Оцінка потенційного банкрутства підприємства (на прикладі ТОВ ВКФ "Ротекс")

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

Реферат

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи оцінки банкрутства підприємства

1.1 Оцінка ймовірності банкрутства підприємства

1.2 Причини виникнення стану банкрутства

Розділ 2. Оцінка потенційного банкрутства підприємства на прикладі ТОВ ВКФ «Ротекс»

2.1 Коротка фінансово-економічна характеристика підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс»

2.2 Показники для визнання підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс» неплатоспроможним

2.3 Методи прогнозування можливого банкрутства підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс»

Висновки і пропозиції

Перелік використаної літератури

Додатки

Вступ

Банкрутство підприємств є відносно новим явищем для економіки України. Практика показує, що в умовах нестабільності економіки, грошового дефіциту, часто змінюваного законодавства, багато підприємств стають неплатоспроможними, що може призвести до їх банкрутства.

Питанню аналізу банкрутства підприємств в економічній науці приділяється значна увага. Це зумовлене тим, що:

— банкрутство певного суб'єкта господарювання призводить до порушення макроекономічної рівноваги;

— від того, на скільки об'єктивно проведено оцінку ступеня ймовірності банкрутства підприємства, залежить ціна підприємства, його інвестиційна привабливість, що також негативно відбивається на економічних інтересах держави.

Таким чином, оцінка потенційного банкрутства підприємства є досить актуальною в Україні.

Актуальність і необхідність розв’язання проблем розробки заходів попередження та уникнення банкрутства і будь-яких кризових ситуацій на підприємствах різної форми власності визначили і обумовили мету даної роботи. Вона полягає в узагальненні теоретичних положень та практики щодо аналізу ймовірності банкрутства підприємств та визначення заходів щодо попередження та уникнення банкрутства на прикладі підприємства.

Завданнями даної роботи являються:

— визначення сутності та причин виникнення банкрутства підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс»;

— визначення і аналіз системи показників оцінки стану підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс» неплатоспроможним;

— визначення методів прогнозування можливого банкрутства підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс»;

Розділ 1. Теоретичні основи оцінки банкрутства підприємства

1.1 Поняття оцінки ймовірності банкрутства підприємства

В українському законодавстві банкрутство визначається як визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

З позицій фінансового менеджменту банкрутство характеризує реалізацію катастрофічних ризиків господарюючого суб'єкта в процесі його фінансової діяльності, внаслідок якої воно нездатне задовольняти у встановлений термін пред’явлені з боку кредиторів вимоги й виконувати зобов’язання перед бюджетом.

Оцінка кризових факторів розвитку підприємства та прогнозування імовірності банкрутства здійснюється задовго до прояву його явних ознак. Така оцінка та прогнозування є предметом діагностики банкрутства. Оцінка ймовірності банкрутства — це система цільвого фінансового аналізу, направленого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства.

За своїм змістом оцінка ймовірності банкрутства є діагностикою проблем, що виникли в поцесі функціонування підприємства та можуть викликати негативні наслідки для його життєдіяльності. Отже, основним завданням оцінки ймовірності банкрутства є створення аналітичного підгрунтя для розв’язання проблем, які виникають в процесі життєдіяльності підприємства [16,с. 349].

Сам процес оцінки ймовірності банкрутства потрібно розглядати як систему досліджень, які в сукупності дають можливість сформувати необхідні висновки стосовно стану, в якому опинилось підприємство, та можливі шляхи виходу з кризи.

Оцінка ймовірності банкрутства передбачає постійний нагляд за зміною певної системи фінансових показників діяльності підприємства, які входять до системи нагляду за поточною фінансовою діяльностю підприємства.

Оцінка ймовірності банкрутства не повинна обмежуватись констатацією факту наявності кризи на підприємстві, а й повинна надавати потрібну інформацію для розробки можливих шляхів виходу з неї.

Оцінка ймовірності банкрутства повинна розподілятися в залежності від ініціаторів антикризового процесу на наступні види:

1. Внутрішня діагностика банкрутства — здійснюється за ініціативи керівництва підприємства, або його власника;

2. Зовнішня діагностика банкрутства — ініціаторами можуть бути:

а) кредитори, основною метою проведення діагностики банкрутства є визначення доцільної поведінки щодо підприємства-боржника;

б) інвестори (потенційні санатори), основною метою проведення діагностики банкрутства є обгрунтування доцільності участі в санації підприємства [17,с. 167].

Отже, як вже було зазначено вище, оцінка ймовірності банкрутства є комплексним економічним дослідженням, яке має певну послідовність його проведення.

Оцінка ймовірності банкрутства представляє собою систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, і здійснюється на базі даних його фінансової звітності, за стандартними алгоритмами аналізу.

Основною метою оцінки ймовірності банкрутства є раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і попередня оцінка маштабів кризи.

Об'єктами дослідження в процесі оцінки ймовірності банкрутства є:

— наявність збитків за результатами господарської діяльності та порівняння їх розмірів із розмірсми наявного власного капіталу;

— наявність несплачених відсотків по боргам, кредитів, які не погашені у визначений термін;

— обсяги сумнівної та простроченої дебіторської заборгованості щодо якої не було вчинено дій визначених законодавством;

— наявність кредиторської заборгованості перед бюджетом;

— негативна динаміка показників фінансового стану підприємства;

— тривалість операційного циклу та причини його продовження;

— кількісна оцінка вірогідності банкрутства підприємства, що отримана експертним шляхом або в результаті використання спеціальних індексів тв моделей [11,с. 49].

Оцінка ймовірності банкрутства забезпечує рання виявлення ознак кризового розвитку підприємства і дозволяє прийняти певні заходо для їх нейтралізаціі. Іі ефект найбільше видно на стадії легкої кризи. Якщо при проведенні експрес-діагностики банкрутства було виявлено негативні явища та проблеми в діяльності підприємства потрібно переходити до наступного етапу діагностики банкрутства, у перебігу якого проводиться поглиблена діагностика банкрутства. Якщо ж ситуація визнана нормальною, процес діагностики банкрутства на даному підприємстві можна вважати закінчиним.

На сьогодні існує чимало напрацювань щодо оцінки ймовірності фінансової кризи (чи банкрутства) підприємства. Фактично будь-яку методику оцінки кредитоспроможності позичальника, аналізу інвестиційної привабливості підприємства можна вважати такою, яка присвячена проблематиці прогнозування фінансової неспроможності. У разі високої ймовірності неплатоспроможності чи незадовільного фінансового стану підприємство вважається таким, корму загрожує фінансова криза та банкрутство. Аналіз проводиться здебільшого з використанням інформації, яка міститься в трьох основних формах звітності: Баланс (форма № 1), Звіт про фінансові результати (форма № 2) та Звіт про рух грошових коштів (форма № 3).

У вітчизняній практиці значного поширення набули методики аналізу фінансового стану та оцінки ймовірності загрози фінансової кризи підприємства, які ґрунтуються на однофакторному аналізі показників фінансової звітності або засновані на бальній системі оцінювання з визначенням індексу (класу) ризикованості фінансового стану підприємства.

Спільним для цих методик є те, що вони передбачають вивчення простих математичних зв’язків між окремими позиціями фінансової звітності на основі обчислення певної вибірки показників (коефіцієнтів) і порівняння їх значень з нормативними та в динаміці. Висновки щодо якості фінансового стану робляться на підставі узагальнення результатів аналізу кожного показника (чи групи показників).

Зважаючи на ці та інші недоліки, наслідком застосування згаданих методик на практиці високий рівень помилковості фінансових рішень. Уникнути зазначених недоліків під час оцінювання ймовірності фінансової кризи підприємства допомагає методологія дискримінантного аналізу, яка ґрунтується на емпірично-індуктивному способі дослідження та методах математичної статистики. В економічній літературі цей підхід є домінуючим саме при висвітленні питань, пов’язаних із оцінкою ймовірності банкрутства підприємства. Так, фінансистам усього світу відомі модель Альтмана (1968, США), система аналізу Вайбеля (1973, Швейцарія), модель Беєрмана (1976) та модель Краузе (1993, Німеччина), системи показників Бівера (1966, США).

У теорії і практиці здебільшого розрізняють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз. В основуоднофакторного (одновимірного) дискримінантного аналізу покладено сепаратне дослідження окремих показників (які є складовою певною системи показників) та відповідна класифікація підприємств в. Віднесення підприємства до категорії «хворих» чи «здорових» здійснюється у розрізі окремих показників відповідно до емпірично побудованої шкали інтерпретації. Загальний висновок про якість фінансового стану підприємства робиться на основі аналізу відповідності кожного із показників, які включені в спеціально підібрану систему, їх граничним значенням. Найбільш відомими моделями однофакторного дискримінантного аналізу є системи показників Бівера та Вайбеля [13,с. 302].

1.2 Причини виникнення стану банкрутства

Загрозу неплатоспроможності та банкрутства підприємства на практиці пов’язують із фінансовою кризою, під якою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей його впливу на фінансові відносини. Розрізняють три фази фінансової кризи:

— фаза, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);

— фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;

— кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації [16,с. 329].

До зовнішніх чинників, які призводять до банкрутства підприємства відносять:

— економічні причини -- спад виробництва, збільшення кількості збиткових підприємств, зростання дебіторської і кредиторської заборгованості, неплатоспроможність підприємств-партнерів тощо;

— політичні причини -- політична нестабільність держави, недосконалість законодавства, високий рівень податків тощо;

— демографічні причини -- структура населення, рівень добробуту та інші фактори, що визначають розмір і структуру споживання, платоспроможний попит населення тощо;

— інші причини -- загальний рівень культури (виробництва, поживання), посилення міжнародної конкуренції, банкрутство боржників підприємства, загальний розвиток науки і техніки, рівень технологій тощо.

Внутрішніми причинами виникнення банкрутства підприємства можуть бути:

— дефіцит власних оборотних активів, недосконалість механізму ціноутворення;

— бездіяльність юридичних служб підприємства;

— відсутність контролю за договірними відносинами;

— значна питома вага непродуктивних втрат;

— зростання дебіторської та кредиторської заборгованості;

— неефективне використання ресурсів, збільшення витрат;

— перевищення темпів росту витрат над темпами росту виручки від реалізації;

— збиткова діяльність підприємства;

— відсутність на підприємстві заздалегідь визначеної стратегії;

— недосконалість організаційної структури;

— втрата ринків збуту продукції з причин незадовільної якості рівня маркетингу;

— недосконала технологія виробництва;

— втрата культури виробництва і культури підприємства, яка включає професійно-кваліфікаційний склад персоналу, технічний рівень виробництва, соціально-психологічну атмосферу управлінського персоналу і всього колективу, його зацікавленість в ефективній роботі [20,с. 35].

Під дією названих причин та факторів, які взаємопов'язані, може відбутися розлад організаційного, економічного і виробничого механізмів функціону.

Можна зробити більш детальну класифікацію причин виникнення банкрутства підприємств. Наведена класифікація враховує не тільки всі напрямки виникнення причин банкрутства в сучасних умовах, а й сприяє їх акумуляції з метою усунення або впливу на них.

Таблиця 2.1 — Класифікація причин виникнення банкрутства

Класифікаційна ознака

Причини банкрутства

За формою виникнення причин

— зовнішні

— внутрішні

За природою їх виникнення

— кібернетичні на макро- і макрорівнях

— культурно-етичні

— випадкові

— кримінальні

За особами, які сприяють виникненню причин банкрутства

— боржник

— ділові партнери

— треті особи

За характером виникнення причин, та джерелами заподіяння збитку

— власні дії боржника

— дії третіх осіб

— природні катаклізми та стихійні лиха, виробничі аварії

За часом дії причин

— короткочасні

— тривалої дії

За можливістю впливу підприємства на причини виникнення банкрутства

— причини, що усуваються самим підприємством

— причини, що усуваються важко

— причини, що не усуваються

За можливістю діагностування та прогнозування причин банкрутства

— діагностовані

— прогнозовані

— причини, що не підлягають прогнозуванню

У цілому, всі названі причини кризи досить тісно взаємопов'язані та створюють складний комплекс причинно-наслідкових зв’язків. Досліджуючи діяльність того чи іншого підприємства, той чи інший випадок фінансової кризи, можна виділити певні специфічні причини фінансової неспроможності, але всі вони, як правило, зводяться до вище перелічених.

Типовими наслідками впливу вказаних причин та факторів на фінансово-господарський стан підприємства є: втрата клієнтів та покупців готової продукції; зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції, неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей; підвищення собівартості продукції та різке зниження продуктивності праці; збільшення розміру неліквідних оборотних активів та наявність понаднормових запасів; виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та підвищення плинності кадрів; підвищення тиску на ціни; суттєве зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції.

Таблиця 1.2 — Фактори, що зумовлюють різні види криз

Стратегічна криза

Криза прибутковості

Криза ліквідності

— неправильний вибір місця розташування підприємства

-неефективна політика збуту та асортиментна політика

— недосконале планування та прогнозування

— помилкова політика диверсифікації

— неефективний апарат управління

— дефіцити в організац. структурі

— відсутність стратегічної програми

— зайва матеріально-технічна база

— відсутність або недієздатність системи контролінгу;

— форс-мажорні обставини

— несприятливе співвідношення цін та собівартості

-невиправдане завищення цін

— ризиковані великі проекти

-зростання собівартості за стабільних цін

— зменш. обороту від реаліз. товар.

-збитковість окремих структурних підрозділів

— придбання збиткових підпр.

-значні запаси товарів на складі

— високі витрати на персонал

— високі процентні ставки

— неефективна маркетингова політика

— форс-мажорні обставини

— невраховані вимоги золотого правила фінансування

-незадовільна структура капіталу

— відсутність або незначний рівень резервного капіталу

-незадовільна робота з дебіторами

— надання незабезпечених товарних кредитів

— великий обсяг капіталовкладень із тривалим строком окупності

-великі обсяги низьколіквідних оборотних активів

— зниження кредито-спроможності підприємства

— високий рівень кредит. заборгов.- форс-мажорні обставини

Розрізняють три види кризи:

— стратегічна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал і відсутні довгострокові фактори успіху);

— криза прибутковості (систематична збитковість діяльності зменшує власний капітал, і це призводить до незадовільної структури балансу);

— криза ліквідності (підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності) [18,с. 95].

Основні фактори, які зумовлюють кожний із наведених видів кризи, подані в таблиці 1.2.

Між окремими видами кризи існують тісні причинно-наслідкові зв’язки: стратегічна криза спричиняє кризу прибутковості, яка, у свою чергу, призводить до втрати підприємством ліквідності.

Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної та своєчасної реакції на неї. Проте керівники більшості вітчизняних підприємств не змогли своєчасно адаптуватися до нових умов господарювання, за браком належної кваліфікації або навіть зумисне довели свої підприємства до межі банкрутства.

Отже, банкрутство підприємств -- це наслідок глибокої фінансової кризи, система заходів щодо управління якою не дала позитивних результатів [17,с. 26].

банкрутство неплатоспроможність фінансовий

Розділ 2. Оцінка потенційного банкрутства підприємства на прикладі ТОВ ВКФ «Ротекс»

2.1 Коротка фінансово-економічна характеристика підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс»

Виробничо-комерційна фірма «Ротекс» організована в 2000 році як товариство з обмеженою відповідальністю, засновниками були фізичні особи.

ТОВ виробничо-комерційна фірма «Артем» є господарчим товариством й у своїй діяльності керується чинним законодавством, законом України «Про товариства з обмеженою відповідальністю», Уставом.

Місце знаходження суспільства: Україна, м. Запоріжжя, вул. Антенна 11-А. Суспільство створене з метою організації діяльності по виробництву й реалізації товарів, продукції, послуг, а також витягу прибутку в інтересах учасників.

Предметом діяльності ТОВ ВКФ «Ротекс» є:

— виробництво й реалізація фанери, брусів строганих, ДСП;

— ремонтно-будівельні, монтажні, оздоблювальні й пусконалагоджувальні роботи;

Галузевою приналежністю підприємства є деревобробна промисловість.

ТОВ ВКФ «Ротекс» має самостійний баланс, просту круглу печатку; штампи, бланки з суспільним найменуванням, розрахунковий й інший рахунки в банках. Суспільство має власну емблему, а також зареєстрований у встановленому порядку товарний знак й інші засоби.

Організація процесу виробництва на ТОВ ВКФ «Ротекс» здійснюється у відповідності правовим нормам, установленими законодавством України.

Фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному середовищі та наскільки ефективними і без ризиковими можуть бути ділові відносини з ним комерційних банків, постачальників, потенційних інвесторів і позичальників та ін. Для підприємства, як і для його партнерів, становить інтерес не тільки фактичний стан справ, тобто те, що було, а й очікуваний фінансовий стан [21,с. 149].

Фінансовий стан підприємства визначається сукупністю показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, його реальні й потенційні фінансові можливості. Він безпосередньо впливає на ефективність підприємницької діяльності господарюючих суб'єктів. У свою чергу фінансовий стан суб'єктів господарювання прямо залежить від результатів їх підприємницької діяльності. Якщо господарська діяльність забезпечує прибуток, то утворюються додаткові джерела коштів, які в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансового становища підприємства. Брак або неправильне формування і використання актів може виявитись головною причиною несвоєчасності оплати заборгованості постачальників за одержані сировину й матеріали, неповного та неритмічного забезпечення підприємницької діяльності необхідними ресурсами, а отже, й погіршення результатів виконання підприємством своїх зобов’язань перед власниками, державою та найманими працівниками.

Забезпеченість підприємства активами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення кількісних і якісних показників господарювання.

Показники, що характеризують фінансовий стан можна умовно розділити на групи, що відображають різні сторони фінансового стану підприємства. До них відносяться коефіцієнти ліквідності; показники, які характеризують майновий стан підприємства, показники структури капіталу (коефіцієнти стійкості); коефіцієнти рентабельності; коефіцієнти ділової активності [12, с. 312].

У таблиці 1.2 наведено основні показники, які характеризують майновий стан підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс».

Таблиця 1.2 — Показники оцінювання майнового стану підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс» за 2010 рік

№ п/п

Показник

Формула для розрахунку

Джерела інформації

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

Частка основних засобів в активах

Залишкова варість ОЗ / Активи

0,31

0,39

2

Коефіцієнт зносу основних засобів

Знос ОЗ / Первісна вартість ОЗ

0,11

0,12

3

Коефіцієнт оновлення основних засобів

Збільшення за звітний період первісної вартості ОЗ / Первісна вартість ОЗ

1,8

0,6

За звітний період відбулося збільшення частки основних засобів в активах. Тобто зросла частка засобів інвестованих в основні засоби.

Коефіцієнт зношування основних засобів збільшився з 0,11 на початок звітного періоду до 0,12 на кінець звітного періоду. Але незначно. Тобто рівень фізичного й морального зношування основних фондів залишився майже незмінним.

За звітний рік знизився коефіцієнт відновлення основних засобів з 1,8 до 0,6. Таким чином рівень фізичного й морального відновлення основних фондів зменшився до кінця звітного періоду. Що говорить про нестабільне фінансове становище підприємства.

Розглянемо показники ділової активності підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс» у аналізованому періоді (таблиця 2. 2).

Розглянемо кожен з наведених показників окремо:

1. Коефіцієнт оборотності активів характеризує на скільки ефективно використовуються активи з точки зору обсягу реалізації, оскільки показує скільки гривень реалізації припадає на кожну гривню, вкладену в активи підприємства. Іншими словами — скільки разів за звітний період активи обернулися в процесі ралізації продукції. З розрахунку видно, що відбулося зниження коефіценту з 1,67 до 0,86. Фінансове становище підприємства перебуває в безпосередній залежності від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються в реальні гроші.

Таблиця 2.2 — Показники оцінювання ділової активності підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс»

№ п/п

Показник

Формула для розрахунку

Джерела інформації

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

Коефіцієнт оборотності активів

Чиста виручка / Активи

1,67

0,86

2

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

Чиста виручка / Середня кредиторська заборгованість

8,28

4,27

3

Період погашення кредиторської заборгованості (днів)

360/Коеф. обор. кред. заб

-

43

84

4

Коефіцієнт оборотності запасів (обороти)

Собівартість / Середні запаси

9,35

4,73

5

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обороти)

Чиста виручка / Середня дебіторська заборгованість

5,17

2,67

6

Період погашення дебіторської заборгованості (днів)

360/Коеф. обор. деб. заб.

-

69

135

7

Коефіцієнт оборотності власного капіталу

5,17

2,67

2. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує розширення або зниження комерційного кредиту, надаваного підприємству. Зниження коефіцієнту з 8,28 на початок звітного періоду до 4,27 на кінець звітного періоду показує ріст покупок у кредит на підприємстві, що є негативним явищем.

3. Середній строк обороту (період погашення) дебіторської заборгованості на початку року становив 43 дні, а під кінець року 84 дні.

4. По даним нашого підприємства оборотність запасів на початок року склала 9,35, а під кінець року оборотність запасів склала 4,73. Зменшилась кількість оборотів засобів, що інвестується у запаси.

5. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості визначає швидкість перетворення дебіторської заборгованості в грошові кошти протягом звітного періоду. Чим вища оборотність ДЗ (вища за середньогалузевий показник), тим краще для суб'єкта господарювання.

По даним нашого підприємства коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості на початок року склав 5,17, а на кінець року 2,67. Це дуже значні зміни в гіршу сторону.

6. Коефіцієнт оборотності власного капіталу показує швидкість оберту власного капіталу. На підприємстві цей коефіцієнт зменшився з 5,17 до 2,67 Можна зробити висновки про бездіяльність частки власних засобів.

Зменшення показників ділової активності - негативний фактор, так як зменшується обіговість, а отже і зменшується прибуток підприємства.

Розглянемо основні показники рентабельності підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс» (таблиця 2. 3).

З наведених даних слід відмітити, що в основному показники рентабельності не перетерпіли суттєвих змін за аналізований період окрім рентабельності власного капіталу, яка суттєво знизилась, що є негативною тенденцією. Показник рентабельності власного капіталу зменшився, тобто на одиницю власного капіталу на кінець звітного періоду довелося на 0,08 чистого прибутку менше, ніж на початок звітного періоду. А це значить, що власний капітал протягом звітного періоду використався неефективно.

Таблиця 2.3 — Аналіз показників рентабельності підприємства

№ п/п

Показник

Формула для розрахунку

Джерела інформації

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

Рентабельність капіталу (активів)

Чистий прибуток / Активи

0,03

0,01

2

Рентабельність власного капіталу

Чистий прибуток / Власний капітал

0,16

0,08

3

Рентабельність реалізації

Чистий прибуток / Виручка

0,016

0,016

4

Рентабельність реалізованої продукції

Прибуток від операційної діяльності / Виручка

0,05

0,05

Показники рентабельності реалізації та рентабельності реалізованої продукції залишилися без змін. Показник рентабельності реалізованої продукції по прибутку від реалізації показує яка частина прибутку від реалізації доводиться на одиницю виторгу. Показник на кінець року залишився без змін, а це означає, що попит на продукцію не змінився.

Наступним кроком зробимо розрахунок сукупності відносних аналітичних показників — коефіцієнтів ліквідності (таблиця 2. 4).

Коефіцієнт покриття характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року. При значенні коефіцієнта менше 1 підприємство має неліквідний баланс. Як бачимо, значення цього показника на кінець звітного періоду зменшилось на 0,3, що говорить про недостатню забезпеченість підприємства мобільними оборотними коштами для ведення господарської діяльності й погашення термінових зобов’язань підприємства.

Таблиця 2.4 — Показники оцінювання ліквідності активів підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс»

№ п/п

Показник

Формула для розрахунку

Джерела інформації

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

Коефіцієнт покриття

Поточні активи / Поточні пасиви

1,2

0,9

2

Коефіцієнт швидкої ліквідності

(Поточні активи-Запаси)/ Поточні пасиви

0,79

0,66

3

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Кошти / Поточні пасиви

0,07

0,07

Коефіцієнт швидкої ліквідності враховує якість оборотних активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). Коефіцієнт швидкої ліквідності на підприємстві у межах норми (0,6−0,8).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. Показник абсолютної ліквідності залишився без змін на кінець звітного періоду, це свідчить про те, що підприємство може в терміновому порядку погасити свої зобов’язання тільки на 7%. Наявних коштів і цінних паперів недостатньо для покриття поточних зобов’язань підприємства.

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання.

Відповідно до забезпеченості запасів можливими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості.

1. Абсолютна стійкість — для забезпечення запасів (З) достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована: З < ВОК.

2. Нормальна стійкість — для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована: З < ВОК + КД.

3. Нестійкий фінансовий стан — для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити: З < ВОК + КД + КК.

4. Кризовий фінансовий стан — для забезпечення запасів не вистачає «нормальних» джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство: З > ВОК + КД + КК [17,с. 167].

У таблиці 2.5 проведено розрахунок фінансової стійкості для підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс».

Таблиця 2.5 — Аналіз фінансової стійкості підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс»

№ п/п

Показник

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

Власний капітал

26 234,5

48 620,5

2

Необоротні активи

47 887,9

142 369,3

3

Власні обігові кошти (р. 1-р. 2)

-21 653,4

-93 748,8

4

Довгострокові зобов’язання

31 657,2

67 271,5

5

Наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів (р.3 +р. 4)

-10 003,8

-26 477,3

6

Короткострокові кредити та позики

10 573,2

14 585,3

7

Загальний розмір основних джерел покриття запасів (р. 5+р. 6)

-569,4

-11 892,0

8

Запаси

15 043,9

29 778,1

9

Надлишок або нестача власних обігових коштів (р. 3-р. 8)

-36 697,3

-123 526,9

10

Надлишок або нестача власних коштів і довгострокових кредитів і позик (р. 5-р. 8)

-25 047,7

-56 255,4

11

Надлишок або нестача основних джерел покриття запасів (р. 7-р. 8)

-15 613,3

-41 670,1

12

Тип фінансової стійкості

кризовий

кризовий

Таким чином, як свідчать дані таблиця 2. 5, у 2010 тип фінансової стійкості підприємства визначено як кризовий..

Розглянемо докладніше показники фінансової стійкості підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс» (таблиця 2. 6).

Таблиця 2.6 — Показники фінансової стійкості підприємства

№ п/п

Показник

Формула для розрахунку

Джерела інформації

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

Маневреність робочого капіталу

Запаси / Робочий капітал

2,7

-1,4

2

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)

Власний капітал / Пасиви

0,24

0,21

4

Коефіцієнт фінансової стійкості

Власний капітал + довгострокові зобов’язання / Пасиви

0,49

0,45

Розглянемо докладніше кожен з показників, що наведені у таблиці 2.6. Показник маневреності робочого капіталу характеризує частку запасів у власних обігових коштах. Напрямок позитивних змін даного показника — зменшення, що ми і спостерігаємо у аналізованого підприємства.

Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує можливість підприємства виконувати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів. Його нормативне значення повинно бути більше або дорівнювати 0,5. Як бачимо протягом аналізованого періоду цей показник є практично незмінним і його значення суттєво менше нормативного, що свідчить про недостачу у підприємства власних активів для покриття зовнішніх зобов’язань.

Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі. Він має бути в межах 0,85−0,90. У аналізованого підприємства його значення не відповідає нормативному.

Таким чином, провівши аналіз фінансового стану підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс» можна зробити наступні висновки:

— основні засоби є сильно зношеними і оновлення фондів практично не відбувається;

— фінансова стійкість підприємства є незадовільною, хоча і спостерігається тенденція до його покращення;

— показники ліквідності підприємства свідчать про неліквідний баланс підприємства;

-показники ділової активності зменшились в порівнянні з початком звітного періоду. Зменшення показників ділової активності - негативний фактор, так як зменшується обіговість, а отже і зменшується прибуток підприємства. Загальна обіговість усіх засобів складається з часткових показників обіговості окремих елементів цих засобів.

Отже, для покращення свого фінансового стану та збільшення об'єму виробництва та реалізації продукції, підприємство ТОВ ВКФ «Ротекс» потребує значних капіталовкладень з боку зовнішніх інвесторів, інакше, йому може загрожувати банкрутство.

2.2 Показники для визнання підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс» неплатоспроможним

Державний підхід до діагностики банкрутства представлений Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, розроблених Вищим арбітражним судом України. У відповідності з Методичними рекомендаціями встановлюється ступінь неплатоспроможності підприємства і момент відновлення платоспроможності. Методичними рекомендаціями визначено три види неплатоспроможності (або рівня платоспроможності): [10]

— поточна;

— критична;

— надкритична.

Економічним показником ознак поточної платоспроможності (Пп) при наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов’язань, що визначається за формулою:

ПП = А040 + А045 + А220 + А230 + А240 — П620 (3. 1)

де, А040, А045, А220, А230, А240 -- відповідні рядки активу балансу,

П620 -- підсумок 4 розділу пасиву балансу.

Якщо підприємство має позитивне значення ПП, то воно вважається повністю платоспроможним. Від'ємне ж значення свідчить про наявність поточної неплатоспроможності. Якщо підприємство на початок або кінець кварталу, що аналізується, має позитивне значення ПП воно не є боржником в розумінні Закону і, звичайно, не підпадає під його дію.

Підприємство ТОВ ВКФ «Ротекс» у 2010 році має такі значення показників платоспроможності:

ППпоч = 3282,3 + 50,0 + 4582,1 — 65 333,2 = -57 418,8

ППкін = 9891,2+1019,7 — 155 951,3= - 145 040,4

Таким чином, отримані результати свідчать про наявність поточної неплатоспроможності на аналізованому підприємстві протягом 2010 року, так як показник ПП має від'ємне значення.

Для визначення критичної та/або надкритичної неплатоспроможності розраховують коефіцієнт покриття (Кп) і коефіцієнт забезпеченості власним капіталом (К3):

Кп= Поточні активи / Поточні пасиви (3. 2)

К3= (Власний капітал — Необоротні активи) /Оборотні активи (3. 3)

Аналізоване підприємство у 2010 році має такі значення коефіцієнту покриття і коефіцієнту забезпеченості власним капіталом:

Кппоч= 78 956,1 / 65 333.2 = 1,2

Кпкін= 140 182,9 / 155 951,3 = 0,9

Кзпоч= (26 234,5 — 47 887,9) / 78 956,1 = - 0,27

Кзкін= (48 620,5 — 142 369,3) / 140 182,9 = -0,67

Нормативне значення коефіцієнта Кп встановлено в розмірі не менше 1,5; К3 -- не менше 0,1.

Якщо на кінець кварталу коефіцієнт Кп і К3 менше нормативного значення, то при наявності на початок і кінець аналізованого періоду, ознак поточної неплатоспроможності фінансовий стан підприємства визначається як критична неплатоспроможність. Тому в цій ситуації є передумови до застосування санації. Але для того, щоб в якості відновлення платоспроможності застосувати санацію, необхідно, щоб один з коефіцієнтів (Кп або К3) на кінець кварталу перевищував нормативне значення або протягом періоду, який досліджується, відбувалося їх зростання.

Таким чином, отримані значення коефіцієнтів покриття і забезпечення власним капіталом свідчать про те, що підприємство в 2010 році має критичну неплатоспроможність, так як Кп < 1,5 і К3 < 0,1.

Якщо за результатами року підприємство отримало збиток (бухгалтерський) і коефіцієнт покриття менше одиниці, то рівень неплатоспроможності такого підприємства буде розглядатися як надкритичний.

Відповідно до методичних рекомендацій платоспроможність боржника буде вважатися відновленою, якщо:

— буде забезпечене позитивне значення поточної ліквідності;

— коефіцієнт покриття перевищить нормативне значення при наявності тенденції до збільшення рентабельності.

Альтернативою методичним рекомендаціям Вищого арбітражного суду є Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій, розроблена Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 1997 року[10]. У методиці наведені дванадцять основних фінансово-економічних показників, що дозволяють спеціально створеній комісії встановити факт фінансової неспроможності підприємства і занести його до Реєстру неплатоспроможних підприємств і організацій, а саме: коефіцієнт забезпеченості власними коштами; коефіцієнт абсолютної ліквідності; коефіцієнт автономії; коефіцієнт фінансової стабільності; показник фінансового левериджу; робочий капітал; маневреності робочого капіталу; коефіцієнт оборотності оборотних засобів; час обороту оборотних засобів; коефіцієнт оборотності запасів; тривалість обороту запасів; фондовіддача.

2.3 Методи прогнозування можливого банкрутства підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс»

Невід'ємною рисою підприємництва в ринковій економіці є ризик, пов’язаний з можливістю банкрутства підприємства. Ризик поширюється не тільки на особу чи фірму, що понесли збитки як результат своєї господарської діяльності, але і на осіб, що надали їм засоби в тій чи іншій формі (через купівлю акцій, комерційний чи грошовий кредит і т.п.).

Очевидно, не викликає сумнівів той факт, що, чим раніш буде виявлена тенденція, що веде підприємство до банкрутства, і, відповідно, чим раніш будуть початі визначені процедури по порятунку підприємства, тим більше імовірність виходу группї з кризи. Отже, виникає питання про визначення показників, здатних прогнозувати розвиток подій на ранніх стадіях.

Таким чином, на нинішньому етапі розвитку української економіки виявлення несприятливих тенденцій розвитку підприємства, прогнозування банкрутства здобувають першорядне значення. Так, в Україні розроблена і діє Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможності підприємств та організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобіганні банкрутству підприємств та організацій від 27 червня 1997 [9].

Основним завданням аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визначення підприємства платоспроможним 9неплатоспроможним) та подання пропозиції щодо доцільності внесення цього підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств і організацій.

Дослідження методами мультиплікативного дискримінантного аналізу зв’язку між значеннями показників фінансового стану і подальшої долі (розквіту чи занепаду) підприємств дали змогу отримати регресивні рівняння для прогнозування ймовірності банкрутства.

Найпоширенішими нині методи діагностики банкрутства запропонував у 1968 р. відомий західний економіст Е. Альтман — Z — моделі. За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства (індекс Z) визначається коефіцієнтом покриття Кп і коефіцієнтом автономії (фінансової незалежності) Кавт за формулою:

Z = - 0,3877 — 1,0736 * Кп + 0,0579 * Кавт (5. 1)

Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність банкрутства становить 50%. Від'ємні значення Z свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Якщо Z> 0, то ймовірність банкрутства перевищує 50% і підвищується зі збільшенням Z.

Ця модель проста, не потребує великого обсягу вихідної інформації, але недостатньо точно прогнозує ймовірність банкрутства. Похибка? Z = 0,65.

За даними фінансової звітності підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс» розрахуємо індекс Z для аналізованого підприємства станом на кінець 2010 року:

Z = -0,3877 — 1,0736 * 0,9 + 0,0579 * 0,21 = -0,3877 — 0,96 624 + 0,0,12 159 = -1,341 781

Отже, ймовірність банкрутства для підприємства не перевищує 50%.

Для того щоб прогноз був точніший, у західній практиці фінансового аналізу застосовують п’ятифакторну модель визначення індексу Z:

Z = 3,3*К1 + 1,0*К2 + 0,6*К3 + 1,4*К4 + 1,2*К5 (5. 2)

де, К1 =;

К2 =;

К3 =;

К4=

К5 =.

Критичне значення Z = 2,675. Із цим значенням порівнюється розрахункове значення Z для конкретного підприємства. Якщо Z < 2,675, підприємству в найближчі два-три роки загрожує банкрутство; якщо Z > 2,675, це свідчить про сталий фінансовий стан підприємства.

Незважаючи на привабливість методики, за допомогою якої можна просто отримати кількісну характеристику такого складного поняття, як банкрутство, застосування індексу істотно обмежується вимогою мати ринкову оцінку власного капіталу К3. Це можливо лише для великих корпорацій, акції яких вільно котируються на фондових біржах. Враховуючи недостатню розвиненість фондового ринку в Україні, звертання переважної більшості українських підприємств до індексу Альтмана буде некоректним.

Українські підприємства можуть застосовувати тест, запропонований Е. Альтманом у 1983р.

Z83 = 3,107*К1 + 0,995*К2 + 0,42*К13 + 0,847*К4 + 0,717*К5 (5. 3)

де,

К13 =.

Граничне значення індексу Z83 дорівнюватиме 1,23. Якщо Z83 < 1,23, підприємству в найближчі два-три роки загрожує банкрутство; якщо Z83 > 1,23, це свідчить про сталий фінансовий стан підприємства.

Розрахуємо індекс Z83 для підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс"за 2010 рік:

Z83 = 3,107* 0,1 191 + 0,995* 0,74 733 + 0,42* 0,20 772 + 0,847* 0,1 003 + 0,717* 1 359 = 0,88 607

Як бачимо індекс свідчить про ймовірність загрози банкрутства пыдприємству ТОВ ВКФ «Ротекс"в найближчі 2−3 роки.

Широке застосування моделі Альтмана в зарубіжній практиці обумовлено наступними її позитивними якостями:

— модель включає невелику кількість показників, що забезпечує

— низьку трудомісткість її використання при достатньо високій точності результатів;

— передбачає інтегральну оцінку і дає можливість порівняння стану різних об'єктів;

— інформація для розрахунку всіх показників доступна і міститься в основних формах звітності;

— існує можливість не тільки прогнозування банкротства, але і оцінка зони ризику [16,c. 269 ].

Усе це робить модель Альтмана привабливим інструментом прогнозування банкрутства і пояснює неодноразові спроби вітчизняних вчених адаптувати її і використовувати для українських підприємств. При цьому, моделі вітчизняних науковців, у спробі адаптації моделі Альтмана, містять показники звітності схожі за значеннями з американськими показниками. Проте більшість авторів наводять моделі Альтмана з досить різними за вагомістю показниками, що обумовлено розходженнями в обліку окремих показників, впливом інфляції на їх формування, невідповідністю балансової та ринкової вартості окремих активів, та інших об'єктивних причин. Також, при використанні моделі Альтмана виникають труднощі, які пов’язані з тим, що Альтман не врахував галузеві особливості господарювання і різноманітність конкурентного середовища, в якому діють підприємства. Це робить проблемним адекватне використання Z — моделі для прогнозування банкрутства підприємств в Україні.

Отже, у вітчизняній практиці вже існує багато методів визначення ймовірності настання банкрутства підприємства, як окремі показники, так і моделі факторів з ваговими коефіцієнтами. Проте факторні моделі, що пропонуються науковцями інших країн, не завжди придатні для використання в економічних умовах України, через надмірний податковий важіль; більший вплив на господарсько-фінансовий стан підприємств внутрішніх факторів, а ніж зовнішніх; відмінність в бухгалтерському обліку та звітності та ін.

У зарубіжній практиці фінансового аналізу відомі також тести на ймовірність банкрутства Лису (Zл) та Таффлера (ZТ).

Модель Лису:

Zл = 0,063х1 + 0,092х2 + 0,057х3 + 0,001х4, (5. 4)

де, х1 =;

х2 =;

х3 =

х4 =.

Граничне значення Zл = 0,037. При Zл > 0,037- підприємство має добрі довгострокові перспективи, при Zл < 0,037- є ймовірність банкрутства.

Розрахуємо показник Лису для підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс"за 2010 рік:

Zл = 0,063* 0,49 589 + 0,092* 0,1 003 + 0,057* 0,8 346 + 0,001* 0,20 772 = 0,37 131

Таким чином, показник Лису відповідаює граничному значенню 0,037. Це говорить про невизначеність у подальшій діяльності підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс».

Модель Таффлера:

ZТ = 0,03х1 + 0,13х2 + 0,18х3 + 0,16х4, (5. 5)

де, х1 =;

х2 =;

х3 =;

х4 =.

Якщо ZТ > 0,3 — підприємство має добрі довгострокові перспективи, при ZТ < 0,2 — є ймовірність банкрутства.

Розрахуємо показник Таффлера для підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс» за 2010 рік:

ZТ = 0,03* 0,19 434 + 0,13* 0,59 889 + 0,18* 0,5 159 + 0,16* 0,74 733 = 0,21 254

Тест Таффлера також свідчить про невизначеність фінансового стану підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс».

Висновки та пропозиції

Таким чином, у даній курсовій роботі було розглянуто тему «Оцінка потенційного банкрутства підприємства». За результатами проведоного дослідження можна зробити наступні висновки та пропозиції.

Система захисних фінансових механізмів при загрозі банкрутства залежить від масштабів кризової ситуації. При легкій фінансовій кризі досить нормалізувати поточну фінансову ситуацію, збалансувати й синхронізувати приплив і відтік коштів.

Глибока фінансова криза вимагає повного використання всіх внутрішніх і зовнішніх механізмів фінансової стабілізації. Повна фінансова катастрофа припускає пошук ефективних форм санації, у противному випадку -- ліквідація підприємства. Внутрішні механізми фінансової стабілізації підприємства в першу чергу повинні бути спрямовані на відновлення поточної платоспроможності підприємства щоб уникнути процедури банкрутства. Для усунення поточної неплатоспроможності проводять оперативні заходи щодо стабілізації фінансової ситуації, які основані на принципі «відсікання зайвого», а саме скороченні поточних витрат з метою попередження росту фінансових зобов’язань і реалізації окремих видів активів з метою збільшення позитивного грошового потоку. Після цього повинні бути проведені тактичні міри, спрямовані на досягнення фінансової рівноваги підприємства в майбутньому періоді, засновані на принципі «стиснення підприємства», тобто перевищення обсягу генерування над обсягом споживання власних фінансових ресурсів. Повна фінансова стабілізація досягається за умови, якщо підприємство забезпечило тривалу фінансову рівновагу. Тому стратегічний механізм захисних заходів повинен бути спрямований на підтримку фінансової стабільності підприємства в тривалому періоді.

Основні шляхи фінансового оздоровлення та запобігання банкрутства підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс»:

— відновлення матеріально-технічної бази підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс» за допомогою лізингу, що не вимагає повної одноразової оплати орендованого майна й служить одним з видів інвестування, а, в свою чергу, використання прискореної амортизації по лізингових операціях дозволяє оперативно обновляти встаткування й вести технічне переозброєння виробництва;

— залучення кредитів та інвестицій під прибуткові проекти, здатні принести підприємству ТОВ ВКФ «Ротекс» високий дохід;

— зменшення дефіциту власного капіталу за рахунок прискорення його оборотності шляхом скорочення строків будівництва, виробничо-комерційного циклу, наднормативних залишків запасів, незавершеного виробництва і т.д.

— з метою скорочення витрат і підвищення ефективності основного виробництва в окремих випадках доцільно відмовитися від деяких видів діяльності, що обслуговують основне виробництво (будівництво, ремонт, транспорт і т.п.), і перейти до послуг спеціалізованих організацій;

— збільшити обсяг власних фінансових ресурсів шляхом:

а) скорочення суми постійних витрат на забезпечення управлінського персоналу, ремонт основних коштів і т.д. ;

б) зниження рівня змінних витрат за рахунок скорочення чисельності виробничого персоналу й росту продуктивності праці;

в) прискореної амортизації машин і устаткування;

г) реалізації не використовуваного майна;

д) відмови від зовнішніх соціальних і інших програм, зниження інвестиційної активності підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс» й т.д.

— пошук внутрішніх резервів по збільшенню прибутковості виробництва й досягненню беззбиткової роботи за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства, підвищення якості й конкуренто здатності продукції, зниження її собівартості, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, скорочення непродуктивних витрат і втрат;

— ресурсозбереження: впровадження прогресивних норм, нормативів і ресурсозберігаючих технологій, використання вторинної сировини, організація діючого обліку й контролю за використанням ресурсів, вивчення й впровадження передового досвіду в здійсненні режиму економії, матеріального й морального стимулювання працівників за економію ресурсів;

— зниження трудоємності продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, зростання продуктивності праці;

— механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання та ін. ;

— постійне обновлення асортименту продукції, яка пропонується споживачами.

Для виведення підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс» із кризової ситуації розробляють бізнес-план фінансового оздоровлення підприємства шляхом комплексного використання всіх внутрішніх і зовнішніх механізмів фінансової стабілізації.

Перелік використаної літератури

1. Господарський кодекс України вiд 16. 01. 2003 № 436-IV.

2. Закон № 2275 -- Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20. 05. 2010 р. № 2275-VI

3. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16. 07. 1999 p., № 996 — XІV;

4. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вiд 14. 05. 1992 № 2343-XII.

5. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 784 — XIV від ЗО червня 1999 року // Інформаційний бюлетень законодавства України «Юрист-Плюс». — К.: Центр Компьютерных Технологий, 2004. — Вип. 73.

6. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22. 05. 97 р. № 283/97-ВР

7. Закон України про внесення змін до статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вiд 31. 05. 2005 № 2597-IV.

8. Методичні рекомендації з аналізу і оцінки фінансового стану підприємств / Затверджені рішенням Центральної спілки споживчих товариств України від 28 липня 2006 року // Юрист + закон. Информ. бюл. — 2007. — Июнь. СВ-КОМ.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой