Методика складання балансу та методи оцінки фінансового стану підприємств

Вступ

Актуальність теми дипломної роботи. У період переходу економіки України до ринкових відносин перед підприємствами постає ряд проблем, вирішення яких не можливе без удосконалення механізму оцінки їх фінансового стану.

В умовах економічної кризи для підприємств першочерговою є проблема залучення фінансових ресурсів, для їх ділових партнерів особливого значення набуває вибір підприємства з достатньо стійким фінансовим станом.

При цьому для забезпечення гарантованого довгострокового співробітництва діловим партнерам необхідно здійснювати оцінку не тільки поточного, але й майбутнього фінансового стану, що є важливим інструментом планування ринкової поведінки.

В умовах невизначеності та нестабільності економічних умов господарювання прогнозування фінансового стану за допомогою фінансових показників не дає в повному обсязі інформацію щодо перспектив фінансового розвитку підприємства. За таких обставин виникає необхідність застосування механізму комплексної оцінки фінансового стану з урахуванням впливу факторів зовнішнього середовища.

Фінансовий стан — це здатність (спроможність) підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Основні фактори, що визначають фінансовий стан, — це, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів.

Сигнальним показником, в якому проявляється фінансовий стан, є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.

Економістам постійно доводиться вирішувати складні завдання аналізу фінансової стійкості підприємства: наявність необхідної кількості коштів для погашення боргових зобов’язань; швидкість перетворення коштів, вкладених в активи, у реальні гроші; ефективність використання капіталу і т. ін.

Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, необхідно добре знати, як управляти фінансами, якою повинна бути структура капіталу за складом та джерелами утворення, яку частку повинні становити власні кошти, а яку — позичені. Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, запас фінансової стійкості (зона безпеки), ступінь ризику та інші, а також методику їх аналізу.

Основою безперервної діяльності кожного підприємства є наявні виробничий потенціал і позитивні результати його роботи, які виражаються в ефективності використання всіх його засобів, а конкретніше у розмірі отриманого прибутку після закінченім звітного періоду. Універсальною формою звітності, яка показує здобутки підприємства за певний проміжок часу, є бухгалтерський баланс. Бухгалтерський баланс являє собою спосіб економічного групування та узагальненого відображення у грошовому вимірнику наявних господарських засобів і джерел їх утворення на певну дату. Особливістю бухгалтерського балансу є рівність між загальною вартістю господарських засобів і джерел їх утворення.

Інформація, яка знаходить своє відображення у бухгалтерському балансі підприємства, є дуже важливою як для внутрішніх її споживачів (засновників, партнерів по бізнесу) для прийняття певних управлінських рішень, так і для зовнішніх споживачів (податкових органів, банків, акціонерів, інвесторів, інших кредиторів та ін.) для оцінки платоспроможності підприємства, ризику здійснення фінансових інвестицій або купівлі на фондовому ринку тих чи інших цінних паперів.

Форму бухгалтерського балансу, а також інструкцію щодо його складення розробляє і затверджує Міністерство фінансів України за погодженням із Державним комітетом статистики України. Бухгалтерські баланси, як правило, бувають місячні, квартальні, піврічні, дев’ятимісячні та річні.

Для окремого відображення у балансі господарських засобів і джерел їх утворення баланс будується у вигляді двосторонньої таблиці. Ліва частина балансу, в якій відображаються господарські засоби, — називається актив, а права частина, в якій відображаються джерела утворення господарських засобів, — називається пасив. За умов, коли ліва частина балансу є активом, а права пасивом — форма балансу називається горизонтальною. Є країни, зокрема Японія та ін., де актив і пасив розміщуються в колонці один за одним. Така форма балансу називається вертикальною.

Як господарські засоби, так і джерела їх утворення у балансі показуються у розрізі статей. Отже, стаття балансу — це складова частина активу або пасиву балансу, яка являє собою відображення у грошовому вимірнику сукупності однорідних видів господарських засобів або джерел їх утворення. Так, в активі балансу є такі статті, як «Основні засоби», «Виробничі запаси», «Готова продукція», «Грошові кошти в національній валюті» та ін., а в пасиві — статті «Статутний капітал», «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)», «Короткострокові кредити банків» та ін.

Джерельною базою при написанні дипломної роботи були праці таких відомих в Україні і за кордоном авторів як Баранцев П. П., Белуха Н. Т., Берсуцкий Я. Г., Бєлєнкова М. І., Білоус В. Т., Білоусько В. С., Бондарева Е., Бутинець Ф. Ф., Валуев Б. И., Виговська Н. Г., Гончарук Я. А., Грабова Н. М., Давидов Г. М., Дем’яненко М. Я., Дерій В. А., Дорош Н. І., Дугинский Б. Л., Дудка К. П., Єгарміна В. Д., Єрмолаєва Є. П., Жук В. М., Іващенко В. І., Каленський М. М., Калюга Є. В., Кізима А. Я., Климова М. А., Кондратьєва А. Ф., Коробов М. Я., Коростишев О. В., Костецька Л. А., Кравченко Л. І., Кубик В. Д., Кулаковська Л. П., Куліш С. А., Лещева В. Б., Лоханова Н. А., Лузан Ю. А., Любушин Н. П., Мельник О. А., Міхайлов М. Г., Мултановская Т. В., Негода А., Орлова В. К., Палюх М. С., Панкратова Е. Н., Пархоменко В. М., Петренко Н. І., Піча Ю. В., Подольська В. О., Розит Т. В., Рубан Л. О., Руденко Л. В., Рудницький В. С., Саблук П. Т., Савицкая Г. В., Савич В. І., Самарченко Е., Сенчішак С. В., Скирпан О. П., Скрипнік Т. А., Собко Л. В., Сопко В. В., Сопко О. В., Телегунь М. І., Теслюк В. М., Ткаченко Н. М., Турій О. В., Усач Б. Ф., Шепітко Г. Ф., Шерер І. Л., Шигун М. М. та інших.

Важливе теоретичне й практичне значення вказаних проблем та їх невирішеність зумовили необхідність проведення цього дослідження та вибір теми дипломної роботи.

Виходячи з актуальності й ступеня наукової розробки проблеми, метою дипломної роботи є теоретичне та методологічне обґрунтування методики складання балансу та проведення аналізу і аудиту фінансового стану підприємств.

Предметом дипломної роботи є методика складання балансу та методи оцінки фінансового стану підприємств. Об'єктом дослідження обрано механізм оцінки фінансового стану підприємств. Базою для оцінки і діагностики фінансового стану є ПП «ККК».

При вирішенні поставлених завдань застосовувалися такі методи, як метод експертних оцінок, кореляцiйно-регресiйного аналізу, економічного аналізу.

Структура дипломної роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи (дванадцять підрозділів), висновки і пропозиції та список використаних джерел.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи складання балансу, аудиту його статей та аналізу фінансового стану підприємства та його галузеві особливості

1.1 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства ПП «ККК»

Приватне підприємство «ККК» є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та валютний рахунки у банківських установах, має круглу печатку та штампи зі своєю повною назвою, інші печатки та бланки зі своїми найменуваннями, має власний товарний знак та інші реквізити. Товариство створено на підставі добровільного об`єднання майна учасників і набуло статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації.

Організаційна структура ПП «ККК» наведена на рис. 1.1.

Рис. 1.1 Організаційна структура ПП «ККК»

Вищим органом управління ПП «ККК» є директор.

Основними видами продукції ПП «ККК» є м’які меблі для побутових та офісних приміщень: крісла-ліжка, диван-ліжко, диван-крісло, столи та стільці для кухонних кімнат. Збут продукції проводиться в торговельній мережі міста Києва та через комерційні торговельні підприємства області.

Джерелами фінансування фінансово-господарської діяльності ПП «ККК» є власний капітал та зобов’язання.

Товариство в подальшому планує проводити розширення асортименту продукції столярними виробами та м’якими меблями поліпшеного дизайну та якості.

Підприємство щорічно нарощує темпи виробництва. Навіть у період економічного падіння підприємству удалося зберегти досягнутий рівень виробництва.

Розподіл продукції підприємства таке: 21% продукції - це виконання замовлень інофірм; 79% - продукція, що виготовляється на внутрішній ринок (включаючи спецзамовлення).

ПП «ККК» не має претензій по якості і термінам виконання робіт від замовників, забезпечена устаткуванням провідних фірм: Японії, Німеччини, Іспанії, працюють автоматизовані системи дизайну меблів, використовується комп’ютерна техніка на всіх етапах керування і виробництва.

Свою продукцію підприємство реалізує в 4-х фірмових магазинах, значна частина реалізується в торговій мережі м. Києва, Одеси і Львова.

ПП «ККК» не має заборгованості по виплаті заробітної плати, перед бюджетом, вчасно розраховується за енергоносії, що дає можливість працювати без зупинки підприємства.

ПП «ККК» — підприємство прибуткове. Правління підприємства постійно вирішує питання технічного озброєння. Так, за 2005 рік було введено в експлуатацію нове обладнання, проведена реконструкція виробничого приміщення, що дало можливість зменшити використання електроенергії на 30%, установлене нове технологічне спеціальне устаткування в цехах.

На підприємстві постійно вивчаються і впроваджуються нові технології виробництва меблів провідних фірм Європи.

Підприємство випускає продукцію на замовлення провідних фірм Німеччини, Англії, Голландії, Данії.

В табл. 1.1 наведемо асортимент продукції, що виробляється ПП «ККК» за 2005;2007 рр.

Таблиця 1.1 Виробництво продукції ПП «ККК» за 2005;2007 рр

Динаміка обсягів виробництва меблевої продукції ПП «ККК» у 2005 2007 рр. представлена на рис. 1.1.

Отже, видно, що в 2007 році позитивні зміни відбулися по таким видам продукції: кухонні стільці (обсяг їх випуску зріс на 1 од.), кухонні столи (обсяг їх випуску збільшився на 7 од.), офісні дивани (обсяг випуску зріс на 1 од.), офісні крісла (обсяг випуску зріс на 23 од.), столи офісні (обсяг випуску зріс на 2 од.), м’які куточки (обсяг випуску зріс на 5 од.), шафи (обсяг випуску збільшився на 4 од.), вітальні (обсяг випуску збільшився на 5 од.), спальні (обсяг випуску зріс на 3 од.).

Рис. 1.1 Динаміка обсягів виробництва меблевої продукції ПП «ККК» у 2005;2007 рр

Загальний обсяг випуску меблевої продукції у 2007 році порівняно з 2006 р. зріс на 38 од., або на 20,32%.

У 2007 р. порівняно з 2005 р. спостерігається зменшення виробництва диванів-ліжок на 7 од., або на 41,18%, диванів-крісел — на 2 од., або на 10%, офісних диванів — на 1 од., або на 5,26%, спалень — на 1 од., або на 11,11%. Одночасно зростає обсяг випуску кухонних столів на 4 од., або на 50%, кухонних стільців — на 10 од., або на 66,67%, офісних крісел — на 27 од., або на 450%, офісних столів — на 5 од., або на 20,83%, м’яких куточків — на 8 од., або на 114,29%, шаф — на 11 од., або на 110% та віталень — на 9 од., або на 180%.

У 2006 р. порівняно з 2005 р. у ПП «ККК» збільшилось виробництво крісел-ліжок на 3 од., або на 20%, диванів-ліжок — на 2 од., або на 41,18%, кухонних столів — на 3 од., або на 37,5%, кухонних стільців — на 3 од., або на 20%, офісних крісел — на 4 од., або на 66,67%, офісних столів — на 3 од., або на 12,5%, м’яких куточків — на 3 од., або на 42,86%, шаф — на 7 од., або на 70% та віталень — на 4 од., або на 80%. При цьому спостерігалося зниження обсягів виробництва диванів-крісел на 1 од., або на 5%, офісних диванів — на 2 од., або на 10,53%, дитячих куточків — на 3 од., або на 30% та спалень — на 4 од., або на 44,44%.

Недовиконання плану випуску продукції сталося з причини відповідного зменшення обсягів реалізації даних товарів. Щоб не створювати надлишки нереалізованої продукції, було зменшено обсяг виробництва.

Динаміка структури виробництва меблевої продукції ПП «ККК» представлена у табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Динаміка структури виробництва меблевої продукції ПП «ККК»

Динаміку структури виробництва меблевої продукції ПП «ККК» представимо на рис. 1.2.

Таким чином, найбільшу частку у структурі випуску меблевої продукції у 2006 р. складали офісні крісла (14,67%), а у 2002;2005 роках — офісні столи (відповідно 14,55% та 14,44%).

Рис. 1.2 Динаміка структури виробництва меблевої продукції ПП «ККК»

Основні показники фінансово-господарської діяльності ПП «ККК» наведені в табл. 1.3.

Таблиця 1.3 Основні показники фінансово-господарської діяльності ПП «ККК» за 2005;2007 рр

Як видно з табл. 1.3 протягом 2005;2007 років показники діяльності ПП «ККК» зазнали позитивних змін. Чиста виручка від реалізації зросла в 2007 році порівняно з 2006 р. на 183,26 тис. грн. (9,09%). За цей час собівартість реалізованої продукції зросла на 110 тис. грн. (6,25%). Це призвело до збільшення валового прибутку від реалізації на 73,26 тис. грн. (28,53%). Негативно вплинуло зростання рівня адміністративних витрат на 17,6 тис. грн. (29,63%) та витрат на збут 6,6 тис. грн. (25%). В результаті чого загальна собівартість реалізованої продукції зросла на 134,2 тис. грн. (7,27%).

Інші операційні доходи підприємства в 2007 році зросли на 6,6 тис. грн. Прибуток від операційної діяльності зріс на 55,66 тис. грн. (25,21%).

В 2007 році відбулося зменшення доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів відповідно на 2,2 тис. грн. (25%) та 2,2 тис. грн. (33,33%).

Чистий прибуток ПП «ККК» в 2007 році зріс на 35,86 тис. грн. (24,08%) порівняно з 2006 роком.

Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності" - таке визначення облікової політики наведене в статті 1 «Визначення термінів» Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Прийнята організацією ПП «ККК» облікова політика (додаток 1) затверджується наказом чи розпорядженням особи, відповідальної за організацію і стан бухгалтерського обліку.

При цьому затверджуються:

робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні й аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій;

форми первинних облікових документів, застосовуваних для оформлення господарських операцій, по яких не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

порядок проведення інвентаризації і методи оцінки видів майна і зобов’язань;

правила документообігу і технологія обробки облікової інформації;

порядок контролю за господарськими операціями, а також інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

Прийнята організацією облікова політика застосовується послідовно щорічно. Зміна облікової політики може вироблятися у випадках зміни законодавства країни чи нормативних актів органів, що здійснюють регулювання бухгалтерського обліку, розробки організацією нових способів ведення бухгалтерського чи обліку істотної зміни умов її діяльності. З метою забезпечення порівнянності даних бухгалтерського обліку зміни облікової політики повинні вводитися з початку фінансового року .

Основу організації складання балансу формують дані аналітичного та синтетичного обліку. Крім того, складаються накопичувальні відомості (таблиці).

Розроблення номенклатур здійснюється загальноприйнятим методом відбору — складанням таблиці, форма якої наведена в табл. 1.4.

Основними носіями поточного обліку є облікові реєстри аналітичного та синтетичного обліку.

Таблиця 1.4 Перелік облікових номенклатур складання фінансової звітності Бухгалтерія

На кожний носій-реєстр аналітичного обліку, накопичувальної відомості складають фрагмент-ескіз.

Організація носіїв поточного обліку завершується формуванням альбомів форм (табл. 1.5).

Таблиця 1.5

Перелік облікових реєстрів зі складання фінансової звітності

Оскільки за характером носії первинного обліку використовуються неодноразово на етапі первинного обліку, їх використання в процесі поточного обліку вимагає продовження графіків (документограм). Ця робота виконується за вже відомим порядком. Графік (оперограма) первинного обліку продовжується вміщенням до нього операції поточного обліку.

Основна система показників формується під впливом фінансової звітності (ф. № 1 Баланс та вимоги приміток до фінансової звітності). Для відбору номенклатур складають відповідну таблицю.

Основним носієм узагальнюючого обліку є баланс періоду.

Для узагальнення різних даних розробляються накопичувальні відомості. Основна увага має бути приділена формуванню накопичувальних відомостей за видами діяльності, галузями, підгалузями, а також узагальнюючих даних для приміток до фінансової звітності.

Щодо кожного первинного документа має бути складено оперограму на всі операції — від першої до останньої (здачі в архів) — за вищенаведеними в попередніх параграфах (підрозділах) даними.

Після складання індивідуальних графіків оформлюють зведений графік документопотоку по підприємству в цілому (додаток 8).

1.2 Економічна сутність та нормативно-правова база складання балансу

Уявлення про склад господарських засобів (майна) підприємства та їхніх джерел на звітну дату дає бухгалтерський баланс. У балансі господарські засоби підприємства відображають за складом та розміщенням, а також за джерелами їх утворення та цільовим призначенням у грошовому вираженні на визначену дату.

Мета складання балансу — надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал [25, c. 85].

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватися до змін середовища, в якому воно функціонує.

Інформація стосовно економічних ресурсів, контрольованих підприємством, і здатності його в минулому змінювати ці ресурси є корисною для визначення спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти у майбутньому. Інформація щодо структури капіталу є корисною при прогнозуванні майбутніх потреб у позиках, при визначенні розподілу майбутніх прибутків та потоків грошових коштів серед власників підприємства, а також при визначенні ймовірності залучення фінансів у майбутньому. Інформація щодо ліквідності та платоспроможності підприємства є корисною для прогнозування спроможності підприємства вчасно виконувати свої фінансові зобов’язання. Ліквідність свідчить про наявність грошових коштів у найближчому майбутньому після виконання фінансових зобов’язань даного періоду. Наявність грошових коштів упродовж більшого періоду часу для вчасного виконання фінансових зобов’язань свідчить про платоспроможність підприємства.

Активи мають визнаватись і відображатись в балансі у грошовому виразі з використанням певної бази оцінки, а саме:

1. Історичної собівартості. Активи відображаються за сумою сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації, виданої, щоб придбати їх, на момент придбання;

2. Поточної собівартості. Активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого ж або еквівалентного активу на поточний момент;

3. Вартості реалізації. Актив відображається за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході звичайної реалізації;

4. Теперішньої вартості. Активи відображаються за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, які, як очікується, має генерувати стаття під час звичайної діяльності підприємства.

Основою оцінки, яка найчастіше приймається підприємствами для складання фінансових звітів, є історична собівартість. Вона, як правило, комбінується з іншими оцінками. Наприклад, запаси, як правило, відображаються за найнижчою з двох оцінок — собівартістю або чистою вартістю реалізації; ринкові цінні папери можуть відображатися за ринковою вартістю, а довгострокові зобов’язання дебіторів відображаються за їхньою теперішньою вартістю. Деякі підприємства використовують як основу поточну собівартість у відповідь на нездатність облікової моделі історичної собівартості відображати вплив зміни цін на немонетарні активи [36, c. 48].

З метою задоволення інформаційних потреб широкого кола користувачів, баланс відображає фінансовий стан підприємства, надає загальну інформацію про його діяльність та ліквідність. Для кращого сприйняття і розуміння даних фінансової звітності ця інформація структурується певним чином. Оскільки кредитори мають першочергові права щодо майна підприємства, для задоволення їх потреб інформація балансу традиційно класифікувалась таким чином, щоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто ймовірність погашення заборгованості у випадку його ліквідації. Розмежування поточних і непоточних активів і зобов’язань дає змогу визначити суму оборотного капіталу як різницю між поточними активами і поточними зобов’язаннями.

Структура та зміст балансу змінюються залежно від форм власності, рівня продуктивних сил і розвитку виробничих відносин суспільства.

Баланси класифікують за:

— джерелами складання;

— термінами складання;

— обсягами даних;

— змістом;

— формою.

За джерелами складання баланси поділяють на:

1) інвентарні — складаються на підставі повного опису інвентарю і є скороченим варіантом балансу;

2) книжкові — складаються на підставі запису в книгах без підтвердження інвентаризації, тому їх називають пробними, або попередніми;

3) генеральний — є синтезом інвентарного та книжкового балансів і складається за рік на підставі інвентаризаційного опису та попереднього балансу.

За термінами складання розрізняють баланси:

1) вступні — складаються на час створення підприємства;

2) операційні — складаються протягом року й відображають окремі аспекти діяльності підприємства;

3) ліквідаційні — складаються під час ліквідації підприємства.

Залежно від обсягів даних баланси поділяють на:

1) прості — баланси підприємств, які не мають структурних підрозділів або філій;

2) складні — баланси підприємств, що мають структурні підрозділи;

3) зведені — баланси підприємств, які мають філії.

За змістом розрізняють баланси:

1) сальдові — містять тільки залишки по рахунках і характеризують майновий стан господарства на певну дату;

2) оборотні — баланси, які, крім залишків по рахунках, містять обороти по дебету та кредиту цих рахунків;

3) результативні — баланси доходів і витрат або прибутків і збитків, які дають змогу визначити чистий прибуток або чистий збиток;

4) проміжні — баланси, що складаються на будь-яку дату залежно від потреби;

5) шахові — баланси, які, крім залишків по рахунках, містять кореспонденції по цих рахунках. Такі баланси доцільно складати лише на невеликих підприємствах, що використовують обмежену кількість бухгалтерських рахунків;

6) порівняльні — баланси, в яких порівнюються статті звітного балансу з відповідними статтями балансу за попередній період.

За формою баланси поділяються на:

1) повні;

2) скорочені.

Усі види балансів називають бухгалтерськими, оскільки їх складають на підставі даних бухгалтерського обліку. Підприємства та організації складають місячну, квартальну і річну звітність, компонентом якої обов’язково є бухгалтерський баланс.

За будовою бухгалтерський баланс є двосторонньою таблицею: ліва частина — актив балансу, права — пасив балансу [52, c. 47].

Актив балансу — система показників, яка відображає склад і розміщення засобів підприємства, що об'єднані у якісно однорідні групи.

Активи відображені в балансі як вартість майна та боргових прав, які має та які контролює підприємство.

Активи — економічні ресурси, контрольовані підприємством, які, як очікується, зроблять вигідними майбутні операції.

Вони дають певне уявлення про потенціал підприємства щодо здійснення майбутніх витрат [38, c. 46].

Пасив балансу — система показників, яка відображає джерела утворення та цільове призначення засобів підприємства, що об'єднані у якісно однорідні групи.

Засоби фінансування називають зобов’язаннями і відображають у пасиві балансу.

Різниця активів і зобов’язань — це вартість власних засобів підприємства (власний капітал).

Однорідні види засобів і джерел їх утворення відображають у балансі окремим рядком, що має назву «стаття балансу».

Кожна стаття в балансі призначена для відображення певного елемента (групи однорідних елементів) господарських засобів. Статті згруповано в розділи. Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги до визнання та розкриття його статей, визначаються П (С)БО 2 «Баланс».

Особливістю бухгалтерського балансу є рівність вартісних підсумків активу й пасиву, зумовлена тим, що в обох частинах відображають ту саму суму коштів, але за різним групуванням: в активі — за видами, в пасиві — за джерелами. Для здійснення будь-якого виду діяльності підприємство має відповідні господарські засоби (будівлі, обладнання, матеріали, гроші та ін.). Засоби, що знаходяться на підприємстві, у процесі здійснення конкретного виду діяльності (господарської операції) весь час змінюються: збільшуються (засоби одержують, виробляють) або зменшуються (засоби витрачають, продають, відвантажують).

Господарська операція — дія або подія, що зумовлює зміну в структурі активів (господарських засобів) і зобов’язань, у власному капіталі підприємства (джерелі господарських засобів). Усі господарські операції на підприємстві зумовлюють зміни в балансі. Існує чотири типи таких змін.

Перший тип — зміни, що відбуваються всередині активу балансу (наприклад, передача матеріалів у виробництво). При цьому підсумок активу балансу не змінюється.

Другий тип — зміни, що відбуваються всередині пасиву балансу (наприклад, утримання податків із зарплати). При цьому підсумок пасиву балансу не змінюється.

Третій тип — відбувається збільшення господарських засобів, яке завжди зумовлює збільшення джерела. Наприклад, одержані, але не оплачені матеріали від постачальників. Збільшилися засоби — збільшився й борг перед постачальниками. Отже, ця операція впливає на збільшення підсумків активу та пасиву на однакову величину.

Четвертий тип — відбувається зменшення господарських засобів, і на ту саму суму зменшується джерело. Наприклад, з рахунків у банку сплачують частину заборгованості за банківський кредит. Суму списують з рахунків у банку (стаття активу), і на та ж суму зменшується заборгованість за кредит (стаття пасиву). Отже, підсумки активу і пасиву балансу зменшуються на однакову величину.

Джерелом правової інформації є законодавство України.

Правова інформація міститься у законодавчих актах вищої юридичної сили, до яких належать закони України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва у галузі фінансових, господарських та трудових відносин.

Нормативна інформація надходить з постанов Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказів міністерства фінансів України, Державного Комітету статистики України, інших міністерств та відомств. Нормативна інформація не може вступати в протиріччя з правовою інформацією. Важливим джерелом нормативної інформації щодо фінансових результатів є затверджені наказом Міністерства фінансів України План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про його застосування. Серед основних документів даної групи, що містять інформацію про доходи, витрати і прибуток, треба назвати національні і міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, директиви ради Європейського Економічного Союзу, рекомендації науково-практичних конференцій тощо.

Функціонування будь-якого господарюючого суб'єкту значно залежить від нормативної бази, що регулює правові та економічні відносини підприємства з державою, з іншими підприємствами та організаціями, з трудовим колективом тощо. Тому одним із важливих питань є огляд нормативно-правової бази з обліку, аналізу і аудиту доходів від операційної діяльності підприємства. Основні оброблені джерела нормативної бази та напрямки їх використання в дипломній роботі представлені в табл. 1.6.

Таблиця 1.6 Огляд нормативно-правової бази з питань обліку, аналізу і аудиту фінансової звітності підприємства

Під час огляду нормативної бази велика увага приділяється законодавчим актам, що регулюють бухгалтерський облік на підприємстві, так як він є необхідною інформаційною базою для всіх підсистем управління (аналізу, аудиту, планування тощо).

Основи нової системи бухгалтерського обліку були закладені в Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та конкретизовані у відповідних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Даний Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку та інше. Що ж стосується Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П (С)БО), то це сукупність прийомів і процедур організації і методології бухгалтерського обліку та звітності, розроблених практикою і узагальнених наукою.

Важливим інструментом реалізації міжнародних принципів і методів бухгалтерського обліку є План рахунків. Головною метою Плану рахунків є забезпечення інформацією, потрібною для контролю за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень та складання фінансової звітності [33, c. 58].

1.3 Аналіз спеціальної літератури за темою дослідження

Крім нормативної бази, під час написання дипломної роботи були використані монографії, посібники та періодична література з питань методики складання балансу, аудиту його статей та аналізу фінансового стану підприємства, характеристика яких наведена в табл. 1.7.

Таблиця 1.7 Огляд спеціальної літератури з питань методики складання балансу, аудиту його статей та аналізу фінансового стану підприємства