Моделювання ефективності комплексної системи захисту автоматизованих інформаційних ресурсів комерційного банку

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ДИПЛОМНА РОБОТА

магістра

Моделювання ефективності комплексної системи захисту автоматизованих інформаційних ресурсів комерційного банку

Дніпропетровськ

2009

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА СИСТЕМ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ В АВТОМАТИЗОВАНИХ СИСТЕМАХ

1.1 Законодавче поле функціонування систем захисту інформації в автоматизованих системах в Україні

1.2 Аналіз існуючих теоретико-практичних розробок по створенню систем захисту інформацїі в автоматизованих системах

1.3 Методика комплексної оцінки профілів захищеності інформації в автоматизованих системах

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ТА ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОТОКІВ В АВТОМАТИЗОВАНІЙ БАНКІВСКІЙ СИСТЕМІ (АБС) АКБ «ПРОМІНВЕСТБАНК»

2.1 Характеристика діяльності АТЗТ «АК ПРОМІНВЕСТБАНК» за 2004 — 2009 роки

2.2 Стисла структура банківських послуг АТЗТ «АК Промінвестбанк» та загроз виконання функціональних задач в АБС банку

2.3 Структура та захист інформаційних потоків в центральній автоматизованій системі «Операційний день банку»

2.4 Структура та захист інформаційних потоків в внутрішньобанківській міжфілійній платіжній системі

2.5 Структура та захист інформаційних потоків в міжбанківських платіжних системах в Національній (СЕП НБУ) та іноземній (SWIFT) валютах

2.6 Структура та захист інформаційних потоків в платіжних системах банківських автоматів обслуговування пластикових платіжних карт

2.7 Структура та захист інформаційних потоків в телекомунікаційній системі віддаленого управління рахунками клієнтів «Клієнт-Банк», «Інтернет-Банкінг»

2.8 Структура та захист інформаційних потоків в системах «електронної пошти» (міжбанківська пошта НБУ, внутрішньобанківська пошта Проінвестбанку, глобальна Інтернет-пошта)

РОЗДІЛ 3. ПОБУДОВА МОДЕЛІ СИСТЕМНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ МОДУЛІВ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОТОКІВ В АБС АКБ «ПРОМІНВЕСТБАНК» ТА ОЦІНКА РІВНЯ ВРАЗЛИВОСТІ БАНКІВСЬКОЇ ІНФОРМАЦІЇ

3.1 Постановка алгоритму задачі формування та опис елементів матриці контролю комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) інформаційних об'єктів комерційного банку

3.2 Інформаційне та програмне забезпечення систем захисту інформації в інформаційних блоках АБС банку

3.3 Пропозиції по впровадженню програмного продукту «Модель системної інтеграції модулів захисту інформації в АБС банку»

3.4 Оцінка рівня вразливості банківської інформації за результатами тестової роботи моделі системної інтеграції модулів захисту інформації в АБС АКБ «Промінвестбанк»

ВИСНОВКИ

ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

6

ВСТУП

Інформаційні ресурси держави або суспільства в цілому, а також окремих організацій і фізичних осіб являють собою певну цінність, мають відповідне матеріальне вираження і вимагають захисту від різноманітних за своєю сутністю впливів, які можуть призвести до зниження цінності інформаційних ресурсів. Впливи, які призводять до зниження цінності інформаційних ресурсів, називаються несприятливими. Потенційно можливий несприятливий вплив називається загрозою.

Захист інформації, що обробляється в автоматизованих системах (АС), полягає в створенні і підтримці в дієздатному стані системи заходів, як технічних (інженерних, програмно-апаратних), так і нетехнічних (правових, організаційних), що дозволяють запобігти або ускладнити можливість реалізації загроз, а також знизити потенційні збитки. Іншими словами, захист інформації спрямовано на забезпечення безпеки оброблюваної інформації і АС в цілому, тобто такого стану, який забезпечує збереження заданих властивостей інформації і АС, що її обробляє. Система зазначених заходів, що забезпечує захист інформації в АС, називається комплексною системою захисту інформації.

Актуальність теми дипломної роботи полягає в необхідності розробки комплексних моделей захисту інформації в автоматизованих системах обробки банківської інформації, оскільки на сьогоднішній день наступає новий етап автоматичних систем банківського самобслуговування, в якому персонал банку все менше приймає участь у банківських транзакціях, а паперова інформація банківських платіжних документів все більше заміщується системою кодованих комп’ютерних файлів з «електронним підписом», що є єдиними носіями інформації про здійснені банківські операції.

Об'єктом дипломного дослідження є система захисту інформації в окремих банківських блоках накопичення, обробки та збереження інформації про клієнтів та їх операції в АКБ «Промінвестбанк».

Предметом дипломного дослідження є проведення аналізу побудови систем захисту інформації в банківських АРМ та АІС АКБ «Промінвестбанк» з великою територіально-ієрархічною побудовою банківських підрозділів на території України.

Метою дипломного дослідження є оцінка рівня захищеності інформації в автоматизованих системах АКБ «Промінвестбанк» та надання пропозицій по побудові комплексної системи захисту інформації в автоматизованих системах АКБ «Промінвестбанк» на базі програмних продуктів інтегрованого моніторингу результатів роботи комплексу АРМ та АІС банку.

Згідно з метою та завданнями на виконання дипломної роботи проведені наступні дослідження:

1. В першому розділі дипломної роботи проаналізовані теоретичні визначення сутності та структури систем захисту інформації в автоматизованих системах:

— Законодавче поле функціонування систем захисту інформації в автоматизованих системах в Україні;

— Аналіз існуючих теоретико-практичних розробок по створенню систем захисту інформацїі в автоматизованих системах;

— Методика комплексної оцінки профілів захищеності інформації в автоматизованих системах.

2. В другому розділі дипломної роботи проведений аналіз структури та захисту інформаційних потоків в автоматизованій банківській системі АКБ «Промінвестбанк»:

— Загальний аналіз структурно-функціональних задач відокремлених підрозділів і систем автоматичного надання банківських послуг;

— Структура та захист інформаційних потоків в центральній автоматизованій системі «Операційний день банку»

— Структура та захист інформаційних потоків в внутрішньобанківській міжфілійній платіжній системі;

— Структура та захист інформаційних потоків в міжбанківських платіжних системах в Національній (СЕП НБУ) та іноземній (SWIFT) валютах

— Структура та захист інформаційних потоків в платіжних системах банківських автоматів обслуговування пластикових платіжних карт;

— Структура та захист інформаційних потоків в телекомунікаційній системі віддаленого управління рахунками клієнтів «Клієнт-Банк», «Інтернет- Банкінг»;

— Структура та захист інформаційних потоків в системах «електронної пошти» (міжбанківська пошта НБУ, внутрішньобанківська пошта Проін-вестбанку, глобальна Інтернет-пошта);

3. В третьому розділі дипломної роботи запропонована модель системної інтеграції модулів захисту інформаційних потоків в АБС АКБ «Промінвестбанк» та проведена оцінка рівня вразливості існуючої системи захисту інформації в банку:

— проаналізовані задачі системної інтеграції автономних систем захисту інформації в окремих блоках банківських АБС;

— проаналізований склад та рівень інтерфейсної взаємодії окремих блоків захисту інформації;

— запропонована схема-алгоритм моделі комплексної системи інтеграції захисту інформації в АБС банку;

-проведена тестова оцінка вразливості банківської інформації за результатами роботи модуля системної інтеграції окремих блоків захисту інформації;

— обґрунтована економічна доцільність проектних пропозицій по впровадженню моделі системної інтеграції модулів захисту інформації в АБС банку.

Методами дипломного дослідження є — структурний аналіз потоків інформації, побудова алгоритмічної схеми системи захисту інформації в окремих потоках інформації, розробка програмного забезпечення блоків системної інтеграції систем захисту інформації.

Інформаційно-методологічними джерелами дипломного дослідженнябули Закони України, нормативно-інструктивні документи Національного банку України, ДСТСЗІ СБУ, монографії з питань банківської справи та банківської діяльності, звітність АКБ «Промінвестбанк» за 2003 — 2008 роки, опублікована в поточних та річних звітах на офіційному Інтернет-сайті банку.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в отриманні об'єктивних показників необхідності та ефективності впровадження комплексної системи захисту інформації в автоматизованих системах АКБ «Промінвестбанк».

Впровадження пропозицій і рекомендацій проведеного дипломного дослідження в комерційному банку дозволить:

— суттєво підвищити якість моніторингу роботи систем захисту інформації (криптозахист, антивірусний захист, захист доступу до інформації, технічний захист обладнання мережі класу АС-2, програмний захист комп’ютерів мережі класу АС-2 від неліцензійного пограмного забезпечення та технологічних збоїв т інш.) на базі комплексної системи захисту інформації в автоматизованих системах банку;

— підготувати банк до масового впровадження автоматів банківського самообслуговування та зменшити ризик несанкціонованого втручання в роботу систем обробки банківської інформації;

— побудувати систему ієрархічних резервних сховищ банківської інформації, які дозволяють на протязі 1−2 суток відновити роботу аби-якого зруйнованого відділення банку без втрат клієнтської та банківської інформації;

— побудувати систему розподілених серверів обробки інформації та розподілених баз транзакцій, що дозволить на протязі робочого «Операційного дня» автоматично використовувати інформаційну систему банка територіальним філіям та відділенням при виході з ладу одного з найближчих серверів обробки інформації;

— побудувати систему розподілених серверів обробки інформації та розподілених баз транзакцій, що дозволить цілодобово банкоматам, POS-терміналам та системам грошових переказів автоматично використовувати інформаційну систему банка при виході з ладу одного з найближчих серверів обробки інформації;

— побудувати надійну систему захисних міжмережевих шлюзів між комп’ютерними мережами банку класу АС-2 та клієнтськими терміналами системи «Клієнт-банк» та «Інтернет-банкінг», які працюють через глобальну мережу класу АС-3;

— побудувати надійну систему антивірусного захисту в комп’ютерній мережі банками класа АС-2;

— здійснювати надійну авторизацію та аутентифікацію користувачів та комп’ютерів в мережі класу АС-2, а також своєчасно сповіщати про появу в мережі несанкціонованого обладнання з'єднання мереж АС-2 та АС-3 за радіоканалами мобільних операторів зв’язку;

— контролювати появу на локальних станціях мережі АС-2 нових пристроїв та програм несанкціонованого доступу до інформації та її витоку;

102

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА СИСТЕМ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ В АВТОМАТИЗОВАНИХ СИСТЕМАХ

1.1 Законодавче поле функціонування систем захисту інформації в автоматизованих системах в Україні

Згідно Закону України «Про інформацію» [ 1] - об'єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров’я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах.

Основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення та зберігання інформації:

1. Одержання інформації - це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.

2. Використання інформації - це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

3. Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

4. Зберігання інформації - це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв.

Режим доступу до інформації - це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації. За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну.

Конфіденційна інформація — це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Згідно главою 10 Закону України «Про банки та банківську діяльність» [5] («Банківська таємниця та конфіденційність»):

1. Банківська таємниця (стаття 60)

Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є:

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондент-ські рахунки банків у Національному банку України;

2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи — клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Положення цієї статті не поширюються на узагальнену по банках інформацію, яка підлягає опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов’язковому опублікуванню, встановлюється Національним банком України та додатково самим банком на його розсуд.

Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз’яснення щодо застосування таких актів.

2. Зобов’язання щодо збереження банківської таємниці (стаття 61)

Банки зобов’язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:

1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;

2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;

3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;

4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов’язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов’язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов’язків.

3. Порядок розкриття банківської таємниці (стаття 62)

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

2) на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України — на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

4) органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

5) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу стосовно додаткової інформації про фінансову операцію, що стала об'єктом фінансового моніторингу;

6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності.

Довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів).

Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта.

Банк має право надавати загальну інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.

Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені цією статтею, не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених ними осіб, які в межах повноважень, наданих Законом України «Про Національний банк України», здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.

Згідно «Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банків-ської таємниці» [15] Національний банк України наполягає на виконанні банками наступних вимог:

1. Під час роботи з документами, що містять банківську таємницю, на електронних носіях банки мають забезпечити дотримання таких вимог:

а) позначка грифа «Банківська таємниця» до інформації та даних в електронному вигляді, що мають визначений формат і обробляються автоматизованими системами, а також до лістингів програмних модулів не додається. Для текстових повідомлень, які створюються, обробляються, передаються та зберігаються в електронному вигляді, наявність позначки грифа «Банківська таємни-ця» є обов’язковою;

б) автоматизовані системи, які обробляють інформацію, що містить бан-ківську таємницю, мають створюватися банками таким чином, щоб обмежити доступ користувачів лише в межах, що необхідні для виконання їх службових обов’язків.

Автоматизовані системи оброблення інформації повинні мати вбудовану систему захисту інформації, яку неможливо відключити або здійснити оброблення інформації, минаючи її.

Автоматизовані системи оброблення інформації, що містить банківську таємницю, які працюють у режимі реального часу (on-line), повинні мати таку архітектуру, за якої користувачі не мають прямого доступу до конфіденційних даних у базі даних і можуть отримувати доступ лише через сервер застосувань, що здійснює сувору автентифікацію запитів.

Автоматизовані системи повинні здійснювати обов’язкову реєстрацію всіх спроб доступу та інших критичних подій у системі в захищеному від модифікації електронному журналі;

в) приймання та реєстрація інформації визначеного формату, що містить банківську таємницю, в електронному вигляді технологічними АРМ автоматизованих систем здійснюється згідно з технологічними схемами проходження інформації безпосередньо на відповідних робочих місцях з використанням вбу-дованої в ці технологічні АРМ системи захисту інформації;

г) передавання інформації, яка містить банківську таємницю, електрон-ною поштою або в режимі on-line здійснюється лише в захищеному (зашифрованому) вигляді з контролем цілісності та з обов’язковим наданням підтвердження про її надходження з електронним підписом отримувача з використанням засобів захисту;

ґ) роздрукування документів з грифом «Банківська таємниця» у технологічних АРМ здійснюється згідно з технологічними схемами роботи відповідних АРМ банку. На роздрукованих документах проставляється гриф «Банківська таємниця» і вони обліковуються згідно з вимогами щодо обліку паперових док-ументів.

У разі відправлення даних на електронному носії додається супровідний лист у письмовій формі з грифом «Банківська таємниця», у якому зазначаються дані про вміст носія.

Отримання інформації з баз даних технологічних АРМ нештатними засобами забороняється.

Програмні модулі передаються і обліковуються на електронних носіях інформації з обов’язковим супровідним листом з грифом «Банківська таємни-ця».

Лістинги програм захисту інформації, що містять банківську таємницю, повинні зберігатися банком на захищених серверах або електронних носіях.

Формування архівів в електронному вигляді здійснюється згідно з технологічними схемами оброблення документів, а також вимогами нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк). Архіви зберігаються на серверах або зовнішніх носіях у захищеному вигляді із забезпеченням контролю цілісності інформації під час роботи з архівними доку-ментами.

2. Для здійснення своїх функцій Національний банк має право безоплатно одержувати від банків інформацію, що містить банківську таємницю, та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій.

3. Особливості розкриття інформації, що містить банківську таємницю, Держфінмоніторингу — банки зобов’язані інформувати Уповноважений орган про:

— операції, які підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу (стаття 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) дохо-дів, одержаних злочинним шляхом»);

— операції клієнта за наявності мотивованої підозри, що вони здійснюються з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (частина шоста статті 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»);

— операції, щодо яких у банку є або повинні бути підозри, що вони пов’я-зані, мають відношення або призначені для фінансування тероризму (частина сьома статті 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»);

— осіб, які здійснюють фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, та її характер у разі прийняття рішення про відмову від забезпечення здійснення цієї операції (частина друга статті 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»);

— операції клієнта, щодо якого в банку є мотивовані підозри про надання ним недостовірної інформації, що стосується його ідентифікації (частина п’ята статті 64 Закону про банки);

— закриття рахунку клієнта на підставі рішення уповноваженого державного органу про скасування державної реєстрації юридичної особи-клієнта або скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи клієнта (частина дев’ята статті 64 Закону про банки);

— зупинення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем є особа, яку включено до переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності (частина перша статті 121 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»).

Згідно Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекому-нікаційних системах «[2], основна термінологія систем захисту інформації використовує наступні поняття:

— блокування інформації в системі - дії, внаслідок яких унеможливлюєть-ся доступ до інформації в системі;

— виток інформації - результат дій, внаслідок яких інформація в системі стає відомою чи доступною фізичним та/або юридичним особам, що не мають права доступу до неї;

— власник інформації - фізична або юридична особа, якій належить право власності на інформацію;

— власник системи — фізична або юридична особа, якій належить право власності на систему;

— доступ до інформації в системі - отримання користувачем можливості обробляти інформацію в системі;

— захист інформації в системі - діяльність, спрямована на запобігання несанкціонованим діям щодо інформації в системі;

— знищення інформації в системі - дії, внаслідок яких інформація в системі зникає;

— інформаційна (автоматизована) система — організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів;

— інформаційно-телекомунікаційна система — сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле;

— комплексна система захисту інформації - взаємопов'язана сукупність організаційних та інженерно-технічних заходів, засобів і методів захисту інформації;

— користувач інформації в системі (далі - користувач) — фізична або юридична особа, яка в установленому законодавством порядку отримала право доступу до інформації в системі;

— криптографічний захист інформації - вид захисту інформації, що реалі-зується шляхом перетворення інформації з використанням спеціальних (ключових) даних з метою приховування/відновлення змісту інформації, підтвердження її справжності, цілісності, авторства тощо;

— несанкціоновані дії щодо інформації в системі - дії, що провадяться з порушенням порядку доступу до цієї інформації, установленого відповідно до законодавства;

— обробка інформації в системі - виконання однієї або кількох операцій, зокрема: збирання, введення, записування, перетворення, зчитування, зберігання, знищення, реєстрації, приймання, отримання, передавання, які здійснюються в системі за допомогою технічних і програмних засобів;

— порушення цілісності інформації в системі - несанкціоновані дії щодо інформації в системі, внаслідок яких змінюється її вміст;

— порядок доступу до інформації в системі - умови отримання користува-чем можливості обробляти інформацію в системі та правила обробки цієї інформації;

— телекомунікаційна система — сукупність технічних і програмних засобів, призначених для обміну інформацією шляхом передавання, випромінювання або приймання її у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб;

— технічний захист інформації - вид захисту інформації, спрямований на забезпечення за допомогою інженерно-технічних заходів та/або програмних і технічних засобів унеможливлення витоку, знищення та блокування інформа-ції, порушення цілісності та режиму доступу до інформації.

Об'єктами захисту в системі є інформація, що обробляється в ній, та програмне забезпечення, яке призначено для обробки цієї інформації.

Суб'єктами відносин, пов’язаних із захистом інформації в системах, є:

— власники інформації;

— власники системи;

— користувачі;

— спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв’язку та захисту інформації і підпорядковані йому регіональні органи.

На підставі укладеного договору або за дорученням власник інформації може надати право розпоряджатися інформацією іншій фізичній або юридичній особі - розпоряднику інформації.

На підставі укладеного договору або за дорученням власник системи може надати право розпоряджатися системою іншій фізичній або юридичній особі - розпоряднику системи.

Порядок доступу до інформації, перелік користувачів та їх повноваження стосовно цієї інформації визначаються власником інформації.

У випадках, передбачених законом, доступ до інформації в системі може здійснюватися без дозволу її власника в порядку, встановленому законом.

Власник системи забезпечує захист інформації в системі в порядку та на умовах, визначених у договорі, який укладається ним із власником інформації, якщо інше не передбачено законом. Власник системи на вимогу власника інформації надає відомості щодо захисту інформації в системі.

Відповідальність за забезпечення захисту інформації в системі покладається на власника системи.

Вимоги до забезпечення захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв’язку та захисту інформації:

— розробляє пропозиції щодо державної політики у сфері захисту інформації та забезпечує її реалізацію в межах своєї компетенції;

— визначає вимоги та порядок створення комплексної системи захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом;

— організовує проведення державної експертизи комплексних систем захисту інформації, експертизи та підтвердження відповідності засобів технічного і криптографічного захисту інформації;

— здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом.

Особливості захисту інформації в системах, які забезпечують банківську діяльність, встановлюються Національним банком України.

Згідно вимог Кабінету Міністрів України в «Правилах забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах» [10] виставлені наступні вимоги до побудови систем захисту інформації:

1. Для забезпечення захисту інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах (далі - система) повинні обов’язково виконуватися настпуні процедури:

— автентифікація — процедура встановлення належності користувачеві інформації в системі (далі - користувач) пред’явленого ним ідентифікатора;

— ідентифікація — процедура розпізнавання користувача в системі як правило за допомогою наперед визначеного імені (ідентифікатора) або іншої апріорної інформації про нього, яка сприймається системою.

2. Відкрита інформація під час обробки в системі повинна зберігати цілісність, що забезпечується шляхом захисту від несанкціонованих дій, які можуть призвести до її випадкової або умисної модифікації чи знищення.

3. Під час обробки конфіденційної і таємної інформації повинен забезпечуватися її захист від несанкціонованого та неконтрольованого ознайомлення, модифікації, знищення, копіювання, поширення.

4. Доступ до конфіденційної інформації надається тільки ідентифікованим та автентифікованим користувачам. Спроби доступу до такої інформації неідентифікованих осіб чи користувачів з не підтвердженою під час автентифікації відповідністю пред’явленого ідентифікатора повинні блокуватися.

5. Забезпечення захисту в системі таємної інформації, що не становить державну таємницю, здійснюється згідно з вимогами до захисту конфіденційної інформації.

6. У системі здійснюється обов’язкова реєстрація:

— результатів ідентифікації та автентифікації користувачів;

— результатів виконання користувачем операцій з обробки інформації;

— спроб несанкціонованих дій з інформацією;

— фактів надання та позбавлення користувачів права доступу до інформації та її обробки;

— результатів перевірки цілісності засобів захисту інформації.

Забезпечується можливість проведення аналізу реєстраційних даних виключно користувачем, якого уповноважено здійснювати управління засобами захисту інформації і контроль за захистом інформації в системі (адміністратор безпеки).

Реєстрація здійснюється автоматичним способом, а реєстраційні дані захищаються від модифікації та знищення користувачами, які не мають повноважень адміністратора безпеки.

Реєстрація спроб несанкціонованих дій з інформацією, що становить державну таємницю, а також конфіденційної інформації про фізичну особу, яка законом віднесена до персональних даних, повинна супроводжуватися повідомленням про них адміністратора безпеки.

7. Ідентифікація та автентифікація користувачів, надання та позбавлення їх права доступу до інформації та її обробки, контроль за цілісністю засобів захисту в системі здійснюється автоматизованим способом.

8. Передача конфіденційної і таємної інформації з однієї системи до іншої здійснюється у зашифрованому вигляді або захищеними каналами зв’язку згідно з вимогами законодавства з питань технічного та криптографічного захисту інформації.

9. Порядок підключення систем, в яких обробляється конфіденційна і таємна інформація, до глобальних мереж передачі даних визначається законодавством.

10. У системі здійснюється контроль за цілісністю програмного забезпечення, яке використовується для обробки інформації, запобігання несанкціонованій його модифікації та ліквідація наслідків такої модифікації.

Контролюється також цілісність програмних та технічних засобів захисту інформації. У разі порушення їх цілісності обробка в системі інформації припиняється.

11. Для забезпечення захисту інформації в системі створюється комплексна система захисту інформації (далі - система захисту), яка призначається для захисту інформації від:

— витоку технічними каналами, до яких належать канали побічних електромагнітних випромінювань і наведень, акустично-електричні та інші канали, що утворюються під впливом фізичних процесів під час функціонування засобів обробки інформації, інших технічних засобів і комунікацій;

— несанкціонованих дій з інформацією, у тому числі з використанням комп’ютерних вірусів;

— спеціального впливу на засоби обробки інформації, який здійснюється шляхом формування фізичних полів і сигналів та може призвести до порушення її цілісності та несанкціонованого блокування.

Захист інформації від несанкціонованих дій, у тому числі від комп’ютерних вірусів, забезпечується в усіх системах.

Захист інформації від спеціального впливу на засоби обробки інформації забезпечується в системі, якщо рішення про необхідність такого захисту прийнято власником (розпорядником) інформації.

12. Організація та проведення робіт із захисту інформації в системі здійснюється службою захисту інформації, яка забезпечує визначення вимог до захисту інформації в системі, проектування, розроблення і модернізацію системи захисту, а також виконання робіт з її експлуатації та контролю за станом захищеності інформації.

Служба захисту інформації утворюється згідно з рішенням керівника організації, що є власником (розпорядником) системи.

13. Захист інформації на всіх етапах створення та експлуатації системи здійснюється відповідно до розробленого службою захисту інформації плану захисту інформації в системі.

План захисту інформації в системі містить:

— завдання захисту, класифікацію інформації, яка обробляється в системі, опис технології обробки інформації;

— визначення моделі загроз для інформації в системі;

— основні вимоги щодо захисту інформації та правила доступу до неї в системі;

— перелік документів, згідно з якими здійснюється захист інформації в системі;

— перелік і строки виконання робіт службою захисту інформації.

14. Виконавцем робіт із створення системи захисту може бути суб'єкт господарської діяльності або орган виконавчої влади, який має ліцензію або дозвіл на право провадження хоча б одного виду робіт у сфері технічного захисту інформації, необхідність проведення якого визначено технічним завданням на створення системи захисту.

Для проведення інших видів робіт з технічного захисту інформації, на провадження яких виконавець не має ліцензії (дозволу), залучаються співвиконавці, що мають відповідні ліцензії.

Якщо для створення системи захисту необхідно провести роботи з криптографічного захисту інформації, виконавець повинен мати ліцензії на провадження виду робіт у сфері криптографічного захисту інформації або залучати співвиконавців, що мають відповідні ліцензії.

15. У системі, яка складається з кількох інформаційних та (або) телекомунікаційних систем, ці Правила можуть застосовуватися до кожної складової частини окремо.

1. 2 Аналіз існуючих теоретико-практичних розробок по створенню систем захисту інформацїі в автоматизованих системах

Основна нормативна термінологія в галузі систем захисту інформації наведена в ДСТУ 3396. 2−97 — ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ «Захист інформації. Технічний захист інформації. Терміни та визначення» [17].

Загальні положення щодо захисту інформації комп’ютерних системах від несанкціонованого доступу наведені в нормативному документі НД ТЗІ 1. 1−002−99 [ 19], який визначає методологічні основи (концепцію) вирішення зав-дань захисту інформації в комп’ютерних системах і створення нормативних і методологічних документів, регламентуючих питання:

— визначення вимог щодо захисту комп’ютерних систем від несанкціонованого доступу;

— створення захищених комп’ютерних систем і засобів їх захисту від несанкціонованого доступу;

— оцінки захищеності комп’ютерних систем і їх придатностi для вирішення завдань споживача.

У цьому НД ТЗІ та інших нормативних документах по захисту інформації в автоматизованих системах використовуються наступні позначення і скорочення:

АС -- автоматизована система;

БД -- база даних;

ЕОМ -- електронно-обчислювальна машина;

КЗЗ -- комплекс засобів захисту;

КС -- комп’ютерна система;

КСЗІ -- комплексна система захисту інформації;

НД -- нормативний документ;

НД СТЗІ -- нормативний документ системи технічного захисту інформації;

НСД -- несанкціонований доступ;

ОС -- обчислювальна система;

ПЕМВН -- побічні електромагнітні випромінювання і наводи;

ПЗ -- програмне забезпечення;

ПЗП -- постійний запам’ятовуючий пристрій;

ПРД -- правила розмежування доступу;

ТЗІ -- технічний захист інформації.

Автоматизована система являє собою організаційно-технічну систему, що об'єднує обчислювальну систему, фізичне середовище, персонал і оброблювану інформацію (малюнок). Прийнято розрізняти два основних напрями ТЗІ в АС -- це захист АС і оброблюваної інформації від несанкціонованого доступу і захист інформації від витоку технічними каналами (оптичними, акустичними, захист від витоку каналами побічних електромагнiтних випромінювань і наводів).

З точки зору методологiї в проблемі захисту інформації від НСД слід виділити два напрями:

— забезпечення і оцінка захищеності інформації в АС, що функціонують;

— реалізація та оцінка засобів захисту, що входять до складу компонентів, з яких будується обчислювальна система АС (програмних продуктів, засобів обчислювальної техніки і т. ін.), поза конкретним середовищем експлуатації.

Кінцевою метою всіх заходів щодо захисту інформації, які реалізуються, є забезпечення безпеки інформації під час її обробки в АС. Захист інформації повинен забезпечуватись на всіх стадіях життєвого циклу АС, на всіх технологічних етапах обробки інформації і в усіх режимах функціонування. Життєвий цикл АС включає розробку, впровадження, експлуатацію та виведення з експлуатації.

Рис. 1.1. — Структура захисту інформації в автоматизованій системі [19]

Обчислювальна система автоматизованої системи являє собою сукупність апаратних засобів, програмних засобів (в тому числі програм ПЗП), призначених для обробки інформації. Кожний з компонентів ОС може розроблятись і надходити на ринок як незалежний продукт. Кожний з цих компонентів може реалiзовувати певні функції захисту інформації, оцінка яких може виконуватись незалежно від процесу експертизи АС і має характер сертифікації. За підсумками сертифікації видаєтся сертифікат відповідності реалізованих засобів захисту певним вимогам (критеріям). Наявність сертифіката на обчислювальну систему АС або її окремі компоненти може полегшити процес експертизи АС.

Як в процесі експертизи, так і сертифікації оцінка реалізованих функцій захисту інформації виконується відповідно до встановлених критеріїв. Ці критерії встановлюються НД ТЗІ 2. 5−004−99 «Критерії оцінки захищеності інформації в комп’ютерних системах від несанкціонованого доступу «(далі -- Критерії) [21]. З метою уніфікації критеріїв і забезпечення можливості їх застосування як в процесі експертизи АС (тобто оцінки функцій захисту інформації, реалізованих ОС автоматизованої системи, що реально функціонують), так і в процесі сертифікації програмно-апаратних засобів поза конкретним середовищем експлуатації, обидві ці категорії об'єднуються поняттям комп’ютерна система. Під КС слід розуміти представлену для оцінки сукупність програмно-апаратних засобів Термiн «комп'ютерна система» аналогічний таким термінам: «computer system», що використовується в «Оранжевій книзі»; «computer product» -- у Канадских Критеріях; «target of evaluation» (TОЕ) -- в Європейських Критеріях.

Як КС можуть виступати: ЕОМ загального призначення або персональна ЕОМ; операційна система; прикладна або iнструментальна програма (пакет програм); КЗЗ, що окремо поставляється, або підсистема захисту від НСД, наприклад, мережа, яка являє собою надбудову над ОС; локальна обчислювальна мережа, як сукупність апаратних засобів, ПЗ, що реалізує протоколи взаємодій, мережевої операційної системи і т. ін., ОС автоматизованої системи, яка реально функціонує, в найбільш загальному випадку — сама АС або її частина.

Інформація в КС існує у вигляді даних, тобто представляється в формалiзованому вигляді, придатному для обробки. Тут і далі під обробкою слід розуміти як власне обробку, так і введення, виведення, зберігання, передачу і т. ін. (ДСТУ 2226−93). Далі терміни «інформація» і «дані» використовуються як синоніми.

Інформація для свого існування завжди вимагає наявності носiя. Як носiй інформації може виступати поле або речовина. В деяких випадках у вигляді носiя інформації може розглядатися людина. Втрата інформацією своєї цінності (порушення безпеки інформації) може статися внаслідок переміщення інформації або зміни фізичних властивостей носiя.

При аналізі проблеми захисту від НСД інформації, яка може циркулювати в КС, як правило, розглядаються лише інформаційні об'єкти, що служать приймальниками/джерелами інформації, і інформаційні потоки (порції інформації, що пересилаються між об'єктами) безвідносно до фізичних характеристик їх носiїв.

Загрози оброблюваної в АС інформації залежать від характеристик ОС, фізичного середовища, персоналу і оброблюваної інформації. Загрози можуть мати або об'єктивну природу, наприклад, зміна умов фізичного середовища (пожежі, повені і т. і.) чи відмова елементів ОС, або суб'єктивну, наприклад, помилки персоналу чи дії зловмисника. Загрози, що мають суб'єктивну природу, можуть бути випадковими або навмисними. Спроба реалізації загрози називається атакою.

Із всієї множини способів класифікації загроз найпридатнішою для аналізу є класифікація загроз за результатом їх впливу на інформацію, тобто порушення конфіденційності, цілісності і доступності інформації.

Інформація зберігає конфіденційність, якщо дотримуються встановлені правила ознайомлення з нею. Інформація зберігає цілісність, якщо дотримуються встановлені правила її модифікацiї (видалення). Інформація зберігає доступність, якщо зберігається можливість ознайомлення з нею або її модифікацiї відповідно до встановлених правил упродовж будь-якого певного (малого) проміжку часу. Загрози, реалізація яких призводить до втрати інформацією якої-небудь з названих властивостей, відповідно є загрозами конфіденційності, цілісності або доступності інформації.

Загрози можуть впливати на інформацію не безпосередньо, а опосередковано. Наприклад, втрата КС керованостi може призвести до нездатностi КС забезпечувати захист інформації і, як результат, до втрати певних властивостей оброблюваної інформації.

Під політикою безпеки інформації слід розуміти набір законів, правил, обмежень, рекомендацій і т. ін., які регламентують порядок обробки інформації і спрямовані на захист інформації від певних загроз. Термін «політика безпеки» може бути застосовано щодо організації, АС, ОС, послуги, що реалізується системою (набору функцій), і т. ін. Чим дрібніше об'єкт, відносно якого застосовується даний термін, тим конкретнішими і формальніше стають правила. Далі для скорочення замість словосполучення «політика безпеки інформації» може використовуватись словосполучення «політика безпеки», а замість словосполучення «політика безпеки інформації, що реалізується послугою» -- «політика послуги» і т. ін.

Політика безпеки інформації в АС є частиною загальної політики безпеки організації і може успадковувати, зокрема, положення державної політики у галузі захисту інформації. Для кожної АС політика безпеки інформації може бути індивідуальною і може залежати від технології обробки інформації, що реалізується, особливостей ОС, фізичного середовища і від багатьох інших чинників. Тим більше, одна й та ж сама АС може реалiзовувати декілька різноманітних технологій обробки інформації. Тоді і політика безпеки інформації в такій АС буде складеною і її частини, що відповідають різним технологіям, можуть істотно відрізнятись.

Політика безпеки повинна визначати ресурси АС, що потребують захисту, зокрема установлювати категорії інформації, оброблюваної в АС. Мають бути сформульовані основні загрози для ОС, персоналу, інформації різних категорій і вимоги до захисту від цих загроз. Як складові частини загальної політики безпеки інформації в АС мають існувати політики забезпечення конфіденційності, цілісності і доступності оброблюваної інформації. Відповідальність персоналу за виконання положень політики безпеки має бути персонiфікована.

Політика безпеки інформації, що реалізуються різними КС будуть відрізнятися не тільки тим, що реалізовані в них функції захисту можуть забезпечувати захист від різних типів загроз, але і в зв’язку з тим, що ресурси КС можуть істотно відрізнятись. Так, якщо операційна система оперує файлами, то СУБД має справу із аписами, розподіленими в різних файлах.

Частина політики безпеки, яка регламентує правила доступу користувачів і процесів до ресурсів КС, складає правила розмежування доступу.

Комп’ютерна система, як правило, складається з безлічі компонентів. Деякі з компонентів можуть бути спеціально призначені для реалізації політики безпеки (наприклад, засоби ізоляції процесів або керування потоками інформації). Інші можуть впливати на безпеку опосередковано, наприклад, забезпечувати функціонування компонентів першого типу. І, нарешті, треті можуть взагалі не бути задіяні під час вирішення завдань забезпечення безпеки. Множина всіх компонентів перших двох типів називається комплексом засобів захисту.

Іншими словами, КЗЗ -- це сукупність всіх програмно-апаратних засобів, в тому числі програм ПЗП, задіяних під час реалізації політики безпеки. Частина К С, що складає КЗЗ, визначається розробником. Будь-який компонент КС, який внаслідок якого-небудь впливу здатний спричинити порушення політики безпеки, повинен розглядатись як частина КЗЗ.

Комплекс засобів захисту розглядає ресурси КС як об'єкти і керує взаємодією цих об'єктів відповідно до політики безпеки інформації, що реалізується. Як об'єкти ресурси характеризуються двома аспектами: логічне подання (зміст, семантика, значення) і фізичне (форма, синтаксис). Об'єкт характеризується своїм станом, що в свою чергу характеризується атрибутами і поводженням, яке визначає способи зміни стану. Для різних КС об'єкти можуть бути різні. Наприклад, для СУБД в якості об'єктів можна розглядати записи БД, а для операційної системи -- процеси, файли, кластери, сектори дисків, сегменти пам’яті і т. ін. Все, що підлягає захисту відповідно до політики безпеки, має бути визначено як об'єкт.

При розгляді взаємодії двох об'єктів КС, що виступають як приймальники або джерела інформації, слід виділити пасивний об'єкт, над яким виконується операція, і активний об'єкт, який виконує або ініціює цю операцію. Далі розглядаються такі типи об'єктів КС: об'єкти-користувачі, об'єкти-процеси і пасивні об'єкти. Прийнятий у деяких зарубіжних документах термін «суб'єкт» є суперпозицією об'єкта-користувача і об'єкта-процеса.

Об'єкти-користувачі і об'єкти-процеси є такими тільки всередині конкретного домену -- ізольованої логічної області, всередині якої об'єкти володіють певними властивостями, повноваженнями і зберігають певні відносини. В інших доменах об'єкти залишаються в пасивному стані. Це дозволяє одному об'єкту-процесу керувати іншим об'єктом-процесом або навіть об'єктом-користувачем, оскільки останній залишається «пасивним» з точки зору керуючого об'єкта. Іншими словами, об'єкти можуть знаходитись в одному з трьох різних станів: об'єкт-користувач, об'єкт-процес і пасивний об'єкт. Перехід між станами означає, що об'єкт просто розглядається в іншому контексті.

Пасивний об'єкт переходить в стан об'єкта-користувача, коли iндивiд (фізична особа-користувач) «входить» в систему. Цей об'єкт-користувач виступає для КЗЗ як образ фізичного користувача. Звичайно, за цим процесом іде активізація об'єкта-процесу за ініціативою користувача. Цей об'єкт-процес є керуючим для пасивних об'єктів всередині домену користувача. Об'єкти-користувачі, об'єкти-процеси і пасивні об'єкти далі позначаються просто як користувачі, процеси і об'єкти, відповідно.

Взаємодія двох об'єктів КС (звернення активного об'єкта до пасивного з метою одержання певного виду доступу) приводить до появи потоку інформації між об'єктами і/або зміни стану системи. Як потік інформації розглядається будь-яка порція інформації, що передається між об'єктами КС.

Під несанкціонованим доступом (НСД) слід розуміти доступ до інформації з використанням засобів, включених до складу КС, що порушує встановлені ПРД. Несанкціонований доступ може здійснюватись як з використанням штатних засобів, тобто сукупності програмно-апаратного забезпечення, включеного до складу КС розробником під час розробки або системним адміністратором в процесі експлуатації, що входять у затверджену конфiгурацію КС, так і з використанням програмно-апаратних засобів, включених до складу КС зловмисником.

До основних способів НСД відносяться:

— безпосереднє звертання до об'єктів з метою одержання певного виду доступу;

— створення програмно-апаратних засобів, що виконують звертання до об'єктів в обхід засобів захисту;

— модифікація засобів захисту, що дозволяє здійснити НСД;

— впровадження в КС програмних або апаратних механізмів, що порушують структуру і функції КС і дозволяють здійснити НСД.

Під захистом від НСД, звичайно, слід розуміти діяльність, спрямовану на забезпечення додержання ПРД шляхом створення і підтримки в дієздатному станi системи заходів із ахисту інформації. Поняття (термін) захист від НСД є сталим і тому використовується в цьому НД і документах, що на ньому базуються. Проте зміст даного поняття дещо вужчий, ніж коло питань, що розглядаються. Так, політика безпеки КС може містити вимоги щодо забезпечення доступності інформації, які, наприклад, регламентують, що КС має бути стійка до відмов окремих компонентів. Цю вимогу не можна віднести до ПРД, проте її реалізація здійснюється засобами, що входять до складу КЗЗ. Тому система НД щодо захисту інформації в КС від НСД охоплює коло питань, пов’язаних з створенням і підтримкою в дієздатному станi системи заходів, що спрямовані на забезпечення додержання вимог політики безпеки інформації під час її обробки в КС.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой