Правила правопису в сучасній українській літературній мові

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Иностранные языки и языкознание


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

Вступ

Завдання 1

Завдання 2

Завдання 3

Завдання 4

Завдання 5

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

У статті 10 Конституції України зазначено: «Державною мовою України є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України…». Це значить, що держава чітко визначає свої пріоритети щодо політики мовної. Для створення позитивного ставлення до себе й свого ділового потенціалу сучасний громадянин повинен знати й уміти складати ділові документи. Тому, на нашу думку, службовці і державних, і приватних підприємств мають бути зацікавлені в підвищенні рівня знань щодо правил ділового мовленнєвого етикету та їхнього практичного використання в професійній діяльності, ділових переговорах, справочинстві.

Тобто слід знати, що у сферах виробничо-професійній, освітній, політичній, просвітницькій, культурній, соціально — адміністративній провідна роль підведена саме мові українській, а точніше певним функціональним стилям цієї мови: офіційно діловому, публіцистичному, науковому, а також відродженому ораторському мистецтву.

Мовний стиль -- це сукупність мовних норм і засобів, використаних з певного метою, у визначеній ситуації. В українській літературній мові є такі стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, конфесійний, розмовний.

Українська літературна мова є найвищим проявом мови національної. До усього мовного масиву входять також діалекти, жаргони, арго і т. ін. Літературна мова — це загальноприйнята система мовних норм, що обслуговує сферу суспільного життя країни. До створення української літературної норми доклали зусиль класики української літератури 19 ст. (І. Котляревський, Г. Квітка-Основ'яненко). Основоположником української літературної мови прийнято вважати Т. Г. Шевченка. Літературний варіант української мови базується на південно-східних говірках.

Українська літературна мова може бути представлена в усній та писемній формах. Для офіційно-ділового й публіцистичного стилів — це промови, дебати, інтерв'ю (усна форма); законотворчість, облік документів, переписка (писемна форма).

Функціональні, стилі літературної мови сполучаються між собою. У кожнім стилі переважають загальномовна лексика, міжстильові мовні норми (наприклад, система відмінків, часових і видових форм). Однак для виконання чітко окресленої ролі кожен мовний стиль має свою специфічну лексику, фразеологію, надається перевага певним синтаксичним конструкціям.

Сучасна українська літературна мова має всі потенціальні можливості для формування довершених, правильних і естетично точних функціональних стилів ділового мовлення. У складі української мови нараховується більше 4 мільйонів слів. Причім значна частина з них може вживатись у науковій та суспільній практиці.

Упровадження правил і норм сучасної української літературної мови у сфери суспільного, політичного, освітнього, правового життя — це завдання для багатьох спеціалістів: лінгвістів, юристів, економістів, психологів. Тільки використовуючи досвід і знання колективу компетентних спеціалістів, можна складати насправді грамотні документи.

Мета контрольної роботи — ознайомлення з матеріалом дисципліни «Українське ділове мовлення», на базі якого вміло та грамотно вести ділові папери та ін.

Завдання 1

Роль скорочень у діловому мовленні. Назвати групи скорочень.

Відповідь:

Графічні скорочення вимовляються повністю і скорочуються лише на письмі. Графічні скорочення (крім стандартних скорочені, одиниць: м -- метр, мм -- міліметр, см -- сантиметр) пишуться і крапками на місці скорочення. Зберігається написання великих ті малих літер, дефісів: півн. -сх. (північно-східний), Півн. -Крим. канал (Північно-Кримський канал).

Не скорочуються слова на голосну, якщо вона не початкова в слові, і на ь. Наприклад: український може бути скорочене укр., ук-раїн., українськ.

При збігу двох однакових приголосних скорочення необхідно робити після першого приголосного: змін, робота, відмін, навчання.

За збігом двох і більше різних приголосних скорочення можна робити як після першого приголосного, так і після останнього: мід., мідн. (мідний); висот., висотн. (висотний).

До найпоширеніших загальноприйнятих скорочень належать такі:

акад.

академік

вид.

видання

гр.

громадянин

див.

дивись

дон. е.

до нашої ери

доц.

доцент

і т.д.

і так далі

і т. ін.

і таке інше

і под.

і подібне

ім.

імені

н. е.

нашої ери

напр.

наприклад

о.

острів

обл.

область

оз.

озеро

пор.

порівняйте, порівняй

проф.

професор

р.

рік, річка

рр.

роки

с.

село, сторінка

ст.

станція, сторіччя

т.

товариш, том

тов.

товариш

У текстах документів не повинно бути різниці в написанні назв осіб, посад, закладів, географічних назв, термінів тощо. Зовсім не бажані і спонтанні (авторські) скорочення. Сьогодні постають стандартизованими такі різновиди скорочень:

- поштові дані (м., обл., р-н, ст., від. і т. ін.);

- найменування посад і звань (проф., член-корр., канд. техн. наук, зав., зам., в.о., пом. тощо);

- найменування документів (ДОСТ, техплан, ТЗ, спец-замовлення і т. ін.);

- слово рік (р., рр., 1996/97 звітному році);

- грошові одиниці (2000 грн.; 80 коп.; 4 тис.; 6 млн.);

- текстові позначення (т. д., т. п., див., пор., напр., та ін., с., гл., с.г.).

Усі скорочення слів і найменування в документах повинні бути загальноприйнятими і зрозумілими. Слід пам’ятати, що насиченість тексту скороченнями загалом знижує офіційний тон документа. Щоб не помилитися у виборі скорочень, слід користуватися «Словником скорочень української мови» (К., 1982). Окремі правила користування скорочень і складноскорочених слів:

- Назви географічних понять, відрізків часу, кількісних означень тощо скорочують:

а) перед словом, до якого вони відносяться, наприклад: оз. (озеро) Глибоке, м. (місто) Донецьк;

б) після числівників, наприклад: 8 тис. (тисяч) верстатів, 10 млн. (мільйонів) гривень.

- Назви наукових ступенів, звань або професій можуть скорочуватися в тексті безпосередньо перед прізвищами. Наприклад: акад. (академік) Семенов, інж. (інженер) Кравцов.

- Складноскорочені назви, утворені з початкових літер, пишуть великими літерами ДТУ). У назвах, які утворені за змішаним принципом, літерні скорочення пишуться великими літерами, поскладові скорочення -- малими (НДІБудшляхмаш -- Науково-дослідний інститут будівельного і шляхового машинобудування).

- Скорочене слово повинно мати запас стійкості, щоб при розкритті його звучання воно сприймалося однозначно. Наприклад, замість слова зобов'язання не можна написати об. або обов. , оскільки воно може бути неправильно витлумаченим.

- Скорочення повинно бути зрозумілим усім, хто читає документ. Тому при першому вживанні скорочення в тексті воно повинно розкриватися в дужках, а потім уже вживатися у скороченому вигляді: Українська академія державної служби (УАДС), потім тільки УАДС.

- Не можна скорочувати ключові слова. Наприклад, якщо в документі йде мова про відрядження -- це слово не скорочується.

- Напис скорочень має бути уніфікованим в межах того самого тексту. Наприклад, не можна позначати одне слово район то літерою р. , то складом рай. , то комбінацією р-н.

Завдання 2. Записати подані іменники в Р. відмінку однини

Лабрадор, лабрадор, стандарт, диплом, цикл, симптом, азимут, мінімум, радіатор, спосіб-, волейбол, шум, стенд, клімат, банк, кабель, козачок, телефон, електроліз, статус, статут, об'єкт, хор, балет, патент, стаціонар, фільм, вибір, язик, атлас, акредитив, фільтр, успіх, кіловат, штаб, зв’язок, спорт, хлів, глобус, атлас, фюкус, дух, вік, оператор, полин, шампунь, термін, сміх, часопис, лід, перепис, балкон, ривок, сектор.

Відповідь:

Лабрадор — Лабрадору, лабрадор — лабрадору, стандарт — стандарту, диплом — диплому, цикл — циклу, симптом — симптому, азимут — азимуту, мінімум — мінімуму, радіатор — радіатору, спосіб — - способу -, волейбол — волейболу, шум — шуму, стенд — стенду, клімат — клімату, банк — банку, кабель — кабелю, козачок — козачка, телефон — телефону, електроліз — електролізу, статус — статусу, статут — статуту, об'єкт — об'єкту, хор — хору, балет — балету, патент — патенту, стаціонар — стаціонару, фільм — фільму, вибір — вибору, язик — язику, атлас — атласу, акредитив — акредитиву, фільтр — фільтру, успіх — успіху, кіловат — кіловату, штаб — штабу, зв’язок — зв’язку, спорт — спорту, хлів — хліва, глобус — глобуса, атлас — атласи, фюкус (немає слова у словарі), дух — духу, вік — віку, оператор — оператору, полин — полину, шампунь — шампуню, термін — терміну, сміх — сміху, часопис — часопису, лід — льоду, перепис — перепису, балкон — балкону, ривок — ривку, сектор — сектору.

Завдання 3. Записати подані іменники в. Кл. відмінку однини:

тополя, китаєць, студент, дівчина, Яків Анатолійович, лікар, ректор, книжка, Марія, курсант, Львів.

Відповідь:

Тополя — тополе, китаєць — китайцю, студент — студенте, дівчина — дівчино, Яків Анатолійович — Якове Анатолійовичу, лікар — лікарю, ректор — ректоре, книжка — книжко, Марія — Маріє, курсант — курсанте, Львів — Львове.

Завдання 4. Записати подані жіночі імена українською мовою

Эмма, Фаина, Надежда, Таисия, Зинаида, Екатерина, Раиса, Вера, Елена, Луиза, Ирина, Жанна, Татьяна, Валерия, Евгения, Юлия, Ульяна, Софья, Сарра, Юдифь, Стелла, Альбина, Светлана, Ребекка, Наталья, Василиса, Любовь, Мариетта, Матрена, Лукерья, Инесса, Дарья, Карина, Вячеслава, Елизавета, Агнесса, Анна, Александра, Белла, Марина, Виргиния, Лариса, Полина.

Відповідь:

Эмма — Емма; Фаина — Фаїна; Надежда — Надія; Таисия — Таїсія, Таїса; Зинаида — Зінаїда; Екатерина — Катерина, Катря; Раиса — Раїса; Вера — Віра; Елена — Олена; Луиза — Луїза; Ирина — Ірина, Ярина; Жанна-Жанна; Татьяна -Тетяна; Валерия — Валерія; Евгения — Євгенія,Євгена, Ївга, Югіна; Юлия — Юлія, Юлина; Ульяна — Уляна, Оляна; Софья — Софія; Сарра — Сара; Юдифь — Юдіфь; Стелла — Стелла; Альбина — Альбіна; Светлана — Світлана; Ребекка — Ребекка; Наталья — Наталя, Наталка; Василиса — Василина; Любовь — Любов, Любина; Мариетта — Марієта; Матрена — Мотрона, Мотря; Лукерья-Лукерія, Лукера, Ликера, Лукеря; Инесса — Інеса; Дарья — Дарія, Дар'я, Дарина, Одарка, Одарина; Карина — Карина; Вячеслава — В’ячеслава; Елизавета — Єлизавета, Лисавета; Агнесса — Агнеса; Анна-Ганна, Анна; Александра — Олександра, Олеся; Белла — Белла; Марина — Марина; Виргиния — Віргінія; Лариса — Лариса; Полина — Поліна.

Завдання 5. Провідміняти за відмінками числівники разом з іменниками:

786 (сторінка), 4 (таблиця), 57 (працівник), 1248 (виріб).

Відповідь:

786 (сторінка)

Н. сімсот вісімдесят шоста сторінка

Р. сімсот вісімдесят шостої сторінки

Д. сімсот вісімдесят шостій сторінці

З. сімсот вісімдесят шосту сторінку

О. сімсот вісімдесят шостою сторінкою

М. (на) сімсот вісімдесят шостої сторінці

4 (таблиця)

Н. четверта таблиця

Р. четвертої таблиці

Д. четвертій таблиці

З. четверту таблицю

О. четвертою таблицею

М. (на) четвертій таблиці

57 (працівник)

Н. п’ятдесят сім працівник

Р. п’ятдесяти семи (сімох) працівника

Д. п’ятдесяти (п'ятдесятьом) семи (сімом) працівнику (- ові)

З. п’ятдесят (п'ятдесятьох) сім (сімох) працівника

О. п’ятдесятьма сьома (сімома) працівником

М. (на) п’ятдесяти (на п’ятдесятьох)семи (сімох) працівникові

1248 (виріб)

Н. тисяча двісті сорок восьмий виріб

Р. тисяча двісті сорок восьмого виробу

Д. тисяча двісті сорок восьмому виробу (виробові)

З. тисяча двісті сорок восьмого виробу

О. тисяча двісті сорок восьмим виробом

М. (на) тисяча двісті сорок восьмому виробі (виробові)

Висновки

Українська мова у своєму розвитку пройшла тернистий шлях, адже від російського імператора Петра І і до відомого партійно-комуністичного ідеолога М. Суслова вийшло близько 30 указів, постанов, рішень про заборону або дискримінацію української мови, культури. І нинішній державний статус української мови відображає ступінь вияву піклування самої держави про її представницький вияв у колі цивілізованих країн. Водночас слід пам’ятати, що ніякий закон самої проблеми не вирішує, оскільки реалізація його принципів -- це закономірності внутрішньодержавного влаштування. Сьогодні найважливішою проблемою у цьому напрямі постає розширення функціонального тла української мови у різних сферах виробничо-професійного, навчально-прикладного, соціально-адміністративного життя.

Мовна політика як складова частина державотворення в Україні повинна спиратися на світовий досвід та міжнародне право, які виходять з того, що є держави багатонаціональні, тобто такі, до складу яких входять народи, що є автохтонами на своїх історичних територіях, проживають компактно, суцільною масою. Такою, наприклад, є Швейцарія, в якій німці, італійці та французи відповідають цим ознакам і тому статус їхніх мов у державній та громадських структурах однаковий -- державний. Є й держави з багатонаціональним складом населення, де переважну більшість складає одна нація, що дає назву державі -- титульна нація, мова якої і виступає в усіх державотворних і державно-представницьких функціях. Такою с Україна.

Сучасна українська літературна мова не поступається своїми функціональними можливостями жодній з найбагатших і найрозвиненіших мов світу. В її лексичному запасі близько чотирьох мільйонів слів. З цього числа левова доля належить термінології різних галузей наук та професій.

У щонайширшому своєму загалі мова виконує цілий ряд функцій, з-поміж яких здебільшого основними вважають: 1) комунікативну, 2) мисленнєву.

Треба додати, що деякі форми оформлення документів треба удосконалювати, брати зразки кращих розробок і пропозицій у вітчизняних та закордонних фахівців, та ін.

Список використаних джерел

1. Андреева В. И. Делопроизводство: Требования к документообороту фирм. -- М.: АО «Бизнес-иск». Интел-Синтез", 1995- 432с.

2. Бойко М. Д., Співак В. М., Хазін М. А. Цивільно-правові документи. -- К.: Наук, думка, 1996 — 211с.

3. Веселов П. В. Аксиомы делового письма: культура делового общения и официальной переписки / Информ. -внедренч. центр «Маркетинг». -- М., 1993 — 145с.

4. Веселов П. В. Профессия -- секретарь /Информ. -внедренч. центр «Маркетинг». -- М., 1994.

5. В помощь деловому человеку: Сб. типовых форм договоров по различным видам деятельности. -- М.: Олимп, 1991−172с.

6. Головач А. С. Оформление документов-- К.: Донецк: Вища шк., 1983.

7. ГоловачА.С. Зразки оформлення документів--Донецьк: Сталкер, 1997.

8. Деловая переписка: (Конструкции типовых писем /Центр «Техно-маркетинг» НЖ «Алейрон»; Веселова Р. Б., Веселов П. В. -- М., 1990.

9. Деловая переписка с иностранньши фирмами: Практич. пособие. -- М.: Имидж, 1991−423с.

10. Деловое досье фирмы: краткое пособие по делопроизводству /Информ. -внедренч. центр «Маркетинг»; [Ред. В. А. Калашников]. -- М., 1993. — 258 с.

11. Державний стандарт України. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила ДСТУ 3582-- 97. -- К.: Держстандарт України, 1998. -- 25 с.

12. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації: Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163--2003. -- К.: ДержспоживстЗндарт України, 2003. — 21 с.

13. Документооборот в бухгалтерском учете. -- X.: Б. и., 1995.

14. Документи и делопроизводство. Справ, пособие / Сост. М. Т. Ли-хачев. -- М.: Экономика, 1991 -334с.

15. Зінкевич-Томанек Б., Григорів О., Прихода Я. Короткий практичний словник абревіатур та скорочень української мови. -- Х., Одиссей, 1997- 333с.

16. Игпатова Т. В. Язык и список специальннх видов документов. -- М.: ИПКИР, 1988 — 613с.

17. Іванова І. В. Основні вимоги до оформлення документів: Текст лекції / Київ, торг. -екон. ін-т. -- К., 1993 -448с.

18. Коваль А. П. Культура ділового мовлення -- К.: Вища шк., 1977−321с.

19. ЛюбивецьЛ. П. Ділові папери. -- К.: Рад. школа, 1981- 144с.

20. Мингалев В. С, Ларин М. В. Специальные системи документирования. -- М.: Экономика, 1989 171с.

21. Молдаванов М. І., Сидорова Г. М. Сучасний діловий документ: зразки найважливіших документів українською мовою. -- К.: Техніка, 1992.

22. Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери / Уклад.: С. Я. Єрмоленко та ін. -- К.: Довіра, 1998.

23. Орфографічний словник української мови / Уклад.: С. І. Головащук, М. М. Пещак, В. М. Русанівський, О. О. Тараненко. -- К.: Довіра, 1999.

24. Паламар Л. М., Кацавець Г. М. Мова ділових паперів. -- К.: Либідь, 1993 — 685с.

25. Стенюков М. В. Документи. Делопроизводство. -- М.: СТРИКС: ПРИОР, 1995- 424с.

26. Тараненко О. О., Брицин В. М. Російсько-український словник (сфера ділового спілкування). -- К: УНВЦ «Рідна мова», 1996- 872с.

27. Іванова І.Б. Українське ділове мовлення. Мова ділових паперів. Фахове ділове мовлення: Навч.- метод. посіб.- Х., ТМ «Парус», 2007 — 448с.

28. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: — К., Атіка, 2004 — 592с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой