Напрями роботи штатного психолога з агресивними підлітками

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Психология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Напрями роботи штатного психолога з агресивними підлітками

Введення

Злочиннісгь молодшає, кримінальна активність 14−15 річних зростає більш швидкими темпами, ніж 16−17-річних. Значна кількість неповнолітніх, які скоїли почин, або різного роду жорстокі, агресивні дії, характеризуються оточуючими як цілком звичайні і нормальні діти. З розвитком суспільства певні форми деструктивної поведінки, зокрема агресивної не ТІЛЬКИ не виявили тенденції до зниження, але ще взгалі знаходити нові, більш витончені форми прояву, набувають ознак професіоналізму. Саме тому необхідно розробляти та впроваджувати ефективну систему профілактики та корекції агресивної поведінки неповнолітніх.

Мета дослідження. Описати та структурувати психологічні засоби попередження та корекції агресивної поведінки неповнолітніх.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Проблема агресії як такої, і неповнолітніх зокрема, досліджується психологами різних шкіл і напрямків (Р Ардрі, А. Бандура, А. Бесс, Л. Берковіц, Р. Берон. Д. Долорд. Д. Зильман, Н. Міллер, Д. Тедеші, Р. Фельсон. С, Фешбах, З, Фрейд та ін)

Розробці практичної сторони агресії у неповнолітньому періоді присвячені праці ряду зарубіжних і вітчизняних науковців (Н. Афанасьева. Н. В. Греса. К. Додж. О- 3. Запухлик, М. Каплан. А, Є. Личко, Н В, Мапиш, Ю- Б. Можгінський, О. М. Моісєєва, В. Р Павелків, Н. О. Пряхіна, М. М. Райська, А. А. Реан, А. І. Стаценко. Г. Е. Сухарева, Н. О. Сущенко, і. О. Ярмиш, О. В. Ярош та ін.).

Досліджуючи тему агресії, дослідники прийшли до певної структури причин виникнення та розвитку агресивної поведінки неповнолітніх, у контексті проблеми соціалізації, агресивні вчинки вважають зумовленими в основному наступними факторами: умовами життя, наслідком виховання і впливу засобів масової інформації, конфліктами з різними суспільними інститутами, можливістю легкого доступу до тих чи інших атрибутів жорстокої поведінки (наприклад, можливість легко придбати зброю), безробіттям, алкоголізмом та наркоманією. Однак і генетічну обумовленість агресивної поведін ще ніхто не спростував.

Дуже актуальним є питання зниження агресивності підлітків у наш час, розвитку їх вміння керувати своїми почуттями. Саме тому в цьому рефераті буде розглянуті основні принципи и методи роботи психолога з агресивними підлітками.

Існує багато різноспрямованих теорій походження агресії та «агресивності»", але й досі вони є суперечними і потребують детального вивчення. Ми лише звертаємо увагу на те, що поняття агресія й агресивність не є синонімічні. Агресія -- це певні дії. шо заподіюють збиток іншому об'єкту; а агресивність -- це готовність до агресивних дій у відношенні іншого, котра забезпечує готовність особистості сприймати й інтерпретувати поводження іншого відповідним чином, у цьому плані, мабуть можна говорити про потенційно агресивне сприйняття й потенційно агресивну інтерпретацію як про стійку особистісну особливість світосприймання і світорозугління. Не можна забувати про конструктивну та деструктивну частину агресивної поведінки. Агресивні дії, які направлені на збереження власного житгя та гідності-конструктивна агресивність, а жага до руйнування, нанесення шкоди та приниження інших-деструктивна агресивність.

Агресія неповнолітніх є неоднорідним феноменом, а має різноманітні негативні форми в залежності від вікових особливостей, індивідуальних цілей та причин, які спричиняють її. Агресія, як конструктивний компонент активності неповнолітнього, є необхідною в творчій діяльності, без неї неможливий прогресивний розвиток суспільства й особистості. Потреби індивідуального розвитку і суспільної практики формують у неповнолітніх здатність до усунення і руйнування перешкод, до фізичного і психологічного подолання того, що протидіє досягненню поставлених цілей.

Неповноліття є підвищено складним та багаторівневим періодом, адже, саме на нього припадає становлення особистості, її самосвідомості, побудова планів на майбутнє. Він характеризується різкою зміною поглядів, смаків, переконань, потреб, а також змін у Я-концепції. На нашу думку, більшість агресивних дій скоєних неповнолітніми, не мають достатнього обґрунтування, а отже, являються наслідком особистісиої кризи, а не заздалегідь запланованою акцією. Загальними зовнішніми проявами агресії у неповнолітніх можна вважати:

Диспропорційну майнову, і, як наслідок соціологічну стратифікацію населення з порушенням співвідношення між заможними громадянами, так званим середнім класом і іншими особами, які проживають на межі бідності чи нижче неї.

Негативний вплив сім'ї. Атмосфера неповаги батьків до дітей, жорстокість стосовно них, демонстративна байдужість, пияцтво відкладають значимиіи відбиток у формуванні особистості неповнолітнього. Це призводить до того, що неповнолітній переносить негативний досвід і накопичений гнів та агресію на оточуючих.

Недоліки шкільного виховання. В умовах соціально-економічної кризи кращі вчителі переходять до елітних шкіл, решта стрімко втрачає чи взагалі не має авторитету серед учнів, має низь-ШШь кий рівень культури і професійної підготовки.

На формування агресивної' поведінки здійснює свій вплив фактор матеріального достатку -- мається на увазі той вплив, який здійснює на життеву філософію рівень матеріального достатку сім'ї. Він полягає в тому, що в розвинутому суспільстві індивіди з бідних сімей, порівнюючи своє положення в суспільстві з тим, яке мають їх багаті знайомі, отримують певний заряд неприязні і ненависті як до цих знайомих, так і до тих суспільних інститутів в цілому, які допустили, на їхню думку, таку кричущу несправедливість. Соціальні проблеми також можуть виявляти свій вплив на формування неповнолітньої агресивності у вигляді поганого харчування матері в період вагітності, подальше неповне забезпечення всім необхідним для життя, відсутності засобів отримання гарної, престижної освіти. [4].

Важливе значення має для агресивної поведінки навчання й виховання. R Кратчфілд визнає, що над агресивними проявами важливий контроль, пов’язаний із процесом соціалізації. Соціалізацією агресії можна назвати процес навчання контролю власних агресивних устремлінь і виразу їх у формах, прийнятних у рамках даної цивілізації. У результаті соціалізації одні неповнолітні вчаться регулювати свої агресивні імпульси, адаптуючись до вимог суспільства. Інші ж, залишаються досить агресивними, але вчаться виявляти агресію більш тонко: через словесну образу, приховані примуси, завуальовані вимоги та іншеОсновний матеріал і результати дослідження. Неповноліття є підвищено складним та багаторівневим періодом, адже, саме на нього припадає становлення особистості, її самосвідомості, побудова планів на майбутнє. Він характеризується різкою зміною поглядів, смаків, переконань, потреб, а також змін у Я-концепції. На нашу думку, більшість агресивних дій скоєних неповнолітніми, не мають достатнього обґрунтування, а отже, являються наслідком особистісної кризи, а не заздалегідь запланованою акцією.

Загальними зовнішніми чинниками накоплення агресії у неповнолітніх можна вважати:

1. Диспропорційну майнову, і, як наслідок, психологічну стратифікацію населення з порушенняглц співвідношення між заможними громадянами,^ так званим середнім класом і між особами, що проживають на межі бідності чи нижче неї.

2. Негативний вплив сім'ї. Атмосфера неповагіЛІ батьків до дітей, жорстокість стосовно них, деШ монстративна байдужість, пияцтво відкладаютрЦ значимий відбиток у формуванні особистості неповнолітнього. Це призводить до того, що неповнолітній переносить негативний ДОСВІДІу накопичений гнів та агресію на оточуючих, Ш

3. Недоліки шкільного виховання. В умовах соціально-економічної кризи кращ,і вчителі переходять до елітних шкіл, решта стрімко втрачає чи взагалі не має авторитету серед учнів, має низький рівень культури і професійної підготовки, [4]

На формування агресивної поведінки здійснює свій вплив фактор матеріального достатку -- мається на увазі той вплив, який здійснює на життєву філософію рівень матеріального достатку сім'ї. Він полягає в тому, що в розвинутому суспільстві індивиди з бідних сімей, порівнюючи своє положення в суспільстві з тим, яке мають їх багаті знайомі, отримують певний заряд неприязні, опозиції і ненависті як до цих знайомих, так і до тих суспільних інститутів в цілому, які допустили, на їхню думку, таку кричущу несправедливість. Соціальні проблеми також можуть виявляти свій вплив на формування неповнолітньої агресивності у вигляді поганого харчування матері в період вагітності, подальше неповне забезпечення всім необхідним для життя, відсутності засобів для отримання гарної, престижної освіти. [4]

Важливе значення для агресивної поведінки має навчання й виховання. R Кратчфілд і Н. Левенсон визнають, що над агресивними проявами можливий контроль, пов’язаний із процесом соціалізації. Соціалізацією агресії можна назвати процес наслання контролю власних агресивних устремлінь і виразу їх у формах, прийнятних у рамках даної цивілізації. У результаті соціалізації одні неповнолітні вчаться регулювати свої агресивні імпульси, адаптуючись до вимог суспільства. Інші ж, залишаються досить агресивними, але вчаться виявляти агресію більш тонко; через словесну образу, приховані примуси, завуальовані вимоги та інше.

Узагальнюючи думки різних фахівців (Г. Е. Брес-Волкова, Г. Г. Гаркасова, Е. В. Змановська, Е. А. Маркова, H. М Платанова, В. Н, Раскін, Л, А. Ясюкова), індивідуально-типологічними характеристиками агресивної поведінки неповнілітніх можна вважати:

I. Порушення чутливості -- сензитивність (занадто висока чи навпаки, знижена до будь якого зовнішнього подразника, в тому числі больова чутливість)

Висока емоційність (яскравість переживань) і емоційна лабільність (різкі перепади настрою).

Завищена рухлива та загальна активність

Знижений фон настрою

Імпульсивність (схильність до швидкоїг, нерозміркованої, неконтрольованої реакції).

Низька адаптивність (нездібність до швидкої та ефективної зміни поведінки у відповідь на зміну ситуації.

Схильність до швидкого формування стійких підліткових стереотипів (звички або дуже стійЛа ,. *абИанадто швидко формуються). Щ

Ш Рєгідність -- схильність к застряганню на будь-якій активності (думках, почуттях, діях).

Алексітимія -- слабка голосова регуляція, неповне розуміння своїх переживань, невміння втілювати їх у словах, схильність до відбиття афектів у діях, слабка розвинутість рефлексії, низький рівень інтелекту.

Психологічна профілактика та корекція поведінки є методами комплексно психологічно-педагогічного впливу на неповнолітнього для формування навиків поведінки, життєвих установ на сприймання світу та оточуючих, а також розвиток психичних процесів — пам’яті, мислення, уваги, уяви [3

Опрацювавши теоретичний матеріал, можна зазначити, що всі теорії профілактики та корекції агресивної поведінки неповнолітніх використовують різні підходи для послаблення чи усунення причин агресивної поведінки. Біологічні та психологічні теорії, з їх акцентом на біологічну незворотність чи психологічну анормальність, маргінують агресивну поведінку і відволікають увагу від інших факторів повсякденного життя, котрі можуть вносити значний вклад в його зменшення. З іншого боку, психологічні теорії більш оптимістичні в поглядах щодо контролю над агресивною поведінкою і вважають, що профілактичну роботу з агресивними неповнолітніми потрібно направляти на:

усунення або зменшення агресивної поведінки за допомогою збільшення рівня самоствердження, самореалізації, розвитку розуміння самого себе, їхніх та своїх почуттів, розвиток самоконтролю, розвиток ефективних соціальних комунікацій

* зменшення емоційних реакцій;

* формування вмінь переносити прийнятну соціальну критику

Проведений нами аналіз виявляє основні напрями і принципи профілактики та корекції агресивної поведінки неповнолітніх та отримання стійкого результату в роботі з агресивними неповнолітніми. Профилактично-корєкційний вплив повинен носити не епізодичний, а системний і комплексний характер, поєднувати в собі єлементів прийомів і вправ з різних напрямів коректувальної роботи. Профілактично-корекційну роботу доцільно проводити як в індивідуальному порядку, так і в групі, а іноді і з участю сім'ї. Найбільш ефективним вважається комплексний підхід, в якому майтъ місце всі три напрями роботи. Кількість занять з агресивними неповнолітніми має бути не менше декількох раз на тиждень, тривалістю 1−1.5 години. Методи частіше використовуються із арт-терапії, терапії гри, тілесноорієнтовної терапії, а також, поведінкової, раціональної та сугестивної терапії.

Дискомфорт у роботі виникає на першій стадії роботи, адже, неповнолітні йдуть на зустріч із психологом не за власним бажанням, а через батьків чи вчителів, які ніби карають його за проблемну поведінку. Тому відчуття ворожості, недовіри та страху переноситься на особистість психолога, який може дізнатися правду тоді, коли її не хочеться розповідати.

Необхідно враховувати, що агресивні неповнолітні, як правило, з самого початку обділені розумінням, турботою, увагою, тому психологу важливо відноситися з повагою до їх внутрішніх проблем, адже, щоб здобути результат у профілактично-корєкційній роботі, обов’язково треба встановити довіру між неповнолітнім та психологом. За агресивною поведінкою часто ховається біль, розчарування, знедоленість, але не треба забувати, що крім співчупя неповнолітнім потрібна конструктивна, дієва допомога в реагуванні на травмуючі ситуації, а також, придбанні навичок саморегуляції і контролю.

На думку багатьох фахівців, на чолі з Захаровим А.І. [3] психолог не повинен: нав’язувати свою думку неповнолітньому та його батькам, намагатися впливати на самого неповнолітнього, його характер та емоційність та робити так, щоб неповнолітній відчував лише свою відповідальність за все, що трапляється.

Принцип системності полягає в аналізі ролі агресивної поведінки неповнолітнього у різних соціальних колах та житті в цілому Адже агресія може виступати для досягнення чого-небудь в одному випадку, а в іншому бути функцією самозруйнування

Проводячи профілактичну та корекційну роботу з агресивними неповнолітніми, необхідно пам’ятати про основні принципи поведінкової корекції: принцип об'єктивності, принцип поведінкової оцінки, принцип системності, принцип співробітництва.

Принцип об'єктивності полягає в тому, що орієнтуватися треба на зовнішні прояви: висловлювання, жести, міміка, фізіологічні прояви (почервоніння, серцебиття), емоційні та рухові реакції і таке інше.

Принцип поведінкової оцінки полягає у фокусуванні на поведінці неповнолітнього, а також, на тому, що передувало виникненню агресивних реакцій, які саме агресивні реакції виникали та на слідувало відразу за агресивними реакціями.

Принцип системності полягає в аналізі ролі агресивної поведінки неповнолітнього у різних соціальних колах та житті в цілому. Адже агресія може виступати засобом для досягнення чого-небудь в одному оточенні, а в іншому буги функцією самозахисту.

Принцип співробітництва і встановлення довірливих відносин між неповнолітнім та психологом, де неповнолітній повинен усвідомлено бажати змінити ситуацію що склалася, і активно приймати участь у вибору видів та методів їхньої роботи [1]. Штатний психолог, який працює з агресивними неповнолітніми, повинен проявляти високий рівень професійно важливих якостей: емпатії, розуміння, людяності, сердечності, відвертості, бути уважним та стриманим, бути безпристрасним та справедливим. Він також повинен вміти завойовувати авторитет щоб у подальшій власній діяльності робити на його основі застереження, давати поради, координувати.

Агресивність може бути не тільки соціально шкідливою чи небезпечною, але й нормальною реакцією індивідуума в ході боротьби за виживання; агресивні дії можуть бути ослаблені або спрямовані в соціально прийнятні рамки за допомогою позитивного підкріплення неагресивної поведінки, орієнтації людини на позитивну модель поведінки, зміну умов, сприяють прояву агресії [2].

Позитивне підкріплення буде дієвим, якщо воно:

* стосується значимої сфери неповнолітнього, є індивідуаїшйі важливим;

* застосовується систематично і відразу після отриманої бажаної поведінки;

* має чіткий зв’язок із бажаною поведінкою і стимулом, ш, о використовується.

Підкріплення може застосовуватися за допомогою реальних стимулів, наприклад, грошей (безпосередній вплив), або за допомогою жестів, симво-щлів, умовних знаків (опосередкований вплив) [1].

Вирішуючи питання агресії на особистісному рівні, психологи досягли великих успіхів в навчанні деяких неповнолітніх «контролю над своїм гнівом» і агресивними імпульсами. Поняття контроль над гнівом відноситься до набору стратегій зменшення або контролю свого гніву. В основі секрету зберігання спокою лежить необхідність визначати несприятливу ситуацію як проблему, котру потрібно вирішити. Тому, ш, об згасити гнів, неповнолітніх навчають наступній методиці:

1. Визначити проблему як можна більш точно.

2. Скласти список ймовірних рішень.

3. Оцінити ймовірний успіх кожного рішення.

4. Обрати найкращий варіант і почати його реалізовувати.

5. Оцінити успіх обраного рішення і, якщо потрібно, внести поправки в поведінку

Психологічна корекція та профілактика агресивної поведінки неповнолітніх включає в себе велику кількість методів, серед яких ми можемо виділити наступні види корекції:

* через гру (більше використовується з дітьми молодшого віку, але, іноді, і у роботі з неповнолітніми);

* через творче самовираження (малювання, підкріплення може застосовуватися за допомогою реальних стимулів, наприклад, грошей (безпосередній вплив), або за допомогою жестів, символів, умовних знаків (опосередкований вплив) [1].

Вирішуючи питання агресії на особистісному рівні, психологи досягли великих успіхів в навчанні деяких неповнолітніх «контролю над своїм гнівом» і агресивними імпульсами. Поняття контроль над гнівом відноситься до набору стратегій зменшення або контролю свого гніву. В основі секрету зберігання спокою лежить необхідність визначати несприятливу ситуацію як проблему, котру потрібно вирішити. Тому, шоб згасити гнів, неповнолітніх навчають наступній методиці:

1. Визначити проблему як можна більш точно.

2. Скласти список ймовірних рішень.

3. Оцінити ймовірний успіх кожного рішення.

4. Обрати найкращий варіант і почати його реалі;

Ь. Оцінити успіх обраного метода, потрібно внести поправки [7].

Психологічна корекція та профілактика агресивної поведінки неповнолітніх включає в себе велику кількість методів, серед яких ми можемо виділити наступні види корекції.

* через гру (більше використовується з дітьми молодшого віку, але, іноді, і у роботі з неповнолітніми);

* через творче самовираження (малювання, ліпка, конструювання, казкотерапія, заняття з музики, танців і тд.);

* через сублімацію агресії в соціально прийнятну діяльність, наприклад, спорт;

через спілкування у групі однолітків з тими самими проблемами, встановлення соціальних зв’язків з ними через взаємодію;

* через засвоєння прикладу поведінки, яка демонструється авторитетним дорослим (наприклад, актор, який грає у бойовиках, розповідає, що в житті майже ніколи не застосовує агресію для досягнення мети).

Дуже ефективним є такий метод творчого самовираження, як малювання.

Малювання у багатьох випадках дозволяє обходити «цензуру свідомості», тому представляє можливість для дослідження несвідомі'їх процесів, виразу і актуалізації і опрацьовування внутрішніх конфліктів [8].

Направлене малювання, як спосіб корекцції агресії, сприяє інтерналізації втраченої агресії. В процесі направленого малювання відбуваєтся наступне: реагування і екстеріоризація агрєсивних імпульсів та інтерналізация -- за допомогою виконаних операцій (обговорення образотворчого матеріалу) засвоюється раннє втрачена агресія, яка сприймалася, як окрема сила і була направлена на зовні або на себе (аутоагресія). Малюнок як спосіб корекції агресії вибраний нами з наступних причин:

* неповнолітні працюють з самовиразом ситуації з проблемою;

* метод малюнка є засобом переважно невебального спілкування. Це дає можливість працювати з неповнолітніми, які недостатньо добре володіють мовою, їм важко в словесному описі своїх переживань, або, навпаки, надмірно пов’язані з мовним спілкуванням. Символічна мова є основою малюнка, дозволяє неповнолітньому часто точніше виразити свої переживання, по-новому поглянути на ситуацію і життєві проблеми вирішити завдяки цьому шлях до їх рішення

* малювання у багатьох випадках дозволяє обходити «цензуру свідомості», тому представляє можливість для дослідження несвідомих процесів, виразу і актуалізації внутрішніх конфліктів [8].

Висновки

Дослідники агресії вважають, що мовчки стримувати її так само неефективно, як і зривати злість на інших. Повністю позбутися агресії неможливо, тому завдання психолога полягає в тому, щоб досягти позитивних поведінкових змін, і навчити неповнолітніх вивільняти свій гнів, агресію, істинні переживання (біль, образи) у суспільно прийнятому вигляді. Також необхідно пам’ятати, що агресія молоді набувається через приклади дорослих, які їх оточують. Таким чином, демонструючи: позитивні приклади виходів із будь-яких конфліктних ситуацій можна забезпечити краще маійбутнє не лише собі, але й підростаючому поколінню, Обрати найкращий варіант і почати його реалізовувати.

Література

агресивна поведінка неповнолітній корекція

1. Агрессия у детей и подростков: Учебное пособие noJB ред. Н. М. Платоновой. -- СПб.: Речь, 2006. -- 336 с.

2. Бандура А., Уолтере Р. Подростковая агрессия. Изучение злияпия воспитания и семейных отношений/ Пер. с англ. Ю. Бряицевой и Б. Красовского. -- М., 1999. -- 512 с.

3. Бреслав Г. Э. Психологическая коррекция детской и подрастковой агрессивности: Учебное пособие для^ специалистов и дилетантов, -- СПб.: Речь, 2007. -И J44c. Щ

4. Медведев В. С. Кримінальна психологія.: Підручиик.И -- К.: Атіка, 2004. -- 368 с. Ш

5. Михейкина С. В. Прощай, агрессия: практическое руководство для тех, кто желает управлять собой. Ростов --и--Д: Феникс, 2008. -230 с.

6. Можгинский Ю. Б. Агрессивность детей и подростков. Распознавание, лечение, профилактика. Изд. 2-е, стереотип.- М.: «Когито-Цептр», 2008. 181с,

7. Румянцева Н М. Агрессия и контроль //Вопросы психологии. -- Киев, Г992. -№ 5, 6.

8. Фурманов И. А. Психологические основы диагностики и коррекции нарушении поведения у детей подросткового и юношеского возраста. -- M, 1997.

1. www.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой