Проблема перекладу нідерландської лексики у романі Шарля де Костера "Легенда про Уленшпігеля"

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Литературоведение


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Кафедра іноземних мов

Курсова робота

Проблема перекладу нідерландської лексики у романі Шарля де Костера «Легенда про Уленшпігеля»

2004

План

костер нідерландський лексика роман

Вступ

Розділ І. Безсмертний твір Шарля де Костера. Життєвий шлях бельгійського письменника

1.1 Життєвий шлях бельгійського письменника

1.2 Нідерланди у XVI ст.

1.3 Сюжет роману

1.4 Образ Уленшпігеля

1.5 Інші герої роману

1.6 Доля роману в Бельгії і за її межами

Розділ ІІ. Нідерландська лексика в романі «Легенда про Уленшпігеля»

2.1 Мова оригіналу. Нідерландська мова в романі. Причини використання нідерландської мови в романі, написаному французькою мовою

2.2 Форми подачі нідерландської мови в романі

2.3 Якісний склад нідерландської лексики в романі

2.4 Проблеми перекладу «Легенди»

Висновки

Список літературних джерел

Вступ

Твір бельгійського письменника Шарля де Костера має не тільки велике культурологічне і літературне значення в плані історії і розвитку світової літератури. Цей твір також являє собою цікаве явище в плані взаємодії кількох мов. Події, зображені в романі, проходять на тлі революційних подій у Нідерландах XIV ст. Населення країни, в переважній більшості фламандці, розмовляли фламандською мовою, яка тепер збереглася як один із діалектів нідерландської. Панували в країні іспанці, які були католиками. Тож у романі при зображенні подій також використовується і латина. А от іспанської мови в романі, за винятком двох фраз, майже немає. Сам роман був написаний старофранцузькою мовою, яку Шарль де Костер дуже любив. Події роману проходять у Фландрії, Північних Провінціях Нідерландів, Німеччині, Італії та Іспанії. Тож для автора було неможливо написати весь свій твір виключно французькою мовою. Оскільки всі основні події проходять у Фландрії, головні герої - фламандці, то перед автором постало складне завдання — передати колорит і місцеві реалії якомога точніше. Тут в пригоді стає нідерландська мова. В плані дослідження зробленого перекладу цього роману на українську мову, маємо чудову нагоду дослідити способи, за допомогою яких перекладач виконав своє завдання. Треба звернути увагу на ту обставину, що автор сам дуже часто допомагає перекладачеві своїми коментарями, що пояснюють ті чи інші реалії, які на сьогоднішній день вже не існують. Взагалі, проблема перекладу творів, в яких використовуються не одна, а декілька мов, дуже цікава для досліджень і є дуже актуальною в сучасному світі, де знання кількох мов є обов’язковим для тих, хто хоче зробити кар'єру, а тим більш для майбутніх перекладачів. В цій курсовій роботі буде зроблено спробу проаналізувати лексичний склад нідерландської мови, засоби перекладу цієї лексики, а також якість цього перекладу.

Розділ I. Безсмертний твір Шарля де Костера. Життєвий шлях бельгійського письменника

1.1 Життєвий шлях бельгійського письменника

Книгу бельгійського письменника Шарля де Костера «Легенда про Улепшпігеля» можна зарахувати до золотого фонду світової літератури. Злободенний та актуальний, твір Шарля де Коcтера звучить як невмирущий гімн життєдайним силам. Творця його вважають тепер зачинателем бельгійської національної літератури. Ім'я майже невідомого до того часу письменника раптом зазвучало в усіх країнах земної кулі, стало поруч з іменами найвидатніших представників світової літератури. Щоправда, трапилось це лише на початку XX ст., через більш як тридцять років після виходу першого видання «Легенди».

Шарль-Анрі де Костер (1827--1879) походив із старовинної фламандської родини, його батько був управителем у посла папи римського в Мюнхені. Рід його був зв’язаний з розвитком нідерландської культури. Письменник не без гордості двічі згадує в своїй книзі імена предків: поета Якоба де Костера ван Маарланда і друкаря Янсона Костера. Юний Шарль категорично відмовився від духовної кар'єри, до якої його готував батько -- юнака значно більше приваблювала історична наука, якій він вирішив присвятити своє життя. Та йому судилося інше. Коли батько помер, майбутньому письменникові довелось, щоб не вмерти з голоду, йти працювати клерком у банк. Мізерного заробітку ледве вистачало йому на прожиття. Своєрідною компенсацію за необхідність висиджувати за ненависним банківським столом стали таємні заняття літературою. Нікому з начальства й на думку не могло прийти, що їхній недбалий клерк давно вже став засновником гуртка аматорів літературного мистецтва -- «Спілки веселунів». Члени гуртка декламували перші вірші, читали свої оповідання. Вони захоплювалися французькою літературою, їхні перші літературні спроби написані під впливом Віктора Гюго і Жорж Санд. Майже всі твори Костера тих років не можна назвати самостійними, письменник іще не знайшов у мистецтві свого власного, оригінальною шляху. [2, 459]

Минув час і Костер зрозумів, що він більше не може лишатися чиновником. З великими труднощами юному де Костеру нарешті пощастило вступити до брюссельського університету на літературно-філософський факультет. В університеті Костер не припиняє літературної діяльності - за роки навчання він написав багато критичних статей та есе. Після закінчення університету в 1855 році разом зі своїм другом, художником Фелісьєном Ропсом, Костер заснував гумористичний щотижневик «Уленшпігель». Спочатку в ньому друкувалися жартівливі й розважальні статті, що відповідали назві. Згодом у журналі почали з’являтися серйозні праці, які відгукувалися на злободенні соціальнополітичні проблеми бельгійської дійсності. В «Уленшнігелі» виходять статті де Костера, які він пише під псевдонімом Карел, де автор виявляє себе справжнім демократом.

У 1858 році Шарль де Костер був знову змушеним піти на державну службу. Працюючи в королівському архіві Брюсселя, він вивчав старовинні хроніки, закони середньовічних нідерландських міст, королівські укази, торговельні угоди, численні судові справи, акти, свідчення, літописи монахів, тощо. Костер жадібно вчитувався у пожовклі сторінки старих манускриптів, і перед ним поставала історія його народу, із століть з’являлося минуле, сповнене страждань і горя, болю і ненависті, надій і відчайдушних спроб його співвітчизників змінити свою долю. У письменника прокинувся інтерес до народної творчості -- він захоплюється старовинними легендами, піснями, вивчає народну французьку мову XVI і XVII ст., що зачарувала його своєю звучністю і суворою силою. Скоро він став знавцем давнього мистецтва і літератури. Минуле батьківщини наштовхнуло Костера на думку відтворити забуті народні сказання та легенди. Все це стало основою для написання давньофранцузькою мовою життєрадісних «Фламандських легенд» (1858), що переносили читача у казковий світ фей, чаклунів і лицарських подвигів, і деякі образи яких своєю гострою антирелігійністю і ненавистю до гнобителів споріднені з образами славнозвісної книги про Уленшпігеля. Через три роки вийшла збірка реалістичних «Брабантських оповідок», що складалася з різних за своєю темою новел -- побутових, фантастичних, сатиричних, соціальних.

Саме тоді Шарль де Костер задумав створити велику книгу про національно-визвольну боротьбу нідерландського народу в XVI ст. Цей період особливо зацікавив його, адже героїчний опір нідерландців військам іспанської корони врешті привів до проголошення незалежності Північних провінцій. Відтворюючи бурхливі події минулого, Костер ставив перед собою завдання зробити свою «Легенду» якомога злободеннішою. Пройнята духом великої ненависті до всякого роду гнобителів і поневолювачів, «Легенда про Уленшпігеля» була сприйнята як твір надзвичайно актуальний. У 1867 році «Легенда» вийшла в світ, десять років напруженої праці лишилися позаду. Книга була видана невеличким тиражем.

Перу Шарля де Костера належать також романи «Весільна подорож» (1872) і «Одруження Туле» (4880), що викривають лицемірство взаємин у буржуазній сім'ї, історична п'єса «Стефанія», де письменник виступав проти тиранії, а також багато поезій та нарисів про подорожі до сусідніх країн. Але всі ці твори лишилися майже невідомими, хоч і написані вони були не менш яскраво, ніж «Уленшпігель».

Письменник закінчив свої дні всіма забутий, так і не дочекавшись другого видання своєї «Легенди». Костер доживав віку в страшних злиднях, вся його платня в кадетському корпусі, де він працював учителем, ішла кредиторам на сплату боргів. Йому доводилося голодувати, лише скромна підтримка друзів допомагала жити. Важко хворий, Шарль де Костер опинився у повній самотності. Помер він на руках у невідомої жінки, якій колись допоміг. Письменника поховали на кладовищі Ізель, у передмісті Брюсселя, могила його скоро була забута. Лише в 1894 році завдяки старанням друзів і шанувальників таланту Шарля де Костера на ній поставили пам’ятник. Бронзові Тіль Уденшпігель і Ламме Гудзак стали на вічну почесну варту біля свого творця…

1.2 Нідерланди у XVI ст.

Що ж являли собою Нідерланди XVI ст., де довелося діяти герою Костера Тілеві Уленшпігелю?

Цю країну знали ще як Фландрію -- за назвою однієї з 17-ти її провінцій. Була вона відома і під назвою «Низинні Землі» — Nederlands: територія країни була розташована в нижній течії великих рік Західної Європи Рейну, Маасу і Шельди: крім того, частина земель, що омивалися холодними водами суворого Північного моря, розташована нижче його рівня.

З давніх-давен населення північних провінцій вело постійну боротьбу в морськими припливами й повенями, відвойовуючи у моря клаптики родючої землі. Нідерландці навчилися будувати греблі й канали із складною системою шлюзів, осушувати землі. Весь тягар боротьби з грізними силами природи ліг па плечі працьовитого народу, та сам він був у неволі. У багатьох селянських провінціях панували феодальні відносини, не було ще скасоване кріпацтво на півдні країни, інше становище склалося у центральних і західних провінціях, де вже в XII ст. починається швидке зростання міст, що стають могутніми осередками торгівлі й ремесла, особливо сукнярства. Жодна з країн Західної Європи, крім Італії, не переживала в ті часи такого швидкого економічного піднесення. Воно, у свою чергу, викликало появу нових міст. У країні нараховувалося більше 300 великих і близько 6000 маленьких ремісничих містечок і селищ. Набирають сили міста, в яких розвивається найпрогресивніша форма торгівлі і капіталістична мануфактура -- Антверпен, Льєж, Намюр, Валансьєн, Монс, Делфт.

Швидкі зміни в економічному житті країни призвели до надзвичайної соціальної строкатості її суспільства. Поряд із старою міською буржуазією зростає нова, торговельно-промислова, між ними точиться нещадна боротьба. Звикла до розкошів і неробства дворянська знать занепадає, але намагається ще впливати на хід політичних подій. Міський люд і селяни були придушені податками, нещадною експлуатацією. Повністю розорені, вони поповнювали лави злидарів. Країна аж кишіла бродягами і жебраками, що були поза законом.

Невдоволення широких мас вилилось у великий релігійний рух, що дістав назву Реформації (або протестантизму). Цей рух поширився у багатьох країнах Західної Європи -- надто важким був гніт папського Риму, католицької церкви, що володіла майже третиною усіх західноєвропейських земель. Та й молодій буржуазії заважали застарілі закони католицизму і вона намагалася створити нову релігію, яка б відповідала її потребам. У різних країнах Реформація спиралася на створені вчення, хоч їхня суть здебільшого була однаковою. Так, у Швейцарії і Франції популярним стає кальвінізм (гугенотство), у Німеччині -- лютеранство, в Англії -- пуритани або англіканство. У Нідерландах поширюються як лютеранство, так і кальвінізм, але серед міської бідноти і селянства особливо розповсюджується анабаптизм. Релігійні повстання 1535 року в Мюнстері і 1540 року у Ґонті були жорстоко придушені військами іспанського короля Карла V. Тисячі єретиків було спалено па вогнищах, закатовано, повішено, заслано па каторгу «святою» Інквізицією -- каральним органом католицької церкви.

Нідерланди на цей час давно вже втратили свою незалежність. Хоч Нідерланди і мали свої органи управління, Генеральні штати, тобто становий сейм з представників усіх 17-ти провінцій, Державну, Фінансову і Таємну (суддівську) ради, розвинений бюрократичний апарат, проте фактично влада в країні належала намісникові іспанського короля. У період, коли відбуваються події «Легенди», на іспанському престолі спочатку був Карл V (1500--1558), а потім його син -- садист і фанатик Філіпп II (1527--1598). Маргарита Пармська, дочка Карла, виконувала в Нідерландах обов’язки намісниці, фактично правив особистий радник короля кардинал-інквізитор Гранвелла, якого в народі за жорстокість прозвали «червоним псом».

1.3 Сюжет роману

Дія роману Шарля де Костера починається у часи, коли Карл V почав «наводити лад» у непокірних Нідерландах. На початку 50-х років він видав указ, за яким єретики каралися смертю, а майно страчених переходило до імператора і частково до донощиків. Це дало можливість королю викачати з цієї маленької країни більше багатств, аніж йому дали заокеанські колонії. За кілька років кривавого панування Карла V було знищено понад 50 тисяч єретиків.

У 1555 році король зрікся престолу на користь свого сина, Філіппа II. Новий монарх вирішив насамперед розправитися з усіма, хто виступав проти влади іспанського престолу. Проте політика терору, що її проводив Філіпп II, не дала сподіваних наслідків. Початок 60-х років був позначений народними виступами багатьох нідерландських міст проти католицизму та іспанського короля. Бажаючи використати народний рух у своїх корисливих цілях, до нього приєднується і дворянство.

У квітні 1566 року делегація протестантів передала намісниці Маргариті Пармській петицію. «Невже ви боїтеся цих гезів?» (тобто жебраків, злидарів),-- спитав хтось з її оточення. Ця презирлива назва була з гордістю підхоплена протестантами, вираз «Хай живуть тези!» став своєрідним бойовим гаслом.

Позиція дворянства виявилася зрадницькою. Після початку повстання налякана намісниця звернулася до нього з маніфестом, у якому просила допомогти їй «встановити спокій в країні». Присягу вірності королю принесли граф Егмонт, граф Горн і ряд інших дворян.

Філіпп II вирішив зразково покарати непокірливих. У серпні 1567 року в Нідерланди вступила таємно підготовлена величезна каральна армія герцога Альби, прозваного згодом Кривавим. Побоюючись розправи, з країни тисячами тікали протестанти, у Німеччину виїхав герцог Вільгельм Оранський, його брат Людовик Нассау. Почала працювати створена герцогом Альбою «кривава рада», що виносила єдиний для всіх вирок -- страта і конфіскація майна. Першими жертвами терору стали графи Егмонт і Горн. За шість років Альба закатував понад 8 тис. протестантів. Проте іспанські карателі не досягли бажаного. Терор викликав нову хвилю народних повстань. По всій країні поширювався партизанський рух відважних «лісових гезів», або «лісових братів», до яких приєднувались численні загони емігрантів, що поверталися на батьківщину. На півночі матроси й рибалки створили грізний флот, що блокував узбережжя Нідерландів. «Морські гези» завдавали раптових ударів іспанцям, знищували і захоплювали їхні кораблі. Вони оволоділи містом Бріль на острові Східний Ворне (Зеландія), що відтоді став опорною базою гезів.

Повстання у північних провінціях перекинулося і на південні, але тут дворянство доклало всіх зусиль, щоб не допустити перемоги народних мас. В результаті повстання було придушене іспанськими військами, очолюваними хитрим політиком і полководцем Олександром Фарнезе. Міста перетворилися на безлюдні руїни, їхнє населення зменшилося більше ніж удвоє. Були поновлені середньовічні привілеї для торговців і цехових майстрів, торгівля завмерла, на селянство знову ліг тягар непосильних податків. Так народ Бельгії зазнав жорстокої поразки. І ось чому Бельгія аж дотепер залишається католицькою країною, тоді як населення Нідерландів у більшості своїй сповідує протестантизм.

Північні провінції продовжували боротьбу. У січні 1579 року була підписана Утрехтська унія, що проголошувала створення непідвладних іспанській короні Об'єднаних провінцій. Пізніше з них утворилася незалежна буржуазна держава -- Голландія.

Ось на цьому тлі і проходить дія роману Шарля де Костера «Легенда про Уленшпігеля».

1.4 Образ Уленшпігеля

Хто ж він такий, цей Уленшпігель? Легендарна постать, згадки про яку є вже у XIV ст., герой народних німецьких книжок. Можливо, він існував насправді, в усякому разі вчені називають дату й причину його смерті: 1350 рік, чума. Відомі навіть дві його могили: одна -- біля величезної середньовічної вежі в бельгійському містечку Дамме недалеко від Брюгге. друга -- в німецькому місті Мельні.

Уленшпігель був великим дурисвітом і жартівником, бродягою і балакуном -- типовий герой середньовічних французьких фабльо і німецьких шванків. Йому навіть приписували авторство гумористичних оповідок і анекдотів. Він став головним персонажем випущеної у 1515 році анонімної лубкової німецької книжки. Численні варіанти легенд про нього виходять різними європейськими мовами -- англійською, фламандською, французькою, датською, польською та ін. У французькій мові він навіть залишив по собі згадку у вигляді слів «espiйgle» (пустун, штукар) і «espieglerie» (пустощі, витівка).

І Шарль де Костер сміливо звертається до образу Уленшпігеля.

У Національній бібліотеці в Парижі зберігається примірник першого видання «Легенди», подарований Костером Вікторові Гюго. Особливий інтерес викликає вклеєний аркуш з написом-поясненням Костера: «Я зробив героєм Уленшпігеля для того, щоб мати глибоко народний персонаж -- це давало змогу показати XVI сторіччя в історичному, художньому і гумористичному планах». [2, 464]

Шарль де Костер вирішив перенести свого героя у бурхливе XVI ст.

Зберігши всі найхарактерніші риси героя народних легенд, додавши риси гуманістів епохи Відродження, письменник підносить Тіля до певного символу. Його Улепшпігель -- майстер на всі руки, борець за визволення вітчизни, сміливий і відважний гез, зброєю якого стають разюче слово і в'їдлива пісня, глузливий сміх і гострий меч. Невичерпний у своїх жартах і витівках, він завойовує симпатії та любов усіх простих людей. Завжди бадьорий і життєрадісний, Тіль щиро втішається життям і бере від нього все, що воно може дати, з якоюсь веселою і відчайдушною рішучістю. Цим типовим для ренесансного героя милуванням життям він нагадує безсмертних героїв Франсуа Рабле. Проте й своє особисте горе, муки й страждання народу Уленшпігель відчуває значно глибше, ніж будь-хто інший. І часто образ його стає глибоко трагічним. Коло серця Тіля лежить священний попіл його батька Клааса, спаленого інквізиторами. Цей попіл волає про помсту і завжди нагадує про найвищу мету життя Уленшпігеля -- боротьбу за визволення рідного краю.

На початку роману Тіль Уленшпігель -- просто мандрівний штукар, що смішить людей своїми веселими жартами й витівками так, як це робив його попередник, що жив за дві сотні років до нього. Інакше не можна сприймати епізодів з булочником, кравцем, шевцем, на міській площі, у корчмі тощо. Інколи Тіль стає схожим на героїв анекдотичних сюжетів шванків. Коли ж Тіль Уленшпігель стає гезом, його жарти вже не такі невинні й безтурботні. Відтоді кожна його фраза, спрямована проти ворогів, сповнюється їдкою іронією і гнівом, а пісні набувають великої сатиричної гостроти.

1.5 Інші герої роману

Не змінюється Тіль лише в одному -- у своєму почутті до Неле. Хоч би які випали йому на долю труднощі й випробування, хоч би який лютий гнів і ненависть кипіли в ньому, він завжди зберігає в своєму серці світле кохання до своєї подруги. І Неле відповідає йому таким самим чистим і глибоким почуттям. Своє кохання герої проносять через усе життя. Символізуючи вічну життєрадісність, молодість і безсмертя народу, його дух і серце, а також вічне полум’я народної революції. Уленшпігель і Неле до кінця роману лишаються молодими, веселими й дужими, хоч у кінці їм має бути років по шістдесят.

Постійним супутником Улепшпігеля в довгих мандрах стає його вірний друг Ламме Гудзак. Своєю вдачею і зовнішнім виглядом він цілковита протилежність Тілю. Цей гладкий ненажера вирушав з Уленшпігелем у подорож по Фландрії лише в надії знайти свою дружину, що втекла від нього. Всенародна боротьба спочатку анітрохи не хвилює Ламме. Усе його єство ніби сповнене пафосом здорової і тріумфуючої плоті. Проте між цими двома образами існує глибока спорідненість. Адже Ламме також нерозривно зв’язаний зі своїм народом, є своєрідним уособленням його фізичного і морального здоров’я. Цей добродушний товстун -- вірний помічник Уленшпігеля в усіх його небезпечних мандрівках і навіть кілька разів рятує йому життя. Протилежні натури, вони доповнюють один одного, стають фламандськими Дон Кіхотом і Санчо Пансою.

Уленшнігель -- це розум і дух народу, Ламме -- його життєрадісність, Неле -- його серце. Образ Клааса слід розуміти як мудрість, незламність і мужність народу, образ Сооткін -- як його стійкість і відданість. Не граф Егмонт, не принц Оранськнй, а представники народу стають головними учасниками історичних потрясінь. Шарль де Костер створює галерею чудових народних образів. Крім членів родини Уленшпігеля, тут і протестант Йост, і мужній фермер Томас Утенгове, і відданий справі визволення друкар Сімон Праат, і могутній гез Силач Пір, і коваль Вестеле, і десятки інших. Народ для Костера -- не безлика маса чи фон, на фоні якого проходить дія, а сукупність яскравих героїв, які самі творять історію.

Привабливим образам представників фламандського народу в романі протистоять жорстокі й похмурі сили реакції. Втіленням її стали завойовники-іспанці, попи-іиквізитори, кати, зрадники -- підступний король-інтриган Філіпп II, кривавий Альба, злобний рибник Йост Грейпстювер, зрадник Дірик Слоссе, лютий інквізитор Тітельман, стара шпигунка Стевен, Пітер де Роозе, профос Спелле, Ганс Даман. Всі вони показані огидними й потворними людцями, без усяких позитивних рис. Таке зображення негативних героїв повністю відповідало традиціям народної творчості.

У розповіді Шарля де Костера відчуваються епічна широта, вільність оповіді без усяких обмежень. Автор сміливо вводить в неї алегоричні персонажі, описи народних звичаїв, вирази, пісні, прикмети, легенди. У романі яскраво зображений «місцевий колорит», і для цього письменник докладно описує побут і домашні речі фламандських селян і ремісників, залишає специфічні вирази фламандською мовою. Стилістичні багатства роману ще чекають на своїх дослідників. Адже в ньому звучить складна й барвиста гама інтонацій: буденно-житейських і піднесено-патетичних, буфонних і ліричних, реалістичних і фантастичних. [2, 466]

1.6 Доля роману в Бельгії і за її межами

Своєю «Легендою» письменник виступив проти всієї системи монархічно-католицької реакції сучасної йому Бельгії. Зрозуміло, що цього гнівного звинувачення тогочасні клерикали й політичні ділки по могли простити письменникові. Буржуазні критики знайшли там, як зазначено в «Передмові Совича», «натяки на уславлених сучасників», його уїдливий твір порушив їхнє «міщанське травлення». Проти Шарля де Костера був використаний випробуваний прийом, що широко застосовується буржуазною пресою і в наші дні -- «змова мовчання». Невелика кількість досить дорогих примірників не дійшла до широкого кола читачів.

Друге видання «Легенди» вийшло в Бельгії лише в 1893 році, книгу ілюстрував Фелісьєн Ропс. Проте і тоді роман не вийшов за межі бельгійського кордону. Тільки в грізні часи першої світової війни книга Шарля де Костера здобула популярність в інших країнах. Багатьом народам довелось захищати тоді свою свободу. Вони сприйняли «Легенду» як палкий заклик до захисту національної незалежності й суверенітету. Роман відразу було перекладено англійською, німецькою, польською і російською мовами.

З того часу фламандський гез Уленшпігель обійшов усю планету. В роки гітлерівської окупації образ Уленшпігеля надихав патріотів Бельгії і Франції на боротьбу з загарбниками. Не випадково у Франції серед загонів макі з’явився і загін під назвою «Уленшпігель».

Проте навіть і зараз не можна говорити про широку обізнаність із книгою громадськості Бельгії і Голландії. Від першого видання 1867 року і до наших днів вийшло понад двадцять видань «Легенди», кілька тиражів вийшло в Нідерландах нідерландською мовою. Вони нараховують усього кілька десятків тисяч примірників. Один з дослідників творчості Шарля де Костера Альбер Жорло з глибоким смутком писав: «У 1953 році, як і в 1567, у Фландрії діють всесильні інквізитори. Сотні шкіл, сотні бібліотек уперто лишаються зачиненими для найвизначнішого твору бельгійської літератури, який може пишатися світовою популярністю… Але обскурантисти, проти яких змушений був битися Тіль, знову тут і вони володіють могутніми засобами для свого захисту». [2, 467] У наші дні теж мало що змінилося.

У Росії переклад твору Шарля де Костера вперше було надруковано у 1915 році як літературний додаток часопису «Голос минувшего». Наступного року вийшло вже два окремі видання -- додаток до ілюстрованого журналу «Нива» і у видавництві «Современные проблемы». У радянський період «Легенда» витримала російською мовою понад 40 видань, загальна кількість примірників досягла двох мільйонів. Українською мовою «Легенда» вперше вийшла в 1928 році в скороченому перекладі у видавництві «Український робітник». Відтоді на Україні було здійснено вісім видань цього роману.

Розділ II. Нідерландська лексика в романі «Легенда про Уленшпігеля»

2.1 Мова оригіналу. Нідерландська мова в романі. Причини використання нідерландської мови в романі написаному французькою мовою

Шарль де Костер написав свій роман старофранцузькою мовою XVI ст. Він був великим знавцем цієї мови, охоче писав на ній. Він обрав цю мову для написання роману тому, що вона видавалась йому більш звучною і водночас простою. Вона здалася йому найбільш підходящою для написання роману про такі героїчні події, як революція в Нідерландах у XVI. А використання нідерландської мови у романі стало необхідністю зумовленою тим, що події описані в романі відбувалися головним чином у Фландрії та Нідерландах, де говорять нідерландською. Всі головні герої роману (Уленшпігель, Неле, Ламме Гудзак, Клаас, Сооткін, Катліна та ін.) говорять нідерландською.

«- Ваша величність, — вів далі Уленшпігель, — перше ніж мене повісять, підійдіть і поцілуйте мене в той рот, яким я не говорю по фламандському.

Імператор, зареготавшись, як і весь народ, відповів:

— Твого прохання я не можу виконати, а тому тебе не повісять Уленшпігелю." [1, 87]

«Коли ти побачив так багато країн, то зумієш вимовити Schild ende Vriendt так, як вимовляють у Генті. А як не вимовиш, то ти поганий фламандець і будеш убитий.» [1, 314]

Використовуючи в романі нідерландську мову Шарль де Костер бажав ближче познайомити читачів роману з реаліями життя, що існували в ті часи, а може існують і зараз, але які не можуть бути знайомими людям, що живуть за межами Фландрії або Нідерландів. Без нідерландської мови було б неможливим відтворити неповторний місцевий колорит, показати звичаї і побут нідерландців тих часів.

Використанням нідерландської лексики автор створює умови, за яких читач стає, як це не парадоксально звучить, сам трохи нідерландцем. Спачатку де Костер деякі реалії, що він дає нідерландською мовою, пояснює сам:

«Він узяв сітку, вудочку і вийшов з дому, певний, що в таку ранню пору нікого не зустріне, бо ще було з годину до oosterzon’у, як називають у Фландрії шосту годину ранку.» [1, 21]

«Іноді збоку воза чимчикував який-небудь dickzak — товстун — в надії, що така подорож зменшить його черево.» [1, 122]

Під кінець роману дуже багато нідерландських слів і фраз уже навіть не потребують пояснень. Читач уже звикає до них. Нідерландська мова стає іще однією рідною мовою читача. І якщо на початку роману автор дає свої пояснення, то під кінець роману таких пояснень уже немає, бо одні й ті самі слова нідерландською повторюються багато разів:

«Потім дали йому їсти rystpap (рисову кашу) срібною ложкою.» [1, 163]

«…і Господь, багатий на все, щедро вам відплатить за це купами ортоланів, річками мальвазії, горами цукерок, rystpap’ом, який ви будете їсти в раю срібними ложками.» [1, 222]

Використовуючи нідерландську мову, автор створює непередавану атмосферу життя і побуту нідерландців у XVI ст.

«Катліна сиділа з Клаасом, Сооткін і Неле і їла olikoek’и, запиваючи dobbelkuyt’ом.» [1, 118]

Зовсім друге враження отримав би читач, прочитавши цю саму фразу без нідерландської мови:

«Катліна сиділа з Клаасом, Сооткін і Неле і їла оладки, запиваючи темним пивом. «

Отже, нідерландська мова в «Легенді» виконую дуже важливу роль. Вона дає читачеві уявлення про атмосферу життя та побуту фламандців у ті часи, коли відбувалася дія роману.

2.2 Форми подачі нідерландської мови в романі

Подача нідерландської мови в романі дається в наступних формах:

1.) В нідерландському написанні:

«Schoolmeester прозвав його Тіт Бібул Шнуффій.» [1, 49]

«Dobbelpeterman лився в їхні пельки, наче водоспад з високої гори.» [1, 69]

2.) В нідерландському написанні, але з додаванням слов’янських закінчень:

«Signork'и і pagader’и, — сказав він, показуючих на молодих голодранців, — не довіряйте їм, це не справжні фламандці, це зрадники, найняті для того, щоб накликати на нас біду, нещастя, згубу.» [1, 214]

«Тут не шкодували нічого,… поїли винами орлеанськими, бургундськими, а також і ingelsche bier’ом, що за морем зветься ель.» [1, 238]

«Чоловіки повдягалися по-святковому: в оксамитні куртки й штани, довгі opperstkleed’и і капелюхи з широкими крисами, що захищали й від дощу і від сонця.» [1, 275]

«- А як у Лімбурзі прозивають жителів Ендговена?

— Pinnemaker'ами — засувкарями. Одного разу, коли вороги підійшли до їхнього міста, вони засунули браму морквою. Та набігли гуси, жадібно зжерли моркву, і ворог вдерся до міста." [1, 315]

2.3 Якісний склад нідерландської лексики в романі

Як уже було зазначено, нідерландська лексика дається в романі для позначення реалій характерних тільки для Нідерландів. Отже маємо наступні види лексики:

1.) Назви професій:

Kolldraegger — вугляр; Schoolmeester — шкільний учитель; Meesevanger — птахолов; Hooghpoorter — купець; Bakker — пекар; Baes (Baesine) — хазяїн (хазяйка) заїзду; та ін.

2.) Назви страв і напоїв:

Klauvert — гентське вино; bruinbier — різновид темного пива; koekebakk — ковбаса, яку виготовляють в Андерлехті; choesel — м’ясо, смажене з цибулею і великою кількістю приправ; dobbelpeterman — міцне фламандське пиво, що подавалося в дуже великих кухлях; waterzoey — рибна солянка; muske conyn — порція кроля; olikoeken — млинці; та ін.

3.) Національна одежа:

Opperstkleed — національна фламандська одежа у вигляді накидки;

4.) Національні музичні інструменти:

Rommelpot — фламандський музичний інструмент, схожий на шотландську волинку;

5.) Пісні, вірші нідерландською мовою:

Als men my slaet, dan is’t brandt,

Als men my luyt, dan is’t storm in Vlaenderlandt.

Як я дзвоню, то десь горить,

Як б’ю на гвалт, гроза у Фландрії гримить. [1, 58]

6.) Назви шинків, заїздів:

Він повів їх до Яна ван Любеке в «Червоний щит» — in den Rooden Schildt… 1, 62]

Ламме часто ходив до Клааса, який, отримавши спадок, став учащати до таверни Blauwe Torre, де він уподобав навіть столика для себе і свої друзяк. [1, 110]

7.) Окремі висловлювання, а іноді й цілі речення:

«Ik ben u lieden spiegel» — «Я ваше дзеркало», — ось звідки й пішло його прізвисько — Уленшпігель. [1, 46]

8.) Назви монет та грошових одиниць того часу:

Daelder — талер; reixdaelder — імперський талер; reichsmark — імперська марка;

9.) Вигуки:

Lang leven! — Хай живе! `T brandt! — Горить! Staet op! — Вставай! Keyser Karel is alhier! — Імператор Карл тут!

10.) Лайки:

Vuilen hond! — Паршивий пес!

11.) Місцеві реалії:

Borgstorm — міський дзін у місті Дамме, що скликав людей на площу; Vierschare — лава суддів на площі в Дамме; Dulle griet — велика гармата в Брюгге, пам’ятник захисникам міста; та ін.

2.4 Проблеми перекладу «Легенди»

Проблема перекладу легенди полягає у великій кількості нідерландської лексики у творі, написаному французькою мовою. Адже крім перекладу з французької, перекладачеві потрібно ще робити переклад з нідерландської. Треба відмітити, що автор полегшує роботу перекладача. Даючи те чи інше слово на нідерландській мові, Шарль де Костер часто густо сам пояснює його значення.

Отже, форми подачі перекладу в романі наступні:

1.) Переклад дає сам автор:

Там він шукав свою жінку по всіх kaberdoesj’ях, шинках з музикою і тавернах. [1, 209]

Коли ж настав час платити, baes підійшов до Ламме й сказав:

— З вас належить десять патарів. [1, 208]

В Дамме Уленшпігелевого батька звали Kolldraegger, або вугляр. [1, 23]

Тільки-но Уленшпігель отримав тридцять флоринів, профос наказав stockmeester’у, своєму помічникові, що орудував дубцями, взятися до діла. [1, 254]

2.) Переклад дає перекладач у зносках внизу сторінки:

Від шуму, що зчинив Клаас, він прокинувся і хотів дременути, боячись, чи не сторож то нічний натрапив на нього, щоб забрати в steen як волоцюгу. [1, 21]

…, бо рід Клаасів мав свій герб, що переходив від батька до сина, — три срібні кухлі в натуральний розмір на тлі кольору bruinbier’а. [1, 47]

3.) Переклад дається в дужках слідом:

А хлопчаки до цього охочі; коли рибник дивився на них, вони свистіли й безперезтанку гукали:

— Bloedzuyger! (Кровопивця!) Sla dood!(Убийте його!) [1, 351]

Після цієї перемоги гези говорили:

— Als God met ons is, wie tegen ons zal zein? (Коли бог з нами, то хто ж встоїть проти нас?) Хай живе гез! [1, 419]

4.) Переклад нідерландської лексики автор вкладає в уста героїв роману:

Уленшпігелю, — сказала Катліна, — піди-но принеси нам чотири кухлі dobbelkuyt’а, а я тим часом напечу heetkoek'ів, тобто французьких млинців. [1, 164]

5.) Переклад взагалі не дається чи то з огляду на те, що це саме слово не перший раз зустрічається в романі, чи по іншій причині:

Саме звідси вудочки владарів і витягують крузати, срібні daelder’и, червінці… [1, 26]

Ви напевне зустрічали їх на вулиці, вони одягнуті в камзоли й сірі opperstkeed’и, такі, як носить простолюд. [1, 199]

Тільки-но Уленшпігель отримав тридцять флоринів, профос наказав stockmeester’у, своєму помічникові, що орудував дубцями, взятися до діла. [1, 254]

Таким чином, переклад лексики у романі дається не тільки перекладачем, але і самим автором. Все це допомагає читачеві краще розуміти події роману, не відчуваючи труднощів, пов’язаних з присутністю великої кількості нідерландської лексики. Як пояснення автора, так і переклад, що здійснив перекладач, дозволяють читачеві в кінці роману багато слів з нідерландської лексики вже розуміти без перекладу.

Висновки

На прикладі романа Шарля де Костера «Легенда про Уленшпігеля» мною було досліджено використання нідерландської мови в романі, написаному французькою мовою.

Завдяки використанню в романі нідерландської мови авторові вдалося не тільки показати історичні події, але й створити свій неповторний, оригінальний стиль. [5, 10]

А також:

«Слово — имя конкретной вещи, конкретного явления — однозначно, но оно не простой знак вещи или явления. Слово может рассказать и о времени, и о среде, в которой оно бытует. Прежде всего, в лексике отражаются фрагменты социального опыта, обусловленного основной деятельностью данного народа. Существование тех или иных лексических единиц объясняется как бы практическими потребностями.» [6]

«Мова — засіб збереження культурно-історичної інформації. З цієї точки зору, мова виконує одну з найважливіших своїх функцій — кумулятивну». [7]

Отже, мною були також розглянуті проблеми, пов’язані з використанням цієї мови в аспекті загального сприйняття роману читачем.

Крім того, існували певні складні моменти пов’язані, з перекладом цієї лексики на українську мову.

Під час вивчення лексичного складу нідерландської лексики, використаної в романі, було встановлено що:

1. нідерландська лексика є необхідною складовою частиною роману, бо вона допомагає краще зрозуміти реалії життя у Фландрії і Нідерландах XVI ст.

2. нідерландська лексика є засобом залучення читача до подій у романі, знайомить його з побутом, історією і культурними традиціями Нідерландів.

3. автор навмисно використовує нідерландську мову, щоб вплинути на читача емоціонально. Це дає ефект присутності або участі у подіях роману. Прочитавши «Легенду», читач наче сам стає нідерландцем.

Докладно дослідивши склад нідерландської лексики в романі, можна констатувати наступне:

1. в романі використовуються як окремі слова, так і цілі речення (або окремі вислови).

2. нідерландська лексика позначає як країнознавчі реалії (назви міст, річок, заїздів, шинків тощо), так і окремі слова, назви страв, професій, пір року і т. ін.

3. на нідерландській мові автор приводить декілька віршів і пісень, які звісно не могли ніяк бути подані на французькій мові.

4. нідерландською мовою даються деякі висловлювання героїв роману.

Що стосується труднощів, які виникають при перекладі цього роману, то цей переклад був зроблений перекладачем Сидором Сакидоном в 1974 році і … самим автором.

Автор у більшості випадків сам пояснює нідерландські слова.

Отже переклад дається наступним чином:

1. переклад дає сам автор. Дуже часто цей переклад має пояснення. Див. 2.4. (1);

2. переклад дає перекладач або у зносках внизу сторінки, або у дужках після нідерландського слова або висловлювання. Див. 2.4 (2, 3).

3. переклад слова автор вкладає в уста героїв роману. Див. 2.4 (4).

В цілому роман становить собою цікаву перекладацьку проблему. Адже переклад вимагає від перекладача не тільки глибоких знань двох мов: старофранцузької і нідерландської, але і знань з історії, географії, реалій тогочасного життя у країнах Західної Європи XVI ст.

На мій погляд, перекладач упорався із своїм завданням дуже добре.

Роман Шарля де Костера «Легенда про Уленшпігеля» є початком бельгійської літератури, а також перлиною світової літератури як з погляду висвітлення історичних подій, так і с точки зору становлення національної бельгійської літератури.

Список літературних джерел

1. Шарль де Костер. «Легенда про Уленшпігеля». К. «Вища школа». 1984.

2. Вадим Пащенко. Післямова до роману Шарля де Костера «Легенда про Уленшпігеля». (К. «Вища школа». 1984.)

3. Дренясова Т. Н., Миронов С. А., Щечкова Л. С., Новый нидерландско-русский словарь. М. «Русский язык». 2001.

4. Дренясова Т. Н., Щечкова Л. С., Нидерландский язык. С — П. «ГЛОССА». 1998.

5. Токарев С. А. Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы. Исторические корни и развитие обычаев., Наука. М. 1983.

6. Брагина А. А. Лексика языка и культура страны в лингвострановедческом аспекте. М. «Русский язык», 1981.

7. Верещагин Е. М. Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова. М. «Русский язык», 1980

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой