Менеджмент туристичної фірми «Меридіан»

МIНІСТЕРСТВО ОСВIТИ I НАУКИ, МОЛОДI ТА СПОРТУ УКРАIНИ КРИМСЬКИЙ ЕКОНОМIЧНИЙ IНСТИТУТ ДВНЗ «КИЄВСЬКИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМIЧНИЙ УНIВЕРСИТЕТ ім. В. Гетьмана»

Кафедра менеджменту КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Менеджмент підприємств туристичної індустрії»

Сімферополь 2011

АНОТАЦIЯ

Ягьяев Р. Р Планування діяльності підприємства туристичної індустрії. — КЕI ДВНЗ " КНЕУ ім. В. Гетьмана" . — Сімферополь, 2011. — 45с.

В роботі розглянутi основні поняття стосовні процесу планування на пiдприємствi туристичної індустрії, головна роль планування у функціонуванні підприємства, а також шляхи вдосконалення стратегічного планування.

Ключовi слова: процес планування, туризм, стратегічне планування.

АННОТАЦИЯ

Ягьяев Р. Р. Планирование деятельности предприятия туристической индустрии. — КЭИ ГВУЗ " КНЭУ им. В. Гетьмана" . — Симферополь, 2011. — 45 с.

В работе рассмотрены основные понятия касательно процесса планирования на предприятии туристической индустрии, главная роль планирования в функционировании предприятия, а также пути совершенствования стратегического планирования.

Ключевые слова: процесс планирования, туризм, стратегическое планирование.

ANNOTATION

Yag’yaev R. R. Planning to activity of enterprise tourist industry. — KEI GVUZ " KNEU the name of V. Getman" . Simferopol, 2011. — 45 p.

Basic concepts are in-process considered concerning the process of planning on the enterprise of tourist industry, leading role of planning in functioning of enterprise, and also ways of perfection of the strategic planning.

Keywords: planning process, tourism, strategic planning.

ЗМIСТ ВСТУП РОЗДIЛ I. СУТНIСТЬ ПЛАНУВАННЯ В ТУРИЗМI

1.1 Планування в туризмі

1.2 Роль i місце планування в управлiннi підприємством

1.3 Види та форми планування РОЗДIЛ II. АНАЛIЗ ПЛАНУВАННЯ НА ПIДПРИЄМСТВІ «МЕРИДIАН»

2.1 Характеристика підприємства «Меридіан»

2.2 Оцінка процесу планування на підприємстві «Меридіан»

2.3 SWOT-аналіз туристичної фірми «Меридіан»

РОЗДIЛ III. ПЛАНУВАННЯ ЯК НАПРЯМОК РОЗВИТКУ ФIРМИ

3.1 План розвитку підприємства «Меридіан»

3.2 Сприяння iнновацiй на розвиток підприємства «Меридіан»

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТОК ВСТУП Туризм належить до високоліквідної галузі, тобто галузі з швидкою віддачею. Проте, як свідчить українська практика, внесок туризму в національну економіку явно недостатній, що обумовлено не стільки слабкими інвестиційними можливостями переходу туризму на якісно новий рівень, скільки станом існуючої системи управління туристським підприємництвом. 5, c.12]

Практика управління туристським бізнесом показує, що переважає менеджмент поточної ситуації, тобто оперативне управління з великим або не дуже великим рівнем професіоналізму. Як правило, питання стратегічного розвитку та управління у керівників верхньої ланки не є пріоритетними, що негативно відбивається на ефективності поточного управління. Позитивний досвід використання стратегічного менеджменту процвітаючих фірм підтверджує сказане і підкреслює необхідність застосування планування для підвищення ефективності туризму.

Туристичний менеджмент трактується як складна система взаємозалежних предметів, цінностей, дисциплін і методів, які розвиваються для подолання незліченних і різноманітних по своєму розміром проблем, складнощів і невизначеностей, які притаманні туристської діяльності. Постійний пошук усе більш ефективних управлінських рішень, концепцій і процесів для усунення стихійних наслідків туризму диктується конкурентною боротьбою, а ціною програшу є догляд з ринку, в той час як ціна перемоги може стати поштовхом у розвитку туристської діяльності на більш високому якісному рівні. Все це зумовлює актуальність теми даної роботи. 12, c. 25−29]

Успіх планування розвитку турфірми, з урахуванням того, що всі зусилля спрямовані на досягнення ефективності, ніхто не буде обмежувати якоюсь формулою, але планування повинне здійснюватися в рамках наукового концептуального підходу, заснованого на факті ефективності.

Мета роботи полягає у визначенні оптимальних шляхів планування розвитку для туристської фірми в сучасних умовах господарювання.

Завданням даної роботи є розгляд: теоретичних аспектiв, в яких розкриваються такі поняття як: процес планування на пiдприємствi та в туризмі, види та форми планування, та яку сааме роль грає планування в управлiннi підприємством.

Об'єктом даної роботи є процес планування економічного розвитку туристичного підприємства «Меридіан» .

Актуальність даної курсової роботи полягає в тому, що ефективність роботи підприємства багато в чому залежить від стану внутріфірмового планування.

Структура роботи: робота складається з вступу, 3 розділів, висновків. В даній роботі 45 сторінок, 15 джерел та 1 додаток.

РОЗДIЛ I. СУТНIСТЬ ПЛАНУВАННЯ В ТУРИЗМI

1.1 Планування в туризмі

Планування — це один зі способів, за допомогою якого керівництво забезпечує єдиний напрямок зусиль усіх членів організації до досягнення її загальних цілей. З даної функції починається процес управління. Функція планування покликана відповісти на три питання:

1) де ми знаходимося в даний час: менеджери повинні обговорити сильні і слабкі сторони організації в основних її галузях (фінанси, маркетинг, персонал), для того, щоб реально визначити, чого може добитися організація;

2) куди ми хочемо рухатися: менеджери повинні, оцінюючи можливості та загрози в навколишньому середовищі, визначити якими мають бути цілі організації і що може стати на заваді досягненню цих цілей;

3) як ми збираємося зробити це: менеджери вирішують, що повинні робити члени організації для досягнення поставлених цілей.

СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ являє собою набір дій і рішень, зроблених керівництвом, які ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для того, щоб допомогти організації досягти своїх цілей.

Процес стратегічного планування є інструментом, допомагає в прийнятті управлінських рішень. Його завдання — забезпечити нововведення і зміни в організації в достатній мірі.

СТРАТЕГІЯ являє собою детальний всебічний комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії організації і досягнення її цілей.

Стратегічне планування представляється єдиним способом формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Воно забезпечує керівництву засіб створення плану на тривалий термін. Стратегічне планування дає також основу для прийняття рішень. Знання того, чого хоче досягти організація, допомагає уточнити найбільш підходящі шляхи дій. Формальне планування сприяє зниженню ризику при прийнятті рішення. Приймаючи обґрунтовані і систематизовані планові рішення, керівництво знижує ризик прийняття неправильного рішення через помилкової або недостовірної інформації про можливості організації або про зовнішньої ситуації. Планування служить для формулювання встановлених цілей, допомагає створити єдність загальної мети всередині організації. 13, c. 176−180]

ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ПЛАНУВАННЯ: цілі, керівництва для прийняття рішень і практичні дії, що охоплюють стратегії, політика фірми, процедури, правила і бюджети, а також основні етапи процесу планування.

Метою більшості тур фірм є ведення прибуткового і тривалого бізнесу. Для досягнення даної мети компаніям необхідно виробляти той товар або послугу, який буде задовольняти потреби потенційних покупців і тим самим забезпечувати збільшення бізнесу.

Планування продукту — це важливий компонент у розвитку прибуткового та тривалого бізнесу. Його часто називають плануванням з дотриманням

" П’яти правил" - планування з метою створення правильного продукту, доставки його в правильне місце, в правильний час, за правильну ціну і в належному (правильному) кількості.

Продукт для споживача — це не тільки поєднання матеріальних компонентів і послуг, це — набір вигод, матеріальних і нематеріальних цінностей. Отже, планування продукту повинно здійснюватися з урахуванням того, яким його хотіли б бачити самі споживачі. Створення правильного продукту — нелегке завдання, тому що, потреби, вимоги та бажання покупця постійно змінюються; сили конкуренції впливають на життєвий цикл продукту таким чином, що продукти, успішні на певному етапі життєвого циклу, пізніше потрапляють в стадію занепаду або вмирають.

Життєві факти, які проходить туристичний продукт: виведення товару на ринок, зростання, зрілість, насичення, занепад. У зв’язку зі швидкими змінами способу життя людей і технологічними змінами життєвий цикл окремих товарів став коротше, ніж був раніше, тому концепція життєвого циклу продукту відіграє важливу роль у стратегічному плануванні і кожна стадія життєвого циклу також має певні завдання для маркетингу. 9, c.50]

Етап виведення продукту на ринок. На цій фазі життєвого циклу потрібні витрати на стимулювання попиту (реклама нового товару і послуги). Цей етап характеризується високими витратами, повільним ростом обсягів продажу та проведенням рекламних компаній для стимулювання первісного попиту. Саме в цьому періоді життєвого циклу тур продукту буває великий відсоток невдач, і у зв’язку з великими витратами по виведенню товару чи послуги на ринок прибутків на цьому етапі ще немає.

Етап зростання. У цьому періоді новинка (якщо вона користується попитом на ринку) задовольняє інтереси ринку, то виражається в зростанні прибутку та збуту.

Зростання прибутку може зробити ринок привабливим для конкурентів. Витрати фірми на стимулювання збуту залишаються високими, але тут акцент робиться на мотивацію цілеспрямованого вибору і покупки товару конкретної фірми, а не на мотивацію споживачів купити і випробувати даний товар. На етапі зростання кількість роздрібних точок продажу товару або послуги зазвичай зростає. Завдяки збільшення збуту ціни на товар (послугу) можуть знизитися.

Етап зрілості. Зрілий продукт — це вже міцно затвердився на ринку товар. Темпи збуту його можуть продовжувати збільшуватися, але вже повільніше. Потім вони поступово вирівнюються. На цьому етапі життєвого циклу продукту багато роздрібні точки, які продають товар, дуже конкурентоспроможні. Фірми намагаються знайти способи утримати свою частку ринку.

Лижні курорти є найбільш відповідним прикладом зрілого продукту. Після декількох років зростаючих темпів збуту зростання обсягів продажів поступово сповільнюється, курорти роблять спроби до збереження своєї частки ринку.

Етап насичення. На цьому етапі обсяги продажів досягають найвищої точки, продукт максимально проникає на ринок.

Масове виробництво та застосування нових технологій допомагає знизити рівень цін і зробити продукт найбільш доступним для кожного.

Етап занепаду. Багато тур продукти залишаються на етапі насичення в протягом декількох років. Але багато хто з них з часом старіють і на ринок виводяться нові продукти для заміни старих. На стадії занепаду попит на продукт скорочується, знижуються витрати на рекламу. У міру падіння попиту і прибутку з ринку йдуть фірми, не витримують конкуренції. [9, c. 49]

Пропозиції фірм мають бути розраховані на широке коло споживачів з різним рівнем доходу, з метою якомога більше охопити ринок.

Одним з найбільш важливих маркетингових рішень є рішення щодо встановлення ціни на товар. Ціна відображає те, як споживачі сприймають продукт.

Витрати, пов’язані з виробництвом, просуванням, розповсюдженням і продажем тур продукту, а також норма прибутку повинні бути включені в ціну. З метою встановлення правильної ціни на тур продукт необхідно аналізувати багато факторів.

Туроператор — туристичне підприємство, яке займається розробкою туристичних маршрутів і комплектацією турів, забезпечує їх функціонування, організовує рекламу, розраховує відповідно до діючими нормативами і затверджує в установленому порядку ціни на тури за цими маршрутами, продає тури турагентам для випуску та реалізації путівок за своїми ліцензіями.

Турагент — фірма, що купує тури, розроблені туроператором, що випускає на ці тури путівки і реалізує їх споживачеві. 4, c. 56]

Досвід найбільших українських туроператорів показав, що правильна стратегія та ефективна маркетингова програма дозволяють фірмі визначити цільові ринки, вибрати надійних постійних партнерів, суттєво збільшити обсяг продажів, частку ринку.

1.2 Роль i місце планування в управлiннi підприємством

Перш ніж розпочати будь-яку справу, людина повинна ретельно продумати, що саме, до якого терміну, якими способами і за допомогою яких коштів він повинен зробити. В іншому випадку його наміри можуть виявитися невиконаними. Отже, першою і основною стадією управління будь-яким видом доцільної діяльності завжди є процес постановки мети і знаходження способів її виконання. Саме до стадії постановки мети можна віднести передбачення, прогнозування, планування. Кінцевим результатом цієї стадії є побудова ідеальної моделі ходу виробничого процесу, спрямованого на досягнення головної мети підприємства.

Процес управління підприємством складається з багатьох функцій. У їх число входять планування і прогнозування, організація; координація і регулювання; облік, контроль і аналіз; активізація і стимулювання. Кожна функція характеризується властивим їй технологічним способом впливу на керований об'єкт. [7, c. 62−63]

Функції управління завжди спрямовані на досягнення цілей управління.

Оскільки мета управління формується в рамках функції «планування — прогнозування», можна сказати, що дана функція в системі функцій управління підприємством є центральною. Функції управління в своїй основі об'єктивні і є формами реалізації управлінських відносин, через які, в свою чергу, реалізуються вимоги економічних законів розвитку виробництва. Тому процес управління виступає як об'єктивно подолана система функцій, яка носить назву управлінського циклу, а самі функції називаються стадіями управлінського циклу.

Функція планування служить основою для прийняття управлінських рішень і являє собою управлінську діяльність, яка передбачає вироблення цілей і завдань управління виробництвом, а також визначення шляхів реалізації планів для досягнення поставлених цілей. Прогнозування в управлінському циклі передує плануванню і ставить своїм завданням наукове передбачення розвитку виробництва, а також пошук рішень, які забезпечують розвиток виробництва в оптимальному режимі. Оскільки прогнозування завжди передує плануванню, його можна розглядати як підфункції планування.

Організація як функція управління — це діяльність, спрямована на створення чи розвиток структури господарської системи. Залежно від об'єкта розрізняють організацію: — виробництва — праці - управління. Організація управління включає регламентацію окремих елементів процесу управління (стадій управлінського циклу, процедур і операцій управління), встановлення часу робіт виконання робіт, технічного та інформаційного забезпечення тощо. [7, c. 62−63]

Координація полягає в забезпеченні необхідною (передбаченої проектом організації) узгодженості дій працівників. Мета координації - усунути паралелізм і дублювання в роботі.

В силу різних причин виробництво може відхилятися від заданих параметрів. У цих умовах шляхом регулювання усуваються відхилення, і забезпечується нормальне протікання виробничих процесів. За допомогою обліку здійснюється збір інформації про стан господарської системи. Облік служить базою для аналізу — комплексного вивчення виробничо — господарської діяльності з метою контролю та підвищення ефективності функціонування виробництва шляхом виявлення і мобілізації наявних резервів.

Роль контролю як функції управління обумовлена?? тим, що він є засобом здійснення зворотного зв’язку в системі управління. За допомогою контролю перевіряється виконання прийнятих планових рішень, і оцінюються їх наслідки.

Активізація — це інтенсифікація трудової та громадської діяльності працівників на основі підвищення творчого потенціалу особистості колективу. Активізація досягається комплексним застосуванням методів морального і матеріального стимулювання. В основі матеріального стимулювання лежать матеріальні, а в основі морального — соціальні потреби особистості (в спілкуванні, повазі, визнанні заслуг тощо).

Перераховані функції управління носять назву загальних. Крім них в системі управління виділяють конкретні функції, які враховують вплив на них об'єкта управління, що знаходить своє відображення в об'єкті і предметі планування.

Сам процес планування проходить в чотири етапи:

1. Розробка спільних цілей;

2. Визначення конкретних, деталізованих цілей на заданий період;

3. Визначення шляхів і засобів їх досягнення;

4. Контроль за досягненням поставлених цілей шляхом зіставлення планових показників з фактичними та коригування цілей.

Планування на якому підприємстві базується на неповних даних, навіть якщо є добре налагоджена система бухгалтерського і статистичного обліку. Проблема полягає в тому, що деякі аспекти функціонування економічної системи не піддаються оцінці, наприклад, дії конкурентів, економічні цикли, страйки, політична обстановка.

Показники кон’юнктури ринку є вихідними для складання плану підприємства. Тому планування, як правило, тим легше, чим більше підприємство (хоча на невеликих підприємствах деякі фактори виробництва виявляються більш доступним для огляду для керівництва, ніж на великих). Дані обставини надають плануванню імовірнісний характер.

З точки зору формалізації процедури планування являє собою алгоритмізовані процес підготовки рішень на противагу спонтанному, ситуативного прийняття управлінських рішень.

Протилежністю планування є імпровізація, коли рішення приймається на основі ситуації, що склалася чи з досвіду плановика. Чіткий алгоритм прийняття рішень імпровізованих відсутня. Планування ефективно там, де однією інтуїції недостатньо для того, щоб прийняти рішення, де потрібно поліпшити якість прийнятих рішень шляхом подолання складності проблемних ситуацій, обумовленої великою кількістю взаємодіючих чинників і причино — наслідкових зв’язків, а також неузгодженістю думок експертів, які приймають рішення щодо сценарію розвитку планованих процесів і подій.

Незважаючи на важливість і видимі переваги планування, воно не може замінити собою імпровізацію. У практиці управління підприємством спланувати всі випадки прийняття рішень неможливо, та й не доцільно. Причиною тому можуть бути два чинники: — Несумісність витрат на планування з результатами реалізації плану; - Відсутність об'єктивної, достовірної і достатньої для розробки плану інформації.

У цих випадках доводиться вступати на шлях імпровізації і таким чином реагувати на виниклу ситуацію. Співвідношення між запланованими та імпровізованими рішеннями на конкретному підприємстві залежить від багатьох факторів, серед яких можна виділити:

1. Повноту і достовірність інформації про зовнішнє середовище і внутрішній структурі підприємства;

2. Особисті якості, спеціальні знання, схильність до ризику і гнучкість планових працівників;

3. Мотивацію (гармонію бажань та інтересів виконавців з цілями планових рішень);

4. Правомірність (власні можливості та надані плановому працівникові спеціальні засоби повинні дозволити здійснити всі заходи, пов’язані з підготовкою та реалізацією планового рішення);

5. Інформованість (особи, яким доручена підготовка плану, повинні знати цілі і особливості прийняття та реалізації планового рішення);

6. Допустимість (заходи, передбачені плановим рішенням, не повинні порушувати норм права і моралі);

7. Наявність формалізованого інструментарію планування: економіко-математичних моделей, ЕОМ, технічних засобів. Процес планування характеризується рядом специфічних рис.

По-перше, планування має дві сторони: соціально — економічну та організаційно — технічну.

Організаційно — технічна сторона обумовлюється кооперацією праці і залежить від рівня розвитку засобів і методів планування. Соціально-економічна сторона визначається соціально — економічними умовами суспільства. Тому сутність планування виробництва необхідно оцінювати з двох позицій:

— Його організаційно — технічних характеристик;

— Соціально — економічних умов.

Інакше не можна розкрити багато причино — наслідкові зв’язки і залежності, що визначають цілі, форми і методи планування.

З точки зору організаційно — технічного боку планування країни з розвиненою ринковою економікою мають більше досвіду. Вживаний там арсенал технічних засобів і методів значно багатшими. Звідси випливає, що рівень організації виробництва та управління в рамках окремих підприємств, фірм там вище, ніж у країнах України. Значить, є велика можливість у використанні організаційно — технічного досвіду планування розвинених зарубіжних країнах і обмежена можливість застосування соціально — економічного досвіду планування.

Ще один важливий висновок з цього аналізу: соціально-економічна сторона планування повинна бути провідною в постановці цілей планування і виборі засобів їх реалізації.

По-друге, планування як елемент управління носить інформаційний характер. Інформаційна сутність процесу планування добре видно на прикладі стадій циклу планування. У процесі виробництва перед органами планування безперервно виникають проблеми. Тому першою стадією в плановому циклі є виявлення і формулювання проблем (включає збір і обробку інформації, а також оцінку наслідків можливих варіантів планових рішень). На цій основі приймається планове рішення. Потім воно реалізується. Інформація про отримані результати за системою зворотного зв’язку передається в плановий орган. [11, c. 72−73]

Останній на її основі оцінює те, формулює нові проблеми, і весь цикл планування повторюється. Формулювання проблем, прийняття планових рішень, оцінка результатів завжди підпорядковані досягненню визначеної мети. Тому планування завжди строго цілеспрямовано. По-третє, планування на підприємстві виступає як один з найважливіших організаційних чинників інтенсифікації виробництва. Ще Адам Сміт зауважив, що ефект спільних дій групи людей, організованих у колектив, більше суми ефектів їх одиночних дій. Цей додатковий ефект він приписав поділу праці і пояснив наступним:

— Зростанням уміння кожного працівника;

— Економією часу на перехід від одного виду діяльності до іншого;

— Спеціалізацією і можливістю автоматизації процесу виробництва.

Джерелом додаткового ефекту в процесі спеціалізації праці є планомірність. Саме властива кооперації планомірність (Свідомо встановлювана планом зв’язок) народжує нову продуктивну силу (синергетичний ефект). Сучасне велике машинне виробництво, що характеризується колосальним динамізмом, великий сменяемостью моделей і типорозмірів виробів, складністю технологічних процесів виготовлення висуває особливі вимоги до внутрішньо фірмового планування, як засобу, покликаному визначати і підтримувати внутрішньовиробничі пропорції. При створенні складних об'єктів нової техніки внутрішньо фірмового планування дозволяє скоординувати різні науково-дослідні, дослідно-конструкторські, технологічні, виробничі, будівельні, монтажні, налагоджувальні та інші роботи, що виконуються в порядку кооперування багатьма підприємствами, науково-конструкторськими організаціями різних галузей промисловості.

При цьому плани встановлюють не тільки загальну тривалість всього процесу, а й тривалість, послідовність всіх назв робіт і їх етапів, зводячи до мінімуму нераціональні витрати різних ресурсів. Таким чином, планування збільшує ефективність, продуктивність праці.

Створення системи планування на підприємстві вимагає витрат, але ефект від раціональної організації виробництва завжди перевищує ці витрати. Тому трактування внутрішньо фірмового планування як сфери непродуктивних витрат глибоко помилкова і суперечлива. При такому трактуванні виходить, що планування підвищує продуктивність праці, а саме воно засноване на непродуктивну працю. Звідси крайні висновки про необхідність будь-яку ціну скоротити витрати на планування, що суцільно доводиться спостерігати на підприємствах в даний час.

1.3 Види та форми планування

Планування є найважливішою функцією управління, яка, так само як і управління, видозмінюється в процесі розвитку економіки. Централізованій системі планування економікою відповідає адекватна система народногосподарського планування. Тому перехід до ринкової концепції управління вимагає перегляду всіх елементів планування. Система управління економікою в нашій країні склалася під впливом ряду специфічних факторів:

* Монополія державних підприємств, зумовлена?? переважанням державної власності;

* Жорстка система встановлення господарських зв’язків між підприємствами;

* Обмеження самостійності суб'єктів господарювання;

* Концентрація виробництва, орієнтація виробничої спеціалізації не на госпрозрахункову, а на народногосподарську ефективність;

* Замкнутість єдиного народногосподарського комплексу країни. [6, c. 45−47]

Планування як форма державного впливу на економіку існує практично у всіх країнах. Воно органічно вписується в ринковий механізм господарювання. Важливо визначити, що і як має планувати держава, а що — самі підприємства (суб'єкти планування).

Щоб вирішить цю проблему необхідно розглянути види планування. За змістом і формою прояву розрізняють такі види (Форми) планування і види планів.

1. З точки зору обов’язковості планових завдань:

— Директивне

— Індикативне планування Директивне планування являє собою процес прийняття рішень, що мають обов’язковий характер для об'єктів планування. Вся система соціалістичного народногосподарського планування носила виключно директивний характер. Тому за невиконання планових завдань керівники підприємств несли дисциплінарну, а іноді і кримінальну відповідальність. Директивні плани мають, як правило, адресний характер і відрізняються надмірною деталізацією.

Індикативне планування являє собою найбільш поширену у всьому світі форму державного планування макроекономічного розвитку. Індикативне планування є антиподом директивного, тому що індикативний план не носить обов’язковий для виконання характер. В цілому індикативне планування носить направляючий, рекомендаційний характер. У процесі діяльності при складанні перспективних планів використовується індикативне планування, а в поточному плануванні-директивне. Два цих планування повинні доповнювати один одного, бути органічно пов’язані.

2. Залежно від терміну, на який складається план, і ступінь деталізації планових розрахунків прийнято розрізняти:

— Довгострокове планування (перспективне)

— Середньострокове планування

— Короткострокове планування (поточне) Перспективне планування охоплює період понад 5 років, наприклад, 10, 15 і 20 років. Такі плани покликані визначати довгострокову стратегію підприємства, включаючи соціальне, економічне, науково-технологічний розвиток. Перспективне планування слід відрізняти від прогнозування. За формою вони являють собою один і той же процес, а за змістом різняться. Прогнозування — це процес передбачення, побудований на науково обґрунтованому судженні про перспективи розвитку підприємства в майбутньому, його можливий стан. Прогнозування дозволяє виявити альтернативні варіанти розвитку планованого процесу або об'єкта та обґрунтувати вибір найбільш прийнятного варіанту. У цьому сенсі прогнозування є одним з етапів перспективного планування. Без цього атрибута перспективне планування було б ворожіння, а ненауковим передбаченням.

Середньострокове планування здійснюється на період від 1 року до 5 років. На деяких підприємствах середньострокове планування поєднується з поточним. У цьому випадку складається так званий ковзний п’ятирічний план, в якому перший рік деталізується до рівня поточного плану і є по суті справи короткостроковий план.

Поточне планування охоплює період до року, включаючи піврічне, квартальне, місячне, тижневе (декадне) і добове планування.

3. За змістом планових рішень виділяють:

— Стратегічне планування

— Тактичне планування

— Оперативно-календарне планування

— Бізнес-планування Стратегічне планування, як правило, орієнтоване на довгострокову перспективу і визначає основні напрями розвитку предпріятія.1 За допомогою стратегічного планування приймаються рішення про те, як розширити діяльність у сфері бізнесу, створити нові сфери бізнесу, стимулювати процес задоволення потреб споживачів, які зусилля слід прийняти для задоволення ринкового попиту, на яких ринках краще діяти, яку продукцію випускати або які послуг надавати, з якими партнерами вести бізнес і т.д.

Основна мета стратегічного планування полягає у створенні потенціалу для виживання підприємства в умовах динамічно мінливого зовнішнього і внутрішнього середовища, що породжує невизначеність перспективи.

Тактичне планування. Якщо стратегічне планування розглядають як пошук нових можливостей підприємства, то тактичне планування слід вважати процесом створення передумов для реалізації цих нових можливостей, а оперативно-календарне планування — процесом їх реалізації. У результаті тактичного планування складається план економічного і соціального розвитку фірми, що представляє програму виробничої, господарської та соціальної діяльності фірми на відповідний період. Тактичне планування охоплює короткостроковий і середньостроковий періоди. Що стосується об'єктів і предметів цього планування, то вони можуть бути самими різними. При цьому слід пам’ятати одне правило: єдина можливість зробити процес тактичного планування контрольованим полягає в плануванні тільки основних видів продукції і витрат, найважливіших функцій. Але при різній структурі планів повинна дотримуватися залежність: «витрати — випуск — прибуток ціна». Інакше стає недоцільним тактичне планування.

Оперативно — календарне планування. Оперативно — календарне планування (ОКП) є завершальним етапом у плануванні господарської діяльності фірми. Основне завдання ОКП полягає в конкретизації показників тактичного плану з метою організації планомірної повсякденної та ритмічної роботи підприємства і його структурних підрозділів.

В процесі оперативно-календарного планування виконуються такі планові функції:

— Визначається час виконання окремих операцій з виготовлення складальних одиниць виробів і виробів в цілому шляхом встановлення сполучених термінів передачі предметів цехами-постачальниками їх споживачами;

— Здійснюється оперативна підготовка виробництва шляхом замовлення і доставка на робочі місця матеріалів, заготовок, інструментів, пристосувань та іншої оснащенням, необхідної для виконання плану виробництва продукції;

— Ведеться систематичний облік, контроль, аналіз і регулювання ходу виробничого процесу, що попереджають чи ліквідують його відхилення від планового графіка.

Оперативно-календарне планування пов’язує всі ці елементи підприємства в єдиний виробничий організм, включаючи технічну підготовку виробництва, матеріально-технічне забезпечення виробництва, створення і підтримання необхідних запасів матеріальних ресурсів, збут продукції і т.д.

Бізнес — планування. Бізнес-план призначений для оцінки доцільності впровадження того чи іншого заходу. Особливо це стосується інновацій, які вимагають для своєї реалізації великих інвестіцій.2 Бізнес-план інвестиційного проекту розробляється для обгрунтування:

* Поточного і перспективного планування розвитку підприємства, вироблення (вибору) нових видів діяльності;

* Можливості отримання інвестиційних і кредитних ресурсів, а також повернення позикових коштів;

* Пропозицій щодо створення спільних та іноземних підприємств;

* Доцільності надання заходів державної підтримки.

4.У теорії і практиці планування можуть також виділятися інші види планування, що охоплюють як головні, так і другорядні аспекти цього процесу.

Зокрема, планування можна класифікувати за наступними категоріями:

I. За рівнем охоплення:

— Загальне планування, що охоплює всі аспекти проблеми;

— Часткове планування, що охоплює тільки певні області та параметри;

II. По об'єктах планування:

— Цільове планування, що відноситься до визначення стратегічних і тактичних цілей;

— Планування коштів, що відноситься до визначення засобів досягнення поставлених цілей (планування таких потенціалів, як обладнання, персонал, фінанси, інформація);

— Програмне планування, що відноситься до розробки і реалізації конкретних програм, наприклад програм виробництва і збуту;

— Планування дій, наприклад, спеціальних продажів, наймання кадрів;

III. За сферами планування:

— Планування збуту (мети збуту, програми дій, витрат на збут, розвиток збуту);

— Планування виробництва (виробничої програми, підготовки виробництва, ходу виробництва);

— Планування персоналу (потреби, найму, перепідготовки, звільнення);

— Планування придбань (потреби, закупівель, реалізації зайвих запасів);

— Планування інвестицій, фінансів і т.д.

IV. За глибиною планування:

— Агреговане планування, обмежений заданими контурами, наприклад, планування цеху як суми виробничих ділянок;

— Детальне планування, наприклад, з докладним розрахунком і описом планованого процесу або об'єкта;

V. За координації приватних планів у часі:

— Послідовне планування, при якому процес розробки різних планів являє собою один довгий, узгоджений, послідовно здійснюваний процес, що складається з декількох етапів;

— Одночасне планування, при якому параметри всіх планів визначаються одночасно в одному єдиному акті планування;

VI. По обліку зміни даних:

— Жорстке планування;

— Гнучке планування;

VII. За черговістю у часі:

— Упорядкований (поточне) планування, при якому про завершення одного плану розробляється інший план, (плани чергуються послідовно один за іншим);

— Ковзне планування, при якому після закінчення певного запланованого строку план продовжується на наступний період;

— Позачергове (евентуально) планування, при якому планування здійснюється в міру необхідності, наприклад, при реконструкції або санації підприємства. 3, c. 66−70]

РОЗДIЛ 2. АНАЛIЗ ПРОЦЕСУ ПЛАНУВАННЯ НА ПIДПРИЄМСТВI " МЕРИДIАН"

2.1 Загальна характеристика підприємства " Меридіан"

Туристична фірма «Меридіан» знаходиться в місті С, м. Кіровоград, Готель «Європа», ком.812 Тел./Факс (0522) 24−42−50 Тел.(0522) 27−16−27, E-mail: [email protected]

Фірма заснована в 1993 році. Має ліцензію Лиц, Госкомтура України № 4 282 от 2.03.2000 г. на надання всіх туристських послуг.

Генеральний директор — Твердоступ Любов Іванівна .

Це товариство з обмеженою відповідальністю.

За роки успішної діяльності це турагенство знайшло своїх постійних клієнтів, я має досить велику популярність в місті та за його межами, придбала великий досвід роботи і завоювала симпатію своїх партнерів і клієнтів. На підприємстві працюють: ген. директор, менеджер по внутрішньому туризму, по іноземному туризму, рекламного відділу. З екскурсоводами фірма працює по договорам. До повноважень директора, як керівника підприємством відносяться такі, як вміле ведення фірмової політики, своєчасне та помірковане прийняття рішень різної складності.

До повноважень менеджера фірми відносяться: обґрунтований вибір рекламної політики, своєчасне реагування на зміни у зовнішньому середовищу фірми, попередження керівництва та прийняття обґрунтованих рішень, щодо змін у політиці фірми, консультаційне — інформаційне забезпечення клієнтів. Основними видами діяльності компанії являються: прийом на відпочинок і лікування дорослих, молоді, дітей в Одесі та Одеській області, в Карпатах, Криму, бронювання готелів, проведення екскурсійних програм, організація конференцій, фестивалів, семінарів, спортивних зборів, продаж путівок по Дніпру і Чорному морю та відпочинок на горно лижних курортах Європи. Існують такі форми поїздок :

· індивідуальні поїздки (фірма виступає як турагент);

· прийом індивідуалів;

· прийом груп;

· прийом груп на конференції і семінари.

Мають договірні відносини з готелями Одеси: «Юність», «Вікторія», «Чорне море», «Красна», «Лондонська», «Пасаж», «Спартак», «Центральна», «Аркадія», «Моцарт»; з санаторіями і пансіонатами такими, як: пансіонат «Валентина», військовий санаторій «Одеський» ₅ санаторій «Чорномор-гідрострой», санаторій «Магнолія», «Чорне море», будинок відпочинку «Кооператор»; з дитячими пансіонатами: «Мрія», «Лазурний», «Сергіївка», «Лескі», «Хаджибей» і Англійський табір; з базами відпочинку: «Примор'я», «Море». Також фірма укладає договірні відносини з транспортними компаніями, з іншими туристичними підприємствами і з екскурсійними бюро, які мають потрібну інформацію чи туристичний продукт.

Об'єктом страхування є майнові інтереси, що пов’язані з відшкодуванням витрат за надання послуг у разі раптового захворювання чи нещасного випадку подорожуючих осіб.

Туристів, які приїжджають з інших країн (в основному це росіяни), фірма не застраховує, а особам, які проживають на території України компанія надає послугу страхування, яка входить у вартість путівки.

Для турфірми кращим варіантом є включення в контракт вимоги обов’язкового страхування туристів, страховка повинна бути такою. Щоб забезпечити оплату передбачених страховим полісом витрат.

Туристська страховка представляє собою значно більший, ніж звичайна медична страховка, спектр захисту від численних страхових випадків. Це (в додаток до медичної страховки і страхування життя і здоров’я) — крадіжка майна, повернення вартості путівки при відмовленні від поїздки по поважним причинам, відставання від групи, передчасне повернення.

Сторони туристського контракту обов’язково узгоджують вибір страхової фірми. Об'єктами страхування в туризмі являються не лише туристи, але й тур фірма.Безпека туристів на території України гарантується державою. Держкомітет України по туризму, разом з зацікавленими підприємствами і відомствами, розробляє програму забезпечення захисту і безпеки туристів. Суб'єктами туристської діяльності розробляються конкретні заходи щодо забезпечення туристів, екскурсантів, запобігання травматизму і нещасних випадків і несуть відповідальність за їх виконання.

Фірма «Меридіан» бере участь на різних ярмарках і виставках в країнах Європи. Також розміщує рекламу в газетах, по телебаченню. Входить в різні каталоги. Туристська фірма «Меридіан» додержує всі нормативи, які пов’язані з туристською діяльністю. Тури та їх технічна документація відповідає нормативним вимогам, які направлені на захист прав споживачів. Вони контролюються в процесі проведення сертифікацій туристської продукції. Технологічна документація комплектується в папки турів.

В набір технологічної документації обов’язково включають :

· технологічна карта туристської подорожі по маршруту;

· інформаційний листок до путівки тур подорожі

· лист бронювання

· бланки договорів з клієнтами — тур агентства

· договір з партнерами — постачальниками послуг (готельними, транспортними компаніями, екскурс іонними бюро і т.д.)

· калькуляція і розрахунок вартості тура

· розгляд маршруту

· графік руху по маршруту

· карта — Схема маршруту

· текст подорожньої екскурсії (для автобусних турів)

· розгляд технологічних особливостей тура

· тексти пам’яток для туристів

· довідкові матеріали по маршруту

· варіанти рекламних проспектів і буклетів

· прайс — листи (каталоги).

" Меридіан" використовує різні типи маршрутів, такі як: лінійні, радіальні, кільцеві і кросинг тури. В основному це маршрути по Україні, Європі, близькому і далекому зарубіжжю. Для кожного виду туристів фірма пропонує відповідний маршрут.

Туристські документи — документи, які видаються гіду — перекладачу, чи керівнику групи, діють з першого до останнього пункту обслуговування групи (туриста) на маршруті. Складаються з книжки підтвердження, маршрутного листа, туристичної путівки з відривними талонами на транспорт і харчування, а також проїзних документів.

З усіх екскурсійних поїздок які організовує фірма, найживописніші це екскурсії по Одесі, Кіровограду. Із різноманітних за тематикою екскурсій клієнт має змогу вибрати ту яка йому найбільш сподобається. Дослідження конкурентного статусу підприємства. Оцінка сильних та слабких сторін підприємства.

В останні роки спостерігається деяке пожвавлення в рості туристичної галузі в цілому по Україні. Для більшої ясності інформацію можна відобразити у вигляді графіку.

Для досягнення вищого рангу проводяться роботи над покращенням загальної результативності роботи підприємства.

Зробивши аналіз діяльності туристичного підприємства «Меридіан» ми можемо побачити сильні та слабкі сторони його діяльності. До позитиву підприємства можна віднести:

· вдале розміщення відносно території міста (воно знаходиться в центрі);

· орієнтованість на клієнтів середнього рівня (яких на даний момент більшість);

· наявність власного транспорту;

· наявність всіх необхідних засобів зв’язку (факс, Інтернет і т. д), до негативі підприємства можна віднести:

· малий робочий колектив;

· недостатність транспорту (в наявності один мікроавтобус);

· не досить широке використання рекламної діяльності.

В зв’язку із розширенням туристичної галузі та спектру послуг відповідно зростає і попит на туристичні послуги. Приведемо такий приклад: за даними на 2000 рік у місті Кіровоград хоч раз на рік користувався туристичними послугами кожен п’ятнадцятий житель, а на даний момент, кожен п’ятий.

2.2 Оцінка процесу планування на підприємстві

Вище керівництво «Меридіан» сформулювало місію своєї організації таким чином:

Домогтися і підтримувати найбільшу суму прибутку і задоволеність споживача шляхом забезпечення його всім необхідним і створення комфортних умов громадян (прислухатися до думок і побажань клієнтів). На основі аналізу власної місії та стану довкілля організація формує стратегічне бачення — опис того стану, який вона хоче досягти до певного часу:

" До 2010 року «Меридіан» стане найбільшою і відомою фірмою в галузі готельного бізнесу, буде лідером на ринку, характеризуватися швидким і високоякісним обслуговуванням клієнтів і з хорошими умовами для роботи своїх співробітників."

Цілі організації:

Існують чотири сфери, в яких організації встановлюють свої цілі: 1. Доходи організації:

— Прибутковість

— Положення на ринку

— Фінансові ресурси

— Потужності організації

— Розробка, виробництво турпродукту та поновлення технології

2. Робота з клієнтами:

— Робота зі споживачами

3. Робота зі співробітниками:

— Зміни в організації та управлінні

— Людські ресурси

4. Соціальна відповідальність:

Надання допомоги суспільству (благодійні акції, наприклад). Розглянемо цілі організації «Меридіан» в аспекті довгострокових, середньострокових і короткострокових цілей. Оскільки цілі, встановлені організацією в сферах роботи з клієнтами, потреб і добробуту співробітників, соціальної відповідальності, не можуть бути кількісно виміряні, розглянемо цілі фірми тільки в сфері її доходів.

1. Прибутковість

Ш Довгострокова мета: Зростання прибутковості організації на 20% до 2007р.;

Ш Середньострокові цілі: Збільшення прибутку до 18 млн. грн. на рік до 2007р.;

Ш Короткострокові цілі: Збільшення прибутку від надання послуг до 12 млн. грн. до 2007р.;

Ш Збільшення прибутку від пайової участі фірми на 10% до 2007 р.;

Ш Зниження витрат на 15% до 2007 р.

2. Ринки

Ш Довгострокова мета: Збільшення частки ринку до 30% до 2008 р.;

Ш Середньострокові цілі: Залучення клієнтів;

Ш Короткострокові цілі: Посилення реклами;

Ш Введення знижок постійним клієнтам;

Ш Розширення ринків;

Ш Зниження ціни на 7% в 2006р.

3. Ефективність

Ш Довгострокова мета: Збільшення ефективності праці на 25% до 2007р.;

Ш Середньострокові цілі: Збільшення кількості послуг, що надаються на 1 працівника;

Ш Підвищення кваліфікації робітників і службовців;

Ш Короткострокові цілі: Підвищення рівня комп’ютеризації.

4. Фінансові ресурси

Ш Довгострокові цілі: Досягнення фінансової стійкості організації;

Ш Середньострокові цілі: Досягнення стабільної платоспроможності фірми;

Ш Короткострокові цілі: Збільшення оборотного капіталу фірми на 15% до 2006р.

Таким чином, фірма «Меридіан» встановила цілі в різних сферах, сприяють досягненню своєї місії.

2.3 SWOT-аналіз туристичної фірми " Меридіан"

Проаналізуємо зовнішнє середовище, в якому діє туристична фірма «Меридіан» .

Таблиця 1. Аналіз зовнішнього середовища туристичної фірми «Меридіан»

Проаналізуємо вплив кожного із зовнішніх факторів на діяльність фірми «Меридіан» .

Економічні чинники.

Податки (-)

Одним з факторів зовнішнього середовища, які впливають на фірму, є норми оподаткування.

В даний час податкова система нашої країни далеко не досконала. Існує велика кількість різноманітних податків, які фірма змушена виплачувати державі.

Цілком очевидно, що для того, щоб полегшити податковий тягар підприємств з метою стимулювання їх розвитку, державі необхідно вдосконалювати свою податкову політику, що й робиться останнім часом (введення Податкового кодексу, зниження ставок податків на прибуток, прибуткового податку, скасування низки податків і т. п.). Таким чином, слід враховувати, що в Україні буде складатися сприятлива податкова обстановка. Крім того, для фірми існують законні способи зменшення податкового тягаря. Основний з них — оптимізація податкової політики шляхом впровадження та використання систем управлінського і операційного обліку. Крім того, в перші роки роботи фірмі надавалися деякі податкові пільги, але згодом вони були зняті.

Мита (-)

Дана фірма виробляє закупівлі більшої частини обладнання у виробників за кордоном. Отже, величина митних зборів буде мати значний вплив на цінову політику фірми.

Намітилася останнім часом тенденція щодо стимулювання українських виробників, може привести до різкого збільшення митних зборів на ввезену побутову техніку та інші товари, що викличе зростання цін на ці товари на нашому внутрішньому ринку. Це створить для фірми труднощі в утриманні та розширенні своїх позицій на ринку.

У зв’язку з цим, керівництво фірми прийняло рішення збільшити закупівлі обладнання у українських виробників і проводити їх активну рекламну кампанію. Оскільки їхня ціна буде набагато нижче цін імпортного обладнання, окремі соціальні групи, для яких імпортне обладнання недоступною, будуть купувати обладнання вітчизняного виробництва.

Курс валюти (-)

Складна нестабільна обстановка в нашій країні, що вилилася у фінансову кризу, призвела до різкого стрибка курсу долара. Це викликало різке подорожчання всіх товарів, передусім ввозяться з-за кордону. Спочатку, керівництво фірми «Меридіан» прийняло рішення для того, щоб уникнути рублевих коливань, проводити розрахунки по всіх рахунках, де це допустимо, тільки в доларах. Однак, останні роки становище стало вирівнюватися і цей захід став зайвою.

Рівень конкуренції (+,-)

Зростання конкурентної боротьби між фірмами, стійке перевищення обсягів пропонованих послуг порівняно з попитом на них, активна роль держави в розвитку ринкових відносин, ряд інших факторів, призводять до «розкриття» замкнутої системи — це найважливіший фактор, що визначає стратегію, цілі та завдання підприємства. Навіть успішна діяльність зараз не може в ряді випадків врятувати підприємство від краху жорсткої позиції конкурентів.

Рівень доходів населення (+,-)

Фактор, що впливає на діяльність «Меридіан» як в позитивну, так і в негативну сторону. Населення, яке має високий рівень доходу, можуть собі дозволити відпочити і зняти номер в готелі, а населення з низьким рівнем доходу не можуть собі це дозволити.

Рівень освіти робочої сили (+)

Це не маловажний соціальний фактор, який відображається на діяльності фірми. Якщо робітники роблять свою роботу якісно, ??клієнтів це тільки приваблює.

Проаналізуємо внутрішнє середовище організації «Меридіан». Розглянемо кожен з факторів внутрішнього середовища організації «Меридіан». Таблиця представлена у додатку 1.

Кадри — Управлінський персонал (+)

Вище керівництво використовує демократичний стиль управління, характеризується високим ступенем децентралізації повноважень, активною участю співробітників у прийнятті рішень, створенням таких умов, при яких виконання службових обов’язків виявляється для них привабливо, а досягнення при цьому успіху служить винагородою. Вищі керівники перебувають на своїх місцях з дня заснування фірми, тому повністю в курсі всіх справ в організації, володіють ситуацією. Кваліфікація менеджерів середнього рівня управління дозволяє їм справлятися зі своїми обов’язками. Крім того, менеджери постійно займаються підвищенням своєї кваліфікації.

Мораль і кваліфікація співробітників (+)

Кваліфікація співробітників фірми повністю відповідає поточним завданням фірми. Усі працівники організації періодично збільшують свій професійний рівень на курсах підвищення кваліфікації для того, щоб кваліфікація співробітників відповідала і майбутнім завданням організації. Поведінка працівників відповідає високим моральним принципам, прийнятим у суспільстві.

Сукупність виплат працівникам у порівнянні з аналогічним показником у конкурентів і в цілому по галузі ()

Відповідно до політики оплати праці в нашій фірмі, в порівнянні з іншими організаціями аналогічного профілю, сукупність виплат працівникам трохи вище, ніж у конкурентів. Заробітна плата працівникам індексується відповідно до темпів інфляції, застосовується цілий ряд надбавок і доплат працівникам (за вислугу років, високий рівень кваліфікації і т.д., і т.п.), премій, соціальних виплат, що дозволяє зберігати кадри та залучати нових кваліфікованих співробітників. Слід також зазначити, що даний показник знаходиться на рівні середнього по галузі.

Вивчення стратегічних альтернатив і вибір стратегії.

У організації є чотири основні стратегічні альтернативи: обмежений ріст, зростання, скорочення, поєднання цих трьох стратегій.

Обмежений ріст. Стратегічною альтернативою, якої дотримуються більшість організацій, є обмежений ріст.

Для стратегії обмеженого зростання характерно встановлення цілей від досягнутого, скоригованих з урахуванням інфляції. Стратегія обмеженого росту застосовується в зрілих галузях промисловості зі статичною технологією, коли організація в цілому задоволена своїм становищем. Організації обирають таку альтернативу тому, що це найлегший, зручний і найменш ризикований спосіб дії. Керівництво, в не любить змін. Якщо фірма була прибутковою в минулому, дотримуючись стратегії обмеженого зростання, то, швидше за все, вона буде слідувати цій стратегії й надалі.