Методика викладання орнаменту на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Педагогика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти і науки

Університетський коледж

Київського університету імені Бориса Грінченка

Курсова робота

з методики викладання образотворчого мистецтва

МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ОРНАМЕНТУ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Студентки

ІV курсу ПОмс-3−10−4. 0д групи

Пархоменко Віри Іванівни

Науковий керівник:

Пірог А.Г.

Київ - 2014

  • ЗМІСТ
  • ВСТУП
  • РОЗДІЛ І. ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
    • 1.1 Образотворче мистецтво як засіб естетичного виховання
    • 1.2 Застосування комп’ютерної графіки на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах
  • РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ОРНАМЕНТУ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
    • 2.1 Петриківський розпис як один із видів діяльності на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі
    • 2.2 Методи вивчення Петриківського розпису у початковій школі
    • 2.3 Прийоми виконання Петриківського розпису
  • ВИСНОВОК
  • ДОДАТКИ
  • СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Невід'ємною частиною культури, одним із визначальних її проявів є образотворче мистецтво. Протягом тисячоліть мистецтво займало одне з пріоритетних місць за силою впливу на особистісний розвиток людини та її виховання. Високорозвинені цивілізації ставили і продовжують ставити мистецтво у центрі всієї освіти, розуміючи його унікальні можливості для розвитку духовності та інтелекту, універсальну доступність різних форм творчості для сприйняття і засвоєння з ранніх років дитинства.

У процесі виховання почуттів і творчого розвитку особистості урок образотворчого мистецтва в загальноосвітній школі відіграє незамінну роль. Він здатний увести учня у світ творчості, прилучити його до скарбів художньої культури, відчути радість від власної творчості.

Для успішного розвитку здібностей до образотворчої діяльності потрібні відповідні задатки, з якими людина народжується. Вони являють собою вроджені анатомо — і психофізіологічні особливості організму. Для художника дуже важливі властивості зорового аналізатора (вміння точно визначати пропорції, колір і т.д.), гарна зорова пам’ять, багата уява. Але наявність задатків саме по собі не розв’язує питання про появу та розвиток здібностей. Задатки потрібно перетворювати в здібності в певний час. Якщо цей час пропустити, то потім здібності дуже важко, а той практично неможливо розвинути. Тому велика відповідальність покладається саме на вчителя, який викладає образотворче мистецтво в початкових класах.

З огляду на вище викладене можна зазначити, що тема курсової роботи є актуальною.

Метою даної курсової є дослідження методики викладання орнаменту на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі.

Завданнями курсової роботи є:

— розглянути образотворче мистецтво як засіб естетичного виховання;

— розглянути застосування комп’ютерної графіки на уроках образотворчого мистецтва;

— розглянути види та структуру орнаменту;

— розглянути Петриківський розпис як один із видів діяльності на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі;

— ознайомитись із методами вивчення Петриківського розпису в початковій школі;

— проаналізувати прийоми виконання Петриківського розпису.

Предметом є методика викладання орнаменту, а також принципи та методичні прийоми навчання Петриківського розпису.

Об'єктом дослідження є орнамент прийоми та форми роботи над створенням композицій Петриківського розпису.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків та використаних джерел.

РОЗДІЛ І. ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

1. 1 Образотворче мистецтво як засіб естетичного виховання

З впевненістю можна сказати, що кожна дитина народжується з природними творчими задатками, але творчими людьми виростають лише ті, умови виховання яких дозволили розвинути ці здібності вчасно. Багато залежить від того, хто опиниться поруч із дітьми, коли вони робитимуть перші кроки у складний та багатогранний світ мистецтва.

Світ мистецтва безмежний. Пізнавати ми будемо його не день, не рік, а все життя. Тому, починаючи ще з дошкільного начального закладу, педагог покликаний розвивати в дітей художній смак, виховувати важливу для людину якість — любов до мистецтва, до прекрасного. Здорові образи, створені мистецтвом, легко запам’ятовуються і залишаються в пам’яті надового. Вони збагачують емоційний світ, вчать яскравіше сприймати навколишнє життя.

Образотворча діяльність має важливе значення для всебічного розвитку особистості. У процесі створення зображення в дитині формуються спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності. Образотворча діяльність надає можливість творчими засобами висловити емоційний стан дитини, її ставлення до навколишнього світу, вміння самостійно створювати прекрасне, а також бачити його у творах мистецтва.

Сприятливий розвиток дитячої творчості залежить від правильного керівництва з боку дорослих. Великого значення в організації образотворчої діяльності дітей набуває вміння вихователя пов’язати особливості створення художнього образу в мистецтві з власне художньою діяльністю дітей; адаптувати виразні засоби мистецтва живопису, графіки в такий вид образотворчої діяльності, як малювання; виразні засоби скульптури — в ліплення; вчити створювати декоративні роботи за мотивами народного декоративно-ужиткового мистецтва, використовувати елементи конструкторських рішень архітектури у конструктивній творчості дітей.

Найважливішою умовою розкриття творчої активності дітей є створення загальної атмосфери доброзичливості, свободи, можливості досягти успіху для кожної дитини. Таке завдання вимагає особливої уваги. Під час виконання дітьми завдань їм необхідно надавати допомогу. Слід намагатися організувати спілкування таким чином, щоб кожна дитина могла відкрито радіти результатам, як власної, так і спільної творчості.

У процесі зображувальної діяльності забезпечується всебічне виховання дітей: сенсорне, розумове, естетичне, моральне, трудове.

Зображувальна діяльність тісно пов’язана з сенсорним вихованням. Безпосереднє, чуттєве знайомство з предметами та явищами, з їхніми властивостями та якостями складають лінію сенсорного виховання.

Зображувальна діяльність — це специфічне образне пізнання дійсності. Для того, щоб намалювати, зліпити будь-який предмет, потрібно добре з ним ознайомитись. Формування уявлень про предмети потребує засвоєння знань про їхні властивості, форму, колір, величину та їхнє положення в просторі. Діти знаходять ці якості, порівнюють предмети, знаходять схожість та відмінність, тобто виконують розумові дії. Таким чином, зображувальна діяльність сприяє сенсорному вихованню, розвитку наочно-образного мислення.

Навчання зображувальної діяльності сприяє формування таких розумових операцій, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення.

При проведенні занять виникають сприятливі умови для формування таких якостей, як ініціативність, допитливість, розумова активність, самостійність, цікавість.

Для естетичного виховання дітей та для розвитку їх зображувальних здібностей велике значення має знайомство з творами образотворчого мистецтва. Яскравість, виразність образів у картинах, скульптурі, архітектурі, творах прикладного мистецтва допомагають дітям глибше та повніше сприймати явища життя та знаходити образні вираження своїх, вражень у малюнках, ліпленні, аплікації. Поступово у дітей розвивається художній смак.

Значення занять зображувальною діяльністю для морального виховання полягає в тому, що в процесі цих занять у дітей виховуються морально-вольові якості: потреба та вміння доводити розпочату справу до кінця, зосереджено та цілеспрямовано займатися, допомагати товаришам та долати труднощі.

Формування працелюбності пов’язане з розвитком таких вольових якостей особистості, як увага, наполегливість, витримка.

Отже, твори образотворчого мистецтва формують інтелектуальну, емоційно-почуттєву та вольову сфери.

Заняття малюванням розвивають дитину в цілому, прилучають її до найголовнішого — процесу творчості.

1.2 Застосування комп’ютерної графіки на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах

Мета уроків образотворчого мистецтва із застосуванням комп’ютерної графіки полягає у навчанні школярів основам образотворчої грамоти за допомогою комп’ютера.

Установлено, що застосування комп’ютерної графіки буде успішним за таких дидактичних умов:

1) дотримання технології застосування комп’ютерної графіки в навчальному процесі;

2) проектування або адаптація навчальних програм з належним рівнем якості та їхнє методичне забезпечення;

3) кваліфіковане педагогічне керівництво процесом навчання за допомогою комп’ютерної графіки;

4) активність учнів та розвиток пізнавальних мотивів.

Перспективність застосування комп’ютерної графіки в навчальному процесі з образотворчого мистецтва початкової школи, з урахуванням вище зазначених дидактичних умов, полягає:

· в можливості підвищити ефективність навчального процесу;

· наочно подати навчальний матеріал, особливо, коли моделюються та імітуються явища, процеси, не доступні прямому спостереженню;

· дати більший обсяг інформації;

· скоротити час, який витрачається на засвоєння навчального матеріалу, урізноманітнити форми роботи;

· підвищити зацікавленість учнів предметом, темою вивчення завдяки використанню комп’ютерної анімації, наданню можливості учням побувати учасниками подій, що вивчаються тощо;

· сформувати в них рефлексію своєї діяльності;

· підвищити міцність та усвідомленість знань, а отже поліпшити якість засвоєння навчального матеріалу;

· індивідуалізувати діяльність учнів;

· значно розвинути стійкість уваги, уяву, образну пам`ять, творче мислення, фантазію;

· розпочати формування інформаційної культури учнів;

· в підготовці учнів до вивчення інформатики в середніх класах та їх готовності до повноцінної життєдіяльності в інформаційному суспільстві.

Щоб застосувати комп’ютерну графіку в навчанні, педагогу потрібно набути та розвинути інформаційну компетентність, яка є важливою складовою його професійної компетентності, що виявляється у готовності до формування навчально-інформаційних умінь і навичок учнів молодшого шкільного віку. А, отже:

· мати уявлення про комп’ютер, взагалі та про його можливості як засобу навчання;

· знати основні вимоги до навчальних програм;

· уміти використовувати комп’ютер у повсякденній діяльності;

· володіти інформацією про адреси професійних Інтернет-сайтів;

· вміти відшукувати необхідну інформацію у всесвітній мережі;

· працювати в графічних редакторах Paint, Painter 6, Corel DRAW, Photoshop, 3DS max;

· моделювати, створювати тестові програми, інтерактивні презентації, Web-сторінки;

· знати і вміти працювати з мультимедійними, імітаційно-моделювальними та навчально-розвиваючими програмами, програмою Microsoft Power Point для створення власних презентацій до уроків та учнівських презентацій.

Готуючись до уроку, вчителю потрібно розробити загальний проект організації педагогічної взаємодії. Тут необхідно враховувати основні принципи навчання із застосуванням комп’ютерної графіки:

· правильно підібрати необхідний програмно-педагогічний засіб чи створити власну презентацію, які будуть ефективно реалізовувати мету й завдання уроку;

· усвідомити мету, зміст, способи діяльності й характер взаємодії на уроці;

· продумати алгоритм побудови уроку;

· визначити місце різних форм роботи з програмним матеріалом на уроці;

· передбачити, за допомогою яких форм організації, методів та засобів буде організована навчальна робота з учнями, та визначити, за яких умов ця діяльність буде результативною.

Уроки образотворчого мистецтва з застосуванням комп’ютерної графіки за типом поділяються на комбіновані та інтегровані (образотворче мистецтво, інформатика).

На цих уроках, в умовах звичайної класно-урочної системи, вчителями мають успішно використовуватися такі методи й форми навчання, які допомагають ефективно будувати навчальний процес з урахуванням особливостей особистості школяра:

1) за ступенем самостійності мислення: репродуктивні, частково-пошукові, дослідницькі;

2) за джерелом подання і сприйняття навчальної діяльності: наочні, практичні;

3) методи формування пізнавальних інтересів: метод забезпечення успіху в навчанні, метод пізнавальних ігор, метод створення ситуації інтересу в процесі викладання навчального матеріалу, метод проектів;

4) метод тестового контролю.

Наочні методи досить важливі для навчання учнів. Завдяки комп’ютерній графіці наочність допомагає побачити те, що не завжди вдається в реальному житті. Більше того, з наданими в комп’ютерній формі об'єктами можна здійснювати різні дії, вивчати їх не тільки статичне зображення, але й динаміку розвитку в різних умовах. Крім цього, комп’ютер дає змогу, як вичленити головні закономірності виучуваного предмета чи явища, так і розгледіти його в деталях.

За допомогою анімації учні можуть побачити проростання рослин, рух тварин чи птахів тощо.

Застосування комп’ютерної графіки на уроках образотворчого мистецтва відбувається для:

1) демонстрації навчального матеріалу, його унаочнення;

2) імітування процесу чи явища, що вивчається;

3) моделювання об'єкта, процесу чи явища, що недоступні прямому спостереженню;

4) виконання практичного завдання.

Використання комп’ютерної графіки на уроках образотворчого мистецтва дає змогу школярам:

· ефективно та інтенсивно вчитися;

· пізнавати основи образотворчої грамоти за допомогою комп’ютера;

· оволодівати образно-пластичною мовою комп’ютерної графіки у відповідності до своїх вікових можливостей;

· розвивати свої природні здібності, образне мислення;

· формувати свою інформаційну культуру;

· збагачувати власний досвід і одержувати від навчання задоволення.

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ОРНАМЕНТУ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Орнамент — це узор (композиція) яка складається з впорядкованих елементів, що повторюються.

Орнамент є найважливішою частиною народного і декоративно-прикладного мистецтва. Він служить для прикраси будівель, одягу, предметів побуту (начиння, меблів, інструментів і т. д.), зброї, широко застосовується в книжковій і прикладній графіці, плакаті і т. д. Орнамент можна намалювати графічним матеріалом і написати фарбами, вишити або виткати з ниток, вирізати по дереву або викарбувати по металу та ін. Орнамент може стати річчю, якщо його сплести у вигляді мережива (серветка, комір, скатертина і т. д.), рогожі або викувати з металу (світильник, мисник, огорожа, ворота).

Орнамент може бути багатоколірним (поліхромним) і одноколірним (монохромним), виконаний на поверхні предмета опукло, рельєфно або, навпаки, поглиблений.

Загальні стилістичні ознаки орнаментального мистецтва визначаються особливостями і традиціями образотворчої культури кожного народу, володіють певною стійкістю протягом тривалого історичного періоду і мають яскраво виражений національний характер. Тому можна сказати, що орнамент є стилем епохи, надійною ознакою приналежності твору до певного часу і до певної країни (готика, бароко, модерн та ін.).

Довгі століття люди вірили в охоронну силу орнаменту, вважали, що він оберігає від бід і приносить щастя, благополуччя. Поступово функція оберега була втрачена, але збереглася основна задача орнаменту — зробити предмет більш нарядним і привабливим, художньо виразним.

Властивості орнаменту залежать від призначення, форми, структури і матеріалу тієї речі, яку він прикрашає. Орнамент допомагає підкреслити пластичні і конструктивні особливості предмета, посилити його образне рішення, краще виявити природну красу матеріалу. Все це можливо за умови гармонійного поєднання орнаменту і форми предмета.

Види і структура орнаментів

Мистецтво орнаменту — складне, багатозначне явище, яке вимагає глибокого вивчення, теоретичного осмислення і практичного освоєння. Знайомство з цим мистецтвом передбачає вивчення орнаментальних мотивів і композиційних схем побудови орнаментів.

Орнамент — це узор, побудований на ритмічному чергуванні і організованому розташуванні елементів. Термін орнамент пов’язаний із словом «прикраса».

Залежно від характеру мотивів розрізняють наступні види орнаментів:

— геометричний,

— рослинний,

— зооморфний,

— антропоморфний,

— комбінований.

1. Геометричний орнамент може складатися з крапок, ліній (прямих, ламаних, зигзагоподібних, сітчасто-пересічних), кругів, ромбів, многогранників, зірок, хрестів, спіралей та ін. Складні орнаменти типу меандр, що зустрічаються в мистецтві Стародавньої Греції, теж можна віднести до геометричного орнаменту.

Геометричний орнамент є одним з самих стародавніх. З його допомогою первісна людина виражала своє уявлення про світ. Спочатку це були прості, легко запам’ятовуючі знаки-символи: круг позначав сонце, пряма горизонтальна лінія — землю, квадрат або ромб — поле, хвильова лінія — воду. Їх ритмічне розташування на предметі, можливість складання більш складних узорів спонукали до творчості, розвивали естетичні почуття людини і його мислення. Поступово люди стали збагатити орнамент реальними спостереженнями і фантастичними мотивами, дотримуючи при цьому ритмічний початок узору, ускладнюючи його зміст і естетичну значущість. Особливою різноманітністю відрізнявся геометричний орнамент в країнах сходу. Наприклад, орнамент «гирих» в мусульманському мистецтві представляє багатообразні складні переплетення.

2. Рослинний орнамент складається із стилізованого листя, квітів, плодів, гілок і т. д. Найбільш часто зустрічається у всіх народів мотив «древо життя» — це рослинний орнамент. Його зображають і як квітучий кущ, і більш декоративно-узагальнено. В старогрецьких рослинних орнаментах часто використовували зображення аканта, лотоса, папірусу, пальми та ін. А у східних народів популярним рослинним мотивом був орнамент іслими — спіральна березка, що звивається. Композиції такого орнаменту вельми різноманітні.

3. Зооморфний орнамент зображає стилізовані фігури або частини фігур реальних і фантастичних тварин. Іноді подібний орнамент називають звіриним стилем. Декоративні зображення птахів і риб також відносяться до цього виду орнаменту.

4. Антропоморфний орнамент як мотиви використовує чоловічі і жіночі стилізовані фігури або частини лиця і тіла людини. Сюди ж можна віднести різних фантастичних істот типу діва-птах, людина-кінь та ін.

Нерідко в узорах зустрічаються поєднання самих різних мотивів: геометричних і рослинних, антропоморфних і зооморфних. Такий орнамент можна назвати комбінованим.

Не всякий узор можна вважати орнаментом. Узор, що вільно заповнює площину, таким не є. Для орнаменту важливий певний ритм елементів, що повторюються. Дуже важливий в орнаменті ритм. Він може бути зростаючим і спадаючим.

Ритм в орнаменті - це чергування елементів узору в певній послідовності.

Якщо елементи орнаменту — мотиви, що повторюються, легко виділяються, то можна розвивати композиційну побудову орнаменту відповідно до лінійних або сітчастих структур в будь-яку сторону. Але бувають такі випадки, коли мотив виділити важко, наприклад в орнаментах типу меандрќ, які можуть нескінченно повторюватися вліво або вправо. У цьому разі треба вибрати будь-яку довільну крапку в орнаменті і прослідити вліво або вправо, де буде наступна точно така ж крапка. Елемент узору, заключний між цими крапками, і буде складати мотив орнаменту. Ритмічна побудова в орнаментальній композиції може досягатися за рахунок різних прийомів. Рапортне повторення мотиву створює різноманітний ритм.

Рапортом називаються елементи орнаменту, що повторюються. Рапортною називають композицію, в якій орнаментальний мотив ритмічно повторюється через однакові інтервали. Існують різні типи рапортних композицій. Звичайно мотив на довгих полотнищах розташовують за принципами побудови сітчастих орнаментів. Для замкнутих текстильних композицій, наприклад для хусток, можна використовувати такий прийом: рапортне заповнення середини і чітка облямівка. Можливо і багато інших варіантів.

Симетрією в мистецтві називається точна закономірність розташування предметів або частин художнього цілого.

Найбільш простим її виглядом є дзеркальна симетрія. Якщо узор можна розділити прямою лінією на дві рівні частини, кожна з яких як би повторює відображення іншої в дзеркалі, то цей узор має дзеркальну симетрію.

Площиною симетрії є лінія, що розділяє суміжні рапорти.

Віссю симетрії називається лінія, при повному обороті навколо якої відбувається неодноразове поєднання орнаменту. Вісь симетрії проходить через центр композиції узору перпендикулярно до його площини.

Орнамент, створений в крузі розподілом його на рівні частини діаметрами, називається розеттой, або розеткою. Розетка, побудована на основі дзеркальної симетрії, створює враження нерухомості. Ті розетки, у яких відсутня симетрія, викликають відчуття руху. Симетрія допомагає створити певний ритм в орнаменті. Не тільки симетричні, але і асиметричні орнаментальні композиції вельми різноманітні.

По характеру композиційних схем можна виділити такі типи орнаменту:

1. Стрічковий — візерунок, декоративні елементи якого створюють ритмічний ряд з відкритим двобічним рухом, що вписується в стрічку. Широко використовується у різних видах декоративно-прикладного мистецтва — одяг, килим, посуд, меблі (фриз, бордюр, облямівка), і має сім різних видів симетрії.

2. Замкнутий — візерунок, декоративні елементи якого згруповано так, що утворюється замкнутий рух — у колі, квадраті, прямокутнику, трикутнику та інших формах

3. Сітчастий — візерунок, елементи якого розташовуються впродовж багатьох вісей перенесення, створюють рух у всіх напрямках. Цей орнамент використовують для оформлення приміщень та декоративно-оформлювальних матеріалів: лінолеум, шпалери, килимові покриття тощо (квадратна, прямокутна, ромбічна, трикутна, паралелограмна)

2.1 Петриківський розпис як один із видів діяльності на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі

викладання орнамент образотворчий мистецтво

Характерною рисою Петриківського розпису є те, що весь малюнок розпису, начебто розгорнутий на площині стіни, листа чи паперу декоративної тарілки, має поверхневе зображення. При цьому лінії стебел і галузок не перетинаються між собою, а багато елементів розпису (квіти, листи, ягоди і т.д.) мають силуетне зображення, що саме собою підкреслює декоративне зображення розпису. Фігури птахів, звірів, людей мають здебільшого контурне зображення. Тварин малюють у профіль, а квіти — в анфас.

Виконуючи петриківський розпис, пензлик тримають трьома пальцями перпендикулярно до поверхні, що розписується. Це забезпечує вільний мазок від себе, від тонкої лінії до стовщення, тобто, починаючи з кінчика пензлика і закінчуючи натиском на його основі. При виконанні розписів використовують палець, паличку та інші засоби.

Ознайомлення учнів з елементами народних розписів в Україні розпочинається з 2 класу. Під час вивчення теми «Декоративно-прикладне мистецтво» учні отримують перші знання про Петриківський розпис, як самобутню галузь українського мистецтва та вчаться виконувати посильні композиції на основі перегляду творів майстрів українського народного розпису.

У 4 класі учні розвивають уміння створювати візерунки з елементів Петриківського розпису, оволодівають такими мазками як «гребінчик», «зернятко», «бігунець», «горішок», «перехідний мазок» цим самим виховуючи інтерес до народного мистецтва. Учні отримують розгорнуту інформацію про Петриківський розпис, його історію та майстрів, що створювали його.

Володіючи прийомами Петриківського розпису, учні власноруч зуміють зробити чудові подарунки для своїх близьких.

2.2 Методи вивчення Петриківського розпису у початковій школі

Педагоги і художники, що працюють у цьому жанрі, знаходять нову тематику, нові орнаментальні мотиви, творчо успадковуючи художні традиції минулого. Тепер декоративний розпис використовують в екстер'єрі й інтер'єрі, у порцеляновій, текстильній і поліграфічній промисловості, створюють оригінальні станкові декоративні панно, широко застосовують у предметах побуту.

Велике значення українського народного розпису знаходиться в естетичному і художнім вихованні дітей у сучасній школі.

Чимало педагогів, учених, методистів, художників і мистецтвознавців вивчали й аналізували український, народний розпис, їхні рекомендації зводяться, як правило, до двох варіантів. Один з них — це вільна імпровізація, виконання розпису відразу фарбами, а іншої - виконання підготовчого малюнка і цілого ряду підготовчих вправ.

В.С. Кузин — відомий російський методист, який багато наукових праць присвятив вивченню і методиці викладання образотворчого і декоративного мистецтва в загальноосвітніх школах і педагогічних вищих навчальних закладах, рекомендує таку послідовність виконання декоративного малюнка:

§ збір матеріалу, необхідного для виконання декоративного розпису (листя дерев, фотографії тощо);

§ вивчення об'єктів, форми яких повинні втілитися в декоративні форми (листя, квіти, фрукти тощо);

§ виконання декількох варіантів декоративних елементів;

§ виконання ескізу декоративного малюнка невеликого розміру;

§ виконання декоративного малюнка фарбами.

У широковідомій Петриківській школі, учитель В. Соколенко, палкий прихильник навчання дітей розпису із самого раннього віку, переконаний у доцільності виконання їх відразу фарбами, з визначенням квітів і композиції.

А професор Е. А. Антонович, що чимало працював над дослідженням в галузі декоративного мистецтва, рекомендує послідовне вивчення техніки Петриківського розпису, досягнення навичок і звичок шляхом багаторазового виконання елементів аж до повного їхнього засвоєння.

Ці та інші методи можна використовувати в педагогічній практиці, але остаточний вибір варто залишати за дітьми, вони самі визначають свій улюблений метод малювання декоративних композицій. Головне, щоб методика враховувала вікові та психологічні особливості учнів.

Як відомо, наші прославлені майстри декоративного розпису працювали, застосовуючи власні методи і техніку. Часто вони самі робили пензлі, фарби та інші приналежності. Наприклад, Катерина Білокур починала малювати картину з однієї квітки і поступово заповнювали все полотно, а іноді, якщо цього полотна не вистачало, вона дошивала до нього додаткові шматки.

Головним у мистецтві, як і в будь-якому іншому ремеслі, є цілеспрямоване багаторазове повторення вправ, що стануть основою творчості.

До методів організації навчально-пізнавальної діяльності належать методи спрямовані на передачу і засвоєння учнями знань, формування умінь і навичок, а саме: словесні, наочні й практичні методи.

Словесні методи навчання включають: пояснення, розповідь, бесіду. Пояснюючи новий теоретичний матеріал, розповідаючи про Петриківський розпис, його історію та видатних майстрів можна використовувати методи пояснення розповіді чи бесіди.

Пояснення — словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій прикладів тощо. Метод пояснення переважно використовують під час викладання нового матеріалу, а також у процесі закріплення.

Розповіді поділяються на: художні, наукові, науково-популярні, описові.

Художню розповідь слід використовувати розповідаючи про історію створення Петриківських шедеврів; науково-популярна базується на аналізі фактичного матеріалу, тому виклад пов’язаний теоретичним матеріалом; розповідь-опис дає послідовний виклад ознак, особливостей предметів і явищ навколишньої дійсності (опис історичних пам’яток, художніх Петриківського мистецтва).

Кожен тип розповіді повинен відповідати певним вимогам:

§ забезпечувати виховну спрямованість навчання;

§ оперувати тільки достовірними і перевіреними фактами;

§ спиратися на достатню кількість яскравих прикладів;

§ будуватися за чітким, послідовним планом.

Бесіда передбачає запитання і відповіді. Вивчаючи тему «Петриківський розпис» доцільно використовувати такі типи бесіди: вступну бесіду, розповідаючи новий матеріал; бесід базується — повідомлення базується переважно на спостереженнях, організованих учителем на уроці за допомогою наочних посібників і малюнків.

До наочних методів навчання належать: обґрунтування, демонстрування, самостійне спостереження.

Ілюстрування — забезпечення ілюстраціями статистичної наочності, картин тощо.

Демонстрування — використання прикладів та предметів виконаних Петриківським розписом (посуд, дерев’яні вироби тощо).

До практичних методів навчання належать: вправи, практичні та графічні роботи.

Вправи — багаторазове повторення певних дій або видів діяльності з метою їх засвоєння.

Практичні роботи передбачення навчальними програмами після засвоєння теоретичного матеріалу. Етапи проведення практичних робіт:

§ пояснення вчителя;

§ показ;

§ спроба виконання;

§ виконання роботи учнями самостійно;

§ контроль.

Пояснювально-ілюстративний метод — спосіб організації засвоєння учнями готових знань про предмети і явища навколишнього світу та способи виконання різних видів діяльності.

2.3 Прийоми виконання Петриківського розпису

На розвиток декоративного розпису впливали багаті й щедрі місцеві флора і фауна, які народні майстри стилізували, створюючи фантастичні форми півоній, дерев, зозуль, лисиць.

Головна ознака образної мови Петриківського розпису — це прийоми виконання його елементів і способи поєднання кольорів. Народні майстри виконували розпис саморобними пензлями з котячої шерсті, фарбами, розведеними на жовтку курячого яйця (здебільшого яєчною темперою), що давало змогу накладати мазок будь-якої сили натиску і змінювати цю силу натиску, не відриваючи «котикового» пензлика від поверхні паперу, досягати різних відтінків одного кольору, збагачувати малюнок тонально і в кольоровому відношенні, виконувати оригінальний прийом одночасного накладання двох кольорів одним пензлем, так званий перехідний мазок — наслідком його є найтонші переходи від одного кольору до іншого без змішування їх. Учням необхідно навчитися тримати пензлик трьома пальцями так, щоб він «крутився», і тримати його перпендикулярно до площини картини, забезпечуючи вільний мазок.

Для опанування техніки Петриківського розпису необхідно оволодівати чотирма типами мазка, традиційна назва яких «гребінчик», «зернятко», «горішок», «перехідний мазок».

«Гребінчик» — мазок, що починається з потовщення, яке робиться натиском пензля, і закінчується «тоненьким вусиком», що малюється легким дотиком кінчика пензля. Покладені поряд кілька таких мазків нагадують гребінець. Гребінчиковий мазок може бути і коротким, і видовженим, тому він найпоширеніший у роботі петриківців. Ними малюють пелюстки, листя, трави.

«Зернятко» мазок, який починається з найлегшого дотику і закінчується найсильнішим натиском. Якщо мазки «зернятко» покладені по обидва боки стеблини вістрям назовні, зображення нагадує колосок, звідси і назва мазка «зернятко».

«Горішок» складається з двох гребінчикових мазків, вигнутих пів лунками і покладених один проти одного. Заповнивши між пів лунками порожнє місце гребінчиковим або двома-трьома зернятковими мазками, матимемо форму, подібну до лісового горіха, звідки й назва його. Без «горішка» не можна намалювати зав’язі, пуп’янки чи квіти.

«Перехідний мазок» накладається одним пензлем, але двома фарбами. При цьому фарби розміщуються до густоти сметани, сухий пензель умочають в одну фарбу (наприклад, у зелену), а потім у другу (наприклад, у жовту). На папері залишається слід від жовтої фарби, який плавно переходить у зелений без їх змішування. Фарби не рідкі, розведені на яєчному жовтку, тому вони не зливаються, а лише проглядають одна з-під одної, створюючи дивовижно тонкі переходи від одного кольору до іншого, яких не можна досягти іншими технічними прийомами.

Оволодіваючи технікою виконання традиційних мазків петриківців, учні поступово ускладнюють виконання кожного з чотирьох мазків, вчаться аналізував форму квітів, листя, плодів, а пізніше і тваринного світу, перетворювати її в декоративні форми і самостійно створювати декоративні композиції, навчаючись у народних майстрів, у природи, у професійних художників.

Вивчаючи Петриківський народний декоративний живопис, його давні традиції, учні повинні глибше оволодіти і деякими прийомами, які слід використовувати в роботі.

До цих прийомів належать, наприклад, нанесення на папір плям пальцем. Умочивши кінчик пальця у фарбу, доторкаються ним до паперу. На ньому залишається кругленька пляма, трохи світліша в центрі з немовби темнішим контуром довкола. Поклавши в певному порядку подібні плями, можна зобразити гроно винограду, горобини, калини, смородини.

Цікавий прийом накладання кольорових плям і смужок за допомогою зрізаного навскіс стебла рогози. Покладені ритмічно, у певному порядку кольорові смужки дають можливість зобразити квіти майорів, айстр, грона ожини.

Широко використовують і прийом продряпування по сирій фарбі прожилок на листках і пелюстках квітів загостреним кінцем палички або держальцем пензля. Уже намальовані листочки або квіти ефективно і швидко прикрасити невеличкими випуклими цяточками, накладеними кінцем держальця пензля, вмоченого в густу фарбу. Накладені в ряд випуклі цяточки збагачують і малюнок, і колорит відповідних рослинних форм.

Тим, хто звертається до малювання на кольоровому тлі, яке часто приглушує фарби нанесеного зверху малюнка, корисно знати такий старовинний прийом: народні майстри (зокрема П. Глущенко) у відповідних місцях поверх тла накладали білилами плями певної форми, а по них малювали квіти, пуп’янки, які потім вражали яскравістю і чистотою кольору.

ВИСНОВОК

Отже, проводячи роботу з навчання дітей молодшого шкільного віку, хотілося б відзначити велику роль використання цікавого матеріалу. Як показала практика, вміле використання матеріалу лише підвищує ефективність навчально-виховного процесу. Збільшується швидкість і гнучкість мислення. Виховується любов до образотворчого мистецтва, до вирішення неординарних завдань, розвиває почуття гумору.

Використовувати цікавий матеріал для активізації мислення дітей можна в різних напрямках: з відпрацювання якоїсь конкретної навички або вміння, або ж на різних етапах уроку. Використовуючи під час уроків загадки, кросворди, вірші, ТЗН та інше, сприяє активізації активної діяльності учнів.

Для себе особисто я засвоїла правило: «Не бери гру на урок, для того щоб розважитися. Все на уроці має бути логічно пов’язане з темою і допомагати розкривати мети і завдання уроку».

ДОДАТКИ

Додаток А

Конспект уроку з образотворчого мистецтва (2 клас)

Тема: Секрети веселого орнаменту

Мета:

* навчити учнів використовувати стилізацію та ритм як засоби створення орнаменту, ознайомити з видами орнаменту;

* розвивати естетичні почуття, смак;

* виховувати почуття національної гордості за мистецтво свого народу, здатність зберігати традиції.

Обладнання: папір для малювання, гуаш, пензлі, ємності з водою, серветки для витирання рук та пензлів, фотографії різних предметів побуту з орнаментами (рушники, вишиванки, керамічні вироби, писанки тощо).

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

I. Організаційний момент

У світ фантазії зробимо ще один крок.

А з творчістю ми вже стрічались не раз,

І знову вона завітала до нас.

II. Актуалізація опорних знань учнів

* Чи є у вас вдома улюблений посуд (власна чашка)? Яке зображення прикрашає його?

* Чи сподобалась би вам ця чашка, якби на ній не було жодного зображення?

* Чим прикрашені скатертини та рушники у ваших оселях?

III. Мотивація навчальної діяльності учнів

— Сьогодні ми помандруємо до майстрів декоративно-прикладного мистецтва і дізнаємось, у чому ж чарівність виробів, виготовлених їх руками.

IV. Викладання нового навчального матеріалу

— Ви вже знайомі з поняттям орнамент. Орнамент -- це візерунок, побудований на ритмічному чергуванні та поєднанні елементів (запис до словничків).

¦ Пригадайте, де ми використовували орнаменти?

Орнамент завжди відігравав дуже важливу роль в оздобленні будь-яких виробів. Це вишиванки, рушники, керамічні та дерев’яні вироби, килими і навіть писанки (аналізування наочності). Наш посуд був би нецікавим, навіть сумним, якби його не прикрашали орнамент або якесь зображення.

Мова орнаменту є найдавнішою мовою. Вона виникла задовго до того, як людина навчилася писати. Орнаменти та візерунки, якими людина прикрашала свій побут, слугували не лише для краси, а й несли певну інформацію. І сьогодні майстри декоративно-прикладного мистецтва зберігають і передають знання, пов’язані з символікою орнаментів.

Пригадайте: назва орнаменту залежить від тих елементів, з яких він складається. Орнамент може бути геометричним (якщо складається з геометричних фігур), рослинним (складеним із зображень листя, гілок, квітів, плодів), тваринним (що складається із зображень тварин), а іноді для орнаментів використовують й зображення фігури людини (антропоморфний орнамент) або поєднання різних зображень, і тоді орнамент називається змішаним.

Геометричний орнамент є найпоширенішим. В геометричному орнаменті використовують зображення різних геометричних фігур -- коло, ромб, квадрат, трикутник тощо. Ромби за стародавнім слов’янським повір'ям утілювали богиню землі та служили добрим охоронним символом, який приносить щастя. Зиґзаґи та спіралі символізували безперервність часу, передавання родинних традицій. Такі геометричні фігури, як квадрати, ромби, багатокутники, є символами землі, вогню, каменю (демонстрування наочності).

Рослинний орнамент складається зі стилізованих листя, квітів, плодів, гілок тощо. Під час створення такого орнаменту всі народи надихалися красою місцевої природи, запозичуючи з неї різноманітні мотиви. Найчастіше зустрічається в усіх народів мотив «Дерево життя», яке може зображуватися як квітучий кущ (демонстрування наочності).

У тваринних (зооморфних) мотивах найчастіше використовують зображення птахів, оскільки вони є одними з найбільш поширених і улюблених образів народної творчості. І це не випадково. Образ птаха в орнаменті означає посередника між небом і землею. Також вважалося, що птахи оберігають здоров’я жінок і дітей (демонстрування наочності).

Фізкультхвилинка

V. Інструктаж

Учитель. Зараз ви створюватимете власний орнамент. Для цього ви маєте пам’ятати, що елементи вашого орнаменту повинні чергуватися.

Запам’ятайте, що у побудові орнаменту є цікава закономірність: ті самі елементи, що розташовані в різній послідовності, створюють різні орнаменти.

VI. Практична робота учнів

Створення геометричного або рослинного орнаменту

VII. Підсумок уроку

1) Підсумкова бесіда:

¦ Що таке орнамент?

¦ Які існують види орнаментів?

¦ Якими візерунками зазвичай прикрашають рушники?

¦ Що можна прикрасити орнаментом, створеним вами сьогодні?

2) Оцінювання

3) Домашнє завдання: принести папір для малювання, гуаш, пензлі; пригадати неіснуючих тварин, яких можна зустріти в казках.

4) Прибирання робочих місць.

Додаток Б

Конспект уроку з образотворчого мистецтва (4 клас)

Тема: Петриківський розпис. Композиція «Задрімали на калині золоті жар-птиці»

Мета: розширити поняття про види декоративно-прикладного мистецтва, ознайомити з традиціями і технікою петриківського розпису, формувати уміння та навички посильного виконання елементів розпису; розвивати комунікативні здібності, естетичний смак, художні здібності, бачення прекрасного у природі та народному мистецтві; виховувати любов до традиційних видів народного мистецтва.

Тип уроку: інтерактивний, комбінований.

Техніка виконання: декоративний розпис.

Обладнання: для вчителя — петриківські вироби, фоторепродукції петриківських виробів, навчальні таблиці, зразки учнівських робіт, аудіозапис української народної музики;

для учнів — аркуш ватману круглої форми для кожної групи, альбомні аркуші, фарби, круглі пензлі, ножиці, клей; столи зсунуті по три, навколо них сідають по 6 учнів.

Хід уроку:

I. Організаційний момент (2 хв.)

Гра «Квітка настрою». Вчитель передає учню однієї з груп штучну квітку із побажаннями вдалої, дружної роботи на уроці. Учень передає квітку наступній групі із своїми побажаннями.

II. Оголошення теми й мети уроку

Тема нашого уроку: Петриківський розпис. Композиція «Задрімали на калині золоті жар-птиці».

III. Мотивація навчальної діяльності (2 хв.)

Дайте відповіді на питання:

Що таке декоративно-прикладне мистецтво? /Вид образотворчого мистецтва, який існує для прикрашання побутових предметів/.

Як перекладається з французької мови слово «декор»? /Прикраса/.

Назвіть відомі вам види декоративно-прикладного мистецтва. /Вишивка, гончарство, декоративний розпис, ткацтво, килимарство, писанкарство, різьблення по дереву, кості, бісероплетіння, лозоплетіння, витинанка та інші.

Говорять, той народ не має майбутнього, який не пам’ятає свого минулого. Наші пращури, хоча й не були такими освіченими як ми, були надзвичайно талановитими та працьовитими і залишили нам чудове, неповторне, унікальне народне мистецтво, з яким ми сьогодні познайомимося.

IV. Вивчення нового матеріалу (8 хв.)

Розповідь вчителя.

Петриківський розпис виник у XVIII ст. у с. Петриківка (Катеринославської губернії) Дніпропетровської області. Село розташовано на берегах мальовничої річки Чаплинки.

Спочатку майстри розписували побілені стіни хат, на яких з’являлися фантастичні квіти, птахи, рослинні орнаменти. В кінці XIX ст. стали виготовляти «мальовки» — розписи на папері, які замінили настінні розписи. «Мальовки» продавалися на базарі, що проводився на селі тричі на рік. Пізніше народні майстри почали розписувати дерев’яні вироби: посуд, мисники, тарілки, скрині, сані, віялки, музичні інструменти.

Після Жовтневої революції в Петриківці відкрили школу декоративного розпису. Нею керувала Тетяна Пата. Також видатними майстрами петриківського розпису були М. Приймаченко, П. Глущенко, Н. Білокінь, М. Тимченко. Вчитель демонструє репродукції розписів художниць.

Характер розпису здебільш рослинний: квіти, ягоди, плоди, зображалися також птахи та тварини, рідко — люди.

Кольори використовуються основні та допоміжні, яскраві, дзвінкі.

Раніше у фарби додавалася суспензія із яєчного білка та жовтка, яка посилювала інтенсивність кольору та виразність мазка.

Тло розпису — біле або чорне, зараз може бути кольорове.

Основний інструмент — пензель-кошарка (з котячого волосся), його треба тримати трьома пальцями перпендикулярно до паперу. Використовується також малювання пальцем, зрізаним стеблом рогози, загостреною паличкою.

Послідовність виконання розпису.

Композиція виконується без нанесення попередніх начерків. Спочатку зображуються великі елементи, потім — менші за розміром. Закінчують малюнок завершальними штрихами — оживками, які посилюють виразність елементів, підкреслюють рух та форму.

В петриківському розписі існує 4 типа мазків:

«ЗЕРНЯТКО» — мазок, який починається з легкого дотику кінчика пензля і закінчується натиском пензля на його основу. Коли мазки «зернятко» розміщені по обидві сторони стебла загостреними кінцями зовні, зображення нагадує колосок. Звідси і назва.

«КРИВЕ ЗЕРНЯТКО» — закручене «зернятко», нагадує кому.

«ГРЕБІНЕЦЬ» — мазок, який починається з потовщення і закінчується тонким вусиком. Ряд таких мазків, розміщених поруч, нагадують гребінець.

Елемент «ГОРІШОК» складається з двох гребінцевих мазків, вигнутих півмісяцем один проти одного, нагадуючи форму підкови. Заповнивши вільне місце між зігнутими мазками «зернятком», одержимо форму, подібну на лісовий горіх.

«ПЕРЕХІДНИЙ МАЗОК» виконується одним пензлем, але двома фарбами. Сухий пензель занурюють в одну фарбу, а потім кінчик — в іншу. Слід від мазка залишається двоколірний.

Освоєними мазками малюються квіти «ПУП'ЯНКИ», «ЦИБУЛЬКИ», «ПІРЧАСТЕ ЛИСТЯ», інші листочки.

Ягоди калини, винограду, смородини зображають пучкою пальця, дрібні ягоди виконуються тичком.

Учитель демонструє типи мазків, прийоми розпису, можливі варіанти елементів. Пояснює, як краще компонувати елементи. Пропонує учням виконати вправи по засвоєнню мазків, прийомів розпису, зображенню елементарних мотивів. Усі елементи повинні бути настільки засвоєні, щоб їх можна було виконувати не задумуючись. Ось чому потрібне багаторазове повторення окремих вправ і мотивів.

V. Практична діяльність учнів (30 хв.)

1. Вправа «Елементи розпису».

Учні виконують окремі елементи розпису: квітку «цибульку», пірчасте листя. Пучками пальців зображують ягоди: калину, смородину, виноград. Пензлями різного розміру малюють стеблини, листя, вусики.

2. Декоративна композиція «Задрімали на калині золоті жар-птиці. «

Групам потрібно зробити колективні композиції в колі - декоративні тарілки, скомпоновані з окремих елементів, мотивів, намальованих учасниками груп.

Діти в групах домовляються, хто з них буде малювати:

· смородину, грона калини, винограду;

· квітку «цибульку» з листям;

· птаха.

Намальовані елементи учні вирізують та збирають (наклеюють) в єдину композицію.

VI. Підведення підсумків уроку (3 хв.)

Групи демонструють декоративні тарілки біля дошки. Учитель та учні аналізують роботи. Учитель відмічає кращі композиції, звертає увагу на типові помилки та шляхи їх усунення.

На дошці рефлексія — «Дерево натхнення». Учням потрібно вибрати з трьох різнокольорових квіток (вирізаних із клейкого паперу) одну, яка відповідає їх враженню від уроку і розташувати її на дереві:

1. зелена квітка — урок не сподобався;

2. жовта квітка — урок сподобався середньо;

3. рожева квітка — урок дуже сподобався.

VII. Домашнє завдання

Розглянути предмети декоративно-прикладного мистецтва, які прикрашають оселю, дізнатися у батьків історію їх походження.

Додаток В

Конспект уроку з образотворчого мистецтва (1 клас)

Тема: Розширення уявлень про декоративне прикрашання форм геометричними елементами. Поєднання силуетної форми та декору. «Прикрашаємо торт».

Мета: ознайомлювати учнів з основними поняттями «декоративний малюнок», «елемент», «орнамент»; навчати розташовувати якнайкраще елементи для створення лінійного візерунка; засвоювати основи створення декоративної композиції; закріплювати навички роботи в техніці аплікації; почати ознайомлювати з силуетними формами, декором, рослинними і геометричними орнаментами, процесом узагальнення форми; навчати міркувати; навчати дітей працювати за зразком; розвивати дрібну моторику руки; розвивати естетичне сприйняття навколишнього світу; стимулювати розвиток допитливості; виховувати в учнів спостережливість, акуратність, увагу.

Обладнання: фотографії творів різних видів декоративно-прикладного мистецтва; ТЗН; матеріали для демонстрації послідовності та техніки виконання роботи; матеріали та інструменти: альбом для малювання; простий і кольорові олівці; гумка; лінійка.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

— Назвіть матеріали й інструменти, що знадобляться для створення лінійного малюнка.

III. Вивчення нового матеріалу

1. Слово вчителя

— Люди завжди намагалися прикрасити все навкруги. Вони оздоблюють візерунками предмети побуту, житло, середовище, у якому мешкають.

— Оздоблюванням предметів займається окремий вид мистецтва -- так зване декоративне мистецтво.

— Отже, декоративне мистецтво -- це вид образотворчого мистецтва, твори якого є узорами або предметами художнього оформлення, основне призначення цих узорів і предметів -- прикрашання.

— Слово «декоративний» походить від латинського слова сіекого -- прикрашаю.

— Декоративне мистецтво виникло в період первіснообщинного ладу, в кам’яну добу, коли люди лише починали створювати форми предметів побуту і узори. Першим прикрасам вони надавали магічного значення.

— Декоративне мистецтво розвинулося там, де були для нього відповідні умови, а саме де був потрібний матеріал: глина, дерево, камінь. Для розвитку декоративного мистецтва необхідний також певний рівень розвитку суспільства: адже щоб виплести з лози виріб, потрібно її заготовити, тобто потрібні відповідні матеріали й інструменти.

— Відповідно до матеріалів та їх обробки розвинулися різні види ДПМ: вишивка, кераміка, різьба по дереву, карбування, лозоплетіння та ін.

— Озирніться навколо. Наш одяг, предмети навколо нас дуже красиві. Вони різняться не лише формою, розміром і кольором. Вони оздоблені різними малюнками. Якщо малюнки або їх частини-елементи повторюються, художники називають їх орнаментами. (Учитель пропонує знайти малюнки на одязі й предметах у класі та виокремити з них орнаменти.)

— Розгляньте уважно малюнки.

— Де ви бачите орнаменти? (Учні розглядають фотографії: оздоблені меблі, одяг, предмети побуту, посуд.)

— Погляньте на орнамент і назвіть, з яких частин він складається. (Квадрат, коло, ромб.)

— Усі елементи повторюються у певному порядку, чергуючись між собою.

— Погляньте на малюнок і знайдіть поміж смужок ті, що складають орнамент, і ті, у яких є помилка. (Учні повинні знайти малюнки, у яких порядок чергування елементів порушений.)

— Орнамент може складатися з елементів рослин (квіти, ягоди, листя, стебла), і тоді його називають рослинним, а може складатися з ліній, квадратів, кружечків, трикутників. Такий орнамент називають геометричним. (Учитель малює на дошці початок орнаменту з трьох елементів і пропонує учням продовжити його. Учні знаходять і виправляють допущені помилки. Вправу слід повторити 3--5 разів.)

(Учитель пропонує учням розглянути зображення фрагменту вовняного килима.)

— Цей килим зіткали у Криму татарські майстрині. Він оздоблений геометричним орнаментом.

— 3 яких елементів складається цей орнамент? (Лінії, трикутники, квадрати.)

— Які кольори використовували ткалі для свого килима?

IV. Закріплення вивченого матеріалу

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой