Лексика в українському сучасному вокальному естрадно-музичному мистецтві як спосіб збагачування естетичної складової української нації

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Иностранные языки и языкознание


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство культури України

Дніпропетровська обласна рада

Дніпропетровська консерваторія ім. М. Глінки

Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін

Курсова робота

Лексика в українському сучасному вокальному естрадно — музичному мистецтві як спосіб збагачування естетичної складової української нації

Виконала

студентка 2 курсу, музичного факультету

Відділення «Академічний спів»

Расторгуєва А.С.

2014

Зміст

Вступ

1. Теоретична частина

2. Практична частина

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Лексика української мови складалася і розвивалася впродовж багатьох віків. У лексиці знаходять відображення зміни, що відбуваються в житті нашого суспільства, багата і славна історія українського народу, величезні досягнення в економіці і культурному житті сучасної України.

Лексика (від грецького lexis — слово) — це сукупність слів, уживаних у будь-якій мові. Паралельно з терміном «лексика» вживається також рівнозначний термін «словниковий склад».

Розділ мовознавства, що вивчає лексику, називається лексикологією. Лексикологія вивчає лексику сучасної мови в цілому, як систему, а також основні типи лексичних значень слів, їхні структурно-семантичні розряди, групує слова за їхнім походженням і за стилістичним вживанням.

Таку лексикологію ще називають описовою, на відміну від історичної лексикології, яка вивчає формування і розвиток лексичного складу мови протягом певного історичного періоду. Існують також інші галузі науки про слово, що вивчають окремі, часткові проблеми лексикології: семасіологія — наука про значення слова і пов’язані з ним питання багатозначності (полісемії), омонімії, синонімії, антонімії, етимологія — наука, що вивчає походження слів, спорідненість їх з іншими словами; фразеологія — вчення про стислі лексично неподільні сполучення слів. Суміжною з лексикологією і безпосередньо з нею пов’язаною є лексикографія — лінгвістична дисципліна, що вивчає наукові основи створення різних словників і займається їх укладанням на основі наукових досягнень лексикології.

Разом із зміненням української мови, змінюється і українська культура. На даному етапі, збереження українських звичаїв та обрядів є найактуальнішою проблемою збереження української національності. Українська культура змінюється. Змінюється музична культура, що є одним з найголовніших носіїв української національності.

Сучасна українська музика розподіляється на велику кількість напрямів та видів. Найбільш прогресуючим видом музичного мистецтва є мистецтво співу. На даному етапі розвитку музично — вокального мистецтва запроваджуються нові види використання мовленнєвої одиниці та її видозмінень.

Мовленева одиниця завжди розширює свої межі та прогресує в своєму розвитку, в ногу з часом, тому музична лексикологія не може залишатися незмінюваною одиницею.

В даній роботі ми розглянемо типи змінення національного мовлення, способи використання його в українській музичній вокальній естрадній творчості, що грає велику роль у естетичному розвитку населення і запровадженні для нього здорового морального обличча.

1. Теоретична частина

Існують 3 основні найпоширеніші види музично-вокального мистецтва — естрадний вокал, академічний вокал і джаз-вокал. Якщо робити порівняльну характеристику використання частин мов в різних видах вокального мистецтва, то можна побачити, що, в основному, в чистому та першопочатковому виді частини мови використовуються у академічному мистецтві, а найбільш видозмінені та прогресивні зустрічаються у естрадному співочому мистецтві. Причиною цього є бурний розвиток джазового мистецтва в Америці. Який, на даний момент користується найбільшим попитом.

За мірою розвитку українського лексикону видозмінюється музичне мистецтво. Тому, для повного розуміння цих видозмінень, розглянемо основні групи лексики сучасної української мови:

1) спільнослов'янська; 2) східнослов'янська; 3) власне українська; 4) старослов’янізми; 5) лексичні запозичення.

1. Спільнослов'янська лексика. Це найдавніший шар словникового складу української мови, успадкований через давньоруську з мови праслов’янської, що існувала до V-VI ст. н.е., а потім, розпадаючись, стала тим джерелом, на основі якого виникли і розвивалися всі інші слов’янські мови. Закономірно, що слова спільнослов'янського походження з часом зазнали певних фонетичних та морфологічних змін і вимовляються тепер відповідно до норм сучасної мови.

До спільнослов'янського лексичного фонду належать слова, поширені в усіх або в більшості слов’янських мов. Мати, син, дочка, батько, сестра, баба, жінка, орати, сіяти, кувати, шити, меч, граблі, вовк, коза, бик, кінь, свиня, ніс, зуб, око, борода, воля, гнів, гріх та інші.

2. Східнослов'янська лексика — та частина українського словникового запасу, яку наша мова успадкувала разом із спільнослов'янською лексикою з мови давньоруської - спільного джерела сучасних української, російської та білоруської мов. Східнослов'янська лексика, точніше, слова цієї групи виникли лише в діалектах східнослов'янської давньоруської мови в епоху її окремішнього існування й розвитку і поширені переважно в сучасних східнослов'янських мовах: білка, кішка, селезень, собака, коровай, пряник, коржик, гречка, осока, урожай, полова, мельник, селянин та інші.

3. До власне української лексики належать слова, які виникли на українському мовному грунті, тобто в період становлення і подальшого розвитку мови української народності (приблизно з XIV ст.): багаття, бавитись, будинок, вареник, гай, карбованець, кисень, паляниця, освіта, мрія, літак…

Досить значну за обсягом, стилістичними функціями і за семантичними ознаками лексичну групу становлять старослов’янізми (4), тобто слова, засвоєні із спорідненої старослов’янської мови, яка з ІХ ст. виконувала роль єдиної міжнародної літературної мови слов’янства. У Х ст. старослов’янська мова разом із впровадженням християнства стала поширюватись і на території Української Русі.

Засвоєння старослов’янізмів почалося ще в давньоруський період, але й пізніше тривалий час старослов’янська мова не втрачала свого значення: уста, супостат, істина, небеса, Бог, хрест, золото, вождь, святиня, собор, союз, соратник.(Г.О. Козачук. Українська мова. Для абітурієнтів.)

5. Лексичними запозиченнями з інших слов’янських мов у українській вважаються такі: з польської - брама, бавитись, барвінок, вдячність, досконало, жупан, склеп, полька, панство., з чеської - влада, наглість, табір та ін.

Найдавнішими запозиченнями слід вважати слова з грецької та латинської мов.

Слова грецької мови: ботаніка, геологія, математика, психологія, азот, хлор, атмосфера, граматика, драма, діалог, демократія тощо.

Латинські слова: інфекція, ангіна, вена, делегат, арматура, мотор…

Інтенсивне проникнення слів з німецької мови відбувалося у XVII-XVIII ст.: орден, солдат, швабра, паштет, фарш, футляр, шахта, вексель, бухгалтер…

Французькі запозичення входять в українську мову головним чином через російську мову з другої половини XVIII ст. і особливо в ХІХ ст.: політика, кур'єр, балет, режисер, роль, романс, абажур, магазин, пальто, люстра…

Засвоєння українською мовою російської лексики стало активним після возз'єднання України з Росією (друга половина XVII ст.). Частина русизмів у різні часи засвоюється шляхом безпосередніх усно-розмовних контактів: начальник, завод, чин, подвиг, хазати, а з XVIII ст. російська мова стала основним посередником у засвоєнні українською мовою іншомовної лексики західноєвропейського походження: акт, адвокат, боцман, генерал, дивізія, комісія.

До XVII ст. Білорусія і більша частина України були у складі Великого князівства Литовського, а потім Речі Посполитої, і саме тоді формувалася по суті єдина українсько-білоруська літературно-писемна мова із спільною значною частиною лексичного фонду: бадьорий, бурчати, в’ятір, гудити, дьоготь, ківш, кажан…

Отже, розглянувши 5 основних груп української лексики, ми вже маємо уявлення про її походження. На даному етапі, можна сміливо сказати, що лексикологія сучасних українських естрадних пісень поєднала у собі усі групи лексики.

2. Практична частина

Як приклад для аналізу можна навести такі варіанти: Наталка Карпа «Калина»; Гайтана «Не йди»; Юркеш «Менуети»; Тік «очі»; Наталья Бучинська «Як у нас на Україні»; Руслана «У ритмі серця».

Першим прикладом для розбору наведемо пісню з репертуару Н. Бучинської «Як у нас на Україні» (альбом «Дівчина — весна», 2004 р.). В даному прикладі використовується в основному спільнослов'янська лексика. (Виділені слова).

1 куплет

Тече річка невеличка, Через гори, через гай. Рано вранці небо кличе, Вставай сонце — вставай. Розбуди усе навколо, Хай почує рідний край. Пісню гарну, серцю милу, Добрим людям співай.

Приспів:

Як у нас на Україні - Всі лани квітучи, Так у нас на Україні - Люди всі співучи. Хай же щастя буде довгим І пісень багато, Бо без пісні в Україні Не буває свята.

2 куплет

Тече річка в синє море, Прокладає собі путь. І малі струмки прозорі, Сивині все отдають. По землі вода гуляє, Напуває рідний край. Все довкола оживає, Співай, земле, співай.

Приспів.

Виділені тільки іменники, тому що на прикладі цієї частини мови кращє за все визначається ступінь видозміни лексики.

В даному тексті використано 22 іменники, 21 з них — це іменники спільнослов'янского стилю. Отже, можна зробити висновок, що спільнослов'янська лексика використовується в сучасних українських піснях.

Другим прикладом візьмемо пісню з репертуару Руслани — «У ритмі серця». Для виявлення типу лексики в даному прикладі спочатку занайдемо іменники.

1 куплет:

Я хочу, щоб моє дерево було зеленим,

Щоб зла сокира його ніколи не торкалася!

Щоб колискова бабусина знов прийшла до мене,

І щоб зі мною назавжди зосталася!

Я хочу, щоб мій будинок був високим і гарним,

Щоб поруч зі мною жили привітні люди!

Щоб кожне добре діло не лишалось марним,

І щоб було так завжди та усюди!

А я хочу, щоб моя річка була чистою.

Бо я влітку дуже люблю в ній купатися!

А ще хочу, щоб сонце посмішкою променистою

Не забувало кожного ранку зі мною вітатися!

А я просто люблю збирати квіти,

Дихати їхніми п’янкими ароматами!

Я кожному новому другу по-справжньому радітиму,

«Дай-да-на-да» з ним весело співатиму!

Приспів:

Є у кожного з нас

В серці мрія своя!

Знаю я, знаєш ти --

Це не сон!

То прийшов новий час --

Знаєш ти, знаю я --

Досягнути мети

Можна тільки разом!

2 куплет

А я хочу, щоб мої друзі ніколи не плакали,

І щоб кожен пишався великою родиною!

Ми всі вчимося жити, і мені не однаково,

Ким я стану, коли виросту.

Та головне -- щоб був людиною!

А до мене прилетіла ластівка,

І гніздо лаштує під моєю стріхою!

Моє серце розривається від щастя,

І я готовий (-ва) поділитися своєю втіхою!

Над своєю землею пропливу разом

з хмарами…

Пролечу над нею разом з лелеками…

Чи можуть бути гори чужі такими гарними?

Чи можуть бути степи такими далекими?

Всі ми діти землі казково-чарівної!

Кожен з нас став її малою частиною!

Всі ми діти країни єдиної!

Всі ми є сім'єю єдиною!

Приспів.

Розподілимо всі іменники до груп, до яких вони належать:

спільнослов'янська лексика

Східнослов'янська лексика

Власне (сучасна) українська лексика

Старослов’янізми

Лексичні запозичення

Дерево

Сокира

Колискова

Будинок

Річка

Сонце

Ранок

Квіти

Друг

Серце

Мрія

Сон

Родина

Людина

Гора

Земля

Частина

Сім'я

Ластівка

Гніздо

Лелека

Степ

Діло

Час

Мета

Країна

Втіха

Аромат

Розподіливши іменники на групи ми бачимо, що так само, як і у попередній пісні, більшість іменників належить до групи спільнослов'янізмів. Це пояснюється тим, що українська мова не є нерухомою одиницею, вона прогресує по мірі потрапляння до неї іншомовних одиниць, тому що мова взагалі є предметом комунікації. Отже, ті слова, які були в спільному використанні(в використанні народів різних, або однієї нації, проживаючих приблизно на одній території) і досі користуються найбільшим попитом.

До власне української лексики належать слова, які виникли на українському мовному грунті, тобто в період становлення і подальшого розвитку мови української народності. Власне українські слова теж беруть свої корені у спільнослов'янських витоків. Та багато спільнослов'янізмів, на даному етапі розвитку української мови, є власне українськими словами.

Наведемо приклад:

Пісня «Старі фотографії» — гурт «Скрябін»

1 куплет

Здається, що то було так давно,

Коли в руках тримаю цей альбом,

Нам було абсолютно все одно

Немаючи нічого мати всьо,

За гроші не купити тільки час,

Він всіх нас методично поділив,

Когось він опустив, когось підняв,

А є на кого взагалі забив.

Приспів:

Старі фотографії на стіл розклади,

Дитячі історії смішні розкажи

І справжнім друзям не забудь, подзвони

Бо добре чи зле, з тобою завжди вони

2 куплет

Дешеве пиво і сухе вино,

Робили нас щасливими людьми,

І ніби чудо польське радіо,

Нам відкривало той незнаний світ

Ми жили всі так ніби, то був сон

І можна бути вічно молодим,

А залишився тільки цей альбом,

А мрії розлетілися, як дим.

Приспів.

3 куплет

Ми грали примітивну музику,

Так чесно, що пробила би до сліз

Чекали, що прийде такий момент

Коли під ноги впаде цілий світ

Годинник вперто роки рахував,

І кожен так як міг так і зробив

І тільки у альбомі всі підряд

Ми будемо такими, як тоді.

Таблиця 1 Порівняння

Спільнослов'янська лексика

Східнослов'янська лексика

Власне (сучасна) українська лексика

Старослов’янізми

Лексичні запозичення

Гроші

Час

Історія

Друг

Світ

Дим

Музика

Сон

Альбом

Фотографія

Радіо

Мрія

Пиво

Вино

Момент

Кожне з цих слів можна було б віднести до тієї чи іншої групи ще у позаминулому столітті. Але тепер, коли світ еволюціонує з шаленою швидкістю, українська лексика набуває все більших обсягів. Усі слова, які можливо колись відносилися до тієї чи іншої групи на даний момент становлять одну велику групу — ВЛАСНЕ УКРАЇНСЬКА ЛЕКСИКА, і найбільш виразно це видно в сучасних українських піснях.

Лексичні запозичення — також поширена група в сучасній українській пісенності. Можна нескінчено довго наводити приклади використання іншомовних слів в українському розмовному стилі. Але, на мою думку, «перлом» української сучасної музики є пісня з репертуару гурту «Юркеш» під назвою «Менуети». В цьому творі поєднані лексичні запозичення, жаргонні вирази та власне сучасна українська лексика. Цей твір є одним з найяскравіших прикладів еволюціювання української лексики до розмовно-скороченого жаргонного стилю.

Зробимо аналіз лексики цього твору. Відилемо всі слова, які належать до нинішнього жаргону, слова запозичені і слова власне українські.

Юркеш — «менуети»

Приспів: Затанцюю менуети, шо робити, коли музики ніхто не слухає? Затанцюю менуети, слава, где ты? Приходи, тебя я жду! (рос.) (весь куплет — 2)

1 куплет Добрий день, люди! Добрий день буде! Буде або ні… Все на шару буде, розпродаж буде! Буде або ні! Подивись налево (рос.), подивись направо (рос.) — Танцюють там і тут… Короче, (рос.), браво! Голівуд! Мене кумарить, марить, нудить від цих менуетів Тупых куплетов (рос.) тіпа «Кружится планета гдє-то…» А час мина, нема за шо, і на Святого Валентина (рос.) Я своїй коханій — тюльпани в целоффані…

Приспів

2 куплет

А, може, хочеш, я тобі скажу Шось таке або таке… Або нічого я тобі не скажу — Не знаю, шо тобі казать! А, може, хочеш молока, ілі молока, А, може, з медом хочеш — не? (рос.) А, може, хочеш язиками танцювати, Я тобі кажу: в тебе шанс є!

Таблиця 2 Отже, розподілимо слова до лексичної таблиці

спільнослов'янська лексика

Власне (сучасна) українська лексика

Лексичні запозичення

Слава

День

Люди

Нудить

Час

Тюльпан

Мед

Розпродаж

Марить

Менует

Где ты? (рос.)

Приходи (рос.)

Тебя я жду (рос.)

Налево (рос.)

Направо

Браво (фр.)

Голівуд (англ.)

Кружится планета где-то (рос.) Целоффан (гр.)

Як ми бачимо, до старої лексичної таблиці належить лише 62% названих слів та словосполучень. Це, якщо не брати до уваги словосполучення, які, в свою чергу розбиваються на інші частини мови.

Тому, ми вважаємо, що на даному етапі розвитку української мови до таблиці розподілення українськомовної лексики необхідно внести такі групи, як сучасний жаргон і наднова лексика. Сучасний жаргон — це лексика повсякденного спілкування українського суспільства, наднова лексика — лексика спілкування українського суспільства не тільки на розмовному рівні, але на діловому, публіцистичному і т.д. Наднова лексика повинна складати в собі всі основні групи сучасної української лексики і додаткові наднові групи. Тим більш, в нинішньому законодавстві існує закон «Про засади державної мовної політики». Закон встановлює, що державною мовою є українська мова, але істотно розширює використання регіональних мов, якщо кількість носіїв цих мов не менше 10% від населення певного регіону, а в окремих випадках й менше 10%. Так, частина 7 статті 7 закону зобов’язує громадян, які проживають на території, де функціонує регіональна мова або мова меншин, розвивати та використовувати таку мову -- «У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, …, здійснення заходів щодо розвитку, використання і захисту регіональної мови або мови меншини, передбачених цим Законом, є обов’язковим для місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, установ, організацій, підприємств, їх посадових і службових осіб, а також громадян -- суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб.» Закон набув чинності 10 серпня 2012 року. За даної політичної ситуації 23 лютого 2014 року Верховна Рада України скасувала цей закон, за причиною того, що закон дозволяє використання російської мови в українській лексиці. Але суть закону становиться в тому, що окрім іншомовних слів, які використовуються в українськомовних регіонах є сучасна українська лексика, яка передбачає собою використання наднових українських лексичних груп. Територіальний жаргон належить до таких груп і є найпоширенішою одиницею застосування української мови.

Музичне мистецтво естрадного співу є одним з мистецтв, яке є найбільш розвинуте в плані застосування української сучасної лексики. І такий твір, як пісня «Менуети» є показником еволюціювання української мови, злиття її з іншими мовами і прикладом жаргону української розмовної лексики.

У даному творі використані як запозичення, з іншої мови (Налєво (рус. налево), направо (рус. направо), менует (Menuetto — старинный народный французский танец)), так і наднові слова (кумарить- відчувати абстинентний синдром, ломку).

Широке використання жаргонних слів в українській лексикології і слів, які еволюціонували в процесі злиття української мови й інших мов дає нам право додати до лексичної таблиці нові групи. Лексична таблиця містить 5 пунктів (спільнослов'янська, східнослов'янська, власне українська, старослов’янізми, лексичні запозичення).

Групи, які потрібно додати:

1. Наднова лексика (слова, які з’явилися в українській мові, за мірою еволюціювання людства);

2. Сучасний жаргон (слова, які з’явилися в процесі еволюціонування розмовної лексики).

Отже, таблиця сучасного розподілення української лексики матиме такий вигляд:

Таблиця 3

Стандартна лексика

Наднова лексика

Старослов’янізми

Спільнослов'янізми

Східнослов'янізми

Власне українська лексика

Лексичні запозичення

Сучасний жаргон

ПРИКЛАДИ

Святиня Істина

Супостат Уста

Небеса

Бог

Хрест

Золото

Собор

Небо

Земля

Весна

Мати

Любов

Серп

Осока

Селянин

Мельник

Полова

Мрія

Бавитись Будинок

Гай

Примітивний

Полька Панство Влада

Барвінок

Шо

Шось

Марить Тулитися Короче (рос.)

(як вставне слово)

Основою української лексикології, звісно, є старослов’янізми. Та, на жаль, такі милозвучні та змістовні слова майже не знаходсть місця в сучасній естрадній вокальній музиці. Звісно, якщо в піснях використовувати тільки жаргонні вирази та слова, які зеволюціонували, зміст пісні майже неможливо виявити. Хоча пісня «Менуети» і є зразком сучасної вокально — естрадної творчості, вона також є зразком того, що в такі часи, в які ми живемо, ми більш за все потребуємо якісної творчості не тільки для еволюціонування, але й для естетичного розвитку.

За сучасними технологіями і нинішніми можливостями, часом, ми забуваємо про естетичну наповненість нашого життя.

Не зважаючи на те, як змінилася українська мова, ми повинні в першу чергу обирати для себе, якою ми хочемо чути нашу музику, і для чого ми взагалі її слухаємо.

Якщо розподілити українську сучасну естрадну музику на групи, то ми можемо розрізнити її характер і змістовність за естетичним наповненням.

Як приклад для аналізу візьмемо музику, яка містить в собі ту чи іншу лексичну групу.

До стандартної лексичної групи можна віднести пісню «Черемшина» — музика Василя Михайлюка, слова Миколи Юрійчука. Перший виконавець пісні - Дмитро Гнатюк.

Розглянемо текст пісні «Черемшина»:

1 куплет:

Знов зозулі голос чути в лісі, Ластівки гніздечко звили в стрісі. А вівчар жене отару плаєм, Тьохнув пісню соловей за гаєм. Приспів: Всюди буйно квітне черемшина, Мов до шлюбу вбралася калина. Вівчара в садочку, в тихому куточку, Жде дівчина, жде.

2 куплет

Йшла вона в садок повз осокори, Задивилась на високі гори. Де з беріз спадають вранці роси, Цвіт калини приполола в коси. Приспів

2 куплет Ось і вечір — вівці біля броду, З Черемоша п’ють холодну воду. У садочку вівчара стрічає Дівчинонька, що його кохає.

Таблиця 4

Стандартна лексика

Старослов’янізми

Спільнослов'янізми

Східнослов'янізми

Стріха

Вівчар

Отара

Плай

Калина

Дівчина

Сокори

Брід

Голос, ліс, ластівка, гніздечко, пісня, соловей, черемшина, садочок, куточок, коси, гори, вечір, вівці, вода

Зозуля

Гай

Черемош

Наведений приклад демонструє повну естетичну та смислову наповненість даного твору. З пісні, з перших же слів «Знов зозулі голос чути влісі…» ми змальовуємо для себе картину весіннього пейзажу. Чому дія розгортається навесні? Тому що використовується слово «знову». Отже до цього зозулі не було чутно, значить була зима. З першого речення ми бачимо пейзаж. Далі дія розгортається за мірою зростання музичного розвитку. Перед нами стає образ вівчара з отарою, який, здається чекає зустрічі з дівчиною, яка є головним образом пісні. Про це не розповідається, але ми розуміємо сенс, адже музика пісні наповнена любов’ю, а лексичні значення використовуються у зменшувально-ласкавому стилі (дівчинонька, садок, ластівка, гніздечко, садочок, куточок). Ці іменники говорять про сповнену любов’ю суть твору. Кожне слово, кожен мовний зворот наділений гармонією та підкреслений музично виразними штрихами. Такий гармонічний твір сам по собі сповнений змістом та є естетичним зразком музичного вокального естрадного мистецтва.

Для порівняння кількості естетичної наповненості та змістовності творів, які належать до різних лексичних груп розглянемо інший твір.

Руслана — «Дика енергія»

Приспів: Все не так. Енергії знак, Я не синтетик Все не так. Енергії знак, Не синтетик

Кожен крок волі вітру (по лінії йду). Сто секунд що б вийти (по лінії йду). Сто поверхів неба Оверграунд і я. Тримаюсь за себе, Де енергія. Сто років без болю Втрачені дарма. Вертає нам волю Дика енергія. Приспів: 2 куплет

Твій літ невичерпний Твоє серце. Біль онлайн Час зі смертю, Твоє серце.

Приспів

Для порівняння необхідно розбити слова у другу половину лексичної таблиці:

Таблиця 6

Наднова лексика

Власне українська лексика

Лексичні запозичення

Сучасний жаргон

знак

крок

воля вітер секунда

поверх

небо

рік

біль

час

серце

Синтетик (Продукт, ідентичний натуральному);

оверграунд (overground (en.) — надземний);

онлайн (online (en.) — в мережі);

енергія (energy (en) — останнім часом це є словом спільного користування; входить до словників багатьох націй)

Твій літ невичерпний — Твій нескінчений вік (життя)

Наведений приклад не має естетичного замислу, і має маленьке смислове коло. В прикладі майже не можливо виділити сенс та задум твору. Лише за багаторазовим повторенням слова «енергія» можна здогадатися, що сенс пісні в тому, що шалена енергія надає «крила». Але виникає безліч питань:

1. Звідки узялася ця енергія?;

2. До чого тут інтернет?;

3. Про кого іде розмова у другій особі? (Твій літ — 2 особа, одн.)

Здавалося б — це примітивні питання, на які не обов’язково давати відповіді в музичному творі. Але ж насправді, якщо музичний твір не дає відповідей на запитання, які сам же задає, за усіма законами музичного мистецтва він не становить ніякої естетичної цінності.

Отже, якщо порівняти перший і другий приклад, за естетичною цінністю, звісно ж, домінує перший приклад, який належить до групи «Стандартна лексика».

Потрібно зауважити, що не менш важливими є мовленеві звороти. Вони також є невід'ємним показником коефіцієнту естетичної наповненості твору.

В українській мові є такі види речення, як означено — особове («Йду до дому» — хто йде? — Я йду); неозначено — особове («Весною в селі встають рано» — що, взагалі). Важливу роль грає також пов’язаність речень між собою. Якщо майже не існує прчинно — наслідувальних зв’язків сенс твору майже губиться за набором смислово не пов’язаних між собою частин мови. Це є ще однією ознакою втрати музичного твору свого естетичного наповнення — тієї основної складової твору, яка повинна виставлятися на перше місце.

Для доведення цієї теорії прикладом для порівняння візьмемо такі пісні: Пісня з реп. Юлії Рай — «Річка»; пісня з реп. Руслани — «Дикі танці».

«Дикі танці»

1 куплет

Напевно, даремно Була я надто чемна Шиді риді дай шиді риді дана Не знала, що з мала Твоїм коханням стала Шиді риді дай шиді риді дана Без жалю запалю Гей, гей, дикі танці!

Приспів

Дай-на-дай-на буду твоя Дай-на-дай мене не зупинити Дай-на-дай-на маю ім'я Дай-на-дай його знає вітер! Для тебе, для себе

Застелю ціле небо

Проаналізуємо типи основних речень:

Напевно, даремно, була я надто чемна. Тип речення — означено — особове.

Не знала, що, змала, твоїм коханням стала. ???

Так, пісня містить в собі означено-особові речення. Але перше і друге речення не пов’язані між собою. Якщо задати питання: «Чому була надто чемна?» — далі в реченні «Змалу твоїм коханням стала» питання не набуде відповіді. Адже, за логікою, перед «стала», повинен бути прийменник «не». Тоді, пісня матиме хоч якийсь сенс.

Отже, ми маємо пісню, яка містить два означено-особові реченя, не пов’язані між собою причинно-наслідувальним зв’язком. Висновок — пісня, позбавлена сенсу. З цього виходить, що твір також позбавлений естетичної цінності в цілому.

Інший приклад:

Юлія Рай — «Річка»

1 куплет

Більше я не дамся смутку в полон, І не наздожене мене печаль. Я не заплачу за тобой знов Прощавай, прощавай, любий, любий.

Приспів:

Двічі в одну річку не ввійдеш не благай мене Ти зі мною щастя не знайдеш Не руйнуй що є Наша пям’ять збереже любов що у нас була Вибач, зрозумій, — я розлюбила.

2 куплет

Те, що вже минуло, не повернеш, І ти не знайдеш ніжність в моїх очах. Щастя, що втікае, не доженеш; Ти один — я одна, любий, любий.

Всі вибрані означено — особові речення (1,2,3) мають підмет і присудок.

В реченнях неозначено-особових (4) є причинно-наслідувальні зв’язки з реченнями означено — особовими (1,2,3).

На другому прикладі ми бачимо, як за допомогою будови речень та причинно-наслідуваних зв’язків можна повністю розкрити зміст твору. У цьому випадку морфологічний та лексичний склад дав нам можливість повністю зрозуміти сенс, який полягає в тому, що за певними причинами дівчина розлюбила свого коханого.

Рис. 1 Структура твору

Далі розглянемо побудову речень. На приклад візьмемо речення з 1 куплету:

Рис. 2

На відміну від першого твору, в якому ми так і не виділили змістовий сенс, другий — є найяскравішим прикладом значення морфологічної будови твору для його естетичної цінності.

Отже, чим виразнішими і точнішими є причинно-наслідувальні зв’язки в творі, тим більшу він має естетичну цінність, що є одним з найважливіших критеріїв для розвитку та становлення якісної української сучасної естрадно-вокальної музики, та виховання в людині високої моральної щабелі за допомогою переживання високого естетичного збудження.

Висновки

Розглянувши декілька позицій, за якими можна розрізнити ступінь естетичної цінності твору ми визначили, що до них належать:

1. Занесення частин лексики до лексичної таблиці сучасної української лексики і таким чином їх морфологічне порівняння;

2. Розподілення лексичної таблиці, додавання до неї сучасних груп і порівняння на цій основі сучасних українських естрадних пісень;

3. Порівняння сучасних українських пісень за допомогою виявлення змісту та сенсу твору способом визначення причинно-наслідувальних зв’язків.

Виявлено, що твір, який має більш розгорнуту морфологічно-лексичну будову, вважається більш змістовним і належить до естетично цінних творів. Твори, які майже не містять сенсу, або взагалі його позбавлені, не несуть у собі естетичної одиниці, яка є невід'ємною складовою естетичного розвитку суспільства. Отже, вони не можуть вважатися спільно прийнятими. На жаль, в наші часи, велика кількість таких творів користуються багатим попитом, що свідчить про недостатній морально-естетичний розвиток носіїв такої культури.

Так. Можливо, відсутність причинно-наслідувальних зв’язків, мовленнєвих прикрас (напр., зменшувально-ласкавий відм.) у реченнях, та наявність всебічних скорочень є ознакою еволюціонування, але чи значить це, що ми повинні відмовитися від естетичних цінностей заради математичної зручності?

лексика жаргонний естетичний пісня

Список використаної літератури

1. Волох О. Т., Чемерисов М. Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. — К., 1986.

2. Білодід І. Питання походження і розвитку слов’янської писемності. — К., 1973.

3. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства. — К., 1993.

4. Г. О. Козачук. Українська мова. Для абітурієнтів.

5. Ленін В.І. Філософські зошити.

6. І.К. Білодід. Сучасна морфологія

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой