Порядок роботи командира підрозділу по організації та управлінню вогнем підрозділу спеціального призначення ВВ МВС України у блокуванні злочинців

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Военная наука


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ

ДИПЛОМНА РОБОТА

Тема: «Порядок роботи командира підрозділу по організації та управлінню вогнем підрозділу спеціального призначення ВВ МВС України у блокуванні злочинців»

ВСТУП

Службово-бойові завдання, що виконуються внутрішніми військами Міністерства Внутрішніх Справ України вагомі та різноманітні.

Найбільш складними з них є ті, що виконуються в умовах надзвичайних обставин. Завдання за надзвичайних обставин виникають несподівано у будь-якому регіоні держави і вимагають від командирів, штабів, військ термінового прийняття відповідних рішень, швидких і точних дій підрозділів, військових нарядів.

Внутрішні війська, що залучаються до дій в умовах надзвичайних обставин, застосовують різні способи дій у залежності від завдання, наявності сил та засобів та інших умов. Одні завдання виконуються діями окремих військових нарядів, інші - проведенням спеціальних операцій.

Спеціальні операції є найбільш складним, проте результативним комплексом заходів і дій, що проводяться з'єднаннями внутрішніх військ разом із взаємодіючими органами, який вимагає належної організації, що забезпечує успіх у діях з'єднань, частин, підрозділів під час виконання поставлених завдань.

Статути бойової служби внутрішніх військ дає визначення спеціальної операції як комплексу оперативних, режимних, військових та інших заходів, які проводять органи внутрішніх справ разом із військовими частинами та іншими взаємодіючими силами в обмежений час, за загальним задумом і під єдиним керівництвом.

За характером виконуваних завдань спеціальні операції поділяються:

— на спеціальні операції щодо затримання особливо-небезпечних і озброєних злочинців, які втекли з-під варти;

— щодо припинення групової непокори і масових заворушень у виправно-трудових установах;

— знешкодження злочинців, які захопили заручників;

— ліквідації диверсійно-розвідувальних груп;

— знешкодження терористів, що захопили повітряне судно;

— припинення масових порушень громадського порядку;

Одним і найбільш складним та важливим завданням внутрішніх військ у воєнний час є участь у спеціальних операціях по затриманню злочинців, які втекли з-під варти.

У даній роботі з метою систематизації інформації, що стосуються практичних дій військовослужбовців внутрішніх військ, пропоную розглянути особливості управління вогнем у блокуванні під час участі у спеціальній операції по затриманню злочинців, які скоїли втечу з-під варти.

1. ОРГАНІЗАЦІЯ КОМПЛЕКСУ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАХОДІВ ЩОДО ЗАТРИМАННЯ ОЗБРОЄНИХ ЗЛОЧИНЦІВ, ЯКІ ВТЕКЛИ З-ПІД ВАРТИ

1. 1 Загальні положення

Спеціальний комплекс заходів (операція) — це оперативні, режимні, бойові та інші заходи органів і установ внутрішніх справ, частин внутрішніх військ, узгоджені з командуванням частин і підрозділів внутрішніх військ, Збройних Сил України, іншими зацікавленими міністерствами й відомствами, що здійснюються за єдиним планом і спрямовані на розшук і затримання озброєних, інших злочинців, які становлять підвищену суспільну небезпеку.

Спеціальний комплекс заходів здійснюється на основі законодавства України, інших нормативних актів, які регламентують роботу правоохоронних органів, та Настанови «Про заходи органів, підрозділів внутрішніх справ, частин внутрішніх військ МВС України щодо розшуку і затримання озброєних та інших злочинців, які становлять підвищену суспільну небезпеку».

Відповідні заходи, з урахуванням місцевих особливостей, розробляються в усіх територіальних, транспортних органах внутрішніх справ, установах виконання покарань, частинах і підрозділах внутрішніх військ.

Підставами для проведення невідкладних спеціальних заходів є достовірні повідомлення про втечу обвинувачених, підсудних, засуджених з-під варти, від конвою, а також перебування чи очікувана поява на території, об'єкті, в зоні обслуговування на транспорті озброєного злочинця.

Рішення про введення в дію того чи іншого етапу комплексних заходів, виходячи з характеру отриманої інформації, приймають:

на території України або в будь-якому з її регіонів — міністр внутрішніх справ України або його заступники;

на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, на транспортних магістралях — начальники відповідних ГУМВС, УМВС, УМВСТ або особи, які їх заміщають;

на території міста, району, дільниці транспортної магістралі - начальники відповідних міськрайлінорганів внутрішніх справ або особи, які їх заміщають.

Координація дій галузевих служб у ході підготовки та проведення комплексу заходів по затриманню злочинців, що втекли з-під варти, покладається на заступника міністра — начальника кримінальної міліції, першого заступника (заступника) начальника — начальника кримінальної міліції ГУМВС, УМВС, УМВСТ, міськрайоргану внутрішніх справ.

Для керівництва комплексом заходів щодо розшуку, затримання або знешкодження злочинців МВС України діє згідно з розробленим для такого випадку окремим планом, а в ГУМВС, УМВС, УМВСТ розгортається оперативний штаб, до складу якого входять:

— начальник оперативного штабу — перший заступник начальника Головного управління (управління) — начальник кримінальної міліції ГУМВС, УМВС, УМВСТ;

— заступник начальника оперативного штабу — заступник начальника Головного управління (управління) — начальник міліції громадської безпеки ГУМВС, УМВС, УМВСТ;

— заступник начальника оперативного штабу — командир військової частини внутрішніх військ, що залучається до проведення спеціальних дій.

Члени штабу:

— начальник штабу ГУМВС, УМВС, УМВСТ;

— начальник управління карного розшуку ГУМВС, УМВС, УМВСТ;

— начальник управління охорони громадського порядку ГУМВС, УМВС, УМВСТ;

— начальник управління кримінального пошуку ГУМВС, УМВС;

— начальник управління Державної автоінспекції ГУМВС, УМВС;

— начальник лінійного відділу УМВСТ;

— начальник ВПО ГУМВС, УМВС;

— начальник чергової частини ГУМВС, УМВС, УМВСТ;

— начальник управління (відділу) виконання покарань ГУМВС, УМВС.

Члени робочої групи:

— старший оперуповноважений штабу ГУМВС, УМВС, УМВСТ;

— старший оперуповноважений управління КР ГУМВС, УМВС, УМВСТ;

— старший інспектор УДАІ (ВДАІ) ГУМВС, УМВС;

— старший оперуповноважений УВП (ВВП) ГУМВС, УМВС;

— начальник оперативного відділення (заступник начальника штабу) військової частини.

У міськрайлінорганах внутрішніх справ розгортається оперативний штаб аналогічної функціональної побудови, виходячи з наявних на території обслуговування сил і засобів.

Для проведення оперативних, розшукових та загороджувальних заходів при оперативному штабі створюються: оперативна група, група блокування, штурмова група, група прикриття, група переговорів, група евакуації, група пожежегасіння, група господарчого забезпечення та група резерву.

Сили і засоби, призначені для проведення дій (операції) по розшуку і затриманню озброєних злочинців, об'єднуються у позаштатну оперативно-військову групу чисельністю до 50 осіб. У разі необхідності і наявних можливостей з цією метою можуть створюватися оперативно-військові загони чисельністю до 250 осіб.

До проведення заходів по затриманню злочинців, що втекли з-під варти, залучається особовий склад з розрахунку до 60 відсотків від наявної чисельності:

— галузевих служб ГУМВС, УМВС, УМВСТ, міськрайлінорганів, у тому числі спецпідрозділів «Беркут», «Сокіл» тощо;

— установ виконання покарань, СІЗО та ЛТП (для проведення операцій по затриманню озброєних злочинців, які скоїли втечу з установи виконання покарань, СІЗО, ЛТП);

— вищих закладів освіти МВС (для блокування району та забезпечення необхідного режиму на його території);

— підрозділів внутрішніх військ, Державної пожежної охорони МВС;

— органів внутрішніх справ сусідніх областей (за окремим планом і розрахунком).

У разі ускладнення оперативної обстановки або виникнення надзвичайних обставин, розшуку і затримання дезертирів з числа військовослужбовців для участі в заходах за окремими планами, узгодженими і відпрацьованими з командуванням частин і підрозділів внутрішніх військ, Збройних Сил України, може залучатися їх особовий склад з використанням військових технічних засобів і озброєння.

Громадські формування та актив населення залучаються до проведення операції у виняткових випадках, за їх добровільною згодою і лише для отримання інформації про місцезнаходження та пересування розшукуваних осіб у зоні блокування.

Під час проведення спеціальних заходів згідно із Законом України «Про міліцію», Правилами застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР (затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 27. 02. 91 р. № 49) та іншими нормативними актами можуть використовуватися:

— зброя і бойова техніка, що є на озброєнні органів внутрішніх справ та внутрішніх військ МВС;

— вертольоти, автотранспорт, плавзасоби та спеціальні автомобілі, обладнані водометами;

— засоби індивідуального захисту та активної оборони («Черемуха», «Терен», «Полум'я», «Зоря», «Ключ», «Імпульс» тощо).

Позитивні результати спеціальних заходів (операції) забезпечуються:

— стійким централізованим управлінням задіяними силами і засобами, підтриманням постійної взаємодії між ними;

— високою оперативністю та боєздатністю сил і засобів органів внутрішніх справ;

— проведенням найбільш ефективних дій, швидким, прихованим маневром силами та засоби, раптовістю, швидкістю та рішучістю дій;

— забезпеченням максимально можливої безпеки особового складу і громадян, які, перебувають в районі проведення заходів;

— суворим дотриманням законності.

Висока оперативність і боєздатність досягаються:

— завчасною розробкою оперативних планів спеціальних заходів;

— належною готовністю сил і засобів, проведенням цільових занять та навчанням особового складу підрозділів органів внутрішніх справ.

Оперативний штаб ГУМВС, УМВС, УМВСТ не рідше одного разу на півріччя проводить учбово-тренувальні заняття в умовах, максимально наближених до реальної обстановки.

Організація проведення учбово-тренувальних занять покладається на начальників ГУМВС, УМВС, УМВСТ, міськрайлінорганів внутрішніх справ, командирів військових частин.

За підсумками занять проводиться розбір з оперативно-керівним складом ГУМВС, УМВС, УМВСТ, міськрайлінорганів внутрішніх справ із запрошенням керівного складу підрозділів і частин внутрішніх військ, Національної гвардії, Міністерства оборони України, залучених до таких навчань.

Щоквартально в системі службової підготовки на учбових зборах в ГУМВС, УМВС, УМВСТ проводяться заняття з начальниками міськрайлінорганів внутрішніх справ та їх заступниками на тему «Організація та здійснення в умовах району спеціальних заходів». Безпека особового складу правоохоронних органів та інших громадян забезпечується обов’язковим дотриманням керівниками операції та кожним учасником спеціальних дій комплексу застережних заходів.

Дотримання законності є важливою умовою успіху спеціальних заходів, що вживаються, і забезпечується суворим додержанням вимог нормативних актів, які регламентують порядок використання сил і засобів для проведення спеціальних дій, точним виконанням наказів і розпоряджень, високою дисципліною та відповідальністю особового складу, постійним контролем за його діями.

Особлива увага приділяється забезпеченню правомірності застосування вогнепальної зброї, бойової техніки, засобів індивідуального захисту й активної оборони, іншої спеціальної техніки.

1. 2 Оперативний план, особливості його складання

З метою завчасної підготовки сил і засобів правоохоронних органів для дій по розшуку, затриманню або знешкодженню озброєних та інших злочинців, які становлять підвищену суспільну небезпеку, розробляється оперативний план.

Такі плани розробляються по кожному ГУМВС, УМВС, УМВСТ, МРВВС, ЛВВС і охоплюють всю територію обслуговування.

Оперативний план складається з графічної частини і пояснювальної записки.

Графічна частина розробляється на карті (плані міста, схемі) масштабом 1: 200 000 (1: 100 000, 1: 50 000) фломастерами (кольоровими олівцями) з використанням прийнятих умовних позначок і абревіатур. На карту наносяться:

— кордони адміністративного поділу;

— дислокація органів внутрішніх справ, внутрішніх військ, вищих закладів освіти, установ МВС України;

— місцезнаходження інших взаємодіючих органів;

— дислокація регіональних органів влади;

— об'єкти, які охороняються;

— імовірні шляхи руху озброєних та інших особливо небезпечних злочинців;

— зони розшуку;

— рубежі блокування, заслони, оперативні заслони, місця розташування КПП та інших нарядів, у тому числі сусідніх взаємодіючих органів внутрішніх справ, внутрішніх військ;

— можливі райони дій, маршрути висування до них (основні і запасні).

У пояснювальній записці необхідно висвітлити такі питання:

— оповіщення та приведення в готовність особового складу;

— склад та завдання Оперативного штабу;

— порядок дій посадових осіб Оперативного штабу;

— порядок створення оперативно-військової групи (її чисельність, склад, оснащення необхідним озброєнням та технікою, спеціальними засобами);

— основні завдання груп бойового порядку, що входять до складу оперативно-військової групи;

— зведений розрахунок сил і засобів;

— організація управління силами і засобами;

— організація взаємодії і зв’язку;

— морально-психологічна підготовка особового складу;

— тилове матеріально-технічне і медичне забезпечення;

— заходи безпеки під час проведення операцій;

— основні завдання створених оперативних груп по розшуку і затриманню небезпечних злочинців;

— порядок застосування зброї, бойової техніки, спеціальних та інших засобів;

— порядок забезпечення особового складу силами і засобами та заходи щодо їх підтримання в постійній бойовій готовності.

Розроблення плану організується особисто начальником ГУМВС, УМВС, УМВСТ, управління в місті, міськрайліноргану внутрішніх справ. Для організації роботи щодо планування видається наказ (розпорядження), в якому вказуються: склад групи планування та її керівник, місце роботи, термін готовності проекту плану і заходи із забезпечення роботи групи.

Базовим органом ГУМВС, УМВС, УМВСТ, в якому створюється оперативно-військова група, призначається міськрайлінорган з достатньою чисельністю особового складу, забезпечений засобами зв’язку та автотранспортом, на території обслуговування якого розташована частина (підрозділ) внутрішніх військ МВС України або Міністерства оборони України.

Особовий склад та технічні засоби, яких не вистачає для комплектування оперативно-військової групи, можуть надаватися базовому органу за рахунок інших міськрайлінорганів внутрішніх справ, розташованих в районі розшуку злочинців.

У розробці оперативного плану беруть участь керівники зацікавлених служб ОВС, командири підрозділів внутрішніх військ, Збройних Сил України, сили і засоби яких залучаються до проведення операції.

Оперативний план узгоджується з начальниками органів внутрішніх справ і командирами підрозділів, що надають сили і засоби для комплектування оперативно-військової групи.

Оперативний план затверджується начальником ГУМВС, УМВС, УМВСТ та погоджується з керівником місцевого органу державної влади.

До оперативного плану додаються:

— проект рішення начальника ОВС на проведення спеціальних заходів (операції);

— схеми оповіщення особового складу оперативно-військової групи;

— схема організації зв’язку і управління, таблиця позивних;

— перелік невідкладних дій керівника операції;

— інструкція оперативному черговому;

— обов'язки начальників груп бойового порядку;

— списки особового складу оперативно-військової групи;

— журнал бойових дій.

У розрахунку сил оперативно-військової групи (загону) вказується кількість особового складу кожної групи бойового порядку. При цьому передбачається створення:

оперативної групи — чисельністю 5−6 чоловік (для загону — 6−8 чоловік), яка формується з оперативних працівників карного розшуку, підрозділів боротьби з організованою злочинністю та ДАІ. Інші оперативні служби та підрозділи органів внутрішніх справ повинні надавати членам оперативної групи всю необхідну допомогу.

Головні завдання оперативної групи — встановлення місцезнаходження злочинців, їх чисельності, озброєння, намірів, можливостей, зв’язків та мотивів скоєних злочинів; при виявленні місця переховування злочинців група вживає заходів до їх тимчасового блокування, для чого залучає сили і засоби місцевих органів внутрішніх справ; терміново доповідає інформацію керівнику оперативно-військової групи; вживає заходів для вивчення характеристики об'єкта укриття розшукуваних осіб, знаходження на об'єкті заручників та встановлення їх кількості; заспокоює заручників, схиляє злочинців до відмови від своїх намірів, відвертає їх увагу і виграє час до прибуття групи переговорів;

групи переговорів — складається з 5 осіб: старшого групи, фахівця-психолога, техніка, двох радників з числа досвідчених працівників міліції. Забезпечується гучномовцем, обладнанням для підключення до існуючої телефонної мережі, устаткуванням для наведення тимчасового телефонного зв’язку зі злочинцями, засобами оперативного зв’язку з ОВС для одержання необхідної інформації щодо певної особи, психологічного портрету злочинця. Схиляє злочинців до відмови від протиправних намірів, звільнення заручників, налагоджує з ними психологічний контакт. У разі незгоди злочинців припинити опір виграє час для виходу на заплановані рубежі інших груп бойового порядку.

Головні завдання групи:

— досягти згоди злочинців розпочати переговори;

— відвести або зменшити загрозу життю заручників;

— шляхом психологічного впливу на злочинців зламати їх моральний опір та схилити до добровільної здачі;

— виграти час;

групи блокування — чисельністю 10−15 чоловік (для загону — 90−130 чоловік), яка формується з працівників органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ.

Головні завдання групи блокування — ізолювання району проведення спеціальних дій з метою запобігання проникненню сторонніх осіб та забезпечення безпеки громадян від можливої стрільби озброєних злочинців, протидія спробам злочинців вирватися з району операції, пропуск громадян в район спеціальних дій (за наявності серйозних підстав для цього);

штурмової групи — чисельністю до 15 чоловік (для загону — до 30 чоловік), яка формується з фізично розвинених, хоробрих та найбільш професійно підготовлених працівників органів внутрішніх справ. Штурмова група складається відповідно до обстановки з однієї або кількох груп захоплення.

Головні завдання цієї групи — затримання злочинців, звільнення заручників та захоплення об'єктів, забезпечення зберігання документів, майна до прибуття оперативно-слідчої групи;

групи прикриття — чисельністю 3−5 чоловік (для загону — 5−10 чоловік), яка формується з оперативних працівників підрозділів карного розшуку, ДСБЕЗ та військовослужбовців внутрішніх військ з бойової обслуги бронетранспорту.

Головні завдання групи прикриття — забезпечення вогнем та іншими засобами дій штурмової групи (групи захоплення); запобігання прориву злочинців, евакуювання поранених, убитих членів штурмової групи та громадян, які опинилися на місці події, а також злочинців; виведення громадян, які знаходилися на захопленому злочинцями об'єкті;

групи евакуації - формується з числа працівників органів внутрішніх справ в залежності від наявних можливостей.

Головні завдання групи евакуації - евакуація громадян з району, який прострілюється злочинцями, надання першої медичної допомоги пораненим, евакуація разом з групою господарчого забезпечення поранених осіб до лікувальних закладів;

групи пожежегасіння — формується з працівників пожежних частин виходячи з необхідності, наявної спеціальної техніки та обладнання.

Головні завдання групи пожежегасіння — забезпечення пожежної безпеки та гасіння пожеж на території заблокованого та сусідніх районів;

групи господарчого забезпечення — чисельністю 2−3 чоловіки (для загону — 5−6 чоловік), яка формується з працівників ДАІ, господарчих та медичних підрозділів органів внутрішніх справ або медперсоналу цивільних установ.

Головні завдання групи господарчого забезпечення полягають у забезпеченні прибуття задіяних сил і засобів у район операції, матеріально-технічному та медичному забезпеченні всіх груп;

групи резерву — чисельність визначається залежно від спроможності задіяних підрозділів виконувати нагальні завдання.

У розрахунку засобів оперативно-військової групи (загону) визначається кількість зброї, бойової техніки, спеціальних засобів захисту і активної оборони, автотранспорту і зв’язку, що залучаються згідно з планом.

Складаються схеми оповіщення та графіки висування на заплановані позиції, які доводяться до всіх органів, підрозділів і частин, що виділяють працівників до складу оперативно-військової групи.

Оперативний план зберігається в черговій частині відповідного ГУМВС, УМВС, УМВСТ.

Витяги з плану надсилаються начальникам органів (підрозділів, вищих закладів освіти та інших закладів системи внутрішніх справ), а також командирам частин (підрозділів), від яких залучаються сили і засоби для формування оперативно-військової групи (загону).

Відповідно до оперативного плану організується навчання особового складу оперативно-військової групи (загону) та розробляються заходи щодо підтримання його сил і засобів у постійній бойовій готовності.

1. 3 Організація оперативно-розшукових заходів

Операція по затриманню озброєного злочинця вводиться в дію за рішенням міністра внутрішніх справ, його заступників, начальників ГУМВС, УМВС, УМВСТ, міськрайлінорганів або особами, які їх заміщають, у разі отримання достовірної інформації про появу на території області, міста, району, на транспортній магістралі або встановлення конкретного місцезнаходження озброєного злочинця, дезертира, осіб, що скоїли втечу з місць позбавлення волі, та інших осіб, які становлять підвищену суспільну небезпеку.

Керівник операції (начальник органу) віддає попередні розпорядження, оцінює реальну обстановку та ставить конкретні завдання перед виконавцями.

Попередні розпорядження керівник операції віддає, використовуючи перелік невідкладних дій, що додається до оперативного плану, зокрема:

оперативному черговому внутрішніх справ:

— про оповіщення та збір особового складу оперативно-військової групи (загону), підготовку бойової техніки та транспортних засобів;

— про підготовку до введення в дію операцій «Сирена» і «Грім» або їх окремих частин;

першому заступнику (заступнику) начальника органу — начальнику кримінальної міліції:

— про отримання додаткових даних про оперативну обстановку в районі майбутнього проведення комплексу спеціальних дій;

— про заходи, які необхідно вжити в районі перебування озброєних злочинців до розгортання оперативно-військової групи (загону);

— про використання можливостей спецапарату оперативних підрозділів для отримання додаткової інформації про дії злочинців, встановлення особи кожного з них та їхніх зв’язків.

Залежно від реальної оперативної обстановки можуть надаватися також інші розпорядження.

Після надання попередніх розпоряджень керівник операції оцінює отриману інформацію за такими основними напрямками:

щодо злочинців: їх чисельність, озброєння, характер дій та наміри, місце (район) знаходження; наявність укриття, заручників; імовірні шляхи пересування;

характеристика району операції: чисельність населення та сторонніх осіб, характеристика розташованих в районі об'єктів, природні особливості місцевості;

наявні сили і засоби оперативно-військової групи (загону).

На підставі оцінки отриманої інформації керівник органу внутрішніх справ приймає рішення, в якому визначає:

— який вид спеціальних дій оголошується («Сирена» або «Грім»);

— задум операції (час її початку, рубежі блокування, порядок їх зайняття, початкові позиції і завдання груп бойового порядку);

— кількість сил і засобів, що залучаються до проведення спеціальних дій (повний або скорочений склад оперативно-військової групи, загону);

— маршрут висування оперативно-військової групи (загону) в район майбутніх дій;

— час виїзду з району зосередження, зайняття рубежів блокування та позицій груп бойового порядку.

Прийняте рішення заноситься до оперативного плану операції (журналу бойових дій) і доповідається вищому керівництву та керівнику органу місцевої державної влади. Інформується також відповідний прокурор.

Завдання оперативно-військовій групі (загону) ставляться в усній формі, її члени інформуються про:

— наявні відомості щодо злочинців та про інші дані, що стосуються оперативної обстановки в районі проведення операції;

— задум спеціальних заходів;

— маршрут, час та порядок висування в район дій;

— завдання групам бойового порядку;

— порядок застосування зброї та спеціальних засобів;

— заходи безпеки особового складу;

— місце основного пункту управління групою (загоном).

Одночасно з постановкою завдань даються вказівки щодо взаємодії різних груп. Особлива увага звертається на узгодження мети, місця і часу дій щодо блокування району операції, на вжиття усіх можливих заходів з метою позбавити злочинців змоги виходу із заблокованої зони.

Постановка завдань учасникам операції проводиться керівниками оперативних груп під час висування до району дій.

Особовий склад оперативної та штурмової груп, як правило, інструктує керівник операції.

Початкові рубежі групи займають, як правило, з ходу, а при неможливості цього висуваються на них у пішому порядку.

Місце розташування пункту управління обирається з урахуванням можливості надійного захисту від ураження особового складу та зручності спостереження за діями груп бойового порядку. У разі необхідності пункт управління розташовується в бронетранспортері.

2. ПРОВЕДЕННЯ КОМПЛЕКСУ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАХОДІВ ЩОДО ЗАТРИМАННЯ ОЗБРОЄНИХ ЗЛОЧИНЦІВ, ЯКІ ВТЕКЛИ З-ПІД ВАРТИ

2. 1 Загальні положення

Спеціальні заходи вводяться в дію при надходженні сигналу про появу на території області, міста чи району озброєного злочинця, дезертира, осіб, що скоїли втечу з місць позбавлення волі, та інших осіб, які становлять підвищену суспільну небезпеку.

Першочерговим заходом при надходженні інформації про появу особливо небезпечних злочинців є блокування району їх можливого переховування, яке організовується згідно з попередньо розробленою дислокацією для кожного підрозділу органів внутрішніх справ.

Блокування району, міста, області передбачає перекриття нарядами міліції залізниці, шосейних, ґрунтових доріг, водних та інших шляхів імовірного пересування злочинців.

У разі необхідності наряди (заслони) посилюються членами групи блокування, створеної при оперативному штабі ГУМВС, УМВС, УМВСТ, або за рахунок останніх створюються додаткові пости і заслони.

Для проведення оперативно-розшукових заходів на заблокованій території ГУМВС, УМВС, УМВСТ у базовому чи окремому органі збираються та розпочинають роботу оперативна група і групи блокування, евакуації та господарчого забезпечення.

Члени оперативної групи вживають усіх можливих заходів для виявлення місцезнаходження злочинців; їх кількості, озброєння, намірів, імовірних шляхів пересування. Встановлюються особи кожного з них, їхні зв’язки та мотиви скоєних злочинів.

При встановленні місця переховування злочинців оперативна група вживає заходів щодо їх тимчасового блокування, для чого залучає всі наявні сили і засоби. Старший групи терміново доповідає інформацію керівнику оперативно-військової групи та вживає заходів для вивчення обстановки в місці перебування розшукуваних осіб, характеристики об'єкта укриття, встановлення наявності в злочинців заручників.

Якщо злочинці не чекають активних дій з боку правоохоронних органів і не готові до активного опору, оперативній групі слід скористатися фактором раптовості.

З найбільш підготовлених членів оперативної групи, групи блокування, працівників органу внутрішніх справ, на території якого переховуються злочинці, терміново формується штурмова група захоплення та група прикриття. Особлива увага звертається на виведення з місця події сторонніх громадян, при цьому дотримуються всіх можливих вимог конспірації та безпеки особового складу і цивільних громадян.

Після проведення перегрупування та підготовчих заходів раптовими й рішучими діями штурмова група нейтралізує опір розшукуваних осіб, обеззброює та затримує їх.

Якщо злочинцям вдалося вчинити активний опір із застосуванням вогнепальної зброї, членам штурмової групи, окрім спеціальних засобів активної оборони («Черемуха», «Терен» та інших), дозволяється у встановленому порядку застосовувати вогнепальну зброю.

Після того, як штурмова група проникне в укриття, де знаходяться злочинці, група прикриття швидко займає позиції на підступах до нього, вживає заходів для затримання злочинців, які намагаються втекти, та підтримує дії штурмової групи.

Збройний опір злочинців припиняється застосуванням спецзасобів, а в разі необхідності - вогнепальної зброї.

На всіх затриманих злочинців одразу надягають наручники (руки злочинців у наручниках мають бути в положенні «за спину»), проводиться їх особистий обшук і вживаються заходи для їх конвоювання до органу внутрішніх справ. Організується охорона місця події з метою подальшого його огляду.

У разі перебування на місці події сторонніх громадян їх затримують, встановлюють їх особи та причини перебування в районі проведення спеціальних заходів. При виявленні зв’язків між затриманими і розшукуваними злочинцями проводиться особистий обшук затриманих, після чого їх супроводжують до органу внутрішніх справ для подальшої перевірки.

Оперативні працівники та слідчі діють згідно з вимогами КПК, оглядають місце події, виконують інші необхідні слідчі дії та оперативні заходи.

При неможливості раптового затримання злочинців або наявності серед них заручників, життю яких може загрожувати небезпека, члени оперативної групи спрямовують свої дії на схилення злочинців до відмови від протиправних намірів, відвернення їх уваги та дезінформацію, тим самим надаючи час для підтягування до місця події групи переговорів, штурмової групи, груп прикриття, резерву та інших задіяних в операції сил.

Спеціальні заходи вводяться в дію для проведення комплексу режимних заходів та бойових дій з метою захоплення (знешкодження) озброєних злочинців, якщо встановлено їх місцезнаходження.

В ГУМВС, УМВС, УМВСТ спеціальні дії по затриманню злочинців, які втекли з-під варти, вводяться в тих випадках, коли силами оперативно-військових загонів міськрайлінорганів внутрішніх справ, у тому числі базових, опір злочинців не припинено і вони не затримані.

озброєний злочинець затримання стрільба

2. 2 Дії підрозділів ВВ МВС України при проведенні спеціальних заходів по затриманню злочинців, які втекли з-під варти

Тактичні дії особового складу органів внутрішніх справ у нештатних ситуаціях, що виникають при затриманні особливо небезпечних злочинців в ході проведення заходів по затриманню злочинців, які втекли з-під варти, визначаються такими основними обставинами:

— часом проведення операції (вдень чи вночі);

— наявністю часу для уточнення початкових даних та вибору технічних прийомів;

— поінформованістю злочинців про звернення потерпілих від їх протиправних дій до міліції;

— наявністю у місці переховування злочинців заручників, значного скупчення людей;

— місцем проведення операції (місто, селище, поле, ліс, гори тощо);

— місцем укриття злочинців (багатоквартирний будинок, окрема будівля, громадське приміщення, господарська споруда тощо), наявністю сховищ, запасних виходів;

— повнотою відомостей про злочинців, їх зв’язки, обставини скоєного ними злочину, вид та кількість озброєння, набоїв.

У всіх випадках необхідно:

— блокувати злочинців;

— видалити з небезпечної зони громадян;

— припинити в районі дій пішохідний і транспортний рух;

— вступити зі злочинцями в переговори для виявлення їх намірів, схилення до здачі без опору;

— приготувати до застосування спецзасоби;

— мати аптечку, наблизити до місця події на безпечну відстань швидку медичну допомогу;

— пам'ятати про те, що злочинці можуть імітувати здачу з метою притуплення пильності.

У разі, якщо злочинці підготувалися до активних дій з боку органів внутрішніх справ, група блокування потай займає найближчі рубежі навколо місця перебування злочинців, використовуючи для цього наявні будівлі, природні та інші укриття.

Якщо блоковані злочинці вичікують і не ведуть вогню, вживаються заходи для схилення їх до здачі без опору, у тому числі використовується допомога їхніх близьких, друзів, знайомих або здійснення психологічного впливу, створюється враження повного оточення та безнадійності їх становища тощо.

При перебування в місці укриття злочинців сторонніх осіб (заручників) керівник операції зобов’язаний вжити всіх можливих у цій ситуації заходів для їх звільнення й вивезення (евакуації) з місця події. З цією метою зі злочинцями ведеться переговори, в першу чергу — про звільнення жінок і дітей, евакуацію поранених громадян для надання їм медичної допомоги.

У деяких випадках в обмін на заручників допускається передавати злочинцям цінності (гроші, коштовності тощо), медикаменти, одяг, продовольчі товари, але категорично забороняється передавати їм зброю, набої, інші предмети, які можна використати для активного опору працівникам органів внутрішніх справ та нанесення будь-якої шкоди учасникам операції.

З метою забезпечення безпеки сторонніх осіб (заручників) керівник операції має право обмежити використання вогнепальної зброї і спеціальних засобів, внести зміни в порядок дій штурмової групи та групи прикриття, більш активно й масовано використовувати можливості снайперів, службових собак, вживати інших необхідних заходів.

Для запобігання втратам серед громадян, які перебувають в зоні вогню, організовується термінова евакуація мешканців сусідніх будинків, перекриття проїзду автотранспорту, виведення з території дій інших громадян.

З метою недопущення виникнення пожежі в приміщенні (будинку), де знаходяться злочинці, за розпорядженням керівника операції припиняється постачання газу, електроенергії. Вимикаються мережі телефонного зв’язку, якщо вони не використовуються для психічного впливу на злочинців.

У разі недосягнення позитивного результату під час ведення переговорів зі злочинцями штурмова група по можливості приховано висувається до входу або до місця, наміченого для проникнення в приміщення. З метою забезпечення таємності дій штурмової групи вживаються заходи для відвертання уваги злочинців (виконуються їх окремі вимоги, передаються медикаменти, одяг тощо).

Якщо приховане висування штурмової групи неможливе, її учасники наближаються до сховища злочинців на бронетранспортерах або використовують наявні на місцевості укриття.

У всіх випадках висування штурмова група прикривається діями, а в разі необхідності - вогнем, групи прикриття.

Група прикриття займає позиції, які дозволяють перекрити всі можливі виходи з місця укриття злочинців, відволікає їх увагу на себе, за необхідності підтримує дії штурмової групи вогнем, перебуває в постійній готовності частиною своїх сил або всім складом надати допомогу штурмовій групі.

Якщо вхід до приміщення (укриття), де знаходяться злочинці, закрито або забарикадовано, штурмова група пробиває прохід. Він може робитися у вікнах, дверях, стелі, стінах, підлозі. Місце для проходу вибирається з таким розрахунком, щоб досягти максимального скорочення часу для зближення зі злочинцями.

Для пробиття проходу використовуються ломи, інші наявні засоби, спеціальна техніка та пристрої.

У разі, якщо застосування згаданих засобів не дає позитивних результатів, можуть використовуватися вибухові пристрої направленої дії, ручні протитанкові гранатомети.

У всіх випадках вживаються заходи, необхідні для забезпечення безпеки учасників операції та громадян, які перебувають на місці події.

Після пробиття проходу проти злочинців застосовуються спеціальні засоби, старший штурмової групи пропонує їм кинути зброю і стати спиною до проходу. Члени штурмової групи проникають до приміщення і захоплюють злочинців.

При продовженні активного опору з боку злочинців група захоплення зближається з ними під прикриттям спеціальних куленепробивних щитів і, використовуючи спеціальні засоби («Черемуха», «Терен», «Полум'я», «Зоря» тощо), захоплює злочинців.

Якщо з яких-небудь причин в існуючих умовах неможливо застосувати спецзасоби, для захоплення злочинців можуть бути використані службові собаки.

У деяких випадках позитивних результатів можна досягти завдяки застосуванню спеціальних автомобілів, обладнаних водометами.

Після захоплення злочинців штурмова група діє в порядку, що вказаний раніше.

Знищення злочинців, які чинять активний збройний опір, є крайньою (надзвичайною) мірою, яка застосовується лише тоді, коли вичерпані й не дали позитивного результату всі інші заходи щодо їх затримання.

З метою подолання опору злочинців у таких випадках використовується вогонь снайперів або спеціальних працівників штурмової групи, які повинні намагатися нанести злочинцям пошкодження, що не загрожували б їх життю, але позбавили можливості вести активний опір.

Якщо ж ця міра не дозволила припинити активні дії злочинців, за командою керівника операції відкривається вогонь на їх знищення.

Спеціальні дії припиняються за командою (сигналом) керівника операції після отримання точних, перевірених даних про затримання (знешкодження) злочинців.

При виникненні в районі операції пожежі вживаються термінові заходи щодо її припинення.

Після затримання (знешкодження) злочинців керівник операції організує:

— надання медичної допомоги пораненим;

— особистий обшук затриманих осіб;

— огляд місця бойових дій та місця затримання злочинців;

— підготовку звіту щодо дій груп бойового порядку та результатів проведеної операції для доповіді вищому керівництву.

Особам, які отримали поранення при проведенні спеціальних дій, надається невідкладна медична допомога, а за необхідності вживаються заходи для їх доставки до найближчого лікувального закладу.

При наданні медичної допомоги пораненим злочинцям, а також при транспортуванні останніх до медичного закладу і під час їх перебування у цьому закладі вживаються заходи щодо запобігання спробам їх втечі або нападу на працівників міліції чи службовців медичних закладів.

Особистий обшук і затримання злочинців, огляд місця події (укриття) проводиться відповідно до вимог статтей 155, 184, 190 КПК України.

Протоколи затримання, проведення слідчих дій та оперативних заходів складаються і виконуються згідно із законодавством.

Здійснення спеціальних заходів припиняється посадовою особою, яка вводила їх у дію, або вищим начальником чи особою, яка виконує його обов’язки. Про це доповідається першому керівнику відповідного органу, а також у чергову частину вищого органу внутрішніх справ.

У кожному випадку введення в дію планів «Сирена» і «Грім» з метою визначення правильності спланованих заходів ретельно аналізуються їх кінцеві результати. Для цього керівник оперативно-військової групи (загону) забезпечує якісне ведення записів у журналі бойових дій (на початковому етапі операції записи ведуть чергові по органу внутрішніх справ, а в подальшому журнал передається керівникові оперативного штабу).

Дії, які випливають з досвіду проведення операцій, і пропозиції щодо коригування планів ретельно оцінюються з метою виключення випадковостей і після цього заносяться до плану. Про внесені зміни та доповнення негайно інформуються органи внутрішніх справ, які зобов’язані внести їх у витяги із загального плану.

Про результати операції її керівник спочатку негайно доповідає старшому начальнику в усній формі, а потім подає докладне письмове донесення, в якому вказує:

— час і джерело отримання інформації про протизаконні дії затриманих, місце безпосереднього переховування злочинців;

— заходи працівників та керівництва органів внутрішніх справ щодо блокування, розшуку і затримання (знешкодження) злочинців;

— організаційні заходи, спрямовані на проведення комплексу спеціальних дій;

— задіяні сили і засоби в ході операції;

— час початку та закінчення спеціальних заходів;

— особливості тактичних дій органів внутрішніх справ (груп, нарядів, окремих працівників);

— допущені в ході операції помилки та прорахунки, їх негативні наслідки;

— втрати (поранення) серед працівників, які брали участь у спеціальних діях, громадян;

— дані про злочинців (їх кількість, озброєність, характер дій, наявність убитих і поранених);

— список працівників і громадян, які відзначилися при проведенні операції.

До донесення додається схема організації й проведення комплексу спеціальних дій.

2. 3 Особливості організації і ведення спеціальних заходів щодо затриманню злочинців, які втекли з-під варти, за різних умов

1. На вулиці (у парку, сквері) населеного пункту міського типу.

Особливостями заходів по затриманню злочинців на вулиці, в парку, сквері міського населеного пункту, від яких залежить успіх операції, є:

— таємність і конспірація підготовчих дій, маскування задіяних сил і засобів;

— висока рухомість бойових порядків;

— врахування вуличних ситуацій при розстановці сил і веденні дій;

— вжиття заходів щодо створення сприятливої обстановки для затримання озброєних злочинців.

Організація та проведення операції залежать від поведінки злочинців, а саме від того, чи використовують останні при скоєнні злочину вогнепальну зброю.

У всіх випадках особлива увага приділяється забезпеченню безпеки громадян, які знаходяться в районі (на місці) дій.

Якщо озброєнні злочинці, перебуваючи на вулиці, у парку, сквері, не скоюють тяжкого злочину, керівник операції зобов’язаний організувати силами оперативної групи зовнішнє спостереження за їх діями, оцінити реальну обстановку й визначити район (місце) їх затримання, завчасно розставити і замаскувати працівників груп захоплення (штурмової групи) і прикриття, поставити перед ними конкретні завдання та організувати взаємодію.

Район (місце) можливого затримання злочинців вибирається в напрямку їх руху з таким розрахунком, щоб групам захоплення і прикриття вистачило часу підготуватися до необхідних дій. У районі (місці) майбутніх дій не повинно бути інтенсивного руху автотранспорту та пересування пішоходів.

Додатково вживаються заходи для обмеження допуску громадян в район майбутнього затримання злочинців. З цією метою застосовуються переносні огорожі, знаки, які забороняють прохід (проїзд), тощо.

Ці ж самі засоби можна використовувати для штучного спрямування руху злочинців.

Особливості дій груп по захопленню озброєних злочинців:

Штурмова група — у своїх діях використовує прийом засідки. Чисельність групи розраховується у співвідношенні три-чотири працівники на одного злочинця.

Особовий склад групи починає дії за сигналом старшого групи, два працівники одночасно повинні захопити руки злочинця і надіти на нього наручники, третій працівник проводить особистий обшук, вилучає в злочинця зброю, четвертий — страхує ці дії і перебуває в готовності для переслідування злочинця й застосування вогнепальної зброї (за необхідності).

Одним з тактичних прийомів затримання злочинця на безлюдній вулиці є використання закамуфльованого автомобіля (наприклад під автомашину таксі).

Група прикриття — прибуває і розташовується на місці майбутнього затримання злочинців разом зі штурмовою групою.

Складається з нарядів по 2−3 працівники кожний, які маскуються і перекривають входи в будинки та на подвір'я, а також інші можливі напрямки руху злочинців. Надає активну допомогу штурмовій групі під час проведення дій та затримує злочинців, які намагаються втекти. Члени групи прикриття безпосередньо перед початком захоплення злочинців можуть провести відволікаючі дії (звукові та світлові сигнали тощо), які мають відвернути їх увагу.

Група блокування — вживає заходів для штучного спрямування руху злочинців, перешкоджає їм змінити напрямок слідування, перекриває (обмежує) рух транспорту і пішоходів.

У випадку, якщо злочинці скоюють злочини із застосуванням вогнепальної зброї, операція по їх затриманню організується після висування оперативної групи до місця події.

Керівник операції оцінює наявну інформацію щодо оперативної обстановки, приймає рішення та ставить конкретні завдання групам бойового порядку. При цьому подаються необхідні відомості і ставляться вимоги щодо:

групі прикриття — рубежів оточення злочинців, способів відвертання їх уваги від дій штурмової групи, методів подолання їх активного опору, порядку захоплення злочинців, які намагатимуться втекти з місця події;

штурмовій групі - способів подолання опору і захоплення злочинців;

групі блокування — рубежів оточення та порядку дій по недопущенню (обмеженню) доступу в район заходів сторонніх осіб, виведення із зони дій сторонніх громадян, надання допомоги потерпілим.

Членам оперативної групи роздаються фотографії злочинців (за наявності таких фотографій), доводяться їх прикмети. Групі в цілому визначається порядок дій.

Рубіж оточення вибирається з таким розрахунком, щоб обмежити дії злочинців, максимально забезпечити безпеку сторонніх громадян.

За необхідності для подолання опору затримуваних можливе використання службових собак.

Під час захоплення злочинців, які активно застосовують вогнепальну зброю, працівники штурмової групи намагаються зблизитися з ними з ходу (бажано з різних сторін), для чого використовуються бронемашини і бронетранспортери. Працівники долають опір злочинців спеціальними засобами і зброєю, не залишаючи броньованого транспорту. Після цього група захоплення залишає укриття і затримує злочинців, яких обшукують та супроводжують до органу внутрішніх справ.

Подальші оперативні заходи та слідчі дії на місці захоплення злочинців проводяться відповідно до вимог КПК України.

2. У приміщенні (будинку, квартирі) населеного пункту міського типу.

Необхідні заходи для затримання злочинців, які знаходяться в приміщенні населеного пункту міського типу:

— блокування руху на прилеглій території, перекриття місця переховування злочинців (підходів, під'їздів, сходів, запасних виходів, стаціонарних пожежних драбин, загальних балконів);

— евакуювання громадян за межі прострілюваної місцевості, відведення автотранспорту, яким можуть скористатися злочинці;

— попередження (по радіо, мегафону, безпосередньо) мешканців прилеглих будинків, квартир про небезпеку та їх інструктування щодо правил поведінки;

— з'ясування особливостей плану приміщення, характеру міжкімнатних та міжквартирних перегородок, перекриття стелі (з допомогою мешканців, працівників ЖЕКу, шляхом ознайомлення з аналогічними квартирами);

— встановлення спостереження за блокованим об'єктом;

— з'ясування можливості розміщення снайперів у будинках (квартирах), які знаходяться напроти;

— вивчення варіантів проникнення в блоковане приміщення крізь міжквартирні перегородки, стелю, за допомогою стаціонарної пожежної драбини та телескопічної вежі, інших технічних засобів.

Проникнення в приміщення здійснюється тільки у виняткових випадках і лише за сприятливих умов. Для зламу дверних замків використовуються спецзасоби «Ключ», «Імпульс», ломи, монтувалки, сокири тощо.

Обов’язково враховується наявність ланцюжка, який можна перекусити саперними ножицями, обірвати або вирвати з кріплення важким предметом на довгій рукоятці.

Для забезпечення безпеки членів штурмової групи використовується броньований щит. З метою спонукати злочинця піти з коридору (передпокою) у глибину приміщення застосовуються спецзасоби «Полум'я», «Зоря», «Черемуха» тощо. При цьому слід мати на увазі, що спецзасіб «Черемуха» може не вплинути або знизити свій вплив на психічно хворих осіб або осіб, які перебувають у нетверезому стані.

Перед тим як зламати двері, у вечірній або нічний час доцільно вимкнути світло на сходовій клітці, що дасть можливість працівникам штурмової групи швидше звикнути до темряви.

3. У підвалах і на горищах приміщень населеного пункту.

Проникати в ці приміщення слід тільки в разі крайньої необхідності (у випадках загрози життю та здоров’ю громадян або заручників, відкриття злочинцями стрільби з вогнепальної зброї тощо), якщо припинити дії злочинців в інший спосіб неможливо.

Особливості дій у згаданих приміщеннях:

— підвищена складність проникнення непомітно для злочинців;

— незнайома обстановка;

— обмежений простір;

— погана видимість або її відсутність.

Крім здійснення у всіх випадках блокування, перекриття руху, евакуації громадян, звернення до злочинців та інших невідкладних дій, необхідно:

— забезпечити групу захоплення належними освітлювальними та пошуковими пристроями (приладами бачення в темряві), засобами індивідуального захисту й активної оборони;

— використовувати механічні драбини або телескопічні вежі для проникнення на горище.

Для відвертання уваги злочинців від дій штурмової групи, з метою примусити їх залишити сховище доцільно використовувати потужний струмінь води і подавати піну для заповнення приміщення від спеціально обладнаного автомобіля.

Після проникнення в темне приміщення слід одразу відійти від дверного прорізу і стати в неосвітленому місці.

Електричний ліхтарик вмикається на короткий проміжок часу й тримається в простягнутій убік руці.

4. У громадських місцях (на вокзалах, у закладах громадського харчування, відпочинку тощо).

Заходи по затриманню злочинців у громадських місцях проводяться лише тоді, коли немає іншої можливості для їх затримання або якщо злочинці скоюють злочин саме у цьому місці. У всіх інших випадках доцільно встановити за їх діями зовнішнє спостереження та організувати їх захоплення в іншому, більш зручному для спеціальних дій місці.

Якщо озброєні злочинці, які знаходяться в громадському місці, не скоюють злочинних дій, керівник операції зобов’язаний:

— організувати зовнішнє спостереження за їх діями силами оперативної групи;

— оцінити обстановку та визначитися з місцем їх можливого затримання і характером можливих дій;

— поставити конкретні завдання групам бойового порядку та організувати їх взаємодію.

Місце для захоплення злочинців вибирається з урахуванням наявності найменшого числа сторонніх осіб (їх відсутності) — туалетні кімнати, вузькі провулки, під'їзди тощо.

Основними вимогами до характеру дій по затриманню злочинців є:

— раптовість;

— швидкість;

— рішучість;

— гарантія роззброєння;

— максимальні заходи щодо забезпечення безпеки працівників і громадян.

При постановці завдань групам бойового порядку керівник операції визначає:

штурмовій групі - розміщення та маскування в місці дій, прийоми затримання, порядок взаємодії, сигнал про початок захоплення злочинців;

групі прикриття — розстановку, порядок надання допомоги штурмовій групі та дії на випадок спроб втечі з боку злочинців;

групі блокування — місця розташування заслонів, заходи щодо виведення із зони та недопущення туди сторонніх осіб.

У разі скоєння озброєними злочинцями злочинних дій операція по їх затриманню (знешкодженню) організується відповідно до вимог, викладених раніше.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой