Масові комунікації та їх вплив на масову та індивідуальну свідомість

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Журналистика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Вступ

Масова комунікація — одне з тих важливих явищ сучасного суспільства, яке помітно позначається на розвитку суспільних відносин всередині кожної країни і між країнами і народами.

У сучасному світі засоби масової комунікації перестали сприйматися виключно як канал передачі інформації. Все частіше про масової комунікації говорять як про повноправного агента соціалізації, що впливає на розвиток особистості і суспільства в цілому: засоби масових комунікацій демонструють норми, формують систему цінностей, навчають.

У наш час величезний психологічний вплив на свідомість і підсвідомість людини надають засоби масової інформації. Через ЗМІ обрушується величезна кількість інформації, яка впливає на індивідуальну і масову свідомість.

Із знаряддя пропаганди — інструменту влади — медіа перетворилися на наймогутніший джерело влади, стали ключем до популярності й успіху.

Масова комунікація — феномен, буквально пронизує всі сторони сучасного суспільства і впливає на масову і групову свідомість найрізноманітнішими способами і абсолютно неоднозначно.

Масова комунікація надає, формує і закріплює вплив на соціальні стереотипи, тобто схематичне і спрощене уявлення про соціальні об'єктах, широко поширені в суспільстві.

Вплив масової комунікації на політичні процеси також багатосторонньо: це і її внесок у політичну соціалізацію, і її місце в передвиборній боротьбі, і роль в оцінці діяльності політичних лідерів і структур.

Актуальність роботи зумовлена тим, що значення масової комунікації має всезростаючий характер на загальносвітовому рівні, як джерела влади, як агента соціалізації, як розповсюджувача інновацій. У сучасних умовах люди стають залежними від засобів масової комунікації. Перш за все, це стосується інформації, знань і оцінок про те, що відбувається в суспільстві.

Мета даної роботи — вивчити психологічні ефекти масової комунікації, закономірності масових інформаційних процесів та діяльності соціальних інститутів, які виробляють та поширюють масову інформацію. При цьому мета роботи розкривається через вирішення наступних поставлених завдань:

— відобразити поняття масової комунікації;

— охарактеризувати основні психологічні характеристики масової комунікації;

— розкрити сутність масової та індивідуальної свідомості

— розглянути основні ефекти масової комунікації;

— виявити психологічні ефекти масової комунікації;

— розглянути основні методи впливу ЗМК на свідомість;

— дослідити вплив масової комунікацій на формування індивідуальності та іміджу особистості;

— Зробити висновки по темі.

Об'єкт дослідження — особливості діяльності ЗМК

Предмет дослідження — вплив масових комунікацій на свідомість та на формування суспільної думки.

Методи, що були використані при написанні роботи:

— емпіричний,

— історичний,

— системний,

— метод аналізу та синтезу,

— спостереження та порівняння.

Джерельна база:

— книги,

— статті,

— публікації,

— електронні ресурси

— широко використана мережа Інтернет.

масовий комунікація свідомість психологічний

Розділ І. Загально-теоретичні аспекти масових комунікацій

1.1 Поняття масової комунікації та соціальних стереотипів

Поняття комунікація походить від латинського communicatio — обмін, зв’язок, розмова. Масова комунікація — систематичне поширення повідомлень серед чисельно великих роззосереджених аудиторій з метою впливу на оцінки, думки і поведінку людей [1]. Масова комунікація є інституціалізованим виробництвом і масовим поширення символічних матеріалів за допомогою передачі та накопичення інформації [3].

Сутністю масової комунікації як діяльності є вплив на суспільство шляхом впровадження в масову свідомість певної системи цінностей. Сутність її завжди залишається незмінною, а явище, зміст і форми здійснення можуть змінюватися в залежності від умов функціонування всієї системи масової комунікації. Мета масової комунікації: зміна соціальних суб'єктів в інтересах інших суб'єктів або всього суспільства.

Унікальність комунікаційного процесу пов’язана з його наступними властивостями:

— Діахронність — комунікативна властивість, завдяки якій повідомлення зберігається в часі;

— Діатопність — комунікативна властивість, що дозволяє інформаційним повідомленням долати простір;

— Мультиплікування — можливість багатократного повторення автентичного змісту.

— Симультанність — властивість комунікаційного процесу, що дозволяє представляти повідомлення безлічі людей практично одночасно;

— Реплікація — можливість саморегуляції засобів масової інформації. 14]

Однією з найважливіших соціально-психологічних функцій масової комунікації є її здатність самоорганізовуватися громадську думку, суспільну свідомість. Відмінною рисою масової комунікації є її не однонаправлений хаpактеp. Багатовекторність масової комунікації передбачає передачу інформації від одного активного джерела (коммунікатоpа) до різних, не пов’язаних один з одним реципієнтам. [24]. Відмінності масової комунікації від міжособистісного спілкування проявляються практично у зв’язку з усіма складовими комунікаційного процесу. [дод. 1]

Засоби масової комунікації (ЗМК) — це спеціальні канали і передавачі, завдяки яким відбувається поширення інформаційних повідомлень на великі території.

Виділяються наступні функції, які виконують ЗМК:

Інформаційна функція полягає в наданні масовому читачеві, слухачеві і глядачеві актуальної інформації у різних сферах діяльності - діловій, науково-технічній, політичній, юридичній, медичній тощо. Отримуючи великий обсяг інформації, люди не тільки розширюють свої пізнавальні можливості, але і збільшують свій творчий потенціал.

Регулююча функція має широкий діапазон впливу на масову аудиторію, починаючи з встановлення контактів і закінчуючи контролем над суспільством. Масова комунікація впливає на формування суспільної свідомості групи й особистості, на формування громадської думки та створення соціальних стереотипів. Тут же криються можливості маніпулювати і керувати суспільною свідомістю, фактично здійснювати функцію соціального контролю. За певних умов ця функція має на меті сприяння «промивання мізків». Люди, як правило, приймають ті соціальні норми поведінки, етичні вимоги, естетичні принципи, які переконливо пропагуються ЗМІ як позитивний стереотип способу життя, стилю одягу.

Культурологічна функція містить у собі ознайомлення з досягненнями культури і мистецтва та сприяє усвідомленню суспільством необхідності спадкоємності культури, збереження культурних традицій.

Соціальна сутність масової комунікації: це — потужний засіб впливу на суспільство з метою оптимізації його діяльності, соціалізації індивіда та інтеграції суспільства.

Можливості управління масовою свідомістю і поведінкою пов’язані з дією цілого ряду елементів, що лежать у сфері несвідомого. Найбільш значимі з них з точки зору масового впливу — це установки та стереотипи. Установка — це стан внутрішньої готовності суб'єкта реагувати певним чином на об'єкти дійсності або на інформацію про них. [23]

Масова комунікація надає формує і закріплює вплив на соціальні стереотипи, тобто схематичні і спрощене уявлення про соціальні об'єктах, широко поширені в суспільстві. Стереотипи можуть стосуватися інших національностей, класів, груп та уявлень про суспільні явища. Сприйняття чужої групи через стереотипи має дві сторони: позитивну (стереотип дає відносно швидке знання, дозволяє віднести групу до більш широкого класу явищ) і негативну (наповнення стереотипу негативними характеристиками призводить до формування міжгруповий ворожості).

Помітний внесок ЗМІ вносять і в стереотипне сприйняття етнічних груп. Представники цих груп з’являються в ЗМІ, як правило, значно рідше, ніж представники корінного населення. Успішним засобом захисту від стереотіпізапіі є створення і показ в ЗМІ спеціальних програм, що зображують об'єкти стереотипізації в різноманітності притаманних їм якостей і особливостей. Для боротьби зі стереотипами використовується і спеціально організоване міжгрупове спілкування, орієнтоване на знайомство і співпрацю представників різних соціальних і етнічних груп. [9]

Отже, масова комунікація — це специфічна форма людського спілкування. Засоби масової комунікації виступають речовим, матеріальним компонентом масового комунікатівного процесу і завжди виражають собою спосіб передачі, збереження, виробництва і поширений певної інформації та закладених у ній цінностей. ЗМК формують суспільні стереотипи та з допомогою спеціальних методів управляють масовою свідомістю та поведінкою впливаючи на складові людської психіки, що лежать у сфері несвідомого.

1.2 Сутність суспільної та індивідуальної свідомості

Свідомість є не тільки індивідуальним, особистісним, а й включає в себе суспільну функцію. Структура суспільної свідомості складна і багатопланова, і знаходиться в діалектичній взаємодії зі свідомістю індивідума.

У структурі суспільної свідомості виділяються такі рівні, як теоретичну і повсякденну свідомість. Перша утворює суспільну психологію, друга — ідеологію. Буденна свідомість формується стихійно в повсякденному житті людей. Теоретична свідомість відображає сутність, закономірності навколишнього природного і соціального світу. Суспільна свідомість виступає в різних формах: суспільно-політичні погляди та теорії, правові погляди, наука, філософія, мораль, мистецтво, релігія.

Виділяють такі форми суспільної свідомості:

— Політична свідомість являє собою систематизоване, теоретичне вираження суспільних поглядів на політичну організацію суспільства, на форми держави, на відносини між різними соціальними групами, класами, партіями, на відносини з іншими державами і націями;

— Правова свідомість в теоретичній формі висловлює правосвідомість суспільства, природу і призначення правових відносин, норм і установ, питання законодавства, суду, прокуратури. Ставить на меті утвердження правового порядку, відповідного інтересам певного суспільства;

— Мораль — система поглядів і оцінок, що регулюють поведінку індивідуумів, засіб виховання і зміцнення певних моральних засад і відносин;

— Мистецтво — особлива форма діяльності людини, пов’язана з освоєнням дійсності через художні образи;

— Релігія і філософія — найбільш віддалені від матеріальних умов форми суспільної свідомості, висловлює навколишній світ через систему світогляду, заснованого на вірі і релігійних постулатах. [1]

Індивідуальна свідомість — це свідомість окремого індивіда, що відбиває його індивідуальне буття й через посередництво його в тій чи іншій мірі суспільне буття. Кожна індивідуальна картина світу об'єднується надалі зі схожими, потім менш схожими, — в результаті всі уявлення людей про навколишній світ, правила існування в ньому, реакції та переконання і т. ін. формують масову свідомість. [19]

Суспільна свідомість є сукупністю індивідуальних свідомостей. Поряд з особливостями свідомості окремих індивідів вона несе в собі загальний зміст, притаманний всій масі індивідуальних свідомостей.

Суспільна та індивідуальна свідомість перебувають у тісній єдності. Суспільна свідомість носить міжіндивідуальний характер і не залежить від окремої особистості. Для конкретних людей вона носить об'єктивний характер.

Кожен індивід протягом всього свого життя через відносини з іншими людьми, шляхом навчання і виховання відчуває вплив суспільної свідомості, хоча і відноситься до цього впливу не пасивно, а вибірково, активно.

Громадські норми свідомості духовно впливають на індивіда, формують його світогляд, моральні установки, естетичні уявлення. Суспільну свідомість можна визначити як громадський розум, який розвивається і функціонує за своїми законами.

Погляди індивіда, найбільш повно відповідають інтересам епохи і часу, після завершення індивідуального існування стають надбанням суспільства. Кожна індивідуальна свідомість формується під впливом індивідуального буття, способу життя і суспільної свідомості. При цьому важливу роль відіграє індивідуальний спосіб життя людини, за допомогою якого переломлюється зміст суспільного життя. Іншим чинником формування індивідуальної свідомості є процес засвоєння індивідом суспільної свідомості. У механізмі формування індивідуальної свідомості необхідно, таким чином, розрізняти дві нерівнозначні сторони: самостійне усвідомлення суб'єктом буття і засвоєння їм існуючої системи поглядів. [6]

Індивідуальна свідомість визначається індивідуальним буттям, виникає під впливом свідомості всього людства.

Два основних рівні індивідуальної свідомості:

1. Початковий (первинний) — «пасивний», «дзеркальний». Формується під впливом на людину зовнішнього середовища, зовнішнтої свідомості. Головні форми: поняття і знання, в цілому. Головні чинники формування індивідуальної свідомості: виховна діяльність навколишнього середовища, освітня діяльність товариства, пізнавальна діяльність самої людини.

2. Вторинний — «активний», «творчий». Людина перетворює і організовує світ. З цим рівнем пов’язане поняття інтелекту. Кінцевим продуктом цього рівня і свідомості в цілому є ідеальні об'єкти, що виникають у людських головах. Основні форми: цілі, ідеали, віра. [8]

Процес становлення індивідуальної свідомості являється процесом соціалізації особистості. Одним із найвпливовіших агентів соціалізації виступають ЗМК.

Дослідження показали, що ЗМІ дуже важливі в гендерно-рольовій соціалізації, а аналіз інформації, що поступає до нас по телевізійним каналам продемонстрував, що телебачення створює стереотипні, традиційні образи процесів та явищ, що відбуваються у суспільстві.

Розділ ІІ. Вплив масових комунікацій на суспільну свідомість

2.1 Соціально-психологічні механізми впливу на групову та індивідуальну свідомість

Однією з найважливіших соціально-психологічних функцій масової комунікації є її здатність самоорганізовувати громадську думку та суспільну свідомість.

Розвиток комунікацій у сучасному суспільстві включає в себе і такі процеси, в ході яких інформація не тільки передається, але і спотворюється, може мимоволі зростати або згасати. Масова комунікація як соціально-психологічний феномен передбачає постійну динаміку і непеpедбачуваність своїх ефектів.

Масова комунікація виконує роль регулятора динамічних процесів соціальної психіки; роль інтегратора масових настроїв; каналу циркуляції психоформуючої інформації. Завдяки цьому засоби масової комунікації є потужним засобом впливу і на особу, і на соціальну групу.

Основний ефект від дії засобів масової інформації - зміна поведінки аудиторії під впливом ЗМІ. Зміна поведінки аудиторії має бути погоджено із заздалегідь поставленими цілями. Під ефектом розуміється якийсь відгук. Комунікативні ефекти — зміна обізнаності про товар або послуги чи зміну ставлення до товару, послуги, торгової марки. [23].

Масова комунікація впливає на поширення стандартів сприйняття реальності, культурних норм, еталонів поведінки. В останні роки велика увага приділяється рекламі, масовій культурі, впливу технічних засобів комунікації на суспільство; загострюється інтерес до глобальних проблем поширення інформації, нових інформаційних реаліям.

Розглянемо механізми впливу на суспільну свідомість на прикладі телебачення. Телебачення — найбільш популярне джерело інформації для аудиторії. Саме телебачення є основним інструментом політичного впливу на аудиторію в силу об'єктивних технічних якостей.

Естетика телебачення втілює у собі два принципи: мозаїчність і резонанс. «Людина може контролювати,» фільтрувати «повідомлення, які вона тримує по одному каналу, наприклад, через слово і через зорові образи. Коли ці канали з'єднуються, ефективність впровадження в свідомість різко зростає - «фільтри» рвуться. Текст, що читається диктором, сприймається як очевидна істина, якщо дається на тлі відеоряду — образів, знятих «на місці подій». Критичне осмислення різко не може, навіть якщо відеоряд не має ніякого зв’язку з текстом. 16]

Маніпуляція. Приховане спонукання адресата до переживання певних станів, прийняття рішень та виконання дій, необхідних для досягнення ініціатором своїх власних цілей. Практично кожен бажаючий вплинути на інших робить це не тому, що переслідує або відстоює свої інтереси. Мета маніпулювання — вплинути на людину по каналах, які найменше контролюються усвідомлено, і таким чином запровадити у масову свідомість соціально-політичні міфи — ілюзорні ідеї, які стверджують певні цінності та норми і сприймаються переважно на віру, без раціонального, критичного осмислення.

Свій маніпулятивний потенціал телебачення розвиває саме за рахунок того, що воно майстерно приховує відмінність між фікцією і реальністю. І саме тому інформація, подана з телевізора виявляється куди більш переконливою для публіки, ніж аргументи теоретичного або ідеологічного властивості. 17]

Індивідуальна реакція. Полягає в непланованих комунікатором наслідках, що спостерігаються після контактів індивідів з матеріалами масової комунікації. Відбувається за рахунок імітації й настанови. Предметом їх можуть бути найрізноманітніші області індивідуальної та соціальної реальності - проходження нових життєвих стилів, акти девіантної поведінки, прояви остраху й страху, і т.д.

Колективна реакція являє собою ряд індивідуальних реакцій, пережитих одночасно багатьма людьми. Останнє призводить до спільних дій некерованого типу. Ефекти страху, неспокою, люті в потенціалі можуть приводити до паніки і цивільним хвилювань. [26]

Одна з концепцій про вплив засобів масової комунікації, які отримали досить широке розповсюдження виходить з дуже простого посилання. Ефект впливу на формування громадської думки визначається насамперед вибірковою увагою комунікатора.

У сучасних виборчих кампаніях широко поширена наступна стратегія формування «іміджу» кандидата. Необхідно, щоб «імідж» асоціювався з актуальними проблемами суспільства, і з їх конкретними рішеннями, пропонованими кандидатом. Розрахунок при цьому виявляється таким. Якщо виборець буде переконаний у важливості проблеми, то він ймовірно проголосує за кандидата чи партію, які, як йому представляється, пропонують найкращі способи вирішення цих проблем.

В останні десятиліття спостерігається зростаючий вплив масової комунікації на масову свідомість. Зокрема, саме вона задає спектр обговорюваних людьми тем. Масова комунікація в більшій мірі впливає на те, про що говорить людина, аніж на його конкретну позицію з цієї теми. Експериментальні дослідження, проведені з метою підтвердження даного постулату, показали: дійсно, чим більше говорять про деяку тему по радіо і на телебаченні, тим частіше вона обговорюється на рівні міжособистісних контактів. [12]

Отже, серед широкого кола проблем ті, які отримують більшу увагу з боку масової комунікації протягом конкретного часового інтервалу, виявляються більш знайомими і значущими для аудиторії і, відповідно, навпаки. Крім того, слід зафіксувати зміни в суспільній думці з допомогою масових опитувань на початку і наприкінці досліджуваного тимчасового інтервалу.

2.2 Ефекти масових комунікацій

Масовокомунікаційний ефект -- це будь-який результат масового впливу. Комунікаційні ефекти є обов’язковим результатом впливів, які чинять комуніканти; через вивчення реакцій мас на ці впливи й визначаються масові ефекти.

Деякі з масовокомунікаційних ефектів сильно впливають на аудиторію або є суспільно важливими результатами спілкування, що науковці виокремлюють їх в окремі види і вибудовують стосовно них навіть окремі теорії. Такі ефекти отримують спеціальні назви. Розглянемо деякі з них.

Ефект гуртування. Виникає в періоди суспільної загрози. Масмедіа послаблюють критику відносно посадових осіб, намагаються виконувати просту роль посередника між владою і громадою з метою згуртувати людей навколо влади у боротьбі з суспільною загрозою.

Ефект довіри. ЗМІ намагаються викликати довіру до себе чи предмета опису і застосовують для цього відповідні засоби та техніки і стратегії впливу на людей.

Ефект ореолу. Цей ефект ще називають ефектом німба. Ефект ореолу виникає в результаті «розкрутки» медіазасобами того чи іншого образу, наприклад, політика. У масовій свідомості образ політика набуває великої суспільної значущості, незамінимості, важливості. Із повсякденного життя відомо: людина, впізнаваний зовні по його частим появам на телеекрані, неминуче сприймається простими людьми як «начальник» або «зірка». Навіть витративши значні зусилля, звичайну аудиторію буває просто неможливо переконати в цьому. Причина такого сприйняття полягає в тому, що масова комунікація дійсно є масовою не лише в чисто кількісному, але і в якісному сенсі.

Ефект самодостатності у прийнятті рішень. Не можна виключити й такої логіки роздумів: чим більш показовою є незалежність та неупередженість і об'єктивність ЗМК, тим більш залежним у прийнятті свого усвідомленого і добровільного рішення стає комунікат, бо його віра до такого ЗМК штовхає на прийняття саме того рішення, яке пропонується або яке логічно випливає з інформаційного повідомлення. Середовище масової комунікації завжди тисне на людину, робить її психологічно залежною через те, що це середовище послаблює раціональне у поведінці людини, робить її більш емоційною і більш керованою та маніпульованою. Але в таких ситуаціях люди часто вважають, що вони самостійно приймають рішення, тільки беручи інформацію з медіа. Показовим щодо цього ефекту є реклама, яка програмує людей на вибір товару чи послуги через гасло: Ви зробили правильний вибір! (пропонується імітація самостійного вибору).

Ефект десенсибілізації. Десенсибілізація -- це поступова зміна норм і цінностей, під час якої попередньо табуйована поведінка стає прийнятною в наслідок постійного впливу ЗМІ на індивіда. Наприклад, коли дівчина-підліток бачить на екрані, як її улюблена телезірка (кінозірка) має статеві зносини, глядачка може змінити свою думку стосовно дошлюбних сексуальних зв’язків як табуйованої теми.

Ефект культивації. Цей ефект передбачає, що, наприклад, глядачі, які постійно дивляться телевізор, з часом сприймають світ через образ на екрані. Насправді, екранний образ суттєво відрізняються від об'єктивної реальності. У комуніката культивується певна поведінкова програма, система цінностей, яка може не відповідати реаліям життя.

Ефект бумеранга. Цей ефект виникає в результаті «перегодовування» комунікатів інформацією, коли замість довіри до медіа в аудиторії виникає недовіра або навпаки. Сучасний «ефект бумерангу» виявляється в тому, що маса глядачів, «перегодована» одним і тим же персонажем, починає спочатку тихо, мовчки ненавидіти його, потім відмовляти йому в довірі в соціологічних опитуваннях і, нарешті, відверто бунтувати, таємно голосуючи проти нього на виборах.

Заколисуючий ефект. Цей ефект виникає в результаті дії медіа на емоційну сферу людини. Людина під упливом гарної музики, приємних кольорів, теплого й приємного голосу ведучого починає пасивно сприймати повідомлення. Сполучення тексту, образів, музики й домашньої атмосфери розслаблюють мозок.

Ефект переконання. Пов’язується з формуванням і зміною установок аудиторії, а також трансформацією поведінки під впливом установок, що змінюються. Процес переконання включає три послідовні етапи: 1) слухачі повинні звернути увагу на відповідне медіаповідомлення; 2) вони повинні зрозуміти його зміст; 3) вони повинні погодитися зі змістом повідомлення. Існують різні моделі досягнення ефекту переконання.

Ефект краю — явище, що полягає в тому, що з розташованого в ряд матеріалу елементи, що знаходяться на початку і наприкінці, запам’ятовуються швидше, ніж елементи, що знаходяться в середині. «Ефект краю» вивчається як ефект первинності і ефект не давності відповідно. [13]

Зважаючи на викладені особливості медіазасобів і процесу сприймання повідомлень, необхідно визнати, що масова комунікація продукує різногороду життєві «історії», особливо репрезентує світ, де реальність існує у видозміненому вигляді,-- вона пропущена через призму бачення професійних комунікантів, а також самих же представників масової аудиторії. Телевізійна, газетна, одне слово, медійна реальність витворюється на основі замішаної на правді -- неправді, яку називають міфом. Міф є формою прояву суспільної свідомості і проектується на всі сфери діяльності, через що виникають політичні, економічні, соціальні та інші міфи.

Міфи сучасного світу (ідеологічні, соціальні міфи тощо) -- це насамперед певний спосіб мислення, а не жанр, це спосіб поєднання правди й неправди, реального й вигаданого, можливого й бажаного у творах різних жанрів, зокрема масовоінформаційних. В аспекті масового впливу, міфологізації свідомості міф слід розглядати насамперед як форму масової свідомості й говорити про міфологізацію мислення людини та її світобачення.

Масовокомунікаційний міф є найвагомішим ефектом массового спілкування, який відображає його суть, смисл, цілі й мотивацію професійних комунікантів, пов’язану з необхідністю чинити вплив на людину та маси. [15]

2.3 Наслідки впливу масових комунікацій

Характерною рисою масової комунікації нашого часу є переконуюча комунікація. Існують два основних способи переконання: прямий і непрямий. Прямий спосіб полягає у наданні системи аргументів, непрямий — використовує непрямі фактори, натяки, і схиляє до схвалення без роздумування. До негативних наслідків масової комунікації можна віднести формування у реципієнтів потреби в негайному задоволенні власних бажань і потреб, а також ослаблення навичок читання і зниження творчого потенціалу. Масований вплив масової комунікації може негативно впливати на якість міжособистісного спілкування дітей, зменшувати кількість ігор з однолітками. Мультфільми, з їх швидкою зміною візуальних і аудіальних стимулів особливо привертають увагу дітей та здатні суттєво зменшувати міжособистісні контакти.

Герої теле- та відеофільмів деяким людям в якійсь мірі заміняють родину. Занурення в «денні сни» телефільмів дозволяє уникнути, сховатись від проблем і труднощів реального життя, що в ряді випадків посилює соціальну дезадаптацію, посилює самотність. У зв’язку з надмірним інтересом до телебачення і відео говорять навіть про формування нації «відеотів» (за аналогією з ідіотами).

Насильство і агресія в засобах масової інформації зустрічаються вкрай часто. Подібна значна представленість насильства в ЗМІ ставить проблему їх впливу на реальне агресивне поводжень людей.

Вплив телевізійного насильства на хлопчиків відбивається сильніше, ніж на дівчаток. Значущий і соціально-економічний статус: діти з сімей з нижчим статусом частіше дивляться і схвалюють насильство, отримують від нього більше задоволення і чіткіше ідентифікують себе з телегероями, а також гірше встигають у школі.

Вплив телевізійної агресії знижується за наявності в суспільстві ефективних методів соціального контролю. Позитивні відносини в сім'ї, прийняття дитиною батьків знижують ефект теленасілія. Сприяє агресії перегляд актів реального насильства, а також просто повідомлення про такого роду діях.

Позитивний вплив масової комунікації

Масова комунікація надає не тільки негативний вплив на масову свідомість. Вона може протидіяти етнічним і статевим стереотипам. До її позитивних результатів відносяться і підвищення обізнаності, допитливості, поліпшення мовних навичок. Масова комунікація сприяє зростанню великодушності, дружелюбності, кооперації і стриманості, суворого дотримання соціальних норм, а також зменшенню тривоги і страхів. Після перегляду гуманістично орієнтованих фільмів у дітей поліпшуються навички спілкування з однолітками, порозуміння з ними, активізується прагнення допомагати іншим людям. [4]

Слід зазначити, що позитивний вплив таких передач залежить від співвідношення характеру героя і його дій. Так, якщо герой — гуманіст, наприклад супермен, діє все ж агресивно, то це не викликає у глядачів бажання допомагати і підтримувати інших людей.

Особливу роль у соціалізації підростаючих поколінь грають комп’ютерні мережі. Робота з комп’ютером, з одного боку, призводить до розширення контактів, можливостей обміну соціокультурними цінностями, породження і реалізації нових форм символічного досвіду, розвитку процесів уяви, інтенсифікації вивчення іноземних мов і ряду інших позитивних ефектів. Але, з іншого боку, вона може призвести до «синдрому залежності» від комп’ютерної мережі, сприяючи звуження інтересів, відходу від реальності, поглиненості комп’ютерними іграми, соціальної ізоляції, ослаблення емоційних реакцій та інших негативних ефектів. [10]

Отже, засоби масових комунікацій відіграють як позитивну, так і негативну роль у процесах соціалізації людини. По-перше, ЗМК суттєво впливають на засвоєння людьми широкого спектру соціальних норм і на формування у них ціннісних орієнтації у сфері політики, економіки, ідеології, права. По-друге, засоби масової комунікації фактично являють собою систему неформальної освіти, освіти різних верств населення. Як джерело інформації та освіти ЗМК найбільш інтенсивно використовують люди більш старшого віку. Але всі користувачі отримують вельми різноманітні, суперечливі, несистематизовані відомості з найрізноманітніших питань суспільного і політичного життя.

Розділ ІІІ. Масові комунікації та імідж особистості

3.1 Шляхи та засоби формування іміджу особистості

Слово «імідж» все частіше використовується в побуті, розмовній мові, засобах масової інформації. Доказом цього є поява кафедр і факультетів іміджології, проведення мастер-класів, психологічних тренінгів та семінарів з проблеми іміджмейкерства.

У дослівному перекладі слово «імідж» (від англ. або франц. image) означає образ, відображення, символ, вигляд. У психологічному словнику імідж визначається як образ, що склався в масовій свідомості і має характер стереотипу емоційно забарвлений образ кого-небудь або чого-небудь. Поняття «імідж» застосовують, коли говорять про особистість (персональний імідж), організацію корпоративний імідж), професію (професійний імідж). Імідж виконує функцію звiязуючої ланки між людиною та аудиторією. При цьому він повинен відбивати вимоги та інтереси аудиторії, проходити скрізь фільтри недовіри й неуважності, характерні для масової свідомості.

На думку Г. Сорокіної, імідж створюється з конкретною метою справити враження, щоб сформувати у людей потрібну думку про себе, а звідси і відношення. Причому це не лише картинка нас, а й обіцянка відповідності зовнішнього вигляду внутрішньому змісту, певній моделі поведінки. Інакше кажучи, потрібно бути, а не здаватися [22].

Імідж являє собою звернене ззовні «Я» людини, так зване публічне «Я». Люди немов покриті певним комунікативним захистом у вигляді публічного «Я», за яким інколи може ховатись інше «Я». Зумовлено це тим, що імідж живе не в безповітряному просторі, а в контексті інших іміджів. Їх особливості необхідно враховувати кожного разу під час породження іміджевого об'єкта, щоб його наблизити до позитивного полюсу, забравши з нього той набір характеристик, які в цій ситуації й відрізку часу розглядаються як негативні [20].

Іншими словами, імідж може поділятися на два типи: імідж ідеальний (бажаний), цей тип іміджу відображає наш ідеал, тобто те, до чого ми прагнемо та імідж реальний (дзеркальний), відображає наше уявлення про себе, присутній насправді. При цьому і перший, і другий іміджі можуть бути некоректними, якщо говорити про ефективність впливу на аудиторію, оскільки людина має субiєктивний погляд на ці явища. Ось чому важливий погляд з боку іміджмейкера, який допомагає людині розібратися в калейдоскопі власних образів і створити необхідний та найефективніший.

Імідж у рамках семіотики часто інтерпретується як варіант згорнутого тексту, оскільки люди не можуть обробити значні обсяги текстів і використовують їх скорочені варіанти. Але будь-який імідж як варіант малого тексту може бути розгорнутий у великий текст, якщо виникне необхідність. При цьому від звичайного, в основному, вербального розуміння тексту імідж як текст будується по всіх каналах: візуальному, поведінковому та ін. З цієї точки зору, управління іміджем полягає в ряді випадків у заміні неіснуючих візуальних чи інших характеристик на більш важливі, стосовно цього іміджу. Аудиторія наче допомагає розгорнути згорнутий текст в потрібному напрямі, виконуючи за людину певну частину роботи.

Вплив завжди повинен бути багатоканальним. Одне й те саме повідомлення повинно поступати в аудиторію по ряду можливих каналів, основними серед яких є вербальний і візуальний. При цьому тексти впливають на людину раціональним шляхом, і часто в роботі вони зустрічаються з фільтрами недовіри з боку одержувача повідомлення.

І навпаки, аудиторія сприймає інформацію, передану візуальним каналом, як більш достовірну через те, що візуалізація діє за порогом свідомості. Порівнюючи дієвість різних факторів, учені зафіксували, що зміст дає 7% інформації, голосові характеристики — 38%. Максимальне число інформації дає зовнішність людини — 55%. Звідси й випливає увага до зовнішності, пози, зачіски, одягу, що в першу чергу враховується під час створення іміджу [23].

Суттєво, що вчені виділили чотири елементи в структурі особистості, від яких можуть відштовхуватися стратегії персоналізації, у побудові її сприятливого іміджу:

— стиль у роботі, під яким розуміється вміння спілкуватися з людьми, знаходити спільну мову, організовувати вироблення спільних рішень, відстоювати та аргументувати власну точку зору в дискусіях;

— принципова думка, що характеризується тим, що, не переслідуючи мету висунення нових поглядів, людина просто ототожнює із собою наявні ідеї та концепції;

— власний характер, якому повинні бути властиві впевненість у собі, чіткість у викладі своєї точки зору, артистизм як здібність захопити й утримати увагу публіки, переконати свою аудиторію;

— власний спосіб підходу до духу часу [11].

Оскільки масова свідомість функціонує в стані певної розірваностіi, то індивіду слід допомогти у створенні картини світу, стилю мислення способом, який не викличе додаткових труднощів. Цю функцію бере на себе імідж. Він співвідносить інтереси аудиторії, конкретної особистості (професіонала) і каналу комунікації. Як наслідок, імідж з цієї точки зору являє собою оптимальне сполучення цих трьох складових.

Імідж має дуже чітку привязаність до цього часу, віддзеркалюючи навіть незначні нюанси змін громадської думки. Тому в межах іміджу можуть бути виокремлені, як мінімум, три аспекти:

— портретний аспект, що містить такі характеристики, як: чесність, порядність, освіченість, доброта, людяність, обовязковість, рішучість, розум, безкорисливість, енергійність, жорстокість, молодість, настирливість, здатність вести людей за собою, принциповість, відкритість;

— професійний аспект, що містить характеристики, які віддзеркалюють компетентність, діловитість, працездатність;

— соціальний аспект, який включає турботу про людей, близькість проблем народу та ін. [5].

Фахівець-культуролог Н. Барна пропонує структуру особистісного іміджу, у якій провідні компоненти розташовані в напрямі від зовнішніх мінливих проявів до внутрішніх стабільних якостей:

1. Зовнішній вигляд (портретні характеристики): фізичні дані (зріст, вага, фігура), костюм (одяг, взуття, аксесуари), зачіска, манера поведінки і мова, жести, погляд і міміка, особливості голосу, запах.

2. Іміджеві символіка: ім'я, особисті символи (колір, числа, герб, логотип, марка), особиста атрибутика (деталі й ознаки зовнішнього вигляду, що повторюються), соціальні символи, або символи соціального престижу (гроші, статусу суспільстві, професія, посада, марка, авто, вид спорту, якому надається перевага).

3. Соціально-ролеві характеристики: репутація (громадська думка про людину, що ґрунтується на історії її життя, особисті досягнення), амплуа (соціальна роль, яку виконує людина), легенда (історія життя людини, представлена в іміджі), місія (соціально важливі цілі, корисність для суспільства).

4. Індивідуально-особистісні властивості: професійно-важливі якості, домінуючі індивідуальні характеристики, стиль взаємостосунків з людьми, пропаговані ідеї, базові цінності [2].

Психологічно люди готові краще сприймати зовнішньо привабливий образ й до того ж максимально наближений до їх умов існування — так він стає зрозумілішим і немов «ріднішим». Подібні замовлення досить часто виконуються ЗМІ як для влади, так і для спецслужб й бізнесових кіл, які часто стоять за ЗМІ.

Як бачимо, імідж — це досить вільне утворення, яке водночас базується на жорстких вимогах, що висуваються цільовою аудиторією. Імідж — це сполучення науки, що задає жорсткі вимоги, та мистецтва, яке надає креативні можливості. Імідж полегшує та урізноманітнює життя особистості, задаючи для неї найбільш ефективні типи іміджів. Проте, особистість повинна чітко витримувати свій імідж, який повинен бути достатньо чітким і ясним для сприйняття іншими людьми, її поведінка, вчинки повинні відповідати заданому контексту, інакше вона буде незрозумілою оточуючими.

3.2 Роль «Я-концепції» у формуванні іміджу людини

Протягом всього свого життя ми знаходимося в пошуках своєї індивідуальності, неповторного образу, який подобатиметься нам, буде комфортний і привабливий для навколишніх. Будувати свій імідж можна протягом багатьох років, знаходячи вдалі рішення, повільно просуваючись до усвідомлення деталей індивідуальності. Щоб досягти гармонії з навколишнім світом, потрібно досягти гармонії з собою, зі своїм Я. Для цього необхідні знання і вміння з іміджування — самопрезентації.

Термін «Я-концепція» з’явився в науковій мові на межі ХІХ-ХХ століть. Американський психолог У. Джеймс («Принципи психології», 1890 р.) першим запропонував ідею «Я-концепції» та вніс істотний внесок у її розробку.

Я як об'єкт складається з чотирьох аспектів: духовне Я, матеріальне Я, соціальне Я і тілесне Я, які й утворюють для кожної людини унікальний образ або сукупність уявлень про себе як особистості.

Я-концепція — Це почуття нашої ідентичності. Це уявний образ, сприйняття людиною своєї індивідуальності, своїх здібностей, знань, компетентності. Я-концепція та самооцінка безпосередньо впливають на стиль нашого спілкування і формування іміджу.

Самооцінка — цінність, значимість, якої індивід наділяє себе в цілому і окремі сторони своєї особистості, діяльності, поведінки. Самооцінка має на увазі під собою «відоме ставлення до себе: до своїх якостей і станів, можливостям, фізичним і духовним силам».

«Я-концепція» — перший етап роботи в технології особистої чарівності, це етап пізнання і прийняття себе, формування власного самонастрою на позитивне ставлення не тільки до світу, але і до себе.

У вітчизняній літературі виділяють три підходи до формування іміджу: 1) функціональний, включає в себе дзеркальний, тобто імідж властивий нашому уявленню про себе. Поточний, характерний для погляду з боку. Бажаний, то до чого прагнемо, корпоративний — імідж організації в цілому (репутація організації, ступінь її стабільності).

2) контекстний — передбачає перебування типів в різних контекстах реалізації.

3) порівняльний — порівняння близьких іміджів з політичної, економічної та соціальної точки зору.

В основі формування іміджу лежать наступні принципи:

1) принцип повторення — базується на засадах людської пам’яті.

2) принцип безперервного посилення впливу — обгрунтовується процес емоційного звернення (це тільки для вас!).

3) принцип «подвійного виклику» — сила впливу на свідомість і підсвідомість.

Становлення особистості відбувається в процесі соціалізації. «Особа стає для себе тим, що вона є в собі, через те, що вона представляє для інших. Це процес становлення особистості. За всіма вищими функціями, їх відносинами генетично стоять соціальні відносини, реальні стосунки людей «[18]

Особливу роль відіграє значення взаємодії особистості, що розвивається з іншими людьми. Самосвідомість і ціннісна орієнтація особистості дзеркально відображають реакції на неї навколишніх людей. [28]

Для кожного з нас існує ідеальна Я-концепція себе, існує, мабуть, і ідеальний образ тіла. Цей ідеальний образ формується на основі засвоєння індивідом культурних норм і стереотипів. Чим ближче образ тіла до ідеалу, тим імовірніше наявність в індивіда високої Я-концепції в цілому. Значення «Я-концепції» в тому, що вона сприяє досягненню внутрішньої узгодженості особистості, визначає інтерпретацію досвіду і є джерелом очікувань. Іміджмейкеру необхідно пам’ятати: щоб зрозуміти мотиви поведінки іншої людини, побачити світ його очима можна, тільки поставивши себе на його місце. Так як людина — істота суспільна, він не може не брати соціальні та культурні ролі, стандарти та оцінки, які визначаються умовами його життя. Він стає об'єктом не тільки власних оцінок і суджень, але оцінок і суджень інших людей. Якщо індивід прагне отримати схвалення з боку оточуючих, то він повинен відповідати загальноприйнятим стандартам. Поняття «самопрезентація» походить від англійського слова «самоподача», тобто представлення себе іншим людям.

В.М. Шепель визначає самопрезентацію як «вміння подавати себе, залучаючи до себе увагу, актуалізуючи інтерес.

В.М. Шепель в книзі «Іміджеологія: Секрети особистої чарівності» пише: «Що гучніше задуми і претензії особистості, тим більше вона стурбована своїм іміджем. У такої особистості прагнення до створення яскравого іміджу — потужний внутрішній мотиватор, спонукає її на величезну роботу над собою, на подолання в собі всього того, що заважає бути лідером або зіркою… Відсутність зовнішніх даних не перекриває дорогу до особистого іміджу. Тільки треба хотіти чи вміти найкращим чином самовиразитися свої сильні особисті якості. Більш того, в кожному є хист подобатися людям… «[27]

У технологію самопрезентації В. М. Шепель входять чотири міні-технології: — візуалізація образу, — комунікативна механіка, — флюїдне випромінювання, — вербальний ефект. Найбільша виразна частина особистого іміджу — обличчя. Створити привабливу міміку — одна з важливих професійних проблем телеведучого.

Мова жестів — на думку В. М. Шепеля, імідж без виразного мови поглядів і мови жестів погано виражається. Жести і міміка видають досить наочну інформацію про людину. Поза, жест і міміка є проявом почуттів і думок людей. Телеведучий завжди повинен пам’ятати, що поза, жести говорять часто набагато більше, ніж слова. Вони повинні відповідати змісту того, що відбувається на екрані.

Правильно й ефективно презентувати себе, свої професійні дані не так вже й просто. Імідж телеведучого, наприклад, складається із зусиль багатьох фахівців — модельєрів, візажистів, перукарів, але вирішальна роль в його створенні належить фахівцю, який навчає особистість майстерно використовувати їхню допомогу — мімічно, манірно, комунікабельно, риторично. Після того, як індивід буде мати уявлення про рівень розвитку своїх професійно-особистісних і соціальних якостей, можна буде складати програму зі створення його іміджу, при цьому враховуючи, що на створення іміджу впливають фактори: [2]

а) психологічні, до яких відносяться індивідуальні характеристики особистості - стать, вік, національність, індивідуальні зовнішні особливості, темперамент, характер, інтелект, талант, обдарованість людини; б) соціальне середовище — сім'я, навчальні заклади, сфера спілкування, сфера діяльності, рід занять.

Враховуючи всі ці чинники, можна сказати про те, що залежно від соціальної ролі імідж індивіда може змінюватися, але все ж таки буде нести в собі схожі психологічні характеристики. Беручи до уваги вплив цих факторів, людина може складати індивідуальну програму зі створення свого іміджу. Кожна людина усвідомлює себе як особистість, включену в суспільні відносини різного характеру. Вона прагне врахувати оцінку оточуючих, їх емоційний, суб'єктивний підхід до себе, мотиваційно-смислову структуру своєї діяльності у відношенні інших. Відбувається прагнення певним чином викласти свої зовнішні ознаки, співвіднести їх з особистісними і соціальними характеристиками, інтерпретацією своїх вчинків. Працюючи над своїм іміджем, людина проходить програму самовдосконалення, міняючи деякі звички, поповнює знання, розвиває здібності, навчається бачити себе з боку і відчувати високу міру відповідальності за свої вчинки. [21]

Оскільки людина є істотою соціальної, її розвиток та формування особистості не може відбуватися поза суспільством. Сьогодні ми говоримо про інформаційне середовище та його вплив на формування індивідуальності. Кампанії масмедіа є сильним засобом впливу на діюче середовище інформації. На жаль, моделювання нездорової поведінки і реклама «нездорових» продуктів є загальною практикою у наших ЗМІ. Впровадження нової поведінки та інші засоби антиреклами можуть бути високоефективними у плані підготовки аудиторії протистояти небажаним впливам. Середовище інформації спричиняє також зміни на соціальному, організаційному, груповому та індивідуальному рівнях.

Вплив масмедіа є доступним для сприйняття особистістю нормативної поведінки у соціальній системі. Індивідуальне сприйняття соціальних норм під впливом масмедіа може бути настільки сильним, наскільки вдало подаються одні нормативні стосунки і поведінка та виключає інші. На суспільному рівні нормативна поведінка випливає при наймі частково з норм поведінки, які постійно висвітлюють ЗМІ. 25]

Висновки

Процеси глобалізації й трансформації систем масової комунікації змушують нас надалі говорити не тільки про існування інформаційної індустрії, а й індустрії масової комунікації -- індустрії впливу на людину, суспільство й цивілізацію.

Масова комунікація — процес поширення інформації за допомогою технічних засобів (преса, радіо, телебачення) на чисельно великі, розосереджені аудиторії. Засоби масової комунікації - це спеціальні канали і передавачі, завдяки яким відбувається поширення інформаційних повідомлень на великі території.

Масова комунікація є невід'ємною частиною сучасного суспільства, його економіки, політики, культури і охоплює міжнародні, міжгрупові і міжособистісні відносини.

Соціальна сутність масової комунікації, що знаходить вираз у функціях і характеристиках, полягає в тому, що це — потужний засіб впливу на суспільство з метою оптимізації його діяльності, соціалізації індивіда та інтеграції суспільства.

Стратегічною функцією масової комунікації є формування масової психології, а стосовно до кожної людини — певної його соціально-політичної орієнтації. Зміст повідомлень, одержаних через засоби масової інформації формується з урахуванням особливостей та закономірностей психологічного впливу в діапазоні під звичайного інформування до навчання, переконання та навіювання.

До основних соціально-психологічних ефектів масової комунікації відносяться «ефект ореолу» і «ефект бумеранга».

Акцентується увага на наступній сукупності ефектів масової комунікації.

Ефекти когнітивні: формування установок розширення уявлень людей; уточнення ціннісних орієнтації.

Ефекти афективні: формування почуттів стурбованості, страху; вплив на моральний стан і ступінь відчуження в суспільстві.

Ефекти поведінкові: активізація (або не активізація) будь-якої діяльності; напрямок різних видів акцій (наприклад, політичних демонстрацій); провокування альтруїстичних проявів (кампанії благодійності).

Масова комунікація виконує роль регулятора динамічних процесів соціальної психіки; роль інтегратора масових настроїв; каналу циркуляції психоформуючої інформації. Завдяки цьому засоби масової комунікації є потужним засобом впливу і на особу, і на соціальну групу. Розвиток масово-комунікативних процесів сприяє за великим рахунком розвитку всієї цивілізації. Без спілкування людство розвиватися не зможе, причому миp і спілкування складають єдине ціле, одне неодмінно має на увазі інше.

Масові комунікації сьогодні являються одними з головних агентів соціалізації особистості. Адже вони виконують інформативну, освітню функції, розширюють горизонти знань та надають певний досвід. Саме тому здійснюють суттєвий вплив на формування свідомості та індивідуальності особистості в цілому. Оскільки людина є істотою соціальної, її розвиток та формування особистості не може відбуватися поза суспільством. Масові комунікації пропагандують суспільні норми та стандарти, еталони поведінки, спілкування, сприяють соціальній мобільності, що становить підгрунття формування іміджу особистості в соціумі.

Масові комунікації здійснюють як позитивний, так і негативний вплив на суспільну свідомість. ЗМК суттєво впливають на засвоєння людьми широкого спектру соціальних норм і на формування у них ціннісних орієнтації у сфері політики, економіки, ідеології, права. Але всі користувачі отримують вельми різноманітні, суперечливі, несистематизовані відомості з найрізноманітніших питань суспільного і політичного життя. Негативним явищем масових комунікацій є маніпулювання свідомістю, суспільною та індивідуальною, нав’язування ідеології та ставлення до того чи іншого явища в суспільстві.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой