Проблеми погашення державного боргу в Україні

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА «КРОК»

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПІДРИЄМНИЦТВА

КАФЕДРА ФІНАНСІВ ТА БАНКІВСЬКОГО БІЗНЕСУ

РЕФЕРАТ

на тему:

«Проблеми погашення державного боргу в Україні»

Виконала: студентка 3 курсу

Групи КРОК-Лідер-09

Рябініна Марина Василівна

Перевірив: к. е. н., доцент

Румик Ігор Іванович

КИЇВ-2011

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Характеристика та структура державного боргу країни
    • 1.1 Поняття державного боргу країни
    • 1.2 Поняття і формування державного зовнішнього боргу
    • 1.3 Поняття і формування державного внутрішнього боргу
  • Розділ 2. Аналіз стану державної заборгованості України
    • 2.1 Сучасний стан зовнішньої заборгованості України
  • Розділ 3. Шляхи скорочення державного боргу України
  • Висновки
  • Список використаних джерел
  • Додатки

Вступ

В умовах формування та функціонування ринкової економіки важливою складовою державних фінансів є державний борг. Дефіцит державного бюджету, залучення та використання позик для його покриття призвели до формування і значного зростання державного боргу в Україні. Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування обумовлюють необхідність вирішення проблеми державного боргу, а відтак і пошуку шляхів вдосконалення механізму його управління.

Розв’язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні. Від характеру врегулювання боргової проблеми в значній мірі залежить бюджетна дієздатність держави, стабільність її національної валюти, а відтак фінансова підтримка міжнародних фінансових організацій. Необхідність розв’язання цих питань потребує пошуку шляхів вдосконалення механізму управління та обслуговування державного боргу в Україні.

Актуальністю даної теми є саме те, що в цей час в Україні недостатньо досліджені питання, що стосуються проблем управління державним боргом, особливостей його формування і розвитку.

Метою дослідження є наукове обґрунтування економічної природи державного боргу; виявлення основних тенденцій і специфічних особливостей формування державного боргу в Україні; обґрунтування концептуальних засад щодо вдосконалення механізму управління державним боргом та його обслуговування в умовах перехідної економіки України.

Об'єктом дослідження є основи та загальні риси державного боргу.

Предметом дослідження виступає зовнішній та внутрішній державний борг.

Розділ 1. Характеристика та структура державного боргу країни

1.1 Поняття державного боргу країни

Державний борг — це сукупність зобов’язань держави за платежами, які належить виконати на підставі одержаних або гарантованих активів, товарів та послуг в минулі періоди. Нерідко державний борг розглядається як сума строкових боргових зобов’язань уряду, що виражені в грошовій формі. Та таке визначення буде не зовсім повним. Воно не охоплює багатьох платежів, які має виконати держава на підставі минулих подій. Так, воно не включає заборгованість, за виплатою зарплати, пенсій, компенсації переплачених податків, надання гарантій за кредитами та ін. Не зовсім вдалим є і визначення боргу, коли суб'єктом називається уряд, а не держава. Адже крім уряду, державна заборгованість може виникати і на підставі діяльності центрального банку, місцевих органів державної влади та ін. державний борг виникає не тільки на основі зобов’язань відповідних бюджетів, а і бюджетних установ.

1.2 Поняття і формування державного зовнішнього боргу

Зовнішній борг — це сукупність зобов’язань державних органів управління перед міжнародними фінансовими організаціями, іншими країнами та нерезидентами.

Державний зовнішній борг складається з:

· позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;

· позик на підтримку національної валюти;

· позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;

· гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов’язань у зв’язку з некомерційними ризиками;

· державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.

Рис. 1. Форми та джерела державного зовнішнього боргу

державний борг погашення

За формою залучення коштів державний борг поділяється на державні запозичення та гарантії.

Державні запозичення — залучення державою в особі Кабінету Міністрів України, через Міністерство фінансів України грошових коштів, іншого майна та майнових прав, яке передбачає прийняття зобов’язань щодо грошових коштів на умовах строковості, платності та повернення.

Державне запозичення може здійснюватись лише з метою:

· фінансування дефіциту державного бюджету;

· підтримки платіжного балансу та поповнення валютних резервів;

· на інші цілі, встановлені законом України в кожному окремому випадку.

Державна гарантія — зобов’язання держави в особі Кабінету Міністрів України, що діє через Міністерство фінансів України, повністю або частково виконати платежі на користь кредитора у випадку невиконання позичальником, іншим німе Україна, зобов’язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності.

Формою надання державної гарантії є державна порука. Основними способами реалізації державних гарантій та запозичень можуть бути:

· випуск (емісія) державних цінних паперів;

· укладення угод про позику та гарантійних угод;

· інші способи, передбачені законодавством України.

При наданні державних гарантій виникає потенційний державний борг, який стає реальним за умови відшкодування кредитору суми зобов’язань позичальника, за якими держава була гарантом.

За валютою залучення державний борг поділяється на борг у національній та іноземній валюті.

1.3 Поняття і формування державного внутрішнього боргу

Внутрішній борг — це заборгованість державних органів управління перед іншими державними структурами та перед резидентами.

Державний внутрішній борг складається із заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими зобов’язаннями уряду. Він формується в результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов’язань.

Внутрішній борг переважно формується в національній валюті. Для залучення коштів емітуються цінні папери, які розміщуються на внутрішньому фондовому ринку. Державний борг в іноземній валюті виникає в результаті здійснення безпосереднього запозичення коштів в урядів зарубіжних країн, міжнародних фінансово-кредитних організацій, іноземних банків, а також розміщення державних боргових зобов’язань на міжнародних ринках капіталів.

Залежно від терміну залучення коштів розрізняють: короткостроковий борг (з терміном погашення до одного року), середньостроковий (від одного до п’яти років), довгостроковий (від п’яти років і більше).

Державний борг можна поділити також на:

· капітальний, який включає всю сукупність боргових зобов’язань держави на певну дату;

· поточний, що складається з платежів по зобов’язаннях, які позичальник повинен погасити у звітному періоді.

Основними причинами виникнення та зростання державного боргу в Україні є дефіцит державного бюджету та постійний дефіцит платіжного балансу країни. Для фінансування дефіциту Державного бюджету України залучаються кошти міжнародних фінансових організацій.

Управління державним внутрішнім боргом держави здійсняється міністерством фінансів у порядку, погодженому з національним банком. Слід зазначити, що внутрішній борг має певні переваги над зовнішнім. Повернення внутрішнього боргу і виплати відсотків за ним не зменшують фінансовий потенціал держави, тоді як зовнішній борг має в своїй основі відплив капіталу з держави.

До складу державного внутрішнього боргу України належать позики уряду України й позики, здійснені при безумовній гарантії уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних програм. Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що виникла за борговими зобов’язаннями уряду України.

Розділ 2. Аналіз стану державної заборгованості України

2.1 Сучасний стан зовнішньої заборгованості України

Звітні дані Національного банку України свідчать, що обсяг валового зовнішнього боргу України зріс і станом на 01. 01. 2010 р. становив 103,97 млрд. дол. США. (88,9% від ВВП) порівняно з 01. 01. 2009 р. (101,65 млрд. дол. США).

Розглянемо зовнішній борг України за секторами економіки. Борг сектору державного управління станом на 1 січня 2010 року досяг 17.8 млрд. дол. США (17. 1% від обсягу валового зовнішнього боргу та 15. 2% від ВВП), що на 5.8 млрд. дол. США (48. 9%) більше, ніж на початок року. Приріст боргу відбувся за рахунок:

· надходження на рахунки Уряду траншів стабілізаційного кредиту за програмою stand-by Міжнародного валютного фонду у розмірі 3.1 млрд. СПЗ у ІІ та ІІІ кварталах звітного року;

· використання у IV кварталі 2009 року Урядом частини від додаткового розподілу Спеціальних прав запозичень (1.2 млрд. СПЗ), здійсненого Міжнародним валютним фондом на користь України в межах її квоти;

· кредитних ресурсів, що надані міжнародними організаціями економічного розвитку (Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку і Європейським інвестиційним банком), на 0.2 млрд. дол. США. У 2009 році державою погашено 1.2 млрд. дол. США зобов’язань за облігаціями зовнішньої державної позики 2004 року та номінованими у швейцарських франках ОЗДП 2006 року.

На кінець 2009 року зовнішній борг банківського сектору України повернувся до рівня 2007 року та становив 30.8 млрд. дол. США (26. 3% від ВВП), що на 8.7 млрд. дол. США менше, ніж на початок року. Головними чинниками такого скорочення стало зменшення зобов’язань за:

· кредитами: на 6.9 млрд. дол. США (на 25. 4%), з них 5.3 млрд. дол. США — короткострокові міжбанківські кредити;

· борговими цінними паперами: на 1.3 млрд. дол. США (на 21%), з них 0.8 млрд. дол. США за єврооблігаціями банків та 0.5 млрд. дол. США за внутрішніми облігаціями українських банків у власності нерезидентів;

· валютою та депозитами: на 1 млрд. дол. США (на 16. 2%).

Внаслідок порушення виконання графіку погашення кредитів в банківському секторі впродовж 2009 року накопичилася прострочена заборгованість обсягом 0.5 млрд. дол. США.

Сьогодні ризики, пов’язані із залежністю України від коливань притоку і відтоку міжнародного капіталу, зводяться до таких, що підвищують залежність країни від зовнішнього фінансування та таких, що впливають на внутрішню фінансову стабільність. Для України, характерними рисами якої є нерозвиненість фінансових ринків, недостатній рівень внутрішніх заощаджень і низька швидкість накопичення капіталу, залучення зовнішніх фінансових ресурсів є вкрай актуальним.

Отже, в умовах обмеженого доступу до зовнішніх фінансових ресурсів, спричиненого світовою фінансово-економічною кризою, темп приросту зовнішнього боргу України впродовж 2009 року суттєво скоротився, хоча необхідно сказати, що в більшості секторів економіки все ж таки спостерігаються тенденції до підвищення заборгованості України.

Таблиця 1

Державний борг України за 2007−2009 роки (Додаток 1)

Показники

Роки

Динаміка

Відхилення, тис. грн.

2007

2008

2009

2007−2008

2008−2009

2007−2008

2008−2009

Державний борг

71 294 278,3

130 689 649,4

211 624 191,4

183,3

161,9

59 395 371,1

80 934 542,0

Внутрішній борг

17 806 386,3

44 666 547,6

91 070 076,8

250,8

203,9

26 860 161,3

46 403 529,2

Зовнішній борг

53 487 892,0

86 023 101,8

120 554 114,7

160,8

140,1

32 535 209,8

34 531 012,9

Розділ 3. Шляхи скорочення державного боргу України

Для оптимізації витрат, пов’язаних з фінансуванням дефіциту державного бюджету, держава здійснює управління державним боргом. Під управлінням державним боргом слід розуміти комплекс заходів, що приймаються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення місць і умов розміщення і погашення державних позик, а також забезпечення гармонізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів.

У процесі управління державним боргом вирішуються такі завдання:

1) пошук ефективних умов запозичення коштів з точки зору мінімізації вартості боргу;

2) недопущення неефективного та нецільового використання запозичених коштів;

3) забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків;

4) визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями за умови збереження фінансової рівноваги в країні;

5) забезпечення стабільності валютного курсу та фондового ринку країни.

Для ефективного управління державним боргом потрібно дотримуватись наступних принципів:

— безумовності -- забезпечення режиму безумовного виконання державою всіх зобов’язань перед інвесторами і кредиторами, які держава, як позичальник, прийняла на себе при укладанні договору позики,

— зниження ризиків -- розміщення і погашення позик таким чином, щоби максимально знизити вплив коливань кон’юнктури світового ринку капіталів і спекулятивних тенденцій ринку цінних паперів на ринок державних зобов’язань,

— оптимальності структури — підтримання оптимальної структури боргових зобов’язань за термінами обертання і погашення,

— зберігання фінансової незалежності - підтримка оптимальної структури боргових зобов’язань держави між інвесторами-резидентами і інвесторами-нерезидентами,

— прозорості - дотримання відкритості при випуску позик, забезпечення доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної інформації про економічний стан у державі для підтримки високої кредитної репутації і рейтингу держави-позичальника.

Для розв’язання проблеми зовнішньої заборгованості в довгостроковому періоді необхідне «оздоровлення» самої економіки, оскільки без забезпечення динамізму її розвитку і реальної, відчутної ефективності фінансова стабільність в країні буде короткочасною і відносною, незалежно від того, які прогресивні фінансові заходи використовуються для її підтримки. Більше того, швидка ліквідація зовнішнього боргу, непідкріплена реальними кроками в напрямі стабілізації самої економіки, її всебічної структурної перебудови, лише ускладнить ситуацію та проблеми, які необхідно розв’язувати.

До того ж, бажано, щоб питома частка довготермінового офіційного державного боргу не перевищувала 30−35%, а перевага надавалася акумулюванню ресурсів із приватних джерел у формі прямих іноземних інвестицій і приватних іноземних кредитів, не гарантованих урядом. При цьому, позиція офіційних кредиторів не має вирішального впливу на переваги і пріоритети приватного інвестора, адже перспективи отримання іноземного капіталу із приватних джерел прямо пов’язані із кредитним рейтингом держави та рейтингом підприємницького ризику країни.

Висновки

В результаті написання даної роботи сформульовані такі висновки:

1. Дефіцит державного бюджету, залучення значного обсягу державних запозичень як з внутрішніх так і з зовнішніх джерел обумовили формування державного боргу в умовах перехідної економіки України. Державний борг — це сума фінансових зобов’язань держави по відношенню до зовнішніх кредиторів та сума заборгованості держави по випущених і не погашених державних внутрішніх позиках. Державний борг є структурним компонентом державних фінансів будь-якої країни з розвиненими ринковими відносинами.

2. Обґрунтовано зміст поняття «управління державним боргом». Управління державним боргом визначається як сукупність заходів держави пов’язаних з випуском та погашенням державних боргових зобов’язань, визначенням ставок процентів та виплатою доходу по державних цінних паперах, встановлення ліміту боргу, підтриманням курсу державних зобов’язань, визначенням умов випуску нових державних цінних паперів.

3. Розмір державних позик не повинен перевищувати обсяги державних інвестицій, аби не покладати на наступні покоління тягар сплати державних боргів. Вирішення проблеми заборгованості потребує в законодавчому порядку відображення таких заходів: обґрунтування нової державної заборгованості, розробка прозорих та переконливих критеріїв надання державних гарантій, встановлення оптимальних розмірів внутрішнього та зовнішнього державного боргу, вдосконалення системи управління та обслуговування державного боргу.

4. Дослідження динаміки і структури державного боргу України дало змогу систематизувати етапи його формування. Перший етап характеризується залученням кредитів Національного банку України та утворенням зовнішнього боргу шляхом отримання іноземних кредитів під гарантії уряду. Другий етап — отримання зовнішніх позик від міжнародних фінансових організацій та за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики з поступовим заміщенням цими облігаціями кредитів НБУ.

5. Крім класичної форми державного внутрішнього боргу в Україні в 1994 — 2005 роках утворився специфічний внутрішній борг держави з виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ, що є вкрай небезпечним для держави і може призвести до соціальної напруги. Для недопущення в майбутньому заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат потрібно насамперед вдосконалювати нормативно-правову базу, яка повинна передбачати майнову і адміністративну відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати та використання нетрадиційних джерел погашення заборгованості.

6. Зовнішні фінансові джерела потрібно розглядати з точки зору їх обсягу і з позицій ефективності використання. При неефективному використанні ресурсів потреба у їх кількості стає необмеженою. Це обумовлює необхідність встановлення межі залучення кредитів. Питання подальшого залучення зовнішніх фінансових ресурсів, необхідно вирішувати, перш за все, з позицій ефективного їх використання для економічного розвитку країни.

7. Зростання державного боргу призводить до збільшення витрат на його обслуговування. Управління державним боргом повинно бути спрямовано на збільшення терміну погашення заборгованості та скорочення витрат на обслуговування боргу, для цього в загальному обсязі державних зобов’язань довгострокові зобов’язання повинні займати центральне місце.

Комплексне вирішення проблеми внутрішнього і зовнішнього державного боргу із врахуванням запропонованих заходів сприятиме розбудові державних фінансів та покращанню фінансового стану України.

Список використаних джерел

1. Вахненко Т. П. Особливості формування державного боргу та управління його складовими в період фінансової кризи / Т. П. Вахненко // Фінанси України. — 2009. — № 6. — С. 14−28.

2. Кириченко О. А. Сучасні теорії управління завнішньою заборгованістю / О. А. Кириченко, В. Д. Кудрицький // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 7. — С. 15−27.

3. Мних А. М. Проблема зовнішньої заборгованості та методи її розв’язання/ А.М. Мних// Економіка та держава. — 2009. — № 12. — С. 47−48.

4. Ходжан А. О. Боргова політика та її роль у забезпеченні макроекономічної стабільності / А. О. Ходжан // Актуальні проблеми економіки. — 2010. — № 2. — С. 220−228.

5. Вахненко Т. Державний борг: ситуація в Україні та досвід інших країн // Банківська справа. — 1997. — № 3. — C. 27−30

6. Балабанов А., Балабанов І. Фінанси. — С-Пб, 2000. [стор. 239−240]

7. Бєскова И.А. Управління державним боргом. М: Фінанси. — 2002. [234 стор. ]

8. Бондарук Т. Г., Степаненко В. О. Проблеми утворення та обслуговування

9. Офіційний сайт Національного банку України. [Електрон. ресурс]. — Доступний з www. bank. gov. ua/Balance/Debt/ExtDebt_report_2009. pdf.

10. Дані офіціального сайту Міністерства Фінансів України: http: //minfin. kmu. gov. ua/.

Додаток 1. Державний борг України за 2007−2009 роки

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой