Проблема управління якістю при виробництві і реалізації, та оцінка конкурентоспроможності м’яких куточків вітчизняного виробництва

Тип работы:
Магистерская работа
Предмет:
Маркетинг


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

АНОТАЦІЯ

Магістерська робота охоплює широке коло питань, пов’язаних із проблемами управління якістю при виробництві і реалізації м’яких куточків, та оцінкою їх конкурентоспроможності. Розглянуто стан сучасного ринку м’яких меблів України, систему властивостей, що визначають якість м’яких меблів, нормативну документацію та технологію виробництва м’яких куточків. Велика увага приділяється вивченню організаційно-методичних принципів контролю, забезпечення якості та дослідженню якості меблів. Окремий розділ присвячений маркетинговим дослідженням конкурентоспроможності м’яких куточків. В роботі використано матеріали ЗАТ «Черкаська меблева фабрика».

Магистерская работа охватывает широкий круг вопросов, связанных с проблемами управления качеством при производстве и реализации мягких уголков, и оценкой их конкурентоспособности. Рассмотрено состояние современного рынка мягкой мебели Украины, систему свойств, которые определяют качество мягкой мебели, нормативную документацию и технологию производства мягких уголков. Большое внимание отводится изучению организационно-методических принципов контроля, обеспечения качества и исследованию качества мебели. Отдельный раздел посвящен маркетинговым исследованием конкурентоспособности мягких уголков. В работе использованы материалы ЗАО «Черкасская мебельная фабрика».

There are wide range of questions comprised in this magister work, connected with the problems of quality management during production and offtake of cushiony corners, and estimation of their competitiveness. Condition of contemprorary ukrainian furniture market, system of attributes that determines the quality of cushiony furniture, normative documentation and tecnology of producing are also examined. Great attention have been payed to learning of management-methodical principles of control, providing and investigations of furniture’s quality. Detached partition is dedicated to marketing reserches in field of competitiveness of cushiony corners. There are materials and information of CSC «Cherkassy furniture factory» were used in this work.

ЗМІСТ

КЛЮЧОВІ СЛОВА

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Літературний огляд

1.1. Стан ринку меблів в Україні

1.2. Систематизація властивостей, що визначають якість м’яких меблів

1.3. Аналіз нормативних документів, що регламентують якість м’яких меблів

1.4. Проблеми управління якістю на сучасному етапі

РОЗДІЛ 2. Об'єкти та методи досліджень

2.1. Об'єкти досліджень

2.2. Методи досліджень

РОЗДІЛ 3. Проблеми управління якістю при виробництві і реалізації меблів

3.1. Формування споживчих властивостей та якості м’яких куточків в

технологічному процесі їх виготовлення

3.2. Організація контролю якості м’яких куточків на підприємстві

3.3. Дослідження якості м’яких куточків

3.4. Розробка системи управління якістю на підприємстві

3.5. Проблеми управління якістю при реалізації м’яких меблів

РОЗДІЛ 4. Дослідження та оцінка конкурентоспроможності меблевих

виробів ЗАТ «Черкаська меблева фабрика»

4.1. Критерії оцінки конкурентоспроможності м’яких куточків

ЗАТ «Черкаська меблева фабрика»

4.2. Аналіз результатів проведення маркетингових досліджень щодо

оцінки конкурентоспроможності меблевих виробів

4.3. Напрями удосконалення товарного портфелю підприємства на

основі результатів дослідження

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

КЛЮЧОВІ СЛОВА

М’які меблі, м’які куточки, ринок, виробник, споживач, експлуатація, властивості, функціональність, довговічність, ергономіка, екологічність, надійність, ремонтопридатність, ціна споживання, гарантія, споживчі властивості, споживчі переваги, дослідження, продукція (процес, послуга), нормативний документ, відповідність, випробувальна лабораторія, технологія, сировина і матеріали, якість, показник якості, контроль якості, планування якості, забезпечення якості, управління якістю, служба якості, постачання, конкурентоспроможність продукції, критерії конкурентоспроможності, інтегральний показник конкурентоспроможності, мета управління, життєвий цикл продукції, петля якості, процесний підхід, система якості.

ВСТУП

Як казав класик, меблі - категорія вища, адже «об їх кожен день треться дума людини». Меблі можуть багато розповісти про свого власника, про його внутрішній світ та естетичне освоєння дійсності. 1]

І справді, меблі - одні з найважливіших товарів народного споживання. Вони відіграють велику роль в організації побуту, відпочинку та праці. Покращення якості та підвищення рівня споживних властивостей меблевих виробів — важливий фактор підвищення добробуту сучасного суспільства вцілому. По мірі насичення сучасного ринку побутовими меблями питання про підвищення їх якості набуває першочергового значення. Крім того, необхідно враховувати, що в умовах розширення міжнародної торгівлі і все більшої інтеграції України в світове співтовариство, вітчизняна продукція повинна бути конкурентоспроможною на світовому ринку. Навіть у побуті ми все частіше згадуємо поняття якості, надійності, конкурентоспроможності та безпеки продукції, вимагаємо пред’явити сертифікати на продукцію, наполягаємо на дотриманні закону «Про захист прав споживачів» і т.д. Тому вже зараз із упевненістю можна казати: майбутнє, в якому вже нічого робити без якості, вже настало. 2]

Головною рисою сучасного ринку товарів і послуг України є реальна істина — умови диктує споживач. Тому господарювання, спрямоване на довгострокову перспективу повинно чітко орієнтуватися на принципах «невидимої руки» і вміло реагувати на них. Усвідомлений факт — в умовах ринкової економіки жодні інвестиції не врятують промислове підприємство, якщо воно не зможе забезпечити визначений обсяг продажу і головне конкурентоспроможність власної продукції, основою якої є перш за все якість. Хоча окрім показників якості до конкурентоспроможності відносять і такі фактори, як ціна, строки поставки, гарантії, сервісне обслуговування (що надає виробник) та ряд інших економічних і організаційних параметрів, все ж саме на її частку, за результатами спеціалізованих досліджень, припадає 70% вагомості серед усіх показників конкурентоспроможності. Цей фактор примушує українських товаровиробників змінити традиційне поверхневе ставлення до якості.

Управління якістю — основа досконалості, яка в свою чергу не має меж. Реалізація принципів управління якістю в повсякденній практиці здійснюється шляхом створення та впровадженням на підприємствах систем управління якістю (СУЯ). Можна говорити про те, що конкуренція фірм — це конкуренція їх систем управління якістю. Тому вдосконалення цих систем вважається одним із найважливіших напрямків підвищення конкурентоспроможності як окремих товарів, виробів, так і виробничих фірм і промислових об'єднань. 2]

Варто відзначити, що з кожним роком підвищується технічний рівень вітчизняних меблевих підприємств. Автоматичні або напівавтоматичні лінії, високопродуктивні агрегати, що залучаються в технологічні процеси виробництва, сприяють підвищенню продуктивності праці та якості кінцевого продукту. Наявність на вітчизняному ринку меблевих виробів, виготовлених із найсучасніших сировинних матеріалів та комплектуючих без перебільшення сприяють виходу на якісно новий рівень всієї галузі.

Підвищення попиту на меблеві вироби вітчизняного виробництва пояснюється появою сучасних наборів та окремих виробів прицільної якості, які не поступаються закордонним зразкам за показниками художньо-естетичного виконання та надійності.

Отже, враховуючи актуальність даної теми метою магістерської роботи є дослідження проблеми управління якістю при виробництві і реалізації, а також оцінка конкурентоспроможності м’яких куточків вітчизняного виробництва (за матеріалами ЗАТ «Черкаська меблева фабрика»).

РОЗДІЛ 1. Літературний огляд

1.1. Стан ринку меблів в Україні

Найбільш влучно охарактеризувати стан справ на сучасному українському ринку м’яких меблів допоможе словосполучення «спокійний розвиток». Причому, що важливо, — це справді розвиток, який видно неозброєним оком, судячи хоча б про кількість нових салонів м’яких меблів. Ще одна зовнішня ознака розвитку — поява нових виробників. Серед них присутні як новачки меблевої справи, так і відомі торговці, які вирішили збільшити ряди фабрикантів. За неповними даними Держкомстату (було враховано лише обсяги великих підприємств, з річним обсягом виготовлення продукції від $ 200 тис.) у 2004 році було виготовлено 274 480 крісел, 12 760 диванів та кушеток та майже 58 000 диванів-ліжок. До того ж, за даними Мінпромполітики (див. рис. 1.1.), частка саме м’яких меблів складає домінуючі 30% від загального обсягу попиту на меблі для житлових приміщень. Подібні факти переконливо говорять на користь «інвестиційної» привабливості вітчизняного меблевого ринку. 5]

Рис. 1.1. Сегментування попиту на меблі для житлових приміщень

Характеристика «спокійний», говорить про те, що за попередні роки спостерігалися неквапливі тенденції розвитку. Так, у 2003 році обсяг ринку становив майже $ 67 млн. (за роздрібними цінами) або приблизно 130−140 тисяч комплектів (диван плюс два крісла). Наприкінці 2004, за оцінками національних операторів, вже $ 75 млн, що перевищує показник попереднього року на 12%. Рівень продажу м’яких меблів лишається стабільним протягом трьох років, що говорить про стійкість та стабільність попиту, змінюється лише співвідношення «вітчизняний/імпортний товар». Причому даному показнику властива тенденція прогресивного збільшення, що говорить про неодмінне домінування «українських» меблів у структурі продажу на вітчизняному ринку. Так, у 1999 році на частку меблевих виробів вітчизняного виробництва припадало до 60% загального обсягу продажу, а сьогодні вже 80%. Оскільки стрімко розвивається збутова мережа українських виробників, розширився асортимент, підвищівся професійний рівень торговців.

Імпортерам недорогих меблів з кожним роком складніше конкурувати з реалізаторами вітчизняної продукції. Не виключено, що «під імпортерами» залишаться лише елітарні меблі, які скоріше відносяться до предметів розкошу, ніж до предметів побуту. А в грошовому покажчику вони будуть забезпечувати не більше 5% від загального обсягу реалізації м’яких меблів на вітчизняному ринку. [4]

Значним чином на закріплення позицій вітчизняних виробників м’яких меблів впливало держрегулювання, яке цілеспрямовано захищало інтереси внутрішніх операторів ринку. Так, наприклад, до січня 2000 року пільгові ставки ввізного мита становили 40% митної вартості товару. Але згідно постанови КМУ № 40 від 15. 01. 2000 року ставки знижено до 25%. Можливо, зважаючи на те, що позиції вітчизняних виробників вже досить міцні. На сьогоднішній день пільгова ставка становить 15% митної вартості, а повна — 30% (див. табл. 1.1.)

До того ж, поряд із митними труднощями, у імпортерів виникає чимало турбот з приводу закупівлі товару. Головною причиною небажання формувати дилерські відносини для великих німецьких та італійських виробників є те, що український ринок перестає бути для них об'єктом перспективних економічних інтересів. Українські виробники м’яких меблів почали більш професійно та грунтовно підходити до питань щодо якості меблів та формування асортименту. Систематичні дослідження запитів споживачів надали можливість пропонувати власні оригінальні дизайнерські розробки.

Таблиця 1. 1

Імпорт меблів за кодом УКТ ЗЕД 9 401 710 000 «Меблі обиті (м'які у 2001 р. та 2002 р., тис. USD

Країна

2001 р.

2002 р.

Всього

2240,53

1721,63

Росія

563,91

105,48

Італія

842,11

575,07

Германія

140,76

41,76

Польша

159,69

666,17

Португалія

106,80

Франція

157,83

47,35

Офіційні дані Державної митної служби свідчать (див. табл. 1. 2), що експортна діяльність українських меблевиків ще знаходиться на досить посередньому рівні. Навіть недивлячись на минулорічні успіхи в просуванні на зовнішній ринок крісел-ліжок (на суму майже у $ 4 млн), загальні обсяги експорту лишаються незначними. В основному меблева продукція постачається до Російської Федерації, в той час як невиразна зовнішня діяльність спостерігається на інших європейських ринках.

Таблиця 1. 2

Експорт меблів по коду У КТ ЗЕД 9 401 710 000 «Меблі обиті 'які

у 2001р. і 2002 р. , тис. USD

Країна

2001 р.

2002 р.

Всього

5049,18

5053,15

Казахстан

107,28

381,60

Молдова

99,26

209,95

Росія

4560,83

3299,10

Узбекистан

47,64

126,65

Латвія

31,11

148,04

Литва

46,38

173,77

Германия

11,58

145,39

Словакія

35,12

138,65

Динаміка експорту м’яких меблів у 2003 та 2004 році ще остаточно не сформована, але за попередніми даними фахівці стверджують, що загальний приріст обсягу експорту виріс на 6−8%, у порівнянні з періодом 2002 року. 4]

Звернувшись до цінової структури продажу попередніх періодів слід відзначити, що понад 60% складають меблі середнього цінового сегменту. Найбільшим попитом користуються розкладні дивани у ціновій позиції 1300−2000 грн. (див. табл 1. 3). Також це можна пов’язати із рівнем розвитку роздрібної мережі, оскільки реалізовувати товар по середній ціні, на відміну від дешевої та елітної продукції, можна у будь-якому типі торговельної точки — на ринку, у магазині, фірмовому чи спеціалізованому.

Таблиця 1. 3

Характеристика цін на ринку м’яких меблів України, USD

Найменування

Дешеві

За середніми цінами

Дорогі

Елітні

Комплекти (м'які куточки або два крісла + диван)

250−400

400−600

600−2000

2000−15 000

Дивани-ліжка

170−250

250−500

500−1000

1000−7000

Крісла-ліжка

130−150

150−250

250−800

-

Крісла

80−110

110−230

230−800

800−5000

Кушетки, тахти

160−200

200−300

300−500

-

Софи

170−250

250−500

500−2000

2000−10 000

Меблевий бізнес має певні сезонні тендеції збуту, що не може не лишати відбиток на ритмічності продажу та відповідно на моделюванні маркетингової діяльності виробництва і збутових мереж. Так сезон продажу м’яких меблів «відкривається» у вересні і триває до середини весни. Найбільш прибутковий період припадає на період листопад-січень. Перед Новим роком попит різко зрозтає і подекуди неможливо його своєчасно задовольнити — запропонувати товар у необхідному асортименті та необхідному обсязі. В такій ситуації дрібні виробники змушені перенести виконання замовлень на січень. Фінансово потужні компанії, в свою чергу, користуються такою ситуацією. Заздалегідь збільшивши обсяги складських запасів вони здатні задовільнити «спрагу» покупців. Восени попит на меблі поступово зменшується, а влітку майже відсутній. Тому рівень продажу в цей період зменшується на дві третини у порівнянні із зимою. 6,7]

Згідно статистичних даних на сьогодні в України працюють майже 200 підприємств меблевої пормисловості, що спеціалізуються саме на виготовленні м’яких меблів. І найбільшу питому вагу у виробництві меблевих виробів для сидіння і лежання займають Київська, Львівська, Донецька, Закарпатська, Черкаська, Дніпропетровська та Івано-Франківська області. Сьогодні крупним оператором на ринку вважається фірма, що реалізує не менше як 120 — 140 одиниць м’яких меблів на місяць. На українському ринку широко представлені меблі таких компаний, як «Алекс-мебель», «Ліга-Нова», «Валтис», «Газда», «Евро-мебель», «КМК», «Лагода», «ЛВС», «Леон», «ЛІВС», «Меркс», «Мирт», «Нагель-Фенстер», «Партнер 2000», «Прогресс», «Проун», «Экми», «Эталон», «Яворина» та ін.

Характеризуючи напрямки збутової діяльності необхідно відзначити, що головні фігуранти меблевого ринку України акцентують увагу на розвитку мережі фірмових магазинів та на формуванні маркетингових комунікацій зі споживачем. Зросла питома частка рекламних витрат у інвестиційному бюджеті підприємств. Залюбки виробники використовують рекламу в друкованих виданнях та на транспорті. Більше реклами з’явилося на телебаченні. Найбільш ефективним рекламним засобом виробники м’яких меблів вважають саме зовнішню рекламу, причому не рекламні щити в центрі міст, а безпосередньо привабливо оформлені вітрини салонів. Спеціалісти формують думку про нові методи просування продукції рекомендаційним шляхом, оскільки довіра до відгуків друзів і знайомих у споживачів на порядок вищій, ніж до найдорожчого креативного рекламного звернення. До того ж далекоглядні підприємства значну увагу приділяють зміцненню зв’язків із клієнтом. Все частіше зустрічаємо наявність VIP-клубів, накопичувальних бонусних систем та дисконтних карток. Найбільш цікавим методом «приручання покупця» є пожиттєве обслуговування, що здійснюється у вигляді заміни обивочного матеріалу та здійснення сервісного обслуговування на замовлення клієнта.

Приємно відзначати той факт, що значні зусилля провідні меблеві підприємства спрямовують на підвищення професійного рівня працівників. Позитивно, що це стосується представників виробничої і збутової сфери. В програму «кваліфікаційного озброєння» входять такі «дисципліни», як місія компанії, асортимент, технологія виробництва, властивості, характеристики, детальна характеристика постачальників та гуртових замовників і т.д.

Але не можна не відзначити той факт, що, незважаючи на підвищення темпів вітчизняного виробництва і відповідно обсягів продажу, лишаються невирішеними певні проблеми. Головною з яких є здійснення поставок сировинних ресурсів з-за меж України, що не може не відбиватися на собівартості готового виробу. Щорічно на вітчизняні меблеві підприємства поставляється імпортованої сировини і матеріалів на суму понад $ 35 млн.

Провідні аналітики стверджують, що за період 2005 та 2006 років обсяг ринку м’яких меблів збільшиться на 8−10%. Причому продовжиться розвиток фірмових мереж, збільшиться частка вітчизняного продукту та суттєво зменшиться проміжок часу між появою модних новинок у Європі та їх появою в Україні. 9]

1.2. Систематизація властивостей, що визначають якість м’яких

меблів

Найголовнішими класифікаційними ознаками м’яких меблів є функціональне призначення (для сидіння, для лежання) та наявність м’якого елементу (від І до IV категорії м’якості). Відповідно до м’яких меблів ставиться ряд вимог, виконання яких забезпечує задоволення конкретних споживацьких потреб згідно до їх призначення. Ці вимоги стосуються дотримання показників якості, що регламентує нормативна документація, та оцінки якості виробів за об'єктивними технічними, економічними та органолептичними властивостями, що об'єднуються у такі групи:

архітектурно-художні (естетичні);

економічність (ціна виробу, ціна споживання;

комфортабельність та ергономічність (функціональне вирішення виробу);

сучасність конструкції (конструктивні, техніко-економічні);

рівень виробничого виконання (відповідність вимогам ДСТУ 16 371 — 84);

рівень стандартизації та уніфікації конструкції (наявність стандартних та уніфікованих елементів);

безпечність (екологічність та гігієнічність);

надійність, довговічність та ремонтопридатність.

Естетичні властивості м’яких меблів встановлюються шляхом аналізу дизайнерського рішення певного виробу та його відповідності сучасним запитам моди та стилю інтер'єру. Під час проектування меблі завжди оцінюють з двох сторін — споживної і виробничої. Ці дві оцінки властивостей можуть не збігатися. Майстерність конструктора і полягає в тому, щоб знайти оптимальний варіант, який би задовольнив обидві сторони. Комплекс вимог споживчого характеру, зумовлений потребою людей в меблях і поєднав утилітарну та естетичну функції.

Поняття прекрасного, красивого має дві сторони:

об'єктивну, яка існує незалежно від нашої оцінки;

суб'єктивну, яка залежить від того середовища, в якому перебуває людина, від її смаку, рівня естетичного сприйняття і розвитку.

При проектуванні меблів досягають створення гарного виробу і саме проектування визначає естетичну цінність виробу. А красу виробу завжди визначають за його властивостями:

1) Зовнішньою формою

Властивості форми такі:

Геометрична (куля, куб, паралелепіпед і т.д., або також спряжіння тіл).

Форма завжди межує з її сприйняттям.

Сприйняття форми залежить від:

а) розташування у просторі;

б) величини;

в) маси (поверхневої щільності матеріалу);

г) розмірів форми; тут масу розглядають як сприйняття її важкості або легкості;

д) вигляду;

е) щільності (фактури) заповнення, яка визначає характер будови поверхні

(гладенький, шороховатий, матовий, ворсистий);

є) а також форма буває симетричною і асиметричною.

2) Пропорційним рішенням, тобто співвідношення розмірів його елементів. Мірою гармонійості форм виступає пропорція «Золоте січення» (епоха Ренесансу ХV — XVI ст.). Пропорція «Золоте січення» — це розміщення листків на гілці, насіння в соняшнику, лусок в шипшині. В числах пропорція «Золоте січення» виражається відношенням великого відрізку, А до меншого Б, як їх сум до великого відрізку, тобто:

А = (А+Б)/А;

1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34…

Кожен член цього ряду дорівнює сумі двох попередніх.

Пропорція є засобом художньої композиції.

Композиція — це побудова, розміщення, взаємозв'язок основних елементів і частин художнього витвору в певній системі та послідовності. Важливою якістю композиції є гармонія. Гармонія виражається в узгодженні та поєднанні багатьох складових частин виробу. Ритм — це послідовне чергування співвимірних елементів (наприклад дверей на фасаді шафної стінки). Завдання ритму — підкреслити статистику або динаміку виробу, виявити характер співпідпорядкованості елементів, визначаючи головне у звучанні. Ритм сприяє виразності, чіткості та строгості художнього виробу.

3) Колір і текстура — це важливий художньо-естетичний засіб вирішення виробу. Доцільно аналізувати гармонійне поєднання кольору фурнітури та обивочного матеріалу.

Ергономічні властивості в свою чергу розв’язують питання функціонального вирішення виробу та враховують антропометричні властивості цільового споживача:

а) доцільність параметрів;

б) раціональність використаних форм;

в) місткість сховища;

г) зручність зберігання та доступу до речей;

д) компактність сховищ.

Ергономічні вимоги включають відповідність меблів антропометричним, фізіологічним, гігієнічним і психологічним особливостям людини. 12]

Рівень виробничого виконання об'єднує комплекс технічних вимог і властивостей, передбачених нормативною документацією (ДСТУ 19 917−93, ДСТУ 16 371−84). Це показники якості вихідних матеріалів, механічної обробки поверхні, точність розкрою деревинних матеріалів, з'єднання елементів меблів, облицювання і обробки поверхні м’яких елементів меблів, забезпечення надійності роботи розсувних і рухомих елементів і т.д.

Гігієнічні властивості регламентують виділення токсичних сполук з тим, щоб вони не перевищували максимально допустимої концентрації їх в повітрі жилих приміщень.

Властивості надійності, довговічносіті і ремонтопридатності характеризується тим, що меблі - це предмет тривалого використання, тому вони повинні бути міцними та «витривалими». Можливість ремонту меблів залежить від конструкції деталей меблів і способів їх сполучення. 9]

Отже, загальна систематизація властивостей, що визначають якість м’яких меблів наводиться у рис. 1.2. [11]

Рис. 1.2. Дерево властивосей м’яких меблів

1.3. Аналіз нормативних документів, що регламентують якість

м’яких меблів

Сьогодні небезпідставно можна стверджувати, що роль і значення якості постійно зростає під впливом потреб людини і розвитком технологій виробництва. Проблема якості є найважливішим фактором підвищення рівня життя, екологічної, економічної і соціальної безпеки країни. Ми часто згадуємо об'єктивні (конструкція виробу, технічний рівень виробничої бази, сировина, контроль і проведення випробувань) і суб'єктивні (рівень освіти, професійна майстерність, особиста зацікавленість і психологічний стан) фактори, що безпосередньо впливають на якість. Але дефект у виробі часто-густо може носити також і суто органічний характер, якщо він визначається помилкою, що була допущена в технічній документації. В такому випадку виробництво приречене на виготовлення дефектної продукції. Для вилучення такого роду помилки необхідний ретельний контроль документації, і в першу чергу проектно-конструкторської та технологічної. Однак для цього треба передбачити традиційні уявлення про проектування як виключно творчу діяльність. Фахівці стверджують, що сама природа дослідження або проектування несе пошуковий, творчий характер і дає виконавцю право на помилку. Але до того ж, розвиток науково-технічного прогресу давно вже призвів до індустріалізації методів проектування. Спеціалізація виконавців, диференціація та масовість проектних та технічних документів, стандартизація та уніфікація деталей, залучення типових технічних і технологічних рішень — все це в сукупності дозволяє сформулювати поняття дефекта в процесі проектування і розробки нормативної документації та відокремити його від творчої, пошукової помилки. Дефектом вважається помилка, допущена в процесі використання загальноприйнятих правил, норм та методів проектування або розробки нормативної документації.

Технологія виробництва м’яких меблів також не є виключенням. Тому сьогодні головним інструментом забезпечення якості є нормативні документи, які чітко регламентують технічні вимоги як до готових меблевих виробів, так і до сировини, матеріалів та експериментальних досліджень показників якості м’яких меблів. Доцільно дослідити головні нормативні документи, затверджені Державним комітетом України з питань технічного регулювання і споживчої політики, що діють в галузі виробництва м’яких меблів.

Отже, міждержавні стандарти ГОСТ 19 917–93 «Мебель для сидения и лежания. Общие технические условия» та зміни № 1 до нього та ГОСТ 16 371–93 «Мебель. Общие технические условия» та зміни № 1 до нього є базовими нормативними документами, на які спирається технологія виробництва м’яких меблів України. Поширюються вони на всі види меблів для сидіння і лежання будь-якого функціонального призначення. Наведемо головні положення вищезазначених стандартів.

Функціональні розміри виробів повинні відповідати вимогам ГОСТ 13 025. 1, ГОСТ 13 025. 2, ГОСТ 19 301. 2, ГОСТ 19 301. 3, ГОСТ 17 524. 2, ГОСТ 19 178, ГОСТ 26 682. Функціональні розміри виробів, не встановлені відповідними стандартами, повинні бути вказані у технічній документації на ці вироби.

До сировинних матеріалів та елементів конструкції виробів висуваються наступні вимоги:

вологість деталей з деревини та деревинних матеріалів, міцність клеєного з'єднання, норми дефектів деревини для поверхонь, що підлягають облицюванню, визначається за ГОСТ 20 400;

на лицьових поверхнях деревини допускається наявність сучків, якщо це не знижує міцність виробу та передбачено технічною документацією на виріб (ГОСТ 19 917−93);

у шипових з'єднаннях і деталях площою поперечного перерізу менше 20×30мм, що несуть силові навантаження не допускаються жодні дефекти деревини;

рекомендується, щоб розміри червоточин, гаманців та пробок для їх обробки в деталях з масивної деревини не перевищували 1/3 ширини або товщини деталі. Сучки в деталях допускаються розміром не більше 10 мм;

сучки розміром більше 15 мм на деталях, призначених для облицювання або непрозорої обробки, повинні бути заховані вставками або пробками (вставки і пробки повинні виготовлятися з деревини тієї ж породи та мати однаковий напрям волокон);

у виробах на лицьових поверхнях не рекомендується більше двох виправлень, що мають чітко відповідати кольору і текстурі основного матеріалу;

на лицьових поверхнях, оброблених декоративним матеріалом виправлення не допускаються;

при облицюванні деталей волокна деревини облицювання повинні бути розташовані під кутом 45−90° по відношенню до волокон деревини основи;

спинка та сидіння меблів для сидіння і лежання можуть бути м’якими та жорсткими (до жорстких елементів меблів для сидіння і лежання відносяться елементи без настилу або з настилом товщиною до 10 мм включно). М’які елементи можуть бути відповідно 0, І, ІІ, ІІІ та ІV категорії м’якості (ГОСТ 21 640−91);

у м’яких елементах меблів у якості настилів повинні застосовуватися еластичні рулонні і пластові матеріали;

не допускається формувати настилочний шар із матеріалу типу деревинної стружки або крихіток еластичного пінополеуретану;

м’які елементи, що облицьовані тканиною і сформовані з пінорезини або кількох видів настилочних матеріалів, де верхнім шаром є пінорезина, повинні мати додатковий настилочний шар товщиною не менше 3 мм з рулонного пластового матеріалу типу ватина. Застосування додаткового настилочного шару з синтетичних матеріалів не допускається;

м’які елементи на основі пружинного блоку при експлуатації не повинні створювати шуму, луску чи скрипу;

на жорстку основу під пружинні блоки повинен прокладатися шар ватину, ватилену за ГОСТ 5679 або іншого рулонного матеріалу товщиною не менше 5 мм;

облицювальний матеріал м’яких елементів повинен бути закріплений із дотриманням симетрії малюнка, без зморшок і перекосів (зморшки, що зникають після зняття навантаження не враховуються);

у виробах, основа яких виготовлена із деревини, облицювальний матеріал необхідно прикріплювати скобами або клеєм;

фурнітура, що знаходиться на поверхні елементів конструкції виробу повинна бути без заусенців, а ребра механізмів трансформації повинні бути притупленими;

не припускається наявність швів на лицьовій поверхні облицювального матеріалу, крім випадків, коли шов передбачений художнім вирішенням виробу;

конструкція виробів з відділеннями для зберігання постільної білизни повинна забезпечувати вільний доступ до них та провітрювання.

елементи виробу, що підлягають трансформації, висуванню повинні мати вільний хід без перекосів;

ребра виробів, з якими в процесі експлуатації стикається людина, повинні бути пом’якшені;

граничні відхилення від габаритних розмірів виробів не повинні перевищувати ±5мм;

показники міцності, стійкості, статичної міцності спинки, підлокітників та інших деталей меблів для сидіння та лежання повинні відповідати технічним умовам на даний вид виробу;

синтетичні матеріали, що використовуються для виготовлення меблів повинні бути дозволені до застосування органами санітарно-епідеміологічного нагляду України;

при виготовленні виробів не припускається використовувати клейові матеріали, які спричиняють змінення кольору поверхні із захисно-декоративним покриттям;

не допускається використання у виробництві деталей з деревинно-стружкових плит, які не мають облицювального декоративного покриття, окрім у місцях конструкції з невидимими з'єднаннями;

синтетичні матеріали і матеріали, виготовлені шляхом повторної переробки, що використовуються у виробництві меблів, повинні бути дозволені до застосування органами санепідемконтролю;

маркування меблів для сидіння і лежання повинно відповідати вимогам ГОСТ 16 371;

спосіб нанесення маркування повинен забезпечувати його збереження протягом усього терміну експлуатації виробу;

вироби, до яких не можна прикріпити паперові ярлики повинні мати тканеві ярлики.

Показники міцності виробів повинні відповідати вимогам:

ь стійкість (під дією двох вантажів масою 60 кг. в напрямку вперед і назад — не менш як 15,0 даН, вбік — не менш як 15,0 даН);

ь статистична міцність навісних боковин (при навантаженні 80,0 даН кількість циклів навантажувань — 10);

ь міцність ніжок у поперечному і повздовжньому навантаженнях (при навантаженні 40,0 даН кількість циклів навантажувань — 10);

ь довговічність (сидіння 5000 циклів, спинки 5000 циклів, боковинки 3000 циклів, спального місця 3000 циклів, при цьому залишкова деформація виробів не більше 10%);

ь ударна міцність сидіння або спального місця (висота падіння вантажу — 140 мм при 10 циклах випробувань);

ь міцність основи сховища для постільної білизни (не менше, як 40 даН)).

Вимоги гігієнічних нормативів СП № 1042−73 «Санитарные правила организации технологических процессов и гигиенические требования к производственному оборудованию», СанПіН № 6027А-91 «Санитарные правила по применению полимерных материалов в строительстве и производстве мебели. Гигиенические требования» регламентують допустимі обсяги міграції хімічних речовин в повітря житлових приміщень з поверхні меблевого виробу (КДГ, мг/м3): формальдегід (0,01), аміак (0,04), дибутилфталат (0,05), диоктилфталат (0,05), стирол (0,002), фенол (0,003), толуол (0,6), капролактам (0,06).

Приймання м’яких меблів здійснюється партіями. Партією вважається певна кількість виробів одного найменування та артикула, що оформлена одним документом. Перевіряють зовнішній вигляд, якість обробки деталей, трансформацію рухомих елементів, якість збирання кожного виробу.

Розміри меблів та (або) деталей необхідно перевіряти універсальними вимірювальними приладами. Застосування матеріалів у виробництві меблів, вимоги до основи та формуванню м’яких елементів перевіряють за технічною документацією на виріб. Зовнішній вигляд, якість збирання та вимоги до фурнітури повинні перевірятися візуально. Показники м’якості визначають за ГОСТ 21 640. Довговічність м’яких елементів меблів, сформованих на основі пружинних блоків, визначають за ГОСТ 14 314. Міцність кріплення посадних ніжок визначають за ГОСТ 19 194. Залишкову деформацію безпружиних м’яких елементів визначають за ГОСТ 19 918.

Маркування та упакування меблевих виробів повинно відповідати ГОСТ 16 371. Основною вимогою є чіткість посилань на виробника та нормативний документ, згідно якого виготовлений даний виріб. Вироби, до яких не можна прикріпити паперовий ярлик, повинні мати тканеві ярлики. До упакування виробу повинен бути прикріплений зразок облицювальної тканини.

Виробник повинен гарантувати відповідність меблів вимогам ГОСТ 19 917–93 при умові дотримання умов транспортування, зберігання, експлуатації і збирання. Гарантійний термін експлуатації виробів дитячих меблів і меблів для суспільних приміщень — 12 місяців, побутової - 18 місяців. Гарантійний термін при роздрібному продажу починає відлік від дати продажу виробу. [14]

1.4 . Проблеми управління якістю на сучасному етапі

ХХІ століття багатьма міжнародними організаціями названо століттям якості, оскільки справді існує велика кількість об'єктів, якість яких можна оцінити: це управлінська діяльність, організаційні структури, виробничі системи, кваліфікація персоналу, технологічні процеси, методи, операції, процедури і, відповідно, готові продукти та послуги. Саме якість продукції та послуг сьогодні пов’язана з усіма сторонами діяльності суспільства і виступає основним фактором, що забезпечує переваги підприємства на товарному ринку. На сучасному етапі розвитку промислового господарства України проблема якості та задоволеності споживача є визначальною перш за все для забезпечення економічної стабільності і стійкості підприємств на внутрішньому ринку держави. Більш того, вона поступово перетворюється на нове джерело зростання національного багатства. Тому під терміном «якість» необхідно розуміти таку сукупність характеристик об'єкта, які відносяться до його здатності задовольняти встановлені та передбачувані потреби. 21]

Досвідченим практикам, що працюють у сфері виробництва, відомо, що саме необхідно для досягнення високої якості виробів. Якщо узагальнити та систематизувати усі фактори то можна стверджувати, що для забезпечення необхідного рівня якості потрібна не лише відповідна матеріальна база та зацікавлений, кваліфікований персонал, але й добре налагоджена організація праці, в тому числі чітке управління якістю (див. рис. 1. 3).

Рис. 1. 3. Схема забезпечення якості продукції

Управління якістю визначає політику, мету і відповідність підприємства у сфері якості. Здійснюють її за допомогою таких засобів, як планування якості, оперативне управління якістю, забезпечення якості та покращення якості в рамках системи якості.

Приємно констатувати той факт, що вітчизняні меблевики засвоїли істину — навіть за наявності сучасної технологічної бази та кваліфікованих працівників неможливо розраховувати на стабільне забезпечення якості продукції без залучення чіткої системи управління якістю.

В чому ж саме полягає проблемність питання управління якістю? Насамперед річ у тому, що будь-якому підприємству для успішної та стійкої роботи необхідно налагодити випуск запланованого обсягу продукції, дотримати встановлені строки, досягти низької собівартості виробів і при цьому досягти високого рівня якості аби забезпечити вимогу цільового сегменту ринку. Проблемність одночасного досягнення цих цілей полягає в тому, що на практиці вони, як правило, протиречать один одному. Наприклад збільшення обсягів випуску продукції та зменьшення строків виробництва призводять до зниження якості виробу, а з іншого боку підвищення якості вимагає додаткових витрат та зниження темпів виробництва. В той самий час покращення якості процесу виробництва породжує «ланцюгову реакцію»: зменшуються втрати на невідповідну продукцію та рекламації, відповідно зменшується питома частка витрат, збільшується обсяг якісної продукці та різко збільшується ефективність праці. В свою чергу це призводить до збільшення частки продукції підприємства на ринках збуту, зміцнюються його позиції та швидше повертаються інвестовані кошти. 2]

Поняття управління якістю містить загальні, технічні, економічні і управлінські аспекти.

Загальні аспекти передбачають планування на рівні вищого керівництва; систематизація і документальне оформлення діяльності у вигляді методик, протоколів та інструкцій керівництва; широке використання стандартизації, у тому числі й міжнародних стандартів в управлінні якістю; регулярні перевірки, вивчення зворотного зв’язку і коригування дій; безперервне навчання персоналу прийомам і методам управління якістю.

Технічні аспекти управління якістю — це використання у виробництві світових стандартів; діагностика обладнання; контроль продукції на кожному етапі в процесі виробництва з використанням необхідних засобів контролю; забезпечення скерованості усіма процесами й оглядання кожної одиниці продукції; регулярний перегляд технології.

Планування капіталовкладень в якість виступає економічним аспектом управління якістю. Це і затрати на функціонування системи якості, навчання персоналу, дослідження ринку, контроль, діагностика, переоснащення виробництва, залучення незалежних експертів, встановлення особистих премій персоналу та інше.

Управлінськими аспектами управління якістю є визначення політики у сфері якості та конкретне розширення обов’язків кожного співробітника; розробка формалізованої методології управління якістю і контроль за виконанням методик; планування необхідної системи капіталовкладень у річний бюджетний план щодо вдосконалення якості; орієнтація виробництва на використання найсучасніших науково-технічних розробок і вимог; контроль за виконанням норм екології і безпеки праці.

Поряд із головними аспектами управління якістю необхідно розгянути питання факторів, що впливають на якість товару. Безперечно існують фактори, що безпосередньо впливають на якість (нормативна документація, обладнання, сировина, комплектуючі, праця робітників і дотримання технологічних режимів) і ті, що її стимулюють (матеріальна зацікавленість робітників та санкції, за випуск продукції низької якості). Отже, ці фактори можуть бути об'єктивними або суб'єктивними.

Об'єктивні (стабільні):

· конструкція виробу;

· технічний рівень виробничої бази;

· сировина;

· контроль і проведеня випробувань.

Суб'єктивні (пов'язані з діяльністю людини):

· професійна майстерність;

· рівень освіти;

· психологічний стан;

· особиста зацікавленість. 28]

Важливим завданням в питанні управління якістю є досягнення кінцевої мети — задоволеності споживача. Вирогідно, що підвищення якості продукції - задача довгострокова і безперервна. Рівень якості продукції не може бути постійною величиною. Вироби залишаються технічно прогресивними, модними до тих пір, доки їм на зміну не прийдуть нові, ще більш досконалі, що обумовлено науково-технічним прогресом в науці і техніці. Але на кожному часовому етапі якість продукції повинна бути оптимальною, тобто такою, що максимально задовольняє потреби споживачів при відносно мінімальних затратах на її досягнення.

Якість, як узагальнене поняття, являє собою сукупність проектної, виробничої та експлуатаційної якості. Послідовне відображення якості процесів на якості кінцевого результату наочно демонструє «петля якості» — концептуальна методика взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість на різних стадіях: від визначення потреб до оцінки їх задоволеності (див. рис. 1. 4). Основу моделі складає ланцюг послідовних видів діяльності, якість яких відображається на показниках якості продукції. 26]

Таким чином, проблеми якості та задоволеності споживача є комплексними: науковими, технічними, економічними і соціальними. У вирішенні цих проблеми мають бути задіяні провідні висококваліфіковані спеціалісти, які вільно володіють сучасними методами управління якістю, незалежно від напрямку і галузі діяльності підприємства.

Рис. 1.4. Петля якості

РОЗДІЛ 2. Об'єкти та методи досліджень

2.1. Об'єкти досліджень

Об'єктами дослідження у магістерській роботі є м’які куточки та промислове підприємство ЗАТ «Черкаська меблева фабрика», що спеціалізується на виготовленні даного виду м’яких меблів.

Закрите акціонерне товариство «Черкаська меблева фабрика» засноване на базі ДП «Меблева фабрика» ЗАТ «Черкаський ДОК» шляхом реорганізації (поділу) суб'єкту підприємницької діяльності Закритого акціонерного товариства «Черкаський ДОК» на підставі рішення зборів акціонерів від 22 липня 1997 р. та створення на його основі таких суб'єктів підприємницької діяльності:

ЗАТ «Черкаський меблевий комбінат»

ЗАТ «Черкаська меблева фабрика»

ЗАТ «Черкаський завод деревностружкових плит»

ЗАТ «Будищенська меблева фабрика»

ЗАТ «Фабрика кухонних меблів «с. Свідівок.

Місце знаходження ЗАТ «Черкаська меблева фабрика» — м. Черкаси, вул. Чигиринська, 11.

Метою діяльності підприємства є забезпечити потребу споживачів у високоякісних меблевих виробах. Предмет діяльності - виробництво товарів народного споживання, а саме: м’яких та корпусних меблів (див. дод. А), меблів на замовлення населення та їх відвантаження споживачам в Україні і за кордоном. Проводиться науково-дослідна діяльність в галузі покращення якості виробленої продукції, вивчення можливостей щодо зниження витрат на її виробництво, проведення проектних, проектно-розвідувальних, будівельних та ремонтних робіт, організація власної торгівельної мережі і т.д.

Статутний фонд ЗАТ «Черкаська меблева фабрика» товариства становить 1 124 085 грн. Статутний фонд поділений на 74 939 простих іменних акцій номінальною вартістю 15 грн кожна (товариство має право змінювати розмір статутного фонду). Резервний фонд підприємства створюється в розмірі 25 відсотків статутного фонду.

Загальна площа підприємства — 4,3 тис. кв.м. Рік введення в експлуатацію — 1963. Кількість працівників — 160. Категорія з ЦО — ІІІ.

Продукція підприємства реалізується у фірмовому магазині ЗАТ «Черкаська меблева фабрика» (знаходиьтся за тією ж адресою, що і саме підприємство) та через посередників. Постійним клієнтам та оптовим замовникам надається знижка та можливість придбання мебелвих виробів у кредит.

М’які куточки «Мрія», «Бриз», Леон", «Офісний» входять до асортиментного переліку підприємства (див. дод. Б) та є широко розповсюдженим і важливим в сучасному побуті видом м’яких меблів. За експлуатаційною ознакою дані зразки придатні до застосування у житлових та офісних приміщеннях. Функціональні ознаки модельного ряду м’яких куточків фабрики — для сидіння, лежання і зберігання білизни. Всі моделі обладнані механізмом трансформації та здатні до трансформування в положення сидячі-лежачі. Куточки, в залежності від характеристики м’якого елементу, виготовляються I (тривалий відпочинок в положенні лежачі) та II (короткочасний відпочинок в положенні лежачі та відпочинок в положенні сидячи) категорій м’якості.

Отже, базвим об'єктом дослідження магістерської роботи виступає м’який куточок «Мрія» виробництва ЗАТ «Черкаська меблева фабрика». Детальна товарознавча характеристика досліджуваного зразка наводиться у пункті 3.3.

2.2. Методи досліджень

Методологія дослідження якості м’яких меблів представлена у відповідних нормативних документах. Таким чином, показники категорії м’якості м’яких елементів визначаються за ГОСТ 21 640–91; стійкість, міцність, довговічність каркасів м’яких куточків визначають за ГОСТ 19 120–93; міцність з'єднання опорних спинок та міцність основи визначають за ГОСТ 17 340; довговічність м’яких елементів мебів, сформованих на основі пружинних блоків, визначають за ГОСТ 14 314–94. Обов’язковою умовою проведення випробувань є температура приміщення 18−25 0С та відносна вологість повітря не вище 70%.

Отже, категорія м’якості меблевого виробу визначається методом навантаження у 70 даН на зразок м’якого елемента (спинка або сидіння), що здійснюється на спеціальному випробувальному стенді (ГОСТ 21 640−91). Таким чином визначається загальна деформація зразка та його податливість до деформації. Отриманий результат випробування порівнюється із показниками, зазначеними у нормативному документі, і встановлюють категорію м’якості меблевого виробу.

Визначення стійкості, міцності та довговічності каркасів проводиться експериментальним методом, зміст якого полягає у здійсненні циклічних навантажень силою у 40 даН. Це надає можливість визначити стійкість дослідного виробу вбік, вперед і назад. Міцність зразка перевіряється методом ударного навантаження на сидіння. Вантаж циклічно опускають на м’який елемент з висоти 140 мм і визначають характер руйнувань. Результати дослідження зразка порівнюють із нормою стандарту. У випадку відсутності ознак руйнування зразок вважається міцним (ГОСТ 19 120−93).

Методом багаторазових циклічних навантажень (засобом шестигранного барабану з бобишкаим) на м’який елемент меблевого виробу встановлюється його довговічність. Високоякісний зразок витримує навантаження у 29 тисяч циклів і свідчить про високий рівень сировини, матеріалів та виробничого виконання.

Якість збирання меблевого виробу, якість маркування та упакування, якість фурнітури та загальний зовнішній вигляд визначається органолептичним методом відповідно до вимог нормативних документів (ГОСТ 19 917−93).

В даній магістерській роботі конкурентоспроможність м’якого куточка «Мрія», виготовленого ЗАТ «Черкаська меблева фабрика», визначалася методом експертної оцінки якості з подальшим розрахунком інтегрального показника конкурентоспроможності та методом побудови многокутника конкуренто-спроможності. Обидва методи передбачали проведення анкетування респондентів з метою визначення найвагоміших, з точки зору споживачів, критеріїв конкурентоспроможності м’яких куточків.

РОЗДІЛ 3. Проблеми управління якістю при виробництві і реалізації меблів

3.1. Формування споживчих властивостей та якості м’яких

куточків в технологічному процесі їх виготовлення

Технологія виробництва м’яких куточків, відповідно як і багатьох інших видів м’яких меблів, передбачає ретельну підготовку сировини і матеріалів, що використовуються у виготовлені певного виробу. Причому головна увага приділяється саме деревинним матеріалам, які формують основу конструкції меблевого виробу — каркас.

Отже, базовим етапом підготовки матеріалів є сушіння деревини, технологічне призначення якого — попередження зміни деталей за формою і розміром у готовому виробі, покращення якості зклеювання та обробки, зменшення маси, підвищення міцності, застереження деревини від гниття та псування.

Основними способами сушіння є: конвективне (атмосферне та камерне), кондуктивне, у полі струмів високої частоти, індукційне, у гідрофобних рідинах, вакуумне, радіаційне і ротаційне.

Атмосферне сушіння в меблевій промисловості самостійного значення не має, оскільки при його використанні не можна досягти необхідної кінцевої вологості деревини. Тому атмосферне сушіння використовується лише разом із камерним.

Камерне сушіння — головний спосіб сушки деревини для виготовлення меблів, проводиться в спеціально обладнаних сушильних камерах при підвищенній температурі і вологості, яку можна регулювати, та інтенсивній циркуляції агента сушіння.

Кондуктивне сушіння використовується для сушіння шпона, фанери, гнутих та вигнутоклеєних деталей і проводиться у пресах або пристроях з плитами, що отоплюються, або іншими елементами, що безпосередньо дотикаються з деревиною.

Сушіння в полі СВЧ в меблевій промисловості не є розповсюдженим способом, оскільки процес супроводжується великими витратами електроенергії. Цей спосіб використовується для порід великого перерізу, що важко висушуються.

Інші способи сушіння використовувати не доцільно в силу таких причин:

індукційне — через нерівномірність кінцевої вологості матеріалу;

сушіння у гідрофобних рідинах — через забруднення матеріалу і нерівномірність кінцевої вологості;

вакуумне — внаслідок високої вартості та складності обладнання;

ротаційне — через високу кінцеву вологість та нерівномірність її розподілення.

Технологія виготовлення м’яких меблів на ЗАТ «Черкаська меблева фабрика» передбачає використання процесу камерного сушіння. Цей технологічний процес включає в себе: визначення вологості деревини, укладку матеріалу в штабель, вибір режимів сушки, вибір тепловологообробки, проведення процесу сушіння, перевірка якості сушки.

Значення температури і вологості агента сушіння, а також час їх дії, визначається значенням вологості деревини. В процесі сушіння визначають початкову, поточну та кінцеву вологість деревини. Кінцева вологість після сушіння повинна бути на 2−3% нижче вологості, зазначеної технічними умовами для деталей в готових виробах. 18,19]

Показать Свернуть
Заполнить форму текущей работой