Оцінка фінансової стійкості ТзОВ "Імперія жирів"

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Інститут економіки і менеджменту

Кафедра менеджменту організацій

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з дисципліни «Системно-управлінська оцінка фінансово-господарської діяльності організації»

на тему: «Оцінка фінансової стійкості ТзОВ «Імперія жирів»

Виконала:

ст. гр. МОР-42

Фульмес О.С.

Науковий керівник:

Юринець О.В.

Львів 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методичні засади визначення фінансової стійкості підприємства

1.1 Сутність поняття «фінансова стійкість підприємства», її види та завдання аналізу

1.2 Фактори, що впливають на рівень фінансової стійкості підприємства

1.3 Методичні підходи до оцінки фінансової стійкості підприємства

Розділ 2. Оцінка фінансової стійкості ТзОВ «Імперія жирів»

2.1 Загальна характеристика ТзОВ «Імперія жирів»

2.2 Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості ТзОВ «Імперія жирів»

2.3 Аналіз відносних показників фінансової стійкості ТзОВ «Імперія жирів»

Розділ 3. Шляхи підвищення фінансової стійкості ТзОВ «Імперія жирів»

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В умовах нестабільності економічного середовища та міжнародної фінансової кризи виникає потреба у досконалому аналізі фінансового стану суб'єктів господарювання, основним елементом якого є аналіз фінансової стійкості. Такий є аналіз діяльності підприємства є досить важливим для його ділових партнерів, власників, конкурентів, постачальників.

В економічній літературі існує багато досліджень, що присвячені оцінці та аналізу фінансового стану і досягненню фінансової стійкості підприємства: О. В. Грачова, І. М. Бурденко, В. В. Смачило, О. Ю. Литовченко, Г. В. Савицька, А. М. Поддерьогін, О. О. Терещенко, Л. О. Коваленко, Р. В. Руда, Н. В. Бугас, Б. Є. Грабовецький, Н. М. Притуляк і ін.

Метою даної курсової роботи є дослідження теоретичної сутності фінансової стійкості підприємства, визначення основних методичних підходів до її оцінки та практичний аналіз фінансової стійкості на прикладі ТзОВ «Імперія жирів».

Відповідно до цієї мети визначено сукупність основних завдань, спрямованих на її досягнення:

1) визначити сутність поняття «фінансова стійкість підприємства»;

2) визначити фактори, що впливають на фінансову стійкість підприємства;

3) з’ясувати основні методичні підходи, що використовуються для оцінки фінансової стійкості підприємств;

4) визначити тип фінансової стійкості та охарактеризувати загальний фінансовий стан ТзОВ «Імперія жирів»;

5) запропонувати можливі шляхи покращення фінансової стійкості ТзОВ «Імперія жирів»

Об'єктом даної курсової роботи є фінансова стійкість підприємства.

Предметом даного дослідження є оцінка та аналіз основних показників фінансової стійкості ТзОВ «Імперія жирів».

У ході дослідження був використаний методичний апарат, що складається з:

1) дослідження, аналізу і синтезу — при визначенні основних понять та категорій фінансової стійкості підприємства;

2) економіко-математичний — для визначення типу фінансової стійкості підприємства на основі розрахованих показників.

Інформаційну основу курсової роботи складають наукові праці вітчизняних авторів, офіційні статистичні дані; науково-методична література; матеріали періодичних видань та ресурси мережі Internet.

Розділ 1. Теоретико-методичні засади визначення фінансової стійкості підприємства

1.1 Сутність поняття «фінансова стійкість підприємства», її види та завдання аналізу

Фінансова стійкість підприємства є однією з головних умов життєдіяльності, розвитку й забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємства. Саме фінансова стійкість підприємства характеризує ефективність операційного, фінансового та інвестиційного розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також відображає здатність підприємства відповідати за своїми боргами і зобов’язаннями.

У процесі визначення сутності поняття «фінансова стійкість» передусім дамо визначення терміну «стійкість». У Тлумачному словнику В. І. Даля стійкість розглядається як «здатність вистояти супроти чогось, встояти, успішно протистояти силі, витримати, не поступитися» [2]. «Великий економічний словник» дає наступну характеристику стійкості: спроможність системи відновлювати попередній (або близький до нього) стан після збурення, яке виявляється у відхиленні параметрів системи від номінального значення [17, С. 90]. Крім того, в поняття «стійкості» автори часто закладають наступний зміст: здатність тієї чи іншої системи зберігати певні властивості та характеристики незмінними або майже незмінними [17, С. 90]. У широкому розумінні даний термін можна визначити як здатність системи виконувати функції, поставлені перед нею, всупереч впливу ендогенних і екзогенних факторів [17, С. 91].

Таким чином, дослідивши і охарактеризувавши сутність поняття «стійкість», було визначено, що воно близьке до таких термінів, як сталість, стабільність, постійність.

Визначимо сутність поняття «фінансової стійкості підприємства». На думку Грабовецького Б. Є., фінансова стійкість — це надійно гарантована платоспроможність, рівновага між власними та залученими засобами, незалежність від випадковостей ринкової кон’юнктури і партнерів, довіра кредиторів і інвесторів та рівень залежності від них, наявність такої величини прибутку, який би забезпечив самофінансування [25].

М. С. Абрютіна й А. В. Грачов визначають «фінансову стійкість підприємства» як надійно гарантовану платоспроможність, незалежність від випадковостей ринкової кон’юнктури й поведінки партнерів [17, С. 93].

О. В. Павловська, Н. М. Притуляк і Н. Ю. Невмержицька розглядають фінансову стійкість з позиції спроможності підприємства за рахунок власних коштів забезпечувати запаси і витрати, не допускати невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості та своєчасно розраховуватися за зобов’язаннями [23].

На наш погляд, найбільш точно і повно розкриває суть проблеми фінансової стійкості підприємства Г. В. Савицька, яка аналізує поняття «фінансова стійкість підприємства» як здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів в мінливому внутрішньому й зовнішньому середовищі, що гарантує його постійну платоспроможність і інвестиційну привабливість у межах допустимого рівня ризику" [24].

Фінансова стійкість підприємства є однією з найважливіших характеристик його фінансового стану, що формується у процесі виробничої та фінансово-інвестиційної діяльності.

Аналіз фінансової стійкості дозволяє визначити рівень фінансового ризику, що пов’язаний з формуванням структури джерел капіталу, а, відповідно, і міру стабільності фінансової бази розвитку підприємства на перспективу. Основними завданнями оцінки фінансової стійкості підприємства є [25]:

а) вивчення відповідності між засобами і джерелами, раціональності їх розміщення та ефективності використання;

б) загальна оцінка стійкості фінансового стану та факторів її зміни;

в) визначення резервів підвищення фінансової стійкості;

г) прогнозування фінансової стабільності.

Розглянемо види фінансової стійкості в залежності від факторів, що на неї впливають, за рівнем виникнення (внутрішні і зовнішні фактори).

Таким чином видами фінансової стійкості є [10]:

а) внутрішня стійкість — це такий загальний фінансовий стан підприємства, при якому забезпечується стабільно високий результат його функціонування. В основі її досягнення лежить принцип активного реагування на зміну внутрішніх і зовнішніх факторів;

б) зовнішня стійкість підприємства досягається керуванням ззовні. Вона обумовлена стабільністю економічного середовища, у рамках якої здійснює свою діяльність організація. Ця стійкість досягається відповідною системою керування ринковою економікою в масштабах усієї країни;

в) «успадкована» стійкість є результатом наявності певного запасу міцності підприємства, що захищає його від різких змін зовнішніх факторів;

г) загальна стійкість підприємства — це такий рух грошових потоків, що забезпечує постійне перевищення доходів над витратами.

Фінансова стійкість є відображенням стабільного перевищення доходів над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами організації і шляхом їхнього ефективного використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції.

Отже, фінансова стійкість є основним елементом загальної стійкості підприємств, і розглядається як стабільність фінансового стану, можливість виконувати зобов’язання перед кредиторами, бюджетом та власниками за рахунок збалансування власних фінансових ресурсів та позик. В той же час, виділяють чотири види фінансової стійкості: внутрішня, зовнішня, «успадкована» та загальна.

1.2 Фактори, що впливають на рівень фінансової стійкості підприємства

На фінансову стійкість підприємства впливає ціла низка чинників. З метою управління окремими з них, посилення чи послаблення їх впливу на фінансову стійкість підприємства їх можна об'єднати в групи залежно від рівня виникнення та ступеня значущості (рис. 1. 1) [14].

Рисунок 1.1 — Види факторів, що впливають на фінансову стійкість підприємства

Оскільки з різних причин виникають чинники, що впливають на фінансову стійкість, то при виборі методів управління ними необхідно це врахувати. Якщо зовнішні чинники, що впливають на фінансову стійкість, викликані дією об'єктивних економічних законів і майже не залежать від діяльності підприємства, то внутрішнім чинникам притаманний високий ступінь керованості, а характер їх зміни, головним чином, залежить від організації роботи самого підприємства.

Охарактеризуємо фактори, що впливають на фінансову стійкість підприємства за складом та ступенем їх значущості.

Чинники I рівня — це узагальнюючі (базові) чинники, які є результатом впливу чинників II і III рівнів і водночас виступають генератором взаємодії більш дрібних чинників [14].

До чинників I рівня відносять:

а) фазу економічного розвитку системи;

б) стадію життєвого циклу підприємства.

Фаза економічного розвитку системи впливає на темпи реалізації продукції, виробництва, рівень інвестицій підприємства у товарні запаси, доходи підприємства та населення. Так, у період економічної кризи темпи реалізації продукції відстають від темпів її виробництва, зменшуються інвестиції в товарні запаси, що, в свою чергу, призводить до ще більшого скорочення збуту за одночасного зменшення доходів підприємств і рівня доходів населення. Таким чином, знижується ліквідність підприємств та їх платоспроможність, що негативно відбивається на рівні фінансової стійкості підприємства [14].

Наступним базовим чинником I рівня виступає стадія життєвого циклу підприємства. Даний чинник є основоположним при визначенні загальноекономічної мети діяльності підприємства, для досягнення якої будуть спрямовані всі інші його стратегії. На рівні підприємства необхідно значну увагу приділяти з’ясуванню специфіки кожної окремої стадії його розвитку, оскільки специфіка кожної окремої стадії розвитку підприємства буде визначати також потенційні його можливості щодо забезпечення обсягів діяльності, а отже, величини прибутку, формування приросту активів та їх фінансування за рахунок окремих видів джерел, зокрема власними фінансовими ресурсами у необхідному обсязі з метою самофінансування, і разом з цим опосередковано формуватиме певний ступінь фінансової стійкості та стабільності фінансової діяльності підприємства [14].

Чинники II рівня — похідні, адже вони є результатом дії базових чинників. До складу похідних чинників належать наступні: середній рівень доходів населення; демографічна ситуація; соціальна політика держави; податкова політика держави; грошово-кредитна політика; амортизаційна політика; загальний рівень стабільності; стратегія управління обсягами діяльності; стратегія управління активами; стратегія управління капіталом; стратегія управління грошовими потоками.

Чинники II рівня бувають зовнішніми і внутрішніми.

Зовнішніми чинниками II рівня є ті, вплив яких пов’язаний з характером державного регулювання (податкова, грошово-кредитна, амортизаційна, соціальна, демографічна політика тощо).

До внутрішніх похідних факторів другого рівня, що забезпечують фінансову стійкість, належать стратегія управління обсягами діяльності підприємства, політика управління його активами, власним і позиковим капіталом. Розроблена стратегія передбачає загальну потребу в активах, їх оптимальну структуру при одночасному визначенні джерел фінансування цієї потреби та оптимізації структури капіталу, що, в свою чергу, є гарантом досягнення ефективної пропорційності між коефіцієнтом фінансової прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства. Досягнення необхідної пропорційності між коефіцієнтом прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості має бути основною метою підприємства, оскільки це один із чинників, що сприяє максимізації його ринкової вартості [14].

Чинники III рівня є деталізуючими. З їх допомогою з’ясовують і деталізують механізм впливу похідних чинників на фінансовий стан підприємства. Деталізуючими чинниками є: середній рівень доходів населення; рівень конкуренції; рівень інфляції; склад та структуру активів; стратегію управління власними фінансовими ресурсами та позиковим капіталом; стратегію управління ризиком.

Вплив чинників III рівня на фінансову стійкість підприємства є диференційованим. Тому за їх значущістю одним із найважливіших внутрішніх чинників фінансової стійкості є оптимізація складу та структури активів підприємства. Аналогічний вплив має також вірний вибір стратегії управління активами. Значною мірою фінансова стійкість підприємства залежить від якості політики управління поточними активами, від того, який загальний обсяг оборотних коштів має підприємство, який розмір запасів та активів у грошовій формі. При зменшенні виробничих запасів та зростанні ліквідних активів підприємство може отримувати більший обсяг прибутку за рахунок залучення в оборот додаткових коштів, однак разом з цим виникає ризик неплатоспроможності підприємства.

Другий за значущістю внутрішній чинник III рівня — стратегія управління капіталом (оптимізація складу та структури джерел фінансування активів, власних фінансових ресурсів, а також правильний вибір політики управління ними). Iз збільшенням обсягу власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел збільшуються також потенційні можливості підприємства. Важливим є як загальний розмір прибутку, так і структура його розподілу, а особливо та частка, що спрямовується на реінвестиційні цілі [14].

Таким чином, політика розподілу та використання прибутку є одним із основних внутрішніх деталізуючих чинників, що впливають на фінансову стійкість підприємства.

Крім того, значний вплив на фінансову стійкість підприємства здійснюють кошти, що додатково мобілізуються на ринку позичкового капіталу. Збільшення позикових ресурсів, з одного боку, приводить до зростання прибутковості власного капіталу, а з другого — надмірне зростання частки позикового капіталу призводить до зниження фінансової стійкості підприємства, зростання ризику втрати платоспроможності та фінансової незалежності. Отже, у цьому зв’язку особливо важливим є чинник умілого використання ефекту фінансового левериджу і забезпечення оптимізації структури капіталу підприємства.

Зовнішнім фактором третього рівня, що впливає на ступінь фінансової стійкості, є рівень інфляції. Порівняно із стабільним етапом розвитку в умовах економічної кризи зростає вплив інфляції, що негативно відбивається на ступені фінансової стійкості підприємства, оскільки зменшується обсяг його чистого прибутку. Це, в свою чергу, призводить до зниження обсягу власних фінансових ресурсів, які формуються за рахунок внутрішніх джерел. Зменшення власних фінансових ресурсів підприємств при стабільній чи зростаючій потребі в ресурсах обумовлює необхідність їх запозичення у значно більших обсягах, а це означає, що ціна на позикові ресурси зростатиме, ускладнюватиметься можливість їх використання для збільшення прибутковості власного капіталу, внаслідок чого зросте вартість капіталу підприємства. Все це в сукупності сприяє зниженню ринкової вартості підприємства [14].

Отже, на фінансову стійкість підприємства впливають фактори, які за рівнем виникнення поділяються на зовнішні (вплив яких пов’язаний з характером державного регулювання — податкова, грошово-кредитна, амортизаційна, соціальна, демографічна політика тощо) і внутрішні (стратегія управління обсягами діяльності підприємства, політика управління його активами, власним і позиковим капіталом і ін.) та за ступенем значущості факторів: чинники І рівня (базові), чинники ІІ рівня (похідні) і чинники ІІІ рівня (деталізуючі).

1. 3 Методичні підходи до оцінки фінансової стійкості підприємства

При проведенні аналізу фінансової стійкості підприємств в економічній літературі використовують різні методи і підходи. Оскільки не існує єдності у визначенні категорії фінансової стійкості, то відсутній і єдиний підхід до визначення показників оцінки фінансової стійкості підприємства.

Для характеристики фінансової стійкості підприємства найчастіше використовується аналіз абсолютних показників та аналіз відносних показників.

Аналіз абсолютних показників проводиться за методикою Шеремета А. Д. та Сайфулина Р. С. Згідно з нею знаходиться трикомпонентний тип фінансової стійкості підприємства. Дана модель побудована на аналізі покриття власним капіталом, довгостроковим капіталом та загальним об'ємом капіталу підприємства вартості запасів та витрат.

Вартість запасів (3) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування: власні обігові кошти (ВОК), власні обігові кошти і довгострокові кредити та позики (ВОК + КД); власні обігові кошти, довго- та короткострокові кредити і позики (ВОК + КК + КД). Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої насамперед спрямовується власний капітал, тобто

ВОК=ВК-НА.

Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення ВОК — мінімальна умова фінансової стійкості.

Загальноприйнятою формулою визначення власних обігових коштів (інші назви цього показника — робочий капітал; капітал, що функціонує) є різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов’язаннями, або різниця між сумою власного капіталу і довгострокових зобов’язань та необоротними активами. Отже, власні обігові кошти є частиною обігових коштів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов’язань. При цьому останні прирівнюються до власних коштів, хоча вони не є такими.

Для визначення типу фінансової стійкості розмір власних обігових коштів розраховують як різницю між власним капіталом і необоротними активами.

Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості.

Абсолютна стійкість — для забезпечення запасів (3) достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована:

3 < ВОК

Нормальна стійкість — для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована:

Нестійкий фінансовий стан — для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити:

Кризовий фінансовий стан — для забезпечення запасів не вистачає «нормальних» джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство:

Забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, її зовнішнім проявом, а наслідком є платоспроможність (ліквідність).

Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелами формування:

а) надлишок або нестача власних оборотних коштів для формування запасів та витрат, що характеризує ступінь покриття оборотних активів власним оборотним капіталом:

ДВ= ДВ- З

де З — сума запасів та витрат (сума рядків балансу 100−140).

б) надлишок або нестача довгострокового капіталу для покриття запасів та витрат, що характеризує ступінь покриття вартості оборотних активів довгостроковим капіталом:

ДВП= ДВП — З

в) надлишок або нестача загальної суми основних джерел формування запасів та витрат, що характеризує ступінь покриття вартості оборотних активів за рахунок довгострокового капіталу та короткострокових кредитів:

Дзаг = Дзаг

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиковими коштами виділяють чотири типи фінансової стійкості підприємства (табл. 1. 1) [12].

Таблиця 1.1 Показники за типами фінансової стійкості

Тип фінансової стійкості

Абсолютна стійкість

Нормальна стійкість

Нестійкий стан

Кризовий стан

З ?ДВ

?ДВ?0

?ДВП?0

?Дзаг?0

З ?ДВП

?ДВ?0

?ДВП?0

?Дзаг?0

З ?Дзаг

?ДВ< 0

?ДВП< 0

?Дзаг?0

З > Дзаг

Розглянемо більш детально кожен тип фінансової стійкості.

Абсолютна фінансова стійкість, коли власні джерела формування оборотних активів покривають запаси і витрати. Це означає, що підприємство не залежить від кредиторів. Дана ситуація є доволі рідкою, оскільки для підвищення рентабельності власного капіталу підприємства використовують позикові кошти для фінансування розширення діяльності підприємства та його поточної діяльності [20, С. 178].

Нормальна фінансова стійкість зустрічається у більшості існуючих успішних підприємств, адже припускає фінансування запасів та витрат за рахунок не лише власного капіталу, але й довгострокових зобов’язань, тобто довгострокового капіталу підприємства [20, С. 179].

Нестійкий фінансовий стан характеризується ситуацією, коли запаси і витрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів, довгострокових позикових джерел, короткострокових кредитів і позик. При даному типі стійкості відбувається порушення платоспроможності підприємства. Проте існує можливість відновлення рівноваги платіжних засобів за рахунок скорочення дебіторської заборгованості та підвищення оборотності запасів. Слід зазначити, що нормальним вважається стан коли вартість запасів та готової продукції дорівнюють або більші за залучені кошти, а вартість незавершеного виробництва та витрат майбутніх періодів є меншими або дорівнюють короткостроковим та довгостроковим джерелам формування запасів та витрат [20, С. 181].

Кризовий фінансовий стан, коли запаси і витрати не покриваються всіма видами можливих джерел їх забезпечення (власних, позикових та ін.), підприємство перебуває на межі банкрутства [20, С. 182].

Другим рівнем аналізу фінансової стійкості підприємства є аналіз відносних показників фінансової стійкості.

На основі даних фінансової звітності, зокрема форми фінансової звітності № 1 «Баланс», розраховуються різні коефіцієнти фінансової стійкості.

Порівняння підходів різних науковців до оцінки фінансової стійкості підприємства дозволяє стверджувати, що найбільш поширеними є коефіцієнт автономії, коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів, коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, коефіцієнт маневреності власних оборотних засобів і коефіцієнт реальної ціни.

Деякі науковці для оцінки фінансової стійкості підприємств пропонують використовувати також наступні коефіцієнти: коефіцієнт співвідношення залученого і позикового капіталу (фінансування), коефіцієнт забезпечення власними коштами, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт фінансової стабільності, коефіцієнт фінансового левериджу (механізм управління формуванням прибутку підприємства), коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом, коефіцієнт забезпеченості оборотних активів та ін.

При оцінці фінансової стійкості підприємства на основі системи показників важливим є порівняння фактичного рівня показників з їхніми нормативними значеннями. Необхідність встановлення нормативних показників обумовлена завданнями аналізу фінансової стійкості підприємства. В таблиці 1.2 наведені основні показники, що характеризують фінансову стабільність і їх нормативні значення [16].

Отже, для ефективної характеристики фінансової стійкості підприємства варто використовувати не один метод, а декілька в комплексі. Найбільш поширеними методами є метод абсолютних показників і метод відносних показників. Перший ґрунтується на визначенні трикомпонентного типу фінансової стійкості підприємства, а другий полягає в оцінці і аналізі набору коефіцієнтів, які дають змогу зробити висновки про фінансову стабільність підприємства.

Таблиця 1.2 Основні показники оцінки фінансової стійкості підприємства

Назва показника

Порядок (формула) розрахунку

Нормативне значення

Призначення показника

Коефіцієнт автономії

Ф.1. (ряд. 380/ряд. 640)

> 0,5

Визначається як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу, чим більше значення коефіцієнта, тим менша залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

Коефіцієнт фінансової залежності

Ф. 1(ряд. 640/ряд. 380)

--

Показник обернений до коефіцієнта автономії; показує, яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1 грн. власних коштів.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами

Ф. 1(ряд. 260- ряд. 620)/ф.1 (ряд. 620)

> 0,1

Характеризує ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними засобами підприємства.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

Ф. 1(ряд. 380 -ряд. 080) /ф. 1 ряд. 380

> 0,5

Розраховується як відношення власних оборотних коштів до суми джерел власних коштів; характеризує ступінь мобільності використання власних коштів підприємством.

Коефіцієнт фінансової стабільності

Ф. 1(ряд. 380)/ф. 1(ряд. 430 + ряд. 480 + ряд. 620 +ряд. 630)

> 1

Визначається як відношення власного капіталу та залученого.

Коефіцієнт фінансування

Ф.1 (ряд. 430 +ряд. 480 + ряд. 620 + ряд. 630)/ф.1 (ряд. 380)

< 0,5

Розраховується як відношення всієї суми зобов’язань по залучених коштах та суми власних коштів.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу

Ф. 1(ряд. 380) /ф. 1(ряд. 080+260+20)

-

Визначає частку коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов’язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу

Ф. 1(ряд. 430+480+620+630ф. 1)/ф.1 (ряд. 080 + 260+270ф. 1)

-

Є доповненням до попереднього коефіцієнта — їх сума дорівнює 1 (або100%). Коефіцієнт характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства.

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень

Ф. 1(ряд 480) /ф. 1(ряд 080)

-

Даний коефіцієнт характеризує частку довгострокових позик, що використовується на придбання основних засобів та інших реальних інвестицій.

Розділ 2. Оцінка фінансової стійкості ТзОВ «Імперія жирів»

2.1 Загальна характеристика ТзОВ «Імперія жирів»

«Імперія жирів» — це українська компанія, що займається розробкою, виробництвом та реалізацією споживчих продуктів на основі рослинних жирів.

ТМ «Маселко» — це унікальні продукти харчування, створені у поєднанні кращих технологічних досягнень у харчовій промисловості, в яких приховано істину енергії життя та здоров’я.

Сьогодні на підприємстві працює 122 працівники.

Потужність заводу — 4000 тонн на місяць.

Підприємство оснащене лініями з виробництва кулінарних, м’яких споживчих маргаринів, маргаринів для листкового тіста та професійних для харчової промисловості.

Новітні технології виробництва, високоякісна сировина та кваліфікований персонал дозволяють підприємству створювати продукцію високої якості за доступними цінами.

На даний час асортимент продукції підприємства налічує:

* 4 види споживчих маргаринів;

* 3 види кулінарних маргаринів;

* 8 видів професійних маргаринів для промисловості.

Пропозиція якісного продукту на основі справжніх конкурентних переваг — це основний підхід компанії при створенні наших продуктів.

Це молода українська компанія, що стрімко розвивається

Головною ідеєю заснування «Імперії жирів» було об'єднання зусиль ініціативних та досвідчених спеціалістів харчової промисловості з метою створення високоякісних, здорових та практичних продуктів харчування

Колектив «Імперії жирів» вірить, що знання та задоволення потреб споживача — це найважливіша місія компанії.

Одним з пріоритетних завдань «Імперії жирів» є створення комфортної атмосфери взаємовідносин між кожним окремим працівником як усередині компанії, так і нашими зовнішніми партнерами, аби кожен учасник нашої справи мав усі можливості досягти власних цілей та кар'єрних вершин.

Проаналізуємо основні фінансово-економічні показники діяльності ТзОВ «Імперія жирів» протягом 2010−2012 рр. Дані подані в таблиці 2.1 [18].

Таблиця 2.1 Основні фінансово-економічні показники діяльності ТзОВ «Імперія жирів» за період з 2010 до 2012 рр.

Показники

Роки

Відхилення +, — порівняно з 2012

2010

2011

2012

2010

2011

Дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, товарів, послуг)

35 540

37 943

42 430

6890

4487

Валовий прибуток (збиток)

4550

5281

8288

3738

3007

Чистий прибуток (збиток)

-224

1013

2251

2475

1238

Середньорічна вартість основних засобів

3726

3460

4278

553

818

Рентабельність діяльності підприємства,%

-0,74

3,19

6,39

-

-

Аналізуючи дані, наведені в таблиці 2. 1, можна зробити висновок про те, що в цілому показники діяльності підприємства ТзОВ «Імперія жирів» періоду досліджуваного періоду мають тенденцію до покращення. Так, дохід (виручка) від реалізації продукції в 2012 році зріс на 4487 грн порівняно з 2011 роком. В 2012 році зростання рівня доходів підприємства стало ще масштабнішим: 6890 грн порівняно з 2010 роком.

Що ж до валового прибутку підприємства, то даний показник також збільшувався протягом всього досліджуваного періоду. Значне зростання валового прибутку спостерігалось у 2012 році, коли його розмір скоротився у 1,2 рази порівняно з минулим роком.

В цілому діяльність ТзОВ «Імперія жирів» протягом досліджуваного періоду була прибутковою. Цей факт ілюструє розмір чистого прибутку (збитку) підприємства. На основі даних таблиці 2.1 можна стверджувати, що найбільший збиток підприємство було в 2010 році, коли збиток склав 224 грн. Виникнення такої ситуації пов’язано, в першу чергу, в результаті фінансово-економічної кризи, наслідки якої охопили не лише фінансовий сектор (банківська і парабанківська системи), а й сектор реального виробництва країни. В 2011 році ситуація стабілізувалася, що дозволило підприємству отримати прибуток у розмірі 1013 грн.

Важливим показником, який характеризує фінансовий стан підприємства є коефіцієнт рентабельності діяльності (відношення чистого прибутку (збитку) до чистого доходу). На основі даного показника протягом2010−2012 рр. (-0,74%, 3,19%, 6,39%) можна говорити про те, що підприємство знаходиться у стійкому фінансовому стані і його діяльність не є збитковою на даний момент часу.

Отже, ТзОВ «Імперія жирів» є підприємством, яке виготовляє споживчі продукти з рослинної олії. В цілому підприємство протягом досліджуваного періоду знаходилося в стійкому фінансовому стані, про що свідчать фінансово-економічні показники його діяльності.

2. 2 Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості ТзОВ «Імперія жирів»

Оцінка фінансової стійкості є важливим показником фінансового стану будь-якого підприємства, адже цей показник характеризує стан активів (пасивів) підприємства, що гарантує постійну платоспроможність та може вчасно розраховуватись за своїми боргами та зобов’язаннями.

Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або недостача джерел формування запасів, що отримується у вигляді різниці між величиною джерел формування та вартістю запасів. При цьому мається на увазі забезпеченість запасів такими джерелами, як власні оборотні засоби, довгострокові та короткострокові кредити, кредиторська заборгованість. Забезпеченість запасів джерелами їх формування дозволяє класифікувати фінансовий стан за ступенем його стійкості.

Як уже зазначалося, до оцінки фінансової стійкості підприємства є безліч підходів, які враховують свої особливості та різний набір показників. Нами було досліджено два підходи: аналіз абсолютних показників фінансової стійкості та аналіз відносних показників фінансової стійкості. Для початку використаємо перший метод, який полягає у визначенні трикомпонентного типу фінансової стійкості (аналіз покриття власним капіталом, довгостроковим капіталом та загальним об'ємом капіталу підприємства вартості запасів та витрат).

На основі показників, визначених у першому розділі, побудуємо таблицю 2.2 [18].

Таблиця 2.2 Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості ТзОВ «Імперія жирів» протягом 2010−2012 рр., тис. грн.

п/п

Показник

Роки

Абсолютне відхилення до 2012

2010

2011

2012

2010

2011

1

Власний капітал

7051

8234

10 916

3865

2682

2

Необоротні активи

3750

3529

4319

569

790

3

Довгострокові зобов’язання

2980

2345

1307

-1673

-1038

4

Поточні зобов’язання

1751

3664

3233

1482

-431

5

Запаси

1934

3994

5712

3778

1718

6

Короткострокові кредити банків

0

0

0

0

0

7

Власні джерела формування запасів (ряд.1 -ряд. 2) (Дв)

3301

4705

6597

3296

1892

8

Власні і довгострокові позикові джерела формування запасів (ряд. 7+ряд. 3) (Двп)

6281

7050

7904

1623

854

9

Загальна величина основних джерел формування запасів (ряд. 8+ряд. 6) (Дз)

6281

7050

7904

1623

854

10

Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (ряд. 7-ряд. 5) (?Дв)

1367

711

85

-1282

-626

11

Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів (ряд. 8-ряд. 5) (?Двп)

4347

3056

2192

-2155

-864

12

Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (ряд. 9-ряд. 5) (?Дз)

4347

3056

2192

-2155

-864

Тип фінансової стійкості

Абсолютна фінансова стійкість

Тип фінансової стійкості - абсолютна фінансова стійкість, оскільки З? Дв, ?Дв ?0, ?Двп ?0, ?ДЗ?0.

На основі обчисленого трикомпонентного показника фінансової стійкості нами було визначено типи фінансової стійкості ТзОВ «Імперія жирів» протягом 2010−2012 рр.

Як в 2010 році ТзОВ «Імперія жирів» характеризувалось абсолютною фінансовою стійкістю так і протягом наступних двох років фінансова стійкість абсолютною. Цей позитивний стан зумовлений зростанням власного капіталу підприємства у 2012 порівняно з 2011 на 2682 грн. (32,6%) та зменшенням розмірів довгострокових зобов’язань підприємства на 1038грн. (44,3%).

У даному випадку, власні джерела формування запасів значно перевищують вартість запасів, спостерігається надлишок власних оборотних коштів, надлишок власних і довгострокових позикових джерел фінансування запасів, а також надлишок загальної величини основних джерел формування запасів. Отже, ТзОВ «Імперія жирів» характеризується абсолютною стійкістю фінансового стану. Абсолютна стійкість фінансового стану даного підприємства свідчить, що сума власних оборотних засобів перевищує вартість запасів господарюючого суб'єкта. При цьому спостерігається надлишок власних оборотних засобів або рівність суми власних оборотних засобів та запасів.

Станом на 2012 рік спостерігається збільшення усіх джерел формування запасів, що свідчить про підвищення фінансової стійкості цієї організації.

Спираючись на результати аналізу фінансової стійкості даного підприємства можна зробити висновок щодо його спроможності здійснювати господарську діяльність, отримувати прибуток в умовах економічної самостійності, а також вірогідність збереження такого стану підприємства.

2.3 Аналіз відносних показників фінансової стійкості ТзОВ «Імперія жирів»

Поряд з абсолютними показниками в процесі аналізу необхідно розглянути відносні показники (коефіцієнти) фінансової стійкості ТзОВ «Імперія жирів». Для цього нами було виділено ряд показників, які найбільш повно дозволяють визначити рівень фінансової стійкості, характеризують структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, та незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Відносні показники фінансової стійкості ТзОВ «Імперія жирів» наведені в таблиці 2.3 [18].

Таблиця 2.3 Аналіз відносних показників фінансової стійкості ТзОВ «Імперія жирів» протягом 2010−2012 рр.

п/п

Показники

Роки

2010

2011

2012

1

Коефіцієнт автономії

0,598

0,578

0,706

2

Коефіцієнт заборгованості

0,402

0,422

0,294

3

Коефіцієнт фінансової залежності

1,67

1,73

1,416

4

Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності

0,851

0,743

0,791

5

Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу

0,671

0,73

0,416

6

Коефіцієнт фінансового левериджу

0,423

0,285

0,12

7

Коефіцієнт фінансової залежності капіталізованих джерел

0,297

0,222

0,107

8

Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел

0,703

0,778

0,893

9

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами

0,411

0,439

0,592

10

Коефіцієнт маневреності власних коштів

0,468

0,571

0,604

На основі показників, наведених в таблиці 2. 3, можна зробити висновок про фінансову стійкість ТзОВ «Імперія жирів».

Коефіцієнт автономії на 2010 рік становить 0,6, на кінець — 0,7; обидва значення > 0,5. Це оцінюється позитивно і свідчить про незалежність організації від зовнішніх джерел фінансування. Збільшення коефіцієнта автономії в період від 2010 до 2012рр на 0,1 свідчить про ще меншу залежність даного підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

Значення коефіцієнта заборгованості є невеликим, і його зменшення на 2012 рік теж є позитивним фактором. Значення коефіцієнта фінансової залежності відповідає нормативному значенню (< 2), позитивним є його зменшення на 0,1 в 2012 році порівняно з 2011роком.

Значення коефіцієнта довгострокової фінансової незалежності на 2012 рік зменшилось на 0,06, це свідчить про зменшення частки тих джерел фінансування, які підприємство може використовувати у своїй діяльності тривалий час. Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу на 2010 рік =0,671, тобто на кожну гривню власних коштів припадає 0,671 грн. залучених коштів. На 2011, він становить 0,73, що свідчить про збільшення з позикового капіталу. А от на 2012 значення даного коефіцієнта зменшилось і становило 0,416,що свідчить про зменшення позикових коштів.

Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел з кожним роком зростає. Це свідчить, що власний капітал даного підприємства перевищує з кожним роком його довгостроковий капітал.

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами на 2012 рік збільшився, його значення є позитивним. Він показує, що 0,41на 2010 рік (на 2011 рік — 0,44; на 2012 рік — 0,59) оборотних активів фінансується за рахунок власних оборотних засобів. Коефіцієнт маневреності власних коштів на 2010 рік становить 0,47, на к2012 рік — 0,6. Його значення свідчить про здатність підприємства підтримувати рівень власного оборотного капіталу й поповнювати оборотні кошти в разі потреби за рахунок власних джерел. Зростання значення даного коефіцієнта є позитивним явищем.

Отже, розраховані відносні показники фінансової стійкості ТзОВ «Імперія жирів» показують, що дане підприємство є фінансово стійким і незалежним від зовнішніх джерел фінансування, адже воно є достатньо забезпечене власними коштами.

Розділ 3. Шляхи підвищення фінансової стійкості ТзОВ «Імперія жирів»

фінансовий стійкість прибуток рентабельність

Одним з найбільш суттєвих наслідків переходу України до ринкової економіки стала поява нових механізмів господарювання, які ґрунтуються на принципах повної економічної самостійності підприємств, мінливості зовнішнього середовища, а також високої інтенсивності конкуренції. У зв’язку з цим першочергового значення набуває забезпечення на підприємствах комплексної системи фінансової безпеки, яка стала б запорукою досягнення і підтримання найважливіших фінансових пропорцій, зокрема структури капіталу, на рівні, необхідному для створення передумов ефективного функціонування в поточному та перспективному періодах. Тому виникає питання: за рахунок якого майна та за рахунок яких джерел (власних або позичених) його придбати і в якому їх співвідношенні формувати сукупний капітал окремого підприємства. Вирішення цього питання потребує тільки індивідуального підходу. Не може бути визначено єдино оптимального підходу щодо співвідношення структурних елементів капіталу для різних підприємств або для одного підприємства на весь термін його функціонування. Проте процес оптимізації структури капіталу підприємства має здійснюватися на основі формування цільової структури капіталу — співвідношення власних і позичених фінансових коштів підприємства, яке дає змогу повною мірою забезпечити досягнення вибраного критерію її оптимізації (рис. 3. 1) [13].

Рисунок 3.1 — Критерії визначення оптимальної структури капіталу

З метою оптимізації структури капіталу для ТзОВ «Імперія жирів» нами було обрано третій критерій — оптимальне співвідношення рентабельності власного капіталу та фінансової стійкості підприємства. Тобто ідентифікатором оптимального співвідношення власного і позикового капіталу обрано показники фінансової стійкості та рентабельності власного капіталу підприємства.

Крім того, виділяють три методи оптимізації структури капіталу підприємства [13]:

а) оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня прогнозованої фінансової рентабельності;

б) оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації її вартості;

в) оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків.

Оберемо третій метод, що пов’язаний з процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових активів підприємства.

Існує декілька підходів до фінансування активів будь-якого підприємства (табл. 3. 1) [13].

Таблиця 3.1 — Підходи до фінансування активів підприємства

Підходи до фінансування активів

Характеристика підходів

1. Консервативний

За даного підходу фінансування постійної частини активів і приблизно половини змінної їх частини здійснюється за рахунок ВК і ДЗК. Друга половина змінної частини активів підприємства повинна фінансуватися за рахунок КЗК. Така модель забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства (за рахунок мінімального обсягу використання короткострокових позикових коштів), однак збільшує витрати власного капіталу на їх фінансування.

2. Помірний (компромісний)

При даному підході передбачається, що за рахунок ВК і ДЗК повинна фінансуватися постійна частина активів, тоді як за рахунок КЗК — весь обсяг змінної їх частини. Така модель забезпечує прийнятний рівень фінансової стійкості підприємства і рентабельність використання власного капіталу.

3. Агресивний

Агресивний підхід передбачає, що за рахунок ВК і ДЗК фінансується лише невелика частка постійної частини оборотних активів (не більше половини), тоді як за рахунок КЗК — переважна частка постійної і вся змінна частини активів підприємства. Такий тип політики може створити проблеми в забезпеченні поточної платоспроможності і фінансової стійкості підприємства.

Примітка. ДЗК — довгостроковий залучений капітал, ВК — власний капітал, КЗК — короткостроковий залучений капітал.

Оскільки фінансова стійкість ТзОВ «Імперія жирів» протягом 2010−2012 рр. характеризується стійким станом, то необхідно обирати таку модель фінансування активів підприємства, яка б не загрожувала виникненню проблем в забезпеченні поточної платоспроможності і фінансової стійкості підприємства. Тому, на нашу думку, варто запропонувати використання помірного підходу при фінансуванні активів. Такий тип політики фінансування активів забезпечить прийнятний рівень фінансової стійкості підприємства і рентабельність використання власного капіталу, наближену до середньої норми прибутку на капітал на ринку.

Оскільки операційна діяльність ТзОВ «Імперія жирів» не є сезонною, то оборотні активи підприємства не потрібно ділити на постійну і змінну частини. Вважатимемо, що сезонні коливання ніяким чином не впливають на виробництво та реалізацію продукції даного підприємства.

Зростання власного капіталу ТзОВ «Імперія жирів» можливе за рахунок таких дій [26]:

а) приросту вартості необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових вкладень і інших капітальних вкладень) підприємства в результаті переоцінки;

б) приросту вартості необоротних активів, створених за рахунок прибутку чи фондів підприємства.

Крім того, варто також провести реструктуризацію позикового капіталу, збільшивши частку довгострокових зобов’язань і знизивши частку поточних зобов’язань.

З метою покращення фінансової стійкості даного підприємства на мікрорівні доцільним є використання антикризової фінансової стратегії за кожним із наведених напрямів [26]:

а) проведення поглибленого аналізу структури кредиторської заборгованості у динаміці з метою пошуків способів і джерел її погашення;

б) аналіз структури заборгованості за довгостроковими кредитами з метою з’ясування причин несвоєчасності їх погашення;

в) аналіз структури дебіторської заборгованості, причин її виникнення і можливостей погашення;

г) забезпечення необхідного рівня самофінансування виробничого розвитку підприємства за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики;

д) підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшення питомої ваги оборотних активів;

є) проведення інвентаризації основних виробничих фондів для визначення їх придатності й необхідності в експлуатації;

ж) проведення аналізу ефективності й доцільності довгострокових фінансових вкладень;

Отже, на основі проведеного дослідження ми дійшли висновку, що діяльність ТзОВ «Імперія жирів» протягом 2010−2012рр. мала абсолютну фінансову стійкість. Тому нами було запропоновано шляхи уникнення загрози фінансової нестійкості підприємства і визначено напрями, яких слід дотримуватися керівникам ТзОВ «Імперія жирів» для забезпечення його ефективної діяльності в майбутньому. Таким чином, запорукою досягнення і підтримання найважливіших фінансових пропорцій на достатньому рівні є оптимізація структури капіталу. Для даного підприємства ефективним є розподіл власних і позикових ресурсів у співвідношенні 50%: 50%, яке може бути досягнуте за рахунок проведення відповідних заходів по нарощенню власного капіталу і реструктуризації позикового капіталу.

Висновки

Фінансова стійкість підприємства є однією з головних умов життєдіяльності, розвитку й забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємства.

Провівши дослідження, ми визначили, що фінансова стійкість є основним елементом загальної стійкості підприємств, і розглядається як стабільність фінансового стану, можливість виконувати зобов’язання перед кредиторами, бюджетом та власниками за рахунок збалансування власних фінансових ресурсів та позик.

На фінансову стійкість підприємства впливають фактори, які за рівнем виникнення поділяються на зовнішні і внутрішні та за ступенем значущості факторів: чинники І рівня (базові), чинники ІІ рівня (похідні) і чинники ІІІ рівня (деталізуючі).

Для ефективної характеристики фінансової стійкості підприємства варто використовувати не один метод, а декілька в комплексі. Найбільш поширеними методами є метод абсолютних показників (визначення трикомпонентного типу фінансової стійкості підприємства) і метод відносних показників (аналіз набору коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства).

Провівши аналіз, ми визначили, що ТзОВ «Імперія жирів» протягом 2010−2012рр. знаходилося в абсолютному фінансовому стані, про що свідчать фінансово-економічні показники його діяльності

Визначивши фінансову стійкість за методом абсолютних показників та знайшовши трикомпонентний тип фінансової стійкості ТзОВ «Імперія жирів» за кожен досліджуваний період, можна говорити про те, що дане підприємство протягом всього періоду знаходилось в стійкому фінансовому стані (абсолютна фінансова стійкість).

Це свідчить про необхідність вживання певних заходів з метою збереження позитивних результатів його діяльності в майбутньому.

Таким чином, запорукою досягнення і підтримання найважливіших фінансових пропорцій на достатньому рівні ТзОВ «Імперія жирів» є оптимізація структури капіталу. Для даного підприємства ефективним є розподіл власних і позикових ресурсів у співвідношенні 50%: 50%, яке може бути досягнуте за рахунок проведення відповідних заходів по нарощенню власного капіталу і реструктуризації позикового капіталу.

Список використаної літератури

1. Азаренкова Г. М., Оптимальні напрямки підвищення фінансової стійкості та ліквідності підприємства [Текст] / Г. М. Азаренкова // Науково-технічний збірник. — 2007. — № 77. — с. 431−438.

2. Аналіз фінансової стійкості підприємства [Електронний ресурс] / Бібліотека українських підручників: [сайт]. — Режим доступу: http: //pidruchniki. ws/16 011 013/ekonomika/analizfinansovoyistiykostipidpriyemstva.

3. Аналіз фінансової стійкості підприємства [Електронний ресурс] /Бібліотека українських підручників: [сайт]. — Режим доступу: http: //pidruchniki. ws/16 790 422/ekonomika/analiz_finansovoyi_stiykosti.

4. Бугас Н. В., Фінансова стійкість підприємств як передумова їх ефективного функціонування і розвитку [Текст] / Н. В. Бугас // Економіка та держава. — 2005. — № 6. — с. 27−30.

5. Бурденко І.М., Методичні підходи до оцінки фінансової стійкості підприємств торгівлі в умовах перехідного періоду [Текст] / І.М. Бурденко // Вісник УАБС НБУ. — 2000. — № 2. — с. 56−59.

6. Коваленко, Л. О. Фінансовий менеджмент [Текст]: навч. посіб. / Л. О. Коваленко, Л. М. Ремньова. — Чернігів.: ЧДІЕУ. — 2001. — 456 с.

7. Крухмаль О. В., Оцінка фінансової стійкості як динамічної характеристики підприємства [Текст] / О. В. Крухмаль // Вісник УАБС НБУ. — 2007. — № 1. — с. 1−4.

8. Литвин, Б. М. Фінансовий аналіз [Текст]: навч. посіб. / Б. М. Литвин. — К.: «Хай-Тек Прес». — 2008. — 336 с.

9. Литовченко О. Ю., Оптимізація структури капіталу як складова стратегії забезпечення фінансової безпеки підприємства [Текст] / О. Ю. Литовченко // Вісник економіки транспорту і промисловості. — 2010. — № 29. -с. 134−136.

10. Механізм забезпечення фінансової стійкості підприємств [Електронний ресурс] / Українська кооперація. Економіка: [сайт]. — Режим доступу: http: //www. ukrcoop-journal. com. ua/2010−3/num/Cskljar. htm.

11. Моделювання оцінки та прогнозування фінансової стійкості підприємства [Електронний ресурс] / Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України.

12. Огляд підходів до оцінки та аналізу фінансової стійкості підприємства [Електронний ресурс] / Економіка підприємства.

13. Оптимізація структури капіталу підприємства [Електронний ресурс] / Запорізький національний університет: [сайт]. — Режим доступу: http: //www. nbuv. gov. ua/portal/Soc_Gum/Dtr_ep/20104/files/EC41035. pdf.

14. Основні чинники, що впливають на фінансову стійкість підприємства [Електронний ресурс] / Фінансовий аналіз: [сайт]. — Режим доступу: http: //www. analizplus. com/2/73. php.

Показать Свернуть
Заполнить форму текущей работой