Оцінка придатності ріллі Бродівського району для вирощування сільськогосподарських культур
В межах Бродівського району встановлено що кількість земель I категорії — найпридатніші землі, озима пшениці — 6.5%; ячменю -7.6%; овесу -23.7%; картоплі-9.6%. Землі II категорії — землі середньої придатності: озима пшениці-38.7%; ячменю — 39.6%; вівсу -17.3%; картоплі — 25.4%. Землі III категорії — обмежено придатні землі: озима пшениці-27.5%; ячменю -25.5% вівсу — 45.3%; картоплі — 42.4%. Землі… Читати ще >
Оцінка придатності ріллі Бродівського району для вирощування сільськогосподарських культур (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Львівський національний університет імені Івана Франка Географічний факультет Кафедра ґрунтознавства і географії грунтів
КУРСОВА РОБОТА
Оцінка придатності ріллі Бродівського району для вирощування сільськогосподарських культур
Виконала:
Студентка гр. ГРЕ — 42с Кордіяка Марта Науковий керівник Проф. Кіт М.Г.
Львів — 2011
Вступ
1. Характеристика природних умов Бродівського району
1.1. Клімат
1.2. Рельєф
1.3 Четвертинні відклади
1.4. Рослинність
2. Методичні засади класифікації орних земель за придатністю ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур
3. Розподіл орних земель за формами рельєфу і крутизною схилу
3.1 Розподіл орних земель за формами рельєфу
3.2 Розподіл орних земель за крутизною схилу
4. Базова шкала придатності грунтів України для вирощування основнихсільськогосподарських культур
5. Придатність грунтів Бродівського району для вирощування різних культур Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Бродівський район має значні площі ріллі - 42 570.4457га, сіножаті - 11 364.2419га, пасовищ — 12 301,2355 га. Проведено розрахунки придатності орних земель під посіви сільськогосподарських культур. Рослини свідчать, що на даній час розорюється частина не придатних грунтів, зокрема крутих схилів, піщаних масивів тощо.
Об'єктом досліджень були грунти Бродівського району.
Предметом досліджень: оцінка придатності орних земель для вирощування сільськогосподарських культур.
Мета досліджень:розрахувати площі ріллі по п’яти групам придатності, від придатних до не придатних. Мета досягалася шляхом виконання наступних завдань:
1.В процесі роботи ознайомилась з методикою оцінки придатних земель, розробленою ДП Український інститут землеустрою 2009 році.
2. Визначення списку агровиробничих груп району .за якими відповідно методики оцінювала придатність наступних культур: озима пшениця, жито, ячмінь, овес, картоплю та інші присадибні.
3 .Розрахувала площі грунтів за умови залягання по рельєфу і крутості схилів для оцінки впливу рельєфу на придатність для вирощування різних сільськогосподарських культур.
4.Складено таблиця оцінки придатності грунтів для вирощування сільськогосподарських культур.
1. Характеристика природніх умов Бродівського району
1.1 Клімат
рельєф орна земля ґрунт Природні умови Бродівського району значною мірою визначають придатність грунтового покриву, для вирощування різних сільськогосподарських культур,їх продуктивність та види інтенсивності процесу. Атлантичноконтинентальні риси Західної частини України, тобто висока зволоженість, м які зими з частими відлигами і помірно-тепле без посух літо. Кліматичні умови можна характеризувати багаторічними даними спостереження метеорологічної станції, що знаходиться в смт. Підкамінь. Найхолоднішим місяцем є січень (-4,3° С), середньомісячна температура якого на 1.0−2.1° С нижча, ніж у грудні і лютому. Середньорічна температура повітря становить 7.5° С. Тривалість вегетаційного періоду (температура вище 5 ° С) становить 210−212 днів. Перші осінні заморозки починаються в першій декаді жовтня, а в окремі роки і раніше. Весняні приморозки закінчуються в середині травня. Початок росту озимих наступає в другій декаді квітня, кінець росту в листопаді. Такі температурні умови дозволяють вирощувати всі районовані культури. Найбільша кількість днів з опадами буває в червні-липні" Відносна вологість повітря висока — в середньому 70−80% і досить стала протягом року. Сніговий покрив утворюється в середньому в кінці третьої декади грудня і зникає в кінці лютого та в перших числах березня. Середня висота його 10−12см, а середня з найбільших не перевищує 20 см. Взимку під час відлиг сніговий покрив частково розтає, а іноді і зовсім сходить. Нерідко за останні роки зимові опади бувають у вигляді дощів.Тепла тривала зима, вологе і тепле літо, достатня сума позитивних температур, досить висока вологість повітря, невеликі коливання температури, а також достатня кількість опадів, сприяють вирошуванню зернових, зернобобових, технічних, овочевих і інших культур.
1.2 Рельєф
У процесі грунтотворення рельєф займає одне з основних місць. На формування його мали вплив тектонічні рухи, літологічний склад порід, льодовикові води, водна ерозія та діяльність людини.
Рельєф території визначає конкретний тип мікроклімату, грунтового, рослинного покриву та ступінь грунтового зволоження. Бродівський район займає територію Бродівської рівнини в басейні річки Cтиру та Ікви, на схід від Бузько-Стирської рівнини. Середня висота Бродівської рівнини 240 м над рівнем моря. Характерною особливістю рельєфу є велика кількість піщаних горбів, дюн, більшість яких закріплена лісами. Південна частина району міститься в межах останцевого масиву Подільської височини — Вороняків; переважає горбиста поверхня з глибоким долинно-балковим розчленуванням, вис. 370−420 м. Крутим уступом Вороняки обриваються до рівнини Малого Полісся, де розташована північна частина району — полого хвиляста рівнина з неглибоким розчленуванням, вис. до 220−280 м. Бродівський район лежить у межах Західно-Української лісостепової фізико-географічної провінції.
1.3 Четвертинні відклади
Грунтотвірні породи серед інших факторів відіграють велику роль у процесах грунтотворення. На різних породах утворились різні за атровиробничими властивостями грунти .Бродівський район знаходиться в межах Волино-Подільської плити, верхній ярус якої складений верхньо-крейдовими мергелями зеленувато-сірого кольору (елювій щільних карбонатних порід), які з поверхні перекриті четвертинними відкладами — лесоподібними суглинками, на яких утворились опідзолені грунти. Складність рельєфу та різна товщина лесоподібних відкладів привели до змитості цих відкладів в окремих місцях, де грунтотвірними породами служать мергелі. Це в майбутньому вплинуло на формування та утворення ґрунтів. В межах Бродівської рівнини значно поширені водно льодовикові відклади, які представлені пісками і супісками. Крім того в межах Бродівського району зустрічаються еолові відклади, які сформувалися з водно льодовикових відкладів повітряних вітрів. В межах уступу від Поділля до малого Полісся, поширені мергелеві - вапнякові відклади.
1.4 Рослинність
Серед факторів грунтотворення рослинність відіграє важливу роль. Вона є джерелом органічної частини грунту. За геоботанічним районуванням територія в бродівському районі переважають букові і дубово-грабові ліси.
В минулому більша частина території була зайнята лісом. В даний час ліс зберігся невеликими масивами на найбільш підвищених елементах рельєфу — вододільних плато, на схилах і складається з бука, граба, дуба, берези, ялини. Підлісок утворюють ліщина, шипшина, калина, глід, крушина.
Лучно — трав" яниста рослинність пасовищ та сіножатей представлена двома класами:
Суходільні луки (клас ІУ) із бобово-злаково-різнотравною рослинністю, В травостої переважають із бобових конюшина біла та рожева, із злакових — тимофіївка лучна, райграс багатоукісний, тонконіг лучний, мітлиця біла, грястиця збірна, із різнотрав^я — деревій звичайний, стокротки, подорожник середній, суховершки,
Заплавні луки (клас УІ) з бобово-різнотравно-злаковою та злаково-різнотравно-осоковою відмінами травостою. Злаки представлені тимофіївкою лучною, лисохвостом, кострицею лучною. У різнотрав" ї більш помітно гусячі лапки, дику моркву, молочай, щавель кінський. Осоки представлені крупностебловими видами: осокою зближеною, осокою лисячою, та дрібностебловимиосокою ранньою, осокою низькою, осокою заячою з грубостеблових та отруйних рослин зустрічається щавель кінський, жовтець отруйний, хвощ болотний, невеликі поширення мають ситники.
На орних землях поширені як однорічні, так і багаторічні буряни, 3 однорічних — лобода, щириця звичайна, свиріпа польова, будяки, 3 багаторічних — пирій повзучий, волошка синя, берізка польова, осот рожевий.
2. Методичні засади класифікації орних земель за придатністю грунтів для вирощування сільськогосподарських культур
Класифікація орних земель за придатністю ґрунтів для вирощування деяких сільськогосподарських культур передбачає зокремлену стосовно сільськогосподарських культур характеристику орних земель, тому їй відповідає нижча таксономічна одиниця — підклас. Як уже зазначалося, придатність орних земель характеризується ступенем відповідності якості ґрунтів агробіологічним вимогам культур і властивості утворювати певний урожай.
Завдання полягає в тому, щоб визначити підкласи (ареали) придатності грунтів під різні культури й обчислити за ними площі орних земель. Роблять це на основі комплексного вивчення матеріалів обстеження ґрунтового покриву, клімату, геоморфології, природно-сільськогосподарського районування, агробіологічних вимог культур та ін.
Кінцевим результатом є розрахунок площі підкласів придатності. Весь комплекс робіт при цьому розглядають як класифікацію орних земель за придатністю ґрунтів. Підклас у такому разі — це ділянка (контур, масив) орних земель, яка за якістю ґрунтового покриву й за іншими факторами відповідає певному ступеню агробіологічних вимог культури (рослини).
Придатність ґрунтів визначають зіставленням агробіологічних вимог культури і показників, що характеризують природні й виробничі фактори середовища. При цьому повинна забезпечуватися комплексність у вивченні та узагальненні матеріалів, які характеризують територію (ґрунти, клімат тощо) й агробіологічні вимоги рослин. Останні в практиці обліку якості орних земель застосовано вперше.
Визначення придатності ґрунтів, як було сказано раніше, включає:
виділення зон вирощування сільськогосподарських культур із метою виявлення найбільш можливого їх поширення залежно від вимог до тепла, вологи, світла. Ці фактори наймасштабніші й лімітують розміщення культури у межах держави;
об'єднання в підкласи придатності агровиробничих груп ґрунтів, розглядаючи їх як елементарне місце виростання рослини, на основі інформації про якість і агрономічні властивості ґрунтового середовища, а також про мікро й мезорельєф та врожайність культур тощо;
формування агроекологічних округів, маючи на увазі, що округ — це один або кілька природно-сільськогосподарських районів, які подібні переважно за геоморфологічними особливостями природного середовища й однаковою мірою задовольняють агробіологічні вимоги окремих культур.
Агроекологічні округи утворюють у разі потреби в процесі використання результатів класифікації з практичною метою, наприклад, для уточнення зон спеціалізації сільського господарства, ціноутворення та ін. Класифікація за придатністю ґрунтів — якісно новий етап у вивченні можливостей високоефективного і раціонального використання орних земель. [9]
При визначенні придатності ґрунтів вивчають, аналізують і узагальнюють різну інформацію: агробіологічні вимоги сільськогосподарських культур до навколишнього середовища, екологічні особливості й кліматичні умови території, якість і властивості ґрунтового покриву, характеристику земної поверхні, виробничі фактори використання орних земель та ін. Виходячи із цього, а також враховуючи різноманітність ґрунтово-кліматичних, екологічних і економічних умов сільськогосподарського виробництва, придатність груп ґрунтів визначають у такому порядку:
ь виділяють зони вирощування культур;
ь формують підкласи придатності;
ь обчислюють площі орних земель за підкласами придатності. Площі орних земель за підкласами придатності встановлюють:
ь на рівні держави в розрізі областей, природно-сільськогосподарських зон і провінцій;
ь на рівні області по адміністративних районах й агроекологічних округах;
ь на рівні району (в розрізі сільгосппідприємств);
ь на рівні сільгосппідприємств по сівозмінах і полях.
Виділення зон вирощування культур. Зони вирощування виділяють для пшениці озимої, жита озимого, ячменю, вівса, кукурудзи на зерно, буряків цукрових, соняшнику, картоплі, льону. Зони виділяють за даними про агрокліматичні вимоги згаданих культур до тепла, вологи, світла на різних фазах розвитку; в такому разі виявляється кількісна потреба в цих факторах у «критичні» періоди росту і розвитку рослин, як правило, середньостиглих сортів. [7]
Таблиця 1
Агрокліматичні умови вирощування
Кліматичні показники | Граничні значення кліматичних показників | |
Загальні вимоги Тривалість вегетаційного періоду | Пшениця озима Пшениця озима вибагливіша до агротехніки, грунтів, тепла й вологи і має порівняно нижчу зимостійкість, ніж жито озиме Вегетаційний період у середньо ранньостиглих та середньостиглих сортів триває 100—120 днів. Насіння пшениці озимої починає проростати при температурі +1 —2 °С, але для дружного проростання і появи сходів потрібна температура + 12—15 °С. Без снігу гине при температурі —16— 18 °C. Сучасні селекційні сорти відзначаються високою стійкістю проти низьких температур і можуть витримувати взимку морози 20—30 °С. Найкраще розвивається пшениця озима восени при нагромадженні суми позитивних температур за період сівба — припинення вегетації 400—600,при нагромадженні 250 ° спостеріїається повільний ріст до початку кущення, а при сумі 100 сходи з’являються, але далі рослини розвиваються повільно. Найсприятливіша температура під час цвітіння +16—18 °С. Сума активних температур (понад 10 °С) становить для середньо ранньостиглих і середньостиглих 1600—2000. | |
Вимоги до температури | На півдні України для нормального росту і розвитку пшениці озимої важливе значення має вологість ґрунту в період сівби й осіннього кущення. У період сівба — сходи пшениці озимої запаси продуктивної вологи в орному шарі ґрунту вважають великими, якщо вони досягають 35—45 мм, задовільними — 20, незадовільними — 10 мм. Запаси вологи понад 125 мм у період формування зерна спричиняють полягання рослин і схильність до хвороб. | |
Вимоги до вологи Тривалість вегетаційного періоду Вимоги до температури Вимоги до вологи | Жито озиме Жито озиме відзначається високою зимостійкістю та посухостійкістю, менш вимогливіше до вологи, ніж овес. Вегетаційний період у середньоранньостиглих сортів триває 80—100, середньостиглих — 100—120 днів. Насіння жита озимого проростає при температурі + 1—2 °С. Оптимальна температура для появи сходів +6—12 °С. У безсніжні зими мороз до 20 °C не завдає йому шкоди. Найкраще воно розвивається восени (3—6 паростків кущення) при нагромадженні суми позитивних температур за період сівба — припинення вегетації 400—600 °, при нагромадженні 250 ° спостерігається повільний ріст, а при сумі 100 ° сходи з’являються, але далі розвиваються повільно і малопомітно. Найсприятливіша температура повітря під час цвітіння +16—18 °С. У період наливання зерна жарка погода з температурою повітря понад +25 °С шкідлива. Сума активних температур (вище 10 °С) становить для середньоранньостиглих сортів 1200—1600, середньостиглих 1600— 2000 °. Жито озиме належить до порівняно посухостійких рослин, що пояснюється добрим розвитком кореневої системи. У період сівба — сходи запаси продуктивної вологи в орному шарі фунту вважають великими, якщо вони досягають 35— 40 мм, задовільними — 20, незадовільними — 10, при 5 мм сходи не з’являються. Під час формування зерна при запасах вологи понад 125 мм рослини полягають і уражуються хворобами. | |
Загальні вимоги Тривалість вегетаційного періоду Вимоги до температури Вимоги до вологи | Ячмінь Ячмінь добре пристосований до різних кліматичних умов. Він посухостійкий і вимогливий до грунтів. Вегетаційний період у середньоскоростиглих сортів триває 60—80, середньостиглих і пізньостиглих — 80−100 днів. Температура проростання насіння ячменю + 1—2 °С. Оптимальна температура для проростання +20—22 °С. Сходи витримують заморозки до 7—8 °С. Високі температури (40 °С і вище) під час наливання зерна ячмінь ярий переносить краще, ніж пшениця й овес. Сума активних температур (понад 10 °С) для середньоранньостиг-лих сортів становить 800—1200, середньостиглих і пізньостиглих — 1200—1600°. Серед хлібів першої групи ячмінь вважають одним із найбільш посухостійких. Підвищена жаростійкість ячменю ярого пов’язана з його скоростиглістю. Запаси вологи у період виходу в трубку — колосіння менше 70—80 мм у метровому шарі Грунту не забезпечує нормального розвитку рослин; зменшення її запасів до 60—80 мм під час наливання зерна не впливає негативно на стан посівів. Урожайність визначають опади в період укорінення рослин. | |
Загальні вимоги Тривалість вегетаційного періоду Вимоги до температури Вимоги до вологи | Овес Овес — вологолюбна, холодостійка культура помірного клімату. Вегетаційний період триває у середньому ранньостиглих і середньостиглих сортів від 80 до 100 днів. Сходи переносять зниження температури до —7, —8 °С. Підвищення температури на початок росту рослин негативно впливає на розвиток кореневої системи, пригнічує її, й овес знижує врожайність. У період сходів і цвітіння краща прохолодна погода від +15 до 18 °C. Сума активних температур (понад 10 °С) становить для середньо ранньостиглих і середньостиглих сортів 1200— 1600 ° Критичним для вівса у потребі вологи вважають період від виходу рослин у трубку до викидання колосу. Найкращі врожаї овес дає у вологі роки з опадами в першій половині літа. При річній кількості опадів 600 мм необхідні агротехнічні заходи щодо підвищення запасів вологи у фунті. | |
Загальні вимоги Тривалість вегетаційного періоду Вимоги до температури Вимоги до вологи | Кукурудза Кукурудза — теплолюбна рослина, досить вимоглива до тепла, вологи, поживних речовин та інших факторів навколишнього середовища, відрізняється пластичністю і пристосуванням до місцевих умов. Період вегетації у середньоранньостиглих і середньостиглих сортів триває 120—140, середньо-пізньостиглих та пізньостиглих — 140—160 днів. Кукурудза дає дружні сходи при температурі + 10—12 °С, оптимальна для росту 25—30 °С, тобто вища, ніж у зернових колосових культур (20—25 °С), максимальна, при якій ріст зупиняється, +45, +47 °С. Найсприятливішою температурою повітря під час викидання волоті є +20— 22 °C. При середньодобовій температурі нижче 15 і вище 30 °C й короткому дні за нестачі вологи та поживних речовин ріст пригнічується. За вимогливістю до водного режиму кукурудза належить до мезофітів. Ця культура добре використовує опади у другій половині літа. В богарних умовах вирощування у посушливих районах вона дає високий урожай, якщо за червень — серпень випадає не менше 200 мм опадів, а при великих весняних запасах вологи в грунті — при опадах не менше 100 мм із переважанням у червні, під час цвітіння. При запасах продуктивної вологи в орному шарі до початку сівби 20—30 мм забезпечується нормальна поява сходів. | |
Загальні вимоги Тривалість вегетаційного періоду Вимоги до температури Вимоги до вологи | Буряки цукрові Буряки цукрові — рослина довгого дня, вимоглива до вологи і світла. Недостатня кількість світла різко знижує врожайність і цукристість буряків. Період вегетації у середньо-ранньостиглих сортів триває 120—140, середньостиглих — 140—160 днів. Буряки цукрові можуть переносити низькі температури навесні та восени й порівняно стійкі проти заморозків. Насіння може проростати при температурі +2—5 °С, а життєздатні сходи з’являються при +6—7 °С. Найкраща температура для росту буряків +18—23 °С. Сума активних температур (понад 10 °С) становить для середньо — ранньостиглих 2000—2400, середньостиглих — 2400−2800° Буряки цукрові — вологолюбна культура, але разом із тим вона порівняно стійко переносить посуху, добуваючи воду з глибоких горизонтів. Для появи дружних сходів потрібно 30—40 мм продуктивної вологи в 0—20-сантиметровому шарі грунту. Найбільшу кількість вологи буряки цукрові потребують під час інтенсивного розвитку зеленої маси і росту кореня (липень—серпень). Запаси вологи 100—160 мм у метровому шарі грунту в цей період забезпечують добрий розвиток рослин, а середньомісячна кількість опадів за липень — серпень 80—100 мм — нормальний ріст і розвиток. | |
Загальні вимоги Тривалість вегетаційного періоду Вимоги до температури Вимоги до вологи | Соняшник Рослина типова для степової зони, світлолюбна культура короткого дня. Затемнення й хмарна погода затримують ріст і розвиток рослин, що призводить до зниження врожайності. Вегетаційний період у середньоранньостиглих сортів триває 80—100, середньостиглих — 100— 120 днів. Відносно посухостійка культура. Насіння проростає при температурі +3—5 °С. Оптимальна середньодобова температура повітря повинна становити +12—14 °С, грунту на глибині 10 см — не нижче 6—8 °С. Оптимальна температура в період утворення суцвіть — цвітіння +20—25 °С. Для нормального розвитку і забезпечення високої врожайності соняшник повинен «одержати» певну суму середньорічних температур від сівби до достигання — 2300—2400 °. Урожайність соняшнику прямо залежить від кількості опадів за вегетаційний період, особливо під час утворення кошиків. Оптимальні умови для проростання насіння — наявність у верхньому шарі грунту запасів продуктивної вологи 40—60 мм. Соняшник може використовувати літні опади на рівні 3—5 мм. | |
Загальні вимоги Тривалість періоду вегетації Вимоги до температури Вимоги до вологи | Картопля Картопля — рослина помірного клімату, світлолюбна культура короткого дня, вимоглива до повітряного режиму грунтів, відзначається найбільшою пластичністю80 днів, середніх — 120—130,пізніх160—180днів. Погано реагує на температуру нижче 7 °C і дуже пригнічується при температурі грунту вище 25 °C. Нормальне проростання бульб спостерігається при температурі грунту +7—8 °С. Краще утворюються бульби при температурі грунту +16— 19 °C. Опимальна температура для проростання+16- 20°С. При середньодобовій температурі повітря під час бульбоутворення +18 °С і нижче кліматичне виродження картоплі відсутнє, при +18 — 20і вище 23 °C — понад 35%. Сума активних температур (понад 10 °С) за період вегетації у скоростиглих сортів сягає 1000—1200°, середньоранньостиглих 1200—1600. Дуже вимоглива до вологості грунту. Потреба у вологості змінюється за фазами росту. Найсприятливіші умови для росту картоплі й формування високого врожаю бульб створюються за вологості грунту 70—80% повної польової вологоємкості. Для забезпечення високих урожаїв картоплі необхідно, щоб за вегетацію випадало не менше 300 мм опадів. | |
Загальні вимоги Тривалість періоду вегетації Вимоги до температури Вимоги до вологи | Льон-довгунець Льон-довгунець вирощують у районах вологого і помірного клімату. Необхідні сприятливі помірні температури весни й літа при мінливій погоді. Період вегетації триває 80—90 днів. Сходи переносять зниження температури до —3,5— 4 °C. Сума активних температур (понад 10 °С) за період вегетації становить 1500—1700 °. Оптимальна температура від сходів до цвітіння не повинна перевищувати 17 °C. Вища температура впливає на льон негативно, особливо в період, який передує цвітінню Дуже вимогливий до вологи, особливо під час бутонізації та цвітіння. Нестача вологи в цей період різко затримує ріст льону й утворення волокна, погіршуючи його якість. Небажані опади при достиганні, оскільки вони спричиняють по-лягання і призводять до виникнення захворювань рослин. У період початку росту стебла — цвітіння запаси продуктивної вологи метрового шару повинні становити 120—180, на легких грунтах — 80—100 мм. Найвищі врожаї волокна одержують за вологості грунту в період від сходів до повного цвітіння" 70% найнижчої вологоємкості. [2] | |
3.Розподіл орних земель за формами рельєфу і крутизною схилу
Без детального вивчення морфометричних особливостей рельєфу досить складно провести діагностику ґрунтів, оцінити їхній сучасний стан, провести картографування ґрунтового покриву. Тому в географії ґрунтів закономірність розподілу ґрунтів за елементами мезоі мікрорельєфу називають законом аналогічних топографічних рядів ґрунтів. Такий топографічний перетин часто називають катеною. її можна з успіхом використовувати під час рекогносцирувальних досліджень тієї чи іншої території, що дасть можливість сукупно оцінити рельєф і сформовані на його окремих елементах (схили різної експозиції і вершина гряди, різновікові тераси тощо) відповідні ґрунтові відмінності з подібними особливостями ґрунтового профілю.
Акумулятивний тип рельєфу пов’язаний з пухкими молодими відкладами у районах заглиблення. Він доволі різноманітний і поділяється на певні підтипи. Це алювіальні рівнини, які охоплюють значні території басейнів і великих рік. У них формується значний комплекс терас від заплави до низки надзаплавних терас (до шести і більше), значні площі цих рівнин зайняті піщаними боровими терасами. [1]
Льодовиково-акумулятивний тип рельєфу — це горбисто-грядовий рельєф кінцевих і бокових морен дніпровського зледеніння, який поширений в Українському Поліссі. Як підтип цього рельєфу виділяють акумулятивний водно-льодовиковий рельєф, сформований водами талого льодовика.
В останні роки значного поширення набув еоловий акумулятивний тип рельєфу. Крім відомих форм цього рельєфу, які розвинулись на борових терасах рік, на території Олешківських пісків, після осушення Полісся в його межах через так звану «аридизацію» з’являються чисельні дюни, окремі з яких є блукаючими.
Після встановлення морфогенетичного типу вивчають форми рельєфу від найбільших до найдрібніших: макрорельєф, мезорельєф, мікрорельєф і нанорельєф. В межах уступу розвинуті балки річчя, яри. Крім того в межах Вороняків наявні схили різної крутизни, форми, складності та експозиції.
3.1 Розподіл орних земель за формами рельєфу.
Таблиця 2
Форма рельєфу | Назва форм рельєфу | площа | |
I | Широких вододільних плато і широких терас | 3092−10.6% | |
II | Рівнин з рясними западинами | 1041.2−3.6% | |
III | Вузьких ерозійно — небезпечних плато | 779.7−2.7% | |
IV | Моренно — зандровихм рівнин | 5443.5−18.7% | |
V | Днищ балок | 1362.1−4.6% | |
VI | Заплав високого рівня | 312.3−1.06% | |
VII | Заплав низького і середнього рівня | 882.2−3.01% | |
VIII | Односкладних схилів простої форми | 9570.5−32.7% | |
IX | Схилів складної форми з улоговинами | 483.2−1.6% | |
X | Односклатих схилів простої форми | 2515.9−8.6% | |
XI | Схилів складної форми з улоговинами | 809−2.8% | |
XII | Односклатих схилів простої форми | 861.2−2.9% | |
XIII | Схилів складної форми з улоговинами | 1375.1−4.7% | |
XIV | Сильно спадаючі схили | 592.5−2.02% | |
XV | Круті схили | 113.4−0.4% | |
Найбільшу площу орних земель за формами рельєфу у Бродівському районі займають односкладні схил і просто форми — 32.7%, на другому місці морени зандровних рінин — 18.6%, на третьому місці широке вододільне плато і широких терас — 10.6%. Рівнини з рясними западинами, вузьке ерозійно — небезпечне плато, заплави високого рівня, заплав низького і середнього рівня, схилів складної форми з улоговинами, односклатих схилів простої форми Сильно спадаючі схили займають приблизно однакову площу від 2 — 5%. Найменшу площу займають круті схили 0.4%.
3.2Розподіл орних земель за крутизною схилу
Таблиця 3
Крутизна схилу | Площа | |
0−1° | 13 180.9 | |
1−2° | 4628.6 | |
2−3° | 3960.2 | |
3−5° | 2431.6 | |
5−7° | 2428.8 | |
7−10° | 390.8 | |
10−15° | ||
Більше 15° | 7.4 | |
Серед схилів переважають схили ухилом 1° які переважно розташовані в межах Зандрової рівнини та на вододілах Подільської височини. Тобто згідно методики конторо меліоративних організацій територіальні дані землі не вимагають ніяких агротехнічних і агромеліоративних захистів від водної ерозії. В межах Зандрових рівнин необхідно застосовувати заходи по попередженню процесів вітрової ерозії, зокрема заліснення пісків, комісні пари на пересушених піщаних грунтах. Схил крутизною 1 — 3 ° вимагають оранки і посіву культур по горизонталі. На схилах 3 — 5° слід проводити прості протиерозійні заходи у вигляді глибокого розпушення, та заборону посіву просипних культур, та в веденні одного поля однорічних трав. Схили більше 5° вимагають запровадження ґрунтозахисного виробництва на побудові водовідвідних, водозатратнних волів, глибинний розмив в долині балок, змив та схили. Крутизна схилу 7° є не тільки не рентабельна. але й еколого небезпечна, тому використання їх під ріллю не бажано,і також вимагають консервації і реабілітації.
Оптимальна площа вирощування культур до 3° складає біля 20тис. га. значні площі земель (понад 5 тис. га) землі які вимагають застосування агротехнічних і агромеліоративних заходів для вирощування зернових культур, з виключення присапних. Землі крутизною схилу понад 7° вимагають пере обстеження грунтів з наступною розробкою консервації грунтів.
4.Базова шкала придатності грунтів України для вирощування основних сільськогосподарських культур
Критерії та підходи до класифікації земель України за придатністю, викладені у розділах 1—3, — важлива складова теоретичної бази оптимізації використання земель. Прикладна інтерпретація цих теоретичних засад полягає в створенні безпосередніх шкал придатності конкретних ґрунтів, що трапляються на певних територіях, для вирощування основних сільськогосподарських культур.
У шкалах відображені диференціація ознак і властивостей ґрунтів, а також класифікаційні позиції залежно від провінційних умов, насамперед кліматичних. Враховані також екологічні аспекти — можливість деградації ґрунтів при інтенсивному використанні.
Ґрунтовими одиницями, стосовно яких розроблено шкали придатності, є агровиробничі групи ґрунтів. Слід мати на увазі, що за даними ґрунтових обстежень у межах України було виділено близько 5 тис. ґрунтових відмін (з урахуванням гранулометричного складу, материнських і підстилаючих порід). Проте далеко не всі ці відміни можуть бути основою для адекватної диференціації підходів до використання, оцінки, поліпшення земель тощо. Тому скорочення з прикладною метою кількості ґрунтових виділів цілеспрямованим їх групуванням — важливий крок в агрономічній інтерпретації даних про ґрунтовий покрив. Агровиробничі групування ґрунтів здійснено за такими критеріями, як:
ь генетична зближеність ґрунтів, що зумовлює їхню профільну подібність, однотипність фізико-хімічних, хімічних, фізичних властивостей та екологічних режимів;
ь однорідність або, навпаки, комплексність ґрунтового покриву;
ь ступінь виявлення негативних процесів (ерозія, засолення, перезволоження тощо), які обмежують діапазон можливого використання ґрунтів;
ь зближений у підсумку рівень родючості ґрунтів. [5]
Агрогрунтове групування ґрунтів базується на уніфікації ознак і стандартному кодуванні, яким передбачено виділення 222 агровиробничих груп. Кожна із них має свій сталий номер і поділяється на розряди за гранулометричним складом з також узгодженим кодуванням.
Для окремих груп ґрунтів і сільськогосподарських культур ступені придатності наведено у певному діапазоні. Це обумов лено у примітках, що пояснюють, які ступені придатності відповідають тим або іншим конкретним умовам.
Шкали придатності земель установлено за такими градаціями:
I — найпридатніші землі;
II — землі середньої придатності;
III — обмежено придатні землі;
IV — землі низької придатності (придатні після проведення меліорації, які є екологічно й економічно доцільними);
V — непридатні землі.
Далі наведено шкали придатності ґрунтів для вирощування основних сільськогосподарських культур по природно-сільськогосподарських провінціях.
5.Придатність грунтів Бродівського району для вирощування різних культур
Придатність окремих ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур визначають за класифікаційними таблицями (табл. 4). їх складають для того, щоб інформацію про ґрунтове середовище та інші фактори, що впливають на використання орних земель, відобразити узгоджено з достовірно встановленими агробіологічними вимогами культур.
У таблицях узагальнюють дані й відомості про особливості таких компонентів природного середовища, як ґрунт, рельєф тощо, а також про агробіологічні вимоги культур (ці дані та відомості містяться в матеріалах ґрунтових й інших досліджень і оцінки земель, у літературних джерелах щодо вивчення впливу природного середовища на сільськогосподарські культури.
В узагальненому вигляді у таблицях наводяться такі характеристики ґрунтового покриву: умови залягання, ґрунтоутворювальні породи, реакція ґрунтового середовища, гранулометричний склад і зволоження ґрунтів тощо, забезпеченість ґрунтів рухомими поживними речовинами. [6]
Агровиробниче значення орних земель залежить від того, наскільки вказані характеристики відповідають агробіологічним вимогам культури до середовища (місце виростання), яке охарактеризоване п’ятьма ступенями (підкласами).
Узгодження характеристик природного середовища (ґрунтів та інших компонентів) і вимог культур досягають за рахунок розподілу орних земель на підкласи придатності. Кількість підкласів дорівнює кількості рівнів відповідності середовища вирощування вимогам культури. З цією метою орні землі поділяють на п’ять підкласів за придатністю для вирощування деяких культур — пшениці озимої, жита озимого, ячменю, вівса, кукурудзи на зерно, буряків цукрових, соняшнику, картоплі, льону.
Перший підклас (найбільш придатні землі) — це орні землі, придатні для вирощування культури без будь-яких обмежень. Показники, що характеризують ґрунт, його залягання і рельєф з погляду вимог культури, оптимальні; урожайність і дохідність, або ефективність вирощування, найвищі. Це кращі орні землі. У міру погіршення якісних показників знижуються врожайність та дохідність, а відповідно — й ступінь придатності[8]
Таблиця 3
Класифікаційна таблиця для визначення підкласів придатності грунтів від сільськогосподарської культури.
Класифі каційні ознаки | Підкласи** | |||||
І | ІІ | ІІІ | IV | V | ||
Озима пшениця | ||||||
Рівні вододільні плато, надзаплавні тераси | Рівні, слабохвилясті, нахилені, вузькі, вододільні плато, похилі схили, тераси | Схили вузьких вододільних плато, пониження на плато, терасах, заплави рік | Круті схили, значні пониження на плато, терасах, заплавах | Круті розмиті схили, глибокі пониження | ||
Лесові породи | Лесові породи | Лесові породи, щільні глини, озерні відклади, елювій щільних карбонатних порід | Водно-льодовикові та давньо-алювіальні відклади, елювій кристалічних порід | Водно-льодовикові та давньо — алювіальні відклади, елювій кристалічних порід | ||
достатнє | Обмежене за рахунок зменшення запасів продуктивної вологи | Недостатнє або надмірне | Недостатнє або надмірне | Недостатнє або надмірне | ||
Не зазнають | Частково на короткий період | У заплавах і днищах затоплюються паводковими водами на короткий період | У заплавах і днищах затоплюються на тривалий період | Затоплюються паводковими водами | ||
незмиті | слабозмиті | Середньозмиті | Сильно змиті й сильно дефльовані | Сильно змиті й сильно дефльовані | ||
Суглинкові та легкосуглинкові | Суглинкові та легкосуглинкові | Супіщані | Піщані та глинисто-піщані | Піщані та глинисто-піщані | ||
Висока підвищена | Висока підвищена | Середня | Низька і дуже низька | Низька і дуже низька | ||
6,0−7,5 | 6,5−6,0;7,0−8.9 | 5,6−6,0, 7,0−8,0 | Нижча 5,6, вища 7,5 | |||
Несолонцюваті, незасолені | Слабосолонцю-ваті глибокосолончикуваті | Середньосолон-цю солончакуватіїїї | Солонці, солончаки | Солонці, солончаки | ||
Відсутня | відсутня | Слабка | середня | Сильна | ||
Жито озиме | ||||||
Зандрові, акумулятивні, моренні рівнини, надзаплавні тераси | Зандрові, акумулятивні надзаплавні тераси ; | Моренні пасма, моренно-хвилясті, поза заплавні пониження, зандрові рівниниі молоді тераси, схили помірної крутості заплави | Моренні пасма, моренно-хвилясті, по-зазаплавні пониження, зандрові рівнини і молоді тераси, схили різної крутості, заплави | Моренні пасма, моренно-хвилясті, по-зазаплавні пониження, зандрові рівнини і молоді тераси, схили різної крутості, заплави | ||
Лесові породи | Лесові породи, морена, озерні відклади | Водно-льодовикові та давньоалювіальні відклади, глини, елювій щільних карбонатних порід | Водно-льодовикові та давньоалювіальні відклади, глини, елювій щільних карбонатних порід, торф | Водно-льодовикові та давньоалювіальні відклади, глини, елювій щільних карбонатних порід, торф | ||
Достатнє (оптимальне) | Обмежена за рахунок зменшення запасів продуктивності вологи | Недостатнє або надмірне | Недостатнє або надмірне | Недостатнє або надмірне | ||
Не зазнають | Частково на короткий період | У заплавах і днищах затоплюються паводками водами на короткий період | У заплавах і днищах затоплюються паводками на тривалий період | У заплавах і днищах затоплюються паводками істічними водами | ||
Незмиті | слабозмиті | середньзмиті | Сильнозмиті й сильно дефльовані | Сильнозмиті й сильно дефльовані | ||
Легко-, середньо-суглинкові | Супіщані | Важко суглинкові, глинистопіщані | Глинисті. піщані | Глинисті. піщані | ||
Висока, підвищена | Висока, підвищена | Середня низька | Дуже низька | Низька дуже низька | ||
5,1−7,0 | 5,1−7,0 | 4,1−5,0, 7,1−7,5 | Нижче 4.1 вище 7.5−8.0 | Нижче 4.1 вище 7.5−8.0 | ||
Несолонцюваті, незасолені | Слабосолонцюваті, глибокосолончукуваті | Середньосолонцюваті, солончукуватісо | Сильносолонцюваті, солончакові | Солоці солончаки | ||
Відсутня | Відсутня | Слабка | Середня | Сильна | ||
Ячмінь | ||||||
Зандрові, акумулятивні, моренні рівнини, рівні слабо-хвилясті плато, надзаплавні тераси | Зандрові, акумулятивні, моренні рівнини, рівні слабо-хвилясті плато, надзаплавні тераси | Моренно-хвилясті низовини, зандрові, рівнини, схили вододільних плато різної крутості, пониження на плато, заплавах і тераси | Моренно-хвилясті низовини, зандрові рівнини, схили вододільних плато різної крутості, пониження на плато, заплавах і тераси | Моренно-хвилясті низовини, зандрові рівнини, схили вододільних плато різної крутості, пониження на плато, заплавах і тераси | ||
Лесові породи | Лесові породи, морена, озерні відклади | Водно-льодовикові та давньоалювіальні відклади, глини, елювій щільних порід | Водно-льодовикові та давньоалювіальні відклади, глини, елювій щільних порід | Водно-льодовикові та давньоалювіальні відклади, глини, елювій щільних порід | ||
Достатнє (оптимальне) | Обмежене за рахунок зменшення запасів продуктивної вологи | Н недостатнє або надмірне | Н недостатнє або надмірне | Н недостатнє або надмірне | ||
Не зазнають | Частково на короткий період | У заплавах і днищах затоплюються на короткий період | затоплюються на тривалий період, підтоплюються | Затоплюються і підтоплюються паводковими та стічними водами | ||
незмиті | Слабо змиті | середньозмиті | Сильнозмиті і сильно де фльовані | Сильнозмиті і сильно дефльовані | ||
Суглинкові, легкоглинисті | Суглинкові, супіщані | глинисто-піщані, глинисті | Піщані, глинисті | Піщані та глинисті | ||
Підвищена | Підвищена | підвищена, середня, низька | Низька, дуже низька | Низька, дуже низька | ||
5,6−7,0 | 5,6−7,0 | 5,1−6,1, 6,1−7,5 | Нижча 5,1, вища 7,5 | Нижча 5,1, вища 7,5 | ||
Несолонцюваті, незасолені | слабосолонцюваті, глибокосолончакуваті | середньосолонцюваті, солончакуваті | Сильносолонцюваті, солончакові | Солонці, солончаки | ||
Відсутня | Відсутня | Слабка | Середня | Сильна | ||
Овес | ||||||
Зандрові, акумулятивні, моренні рівнини, рівні, слабохвилясті вододільні плато, надзаплавні тераси | Зандрові, акумулятивні, моренні рівнини, рівні, слабохвилясті вододільні плато, надзаплавні тераси | морено-хвилясті низини, зандрові рівнини, схили вододільних плато різної крутості, пониження на плато і заплавах, тераси | морено-хвилясті низини, зандрові рівнини, схили вододільних плато різної крутості, пониження на плато і заплавах, тераси | морено-хвилясті низини, зандрові рівнини, схили вододільних плато різної крутості, пониження на плато і заплавах, тераси | ||
Лесові породи | лесові породи, морена, озерні відклади | Водно-льодовикові та давньоалювіальні відклади, глини, лесові породи, елювій щільних порід | Водно-льодовикові та давньоалювіальні відклади, глини, лесові породи, елювій щільних порід | Водно-льодовикові та давньоалювіальні відклади, глини, лесові породи, елювій щільних порід | ||
Достатнє (оптимальне) | Обмежене за рахунок зменшення запасів продуктивної вологи | недостатнє або надмірне | недостатнє або надмірне | недостатнє або надмірне | ||
Не зазнають | Частково на короткий період | У заплавах і днищах затоплюються на короткий період | Затоплюються на тривалий період | Затоплюються і підтоплюються паводковими та стічними водами | ||
Незмиті | Слабозмиті | Середньозмиті | Сильнозмиті й сильнодефльовані | Сильнозмиті й сильно дефльовані | ||
Суглинкові, легко-глинисті | Супіщані, суглинкові | Глинисто-піщані, супіщані, легко-суглинкові | Піщані, глинисті | Піщані, глинисті | ||
Висока, підвищена, середня | Висока, підвищена, середня | Низька | Дуже низька | Дуже низька | ||
5,1−7,5 | 5,1−7,5 | 4,1−5,0, 7,6−8,0 | Нижча 4,1, вища 8,0 | Нижча 4,1, вища 8,0 | ||
Несолонцюваті, незасолені | Слабосолонцюваті, глибокосолончакуваті | Середньосолон цюваті, солончакуваті | Сильносолонцюваті, солончакуваті | Солонці, солончаки | ||
Відсутня | Відсутня | Слабка | Середня | Сильна | ||
Картопля | ||||||
Зандрові, акумулятивні, моренні рівнини і низовини, надзаплавні тераси | Зандрові, акумулятивні, моренні рівнини і низовини, надзаплавні тераси | Моренні пасма, поза-заплавні пониження, моренно-хвилясті низовини, молоді тераси, схили різної крутості, заплави | Моренні пасма, поза-заплавні пониження, моренно-хвилясті низовини, молоді тераси, схили різної крутості, заплави | Моренні пасма, поза-заплавні пониження, моренно-хвилясті низовини, молоді тераси, схили різної крутості, заплави | ||
Лесові породи, морена, водно-льодовикові та давньо-алювіальні відклади, озерні відклади | Лесові породи, морена, водно-льодовикові та давньо-алювіальні відклади, озерні відклади | Лесові породи, морена, водно-льодовикові та давньо-алювіальні відклади, озерні відклади | Глини, елювій щільних карбонатних і кристалічних порід | Глини, елювій щільних карбонатних і кристалічних порід | ||
Достатнє (оптимальне) | Обмежене за рахунок зменшення запасів продуктивної вологи | Недостатнє або надмірне | Недостатнє або надмірне | Недостатнє або надмірне | ||
Не зазнають | Частково на нетривалий період | У заплавах і днищах затоплюються на короткий період | Затоплюють на тривалий період | Затоплюють і підтоплюють паводками і ствчними водами | ||
незмиті | слабозмиті | середньозмиті | Сильно змиті і сильнодеф льовані | Сильно змиті і сильнодеф льовані | ||
Супіщані, легкоі середньо суглинкові | супіщані, легкоі середньо суглинков | Глинисто-піщані, глинисті, піщані, важкосуглинкові | Глинисті, піщані, важкосуглинкові | Глинисті, піщані, важкосуглин кові | ||
Висока, підвищена | Висока, підвищена | Середня, низька | Дуже низька | Дуже низька | ||
4,6−6,0 | 4,6−6,0 | 4,1−4,6, 6,1−7,0 | Нижча 4,1, вища 7,0 | Нижча 4,1, вища 7,0 | ||
Несолонцюваті, не-засолені | Несолонцюваті, глибокосолончакові | Слабосолонцюваті, солончакові | Середньота сильносолонцюваті, солончакові | Солонці, солончаки | ||
Відсутня | Відсутня | Слабка | Середня | Сильна | ||
[2]
Таблиця 4
Оцінка придатності грунту для вирощування озими пшениці
Класи придатності | I | II | III | IV | V | |
739.4 | 175.2 | 881.84 | 11.0 | 12.8 | ||
616.2 | 175.2 | 219.5 | 3.3 | |||
42.8 | 85.3 | 189.9 | 11.0 | |||
140.5 | 55.9 | 881.84 | 189.8 | |||
273.7 | 19.2 | 55.1 | ||||
122.2 | 47.7 | 130.5 | 45.6 | |||
2305.2 | 20.9 | 2.2 | ||||
1820.1 | 66.6 | 315.1 | 52.0 | |||
294.6 | 513.1 | 63.9 | 8.7 | |||
219.1 | 1163.3 | 61.4 | 63.7 | |||
224.8 | 9.0 | 0.8 | ||||
216.7 | 1592.3 | 14.9 | 135.7 | |||
42.3 | 376.1 | 109.7 | 106.2 | |||
87.2 | 58.6 | 688.4 | ||||
14.0 | 4.9 | 0.6 | ||||
14.0 | 61.1 | 164.1 | ||||
380.3 | 480.7 | |||||
76.4 | ||||||
23.4 | ||||||
6.7 | ||||||
13.2 | ||||||
10.9 | ||||||
56.6 | ||||||
274.1 | ||||||
213.3 | ||||||
1.5 | ||||||
19.5 | ||||||
18.7 | ||||||
1398.4−6.5% | 8344.8−38.7% | 5928.54−27.5% | 5261.34−24.4% | 629.9−2.9%; | ||
Таблиця 5
Оцінка придатності грунту для вирощування ячменю
Класи придатності | I | II | III | IV | V | |
122.2 | 175.2 | 85.3 | 219.5 | 55.1 | ||
739.4 | 19.2 | 55.9 | 189.9 | 45.6 | ||
616.2 | 47.7 | 881.84 | 2.2 | |||
42.8 | 20.9 | 52.9 | ||||
14.0 | 140.5 | 66.5 | 130.5 | 8.7 | ||
14.0 | 2305.2 | 513.1 | 63.7 | |||
1820.1 | 273.7 | 315.1 | 135.7 | |||
294.6 | 1163.3 | 63.9 | 106.2 | |||
216.7 | 219.1 | 61.4 | ||||
87.2 | 164.1 | 9.0 | ||||
380.5 | 224.8 | 14.9 | ||||
1592.3 | 109.7 | |||||
376.1 | 688.8 | |||||
42.3 | 0.6 | |||||
58.6 | 480.7 | |||||
4.9 | 76.4 | |||||
69.1 | ||||||
6.7 | ||||||
23.4 | 13.2 | |||||
10.9 | ||||||
0.8 | ||||||
56.6 | ||||||
274.1 | ||||||
213.3 | ||||||
1.5 | ||||||
18.7 | ||||||
1548.0−7.6% | 8063.3−39.6% | 5179.1−25.5% | 5097.4−25.04% | 469.2−2.3% | ||
Таблиця 6
Оцінка придатності грунту для вирощування вівса
Класи придатності | I | II | III | IV | V | |
2305.2 | 63.9 | 881.84 | 219.5 | 55.1 | ||
1820.1 | 55.9 | 189.8 | 45.6 | |||
294.1 | 19.2 | 175.2 | 14.9 | 2.2 | ||
739.4 | 130.5 | 109.7 | 52.0 | |||
42.8 | 85.3 | 688.8 | 8.7 | |||
87.8 | 140.5 | 0.6 | 63.7 | |||
66.5 | 315.1 | 58.6 | 135.7 | |||
122.2 | 61.4 | 480.7 | 106.2 | |||
164.1 | 47.7 | 76.4 | ||||
216.7 | 20.9 | 6.7 | ||||
9.0 | ||||||
14.0 | 513.1 | 13.2 | ||||
14.0 | 273.7 | 0.8 | ||||
380.3 | 14.9 | 56.6 | ||||
1163.3 | ||||||
1.5 | 274.1 | |||||
0.6 | 213.3 | |||||
19.5 | ||||||
224.8 | ||||||
1592.3 | ||||||
376.1 | ||||||
42.3 | ||||||
4.9 | ||||||
10.9 | ||||||
69.1 | ||||||
23.4 | ||||||
18.7 | ||||||
5289.9−23.7% | 3851−45.3% | 10 110.04−11.7% | 2615.2−3.05% | 469.2−2.1% | ||
Таблиця 7
Оцінка придатності грунту для вирощування картоплі
Класи придатності | I | II | III | IV | V | |
2305.2 | 175.2 | 881.84 | 219.5 | 189.8 | ||
42.8 | 61.4 | 47.7 | ||||
1820.1 | 130.5 | 315.1 | 20.9 | |||
264.6 | 85.3 | 63.9 | 14.9 | |||
87.2 | 315.1 | 61.4 | 0.6 | |||
63.9 | 140.5 | 164.1 | ||||
14.0 | 55.9 | 66.5 | 216.7 | |||
9.0 | 42.5 | |||||
1.5 | 513.1 | 58.6 | ||||
140.5 | 273.7 | 480.7 | ||||
66.5 | 122.2 | 76.4 | ||||
616.2 | 109.7 | 55.1 | ||||
4.9 | 688.8 | 45.6 | ||||
13.2 | 1820.1 | 2.2 | ||||
14.0 | 264.6 | 52.0 | ||||
10.9 | 1163.3 | 8.7 | ||||
69.1 | 219.1 | 63.7 | ||||
380.323.4 | 0.6 | 56.6 | ||||
19.5 | ||||||
224.8 | 135.7 | |||||
1592.3 | 18.7 | |||||
376.1 | 106.2 | |||||
6.7 | ||||||
0.8 | ||||||
274.1 | ||||||
231.3 | ||||||
2305.2−10.8% | 2538−11.87% | 5433.54−25.4% | 9050.6−42.4% | 2042.6−9.6% | ||
Таблиця 8
Оцінка придатності грунтів для вирощування сільськогосподарських культур у Бродівському районі.
Класи придатності | Озима-пшениця | ячмінь | овес | картопля | |
I | 6.5% | 7.6% | 23.7%7.6% | 10.8% | |
II | 38.7% | 39.6% | 17.2% | 11.9% | |
III | 27.5% | 25.5% | 45.3% | 25.5% | |
IV | 24.4% | 25.1% | 11.7% | 42.4% | |
V | 2.9% | 2.3% | 2.1% | 9.6% | |
Серед зернових найбільш придатних I група придатності займають площу: озима-пшениця 6.5%; ячмінь — 7.6%; вівсу — 7.6%. II група придатності займають озима-пшениця 38.7%ячмінь-39.6%; вівсу-17.2%, III група придатності займають озима-пшениця 27.5%%; ячмінь-25.5%; вівсу-45.3%. IV група придатності займають озима-пшениця 24.4%; ячмінь-25.1%; вівсу-11.7%. Серед просапних I група придатності займають площу -10.8%; II група придатності займають — 11.9%; III група придатності займають — 25.5%; III група придатності займають — 25.5%; IV група придатності займають — 42.4%. І непридатні для озими — пшениці - 2.95%; ячменю — 2.3%; вівсу — 2.1%;картоплі - 9.6%. Які терміново треба вивести з ріллі і провести консервацію, реабілітацію, трансформацію залежності від крутості схилів і ступеня ерудованості.
Висновок
В межах Бродівського району встановлено що кількість земель I категорії - найпридатніші землі, озима пшениці - 6.5%; ячменю -7.6%; овесу -23.7%; картоплі-9.6%. Землі II категорії - землі середньої придатності: озима пшениці-38.7%; ячменю — 39.6%; вівсу -17.3%; картоплі - 25.4%. Землі III категорії - обмежено придатні землі: озима пшениці-27.5%; ячменю -25.5% вівсу — 45.3%; картоплі - 42.4%. Землі IV категорії - землі низької придатності (придатні після проведення меліорації, які є екологічно й економічно доцільними) озима пшениці - 24.4%; ячменю -25.1%; вівсу -11.7%; картоплі - 9.6%. Землі V категорії - непридатні землі: озима пшениці 2.9%; ячменю — 2.3% вівсу — 2.1%; картоплі -9.6%. З метою покращення стану грунтів необхідно здійснити заходи щодо приведення використання земель у відповідність із місцевими агроекологічними характеристиками кожної конкретної території. Заходи повинні включати:
1. Виведення із складу орних земель, тобто деградовані та малопродуктивні землі. Ці землі мають набути статусу «землі, що перебувають на консервації» й значною мірою повинні бути звільнені від сплати фіксованого земельного податку.
2. Встановлення територій вирощування основних сільськогосподарських культур — озимих пшениці та жита, ячменю, кукурудзи, цукрових буряків, соняшнику тощо.
3. Визначення в межах ериторій вирощування культури ступеня придатності грунтів для кожної із названих культур і складання відповідних таблиць.
4. Землеустрій має передбачати використання кожної земельної ділянки відповідно до придатності ґрунтів для вирощування тієї чи іншої сільськогосподарської культури.
5. Терміново вивести із ріллі V групи придатності вирощування культур з метою покращення екологічного стану земель району Бродівського району і підвищення рентабельності сільськогосподарських культур.
6. З метою екологобезпечного використання земель і отримання прибутку сільгоспвиробників переглянути використання IV групи придатності з наступною розробкою агротехнічних, агромеліоративних, водномеліоративних і лісомеліоративних заходів до мінімуму наявні наданих землях де градаційних процесів.
Список використаної літератури:
1.Д. С. Добряк, О. П. Канаш, Д.І.Бабмінда, І.А.Розумний. Класифікація орних земель як наукова передумова їх екологічного використання. Київ Урожай -2009р. -461с.
2.М.Г.Кіт. Морфологія грунтів. Львів 2008р.-227с.
3. Канаш О. П., Кофман І.Я. Консервація деградованих і малородючих земель як система заходів з ренатуралізації довкілля // Агрохімія і ґрунтознавство. — К., 1999. — Спец. вип. — С. 26—35.
4. Канаш О. П. Принципи класифікації земель як основа раціонального використання земельних ресурсів // Вісн. аграр. науки. — 2002. -№ 3. — С. 63—66.
5. Методика визначення ставок земельного податку за групами ґрунтів та в межах населених пунктів. — К., 1992. — 48 с.
6. Канаш О.П. Науково-прикладні аспекти класифікації ґрунтів за придатністю для вирощування основних сільськогосподарських культур (розробка шкал придатності по природно-сільськогосподарських провінціях. — Міносвіти і науки України, Державний департамент інтелектуальної власності, 2001. — ПА № 3997. — 28 с.
7.Новаковский Л. Я. Справочник по землеустройству. — К., 1989. — 320 с.
8.Новаковский Л. Я., Канаш О. П., Леонець В. О. Консервація деградованих і малопродуктивних орних земель України // Вісн. аграр. науки. — 2000. — № 25. — С. 31−33.
9.Одум Ю. Экология. — Т. 1. — М.: Наука, 1986. — 306 с.
10.Булаткин Г. А. Эколого-энергетические аспекты агроценозов. — М., 1986. — 190 с.
11.Вальков В. Ф. Почвенная экология сельскохозяйственных растений. — М., 1986. — 206 с.