Методи оптимізації та дослідження операцій

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Программирование


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ВСТУП

Системний аналіз — науковий метод пізнання, що являє собою послідовність дій з установлення структурних зв’язків між змінними або елементами досліджуваної системи.

Мета роботи — аналіз та дослідження футбольного клуба, системи футболіста з побудовою морфологічної, функціональної, інформаційної моделей, також операції, дослідження ефективності системи, класифікації умов функціонування системи, показники ефективності операцій та критерії ефективності операції. Аналіз за допомогою методу аналізу ієрархій задачі про купівлю гравця у команду.

Об'єктом системного аналізу є футбольний клуб.

Предметом розробки є реалізація в Excel для задачі футболіста, виконання морфологічної, функціональної, інформаційної моделей для футболіста.

Методи розробки — методи системного підходу та метод аналізу ієрархій.

Курсовий проект буде складатися з двох розділів: теоретичної та практичної частини. У теоретичній частині викладені основні теоретичні відомості, які було використано для виконання практичної частини. Практична частина поділена так: описова частина та розрахункова. У описовій частині проведено дослідження та аналіз системи «футболіста». Розрахункова частина являє собою задачу по купівлі футболіста. Представлено три провідних футболістів сезону та обрати серед них одного. Розрахунки проведені у середовищі Microsoft Excel. Обсяг пояснювальної записки складає 31 сторінок, в тому числі основна частина — 27, список літературних джерел — 1, додатки — 3.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 Класифікація системи за всіма видами класифікаторів

Система — це об'єктивна єдність закономірно пов’язаних один з одним предметів, явищ, а також знань про природу і суспільство [1].

Системний аналіз — це сукупність методологічних засобів, які використовуються для підвищення ступеня обґрунтованості рішення у складних проблемах різного характеру. Передбачає розгляд об'єктів як систем, переважно цілеспрямованих. Основні методологічні засади базуються на принципах системного підходу. Системний підхід — один з спеціальних способів наукового дослідження, за яким досліджуваний об'єкт розчленовують на елементи, що їх розглядають в єдності, тобто як систему. Сформулюємо основні принципи системного підходу.

Цілеспрямовані - сприймають потреби, щоб сприйняти і формувати дії з множини альтернативних для задоволення власних потреб. Їх цілі можуть змінюватися в часі, адаптуватися до середовища та змінювати його.

За ступеню взаємодії із зовнішнім середовищем системи класифікуються на відкриті або замкнені (автономні).

Відкрита система, яка досягає рівноваги стає замкненою. Цілеспрямовані системи є відкритими.

Відкриті системи можуть зберігати високий рівень організованості і розвиватися у бік збільшення складності.

Чисто замкнутих систем не існує. Вони розглядаються замкнутими виключно з точки зору якоїсь частини середовища.

За походженням системи класифікуються створені природою та людиною.

Створені природою класифікуються на живі та неживі. З точки зору походження зручно скористатися такою класифікацією.

За елементами системи поділяються на абстрактні (символи, знаки, букви, цифри) та фізичні (предмети, явища, процеси).

За способом організації: структуровані і слабко структуровані.

За типом та характером взаємодії між елементами системи класифікуються на прості та складні.

За способом керування на: керовані ззовні, самокеровані та з комбінованим керуванням.

Матеріальні, гомеостатичні, розв’язувальні, рефлексивні та передбачувані системи класифікують за принципом ускладнення поведінки.

За способом керування виділяють системи такі, що керуються зовні, які самостійно керуються, системи з комбінованим керуванням.

За степенем ресурсного забезпечення виділяють малі, великі, прості, складні, звичайні та енергокретичні системи.

За досягненням цілі системи класифікують, як цілеспрямовані, та нецілеспрямовані.

За описом оператора S-системи виділяють «чорну шухляду», де внутрішні зв’язки системи та її функціонування невідоме; непараметризований клас, про таку системі існують часткові відомості; «біла шухляда», інформація про таку систему повністю відкрита.

Модель — це заміщував об'єкта дослідження, що знаходиться з ним в такій відповідності, яка дозволяє отримати нове знання про цей об'єкт.

Морфологічна модель — це модель, яка розглядає будову системи, що досліджується. Вона поєднує в собі декілька видів аналізу системи для її якнайкращого вивчення і є найбільш повною моделлю. Морфологічна модель поєднує: субстратний аналіз, який вивчає елементний склад системи; структурний аналіз, такий, що виявляє та вивчає відношення і зв’язки між різними елементами системи; «чорна шухляда», яка є сукупністю входів та виходів системи, зовнішнього середовища і границею між ними.

Функціональна модель системи — це модель, яка описує систему з точки зору її призначення та виконанню нею її функції, вона описує внутрішнє та зовнішнє функціонування системи. В системному аналізі велику увагу приділяють побудові інформаційної моделі системи, адже без аналізу матеріальних та інформаційних потоків, які циркулюють в системі і в процесі взаємодії системи з зовнішнім середовищем, досягти точності в дослідженні неможливо.

1.2 Морфологічна модель системи

Морфологічна модель припускає вирішення двох взаємозв'язаних завдань:

· виявлення елементного складу системи (субстратний аналіз):

· виявлення відносин (зв'язків) між елементами системи (структурний аналіз).

Субстратний аналіз починається з опису елементного складу системи. Під елементом розуміється підсистема, всередину якої опис на заданому рівні не проник. Розрізняють елементний склад, що містить однотипні елементи і систему як частину більшої метасистеми, елементи якої різнотипні. У загальному випадку склад, як правило, є змішаним.

Структурний аналіз є діалектично пов’язаним з субстратним аналізом системи і включає два основні завдання:

· виявлення закономірностей взаємозв'язків елементів системи;

· визначення ступеня складності системи, яка залежить тому, на скількох рівнях розташовуються складові його елементи. Якщо елементи системи знаходяться на одному рівні, то зв’язок носить координаційний характер, а якщо на декількох рівнях, то зв’язок стає субординаційним. 1].

1.3 Функціональна модель системи

Функціональна модель системи включає розкриття як внутрішнього, так і зовнішнього функціонування системи.

Внутрішнє функціонування системи досліджується з погляду здатності виконання системою своєї зовнішньої функції.

Зовнішнє функціонування системи досліджується для виявлення адаптивної (пристосування системи до середовища) і адаптуючої (пристосування середовища до системи) здатності системи[3].

1.4 Інформаційна модель системи

Інформаційна модель системи повинна давати уявлення про призначення і організацію системи. Воно визначає залежність морфологічних і функціональних властивостей системи від якості і кількості внутрішньої (про саму собі) і зовнішньої (що поступає із зовнішнього середовища) інформації. При цьому, в першу чергу, розробників повинні цікавити всі інформаційні потоки і процеси, що протікають в системі, а також всі інформаційні зв’язки системи із зовнішнім середовищем і роль системи як деякий перетворювач інформації в її інформаційній взаємодії із зовнішнім середовищем

Історичний опис системи включає два види опису: генетичне і прогностичне.

Генетичний опис присвячений вивченню походження даної системи, процесам її формування і етапам її життєвого циклу до того моменту, коли дослідник робить систему предметом своєї уваги.

Прогностичний опис пов’язаний з розглядом перспектив подальшого розвитку системи, її можливого стану і очікуваної поведінки на прогнозований відрізок часу.

Життєвим циклом системи називають пері-пекло часу від моменту появи потреби в створенні системи до моменту її утилізації. Життєвим циклом системи є послідовність певних етапів, зміст яких не залежить від типу даної системи. Отже, можна говорити про деяку формальну модель життєвого циклу системи, який і буде розглянутий нижче.

У літературі виділяють п’ять основних етапів життєвого циклу системи

Перший етап (Т0 — Т1) відповідає ситуації, коли системи, як такої ще немає, але потреба в ній уже з’явилася. Відповідно, момент Т0 відповідає моменту появи потреби в деякій функції.

Другий етап (Т1 — Т2) — це етап формування системи до необхідного функціонального рівня. Момент Т1 відповідає початку зародження системи, яка спроможна реалізувати цю функцію. Момент Т2 відповідає закінченню періоду формування такого стану системи, за якого вона здатна виконувати необхідну функцію з якістю не меншою допустимого.

Третій етап (Т2 — Т3) — це етап нормального функціонування системи з високим рівнем якості. В момент часу Т3 виникає ситуація, коли в силу неминучих процесі зносу та старіння елементів системи і зміні потреб навколишнього середовища система потрапляє в критичну ситуацію.

Варіанти зміни стану системи після критичної ситуації розглядаються на четвертому етапі (Т3 — Т4) життєвого циклу системи. Тут можливі три варіанти поведінки системи чи зміни її стану. Один із варіантів полягає в тому, що система вимушена йти шляхом регресу, та невідворотно наближатися до своєї фізичної смерті. Наступний варіант пов’язаний з зусиллями системи підтримувати себе у стані, при якому ще можливе її цільове функціонування. Існує варіант коли система набуває іншої якості, тобто перехід на більш високий рівень шляхом реструктуризації системи, можливо навіть зміни своєї основної мети.

Перший варіант поведінки полягає в тому, що система вимушена підкорятися обставинам і йти по шляху регресу, тобто продовжувати старіти, втрачаючи свою якість і неминуче наближаючись до своєї фізичної (або моральною) смерті.

Другий варіант поведінки пов’язаний із зусиллями системи (якщо це забезпечено потрібними ресурсами) підтримати себе в змозі, при якому ще можливе її початкове цільове функціонування.

Третій варіант — це перехід в іншу якість (природно, теж за наявності ресурсів і бажань системи, що управляє), тобто розвиток системи на більш високому рівні шляхом зміни свого складу, властивостей елементів, структури і функцій для досягнення нових цілей.

Закінчується четвертий етап (момент часу Т4) або фізичною смертю (для природних біологічних об'єктів), або Утилізацією (для штучних об'єктів).

П’ятий етап життєвого циклу описує ситуацію, або відповідну новій фазі існування системи, що забезпечує потреби метасистеми, або етап початку життєвого циклу новою, по суті справи інший, системи, отриманої після утилізації старої. [4].

1.5 Графічне представлення узагальненої моделі системи

Графічне представлення узагальненої моделі системи є одним з найважливіших аспектів дослідження системи, оскільки візуалізація моделі дає чітке наочне представлення системи. Графічне представлення системи повинно включати наступні обов’язкові елементи:

· Мета систему, яка містить розглядувану систему.

· Ієрархічну структуру системи (підсистеми, елементи системи).

· Керуючі зв’язки між підсистемами та елементами в системі.

· Входи системи.

· Виходи системи[5].

1.6 Дослідження операцій в системі

Процес людської діяльності супроводжується різними проблемами, які потребують вирішення. Проблеми виникають внаслідок неузгодженості потреб людини та можливостей. Для розв’язку проблеми формують мету, яка може бути досягнута за допомогою деякої системи. Основою досягнення поставленої мети є цілеспрямована діяльність, яка в теорії ефективності називається операцією.

ОПЕРАЦІЯ — це упорядкована цілеспрямована сукупність взаємопов'язаних дій, що поєднані єдиним змістом і напрямлені на досягнення певної мети, причому в процесі виконання цих дій здійснюється перетворення деяких ресурсів в необхідний результат, якій відповідає поставленій меті.

Операція, що планується, тобто — СИСТЕМА, обов’язково розглядається в рамках деякої метасистеми. МЕТАСИСТЕМА ВКЛЮЧАЄ:

— Керівну систему, яка планує, організує та здійснює загальний контроль операції в рамках SО — СИСТЕМИ

— SО- СИСТЕМА

— Ресурсозабезпечующа система

— Система об'єктів, які знаходяться під впливом SО- СИСТЕМИ, та активно реагують на результати операції

Ступінь відповідності між реальним результатом операції та потрібним значенням називають ефективністю.

Розглянемо більш детально. [6]

1.7 Класифікація умов функціонування системи за факторами, що впливають на здійснення визначеної операції

1. За відношенням до системи:

— Внутрішні

— Зовнішні

2. За степенем керованості:

— Керовані

— Некеровані

3. За характером дії на систему:

— Фактори прямої дії

— Фактори не прямої дії

4. За напрямом дії на систему

— Сприятливі

— Несприятливі

— Нейтральні

5. За степінню дії на систему:

— Сильні

— Середні

— Слабкі

6. За характером походження

— Природні

— Штучні

7. За областю людської діяльності

— Політичні

— Економічні

— Соціальні

— Технологічні

— Екологічні

8. За степенем інформованості про фактор

— Визначені - значення яких виражено в сильних шкалах та відомо с заданою точністю

— Невизначені - інформація про них неповна для розв’язування поставленої задачі. Крайній стан — повна відсутність інформації про фактор. Природа невизначеності може бути стохастична (випадкова) — повною характеристикою буде закон розподілу випадкової величини; та нестохастична: з відомими функціями належності (частотами зміни змінних) та не відомими функціями належності[8].

1.8 Показник ефективності операції

Повинен володіти наступними властивостями: повнотою обсягу інформації про степінь досягнення цілі операції; простотою використання, наочністю та зрозумілістю.

Для вибору показників ефективності операції треба розглянути дві однотипних операції і визначити ті параметри, за якими вказані операції можна порівняти між собою. Показники ефективності операції можуть вимірюватися в різних шкалах (шкалі назв, порядковій (ранговій) шкалі, шкалі інтервалів, шкалі відношень). Необхідно визначити принаймні чотири показники ефективності розглядуваної операції, кожен з яких вимірюється в одній із чотирьох різних шкал і повинен задовольняти властивостям показника ефективності, зазначеним на початку цього пункту[9].

1.9 Метод аналізу ієрархій (МАІ)

Одним із часто застосовуваних методів прийняття рішень є метод аналізу ієрархії (МАІ), його можна широко використовувати при прийнятті рішень в умовах невизначеності. Ця методика пропонує засоби для упорядкування пріоритетів у системі, для вимірювання інтенсивності взаємодії компонентів, які є в ієрархії.

Ця методологія пропонує засоби для впорядкування пріоритетів у системі, для вимірювання інтенсивності взаємодії компонентів, які є в ієрархії. Методологія враховує роль людини в ієрархії, дає основу для знаходження компромісу (примирення) у задоволенні численних людських інтересів та прагнень, які вступають між собою у протиріччя.

Після побудови ієрархічної моделі постає питання встановлення пріоритетів, які визначають, використовуючи шкалу Сааті. Оскільки побудувати матрицю переваг, що є повністю узгодженою, неможливо, то після експертних оцінок за методом попарних порівнянь виникає питання про ступінь узгодженості отриманих оцінок.

За міру узгодженості приймають показники — індекс узгодженості (ІУ) та відношення узгодженості (ВУ).

За міру узгодженості приймемо величину, яку назвали індекс узгодженості (ІУ), що розраховується за такою формулою:

.

Для одержання висновку, чи є узгодження прийнятним, ІУ порівнюють із величиною випадкового індексу узгодженості (ВІ).

ВІ розраховується для квадратної матриці порядку n, що є додатною обернено симетричною, елементи якої згенеровані випадково як рівномірно розподілені на інтервалі [1, 9] натуральні числа. Для фіксованого n індекс розраховується як середнє значення для вибірки обсягу 100.

Відношення узгодженості (ВУ) є часткою між індексом узгодженості та випадковим індексом узгодженості:

Якщо ВУ< 0,1, то ступінь узгодженості вважають прийнятним. В іншому разі експерту радять переглянути свої висновки на основі більш глибокого аналізу проблеми. [10].

Розрахунок локальних пріоритетів та їх синтез

На основі матриці переваг (попарних порівнянь) МАІ дає можливість отримати вектор пріоритетів об'єктів, що порівнюються.

Наближено компоненти головного власного вектора матриці є середніми геометричними значень відповідних рядків матриці, тобто

Максимальне власне число (значення) матриці знаходиться за наближеними формулами так:

Компоненти вектора пріоритетів одержують нормуванням чисел Vi, тобто

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Описова частина

Класифікація системи «Футбольний клуб» — це складна система, яка складається із великої кількості елементів, тобто являє собою складних механізм, який працює як єдине ціле.

2.1.1 Класифікація системи «Футбольний клуб» за всіма видами класифікаторів

1. За походженням штучна: Футбольний клуб як система має кінцеву мету свого функціонування -задоволення потреб людей перемогами команди, при цьому задовольняючи потреби футболістів матеріальними нагородами, а також отримання прибутку для самого клуба. При цьому відомо атрибутивний опис: розглядаючи окремі елементи з яких складається футбольний клуб, ми знаємо призначення кожного з них.

2. За характером зв’язку із зовнішнім середовищем: відкрита, адже цей футбольний клуб безпосередньо взаємодіє із елементами, які її оточують і взаємодіють з нею (наприклад: шанувальники клубу).

3. За складністю: нежива соціальна система. В клубі працюють люди (футболісти, тренери, масажисти, менеджери, лікарі) крім цього, вона функціонує в суспільстві й для суспільства, для тих самих людей.

4. За принципом ускладнення поведінки: передбачувальна. Дії футбольного клубу легко визначаються, мають мету, яка чітко зрозуміла для пересічної людини; можна наперед описати операції та можливі стратегії розвитку клубу.

5. За ступенем організованості: добре організована. Можна означити всі компоненти клубу як системи, їх взаємозв'язки між собою та цілями системи.

6. За ступенем ресурсного забезпечення: матеріального — середня (для актуалізації моделі, тобто забезпечення її працездатності, не завжди вистачає наявних і потенційних ресурсів (коштів, спонсорів, працівників)); інформаційного — проста (з боку джерела існування — спонсорів — забезпечується матеріальними коштами); енергетичного — звичайна (використовує ресурси, не призводячи до енергетичної кризи чи катастрофи).

7. За одержанням цілі: ціленаправлена. Футбольний клуб має чітко визначену мету (отримання перемоги за рахунок роботи всіх елементів системи) й існує для досягнення цієї мети, іншими словами, запрограмована на одержання перемоги.

8. За описом змінних: змішаний: мішаний опис. Зокрема, кількісний опис:1 власник клубу, 1 директор, 1 головний тренер, кілька (5−7) робітників стадіону, багато (18−32) гравці команди тобто футболісти.

9. За способом управління комбіноване керування. Зокрема, самостійно клуб керується її безпосереднім керівником (володаром клубу), ззовні - суспільною думкою та потребами фанатів, бо цим визначається політика подальшого розвитку клубу.

10. За описом оператора s системи: «Кошик «: про клуб за необхідності можна дізнатись із численних джерел (наприклад, фільми й газети, присвячені цій тематиці; сайти в Інтернеті; безпосереднє спілкування із футболістами клубу тощо).

класифікація модель система функціонування

2.1.2 Морфологічна (предметна) модель системи

Субстратний аналіз

а) елементний склад системи: інформаційні елементи -працівники клубу, енергетичні елементи — технічне забезпечення, речовинні елементи — матеріальне забезпечення; найменшим, неподільним елементом є футболіст;

б) система як частина більшої метасистеми: футбольний клуб є невеликою соціальною підсистемою в системі обслуговування населення, яка у свою чергу, є частиною виробничої сфери економіки як виду суспільної діяльності. Тому можна сказати, що система «Футбольний клуб» є підсистемою метасистеми «Суспільства».

Структурний аналіз

а) В цій системі, є зовнішні складові в клубі є один безпосередній керівний орган — власник, якому підпорядковуються директор та головний тренер та інші працівники

б) рівні складових елементів системи.

елементи пов’язані між собою зборами працівників, якими керує власник клубу. Він може приймати, звільняти працівників та футболістів, видавати накази, укладати договори (для футболістів); менеджери здійснюють документальне оформлення діяльності власника та виконують обов’язки пошуку гравців за його наказом;

в)цілісність внутрішньої системи футбольного клубу надає фанатам найнижчі ціни на квитки на поле. Внутрішня атмосфера в трудовому колективі, яка містить у собі відносини між футболістом та фанами для цілісності діяльності клубу.

2.1.3 Функціональна модель системи

Внутрішнє функціонування

а) Призначення футболіста: добре працювати на тренуваннях, щоб його випустив на гру тренер і він показав весь свій талант на полі, допомагаючи своїй команді отримати перемогу.

б) задоволення потреб: система функціонує й виконує свої завдання шляхом створення в клубі нових відділів та інших додаткових послуг (наприклад створення віп-лож на стадіоні);

в) внутрішні функціональні зв’язки: задоволень потреби людей, при цьому враховується акційна політика (тобто йдеться знижка на квитки, для друзів команди);

Зовнішнє функціонування

а) адаптивна здатність клуб зобов’язується надавати акції на квитки та виїзні ігри команди;

б) адаптуюча здатність полягає у тому, що клуб працює з людьми того і завжди піклується про фанатів (наприклад: клуб влаштовує зустрічі футболістів із фанами клубу).

2.1.4 Інформаційна модель системи

Історичний опис

а) генетичний опис:

Футбольний клуб -- це система в якій діє багато людей, які об'єднані для досягнення поставленої цілі, футболісти намагаються показати все на що вони здатні, тренера їм у цьому допогають та наставляють їх, менеджери шукають для клуба спонсорів, нових гравців, а власник приймає остаточне рішення, яке на його думку буде найкращим для його клубу.

б) прогностичний опис: прогностичний опис: клуб здатен до існування за відповідних умов, головна з яких — наявність у суспільстві потреби в її послугах. (немає фанатів, немає футболу)[11].

Життєвий цикл системи

1) Процес побудови системи (Т1-Т2).

Клуб може створюватися різними засновниками (окремою людиною, певним колективом, юридичною особою тощо), але при створенні обов’язково визначається напрям розвитку, на якому спеціалізуватиметься майбутнє клубу. При створенні клуб набирає основний штат працівників, це повинні бути спеціалісти у своїй справі(масажисти, тренери, лікарі);

2) Процес нормального функціонування системи (Т2-Т3).

починається одразу ж після створення. У процесі нормального функціонування працівниками клубу розробляється його стратегія, створюються нові відділи;

3) Процес існування системи після настання критичного часу (Т3-Т4).

Критичним часом для клубу можемо вважати його закриття або реорганізацію. У першому випадку клуб як система припиняє своє існування, у другому — продовжує існування, але в іншій формі (в тій, в яку реорганізовується) і відповідно виконує функції, притаманні новій формі існування;

4) Нова фаза існування системи.

Набувають суттєвих змін клубу. Змінюються головний тренер, з? являються нові стратегії.

2.1.5 Дослідження операції в системі

Складові частини визначеної операції згідно із моделлю S-системи.

Суб'єкт операції: є власник клубу, тому він керує цією операцією.

Об'єкт операції: є футболіст, який в свою чергу виконує всі настанови тренера, щоб отримати місце в основному складі команди, та зробити все щоб команда перемогла.

Засоби здійснення операції: інформаційні, енергетичні і людські.

Зв’язки між суб'єктом і об`єктом: Безпосередньо фізичний зв’язок.

— Керуюча система: Системою «футболіст» керує система «тренер».

— Систему забезпечення ресурсами: Головним ресурсом є гроші, оскільки без них футболіст, не погодиться грати за клуб.

2.1.6 Якісний аналіз ефективності системи (ієрархія рівнів якості системи)

Якість — це загальна характеристика об'єкта системи, яка виявляється в сукупності його властивостей.

Найважливішою властивістю будь-якої системи є її стійкість (R-якість). Без цієї якості система просто не може існувати. Для систем ця якість поєднує в собі міцність, стійкість до впливу зовнішніх факторів, збалансованість, стабільність та здатність системи повертатися до рівноважного стану.

Стійкість до перешкод (I-якість) — здатність системи без спотворень приймати і передавати повідомлення по інформаційних потоках; здатність системи протидіяти перешкодам;

Керованість (C-якість)-здатність системи переходити за потрібний час з одногу стану в інший під дією керуючих впливів;

Цю здатність ми може спостерігати коли наприклад натискаємо на відповідні кнопки і переходимо із системи на екрае в систему телетекст.

Здатність системи (A-якість) — це її можливість розв’язувати ті чи інші задачі, досягати тих чи інших результатів. Ця якість об'єднує вся сукупність властивостей системи, які визначають її функціональне призначення.

Самоорганізація (L-якість) — це здатність системи змінювати свої параметри, структуру, орієнтацію, поведінку з метою збільшення ефективності виконання своїх функцій. Цією властивістю володіють системи великої складності.

якщо розглядати внутрішню самоорганізацію, то футболіст внутрішньо самоорганізований. А якщо розглядати самоорганізацію на зовнішньому рівні то вона можлива тільки зі сторони тренера, який готує футболіста для гри.

2.1.7 Класифікація умов функціонування системи за факторами, що впливають на здійснення визначеної операції

За відношенням до системи: 1) Зовнішні: футболістом керує тренер. 2) Внутрішні: футболіст сам вирішує, що йому робити.

За степенем керованості: Керована: футболістом керує тренер, інакше він не буде грати.

За характером дії на систему: 1) Фактори прямої дії: тренер безпосередньо напряму діє на гравця. 2) Непряма: залежить від кількості грошей.

За напрямом дії на систему: 1) Сприятливі: футболіст знаходиться в постійному нагляді лікаря. 2) Несприятливі: футболіст отримав травму.

За характером походження: штучні, тому що футболіста тренують, щоб він став професіоналом своєї справи.

За областю людської діяльності: Технічна, тому що техніка допомогає тренеру в тренуванні гравця.

За степенем інформованості про фактор: визначений: тренер дає завдання, футболіст його виконує.

2.1.8 Критерій ефективності операції

Операція відтворення музики та зображення:

1) Пригодний: футболіст пригодний поки він виконує всі поставлені перед ним цілі.

2) Оптимізація: коли футболіст виконує все правильно і отримує очікуваний результат.

2.1.9 Декомпозиція проблеми

Оскільки для клубу потрібні сильні гравці, то є експерт який шукає таких гравців, які добре грають і ціна яких буде влаштовувати власника клуба.

1. Фінансові показники

1.1. Ціни на придбання футболіста;

2. Додатковий сервіс

2.1. Додаткова умова щодо отримання премій;

3. Якісні показники:

3.1 Сила удару гравця;

3.2 Точність удару;

3.3 Володіння м’ячем;

3.4. Точність пасу;

3.5. Швидкість гравця;

3.6. Вік гравця;

3.7. Реакція;

3.8. Витривалість;

3.9. Прискорення;

3. 10. Спритність.

До кожного з показників вироблені певні вимоги, які дозволяють сформулювати критерії вибору:

1)Ціни найнижчі;

2)Сила удару гравця;

3)Точність удару;

4)Швидкість гравця;

5)Вік гравця;

6)Витривалість;

7)Реакція;

8)Прискорення.

Розглядаємо трьох футболістів: Cristiano Ronaldo, Lionel Andrйs Messi, Wayne Mark Rooney;

позначимо їх відповідно А), Б), В).

А) Cristiano Ronaldo — вправний гравець, має набільшу швидкість, серед представлених гравців, також має точний і сильний удар, стриманий футболіст середньго росту.

Б) Lionel Andrйs Messi — найкращий гравець 2012 року, цей футболіст володіє м’ячем краще серед всіх представлених гравців, який також має сильний і точний удар, але його не великий зріст не дає йому переваги у грі головою.

В) Wayne Mark Rooney — футболіст, на якого можна покластися, завжди досягає поставлених перед ним задач на ігру. Його ціна найбільша серед усіх представлених гравців, але якість його гри коштує цих грошей.

Ціна на

придбання

футболіста

Сила удару

Точність удару

Швидкість

Вік гравця

Витривалість

Реакція

Прискорення

Відбір м’яча

А

+

+

-

+

-

±

±

-

±

Б

+

±

±

±

-

±

±

±

-

В

-

-

+

±

+

+

+

±

-

2.1. 10 Побудова ієрархічної структури моделі проблеми

/

2.2.1 Розрахункова частина

Розрахунок локальних пріоритетів та їх синтез здійснюється у середовищі Microsoft Excel за формулами (3), (4), (5), які наведені у теоретичній частині курсового проекту.

Розрахунок локальних пріоритетів проводиться по кожній вимозі з трьох груп показників. Приклад приведено на основі ціни на футболіста.

Табл.1. Розрахунок локальних пріоритетів

Табл.3. Глобальні пріорітети

Отже, після проведення розрахунків зробимо такий висновок, що у футболістів перевага належить Rooney- 37,9%, 33,2% у Ronaldo, та 28,9% у Messi.

2.2.2 Оцінка узгодженості висновків

Пошук індексів та відношення узгодженості проводиться за формулами (1), (2), які наведені у теоретичній частині курсового проекту.

Індекс узгодженості: ІУ=0. 19 668

Узагальнений індекс узгодженості: М=0. 15

Випадковий індекс: ВІ=0,58

Сумарний випадковий індекс: =2,03

Загальна узгодженість для всієї ієрархії: 0,76 259

Можна зробити висновок, що відношення узгодженості менше 0,1, що є добрим результатом.

2.2.3 Графічне представлення узагальненої моделі системи

/

ВИСНОВКИ

Отже, у ході виконання курсового проекту було досліджено та проаналізовано систему «Футбольний клуб». Дана система була описана за всіма класифікаторами. Визначено основні етапи життєвого циклу; тому визначили як і коли відбуваються зміни у клубі при його циклах.

В ході описання системи було створено такі моделі як: морфологічна, функціональна, історична. Морфологічна модель припускає вирішення двох взаємозв'язаних завдань: 1) Виявлення елементного складу системи (субстратний аналіз). 2) Виявлення відносин (зв'язків) між елементами системи (структурний аналіз). Функціональна модель включає розкриття як внутрішнього, так і зовнішнього функціонування системи. Було використано шкали системного аналізу (шкалу назв, шкалу відношень, шкалу порядку, та шкалу інтервалів.

Було поставлено задачу купівлі футболіста, яка розв’язана методами системного аналізу. Проведена декомпозиція проблеми, побудована ієрархічна модель, розрахунок та синтез локальних пріоритетів та розрахунок міри узгодженості.

В результаті проведення експертної оцінки альтернатив придбання футболістів Ronaldo, Messi, Rooney за методом аналізу ієрархій отримано, що найкращим є придбання гравця Rooney — 37,9%, потім трішки гірша Ronaldo — 33. 2%, а на самому останньому місті Messi — 28. 9%. Експертні оцінки є узгодженими, оскільки відношення узгодженості до всієї ієрархії 0,07, що не перевищує прийнятого відсотку — 7%.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой