Порядок створення та облік резервів сумнівних боргів

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

«Порядок створення

та облік резервів сумнівних боргів"

КУРСОВА РОБОТА

Чернівці 2010 рік

ВСТУП

У процесі фінансово-господарської діяльності у підприємств постійно виникає потреба у проведенні розрахунків із своїми контрагентами, бюджетом, податковими органами. Відвантажуючи вироблену продукцію або надаючи послуги, підприємства, як правило, не отримують оплату негайно, тобто вони кредитують покупців. З огляду на це за час від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежів кошти підприємств відволікаються у дебіторську заборгованість, рівень якої визначається багатьма чинниками: видом продукції, місткістю ринку, ступенем забезпеченості ринку цією продукцією, умовами договору, прийнятою на підприємстві системою розрахунків. Характерними ознаками низької платоспроможності підприємств є несвоєчасність повернення дебіторської заборгованості, повернення заборгованості в неповному обсязі, що сприяє виникненню сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості.

Визначення суми резерву сумнівних боргів — необхідна умова діяльності будь-якого підприємства, яке має дебіторську заборгованість. Цей резерв створюється як джерело погашення частини дебіторської заборгованості, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Головною метою нарахування резерву сумнівних боргів в бухгалтерському обліку та виключення із активів балансу і списання на витрати звітного періоду дебіторської заборгованості, яка визнана безнадійною, є забезпечення достовірною інформацією її користувачів

Існують суттєві розбіжності у визначеннях безнадійної дебіторської заборгованості в бухгалтерському та податковому обліку, що ускладнює роботу фахівців бухгалтерій.

Постійний контроль за своєчасністю повернення дебіторської заборгованості та недопущення фактів її несплати — реальні передумови покращання фінансового стану підприємства, підвищення його стабільності та конкурентоздатності.

Важливість вказаних проблем і необхідність їх теоретичного дослідження та практичного обґрунтування зумовили вибір теми, її актуальність та народногосподарське значення.

Мета курсової роботи полягає в дослідженні стану бухгалтерського обліку розрахунків з дебіторами підприємства, формування та облік резервів сумнівних боргів.

Завданнями курсової роботи є:

— розкрити сутність виникнення поточної дебіторської заборгованості;

— провести аналіз законодавчих, нормативно-правових актів фінансового і податкового спрямування, які регулюють дебіторську заборгованість, для узагальнення термінологічних відповідностей понять «дебіторська заборгованість», «сумнівна дебіторська заборгованість», «безнадійна дебіторська заборгованість», «резерв сумнівних боргів» та надання пропозиції щодо їх покращення;

— розглянути організацію обліку, документування розрахунків в покупцями і замовниками на досліджуваному підприємстві;

— дослідити порядок формування та облік резервів сумнівних боргів на досліджуваному підприємстві, відображення його у фінансовій звітності;

— запропонувати шляхи вдосконалення обліку сумнівних боргів у в умовах компютерної оборобки даних.

Обєктом дослідження є дебіторська заборгованість та порядок створення резерву сумнівних боргів.

Предметом дослідження є: договори, первинні документи, комп’ютерне програмне забезпечення бухгалтерської служби, звітність підприємства та інші документи, які пов’язані з розрахунками з дебіторами.

Робота виконана на практичних даних ВАТ «Городенківський сирзавод», який здійснює свою діяльність у молокопереробній галузі.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА ОБЛІКУ РЕЗЕРВІВ СУМНІВНИХ БОРГІВ

1.1 Поняття та значення розрахунків з покупцями та замовниками

Значну частину виробленої продукції підприємство реалізує, переважно, покупцям та замовникам. Вони можуть розраховуватися з підприємством-постачальником за продукцію перед її отриманням (передоплата), в момент отримання (розрахунок готівкою) та після відвантаження (післяоплата). Підприємства, які випускають продукцію у великих обсягах і зацікавлені у її швидкій реалізації або розширенні ринків збуту, можуть іти на поступки своїм покупцям щодо терміну оплати. Протягом терміну, початком виникнення якого вважається дата відпуску продукції, а кінцем — дата оплати покупцем раніше отриманої продукції, у підприємства-постачальника на суму реалізованої продукції буде існувати дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість є особливим видом активів, що визначає права підприємства на отримання від контрагентів грошових коштів. Тому в більшості випадків поточну дебіторську заборгованість відносять до монетарних активів. Вона являє собою фіксовану суму загальної купівельної спроможності грошової одиниці, призначеної для доступної для використання в період до дванадцяти місяців або одного операційного циклу. Від дотримання умов її визнання, достовірності оцінки та своєчасності погашення залежить рівень платоспроможності підприємства [36, с. 4].

Надання відстрочки покупцям товарів, що реалізує підприємство, є одним з активних інструментів його збутової політики, орієнтованої на зростання обсягу продажу. Обсяг виникнення дебіторської заборгованості покупців залежить від інтенсивності та ефективності використання цього фінансового інструмента, зростання обсягів готової продукції. Основні фактори, що обумовлюють обсяги виникнення цього виду дебіторської заборгованості, наведені у табл.1.1. [19, с. 30]

Таблиця 1.1 Фактори, що обумовлюють обсяги дебіторської заборгованості покупців підприємства

Фактори

Характер впливу на дебіторську заборгованість

1. Обсяги продукції, що реалізуються на умовах відстрочки платні

Чим більші обсяги продажу продукції на умовах споживчого або комерційного кредиту, тим вищі обсяги формування дебіторської заборгованості

2. Кон’юктура споживчого ринку, труднощі зі збутом окремих видів товарів

Зростання обсягів товарної пропозиції на певному сегменті споживчого ринку (по окремому виду чи групі товарів), погіршення кон’юктури обумовлюють використання кредитних форм продажу товарів, і, відповідно, збільшують обсяги дебіторської заборгованості

3. Поточна плато-спроможність покупців-суб'єктів кредитування

Чим нижча поточна платоспроможність покупців, тим більш привабливим для них є отримання кредиту на покупку

4. Привабливість умов надання кре- диту покупцям

Чим більш привабливі для покупців умови отримання кредиту, тим більший обсяг дебіторської заборгованості має підприємство

5. Суб'єкти надання кредиту, вимоги щодо них виставля-ються

Чим більше коло потенційних споживачів користується кредитом підприємства, тим більші обсяги виникнення дебіторської заборгованості.

Чим вимогливіше підприємство ставиться до оцінки платоспроможності дебіторів, тим обсяг дебіторської заборгованості менший, а якість вища.

Обсяги дебіторської заборгованості підприємства формуються під впливом досить широкої системи факторів як внутрішнього, так і зовнішнього характеру.

Фактори впливу зовнішнього середовища пов’язані передовсім з кон’юктурою споживчого ринку, ринку товарних та матеріальних ресурсів. Вони обумовлюють можливості використання комерційного та споживчого кредиту як інструменту реалізації економічних інтересів підприємства? стимулювання товарообороту, формування конкурентоспроможного товарного асортименту тощо. Вплив цієї групи факторів вивчається на основі проведення моніторингу стану відповідних ринків, змін їх кон’юнктури.

Фактори внутрішнього середовища обумовлені дією кожної окремої політики, що проводить підприємство? асортиментної, цінової, меркетингової, матеріально-технічного постачання. Характер та ступінь ефективності кожної політики, що проводиться, обумовлює їх вплив на обсяги дебіторської заборгованості підприємства [19,с. 32].

Погашення дебіторської заборгованості обумовлюється її якістю, яка повною мірою залежить від факторів внутрішнього середовища підприємства обгрунтованості управлінських рішень, пов’язаних з утворенням дебіторської заборгованості в попередні періоди.

Первісна вартість дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію (товари, роботи, послуги) залежать від:

— надання покупцеві торговельної знижки або знижок за своєчасну оплату;

— надання покупцеві знижок після реалізації;

— повернення товарів від покупців;

— період часу з дати відвантаження товарів до дати надходження грошових коштів.

Торгівельні знижки надають покупцям при придбанні великої партії товарів, для врахування зміни цін, які можуть бути з дати виставлення рахунку до дати відвантаження товарів, а також для приховування реальної ціни від конкурентів. Торгівельні знижки, як правило, вказують у відсотках від ціни продажу. Дебіторську заборгованість у цьому разі визнають за вирахуванням знижок.

Підприємства, що надають знижки за своєчасну оплату (наприклад, 3−10 днів), економлять витрати на банківські позики для придбання запасів і фактично заробляють на цьому. Підприємство, яка ндає знижку 1% при оплаті за 5 днів за можливого терміну оплати в 30 днів за повну вартість, фактично отримує на цьому 14,6% [0,01 * (365: 25)] [35, с. 45]. Відвантажуючи товари чи послуги, продавець не може знати, чи скористається покупець наданою знижкою і оплатить рахунок у період її дії. Тому більшість підприємств оцінюють дебіторську заборгованість за валовим методом без урахування суми знижки. При фактичній реалізації знижки покупець здійснює коригування отриманих доходів і раніше визнаної дебіторської заборгованості.

Враховуючи принцип обачності, згідно з яким не можна завищувати доходи, на дату балансу поточна дебіторська заборгованість має бути відображена за чистою реалізаційною вартістю, яка являє собою різницю між первісною вартістю поточної дебіторської заборгованості і сумою резерву сумівних боргів [44, с. 28].

Дебіторська заборгованість як складова елементу фінансової звітності активу має визнаватись і відображатись у звітності в грошовій сумі. Яка визначається з урахуванням оцінки дебіторської заборгованості в поточному обліку (рис. 1. 1).

/

/

Рис. 1. Оцінка поточної дебіторської заборгованості, яка пов’язана з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг)

Дебіторська заборгованість — це дійсно одна із самих актуальних тем господарюючих суб'єктів ринкової економіки, що розвивається.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, учасники стверджують, що в міру проведення господарських операцій вони не тільки повернуть вкладені кошти, але й одержать доходи. Однак у реальній практиці, особливо з переходом на ринкові відносини постійно виникають ситуації, коли по тим або інших причинах підприємство не може стягнути борги з контрагентів. Дебіторська заборгованість «зависає» на довгі місяці, а іноді навіть і роки. Ріст дебіторської заборгованості погіршує фінансовий стан підприємств, а іноді приводить і до банкрутства. Будучи частиною оборотних коштів, а саме частиною фондів обігу, дебіторська заборгованість, а особливо невиправдана «зависла», різко скорочує оборотність оборотних коштів і тим самим зменшує доход підприємства.

Залежно від своєчасності погашення дебіторську заборгованість поділяють на:

— дебіторську заборгованість, строк оплати якої не настав (строкова дебіторська заборгованість);

— дебіторська заборгованість не сплачена в строк (прострочена), у тому числі: сумнівна дебіторська заборгованість; безнадійна дебіторська заборгованість.

Сумнівний борг — поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Безнадійна дебіторська заборгованість — поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення божником або за якою минув строк позовної давності.

Дебіторську заборгованість класифікують також за строками непогашення. Така класифікація використовується при обчисленні резерву сумнівних боргів та розкривається у примітках до фінансової звітності.

Таким чином, поточна дебіторська заборгованість включається до підсумку балансу за чистою вартістю її реалізації. А чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості визначається як сума поточної дебіторської заборгованості, зменшена на резерв сумнівних боргів. Визначення суми резерву сумнівних боргів — необхідна умова діяльності будь-якого підприємства, яке має дебіторську заборгованість. Цей резерв створюється як джерело погашення частини дебіторської заборгованості, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. Для розрахунку і створення резерву сумнівних боргів до уваги беруться сумнівна та безнадійна заборгованості.

1.2 Порядок формування резервів сумнівних боргів

Негативним явищем для підприємства є несвоєчасна оплата дебіторами рахунків, значне зростання якої може призвести до фінансових проблем. Крім того, це є суттєвим чинником балансової оцінки дебіторської заборгованості.

Виходячи з принципу обачності в складі активів має визнаватися лише така дебіторська заборгованість, реалізація якої принесе майбутню економічну вигоду — своєчасну оплату покупцями. Якщо після закінчення визначеного строку заборгованість не погашається клієнтом, то у підприємства-продавця можуть виникати сумніви щодо оплати частини або всієї суми такої заборгованості [23,с. 320].

Основною проблемою при обліку сумнівних боргів є визначення моменту часу, в якому визначаються збитки. Для їх визнання використовують два методи:

1. Метод прямого списання.

2. Метод резервування.

При використанні методу прямого списання в обліку не здійснюються жодні записи до дати визнання боргу безнадійним. Якщо за заборгованістю минув строк позовної давності або дебітор визнаний банкрутом, то в тому звітному періоді, коли це виявлено, на загальну суму боргу здійснюють її списання.

Прихильники використання цього методу стверджують, що в обліку слід відображувати факти, а не оцінки. При визнанні дебіторської заборгованості підприємство-продавець впевнене в її надійності. Якщо пізніше виявляється, що покупець немає наміру або можливості здійснити оплату, то вона втрачає вартість і списується. Більшість підприємств України використовують цей метод, оскільки він простий і зручний. Однак він має низку недоліків, на яких зупинимось докладніше.

По-перше, якщо за дебіторською заборгованістю минув строк позовної давності, то втрата нею вартості відбулася значно раніше, ніж на дату завершення визначеного законодавством терміну (в більшості випадків — 3 роки).

По-друге, визнання банкрутом покупця є процесом тривалим і прийняття судом рішення про це лише підтверджує минулу подію.

При застосуванні методу прямого списання підприємство-продавець увесь період від дати визнання до дати списання визнає дебіторську заборгованість як актив, хоча вона вже ці ознаки втратила (ймовірність отримання майбутньої економічної вигоди, можливість достовірної оцінки).

Недоліком використання цього методу є також те, що доходи та витрати визнаються в різні періоди і навіть з розривом у кілька років: доходи в момент реалізації, витрати — на дату списання, що суперечить принципу відповідності доходів і витрат. Тому, на нашу думку, використовувати його недоцільно, за винятком випадків, коли сума безнадійних боргів несуттєва.

Зміст методу резервування полягає в тому, що при оцінці дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду береться до уваги можливість її знецінення внаслідок ненадходження від окремих дебіторів грошових коштів і визначається розмір можливого збитку. Дебіторську заборгованість на дату балансу розраховують за чистою реалізаційною вартістю за вирахуванням з первісної вартості резерву сумнівних боргів [45, с. 31].

Резерв сумнівних боргів розраховується лише для тієї частини дебіторської заборгованості, щодо якої виконуються одночасно такі умови:

* заборгованість є фінансовим активом, тобто виникла внаслідок звичайної господарської діяльності (до цієї категорії не входять набута заборгованість і заборгованість, призначена для продажу);

* заборгованість є поточною дебіторською заборгованістю. Для довгострокової заборгованості резерв не розраховується,

* заборгованість не віднесена до безнадійної [22, с. 17].

Механізм розрахунку суми резерву викладено в п. 8 і 9 П (С)БО 10 [9], а приклад наведено в додатку до цього Положення. Отже, сума резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів:

— застосування абсолютної суми дебіторської заборгованості,

— застосування коефіцієнта сумнівності.

Незалежно від способу величина резерву сумнівних боргів визначається як добуток суми дебіторської заборгованості за продукцію на коефіцієнт сумнівності. Різниця у способах полягає лише у тому, які суми дебіторської заборгованості беруть участь у розрахунку і як визначаються коефіцієнти сумнівності.

При застосуванні методу абсолютної суми дебіторської заборгованості резерв визначається шляхом оцінки платоспроможності окремих дебіторів. Тобто підприємство аналізує поточну дебіторську заборгованість на предмет виявлення сум сумнівної заборгованості, після чого на загальну суму виявленої сумнівної заборгованості створює резерв та відображає це в своєму обліку. Наприклад, за даними аналітичного обліку станом на 31. 06. 2009 р. на підприємстві обліковується дебіторська заборгованості на загальну суму 100 000,00 грн. У табл.1.2. наведена інформація про дебіторську заборгованість підприємства за окремими дебіторами.

Таблиця 1.2 Дані про наявність суми дебіторської заборгованості для оцінки їхньої платоспроможності

Назва контрагента

Сума поточної дебіторської заборгованості

У тому числі сумнівна заборгованість

Дебітор 1

50 000,00

-

Дебітор 2

15 000,00

-

Дебітор 3

35 000,00

35 000,00

Усього

100 000,00

35 000,00

Крім того, відомо, що стосовно дебітора 3 порушено справу про банкрутство. На підставі аналізу заборгованості зроблено висновок, що підприємству на кінець II кварталу 2009 р. потрібно створити резерв у сумі 35 000,00 грн.

Використання цього методу виправдане в тому випадку, коли у підприємства є порівняно невелика кількість дебіторів та інформація про можливе непогашення ними наявної заборгованості (наприклад, порушення справи про банкрутство, періодичне невиконання інших зобов’язань, офіційне оприлюднення даних про неплатоспроможність дебітора тощо).

Незважаючи на значні технічні переваги використання методу платоспроможності окремих дебіторів, на наш погляд, він містить суттєвий недолік: розрив у часі визнання доходів від продажу та витрат на сумнівну заборгованість. При цьому використанні резерв у всіх випадках формується в іншому обліковому періоді, ніж визнається сума дебіторської заборгованості та доходу від реалізації, що не відрізняє його від методу прямого списання, а сума поточної дебіторської заборгованості на дату складання фінансової звітності буде завищеною. Вважаємо, що використання методу абсолютної суми дебіторської заборгованості суперечить принципам обачності та відповідності, а рекомендація П (С)БО 10 щодо його використання є необгрунтованою.

Другий метод формування резерву сумнівних боргів, рекомендований П (С)БО 10, передбачає застосування коефіцієнта сумнівності. Цей метод базується на статистичних розрахунках (обчисленні відповідного коефіцієнта). передбачено три способи розрахунку коефіцієнта сумнівності:

1) визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході. Для цього підприємству спочатку потрібно проаналізувати, яка частина доходів, нарахованих у попередніх періодах, не оплачена покупцями. У прикладі 3 додатка до П (С)БО 10 визначено період у три роки, але підприємство на свій розсуд може встановити інший строк. Після цього слід обчислити коефіцієнт сумнівності шляхом ділення суми безнадійної дебіторської заборгованості на суму чистого доходу від реалізації сумарно за обрані періоди.

Основою для визначеня суми резерву є звіти про фінансові результати діяльності підприємства за попередні періоди. Метою застосування методу є узгодження відповідності доходів і витрат, а також відповідна оцінка дебіторської заборгованості на дату балансу.

Наприклад, для розрахунку підприємство обрало чотири останні звітні квартали. Сума дебіторської заборгованості на 30. 06. 2009 р. (кінець II кварталу 2009 р.) склала 500 000,00 грн. (табл.1. 3)

Таблиця 1.3 Розрахунок резерву сумнівних боргів методом питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході

Період

Чистий дохід від реалізації (за передоплатою)

Сума безнадійної дебіторської заборгованості

III квартал 2008 р.

1 500 000,00

IV квартал 2008 р.

2 100 000,00

12 000,00

I квартал 2009 р.

1 850 000,00

II квартал 2009 р.

1 000 000,00

35 000,00

Усього

6 450 000,00

47 000,00

Визначаємо коефіцієнт сумнівності:

Кс = 47 000,00: 6 450 000,00 = 0,0073.

Розраховуємо резерв сумнівних боргів на кінець II кварталу 2009 року:

500 000,00×0,0073 = 3650 грн

2) класифікація дебіторської заборгованості за строками непогашення. Для його використання потрібно насамперед провести класифікацію дебіторської заборгованості за строками її непогашення. Період непогашення підприємство визначає самостійно. У разі застосування цього способу величина резерву сумнівних боргів на дату балансу має дорівнювати величині сумнівних боргів на ту саму дату. Наприклад, Підприємство встановило такі строки непогашення безнадійної заборгованості:

1 група — менше одного місяця;

2 група — від одного місяця до одного кварталу;

3 група — від одного кварталу до одного року.

Відповідно за трьома групами була класифікована і сума поточної дебіторської заборгованості (табл.1. 4).

Станом на кінець II кварталу 2009 р. заборгованість за групами склала:

група 1 — 245 000 грн. ;

група 2 — 44 000 грн. ;

група 3 — 22 000 грн.

Коефіцієнт сумнівності (Кс) визначається за формулою:

Кс = (Бзн: Дзн), (1. 1)

Таблиця 1.4 Розрахунок резерву сумнівних боргів методом класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення

Період

Сума дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду

Сума списаної безнадійної заборгованості за строками непогашення

1 група

2 група

3 група

1 група

2 група

3 група

III квартал 2008 р.

500 000,00

100 000,00

50 000,00

IV квартал 2008 р.

110 000,00

80 000,00

20 000,00

10 000,00

2000,00

I квартал 2009 р.

50 000,00

40 000,00

II квартал 2009 р.

80 000,00

120 000,00

40 000,00

5000,00

20 000,00

10 000,00

Усього

740 000,00

340 000,00

110 000,00

15 000,00

22 000,00

10 000,00

де, Бзн — безнадійна дебіторська заборгованість відповідної групи у складі дебіторської заборгованості цієї групи на дату балансу в обраному для спостереження періоді;

Дзн — дебіторська заборгованість відповідної групи на дату балансу в обраному періоді.

Визначаємо коефіцієнт сумнівності дебіторської заборгованості для кожної з груп:

група 1:

15 000: 740 000 = 0,0203;

група 2:

22 000: 340 000 = 0,0647;

група 3:

10 000: 110 000 = 0,0909.

Отже, резерв сумнівних боргів на кінець II кварталу 2009 р. має становити:

245 000×0,0203 + 44 000×0,0647 + 22 000×0,0909 = 9820,10 грн.

3) визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3−5 років. Спочатку визначається сума списаної безнадійної заборгованості за обраний період, а потім обчислюється її питома вага у загальній сумі дебіторської заборгованості на початок періоду. Коефіцієнт сумнівності для визначення величини резерву сумнівних боргів розраховується як частка від ділення суми списаної дебіторської заборгованості за обраний період на суму дебіторської заборгованості на початок кожного року в обраному періоді. Отримані показники за усі періоди додаються, а загальна сума ділиться на кількість періодів для визначення середнього показника.

Вихідні дані прикладу наведено в табл.1.5.

Таблиця 1.5. Розрахунок резерву сумнівних боргів методом питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості

Період

Сума дебіторської заборгованості на початок року, грн.

Сума списаної безнадійної дебіторської заборгованості за роками, грн.

2006 рік

750 000,00

78 000,00

2007 рік

490 000,00

50 000,00

2008 рік

250 000,00

12 000,00

Усього

-

47 000,00

Обчислюємо питому вагу списаної дебіторської заборгованості за кожний період в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду

2006 рік: 78 000: 750 000 = 0,104;

2007 рік: 50 000: 490 000 = 0,102;

2008 рік: 12 000: 250 000 = 0,048.

За даними прикладу середня питома вага списаної дебіторської заборгованості складає: (0,104 + 0,102 + 0,048): 3 = 0,0847.

Отже, резерв сумнівних боргів становитиме:

500 000,00×0,0847 = 42 350 грн.

Зауважимо, що метод нарахування резерву сумнівних боргів, а також спосіб розрахунку коефіцієнта сумнівності підприємство обирає самостійно і фіксує в наказі про облікову політику. Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

Як бачимо, за різними методами отримано різні розміри резерву. Отже, вибір методу досить сильно впливає на кінцеві показники, тому перед вибором методу потрібно ретельно проаналізувати ситуацію на підприємстві.

1.3 Огляд літературних джерел та нормативної бази з обліку резервів сумнівних боргів

Одним із ключових моментів бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості є резерв сумнівних боргів. Дослідження джерел економічної літератури дозволяє узагальнити інформацію щодо обліку дебіторської заборгованості та резерву сумнівних боргів (табл.1. 6).

Таблиця 1.6. Визначення терміну «резерв сумнівних боргів» в літературних джерелах

№ з/п

Джерело

Визначення

1.

Бутинець Ф.Ф.

Поточна дебіторська заборгованість? сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашені протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Резерв сумнівних боргів коригує дебіторську заборгованість до його чистої реалізаційної вартості, дозволяє підприємству показати, що відповідна сума може бути не стягнута з дебіторів.

2.

Грабова Н.М.

Лишиленко О.В. 40]

Сумнівна заборгованість — це поточна дебіторська заборгованість за продукцію (товари, роботи, послуги), щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

3.

Хом’як Р.Л. [23]

Резерв сумнівних боргів створюється з метою дотримання принципу обачності, згідно з яким потрібно запобігати завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

4.

Грачова Р.Є. [29]

Резерв сумнівних боргів — рахунок бухгалтерського обліку, що створюється на покриття поточної заборгованості покупців і замовників, яка ймовірно, не буде погашена у майбутньому.

Питання щодо обліку розрахунків з дебіторами, сумівної та безнадійної заборгованості, формування резерву сумнівних боргів, розглянуті в навчально-практичній літературі, представлено в табл.1.7.

Таблиця 1.7 Питання щодо обліку розрахунків з дебіторами, формування резерву сумнівних боргів розглянуті в навчально-практичній літературі

№ з/п

Питання що розглядалися

Підручники, посібники та інша навчально-практична література з бухгалтерського обліку

Бтинець .Ф. [24]

Лишиленко О.В. [40]

Чебанова Н.В. [59]

Грачова Р.Є.

[29]

Хом’як Р.Л. [23]

Лень В.С. [49]

Нашкерська Г. В. [46]

Голов С. [25]

1.

Класифікація дебіторської заборгованості

+

+

+

+

+

+

+

2.

Визначення та оцінка поточної дебіторської заборгованості

+

+

+

+

+

+

+

+

3.

Методи створення резерву сумнівних боргів

+

+

+

+

+

+

+

4.

Облік резерву сумнівних боргів

+

+

+

+

+

5.

Документування розрахунків з дебіторами

+

+

+

+

+

+

+

П (С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» [9] визначає дебіторську заборгованість як суму заборгованості дебіторів на певну дату. В окрему групу виділяється поточна заборгованість, яка є фінансовим активом, до якої не належить придбана заборгованість та призначена для продажу.

За П (С)БО 13 «Фінансові інструменти» [10] дебіторська заборгованість є одним із видів фінансових активів і визначається як контракт, що надає право отримувати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства.

Здійснимо дослідження за П (С)БО 10 і П (С)БО 13, яка дебіторська заборгованість є фінансовим активом.

За п. 6 П (С)БО 13 фінансові активи включають грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.

За п. 7 П (С)БО 10 поточну дебіторську заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включають до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.

У п. 9 П (С)БО 10 зазначено, що класифікацію дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги (для визначення резерву сумнівних боргів, вирахування якого дає змогу включити її до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю) здійснюють групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.

Отже, цим стандартом передбачено формування резерву сумнівних боргів лише для дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги.

Підтвердження викладеного вище знаходимо у п. 11 П (С)БО 10: «у разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійну дебіторську заборгованість за товари, роботи і послуги списують з активів на інші операційні витрати» [9].

Зі стандарту С) БО 13 випливає, що суму виданих авансів і позик слід також враховувати при формуванні резерву сумнівних боргів.

С. Голов, В. Костюченко, І. Кравченко та Г. Ямборко дотримуються погляду, що дебіторську заборгованість, яка є фінансовим активом, треба оцінювати на дату балансу за вимогами П (С)БО 13 [25]. Але у П (С)БО 13 не передбачено оцінки дебіторської заборгованості, що є фінансовим активом на дату балансу, за чистою реалізаційною вартістю, як це вимагає П (С)БО 10.

Далі автори все-таки пропонують формувати резерв сумнівних боргів тільки для дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги. У зв’язку з цим виникають два взаємопов'язані запитання: яку саме дебіторську заборгованість слід відносити до фінансових активів і як її оцінювати на дату балансу ?

Проведене дослідження дає змогу стверджувати, що за вимогами П (С)БО 10 і П (С)БО 13 до дебіторської заборгованості, яка на дату балансу оцінюється за чистою реалізаційною вартістю, відносять таку, що виникає внаслідок відвантаження продукції, товарів, робіт, послуг, виплати авансів та надання позик.

Унаслідок виплати грошових коштів у підприємства не виникають доходи, тому, на наш погляд, формувати резерв сумнівних боргів за виданими авансами і позиками, який відноситься на витрати, необгрунтовано. Адже він (резерв) формується для забезпечення відповідності доходів і витрат. Крім того, підприємство має додаткові важелі впливу на вимогу повернення виплачених сум: утримання із заробітної плати працівників, накладення штрафних санкцій (за авансами, виданими підзвітним особам) тощо.

Низка дослідників, серед яких Ф. Бутинець, С. Грей, Б. Нідлз, Р. Ентоні, Дж. Ріс, дотримуються погляду, що резерв сумнівних боргів формується тільки за дебіторською заборгованістю за товари, роботи і послуги.

За балансом (п. 27 П (С)БО 2) суму визначеного резерву сумнівних боргів вираховують тільки з дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

Ми повністю погоджуємося з вимогами П (С)БО 2 [7] та з названими вище авторами щодо доцільності нарахування резерву сумнівних боргів лише за дебіторською заборгованістю за відвантажені товари. Роботи і послуги та необхідністю її оцінки на дату балансу за чистою реалізаційною вартістю.

Питання вибору методу формування резерву сумнівних боргів є дискусійним, хоча в ідеалі його сума, розрахована за один період, має бути однаковою.

Д. Кізо, Дж. Вейгант, Т. Уорфілд дотримуються погляду, що методи, які грунтуються на дослідженні дебіторської заборгованості за балансом, дають змогу здійснити її найточнішу оцінку. Крім того, вони вважають, що за допомогою методу звіту про прибутки і збитки можна досягти відповідності між доходами і витратами.

За Е. Хендріксеном і М. Ван Бредом оцінка резерву буде більш точною, якщо вона грунтується на даних про строки протермінування платежів на дату складання балансу і ймовірних прогнозах погашення заборгованості. Збитки від списання безнадійних боргів, які зменшують доходи, зіставлені із доходами поточного періоду, будуть точнішими, якщо вони будуть визначені за допомогою розрахункових відсотків частки доходів звітного періоду [58]

Огляд спеціальної літератури облікової тематики, яка використання при дослідженні питання формування та обліку резервів сумнівних боргів, наведена в табл.1.8.

Таблиця 1. 8

Огляд літературних джерел з обліку резервів сумнівних боргів

п/п

Джерело

Короткий зміст стаття

1.

Кияшко О.М.

Необхідність облікового забезпечення управління дебіторською заборгованістю підприємства // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 3 [39]

У статті здійснено розмежування облікового забезпечення управління дебіторською заборгованістю на два рівні: фінансовий і управлінський. Також розглянуто їх регламентованість.

2.

Нашкерська Г.

Особливості визнання та оцінки поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи і послуги // Бухгалтерський облік і аудит. — 2009. — № 11 [45]

Мета статті - інтерпертація дебіторської заборгованості за продукцію, товари. Роботи і послуги, визначення концептуальних основ її визнання й особливостей оцінки на дату первинної реєстрації та на дату балансу.

3.

Прокопенко В.

Урегулювання сумнівної заборгованості: облік у продавця // Все про бухгалтерський облік. — 2009. — № 35 [50]

Об'єктами дослідження у статті є: прострочена дебіторська заборгованість за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги); вплив на податковий облік продавця виставленої претензії або позову до господарського суду.

4.

Кирпа Н.

Минув строк позовної давності: чи треба коригувати ПДВ // Все про бухгалтерський облік. — 2009. — № 118 [38]

Підприємство, що відвантажило покупцю товар і не отримало за нього оплати, при визнанні такої заборгованості безнадійною позбавлене права зменшити свої податкові зобов’язання.

5.

Семенова Н.М.

Облік сумнівної та безнадійної заборгованості: світовий та вітчизняний досвід // Формування ринкових відносин в Україні. — 2009. — № 5 [53]

У статті проаналізовано основні відмінності бухгалтерського обліку сумнівної та безнадійної заборгованості у вітчизняному та зарубіжному обліку.

6.

Некрасенко Л.А.

Шляхи оптимізації дебіторської заборгованості підприємств // Економічний простір. — 2008. — № 2 [47]

У статті проаналізовано основні відмінності бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості у вітчизняному та зарубіжному обліку, розглянуто питання регулювання дебіторської заборгованості на підприємстві, запропоновано інструменти управління

дебіторською заборгованістю шляхом створення резерву безнадійних боргів.

7.

Гура Н.

Облік розрахунків з дебіторами і кредиторами // Бухгалтерський облік і аудит.? 2007.? № 4. [31]

Вдосконалено методологію обліку розрахунків з дебіторами та кредиторами із внесенням змін до регістрів аналітичного обліку розрахунків.

8.

Буханцева М.

Визначення та облік резерву сумнівних боргів //Вісник податкової служби України.? 2008.? № 21. [22]

Автор статті дає визначення резерву сумнівних боргів, які створює підприємство; необхідність відображення в обліковій політиці підприємства розділу, за яким методом утворювати цей резерв.

9.

Матицина Н.

Фінансова політика підприємства як інструмент управління дебіторською заборгованістю // Бухгалтер-ський облік і аудит.? 2007.? № 7. [43]

Розглянуто інструменти фінансової політики управління дебіторською заборгованістю. Визначено її складові, а також чинники, що впливають на формування дебіторської заборгованості, та перелік первинних документів, які можуть бути підставою для відображення в обліку різних видів дебіторської заборгованості.

10.

Смирнов І.

Коли позовна давність минула… податковий облік дебіторської і кредиторської заборгованості // Все про бухгалтерський облік.? 2008.? № 11. [55]

В статті дається роз’яснення про позовну давність, порядок віднесення простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості до валового доходу чи валових витрат.

11.

Іванов В.

Практичний посібник з обліку дебіторської заборгованості // Все про бухгатерський облік. — 2008. — № 18 [36]

У статті докладно розглянуто поняття дебіторської заборгованості та порядок її обліку і списання, а аткож способи визначення суми резерсу сумнівних боргів.

12.

Дроздова Т.

Як обліковувати безнадійну дебіторську заборгованість за товари, продані бюджетній організації // Все про бухгалтерський облік.? 2008.? № 29 [32]

Розглянуто відображення в податковому обліку безнадійної заборгованості бюджетної організації. Валовитратна частина обліку безнадійної заборгованості бюджетників залежить від чинника, чи було вжито підприємством-кредитором будь-яких заходів щодо її стягнення.

13.

Городянська Л.

Особливості організації обліку дебіторської заборгованості на підприємстві // Бухгалтерський облік і аудит.? 2007.? № 6. [27 ]

У статті проведено дослідження дебіторської заборгованості, з’ясовано економічний зміст і запропонована її класифікація за всіма існуючими видами. Розглянуто практичні аспекти організації обліку дебіторської заборгованості, зокрема розроблено перелік облікових номенклатур та форм первинних документів за видами дебіторської заборгованості на етапі первинного обліку. Запропоновано шляхи зменшення обсягів дебіторської заборгованості на підприємстві.

14.

Новікова Н.М.

Структурно-логічна модель управління дебіторською заборгованістю підприємства // Актуальні проблеми економіки.? 2007? № 1. [48]

У статті розкривається питання управління дебі-торською заборгованістю підприємства на стадіях її формування та інкасації. Розглянуто та охарактеризо-вано кожен етап управління заборгованістю. Розроблено структурно-логічну модель управління дебіторською заборгованістю.

15.

Рогожин М.

Дебітор погашає прострочену заборгованість за послуги: чи виникає валовий доход у кредитора // Все про бухгал-терський облік.? 2007.? № 35. [52]

У статті розглянуто врегулювання сумнівної заборгованості, є безліч умов і чинників, що визначають податкові наслідки в тій чи іншій ситуації.

Питання, які розглядались в періодичних виданнях щодо створення та обліку резервів сумнівних боргів, наведено в табл.1.9.

Таблиця 1. 9

Питання, які розглядалися в періодичних виданнях щодо створення та обліку резервів сумнівних боргів

з/п

Періодичні видання та автори статей

Питання, що розглядалися

Визнання та оцінка поточної дебіторської звборгованості

Управління дебіторською заборгованістю

Урегулювання сумнівної заборгованості

Методи формування резерву смнівних боргів

Облік резерву сумнівних боргів

Облік сумнівної та безнадійної заборговоаності

Первинний облік дебіторської та заборгованотсі

1

2

3

4

5

6

7

8

9

1.

«Все про бухгалтерський облік»

1. 1

ДроздоваТ. 32]

+

1. 2

Кирпа Н. [38 ]

+

1. 3

Рогожин М. 52]

+

1.4.

Прокопенко В. [50]

+

1.5.

Заруба І. [34 ]

+

1. 6

Смирнов І. 55]

+

1. 7

Іванов В. [36]

+

1.8.

Прокопенко В.

+

2.

«Бухгалтерський облік і аудит»

2. 1

Сікора І. [54]

+

2. 2

Матицина Н. 43]

+

2. 3

Городянська Л. [27]

+

2. 4

НашкерськаГ. 45 ]

+

2. 5

Гура Н. [31]

+

3.

«Актуальні проблеми економіки»

3. 1

Новікова Н.М. [48]

+

3. 2

Бєлялов Т.Е. [19]

+

3. 3

Іванілов О.С. [35]

+

3. 4

Кияшко О.М. [39 ]

+

3. 5

Бондаренко О.С. [20]

+

4.

«Формування ринкових відносин в Україні»

4. 1

Семенова Н.М. [53]

+

4. 2

Дубровська Є.В. [33]

+

5.

«Вісник податкової служби України»

5. 1

Буханцева М. 22 ]

+

6.

«Фінанси України»

6. 1

Білик М.Д. [18]

+

6. 2

Басюк Т.П. 17]

+

Крім Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та національних П (С)БО відображення господарських операцій підприємств здійснюється відповідно правового поля їх дії. А це означає, що в своїй діяльності (в тому числі з приводу виникнення дебіторської, відновлення сумнівної та повернення безнадійної заборгованостей) підприємствам необхідно зважати на вимоги Цивільного кодексу України, Закону України про оподаткування прибутку підприємства, Закону України про ПДВ, Закону України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Національними П (С)БО не прийнятий точний порядок визнання дебіторської заборгованості сумнівною і безнадійною. Крім того відсутній також законодавчий дозвіл визначення таких заборгованостей безпосередньо підприємством. Більшість бухгалтерів підприємств використовують критерії визначені в законі України про банкрутство. Основним критерієм, визначеним вказаним законом, є тримісячний термін несплати — як базове визначення неплатоспроможності. Реальна неплатоспроможність суб'єкта господарської діяльності визначається шляхом провадження судових процедур. Фактично визнання дебіторської заборгованості безнадійною відбувається при надходженні повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Законом України про оподаткування прибутку підприємства [4] не надано визначення дебіторської заборгованості, але надані ознаки визнання її безнадійною.

Огляд нормативної бази, що використана при написанні курсової роботи наведено в табл.1. 10.

резерв сумнівний борг дебіторський заборгованісь

Таблиця 1. 10 Нормативні акти, які регулюють питання розрахунків з дебіторами та створення резерву сумнівних боргів

з/п

Нормативне джерело

Стислий зміст

1.

Цивільний Кодекс України від 16. 01. 2003 р. № 435-ІV. 1]

ЦКУ регламентує підприємницьку діяльність, регулює права та обов’язки осіб та інші майнові права, договори та інші зобов’язання. ЦКУ статтями 256 і 257 дебіторська заборгованість регламентується в порядку тлумачення поняття «позовної давності» і визначення терміну позовної давності - 3 роки.

2.

Господарський Кодекс України від 16. 01. 2003 р. 436-ІV [2]

ГКУ встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності, яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.

3.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16. 07. 1999 № 996-ХІV [3]

Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні

4.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22. 05. 97 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями [4]

Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади формування об'єкта оподаткування. У статті 12 Закону вказані можливі шляхи врегулювання безнадійної і сумнівної дебіторської заборгованості.

5.

Закон України «Про податок на додану вартість» від 03. 04. 97 р. № 168/97-ВР. [5]

Цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, поняття податкової накладної, порядок обліку, зві-тування та внесення податку до бюджету.

6.

Інструкція про застосу-вання Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобо-в'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30. 11. 99 р. № 291 [6 ]

В Інструкції наведена характеристика економічного змісту, призначення і структури кожного рахунка, типова кореспонденція рахунків, а також даються вказівки щодо порядку організації аналітичного обліку.

7.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31. 03. 99 р. № 87 [7]

Цим положенням визначається зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Поточна дебіторська заборгованість включається до підсумку балансу за чистою вартістю її реалізації. А чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості визначається як сума поточної дебіторської заборгованості, зменшена на резерв сумнівних боргів.

8.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28. 05. 99 р. № 137 [8]

Цим положенням визначається порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності

9.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджено наказом МФУ від 08. 10. 99 р. № 237 [9]

Це положення визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності

10.

Лист ДПАУ від 08. 11. 06 р. № 903/10/31−106 «Про надання роз’яснення стосовно податкового обліку сумнівної (простроченої) заборгованості у покупця товарів (робіт, послуг) [12]

Дається відповідь на запити: вплив касаційного оскарження на податковий облік; коли збільшувати валовий дохід при судовому розгляді.

11

Лист Мінфіну України від 18. 09. 2007 р. № 31−34 000−10−10/18 896 «Щодо звіряння взаємних розрахунків дебіторів з кредиторами»

[13]

При інвентаризації розрахунків підприємство-кредитор має надсилати дебіторам скріплені підписом і печаткою виписки з регістрів аналітичного обліку у формі акта звіряння розрахунків. Дебітор повинен протягом десяти днів з дня отримання виписок повернути підписаний акт з підтвердженням заборгованості або з обґрунтованими запереченнями.

12.

Лист Мінфіну України від 07. 07. 04 р. № 31−4 200−01−29/12 137, «Щодо відобра-ження в бухгалтерському обліку резерву сумнівних боргів» [14]

Відповідно до П (С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», визначення резерву сумнівних боргів є обов’язковим. Для ведення обліку резервів сумнівних боргів підприємство може застосовувати окремі аналітичні рахунки на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» в розрізі статей поточної дебіторської заборгованості, сумнівна частина якої забезпечена створеним резервом.

13.

Лист Мінфіну України від 29. 04. 2005 р. № 31−4 200−20−16/8181 «Щодо визначення величини резерву сумнівних боргів»

При застосуванні методу визначення величини резерву сумнівних боргів, виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати визначається коефіцієнт сумнівності дебіторської заборгованості діленням визнаної безнадійної заборгованості (списаної з балансу) за період, обраний для спостереження, на чистий дохід від реалізації на умовах наступної оплати за цей самий період. Якщо підприємством сума безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди, обрані для спостереження, не визнавалася, то коефіцієнт сумнівності дебіторської заборгованості дорівнюватиме нулю.

14.

Лист Мінфіну України від 05. 06. 2008 р. № 31 034 000−20−25/21 471 «Щодо розрахунку коефіцієнта сумнівності для визначення резерву сумнівних боргів» [16]

При застосуванні методу визначення величини резерву сумнівних боргів виходячи з середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3−5 років коефіцієнт сумнівності визначається як частка від ділення суми списаної дебіторської заборгованості за обраний період на суму дебіторської заборгованості на початок кожного року в обраному періоді.

При оцінці дебіторської заборгованості повинен дотримуватись принцип обачності, згідно з яким сума оцінки активів і доходів підприємства не повинна бути завищена.

Вважаємо за доцільне включити в П (С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» ще один метод оцінки дебіторської заборгованості на основі комплексного підходу, що грунтується на коригуванні первісної вартості дебіторської заборгованості виходячи з коефіцієнта часу. Запропонований коефіцієнт дає змогу оцінити дебіторську заборгованість суб'єкта в теперішній момент з урахуванням зростання вартості за часом і зміною загальної купівельної спроможності грошових коштів.

Використання в бухгалтерському обліку комплексної оцінки дебіторської заборгованості сприятиме створенню якісної інформаційної бази для проведення всебічного аналізу стану розрахунків з дебіторами на поточний момент, а також буде раціональною при проведенні діагностики про стан розроблених заходів для фінансового оздоровлення суб'єкта, що зумовлено можливістю спрогнозувати напрям та обсяги поточних і майбутніх грошових потоків підприємства.

Ще одним актуальним питанням при вивченні нормативної бази оборотних активів є вдосконалення обліку безнадійної заборгованості. Згідно з п. 4 П (С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» сумнівною є заборговність, по якій у підприємства існує невпевненість у її погашенні боржником. На нашу думку, таке трактування є досить «розпливчастим» і не зовсім зрозумілим. На нашу думку, сумнівною слід визнавати дебіторську заборгованість підприємства, яка не погашена в строки, встановлені договором, і не забезпечена відповідними гарантіями або по якій було порушено провадження у справі про банкрутство. Зазначимо, що Планом рахунків за дебетом рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» відображується списання не безнадійної, а сумнівної заборгованості, що можна вважати явною опискою авторів Плану рахунків, оскільки п. 11 П (С)БО 10 чітко і однозначно вказує на списання із складу активів безнадійної заборгованості. І ніде в П (С)БО не згадується, що може списуватися сумнівна заборгованість. Тому поки сумнівна заборгованість не перетвориться на безнадійну, списувати її з балансу не можна.

Для обліку резерву сумнівних боргів призначено рахунок 38 «Резерв сумнівних боргів», назва якого, як стверджують деякі автори, є застарілою. Наприклад, у російському обліку є таке поняття, як «фонд ризику для погашення сумнівних боргів». Пропонуємо внести такі зміни до П (С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»: Рахунок 38 назвати «Коригування на сумнівні борги». За дебетом рахунку 38 відображувати списання не безнадійної, а сумнівної заборгованості.

1.4 Формування облікової політики

Досвід країн з розвиненими ринковими відносинами свідчить про те, що важливою складовою загального механізму управління господарською діяльністю підприємств є уміло сформована облікова політика. Облікова політика визначає ідеологію економіки підприємства на тривалий період, сприяє посиленню обліково-аналітичних функцій в управлінні підприємством, дає змогу оперативно реагувати на зміни, що відбуваються у виробничому процесі, ефективно пристосовувати виробничу систему до умов зовнішнього середовища, знизити економічний ризик і добитися успіхів в конкурентній боротьбі.

Будучи елементом системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку, облікова політика поєднує державне регулювання і певну самостійність підприємства з питань бухгалтерського обліку. Водночас ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежено державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка передбачає методики та облікові процедури, серед яких припустимі альтернативні варіанти. Свобода підприємства полягає у можливості вибору конкретних способів оцінки, калькулювання, переліку бухгалтерських рахунків тощо.

При формуванні облікової політики передбачається, що:

* активи і зобов’язання кожного підприємства, що розглядається як юридична особа, існують відокремлено від активів та зобов’язань як його власників, так і сторонніх цьому підприємству осіб, у зв’язку з чим майно і зобов’язання власників та інших господарюючих суб'єктів не повинне відображатися у фінансовій звітності такого підприємства (принцип автономності або майнової відокремленості);

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой