Методи оцінки стану фізичного здоров’я та фізичної підготовленості студентів

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Спорт и туризм


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Реферат

з фізичного виховання

на тему: «Методи оцінки стану фізичного здоров’я та фізичної підготовленості студентів»

Львів-2012

Під фізичним розвитком розуміють комплекс морфофункціональних показників, які визначають фізичну працездатність і рівень вікового біологічного розвитку індивідуума в момент дослідження.

Життєдіяльність організму кожної людини, незалежно від її віку, статі й професії, характеризується тими морфологічними й функціональними властивостями та якостями, які передані батьками спадково (генотип), а також набуті після народження в певних умовах індивідуального розвитку (фенотип). Сумарний прояв цих властивостей і якостей у вигляді вікових особливостей нервово-психічної діяльності, фізичної сили й витривалості, які визначаються станом морфологічних і функціональних ознак, прийнято називати фізичним розвитком організму людини. Фізичний розвиток — розуміння комплексне, тому й ознаки, які його характеризують, різні. Але як основні ознаки фізичного розвитку беруть довжину й масу тіла, обвід грудної клітки, життєву ємність легень, м’язову силу.

Відомо, що вплив генетичної програми і факторів зовнішнього середовища на фізичний розвиток неоднаковий у різні вікові періоди. Впливи соціально-економічних умов життя та інших факторів зовнішнього середовища найбільші сенситивні (чутливі) вікові періоди, коли інтенсивно відбуваються процеси росту й розвитку (грудний, підлітковий) вік або процеси інволюції (похилий і старечий вік).

Метод індексів (показників)

Росто-масовий показник:

Довжина тіла, см — 100 = масі тіла, кг. (2)

Цей найбільш простий і загальновідомий показник використовується лише для оцінки фізичного розвитку дорослих людей низького росту (155−165 см). При рості 165−175 см потрібно віднімати не 100, а 105 одиниць, при рості 175−185 см — 110 одиниць. Наприклад, прирості 173 см маса повинна дорівнювати 68 кг (173 — 105 = 68).

Показник міцності тілобудови (Піньє):

Х = Р — (В + О) (4)

здоров’я фізична підготовленість студент

де X — індекс;

Р — ріст (см);

В — маса тіла (кг);

О — обвід грудної клітки у фазі видиху (см).

Чим менша різниця, тим кращий показник (за відсутності ожиріння). Різниця менше 10 оцінюється як міцна тілобудова, від 10 до 20 — добра, від 21 до 25 — середня, від 26 до 35 — слаба, більше 36 — дуже слаба.

Враховуючи сучасні екологічні та гіподинамічні особливості нашого суспільства постає проблема здорового способу життя людини і у першу чергу молоді. Науковий пошук, присвячений проблемі зниження показників здоров’я населення в останні роки, зумовлює активізацію досліджень цього аспекту. Крім об'єктивних причин, які призводять до послаблення імунітету, характерним є - недбале ставлення молоді до свого здоров’я та брак елементарних знань, щодо його підтримання та покращення засобами фізичного виховання і спорту.

Основними причинами кризи є знецінення соціального престижу здоров’я нашої молоді, ролі фізичної культури і масового спорту, як засобу зміцнення здоров’я і фізичного розвитку з урахуванням таких факторів, як акселерація, недостатня рухова активність, збільшення навантажень розумової діяльності у навчальному процесі, поширення шкідливих звичок.

Сучасна мета і завдання навчальної дисципліни «Фізичне виховання» у вищих навчальних закладах освіти визначаються такими напрямками: підтримка соціально-обґрунтованого рівня фізичної підготовленості студентів, протидія негативним факторам, що впливають на здоров’я і навчання, засобами фізичного виховання, вміння самостійно використовувати засоби фізичної культури в праці та відпочинку, формування загальної та професіональної культури, здорового способу життя та ін. Доведено, що успіхів досягає та молодь, яка вміє оптимально поєднувати високий рівень фізичної підготовленості та теоретичних знань у галузі фізичного виховання.

Інтелектуальний розвиток та надбані теоретичні знання дозволяють студенту вірно оцінювати соціальну значущість фізичної культури і спорту, розуміти об'єктивні закономірності фізичного виховання як педагогічного явища, свідомо ставитись до занять та завдань викладача, як провідної ланки між пізнанням та самовдосконаленням, із більшим бажанням проявляти самостійність та творчість на заняттях і змаганнях.

Під теоретичною підготовкою студентів слід розуміти систему знань, сконцентрованих у спеціальних наукових дисциплінах, які є основою ідей у галузі фізичного виховання і спорту, систему гуманітарних знань, природознавчих дисциплін, пов’язаних з пізнанням і науковим забезпеченням фізичного виховання, а також інтелектуальних вмінь та навичок, що формують впевненість і розвивають пізнавальні здібності.

Теоретична підготовка студентів на заняттях з фізичного виховання повинна розглядатися як своєрідна база для підвищення технічної, тактичної та психічної підготовленості. Тому до викладання теоретичного матеріалу не повинно бути формального відношення як зі сторони викладача, так і зі сторони студента. Теоретичні заняття повинні мати певну мету: виробляти у студентів вміння використовувати отримані теоретичні знання на практиці. Окрім того, розширення теоретичних знань студентів дає можливість самостійно мислити, сприяє розвитку самоконтролю та самоаналізу, що, в свою чергу, є запорукою майбутнього самовдосконалення

Однак, недостатність науково-методичної літератури та розробок, додаткових засобів інформаційного змісту та відсутність чіткої методики їхнього використання у навчальному процесі з фізичного виховання не дозволяє забезпечити всебічний розвиток особистості студентів під час занять і поза ними.

Таким чином, формування у студентів свідомої потреби до систематичних занять фізичними вправами вимагає від викладача пошуку ефективних форм і методів проведення занять, створення відповідного навчально-методичного забезпечення, а також ведення активної пропагандистської діяльності.

Як показують дослідження авторів (Осінчук В.Г., Левків Л.В., 1998−2006; Сіренко Р.Р., Стельникович Ю. В., 2005−2007) [3] існує відповідна залежність між теоретико-методичним і практичним розділами фізичного виховання студентів, де на основі знань формуються вміння і навички, та усвідомлена потреба до систематичних занять фізичними вправами. Викладач повинен широко використовувати різноманітні форми і методи розповсюдження інформації, такі як: лекції, бесіди, диспути, дискусії, пояснення, опис, обговорення тощо.

Навчальні програми для вищих навчальних закладів охоплюють всі види підготовки, а кількість годин розподіляють в залежності від їхньої спрямованості диференційовано. Тому, складається враження, що окремі види підготовки мають більш важливе значення, ніж інші, зокрема — теоретична. Однак, у програмному матеріалі поставлено ряд педагогічних завдань, які стосуються не лише практичних вмінь та навичок, але й теоретичних знань.

Теоретичний розділ програми визначає той мінімум знань, яким повинні оволодіти студенти, а практичний розділ — матеріал з фізичної, технічної, тактичної та психічної підготовки, інструкторської та суддівської практики і ін.

Вивчення думки студентів дало нам можливість визначити актуальні напрямки теоретичної підготовки, які необхідно втілювати в практику фізичного виховання і застосовувати різні форми втілення передачі знань студентам. До таких тем можна віднести:

— співвідношення біологічних та соціальних вимог;

— вибір індивідуального стилю рухової активності;

— національні та авторські школи фізичного виховання;

— засоби загартування організму;

— основи психофізичного тренування;

— пропаганда здорового способу життя;

— методики самостійних занять та методів самоконтролю.

Одним із пріоритетних напрямків теоретичної та методичної підготовки, який дозволяє вирішити питання підвищення мотивації до занять фізичним вихованням та привернути увагу молоді до здорового способу життя є гігієнічний підхід. Зміст гігієнічного напрямку фізичного виховання обумовлений різними факторами: віком, станом здоров’я студентів, режимом навчального процесу та спрямованістю занять.

Студентський вік (17−25 років) має специфічні анатомо-фізіологічні характеристики. Тому фізичне виховання повинне сприяти відповідному формуванню організму студентів, усувати відхилення у стані здоров’я, протидіяти шкідливим впливам, що викликані умовами навчання. Звідси виникає потреба систематичних занять фізичними вправами, а також озброєння студентів знаннями в області охорони здоров’я.

У нашому дослідженні з метою підвищення стійкості організму студентів до негативного впливу деяких чинників оточуючого середовища, покращення стану здоров’я, фізичного розвитку, підвищення працездатності і продовження активного довголіття було використано об'єктивні методи в системі фізичного виховання студентської молоді. Такі як:

— оптимізація умов і режимів навчання і відпочинку;

— раціональне харчування;

— оптимізація рухової активності;

— загартовування тощо.

У навчальних програмах для вищих навчальних закладів педагогічної освіти передбачено вивчення предметів, які стосуються здорового способу життя та безпеки життєдіяльності. Враховуючи особливості багатьох наукових напрямків, такі дисципліни як: «Основи медичних знань та охорона здоров’я дітей», «Охорона безпеки життєдіяльності», «Валеологія», «Гігієнічні основи фізичного виховання» набувають актуальності як науково-методичне забезпечення теоретичного розділу програми з фізичного виховання

Головним напрямком набуття знань з предмету «Фізичне виховання» у межах теоретичного та методичного розділів повинні бути валеологічний та гігієнічний напрямки.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой