Модернізація процесу навчання за допомогою комп’ютерних технологій

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Педагогика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти і науки України

Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов

Кафедра педагогіки

КУРСОВА РОБОТА

МОДЕРНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ

ЗА ДОПОМОГОЮ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Виконавець:

студентка 310 — б групи

ФСГМ

Осадча Марина Юріївна

Науковий керівник:

доц., канд. пед. наук

Бочарова Олена Анатоліївна

2010

ЗМІСТ

комп’ютерний навчання модернізація

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 РОЛЬ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ

1.1 Зміст навчального процесу в системі надання cередньої освіти

1.2 Роль комп’ютерних технологій в процесі навчання учнів загальноосвітньої школи

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ

РОЗДІЛ 2 ЗАСОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЗА ДОПОМОГОЮ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОГОГІЙ

2.1 Практика використання комп’ютерних технологій в процесі навчання в школі

2.2 Сучасний стан проблеми модернізації навчального процесу

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

У сучасному суспільстві практично не залишилось такої сфери життєдіяльності людини, в яку б не проникли інформаційні та комп’ютерні технології. Суттєвих змін зазнала й освіта, насамперед навчальний процес. Корінь багатьох змін криється у нових засобах створення, збереження, передачі та використання інформації. У зв’язку з цим, більша частина населення все частіше стикається з необхідністю обробки постійно наростаючого об'єма інформації.

Комп’ютерні технології являють собою очевидні прояви інформаційної революції. Більша частина батьків, вчителів та учнів переконані, що в результаті отриманих знань про комп’ютери та здобутих навичок роботи на них діти будуть краще підготовлені до життя та матеріального благополуччя у світі, який постійно змінюється. Переконаність в тому, що комп’ютер надає нові можливості для творчого розвитку дітей та їх вчителів, дозволяє звільнитися від традиційного курсу навчання та розробити нові ідеї, дає можливість вирішувати більш цікаві та складні проблеми, зумовила актуальність даного дослідження.

Біля витокiв теорiї i практики комп’ютеризацiї навчання стояли такi вченi, як Б. Гершунський, А. Єршов, Ю. Машбиць, В. Монахов, Н. Тализiна та iн.

Зв`язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дослідження виконано згідно з темою науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов «Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном» та в межах проекту «Педагогічна освіта: європейський вимір».

Мета роботи: визначити вплив комп’ютерних технологій на модернізацію навчального процесу.

Об'єктом дослідження: є процес навчання за допомогою комп’ютерних технологій.

Предметом дослідження: є модернізація процесу навчання за допомогою комп`ютерних технологій.

Завдання дослідження:

Визначити зміст навчального процесу в системі надання освіти.

З’ясувати роль комп’ютерних технологій в процесі навчання.

Проаналізувати практику використання комп’ютерних технологій в процесі навчання в школі.

Дослідити сучасний стан проблеми модернізації навчального процесу.

Методи дослідження: педагогічна література з теми дослідження і метод узагальнення та класифікації, емпіричний метод — метод спостереження, метод опитування (усне: бесіда, інтерв'ю; письмове: анкетування), метод узагальнення незалежних характеристик, вивчення шкільної документації та продуктів творчої діяльності школярів.

Практична цінність роботи полягає у можливості її використання для педагогічної практики, у роботі класних керівників, а також у створенні бази для подальшого дослідження з цього питання в курсових та дипломних роботах.

РОЗДІЛ 1 РОЛЬ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ

1.1 Зміст навчального процесу в системі надання середньої освіти

Процес навчання — специфічна форма пізнання об'єктивної дійсності, оволодіння суспільно-історичним досвідом людства; двосторонній процес взаємопов'язаних діяльностей учителя (діяльності викладання і діяльності з організації й управління навчальною діяльністю учня) і діяльності учня, спрямований на оволодіння учнями системою знань з основ наук, вмінь і навичок їх практичного застосування, розвиток творчих здібностей учнів. В процесі навчання беруть участь у взаємопов'язаній діяльності його суб'єкти — вчитель та учень.

Останнім часом інформаційні технології навчання набувають глобального поширення в усі сфери суспільства, визначаючи розвиток особистості як основного критерію його прогресу. У процесі становлення освіти пріоритетним напрямком стає впровадження сучасних інформаційних технологій у навчально-виховний процес, які істотно впливають на зміст та спрямованість навчання, на методики викладання, зумовлюють необхідність урахування психологічних чинників та підготовки вчителів до врахування індивідуальних особливостей учнів у процесі навчання. Використання інформаційних технологій у навчальному процесі істотно підвищує ефективність навчально-виховного процесу, забезпечуючи можливість індивідуальної роботи вчителя з кожним учнем; надає принципово нові можливості в розвитку мислення й розробці нових методів та алгоритмів керування навчально-виховним процесом, з урахуванням індивідуальних особливостей учня, з метою досягнення якісно нового засобу керування їхньою навчальною діяльністю.

Найважливішою умовою результативності педагогічної праці вчителя є його вміння організовувати взаємодію з учнями, але для успішної педагогічної взаємодії недостатньо знань навчального предмета та методик навчально-виховної роботи. Важливим елементом педагогічної діяльності є поступове встановлення та налагодження взаєморозуміння з учнями.

Таким чином, одним з основних напрямків інформатизації освіти є використання сучасних методів викладання, що враховують індивідуальні психолого-педагогічні параметри учня, які визначають його здібності до навчання. Процес навчання є спільною діяльністю вчителя з учнями, який можна уявити як педагогічну взаємодію між учителем та учнями.

Вивчаючи особливості навчальної діяльності в комп’ютерному середовищі,

І. Зязюн визначає три основних напрямки: гностична діяльність (при взаємодії з навчальними предметами), саморозвивальна (при взаємодії з комп’ютерним середовищем), комунікативна діяльність (при взаємодії особистостей через комп’ютерні канали). Особливістю опосередкованого спілкування, на думку дослідника, є його емоційна бідність, якщо порівнювати з безпосереднім спілкуванням, де не тільки передається інформація, а ще й почуття та очікується відповідна реакція учня, в опосередкованому спілкуванні відповідна реакція передбачається не завжди [8, с. 8].

Медiаосвiту в сучасному свiтi розглядають як процес розвитку особистостi за допомогою й на матерiалi засобiв масової комунiкацiї (медiа) з метою формування культури спiлкування з медiа, творчих, комунікативних здатностей, критичного мислення, вмiнь повноцiнно сприймати, iнтерпретувати, аналiзувати i оцiнювати медiатексти, навчатися рiзних способiв самовираження за допомогою медiатехнiки.

Таким чином медiаосвiта постає невiд'ємною складовою iнформацiйної освiти й дає змогу людинi активно використовувати можливостi iнформацiйного поля — телебачення, радiо, вiдео, кiнематографа, преси, iнтернету.

Отже, поняття «iнформацiйна освiта» можна визначити так: інформаційна освiта є суттєвою органiчною частиною та неодмiнним виміром неперервної освiтi, грунтуєтъся на iнформацiйно-комунiкацiйних, соцiальних, гуманiтарних науках i вiдповiдних навчальних дисциплiнах, дає постiйно поновлюванi знания, потрiбнi для життя й дiяльностi у високотехнологiчному інформаційно насиченому суспільствi.

Мета iнформацiйної освiти -- пiдготувати особистiсть до повноцiнної та ефективної участi в громадськiй, професiйнiй та повсякденній життєдіяльності в умовах iнформацiйного суспільства [12, с. 94].

Науково — теоретичні уявлення про процес педагогічної взаємодії складалися протягом століть. При розв’язанні проблеми організації навчального діалогу в системi «учитель — комп’ютер — учень» можна ґрунтуватися на принципово важливих педагогiчних iдеях Я. Коломінського, В. Кан-Калика, О. Леонтьєва, А. Мудрика, Л. Кондрашової, М. Рибакової, Т. Яценко, І. Зимньої, Н. Волкової, Н. Тарасович та ін.; на визначених закономірностях, сутності функцій та структури спілкування (О. Бодальов, Л. Буева, Л. Виготський, О. Добрович, В. Кан-Калик, М. Каган, Б. Ломов, Б. Паригiн та iн.). Дидактичнi можливостi дiалогу, питання взаємодiї вчителя та учня, розвитку особистостi школяра в навчальному дiалозi досліджувалися в працях С. Курганова, Г. Кучинського, О. Бодальова, В. Давидова, О. Добровича, А. Мудрика, Т. Мухiної, Г. Батищева, С. Батракової, С. Шеїна та iн.; дiалогiчнiсть як характеристика особистостi розглядається в роботах М. Бахтiна, В. Бiблера, Ю. Лотмана та iн.; питання взаємодiї, стосункiв суб'єктів, психологiчну специфiку спiлкування та дiалогу розглянуто в дослiдженнях Л. Виготського, О. Леонтьєва, Б. Ломова, С. Рубінштейна та ін.

Побудова теорiї комп’ютерного навчання на початковому етапі свого розвитку спиралася на принципи програмованого навчання, i на той час обчислювальна техніка розглядалася як бiльш ефективний, порiвняно з iншими, технiчний засiб реалiзацiї навчальних програм програмованого навчання. Численнi дослiдження в галузi комп’ютерної освiти показали, що комп’ютернi навчальнi системи дозволяють iндивiдуалiзувати навчання, адаптувати його до особливостей дiяльностi кожного учня, будувати навчання в режимi дiалогу. У наш час проведено алалiз структури, функцiональних можливостей та напрямкiв розвитку освiти в комп’ютерному середовищi, визначено загальнi приципи керування, розглянуто механiзми взаємодiї дидактичних i методичних систем з комп’ютерним середовищем, шляхи формування рiзноманiтних якостей особистостi в комп’ютерному середовищi та професiйної пiдготовки вчителя до використання інформаційних техноголій у навчальному процесі.

Однак, аналiз праць учених свiдчить, що проблему управлiнвн процесом навчання за допомогою iнформацiйних навчаючих систем сьогоднi досліджують здебiльшого фахiвцi технiчних спецiальностей, якi зосереджують свою увагу на суто технiчному забезпеченні процесу навчання. Проведенi дослiдження не розкривають особливостей органiзацiї навчального дiалогу засобами iнформацiйних технологiй навчання в системi «учитель -- комп’ютер -- учень» з урахуванням iндивiдуальних особливостей учнiв. Таким чином, протирiччя мiж вимогами iндивiдуалiзацiї процесу навчання в сучаснiй педагогiцi, з одного боку, та iснуючими методами побудови й органiзацiї педагогiчних умов навчального дiалогу засобами iнформацiйних технологiй, недостатнiм рiвнем науково-теоретичної й методичної дослiдженостi цих питань -- з iншого, дозволяє констатувати наявнiсть проблеми.

Дослiдження стратегiй навчання показали, що бiльшiсть учителiв здiйснюють педагогiчнi впливи за допомогою елементiв навчального дiалогу поряд з традиційними функцiями навчання, проте єдиного пiдходу до організації та керування навчальним діалогом «учитель — учень» на практиці не існує.

Навчальний дiалог у системi «учитель -- комп’ютер -- учень» реалiзується безпосередньо й опосередковано засобами iнформацiйних технологiй. Застосування сучасних iнформацiйних технологiй у процесi навчання, поєднання їхнiх дидактичних можливостей з традицiйними формами дозволить реалiзувати частину функцiй учителя, а саме формалiзувати навчальний дiалог засобами iнформацiйних технологiй навчання, що знiмає нерiвнiсть у стосунках i сприяє створенню умов для розвитку особистостi, розкриттю її творчого потенцiалу:

-- в автоматизованих навчальних системах (електронний підручник, навчально-контролюючi програми та iн.). Органiзацiя навчального дiалогу як одного з компонентів педагогічного впливу на ефективність засвоєння знань учнем з урахуванням його iндивiдуальних особливостей;

-- при дистанцiйнiй системi навчання. Методологiчно важливою проблемою для розвитку теорії i практики дистанцiйної освiти є те, що в дистанцiйному навчаннi вiдносини «людина --комп'ютер» набувають змiсту в котекстi кiлькох конкретних вiдносин: «учитель — комп’ютер», «комп'ютер — учень», «учитель — учень», тобто «учитель — комп’ютер — учень». Вiдповiдно до цього вивчаються закономiрностi й принципи органiзацiї рiзних видів педагогiчної дiяльностi. Однiєю з основних функцiй учителя в цiй системi є органiзацiя навчального дiалогу на мотивацiйному етапi, при поданнi навчального матерiалу) контролi за знаннями й уміннями учнiв, при забезпеченнi пізнавальної дiяльностi учнiв iз засвоєння навчального матеріалу, що також передбачає використання сучасних телекомунiкацiй як поєднання поштового, радiо-, телевiзiйного, електронного зв’язків [9, с. 8−10].

Розвиток форм iнновацiйної освiти -- це лише частина загального процесу набуття практикою людської дiяльности iнновацiйного характеру. Будь-який iнновацiйний процес вимагає володіння iнформацiйними ресурсами i комунiкацiйними технологiями. Проблема полягає не в тому, щоб оволодіти сумарним набором таких технологiй, проблема в тому, щоб побудувати правильну систему їх використання вiдповiдно до стратегiї того чи того розвитку. Інновацiйна освiта, як відомо, -- модель освiти, що орiєнтована переважно на максимальний розвиток творчих здiбностей i створення сильноiї мотивації до саморозвитку iндивiда на основi добровiльно вибраноiї «освiтньої траєкторiї» (сфери, напряму, рiвня, послiдовностi освiти, типу i виду навчального закладу i т.д.) та областi професiйно діяльностi [1, с. 6].

Iнформацiйнi технології дозволяють реалізовувати принципи диференційованого та iндивiдуального пiдходу до нанчання. На заняттi викладач дає можливість кожному самостiйно працювати з навчальною iнформацiєю, що дає можливiсть йому детально розiбрати новий матерiал по своїй схемi. Iнформаційнi технологiї можна використовувати як для очного, так i для дистанцiйного навчання. Вони дають можливiсть реалiзовувати свiтовi тенденцiї в освiтi, можливостi виходу в єдиний свiтовий iнформацiйний простiр.

Мультимедiйнi технології відкривають можливостi викладачам відмовитися від властивих традицiйному навчанню рутинних видів викладацької дiяльності, надавши їм можливість використовувати інтелектуальні форми праці, звiльняють від викладу значної частини навчального матеріалу і рутинних операцій, пов’язаних з вiдробiтком умiнь i навичок [1, с. 5,6,7].

Згiдно з дослiдженням Д. Ш. Матрос, Д. М. Полева, Н. І. Мельнiкової, новими iнформацiйними технологiями навчання можна вважати тiльки тi, якi вiдповiдають трьом основним вимогам: задовольняють основні принципи педагогiчної технології (попереднє проектування, цiлiснiсть); дають можливiсть розв’язання задач, якi ранiше в дидактицi не пропрацювали теоретично i практично; припускають використання комп’ютера як важливого засобу пiдготовки i передачi інформації тому, хто навчається.

Iнформатизацiя освiти припускає: запровадження засобiв iнформацiйних технологiй в освiтнiй процес; пiдвищення рiвня комп’ютерної (iнформацiйної) грамотностi учасникiв освiтнього процесу; системну iнтеграцiю iнформацiйних технологiй, що пiдтримують науковi дослiдження, процеси навчання i органiзацiйного управлiння; побудову i розвиток єдиного освiтнього iнформацiйного простору [1, с. 10].

1.2 Роль комп’ютерних технологій в процесі навчання учнів загальноосвітньої школи

В умовах бурхливого росту й удосконалення ЕОМ логічним продовженням програмованого навчання стало комп’ютеризоване навчання. Виявилося, що комп’ютери забезпечені спеціальними навчальними програмами, можна пристосовувати для вирішення майже всіх дидактичних задач. Ними можна користуватися при засвоєнні нової інформації при виконанні тренувальних вправ, з метою контролю та корекції результатів навчання, для керування умовами його протікання, для збору та опрацювання даних про навчальний процес та його учасників тощо.

Найбільш ефективно комп’ютеризоване навчання використовується в трьох напрямках:

для підвищення якості навчання з окремих предметів, зорієнтоване на кінцевий результат процесу;

для розвитку когнітивних здібностей шляхом формування умінь вирішувати поставлені задачі, самостійно мислити, володіти навичками роботи з інформацією;

для автоматизованого тестового контролю якості засвоєння.

Якість комп’ютеризованого навчання визначається показниками обчислювальної техніки, що використовується, та якістю комп’ютерних навчальних програм. Галузі, що їх забезпечують, є досить молодими, тому мають перспективу подальшого розвитку та вдосконалення [7, c. 80].

Масове використання iнформацiйних технологiй у навчальних закладах не зробило iстотного впливу на пiдвищення рiвня пiдготовки учнiв. Основними причинами такого стану є вiдсутнiсть чiткої теорiї комп’ютерного навчання; дослiджень процесу навчання як об'єкта управлiння; відсутнiсть загальних якiсних i кiлькiсних оцiнок психолого-педагогiчних параметрiв учнiв, иауково обгрунтованих алгоритмiв керування навчальним процесом з урахуванням iндивiдуальних особливостей учнiв та iх змiн протягом навчання; характеристик основних стратегiй навчання, педагогiчних впливiв, якi використовує вчитель у навчальному процесi. [4, с. 16]

Використовуючи сучасні навчальні засоби та iнструментальнi середовища, можна створювати чудово оформленi програмнi продукти, що в той самий час не вносять нічого нового в розвиток теорії навчання. Тому розв’язання останньої задачi в Українi є актуальним i передбачене Національною доктриною розвитку освiти.

Згiдно з проведеними розрахунками, суспiльний освiтнiй потенцiал, що збiльшується, забезпечить впровадження в Українi новiтнiх виробничих iнформацiйних технологiй, що дозволить протягом майбутнiх 10--15 рокiв скоротити вiдставання в темпах розвитку i надалi iстотно наблизитися до рiвня i способу органiзацiї життєдiяльностi розвинутих країн світу [5, с. 35].

У середовищі вчитель і школярi використовують комп’ютери й програмне забезпечення для індивідуального й колективного навчання, а вчитель спрямовує навчальний процес, як у школi, так і вдома. Водночас учитель вiд традицiйних лекцiйних методiв передавання знань переходить до динамiчної, орієнтованої на співробітництво технологiї навчання, а виникнення відносин співробiтництва мiж учителем і учнем вивiльняє час на уроцi для їх персонального спiлкування, створює новi можливостi співробітництва з батьками, залучаючи їх до активної участi в навчальному процесi.

Застосовуючи модель навчання «1 учень — 1 комп’ютер», учитель може використовувати не тiльки освiтнiй контент, а й програми для управлiння класом, якi дають змогу надсилати файли на комп’ютери учнів, дистанцiйно відключати їхнi браузери, одержувати поточну інформацію про успіхи школяра і багато чого iншого.

За допомогою Інтернету, браузера й стандартних додаткiв школярi можуть:

* працювати на уроцi пiд управлінням вчителя;

* виконувати домашні завдання;

* переглядати й завантажувати інформацiю для своєї дослiдницької дiяльностi;

* взаємодіяти з iншими людьми за допомогою е-mail та iнших технологiй;

* працювати над спільними проектами з однокласниками, вчителями й iншими людьми;

* вчитися самостiйно.

Застосування моделi «1 учень — 1 комп’ютер» у процесі навчання робить його бiльш динамичним, яскравим, а наочнi iнтерактивнi завдання спрощують розумiння. Пiд час уроку учнi одержують знання через iнтерактивнi моделi, що дає змогу не тiльки отримати початкові уявлення про основні поняття, а й працювати з динамічними моделями систем з можливстю їх глибокого вивчення.

Пiд час навчання рідної та iноземної мов використання мультимедiйних анімацiйних об'єктiв допомагає організувати роботу над текстом, вiдпрацювати орфографічнi навички, розвивати мовлення, а використання в ході уроку текстових редакторiв, електронної енциклопедiї, фрагментів фiльмів i спектаклів, аудiозаписiв, пiдготовка презентацій i виступів, створення відеороликів роблять навчання максимально ефективним. На уроках природничого блоку використовуються інтерактивні тренажери, фотографії й вiдеофрагменти, зроблені учнями.

Систематичне, об'єктивне, автоматичне тестування пiд час уроку стимулює учнів до стабільної підготовки домашніх завдань регулярного повторення пройденого матерiалу перед уроком. Пiсля завершения тестування його результати обговорюються, як індивідуально, так i колективно в класі або Дистанційно за допомогою телемостiв, телевiдеоконференцій, які також можуть бути самостiйною формою організації навчального процесу й позакласної роботи.

Важливо врахувати, що Інтернет надає доступ до величезної кількостi інформації зокрема й шкідливої, для дiтей.

Справжнє володiння комп’ютером припускає цiлеспрямоване, творче i гнучке використання цього могутнього інструмента. Учень повинен добре уявляти собі мету, розуміти, як за допомогою комп’ютера можна вирiшити рiзні завдання, i вміти реально використовувати різнi технічні пристосування та можливості. Кожне окреме вмiння роботи на компютері, інтегроване у процесі розв’язання практичних завдань, набуває для людини зовсім іншого особистісного змісту. Тільки в цьому разі правомiрно говорити про справжню компютерну грамотність, оскiльки лише тоді виникає розумiння того, як сучаснi технiчні засоби можуть перетворитися на iнструмент одержання нових знань. Формування iнформацiйноiї компетентностi є процесом переходу до такого стану, коли учень стає здатним знаходити, розумiти, оцiнювати та застосовувати iнформацію в рiзних формах для роз’язання особистих, соціальних або глобальних проблем. Сформованість iнформацiйно-комунiкацiйних компетентностей у випускника школи — найважливiша умова сучасної ефективної високотехнологiчної економiки. Інформацiйно-комунiкацiйна компетентнiсть (і її база — інформацiйна грамотність) у найбільш прогресивних моделях сучасної школи, таких як модель навчання «1 учень — 1 комп’ютер», застосовується в усьому освітньому процесі, у рiзних предметах і формах навчальної та виховної діяльностi.

Отже, впровадження моделі навчання у середовищі «1 учень — 1 комп’ютер» з використанням шкільних нетбукiв є одним з найперспективнiших напрямів розвитку освiти у процес її інформатизації вiдповідно до сучасних світових критерiїв і стандартів її якості [17, с. 37].

Комп’ютеризацiя, як одна з важливих складових iнтенсифiкацiї навчання, переважно має зводитися до ефекту «iнформацiйного стиснення». На даний час комп’ютернi технології викликають живий iнтерес у молодi, стимулюють їх пiзнавально-творчу активнiсть, дають можливість iндивiдуалiзувати процес пізнання и навчання. Дiалог з комп’ютером встановлює вiдповiдний ступінь розвитку внутрiшньої мови i думки студента, його здатнiсть до створення i осмислення зв’язкiв на основi запропонованої програми роботи. Крiм того, за допомогою комп’ютера активiзується логічна пам’ять, швидше здiйснюється iнтелектуалiзацiя процесу запам’ятовування iнформацiї. В рамках автоматизованого дiалогу i комп’ютерної дiлової гри можна моделювати рiзнi форми взаємодiї студента з викладачем, процес дослiдження, наукового пошуку або публiцистичної полемiки, реальні життєвi ситуацiї, пов’язанi з необхiднiстю ухвалення студентом вiдповiдних адекватних рiшень.

Застосування комп’ютерних технологiй дає можливiсть пiдвищити рiвень самоосвiти, мотивацiї навчальної дiяльностi; дає абсолютно новi можливостi для творчостi, отримання i закрiплення рiзних професiйних навикiв, i, звичайно, вiдповiдає соцiальному замовленню, яке держава пред’являє до вищих навчальних закладів. Використовуючи системи мультимедiа, що дозволяють об'єднати можливостi комп’ютера i знання викладача, стало можливим створення електронних пiдручників, які з’являться перед учнями (студентами) бiльш наочними, барвистими i з мобiльним доступом до iнформацiї [1, с. 6].

Висновки

Розмаїття феноменiв iнформацiйної природи, тiсний зв’язок сфери iнформацiйної дiяльностi з якiсним перетворенням iнформацiйного простору й усього суспiльного жяття вимагає розглядати iнформатизацiю освiти в широкому контекстi й розширеному трактуваннi — в межах копцепції i iформацiйної освiти. Такий пiдхiд дає змогу методологiчного, цiлiсного й системного осмислення но- вих функцiй iнформацiйної освiти в сучасному вимiрi, узагальнює основнi цiннiснi принципи підготовки фахiвцiв для сфери iнформацiйної дiяльностi, окреслює завдання iнформацiйної освiти, є вихiдною метою навчання й виховання.

Можливість користуватися новими комп’ютерними технологіями і програмами, теле — та відеоапаратурою в навчальному процесі змінила навчання на краще.

Як показує сучасна педагогічна практика, використання комп’ютера в навчальному процесi спрямоване на розв’язання таких чотирьох типiв дидактичних завдань:

1. Комп’ютер використовуєъся як допомiжний засiб для ефективного розв’язання вже iснуючої системи дидактичних завдань (додаткова iнформацiя, iнструкцiї, обчислювальні операції, демонстрацiї тощо). Технології мультимедiа дозволяють учням не покидаючи навчального класу (дому), бути присутнiми на лекцiях видатних учених — педагогiв, стати свiдками iсторичних подiй, вiдвiдати свiтовi музеї, будь-якi куточки Землi. Системи гiпермедiа дозволяють пов’язати один з одним не тiльки фрагменти тексту, а й графiку, звукозаписи, фотографії, мультфiльми, вiдеоклiпи тощо, створювати «електроннi» книги енциклопедiї, пiдручники. Розвиток iнформацiйних телекомунiкацiйних мереж дає новий iмпульс системам дистанцiйного навчання, забезпечує доступ до гiгантських обсягiв iнформацiї, яка зберiгається в рiзних куточках планети.

2. Комп’ютер може бути засобом для вирiшення окремих практичних завдань у процесi загального безмашинного навчання (виконує функції контролера, тренажера): дiалоговi навчальнi системи, довідково — контролюючi програми, текстовий редактор, експериментнi навчальнi системи.

3. Використовуюючи комп’ютер, можна ставити i впроваджувати новi дидактичні завдання, якi не розв’язуються традицiйним шляхом, наприклад, iмiтувати експеримент. У процесi викладання математики за допомогою комп’ютера можна створювати рiзнi математичні моделi, керувати ними i дослiджувати їх «поведінку». У вивченнi фiзики комп’ютер допомагає демонструвати фiзичнi закономiрностi, експерименти.

4. За допомогою комп’ютера можна реалiзувати прнципово новi стратегiї навчання (дистанцiйне навчання).

Крiм цього, інформаційні технології у навчальному процесі надають новi можливостi для управлiнської дiяльності як в окремiй школi, так i в усiй системi освiти в цiлому. Можна створювати бази даних учнiв, анкетних даних учителiв, реєструвати документи, складати розклади занять, готувати рiзнi статистичнi зведення, вести електроннi журнали учнiвської успiшностi, створити локальну шкiльну iнформацiйну мережу тощо. Об'єднання шкiл i уставов освiти в єдину iнформацiйну мережу дає змогу розв’язати проблему обмiну оперативною iнформацiею мiж органами керування освiтою й освітнiми уставовами (накази, довiдки, статистичнi данi).

РОЗДІЛ 2 ЗАСОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЗА ДОПОМОГОЮ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОГОГІЙ

2.1 Практика використання комп’ютерних технологій в процесі навчання в школі

Важливим фактором для запровадження комп’ютерних технологiй у навчальний процес є досягнення учнями певного рiвня iнформацiйної грамотностi. Це поняття пов’язане з тим, що бiльшiсть закладiв, якi впроваджують дистанцiйне навчання в системi освiти, вимагають вiд учнiв вiдповiдного рiвня квалiфiкацii та вводять вiдповiднi стандарти. Так, американськi педагоги розробили серiю стандартiв для доколежного навчання з питань iнформацiйної та технiчної грамотностi старших школярiв -- Нацiональнi стандарти технiчної пiдготовки. Водночас крани ЄС уже на початку 2000 р. ввели обов’язковий сертифiкат з комп’ютерної грамотностi для випускникiв загальноосвiтнiх навчальних закладiв.

Аналiзуючи основнi тенденції та пiдходи до запровадження комп’ютерних технологiй у системi шкiльної освiти, слiд зазначити, що останнiм часом шкiльна освiта значно розширює спектр технологiй, пов’язаних з комп’ютером та всесвiтнiми iнформацiйними мережами. Важливою є дiяльнiсть мiжнародних органiзацiй, якi фахово опiкуються навчальними програмами для вчитєлiв, та великих промислових корпорацiй, зокрема INТЕL, що спрямовують зусилля не тiльки на роботу з учнями, а й на пiдготовку вчителiв, створення можливостей набувати необхiдних навичок та компетентностей [3, с. 23].

Вивчаючи це питання вважаємо за доцільне дослідити зарубіжний досвід. Отже, в США комп’ютерна грамотність визначається перш за все як фактор підготовки до трудової діяльності: на початковому етапі навчання учні знайомляться з практичним використанням комп’ютера, на старших ступенях увага приділяється формуванню навиків програмування. Широко розповсюдженні домашні комп’ютери. Багато навчаючих програм носять ігровий характер, якому віддається перевага завдяки його мотиваційній цінності. Розроблені також моделюючі програми, дозволяючи учням набути більш глибокі знання та навички, ніж при роботі з кабінетним обладнанням. У 1981 при Нью — Йоркському педагогічному коледжі створено центр «Діти та комп’ютер» з ціллю вивчення можливостей введення в шкільну практику комп’ютерів та їх впливу на життя дітей. Дослідження, проведені американським вченим на кінці 80 — х рр., паралельно з позитивними результатами використання комп’ютера в навчанні, виявили, що перебування в області впливу низькоінтенсивних магнітних полей шкідливо для здоров’я дітей.

У Франції в 1970 — 76 був розгорнутий «Експеримент 58 ліцеїв», пов’язаний з введенням комп’ютера в учбовий процес. У ході цього експерименту французькі дослідники, не вводячи інформатику у якості нової дисципліни, розглядали міні - комп’ютер, з однієї сторони, як об'єкт вивчення, з другої - як дидактичний засіб, націлений на підвищення рівня викладання шкільних предметів. ВУ 1972 — 79 підготовлено 400 навчаючих програм з історії, географії, іноземній і рідній мові, математики, фізики, економіки. У 1983 прийнят проект «100 000 компютерів». З 1985 процес комп’ютерізації прискорився завдяки програмі «Інформатика для всіх», ціль якої дати усім громадянинам незалежно від віку, професії та ін. можливість познайомитися з новими технологіями. У 1985 — 86 встановлено 120 тисяч комп’ютерів, підготовлено 150 тисяч вчителів. Зараз поставлено завдання розробити учбову програму, орієнтовану не стільки на перевірку знань та застосування комп’ютера у якості допоміжного засобу, скільки на навчання імітаційному моделюванню, навичкам роботи з машиною, користуванням банком даних та пошуку необхідної інформації.

У Японії у 1983 комп’ютерним навчанням були охвачені лише 0,19% початкових, 1,8% молодших, 45,6% середніх шкіл, разом з професійними учбовими закладами. У 1985 ці показники досягли: 2,1; 13,8 та 80,6. Вирішена проблема переводу ієрогліфів на мову комп’ютера.

У Великобританії мікрокомп'ютером забезпечені усі школярі другої ступені середньої школи. Взагалі здійснюється комп’ютерізація математики та істотних наук. Програми орієнтовані перш за все на учнів. Інформатика включена у перелік екзаменаційних предметів. Комп’ютери також використовуються при навчанні рідній мові та перш за все при виробці в учнів елементарної грамотності (навички письма, почерк та ін.). У поміч школам організуються «передвижці класи», де маються чотири комплекти обладнання, необхідного для викладання учбових предметів на основі комп’ютера. Широке розповсюдження отримали ігрові навчаючі програми для дітей, починаючи з 5 років.

В Угорщині поряд з традиційним використанням комп’ютера при навчанні математиці, фізиці комп’ютери широко використовуються у викладанні іноземної мови, з їх допомогою створюються частотні словники для шкільних підручників, необхідні для різних ступенів навчання. Комп’ютер допомагає впорядкувати складну систему у розпізнанні дієслів різних класів, відмінюванні і т.д.

У Болгарії навчання на основі комп’ютера здійснюється на курсах «Автоматизація виробництва та ЕВТ», «Введення в кібернетику», а також при вивченні допоміжних програм «Основи інформатики» та «Програмування». Здійснені практичні міри по масовому навчанню молоді користуванню комп’ютером, пробудженню інтересу до неї.

Слiд вiдзначити, що сучасний ринок комп’ютерних засобiв в Україні вiдрiзняється вiд захiдного й вiдстає на 4--7 рокiв. У недалекому минулому iснувала заборона на ввiз сучасних комп’ютерних технологий з розвинутих країн. На даний час в Україні домiнують комп’ютери, якi вже взагалi зникли з ринкiв Захiдної Європи, США i Японiї. До цього слід додати, що українськi споживачi i навіть керівники окремих установ i навчальних закладiв вiддають перевагу дешевим, але застарілим моделям, вже знятим з виробництва [1, с. 9].

Проаналізувавши літературні джерела, можна сказати, що суспільний освiтній потенціал, що збiльшується, забезпечить впровадження в Українi новiтнiх виробничих iнформаційних технологiй, що дозволить протягом майбутнiх 10--15 рокiв скоротити вiдставання в темпах розвитку i надалi iстотно наблизитися до рiвня і способу органiзацiї життєдiяльностi розвинутих країн свiту [4, с. 66].

2.2 Сучасний стан проблеми модернізації навчального процесу

Роль освіти на сучасному етапі розвитку України зумовлюється необхідністю подолання загрозу відставання від світових тенденцій економічного та суспільного розвитку. В сучасному світі значення освіти як найважливішого фактора формування нової якості економіки та суспільства збільшується разом із ростом впливу людського капіталу. Українська система освіти здатна конкурувати із системами освіти передових країн. При цьому необхідну стає підтримка глибока та всебічна модернізація освіти та створення механізмів її ефективного використання. На даний момент, коли ситуація у країні втратила певну стабільність, модернізація, не тільки у питаннях освіти, стає можливою, а головне необхідною. На сьогодні модернізація української освіти має, по суті, три сенси, три виміри:

1. У історичному плані вона представляє собою логічне, закономірне завершення освітніх реформ останніх років. У силу багатьох причин не вдалося провести комплексне, усестороннє оновлення освіти. Потрібно ще створити багато нормативно-правових та організаційно-економічних механізмів, щоб у повній мірі реалізувати процес модернізації.

2. У плані реконструкції, відновлення освітянської гілки модернізації потрібно подолати наслідки загальносистемної соціально-економічної кризи, яка може поставити цю галузь на грань виживання, а педагогічний корпус — за межу бідності. Тут постають величезні завдання по оздоровленню та розвитку сфери освіти, які потребують напружених зусиль держави, суспільства та самої системи освіти, інтенсивної та динамічної мобілізації її зовнішніх та внутрішніх ресурсів.

3. Не менш складні завдання модернізації у плані власне оновлення освіти, подолання все більш зростаючого її відставання від потреб розвитку країни. У цьому плані завдання модернізації освіти набувають максимальної загальнонаціональної значущості. Тому що ми проходимо перехрестя, де визначається, чи буде освіта стимулом стагнації суспільства чи фактором його економічного зростання та благоустрою, фактором конкурентоздатності та національної безпеки країни.

Для подальшого дослідження ми обрали емпіричний метод — письмове опитування.

Нами було проведено тестування на базі ЗОШ № 55 міста Горлівка, Донецької області.

У ході дослідження було виявлено проблеми, які стримують використання інформаційно-комунікаційних технологій в школі:

* недостатня забезпеченість школи інформаційно-комунікаційними технологіями та іншим обладнанням — 44%;

* недостатній рівень кваліфікації директорів загальноосвітнього закладу для впровадження інформаційно-комунікаційних технологій — 15%;

* консерватизм у використанні інформаційно-комунікаційних технологій в навчально-виховному процесі - 12%;

* недостатня розробленість програмного забезпечення — 20%;

* запровадження інформаційно-комунікаційних технологій без попередньої апробації - 9%.

Серед причин, що стримують використання інформаційно-комунікаційних технологій в школі, в першу чергу це організаційні та технічні - відсутність вільного доступу до комп’ютерного обладнання, труднощі із своєчасним ремонтом, проблеми із поділом класу на підгрупи при проведенні занять з використанням інформаційно-комунікаційних технологій та інші. Однак, головні проблеми — це проблеми психолого-педагогічні. Вони полягають у низькому рівні готовності керівників ЗНЗ до використання ІКТ, в управлінні школою, відсутності науково обґрунтованої методики використання ІКТ при проведенні занять з конкретних навчальних дисциплін, недостатньої забезпеченості навчальних закладів як кількісно, так і якісно педагогічними програмними засобами.

Використання комп’ютерних технологій в управлінській діяльності є такою:

— ведення і оформлення внутрішкільної документації

а) отримання інформацію та зберігання нормативних документів, які надходять з МОН, головного управління, відділу освіти;

б) створення й зберігання основних нормативних документів та наказів по школі;

в) готувати звітну документацію;

г) створювати річний план роботи школи …;

— складання розкладу уроків;

— створення і використання бази даних учителів та учнів школи

а) автоматизація відомостей про якісний та кількісний склад педагогічних працівників школи (відомості про будь-якого працівника школи: його особисті дані, творчі надбання, методичні розробки, проблеми методичного росту, відомості про атестацію та курсову перепідготовку, участь у семінарах, роботі МК);

б) автоматизація відомостей про учнів (електронна алфавітна книга)

— моніторинг діяльності вчителів, учнів;

— оперативне управління навчальним закладом шляхом інтерактивних телеконференцій, віртуальних нарад, передачі термінової інформації на екрани вчительських машин;

— використання електронної пошти для зв’язку, наприклад, з органами управління освіти;

— контрольно-аналітична діяльність;

— психологічне тестування працівників школи і дітей.

Усі перераховані можливості уже сьогодні впроваджуються у роботу навчального закладу. Саме таку мету нині ставить перед собою школа.

Школа була підключена до всесвітньої мережі Internet. Вихід в Інтернет дав можливість познайомитися з новими досягненнями науки в сфері комп’ютерних технологій, з досвідом роботи інших шкіл та освітніх закладів нового типу.

(76%учнів школи мають комп’ютер, 36% вихід в Інтернет. 70% учнів використовують комп’ютер для навчання)

Висновки

На сучасному етапі поширення набула технологія комп’ютерного навчання, яка належить до нетрадиційних навчальних технологій. Стрімке залучення дітей і молоді до роботи з комп’ютером негативно впливає на стан їхнього здоров’я. Особливо це стосується дітей до дев’яти років, вважають фахівці.

На жаль, в Україні постійно зростають дитяча інвалідність і захворюваність. Сьогодні серед дітей дошкільного віку практично кожний десятий має проблеми із здоров’ям. Школа, як відомо, стану здоров’я дітей не поліпшує. Швидше, навпаки, вона його значно погіршує, бо, за свідченнями українських медиків, кожний третій школяр має проблеми із здоров’ям.

Перспектива використання дистанційної освіти в закладах освіти, у тому числі і в школах, є досить значною. З кожним роком усе більше й більше учнів мають можливість працювати вдома на своїх особистих комп’ютерах, збільшується і кількість учнів, які в домашніх умовах можуть користуватися мережею Інтернет, електронною поштою. Тому дистанційне навчання в найближчий час буде широко використовуватися в школах.

Такий підхід до навчання сприяє формуванню всебічно розвинутої особистості, підготовці майбутнього фахівця, здатного до самовдосконалення, творчого вирішення проблем і реалізації знань і здібностей.

Також важливо враховувати, що Інтернет надає доступ до величезної кількості інформації, зокрема і шкідливої для дітей. Учень повинен добре уявляти собі мету, розуміти, як за допомогою комп’ютера можна вирішити інші завдання, і вміти реально використовувати різні технічні можливості.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

На данний час проблематика інновацій вийшла за рамки власне економічних концепцій і підходів і все більш активно включає пов`язані з ним проблеми педагогіки, психології, соціології, загальної теорії управління і інших дисциплін. При цьому характерним є синтез інновацій з технологіями у вигляді інноваційних технологій. В умовах сучасного динамічного розвитку суспільства найважливішим стратегічним ресурсом є інформація.

XXI століття є століттям освіти. У зв`язку з цим виникає об`єктивна необхідність створення системи інноваційної освіти, початковим пріоритетом якої мусить стати формування вільної і відповідальної особи, що здатна конструктивно працювати в проблемних ситуаціях, поєднувати професійну компетентність з цивільною відповідальністю, що володіє належним світоглядним кругозором і естетичною свідомістю, формування її перетворюючого інтелекту інноваційних здібностей і творчої інноваційної діяльності на основі гуманізації навчально-виховного процесу.

Темою нашого дослідження було «Модернізація процесу навчання за допомогою комп`ютерних технологій». Мета нашого дослідження полягала у визначенні впливу комп’ютерних технологій на модернізацію навчального процесу.

В ході дослідження нами було визначено зміст навчального процесу в системі надання освіти, з’ясована роль комп’ютерних технологій в процесі навчання, проаналізовано практику використання комп’ютерних технологій в процесі навчання в школі та дослідити сучасний стан проблеми модернізації навчального процесу.

Таким чином, можна констатувати, що актуальною є потреба в переосмисленні як методологічних, так і світоглядних, настанов процесу інформатизації освіти. Нині операційний пласт знань недостатній — сучасна людина потребує знань про характер соціуму в процесі інформатизації суспільства, про зміни в культурі та психології особистості під впливом інформатизації суспільства. Для сучасної людини очевидна потреба набуття навичок сприйняття інформації, бути компетентною у визначенні каналів передачі інформації, в орієнтуванні в інформаційних потоках.

Комп`ютерні технології, які дозволяють створювати, зберігати, переробляти та забезпечувати єфективні засоби представлення інформації, стали не тільки важливим фактором життя суспільства, але й засобом модернізації процесу навчання.

Аналіз педагогічної літератури дозволив нам розробити методичні рекомендації для педагогічної практики, у роботі класних керівників, а також у створенні бази для подальшого дослідження з цього питання в курсових та дипломних роботах.

Оскільки основна мета системи освіти — моральний та інтелектуальний розвиток особистості, формування творчого і критичного мислення, вміння працювати з інформацією. На сучасному етапі розвитку педагогічної науки і шкільної практики, коли формується нове розуміння освіченості, моральності, професійної майстерності і підприємництва, особливого значення набуває проблема організації навчальної діяльності школярів. Орієнтація на нові цілі підготовки молоді до життя вимагає впровадження нових технологій навчання, зокрема — з використанням комп’ютерних технологій.

Інформатизація освітнього процесу є невід'ємною складовою модернізації сучасної школи. Комп’ютеризація навчання значно підвищує його ефективність.

Система освіти потребує посилення комп’ютеризації освітніх закладів. Нестача обчислювальної техніки в школах позначається на розвитку молоді. Засобами нових інформаційних технологій навчання можна успішно розвивати мислення дітей, активізувати їх творчі здібності та виховувати освітній інтерес в цілому — формувати освічених членів суспільства, які спроможні орієнтуватися в світовій системі інформації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Андрушенко В. Інформаційні технології в системі інноваційної освіти / В Андрушенко, П. Олійник // Вища освіта України. — 2008. — № 3. — С. 5−14.

Бархаев Б. П. Применение видеотехнологии в развивающем обучении / Б. П. Бархаев // Педагогика — 1998 — № 3. — С. 53−57

Білецька С. Педагогіка дитино центризму в суспільному виховані США та Японії / Світлана Білецька // Шлях освіти — 2007 — № 2 — С. 23.

Будкевич В. Використання інформаційних технологій як засобу підвищення ефективності традиційних форм навчання / В. Будкевич // Рідна школа — 2007. — № 10 — С. 64.

Буряк В. Навчальна діяльність у комп’ютерному середовищі / В. Буряк // Рідна школа. — 2006 — № 9 — С. 14−16.

Війтович Г. Технічні засоби навчання — як засіб активації навч. Процесу /Г. Війтович // Освіта. Технікуми. Коледжі. — 2007. — № 4. С. 35.

Вильямс Р., Маклин. К. Компьютеры в школе: Пер с англ. / Общ. ред. и вступ. ст. В. В. Рубцова — М.: Прогресс, 1988. — 336 с.

Глазиріна В. М. Педагогіка сучасної школи: Навч. Посібник для студентів педагогічних ВНЗ. — Донецьк: Норд-Прес, 2006. — 220 с.

Диалоговые системы и представление знаний / Кокорева Л. В., Перевозчикова О. Л., Ющенко Е. Л. — К.: Наук. думка, 1992. — 448 с.

Димарський Я. М. Навчальний діалог у системі «учитель — комп’ютер — учень», як засіб реалізації педагогічної взаємодії засобами педагогічних технологій навчання / Я. М. Димарський, О. В. Давіскіба // Освіта Донбасу — 2009 — № 6 — С. 8.

Зайцева О. Підготовка викладачів до впровадження інформативно-комунікативних технологій у навчально-виховний процес / О. Зайцева // Освіта. Технікуми. Коледжі. — 2010 — № 1. С. 17−19.

Зенюк А. Формування інформаційної культури / А. Зенюк // Рідна школа — 2006. — № 8 — С. 55.

Костенко В. Електронний посібник — засіб інформаційних технологій / В. Костенко // Освіта. Технікуми. Коледжі. — 2010. — № 1 — С. 41−42.

Лызь Н. А. Педагогические риски технизированных образовательных сред / Н. А. Лызь, Н. А. Позина // Педагогика — 2010 — № 4. — С. 33−42.

Малюк А. А. Формирование культуры информационной безопасности общества / А. А. Малюк // Педагогика — 2009 — № 3. — С. 33

Матвієнко О. В. Інформаційна освіта: теоретико-методологічні підходи / О. В Матвієнко // Педагогіка і психологія — 2010. № 2. — С. 88−95.

Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. — 2002. — 23 квітня.

Овчарук О. Тенденції інформатизації освіти і використання інформаційних комп’ютерних технологій для поліпшення якості освіти / Оксана Овчарук // Шлях освіти — 2007 — № 2 — С. 19−22.

Пуханова Л. Комп’ютерні технології в процесі навчання студентів теорії ймовірностей та математичної статистики / Л. Пуханова // Рідна школа. — 2007 — № 3 — С. 58−59.

Пушкарьова Т. Інформаційно-комунікаційна компетентність — важливий чинник формування світогляду учнів / Т. Пушкарьова // Рідна школа. — 2010. — № 9. — С. 9−12.

Пушкарьова Т. Теоретичні аспекти інформатизації освіти у моделі «1 учень — 1 комп’ютер» / Т. Пушкарьова, Е Лозовський // Рідна школа. — 2010. — № 6. — С. 35−39.

Роздольський І. Упровадження новітніх інформаційних технологій у навчальний процес / І. Роздольський // Освіта. Технікуми. Коледжі. — 2008 — № 1. — С. 16.

Ткачук В. Комунікація шкільної освіти: переваги та сфери ризику / В. Ткачук // Вища освіта України. — 2004. — № 4. — С. 77.

Усольцева И.В. Информационно-компьютерные технологи и воспитание /И.В Усольцева // Педагогика — 2010 — № 2 — С. 44−49.

Худолій І. Нові можливості використання інформатики та комп’ютерної техніки у навчально-виховному процесі / І. Худолій // Освіта. Технікуми. Коледжі. — 2008 — № 1 — С. 24.

1. www.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой