Моніторинг та сценарний аналіз виникнення і розвитку надзвичайних ситуацій

Тип работы:
Лекция
Предмет:
Государство и право


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського

«Харківський авіаційний інститут»

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідуючий кафедрою № 106

професор В.М. Кобрін

ЛЕКЦІЯ

З нормативної дисципліни «Цивільний захист»

Тема: 3.1.1. «Моніторинг та сценарний аналіз виникнення і розвитку надзвичайних ситуацій»

Лекцію розробили:

ст. викладач Яковлєв Л.Б.

асистент Клеєвська В.Л.

Час: 90 хвилин

Місце: аудиторія

Навчальна та виховна мета: надати знання методів та інструментарію моніторингу надзвичайних ситуацій (НС), проведення ідентифікації і дослідження умов виникнення і розвитку НС.

Виховувати у студентів якості свідомого та обов’язкового виконання вимог Законів України та інших нормативно-правових документів з питань цивільного захисту.

Навчальні питання і розподіл часу

Вступ 5 хв.

1. Цивільний захист в Україні 25 хв.

2. Моніторинг небезпек, що можуть спричинити виникнення надзвичайних ситуацій 10 хв.

3. Методичні положення ідентифікації та паспортизації об'єктів господарювання щодо визначення їх потенційної небезпеки 20 хв.

4. Територіальний моніторинг за об'єктами, ресурсами, процесами і системами захисту та ліквідації надзвичайних ситуацій, стану впровадження превентивних заходів щодо зменшення їх масштабів 25 хв.

Висновки та відповіді на запитання студентів 5 хв.

Наочно-навчальні посібники:

1. Наочно-навчальний стенд «Цивільний захист в Україні».

2. Наочно-навчальний стенд «Надзвичайні ситуації та їхній вплив на життєдіяльність населення України».

3. Комплект плакатів 3.1.1.

Навчальна література:

1. Цивільний захист: навч. посібник / В.М. Кобрін, С. О. Вамболь, В.Л. Клеєвська, Л.Б. Яковлєв. — Харків: Нац. аерокосм. ун-т. ім. «Харк. авіац. ін-т». — 2007. — 96с.

Вступ

цивільний надзвичайний моніторинг небезпека

Тема, що вивчається, є складовою нормативної дисципліни «Цивільний захист» і передбачена для надання студентам знань нормативно-правових документів з питань: класифікації надзвичайних ситуацій, що можуть виникнути на території адміністративно-територіальних одиниць (АТО) і (або) об'єктів господарювання (ОГ); визначення джерел НС і параметрів їх уражальних чинників; дослідження потенційно небезпечних об'єктів (ПНО) з метою ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки (ОПН); декларування безпеки об'єктів господарювання на основі завчасного визначення можливих рівнів територіального, індивідуального і соціального ризику їх експлуатації; організації державного контролю готовності АТО і ОГ до запобігання виникненню імовірних для них НС і (або) ліквідування чи пом’якшення їх наслідків.

Згідно із статистикою МНС в Україні внаслідок аварій, катастроф, небезпечних природних явищ, інших проявів небезпеки щорічно гинуть і отримують тяжкі ураження десятки тисяч людей, а тільки прямі збитки сягають десітки мільярдів гривень. Зазначене свідчить про наявність в Україні величезної кількості ПНО і все ще недостатню готовність до запобігання виникненню таких небезпечних подій, або ефективного Ії ліквідування, а тому тільки підкреслює нагальну актуальність і беззаперечну необхідність засвоєння навчального матеріалу теми.

1. Цивільний захист в Україні

Закони України з питань цивільного захисту

«Кожний має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування» (Закон України «Про цивільну оборону України»). Держава як гарант цього права створює Єдину державну систему цивільного захисту населення і територій (ЄДС ЦЗ).

«Цивільний захист — це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій (НС), які загрожують життю та здоров’ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період» (Закон України «Про правові засади цивільного захисту»).

Основними завданнями цивільного захисту є:

— збирання та аналітичне опрацювання інформації про НС;

— прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків НС;

— здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;

— розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту;

— розроблення і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту;

— створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання НС;

— розроблення і виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання НС;

— оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення НС, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка склалася, та заходи, що вживаються для запобігання НС і подолання їх наслідків;

— організація захисту населення і територій від НС, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;

— проведення невідкладних робіт з ліквідації наслідків НС та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

— забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання НС та ліквідації їх наслідків;

— надання з використанням засобів цивільного захисту оперативної допомоги населенню у разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій (НПНС);

— навчання населення способам захисту у разі виникнення НС чи НПНС;

— міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту.

/Розповідь з демонстрацією матеріалів стенду/.

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій (ЄДС ЦЗ)

ЄДС ЦЗ — це сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту (ЦЗ). ЄДС ЦЗ складається з функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні (загальнодержавний, регіональний, місцевий і об'єктовий), на кожному з яких діють: начальники цивільного захисту (НЦЗ), їх органи управління (ОУ), а також підпорядковані їм сили та засоби (С і З), резерви фінансових і матеріальних ресурсів (РФ і МР), системи зв’язку та інформаційного забезпечення (СЗ та ІЗ).

Територіальні підсистеми (ТП/С) ЄДС ЦЗ створюються в регіонах (АРК, областях, в м. Києві та Севастополі) для запобігання та ліквідації наслідків НС техногенного, природного та військового характеру в межах відповідних територій. Функціональні підсистеми (ФП/C) створюють спеціально визначені базові міністерства і держкомітети (БМ і ДК) для організації роботи, пов’язаної із запобіганням НС і захистом населення у разі їх виникнення.

Начальниками ЦЗ є перші посадові особи центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування і керівники об'єктів господарювання. Їх органами постійного управління відповідно є: КМУ, апарат М і ДК (які створюють ФП/С ЄДС ЦЗ), РМ АРК, держадміністрації областей і міст Києва та Севастополя, міськвиконкоми, райвиконкоми, райдержадміністрації (здійснюють загальне керівництво функціонуванням ЄДС та її ТП/С), а також Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС), управління (відділи) з питань ЦЗ цих держадміністрацій і виконкомів та територіальні органи управління МНС (здійснюють безпосереднє керівництво).

Координуючими ОУ є: державна, регіональні, міські, районні постійні комісії з питань ТЕБ та НС; спеціальні комісії, які утворюються на основі Постанов КМУ для ліквідації наслідків конкретних НС державного, регіонального, місцевого та об'єктового рівнів. Органами повсякденного управління є: Центр управління в кризових ситуаціях (ЦУКС) МНС, регіональні ЦУКСи, оперативно-чергові служби територіальних органів управління МНС. У складі МНС діють:

— урядовий орган державного нагляду у сфері ЦЗ (до його складу входять підрозділи державного нагляду у сферах техногенної та пожежної безпеки і територіальні та місцеві органи державного нагляну у сфері ЦЗ);

— органи оперативного реагування на НС у сфері ЦЗ (до складу яких входять органи управління та сили і засоби ЦЗ в АРК, областях, місті Києві та Севастополі, районах, містах, міських районах).

До сил ЦЗ центрального підпорядкування належать: оперативно-рятувальна служба ЦЗ і спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування і спеціальні служби М і ДК, що створюють ФП/С ЄДС ЦЗ; формування особливого періоду; авіаційні та піротехнічні підрозділи забезпечення та матеріальних резервів. До регіональних і місцевих сил ЦЗ належать: аварійно-рятувальні формування і підрозділи; спеціалізовані аварійно-рятувальні служби; сили і засоби місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; сили і засоби ТП/С ЄДС ЦЗ; сили і засоби підприємств, установ і організацій; добровільні рятувальні формування.

ЄДС ЦЗ може функціонувати у режимі повсякденного функціонування, підвищеної готовності та в режимах надзвичайної ситуації, надзвичайного або воєнного стану. Режим функціонування ЄДС ЦЗ у межах конкретної території встановлюється залежно від існуючої або прогнозованої обстановки, масштабу НС за рішенням відповідно КМУ, РМ АРК, відповідної обласної або міської м. Києва та м. Севастополя держадміністрації, районної держадміністрації, міської ради.

/Розповідь з демонстрацією матеріалів стенда/.

2. Моніторинг небезпек, що можуть спричинити виникнення надзвичайних ситуацій

Загальна характеристика небезпек

Згідно з положеннями нормативно-правових документів з питань екологічної і природно-техногенної безпеки та цивільного захисту України:

небезпека — це сукупність чинників (яка діє постійно або виникає внаслідок певної ініціюючої події чи певного збігу обставин), що чинить (здатна чинити) негативний вплив на реципієнтів (тобто на людей, тварин, рослини, соціально важливі об'єкти, об'єкти господарювання, будівлі, споруди, технологічне обладнання, транспортні засоби, природні екологічні системи, інші штучні і природні об'єкти);

ризик виникнення небезпеки — це ймовірність реалізації потенційної небезпеки та (або) негативних наслідків цієї реалізації впродовж певного терміну (наприклад, за рік);

безпека (населення, матеріальних об'єктів, навколишнього середовища) — це відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди;

потенційно небезпечний об'єкт — це будь-яке джерело потенційної шкоди життєво важливим інтересам людини;

джерело небезпеки — це штучний або природний об'єкт (явище), які у процесі нормального функціонування здатні за певних обставин (у разі негативної ініціюючої події чи тривалого впливу) призвести до загибелі чи каліцтва ураженого або завдати істотної шкоди навколишньому середовищу. Джерела небезпеки поділяються на біологічні, радіаційні, електромагнітні, шумові, вибухонебезпечні, легкозаймисті, пожежонебезпечні, хімічні та інші;

уражений — це людина, що захворіла або яку травмовано чи поранено через уражальну дію джерела небезпеки;

потерпілий — це людина, що зазнала ураження або матеріальних і (або) моральних збитків внаслідок реалізації небезпеки.

Найтяжкішим за негативними наслідками варіантом реалізації небезпеки є виникнення і розвиток надзвичайної ситуації.

Надзвичайні ситуації, причини їх виникнення та складові системи їх моніторингу

«Надзвичайна ситуація (НС) — це порушення нормальних умов і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншими чинниками, що призвели (можуть призвести) до загибелі і (або) ураження людей, тварин і рослин, значних матеріальних збитків та (або) завдати шкоди довкіллю» (ДСТУ 3891: 99 Безпека у надзвичайних ситуаціях. Терміни та визначення основних понять).

Отже, безпосередніми причинами виникнення НС можуть стати будь-яка аварія, катастрофа, стихійне лихо (небезпечне природне явище) або інший небезпечний чинник, внаслідок впливу яких гинуть і (або) отримують ураження люди (тварини, рослини) і (або) виникають значні матеріальні збитки та (чи) суттєво погіршується стан навколишнього природного середовища (НПС).

«Аварія — це небезпечна подія техногенного походження, що створює на об'єкті або на окремій території загрозу для життя та здоров’я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, устаткування та транспортних засобів, порушення виробничого процесу та/чи завдає шкоди навколишньому природному середовищу» (ДСТУ 4933: 2008. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Техногенні надзвичайні ситуації. Терміни та визначення основних понять).

«Катастрофа — це велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких трагічних наслідків» (ДСТУ 4933: 2008).

«Небезпечне природне явище — це подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля» («Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій». Затверджено постановою КМУ від 15 липня 1998р. № 1099).

Система моніторингу надзвичайних ситуацій — це система здобування (на основі даних спостережень, експертизи, досліджень і прогнозування), систематизації, опрацювання, передачі та зберігання інформації стосовно тих, що вже сталися, або кожної з ймовірних (для конкретних досліджуваних адміністративно-територіальних одиниць — АТО чи об'єктів господарювання — ОГ) надзвичайних ситуацій, конче необхідної для розробки і впровадження комплексу науково обґрунтованих ефективних заходів щодо:

захисту населення у надзвичайних ситуаціях (тобто заходів, спрямованих на запобігання та зниження ризику загрози життю і здоров’ю людей від уражальних чинників — УЧ цієї ймовірної НС);

ліквідування зазначеної НС та її наслідків (ефективним виконанням відповідного комплексу аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт — РтаІНР, спрямованих на припинення впливу УЧ, рятування життя і збереження здоров’я людей і т. ін.);

організовування життєзабезпечення потерпілого населення.

Згідно з викладеним зазначена інформація повинна містити відомості щодо:

основних класифікаційних ознак кожної з ймовірних для досліджуваного ОГ чи АТО надзвичайної ситуації та можливої величини ризику її виникнення;

основних показників джерела цієї НС, номенклатури та основних параметрів її УЧ;

основних характеристик осередку ураження зазначеної НС та її можливих екологічних і соціально-економічних наслідків;

передумови, які можуть сприяти виникненню такої НС;

ступінь небезпеки експлуатації досліджуваного ОГ та можливі величини територіального, індивідуального і соціального ризику тощо.

Враховуючи викладене основними складовими системи моніторингу надзвичайних ситуацій мають бути підсистеми моніторингу:

з ідентифікації усіх потенційно небезпечних об'єктів — ПНО на території досліджуваних АТО і (або) ОГ, а також об'єктів турботи суспільства (населення, соціально важливих об'єктів, природних екологічних систем, майна юридичних і фізичних осіб) — ОТ, що можуть опинитися у зонах ураження ймовірних для зазначених ПНО надзвичайних ситуацій — НС;

з ідентифікації кожної з таких НС кожного із зазначених ПНО за причинами походження і величиною ризику їх виникнення;

з ідентифікації джерел, уражальних чинників та інших класифікаційних ознак кожної із зазначених ймовірних НС;

з прогнозування основних параметрів зон можливого ураження та можливих соціально-економічних наслідків кожної із цих ймовірних НС;

з ідентифікації кожної з досліджених таким способом ймовірних НС за їх рінями;

з визначення можливих величин сумарного територіального ризику, індивідуального ризику і соціального ризику досліджуваного ОПН та розробки і впровадження ефективних заходів зі зниження цих ризиків;

з ідентифікації досліджуваного ОГ як об'єкта підвищеної небезпеки — ОПН;

з визначення прийнятності досягнутих рівнів територіального, індивідуального і соціального ризиків та оформлення «Декларації про безпеку досліджуваного ОПН».

Складовими системи моніторингу НС мають бути також:

підсистема збирання, опрацювання, передачі, зберігання і використання моніторингової інформації щодо НС;

підсистема спостереження і лабораторного контролю;

підсистема моніторингу і державного контролю за станом цивільного захисту адміністративно-територіальних одиниць і об'єктів господарювання.

Класифікація надзвичайних ситуацій

Класифікація надзвичайних ситуацій, що виникли (можуть виникнути) в Україні, здійснюється (за причинами їх походження і рівнями) методом ідентифікації (від лат. identificare — ототожнення), тобто шляхом «пошуку співпадіння» основних класифікаційних ознак конкретної досліджуваної НС з «унормованими класифікаційними ознаками надзвичайних ситуацій», які визначені у державних нормативно-правових документах. Основними з таких документів (що обґрунтовують організацію і функціонування підсистеми ідентифікації НС за причинами походження і рівнями) є наступні:

«Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій» /Затверджено постановою КМУ від 15 липня 1998р. № 1099/;

«Державний класифікатор надзвичайних ситуацій ДК 019−2001» (за станом на лютий 2008р) /Затверджено наказом Держстандарту України від 19. 11. 2001р. № 552/;

«Порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру за їх рівнями» /Затверджено Постановою КМУ від 24 березня 2004р. № 368/.

2.1 Галузевий моніторинг за станом безпеки у відповідній сфері відповідальності центральних органів виконавчої влади

Згідно з «Положенням про класифікацію надзвичайних ситуацій» (так званим «Галузевим класифікатором») відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити виникнення НС на території України розрізняються:

НС техногенного характеру — можуть виникнути внаслідок транспортних аварій і катастроф, пожеж і неспровокованих вибухів, аварій з викидом НХР, БНР, РР, раптового руйнування будівель і споруд, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічних аварій, для кожної з яких встановлено свій п’ятизначний код сфери виникнення (починаючи з 10 000);

НС природного характеру — можуть виникнути внаслідок небезпечних геологічних, метеорологічних, морських і прісноводних гідрологічних явищ, пожеж у природних екологічних системах, отруєння та інфекційної захворюваності людей, тварин і ураження рослин, для кожного з яких встановлено код сфери виникнення (починаючи з 20 000);

НС соціально-політичного характеру — можуть виникнути внаслідок протиправних дій терористичного і антиконституційного спрямування, для кожної з яких встановлено код сфери виникнення (починаючи з 30 000);

НС воєнного характеру, пов’язані із застосуванням зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні чинники ураження населення внаслідок зруйнування атомних, гідроелектростанцій, складів і сховищ радіоактивних, токсичних і вибухових речовин та їх відходів, нафтопродуктів, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні надзвичайних ситуацій — загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Найменування конкретних видів надзвичайних ситуацій техногенного, природного і соціально-політичного характеру, номери кодів сфери їх виникнення, а також назви міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, відповідальних за визначення класифікаційних ознак цих НС.

2.2 Державний класифікатор надзвичайних ситуацій ДК 019−2001 (за станом на лютий 2008 р.)

Державний класифікатор надзвичайних ситуацій (ДКНС) є складовою частиною Державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації в Україні. ДНКС призначений для ведення державної статистики і організації взаємодії міністерств і відомств при вирішення питань, пов’язаних з надзвичайними ситуаціями.

Об'єктами класифікації у ДКНС є НС, які визначаються як порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території «спричинені аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження чи іншою небезпечною подією, що призвели до загибелі людей та значних матеріальних втрат». Ознакою Н С є наявність або загроза загибелі (і/або ураження) людей та тварин, значне погіршення умов їх життєдіяльності, заподіяння великих економічних збитків, істотне погіршення стану НПС. ДКНС включає перелік всіх НС, зазначених у відповідних законодавчих і нормативно-правових актах, як НС техногенного характеру, НС природного характеру, НС соціально-політичного характеру і НС воєнного характеру.

За формою викладу ДКНС складається з блоку ідентифікації і блоку назв класифікаційних угруповань. Блок ідентифікації має ієрархічну систему класифікації з трьома рівнями (клас -х- символізує характер НС, підклас -хх- символізує вид небезпечних подій, група -хх- символізує конкретні різновиди зазначеного конкретного виду небезпечних подій), а тому позначається цифровим кодом довжиною у п’ять розрядів: Х ХХ ХХ.

Слід відзначити, що наведені у ДК 019−2001 блоки ідентифікації (тобто номери кодів сфери виникнення) і блоки назв класифікаційних угруповань дещо відрізняються від тих, що відображені у додатку 2 до «Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій» 1998 року. Вказані відмінності поясняються періодичним удосконаленням ДК 019, черговий етап якого здійснюється у 2011 році.

2.3 Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру за їх рівнями

Згідно з положеннями нормативно-правового документа «Порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру за їх рівнями»:

вказана класифікація здійснюється для забезпечення організації взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі вирішення питань, пов’язаних з НС та ліквідацією їх наслідків;

залежно від обсягів заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, надзвичайна ситуація класифікується як НС державного, НС регіонального, НС місцевого або НС об'єктового рівня;

для визначення рівня конкретної НС встановлюються такі критерії:

1) територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків цієї НС;

2) кількість людей, які загинули чи постраждали або умови життєдіяльності яких було порушено внаслідок зазначеної НС;

3) розмір заподіяних (очікуваних) збитків.

До державного рівня відносять конкретну НС: що поширилася (може поширитися) на територію інших держав; яка поширилася (може поширитися) на територію двох і більше регіонів України та для ліквідації якої обсяги необхідних фінансових, матеріальних і технічних ресурсів перевищують власні можливості цих регіонів (але не менше 1% видатків місцевих бюджетів); внаслідок якої загинуло понад 10 осіб або постраждало понад 300 осіб або порушено нормальні умови життєдіяльності більш ніж на 3 доби понад 50 000 осіб; внаслідок якої загинуло 5 осіб або постраждало понад 100 осіб чи порушено умови життєдіяльності понад 10 000 осіб, а збитки перевищують 25 000 МЗП; збитки від якої перевищили 150 000 МЗП; яка в інших випадках, передбачених законодавством, за своїми ознаками визначається як НС державного рівня.

До регіонального рівня відносять конкретну НС: що поширилася (може поширитися) на територію двох чи більше районів (міст обласного значення) та для ліквідації якої обсяги необхідних фінансових, матеріальних і технічних ресурсів перевищують власні можливості цих районів (але не менше 1% обсягу видатків місцевих бюджетів); яка призвела до загибелі від 3 до 5 осіб, або внаслідок якої постраждало від 50 до 100 осіб чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 1000 до 10 000 осіб на тривалий час (більш ніж на 3 доби), а збитки перевищили 5000 МЗП; збитки від якої перевищили 15 000 МЗП.

До місцевого рівня відносять конкретну НС: яка вийшла за межі території потенційно небезпечного об'єкта (ПНО), загрожує довкіллю, сусіднім населеним пунктам і інженерним спорудам, а для її ліквідації необхідні фінансові, матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості ПНО; внаслідок якої загинуло 1−2 особи або постраждало від 20 до 50 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 100 до 1000 осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки перевищили 500 МЗП; збитки від якої перевищили 2000 МЗП.

До об'єктового рівня відносять конкретну НС, внаслідок якої постраждало до 20 осіб або збитки становлять від 500 до 2000 МЗП.

Надзвичайна ситуація відноситься до певного рівня за умови відповідності її хоча б одному із значень описаних вище критеріїв. Остаточне рішення щодо рівня НС з подальшим відображенням її у даних статистики приймають спеціалісти МНС. Таке рішення вважається підставою для здійснення інших заходів реагування на НС.

2.4 Найменування та визначення основних показників джерел природних надзвичайних ситуацій та номенклатура, позначення, розмірність і порядок визначення параметрів уражальних чинників техногенних надзвичайних ситуацій

Основними з нормативно-правових документів, які обґрунтовують організацію і функціонування підсистеми ідентифікації джерела досліджуваної НС, номенклатури та параметрів її уражальних чинників, є:

ДСТУ 3891 — 99. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Терміни та визначення основних понять;

ДСТУ 4933: 2008. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Техногенні надзвичайні ситуації. Терміни та визначення основних понять;

ДСТУ 7097: 2009. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Джерела техногенних надзвичайних ситуацій. Класифікація і номенклатура параметрів уражальних чинників;

ДСТУ 3994: 2000. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Надзвичайні ситуації природні. Терміни та визначення;

ДСТУ 4934: 2008. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Джерела фізичного походження природних надзвичайних ситуацій. Номенклатура та показники впливів уражальних чинників.

2.5 Основні показники джерел надзвичайних ситуацій техногенного характеру та параметри їх уражальних чинників, які підлягають контролю і прогнозуванню

Згідно з положеннями ДСТУ 4933: 2008:

«техногенна надзвичайна ситуація (ТНС) — це надзвичайна ситуація, спричинена уражальними чинниками джерела техногенної надзвичайної ситуації»;

«джерело техногенної НС — те, що спричинює небезпечну подію (тобто процеси виникнення і розвитку будь-якої аварії) на промисловому, сільськогосподарському чи транспортному об'єкті, унаслідок чого виникла (чи може виникнути) конкретна надзвичайна ситуація»;

«уражальний чинник джерела техногенної НС — це складник небезпечної події, що його характеризують фізичні, хімічні чи біологічні дії та прояви, які визначено чи виявлено відповідними параметрами».

Відповідно до вимог ДСТУ 7097: 2009 уражальні чинники (УЧ) джерел техногенних НС класифікують:

за походженням: УЧ прямої дії або первинні (безпосередньо спричинюють виникнення НС); УЧ побічної дії або вторинні (призводять до змін НПС);

за типом дії: УЧ фізичної дії; УЧ хімічної дії; УЧ біологічної дії;

за механізмом дії (і номенклатурою параметрів УЧ):

УЧ фізичної дії: повітряна ударна хвиля (тиск у фронті УХ, ГПа, тривалість фази стиснення, с, імпульс фази стиснення, кг·м/с, швидкість розповсюдження, м/с, радіус ураження, км); хвиля стиснення у ґрунті (швидкість поширення, м/с, максимальний тиск, ГПа, час дії, с, час нарощування тиску до максимального, с, радіус ураження, км); хвиля прориву гідротехнічних споруд (швидкість поширення, м/с, висота Хв. Пр, м, температура води, °C, час існування, с, площа ураження, км2); уламки та осколки (маса, т, швидкість розльоту, м/с, радіус ураження, км); забруднення крім радіоактивного (густина забруднення т/км2, маса забруднювальної речовини, т, швидкість переміщування хмари забрудненого повітря, км/год, площа забруднення км2); екстремальне нагрівання НПС (температура, °C); іонізувальне випромінювання (питома активність радіонуклідів у джерелі випромінювання Бк/кг, поверхнева густина енергії випромінювання, Дж/м2, потужність еквівалентної дози, Зв/с, площа ураження, км2); радіоактивне забруднення (поверхнева активність, Бк/м2, об'ємна активність, Бк/м3, швидкість переміщування хмари забрудненого РР повітря, км/год, площа забруднення, км2);

УЧ хімічної дії: токсична дія НХР (ГДК НХР, мг/м3, клас небезпеки НХР, час прихованого періоду дії, с); хімічне забруднення (стійкість НХР у НПС, хв, агрегатний стан НХР, розчинність НХР, мг/м3, маса, т, густина кг/м3, швидкість переміщування хмари, км/год, площа ураження, км2);

УЧ біологічної дії (при викидах препаратів та патологічних агентів): біологічне зараження (швидкість поширення, км/год, зараження людей збудниками, ос., зараження тварин, голів, зараження рослин, км2, час прихованого періоду, год (діб), площа зараження, км2).

У ДСТУ 4933: 2008 наведено таблицю «Номенклатура параметрів основних уражальних чинників джерел техногенних надзвичайних ситуацій».

2.6 Основні показники джерел надзвичайних ситуацій природного характеру, їх уражальні чинники та характер їхніх дій і проявів

Згідно з положеннями ДСТУ 3891 — 99, ДСТУ 3994: 2000 і ДСТУ 4934: 2008:

природна надзвичайна ситуація -це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене небезпечним природним явищем, що призвело (може призвести) до загибелі і/або ураження людей, тварин і рослин, значних матеріальних збитків та (або) завдати шкоди довкіллю:

джерело природної надзвичайної ситуації - це негативні процеси, що відбуваються при виникненні і розвитку небезпечних природних явищ, внаслідок чого може виникнути конкретна надзвичайна ситуація. Джерелами фізичного походження природних НС можуть стати небезпечні геологічні, метеорологічні, морські і прісноводні явища й такі, що зумовлені пожежами в природних екологічних системах;

уражальний чинник джерела фізичного походження природної НС — це складник небезпечної події природного походження (який характеризують: фізичні і хімічні дії та прояви), вплив якого на людей, матеріальні об'єкти і довкілля може призвести до виникнення природної НС.

Згідно з положеннями ДСТУ 4934: 2008 джерелами фізичного походження геологічних НС (20 100) є негативні процеси землетрусів (20 110), вивержень грязьових вулканів (20 120), зсувів ґрунту (20 130), обвалів і осипів (20 140), осідань (провалів) земної поверхні (20 150), карстових провалів (20 160), характерними уражальними чинниками яких є сейсмічний, динамічний, гідродинамічний, електрофізичний, гравітаційний, оптичний, теплофізичний і хімічний.

Джерелами метеорологічних НС (20 200) є негативні процеси сильного дощу (20 211), великого граду (20 212), дуже сильного снігопаду (20 213), дуже сильного морозу (20 221), дуже сильної спеки (20 222), засухи (20 223), заморозків (20 224), сильного вітру (20 231), сильних пилових бур (20 232), сильного налипання снігу (20 233), сильної ожеледі (20 234), снігових заметів (20 235), сходу снігових лавин (20 236), сильної хуртовини (20 237), сильного туману (20 238), вітрогонів і вітроломів (20 239), характерними уражальними чинниками яких є оптичний, гідродинамічний, гідростатичний, гравітаційний, аеродинамічний, динамічний, теплотехнічний.

Джерелами морських гідрологічних НС (20 300) є негативні наслідки сильного (високого) хвилювання моря та на водосховищах (20 310), високих або низьких рівнів моря (20 320), раннього льодоставу або припаю (20 330), загрозливого обледеніння суден (20 340), характерними уражальними чинниками яких є гідродинамічний, гідростатичний, динамічний, гідрологічний.

Джерелами прісноводних гідрологічних НС (20 400) є негативні наслідки високих рівнів води (водопілля, поводі) — (20 410), маловіддя (20 420), заторів (20 430), селів (20 440), низьких рівнів води (20 450), раннього льодоставу та появи льоду на судноплавних водоймах і річках (20 460), інтенсивного льодоходу (20 470), підвищення рівня ґрунтових вод (підтоплення) — (20 480), характерними уражальними чинниками яких є гідродинамічний, гідростатичний, гідрологічний, гідрохімічний, динамічний, фізичний.

Джерелами НС, спричинених пожежами в природних екологічних системах (20 500) є негативні наслідки лісових пожеж (20 510), пожеж степових і хлібних масивів (20 520), пожеж на торфовищах (20 530), характерними уражальними чинниками яких є теплофізичний, хімічний, оптичний, гравітаційний.

У Додатку 1 до ДСТУ 4934: 2008 наведено номенклатуру уражальних чинників кожного із зазначених вище джерел фізичного походження природних НС, а також характер їх дії та прояву. У Додатку 2 наведено «Перелік об'єктів, що зазнають уражального впливу джерел фізичного походження природних НС і показники уражального впливу джерел природних НС».

3. Методичні положення ідентифікації та паспортизації об'єктів господарювання щодо визначення їх потенційної небезпеки

3.1 Порядок ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки

3.1.1 Основні положення нормативно-правових документів

Постановою КМУ від 11 липня 2002 р. № 956 затверджено нормативно-правовий документ «Порядок ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки». Дія цього документа поширюється на всі об'єкти господарювання (ОГ), де можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини.

Згідно з положеннями Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» (від 18 січня 2001 р. № 2245 — III):

об'єкт підвищеної небезпеки (ОПН) — об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до Закону є реальною загрозою виникнення НС техногенного та природного характеру;

небезпечна речовина (НР) — хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), що становлять небезпеку для життя і здоров’я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров’ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям;

порогова маса небезпечних речовин — нормативно встановлена маса окремої небезпечної речовини або категорії небезпечних речовин чи сумарна маса небезпечних речовин різних категорій;

ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки — порядок визначення об'єктів підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об'єктів;

у (ПНО) — об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних умов можуть створити реальну загрозу виникнення аварії (потенційно небезпечний об'єкт — будь-яке джерело потенційної шкоди життєво важливим інтересам людини (ДСТУ 2156));

аварія на ОПН — небезпечна подія техногенного характеру, що виникла внаслідок змін під час експлуатації об'єкта підвищеної небезпеки (наднормативний викид небезпечних речовин, пожежа, вибух тощо) і яка спричинила загибель людей чи створює загрозу життю і здоров’ю людей та довкіллю на його території і/або за його межами.

Згідно з вимогами «Порядку ідентифікації…»:

суб'єкт господарської діяльності, у власності (користуванні) якого є хоча б один ПНО, організує проведення його ідентифікації.

ОПН вважається ПНО відповідного класу у разі, коли значення сумарної маси НР або декількох НР, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на ньому, перевищує встановлені нормативи порогової маси. При цьому у якості ПНО вважається апарат (технологічний цикл апаратів), структурний підрозділ (виробництво, цех, відділення, дільниця тощо) ОГ;

під час проведення ідентифікації для кожного ПНО розраховується сумарна маса кожної НР (із зазначених у нормативах порогових мас індивідуальних НР) або кожної НР (яка за своїми властивостями може бути віднесена до будь-якої категорії);

за сумарну масу НР береться максимальна сумарна маса НР, що може вміститися у сховищі (резервуарі), технологічній установці (тобто у апараті і трубопроводі), у трубопроводах, у цистернах зливно-наливних естакад і т. ін. ;

процедура ідентифікації вважається закінченою, якщо виявиться, що сумарна маса хоча б однієї з усіх видів НР на ПНО дорівнює або перевищує норматив порогової маси.

3.1.2 Виявлення небезпечних речовин та критичних умов їх прояву

Для виконання описаних вище операцій слід використовувати нормативно-правовий документ «Нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки», затверджений Постановою КМУ від 11 липня 2002 р. № 956.

Згідно з положеннями цього документа до небезпечних речовин за їх властивостями відносяться такі категорії речовин:

горючі (займисті) гази — гази, які у повітрі утворюють горючі суміші, що горять у детонаційному, дефлаграційному чи дифузійному режимі;

горючі (займисті) стиснуті гази (у апаратах, резервуарах, трубопроводах під тиском до 1 МПа і не можуть бути у рідкий фазі);

горючі (займисті) зріджені гази під тиском (у апаратах, резервуарах, трубопроводах під тиском до 0,1 МПа);

горючі (займисті) кріогенно зріджені гази (у апаратах, резервуарах, трубопроводах у рідкій фазі під тиском 0,1 МПа);

горючі рідини (з температурою спалаху до 61 °C);

горючі рідини перегріті під тиском (у апаратах, резервуарах, трубопроводах);

вибухові речовини рідкі і тверді: ініціюючі (здатні під незначним зовнішнім впливом до швидкого хімічного перетворення, що розповсюджується з виділенням тепла і газоподібних продуктів), бризантні та піротехнічні, здатні (під впливом ініціюючих ВР та значним зовнішнім впливом) до теплових, світлових, звукових та реактивних ефектів з утворенням сльозоточивих і димоутворюючих речовин;

речовини окисники — речовини 5 класу небезпеки (згідно з ГОСТ 19 433– — 88) у тому числі: речовини, що підтримують горіння; органічні пероксиди;

високотоксичні та токсичні речовини (тобто речовини, які за своїми біологічними властивостями та токсичністю належать до 1-го класу небезпеки та до 2-го класу небезпеки відповідно);

речовини, що становлять небезпеку для довкілля (зокрема, для водних організмів).

Саме для цих категорій небезпечних речовин першого і другого класів небезпеки у Додатку 1 до вказаного документа наведені значення порогових мас.

Додаток 1. Нормативи порогових мас небезпечних речовин за категоріями

Категорії небезпечних речовин

Порогова маса, т, для НР (згідно з ГОСТ 19 435– — 88 класів небезпеки)

1 клас

2 клас

Горючі (займисті) гази

200

50

Горючі рідини

50 000

5000

Горючі рідини, перегріті під тиском

200

50

Ініціюючі (первинні) вибухові речовини

50

10

Бризантні (вторинні) та піротехнічні вибухові речовини

200

50

Речовини-окисники

200

50

Високотоксичні речовини

20

5

Токсичні речовини

200

50

Речовини, що становлять небезпеку для довкілля (високотоксичні/токсичні для водних організмів)

500/2000

50/500

Речовини, що вступають у бурхливу реакцію з водою

500

100

Речовини, які вступають у реакцію з водою з виділенням горючих та/або вибухонебезпечних і токсичних газів

200

50

В свою чергу у Додатку 1 наведені значення порогових мас для 26 видів індивідуальних небезпечних речовин (аміаку (500/50), амонію нітрату (2500/350), амонієвих добрив (5000/1050), арсенатного ангідриду і арсенатної кислоти (2/1), арсенітного ангідриду і кислоти (15/7), брому (100/20), хлору (25/10), нікелевих сполук (1), формальдегіду (50/5), водню (50/5), фосфористого водню (1/0,2), хлороводню (250/25), алкіди свинцю (50/5), ацетилену (50/5), етилену оксиду (50/5), метанолу (5000/500), кисню (2000/200), сірководню (50/5), арсенозамісного водню (1/0,2), сірки діоксиду (250/25), сірки триоксиду (75/7,5), фосгену (0,75/0,3), метилізоціанату (0,25), толуїлдиндизоціонату (100/10). При цьому індивідуальними небезпечними речовинами вважаються речовини та суміші речовин, для яких встановлено значення нормативів порогових мас, що відрізняються від значень нормативів порогових мас тих категорій, до яких ці речовини можна віднести за їх властивостями.

Згідно з положеннями «Порядку ідентифікації…» «у разі, коли сумарна маса жодної небезпечної речовини (у складі конкретного ПНО) не перевищує нормативу порогової маси, рекомендується за властивостями такої НР визначити її категорію та групу, до яких вона може бути віднесена, а також сумарну масу небезпечних речовин однієї групи».

При цьому враховуються наступні положення документа «Нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки».

«За видами аварій, що можуть статися, виходячи з властивостей небезпечних речовин, та за впливом уражальних чинників цих аварій категорії НР об'єднуються у групи:

група 1 (вибух) — горючі (займисті) гази, горючі рідини, перегріті під тиском, ініціюючі (первинні), бризантні (вторинні) та піротехнічні вибухові речовини, речовини-окислювачі, речовини, які вступають у бурхливу реакцію з водою з виділенням горючих газів та/або вибухонебезпечних чи токсичних газів;

група 2 (пожежа) — горючі (займисті) гази, горючі рідини, горючі рідини, перегріті під тиском, речовини-окислювачі, а також речовини, які вступають у бурхливу реакцію з водою з виділенням горючих та/або вибухонебезпечних чи токсичних газів;

група 3 (шкідливі для людей і довкілля) високотоксичні речовини, токсичні речовини, речовини, які становлять небезпеку для довкілля (токсичні для водних організмів) та/або можуть здійснювати довгостроковий негативний вплив на водне середовище, а також речовини, які вступають у бурхливу реакцію з водою з виділенням горючих та/або вибухонебезпечних чи токсичних газів.

Сумарна маса небезпечних речовин однієї групи — S (qi) визначається шляхом додавання величин сумарної маси кожної НР, що використовується або виготовляється, переробляється чи транспортується на об'єкті, а порогову масу небезпечних речовин цієї групи — Q (i) визначають за спеціальною методикою. У разі виконання співвідношення S (qi)/ Q (i)? 1 процедура ідентифікації такого ОПН вважається закінченою і цьому ПНО присвоюється відповідний клас підвищеної небезпеки.

Суб'єкт господарської діяльності повинен скласти повідомлення про результати ідентифікації ОПН за формою ОПН-1 та у двотижневий термін надіслати його відповідним територіальним органам Держнаглядохоронпраці, Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки, Держпожінспекції, Держархбудінспекції, а також відповідній держадміністрації чи виконкому з метою подальшої реєстрації у Державному реєстрі ОПН та органах державної статистики.

3.2 Декларування безпеки об'єкта підвищеної небезпеки

Постановою КМУ від 11 липня 2002 р. № 956 затверджено нормативно-правовий документ «Порядок декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки».

Згідно з вимогами цього документа суб'єкт господарської діяльності (у власності або користуванні якого є хоча б один ОПН) організовує розроблення і складання «Декларації безпеки об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки» на основі дослідження ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику виникнення аварій, що пов’язані з експлуатацією цього (цих) ОПН. Декларація безпеки повинна включати:

результати всебічного дослідження ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику;

оцінку готовності до експлуатації ОПН відповідно до вимог безпеки промислових об'єктів;

перелік прийнятих з метою зниження ризику рішень і здійснених з метою запобігання аваріям заходів;

відомості про заходи щодо локалізації і ліквідації можливих наслідків аварій.

«Декларація безпеки…» складається з титульного аркуша встановленої форми і розділів: «Загальні відомості про об'єкт підвищеної небезпеки»; «Заходи щодо забезпечення безпеки ОПН та локалізації і ліквідації аварій»; «Результати аналізу ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику» (а саме: умови виникнення та розвитку ймовірних аварій; перелік чинників і основних причин, що сприяють їх виникненню і розвитку; найменування та сумарна маса небезпечних речовин, що спричиняють аварії; розміри ймовірних зон дії уражальних чинників; стислий опис сценаріїв ймовірних аварій з урахуванням умов їх виникнення та розвитку; перелік моделей і методів розрахунку, що застосовуються під час дослідження ступеня небезпеки, та оцінки рівня ризику; дані про ступінь небезпеки та рівень ризику, а також про ймовірність заподіяння шкоди населенню та довкіллю; очікувані збитки); «Розрахунково-пояснювальна записка»; «Висновок» (де наведена узагальнена оцінка ступеня небезпеки та рівня ризику виникнення аварій на ОПН).

Експертизу «Декларації безпеки…» проводять акредитовані експертні організації.

«Декларація безпеки…» разом з позитивним висновком експертизи подається відповідним територіальним органам Держнаглядохоронпраці, Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки, Держекоінспекції, державної СЕС, Держпожбезпеки, Держархбудінспекції, а також відповідних місцевих держадміністрації або виконкому для подальшого обліку та інформування.

Порядок проведення аналізу небезпек та оцінки ризику аварій на ОПН встановлено нормативним документом «Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки» (Затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 4. 12. 2002р. № 638).

Методика призначена для забезпечення: розробки «Декларації безпеки об'єкта підвищеної небезпеки»; прийняття рішень щодо розташування та експлуатації ОПН; розробки заходів щодо запобігання аваріям та підготовки до реагування на них; визначення обсягу відповідальності та страхових тарифів при страхуванні цивільної відповідальності ОГД за шкоду, що може бути заподіяна аваріями на ОПН.

У Методиці застосовуються такі терміни та визначення.

Аналіз ризику аварій — процес виявлення небезпек та оцінки ризику аварії на ОПН для людей, їх майна та довкілля.

Небезпека аварії - загроза, можливість заподіяння збитків людині, майну і (чи) довкіллю внаслідок аварії на ОПН.

Об'єкт «турботи» — реципієнти, негативний вплив аварій на які створює небезпеку для життєдіяльності населення та для довкілля і зачіпає інтереси громадськості.

Оцінка ризику аварії - процес визначення ймовірності та вагомості наслідків реалізації небезпек аварій для здоров’я людини, майна і довкілля.

Прийнятний ризик (Rпр) — ризик, який не перевищує на території ОПН і за його межами гранично допустимого рівня.

Ризик ® — ступінь ймовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обставин на території ОПН або за його межами.

Основними кількісними показниками ризику аварії є:

індивідуальний ризик (Ri) — ймовірність загибелі людини, що знаходиться у даному регіоні, від можливих джерел небезпеки ОПН протягом року з урахуванням ймовірності її перебування у зоні ураження;

територіальний ризик (Rt) — ймовірність загибелі протягом року людини, яка знаходиться у конкретному місці простору, від можливих джерел небезпеки ОПН;

соціальний ризик (Rs) — ймовірність загибелі людей понад певну кількість (або очікувана кількість загиблих) у даному регіоні протягом року від можливих джерел небезпеки ОПН, з урахуванням ймовірності їх перебування у зоні ураження;

збитки від аварії - втрати (збитки) у виробничій і невиробничій сфері життєдіяльності людини, шкода довкіллю, заподіяні у результаті аварії на ОПН й обчислювані у грошовому еквіваленті.

При цьому процедура здобування зазначеної інформації (конче необхідної для оформлення «Декларації безпеки…» конкретного ОПН) особливо ретельно описана у Додатку 1 до «Методики…», а саме у нормативному документі «Настанова щодо дослідження небезпеки та кількісної оцінки ризику техногенних аварій» і здійснюється за такими етапами:

1-й етап — «Постановка задачі аналізу небезпеки й оцінки ризику»;

2-й етап — «Аналіз небезпеки й умов виникнення аварій»;

3-й етап — «Оцінка ризику (ймовірності) виникнення аварій»;

4-й етап — «Аналіз умов і оцінка ймовірності розвитку аварій»;

5-й етап — «Визначення масштабів наслідків аварій»;

6-й етап — «Оцінка ризику (ймовірності) можливих наслідків аварій»;

7-й етап — «Оцінка прийнятності ризику та прийняття рішення щодо заходів зі зниження його рівня».

3.3 Порядок виконання дослідження небезпеки та кількісної оцінки ризику аварій (що можуть «перерости» у надзвичайні ситуації) на потенційно небезпечних об'єктах досліджуваного об'єкта підвищеної небезпеки

На першому етапі: визначають мету і задачі дослідження ризику; виділяють (у складі досліджуваного ОПН) потенційно небезпечні об'єкти, для яких необхідно виконати аналіз небезпеки та ризику; визначають реципієнтів і виділяють з них об'єкти «турботи» суспільства.

На другому етапі «Аналіз небезпеки й умов виникнення аварій» для кожного з виділених для аналізу ПНО розглядається виникнення і розвиток: аварій, пов’язаних з впливом зовнішніх чинників природного, техногенного й антропогенного походження; аварій у результаті відхилень під час експлуатації.

3.3.1. Виявлення аварій, що можуть виникнути внаслідок зовнішніх впливів

Оскільки зовнішні впливи та їх ймовірність не залежать від умов експлуатації досліджуваного ОПН, то у процесі аналізу небезпеки зовнішніх впливів на кожному з виділених ПНО робиться тільки оцінка можливих масштабів негативних наслідків у випадку його руйнування і визначається достатність заходів для забезпечення стійкості кожного з цих ПНО до ймовірних зовнішніх впливів та заходів щодо зменшення їх негативних наслідків, а кількісна оцінка ризику не виконується. Описане дослідження здійснюється із застосуванням (відображених у «Настанові…») «Алгоритму аналізу небезпеки зовнішніх впливів на ПНО» та «Орієнтовного переліку зовнішніх впливів, здатних привести до виникнення небезпечних подій». У процесі аналізу визначаються зовнішні впливи, характерні для місцевості, у якій розташовано конкретний ПНО. Послідовно розглядаються і встановлюються ті з них, які можливі на цьому ПНО. Має бути вказаний перелік технічних і організаційних заходів щодо запобігання і зниження наслідків по кожному з можливих зовнішніх впливів.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой