Політика рефінансування та її види

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Вступ

Світова фінансова криза 2008 року спричинила руйнацій в економічному середовищі практично всіх країн світу, особливо тих, хто проявляв значну залежність від зовнішнього середовища, а значить і від інших держав.

Банківська система України у порівнянні з банківськими системами інших країн світу є доволі слабкою і тією, яка тільки починає розвиватися, саме тому для неї кризові явища були особливо важкими. В період з 2008−2009 років через нестачу фінансових ресурсів значна кількість банків просто не змогла виконувати власні зобов’язання, через що було підірвано і без того хитку довіру як до банківської системи в цілому, так і до національної грошової одиниці. В результаті державі довелося рятувати становище і активно втручатися в банківську систему. Значну роль тут відігравав Національний банк України, який є для комерційних банків кредитором останньої інстанції, останньою можливістю для поповнення необхідних фінансових ресурсів та врегулювання власної стабільності.

НБУ для комерційних банків виступає кредитором, а це означає, що його завданням в цій ситуації є рефінансування банків, тобто надання необхідної кількості грошей для підтримки ліквідності як банківської системи в цілому, так і кожного окремо взятого банку.

Політика рефінансування є складовою грошово-кредитної політики, яку проводить НБУ. В умовах кризи інструменти політики рефінансування стають останньою можливістю, яка здатна втримати їх «на плаву». В Україні механізми втілення даної політики пройшли складний еволюційний шлях, через, що відбулося встановлення певних окремих методів, щодо проведення політики рефінансування, та все ж таки треба зазначити, що в нашій державі існують певні проблеми, як з боку впровадження даного інструменту, так і з боку контролю.

Саме тому вивчення недоліків та плюсів даного інструменту, а також особливостей його використання за кордоном актуалізується в сьогоднішніх умовах.

Метою даної роботи є вивчення особливостей даного інструменту в Україні, та проблем, які виникають під час його використання.

Об'єктом вивчення є сутність політики рефінансування та її види, що використовуються в Україні.

Предметом даного дослідження є вивчення специфічності механізмів рефінансування, що використовуються в Україні та наслідків від їх використання.

Розділ 1. Теоретичні аспекти політики рефінансування банків

1.1 Економічна сутність політики рефінансування банків та її значення для банківської системи

Серед різноманітних інструментів ГКП одним з найбільш важливих є саме той, де НБУ виступає кредитором останньої інстанції для комерційних банків. У різних країнах світу з ринковою економікою, Центральний банк надає кошти як комерційним банкам так іншим небанківським фінансово-кредитним установам, і таким чином здійснює рефінансування їхніх операцій.

Основною перешкодою на шляху визначення сутності політики рефінансування є те що серед різних наукових праць, не можна знайти єдиного, всебічного тлумачення цього поняття, що зумовлене розходженням в поглядах науковців на даний вид грошово-кредитної політики, та все ж думки науковців з даного питання дещо схожі між собою і із всього спектра визначень найбільш доцільним буде розглянути саме ті, які наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 — Сутність політики рефінансування з погляду науковців [2, C. 146; 5, C. 107; 8 C. 246; 21 C. 190; 22 C. 156; 23 C. 140]

Автор

Сутність визначення

А.М. Мороз

Під рефінансуванням розуміють забезпечення центральним банком комерційних банків додатковими резервами на кредитній основі, тобто запозиченими резервами.

А.М. Герасимович

Рефінансування -- це процес здійснення банком активних операцій (кредитних вкладень) за рахунок позик, отриманих у інших банках

Автор

Сутність визначення

О.Я. Стойко

Рефінансування — це погашення старої заборгованості шляхом надання нових позичок, головним чином заміною короткострокових зобов’язань

довгостроковими цінними паперами.

М.П. Кочерявенко

Рефінансування -- це випуск нових позик з метою покриття раніше випущених боргових зобов’язань.

М.Ф. Пуховкіна

Політика рефінансування -- це один з поширених інструментів грошово-кредитної політики, який використовують центральні банки різних країн. Сутність політики рефінансування полягає у зміні центральним банком умов, за якими він надає кредити комерційним банкам.

Д.Л. Лобода, А.М. Литвинчук

Як результат, сформульовано, що операції, пов’язані з підтримкою банків, які потрапили в складне фінансове становище, — це суть процесу рефінансування комерційних банків.

Для комерційних банків рефінансування в центральному банку -- це процес відновлення банківських ресурсів, які були вкладені в позички, цінні папери та інші активи, це останній спосіб (надія) регулювання їхньої ліквідності. Для центральних банків -- це спосіб випуску в обіг платіжних засобів, тобто канал безготівкової емісії, спосіб регулювання банківської ліквідності та спосіб запобігання банківській паніці. В умовах світової фінансової кризи кредити центрального банку виступають як першочергові заходи з протидії та з подолання наслідків фінансової кризи в банківському секторі [2, C. 146].

З нашою точки зору, сутність політики рефінансування полягає в наступному — це економічні відносини фінансової установи з центральним банком держави, які здійснюються у разі потребування банком коштів для виконання власних зобов’язань з метою надання певної кількості коштів для підтримки ліквідності і стабільності безпосередньо того банку який цього потребує так і опосередковано всієї банківської системи, де з одного боку фінансова установа виступає позичальником, а центральний банк кредитором.

Економічну сутність політики рефінансування можна розглядати як на макрорівні так і на мікрорівні, а це означає що її здійснення має велике значення як для банківської системи так і для економіки держави в цілому (рис. 1. 1).

Однією з особливостей політики рефінансування є також те, що вона опосередковано впливає на грошову масу, яка перебуває в обігу. Вся справа в тому, що коли НБУ надає кредити банкам, то це означає що вони використовуючи ці кошти можуть врівноважувати та збалансовувати свою діяльність, а отже матимуть можливість здійснювати як кредитну експансію так і кредитну рестрикцію, що в свою чергу буде безпосередньо впливати на кількість готівкових грошей в обігу.

Іншою особливістю політики рефінансування є те, що кредити які надаються комерційним банкам мають свою вартість.

Вартістю кредитів НБУ є ставка рефінансування — виражена у відсотках плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка встановлюється Національним банком України з метою впливу на грошовий оборот та кредитування [9].

Основною метою здійснення рефінансування Національним банком України, є підтримка ліквідності комерційних банків та інших небанківських фінансово — кредитних установ, і як наслідок забезпечення їх фінансової стійкості та стабільності, а також забезпечення стабільності банківської системи в цілому.

Слід зазначити, що, відповідно до світової практики, підтримання банківської ліквідності здійснюється лише на короткостроковій основі (14 або 90 днів) й за умови, що орган банківського нагляду оцінює фінансову установу як платоспроможну і здатну надати під такий кредит НБУ адекватне забезпечення. Підставою для надання короткострокової підтримки ліквідності за надзвичайних обставин є проблеми з фінансуванням чи ліквідністю на ринку (наприклад, у банках відбувається вилучення депозитів або відтік ресурсів з ринку спричинив різке збільшення ставок запозичення) [13, С. 215].

/

Рисунок 1.1 — Економічна сутність політики рефінансування [8]

На думку С.В. Міщенко, потрібно чітко розрізняти два взаємопов'язані процеси: втрату банком своєї платоспроможності через низький рівень управління ризиками й нестачу ліквідності у зв’язку з обмеженістю чи деформуванням ресурсної бази. Оскільки основана функція центрального банку полягає у формуванні пропозиції грошей, то механізми рефінансування покликані забезпечувати необхідний рівень ліквідності банків, а не їх платоспроможність, хоча між цими категоріями існує певний взаємозв'язок. Кредити рефінансування, навіть в умовах кризи, не повинні надаватися істотно недокапіталізованим чи неплатоспроможним банкам до вирішення проблем їх капіталізації. Якщо банк є неплатоспроможним або має серйозну нестачу капіталу, спочатку потрібно вирішити питання поповнення його капіталу, а вже потім розглядати можливість надання йому нових кредитних ресурсів [12].

Таким чином, можемо зробити висновок, що для політика рефінансування має неабияке значення як для окремо взятого банку, так і для економіки держави в цілому, адже забезпечення існування сильної та розвинутої банківської системи в країні є достатньою базою для розвитку підприємницького сектору. Сутністю політики рефінансування є процес допомоги Національним банком України комерційним, у формі надання їх певних кредитних коштів за визначену плату, у вигляді відсотка за кредит. В Україні використовуються різні механізми рефінансування комерційних банків, кожен з яких має свою специфіку та особливості, саме тому доцільним є їх вивчення.

1.2 Основні види рефінансування та механізми їх застосування

Особливістю політики рефінансування в Україні є те, що вона як і багато інших процесів в діяльності НБУ сформувалась не відразу, а поступово, протягом певного часу існування НБУ. Одні способи кредитування комерційних банків існують і до сих пір інші ж просто не прижились в українській банківській системі, використання яких було або неможливим або недоцільним. Еволюцію формування способів кредитування комерційних банків Національним банком України наведено в таблиці 1.2.

Однак треба зазначити, що використання всіх зазначених механізмів відбувалося не відразу, тобто всі види рефінансування було накопичено еволюційним шляхом.

Таблиця 1.2 — Еволюція політики рефінансування [2]

Період

Подія

1994

З розвитком грошового ринку, становленням ринку державних цінних паперів та стабілізацією макроекономічних умов НБУ запровадив рефінансування банків через кредитні аукціони, Приблизно водночас було запроваджено надання банкам стабілізаційних кредитів на підтримку здійснення ними заходів фінансового оздоровлення

1995

З метою стимулювання розвитку ринку державних цінних паперів НБУ вводить порядок рефінансування банків під заставу державних цінних паперів (облігацій внутрішньої державної позики -- ОВДП) шляхом надання прямого ломбардного кредиту

1997

НБУ починає застосовувати ще один новий на той час для української банківської системи спосіб рефінансування, а саме проведення операцій з державними цінними паперами на умовах угоди прямого РЕПО

1999

НБУ затверджує Положення про операції банків з векселями, яке передбачає переврахування (редисконтування) Національним банком векселів, що були враховані комерційними банками. У зв’язку з нерозвинутістю вексельного ринку редисконтування векселів, як спосіб рефінансування банків, так і не отримав розвитку в Україні

2001

НБУ, запозичивши досвід Європейського центрального банку, запроваджує нові механізми рефінансування банків: надання кредитів овернайт, та надання кредитів шляхом проведення кредитних тендерів

2004

основним інструментом регулювання грошового ринку стають операції НБУ з іноземною валютою

2006

з метою забезпечення стабільної діяльності банків та сприяння стимулюванню банків щодо активізації кредитування довгострокових програм суб'єктів господарювання НБУ прийняв рішення про рефінансування банків під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу, розміщеного в НБУ, на строк до трьох років.

В Україні регулювання грошового ринку через політику рефінансування відбувалося досить складно. В умовах високих темпів інфляції та падіння ВВП, що супроводжували початкові стадії реформування національної економіки, Національний банк України (НБУ) проводив селективну політику адресного рефінансування комерційних банків. Кредити спрямовувались переважно на підтримку неефективного державного сектору економіки, і, як свідчить практика, значну кількість виданих таким чином кредитів так і не повернули [2, С. 146].

Однією з головних проблем дослідження політики рефінансування є те, що поміж всіх існуючих робіт на знайдеться тієї яка б надавала повну і єдину класифікацію видам рефінансування. З метою формування загальної класифікації розглянемо погляди різних авторів на цю проблему.

З нашої точки зору, розглядаючи класифікацію політику рефінансування необхідно виділити всі можливі способи рефінансування саме для банківської системи України, а саме:

— кредити овернайт;

— кількісні та процентні тендери;

— операції своп;

— операції РЕПО;

— стабілізаційні кредити;

— ре дисконтування векселів;

— ломбардні кредити.

Таблиця 1.2 — Класифікація способів рефінансування з точок зору різних авторів [2, 10, 14, 21]

Автор

Види рефінансування

К.М. Жулінська

— кредити овернайт

— кредити, надані шляхом кількісного тендера

— операції своп

— прямого РЕПО

— стабілізаційні кредити

Кунцьо О.І., Медвійчук Р.Р.

— кредитні тендери

— операції РЕПО

— рефінансування інвестиційних операцій (вкладення коштів у векселі й облігації та акції суб'єктів підприємницької діяльності й місцевих органів влади)

М.Ф. Пуховкіна

— кредитний аукціон

— ломбардні кредити

— операції РЕПО

— редисконтування векселів

— стабілізаційні кредити

В.В. Коваленко

— операції рефінансування (постійно діюча лінія рефінансування для надання банкам кредитів овернайт, кредити рефінансування строком до 14 днів та до 365 днів, операції прямого РЕПО)

— надання стабілізаційного кредиту;

— депозитні операції (укладення депозитних договорів, емісія депозитних сертифікатів Національного банку, операції прямого зворотного РЕПО)

— операції на відкритому ринку державними цінними паперами.

Сутність кожного механізму наведена в таблиці 1.3.

Основною властивістю політики рефінансування є те, що кожен механізм її втілення володіє певними специфічними властивостями, а це означає, що кожен механізм доцільно застосовувати лише за певних умов, саме тому доцільно буде розглянути кожен вид рефінансування окремо.

Таблиця 1.3 — Сутність механізмів рефінансування (Систематизовано автором на основі робіт [1,2, 14, с. 50−53])

Види політики рефінансування

Сутність

1. Кредити овернайт

Здійснюється шляхом надання кредиту через кредитну лінію строком до одного робочого дня, кошти від НБУ перераховуються в день отримання заявки від комерційного банку.

2. Кількісний тендер

Національним банком пропонується сума коштів, яка видається банкам відповідно до поданих заявок. У тому випадку коли коштів не вистачає щоб вдовольнити заявки всіх учасників, вони розподіляються пропорційно до всіх поданих заявок.

3. Процентний тендер

НБУ пропонує комерційним банкам процентні ставки за яких вони б погодилися отримати кредит, але не нижчі за облікову ставку

4. Операції своп

Операції між комерційними банками і НБУ з приводу купівлі-продажу активів і подальшим заключенням договору стосовну зворотного повернення даних активі до першочергового власника на певних наперед визначених умовах

5. Операції РЕПО

пряме peno з державними облігаціями України або банківськими металами, зворотне peno — з державними облігаціями України згідно із укладеними договорами на визначену суму та строк;

6. Стабілізаційні кредити

НБУ надає кредити для фінансового оздоровлення і підтримки ліквідності комерційних банків на строк, що визначається НБУ та за певну платну, не нижчу за облікову ставку.

7. Редисконтування векселів

Кредитна операція, яка полягає у придбанні центральним банком векселів, що перебувають у портфелях комерційних банків, до настання строку платежу за ними зі знижкою (дисконтом) порівняно з номінальною сумою векселів.

8. Ломбардний кредит

Короткострокові кредити, що надаються в обмін на рухоме майно або депоновані цінні папери. Вартість застави зазвичай вища ніж сума кредиту на 15−50%

Головною метою вивчення політики рефінансування є виявлення механізмів, застосування яких буде найбільш доцільним саме для оздоровлення та підвищення ліквідності банківської системи України, як в звичайних умовах так і в умовах кризи, тому є доцільним вивчення кожного механізму окремо.

Перш за все розглянемо такий механізм рефінансування як кредити овернайт. Головною особливістю кредитів овернайт є те, що вони надаються терміном до одного дня. Надаються у відповідь на заявку комерційного банку.

НБУ може надавати кредити на таких умовах [14, С. 52]:

1) під забезпечення державних цінних паперів у тому випадку коли вони перебувають у власності банку, він в свою чергу є клієнтом депозитарію державних цінних паперів і не обтяжені будь-якими зобов’язаннями;

2) без забезпечення (бланковий) за умови дотримання загальних вимог щодо отримання кредиту та додаткових умов:

2.2 отримав комплексну рейтингову оцінку «1» або «2» за рейтинговою системою CAMELS (інформація щодо рейтингової оцінки надається Генеральним департаментом банківського нагляду за результатами останньої комплексної інспекційної перевірки);

2.3 кредити (крім кредитів строком понад один рік), що отримані банком на міжбанківському ринку, не перевищують 20%, а ті, що надані іншим банкам, — не перевищують 15% від загальної суми зобов’язань банку на останню звітну дату, що передує даті звернення.

Умовою розгляду заявки банку на одержання кредиту овернайт бланкового є його згода на застосування Національним банком режиму блокування коштів на кореспондентському рахунку банку-позичальника в сумі наданого кредиту та процентів за користування ним на строк до його повернення [1].

Доцільність даного виду кредитування можна розглядати в тому випадку коли банку необхідно термінового збільшити свою ліквідність, термінового отримавши кошти від НБУ, тобто цей механізм є дієвим на коротких проміжках часу.

Іншим специфічним механізмом рефінансування є кількісний і процентний тендери, які також мають ряд особливостей, а саме:

— НБУ рефінансує банки строком до 90 днів і наперед оголошує про проведення тендерів на початку року;

— кошти видаються лише під відповідне забезпечення, яке визначається під час оголошення про проведення тендеру;

— один банк не може отримати більше ніж 50% коштів, що запропоновані НБУ на тендері;

— для комерційного банку сума заборгованості перед НБУ (крім кредитів овернайт) і враховуючи суму поданої заявки не повинна бути більшою ніж 50% регулятивного капіталу банку, за останнім балансом;

— під забезпечення кредиту рефінансування приймаються державні облігації України (усіх випусків), строк погашення яких настає не раніше ніж через 10 днів після строку погашення кредиту, за умови, що вони перебувають у власності банку і не обтяжені будь-якими іншими зобов’язаннями [1].

— також забезпеченням може виступати гарантія банка-резидента, строк дії якої повинен перевищувати на 15 днів строк погашення наданого кредиту, та показувати нормальну діяльність за останні 2 роки і виконання норма резервування;

— банк має право подати лише одну заявку;

— НБУ може розірвати кредитний договір у випадку надання банком неправдивої інформації. ;

— договір застави повинен зберігатися в грошовому сховищі територіального управління НБУ.

У процесі надання кредиту комерційному банку заставою можуть виступати різні активи, якими володіє банк (рис. 1. 2).

Іншим механізмом рефінансування є операції своп. Своп — це угода яка складається із двох абсолютно протилежних операцій з однією і тієї ж суми і в один і той же день. В буквальному сенсі це поєднання двох операцій спот і форвард. Означає обмін однієї валюти на іншу, причому договори укладаються з одним і тим же партнером. Існують як валютні свопи так і процентні (обмін кредиту з плаваючою ставкою на фіксовану). Основною перевагою цього механізму є те що він дозволяє значною мірою уникнути ризику коливання валютного курсу.

В практиці також часто вживаним є такий механізм рефінансування, як операції РЕПО. Основні принципи проведення операцій РЕПО [1]:

— пряме РЕПО з державними облігаціями України або банківськими металами, зворотне РЕПО — з державними облігаціями України згідно із укладеними договорами на визначену суму та строк;

— операції РЕПО можуть здійснюватися лише з тими державними облігаціями України, строк погашення яких не припадає на строк проведення операції;

— операції РЕПО з банківськими металами можуть проводитися Національним банком з банками лише за наявності в банків письмового дозволу Національного банку на здійснення операцій з банківськими металами на валютному ринку України;

— операції мають строковий характер (строк операції чітко визначений), але не більше ніж на 30 календарних днів;

— процентний дохід (витрати) обумовлений та є фіксованим на час проведення операції РЕПО;

— Національний банк та банк укладають відповідний договір у разі досягнення згоди на проведення операції РЕПО;

— зобов'язання щодо виконання другої частини договору РЕПО в сторін договору виникає тільки за умови повного виконання ними зобов’язань за першою частиною договору РЕПО;

— проведення операцій РЕПО за рахунками в цінних паперах здійснюється учасниками операцій РЕПО відповідно до нормативно-правових актів з питань депозитарної діяльності.

Даний механізм доцільно використовувати в тому випадку коли у банку з’являється гостра необхідність в певних активах чи грошових коштах для виконання власних зобов’язань.

Стабілізаційні кредити можуть надаватись банкам за плату яка не є нижчою за облікову ставку НБУ. Можуть надаватися:

— банкам які проявляють фінансову стабільність, і бере на себе борг банку, що знаходиться у стані фінансового оздоровлення;

— банкам, що розроблювали програми щодо фінансового оздоровлення і звертається до НБУ з проханням надати кредит під заставу державних цінних паперів чи інших активів;

— банкам, що знаходиться в стан і фінансового оздоровлення і звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту під гарантію чи поруку стабільного банку [14, с. 53].

Стабілізаційні кредити це саме ті кредити що використовуються для забезпечення фінансової стійкості і підвищення ліквідності в довгостроковому періоді, саме тому цей механізм є одним з найефективніших.

Одним із найстаріших способів рефінансування є редисконтування векселів, але останнім часом він активно не застосовується. До створення Європейської системи центральних банків цей спосіб рефінансування комерційних банків використовував, і досить активно, Німецький федеральний банк (Бундесбанк). Даний спосіб покращення фінансового стану банку застосовувався лише тоді коли тільки з’явився в банківській сфері України, але з часом використання його стало недоцільним через слабо розвинутий фінансовий ринок і на зміну прийшли нові методи, більш ефективні та цілеспрямовані.

Ломбардні кредити центральні банки надають комерційним банкам, як правило, під заставу цінних паперів, насамперед державних цінних паперів. Центральні банки використовують два методи надання кредитів — прямий і тендерний. Прямий метод передбачає, що центральний банк надає кредит під оголошену офіційну процентну ставку (ломбардну) безпосередньо банку, який подав кредитну заявку. Тендерний метод передбачає проведення центральними банками торгів, на яких кредитні заявки комерційних банків задовольняються виходячи із рівня запропонованої процентної ставки (ціновий тендер). Тендери поділяються на два типи [8]:

— за американською моделлю, яка передбачає задоволення заявок за процентними ставками, що пропонуються комерційними банками і дорівнюють або перевищують ставку відсікання, установлену центральним банком;

— за голландською моделлю, яка передбачає, що всі заявки задовольняються за ставкою відсікання, визначеною центральним банком.

Таким чином, в Україні активно використовуються такі механізми рефінансування як, операції РЕПО, надання стабілізаційних кредитів, кредити овернайт, а також кількісний та процентний тендери. Та проблемою використання даних механізмів полягає в тому, що залежно від специфіки кожного з них, вони є дієвими лише в певних ситуаціях, а тому не завжди приносять бажаний результат, незалежно від того яку кількість коштів надає НБУ. Саме тому доцільним є аналіз закордонного досвіду.

1.3 Досвід центральних банків зарубіжних країн щодо застосування механізму рефінансування

Політика рефінансування є досить дієвим інструментом ГКП і застосовується багатьма країнами світу, але взалежності від специфіки банківських систем кожної з них, механізми проведення рефінансування можуть відрізнятись певними елементами чи специфічними рисами. Саме тому розглянемо механізми проведення політики рефінансування на прикладі таких країн як США, Великобританія, Франція, Німеччина та Росія.

Основні методи проведення політики рефінансування в США:

— операції РЕПО;

— ломбардні кредити;

— кредит овернайт.

США проводить політику рефінансування восновному за рахунок надання ломбардних кредитів, обумовлюючи їх цільове призначення.

У межах Європейської системи центральних банків комерційні банки за певних умов (дотримання норм обов’язкового резервування і вимог національних органів банківського регулювання та нагляду) можуть користуватися нічними ломбардними кредитами (овернайт) через постійно діючу лінію рефінансування. Кредити надаються за найвищою процентною ставкою на грошовому ринку, яка оголошується Європейським центральним банком. Крім того, Європейський центральний банк щотижня проводить кредитний тендер, на якому комерційні банки можуть отримати короткостроковий ломбардний кредит строком до двох тижнів, а щомісяця проводиться тендер, на якому банки можуть отримати кредит строком до трьох місяців[8, С. 63].

Різняться не тільки способи рефінансування комерційних банків по країнах, а й активність центральних банків різних країн щодо застосування цього інструменту грошово-кредитної політики. Наприклад, Федеральні резервні банки США його використовують неактивно. Про це свідчить певною мірою той факт, що заборгованість за наданими кредитами становить в активах консолідованого балансу Федеральних резервних банків США менше 1%. Такий підхід пояснюється добре розвинутим ринком цінних паперів у США й у зв’язку з цим застосуванням такого інструменту грошово-кредитної політики, як політика операцій на відкритому ринку. Інший приклад. Бундесбанк (Німецький федеральний банк) до створення ЄСЦБ проводив активну політику рефінансування комерційних банків. Заборгованість за редисконтованими векселями, наданими ломбардними кредитами і цінними паперами, придбаними на умовах операцій РЕПО, становила понад 60% в активах балансу банку.

Способи рефінансування, які застосовує Національний банк України, змінюються відповідно до цілей грошово-кредитної політики і ступеня розвитку ринкових методів регулювання грошового ринку[8, С. 75−78].

Специфічною в своєму роді є і політика Великобританії. Вона застосовує такі механізми рефінансування як:

— кредит овернайт;

— стабілізаційні кредити;

— добові операції РЕПО;

— конверсія кредиту овернайт.

Основною відмінністю кредитів овернайт у Великобританії та Україні є те, що вони надаються банкам безплатно тобто проценти під час повернення коштів процент на них не нараховується, а схожим є те, що обсяг наданих коштів не обмежений, якщо у банка є в наявності достатньо активів для їх забезпечення.

Відмінністю процедури надання стабілізаційного кредиту є те, що центральний банк Англії перед тим як надати стабілізаційний кредит сам визначає ліквідність на середньостроковий термін, який є потрібним для банківської системи і лише після цього надає кредит в тому обсязі в якому сам вважає за потрібним.

Говорячи про операції РЕПО, то тут необхідно відмітити такі особливості як те що Банк Англії нараховує надбавку у розмірі ¼ % на кошти отримані від операцій, та певним чином обмежує суму даного кредиту, так як він вважається операціями на відкритому ринку.

Конверсія кредиту овернайт проявляється через накладання на банк штрафних санкцій через збільшення процентної ставки вдвічі у випадку якщо банк не повернув кошти надані йому строком на один день.

У Франції всі грошові кошти в основному надаються на умовах аукціону, і видаються під заставу у вигляді векселів строком на 5−10 днів.

Коли Банк Франції, враховуючи ситуацію з банківською ліквідністю, вважає за необхідне провести кредитний аукціон, він здійснює запит до кредитних установ щодо можливих обсягів і процентної ставки інтервенції. Після узагальнення відповідей Банк визначає процентну ставку і загальну суму кредитів. Загальна сума рефінансування розміщується в рівних долях поміж учасників аукціону. Всі надані через кредитні аукціони позики повинні мати забезпечення у вигляді депонованих державних або комерційних цінних паперів, що задовольняють вимогам, встановленим центральним банком [8, С. 33].

Розвиток системи рефінансування в Європі пройшов історично тривалий шлях, на початкових етапах якого принципіальним було питання строків надання централізованих коштів комерційним банкам. У 80-ті роки більшість європейських країн почала відходити від старої системи рефінансування. З 1986 р. у Франції відбувається становлення системи «тонкої відладки», що представляє собою угоду центрального банку з кредитними інститутами на дуже короткий термін (одну добу) на домінуючих на ринку умовах. Процентна ставка по одноденним позикам як правило встановлюється між процентними ставками кредитних аукціонів і кредитів під заставу векселів, які часто називаються «базисними процентними ставками». Однак вона може і варіюватись в залежності від ринкової кон’юнктури [17].

Якщо процентні ставки ростуть всупереч бажанню Банка Франції, його вплив на ринок проявляється у вигляді додаткового вливання в формі одноденних позик під заставу векселів. Якщо ринкові процентні ставки необхідно підтримати, Банк Франції проводить процедуру вилучення коштів, в тому числі і за рахунок депозитів [8, С. 33].

Згідно Російського законодавства кредити комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам надаються лише в межах того обсягу кредитних коштів, які надаються Центральним банком Росії.

Кредити, що надаються банку, віднесеному до категорії фінансово стабільних банків відповідно до критеріїв, встановлених листом Банку Росії від 28. 05. 97 № 457 «Про критерії визначення фінансового стану банків», що здійснює заходи щодо фінансового оздоровлення (санації) проблемного банку, банкрутство якого може загрожувати стабільності банківської системи. Кредит, надається банку — санатору на покриття недоліку його ліквідності, обумовленого здійсненням заходів щодо фінансовому оздоровленню проблемного банку [37, С. 56].

Кредит надається банку у валюті Російської Федерації в розмірі не більше 50% від обсягу фінансової допомоги, яку планується надати проблемному банку, на строк до одного року по процентній ставці встановлюваною Радою директорів Банку Росії. Під вказаною фінансовою допомогою для цілей справжнього Положення розуміється надання грошових засобів банку на термін не менше одного року, зокрема на збільшення статутного капіталу, у вигляді субординованих позик, кредитів, депозитів [38, С. 83].

Кредитні процентна ставка коливається відповідно до змін самої ставки рефінансування. Ця умова зазначається в кредитному договорі, а далі кошти діляться на частини і за допомогою траншів надаються банку в міру виконання плану по оздоровленню банка. Слід зазначити, що транш не повинен перевищувати 50% від суми всієї фінансової допомоги, яку надає центральний банк. Далі транші спрямовують на кореспондентський рахунок протягом трьох днів, після того як банк — сенатор надає всі необхідні документи Банку Росії.

Банк Росії використовує такий механізм рефінансування, як ломбардні кредити, що надаються терміном від 3 до 30 днів включно. Вони можуть надаватися двома способами:

— за заявками, які надаються банками (надаються в будь-який день і за ставкою, визначеною Банком Росії);

— через кредитні аукціони.

Ломбардні кредитні аукціони проводяться Банком Росії (місце їх проведення — місто Москва) як процентні конкурси заявок банків на отримання ломбардного кредиту. Підставою для проведення аукціону є офіційне повідомлення Банку Росію про проведення ломбардного кредитового аукціону, в якому встановлюються спосіб проведення аукціону, загальна сума кредиту, що виставляється Банком Росії на аукціон, і термін, на який надається кредит [37, С. 91].

Кредитні аукціони організовуються комітетом ЦБР за участю ДУ ЦБР. Він визначає періодичність, дату і спосіб проведення аукціону, об'єми централізованих кредитних ресурсів, що виставляються не торги, термін їх повернення. Організаторами проведення аукціонів на місцях виступають ГУ ЦБР. Сума виділеного аукціонного кредиту передається їм лімітним сповіщенням ЦБР, повернення ліміту здійснюють вони ж наступного дня після погашення кредитів комерційними банками. Придбані кредитні ресурси можуть бути використані комерційними банками — позичальниками на їх власний розсуд до того ж ЦБР не визначає рівень маржі при перерозподілі аукціонних кредитів. ЦБР встановлені вимоги до комерційних банків, що беруть участь в аукціоні. Так, до аукціону допускаються КБ, що мають ліцензію ЦБР і що пропрацювали не меншого 1 року (філіали КБ не можуть бути учасниками аукціонів) [38, С. 73]. Кредит отримують перші п’ять банків, що подали заявки на суму близько 50 млн. дол.

Кредити овернайт надаються Банком Росії банкам, розташованим в регіонах, розрахункова система яких дозволяє здійснювати розрахунки з обліком надходжень поточного операційного дня шляхом проведення списання засобів з кореспондентського рахунку банку по платіжних документах за відсутності або недостатності засобів на рахунку банку в розрахунковому підрозділі Банку Росії [37, С. 107].

Підставою щодо видачі кредиту банку є:

— якщо у банку в кінці дня з’являються невиконані платіжні доручення, чи інших документів, або ж кредиту тощо;

— якщо банк на момент надання йому кредиту має у власному розпорядженні державні цінні папери.

Для банківської системи Росії головним інструментом по виведенню її з кризового стану залишається рефінансування.

Отже, виходячи з закордонного досвіду бачимо, що баки підтримуються центральним банком лише в короткостроковому періоді, а решту коштів вони повинні залучали з фінансових ринків. В Україні ж все відбувається навпаки. НБУ повною мірою допомагає комерційним банкам, особливо це спостерігалося під час кризи коли центральний банк виділив значну кількість коштів під програми фінансового оздоровлення.

Розділ 2. Особливості застосування політики рефінансування банків в Україні

2.1 Рефінансування банків як форма реалізації антикризового механізму

Криза в українському банківському секторі розпочалася з появою серйозних фінансових труднощів в одному з найбільших банків країни — Промінвестбанку, що займав шосте місце за активами (близько 27,5 млрд грн). Причому проблеми зазначеного банку були викликані не світовою фінансовою кризою, а рейдерською атакою, що мала на меті підірвати довіру вкладників до установи та призвела до масового вилучення депозитів з банку. За кілька днів вкладники вилучили з Промінвестбанку понад 3 млрд грн. Для поліпшення ситуації Національний банк України в кінці вересня 2008 року відкрив для Промінвестбанку кредитну лінію в розмірі 5 млрд грн, а вже 7 жовтня було прийнято рішення про відсторонення керівництва Промінвестбанку та введення в ньому тимчасової адміністрації [34]. Далі вже банківська система України прийняла на себе насідки світової фінансової кризи.

Зменшення обсягу депозитів, яке спостерігається з 2008 р., стало першим сигналом погіршення ліквідності як окремих банків, так і банківської системи загалом. Як справедливо зазначає О. Шварц [26], це зменшення мало не лише кількісний, але й якісний характер, адже воно призвело до різкого погіршення [27] платоспроможності та ліквідності окремих вітчизняних банків. Національний банк України був змушений вжити додаткових заходів (одним з яких було введення заборони на дострокове повернення строкових депозитів), які уповільнили процеси [24].

11 жовтня 2008 року НБУ «з метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи» постановою № 319 частково обмежив активні операції банків, заборонив дострокового виконання договорів по внесках і ввів 5-процентний коридор коливань курсу на готівковому ринку. Передбачалось, що обмеження діятимуть до стабілізації банківської системи України. Повідомлялось, що постановою № 413 від 5 грудня 2008 р. Нацбанк скасував дію своєї антикризової постанови № 319. Постановою № 319 зокрема вводилася заборона на дострокове розірвання договорів про депозити. Однак згодом банк відзначив, що вказаний пункт постанови № 319 залишається в силі [28].

В свою чергу це призупинило відплив коштів, але не зупинило його повністю. НБУ почав запроваджувати тимчасові адміністрації (табл. 2. 1). Ще одним його заходом для розширення можливостей банків щодо підтримки ліквідності стали операції рефінансування, у тому числі з використанням додаткових інструментів, та рекапіталізації. Але, незважаючи на проблеми з ліквідністю, вітчизняні банки дотримувались встановлених нормативів: фактичні значення нормативів миттєвої ліквідності (Н4) та поточної ліквідності (Н5) у кризовий період практично не змінилися. Значення нормативу короткострокової ліквідності (Н6) зменшилося з 39,93% на початку 2008 р. до 32,99% на початку 2009 р., а вже на початок 2010 р. досягло 35,88%. Власний капітал банків впродовж останніх трьох років зростав досить значними темпами: у 2007 р. — на 63,5%, а у 2008 р. та 2009 р. порівняно з 2007 р. на 65,5% та 71,4% відповідно [24].

НБУ ввів в проблемних банках так звану тимчасову адміністрацію, з метою проведення програм по їх оздоровлення, а також для підтримки фінансового стану банків використовувалися такі механізми рефінансування, як:

— кредити овернайт;

— операції РЕПО;

— надання стабілізаційних кредитів та ін.

Ситуація навколо Промінвестбанку спровокувала кризу довіри до банківської системи України загалом. За офіційним повідомленням НБУ, з 1 жовтня відплив депозитів із вітчизняних банків становив понад 3 млрд доларів США (близько 10% усіх строкових депозитів). У результаті 11 жовтня 2008 року НБУ прийняв постанову № 319, що передбачала [33, С. 106]:

— можливість надання банкам стабілізаційних кредитів;

— обмеження обсягів активних операцій банків;

— встановлення заборони на дострокове повернення депозитів фізичних осіб [35].

Таблиця 2.1 — Банки з тимчасовою адміністрацією станом на 26 березня 2009 року [19, 30, 33]

Назва банку

Термін функціонування тимчасової адміністрації

Термін дії мораторію на задоволення вимог креиторів

ПАТ «РОДОВІД БАНК»

16. 03. 09−15. 03. 10

16. 03. 10−16. 05. 10

16. 03. 09−15. 09. 09

16. 09. 09−15. 12. 09

16. 12. 09−15. 03. 10

АБ «Банк регіонального розвитку»

23. 03. 09−02. 12. 09

24. 03. 09−02. 12. 09

ТОВ КБ «АРМА»

17. 04. 09−22. 02. 10

17. 04. 09−16. 10. 09

16. 10. 09−15. 11. 09

ВАТ «Селянський комерційний банк

«Дністер»

17. 04. 09−16. 04. 10

17. 04. 09−16. 04. 10

АКБ «Європейський»

14. 05. 09−21. 08. 09

14. 05. 09−21. 08. 09

ВАТ КБ «Національний стандарт»

14. 05. 09−21. 08. 09

14. 05. 09−21. 08. 09

АБ «Укргазбанк»

09. 06. 09−11. 09. 09

Не вводився

ВАТ КБ «Іпобанк»

02. 10. 09−22. 03. 10

02. 10. 09−22. 03. 10

АКБ «СхідноЄвропейський банк»

05. 10. 09−04. 10. 10

05. 10. 09−04. 01. 10

ПАТ КБ

«Володимирський»

17. 07. 09−16. 07. 10

17. 07. 09−16. 01. 10

17. 01. 10−16. 04. 10

ПАТ «Банк Столиця»

20. 07. 09−19. 07. 10

20. 07. 09−19. 07. 10

ВАТ «Інпромбанк»

11. 09. 09−10. 09. 10

11. 09. 09−10. 12. 09

ТОВ «Діалогбанк»

16. 10. 09−15. 04. 10

16. 10. 09−15. 01. 10

У другій половині жовтня 25 українських банків звернулися за допомогою до НБУ, що виділив на їх рефінансування понад 8 млрд. грн. Міжнародні рейтингові агентства знизили кредитні рейтинги більшості українських банків, що стало додатковим поштовхом для паніки серед вкладників банків, які почали масово скуповувати іноземну валюту та дорогоцінні метали [34].

Згідно таблиці 2.1 виведення з критичного стану українських банків зберігає характер світових тенденцій, але все ж таки має певні особливості. Перш за все в цьому випадку йде мова про запровадження тимчасових адміністрацій, що були введені в 22-х банках, за період строком з жовтня 2008 року і до завершення 2009 року.

При цьому ефективною роботу тимчасових адміністраторів можна вважати лише у трьох установах — «Промінвестбанку», АКБ «Національний кредит» та ТОВ «Західінкомбанк», де вдалося відновити нормальне функціонування за рахунок залучення ресурсів інвесторів та акціонерів, що привело до зміни власників перелічених банків. У даному разі окремо слід розглядати Промінвестбанк з огляду на його системне значення для банківської системи України та економіки загалом. Основним акціонером банку став російський Внешекономбанк, що викупив 75%+3 акції банку і, згідно із запропонованим планом фінансового оздоровлення, влив у «Промінвестбанк» у лютому — березні 2009 року близько 1 млрд доларів США довгострокових ресурсів. Це дозволило нормалізувати діяльність банку, і уже з травня він почав повертати отримані від НБУ кредити на рефінансування та відновлювати кредитування важкої промисловості. У серпні 2009 року «Промінвестбанк» був реорганізований у публічне акціонерне товариство. [33, С. 107]

В першій половині червня 2009 було націоналізовано урядом ці три «проблемні» банки: АБ «Укргазбанк», ПАТ «Родовід Банк» та «Київ». Загалом було витрачено 9. 57 млрд. гривень. Мінфін мав надрукувати ОВДП, ними уряд сплатити за банки, а потім за ці державні облігації банки отримають «живі» кошти в НБУ. В АБ «Укргазбанку» уряд отримає 84. 21% акцій за 3.2 мільярди гривень, в ПАТ «Родовід Банку» -- 99. 97% за 2. 809 мільярди, і в банку «Київ» -- 99. 93% за 3. 563 мільярди [28].

Три крупних банки — Родовід банк, АБ «Укргазбанк» та банк «Київ» — втрималися на плаву не стільки завдяки діяльності тимчасових адміністраторів, як завдяки вливанню коштів державою. Таблиця 2.2 характеризує основні показники діяльності зазначених банків та обсяги державної допомоги. Оскільки рішення про рекапіталізацію цих банків державою було прийняте 12 червня 2009 року, для оцінки їх фінансового стану ми можемо використати дані звітності, які публікує НБУ за станом на кінець І кварталу 2009 року [33, с. 107].

Таблиця 2.2 — Окремі дані про банки, рекапіталізовані державою у 2009 році [33, с. 108]

Назва банку

Активи

(млн грн)

на 1. 04. 09 р.

Зобов’язання

(млн грн)

на 1. 04. 09 р.

Капітал

(млн грн)

на 1. 04. 09 р.

Ресурси, отримані

від держави

(млн грн)

Частка держави

у статутному капіталі після рекапіталізації (%)

Родовід банк

10 987,8

9 750

1 237,7

2808

5600

7500

99,99

Укргазбанк

12 495,9

11 039

1 456

3100

81,6

«Київ»

4 261,9

4 053,9

207,9

3560

99,97

На рисунку 2.1 відображено зміну обсягів рефінансування за період із серпня 2008 року по грудень 2009 року. У серпні - вересні 2008 року обсяги рефінансування НБУ були на рівні 4−5 млрд грн, причому в серпні більшу частину виданих кредитів становили кредити овернайт. Проте вже у вересні, незважаючи на зменшення обсягів рефінансування, відбуваються зміни в його структурі, а саме перерозподіл більш ніж половини ресурсів на користь більш довгострокових кредитів [33, С. 108].

Через виникнення певних проблем в банківському секторі обсяг кредитних коштів від рефінансування різко збільшується — починаючи з жовтня 2008 року збільшення відбулося більш ніж у сім разів по відношенню до вересня. Для листопада також було характерне зростання, і обсяг кредитів перевищив 39,6 млрд. грн., у розрізі яких близько 18,3 млрд. грн. — це кредити овернайт.

У грудні обсяги рефінансування дещо знизились, проте залишилися на високому рівні (30,4 млрд грн). Таким чином, за три останніх місяці 2008 року БУ влив у банківську систему близько 100 млрд грн ресурсів для забезпечення її стабільної діяльності. Такі рішучі заходи звичайно дозволили певній частині банків втриматися «на плаву», проте в окремих випадках ефективність рефінансування можна поставити під сумнів (деякі банки використовували отримані від НБУ кредити для спекуляцій на валютному ринку, чим ще більше посилювали нестабільність фінансового сектору). Слід також зазначити, що вартість кредитів НБУ для банків наприкінці 2008 року суттєво не змінилася, незважаючи на стрімке зростання ризиків[33, С. 107−108].

Рисунок 2.1 — Динаміка рефінансування у серпні 2008 — грудні 2009 [36]

Середньозважена процентна ставка рефінансування почала зростати у 2009 році і в березні досягла свого максимального значення (18,2%). Проте обсяги рефінансування в лютому — березні були значними — 14−15 млрд. грн. на місяць. У подальшому спостерігається поступове зменшення обсягів наданих кредитів та зниження їх вартості. До кінця 2009 року середньозважена процентна ставка досягла рівня 12,7%. Рефінансування НБУ в період фінансової кризи перш за все переслідувало ціль оздоровлення банківського сектору. З огляду на це розглянемо, яка частина виданих кредитів була скерована на досягнення цієї цілі [33, С. 109].

Рисунок 2.2 — Динаміка процентної ставки за кредитами рефінансування НБУ у серпні 2008 — грудні 2009 [36]

Одним із механізмів який використовував НБУ під час кризи — це політика рефінансування банків шляхом використання інструментів РЕПО, в результаті чого виникла загроза зростанню грошової маси і, як наслідок, загострення інфляційних проблем. Теоретично отримані кошти банки повинні були спрямовувати на кредитування реального сектора економіки. В Україні ж спостерігалися валютні махінації комерційних банків, внаслідок яких при незадовільній ситуації в країні КБ змогли отримати прибутки [5].

Таблиця 2.3 — Обсяг наданих кредитів Національним банком України комерційним банкам (млн. грн.) [36]

Обсяг наданих коштів

2008

2009

2010

2011

загальний обсяг наданих коштів

163 266,77

13 632,6

579,3

3430,5

через діючу лінію рефінансування (кредит овернайт)

85 675,138

9890,4

192,5

1690,4

шляхом проведення тендерів з підтримки ліквідності

14 979,844

1239,9

449,7

1740,1

інші

62 510,887

2502,3

-

-

В таблиці 2.4 зібрані дані стосовно виділених НБУ кредитних коштів для программ по фінансовому оздоровленню банків.

Таким чином, за останні п’ять місяців 2008 року на зазначені цілі було видано кредитів на суму понад 55,5 млрд грн, у 2009 році - 47,8 млрд грн.

Найбільші обсяги рефінансування під програми фінансового оздоровлення зафіксовано в жовтні - грудні 2008 року, лютому — квітні та червні 2009 року.

Упродовж 2009 року рефінансування НБУ для фінансового оздоровлення отримали 70 банків [33, С. 109].

Таблиця 2.4 — Кредити, надані НБУ комерційним банкам під програми фінансового оздоровлення станом на 25. 12. 2009 [33, С. 109]

Місяць

Обсяг наданих кредитів (млн грн)

Кількість банків, що отримали кредити

Серпень 08

800

н/д

Вересень 08

2200

н/д

Жовтень 08

14 865,6

н/д

Листопад 08

16 639,9

н/д

Грудень 08

21 003,2

н/д

Січень 09

2 502,30

8

Лютий 09

7183,45

25

Березень 09

10 127,75

25

Квітень 09

9244,15

39

Травень 09

2692,9

26

Червень 09

8793,11

29

Липень 09

2175,18

17

Серпень 09

746,15

7

Вересень 09

691,2

3

Жовтень 09

580,48

3

Листопад 09

1010

4

Грудень 09

2111,85

9

Зважаючи на те, що частка кредитів рефінансування у 2009 році становила 74,3% відносно всієї суми наданих кредитних коштів Національним банком України, можна зробити висновок, що ті кошти як банки отримували через механізми рефінансування в більшій мірі сприяли оздоровленню банківської системи, а ніж заходи по ре капіталізації. До того ж, зауважимо, що уряд акумулював кошти шляхом емісії облігацій, які згодом викупалися НБУ, тобто всі операції по рефінансуванню були профінансовані НБУ.

2. 2 Стан банківської системи України після застосування антикризових заходів у вигляді рефінансування

Післякризові роки видалися для банківської системи доволі складними, і її розвиток та досягнення стабільності стає складнішою задачею за умов відсутності довіри до гривні, яке тільки погіршилось на фоні фінансової кризи 2008 року, але все ж таки її вдалося вивести на більш-менш нормальний рівень. рефінансування банк антикризовий механізм

Через зменшення темпів росту економіки світу та нещодавніх дисбалансів на ринках призводять до ще більшого тиску на гривню та призводять в дію негативні фактори впливу що діють на банківський сектор, що в свою чергу може посприяти скороченню інвестицій від експортно-орієнтованих компаній, подорожчання фінансування, скорочення портфельних інвестицій та відтоку капіталу [19, С. 1].

Протягом січня-липня 2011 року показники діяльності банківського сектору поступово покращувались: обсяги кредитування юридичних осіб продовжували зростати, водночас обсяги роздрібного кредитування почали набирати обертів, а частка проблемних кредитів стабілізувалася. Проте, сектор все-таки показує збитки, зокрема через низьку маржу. — Ми дещо переглянули прогноз розвитку банківської системи на 2011 р. в сторону збільшення, проте зменшили прогноз на 2012 р. внаслідок зниження прогнозу розвитку економіки на фоні погіршення ситуації на світових ринках [19, С. 1−2].

За даними НБУ можна скласти прогноз щодо функціонування банківського сектору, що наведений в таблиці 2. 5

Таблиця 2.5 — Консенсус-прогноз по банківській системі[19, 36]

Показник

2007

2008

2009

2010

2011f

2012f

Загальні активи, млрд. грн.

599

926

880

945,5

1059

1203

Загальні активи, зміна відносно попереднього року, %

Загальний обсяг кредитів, млрд. грн.

76,2

426,9

54,5

734,0

-4,9

717,5

7,4

724,6

12

800,4

13,6

884,6

Загальний обсяг кредитів,

зміна відносно попереднього року, %;

Ккредити юр. Особам, млрд. грн.

74,1

217,4

71,9

460,2

-2,2

482,3

1,0

520,1

10,5

596,6

10,5

679,5

Кредити юр. Особам, зміна відносно попереднього року,;

Роздрібні кредити, млрд. грн.

65,1

155,4

69,6

273,8

4,8

235,4

7,8

204,5

14,7

203,9

13,9

205,1

Роздрібні кредит, зміна відносно попереднього року%

Загальний обсяг депозитів, зміна відносно попереднього року,;

99,9

280,1

76,1

357,9

-14,0

327,7

-13,1

414,2

-0,3

487,9

0,6

568,4

Загальний обсяг депозитів, зміна відносно попередного року, %

53,1

27,7

-8,3

26,4

17,8

16,5

Роздрібні депозити, млрд. грн.

164,5

215,6

211,4

271,7

322,8

375,1

Роздрібні депозити зміна відносно попереднього року, %

55

31,1

-1,9

28,5

18,8

16,2

Проаналізувавши таблицю 2.5 можемо зробити висновки, що наприкінці 2011 року та протягом 2012 передбачается пожвавлення в діяльності банківського сектора, а саме очікується збільшення активів до 1203 млрд. грн., а також загальних обсяг кредитів до 884,6 млрд. грн., що свідчіть про відновлення банківської системи до нормального фінансового стану, відповідно до якого банківський сектор зможе в повному обсязі забезпечити потребу населення та економіки у кредитних коштах. Більше того планується збільшення роздрібних кредитів до 205,1 млрд. грн. Планується також зростання обсягів роздрібних депозитів до 375,1 млрд. грн. у 2012 році, але відносно попереднього року загальний обсяг депозитів може зменшитися з 17,8% до 16,5%, такаж ситуація спостерігається і відносно роздрібних депозитів, які у порівнянні з попереднім 2011 роком зменшаться до 16,2%, дана ситуація скоріш за все пов’язана з недовірою населення до банківської системи, та до національної грошової одиниці.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой