Методика запобігання комп’ютерної залежності учнів середньої школи

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Педагогика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти і науки України

Харківська обласна рада

Харківської обласної державної адміністрації

Харківський гуманітарно-педагогічний інститут

Кафедра інформатики та ТЗН

ДИПЛОМНА РОБОТА

за темою

«Методика запобігання комп’ютерної залежності учнів середньої школи»

Виконав: студент 5 курсу В.В. Шпортюк

Науковий керівник:

доцент кафедри інформатики та ТЗН

І.Я. Гайворонський

Консультант розділу з охорони праці в галузі: канд. техн. наук, доцент кафедри інформатики та ТЗН М.Г. Русанов

Харків 2010

Завдання

Тема роботи «Методика запобігання комп’ютерної залежності учнів середньої школі»

Короткий зміст роботи:

а) Реферативна частина: опрацювати наукову літературу щодо формування комп’ютерної залежності.

б) Теоретична частина: визначити ознаки Інтернет-залежності, особливості психологічної діагностики, визначити психологічні причини Інтернет-залежності та вплив Інтернет-залежності на виховання школярів.

в) Практична частина: розробити методику запобігання комп’ютерної залежності. Проведення педагогічного експерименту що до впровадження.

Очікуваний характер використання результатів роботи: реалізація розробленого навчального проекту в практиці загальноосвітньої школи.

Календарний план

Назва та зміст етапу

Термін початку і закінчення етапу

Трудомісткість у % від загального обсягу

1

2

3

4

Вибір і затвердження теми дипломної роботи

15. 09. 2009

2

Розробка і затвердження календарного плану

20. 09. 2009

3

Постановка завдання дослідження

23. 09. 2009

15

Огляд літературних джерел за темою дипломної роботи та його викладання у пояснювальній записці

07. 10. 2009

25

Розробка реферативної частини дипломної роботи

18. 10. 2009

10

Розробка теоретичної частини дипломної роботи

12. 11. 2009

15

Розробка практичної частини дипломної роботи

03. 03. 2010

15

Оформлення пояснювальної записки

10. 06. 2010

10

Захист дипломної роботи

14. 06. 2010

5

Зміст

  • Завдання
  • Календарний план
  • Вступ
  • Розділ 1. Психолого педагогічні аспекти проблеми комп’ютерної залежності
  • 1.1 Ознаки Інтернет залежності
  • 1.2 Особливості психологічної діагностики
  • 1.3 Психологічні причини Інтернет-залежності
  • 1.4 Вплив Інтернет-залежності на виховання школярів
  • Висновки до першого розділу
  • Розділ 2. Розробка методики запобігання комп’ютерної залежності
  • 2.1 Засоби позбавлення комп’ютерної залежності
  • 2.2 Розробка методичних рекомендацій що до запобігання комп’ютерної залежності
  • 2.3 Організація проведення і результати педагогічного експерименту
  • Висновки до другого розділу
  • Розділ 3. Охорона праці
  • 3.1 Небезпеки для учнів при роботі з ПК
  • 3.2 Вимоги до приміщень та розташування робочих місць із ПК
  • 3.3 Вимоги до освітлення приміщень та робочих місць
  • 3.4 Вимоги, що забезпечують захист учня від впливу іонізуючих та неіонізуючих електромагнітних полів та випромінювань
  • 3.5 Вимоги до мікроклімату
  • 3.6 Вимоги, що забезпечують захист учня від шуму та вібрації
  • 3.7 Вимоги до візуальних ергономічних параметрів і конструкції персональних комп’ютерів
  • 3.8 Вимоги до обладнання та організації робочого місця
  • 3.9 Рекомендації МОНУ щодо режиму занять
  • 3. 10 Вправи на збереження здоров’я
  • Висновки
  • Список використаної літератури
  • Додаток А
  • Додаток Б

Вступ

За всю історію людства не було ще такого часу, коли люди б не страждали від яких-небудь залежностей. Приохотитися до чогось не сильно корисного — справа нехитра. Куди складніше потім відмовитися від шкідливої звички. Є і ще один важливий момент: навіть зовсім безневинне на перший погляд захоплення може стати згубним для людини, якщо не знати міри.

Лікарів, учених, та і простих користувачів проблема глобальної інтернетизації турбує вже не перший рік. З одного боку, це чудово: розширюється круг спілкування, стираються расові межі. З іншої - в наявності негативні наслідки: число людей з червоними очима, тремтячими руками і що розмовляють на незрозумілому простому смертному мові неухильно росте.

Медики розвинених країн вже б`ють на сполох. Молодь все більше часу проводить за комп`ютером, віддаючи перевагу віртуальному світу над реальним, у пресі раз по раз з`являються повідомлення про «смерть за монітором». Західні психіатри навіть придумали спеціальний термін «інтернет-залежність», проте більшість українських психологів про це небезпечне захворювання і не чули.

Надмірна захопленість Інтернетом змушує багатьох людей проводити все більше часу в Мережі. Психологи сперечаються: чи йде мова про появу ще одного виду залежності? Феномен «залежності від Інтернету» інтенсивно обговорюється в даний час (Це напевно єдина область у всьому спектрі гуманітарних досліджень в Інтернеті, на розробку якої не претендує ніхто, крім психологів). Термін «залежність» був запозичений із лексикона психіатрів для полегшення ідентифікації проблеми Інтернета шляхом асоціації її з характерними соціальними та психологічними проблемами. Він часто називається захворюванням чи синдромом (Internet Addiction Disorder чи IAD). З’явився також дуже образний термін Netaholic, чи Інтернет-адикт.

комп’ютерна залежність виховання школяр

Дехто виправдовує «зависання» у Інтернеті самотністю, начебто спілкування у соціальних мережах та на сайтах знайомств позбавить від самоти. Але насправді - це сурогат спілкування. Що більше адресатів у користувача, то менше справжніх друзів. Це і є шлях до самоти.

Обговорення проблеми почалося порівняно недавно. У 1994 році Кімберлі Янг, американський психолог з Пітсбургського університету, помістила на web-сайт спеціальний опитувальник. Незабаром вона одержала майже 500 відповідей, з яких близько 400 були відправлені, відповідно до обраного критерію, Інтернет-залежними користувачами. К. Янг — один з найвідоміших експертів у цій області. Вона написала книгу «Піймані в мережу» та організувала центр психологічної допомоги страждаючим від Інтернет-залежності.

У 1995 році Іван Голдберг запропонував термін «Інтернет-залежність» для опису нездоланної тяги до використання Інтернету. По Голдбергу, це розлад, «що здійснює пагубний вплив на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову чи психологічну сфери діяльності». Оскільки в основі такого розладу лежить прагнення до відходу від реальності, воно порівняно з патологічним потягом при алкоголізмі, наркоманії, потягу до азартних ігор.

На думку експертів, найбільше від Інтернет-залежності потерпають учні та студенти. За даними соціологічних опитувань, щонайменше 4,4 мільйона підлітків більшою або меншою мірою страждають від надмірного захоплення комп’ютером та Інтернетом.

За даними лікарів психологічних центрів, всі пацієнти клінік мають хімічний дисбаланс мозкової діяльності. Під час перебування в Інтернеті або під час комп’ютерних ігор мозок продукує органічний компонент 5-HT, який передає відчуття ейфорії або депресії по всьому тілу. Коли цього компонента занадто багато, людині може здаватися, що вона не потребує ні їжі, ні відпочинку.

Актуальність теми нашої дипломної роботи визначається тим діти настільки віддають перевагу життю в Інтернеті, що фактично починають відмовлятися від свого «реального» життя. Учні починають менше думати — бо щоб зробити домашнє завдання є Інтернет. Не менш важливе питання про фізичне і психічне здоров`я дітей — які багато часу проводять перед комп’ютером.

Мета нашої дипломної роботи розглянути явище та симптоми Інтернет-залежності у підлітків та проаналізувати її вплив на виховання молоді.

Для досягнення даної мети ми поставили ряд наступних завдань:

— дати опис симптомів та психологічний портрет Інтернет-залежного учня;

— проаналізувати психологічні причини виникнення Інтернет-залежності;

— вплив Інтернет та ігрової залежності на виховання підлітків та юнацтві;

— Шляхи вирішення проблеми залежності

— Методичні рекомендації, що до вирішення проблеми Інтернет-залежності

Предмет дослідження нашої дипломної роботи — вплив Інтернету на свідомість молоді, об'єкт — Інетрнет-залежність, причини її виникнення та методи позбавлення від Інтернет-залежності, методи запобігання комп’ютерної-залежності.

Гіпотеза якщо впровадити на уроках інформатики вправи на запобігання комп’ютерної залежності, то ризик комп’ютерної залежності серед учнів стане набагато нижчим.

Розділ 1. Психолого педагогічні аспекти проблеми комп’ютерної залежності

1.1 Ознаки Інтернет залежності

Залежність це набута невідпорна потреба в чому-небудь, гостра потреба здійснювати якісь дії або вживати якісь речовини. У практиці, цей термін має кілька значень.

У повсякденній мові термін «залежність» використовується в основному стосовно людей, які зловживають наркотиками, алкоголем та сигаретами. У більш широкому контексті можна послатися на багато інших видів поведінки, таких, як ігри, перегляд телевізора, комп’ютерна залежність, Інтернет або сексуальна залежність. [59, 68]

Комп’ютерна залежність визначає патологічне пристрасть людини до роботи або проведенню часу за комп’ютером. Крім комп’ютерної залежності, виділяють деякі споріднені види залежностей: Інтернет-залежність та ігроманія, які, так чи інакше, пов’язані з проведенням тривалого часу за комп’ютером. [55]

Термін «інтернет-залежність» вперше був запропонований американським лікарем Голдбергом, кілька років тому. Під цим поняттям він розумів непереборний потяг до Інтернету, що характеризується «згубною дією на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову сфери діяльності». За ступенем відходу від реальності інтернет-залежність дуже нагадує потяг до наркотиків, алкоголю, азартних ігор. Згідно з дослідженням американських учених, 6−8% користувачів Інтернету вже мають дану патологію, адже багато хто використовує його не тільки для роботи або навчання, але і ведуть листування, користуються сайтами, призначеними для розваг, займаються сексом по Інтернету.

В поведінці Інтернет-залежність виявляється в тому, що люди настільки віддають перевагу життю в Інтернеті, що фактично починають відмовлятися від свого «реального» життя, проводячи до 18 годин на день у віртуальній реальності та не менше 100 годин в тиждень.

Інше визначення Інтернет-залежності: «нав'язливе бажання ввійти в Інтернет, знаходячись off-line, і нездатність вийти з Інтернету, будучи on-line». Часто використовується ще й таке: «Інтернет-залежність — це нав’язлива потреба у використанні Інтернету, що супроводжується соціальною дезадаптацією та яскраво вираженими психологічними симптомами» [6, 26].

За різними даними на сьогодні Інтернет-залежними є близько 6−10% користувачів серед західних користувачів мережі, за даними К. Сурратт та Д. Грінфілда (дехто навіть називає кожного другого користувача ПК, що має доступ до Мережі Інтернет-залежними) і 2−6% серед російських та українських, серед яких більше ніж 70 відсотків учнів, студентів. Хоча в ці результати не вірять багато фахівців, так, наприклад, А. Е. Войскунський [5, 76−81] у своїй книзі «Психологічні дослідження феномену Інтернет-адикції» пише наступне: «Усі ці цифри абсолютно недостовірні. Вони ні про що не говорять. Тому що це звичайні Інтернет-опитування, що складаються з невеликого числа питань. Відповідають на такі опитувальники жартівники, ті, хто вважає себе Інтернет-залежними, і багато людей, що не вважають себе Інтернет-залежними. Це не репрезентативне опитування „населення“ Інтернету. Достовірних опитувань поки ніхто не проводив ні закордоном (в Англії, Канаді, Німеччині, Америці), ні в нашій країні. Тому цифра 6 відсотків мало що означає. Ми вважаємо, що якщо залежність і існує, то залежних набагато менше» [29].

Механізмі формування комп’ютерної залежності заснований на частково не розуміє вимоги організму і психічної системи, які полягають в бажанні зануритися в роль свого персонажа і тим самим відійти від дійсності. Дані механізми працюють незалежно від свідомості людини і характеру мотивації ігрової діяльності. Ці мотиви виявляються вже після першого знайомства дитини з тією або іншою комп’ютерною грою. Можна сказати, що незалежно від того, навіщо підліток став грати в ту чи іншу гру, у нього відразу відбувається формування ігрової залежності.

У подальшому на основі індивідуальних особливостей і мотиву гри починає формуватися залежність. Отже, розглянемо послідовно кожний з цих механізмів.

Перший механізм — це відхід від реальності. Основою цього механізму є потреба дитини у відстороненні від повсякденних турбот та проблем, будь то проблеми в школі, з однолітками, в сім'ї або з вчителями. Термін «відхід від реальності» означає не просто догляд з товариства або соціуму, а саме відхід від реальності. Піти від соціуму можна, використовуючи зовсім інші і найрізноманітніші способи, включаючи не рольові комп’ютерні ігри. Однак, щоб піти від цієї реальності, необхідно замінити її на іншу — віртуальну.

Психологічні аспекти механізму формування залежності засновані на природному прагненні підлітка чи дитини позбутися від різного роду проблем і неприємностей, пов’язаних з повсякденним життям.

Психіка дітей ще нестійка до несприятливих впливів, будь-які переживання і неприємності сприймаються як безвихідні або катастрофічні. Рольова комп’ютерна гра дозволяє знайти простий і доступний спосіб створення іншого світу, життєвих ситуацій, які досі не випробуваних і неможливих в реальності.

За допомогою рольової гри дитина сама створює собі ідеальний світ, де немає проблем, турбот, навчання, турбот з інших повсякденних обов’язків. Може здатися, що така гра може стати способом емоційної розрядки й зняття стресу. Але дитина дуже швидко звикає до цієї ідеальної реальності, надалі вихід з якої стає важко знайти, тому що в реальному житті проблеми нікуди не випаровуються, і дитина починає все частіше і частіше йти в іншу реальність, вона як би починає зловживати нею. І тому виникає небезпека повного усунення від справжнього світу, може відбутися 100% -ва заміна реальності на віртуальний світ. Зростає ризик формування дуже сильної комп’ютерної залежності. Тут ми знаходимо схожі риси формування залежності від прийому наркотичних препаратів. При вживанні наркотиків закріплення тяги і стійкою потреби безпосередньо залежить від частоти і регулярності прийому наркотиків. Так само справа йде і з комп’ютерною залежністю: чим більше і частіше сидиш за комп’ютером, тим сильніше «втягуєшся», а надалі доходить до такої крайності, коли вже просто не в змозі обходитися без комп’ютерної гри.

Кажучи про залежності, ми можемо зіткнутися з терміном «aддиктивна поведінка».

Термін «аддиктивна поведінка» (англ. addiction - пагубна звичка, пристрасть до чого-небудь) указує на те, що мова йде не про хворобу, а про порушення поведінки. Необхідно знати й пам’ятати, що при такому порушенні поведінки важливі не медичні, а виховні заходи. При вчасно початої соціопсихологічній роботі можна попередити перехід аддикктивної поведінки у хворобу.

Визначають мотивацію при аддиктивній поведінці дітей:

терпимість до відхилень від соціальних норм;

недостатня орієнтація на досягнення успіху своєю працею;

опозиційна налаштованість у ставленні основних соціальних вимог;

схильність до депресій. [27]

Поштовхом до аддиктивної поведінці може стати емоційне відкидання з боку батьків, особливо матері. Дитина почуває, що батькам не до неї, що в них своє, цікаве для них життя. Такій дитині не вистачає в родині емоційного тепла, розуміння, співпереживання. У цьому випадку залежність дитини можна розглядати як негативний варіант психологічного захисту.

Немаловажним фактором вважається й недостатня увага батьків до розмаїття дозвілля своїх дітей. У результаті цього діти нудьгу, не вміють себе зайняти. Найбільшою їхньою радістю стають комп’ютерні ігри або перегляд телепередач протягом усього вільного часу.

Важливо знати, що зайве захоплення комп’ютерними іграми приводить до зайвої тривожності, дратівливості, підвищення рівня агресії.

Щоб визначити, коли комп’ютерні ігри перестають бути для дитини просто розвагою, а стають аддиктивною поведінкою, слід знати, що формування комп’ютерної залежності відбувається не миттєво, а поступово. [57]

Можна виділити стадії формування даної залежності.

1) Стадія легкої захопленості.

Після того, як дитина вперше пограв у комп’ютерну гру, йому починає подобатися сюжет цієї гри, він співвідносить себе з головним героєм, йому подобаються графіка, картинки і музика. Дитина починає порівнювати світ реальний і віртуальний і віддає перевагу останньому. Комп’ютерна реальність дозволяє дітям здійснити свої мрії. Один мріяв бути сильним, щоб всі його боялися, в грі він б'є, грабує або вбиває інших людей. У реальному світі він давно б був спійманий міліцією і посаджений у в’язницю. Але ні, тут, у грі, йому все зійшло з рук: він сховався від переслідування поліції і може спокійно продовжувати свою грабіжницьку діяльність. Інший завжди мріяв взяти участь у перегонах, купити собі іноземну гоночну машину, і гра дає йому таку можливість, тепер все в його руках. Дитина отримує задоволення, граючи в комп’ютерну гру, тут він знаходить позитивні емоції. Багатьма дослідженнями доведено, що людина прагне постійно отримувати позитивні емоції, він готовий постійно повторювати дії, які доставляють йому задоволення. Таким чином, прагнення до гри за комп’ютером поступово починає набувати цілеспрямований характер, але дитина і навіть підліток, на жаль, цього не усвідомлює.

Однак ця стадія має свою специфіку: гра в комп’ютер носить скоріше ситуаційний, ніж систематичний характер. Стійка потреба у грі тут поки не сформована, процес гри не є значущою цінністю для людини. [46]

2) Стадія захопленості.

Для переходу на цю стадію необхідно появу у дитини нової потреби — потреби грати в комп’ютерні ігри. Прагнення до гри на даній стадії є мотивація, яка опосередкована потребами втечі від реальності та прийняття ролі. Як раз тут гра приймає систематичний характер. Якщо дитина не може задовольнити дану потребу з яких-небудь причин, вона вдається до різних активних дій, щоб досягти свого.

3) Стадія залежності.

Тут вже відбуваються серйозні зміни у ціннісно-смисловий сфері дитини. Відбувається зміна самосвідомості і самооцінки. Гра повністю витісняє реальний світ. [36]

Можна виділити дві форми, в яких проявляється залежність: соціалізованої і індивідуалізовані. При соціалізованої формі комп’ютерної залежності дитина підтримує соціальний контакт із суспільством, нехай навіть в основному з такими ж гравцями, як і він сам. Такі підлітки дуже люблять грати спільно, грати за допомогою комп’ютерної мережі один з одним. У даному випадку ігрова мотивація в основному носить змагальний характер. Ця форма залежності надає менш згубний вплив на психіку дитини, ніж наступна форма. Відмінність полягає в тому, що підлітки не відриваються від соціуму, не йдуть у себе. При індивідуалізованої формі залежно порушуються не тільки нормальні людські особливості світобачення та світогляду, а й взаємодію з навколишнім світом, соціумом. Тут відбувається порушення основної функції психіки, і замість реального навколишнього світу підлітка відбувається відображення світу нереального і віртуального. Такі діти завжди, часто подовгу, грають без свідків, їх потреба не змінюється і не зникає з задоволенням базових фізіологічних потреб. Для них комп’ютерна гра виступає в ролі наркотику. Якщо протягом якогось тимчасового відрізка їх тяга не заміщається, то вони впадають в стан, близький до свого роду ломки, відчувають негативні емоції, стають дратівливими й агресивними, впадають у прострацію. Такі явища з клінічної точки зору називаються психопатологією, або стиль існування, що викликають дану патологію. [35]

4) Стадія прихильності.

Це остання, завершальна стадія в комп’ютерній залежності. Вона характеризується згасанням ігровий активності людини, зсувом психологічної складової індивіда в бік одужання. Тут дитина тримає дистанцію з комп’ютером, проте повністю відірватися від уже сформувалася і укоріненою потреби у віртуальній реальності він не в силах. Даний період протікає досить довго, іноді навіть все життя, в залежності від швидкості згасання прихильності. У силу своїх індивідуальних особливостей підліток може зупинитися у формуванні тяги на одному з попередніх періодів її виникнення, таким чином потреба зникає швидше. Але якщо цього не відбувається і дитина проходить всі періоди формування психологічної потреби у віртуальній реальності, то, отже, дана стадія буде носити затяжний характер. Важливим у цьому процесі буде вважатися рівень зниження неконтрольованої тяги від загального її показника, і, чим він більший, тим менше за часом буде згасати залежність. Слід зазначити, що можливий новий сплеск ігровий активності внаслідок появи нових ігор, які можуть зацікавити підлітка. Після того, як гра їм опановується, відбувається повернення тяги на вихідний рівень. [46]

Виділяють такі ознаки комп’ютерної залежності:

підвищення настрою (ейфорія) під час гри на комп’ютері;

неможливість зупинитися;

збільшення тривалості часу, проведеного за комп’ютером;

нехтування спілкуванням зі членами родини, друзями;

підвищення дратівливості під час перебування не за комп’ютером;

проблеми з навчанням (забувають про уроки). [27]

Відзначаються особливості Інтернет-залежності. Це не хімічна залежність, тобто вона не приводить до руйнування організму. Якщо для формування традиційних видів залежності вимагаються роки, то для Інтернет-залежності цей термін різко скорочується. За даними К. Янг, 25% залежних придбали залежність протягом півроку після початку роботи в Інтернеті, 58% - протягом другого півріччя, а 17% - незабаром по закінченні року. Крім того, якщо довготривалі наслідки залежності від алкоголю та наркотиків добре досліджені, то стосовно Інтернет-залежності відсутня можливість довготривалого спостереження [57].

Учні є найбільш уразливими що до виникнення інтернет-залежності, бо їх психіка ще формується. Тому учня, що залежить від комп`ютера можна відрізнити відразу. Він звернений усередину себе, не помічає або ігнорує зовнішні події, погано адаптується до реального життя. Навіть краса природи сприймається з меншим захопленням, оскільки можливості комп`ютерної графіки безмежні, і на екрані монітора з`являються чудові, фантастично прекрасні, але неіснуючі насправді, пейзажі. Потяг до комп`ютерних ігор — із подорожами до неймовірних світів усе більше занурює у віртуальність. Цей стан вже й називається інтернет-залежність. [13]

На першій стадії це більш-менш легкий розлад. Через захоплення «новою іграшкою», учень перестає займатися усім іншим. Поступово дитина віддаляється від родичів і друзів, залишаючи пріоритет за «усесвітньою павутиною». Як правило, користувач приховує від рідних, скільки часу він проводить на сайтах.

На другій стадії симптоми наростають як сніжний ком. Якщо дитину силою відлучити від мережі, вона переживатиме почуття, схожі на муки наркомана, якому не дали чергову дозу. У неї порушується увага, знижується працездатність, з`являються нав`язливі думки, безсоння, аж до повного відмовлення від сну, різко зростає потяг до стимуляторів — кави, сигарет, спиртних напоїв, наркотиків, причому деколи «на голку» сідають і ті, хто ніколи в житті наркотиків не пробував. Тому можна вважати, що в деяких випадках наркотична залежність є наслідком захоплення спілкуванням у мережі. До психічних розладів додаються головний біль, перепади тиску, ломить кістки.

Третя стадія — соціальна дезадаптація. Навіть коли учень, вже не одержуючи задоволення від спілкування через Інтернет, все-таки постійно «висить» на сайтах. Стан депресії призводить до серйозних конфліктів у школі, в сім`ї.

Сильні, вольові особи ще можуть спробувати перемкнути свою увагу на щось інше, наприклад, зайнятися спортом, вивченням грі на музичному інструменті. Слабкішим нічого не залишається, окрім як звернутися по допомогу до фахівців. До речі, у США інтернет-залежність вважають офіційним діагнозом і лікують психологи і психіатри. У нас вони лише розробляються. Без Інтернету у хворих починається ломка [29].

Термін «Інтернет-залежність» часто трактується дуже широко і позначає велику кількість проблем поведінки і контролю над потягами. Основні п’ять типів, що були виділені в процесі дослідження, характеризуються в такий спосіб (в студентському середовищі найбільш поширені всі ці основні п’ять типів, а в інших «вікових» групах деяких може просто не існувати):

1) Кіберсексуальна залежність — нездоланний потяг до відвідування порносайтів, обговорення сексуальної тематики в чатах чи спеціальних телеконференціях «для дорослих».

2) Пристрасть до віртуального спілкування та віртуальних знайомств — надмірна кількість знайомих і друзів у Мережі, великі об'єми листування, постійна участь у форумах, чатах тощо (першість у жінок).

3) Нав’язлива «фінансова» потреба у Мережі - гра в онлайнові ігри (як азартні так і рольові), постійні покупки чи участь в Інтернет-аукціонах.

4) Інформаційне перевантаження (нав'язливий web-серфінг) — нескінченні подорожі по Мережі, пошук інформації по базам даних і пошуковим сайтам.

5) Комп’ютерна залежність — нав’язлива гра в комп’ютерні ігри (стрілялки — Doom, Quake, Unreal та ін., стратегії типу Star Craft, чи квестові), або програмування та інші види комп’ютерної діяльності по Мережі [15].

На сьогоднішній день в Україні не існує психологічного чи психіатричного діагнозу «Інтернет» чи «комп'ютерної» залежності. В останню версію «Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів» (DSM-IV), що встановлює стандарти класифікації типів психічних хвороб, не ввійшла жодна з цих категорій. Чи будуть ці види залежності включені в посібник, покаже час. (Є думка, що якщо Інтернет-залежність буде згодом визнана захворюванням (у якості, наприклад, так званого «кіберрозладу»), то число страждаючих від нього буде істотно менше, ніж це уявляється зараз. У розширенні симптоматики на даний момент зацікавлені фахівці з психічного здоров’я і дослідники цього феномена.)

Як і у всіх подібних випадках, винесенню такого діагнозу повинне передувати всебічне дослідження. При цьому необхідно враховувати два основних критерії: послідовний, надійно діагностуємий набір ознак, що визначають цей розлад і існування кореляцій — загальні елементи в анамнезі, особистісних характеристиках і прогнозах на майбутнє у людей, що діагностувалися подібним чином. До тих пір, поки ці вимоги не будуть дотримані, постановка діагнозу не може вважатися обґрунтованою, і є не більш ніж навішуванням ярликів. [14]

Найважливішим кроком на шляху подолання комп’ютерної та інших видів залежності є визнання проблеми й активна потреба в здоровішому способі життя. Визначити залежність дитини від комп’ютера можна за допомогою спеціального тесту.

1.2 Особливості психологічної діагностики

В даний час психологи зосереджені на першому критерії, намагаючись визначити сукупність симптомів, що складають комп’ютерну чи Інтернет-залежність. Наприклад Кімберлі Янг діагностує Інтернет-залежність на підставі п’яти і більше позитивних відповідей, що характеризують поведінку людини за останній рік. При цьому вона фокусує увагу на залежності від Інтернету, а не на більш загальній комп’ютерній залежності:

— Чи почуваєте Ви себе стурбованим Інтернетом (чи думаєте Ви про попередній он-лайн сеанс і чи смакуєте наступні)?

— Чи відчуваєте Ви потребу в збільшенні часу, проведеного в Мережі?

— Чи були у Вас безуспішні спроби контролювати, обмежити чи припинити використання Інтернету?

— Чи почуваєте Ви себе втомленим, пригнобленим чи роздратованим при спробах обмежити чи припинити користування Інтернетом?

— Чи знаходитеся Ви он-лайн більше, ніж думали бути?

— Чи були у Вас випадки, коли Ви ризикували одержати проблеми на роботі, навчанні чи в особистому житті через Інтернет?

— Чи траплялося Вам брехати членам родини чи іншим людям щоб приховати час перебування в Мережі?

— Чи використовуєте Ви Інтернет для того, щоб піти від проблем чи від поганого настрою (наприклад, від почуття безпорадності, провини, роздратованості чи депресії)? [22]

Людина вважається Інтернет-залежним у випадку п’яти чи більше позитивних відповідей на ці питання.

Кімберлі Янг називає чотири ознаки Інтернет-залежності:

— нав'язливе бажання перевірити e-mail;

— постійне чекання наступного виходу в Інтернет;

— скарги близьких на те, що людина проводить занадто багато часу в Інтернет;

— скарги близьких на те, що людина витрачає занадто багато грошей на Інтернет. [14]

Більш розгорнуту систему критеріїв приводить Іван Голдберг. На його думку, Інтернет-залежність можна констатувати при наявності 3 пунктів з наступних:

— Кількість часу, яку потрібно провести в Інтернеті, щоб досягти задоволення (іноді почуття задоволення від спілкування в мережі межує з ейфорією), помітно зростає;

Якщо людина не збільшує кількість часу, що вона проводить в Інтернеті, то ефект помітно знижується;

Користувач робить спроби відмовитися від Інтернету чи хоча б менше проводити в ньому менше часу;

Припинення чи скорочення часу, проведеного в Інтернеті приводить користувача до поганого самопочуття. [54]

Воно розвивається в проміжку від декількох днів до місяця. Такий стан може виражатися емоційним і руховим порушенням, тривогою, нав’язливими міркування про те, що зараз відбувається в Інтернеті, фантазіями і мріями про Інтернет, довільними чи мимовільними рухами пальців, що нагадують друкування на клавіатурі.

Доктор М. Орзак виділяє не тільки психологічні, але і фізичні симптоми, до яких відносить:

— враження нервових стовбурів руки, зв’язане з тривалою перенапругою м’язів;

— оніміння пальців руки, що тримає «мишку»;

— сухість та різь в очах;

— головні болі по типу мігрені;

— болі в спині;

— нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі;

— зневага до особистої гігієни;

— розлад сну, зміна режиму сну.

Російські психологи з МДУ виділяють наступні поведінкові характеристики Інтернет-залежних:

— активне небажання відволіктися, навіть на короткий час від роботи в Інтернеті;

— роздратування при вимушених відволіканнях;

— невміння спланувати час закінчення сеансу роботи в Мережі;

— використання все більших сум грошей для забезпечення роботи в Інтернеті, у тому числі і в борг;

— готовність брехати, говорячи про тривалість і частоту роботи в Інтернеті; забування у ході роботи в Мережі про домашні справи, навчання чи службові справи, важливі особисті і ділові зустрічі;

— небажання приймати критику подібного образу життя;

— готовність миритися з руйнуванням сім'ї;

— втрата кола спілкування з-за Мережі;

— зневага власним здоров’ям;

— скорочення тривалості сну, внаслідок роботи в Інтернеті в нічний час; уникання фізичної активності. [30]

Для встановлення комп’ютерної залежності пропонується серія тестів, які допоможуть вчителю та батькам визначити залежність у дитини, або того, що може спонукати до неї. Також за допомогою тестів може виявитись те, на що батькам потрібно звернути увагу. Додаток А

1.3 Психологічні причини Інтернет-залежності

Інформаційна діяльність людини повинна бути на тому рівні, що спілкування «людина — людина» залишиться переважним видом спілкування, а спілкування «людина — машина» буде його лише доповнювати. Комп’ютер повинен не придушувати, а розкріпачує особистість, залишаючи машині - машинне, а людині - людське. Опіка — задоволення всіх потреб, огородження від будь-яких турбот, зусиль і труднощів. В результаті у дитини в майбутньому відсутні самостійність, ініціативність, а це може призвести до самотності. Такі діти найчастіше відчувають себе непотрібними через те, що навколишні діти називають їх матінка синками або татусевими дочками. У суспільстві вони відчувають байдуже або зневажливе ставлення навколишнього світу до себе в порівнянні з тим, як ставляться до них батьки. цих двох категоріях виховання йде блокування процесу серйозної підготовки дітей до зустрічі з реальністю. Вони виростають непристосованими до особистої та колективної відповідальності. Часто люди тягнуться до сприятливих відносин, яких не було в сім'ї. Це є бажанням змінити на протилежні деякі риси характеру батьків. Якщо ваші батьки були дуже суворі, ви, можливо, будете дуже розуміючими зі своїми дітьми. Якщо ваша сім'я була зовсім не уважна до ваших особистісним, емоційним проблемам, то ви, мабуть, станете постійно цікавитися життям своїх дітей. [46]

Людина завжди шукає нові способи самовираження і спілкування з іншими людьми. Саме в кіберпросторі він знаходить одну з таких можливостей, де можна бути тим, ким хочеться, і висловлювати свої особисті якості без постійного контролю з боку зовнішнього спостерігача. Люди віддають перевагу спілкуванню у віртуальних кімнатах перед спілкуванням у реальному житті, тому що там можна анонімно спілкуватися, змінюючи своє реальне «я». Анонімність є важливим аспектом розуміння у віртуальному світі.

Із самих ранніх стадій формування структури цього простору анонімність підтримується, хоч і робляться спроби для її усунення. Це не може не звернути на себе увагу. Проводяться масові опитування, йде інтерактивне спілкування. При такому спілкуванні ніхто не знає, хто ти, звідки ти, який у тебе підлогу.

Відхід з реального у світ комп’ютера може породити у багатьох людей ілюзію комфортного життя у створеному для себе психологічно прийнятному світі. Така небезпека дійсно існує. Це підтверджено людьми, у яких соціальні зв’язки із зовнішнім світом стають вразливими. Дана ймовірність навряд чи може бути позитивною для суспільства, тут потрібні наукові вишукування соціологів, психологів та медиків. Ще однією причиною, по якій люди живуть більшу частину часу в кіберпросторі, є самотність. За словами поета Р.М. Рільке, зростання самотності". хворобливий, як зростання хлопчика, і сумний, як початок весни. Нести його нелегко, і кожному доведеться пережити години, у які вони його з радістю проміняли б на будь-яку — не має значення, яку саме — спільність, на хоча б подобу близькості з першим зустрічним, з самим негідним." Цьому почуттю особливо схильні підлітковий і юнацький вік. При детальному аналізі підлітки часто називають самотністю нудьгу, невміння зайняти себе, відсутність компанії.

Вже сьогодні в спілкуванні людини з іншою людиною для багатьох є більш важким випробуванням, ніж спілкування з комп’ютером.

Сучасні діти спочатку вчаться грати в комп’ютерні ігри, а потім вже в рухливі у дворі. Реальність сьогодні така, що діти спочатку опановують комп’ютерну грамоту, а потім вже мовну, математичну. Побічним ефектом раннього знайомства може бути комп’ютерна залежність. Чим же краще віртуальний світ, ніж реальний? Доведено, що комп’ютерна залежність є однією з форм догляду людини від реальності, яка може травмувати через складні відносин між людьми. Така реальність призводить до конфліктів, розчарувань, хворобливим проявам і гірким втрат. Саме тому підлітку, який ще не навчився вибудовувати відносини в суспільстві, здається, що віртуальний світ і ігри — ідеальний для нього вихід. Саме в роботі на комп’ютері він може реалізувати свій потенціал, при цьому він нічим не ризикує. Він знайомиться в Мережі, надає своєму іміджу ті риси, які в реальному житті у нього відсутні. У цьому світі він говорить про те, про що в реальному житті заборонено або не прийнято. Створюється ілюзія всемогутності, яка може запаморочити голову не лише дитині, але і дорослому.

Для того щоб у підлітка зник інтерес до комп’ютерних клубах, необхідно спочатку розібратися в тому, що могло послужити причиною його виходу з реального життя. Що він міг знайти в тому світі такого, що не зміг знайти в реальності? Адже будь-яка людина, свідомо чи ні, чимось займається для задоволення потреб. Комп’ютерна залежність сьогодні є проблемою, що постала в ряд з наркоманією і алкоголізмом.

Особливою формою міжособистісних відносин є дружнє спілкування. Воно характеризується індивідуальністю та вибірковістю. Проблема пошуку дружнього спілкування стає актуальною в підлітковому віці. Саме в цей період підліток може піти з головою в світ комп’ютера. У спілкуванні кожен шукає в іншій людині душу, її внутрішній світ. Зворотній зв’язок у спілкуванні успішна, якщо людина отримує результат взаємодії.

Важливою умовою налагодження взаємин є сприйняття при спілкуванні. Взаємовідносини у сім'ї накладають відбиток на розвиток людського спілкування. Існує кілька типів сімейних відносин. Диктат — придушення ініціативи та відчуття власної гідності. У результаті з’являються страх, невпевненість у собі, почуття, що тебе ніхто не любить. Результатом може бути втеча дитини від реальних подій у віртуальний світ. [46]

На сьогодні всесвітня мережа більше нагадує чарівну казку, у якій «користувач» володіє надприродними можливостями, на відміну від реального життя. Не дивно, що Інтернет найбільше відповідає міфологічному мисленню маленької дитини. Таке мислення ніколи не зникає повністю, а тільки витісняється зі свідомості з віком, воно зберігається в несвідомому дорослої людини, породжуючи віру в прикмети і магічні ритуали. Отже, Інтернет є ідеальним середовищем для актуалізації багатьох психічних процесів несвідомого, архетипного характеру. Для багатьох підлітків, у психологічному сенсі, Всесвітня мережа стала дверима в той чарівний казковий світ, який людина змушена була покинути в в більш дорослому віці, під тиском об'єктивних умов реального світу [11, 149−154].

На підставі динаміки ігрової залежності виділяються чотири стадії розвитку психологічної залежності, які мають свою специфіку.

Можливість їх розповсюдження на інші ігри і види комп’ютерної діяльності існує.

За деякими даними, близько 10 — 14% гравців можна назвати завзятими, тобто знаходяться на стадії психологічної залежності від комп’ютерних ігор. Ця стадія характеризується не тільки постійною потребою в грі, але й іншими серйозними змінами у внутрішньому стані людини. Відбувається зміна самооцінки і самосвідомості. Залежність може проявитися в одній з двох форм: соціалізованої й індивідуалізованої. Соціалізованої форма ігрової залежності проявляється у підтримці соціальних контактів з людьми, частіше за все з такими ж гравцями. Ці люди дуже люблять грати один з одним за допомогою комп’ютерної Мережі. Мотив гри носить змагальний характер. Ця форма залежності має менший вплив на психіку особистості, ніж індивідуалізована форма. Відмінності в тому, що все не припиняють контактувати з іншими людьми, не йдуть у себе. Але оточення, яке складається з таких же фанатів, як правило, не дає людині повністю відірватися від реальності, піти у віртуальний світ і довести себе до руйнування.

Індивідуалізована форма залежності є крайньою формою залежності, коли порушується взаємодія людини з навколишнім світом. Відбувається збій у основної функції психіки. У ній відбивається віртуальна реальність, а не вплив об'єктивного світу. Люди часто подовгу грають поодинці, потреба в грі присутній у таких суб'єктів нарівні з основними фізіологічними потребами. Для них комп’ютерна гра — це свого роду наркотик. Якщо протягом тривалого проміжку часу вони не «беруть дозу», то починають відчувати негативні емоції, відчувати незадоволеність, з’являється депресивний стан. Це клінічний випадок, психопатологія чи спосіб життя, який завжди приводить до патології. Такі випадки потребують окремого вивчення.

На одній зі стадій відбувається зниження ігровий активності людини. Відносини його з комп’ютером тут можна порівняти з не щільно, але міцно пришитою гудзиком. Створюється видимість, що людина відійшла від гри в комп’ютер на певну відстань. Однак повністю відірватися від психологічної прихильності до комп’ютерних ігор він не в силах. Це стадія є найтривалішою з усіх описаних вище стадій. Її тривалість може бути навіть завдовжки в життя в залежності від швидкості згасання прихильності. Саме існування залежності від комп’ютерних ігор в історії займає невеликий період. Але випадків повного згасання залежності - одиниці.

Якщо гравець зупинився на одній з перших трьох стадій, то залежність згасає швидше. А якщо він поступово проходить всі три стадії розвитку психологічної залежності від комп’ютерних ігор, то на останньому щаблі він буде перебувати дуже довгий період часу.

Визначальним чинником буде те, до якого рівня відбудеться спад величини залежно після проходження максимуму. Чим сильніше спад, тим швидше буде згасати залежність.

Слід зауважити, що повністю залежність зникнути не зможе. Як тільки з’являться нові ігри, ігрова залежність може зрости. Після того як людина пройде всю гру, сила залежно повернеться на вихідний рівень. Ці стадії психологічної залежності можуть мати стерті кордону, так як кожна людина індивідуальна. Кожна нормальна людина прагне впоратися з різними проблемами в реальному житті. Якщо щось не виходить, то рольова гра може бути самим простим і доступним способом, де він може розіграти і пережити ту чи іншу проблему. Головне, щоб гра не стала для людини простим способом піти у віртуальність. Адже в цьому світі проблеми відступають на задній план. Якщо людині необхідно зняти стрес за допомогою гри, то рольові ігри можуть у цьому допомогти. Але зазвичай люди зловживають цим способом відходу від реальності. У результаті втрачається почуття міри, гра носить тривалий характер. Існує небезпека повного усунення від реального світу і придбання людиною психологічної залежності від комп’ютера. [46]

Інтернет став доволі привабливим і простим способом відходу від реальності, гарним засобом сховатися від різноманітних проблем для тих, хто страждає від негараздів у сім'ї, у школі, схильний до депресій. Психіатри вважають, що це схоже на пристрасть до алкоголю або азартних ігор і призводить не лише до того, що дитина відкладає прийняття важливих рішень, але також і до зміни її особистості. Особливості віртуальної реальності такі, що користувач, який опинився в ній, «змушений» актуалізувати витіснені в несвідоме інфантильні уявлення і набір стереотипних поведінкових реакцій. Ефект посилюється ще й тим, що це здебільшого відповідає власним психологічним потребам користувача [7].

За проявами залежності від Інтернету нерідко ховаються інші патологічні залежності або психічні відхилення. Страждання людей, які мають межові психологічні стани, може, зокрема, проявитися в ненормальній пристрасті до Інтернету, до онлайнових систем спілкування тощо. Вони просиджують весь час за комп’ютером, забуваючи про їжу, сон, цілком захоплені мерехтінням екранних сторінок. Але не варто думати, що ці ж люди до появи Інтернету були цілком здорові. Якби не було на світі ні Інтернету, ні комп’ютерів — вони з тією ж маніакальною завзятістю дивились би телевізор, слухали радіо, читали газети, обмінювалися поштовими марками або збирали модель залізниці. Депресивні хворі, які більше від інших відчувають страх відчуження, використовують Інтернет, щоб перебороти труднощі міжособистісної взаємодії в реальному житті. Схильність людини до повного «відключення», до втрати соціальної адаптації - це симптом щиросердечного страждання, джерело якого варто шукати в психіці людини, а не в Інтернеті чи філателії.

Проблема залежності починається тоді, коли прагнення відходу від реальності, пов’язане зі зміною психічного стану, починає домінувати у свідомості, стає центральною ідеєю. Цьому процесу можуть сприяти біологічні (наприклад, індивідуальний засіб реагування на інформацію в мережі), психологічні (особистісні характеристики, психотравми), соціальні (сімейні і позасімейні) чинники. Існує взаємозв'язок із такими нехімічними залежностями як патологічна гра. Методи роботи з такими людьми психологічно такі ж, як і при будь-якій іншій залежності, чи то алкогольної або наркотичної [4].

На основі досліджень психологами Інтернет-залежних, можна виділити, що вони найчастіше використовують:

соціальні мережі (Вконтакте, однокласники і т.п.);

чати;

он-лайн ігри;

телеконференції;

E-mail;

WWW;

інформаційні протоколи (ftp, goper та інш.) [56].

«Інформаційний вампіризм«. Оскільки Інтернет надає необмежений доступ до інформації, це здатно викликати в учнів так званий «інформаційний вампіризм» (або хапаємо все, що можемо або шукаємо надточну і надперепровірену інформацію про те, що конкретно потрібно).

Почуття захищеності в Мережі: за даними опитування Інтернет-залежних приваблюють такі особливості мережі, як: анонімність (86%), доступність (63%), безпека (58%) і простота використання (37%).

На думку К. Янг, будучи включеними у віртуальну групу, Інтернет-залежні стають здатними приймати більший емоційний ризик шляхом висловлення більш суперечних думці інших людей суджень — про релігію, аборти і т.п. Тобто вони виявляються здатними відстоювати свою точку зору, говорити «ні», у меншій мірі боячись оцінки і відкидання навколишніх, чим у реальному житті. У кіберпросторі можна виражати свою думку без страху відкидання, конфронтації чи осуду тому, що інші люди є менш досяжними, і тому, що особистість самої людини може бути замаскована.

Можливість піти від реальності: на сьогоднішній день можна стверджувати, що Інтернет став одним з видів «буферної» реальності, що охороняє особистість від прямого зіткнення з реальним світом, реальним людським спілкуванням.

Занурення у віртуальне середовище може бути обумовлено внутрішніми психологічними конфліктами, викликаними, наприклад, проблемами в особистому і сімейному житті. Занурюючись у віртуальну реальність, людина як би захищає себе від якихось проблем, тривоги, комплексів. Віртуальний світ може використовуватися як засіб компенсації невдач. Саме віртуальний світ дає ту волю дій, волю вираження думок, почуттів і емоцій, що у реальному житті найчастіше не завжди можливі. Також мережна залежність може бути наслідком психотравмуючої ситуації (втрата близької людини, роботи, родини і т.д.) [16].

1.4 Вплив Інтернет-залежності на виховання школярів

На думку спеціалістів комп`ютерна залежність розвивається швидше, ніж алкоголізм. Достатньо півтора року. Скільки дітей в Україні вже стали залежними від комп’ютерних ігор, ніхто не підраховував. Але що їх багато — вже факт.

Діти, які ночують у приміщенні комп`ютерних залів, — реальність сьогоднішнього дня. Наслідки для молодого організму регулярного багатогодинного сидіння у приміщенні, перенасиченому випромінюваннями від комп`ютерів, «довгограючі» і виявляються пізніше. Наприклад, у безплідді - і жіночому, і чоловічому. А ще втрата зору, дратівливість, підвищена збудливість і стомлюваність, порушення сну або, навпаки, сонливість [11, 149−154].

Всім відомо, а власникам комп`ютерних залів — насамперед, що працюючий дисплей — джерело різного роду випромінювань. Особливо шкідливе для здоров`я жорстке гамма-випромінювання може давати задня панель дисплея.

Під час роботи дисплеїв збільшується іонізація повітря і температура, вологість же, навпаки, зменшується. Проте, незважаючи на це, санітарна норма, що передбачає розміщення одного комп`ютера не менше, ніж на шести квадратних метрах, дуже часто не дотримується і замість, наприклад, восьми комп`ютерів у приміщення заштовхується вісімнадцять.

Про те, що дитина не повинна довго сидіти перед монітором, знають навіть далекі від електроніки люди. Згідно з гігієнічними вимогами 7−10-річні діти мають сидіти за комп’ютером не більше 45 хвилин на день, 11−13-річні - двічі на день по 45 хвилин, старші - три рази на день. [7, 64]

Діти найбільш уразлива категорія користувачів Інтернету. Явище, коли дванадцятирічна дитина вже має шестилітній «стаж» гравця, тепер мало кого здивує, але занепокоїть. До того ж, на сполох слід бити ще й тому, що комп’ютер з усіма його можливостями вже стає не просто надмірним захопленням, а залежністю.

Якщо довго сидіти за комп’ютером, втрачається живий контакт з людьми, будь-які відчуття, людина просто заглиблюється у себе. Особливо це стосується дітей, у яких ще не відпрацьовані зв’язки з людьми. Батькам слід контролювати цей процес і не йти на поводу у дітей, адже від цього залежить те, як їхні діти зможуть у подальшому спілкуватися з людьми, взаємодіяти і домовлятися з ними. Рідним треба прагнути розвинути зацікавленість дитини до того чи іншого виду діяльності, щоб не бути для неї нянькою у майбутньому, вчити практичному спілкуванню вже сьогодні. У цій справі багато що залежить й від авторитету батьків, які повинні показувати приклад. І якщо вони кажуть, що можна сидіти за комп’ютером не більше години, то так повинні робити й самі [4, 53−57].

Від практикуючих психіатрів все частіше поступають дані про збільшення кількості пацієнтів, основні скарги яких пов’язані з впливом Інтернету.

За статистикою, 54% користувачів у віці від 13 до 23 років проводять в Інтернеті щоденно від 1 до 3 годин, що 31% вчаться сидить в Мережі по 4−6 годин. Існує категорія людей, яка живе віртуальним життям по 10 годин на добу і більш. [20]

Більшість дітей уже не уявляють свого дозвілля без Інтернету, комп’ютерних ігор і чату. Заради життя в мережі, найчастіше, вони з легкістю жертвують уроками в школі. Інтернет, як павук, затягує підлітка у свою павутину. І як тільки людина починає жити в ілюзорному світі, вона втрачає зв’язок зі світом реальним і попадає в залежність від всесвітньої мережі.

За спостереженнями дослідників, часто таке явище спостерігається у дітей з нестійкою психікою, у тих, хто розгублюється навіть перед незначними проблемами, хто за якимись причинами погано адаптується до життя. І перша ознака такої залежності - коли дитина отримує радість тільки від гри, щиро захоплюється нею, і намагається відгородитися від реальності.

Якщо намалювати портрет такого собі середнього інтернет-залежного, то можна уявити, що це підліток чоловічого роду, який щотижня проводить не менше 24 годин в Інтернеті. Залежні від Інтернету часто мали деякі мінімальні ушкодження центральної нервової системи, які ще не вийшли на рівень клінічної патології. У таких дітей генетично відслідковується схильність до алкоголізму або ігор в карти. І в родині такої дитини, як правило, є проблеми. Як показує практика, в основному, це неповна родина або та родина, що працює на матеріальний успіх і мало замислюється, що ж відбувається із власною дитиною. Батьки, намагаючись домогтися успіху й забезпечуючи матеріально, вважають, що дітей усьому повинна навчити школа або зразкові друзі, і повністю припиняють виховання [14].

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой