Оцінка ефективності лізингу як форми фінансування діяльності підприємства

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні аспекти лізингу

1.1 Поняття лізингу та його види

1.2 Переваги лізингу як форми фінансування

1.3 Лізингова угода та її основні параметри

1.4 Методи оцінки ефективності лізингових операцій

2. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Динаміка основних техніко економічних показників підприємства

2.3 Склад і структура джерел фінансування підприємства

3. Економічне обгрунтування ефективності лізингу як джерела фінансування діяльності тов «Моноліт»

3.1 Опис умов лізингової угоди

3.2 Розрахунок порівняльної ефективності придбання обладнання в лізинг і за рахунок банківського кредиту

3.3 Оцінка ефективності придбання нового обладнання

4. Охорона праці та безпека у надзвичайних ситуаціях

4.1 Законодавство України про охорону праці. Закон України про охорону праці, гарантії прав на охорону праці жінок, неповнолітніх, інвалідів

4.2 Техніка безпеки. Правила безпечної експлуатації електроустановок

4.3 Промислова санітарія. Улаштування санітарно-побутових приміщень автотранспортної галузі

4.4 Пожежна безпека. Вимоги пожежної безпеки при утриманні територій, будівель, приміщень і споруд

4.5 Безпека у надзвичайних ситуаціях. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру. Сили цивільного захисту

4.6 Інженерні та економічні розрахунки з охорони праці. Оцінка стану охорони праці на підприємстві статистичним методом

Висновки

Перелік посилань

ВСТУП

Система фінансового забезпечення інвестиційного процесу складається з органічної єдності джерел фінансування інвестиційної діяльності та методів фінансування.

Метод фінансування інвестицій — це механізм залучення інвестиційних ресурсів з метою фінансування інвестиційного процесу. До методів фінансування реальних інвестицій відносяться: самофінансування, фінансування через механізми ринку капіталу, залучення капіталу через кредитний ринок, бюджетне фінансування, комбіновані схеми фінансування інвестицій.

Лізинг — порівняно молодий інструмент фінансування, але в порівнянні з традиційними формами він володіє істотними перевагами. Основна перевага лізингу в порівнянні з іншими способами інвестування полягає в тому, що підприємець може почати свою справу, маючи лише частину необхідних фінансових коштів для придбання основних фондів. Підприємству при цьому надаються не грошові ресурси, контроль за використанням яких не завжди можливий, а безпосередньо засоби виробництва.

Діяльність будь-якої комерційної організації найчастіше будується виходячи зі стратегії нарощування виробничих потужностей і обсягів виробництва. Очевидно, що капітальні вкладення можуть бути профінансовані за рахунок двох джерел — власного і позикового капіталів. Вище були виділені два основних елементи позикового капіталу — облігаційні позики і довгострокові кредити і позики. В принципі, до них можна віднести і такий специфічне джерело фінансування, як фінансова оренда. У балансах багатьох великих корпорацій економічно розвинених країн заборгованість перед лізинговими компаніями складає значиму частку в довгострокових джерелах залучених коштів.

Привабливість оренди полягає в тому, що це один з порівняно швидко мобілізуючих і вигідних у фінансовому плані джерел. Орендні відносини мають давню історію, проте, саме останнім часом їх розвитку було надано новий імпульс, зокрема з’явився принципово новий вид оренди, стимулюючий інвестиційну діяльність, фінансова оренда, або лізинг.

Лізингом визнається специфічна операція, яка передбачає інвестування тимчасово вільних або залучених фінансових ресурсів у придбання майна з подальшою передачею його клієнту на умовах оренди. У структурі орендних операцій лізинг займає особливе місце, оскільки являє собою цілеспрямовану, спеціально організовану діяльність по здачі майна в оренду. У той же час оренда у своєму класичному, повсякденному розумінні нерідко розглядається як в деякому сенсі вимушений захід — майно здається в оренду, оскільки воно не знаходить належного застосування у його власника. За своїм економічним змістом договір лізингу близький до операцій з кредитування. Лізингодавець (орендодавець) прагне отримати певний відсоток на здійснену ним інвестицію — придбання майна і подальша передача його лізингоотримувачу (орендарю); тоді як для останнього операція лізингу є однією з форм фінансування придбання активів. Зазначимо, що балансоутримувачем об'єкта фінансової оренди може виступати як лізингодавець, так і лізингоотримувач, тоді як у міжнародній практиці об'єкти фінансового лізингу прийнято відображати на балансі лізингоодержувача — такий підхід рекомендований і Міжнародних стандартів фінансової звітності. Лізинг має ряд особливостей, які відрізняють його від загальноприйнятого порядку регулювання договорів оренди. Наприклад, ризик втрати і псування майна при лізингу несе — лізингоотримувач (орендар), в той час як загальні правила орендних операцій покладають вказаний ризик на власника майна, але не на орендаря. Крім того, договір лізингу, як правило, зобов’язує лізингодавця здійснювати технічну підтримку об'єкта у клієнта, проводити заміну морально застарілого обладнання, а також здійснювати інші дії, часто не властиві звичайному порядку взаємовідносин між орендарем та орендодавцем. Специфіка лізингу полягає ще і в тому, що лізингоодержувачу передається майно, вибране і придбане за його бажанням. У найбільш загальному вигляді операція лізингу в її класичному розумінні може бути представлена наступним чином.

Лізингова угода складається з декількох послідовних операцій. Потреба в деякому майні потенційний лізингоодержувач, що віддає перевагу в силу ряду обставин, придбати це майно шляхом лізингової угоди, визначає продавця, у якого він хотів би придбати майно; як правило, продавець вибирається ним самостійно. Після цього він укладає договір з лізинговою компанією, згідно з яким вона набуває у власність вказане майно і здає його в оренду лізингоодержувачу. Для фінансування операції лізингова компанія використовує власні ресурси або звертається за необхідними коштами в банк або інша кредитна установа. Об'єкт лізингової угоди може бути застрахований від ризиків втрати (загибелі), недостачі або пошкодження, причому в якості страхувальника можуть виступати як лізингодавець, так і лізингоотримувач. Економічна суть фінансового лізингу полягає в тому, що лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю всі його інвестиційні витрати, а також комісійну винагороду, причому робить це не одномоментним платежем, а протягом певного терміну, порівнянного з терміном корисної експлуатації предмета лізингу.

На даний момент лізингові операції почали широко застосовуватися на практиці комерційних банків і спеціалізованих лізингових компаній, хоча існує безліч проблем, які вимагають свого вирішення.

Але існують фактори, що стримують розвиток лізингу в Україні. Серед основних перешкод слід виділити:

— високі ставки і короткі терміни кредитування. Коли короткострокові кредити вигідніше середньо і довгострокових, одержання позики на три — чотири роки (оптимальний термін погашення кредиту на закупівлю техніки лізинговою компанією) досить проблематично;

— високий рівень податків;

— відсутність значного стартового капіталу для лізингової компанії, тому що, вона набуває устаткування за повну вартість;

— відсутність системи інформаційного забезпечення пропозиції лізингових послуг;

— за кордоном терміном «лізинг» називаються відносини фінансової оренди строком від 3-х років. У нашій же країні не створений поки ще сприятливий клімат для довгострокових інвестицій. Необхідно прийняття податкового законодавства, яке надає пільги банкам, що покривають їх ризики, пов’язані з довгостроковим кредитуванням.

— нерозвиненість інфраструктури лізингового ринку. Інфраструктура, що сприяє розвитку лізинг в Україні повинна включати в себе більш широку мережу лізингових компаній, спеціалізованих консалтингових фірм та відповідну систему інформаційного забезпечення пропозиції лізингових послуг. Нерозвиненість інфраструктури (сформованих механізмів фінансування, розрахунків, мінімізація ризиків, ефективних маркетингових і збутових структур тощо) пред’являє нереально високі вимоги до керівників і службовцям лізингових компаній.

— макроекономічна і політична невизначеність обстановки в країні. В даний час всі правові відносини, засновані на відстрочці платежу, гальмуються економічною нестабільністю, відсутністю надійної макроекономічної стабілізації та ознак стійкого зростання в економіці, що породжує у господарюючих суб'єктів певний стан невпевненості в завтрашньому дні. Тим часом, основна ідея лізингу полягає у можливості «розтягнути» в часі виплату вартості майна при збереженні права на придбання його у власність за залишковою вартістю. За нинішньої економічної ситуації яка організація може дозволити собі сьогодні чекати повернення коштів протягом 57 років (звичайний термін фінансового лізингу). Саме ця обставина значною мірою стримує розвиток лізингу в Україні.

Метою даної дипломної роботи є вивчення та оцінка ефективності лізингу як форми фінансування діяльності підприємства.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

— вивчити поняття та види лізингу;

— розглянути процес укладення лізингової угоди;

— виявити переваги лізингу перед іншими формами фінансування діяльності підприємства;

— обгрунтувати можливість використання лізингу для оновлення основних засобів на прикладі підприємства.

Предметом дослідження є економічні механізми лізингових відносин між учасниками угоди.

Об'єктом дослідження є господарська діяльність ТОВ «Моноліт»

Основним видом діяльності підприємства ТОВ «Моноліт» є будівництво будівель і споруд. Проблемами оцінки ефективності лізингових операцій займалися такі зарубіжні вчені як В. Газман, Е. Рід Р. Коттер, Е. Гілл, Р. Сміт.

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЛІЗИНГУ

1.1 Поняття лізингу та його види

Особливість розвитку лізингу в Україні полягає в домінуючому положенні фінансового лізингу. Фінансовий лізинг по економічським параметрам схожий з довгостроковим банківським кредитуванням капітальних вкладень. Фінансовий лізинг характеризується тим, що лізингодавець передає лізингоодержувачу предмет договору, їм зазначений, у тимчасове володіння і користування на певний строк, на обговорених умовах і за певну плату. Предмет договору лізингу придбавається лізингодавцем у власність у продавця, якого вказує лізингоотримувач. При цьому виді лізингу термін лізингу порівняємо з терміном повної амортизації предмета лізингу або перевищує його. Предмет лізингу може перейти у власність лізингоотримувача після закінчення терміну дії договору лізингу або до його закінчення за умови виплати лізингоодержувачем повної суми, передбаченої договором.

У світовій практиці термін «лізинг» використовується для позначення різного роду угод, заснованих на оренді товарів тривалого користування. Залежно від терміну, на який укладається договір оренди, розрізняють три види орендних операцій:

— короткострокова оренда (рентинг) — на термін від одного дня до одного року;

— середньострокова оренда (хайринг) — від одного року до трьох років;

— довгострокова оренда (лізинг) — від трьох до 20 років і більше.

Тому під лізингом розуміють довгострокову оренду машин та обладнання або договір оренди машин і устаткування, куплених орендодавцем для орендаря з метою їх виробничого використання, при збереженні права власності на них за орендодавцем на весь термін договору.

Крім того, лізинг можна розглядати як специфічну форму фінансування вкладень в основні фонди при посередництві спеціалізованої (лізингової) компанії, яка набуває для третьої особи майно і віддає йому в оренду на довгостроковий період. Таким чином, лізингова компанія фактично кредитує орендаря. Тому лізинг іноді називають «кредит-оренда».

На відміну від договору купівлі-продажу, за яким право власності на товар переходить від продавця до покупця, при лізингу власність на предмет оренди зберігається за орендодавцем, а лізингоодержувач отримує його лише у тимчасове користування. Після закінчення терміну лізингового договору лізингоодержувач може придбати об'єкт угоди за узгодженою ціною, продовжити лізинговий договір або повернути обладнання власникові після закінчення терміну договору.

Також лізинг відрізняється від оренди:

— на відміну від орендаря лізингоотримувач сплачує страховку майна, його техобслуговування, відшкодовує втрату власнику у разі загибелі або псування майна;

— у разі виявлення дефекту в об'єкті лізингової угоди лізингоодержувач пред’являє не лізингодавцю, а постачальника устаткування. У зв’язку з цим на термін лізингової угоди паралельно передбачається гарантія постачальника з технічного обслуговування обладнання [3].

З економічної точки зору лізинг має схожість з кредитом, наданим на придбання устаткування. При кредиті в основні фонди позичальник вносить у встановлені терміни плату за рахунок покриття боргу.

При цьому банк, для забезпечення повернення кредиту зберігає за собою право власності на кредитований об'єкт до повного погашення позики. При лізингу орендар стає власником узятого в оренду майна тільки після закінчення терміну договору та сплати ним повної вартості орендованого майна.

Однак, така схожість характерна лише для фінансового лізингу. Для іншого виду лізингу, опеційного, спостерігається більша схожість з класичною орендою обладнання.

За своєю юридичною формою лізингова угода є своєрідним видом довгострокової оренди інвестиційних цінностей. Чітке визначення лізингової операції має важливе практичне значення, так як при недотриманні встановлених законом правил її оформлення вона не може бути визнана лізинговою угодою, що несе для учасників операції низку несприятливих фінансових наслідків.

Сучасний ринок лізингових послуг характеризується різноманіттям форм лізингу, моделей лізингових контрактів і юридичних норм, що регулюють лізингові операції. Існуючі форми лізингу можна об'єднати у два види: операційний і фінансовий лізинги (рис. 1. 1).

/

Рисунок 1.1 — Види лізингу

Операційний лізинг — це орендні відносини, за яких витрати лізингодавця, пов’язані з придбанням та утриманням предметів оренди, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту.

При операційному лізингу лізингова компанія купує устаткування заздалегідь, не знаючи конкретного орендаря. Тому фірми, що займаються оперативним лізингом, повинні добре знати кон’юнктуру ринку інвестиційних товарів як нових, так і колишніх вже у вжитку. Лізингові компанії при цьому виді лізингу самі страхують майно, що здається в оренду, та забезпечують його техобслуговування і ремонт.

Після закінчення терміну лізингового договору лізингоодержувач має право:

— продовжити термін договору на більш вигідних умовах;

— повернути обладнання лізингодавцю;

— купити обладнання у лізингодавця при наявності угоди на купівлю за реальною ринковою вартістю. Оскільки при укладенні договору неможливо достатньо точно визначити залишкову ринкову вартість об'єкта угоди, то це положення потребує від лізингових фірм гарного знання кон’юнктури ринку уживаного обладнання.

Лізингоодержувач за допомогою операційного лізингу прагне збігти ризиків, пов’язаних з володінням майном, наприклад, з моральним старінням, зниженням рентабельності у зв’язку зі зміною попиту на вироблену продукцію, поломкою обладнання, збільшенням прямих і непрямих витрат, викликаних ремонтом і простоєм устаткування, і т.д. Тому лізингоодержувач надає перевагу операційному лізингу у випадках, коли:

— очікувані доходи від використання орендованого обладнання не окупають його початкової вартості;

— обладнання потрібно на невеликий термін (сезонні роботи або разове використання);

— для обладнання необхідне спеціальне техобслуговування;

— об'єктом угоди виступає нове, неперевірене обладнання.

Особливості операційного лізингу визначили його розповсюдження у таких галузях, як сільське господарство, транспорт, гірничодобувна промисловість, будівництво, електронна обробка інформації [1].

Фінансовий лізинг — це угода, що передбачає протягом періоду своєї дії виплату лізингових платежів, що покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу його частину, додаткові витрати і прибуток лізингодавця (табл. 1. 1).

Після завершення терміну контракту лізингоодержувач може:

— купити об'єкт угоди за залишковою вартістю;

— укласти новий договір на менший термін і за пільговою ставкою;

— повернути об'єкт угоди лізинговій компанії.

Таблиця 1.1 — Порівняльна характеристика операційного та фінансового лізингу

Операційній лізинг

Фінансовий лізинг

Лізингодавець не розраховує відновити усі свої витрати за рахунок надходження лізингових виплат від одного лізингоодержувача;

Участь третьої сторони (виробника чи постачальника об'єкту угоди);

Лізинговий договір укладається, як правило, від 2 до 5 років, що значно менше, ніж терміни фізичного зносу обладнання, і може бути розірваний лізингоодержувачем у будь-який час;

Неможливість розірвання угоди протягом так званого основного терміну оренди, тобто терміну, необхідного для відшкодування витрат орендодавця;

Ризик псування або втрати об'єкта лежить в основному на лізингодавці.

Більш тривалий термін лізингової угоди (звичайно близький терміну служби об'єкта угоди);

Ставка лізингових платежів зазвичай вища, ніж при фінансовому лізингу.

Об'єкти угод, як правило, відрізняються високою вартістю

Об'єктом угоди є найбільш популярні види машин і устаткування

Про свій вибір лізингоодержувач сповіщає лізингодавця за 6 місяців або в інший період до закінчення терміну договору. Якщо в договорі передбачається погодження на купівлю предмета угоди, тоді сторони заздалегідь визначають залишкову вартість об'єкта. Зазвичай вона становить від 1 до 10% початкової вартості, що дає право лізингодавцю нараховувати амортизацію на всю вартість обладнання.

Так як фінансовий лізинг за економічними ознаками схожий з довго-строковими банківським кредитуванням капітальних вкладень, то особливе місце на ринку фінансового лізингу займають банки, фінансові компанії та спеціалізовані компанії, тісно пов’язані з банками [2].

Лізингові операції також можна класифікувати в залежності від складу учасників (рис. 1. 2).

Прямий лізинг — власник майна (постачальник) самостійно, без посередників, здає об'єкт в лізинг.

Окремий випадок прямого лізингу — поворотний лізинг, при якому власник обладнання продає його лізинговій фірмі і одночасно бере це обладнання в нього в оренду.

/

Рисунок 1.2 — Вид лізингових операцій

У результаті такої операції продавець стає орендарем. Застосовується вона у випадках, коли власник об'єкта угоди відчуває гостру потребу у грошових коштах та за допомогою даної форми лізингу поліпшує свій фінансовий стан.

Непрямий лізинг — передача майна здійснюється через посередника (лізингову компанію або банк).

За обсягом надаваних послуг лізинг підрозділяється на:

— чистий лізинг — все обслуговування орендованого майна бере на себе лізингоодержувач.

— лізинг з повним набором послуг — повне обслуговування лежить на лізингодавці.

— лізинг з частковим набором послуг — в даному випадку на лізингодавця покладається тільки частина функцій з обслуговування майна [6].

В залежності від сектора ринку лізинг буває внутрішнім (коли всі учасники угоди знаходяться в одній країні) і міжнародним (хоча б один з учасників — представник іншої країни) (рис. 1. 3).

На практиці існує безліч форм лізингових угод, однак їх не можна розглядати як самостійні типи лізингових операцій (табл. 1. 2).

/

Рисунок 1.3 -Класифікація лізингових платежів

Таблиця 1.2 — Характеристика лізингових угод [3]

Вид лізингових угод

Характеристика

Лізинг «стандарт»

Постачальник продає об'єкт угоди фінансує суспільству, яке через свої лізингові компанії здає його в оренду споживачам;

Лізинг «постачальник»

Продавець обладнання також стає лізингоодержувачем, як і при зворотному лізингу, але орендоване майно використовується не їм, а іншими орендарями, яких він зобов’язаний знайти і здати їм об'єкт угоди в оренду. Суборенда є обов’язковою умовою в контрактах подібного роду;

Поновлюваний лізинг

Передбачається періодична заміна обладнання за вимогою орендаря на більш досконалі зразки;

Груповий (акціонерний) лізинг

Здача в оренду великомасштабних об'єктів (літаки, судна, бурові платформи, вишки). При таких угодах у ролі лізингодавця виступає кілька компаній;

Генеральний лізинг

Право лізингоодержувача доповнювати список орендованого устаткування без укладання нових контрактів;

Контрактний найм

Лізингоодержувачу надаються в оренду комплектні парки машин, сільськогосподарської, дорожньо-будівельної техніки, тракторів, авто-транспортних засобів. ;

Лізинг із залученням коштів

Лізингодавець одержує довго-терміновий позику у одного або декількох кредиторів на суму до 80% орендованих активів. Кредитори — великі комерційні та інвестиційні банки, що користуються значними ресурсами, які залучені на довготерміновій основі. Фінансування лізингових угод банками здійснюється зазвичай двома способами:

— позика

Банк кредитує лізингодавця, надаючи йому кредит на одну або на цілий пакет лізингових угод. Сума кредиту залежить від репутації та кредитоспроможності лізингодавця;

— придбання зобов’язань

Банк купує у лізингодавця зобов’язання його клієнтів без права на регрес, враховуючи при цьому репутацію лізингоодержувачів і ефективність проекту. Даний спосіб застосовується при великих разових угодах за участю надійних позичальників

1.2 Переваги лізингу як форми фінансування

Лізинг цікавий всім суб'єктам лізингових відносин: споживачам обладнання; інвестору, представником якого в даному випадку є лізингова компанія; державі, яка може використовувати лізинг направлення інвестицій у пріоритетні галузі економіки; банку, який в результаті лізингу може розраховувати на впевнену довгострокову прибуток.

Основні переваги лізингу, найбільш актуальні з урахуванням осо-бливостями економічної ситуації, що склалася в Україні на даному етапі, полягають у наступному.

Для держави. При сформованій економічній ситуації і гострої необхідності в пожвавленні інвестиційної активності проблема розвитку лізингу набуває для держави особливе значення.

Цей фінансовий інструмент сприяє мобілізації фінансових коштів для інвестиційної діяльності.

Забезпечує за допомогою свого механізму гарантоване використання інвестиційних ресурсів на цілі переоснащення виробництва.

Держава, заохочуючи лізингову діяльність і використовуючи для цього, наприклад, податкові пільги, може істотно зменшити бюджетні асигнування на фінансування інвестицій, сприяти розвитку товарного виробництва і сфери послуг, підвищенню експортного потенціалу, створення додаткових робочих місць, особливо у сфері малого підприємництва, вирішення інших нагальних соціально-економічних проблем.

Для лізингоодержувача. При наявності рентабельного проекту споживач має можливість одержати устаткування і почати те чи інше виробництво без великих одноразових витрат. Це особливо актуально для початківців дрібних і середніх підприємців.

Зменшення розмірів податку на майно підприємств, оскільки вартість об'єктів лізингу, хоча це і не обов’язково, але в більшості випадків, відображається в активі балансу лізингодавця, (наприклад, при оперативному лізингу).

У лізингоодержувача спрощується бухгалтерський облік, оскільки за основних засобів, нарахування амортизації, виплата частини податків і управління боргом здійснює лізингова компанія.

У договорі лізингу можна передбачити використання зручних, гнучких схем погашення заборгованості.

Для лізингодавця. Для лізингових компаній як інвесторів лізинг забезпечує необхідний прибуток на вкладений капітал при більш низькому ризику (у порівнянні зі звичайним кредитуванням) за рахунок діючого захисту від неплатоспроможності клієнта.

До завершального платежу лізингодавець залишається юридичним власником обладнання, так що у разі зриву розрахунків може затребувати це обладнання і реалізувати його для погашення збитків.

У разі банкрутства лізингоодержувача устаткування також в обов’язковому порядку повертається лізинговій компанії.

Лізингодавцем передаються лизингополучателю не грошові ресурси, контроль над використанням яких не завжди можливий, а безпосередньо засоби виробництва.

Звільнення від сплати податку на прибуток, яка отримана від реалізації договорів фінансового лізингу з терміном дії не менше трьох років.

Лізингодавець частково звільняється від сплати митних пошлін і податків щодо тимчасово ввозиться на територію України продукції, що є об'єктом міжнародного лізингу.

Для продавців лізингового майна. У розвитку лізингу зацікавлені не тільки лізингоодержувачі як споживачі устаткування, але і діючі виробництва, оскільки за рахунок лізингу розширюється ринок збуту виробленого ними устаткування. Збільшується дохід від реалізації запчастин до лізинговому устаткуванню, здійснення його сервісу та модернізації [3].

На сьогоднішній день в Україні можна виділити шість основних типів лізингових компаній (рис. 1. 4) [14].

Співпраця з лізинговою компанією, що відноситься до того чи іншого типу, як правило, має особливості, які необхідно враховувати при проведенні переговорів, остаточному виборі лізингодавця і укладення з ним лізингового контракту.

Переваги лізингу перед кредитом:

— легальна оптимізація оподаткування свого бізнесу;

— лізингові платежі повністю відносяться на собівартість і зменшують оподатковувану базу по податку на прибуток. ПДВ, сплачений лізингової компанії, зменшує платежі по ПДВ до бюджету. За рахунок прискореної амортизації загальний період сплати податку на майно скорочується в три рази;

/

Рисунок 1.4 — Основні типи лізингових компаній

лізинг операція фінансування обладнання

— схема розрахунків за договором лізингу подразумеваєт рівні щомісячні платежі або інші, що допомагає точно розраховувати бюджет вашого бізнесу протягом терміну дії договору лізингу і управляти грошовими потоками;

— оборотний капітал «не заморожується» і в той же час отримано обладнання провідних світових та вітчизняних виробників. Обладнання, отримане у лізинг, не тільки окупає саме себе, але і дозволяє значно збільшити доходи [5].

Лізинг допоможе технічному переозброєнню сьогодні, навіть якщо у підприємства недостатньо коштів. У цьому його головний ефект. Щоб отримувати прибуток, зовсім необов’язково бути власниками устаткування. Достатньо лише мати право їх використовувати і витягувати дохід. Лізинг дозволяє найвигіднішим чином узгодити інтереси виробників і споживачів. Наявність добре продуманих договірних відносин, підкріплених авансовим платежем або договором застави, дозволить нам чітко спланувати свою роботу і якомога швидше приступити до взаємовигідної співпраці.

При лізинговій схемі одержувач отримує ряд істотних переваг, що дозволить мінімізувати витрати як у процесі дії договору лізингу, так і по його закінченні. Наша компанія може запропонувати Вам декілька варіантів для реалізації ваших інвестиційних проектів.

Вплив податкового кодексу на вибір фінансування.

Перш ніж порівнювати два альтернативних для підприємства джерела фінансування капітальних вкладень, необхідно вибрати критерій, за яким буде проводитися порівняння. В якості критерію порівняння ми візьмемо суму дисконтованих грошових потоків підприємства, пов’язаних з фінансуванням інвестицій за рахунок кредиту або лізингу.

Дуже часто підприємства, вибираючи між лізингом і кредитом, за основу беруть суму лізингових платежів, і порівнюють її з сумою кредиту та відсотків. При цьому не враховується скорочення податкових відрахувань, яке виникає при використанні, як схеми лізингу, так і кредитної схеми фінансування. Пільгове оподаткування лізингу є одним з його істотних переваг і веде в результаті до скорочення реальних витрат з обслуговування лізингової угоди.

До пільгового оподаткуванню відноситься, в першу чергу, право сторін договору лізингу застосовувати до предмета лізингу амортизацію з коефіцієнтом прискорення до 3. Це веде не тільки до скорочення виплат з податку на прибуток протягом перших років після придбання майна, але і до зменшення виплат по податку на майно.

Крім того, слід враховувати всі витрати, які підприємство буде нести при кожному способі фінансування. Наприклад, при придбанні майна за рахунок кредиту підприємство буде нести додаткові витрати по виплаті податку на майно, в той час як при лізингу, якщо обраний метод обліку майна на балансі лізингодавця, підприємство даний податок в частині купованого майна платити не буде. Можливі також ще додаткові витрати підприємства, які можуть виникнути при обох способах фінансування, але при лізингу лізингова компанія може їх вже врахувати в лізингових платежах. Це витрати на страхування майна, митні платежі, витрати на доставку і т. д.

Таким чином, якщо за критерій порівняння взяти просто суму платежів, не враховуючи податкові вигоди, які виникають внаслідок використання тієї чи іншої схеми фінансування, а також можливі додаткові витрати, порівняння буде некоректним.

Крім того, часто не враховується, що лізингові платежі містять у собі податок на додану вартість, який в подальшому підприємство зможе зарахувати з бюджету. Можливість підприємства відшкодовувати сплачений ПДВ (при лізингу відшкодовувати ПДВ, сплачений у складі лізингових платежів, при кредиті відшкодовувати ПДВ, сплачений у складі вартості обладнання) надає важливе вплив на результати порівняння джерел фінансування.

ПДВ при лізингу.

Сума ПДВ, сплаченого лізингоодержувачем у складі лізингових платежів, завжди більше, ніж ПДВ, сплачений у складі вартості обладнання, оскільки база для обчислення даного податку при лізингу вище, ніж при прямій купівлі обладнання у постачальника. Але сплачений ПДВ підлягає відшкодуванню (заліку чи поверненню) з бюджету.

Додаткові витрати у зв’язку зі сплатою ПДВ можуть виникнути в разі, якщо сплата ПДВ постачальнику / лізингодавцю віддалена у часі від моменту його відшкодування.

Якщо підприємство має достатню величину податків, що підлягають зарахуванню у федеральний бюджет, то з’являється можливість зачитувати ПДВ, сплачений у складі лізингових платежів, швидко і в повному обсязі. Таким чином, реальні витрати підприємства лізингоодержувача будуть скорочуватися.

ПДВ при прямій купівлі обладнання у постачальника.

Слід мати на увазі, що в даному випадку підприємство буде сплачувати ПДВ відразу в повному обсязі в складі вартості обладнання (в той час як при лізингу виплати ПДВ здійснюються протягом договору лізингу з кожним лізинговим платежем). тоб то. і кредит необхідно буде залучати на всю вартість обладнання, включаючи ПДВ [13].

Таким чином, для того щоб коректно порівняти кредит і лізинг, необхідно розрахувати сукупні витрати при кожному джерелі фінансування, враховуючи вищевикладені фактори. Потік грошових коштів, що виникає при фінансуванні капітальних вкладень через схему лізингу, можна визначити наступним чином: лізингові платежі з ПДВ + відшкодування ПДВ, сплаченого у складі лізингових платежів, + Економія податку на прибуток = Сукупний потік коштів при лізингу

Економія податку на прибуток виникає при лізингу за рахунок віднесення на витрати, що зменшують оподатковувану базу, лізингових платежів у повному обсязі. Економію податку на прибуток при лізингу () можна розрахувати наступним чином:

, (1. 1)

де це лізинговий платіж;

ставка податку на прибуток. [9]

Якщо лізингоодержувач реалізує продукцію, роботи або послуги, оподатковувані ПДВ, то при розрахунку економії податку на прибуток лізинговий платіж береться без ПДВ. Якщо реалізація підприємства не підлягає обкладенню ПДВ, то оскільки на витрати буде віднесено лізинговий платіж з ПДВ, економія податку на прибуток також буде визначена на основі лізингового платежу, включаючи податок.

Потік грошових коштів, який виникає у підприємства внаслідок залучення банківського кредиту на фінансування покупки обладнання, буде виглядати наступним чином (рис. 1. 5) [14].

/

Рисунок 1.5 — Потік грошових коштів при залученні банківського кредиту

При кредиті скорочення виплат з податку на прибуток відбувається за рахунок того, що амортизація, податок на майно, відсотки за кредитами відносяться на витрати, що зменшують оподатковувану базу. Економія податку на прибуток при кредиті () може бути визначена наступним чином:

, (1. 2)

де амортизаційні відрахування;

відсотки по кредиту;

ставка податку на прибуток.

Важливим моментом при порівнянні є вибір часового періоду, на якому розглядаються грошові потоки при кожному джерелі фінансування. Горизонт планування повинен бути обраний таким чином, щоб були враховані всі витрати і всі податкові вигоди підприємства від використання того чи іншого джерела фінансування. Тому помилкою, на наш погляд, є порівняння грошових потоків за термін лізингу з грошовими потоками за термін кредиту.

Дійсно, після закінчення термінів кредитування та лізингу припиняються витрати підприємства по обслуговуванню джерел фінансування. Однак якщо при лізингу за термін лізингу майно, як правило, повністю амортизується за рахунок застосування коефіцієнта прискорення, то при купівлі обладнання за рахунок кредиту після закінчення кредитної угоди у підприємства залишається майно зі значною залишковою вартістю.

Це веде до того, що і по закінченні строку кредитування підприємство буде продовжувати отримувати економію на податку на прибуток (за рахунок віднесення на витрати амортизаційних відрахувань і податку на майна), але при цьому будуть продовжуватися і витрати по сплаті податку на майно. Якщо термін лізингу не дорівнює терміну повної амортизації предмета лізингу, то за межами строку лізингу також будуть продовжуватися податкові вигоди.

Таким чином, період розгляду грошових потоків, на наш погляд, повинен відповідати терміну повної амортизації майна [15].

Оскільки грошові потоки при різних джерелах фінансування капітальних вкладень будуть по-різному розподілені в часі, то для коректного порівняння сумарних витрат необхідно враховувати фактор часу. Отже, при порівнянні кредиту та лізингу необхідно зіставляти дисконтовані витрати підприємства, тобто витрати, приведені до початкового моменту часу.

Показник, за яким порівнюється лізинг і кредит — сукупні дисконтовані витрати при кожному джерелі фінансування.

Отже, перерахуємо основні принципи вибору між двома джерелами фінансування, лізингом і кредитом:

— не порівнюється сума лізингових платежів із сумою виплат по кредиту. Не порівнюється відсоток по кредиту з відсотком за лізинговими послугами, оголошує лізинговою компанією;

— враховуються всі можливі витрати при кожному джерелі фінансування;

— враховується розмір податкових вигод при лізингу та при кредиті;

— період розгляду грошових потоків вибирається рівним терміну повної амортизації майна і не обмежується строком лізингу і терміном кредитуванн;

— всі грошові потоки приводяться до одного моменту часу шляхом дисконтування (для простоти розрахунку ставка дисконтування може бути прирівняна до ставки кредитування).

1.3 Лізингова угода та її основні параметри

Лізингова операція починається з отримання лізингодавцем заявки від майбутнього лізингоодержувача на купівлю майна і здачі його в тимчасове користування.

Заявка складається у вільній формі, але в ній повинні обов’язково прісутстовать найменування майна, його параметри, технічні та економічні характеристики, а так само місцезнаходження потенційного постачальника і його реквізити.

Одночасно із заявкою або після прийняття рішення про її расмотрения лізингодавцем потенційний лізингоотримувач представляє всі документи, які зажадає лізінгодатель (рис. 1. 6) [3].

При необхідності лізингодавець може вимагати надання додаткової інформації.

Після отримання лізингодавцем всіх необхідних документів починається як їх формальна перевірка (місцезнаходження і т.д.), так і всебічна експертиза лізингового проекту, яка в разі необхідності може бути доручена незалежним експертам.

/

Рисунок 1.6 — Стандартній набір документів, які отримує лізингодавець

Заздалегідь аналізується первинна вартість майна, тривалість договору, можливі схеми виплати лізингових платежів, їх періодичність, розмір авансу, залишкова вартість майна і т.д.

Основним завданням лізингодавця є оцінка здатності лізингоотримувача виплатити лізингові платежі, а також оцінити попит на майно, щоб виявити можливість повторної здачі майна або його продажу у випадку розірвання контракту. Трудність правильної оцінки платоспроможності клієнта пов’язано з нестабільною фінансовою обстановкою в країні, необхідністю оцінки не стільки поточного, скільки майбутнього фінансового положення лізингодавця, тому лізингової договір укладається на тривалий період.

У разі міжнародного лізингу виникають наступні проблеми: вибір валюти платежу, оцінка зміни курсу валюти, митний режим лізінгополучателя, наявність угоди про незастосування подвійного оподаткування між країнами, захист прав власності іноземного капіталу.

Класичною лізинговій угоді відповідає висновок як мінімум двох договорів:

— договір купівлі-продажу між лізингодавцем і постачальником;

— договір лізингу між лізингодавцем і лізингоодержувачем.

— у першому договорі повинні бути присутніми наступні положення:

1) майно купується з метою подальшої передачі лізингоодержувачу (вказується його найменування) у рамках договору лізингу;

2) замовник передає всі свої зобов’язання, за винятком платіжних, лізингоодержувачу і постачальник згоден з цим;

3) постачальник згоден з тим, що замовник передає всі свої права (за винятком права власності) лізингоодержувачу і надає йому право безпосередньо пред’являти всі претензії до постачальника.

Основним документом лізингової угоди є договір лізингу. Він укладається між власником майна (лізингодавцем) і користувачем (лізингоотримувачем) про надання останньому в тимчасове володіння і користування для підприємницької діяльності об'єкта лізингу (рис. 1. 7) [6].

/

Рисунок 1.7 — Структура лізингої угоди

Об'єкт угоди. Об'єктом лізингової угоди може бути будь-який вид матеріальних цінностей, якщо він не знищується у виробничому циклі. За природою орендованого об'єкта розрізняють лізинг рухомого і нерухомого майна.

Суб'єкт лізингу. Суб'єктами лізингової угоди є сторони, що мають безпосереднє відношення до об'єкта угоди. При цьому їх можна підрозділити на прямих і непрямих учасників.

До прямих учасників лізингової угоди належать:

— лізингові фірми та компанії (лізингодавці або орендодавці);

— виробничі (промислові і сільськогосподарські), торго-ші і транспортні підприємства та населення (лізингоодержувачі або орендатори);

— постачальники об'єктів угоди — виробничі (промислові) і торгові компанії.

Непрямими учасниками лізингової угоди є комерційні та інвестиційні банки, що кредитують лізингодавця і виступають гарантами угод, страхові компанії, брокерські та інші посередницькі фірми.

«Лізинговими» називають усі фірми, що здійснюють орендні від-носіння незалежно від виду оренди (короткостроковій, середньостроковій або довгостроковій). За характером своєї діяльності вони поділяються на вузькоспеціалізовані й універсальні [3].

Вузькоспеціалізовані компанії зазвичай мають справу з одним видом товару (легкові автомобілі, контейнери) чи з товарами однієї групи стандартних видів (будівельне обладнання, обладнання для текстильних підприємств). Ці фірми, як правило, мають власним парком машин або запасом устаткування і надають їх споживачеві (орендарю) на першу вимогу клієнта. Лізингові компанії в основному самі здійснюють технічне обслуговування і стежать за підтримкою його в нормальному експлуатаційному стані.

Універсальні лізингові фірми передають в оренду різноманітні види машин і устаткування. Вони надають орендарю право вибору постачальника необхідного йому устаткування, розміщення замовлення і приймання об'єкта угоди. технічне обслуговування та ремонт предмета оренди здійснює або постачальник, або сам лізингоотримувач. Лізингодавець, таким чином, виконує фактично функцію установи, організуючого фінансування угоди.

Лізингові фірми в рідкісних випадках вважаються незалежними, тобто не мають родинних зв’язків з іншими компаніями. У більшості вони виступають як філії або дочірні компанії промислових та торговельних фірм, банків та страхових товариств.

Впровадження банків на ринок лізингових послуг пояснюється, поперше, тим, що лізинг є капіталомістким видом бізнесу, а банки — основні держателі грошових ресурсів. Подруге, лізингові послуги за своєю економічною природою тісно пов’язані з банківським кредитуванням і є своєрідною альтернативою останньому. Конкуренція на фінансовому ринку штовхає банки до розширення цих операцій. При цьому банки контролюють і незалежні лізингові фірми, надаючи їм кредити. Кредитуючи лізингові товариства, вони опосередковано фінансують лізингоодержувачів У формі товарного кредиту.

Строк лізингу (період лізу). Під періодом лізу розуміється термін дії лізингового договору. Оскільки лізинг є особливою формою довгострокової оренди, то висока вартість і тривалий термін служби об'єктів угоди визначають тимчасові рамки періоду лізу. При встановленні терміну лізингового договору лізингодавець і лізингоодержувач враховують наступні моменти:

— термін служби устаткування, обумовлений його техніко-економічними даними. Термін лізингового контракту не може перевищувати строку можливої експлуатації обладнання з урахуванням умов експлуатації об'єкта орендарем. Строк договору може обмежуватися законодавчо.

— період амортизації обладнання встановлюється урядовими органами. При фінансовому лізингу термін договору зазвичай збігається з періодом амортизації;

— цикл появи більш продуктивного чи дешевого аналога угоди. Брати до уваги цей фактор особливо важливо в галузях, що здійснюють оновлення продукції, що випускається в короткі терміни;

— динаміку інфляційних процесів. Для лізингодавця невигідно укладати договір при швидкозростаючою інфляції на тривалий термін з фіксованими орендними платежами і навпаки, при тенденції цін до зниження лізингодавець прагне до більш тривалого терміну угоди;

— кон'юнктуру ринку позикових капіталів і тенденції його розвитку. Оскільки лізингові компанії широко користуються банківським кредитом, то рівень процентних ставок за довгостроковими кредитами, що є основою лізингового відсотка, надає безпосередній вплив на тривалість лізингової угоди.

Вартість лізингу. У проекті лізингових операцій найбільш складним моментом представляється визначення суми лізингових платежів, належних лізингодавцю. При рентинга і хайринг сума орендних виплат значною мірою встановлюється кон’юнктурою ринку орендованих товарів. При лізингу в основу розрахунку лізингових платежів закладаються методично обгрунтовані розрахунки, що пов’язано з вартістю об'єкта угоди і тривалим терміном лізингового контракту.

До складу будь-якого лізингового платежу входять наступні основні елементи (рис. 1. 8):

— амортизація;

— плата за ресурси, залучені лізингодавцем для здійснення угоди;

— лізингова маржа, що включає дохід лізингодавця за надані їм послуги (1−3%);

— ризикова премія, величина якої залежить від рівня різних ризиків, які несе лізингодавець.

/

Рисунок 1.8 — Складові лізингового платежа

Плата за ресурси, лізингова маржа і ризикова премія складають лізинговий відсоток [9].

Для розрахунку суми орендних платежів використовується формула ануїтетів (щорічних платежів по конкретному позиці), яка виражає взаємозалежне дію на їх величину всіх умов лізингової угоди, суми та строку контракту, рівня лізингового відсотка, періодичності платежів. Ця формула має такий вигляд:

, (1. 3)

де сума орендних платежів;

сума амортизації або вартість майна, що орендується;

П термін контракту;

лізинговий відсоток;

періодичність орендних платежів.

Для визначення суми платежу, скоригованого на величину вибраної клієнтом залишкової вартості, застосовується формула дисконтного множника:

, (1. 4)

де залишкова вартість.

Якщо перший орендний платіж здійснюється авансом, тобто в момент підписання орендарем протоколу про приймання обладнання, отже, не в кінці, а на початку процентного періоду при щоквартальній періодичності сплати відсотка, то в розрахунок суми платежу вноситься ще один коректив за формулою:

, (1. 5)

Послуги, що надаються за лізингом. Лізинг характеризується великою різноманітністю послуг, які можуть бути надані лізингоодержувачу. Всі види цих послуг умовно діляться на дві групи:

— технічні послуги, пов’язані з організацією транспортування об'єкта лізингу до місця його використання клієнтом; монтажем і наладкою зданого в лізинг обладнання; технічним обслуговуванням і поточним ремонтом обладнання (особливо у випадку складного новітнього обладнання);

— консультаційні послуги — послуги з питань оподаткування, оформлення угоди та інші [16].

1.4 Методи оцінки ефективності лізингових операцій

Оскільки лізинг є однією з форм інвестиційної діяльності, то відомі і загальноприйняті економічні методи оцінки інвестицій застосовні в аналізі і плануванні лізингового процесу.

Найбільш часто застосовуються п’ять основних методів оцінки інвести-цій, які можна об'єднати в дві групи:

— методи, засновані на застосуванні концепції дисконтування: метод визначення чистої поточної вартості; метод розрахунку рентабельності інвестицій; метод розрахунку внутрішньої норми прибутку;

— методи, що не припускають застосування концепції дисконтування ня: метод розрахунку періоду окупності інвестицій і метод визначення бухгалтерської рентабельності інвестицій [7].

Будь-яка методика лізингу заснована на використанні одного або відразу декількох методів оцінки інвестицій.

Однією з перших методику розрахунку лізингових платежів опублікувала Е. Чекмарьова в своїй книзі «Лізинговий бізнес"[4]. Методика призначена для проведення розрахунків загальної суми лізингових платежів і складання графіка їх виплат. У цій роботі вважається, що лізингові платежі складаються з амортизаційних відрахувань, плати за використовувані ресурси, комісійних виплат і платежів за додаткові послуги лізингодавця.

Вважалося, що дана методика прийнятна для розрахунків як фінансового, так і оперативного лізингу. Наводиться варіант розрахунку залишкової вартості лізингового майна після закінчення терміну лізингу і суми дострокового закриття угоди фінансового лізингу. У суму дострокового закриття угоди фінансового лізингу включається три складових:

— вся невиплачена за лізинговою угодою сума лізингових платежів;

— залишкова вартість майна на момент закінчення строку лізингу;

— неустойка, що розраховується як середньорічна вартість майна за період з моменту припинення дії лізингової угоди до повної амортизації обладнання, помножена на суму ставки за користування кредитними ресурсами та ставки комісійної винагороди, які виражені у відсотках.

Перевагою методики можна вважати можливість розрахунку вартості лізингу в будьякий момент дії лізингової угоди. Однак за останні роки методика Є. Чекмарьової дещо втратила актуальність тому, що не відображає ринкових взаємин орендаря і лізингової компанії [4].

Алгоритм розрахунку будується на тому, що зі зменшенням заборгованості за кредитом, одержуваному лізингодавцем для придбання майна, зменшується розмір плати за використовувані кредити. Якщо ставка комісійної винагороди лізингодавця встановлюється у відсотках до залишкової вартості майна, то розмір комісійної винагороди також буде зменшуватися. Вважається за доцільне здійснювати розрахунок лізингових платежів в наступній послідовності:

— розраховуються розміри лізингових платежів по роках, охоплених договором лізингу;

— розраховується загальний розмір лізингових платежів за весь термін договору лізингу як сума платежів по роках;

— розраховуються розміри лізингових внесків відповідно до вибраної сторонами періодичністю внесків, а також погодженими ними методами нарахування і способом сплати.

Методика розрахунку лізингових платежів передбачає визначення суми лізингових платежів, що розраховується за формулою:

, (1. 6)

де загальна сума лізингових платежів за весь період лізингу;

сума, яка відшкодовує вартість лізингового майна за період лізингу;

комісійна винагорода лізингодавцю;

плата лізингодавцю за кредитні ресурси, використовувані для придбання лізингового майна;

сума, що виплачується лізингодавцю за страхування майна;

інші витрати лізингодавця передбачені контрактом[9].

Надалі, для спрощення розрахунків, суми страховки і інших витрат у розрахунках не враховуються, а сума лізингових платежів визначається за формулою:

. (1. 7)

Загальна сума лізингових платежів обчислюється як сума платежів усіх періодів. Залишкова вартість лізингового майна визначається як різниця балансової і неоплаченої вартостей майна.

Метод розрахунку платежів по лізингу, який би беззбитковість діяльності лізингодавця запропонований Р.Г. Ольховської [7]. Метод побудований на визначенні розміру лізингових платежів на основі формули ануїтетів, що виражає взаємозалежне дію на їх величину всіх умов лізингової угоди. Зарубіжні фахівці застосовують методику розрахунку лізингових платежів майже ідентичну наведеною методикою. Формула розрахунку лізингових платежів відповідно до цієї методики має наступний первинний вигляд:

, (1. 8)

де сума лізингових платежів;

термін договору;

ставка лізингового відсотка у розрахунку на тривалість періоду платежів;

r періодичність лізингових платежів (кількість в рік);

— вартість лізингового майна.

Для визначення суми лізингових платежів, скоригованої на величину передбачуваної залишкової вартості, застосовується формула дисконтованого множника:

В цілях обліку витрат лізингодавця і розрахунку лізингових платежів, що забезпечують беззбитковість його діяльності, формулюється перелік витрат складаються з інвестиційних і поточних витрат, а також витрат по обслуговуванню кредиту лізингодавця на придбання предмета лізингу. Під інвестиційними витратами розуміються:

— вартість предмета лізингу;

— витрати по митним процедурам предмета лізингу;

— комісійну винагороду торгового агента;

— витрати, пов’язані з транспортуванням предмета лізингу;

— витрати по зберіганню предмета лізингу до моменту їх введення в експлуатацію;

— витрати по установці і монтажу;

— витрати по навчанню персоналу;

— інші витрати. Повна вартість лізингового майна розраховується з урахуванням всіх інвестиційних витрат і ПДВ. Під поточними витратами розуміються витрати лізингодавця протягом строку договору лізингу, пов’язані з виконанням цього договору.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой