Методи прийняття управлінських рішень

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Менеджмент


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ТАВРІЙСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра менеджменту і маркетингу

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Менеджмент»

на тему: «Методи прийняття управлінських рішень»

Вступ

Діяльність будь-якого керівника пов’язана з розробкою і реалізацією рішень у рамках виконання їм посадових обов’язків у компанії. Основний принцип управління — єдиноначальність. Суть його в тім, що влада, право рішення, відповідальність і можливості контролювати процеси і відносини в організації надаються тільки одній посадовій особі. Відповідно керівник — особа яка персоніфікує відповідальність, владу і право контролю. Відносини єдиноначальності багато в чому формують ієрархічну піраміду організації.

Оскільки уся влада і відповідальність за функції контролю над відносинами закріплені за одною особою (керівником), а він фізично не в змозі здійснювати його в повному обсязі, керівник змушений делегувати частину своїх повноважень підлеглим. Саме це і формує вертикальні (лінійні) ієрархічні структури. Спеціалізація управлінських функцій і форми їхньої координації породжують твердий рисунок функціональної структури сучасної організації. У створеної в такий спосіб управлінської ієрархії кожен працівник має власного керівника і всі, крім рядових виконавців, мають підлеглих. Звідси випливає специфіка двоїстої формальної позиції будь-якого керівника, що накладає істотний відбиток на образ його поводження.

Проблема прийняття управлінських рішень займає одне з центральних місць у соціології організації. Вважаючи організацію інструментом управління, багато соціологів і фахівці з теорії управління, починаючи з М. Вебера, прямо пов’язують її діяльність у першу чергу з підготовкою і реалізацією управлінських рішень. Ефективність управління багато в чому обумовлена якістю таких рішень. Інтерес соціологів до цієї проблеми обумовлений тим, що в рішеннях фіксується вся сукупність відносин, що виникають у процесі трудової діяльності і управління організацією. Через них переломлюються цілі, інтереси, зв’язки і норми.

1. Етапи прийняття і реалізація управлінського рішення

Раціональна технологія прийняття і реалізації управлінського рішення передбачає такі етапи: підготовку, прийняття, реалізацію рішення.

1. Етап підготовки — проведення економічного аналізу ситуації на мікро- і макрорівні; охоплює пошук, накопичення, опрацювання інформації, виявлення і формулювання проблем, що потребують вирішення та ретельного вивчення чинників, що їх обумовили.

2. Етап прийняття — охоплює розроблення й оцінювання альтернативних рішень, визначення критеріїв вибору оптимального рішення, вибір і прийняття рішення. У межах існуючих ресурсних чи інституційних обмежень з розроблених рішень вибирають те, що відповідає обумовленим критеріям вирішення проблеми. Кількість запропонованих для вирішення проблеми варіантів залежить від наявних ресурсів, часу, інформації, необхідної для обґрунтування рішення тощо.

3. Етап реалізації - розроблення заходів для конкретизації рішення і доведення його до виконавців; здійснення контролю за його виконанням; внесення необхідних коректив; оцінювання результату, отриманого внаслідок реалізації рішення.

Реалізація управлінських рішень — важлива ланка технології управління. Поки рішення не втілене у життя — це не рішення, а лише наміри. Потрібна велика організаторська робота, щоб досягти його реалізації. Часто справа ускладнюється тим, що люди своєю діяльністю можуть вносити суттєві корективи у початковий варіант рішення (поліпшувати його або погіршувати), і здебільшого це викликає додаткові «шуми» в системі, які потрібно долати. Тому в технологічному ланцюзі управлінських операцій, спрямованих на розв’язання проблем, складним і відповідальним є етап виконання прийнятих рішень.

2. Моделі групових методів прийняття рішень

Методика групового ухвалення рішень.

Існує три відомих методи групового ухвалення рішень, що обмежують проблеми групового мислення:

1) колективне обговорення проблем за умов вільного висування проектів рішення

Цей метод передбачає послабити структурованість групи. Обговорення починається з стислого пояснення ситуації, ознайомлення учасників з проблемою. Після цього кожен член групи (що виявив бажання виступити) по черзі і без зауважень з боку решти викладає власну думку. Кожна ідея реєструється, а критика чи дискусія не виникає до того часу, поки не будуть вислухані всі варіанти вирішення проблеми чи погляди. Основна умова — висувати ідеї може будь-хто з учасників.

2) номінальний груповий спосіб — цей метод засновано на таких принципах:

· з’ясовується суть проблеми і кожен член групи у письмовій формі висловлює свої ідеї з цього приводу;

· кожен з учасників обговорення пропонує лише одну ідею і дискусія не розпочинається до тих пір, поки всі присутні не сформулюють власну думку стосовно даного питання;

· групове обговорення покликане підсумувати, увиразнити та оцінити висунуті ідеї;

· кожен член групи знайомиться з усіма висунутими ідеями і на основі більшості голосів ухвалюється остаточне рішення у вигляді ідеї, що визнана найдосконалішою.

3) Метод «дельфі» (дельфійський спосіб);

Цей метод застосовується у випадку, коли члени групи фізично не можуть бути присутніми в одному місці. Він значно триваліший за попередні і складається з таких стадій:

· кожен з учасників пропонує можливе вирішення проблеми анонімно, незалежно від інших, у формі відповіді на поставлені запитання;

· результати опитування зводяться у таблицю, зміст якої доводиться до опитуваних;

· учасники обговорення висловлюють згоду з обраним рішенням, а у випадку розмаїття думок пропонують нові ідеї чи шукають шляхи до компромісу;

· ці стадії повторюються до того часу, поки анонімна група не прийде до загального рішення.

3. Задача

Фірма «Інтелект», виробляючи обчислювальну техніку, провела аналіз ринку персональних комп’ютерів. Можливість сприятливого і несприятливого наслідків фірма оцінює однаково. Дослідження ринку, яке може провести аналітик, коштує 15 тис. грн. Експерт вважає, що з імовірністю 0,65 ринок виявиться сприятливим. У той же час при позитивному висновку сприятливі умови очікуються ліпне з імовірністю 0,75. При негативному висновку з імовірністю 0,25 ринок також може виявитися сприятливим. Якщо буде випущено велику партію комп’ютерів, то при сприятливому ринку прибуток становитиме 250 тис. гри., а при несприятливих умовах «Інтелект» понесе збитки в 185 тис. грн. Невелика партія техніки у випадку її успішної реалізації принесе фірмі 50 тис. грн. прибутку і 10 тис. грн. збитків при несприятливих зовнішніх умовах. Визначте: найкраще рішення (без додаткового обстеження ринку), використовуючи критерій максимізації очікуваної грошової оцінки (ОГО); найкраще рішення з додатковим обстеженням ринку, використовуючи критерій максимізації очікуваної грошової оцінки; чи варто замовити експерту додаткову інформацію, що уточнює кон’юнктуру ринку; яка очікувана цінність точної інформації?

250 000. 00×0. 75=187 500. 00

185 000. 00×0. 25=46 250. 00

187 500. 00+46 250. 00=233 750. 00

50 000. 00×0. 75=37 500. 00

10 000. 00×0. 25= 2500. 00

37 500. 00+2500. 00=40 000. 00

250 000. 00×0. 75=187 500. 00

185 000. 00×0. 25=46 250. 00

15 000. 00×0. 65=9750. 00

187 500. 00+46 250. 00+9750. 00= 243 500. 00

50 000. 00×0. 75=37 500. 00

10 000. 00×0. 25= 2500. 00

15 000. 00×0. 65=9750. 00

37 500. 00+2500. 00+9750. 00= 49 750. 00

Найкраще рішення випуск великої партії продукції. Замовляли експерту додаткову інформацію нема потреби.

Компанія виробляє один вид продукції, обсяг реалізації якого за рік планується в кількості 20 000 одиниць по продажній ціні 15 грн.

Змінні витрати на одиницю:

Кошторисні показники компанії (у грн.)

Основні матеріали

2,00

Заробітна плата

1,90

Накладні витрати

0,50

Постійні накладні витрати за рік

100 000

Компанія сплачує комісійні в розмірі 14% від продажної ціни.

Потенційний покупець запропонував разове додаткове замовлення на 1000 одиниць продукції по ціні 9 грн. за одиницю.

Прийняти рішення щодо доцільності пропозиції.

100 000: 20 000= 5. 00 постійні накладні витрати на одиницю продукції

14% від 15. 00= 2. 10 комісійні з одиниці продукції

2. 00+1. 90+0. 50+5. 00+2. 10=11. 50 собівартість

Пропозиція покупця неприйнятна для компанії

Список використаної літератури

1. Жигалов В. П., Шимановська Л. М. Основи менеджменту і управлінської діяльності.- К.: Вища школа. 1994.

2. Курочкин А. С. Организация управления предприятием. Учебник. — К.: МНУП, 1996.

3. Мескон Н. Х., Хедоури Ф., Альберт М. Основы менеджмента. — М.: Дело, 1992.

4. Наука управляти з історії менеджменту. Хрестоматія. — К.: Либідь, 1993.

5. Наука управляти з історії менеджменту. Хрестоматія. — К.: Либідь, 1993.

6. Поршнев В. А. Управление организацией. — М.: Дело, 1996.

7. Рузавич Г. И. Основы рыночной экономики. — К.: Полиграфкнига, 1993.

8. Савицкая А. Л. Анализ хозяйственной деятельности. — М.: Экономика, 1992.

9. Саймон А. К. и др. Менеджмент в организациях. — М.: Экономика, 1995.

10. Тарнавська Н. П. Пушкар Р.М. «Менеджмент: теорія та практика» Тернопіль 1997.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой