Оцінка фінансової стійкості та стабільності підприємства

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Факультет обліку, фінансів та підприємницької діяльності

Кафедра фінансів

Курсова робота

з дисципліни «Фінансовий аналіз» на тему:

«Оцінка фінансової стійкості та стабільності підприємства»

студентка ІІІ курсу 4 групи

Безбах Наталія Олегівна

Керівник

Говорушко Тамара Андріївна

Київ 2012

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи фінансової стійкості та стабільності підприємства

1.1 Суть фінансової стійкості та стабільності

1.2 Система показників та методика оцінки фінансової стійкості

1.3 Основні чинники, що впливають на фінансову стійкість

Розділ 2. Аналіз фінансової стійкості підприємства на прикладі ВАТ «М'ясокомбінат «Ятрань»

2.1 Загальна характеристика ВАТ «М'ясокомбінат «Ятрань»

2.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства та оцінка запасу фінансової стійкості

2.3 Діагностика рівня фінансової стабільності

Розділ 3. Шляхи підвищення фінансової стійкості та стабільності підприємства

3.1 Розробка заходів щодо підвищення фінансової стабільності підприємства

3.2 Оптимізація фінансової стійкості підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Фінансова стійкість та ліквідність підприємства є невід'ємними поняттями ринкової економіки. Кожен суб'єкт господарювання прагне підтримувати стійкий фінансовий стан, абсолютну ліквідність та платоспроможність. Головною проблемою ефективного функціонування підприємств України сьогодні є відсутність такої комплексної оцінки фінансової стійкості, яка б дійсно давала керівництву підприємства виявляти слабкі місця та приймати правильні управлінські рішення. Тому розкриття сутності методів аналізу фінансової стійкості у різних вчених-економістів є актуальним.

Фінансова стійкість передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Вона може розглядатися як результуюча категорія, що характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі. Рівень фінансової стійкості впливає і на можливості підприємства. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви.

Фінансова стійкість підприємства є однією з головних умов життєдіяльності, розвитку й забезпечення високого рівня конкуренто-спроможності підприємства. Саме фінансова стійкість підприємства характеризує ефективність операційного, інвестиційного і фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також відображає здатність підприємства відповідати за своїми боргами й зобов’язаннями. Як свідчить практика, фінансово стійкі підприємства мають переваги над іншими підприємствами цієї ж галузі в залученні інвестицій, виборі постачальників, підборі кваліфікованих кадрів. Окрім того, вони не вступають у конфлікт з державою через перерахування податків і неподаткових платежів та з суспільством — через виплату заробітної плати, дивідендів.

Фінансова стійкість -- це здатність підприємства протистояти операційним труднощам. Це таке його становище, коли отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів. Під фінансовою стійкістю також розуміють характеристику відповідності структури джерел фінансування структурі активів підприємства. На відміну від аналізу платоспроможності підприємства, який оцінює оборотні активи та короткострокові зобов’язання, фінансова стійкість визначається на підставі аналізу співвідношення джерел фінансування і його відповідності стану активів

Згідно з науковими працями зарубіжних та вітчизняних дослідників, зокрема Л. Беренстайна, Е. Хелферта, Ван Хорна, В. В. Ковальова, М.М. Крейніної, Г. В. Савицької, М.С. Заюкової, Л.А. Лахтіонової, Є.В. Мниха, Р. О. Костирко та інших, фінансова стійкість розглядається як результат розвитку всіх видів діяльності підприємства (операційної, інвестиційної та фінансової), а також як індикатор його здатності відповідати за своїми боргами й зобов’язаннями. Разом з тим оцінювання фінансової стійкості потребує подальшого дослідження, оскільки кожен з авторів пропонує різні методики розрахунку її показників, які характеризують тільки окремі аспекти цієї досить складної економічної категорії.

Обгрунтованість та дієвість фінансових рішень в умовах ринкової економіки значною мірою залежать від якості фінансово-аналітичних розрахунків. Зміст та значущість таких розрахунків виходять за межі простих арифметичних дій або обчислення окремих безсистемно відображених показників.У разі застосування моделей, які б дозволили здійснювати поглиблену класифікацію стійкості фінансового стану та оцінювати можливості підприємства щодо його розвитку, можна було б своєчасно вживати заходів для покращення фінансового стану. Аналіз фінансової стійкості підприємтсва в даній курсовій роботі був виконаний на основі узагальнення різних методичних підходів щодо оцінювання фінансовогостану підприємств: визначення рівня забезпеченості запасів у складі оборотних активів підприємства джерелами їх формування, обчислення певної кількості коефіцієнтів і на основі дослідження їх в динаміці та порівняння з нормативними значеннями вироблення певних висновків щодо фінансового стану підприємства.

Метою даної роботи є дослідження різних методик визначення фінансової стійкості підприємства та визначення напрямів її покращення.

У ході написання курсової роботи я ставлю перед собою такі завдання:

· Розглянути теоретичні основи фінансової стійкості підприємства;

· Проаналізувати фінансову стійкість на ПАТ «М'ясокомбінат «Ятрань»

· Сформулювати можливі шляхи та напрямки покращення фінансової стійкості на підприємстві.

Предметом дослідження даної роботи є методи оцінки фінансової стійкості.

Об'єктом дослідження є ПАТ «М'ясокомбінат «Ятрань».

Розділ 1. Теоретичні основи фінансової стійкості та стабільності підприємства

1.1 Суть фінансової стійкості та стабільності підприємства

Умовою життєздатності підприємства й основою його розвитку в конкурентному ринку є його стабільність і стійкість.

Фінансова стабільність підприємства є однією із найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов’язана з рівнем його залежності від кредиторів та інвесторів. За різних умов, в яких функціонує підприємство, останнє для досягнення фінансової стабільності проходить різні етапи. Так, в умовах кризи підприємство може досягати фінансової стабільності за такими етапами:

1) ліквідація поточної неплатоспроможності підприємства;

2) відновлення фінансової стійкості (фінансової рівноваги у короткостроковому періоді);

3) забезпечення фінансової рівноваги у довгостроковому періоді.

Фінансова стабільність підприємства, з одного боку, — це економічний процес, а з другого — економічна категорія.

Як економічний процес фінансова стабільність являє собою органічний процес чіткої взаємодії внутрішніх механізмів фінансової стабільності підприємства — оперативного, тактичного та стратегічного з метою виведення підприємства з кризового стану або забезпечення економічного його зростання.

Як економічна категорія фінансова стабільність — це сукупність економічних відносин, що забезпечують умови збереження підприємством абсолютної або нормальної фінансової стійкості при контрольованій фінансовій рівновазі та одночасно спроможність до стійкого економічного зростання при врахуванні найбільш вагомих зовнішніх чинників. Отже, фінансова стабільність — це спроможність підприємства досягати стану фінансової рівноваги при збереженні достатнього ступеня фінансової стійкості та зберігати цей стан у довгостроковій перспективі при ефективному управлінні фінансами. 1, с. 303]

Стабільність фінансового стану підприємства виявляється у:

— ритмічності виробництва якісної і дешевої продукції, яка має сталий попит;

— міцному становищі підприємства на ринку;

— високому рівні матеріально-технічної оснащеності виробництва та відтворення;

— застосуванні передових технологій;

— налагодженості економічних зв’язків із партнерами;

— ритмічності кругообігу основного й оборотного капіталу;

— ефективності господарських і фінансових операцій;

— незначному ступені ризику в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності. [3,с. 18].

У світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблено систему показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства. Ці показники поділяються на 2 клласи. До першого класу відносять показники зі встановленими нормативними значеннями (усі перелічені показники ліквідності та платоспроможності); до другого класу — показники, без установлених нормативних значень (показники рентабельності, ефективності управління, ділової активності).

Основні показники фінансової стабільності:

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу. Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Що вищим є значення цього показника, то більше підприємство є фінансове стійким, стабільним і незалежним від зовнішніх кредиторів. У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають охочіше кошти, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Низьке значення цього коефіцієнта свідчитиме про неспроможність отримати кредити в банку, що є певною пересторогою для інвесторів і кредиторів.

2. Коефіцієнт фінансової залежності. Цей коефіцієнт є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство, якщо перевищує одиницю — навпаки.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку частину вкладено в оборотні кошти, а яку — капіталізовано. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства (норматив — 0,4 … 0,6). 4. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень 5. Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів: Він характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника в динаміці - негативна тенденція, яка означає, що підприємство дедалі більше залежатиме від зовнішніх інвесторів

6. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів: Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Зростання цього показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про певне зниження фінансової стійкості, і навпаки.

7. Коефіцієнт структури залученого капіталу

8. Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними оборотними коштами розраховують як відношення власних оборотних коштів до всієї величини оборотних коштів. Мінімальне значення цього показника — 0,1. Коли показник опускається за це значення, то структура визнається незадовільною, а підприємство — неплатоспроможним. Збільшення величини показника свідчить про непоганий фінансовий стан підприємства і його спроможність проводити незалежну фінансову політику.

9. Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів розраховується як відношення необоротних коштів до власного капіталу. Він характеризує рівень забезпечення необоротних активів власними коштами. Приблизне значення цього показника — 0,5 … 0,8. Якщо показник має значення менше за 0,5, то це свідчитиме про те, що підприємство має власний капітал в основному для формування оборотних коштів, що, як правило, розцінюють негативно. За значення цього показника більшого за 0,8 роблять висновки про залучення довгострокових позик і кредитів для формування частини необоротних активів, що є цілком виправданим для будь-якого підприємства.

10. Коефіцієнт відношення виробничих активів і вартості майна: Мінімальне нормативне значення цього показника 0,5. Вищий показник свідчить про збільшення виробничих можливостей підприємства.

11. Коефіцієнт окупності відсотків за кредити. Він показує, скільки разів протягом року підприємство заробляє кошти для оплати відсотків і характеризує рівень захищеності кредиторів. Цейкоефіцієнт має бути не меншим за 3.

12. Коефіцієнт стабільності економічного зростання розраховують як відношення різниці між чистим прибутком (П) і дивідендами, що їх виплачено акціонерам (ДА), до власного капіталу (ВК): Кcезр=(П-ДА): ВК. Цей коефіцієнт характеризує стабільність одержання прибутку, який залишається на підприємстві для його розвитку та створення резерву.

13. Коефіцієнт чистої виручки розраховують як відношення суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань до виручки від реалізації, продукції і послуг.

14. Показники чистого прибутку на одну акцію розраховують як відношення чистого прибутку до кількості акцій; дивідендів на одну акцію — як відношення суми дивідендів, виплачених акціонерам, до кількості акцій; дивідендів на одну акцію до ринкового курсу акцій — як відношення суми дивідендів, виплачених акціонерам на одну акцію, до ринкового курсу акцій.

Як бачимо, коефіцієнтів є багато, але всі їх можна об'єднати в 5 груп за характеристиками: а) можливості погашення поточних зобов’язань;

б) руху поточних активів;

в) власного капіталу;

г) результатів основної діяльності;

д) інформації про ринкові ситуації.

За допомогою аналізу коефіцієнтів можна виявити сильні й слабкі позиції різних підприємств, фірм. Менеджери використовують ці дані для контролю діяльності підприємства, щоб не допустити банкрутства. Треба зазначити також, що кредитори уважно стежать за цими показниками, щоб пересвідчитись, що підприємство може оплатити свої короткострокові боргові зобов’язання, а також покрити фіксовані платежі доходами. Відтак, аналіз фінансової стабільності дає можливість оцінити, наскільки підприємство готове до погашення своїх боргів і відповісти на запитання, наскільки воно є незалежним з фінансового боку, зростає чи зменшується рівень цієї незалежності, а також чи відповідає стан активів і пасивів підприємства завданням його фінансово-господарської діяльності.

Складовими елементами фінансової стабільності є: фінансова рівновага підприємства, ресурсна, потенційна та фінансова стійкість. Основними із цих складових фінансової стабільності є фінансова рівновага та фінансова стійкість[2, с. 143].

Фінансова рівновага підприємства — це відповідність обсягів формування та використання (споживання) власних фінансових ресурсів. Досягнення фінансової рівноваги є запорукою фінансової стабільності, бо зростання можливостей приросту власних фінансових ресурсів означає підвищення фінансової та ринкової стійкості підприємства.

Ресурсна стійкість — це оптимальна структура трудових і матеріальних ресурсів підприємства. Вона сприяє економії витрат за рахунок скорочення потреб у фінансових ресурсах на їх фінансування, а отже приводить до зростання прибутковості підприємства.

Потенційна стійкість — це можливість підприємства щодо нарощування обсягів діяльності та його спроможність вийти на новий рівень фінансової рівноваги. Підприємство може досягати як повної, так і часткової фінансової стабільності.

Фінансова стійкість підприємства передбачає такий стан фінансових ресурсів, за раціонального розпорядження якими гарантується наявність власних коштів, стабільна прибутковість та забезпечується процес розширеного відтворення. Саме фінансова стійкість підприємства характеризує ефективність операційного, інвестиційного і фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також відображає здатність підприємства відповідати за своїми боргами й зобов’язаннями. У такому розумінні фінансова стійкість, безперечно, є одним із головних факторів досягнення підприємством фінансової рівноваги та фінансової стабільності.

У системі складових елементів фінансової стабільності підприємства фінансова стійкість займає одне із головних місць.

Фінансова стійкість відображає такий стан фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення [6, с. 35].

Водночас ринкове підприємство не влаштовує і надлишкова фінансова стійкість. У цьому разі виникають умови гальмування розвитку, тому що підприємство буде не в змозі скорочувати свої затрати під тиском конкурентів через накопичення надлишкових запасів і резервів і відтягнення, таким чином, капіталу з виробничого процесу. Існує необхідність розробки теоретичних підходів до визначення критеріїв фінансової стійкості й банкрутства підприємств.

За рівнем покриття запасів і затрат джерелами покриття розрізняють такі види фінансової стійкості фінансового стану підприємств:

· Абсолютна стійкість фінансового стану;

· Нормальний стійкий фінансовий стан;

· Нестійкий фінансовий стан;

· Кризовий фінансовий стан;

Абсолютна стійкість фінансового стану проявляється тоді, коли власні джерела формування оборотних активів покривають запаси і затрати.

Нормальний стійкий фінансовий стан проявляється тоді, коли вартість запасів і витрат покривається сумою власних джерел формування оборотних активів і довготерміновими позиченими джерелами.

Нестійкий фінансовий стан проявляється тоді, коли вартість запасів і витрат не покривається сумою власних джерел формування оборотних активів і довготерміновими та короткотерміновими позиченими джерелами.

Кризовий фінансовий стан проявляється тоді, коли вартість запасів і затрат не покриваються всіма видами можливих джерел їх забезпечення. Такий стан підприємства називається банкрутством. 4. с. 123]

Фінансова стійкість підприємства характеризується:

· достатньою фінансовою забезпеченістю безперервності основних видів діяльності;

· фінансовою незалежністю від зовнішніх джерел фінансування;

· здатністю маневрувати власними коштами;

· достатнім забезпеченням матеріальних оборотних активів власними джерелами покриття;

· станом виробничого потенціалу.

Отже, фінансова стійкість -- комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності - на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності. 5, с. 13]

1.2 Система показників та методика оцінки фінансової стійкості

Фінансова стійкість є однією з найважливіших характеристик фінансового стану. В Україні використовують різні методики оцінки фінансового стану підприємств. Різні системи показників оцінки фінансового стану і стали причиною існування не одного підходу до визначення та оцінки фінансової стійкості. 7, с. 453] Фінансову стійкість підприємства оцінюють за допомогою абсолютних і відносних показників. За абсолютний показник фінансової стійкості приймають:

1. Наявність власних оборотних коштів. Це розрахунковий показник. Він визначається як різниця між поточними активами і поточними зобов’язаннями:

НВОК = II р АБ — IV р. ПБ (1. 1)

де II р АБ -- поточні активи, тобто підсумок за II розділом активу балансу; IV р. ПБ -- поточні зобов’язання, підсумок за IV розділом балансу.

Цей розрахунковий показник показує, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу.

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат. Отримується шляхом додавання до власних оборотних коштів величини довгострокових пасивів (3 розділ пасиву балансу).

ВДПД = НВОК + 3Р. ПБ (1. 2)

3. Загальна величина основних джерел формування запасів і затрат (ЗВОД). Розраховується додаванням до власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат суми короткострокових кредитів і позикових коштів (за виключенням позик, не погашених у термін):

ЗВОД = ВДПД + КК, (1. 3)

оборотний кошти фінансовий стійкість

де КК — короткострокові кредити і позикові кошти (за виключенням позик, не погашених у термін);

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпечення запасів джерелами формування:

1. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (?НВОК):

?НВОК = НВОК — З, (1. 4)

де З — запаси.

2. Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (?ВДПД)

?ВДПД = ВДПД — З; (1. 5)

3. Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (?ЗВОД):

?ЗВОД = ЗВОД — З (1. 6)

Для нормальної життєдіяльності підприємство повинно обов’язково мати власні оборотні кошти.

Крім абсолютних показників оцінки фінансової стійкості підприємства застосування відносних дозволяє більш детально її оцінити. Виділяють три методичних підходи щодо визначення фінансової стійкості за відносними показниками:

1) коефіцієнтний;

2) агрегатний;

3) інтегральний.

Суть коефіцієнтного підходу оцінки фінансової стійкості підприємства полягає в обчисленні та аналізі низки фінансових коефіцієнтів. Методичний підхід до визначення фінансової стійкості за допомогою фінансових коефіцієнтів є найбільш поширеним. 1, с. 314]

Виділяють два основних підходи до визначення фінансової стійкості, відповідно до яких диференційованою є інформаційна база аналізу [6, с. 32].

За першого підходу при оцінці фінансового стану і фінансової стійкості підприємства орієнтуються винятково на дані Балансу про джерела фінансування, тобто на капітал. У цьому разі оцінку фінансової стійкості підприємства здійснюють тільки на основі даних пасиву балансу. За другого підходу для оцінки фінансової стійкості підприємства аналізують взаємозв'язок між активом і пасивом Балансу, тобто простежують напрями використання коштів. За першого підходу коефіцієнти, розраховані за даними пасиву балансу, є основними. Однак характеристика фінансової стійкості за допомогою таких показників буде не повною. Важливо не тільки знати, звідки залучено кошти, а й куди їх вкладено, яка структура вкладень. Більш повним і з економічного погляду більш виправданим є другий підхід. Тому повну оцінку фінансової стійкості підприємства слід здійснювати з використанням як коефіцієнтів, розрахованих за даними пасиву балансу, так і коефіцієнтів, що відображують взаємозв'язок між джерелами формування коштів підприємства і структурою вкладень [5. с. 53].

Першим етапом аналізу фінансового стану підприємства є оцінка оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу підприємства. Ці показники окремі автори поділяють на два блоки:

1) коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позицій структури джерел коштів;

2) коефіцієнти покриття, які характеризують фінансову стійкість з позицій витрат, пов’язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел залучених коштів [6. с. 33].

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюють через розрахунок та оцінку таких коефіцієнтів:

Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність.

Коефіцієнт фінансової автономії розраховують за формулою:

(1. 7)

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Вважають, що в підприємства з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки вони мають можливість погасити борги за рахунок власних коштів. Отже, критичне значення коефіцієнта автономії має становити 0,5.

Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії, є коефіцієнт фінансової залежності. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1. Коефіцієнт фінансової залежності розраховують за формулою:

(1. 8)

Зростання цього показника у динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці (100%), то це свідчить про те, що власники підприємства повністю його фінансують, а якщо перевищує одиницю, то навпаки.

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. Його обчислюють за формулою:

(1. 9)

За цим коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, і навпаки. Оптимальне значення -- Кф. р 0,5. Критичне значення -- 1. Цей показник характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто у тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. Для забезпечення гнучкості у використанні власних коштів підприємства необхідно, щоб коефіцієнт маневреності за своїм значенням був досить високим.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховують як відношення власного оборотного капіталу підприємства до власних джерел фінансування:

(1. 10)

Важливу роль при оцінці фінансової стійкості підприємства відіграють також коефіцієнти покриття.

Методика розрахунку коефіцієнта структури покриття довгострокових вкладень ґрунтується на припущенні, що довгострокові позики використано для фінансування придбання основних засобів та інших капітальних вкладень, тобто:

(1. 11)

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами. Збільшення коефіцієнта в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів.

Визначаючи значення цих показників, у розрахунок приймають тільки довгострокові джерела коштів. У цю підгрупу входять два взаємодоповнюючих показники -- коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел, які обчислюють за формулою:

(1. 12)

(1. 13)

Сума цих показників дорівнює одиниці. Зростання коефіцієнта Кд.з.п.к в динаміці є негативною тенденцією і означає, що з позиції довгострокової перспективи підприємство все більше й більше залежить від зовнішніх чинників.

Агрегатний підхід ґрунтується на визначенні фінансової стійкості на основі агрегатів. Такий методичний підхід є доповненням до наведеного вище, оскільки виділяють чотири типи поточної фінансової стійкості підприємства. Важливим показником, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є вид джерел фінансування матеріальних оборотних коштів.

Матеріальні оборотні кошти підприємства являють собою запаси (З), вартість яких відображується в ІІ розділі активу балансу. Їх вартість розраховують таким чином:

З = ряд. 100 + ряд. 110 + ряд. 120 + ряд. 130 + ряд. 140. (1. 14)

Інтегральний підхід дає змогу дати інтегровану оцінку ступеню фінансової стійкості. Його можна застосовувати на практиці, особливо в умовах кризового стану економічної системи, коли господарські зв’язки підприємства, що існували раніше, порушені і відбувається процес налагодження ним нових зв’язків з партнерами, зацікавленими у достатній фінансовій стійкості. Показники фінансової стійкості за цього підходу характеризують стан і структуру активів підприємства та забезпеченість їх джерелами покриття. Склад, суть та алгоритм розрахунку кожного з показників фінансової стійкості при використанні інтегрального підходу наведено в табл. 1.2.

Таблиця 1.2 Характеристика показників фінансової стійкості, визначеної за інтегральним підходом

Назва показника

Суть показника

Алгоритм розрахунку

Взаємозв'язок з іншими показниками

1. Коефіцієнт покриття матеріальних запасів власними оборотними коштами (Зв.о. к)

Характеризує ту частку матеріальних оборотних активів, що фінансується за рахунок власних оборотних коштів

ВОК: МОА,

де ВОК -- власні оборотні кошти,

МОА -- матеріальні оборотні активи

Км.а. н, Кп. а, Кд. п, Кр. в, Кз. с

2. Коефіцієнт маневреності власних коштів (Км.а. н)

Відображує мобільність власних джерел коштів

ВОК: ВК,

де ВК -- обсяг власного капіталу

Зв.о. к, Кп. а, Кд. п

3. Iндекс постійного активу (Кп. а)

Характеризує частку основних засобів та необоротних активів у складі власних джерел коштів

ОЗ: ВК,

де ОЗ -- основні засоби та інші необоротні активи

Зв.о. к, Км.а. н, Кд. п, Кр. в, Кз. с

4. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (Кд.з.п. к)

Дає оцінку інтенсивності використання підприємством довгострокових позикових коштів на відновлення та розширення

ДК: ВК,

де ДК -- обсяг довгострокового капіталу підприємства

Км.а. н, Зв.о. к, Кп. а, Кн. з, Кз. с

5. Коефіцієнт накопичення зносу (Кн. з)

Слугує для оцінки ступеня фінансування, заміни та оновлення основних засобів за рахунок їх зносу

З: Пб. в,

де З -- нарахована сума зносу,

Пб.в -- первісна балансова вартість основних засобів

Кд. п

6. Коефіцієнт реальної вартості майна (Кр. в)

Характеризує рівень виробничого потенціалу підприємства

(ОЗ + ВЗ + НВ + МШП): А,

де ОЗ -- вартість основних засобів;

НВ -- вартість незавершеного виробництва;

ВЗ -- вартість виробничих запасів; МШП -- вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів

Зв.о. к, Кп. а, Кз. с

7. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів

Відображує залежність підприємства від позикових коштів

ПК: Вк,

де ПК -- обсяг позикового капіталу підприємства

Зв.о. к, Кп. а, Кд. п, Кр. в

Крім того, для загальної оцінки фінансового стану за цим підходом використовують узагальнюючий показник зміни фінансової стійкості підприємства:

(1. 15)

де, -- коефіцієнт довгострокового залучення коштів у звітному та попередньому періодах;, -- коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними оборотними коштами у звітному та попередньому періодах;, -- коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів у звітному та попередньому періодах;, -- коефіцієнт реальної вартості майна;, -- коефіцієнт постійного активу. Критерії оцінки цього показника такі: якщо Фс > 0, то це свідчить про збільшення фінансової стійкості підприємства; якщо Фс < 0, то це свідчить про зниження фінансової стійкості підприємства. Отже, велика кількість підходів до визначення фінансової стійкості підприємства свідчить про багатогранність цього поняття.

1.3 Основні чинники, що впливають на фінансову стійкість

На фінансову стійкість підприємства впливає ціла низка чинників. З метою управління окремими з них, посилення чи послаблення їх впливу на фінансову стійкість підприємства їх можна об'єднати в групи залежно від рівня виникнення та ступеня значущості. [1, с. 306−309]

За рівнем виникнення виділяють внутрішні та зовнішні чинники.

Залежно від ступеня їх значущості виділяють чинники I рівня (базові), II рівня (похідні) та III рівня (деталізуючі).

Чинники I рівня — це узагальнюючі (базові) чинники, які є результатом впливу чинників II і III рівнів і водночас виступають генератором взаємодії більш дрібних чинників.

До чинників I рівня відносять:

фазу економічного розвитку системи;

стадію життєвого циклу підприємства.

Фаза економічного циклу розвитку економічної системи є базовим зовнішнім чинником, що впливає на фінансову стійкість підприємства. Залежно від фази економічного розвитку системи будуть різними темпи реалізації продукції, виробництва, їх співвідношення, рівень інвестицій підприємства у товарні запаси, доходів підприємства та населення. Так, у період економічної кризи темпи реалізації продукції відстають від темпів її виробництва, зменшуються інвестиції в товарні запаси, що, в свою чергу, призводить до ще більшого скорочення збуту за одночасного зменшення доходів підприємств і рівня доходів населення. Отже знижується ліквідність підприємств та їх платоспроможність, що неодмінно негативно відбивається на ступені фінансової стійкості підприємства.

Другим базовим чинником I рівня виступає стадія життєвого циклу підприємства. Вона є основоположним чинником при визначенні загально-економічної мети діяльності підприємства, для досягнення якої будуть спрямовані всі інші його стратегії (стратегія управління обсягами діяльності, стратегія управління власним та позиковим капіталом, фінансова стратегія). На рівні підприємства необхідно велику увагу приділяти з’ясуванню специфіки кожної окремої стадії його розвитку, оскільки специфіка кожної окремої стадії розвитку підприємства буде визначати також потенційні його можливості щодо забезпечення обсягів діяльності, а отже, величини прибутку, формування приросту активів та їх фінансування за рахунок окремих видів джерел, зокрема власними фінансовими ресурсами у необхідному обсязі з метою самофінансування, і разом з цим опосередковано формуватиме певний ступінь фінансової стійкості та стабільності фінансової діяльності підприємства.

Чинники II рівня — похідні. Вони є результатом дії основоположних (базових) чинників (фази економічного розвитку системи та стадії життєвого циклу підприємства). До складу чинників II рівня (похідних) належать:

середній рівень доходів населення;

демографічна ситуація;

соціальна політика держави;

податкова політика держави;

грошово-кредитна політика;

амортизаційна політика;

загальний рівень стабільності;

стратегія управління обсягами діяльності;

стратегія управління активами;

стратегія управління капіталом;

стратегія управління грошовими потоками.

Чинники II рівня бувають як зовнішніми, так і внутрішніми.

Зовнішні чинники II рівня — це такі, вплив яких пов’язаний з характером державного регулювання (податкова, грошово-кредитна, амортизаційна, соціальна, демографічна політика тощо). Від ступеня відповідності видів, напрямів, методів цього регулювання і фази економічного циклу залежатиме характер та глибина впливу деталізуючих чинників, або чинників III рівня.

До внутрішніх похідних факторів другого рівня, що забезпечують фінансову стійкість, належать стратегія управління обсягами діяльності підприємства, політика управління його активами, власним і позиковим капіталом. Розроблена стратегія передбачає загальну потребу в активах, їх оптимальну структуру при одночасному визначенні джерел фінансування цієї потреби та оптимізації структури капіталу, що, в свою чергу, є гарантом досягнення ефективної пропорційності між коефіцієнтом фінансової прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства. Досягнення необхідної пропорційності між коефіцієнтом прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості має бути основною метою підприємства, оскільки це один із чинників, який сприяє максимізації його ринкової вартості.

Чинники III рівня — є деталізуючими. За допомогою їх з’ясовують і деталізують механізм впливу на фінансовий стан підприємства похідних чинників. До чинників III рівня (деталізуючих) відносять:

середній рівень доходів населення;

рівень конкуренції;

рівень інфляції;

склад та структуру активів;

стратегію управління власними фінансовими ресурсами та позиковим капіталом;

стратегію управління ризиком.

Вплив чинників III рівня на фінансову стійкість є різним. Тому за їх значущістю одним із найважливіших внутрішніх чинників фінансової стійкості є оптимізація складу та структури активів підприємства. Оптимізація управління поточними активами полягає в тому, щоб забезпечити достатньо високий рівень прибутковості активів при одночасній мінімізації ризику втрати платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості.

Другим за своєю значущістю внутрішнім чинником III рівня є стратегія управління капіталом — оптимізація складу та структури джерел фінансування активів, власних фінансових ресурсів, а також правильний вибір політики управління ними. Iз збільшенням обсягу власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел збільшуються також потенційні можливості підприємства. Важливим є як загальний розмір прибутку, так і структура його розподілу, а саме та частка, яка спрямовується на реінвестиційні цілі.

Отже, політика розподілу та використання прибутку є одним із основних внутрішніх деталізуючих чинників, що впливають на фінансову стійкість підприємства.

Вплив зовнішніх чинників III рівня на фінансову стійкість особливо зростає на стадії економіки кризового періоду. Залучення додаткових джерел фінансування призводить до структурних змін у складі джерел фінансування активів, а отже, відповідно впливає на ступінь фінансової стійкості підприємства.

Зовнішнім фактором третього рівня, що впливає на фінансову стійкість, є рівень інфляції. Порівняно із стабільним етапом розвитку в умовах економічної кризи зростає вплив інфляції, що негативно відбивається на ступені фінансової стійкості підприємства, оскільки зменшується обсяг його чистого прибутку. Це призводить до зниження обсягу власних фінансових ресурсів, які формуються за рахунок внутрішніх джерел. Зменшення власних фінансових ресурсів підприємств при стабільній чи зростаючій потребі в ресурсах обумовлює необхідність їх запозичення у значно більших обсягах, а це означає, що ціна на позикові ресурси зростатиме, ускладнюватиметься можливість їх використання для збільшення прибутковості власного капіталу, внаслідок чого зросте вартість капіталу підприємства. Все це в сукупності сприяє зниженню ринкової вартості підприємства. 1, с. 310]

Отже, державне регулювання економіки має бути збалансованим і покликане не підміняти ринковий механізм, а доповнювати його завдяки превалюванню економічних важелів впливу на розвиток суспільного виробництва в межах дії економічних законів ринку. Щодо управління діяльністю підприємств їх менеджерами, то першочергове значення має фінансове управління, узгоджене із загальною економічною стратегією. За цих умов найбільш дійовими будуть важелі впливу на фінансову стійкість. Останню необхідно постійно вимірювати та аналізувати з метою пошуку резервів її зростання. 1, с. 312]

Розділ 2. Аналіз фінансової стійкості підприємства на прикладі ПАТ «М'ясокомбінат «Ятрань»

2.1 Загальна характеристика ПАТ «М'ясокомбінат «Ятрань»

ВАТ «М'ясокомбінат «Ятрань» -- підприємство харчової промисловості, що спеціалізується на виготовленні варених, варено-копчених та сирокопчених ковбас, розташоване у місті Кіровограді. Акціонерне товариство виготовляє як продукти за ДСТУ, так і власні оригінальні розробки.

ПАТ «М'ясокомбiнат „ЯТРАНЬ“» є правонаступником ПАТ «Птахокомбiнат», який було створено на базi орендного пiдприємства «Кiровоградський птахокомбiнат». Полiтика товариства спрямована на створення пiдприємства європейського рiвня по виробництву продукцiї iз м’яса iз збереженням українських традицiй, яка конкурентноспроможна на вiтчизняному та мiжнародному ринках. На протязi 15 рокiв iз дня заснування акцiонерного товариства колектив працює над:

— удосконаленням системи управлiння якiстю з використанням сучасного вiтчизняного та європейського досвiду;

— удосконаленням процесiв виробництва та зберiгання продукцiї;

— задоволенням потреб споживачiв та освоєнням нових ринкiв збуту;

— збiльшенням обсягiв виробництва за рахунок впровадження новiтнiх технологiй i освоєнням нових видiв продукцiї.

На даний час товариство визначило шляхи удосконалення цiєї дiяльностi, а саме:

— постiйний пошук нових технологiй виробництва продукцiї;

— аналiз своєї дiяльностi в порiвняннi з конкурентами та вимогами споживачiв;

— впровадження iнформацiйних технологiй для вдосконалення виробничих процесiв;

— пiдвищення рiвня професiйної квалiфiкацiї персоналу для вдосконалення виробничих процесiв;

— пiдвищення рiвня професiйної квалiфiкацiї персоналу, постiйне навчання.

Торгова марка «ЯТРАНЬ» добре вiдома як «Краща торгова марка України» у м’яснiй галузi.

На підприємстві постійно впроваджуються найсучасніші міжнародні системи контролю за якістю і безпекою продукції.

З 2002 року, вперше серед м’ясо-переробних підприємств, функціонує сертифікована система управління якістю відповідно до міжнародного стандарту ISO 9001: 2000.

2007 року пройдено сертифікацію за стандартом менеджменту безпеки продуктів харчування ISO 22 000, який включає в себе принципи HACCP.

Асортимент ковбасних виробiв складає понад 200 найменувань i постiйно оновлюється у вiдповiдностi з вимогами ринку. Необхiдно вiдмiтити, що значну долю у загальному обсязi ковбасних виробiв займають ковбаси виготовленi за традицiйними технологiями. Серед асортименту продукції підприємства є такі найменування:

• Варені ковбаси: «Докторська», «Любительська», «Молочна», «Шинкова», «Мортаделла», «Докторська смачна», «Пікантна» (вищого гатунку); «Молочна особлива» (першого гатунку)

• Сосиски: «З сиром», «З філе індички», «Молочні», «Франкфуртські», «Віденські», «Шпикачки з сиром» (вищого гатунку); «Кіровоградські», «Молочні особливі», «Студентські» (першого гатунку)

• Сарделі: «Шкільні» (вищого гатунку)

• Сирокопчені ковбаси: «Салямі Домашня», «Брауншвейгська», «Московська», «Салямі Віденська», «Салямі з перцем» (вищого гатунку); «Салямі Празька» (першого гатунку)

• Шинки: «Екстра», «Святкова» (вищого гатунку); «Ароматна», «Тостова» (першого гатунку); «По-царськи»

• Пельмені: «Кіровоградські», «Російські», «Апетитні»

• Равіолі: «Фірмові»

• Вареники: «З сиром», «З картоплею та печінкою»

Крім того, на підприємстві виробляються інші види продукції, такі як:

• Сосиски «Пікнік»

• Сосиски «Ятранчик»

• варено-копчені ковбаси

• напівкопчені ковбаси

• копчення, паштети

• заливні та кров`яні ковбаси

• нарізка, та ін.

Товариство має розгалуджену iнфраструктуру, а саме: фiрмова торгiвля, транспортна дiльниця, будiвельна дiльниця, механiчна i енергодiльницi, компресорний цех, котельня та господарська дiльниця. Маючи такi структурнi пiдроздiли, товариство самостiйно забезпечує завоз сировини, основних та допомiжних матерiалiв, реалiзацiю всiєї продукцiї, проведення будiвництва, капiтальних та поточних ремонтiв та вирiшення всiх господарських питань.

Реалiзацiю готової продукцiї товариство здiйснює через власні фiрмовi магазини, нацiональнi та регiональнi мережi супер- та гiпермаркетiв та роздрiбнi магазини бiльшостi регiонiв України за прямими договорами.

Полiтика товариства спрямована на створення пiдприємства європейського рiвня по виробництву продукцiї iз м’яса iз збереженням українських традицiй, яка конкурентноспроможна на вiтчизняному та мiжнародному ринках.

Управління підприємством здійснює генеральний директор Артеменко Наталiя Михайлiвна.

Директор підприємства:

• несе повну відповідальність за стан та діяльність підприємства;

• діє від імені підприємства, тобто представляє його в усіх установах та організаціях;

• порядкує коштами та майном відповідно до чинного законодавства;

• укладає договори, видає доручення, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки;

• несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів.

В підпорядкування директору підпадають бухгалтерія та фінансовий відділ підприємства.

Директор підприємства та головний бухгалтер несуть персональну відповідальність за додержанням порядку ведення обліку, його достовірність та статистичну звітність.

Бухгалтерію очолює головний бухгалтер, який веде бухгалтерський облік, складає звітність про фінансово-господарську діяльність, подає до державних органів декларації та розрахунки по податкам.

Заступник Головного бухгалтера здійснює розрахунки по оплаті праці, облік розрахунків з бюджетом, веде облік розрахунків з постачальниками та облік основних засобів.

Фінансовий відділ є самостійним структурним підрозділом апарату управління на правах відділу та в адміністративному відношенні підпорядковується безпосередньо генеральному директору.

Основними завданнями фінансового відділу є:

• виконання зобов’язань перед бюджетом, банками, постачальниками, працівниками підприємства;

• організація розрахунків;

• контроль за використанням власних і позикових коштів;

• організація фінансового менеджменту.

2.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства та оцінка запасу фінансової стійкості

Значна кількість чинників, що впливає на фінансову стійкість підприємства, обумовлює значною мірою відсутність в економічній літературі єдиного підходу до її визначення та оцінки. Передумовою оцінки фінансової стійкості майже в усіх методичних підходах визнається проведення аналізу фінансового стану підприємства та його оцінка за допомогою системи коефіцієнтів, які дають змогу зробити висновок про ступінь фінансової стійкості підприємства. Фінансова стійкість є однією з найважливіших характеристик фінансового стану. В Україні використовують різні методики оцінки фінансового стану підприємств. Різні системи показників оцінки фінансового стану і стали причиною існування не одного підходу до визначення та оцінки фінансової стійкості. 1, с. 312] Ми будемо аналізувати фінансову стійкість за допомогою абсолютних і відносних показників.

Аналіз фінансової стійкості ПАТ «М'ясокомбінат «Ятрань» будемо проводити на основі фінансової звітності 2009−2010 рр.

Таблиця 2.1 Аналіз абсолютних показників

№ пор.

Показник

На початок року

На кінець року

Відхилення (+, -)

1

НВОК

2560

12 591

10 031

2

ВДПД

12 005

16 286

4281

3

ЗВОД

34 661

36 694

2033

Наявність власних оборотних коштів розраховуємо (НВОК) показник показує, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу. З розрахунків можна побачити, що на кінець року показник збільшився на 10 031. Це є позитивною тенденцією, адже підприємство може повністю погасити свої поточні зобов’язання.

Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (ВДПД) розраховуємо за формулою 1.2. З розрахунку видно, що у 2010 році збільшилась кількість позикових джерел на 4281, порівняно з 2009р, що оцінюється позитивно.

Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат незначно зросла на протязі звітного періоду, але це всерівно свідчить про певне підвищення фінансової стійкості ПАТ «Мясокомбінат «Ятрань»

Таблиця 2.2 Аналіз власних оборотних коштів

№ пор.

Показник

На початок року

На кінець року

Відхилення (+, -)

1

Загальна сума поточних активів

50 894

54 515

+ 3621

2

Загальна сума короткострокових зобов’язань

48 334

41 924

— 6410

3

Величина власних оборотних коштів

2560

12 591

10 031

4

Частка в сумі поточних активів, %:

-- власного капіталу (рядок 3: рядок 1) 100

5

23

+ 18

-- позикового капіталу (рядок 2: рядок 1) 100

94,97

76,9

— 18,07

Як ми бачимо з розрахунку показників табл. 2. 2, частка власного капіталу в сумі поточних активів на початок року становила 5%, а на кінець року збільшилась на 18%, що відповідає 23%. Також знизилась частка позикового капіталу з 94,97% на початок року до 76,9% на кінець року, що свідчить про послаблення фінансової залежності підприємства і покращення його фінансового стану. Зростання власних оборотних коштів свідчить про успішну діяльність ПАТ «Мясокомбінат «Ятрань».

Проведемо аналіз відносних показників АТ «Мясокомбінат «Ятрань» згідно коефіцієнтного підходу (табл. 2. 3).

Таблиця 2.3 Аналіз відносних показників фінансової стійкості

№ пор.

Показник

Рівень показника

Відхи-лення

(+, -)

Нормативне значення

на початок року

на кінець року

1

Коефіцієнт фінансової автономії

0,59

0,67

0,08

Критичне значення — 0,5, збільшення

2

Коефіцієнт фінансової залежності

1,68

1,49

— 0,18

Критичне значення — 2, зменшення

3

Коефіцієнт фінансового ризику

1,21

0,9

— 0,3

?0,5,

критичне значення — 1

4

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

0,48

0,36

-0,12

> 0 — збільшення

5

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень

0,1

0,04

-0,05

6

Коефіцієнт довгострокового залу-чення коштів

0,1

0,04

— 0,05

0,4

7

Коефіцієнт фінансової незалеж-ності капіталізованих джерел

0,9

0,96

0,06

0,6

Розрахувавши коефіцієнти фінансової стійкості, можна зробити такі висновки:

1) коефіцієнт фінансової автономії (незалежності), який характеризує частку власних коштів (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність в 2009 році відповідає нормативу та відбувається збільшення даного коефіцієнта в 2010 р. на 0,08, що є позитивною тенденцією. Адже, чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство.

2) щодо коефіцієнта фінансової залежності, то він зменшується, що означає зменшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, підвищення фінансової незалежності. Відхилення становить 0,18 порівняно з 2009 р.

3) коефіцієнт фінансового ризику свідчить про кількість одиниць залучених коштів, які припадають на кожну одиницю власних. З таблиці видно, що даний коефіцієнт зменшується і в 2010 р. становить 0,9, що свідчить про послаблення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про збільшенняя фінансової стійкості.

4) коефіцієнт маневрування власного капіталу — це відношення власних коштів до власного капіталу. Він показує, ту частину власного оборотного капіталу, яка перебуває в обороті, тобто може вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. В 2009 році цей коефіцієнт склав 0,48, а у 2010 0,36, тобто спостерігається зменшення показника, що є негативною тенденцією.

5) коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень зменшився на 0,05. Це означає послаблення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів, що є позитивною тенденцією.

6) як ми бачимо, коефіцієнт довгострокового залучення коштів зменшився на 0,05 у 2010 році. Це є позитивною тенденцією і свідчить про меншу залежність підприємства від зовнішніх факторів.

7) розрахувавши коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел, ми бачимо, що у 2010 році спостерігається збільшення частки власного капіталу на 0,06, що оцінюється позитивно.

Проведемо аналіз ПАТ «М'ясокомбінат «Ятрань» за агрегатним підходом. Розрахуємо матеріальні оборотні кошти (запаси) підприємства за формулою 1. 14:

2009 рік З = 5171 + 0 + 1132 + 2675 + 3598 = 12 576

2010 рік З = 5565 + 0 + 1376 + 1510 + 4750 = 13 201

Вище ми вже розрахували такі абсолютні показники як: власні

оборотні кошти, власні і довгострокові позикові джерела формування запасів та загальну величину основних джерел формування запасів і затрат.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпечення запасів джерелами формування (табл.2. 4):

Таблиця 2.4 Показники забезпечення запасів джерелами формування

Показник

На початок року

На кінець року

Відхилення (+, -)

1

Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (?НВОК)

-10 016

-610

9406

2

Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (?ВДПД)

-571

3085

2514

3

Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (?ЗВОД)

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой