Природно-рекреаційні ресурси Херсонської області

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Спорт и туризм


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Київський національний університет культури і мистецтв

Курсова робота

Природно-рекреаційні ресурси Херсонської області

Виконала:

Бережняк Марта Олександрівна

Перевірив:

Брусак Віталій Пилипович

Львів 2011

Зміст

херсонщина рекреаційний ресурс бальнеологічний заповідний

Вступ

Розділ 1. Місце положення Херсонської області

Розділ 2. Природно-рекреаційні ресурси Херсонської області

2.1 Кліматичні рекреаційні ресурси області

2.2 Бальнеологічні ресурси області

2.3 Водні рекреаційні ресурси області

2.4 Рельєф, як рекреаційний ресурс

2.5 Біотичні рекреаційні ресурси

Розділ 3. Рекреаційні ресурси природно-заповідного фонду

Розділ 4. Характеристика історико-культурних ресурсів

4.1 Визначні пам’ятки культури і містобудівництва

4.2 Археологічні і історичні пам’ятки

4.3 Музеї

4.4 Етнографічні особливості території, ярмарки

Розділ 5. Курорти і курортно-оздоровчі заклади

5.1 Курорти і їх лікувальні спеціалізації

5.2 Лікувальні заклади

Розділ 6. Проблеми і перспективи розвитку територіально-рекреаційної системи

Висновок

Вступ

Природа щедро обдарувала степову Херсонщину своїми багатствами. Вона єдина з усіх областей України має вихід до двох морів — Чорного й Азовського. Її морське узбережжя з чудовими піщаними пляжами простяглося більш як на 200 км. І, зважаючи на те, що клімат у регіоні помірно — континентальний, а сонячних днів тут не менше, ніж у Криму, що море тепле, а повітря насичене не тільки іонами йоду і брому, а й духмяним ароматом степових трав, — у курортній зоні на лазурному морському узбережжі знаходяться понад 300 різних оздоровчих закладів — санаторіїв, пансіонатів, туристичних баз, баз відпочинку та дитячих оздоровчих таборів. Стільки закладів відпочинку на морі не мають Одеська й Миколаївська області разом узяті.

Серед туристичних баз відпочинку особливою популярністю користуються «Чорномор» і лікувально-оздоровчий центр «Співдружність» на Чорному морі, оздоровчий комплекс «Енергія» на Азовському морі. Вони, до того ж, ідеально підходять для сімейного відпочинку.

Та чи не найбільше обширна курортна зона морського узбережжя Таврійського краю приваблює дітей, які приїздять сюди набиратися сил і здоров’я не тільки з усіх регіонів України, а й з Росії, Білорусі та інших країн. До їхніх послуг — близько 100 дитячих оздоровчих закладів як у місті-курорті Скадовську, так і в селах Лазурне, Залізний Порт, Хорли на Чорному морі та на Арабатській Стрілці на Азовському морі. Теплої літньої пори морське узбережжя перетворюється в справжню дитячу республіку.

І є чого хлопчикам і дівчаткам так полюбляти ці чудові місця, ніби спеціально створені Творцем природи для оздоровлення дітлахів. Адже вода в неглибокій Джарилгацькій затоці вже в травні прогрівається до +16 — +20о С, тож купальний сезон розпочинається тут рано. А закінчується аж у вересні. Влітку ж вода біля берега й зовсім гаряча — +26 — + 31о С. Однак, зважаючи на те, що відносна вологість повітря тут невисока — 60−80%, літня спека переноситься набагато легше. До того ж, морська вода затоки особливо цілюща, оскільки вона багата йодо-бромними солями. Невипадково ж саме Скадовськ обрано літньою столицею дитячого свята — фестивалю «Чорноморські ігри», який щороку проходить під патронатом дружини Президента України Людмили Кучми. У фінальних виступах беруть участь переможці відбіркових змагань різних вікових груп, що проводяться в усіх регіонах.

Хоча не менш унікальними для оздоровлення дітей є й екологічно чиста піщана коса Арабатська Стрілка, що простяглася на 115 км, шириною від 270−800 м до 8 км. З одного боку її омивають надзвичайно теплі води неглибокого Азовського моря, яке вздовж берега й зовсім мілке. Щоб дістатися двометрової глибини, треба пройти 200 — 400 метрів. От уже де справді, море — по коліна. Тому влітку вода швидко прогрівається до +30о С і вище. З другого боку — тихо набігають хвилі й зовсім мілкого солоного озера Сиваш (Гниле море), вода в якому за рахунок природного випарування набагато солоніша від звичайної морської - концентрація солі в ній більше десь у 16 разів. Вважається, що в усьому світі така солона вода є ще у Мертвому морі на Близькому Сході, у Великому Солоному озері в США та в затоці Кара-Богаз-Гол в Одеській області.

Дослідники визнали як лікувальні не тільки грязі місцевих озер Генічеського району, а й теплі мінеральні води Арабатської Стрілки, що давно вже застосовують у місцевій бальнеологічній лікарні для лікування багатьох хвороб — у тому числі опорно-рухового апарату, серцево-судинної, центральної нервової систем, деяких ендокринних недуг та багато інших. Потрібно б давно вже мати тут сучасний бальнеологічний лікувальний комплекс, однак йога будівництво так і залишилося досі незавершеним.

Не меншої своєрідності Херсонської області надають її мальовничі заповідні куточки, відомі на весь світ, зокрема, два з трьох в Україні біосферні заповідники — «Асканія-Нова» і Чорноморський.

Справжнє диво — зелену оазу в посушливому таврійському степу «Асканію-Нову» в колишньому Дніпровському повіті (нині Чаплинський район) створив понад 100 років тому відомий на той час землевласник Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн, який народився в Асканії-Новій й з дитинства кохався в вівцях, конях. Не менш любив він і чаруючі своєю первозданною красою безкраї степові простори. І щоб зберегти для нащадків цей дивосвіт з його незайманою плугом рослинністю та рідкісним тваринним світом, він першим у світі вивів з господарського землекористування понад 10 000 га й організував в Асканії-Новій степовий резерват, який і став праядром теперішньої найбільшої в Європі ділянки заповідного типчаково-ковилового степу.

У ньому і донині збереглися у своєму первісному вигляді незаймані людиною 478 вищих рослин (багаторічних та однолітніх), з яких до Червоної книги України занесено 13 видів. Зокрема, сухолюбиві ковили — українську, Лессінга та волосатик, а також міндаль степовий (або ж бобівник), тюльпан Шренка, васильок Талієва, карагану скіфську.

Але видатний асканійський природолюб не обмежився тільки збереженням у своєму родовому маєтку унікального природного комплексу — цілинного степу. Він сформував в Асканії-Новій упродовж 1874 — 1916 років також чудовий зоопарк, поповнивши таврійський світ степу багатьма рідкісними тваринами і птахами з усіх континентів планети. І знову ж таки першим у світі Фальц-Фейн завіз з Монголії у 1899 році дикого коня Пржевальського, який настільки тут прижився, що вже в 1904 році від нього одержали приплід.

Нині у напіввільних умовах у заповідному степу випасається найбільший у всьому світі табун коней Пржевальського, яких тепер уже з Асканії-Нової завозять назад до Монголії, де вони зовсім зникли. Поруч з ними мирно пасуться гурти чорних бізонів, оспіваних американським письменником Фенімором Купером, буйволи, зебри Греві, блакитні антилопи, кулани туркменські. А які тільки птахи не гніздяться у степовому привіллі. Нині для них тут створені штучні ставки. І з кожним роком тваринний та пташиний світ поповнюється у цьому своєрідному музеї під відкритим небом, в якому нараховується понад 5000 особин 111 видів ссавців і птахів.

Причому африканські бикоподібні антилопи канна не просто чудово акліматизувалися в Асканії, їх тут вперше в світі роздоїли. Молоко виявилося не тільки набагато жирнішим, ніж у корів, а й лікувальним — ним можна (успішно лікувати, скажімо, виразку шлунку). Вперше в Європі в Асканійському зоопарку вивели в інкубаторі пташенят африканського страуса.

У 2001 році колекція тварин Асканійського зоопарку була оголошена Національним надбанням України. Та численних туристів, яких з кожним роком приїздить до Асканії все більше (в 2002 році її відвідало понад 62 тисячі осіб), не менше подивовує й дендропарк заповідника. Адже він створений (спочатку на площі 28 га) у колись зовсім безводному степу. З багатьох куточків світу сюди завезли й висадили з 1885 по 1902 роки понад 220 видів листяних та хвойних порід. Тож у старому парку можна побачити віковічні ясеня звичайного й софору японську, ялицю кавказьку і сосну кримську, кіпарисовник Лавсона, і білостволу березу. Проект дендрологічного парку на Всесвітній виставці в Парижі (1889р.) одержав Золоту медаль. Він є пам’ятником садово-паркової архітектури XIX століття.

Сьогодні паркова зона біосферного заповідника, який з 1994 року носить ім'я свого засновника Ф.Е. Фальц-Фейна, розширена ще більш як на 100 га. У ній створено цілий каскад ставків, величезні мальовничі галявини, насипано високі пагорби, з яких можна охопити весь вражаючий лісостеповий краєвид. У цьому зеленому куточку колекція деревних налічує близько 1000 видів, сортів і форм, а квітково-декоративних рослин ще більше — понад 1500 видів, сортів і форм.

Біосферний заповідник «Асканія-Нова» є природоохоронною науково-дослідною установою міжнародного значення, яка входить до всесвітньої мережі біосферних резерватів і тісно співпрацює з ЮНЕСКО. Унікальне поєднання природних і штучно створених екосистем є базою вивчення змін у довкіллі, розроблення і впровадження в практику системи раціонального співіснування людини з природою.

До мережі біосферних заповідників світу входить також і Чорноморський, що знаходиться у Голопристанському районі Херсонської області й частково в Очаківському сусідньої Миколаївської. Його загальна площа перевищує 54 тисячі га, з яких 9448га — це суша, а решта — акваторія Тендрівської, Ягорлицької, Джарилгацької заток.

Флора заповідника досить розмаїта — налічується близько 600 видів вищих рослин, з яких 13 рідкісні як і в. Асканії-Новій), занесені до Червоної книги України. Ліси — невеличкі гаї (кілки) з дуба, вільхи, осини та берези, сусідять з піщаними кучугурами. Та особливо багатий і розмаїтий у ньому тваринний світ, зокрема, орнітофауна.

Тут зареєстровано 300 видів птахів, з яких понад 145 гніздяться, а решта або ж тільки зимують, або ж залітають у заповідну зону на відпочинок під час міграцій. Тож туристи мають рідкісну можливість побувати у справжньому пташиному царстві, споглядати в ньому не тільки колонії морського голубка, чорноголової чайки, малої білої і сірої чаплі, гагари червоноволої та лебедів-шипунів, а й рідкісних птахів — орлана білохвостого, степових і сірих журавлів, цілинного степового стрепета та інших (всього 22 види), занесених до Червоної книги України. З хижих зустрічаються боривітер, сова вухаста, шуліка чорний. З плазунів збереглися рідкісні гадюка степова та полоз чотирисмугий.

А скільки інших благословенних Творцем заповідних місць Таврійського краю ваблять туристів, рибалок, мисливців з різних регіонів і навіть з-за кордону. Серед них — й острови Бірючий та Джарилгач з первозданною рослинністю та дикими тваринами, й найбільші в Європі плавні в пониззі Славути з його численними рукавами, озерами, в яких водиться повно всякої риби. Тому якраз у Кринки на дніпровській Конці найчастіше любив приїздити великий український гуморист Остап Вишня. «Хто в Крим, а я — в Кринки!» — писав він в одній зі своїх мисливських усмішок.

Хоча на території Херсонської області з не меншим успіхом можна ловити рибу чи полювати на дикого звіра й у багатьох інших мальовничих місцях. Зокрема, на мисливсько-рибальських базах «Краснюкове», «Проріжка» чи Козачелагерській, або ж у державних мисливських господарствах — Херсонському (головна база у селі Рибальче Голопристанського району) чи Гаврилівському у Нововоронцовському районі. Отже, вибір -- великий.

Взагалі ж благодатний Таврійський край має значний потенціал для розвитку так званого сільського зеленого туризму, коли подорожуючі обирають для відпочинку звичайнісіньку сільську хату чи то в степу, чи поблизу лісу або ж на березі моря, щоб втолити свій голод у спілкуванні з незайманою природою, а також посмакувати селянським борщем, екологічно чистими овочами та фруктами. Тим більш, що у Херсоні діє обласне відділення сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні.

Першими зелені маршрути в області проклали мешканці села Велика Кардашинка Голопристанського району. А в Цюрупинську сім'я Ганни Полико надає своїм гостям не тільки рибальський човен, а й пропонує проїхатися лісом верхом на коні або ж у бричці.

Тут же в Цюрупінську на вулиці Ніжній особливу увагу подорожуючих привертає садиба Поліни Райко, яка розмалювала всі стіни і навіть стелю не тільки в кімнатах оселі, а й у літній кухні фантастичними птахами і звірами. На її диво-картинах в піднебессі ширяють орли, поруч з якими тут же мешкають архангели. А серед розмаїття квітів справжніми красунями зображені сільські трудівниці. Про народну художницю і її розмальовану хатину вже знято фільми не тільки місцевими і столичними телевізійниками, а й також американськими, австралійськими.

І скільки таких же щедрих душею й майстровитих сільських родин, у тім числі й фермерів (як, скажімо, у Малокаховці Каховського району) готові познайомити заїжджих гостей з інших регіонів та з-за кордону з чарівною природою краю, народними традиціями, а також почастувати своїми смачними стравами чи й домашнім вином. У планах керівництва обласного відділення Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні - Організація турів краси спільно з санаторієм «Гопри», що знаходиться у місті Гола Пристань. Адже чудодійні грязі місцевого соляного озера не поступаються своїми лікувальними властивостями перед прославленими з Мертвого Моря на Близькому Сході. Вони випрямляють згорблені спини, гоять рани. Тож сюди на лікування приїздять з багатьох регіонів.

Для тих же, хто хотів би ближче ознайомитися з багатим історичним минулим Таврійського краю і, зокрема, з його козацькою добою, туристичні фірми області рекомендують маршрути її історичними місцями. Наприклад, на Кінбурнську косу, де село Прогної, нині Геройське, було в 1735—1769 роках центром Прогноївської паланки славного Війська Запорізького Низового. Або ж до козацьких Олешків (Цюрупинськ), де у 1711 — 1728 роках знаходилася Олешківська Січ. Чи від села Тягинка до села Республіканець Бориславського району, в якому в 1730 — 1734 роках знаходилася Кам’янська Січ — чи не єдина з Запорізьких Січей, місце якої збереглося порівняно добре.

З метою задоволення відпочинку туристів в обласному центрі існує мережа розважальних закладів: клуби «Міленіум» та «Мак Дак», більярдний клуб «Русский Дом», ресторани «Біла акація», «Ностальжі», кафе «Криничка» та інші. Сонячна Херсонщина завжди рада своїм гостям і готова поділитися з ними всіма своїми щедрими рекреаційними ресурсами.

Курорти Херсонщини: Коса Арабатська стрілка, Відпочинок з дітьми чорне море, Пансіонат чорне море, пансіонат Залізний Порт пансіонаті, Пансіонат — Готельний комплекс 'Прем'єра', Пансіонат «Експрес» на Арабатскій стрілці, Відпочинок у Генічеську на Арабатській Стрілці, База відпочинку 'Таврія', пансіонат Престиж-Люкс, Залізний порт, База відпочинку Уют і т. д.

Розділ 1. Місце положення Херсонської області

Область розташована в степовій зоні, на нижній течії Дніпра. Омивається Чорним і Азовським морями, а також Сивашем (Гнилим морем) та Каховським водосховищем.

Межує на сході -- з Запорізькою, на північному заході -- з Миколаївською, на півночі -- з Дніпропетровською областями, на півдні по Сивашу і Перекопському перешийку -- з Автономною Республікою Крим.

У Херсонській області знаходяться залізні дороги, належать державній адміністрації «Укрзалізниця» і пов’язані з Одеської залізниці, а так само Кримському відділенню Придніпровської залізниці.

Міжнародний аеропорт «Херсон» знаходиться в селищі Чорнобаївка поблизу Херсона. Заснований: у 1946 році.

Транспортна мережа: види транспорту на Херсонщині - залізничний, морський, річковий. Головні порти на морі - Херсон і Скадовськ. Суттєве значення має вантажно-пасажирське судноплавство на Дніпрі. Розвинений автомобільний транспорт. Центр області пов’язаний повітряними авіалініями з багатьма великими містами України.

Розділ 2. Природно рекреаційні ресурси Херсонської області

2.1 Кліматичні рекреаційні ресурси області

Клімат помірно-континентальний, посушливий. Зима м’яка, малосніжна, часто бувають відлиги. Літо сухе і жарке, бувають суховії та пилові бурі. Середньорічні температури: літня +25,4° C, зимова -2,1° C. Максимальна річна температура 50° C, зимова -31,5° C. Тривалість безморозного періоду 179 днів на рік. Середньорічна кількість опадів становить від 320 мм до квітня 2000 мм.

Херсонська область знаходиться в межах Причорноморської низовини, на всій її території переважають степові ландшафти. Природні копалини на території Херсонської області представлені головним чином родовищами нерудних будівельних матеріалів.

Берегова лінія порізана мілководними затоками і лиманами, які відокремлюють невеликі півострова і довгі вузькі піщані коси. У межах області декілька морських островів (Джарилгач, Довгий). Поверхня області нахилена у південному напрямку, розчленована долинно-балкової мережею. Русло Дніпра ділить область на дві частини — лівобережну та правобережну. На Лівобережжі смугою в 140 км простягаються Нижньодніпровські піски з дюнами заввишки 8−15 м. Біля свого гирла Дніпро поділяється на ряд рукавів і утворює так звані Дніпровські плавні.

У суходільну частину Херсонської області врізаються Дніпровський лиман, Тендрівська, Ягорлицька, Каланчацький, Перекопська й інші затоки, а також озеро Сиваш. Уздовж морського узбережжя розташовані піщані острови, півострови і коси. Найбільші з них — острів Джарилгач, півострів Ягорлицький Кут, Тендрівська коса, Бірючий острів і Арабатська стрілка, Кінбурнська коса.

В області - 70 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі, степовий Асканія-Нова і Чорноморський (для охорони та відпочинку перелітних птахів), а також Азово-Сиваське заповідно-мисливське господарство (на островах Азовського моря і Сивашу).

За своїми природними і кліматичними умовами Херсонська область належить до числа унікальних куточків світу. Вона розташована в Причорноморській низовині, в степовій зоні, по обох берегах нижньої течії Дніпра і має вихід до двох теплих морів — Чорного і Азовського. Комфортності відпочинку і туризму сприяє унікальний клімат Херсонського регіону.

2.2 Бальнеологічні ресурси

В межах області зустрічаються різнобічні по складу і мінералізації води, із яких багато придатних для бальнеологічних цілей.

Поверхневі води озер і лиманів перспективні у відношенні вмісту йоду, брому, бору і повареної солі. Дані мулу також можуть використовуватись для бальнеологічних цілей. Так, озеро Гола Пристань (м. Гопри) має експлуатаційні запаси цілющих грязей в кількості 106 652 куб. м, які і тепер використовується для лікарських цілей. В озері під товщею води залягають грязі потужністю від 0,1 до 1,1 м.

Озеро Устричне розташоване в Садовському районі. Грязь лікувальна, потужність — 0,5 м. Озеро є перспективним в значенні експлуатації грязей.

В районі Азовського узбережжя є в наявності грязьові озера Генічеське, Сальково, Лиман, Чокрак та ін.

Озеро Генічеське розташовано в 10 км на південь від м. Генічеськ, на Арабатській стрілці. Довжина озера — 4,1 км, максимальна ширина — 3 км; глибина його змінюється від 0,1 до 0,4 м. Майже на всій площі дно озера вкрите корою галіту і мірабіліту білого і злегка рожевого кольору. Під корою повсюди розпростертий шар чорної, в’язкої, пластичної, блискучої із запахом сірководню грязі. Щільність грязей на більшій площі не перевищує 0,2 м, тільки в центральній частині озера зустрічається лощина з потужністю до 0,6 м. Експлуатаційні запаси складають 1623 тис. т.

Озеро Сальково розташоване в 14 км до північного заходу від Генічеська. Ропа озера відрізняється високою концентрацією солей. Дно озера повністю вкрито корою солей, під якими залягає чорна, пластична грязь з сильним запахом сірководню. Через високу концентрацію солей грязьові відкладення озера збагачені кристалами гіпсу і галіту. Необхідно обводнити озеро водами Сиваша, оскільки в протилежному випадку використання грязей в лікувальних цілях не буде рекомендовано. Попередній підрахунок покладів грязей показав, що вони складають 501,3 тис. куб. м, які можуть бути рекомендовані для відпрацювання грязелікувальними установами. Озеро Лиман розташоване в 12 км на схід від м. Генічеська у с. Фрунзе. Максимальна глибина в центрі водоймища не перевищує 0,4 м. Дно складене сіркою, пластичною в’язкою глиною, на поверхні якої залягає чорна тонкодисперсна грязь з сильним запахом сірководню. Потужність її - від 0,1 до 0,8 м.

Озеро Чокрак знаходиться на південній окраїні с. Стрілкове (на Арабатській Стрілці). Дно покрите шаром ропи глибиною до 0,45 м. Під ропою залягає тонкий (3 см) шар суглинків, а нижче розвита чорна масляниста грязь з запахом сірководню. Потужність шару грязі - від 0,15 до 0,2 м. Запаси ще не підраховані.

Східний Сиваш був досліджений Інститутом курортології в районі м. Генічеська. Численні протоки, затоки і бухточки Сиваша містять темно-сіру і чорну пластичну грязь з запахом сірководню з сумішшю органічних залишків. Потужність шару грязі перевищує 0,2 м. Грязь покривається шаром води, максимальна глибина не перевищує 1,0−1,2 м.

Крім грязей, на території області є в наявності мінеральні води.

В районі м. Херсона знаходяться запаси мінеральних хлоридо-натрієвих вод, приурочених до вапняків верхнього сармата, які по своєму складу близькі до вод типу «Нарзан». Глибина свердловини — 85 м, дебіт — до 200 куб. м /кг.

В Генічеському районі зустрічаються мінеральні води в районі с. Петрівка. По мінералізації вони близькі до Березовської мінеральної води. Також в районі м. Генічеська виявлено термальні води, на базі яких можливе створення бальнеоводолікарні. Дебіт свердловини складає 150−200 куб. м на добу.

Район Присивашшя відноситься до територій з підвищеним термальним режимом. Води вміщують велику кількість йоду (29 мг/л), брому (79 мг/л), а також бору і можуть бути з успіхом використані в бальнеології. Так, на Арабатській Стрілці зустрічаються термальні води температурою більше 55 єС на зливі (в районі с. Стрілкове).

Крім того, в області є ряд унікальних заповідників, таких як Асканійський, Чорноморський, які знаходяться під охороною.

Корисні копалини. Територія Херсонського району в геологічному відношенні побудована досить складно, що зумовлено присутністю або відсутністю на тих чи інших площах тих чи інших корисних копалин.

Херсонська область знаходиться в зоні Причорноморської западини, де виходять на поверхню породи палеогену і четвертинної системи.

З четвертинними відкладеннями пов’язані численні місцезнаходження пісків, які використовуються в якості баластного заповнювача для бетонів і розчинів, місцезнаходження галечників для дорожнього будівництва, а також місцезнаходження суглинків і глин, придатних для виробництва будівельної цегли і черепиці.

Найбільшим розповсюдженням в області користуються різні вапняки, які різноманітні по віку, технологічних та хімічних властивостях.

Кам’яно-будівельні матеріали на території області представлені виключно карбонатними породами — вапняками понтичного, меотичного і сарматського ярусів неогену.

Ці породи виходять на денну поверхню тільки по долинах рік Дніпра та Інгульця, а також по балках, що впадають в них.

Сумарні запаси розвіданих родовищ складають:

Камені пиляні - 18 773 куб. тис. м.

Вапняк для випалювання під вапно — 50 416 тис. куб. м.

Вапняк на бут та щебінь — 1754 тис. куб. м.

Піски будівельні. В області для цілей будівництва розробляються піски сарматського ярусу і четвертинного віку. Сарматські піски залягають на глибині 10 м і більше при потужності до 10 м.

Піски четвертинного віку представлені наступними типами родовищ: алювіальними, утворюючими тераси рік, пляжі, пересипі та береги лиманів, а також береги Чорного та Азовського морів; еоловими, дюнними, розвиненими на значній території півдня області на лівобережжі р. Дніпро.

Розвідані родовища будівельних пісків придатні для будівельних розчинів, а також для виготовлення піщаного цементу.

Сумарні запаси розвіданих родовищ пісків складають:

Жовті піски та піски для силікатних виробів -131 424 тис. куб. м.

Піски для кладених і штукатурних розчинів — 442 тис. куб. м. По Херсонській області обліковано одне родовище баластної сировини та піщано-гравійного матеріалу для бетону і одне родовище цементної сировини.

Цегельно-черепична сировина. Для виробництва глиняної будівельної цегли служать суглинки четвертинного віку, які суцільно покривають всю територію області, виключаючи пойми і дельти рік, а також площі розвитку дюнних, так званих Олешківських пісків.

Із дюнних пісків можливо виробляти силікатну цеглу.

Для виробництва глиняної черепиці існують лісовидні суглинки, як у чистому вигляді, так і в шихті з вигоряючими домішками чи з червоно-бурою глиною, поклади якої розташовані по всій місцевості під лісовидними домішками.

Балансові запаси цегляно-черепичної сировини по області складають 18 974 тис. куб. м.

Марганцеві руди. В північно-західній частині області знаходиться Осокорівське родовище марганцю.

Виділена ділянка являє собою смугу довжиною 20 км і шириною 6,5 км. Площа ділянки 130 кв. км. Середня потужність рудного шару 1,2 м. Глибина покладу від 70,8 м до 130,3 м.

Орієнтовні запаси руди в межах виділеної ділянки складають 312 млн. т.

Родовища ільменіту і циркону знаходяться на острові Джарилгач, відокремлене від північного узбережжя Чорного моря Джарилгачською затокою і окремо на прилеглих материкових ділянках.

Нафта та горючі гази. Промислові запаси в області відсутні, однак є сприятливі структури і ознаки нафти та газу в районі, який примикає до Азовського моря, де були проведені комплексні геофізичні дослідження.

В області розвідано Північно-Сиваське родовище йодних вод. Скид вод промислового йодного виробництва можливо здійснити в північний і останній водойми Сиваша. Річний обсяг цих вод складе лише 2−4% від обсягу вказаних водойм, що практично не відіб'ється на гідрологічному та гідрохімічному режимі озера Сиваш і не вплине на працю діючих заводів з комплексної переробки розсолів. Крім того, в Сиваш щорічно буде потрапляти близько 375 тис. т натрію хлориду і 1,2 тис. т брому.

Як засвідчили попередні техніко-економічні розрахунки, експлуатація даного родовища повинна бути рентабельною. Воно може забезпечити сировинну базу для йодного заводу з річним виробництвом 450 т йоду.

Озеро Сиваш — одне з найбільших ропних озер, утримуюче натрій хлориду, магній хлориду, кальцій хлориду, бром хлориду і інші компоненти. Запаси солей озера великі (200 млн. т), вони практично не вичерпні, тому що постійно поповнюються притокою вод Азовського моря.

Концентрація солей в водах Сиваша складає в середньому на рік 12−15% по акваторії в цілому, а на окремих дільницях досягає 24−25%. Така концентрація солей, що утворилася під впливом сонячної радіації в умовах півдня, перевищує в п’ять разів концентрацію в Азовському морі, в 8−15 разів води Чорного моря, має важливе значення для розвитку економіки держави і є потужною сировинною базою для хімічної та металургійної промисловості.

2.3 Водні рекреаційні ресурси

Природні водотоки займають площу 10,67 тис. га

По території Херсонської області протікають

велика річка Дніпро — 178 км, середня — Інгулець — 180 км та 24 малі річки загальною довжиною — 373,7 км

Озера, лимани, прибережні замкнуті водойми — займають площу 327,9 тис. га

Штучні водні об'єкти

Ставки — 12,3 тис. га

Водосховища — 64,28 тис. га

Канали, колектори, канави — займають площу 15,35 тис. га

Каховське водосховище — загальна довжина — 230 км, у т.ч. по території Херсонської обл. 100 км, середня ширина — 9,3 км, максимальна — 25 км, середня глибина — 8,5 м, максимальна — 24 м, об'єм — 18 200 млн. м3 Використовується для судноплавства, зрошення, водопостачання, рибного господарства, рекреації. З водоймища починаються Каховський канал, Північно-Кримський канал і канал Дніпро-Кривий Ріг. На Каховському водосховищі перебуває порт Нікополь. Уздовж лівого берега водоймища проходить гілка залізної дороги із Запоріжжя в Сімферополь і Херсон. Є місцем відпочинку, а також аматорського й спортивного рибальства. Каховське водоймище покрило водою величезну територію найродючіших земель, у тому числі дніпровські плавні. Заплавні луги, озера, ліси. Усе кишіло рибою й звіром. Під час пуску Каховської ГЕС звірі бігли хвилями. Кілька років з настанням весни перелітні птахи кружляли в над водою в пошуку родових гніздувань і не знайшовши часто просто гинули. Старожили Запоріжжя й зараз згадують як по-варварськи, за кілька років, було знищено стільки тварин й просто гарних місць -природній заповідник. Мережа каналів покрила величезну територію, перетворивши її в сприятливу для землеробства зону.

Зрошувальні системи Херсонської області.

Каховський магістральний канал — Довжина — 130 км у тому числі в межах області - 121 км

Північно-Кримський канал — Довжина — 437 км

Краснознам’янський канал — довжина — 101 км

Зональний канал — довжина — 35 км

Сірогозький канал — довжина — 40 км

Утлюкський затоку Азовського моря, що омиває другу частину південно-східних берегів Херсонської області, утворився внаслідок відділення частини акваторії косою Бирючий острів. Ця затока менше за розміром. Його північні берега майже не розчленовані. Він має значно більші глибини — до 8 м.

Південне узбережжя затоки більше розчленовані. На косі Бірючий острів утворюються невеликі за розміром затоки — лимани Ямковскій, Олень, Вершинський.

Сиваш або Гниле море — частина Азовського моря, відокремлене від нього низькою і вузької піщано-черепашкової косою — Арабатській Стрілкою. Між цією косою і материком є вузький Генічеська або Тонка протока шириною 100 м і глибиною 2−3 м, який з'єднує Сиваш з Азовським морем. Береги Сивашу низинні та пологі, дуже розчленовані. Їх загальна довжина становить близько 400 км. На окремих ділянках Сиваш глибоко врізається в корінні береги, утворюючи затоки і півострови. Найбільш значними з півостровів є Чонгар і Семенівський Кут. Острови в Сиваші - це ряд мілин, які частково заливаються водою, вони розміщені уздовж берегів (Чурюк, Куюк-Тук, Папанін, Верблюжий).

Чорне море (площа 413 тис. км2) займає глибоку тектонічну западину з переважаючими глибинами близько 2000 м і максимальною глибиною 2245 м. Але його північно-західна частина, яка омиває Херсонську область, є мілководною. Середні глибини цієї частини Чорного моря становлять 50 м. Берегова лінія Херсонщини дуже розчленована. Її загальна довжина становить близько 650 км. Тут є значна кількість заток: Ягорлицький, Тендерівському, Джарилгацька, Каржінскій, Каланчацький, Широкий, Перекопський, Дніпровсько-Бузький лиман. Серед півостровів найбільші Кінбурнській, Ягорлицький Кут, Кумбатін, Карадай, Дангелтіп, Горький Кут, Каржінскій Рожок. Про Дніпро-Бузькому лимані пише Євген Роман. Характерними для берегової лінії є піщано-черепашкові акумулятивні освіти — коси (коси-острова). Найбільш значущими з них є Тендерівському (довжиною близько 67 км), Джарилгацька (47,5 км), Білі Кучугури, Свиняча, овчина, Льовкіна, Дурілова, Дрібна, Глибока, Синя (останні 5 на острів Джарилгач).

2. 4 Рельєф, як рекреаційний ресурс

Геоморфологічна будова території, на якій розташована Херсонська область, склалася під впливом ендогенних і екзогенних факторів, які діяли в кайнозої. У загальному плані геоморфологічної будови область — слабохолмистої рівнина, характер розчленування якої обумовлений геологічною будовою і тектонікою. Між геоструктур і рельєфом на всій території області існує прямий зв’язок. Особливістю геоморфологічної будови Херсонської області є і те, що вона повністю розташована в межах самого низького геоморфологічного рівня Україна — Причорноморського, переважні висоти якого 50−60 м над рівнем моря. Широкі межиріччя є майже плоскими рівнинами без великих коливань відносних висот. Територія області має загальний ухил з північного заходу на південний схід. Середня абсолютна висота території області складає 46 м, максимальна амплітуда висот 101,4 м. Біля с. Ушкалка Верхньорогачицький район знаходиться найвища точка області - 101 м. Мінімальні позначки — мінус 0,4 м на деяких ділянках узбережжя Сиваша. У тектонічному відношенні територія Херсонської області ділиться на три частини. Перша — зона нижньопротерозойський складчастості - Український кристалічний щит (південні схили його Середньопридніпровському блоку). Кордон цієї частини проходить по лінії Калінінське — Каховка — Іванівка. Тут поєднуються лінійні або куполоподібна антиклінорій (Нікопольський, Каховський, Білозерський) з синклінорієв (Великолепетиським, Асканійський). Інша частина — Причорноморська западина, яка є зануреним південним схилом Східно-Європейської платформи. За геофізичними даними глибина залягання архейсько-протерозойський платформи становить тут від 1000 до 3000 м. Південна межа докембрійського фундаменту проходить по акваторії північно-західної частини Чорного моря, середині Сиваша, на північ від півострова Чонгар і Генічеська. Тут на крайньому південному сході в фундаменті виділяється причорноморська западина герцинської Скіфської плити, яка складає третю тектонічну структуру Херсонської області. Глибина залягання цієї частини фундаменту — 3000−3600 м. У формуванні як докембрійського, так і герцинського блоків фундаментів велика роль належить розломно-блокової тектоніці, проявом якої стали витягнуті з півночі на південь в субмеридиональном напрямку чотири регіональні розлому, а також мережа локальних розломів між ними як субмеридіонального, так і субширотного напрямків. Сучасні вертикальні рухи земної кори дуже диференційовані. У рельєфі Херсонській області виділяють такі складові частини: Бузько-Дніпровська, Токмацького, Асканійське-Мелітопольська, Нижньодніпровська рівнини і Присивасько низовина.

Бузько-Дніпровська лісова рівнина займає всю правобережну частину Херсонської області і нешироку смугу на лівому березі Дніпра вздовж Каховського водосховища. Вона має найбільші абсолютні відмітки висот і слабкий ухил на південь до узбережжя Чорного моря. Будова поверхні відрізняється незначною розчленованістю, широкими вододільними плато Інгульця і Дніпра на півночі і Південного Бугу і Дніпра на півдні. Долини цих річок врізані неглибоко. Коливання відносних висот на півночі становить 50−80 м, на півдні - 20−30 м.

Токмацька слабкоуклонна лісова рівнина займає лівобережну південну частину Херсонської області. Її південним кордоном є слабо-виражений уступ по лінії Каховка — Іванівка до Асканійське-Мелітопольської терасовою рівнини. У геологічно-тектонічному відношенні вона розташована на південному схилі Українського кристалічного щита до Причорноморської западини, де поверхня фундаменту поступово знижується. На півдні рівнини поверхні докембрійських відкладів заглиблюються до 600 м. Тільки їх краю порізані ярами і балками, а на вододільних просторах ідеальну рівнинність порушують поди — замкнуті зниження різних розмірів і форм. Абсолютні позначки поверхні складають 60−70 м. Від лінії, яка проходить приблизно через смт. Горностаївка — з. Покровка, існує помітний ухил поверхні на південь від 70−80 до 40−50 м. Цей розтягнутий на 30−40 км похилий уступ розчленований дрібними плоскодонними балками — розділами. Південна межа цього похилого широкого уступу збігається з південною межею Токмацький слабоуклонной лісової рівнини.

Асканійське-Мелітопольська Террасовая рівнина є продовженням на південь Токмацької. Її південна межа проходить по корінній частині Перекопського перешийка, далі трохи на північ узбережжям Сиваша до Генічеська. На заході вона проходить по лінії Каховка — Хорли, а на сході виходить за межі області. На сході рівнини найбільш поширеним є рівнинно-лощини тип рельєфу. Лощини, так само як і поди, неглибокі і мало помітні. У центральній частині цієї рівнини на широкому вододільному просторі багато ледь помітних замкнутих подів просадного походження. На півночі різко виділяються у рельєфі Дмитровська і Серогозької розділи, на схилах яких відбувається досить інтенсивне площинне змивання. Північно-східна частина рівнини дрену верхів'ями балок Великий Утлюк і Малий Утлюк і виділяється як район дренованих яружно-балкової типу з широкими обривистими вододілами.

Нижньодніпровська терасовою-дельтових рівнина за природними умовами найбільш різко виділяється серед всіх областей степової зони України. Геологескую основу сучасного рельєфу цієї території створюють алювіально-дельтові піщані відкладення, лесовидні супіщані суглинки, що залягають на розмитих, різноманітних за літологічним складом відкладах неогену: Вапняково-мергельних утвореннях меотис, понтічних вапняках і піщано-глинистих відкладах Куяльницького ярусу. Орографічно рівнина поділяється на два рівні - північно-східний з абсолютними відмітками висот 40−50 м і південно-західний з висотами 3−5 м. В цілому це слабохолмистої низовина.

Плавні Дніпра від Нової Каховки до Дніпровського лиману добре виражені в рельєфі. Вони поступово розширюються від 2−3 до 10−12 км. Висота плавнів над рівнем Дніпра змінюється від 2−2,5 м біля Нової Каховки до 1 м біля Херсона. Нижньодніпровські плавні надзвичайно порізані протоками і рукавами. Часто зустрічаються озера різних розмірів і конфігурацій. Нижче Херсона русло річки розділяється на численні русла, створюючи сучасну дельту.

2. 5 Біотичні рекреаційні ресурси

Територія Херсонської області за ботанічним районуванням розташована в трьох ботаніко-географічних районах степової зони, а саме: в Правобережному Злаковому степу Лівобережному злаковому степу. За геоботанічним районуванням територія області відноситься до 9 геоботанічних районів смуги Типчаково-ковилових степів та смуги Полиново-Злакових

(Пустельних половино-типчаково-ковилових) степів Приазовсько-Чорноморської степової під провінції причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько Азіатської степової зони (області).

Рослинний світ можна охарактеризувати як єдність флори і рослинності. Флора -- це система географічних популяцій всіх видів рослин, які спонтанно оселились на території даного природно-географічного району.

У зв’язку з різноманітністю природних умов території області тут зростає велика кількість видів рослин і грибів. Вищих судинних рослин (папоротеподібні, хвощеподібні плауноподібні голонасінні, покритонасінні) за попередніми даними відмічено близько 1500 видів, вищих несудинних (мохоподібних) — 120 видів, водоростей діатомових, жовто-зелених, харових, золотистих, динофітових, евгленових, червоних, зелених, а також синьо — зелених (прокаріотів) більше 500 видів, грибів близько 850 видів, в т. ч. 150 видів лишайників.

Рослинність — це сукупність рослинних угруповань, система фітоценозів даної ділянки земної поверхні або всієї Землі. На відміну від флори рослинність характеризується не тільки видовим складом, але й рясністю кожного виду, певним їх поєднанням, екологічними зв’язками. Вона залежить від еколого-географічних чинників, що діють на загальнопланетарному, регіональному та місцевому рівних. Фітоценоз -- це угруповання рослин, що пристосувалися до певних умов місцезростань в процесі пристосувальної еволюції і чітко відмежовані від угруповань на відносно однорідній ділянці земної поверхні Він є, відкритою системою, в якій відбувається продукування органічних речовин, динамічною системою, що змінюється протягом сезону, року та більш тривалих періодів.

Рослинність Херсонської області складають ценози зонального, екстра зонального та інтразонального типів. В зв’язку з цим рослинність області дуже різноманітна, складена різними типами ценозів, що сформувались в умовах строкатості материнської породи, ґрунтів, клімату та вологозабезпеченості.

Зональна рослинність -- це рослинність, яка розвивається в умовах плакору (від гр. плакос — рівнина, площина), тобто на підвищеннях, вододільних, рівних чи хвилястих територіях, кліматичні умови яких найбільше відповідають умовам даної географічної зони. Зональна рослинність включає в себе корінні або клімаксові рослинні асоціації і формації, тобто такі, які в процесі сукцесійного розвитку досягли повної відповідності з даними кліматичними умовами через середовищнотвірні абіотичні чинники.

До зональної рослинності відносяться типчаково-ковилові степи, пустельні полиново-злакові степи, степові чагарники, псамофітні різнотравно-типчаково-ковилові степи.

Нижньодніпровські плавні знаходяться у долині річки Дніпро, а також Інгульця, де сформувався своєрідний комплекс різних типів рослинності: лісової та чагарникової, лучної, водно — болотної.

Лісова рослинності приставлена вербовими лісами з верби білої, які приурочені до найбільш підвищених ділянок заплави. Деревостан розріджений, верби суховершиннять у зв’язку з нагінними явищами, проникненням солоної морської води під дією вітру до річища Дніпра та проток. В домішці трапляється верба ламка і осокір, в трав’янистому ярусі зростають: розхідник звичайний, гірчак перцевий, півники болотні тощо.

Осокорові ліси з осокора — тополі чорної займають дещо підвищені місцезростання порівняно з вербовими лісами. В підліску зростають аморфа кущова, ожина сиза, крушина ламка, бузина чорна, у трав’яному ярусі переважають куничник наземний, пирій повзучий, стоколос безостий та інші. На найбільш піднятих місцях в осокорових лісах різко зростає ценотична роль в’яза гладенького та ясеня високого.

Вільхові ліси зустрічаються в дельтовій та перед дельтовій області Дніпра. Це лісові болота, в більшості випадків обводнені, мають торф та мул. Домінує вільха звичайна, зрідка зустрічається верба біла, тополя чорна та біла, дуб звичайний, береза дніпровська.

Чагарникова рослинність значно поширена у плавнях, її складають чагарникові види верб. Чагарники вкрапляються в інші типи рослинності, особливо їх багато серед заростей очерету південного. Лучна рослинність виникла на місці заплавних лісів, з чагарникових угрупувань та замулених боліт. Розрізняють три типи лук: остепнені, справжні та болотисті. Болотисті луки зустрічаються частіше ніж інші.

Болотна рослинність домінує у рослинному покриві плавнів. Болота Херсонщини відносяться до боліт, що живляться ґрунтовими водами, які містять багато мінеральних речовин. Ценози цих боліт дуже прості за структурою, одноманітні. Домінують в них очерет південний, куга озерна, рогіз вузьколистий.

Водна рослинність займає величезні площі мілководь та водотоків. З не вкорінених, вільно плаваючих рослин переважають ряска мала, сальвінія плаваюча, спорідела багатокоринева. Не вкорінена рослинність є дуже давньою, в її складі багато широко ареальних видів, реліктів. Це плавун щитолистий, сальвінія плаваюча, альдрованда пухирчаста. Багато водних угрупувань рідкісні і включені до Зеленої книги України. Це формації сальвінії плаваючої, латаття білого, глечиків жовтих, горіха плаваючого.

Тваринний світ Херсонської області своєрідний, представлений фоновими видами ссавців: козуля європейська, лисиця звичайна, миші, з птахів зустрічаються воронові та чайкові, представники герпетофауни — гадюка степова, вужі, батрахофауни — зелена ропуха, квакша.

Дніпро у своїй нижній течії є своєрідним фауністичним кордоном для ряду видів. Так, наприклад, на його правобережжі зустрічається кріт, крапчастий ховрах, комаха кравчик головач, а на лівобережжі малий ховрах, сліпак пісчаний, емуранчік. Дніпро перешкоджає розповсюдженню на захід близько 40 видів комах.

У прісноводній фауні звичайними представниками є риби, молюски, ракоподібні, комахи, черви, кишковопорожнинні, найпростіші. Крім них деякі тварини лише деяку частину свого життя проводять у воді у пошуках їжі, в період розмноження і розвитку. На поверхні води зустрічаються численні клопи — водомірки, павук доломедес. На відкритій воді живляться крижні, лиски, великі норці, крачки, болотні черепахи. Під листям плаваючих рослин (водо красу, латаття) можна побачити прісноводних гідр. На підводній частині рослин часто прикріпляють яйця черевоногі молюски — ставковики та котушки. З нижнього боку листків знаходяться яйця метеликів — вогнівок. Серед рослин живуть хижі клопи, молюски — річкова чашечка, п’явки, до рослин прикріплюють свої житла павуки срібляники, в товщі води плавають дафнії, циклопи, личинки бабок, вертячки.

З хребетних тварин основними мешканцями прісноводних водойм є риби це: амур білий, товстолобик, гірчак, краснопірка, плітка, в’яз, короп сріблястий, до бентосоїдних відносяться промислові риби, такі як лящ, карась, гунтера, бички, серед хижих відомі щука, судак, сом.

У Дніпровських плавнях тваринний світ насичений і різноманітний. Із ссавців тут зустрічаються бобер річковий, видра річкова, норка європейська, горностай, кутори велика та мала, водяна полівка, миша маленька, а також акліматизована ондатра. Багато видів що мешкають у плавнях занесено до Червоної книги України та Європейського Червоного списку.

Розділ 3: Рекреаційні ресурси природно-заповідного фонду

Парк ім. Ленінського Комсомолу Херсонська область, Херсон, вул. Перекопська, Парк Слави Херсонська область, Херсон.

Національний природний парк «Джарилгацький», Херсонська обл., 10 000 га. Природний парк створено 11 грудня 2009 року згідно указу президента України Віктора Ющенка з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів північного Причорномор’я. До території національного природного парку «Джарилгацький» погоджено в установленому порядку включення 10 000 гектарів земель державної власності, в тому числі 805 гектарів земель державного підприємства «Скадовське дослідне лісомисливське господарство», що вилучаються в установленому порядку та надаються національному природному парку в постійне користування, і 6726 гектарів земель державного підприємства «Скадовське дослідне лісомисливське господарство» та 2469 гектарів акваторії Джарилгацької затоки Чорного моря, що включаються до складу національного природного парку без вилучення.

Розділ 4: Характеристика історико-культурних ресурсів

4. 1 Визначні пам’ятки культури і місто будівництва

Херсонська фортеця, комплекс будівель і залишки оборонних споруд, що дали почало місту (зараз — територія Комсомольського парку). Збереглися арочні Московські (Північні) і очаківські ворота (вул. Перекопськая, 13) кінця XVIII в., пороховий льох, а також арсенал (вул. Перекопськая, 10), побудований в 1784 р., — одна з найраніших будівель фортеці. Екатеріненській собор (1782−1787 рр.) з дзвіницею (1806 р.), вул. Перекопськая, 13. На місці дерев? яної Михайлівської церкви, на території колишньої фортеці. У інтер'єрі - твори живопиши, приписувані В. Боровиковскому і Д. Льовіцкому. У 1791 р. тут був похований кн. Р. Потемкин-таврічеській. На території - «Пантеон Херсонкой фортеці» — поховання полеглих офіцерів.

Греко-софійськая церква (1780 р.), вул. Червонофлотська, 13. Кам’яна, з дерев? яним розділом. У інтер'єрі зберігся настінний живопис, різьблення, дерев? яні скульптури.

Святодуховській собор (1804−36 рр.), вул. Декабристів, 36. Кам’яний, в стилі класицизму.

Очаківські (Західні) ворота, кінець XVIII ст.

До наших днів від архітектурного ансамблю Херсонської фортеці збереглися лише Очаківські та Московські ворота з пов’язаними з ним бастіонами, один з кріпаків колодязів, будівля арсеналу, пороховий льох, Катерининський собор з дзвіницею.

Ворота арочні, складені з добре обробленого Інгулецького вапняку, декоровані пілястрами і аттиком. Детальніше …

Московські (Північні) ворота, кінець XVIII ст. (Вул. Перекопська, 13).

Вони повністю ідентичні Очаківським воріт. Названо по напрямку доріг, що ведуть з Херсонської фортеці на Очаків і на Москву чи Петербург (друга назва Московських воріт — Санкт-Петербурзькі). Розташовані в північно-східній частині фортеці (нині парку Ленінського комсомолу). Мали підйомний міст через рів, з'єднували фортецю з військовим форштадт. Детальніше …

Будинок з атлантами (вул. Суворова, 8)

За відомостями Е.В. Горностаєва цю садибу розмірами 24 на 12 сажнів, що межує з півночі - з ділянкою дворянського зібрання Херсонської губернії, зі сходу — з ділянкою Марченко, із заходу — з ділянкою Зільберштейна, придбав в 1905 році видатний херсонський нотаріус, гласний міської думи, дворянин Ю.П. Куликівський під заставу майна своєї дружини Є.Л. Куликовської.

Будинок купця Медведєва, 1900 р. (вул. Петренко, 6 / пер. Дори Любарської)

Будинок побудований в 1900 р. як житловий у формах еклектизму з елементами класицизму і рококо. З 1957 р. в цьому будинку міститься Державний архів Херсонської області.

У топоніміці Херсона «Стежка» — знакове поняття, прикмета 20 століття, як Потьомкінський сквер — візитна картка 19 сторіччя. Військове, Млини, Сухарне, Забалка, Суворовська, Стежка — ці назви невіддільні від Херсона. Міська лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних, споруджена на кошти їх спадкоємців «, розташована на північно-західній стороні міста, де колись були морські казарми і госпітальні бараки, що прийняли поранених солдатів і матросів з театру Кримської війни, облоги Севастополя в 1854−55 роках. Діяльність Суворова безпосередньо пов’язана з історією нашого міста. Саме йому були підпорядковані війська, які в 1787—1788 роках обороняли Херсонсько-Кінбурнській плацдарм. Серед них були і чорноморські, і катеринославські козаки — колишні запорожці.

Після закінчення російсько-турецької війни 1787−1791 років штаб Суворова розташувався в Херсоні у будинку під номером 1-а. Детальніше …

На перехресті вулиць Комунарів та Леніна привертають увагу кілька видатних пам’яток старовини.

Серед них — будинок, побудований в 1904—1905 роках для Міської Думи. У його архітектурі відчуваються мотиви ренесансу: Він справді нагадує середньовічні ратуші.

З 1978 року в його стінах знаходиться експозиція Херсонського художнього музею ім. О. О. Шовкуненко. Детальніше …

У будинку № 16 в кінці XIX століття знаходився нічліжний будинок, споруджений на кошти родини Фальц-Фейнів. Не підтверджена документально історія про те, що в кінці серпня 1891 сюди був доставлений письменник Максим Горький, по-звірячому побитий селянами в селі Посад-Покровське за спробу заступитися за жінку. Після одужання Горький через Олешки вирушив у Крим.

Літературний відділ Херсонського краєзнавчого музею розташований у колишньому будинку А. Гурфінкеля.

У 80-х роках XIX століття його орендувало херсонське земство, а в 1891 році в ньому жила сім'я вчителів-вихователів, у якій народився майбутній російський письменник Б. Лавреньов. Інтер'єр житла, особисті речі письменника сьогодні складають важливу частину експозиції літературного відділу.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой