На той час їй було всього 23 роки, але її вже помітили, і на наступний рік на виборах у парламент вона була кандидатом партії від Дартвуда (графство Кент). Це була лише репетиція майбутніх політичних битв. Вона була наймолодшим кандидатом консервативної партії на виборах 1950 року і вона їх програла.

Поразку вона сприйняла відносно спокійно і на наступний рік знову висунула свою кандидатуру. Її заклик до виборців звучав так: «Обирайте між партією свободи і партією рабства!"17. Солмин А. М. Политический портрет М. Тэтчер. — М.: Наука. 1982. — С. 14. Під останньою малося на увазі лейбористську. Вперше публічно вона вимовилася і з приводу «загрози комунізму».

У вересні 1951 року Маргарет Робертс виходить заміж за багатого бізнесмена Деніса Тетчер. Існує думка, що Маргарет вийшла заміж за Деніса з думок практичного характеру. Вона ж не покинула свій задум отримати юридичну освіту і одержала ступінь юриста у 1953 році. Вона дозволяла їй безбоязно зайнятися політикою, оскільки тепер не потрібно було думати, як заробити на хліб насущний. Так це чи ні, але Маргарет опісля визнавала, що кошти Деніса дозволили їй цілком присвятити себе політиці. Сам Деніс говорив, що відразу втратив голову. «Мене зацікавили ті самі якості, які цікавлять і зараз, — сказав він після двадцяти п’яти років подружнього життя, коли Маргарет стала лідером консервативної партії. — Вона була красива, дуже добра і розумна. Хто б зміг, познайомившись із Маргарет, не бути враженим її особистим шармом й інтелектуальним блиском?"18. Перегудов С. П. Маргарет Тэтчер. // Вопросы истории. — 1988. — № 10. — С. 62.

У серпні 1953 року Маргарет народила двійню: хлопчика та дівчинку, подружжя дало їм імена Марк і Керол. Звичайно, Маргарет уникла участі звичайної матері, проявивши всі свої зусилля, щоб отримати юридичну освіту і скласти через чотири місяці після народження дітей випускний іспит на адвоката.

Після одруження шлях Маргарет був полегшений. Вона покинула роботу, отримала юридичну освіту і почала вести адвокатську практику. Вона брала активну участь в роботі спілки «Консервативні адвокати».

Маргарет вирішила спеціалізуватись на податковому праві, що у подальшому дуже знадобилось їй, — відомо, що державні бюджети країни готувались за найактивнішою участю Маргарет Тетчер. А податкова політика була одним з основних важелів, за допомогою яких Тетчер проводила реформування економіки Британії.

Цікавий факт у формальній освіті Тетчер полягає в тому, що вона завжди відвідувала школи «тільки для дівчат», від дитячого садка до коледжу Сомервіль і їй ніколи не доводилось боротись за увагу студентів-юнаків. За іронією долі, пізніше вона вирвала владу у чоловіків на свою користь і ніколи не боялася зіткатися з ними в парламенті чи за інших обставин в уряді. Очевидно, її жіночі ролеві моделі в школі спонукали її конкурувати з чоловіками, замість того, щоб шукати їх схвалення. Це може бути також причиною того, що робить її образ зовсім унікальним і змушує впливових політичних діячів світу визнати, що вона «більше чоловік, ніж жінка». Пізніше Тетчер схарактеризує свій образ мислення як результат своєї різноманітної освіти. Спочатку вона описує себе як вченого-дослідника, тому що в науці «ви розглядаєте факти і робите висновки». Потім вона стала адвокатом, але в юриспруденції багато що має вигляд по-інакшому: «Ви піднімаєтесь у якомусь процесі і тоді, якщо закони неадекватні для сучасної людини, ви створюєте нові закони».

Тетчер ні за що б не змінила «пізні вечірні години, віддані роботі у палаті громад або уїк-енди, проведені у виборчому окрузі, але їй дійсно жаль, що вона не зробила чогось більшого для своїх дітей. При всій своїй жорсткості вона чутлива і добре визнає, що життєві труднощі її дітей — це частка ціни, яку прийшлося заплатити за одержимість роботою і політичний успіх». 19. Огден К. Мэгги. Интимный портрет женщины у власти. // Иностранная литература. — 1991. № 4. — С. 184.

§ 1. Обрання до парламенту;

У 1959 році Маргарет Тетчер ще раз почала передвиборчу гонку за місце в парламенті в багатому передмісті Лондона, відомому як Фінглі. Тетчер виграла це місце в тридцяти трьохлітньому віці, завоювавши собі шлях до кар'єри завдяки своєму ораторському дару, який зачарував виборців. Ця честолюбна жінка вже витратила багато років на ролі хіміка-дослідника, адвоката патентного і податкового права, матері двох близнюків і дружини промисловця.

Шлях Маргарет Тетчер до керівництва партією був поступовим. Ставши членом парламенту, вона дуже скоро проявила майстерність у веденні дебатів. Тут стали у пригоді її юридичні пізнання. У 1961 році прем'єр-міністр Гаральд Мак-Міллан відзначив різноманітні здібності Тетчер і призначив її об'єднаним парламентським секретарем міністерства пенсій і національного страхування.

На жовтень 1964 року були призначені вибори в парламент, на яких перемогли лейбористи.

Едвард Хіт був керівником Тетчер (що не завадило йому потому стати її жорстоким супротивником) і 1967 року він обрав її як керівного члена партії консерваторів в тіньовому кабінеті його уряду (кабінет партії поза владою). Тетчер була тоді іменована міністром газу, електрики та ядерної енергії, а трохи пізніше міністром транспорту, освіти і науки.

Час перебування консерваторів в опозиції ознаменувались для Тетчер важливою подією: її першою спробою публічно сформулювати свою політичну і економічну програму, платформу майбутнього уряду. У 1968 році вона прочитала лекцію в консервативному політичному центрі. «В чому помилка нашої політики?» — так вона назвала її і відповіла на це питання наступним чином: «У зростаючій владі держави над особистістю, у дуже великому впливі держави на життя приватних осіб, у дуже великому бюрократизмі». 20. Попов В. И. Маргарет Тэтчер: человек и политик. — М.: Прогресс. 1991. — С. 40.

«Нема нічого неправильного в тому, що люди хочуть більших доходів, — говорила вона , — що дійсно неправильно — це коли хочуть більшого, не віддаючи нічого взамін… треба добитись того, що їм належить». 21. Солмин А. М. Политический портрет М. Тэтчер. — М.: Наука. 1982. — С. 15.

Таким чином, саме тоді, в кінці 60-х років Тетчер вперше офіційно заявила про свої плани зменшення втручання держави в економічне і соціальне життя країни, одного з основних принципів «тетчеризму».

У результаті виборів 18 червня 1970 року до влади знову прийшли консерватори на чолі з Едвардом Хітом. В тому ж році він призначив Маргарет Тетчер на посаду міністра освіти і науки.

Почата лейбористська реформа британської системи освіти зводилася до принципу «освіта для всіх». Вони виступали за стирання різниці між елітарними і масовими школами, за підвищення якості освіти в державних школах. Ця програма знаходила широку підтримку у британців. Консерватори виступили за подальший розвиток елітарних шкіл, за поширення приватного сектора в освіті.

Тетчер, безумовно, також відстоювала цю позицію. Тому, як тільки вона приступила до обов’язків міністра освіти, вона спрямувала всі свої зусилля на те, щоб загальмувати всі лейбористські реформи. Вона одмінила всі рішення лейбористського уряду про реформи і проекти, що приходили для затвердження з місць, образно висловлюючись, складалися у стіл.

Ще більшого незадоволення англійців викликали інші заходи Маргарет Тетчер на цій посаді. Справа в тому, що консерватори прийшли до влади на останніх виборах з обіцянкою знизити податки. І коли розглядалися проекти, за рахунок яких джерел можна це зробити, було прийнято рішення про зменшення витрат на освіту. І Тетчер прийняла досить непопулярне рішення — збільшити майже втричі вартість шкільних сніданків і ввести плату за молоко, котре раніше видавалося дітям безкоштовно. За наявними розрахунками це дало можливість зекономити мізерну за англійськими вимірами суму, у 8 млн. фунтів стерлінгів. Але це рішення мало набагато більші наслідки з точки зору суспільної думки і формування особистого іміджу Маргарет. В пресі Тетчер зразу ж охрестили «крадійкою молока» і навіть «кривавою жінкою"22. WWW. 40a. kiev. Ua/ ideas/pover/ Железная леди., а батьки школярів писали про її жорстокість. Це були нелегкі часи для Маргарет, але вона трималась.

Між тим конфлікт з вчителями наростав. Тетчер відмовилася підвищувати їм зарплатню, неодноразово посилала до шкіл комісії з перевіркою «рівня грамотності» школярів, що свідчило про її недовір'я викладацькому складу. Її політикою були незадоволені також університети та інститути, яким у цей час були скорочені державні асигнування. Справа дійшла до того, що студенти почали організовувати акції протесту. Доволі активна і самостійна політика Маргарет Тетчер на посаді міністра освіти і науки почала не подобатись кабінету міністрів і особливо прем'єру. Щоб пом’якшити ситуацію в системі освіти Е. Хіт призначив державним міністром освіти (тобто заступником Тетчер) досвідченого політичного діяча Нормана Джон-Стіваса. Для Маргарет це було принизливо. Але у неї вистачило мужності спрацюватись із Джон-Стівасом. Опісля, будучи прем'єр-міністром, вона надала йому посаду лідера палати громад і міністра по справам мистецтва.

Тетчер знаходилася на посаді міністра чотири роки — до лютого 1974 року. На цей час були призначені нові парламентські вибори. Консерватори потерпіли поразку і знову перейшли в опозицію. Однак Маргарет Тетчер вдалося зберегти своє місце в парламенті. Едвард Хіт призначив її споукменом (оратором) партії в парламент з питань податкової політики. Вважали, що її відсунуто на другий план. Але вже через рік вона кинула виклик самому лідеру консерваторів.

Один з біографів Тетчер, відомий англійський журналіст, так встановив головне в діяльності Тетчер: «Вона була дочкою часу… дочкою „холодної війни“. Її анти соціалізм мав глибоке коріння. Вибори 1975 року (тобто перемога лейбористів) для її оточення були страшною подією, як наче антихрист прийшов до влади… У такому вигляді їй уявлявся соціалізм».

§ 2. Соціально — економічне становище Британії у 1970-х роках і обрання М. Тетчер лідером консервативної партії.

У житті політичних діячів бувають такі події, коли встановлюється вся їх подальша доля і вони з рядових політичних фігур стають найвпливовішими, а, можливо, і найбільш поважними політиками. Для Маргарет Тетчер такою подією були вибори лідера консервативної партії, коли всі у Британії заговорили про неї.

Питання про політичне лідерство у 70-х роках у Великій Британії зовсім не було вузько партійною справою. Воно перетворилося в загальнонаціональну проблему першорозрядної важливості. Країна переживала важкі часи, вислів «хвора людина Європи» стало загальним не тільки в британській, але й у світовій пресі. 24. WWW. Nevskoe vremya. Spb. ru/ coi-bin/ pl/ nv: Счастливая «железная леди».

25. Перегудов С. П. «Маргарет Тетчер». // Вопросы истории — М. 1988. — № 10 — С. 63.

26. Contemporary Record. 1987/ - № 3. р. 13. На думку солідного історичного журналу, Велика Британія стала на той період «самою слабкою ланкою» у світовій капіталістичній системі. Протягом усього повоєнного періоду британська економіка перебувала у важкому стані (це настільки незаперечний факт, що визнається офіційними економістами). Найбільшою її вадою є вкрай уповільнений розвиток. Річний приріст промислової продукції становив лише 0,8% у 1970 та 1971 роках і 2% - у 1972 році. За цими показниками Велика Британія перебуває на одному з останніх місць серед розвинутих капіталістичних країн світу.

Які ж були причини, що призвели до занепаду англійської економіки? Британська промисловість зросла та зміцніла за рахунок пограбування колоній, що зумовило недосконалість структури економіки, слабку конкурентоспроможність британських товарів.

Під час кризи і розпаду імперії англійська фінансова олігархія почала перебудовувати свої економічні зв’язки з іншими країнами. І це виявилось насамперед у постійних намаганнях Великої Британії «перестрибнути Ла-Манш» і опинитись у Спільному ринку.

Негативно впливає на англійську економіку значний експорт капіталу за кордон. Капіталовкладення в економіку країни недостатні.

Слід відзначити, що за два роки перебування консерваторів при владі в економічній політиці перевага віддавалась збереженню стабільності фунта стерлінгів. Наприкінці травня 1972 року золотовалютні резерви країни дорівнювали 2744 млн. фунтів стерлінгів проти 1178 млн. на кінець року.

Однак це поліпшення тривало недовго і було відносним. Вже влітку 1972 року фунт стерлінгів опинився у критичному становищі.

Соціальна політика уряду консерваторів була більш жорсткою, ніж її попередників-лейбористів. За підрахунками прогресивних соціологів, близько 14 населення країни живе на рівні бідності або нижче цього рівня. Сюди входять сім'ї некваліфікованих робітників, безробітні, пенсіонери.

Одним з важких наслідків «столфляції» є різке збільшення безробіття в країні. Такого післявоєнна Англія не знала. Кількість безробітних становила в середньому у 1969 році 597 тис., у 1970 — 640 тис., у 1971 — 849 тис. чоловік. Взимку 1971 — 1972 року вона перевищила 1 млн. чоловік. Катастрофічне становище змушений був визнати прем'єр-міністр Е. Хіт. «Безробіття в країні досягло таких масштабів, — писав він, — яких ми не знали ні у 1939, ні після 1945 року. Поєднання високих темпів інфляції з високим рівнем безробіття створило ситуацію важку для життя у Великій Британії». 27. Горбик В. О. «Політичні тупіки торі» — К.: Знання. 1973 — С. 40.

28. Nairn T. The Break up of Britain. L. 1976. Haseler S. The Death of British Democracy. L. 1976/р. 23.

Особливо у важкому становищі опинилась основна маса пенсіонерів. Англійські капіталісти до похилого віку нерідко відносять навіть сорокарічних і неохоче беруть їх на роботу. Е. Хіт, ще не бувши прем'єром, якось сказав: «Про нас, як націю, слід робити висновки з того, як ми ставимось до старих». Що ж, консерватори показали своє ставлення.

Багато політиків і коментаторів оцінювали ситуацію як «національну кризу довіри». Красномовні назви деяких книг, котрі з’явилися в середині 70-х років: «Розпад Британії», «Смерть британської демократії».

Престиж консервативної партії, яка правила у ХХ столітті довше, ніж будь-яка інша, став стрімко падати. В умовах, коли консерватори отримали меншість на

парламентських виборах 1974 року, встало питання про проведення виборів лідера партії.

Лідер партії Е. Хіт утворив комісію під керівництвом колишнього прем'єр-міністра А. Дугласа-Х'юма, котра повинна була випрацювати умови виборів. Запропоновані комісією умови були достатньо жорсткими, але Хіт змушений був погодитися з ними. Згідно відпрацьованим правилам, в першому турі переможець повинен був набрати на 15% більше своїх опонентів.

Маргарет Тетчер висунула свою кандидатуру на ці вибори. Це був дуже зухвалий вчинок, тому що ніколи ще жінка не ставала лідером партії. Це була важка боротьба «в різних вагових категоріях». Хіт користувався підтримкою рядових виборців-консерваторів, молоді, дрібної буржуазії. Його підтримували також більшість членів тіньового кабінету. Преса також була на його боці і зразу ж розгорнула широкомасштабну кампанію проти Тетчер.

Головним козирем передвиборчої кампанії Тетчер стала наявність її програми виходу країни з кризи, центральне місце в якій займали міри зниження інфляції і підвищення ефективності економіки при зменшенні регулюючої ролі держави.

Результати виборів приголомшили Едварда Хіта та його прибічників у стан шоку. Маргарет Тетчер дісталося 130 з 276 голосів парламентарів-консерваторів, 19 — Хіту, 16 — багатому аристократу з Шотландії Фрейзеру. Дізнавшись про підсумки голосування, Хіт відразу ж подав у відставку, таким чином знявши свою кандидатуру на посаду лідера партії. Після того, як стало відомо, що Хіт не буде

брати участі у виборах, свої кандидатури висунули чотири політика. Найсерйознішим із них був У. Уайлоу.

Голосування в другому турі 11 лютого 1975 року принесло Маргарет Тетчер повну перевагу: їй віддали голоси 146 членів парламенту, Уайлоу — 79.

Консерватори після двох підряд поразок на парламентських виборах (у лютому і жовтні 1974 року) опинилися в найскрутнішому становищі з 1945 року. Суттєво скоротилася кількість членів партії, під сумнів ставилася її репутація як «єдиної правлячої». Наростала партійна криза. В цих умовах був потрібен новий лідер — з радикальними поглядами, свіжими ідеями і рішучістю. Все говорило за Тетчер. І вона стала таким лідером.

" Узаконьте право зберегти те, що залишилось!" - став одним з її закликів до єдності. У червні 1975 року вона говорила в Національному виконавчому комітеті профспілки: «Дуже мало багатих і дуже мало прибутків», — а в жовтні стверджувала ще більш чітко: «Шлях до відновлення лежить через прибуток». Наостанок, у виступі на телебаченні «Thames» у квітні 1979 року, Тетчер призводить смертельний залп по профспілкам, який повинен був стати приладдям до її майбутнього режиму. «У цій країні є люди, яких можна і потрібно назвати великими руйнівниками; вони мріють знищити суть вільного суспільства, яке ми маємо, багато з цих руйнівників знаходиться в профспілках». 29. Перегудов С. П. «Маргарет Тэтчер. // Вопросы истории. — М. 1988. — № 10. -С. 62

30. Pim. F. «The Politics of Concent». — 1985. р. 22

31. Попов В. И. «Маргарет Тэтчер: человек и политик». — М.: Прогресс. 1991. — С. 22

Ф. Пум декілька років потому писав: «…в умовах невпевненості і сумнівів того часу з’явилась особистість, яка могла чітко і переконливо сформулювати свою позицію… Точка зору, яку вона висловлювала, знаходила емоційний відгук у партії, а потім і в країні. Вона пропонувала дещо нове. Люди відчували, що у цілому ряді питань було дуже багато компромісів, які погіршували справу. Вони відчували, що наші економічні і виробничі проблеми такі глибокі, що політика „золотої середини“ не може їх вирішити, і що необхідно дещо більш радикальне і визначене».

На шляху до лідерства було багато перешкод, і ще одне з них полягало в тому, що, за визнанням самих жінок, членів англійського парламенту, в консервативній партії існувала серйозна недовіра до жінок-політиків. Тетчер з приводу цього говорила: " … Абсурдно заявляти, що жінка не може керувати партією. Це дивний і старомодний погляд".

Таким чином, можна зробити наступний висновок. Консерватори потребували кандидата, сповненого енергії. З Маргарет Тетчер консерватори пов’язували відродження своєї партії, а також усієї Англії. Вибір пав на Тетчер саме тому, що вона менш за всіх з числа міністрів Е. Хіта була пов’язана з ним, з його політикою. Вона відважно кинула йому виклик, в той час як решта претендентів не проявили такої мужності.

§ 3. Перемога консерваторів на парламентських виборах 1979 року.

Зима 1978 -1979 років була названа в Англії «зимою непогодження». Політика «соціального контракту», яку проводили лейбористи, закінчилась провалом. Цілий ряд профспілок, в першу чергу муніципальних службовців, оголосив страйк. Опинились паралізованими медична і пожежна служби, сміття не прибиралося, в будинках вимикалося опалення. Незадоволенню народу не було меж.

Навесні 1979 року в Англії почала назрівати урядова криза. Лейбористів, що були при владі, але не мали парламентської більшості, до цього часу підтримували ліберали. Вони бачили, як їхні сподівання за допомогою лейбористів встановити пропорційний уряд, не здійснилися, і стали відходити від них. Незадоволення урядом почали також висловлювати парламентарії з Уельсу і Шотландії. Такою напруженою ситуацією скористалась Маргарет Тетчер, оголосивши лейбористському уряду вотум недовіри. «Ніколи ще наша репутація не падала так низько, — вигукнула вона в обличчя Каллогену. — Англія тепер — країна на узбіччі». 32. Огден К. «Маргарет Тэтчер: женщина у власти». — М.: Известие. 1992. — С. 210

33. Бондарина Е. В. «Политика консервативной партии Великобритании по отношению к молодёжи». — М., 1962. -С. 15

Сім годин потому, коли пропозиція лідера опозиції була поставлена на голосування, переважав лише один голос. За іронією долі один з членів парламенту, лейборист, на той час лежав при смерті: якби він зміг дістатись до парламенту і проголосувати, уряд утримався би. Каллаген зазнав поразки — вперше за 50 років ряд упав, не отримавши вотуму довіри. Результати нових виборів залежали в значному ступені від двох факторів: по-перше, чи пробачать виборці лейбористам погіршення положення країни і чи повірять вони лейбористській партії, яка повинна була виправити положення, і, по-друге, що запропонує Тетчер у передвиборчій платформі партії і чи вдасться їй запевнити виборців повірити у свою платформу.

Економічні позиції Англії до того часу були дуже несприятливими. Найбільш виразно змалював їх німецький журнал «Шпігель», який писав на початку 1979 року: «У недавньому минулому наймогутніша країна…

— з'їхала по доходу на душу населення на 20-те місце, опинившись позаду таких колись малозначущих країн, як Норвегія чи Бельгія і далеко позаду своїх колишніх колоній Канади та Австралії;

— за продуктивністю праці відстає від великих промислово розвинених країн;

— платить своїм робітникам, що колись отримували високу зарплатню, частіше всього дві треті суми, яку зазвичай платять на континенті;

— знаходиться під загрозою опуститись за якістю промислового обладнання і розвитку національного продукту до рівня малорозвиненої країни".

До виборів, що мали відбутися 3 травня, залишалось 5 тижнів. Для Тетчер наступала надзвичайно гаряча пора, що вимагало від неї найвищого ступеня зібраності, напруження усіх її сил. Якщо Хіту пробачили поразку на третіх із чотирьох загальних виборів, то жінці, яка програла б перші вибори, безсумнівно, партія ніколи б не пробачила.

«Мені дозволять провалитися на виборах тільки один раз», — заявляла вона.

Звичайно, Тетчер хотіла привести свою партію до влади. Маніфест партії, котрий, за ствердженням сучасників, вона написала сама, був, по суті, програмою відродження країни. Перше, що обіцяла Тетчер — це зниження інфляції. Вона не просто заявила про те, що зростання цін уповільниться, вона передбачала досягти цього шляхом скорочення розходів на держапарат. При цьому відзначалося, що плани скорочення державних асигнувань не торкнуться сфери охорони здоров’я. Передвиборча платформа консерваторів, яку озвучувала Маргарет Тетчер, передбачала також встановлення стимулів для розвитку підприємництва. В тому числі передбачалося зниження верхньої межі податків. Було заявлено також про зменшення податкового обкладання незахищених прошарків населення. Основна теза, що завжди звучала у передвиборчих промовах Тетчер, передбачала також зведення до мінімуму втручання держави в економічний розвиток країни в цілому і в діяльності кожної компанії і кожної людини окремо. На цьому базувалася вся економічна політика консерваторів. Розвиваючи ідею економічної свободи особистості, Тетчер виступила також за можливість людини стати власником акцій приватизованих підприємств, власником житла. Тому в її передвиборчій програмі було приділено увагу як до приватизації націоналізованих галузей промисловості, так і до розширення оренди будинків на більш пільгових умовах і надання житла молодим сім'ям. Ці обіцянки особливо хвилювали англійців, які приділяли сім'ї та домашньому затишку особливу увагу.

«Я не обіцяю вам нічого, крім великих плодів власних зусиль».

" Я не політик-погоджувач і не політик-прагматик. Я переконаний політик. На виборах 3 травня 1979 року на 635 парламентських місць було висунуто рекордне число кандидатів — понад 2500, від більш ніж 10 різних партій та політичних груп. Проте, як відомо, британська політична система є двопартійною, згідно з цим при владі почергово перебувають або лейбористи, або консерватори. До їхнього протиборства і звелось голосування, у якому взяло участь 76% виборців. За результатами голосування консервативна партія отримала 339 місць в Палаті громад, лейбористська 268, ліберальна — 11, інші партії - 17. Таким чином, із перевагою у 43 голоси у Палаті громад торі здобула переконливу перемогу. І це насамперед був особистий тріумф Маргарет Тетчер.

У п’ятницю 4 травня 1979 року вона відправилася у штаб-квартиру партії, де був встановлений торт у формі входу в резиденцію прем'єр-міністра на Даунінг-стріт, ту резиденцію, в яку повинна була увійти Тетчер господаркою.

Імідж лідера партії завжди вирішує долю виборів у Великій Британії. Перемога партії - це успіх лідера, поразка — його провина і провал. Перемога 1979 року стала зоряним часом Маргарет Тетчер. Після традиційної аудієнції у королеви в якості нового прем'єр-міністра, Тетчер негайно приступила до виконання своїх

повноважень. За існуючою в Англії традицією, прем'єр-міністр має призначити і передати пресі список членів кабінету (цього разу їх повинно було стати 22) не пізніше, як через 24 години після візиту до королеви. Будь-яке зволікання розглядалося як відверта ознака політичної кризи. 37. Черевко О. «Нарис політичної біографії Маргарет Тетчер"// Людина і політика. — 1999. — № 4. -С. 64

38. Перегудов С. П. «Тэтчер и тэтчеризм». — М.: Наука. 1986. — С. 111

39. Солмин А. М. «Консерватичное правительство Великобритании». — М.: Знание. 1985. — С. 20Вісімнадцять посад дісталося колишнім міністрам уряду Е. Хіта, так званій «старій гвардії», чотири посади, що безпосередньо були пов’язані з економікою, обійняли її найближчі соратники, серед яких, без сумніву, основним був найрішучіший прихильник вільного підприємництва та мінімізації державного втручання в промислову діяльність Кіт Джозеф. Він став міністром економіки. Провідну економічну посаду — міністра фінансів — обійняв Джеффрі Хау, Джона Біффена було призначено головним секретарем міністерства фінансів, відповідальним за скорочення бюджету, запланованого Тетчер. «Я добре усвідомлювала, що найважчі баталії доведеться витримати при визначенні економічної політики, — зазначала Тетчер. — Тому я чітко знала, що ключові економічні посади мають очолити переконливі прихильники нашої економічної стратегії».

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой