Посередницька діяльність у зовнішньоекономічній діяльності

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

Вступ

1. Характеристика посередництва як одного з видів ЗЕД

1.1 Поняття та види зовнішньоекономічної діяльності

1.2 Посередницька діяльність у ЗЕД

2. Методика оцінки ефективності посередницької діяльності

2.1 Методика оцінки ефективності посередницької діяльності

2.2 Особливості змісту деяких видів посередницьких угод

3. Аналіз зовнішньої торгівлі Херсонської області послугами с країнами

Висновки

Список використаних джерел

Реферат

Комплексна курсова робота на тему «Посередницька діяльність у зовнішньоекономічній діяльності» складається із: 49 сторінок, 5 таблиць, 8 рисунків, 25 літературних джерел.

Робота складається з трьох розділів. В першому розділі розглядається питання загальної характеристики посередницької діяльності.

Другий розділ розглядає методику оцінки ефективності посередницької діяльності.

В третьому розділі наводяться та аналізуються статистичні дані товарної структури зовнішньої торгівлі Херсонської області.

В роботі використовувались сучасні методи дослідження: аналітичний, графічний, статистичний, регресійний аналіз.

Робота виконана на комп’ютері українською мовою, полуторним інтервалом, 14 шрифтом Times New Roman, редактором Microsoft Word.

Вступ

Під класичними торговельно-посередницькими операціями розуміють операції, пов’язані з купівлею і продажем товарів, які виконуються за дорученням виробника-резидента незалежним від нього торговельним посередником (резидентом чи нерезидентом) на основі угоди або доручення.

Актуальність даної теми полягає у тому, що торговельне посередництво -- обов’язковий елемент ринку. Фірми використовують посередників для найбільш кваліфікованого забезпечення зручності придбання продукції за факторами часу, місця, форми і власності; зниження витрат на реалізацію продукції або здійснення операцій з матеріально-технічного забезпечення виробництва; зниження рівня запасів готової продукції або необхідних матеріально-технічних ресурсів; зменшення кількості постачально-збутових операцій; кращого контактування зі споживачами або постачальниками -- банками, транспортними, складськими, експедиторськими, страховими фірмами, іншими суб'єктами сфери товарного обігу; досягнення високої оперативності реакції на зміни ринкової кон’юнктури; підвищення ступеня конкурентоспроможності товарів; забезпечення доступу до первинної ринкової інформації.

Правильний вибір посередника багато в чому визначає ступінь ефективності угоди. При виборі посередника аналізується ступінь солідності фірми, розглядається, наскільки сумлінно вона відноситься до своїх обов’язків, її діловий авторитет, можливість технічного обслуговування, професійний рівень інженерно-технічного обслуговування, наявність матеріально-технічної бази.

Вибір фірми-посередника визначається й тим, наскільки велике коло клієнтів, що обслуговується нею оскільки експортер воліє звернутися до посередника, у якого він є єдиним принципалом із продажу даного товару.

В курсовій роботі висвітлюються такі завдання:

1. Розкриття сутності та особливостей посередницької діяльності у ЗЕД;

2. Ознайомлення з методикою оцінки ефективності посередницької діяльності;

3. Аналіз зовнішньої торгівлі Херсонської області послугами з країнами світу.

Метою курсової роботи є вивчення видів посередницьких агентів, оцінка ефективності торгово-посередницької діяльності.

Предметом дослідження курсової роботи є зовнішньоекономічні торгово-посередницькі.

Об'єктом дослідження в даній курсовій роботі є посередницькі агенти та їхня діяльність зовнішньоекономічної діяльності.

Інформаційною базою дослідження є підручники, навчальні посібники з дисципліни «Зовнішньоекономічна діяльність», засоби масової інформації, ресурси Internet.

1. Характеристика посередництва як одного з видів ЗЕД

1.1 Поняття та види зовнішньоекономічної діяльності

Основним законодавчим актом, який закріплює правові засади здійснення зовнішньоекономічної діяльності вітчизняними суб'єктами господарювання, є Закон України від 16 квітня 1991 року «Про зовнішньоекономічну діяльність». Цей Закон визначає основні правові та організаційні засади здійснення ЗЕД в Україні і спрямований на удосконалення правового регулювання усіх видів ЗЕД, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, надання послуг відповідно до загальновизнаних засад, принципів, норм і правил міжнародної торгівлі та зобов’язань, взятих Україною в рамках міжнародних угод. У Господарському кодексі України від 16 січня 2003 року загальним положенням про зовнішньоекономічну діяльність присвячена Глава 37.

Зовнішньоекономічна діяльність — це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на відносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Ознаки ЗЕД:

а) за своєю сутністю вона є господарською діяльністю, тобто «діяльністю суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованою на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність;

б) ця діяльність побудована на відносинах між суб'єктами господарювання, що перебувають під юрисдикцією різних держав;

в) вона може здійснюватися як на території України, так і за її межами, як з перетином митного кордону України, так і без такого перетину.

ЗЕД притаманні загальні ознаки господарської діяльності (виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг; діяльність здійснюється на професійних засадах; отримання прибутку). Належність зовнішньоекономічних відносин до господарських визначає і методологію регулювання цих відносин.

Методи регулювання зовнішньоекономічних відносин:

а) метод автономних рішень суб'єктів господарювання (добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв’язки; здійснювати будь-які види ЗЕД і зовнішньоекономічні операції, окрім заборонених законом; укладати зовнішньоекономічні договори та визначати зобов’язання за ними в межах законодавства тощо);

б) метод владних приписів, згідно з яким діяльність суб'єктів господарювання підпорядковується обов’язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством (необхідність отримання експортних або імпортних ліцензій; дотримання порядку розрахунку в іноземній валюті; дотримання порядку та строків проведення окремих видів зовнішньоекономічних операцій);

в) метод рекомендацій, згідно з яким держава регулює поведінку суб'єктів господарських відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин [1, c. 37].

Спеціальні принципи ЗЕД:

1. Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

— праві суб'єктів ЗЕД добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки;

— праві суб'єктів ЗЕД здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України;

— обов'язку додержувати при здійсненні ЗЕД порядку встановленого законами України;

2. Принцип юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

— рівності перед законом всіх суб'єктів ЗЕД незалежно від форм власності при здійсненні ЗЕД;

— заборони будь-яких, крім передбачених Законом, дій держави,

результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів ЗЕД, а також іноземних суб'єктів господарювання за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

— неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом.

3. Принцип захисту інтересів суб'єктів ЗЕД, який полягає у тому, що Україна як держава:

— забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарювання на її території згідно з законами України;

— здійснює рівний захист всіх суб'єктів ЗЕД за межами України згідно з нормами міжнародного права;

Здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами тільки відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

4. Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів вказує на необхідність забезпечення правовими засобами економічної рівноваги при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, обміну рівними вартостям, недопущення фіктивного експорту з метою отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість тощо.

Види торгово-посередницьких операцій:

В залежності від характеру взаємовідносин між продавцем чи покупцем і торговим посередником, а також від функції, яку виконує торговий посередник, можна виділити декілька видів торгово-посередницьких операцій: операції по перепродажу, комісійні, агентські і брокерські.

Процеси купівлі-продажу, безумовно, є важливою складовою торговельно-посередницької діяльності, але її зміст значно ширший. Адже торговельне посередництво передбачає виконання на користь виробника (продавця) значного обсягу робіт щодо пошуку контрагентів з купівлі-продажу товару, підготовки та здійснення угоди, кредитування сторін, надання гарантій реалізації товару й отримання відповідних коштів продавцем, страхування товарів та ризиків під час транспортування, проведення рекламних заходів із просування товарів на ринки, надання організаційно-комерційних, консалтингових та інших послуг. Виходячи з цього, можна визначити сутність торговельно-посередницької діяльності.

Зараз досить поширені:

1. Імпортні фірми, що торгують машинами й устаткуванням. Вони беруть на себе технічне обслуговування і, як правило, мають широку мережу дилерів — дрібних торговців;

2. Оптові фірми (wholesaler) є посередниками між промисловими підприємствами і роздрібними торговельними фірмами. Вони закуповують за свій рахунок товари за кордоном великими партіями і реалізують окремим споживачам дрібнішими партіями, отримуючи прибуток за рахунок різниці в ціні. Провести межу між оптовою й імпортною фірмою важко. Але оптова фірма закуповує товари не тільки в експортера, а й товари вітчизняного виробництва і просуває їх у власну роздрібну мережу;

3. Роздрібні фірми (retailer) самі здійснюють операції з імпорту й експорту, не користуючись послугами великих оптових фірм. Вони мають широку мережу своїх магазинів, філій;

4. Дистриб’ютори (distributor) — це фірми в США, Англії й в інших країнах, що здійснюють переважно імпортні операції і є торговцями за договором. Вони займаються продажем лише певного кола товарів;

5. Стокісти (stockist) — фірми, що перебувають у країні імпортера і виконують в основному консигнаційні операції [2, c. 142].

Комісійні експортні фірми — представники продавця або покупця. Відповідають за: 1) своєчасність поставки товарів; 2) транспортування; 3) документальне оформлення угоди; 4) страхування; 5) технічне обслуговування (іноді). Можуть виконувати й обов’язки типу індента. Різновид таких фірм — конфірмаційні доми (confirming hauses), що беруть на себе ризик щодо кредитів, які вони від імені виробника надають покупцю;

Комісійні імпортні фірми — представники покупців своєї країни. Вони розміщують замовлення за кордоном від свого імені, але за рахунок вітчизняних комітентів. Крім того, можуть надавати й інші послуги — досліджувати кон’юнктуру ринку (огляди), стежити за відвантаженням товару тощо.

Агентські фірми тривалий час підтримують тісний контакт із принципалом. Вони поділяються на експортних і закордонних агентів.

Брокерські фірми найбільшого розвитку набули в Англії. Це великі компанії, спеціалісти цих фірм мають високу кваліфікацію, підтримують постійні зв’язки з великими банками, що дає змогу їм іноді фінансувати угоди (у заставу під товар). Вони надають кваліфіковану інформацію, випускаючи низку бюлетенів.

Фектори (factors) — торговельні посередники, що виконують широке коло посередницьких обов’язків від імені експортера: експортують продукцію; фінансують експортні операції, сплачують аванс виробнику, видають кредити покупцю, страхують. Звичайно вони беруть участь у торгівлі текстилем, шкурами, лісом. Таких фірм багато в США, Канаді, Англії [3, c. 96].

1. 2 Посередницька діяльність у ЗЕД

Торговельні посередники — це юридичні особи (фірми, організації, установи і т. ін.), що сприяють обміну товарів і незалежні від виробників та споживачів. Їх безпосередня функція — поєднання продавців і покупців, пов’язування попиту та пропозиції.

Торговельне посередництво охоплює широке коло послуг:

— пошук іноземного контрагента;

— підготовка і укладання договорів;

— кредитування сторін і надання гарантій оплати товару покупцем;

— здійснення транспортно-експедиторських операцій;

— страхування товарів при транспортуванні;

— виконання митних формальностей;

— проведення рекламних та інших заходів щодо просування товарів на зовнішні ринки;

— здійснення технічного обслуговування та інші послуги. [4, c. 105].

Торговельний посередник несе певні витрати при здійсненні своєї діяльності, основними з яких є:

— заробітна плата управлінського персоналу та працівників сервісних служб;

— амортизаційні відрахування на будівлі, спорудження, канцелярське устаткування, машини;

— витрати на підтримку будівель, споруджень, на зв’язок, рекламу, представницькі витрати;

— митні і транспортно-експедиторські витрати;

— витрати на підтримку субагентської мережі;

— податки і збори.

Більше половини всіх товарів, залучених у міжнародний товарообіг, реалізується при сприянні торгових посередників, їхніми послугами широко користуються в зовнішній торгівлі США, Англії, Нідерландів, Швеції, Японії.

До використання торговельно-посередницької ланки звертаються:

1. При збуті стандартного промислового устаткування і споживчих товарів;

2. При реалізації великими фірмами другорядних видів продукції;

3. При реалізації продукції на віддалених, важкодоступних і слабко вивчених ринках, ринках малої ємності;

4. При просуванні нових товарів;

5. При відсутності в країнах-імпортерах власної збутової мережі;

6. При монополізації великими торговельно-посередницькими фірмами ввезення в країну визначених товарів;

7. Великі фірми при невеликому обсязі експортно-імпортних операцій;

8. При здійсненні епізодичних зовнішньоторговельних операції дрібними та середніми фірмами [5, c. 77].

Види і характер торговельно-посередницьких операцій обумовлюються функціями, які виконуються посередниками:

1. Дослідницька робота -- збір інформації, необхідної для планування і покращання обміну.

2. Стимулювання збуту -- короткотермінові заходи, спрямовані на збудження швидкої реакції ринку у відповідь на пропоновану фірмою продукцію.

3. Встановлення контактів -- налагодження і підтримання зв’язків з потенційними покупцями.

4. Пристосування товарів -- підгонка товару під вимоги покупців. Це стосується таких видів діяльності як виробництво, сортування, монтаж, упакування.

5. Проведення переговорів -- спроби узгодження цін та інших умов для подальшого акту передачі власності.

6. Організація товароруху -- транспортування і складування товарів.

7. Фінансування -- пошук та використання кошт для покриття витрат діяльності з доставки товарів до споживачів.

8. Прийняття ризику -- прийняття на себе відповідальності за доведення товарів до кінцевих споживачів.

9. Виконання перших п’яти функцій сприяє заключенню угод, а наступних трьох -- виконанню уже підписаних угод. [6, c. 277].

Питання не в тому, чи потрібно ці функції виконувати -- потрібно і обов’язково, а скоріше у тому, хто повинен їх виконувати. Всім цим функціям властиві три загальні властивості: вони поглинають дефіцитні ресурси; нерідко можуть бути виконані краще завдяки спеціалізації; можуть виконуватися і посередниками, і виробником. Якщо частину їх виконує виробник, його витрати відповідно зростають, а значить, ціни на товар повинні бути вищими. При передачі частини функцій посередникам витрати, а внаслідок, і ціни виробника нижчі. Посередники у цьому випадку повинні вилучати плату, щоб покрити свої витрати по організації робіт.

Посередники здійснюють операції на ринках засобів виробництва, сировини, нерухомості, товарів, послуг, цінних паперів, інтелектуальної власності. Відповідно і об'єкти посередницької діяльності відповідають виду ринку і його особливостям. Інакше кажучи, об'єктами посередницьких операцій виступають продукція промислового призначення, товари широкого вжитку, послуги, цінні папери тощо.

Суб'єктами торговельно-посередницької діяльності являються фізичні та юридичні особи: торговці по договору, торгові агенти, комісійні фірми, консигнаційні склади, лізингові компанії, аукціонні центри, біржі та ін. Суб'єкти посередницької діяльності діляться на незалежні, частково залежні і залежні. Залежність настає в силу територіального цінового та інших обмежень посередника з боку замовника [7, c. 511]. Основні елементи торговельного посередництва представлені в таблиці, що надана нижче. На практиці їх значно більше, причому коло посередницьких операцій розширюється. Одночасно зростає і кількість посередників -- оптових і дрібнооптових фірм, консигнаційних складів брокерських контор, дистриб’юторів, дилерів. Уже тепер вони контролюють значні території і сегменти внутрішнього ринку України.

По мірі посилення позицій торгових посередників, товаровиробники, експортери, крупні споживачі продукції все більше віддають їм перевагу в забезпеченні процесу купівлі-продажу. Але розвиток торговельно-посередницької діяльності пов’язаний зі значними труднощами і складними проблемами. Зміст торговельного посередництва роздивимось у таблиці 1. 1

Таблиця 1.1 Характеристика посередницьких операцій

Види торговельно-посередницької

діяльності

Типи посередників

Характер взаємовідносин із товаровиробником, оптовиком

Характеристика виконуваних функцій

І. Діяльність з перепродажу товарів

Дистриб’ютори

(Найчастіше спеціалізуються на товарах виробничо-технічного призначення, продаючи їх виробникам).

Незалежні, частково залежні

Здійснюють операції купівлі-продажу від свого імені й за свій рахунок, але на відміну від звичайного оптовика.

Дилери

(Можуть передбачати виконання окремих зобов’язань, наприклад торгувати продукцією лише цього виробника, вживати заходів щодо просування товару, проводити рекламні акції тощо.)

Незалежні, частково залежні

Здійснюють операції з перепродажу від свого імені й за свій рахунок, але в договорах із виробником

Успішна діяльність товаровиробника на зовнішньому ринку визначається не лише тим, наскільки чітко в нього підлагоджено процес виробництва товарів або надання послуг, чи відповідає їхня якість вимогам споживача, а й тим, наскільки швидко та надійно буде забезпечено доставку замовлення до споживача. Зазвичай більшість підприємств є лише однією із важливих ланок у довгому ланцюзі постачальників і посередників. Безумовно, комерційний успіх виробника ґрунтується на багатьох чинниках, серед яких виокремлюють високу якість продукції, гнучку й ефективну організацію виробництва, безперервний потік інновацій, особливу увагу до потреб клієнта. Але багато керівників успішних компаній наголошують, що в досягненнях виробника значну роль відіграють дистриб’ютори та дилери.

Конкретні умови купівлі-продажу товару посередником у продавця (виробника), якими є характеристика товару, асортимент, якість, загальний обсяг поставки, терміни постачання, загальна сума контракту й ціна, технічні гарантії й умови оплати та інші дані фіксуються в додатковій угоді, порядок і термін укладання якої передбачено в рамковому контракті [8, c. 452].

Головна відмінність торговельних посередників від оптових торговців полягає у різних рівнях відносин між оптовиками і виробниками та між виробниками (оптовиками) і посередниками. Щоб канали розподілу працювали найкращим чином, виробнику необхідно постійно підтримувати високий рівень довіри та взаємодопомоги їхніх учасників. У багатьох випадках фірми-виробники застосовують позитивні чинники мотивації посередників: значні цінові знижки, пільгові умови угод, компенсацію витрат на рекламу та експонування товару, преміювання, а також змагання між різними посередниками. Зміцнюючи відносини із посередниками компанії, виробники підвищують їхню зацікавленість у збільшенні зусиль в разі збуту продукції. Розвиваючи партнерські відносини, фірма-виробник забезпечує як зростання обсягу продажу своїх виробів, так і підвищення рівня рентабельності своїх посередників [9, c. 88].

2. Методика оцінки ефективності посередницької діяльності

2.1 Методика оцінки ефективності посередницької діяльності

Посередницька діяльність здійснюється за взаємодії трьох визначальних чинників: робочої сили, засобів праці й предметів праці. Використовуючи їх, суб'єкти посередницької діяльності продукують суспільно необхідний продукт -- торговельно-виробничі послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої й уречевленої праці, а з іншого -- результати. При цьому варто зауважити, що в посередницькій діяльності пріоритетну роль відіграє інтелектуальна праця персоналу, яку поки що не можна адекватно вартісно оцінити і вирізнити із сукупного результату діяльності підприємства. Саме цей чинник зменшує значущість торгівлі як основної сфери посередницької діяльності в процесі суспільного відтворення.

Процес формування кінцевих результатів і ефективність посередницької діяльності зображено на рис. 2. 1

Рис. 2.1 Схема формування ефекту і ефективності посередницької діяльності

Ефективність посередницької діяльності вирізняється поліморфністтю визначення і застосування для аналітичних оцінок і управлінських рішень. З огляду на це важливим є розподіл за окремими ознаками відповідних видів ефективності [11, c. 225].

Види ефективності посередницької діяльності виокремлюються переважно за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) посередницької діяльності. Насамперед, результат (ефект) буває економічним або соціальним.

Рис. 2.2 Види ефективності посередницької діяльності

Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні и кінцеві результати діяльності посередницької фірми. До таких показників відносять обсяг реалізованої продукції, величину одержаного прибутку, економію ресурсів, витрат, різницю між продажем і закупівельною ціною тощо [12, c. 156].

Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, створення нових робочих місць, підвищення рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану довкілля, загальної безпеки життя, якості торговельного обслуговування, стабільності й постійної відновлюваності пропонованого асортименту товарів, запровадження сучасних методів продажу товарів, економії витрат часу на здійснення торговельного обслуговування тощо. Складники соціального ефекту мають ту особливість, що далеко не всі з них підлягають кількісному вимірюванню. Як правило, соціальний ефект вимірюється бальною системою, яка ґрунтується на оцінках окремих складників досвідченими експертами [10, c. 305].

Локальний ефект означає конкретний результат торгово-господарської діяльності посередницької фірми.

Народногосподарський ефект -- це спільний ефект від діяльності у сферах обертання виробництва і споживання, або галузевий ефект, пов’язаний з позитивними наслідками діяльності суб'єктів посередницької діяльності.

Вимірювання ефективності посередницької діяльності, насамперед, методологічно пов’язане з визначенням критерію і формуванням відповідної йому системи показників.

Критерій ефективності посередницької діяльності -- це якісна характерна ознака і визначальна міра пізнання суті ефективності. Правильно сформульований критерій повинен найбільш повно схарактеризувати суть ефективності як категорії й бути спільним для усіх ланок суспільного виробництва -- від підприємства до народного господарства загалом.

У загальному вигляді критерій ефективності посередницької діяльності відображає постійно здійснюваний процес максимізації обсягу чистої продукції (національного доходу) стосовно витрат живої й уречевленої праці (персоналу, основних фондів і оборотних коштів). На рівні суб'єкта посередницької діяльності модифікованою формою єдиного критерію може бути також максимізація прибутку.

Під час формування системи показників ефективності посередницької діяльності бажано дотримуватися єдиних принципів, які повинні використовуватися в кількісному вимірюванні ефективності народного господарства в цілому та інших видів діяльності. До них можна віднести:

— забезпечення взаємозв'язку критерію і системи конкретних показників ефективності;

— відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів та витрат;

— можливість застосування показників ефективності в управлінні підприємством, прийнятті рішень та виконанні різних операцій;

— використання системи показників для виявлення резервів підвищення результативності всіх видів діяльності.

Систему показників ефективності посередницької діяльності фірми, що побудована на вищезгаданих принципах, можна подати так:

— інтегральний показник ефективності посередницької діяльності -- це такий показник, який дає загальну оцінку результативності суб'єкта посередницької діяльності за певний період (сукупних ресурсів);

— узагальнюючі показники вимірюють ефективність виконання окремих видів діяльності: функціональної (суто торговельної), господарської та соціальної;

— специфічні показники використовуються для всебічної оцінки рівня і динаміки ефективності окремих посередницьких операцій, витрат, потужностей, устаткування, видів матеріальних ресурсів. Ці показники є також результативними, оскільки визначаються співвідношенням ефекту до витрат чи ресурсів, що його забезпечують [13, c. 187]. Вищезгадані показники доповнюють техніко-економічні, за допомогою яких можна більш детально кількісно оцінити ефективність діяльності. Такі показники за своєю суттю не є результативними, але дають кількісне уявлення про діяльність посередницької фірми, наприклад, розмір товарообігу, площу торгового залу тощо.

Використання інтегрального показника ефективності посередницької діяльності дає змогу порівнювати результативність роботи окремих фірм посередників. До його виміру застосовуються різні підходи.

Теоретично значення інтегрального показника буде найбільш повним, якщо вимірювати його відношенням загального ефекту (економічного і соціального) до сукупних ресурсів, що використовувалися в процесі посередницької діяльності. Проблема практичної реалізації такого показника, з одного боку, полягає в тому, що не кожен із видів ефективності ресурсів підлягає кількісному виміру. З іншого боку, не завжди вартісні значення складових ефектів і ресурсів є зіставними між собою, тобто виникає проблема з визначенням загального ефекту чи сукупних ресурсів. Однак тільки таке визначення інтегрального показника за своїм змістом було б найбільш адекватним суті критерію ефективності посередницької діяльності. Тому на практиці застосовується визначення інтегрального показника посередницької діяльності як похідної від значення узагальнюючих показників. Шляхом визначення узагальнюючих показників дається кількісна оцінка ефективності здійснення окремих видів діяльності посередницької фірми: функціональної, господарської та соціальної [14, c. 192].

Узагальнюючий показник функціональної діяльності (Еф) визначається за формулою:

(2. 1)

де: ТФ -- річний обсяг роздрібного товарообороту;

ОС -- середньорічна вартість основних фондів;

ОБ -- середньорічна вартість оборотних коштів;

ФЗ-- фонд заробітної плати торговельних працівників за рік.

У даній формулі за вартісне вираження затрат живої праці в торгівлі прийнято витрати на заробітну плату. Разом з тим, слід мати на увазі, що заробітна плата тільки частково виражає вартість трудових ресурсів фірми і не враховує частку вартості затрат трудових ресурсів на створення додаткового продукту, який працівники фірми одержують у формі винагороди через суспільні фонди споживання. Було б доцільно вартісну оцінку трудових ресурсів дати як величину новоствореної вартості на фірмі. Проте визначення такого показника утруднюється у зв’язку з відсутністю відповідної інформації. Тому затрати трудових ресурсів у вартісній формі слід виражати через витрати на заробітну плату.

Узагальнюючий показник ефективності господарської діяльності (Еr) визначається для посередницької фірми співвідношенням

(2. 2)

де:П -- річний прибуток;

Во -- витрати обігу за рік;

Е' -- нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;

К -- сума капітальних вкладень за рік.

Показники Еф і Еr дають кількісне уявлення про економічну роботу підприємства. Отже, економічна ефективність (Ее) може визначатися одним показником:

(2. 3)

Специфічні показники ефективності вимірюють результативність використання окремих видів ресурсів чи витрат.

Ефективність використання матеріальних ресурсів (Ем.р.) вимірюється фондовіддачею:

(2. 4)

де Тф -- розмір товарообігу за певний проміжок часу, грн. ;

Во.ф -- вартість основних фондів.

Показник ефективності використання фінансових ресурсів (Еф. р) вираховується відношенням товарообігу до вартості оборотних коштів:

(2. 5)

де Во. к -- вартість оборотних коштів, грн.

Специфічні (окремі) показники ефективності посередницької діяльності можуть визначатись для певних елементів результату роботи фірми чи з урахуванням певних елементів ресурсів. З допомогою системи показників ефективності посередницької діяльності можна визначити конкурентоспроможність, інвестиційну привабливість власного підприємства чи інших фірм, вдало приймати комерційні рішення, дати оцінку результатів роботи за певний період час та позицій на ринку [14, c. 179].

Для визначення ефективності посередницької діяльності можна використати інший підхід. Наприклад, шляхом виділення результатів і витрат на одну комерційну операцію. Основною операцією в посередницькій діяльності є укладення договору.

Для оцінки виконання комерційних договорів використовується коефіцієнт виконання комерційного договору (Кв):

(2. 6)

де Qд, Qф — кількість товару, поставленого за договором і фактично.

Необхідною умовою для успішного проведення експортних операцій є аналіз їхньої ефективності з метою встановлення найбільш оптимальної структури експорту і прийняття обґрунтованих рішень в області керування.

Для оцінки діяльності фірми розраховується показник ефективності її діяльності, що характеризує ступінь вигідності для фірми зовнішньоекономічних операцій.

Показник економічної ефективності реалізації експортних товарів являє собою відношення нетто (чистого виторгу) в іноземній валюті за реалізований товар до його собівартості в гривнях і обчислюється за формулою:

(2. 7)

де: Внето — нетто (чистий виторг) в іноземній валюті, переведений у гривні за офіційним курсом;

Зекс — повна собівартість реалізованої на експорт продукції, грн.

Цей коефіцієнт показує суму інвалютного доходу від реалізації експортних товарів, що припадає на кожну витрачену фірмову гривню. Коефіцієнт ефективності може бути виражений у відсотках [15, c. 304].

2. 2 Особливості укладення деяких видів посередницьких угод

Зовнішньоекономічні товарні операції досить складні за реалізацією, особливо на практиці.

Експортер може безпосередньо виходити на зовнішній ринок, тобто укладати торговельні угоди самостійно. Крім того, можливо здійснення експортної стратегії та тактикичерез торговельних посередників. Залучення посередників дозволяє експортерові підвищити економічну ефективність експортної політики за рахунок того, що посередник краще знає свій національний торговельний ринок та його товарні потреби, зменшити транспортні витрати за рахунок збільшення обсягів однієї товарної партії, ефективно використати національні особливості митно-тарифного та нетарифного регулювання. Отже, укладення посередницьких угод -- це найефективніший шлях до невідомого зовнішнього ринку.

Усі посередницькі угоди в зовнішньоторговельних відносинах можна поділити на торговельно-посередницькі та забезпечуючі.

Однією зі спроб класифікації посередницьких угод є їх поділ на чотири види: угоди з перепродажу, комісійні, агентські та брокерські. Цей поділ здійснено за ставленням до операцій купівлі та перепродажу товарів, виконаних за дорученням виробника-експортера незалежними від нього торговельними посередниками на підставі укладення відповідної угоди або доручення.

Операції з перепродажу здійснюються посередником від свого імені та за свій рахунок. Розрізняються операції, за якими торговельний посередник виступає як покупець стосовно експортера та перепродує товар на своєму національному ринку без будь-яких обмежень. Крім того, існують угоди, за якими посередник, що придбав товар, має певні, зазначені в угоді купівлі-продажу, обмеження щодо його реалізації: територіальні, у термінах і т. ін. Такими посередниками є дилери та дистриб’ютори.

Комісійні операції полягають у тому, що одна сторона угоди -- комісіонер за дорученням другої сторони угоди — комітента, здійснює угоди продажу товару від свого імені, але за рахунок комітента, який лишається власником товару до укладення угоди з кінцевим покупцем. За здійснення угоди комісіонер отримує винагороду у вигляді певного відсотка від вартості проданого товару або різниці між ціною консигнанта та ціною продажу.

У залежності від особливих умов укладення комісійної угоди, розрізняють угоди з делькредере, індент та консигнаційні. Угоди з делькредере передбачають перекладання ризику несплати імпортером за товар на комісіонера шляхом внесення додаткового застереження про те, що комісіонер мусить у будь-якому разі сплатити комітентові вартість товару. Індент -- це разова угода між імпортером та іноземним комісіонером про купівлю партії певного товару узгодженого обсягу. В такому разі купівля здійснюється у експортера країни комісіонера. Якщо в угоді визначено конкретного виробника товару (експортера) та висунуто певні вимоги щодо особливих характеристик товару, такий індент називається закритим. Якщо комісіонеру надано можливість самостійного пошуку виробника-експортера та не висунуто вимог щодо особливостей товару, такий індент називається відкритим. Консигнаційні угоди передбачають продаж товару зі складів комісіонера, але право власності на нього належить консигнатору-експортеру.

Одна з версій класифікації посередницьких угод базується на обсязі повноважень, що надаються посереднику, та визначенні їхнього місця на торговельному ринку. Перш ніж здійснити поділ угод за обсягами наданих повноважень слід визначити надається чи ні посереднику право підпису торговельних угод з третіми особами, а також за чий рахунок та від чийого імені він може їх здійснювати. За цими ознаками угоди поділяються на чотири основні групи.

До першої групи належать посередницькі угоди, що не надають посередникові права підпису торговельних угод з третіми особами. Його повноваження обмежуються пошуком можливих покупців та вивченням можливого ринку. Такі угоди мають назву брокерських або представницьких.

Другу групу складають угоди, якими посереднику надається право укладення та підпису торговельних угод з третіми особами від свого імені, але за рахунок довірителя. Такі угоди мають назву договорів консигнації та комісії.

Враховуючи що консигнатор може повернути представлений на комісію (продаж) товар, проведено додатковий поділ консигнаційних угод на угоди з поверненням, частковим поверненням та без повернення товару.

Угоди, які підписані посередниками з третіми особами від імені та за рахунок довірителя, утворюють третю групу і називаються агентськими.

Угоди, укладені посередником з третіми особами від свого імені та за свій рахунок, утворюють четверту групу -- дилерські та дистриб’юторські.

Класифікація посередницьких угод на підставі повноважень посередника на певному торговельному ринку поділяє їх на прості агентські, агентські з правом «першої руки» та монопольні або виняткові агентські угоди.

Прості агентські угоди надають посереднику право продажу визначеної номенклатури товарів на обумовленій території. Такою угодою передбачається визначення комерційних умов продажу товарів на певному ринку.

Закладення до посередницької угоди обов’язку експортера запропонувати посередникові першому реалізовувати нові товари становить особливість угод з правом «першої руки».

Комісійні угоди укладаються між експортером та комісіонером, який стосовно експортера є агентом, але для третіх осіб виступає покупцем чи продавцем. Комісіонер, у залежності від того, чи заявляє він у кінцевій угоді купів-лі-продажу третій особі, що він представляє певного експортера, може бути прямим або опосередкованим агентом. Якщо виходити з умов, закладених в угоді, розрізняють комісійні угоди прямі або опосередковані.

Делькредере у посередницькому договорі передбачає відшкодування збитків експортеру в разі невиконання покупцем, якого знайшов агент, обов’язків щодо оплати товару.

Посередницькі угоди, які виконують торговельні агенти (агенти, які володіють товаром), можуть стосуватися пропонування товару агентом-посередником покупцеві, отримання замовлення на експорт товару, його передачі товаровиробнику або виконання зобов’язання щодо збереження чи продажу певних товарів кінцевим покупцям. [16, c. 177].

Посередницькі угоди, що укладено з спеціалізованими комісійними фірмами (торговельними домами) -- ймовірними імпортерами товару, можуть полягати у закушвлі посередниками (комісійними фірмами) у безпосереднього виробника товару та його експортуванні замовнику-імпорте-ру на підставі договору купівлі-продажу. Крім того, такі комісійні фірми можуть мати повноваження щодо пошуку товаровиробника-експортера на замовлення імпортера, а угоду купівлі-продажу укладатимуть безпосередньо товаровиробник та імпортер. Особливі посередницькі угоди укладаються з комісійними фірмами, коли купівля-продаж здійснюється безпосередньо між товаровиробником та імпортером, а посередник, окрім пошуку продавця, бере на себе повну фінансову відповідальність за здійснення цієї угоди.

Найпоширенішими посередницькими угодами є угоди експедиторські, які забезпечують виконання послуг з транспортування вантажів різними видами транспорту, пакування, складської обробки, перевантаження, страхування та інших дій з товаром на шляху його руху від продавця до покупця.

Незважаючи на певні відмінності розглянутих посередницьких угод автор класифікує їх тільки як агентські угоди [17, c. 46].

Особливість комісійних угод полягає у зобов’язанні посередника укладати угоди купівлі-продажу товару від свого імені.

Договір перевезення -- посередницький договір, на підставі якого експедитор зобов’язується перевезти товар до місця призначення та здійснити з ним певні дії щодо його складування, зберігання та виконання інптрх операцій відповідно до зазначеного договору.

Договір зберігання у зовнішньоекономічних відносинах -- це посередницький договір, на підставі якого одна сторона зобов’язується за певну плату забезпечити зберігання товарів та immnc предметів без переходу права власності на вантаж.

Консигнаційні угоди за особливостями укладення та виконання можна віднести до посередницьких зовнішньоторговельних операцій. Консигнаційну угоду виконують дві особи -- консигнант, який здійснює поставку товару на продаж, та консигнатор, який здійснює продаж поставленого товару без набуття права власності на нього.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що на кожний з розглянутих підходів до класифікації посередницьких угод певним чином впливає національне законодавство. Посередницькі угоди можна поділити на угоди, пов’язані з укладенням договорів купівлі-продажу та угоди, які забезпечують зовнішньоторговельну діяльність.

В основу класифікації покладено ставлення та обов’язки посередника щодо виконання вимог укладеної угоди стосовно товару.

Усі угоди можна умовно поділити на п’ять окремих груп, які, в свою чергу, в залежності від особливостей укладення, поділяються на окремі угоди, в назвах яких зазначаються особливості їх укладення та виконання.

Операції з перепродажу. Це дилерські та дистриб’юторські угоди, що відрізняються повноваженнями посередника з перепродажу товару. Дилерські угоди або операції з перепродажу без обмежень з боку това-ровиробника-експортера, здійснюються посередником-ди-лером від свого імені та за власні кошти. Дилер укладає угоду купівлі товару та, ставши його власником, укладає угоду продажу товару. Відмінність дистриб’юторськях угод полягає в тому, що товаровиробник-експортер, укладаючи угоду купівлі-продажу з посередником, встановлює певні обмеження на можливість продажу товару дистриб’ютором. Вони можуть стосуватися певної території, на якій має продаватися товар. Крім того, визначається термін виконання угоди з реалізації певного товару на обумовленому ринку. В разі укладення угоди продажу товару дистриб’ютор так само, як і дилер, реалізує товар від свого імені та за свій рахунок.

Іншу групу посередницьких угод утворюють комісійні угоди. їх можна поділити на три підгрупи. Особливість та відмінність комісійних угод від інших посередницьких полягає у тому, що комісіонер-посередник не набуває права власності на товари експортера-комітента, а тільки здійснює угоди купівлі або продажу товарів за рахунок комітента. Посередник-комісіонер укладає угоди купівлі-продажу з покупцями від свого імені.

Комісіонер, який бере на себе обов’язок відшкодувати комітенту збитки, понесені від можливої несплати покупцем вартості проданого товару, укладає угоду з делькредере. За виконання такого зобов’язання комісіонер отримує додаткову винагороду. Посередницька комісійна угода з делькредере має певну перевагу для комітента, оскільки комісіонер краще знає свій внутрішній національний ринок та має можливість з’ясувати та оцінити фінансовий стан потенційного покупця. Виходячи з викладеного, екс-портеру-комітенту доцільно робити застереження про делькредере, що виконає захисну функцію від можливої несплати за товар [18, c. 254].

Посередницька одноразова угода, яка виконується комісіонером-резидентом однієї країни за дорученням імпор-тера-покупця -- резидента іншої країни стосовно купівлі визначеного товару певного обсягу, має назву індент. На виконання цієї угоди комісіонер зобов’язаний придбати у свого вітчизняного виробника товар та експортувати його. У разі визначення угодою певного товаровиробника та деталізації характеристик товару, така угода має назву закритого індента. Коли ж комісіонер має можливість самостійно визначати товаровиробника, деталізація необхідного товару відсутня, така угода має назву відкритого індента, Виконання посередницької угоди такого типу забезпечує імпортера необхідним товаром, виробленим визначеним товаровиробником.

Консигнаційні угоди передбачають доручення однією стороною угоди -- консигнантом, який є власником товару. другій стороні угоди -- консигнатору здійснити продаж товару зі складу від свого імені, але за рахунок консигнанта. Такою посередницькою угодою визначається термін продажу товару, який до кінцевого продажу консигнатором залишається у власності консигнанта.

У залежності від можливості повернення консигнанту непроданого товару, угоди консигнації можна поділити на угоди з можливим поверненням товару та угоди, що повернення товару не передбачають. Консигнант, укладаючи консигнаційну угоду, очікує, що на невідомому зовнішньому ринку з допомогою консигнатора можна буде реалізувати поставлений на консигнацію товар.

Агентські угоди прості за своєю назвою, але не завжди прості щодо їх виконання. Певна кількість агентських угод зобов’язує агента сприяти укладенню та здійсненню угоди купівлі-продажу. В такому разі він виступає уповноваженим особи другої сторони агентської угоди -- принципала. Такі агентські угоди мають назву представницьких та зобов’язують агента на визначеному ринку з узгодженим переліком товару проводити маркетингові пошуки, сприяти укладенню контрактів, досліджувати кон’юнктуру ринку і т. ін.

Поряд з агентськими представницькими угодами існують угоди, які зобов’язують агента за дорученням другої сторони угоди -- принципала здійснити купівлю або продаж товару від імені та за рахунок принципала. Від-мінністю таких угод від угод комісії полягає в тому, що комісіонер здійснює свої дії від свого імені, а виконання агентом вимог укладеної угоди обмежене певною територією. У залежності від повноважень, наданих агенту стосовно виконання дії на певному зовнішньому ринку, розрізняють прості агентські угоди, які передбачають виконання обов’язків агентом на визначеному ринку, угоди з наданням агенту права «першої руки», що зобов’язує принципала на виконання цієї угоди запропонувати даному агенту новий товар для продажу в першу чергу, та монопольні (виняткові) агентські угоди, що визначають монопольне становище агента на визначеному ринку стосовно певного товару [19, c. 90].

Таким чином, агентськими угодами, в залежності від повноважень, наданих на визначеному ринку агентові, може передбачатись купівля-продаж товару аби тільки виконати доручення принципала щодо вивчення ринку та сприяння просуванню товару до споживача на визначеному ринку.

Слід зауважити, що зміст агентських угод та повноваження агентів залежать, у першу чергу, від особливостей національного законодавства, яким закріплено повноваження обох сторін агентської угоди.

Брокерські посередницькі угоди передбачають, що брокер може бути посередником між продавцем та покупцем, а також здійснювати пошук однієї з сторін майбутньої угоди. Посередник може мати повноваження щодо виконання маркетингових досліджень, тобто комплексних досліджень свого національного ринку та на організацію впливу на споживачів з метою збуту товарів. Такі дослідження можуть стосуватися вивчення майбутніх конкурентів та визначення найвшшвовіших конкурентних факторів, забезпечення цінової політики, формування збуту, організації реклами [20, c. 214].

Брокер-посередник, слідкуючи за виконанням контракту, може контролювати обсяги відвантаженого товару, наглядати за збутом товару на визначеній території, перевіряти чи дотримується нокупець-імпортер цінових показників у разі роздрібної торгівлі. [21, c. 68].

Виконання брокером рекламаційних посередницьких угод може полягати у забезпеченні певного національного ринку матеріалами та комплектуючими для проведення рекламаційного та технічного обслуговування раніше проданих на цей ринок товарів.

Головною особливістю усіх брокерських угод є те, що брокер-посередник не має права підпису угод від імені довірителя.

Сукупність експедиторських угод передбачає як доставку товару від продавця до покупця, так і його зберігання. Угоди щодо перевезення товарів від продавця до покупця поділяються, у залежності від виду транспорту, на угоди морського або річкового перевезення, перевезення залізничним, повітряним, автомобільним транспортом або різними транспортними засобами [22, c. 155].

Чиста експедиторська угода передбачає, що власник вантажу доручає експедитору виконати чітко визначені дії з вантажем (товаром). Це може бути завантаження та розвантаження, зберігання та оформлення відповідних вантажних документів. Власник вантажу -- експортер може також доручити експедиторові укладати від його імені та за його рахунок угоди на перевезення, ведення розрахунків з перевізниками. Порівнюючи експедиторські угоди з комісійними, слід зазначити, що експедиторські угоди є комісійними, але за змістом спрямовані на виконання специфічних посередницьких повноважень з перевезення вантажу.

Міжнародні перевезення регулюються окремими конвенціями. Такі посередницькі угоди як операції з перепродажу, комісії та агентські мають враховувати особливості національного законодавства.

3. Аналіз зовнішньої торгівлі Херсонської області послугами с краінами

Активізація зовнішньоекономічної діяльності є найважливішою передумовою стабілізації і економічного зростання всього господарського механізму області. Тому головною метою регіональної влади має стати створення сприятливих правових, економічних, організаційних і соціальних умов для забезпечення сталого розвитку зовнішньоекономічних зв’язків підприємств та організацій економічної та соціальної сфери регіону [22, c. 170].

Для вирішення завдань розвитку зовнішньоекономічної діяльності слід сформувати систему цілей розвитку з точки зору інтересів регіону.

Таблиця 3.1 Основні показники зовнішньоекономічної діяльності Херсонської області за 2006 -2010 рр.

Роки

Зовнішньоторговельний обіг товарами та послугами

Експорт

Імпорт

Сальдо

2006

399,2

292,5

106,6

185,9

2007

453,5

294,0

159,44

134,7

2008

562,7

371,7

191,0

180,7

2009

783,6

471,6

312,04

159,6

2010

576,7

418,3

158,4

258,9

зовнішньоекономічний діяльність посередницький

Протягом звітного періоду підприємства області здійснювали зовнішньоторговельні операції товарами з партнерами з 96 країн світу. До країн СНД було експортовано 23,2% усіх товарів, до країн ЄС — 29% (2010 рік — відповідно 33,2% та 31,1%); з країн СНД імпортовано 12,4% усіх товарів, з країн ЄС — 41,3% (2010р. — відповідно 17,1% та 39,7%) [23, c. 228].

На основі таблиці основних показників зовнішньоекономічної діяльності Херсонської області за 2006 -2010 рр. побудуємо відповідні лінії тренду.

Рис

Отримуємо рівняння для лінійної прямої експорту y=42. 92х+240. 8, та для прямої імпорту у=25. 62х+108.6.

Найбільші обсяги експортних поставок здійснювались до Туреччини — 13,2% від загального обсягу експорту, Російської Федерації - 10,3%, Грузії - 10,1%, Болгарії - 9,1%, Норвеґії - 6,7% та Німеччини — 6%. Серед головних торгових партнерів країн СНД у січні-серпні 2009р. експортні поставки найбільше зросли до Киргизстану. Серед країн ЄС суттєво збільшились експортні поставки до Болгарії, Польщі та Чеської Республіки, а серед інших країн — до Грузії, Норвеґії та Вірґінських Островів, Британських. Одночасно зменшились обсяги експорту до Білорусії, Казахстану, Молдови, Російської Федерації, Греції, Італії, Нідерландів, Німеччини, Сполученого Королівства, Ізраїлю, Індії, Об'єднаних Арабських Еміратів, Сирійської Арабської Республіки, Туреччини, Єгипту та інших.

Перелік країн, на які припадають найбільші обсяги експорту та імпорту товарів, наведені нижче у таблиці.

Таблиця 3.2 Перелік країн, на які припадають найбільші частки експорту та імпорту товарів у 2010р.

Експорт

Імпорт

Сальдо

млн. дол. США

млн. дол. США

Усього

209,3

79,4

129,9

Країни СНД

48,6

9,8

38,8

Білорусь

9,8

0,1

9,7

Казахстан

4,9

1,0

3,9

Молдова

5,1

0,6

4,6

Російська Федерація

21,5

8,0

13,5

Країни ЄС

60,7

32,8

27,9

Болгарія

19,0

0,1

18,9

Італія

3,5

3,1

0,4

Нідерланди

5,4

7,2

-1,8

Німеччина

12,5

10,0

2,5

Польща

3,2

4,1

-0,9

Сполучене Королівство

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой