Патенти і документи як джерело інформації

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Государство и право


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Патенти і документи як джерело інформації

Зміст

Вступ

Розділ І. Патентний документ

1.1 Патентний документ

1.2 Патентна система в Україні та за кордоном

1.3 Авторське свідоцтво

1.4 Опис винаходу та вимоги до нього

Розділ ІІ. Права та обов’язки, що виникають з патентів

2.1 Права, що випливають з патенту

2.2 Примусове відчуження прав

2.3 Дії, які не визнаються порушенням прав

2.4 Обов’язки, що випливають з патенту

2.5 Порушення прав власника патенту

Розділ ІІІ. Нормативний документ

3.1 Система стандартизації в Україні та за кордоном

3.2 Нормативний документ по стандартизації: стандарт і технічні умови

3.3 Промисловий каталог

3.4 Прейскурант

Висновки

Список джерел і літератури

Вступ

Актуальність цієї теми в тому щоб краще розуміти такі поняття як «патентний документ», «авторське свідоцтво», «нормативний документ», «промисловий каталог «, «прейскурант «і т. ін. Також дізнатися про історію і розвиток патентної системи і документації в Україні і за кордоном. Знати свої права та обов’язки, що впливають на патенти.

У сучасному світі інтелектуальна діяльність набуває дедалі більшого значення в найрізноманітніших сферах людської діяльності. Від того, наскільки значним є інтелектуальний потенціал суспільства і рівень його культурного розвитку, залежить успіх розв’язання посталих перед ним економічних проблем. Нині намітились два основних підходи до поняття, що розглядається. Одні вченні вітають закріплення в законі цього поняття і не вбачають у використанні законодавцем терміну «інтелектуальна власність» жодних елементів ненаукового підходу. На думку інших, цей термін є по суті неточним і ненауковим, у зв’язку з чим і не повинен застосовуватися в пайових нормах, що мають практичну спрямованість.

Найважливішою характеристикою власності є те, що її власник може використати свою власність так, як він бажає, і ніхто інший не може законним чином використати його власність без цього дозволу. Законодавче врегулювання таких економічних відносин утворює «право власності», яке авторитетом держави гарантує відповідне привласнення речей.

В житті кожен з нас зустрічається з такими поняттями, як «патентний» та «нормативний «документ.

Патент (лат. patens — свідоцтво, грамота) — це документ, що засвідчує офіційне визнання чого не будь винаходу і права власника на нього.

Патентна система в Україні почала функціонувати з 18 вересня 1992 року. В якій містяться офіційні повідомлення і нормативні акти, а також відомості про видачу патентів і свідоцтв на винаходи, промислові зразки і знаки для товарів і послуг. У червні 1994р. була розпочата видача охоронних документів на промислові зразки і торгівельні марки. В 1787р. США був прийнятий закон про патент і у 1790р. вперше видали патент. У Франції патентний закон був прийнятий в 1791р., в Німеччині - в 1877р. перші описи винаходів були опубліковані в 1617р. в Великобританії, в 1791р. — в Франції, в 1792 — в Німеччині. Але з часом історію в кожній країні склали свої національні системи класифікації винаходів, які стали відомими і ХІХ ст.

Патентна документація є об'єктом вивчення патентознавства. В силу своєї оперативності, достовірності і винятковості, патентна документація є одним із головних джерел наукової інформації.

Інформація (з лат. information — повідомлення) — категорія інформаційного підходу, що розкриває спосіб руху відображення в просторі і часі.

Отже, патент надає виключне право винахіднику або його спадкоємцю на використання винаходу. Це означає, що власник патенту сам вирішує питання про те, як поступити з винаходом, а саме продати, видати ліцензію на використання чи не здійснити того чи іншого.

В нашій країні головним центром області стандартизації є Державний комітет по стандартизації, метрології і сертифікації. Його метою є досягнення оптимального рівня впорядкованості у певній галузі шляхом встановлення положень для загального і многократного використання. Продуктом стандартизації є нормативний документ. Якій встановлює загальні правила, принципи і характеристики, що стосуються різних видів діяльності.

Основною метою патентного документа є юридичний захист держави, який підтверджується висновками державної експертизи.

Основним завданням курсової роботи є:

- виникнення і дослідження патентної системи як в Україні так і за кордоном;

— висвітлення опису винаходу та авторського свідоцтва;

— розкриття суті системи стандартизації.

Об'єктом дослідження в курсовій роботі є поняття «патентного «та «нормативного «документа, розкриття суті цих понять та їх значення в житті людини.

Предметом дослідження та вивчення курсової роботи є розуміння такого наукового поняття, як патентний та нормативний документ.

Отже, в наш час патентування є дуже важливим, оскільки воно містить інформацію про науково-технічну діяльність, а також захищає права власника на винаходи.

Розділ І. Патентний документ

1. 1 Патентний документ

Патент — це охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід.

Розрізняють два види патенту:

1. Патент.

2. Деклараційний патент.

Патент на винахід — це різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід.

Деклараційний патент на винахід — різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки на винахід.

Патент (деклараційний патент) на секретний винахід — різновид патенту, що видається на винахід, віднесений до державної таємниці.

Патент України на винахід діє тільки на території України.

Строк дії деклараційного патенту на винахід становить шість років від дати подання заявки до Установи.

Патентний документ — містить інформацію про результати науково — технічної діяльності наявних чи визнаних за якістю об'єктів промислової власності, а також про права власників на винаходи.

Патентна документація — це сукупність первинних і вторинних документів, що створюються у відповідності з патентним законодавством і встановлюють офіційне визнання винаходів, промислових зразків і корисних людей.

Патентний документ підлягає юридичному захисту держави, підтверджується власниками державної експертизи і не може містити неперевірених даних. В ньому міститься інформація науково — технічного, юридичного чи економічного характеру, яка призначена для фіксації і захисту прав винахідників, патентовласників, а також для встановлення прав пріоритету запатентованих і тих що патентуються винаходів.

Винахід — це нові та вдосконалені відомості технічних рішень задач в любих областях соціальної діяльності, які дають позитивний ефект.

Право на винахід засвідчується авторським свідоцтвом або патентом. Це основні захисні документи.

Патентна документація представлена описом винаходів, документами про промислові зразки, корисних моделях і товарних знаках (первинний документ); державних бібліографічних показниках (бюлетенях); патентних відомостях (вторинні документи). Патентна документація є об'єктом вивчення патентознавство.

Створення патентоздатних та патенточистих об'єктів техніки зобов’язує обов’язкове вивчення патентної документації, проведення патентних досліджень на всіх стадіях науково — дослідних, проектних і конструкторських розробках. Практично на всіх етапах розробки нової техніки і технології, при прогнозуваннях розвитку техніки, при встановленні рівня технічних рішень, при експертизі заявок на майбутній винахід необхідно використовувати патентну документацію, яка особливе значення має при перевірці об'єктів техніки на патентну чистоту.

В силу своєї оперативності, достовірності і винятковості, патентна документація є одним із головних джерел наукової інформації. Тільки 5% даних, які містяться в цих документах, попадають на сторінки наукових видань.

В порівнянні з іншими виданнями документів, патентна документація має ряд переваг: її вивчення дає надійні показники рівня розвитку світової техніки і тенденцій розвитку в окремих областях; вона має в собі найновішу інформацію, яка в інших джерелах може з’явитися тільки через пару років; дані про винахід публікуються раніше, ніж винахід реалізується в ній є най достовірніша інформація, яка пройшла перевірку і державну експертизу.

Первинна документація має і недоліки: вона не визначає рівень економічної ефективності винаходу і не має теоретичного обґрунтування результату.

1.2 Патентна система в Україні та за кордоном

Патентна система в Україні і за кордоном пройшла довгий шлях становлення і розвитку сучасної системи охорони винаходів.

Історія привілеїв та виняткових прав своїм корінням сягає сивої давнини. В Стародавній Греції існував звичай, по якому повар, якій приготував новий шедевр, якій сподобався людям, отримував виняткове право на його виготовлення протягом року.

В епоху середньовіччя формою такого захисту була феодальна привілеїв яка надала право використовувати винахід (на необмежений термін) на території даної країни. Відомо, що в 1236 р. один мешканець Бордо отримав в Франції привілею на спосіб виробництва шерстяної одежі за фламандськім зразком в Англії та Саксонії. В давнину в країнах Західної Європи патентом називали документ, якій засвідчував вчену степінь, звання, чин.

В нашій країні привілеї як приватно — правова була запозичена з феодальних дарчих грамот — це привілей надавалася найчастіше монастирям і рідко — окремим громадянам. До ХVІ ст. більшість грамот вручалися на право займатися промислом і торгівлею. Дарча грамота Великого князя Київського Мстислава Володимировича і його сина Новгородського князя Всеволода Новгородському Юрієвському монастирю в селі Бійці є першим в нашій державі документом, в якому зафіксовані монопольні права.

З розвитком капіталізму питання про охорону винаходів загострилась в багатьох країнах світу. Батьківщиною патенту вважається Англія. Саме тут був прийнятий перший спеціальний патентний закон — статус монополій (1623 р.) і перше законодавство про промислові зразки, яке стало основою сучасного авторського права.

В 1787 р. в США прийнятий закон про патенти і в 1790 р. вперше виданий патент. В Франції патентний закон прийнятий в 1791р., в Німеччині - в 1877р. Перші описи винаходів були опубліковані в 1617 р. в Великобританії, в 1791 р. — в Франції, в 1792р. — в Німеччині. Історично в кожній країні склалися свої національні системи класифікації винаходів, ставши відомими в XIX ст. В США, Великобританії, Німеччині, Японії користуються Міжнародною класифікацією винаходів (МКВ). Існує також Міжнародна класифікація промислових зразків (МКПЗ) і Міжнародна класифікація товарних знаків і послуг (МКТЗ). (9)

В нашій країні закон про привілеї на винаходи прийнятий в 1812 р. З 1814 р. стали публікуватися описи винаходів під назвою «привілеї «

В 1896 р. був прийнятий новий закон про привілеї на винаходи, а також затверджено «Положення про привілеї на винаходи і вдосконалення «, яке діяло до 1917 р. В цьому ж році прийнята нова класифікація, в основу якої була використана спрощена німецька класифікація.

30 червня 1919 р. Декретом «Положення про винаходи «в СРСР була установлена охорона винаходів на нових принципах організації праці: передача і закріплення за державою права використання винаходів в середині держави, патентування за її кордонами, передача іншим державам і фірмам. Винахідництвом в країні починає займатися створений в 1918 р. Комітет у справі винаходів і вдосконалень. В радянські часи відомості про винаходи починали публікувати з 1924р. «Віснику Комітету у справі винаходів «і «Збірниках патентів на винаходи, виданих в СРСР «. В видозміненому вигляді «Вісник…» існує і до цього часу під назвою «Винаходи. Заявки і патенти «.

В 1955р. організовано Комітет у справах винаходів і відкриттів, який виконує загальне керівництво розвитком винаходів, раціоналізація і патентна справа в СРСР. Зараз його попередником є патентне відомство Росії (Рос патент), яке продовжує репертуар Всесоюзного відомства. Роспатент видається з 1994р., офіційний бюлетень «Винаходи. Заявки і патенти «, а також бюлетені «Корисні моделі. Промислові зразки «і «Товарні знаки. Знаки обслуговування. Іменування місць походження товарів «.

Патентна система в Україні почала функціонувати з 18 вересня 1992р. Після впровадження «Положення про охорону об'єктів промислової та раціоналізаторських пропозицій в Украйні «. З цією метою створено патентне відомство.

З 1993 р. виходить офіційне видання цього національного відомства — бюлетень «Промислова власність. Винаходи. Промислові зразки. Знаки обслуговування. Сорти рослин «. Він містить офіційні повідомлення і нормативні акти, відомості про видачу патентів і свідоцтв на винаходи, промислові зразки і знаки для товарів і послуг (торгівельна марка).

Перші патенти на винаходи були видані в грудні 1992 р., а з червня 1994 р. була розпочата видача охоронних документів на промислові зразки і торгівельні марки.

Міжнародне співробітництво в цій галузі базується на основних положеннях Паризької конвенції про охорону промислової власності і здійснюється в рамках всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). Україна є членом ВОІВ з 1970 р.

1.3 Авторське свідоцтво

Авторське свідоцтво — це документ, що посвідчує право на винахід.

Авторське свідоцтво — це форма охорони винаходу, які співпадають суспільні і особисті інтереси. Воно закріплює за автором право на авторську винагороду та інші пільги, що передбачені чинним законодавством, а за державою виключене право на використання винаходу.

Авторське свідоцтво діє безстроково, автор не сплачує за нього податку. В Україні до печатка 1990- х років видавалися тільки авторські свідоцтва, тепер за винахід автор получає патент.

Патент — це документ, що засвідчує офіційне визнання чого не будь винаходу і право власника на нього. Крім того цей документ дозволяє займатися торгівлею або промислом. Патент надає виключне право винахіднику або його спадкоємцю на використання винаходу. Це означає, що власник патенту саме вирішує питання про те як поступити з винаходом, продати, видати ліцензію на використання чи не здійснювати того чи іншого.

Патент видається державним патентним і його дія розповсюджується на території тієї країни де виданий патент. Термін дії патенту зазвичай складає 15 — 20 років.

1.4 Опис винаходу та вимоги до нього

Оскільки авторське свідоцтво і патент не надходять у бібліотеки, а зберігаються у авторів винаходів, то виникає необхідність складати описи до них. Ці описи тиражуються поліграфічним способом і надходять до користувачів по каналах документної комунікації.

Опис винаходу (ОВ) — це основний вид патентного документа. Він є невід'ємним додатком до охорони документу і складається у відповідності з формою винаходу, якою закінчується опис. Опис винаходу і в першу чергу форма винаходу визначають те нове, що запропонував автор винаходу, а також межі прав власника патенту.

В описі винаходу викладаються ціль, що досягаються винаходу в області техніки до якої він відноситься. Викладаються також способи застосування технічної характеристики і так далі.

Опис винаходу складається з чотирьох частин:

Бібліографічна частина — входить назви країн, герб країни, назва документа, індекси МКІ, НКІ і УДК, дата, прізвище авторів, а також номер охоронного документа.

Форма винаходу — тут коротко наводяться основні ознаки винаходу і його суть.

Текст винаходу — наводиться у тому випадку коли не подається форма винаходу. Тут розкривається новизна і суть технічного рішення.

Креслення і схема — ця частина ілюструє і стверджує винахід. (4)

Опис винаходу видається як первинний документ. В якості вторинних документів видаються державні бібліографічні показники, що складаються для патентної документації. Вони містять відомості про опубліковані описи винаходу їх бібліографічні описи, анотації, реферати і т.д. В Україні таким бібліографічним вказівником є щоквартальний офіційний бюлетень, що видається Державним патентом України. «Промислова власність. Винаходи. Промислові зразки. Корисні моделі. Товарні знаки. Знаки обслуговувань. Сорти рослин «.

Опис винаходу повинен розкривати також суть винаходу (корисної моделі) настільки ясно і повно, щоб його міг здійснити фахівець у зазначеній галузі.

Опис винаходу необхідно викладати у зазначеному Правилами порядку. Він починається із зазначення індексу рубрики діючої Міжнародної патентної класифікації (МПК), до якої належить винахід (корисна модель) та назви винаходу.

Опис містить такі розділи:

— галузь техніки, до якої належить винахід;

— рівень техніки, тобто характеристику аналогів та прототипу, а також критику прототипу;

— суть винаходу;

— перелік фігур креслення, якщо на них є посилання в описі;

— відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу.

У розділі «Галузь техніки, до якої належить винахід «зазначають галузь техніки, до якої належить винахід, а також, за потреби, галузь застосування винаходу.

У розділі «Рівень техніки «наводять дані про відомості заявнику аналоги винаходу з виділенням серед них аналога, найбільш близького за сукупністю ознак до винаходу, тобто прототипу

Аналоги винаходу — це засіб того самого призначення, який відомий з джерел, що стали загальнодоступними до дати подання заявки в Укрпатент, або до дати пріоритету, і характеризуються сукупністю ознак, подібних до сукупності суттєвих ознак винаходу.

Якщо аналогів декілька, то останнім описують найближчий аналог (прототип).

При описі кожного з аналогів наводять:

— бібліографічні дані джерела інформації, де він розкритий: його ознаки, із зазначенням тих з них, що збігаються з суттєвими ознаками винаходу, що заявлялися;

— причини, що перешкоджають одержанню очікуваного технічного результату.

Для виявлення та обґрунтування причин, що перешкоджають при використанні найближчого аналога (прототипу) одержанню очікуваного технічного результату, необхідно:

— проаналізувати технічні властивості прототипу, обумовлені сукупністю притаманних йому ознак;

— проаналізувати характер виявлення цих властивостей при використанні прототипу.

— показати їх недостатність для досягнення потрібного технічного результату.

Суть винаходу визначається сукупністю суттєвих ознак, достатніх для досягнення технічного результату, який забезпечує винахід.

Ознаки належать до суттєвих, якщо вони впливають на технічний результат, якого можна досягти, тобто перебувають у причинно-наслідковому зв’язку із зазначеним результатом.

У розділі «Суть винаходу «детально розкривають технічну задачу, на вирішення якої спрямовано винахід, що заявляється, і вказують технічний результат, з якого можна досягти при здійснені винаходу.

Технічна задача, як правило, полягає у створенні об'єкта, характеристики якого відповідають заданим вимогам. Цим об'єктом може бути пристрій, спосіб тощо.

Розкриття задачі містить зазначення:

Об'єкта, який підлягає вдосконаленню;

У загальному вигляді характеру вдосконалень, що вносяться до об'єкта;

Технічного результату, якого можна досягти при здійсненні винаходу.

У цьому ж розділі зазначають усі суттєві ознаки, що характеризують винахід, з виділенням ознак, відмінних від прототипу, та з поділом останніх на ознаки, достатні у всіх випадках, на які поширюються обсяг правової охорони, і ознаки, що характеризують винахід лише в окремих випадках, а саме в конкретних формах виконання чи в особливих умовах його використання.

Під технічним результатом, якого можна досягти при здійсненні винаходу, розуміють виявлення нових властивостей або покращення характеристик відомих властивостей об'єкта винаходу, що можуть бути одержані при здійсненні винаходу.

Перелік фігур креслення

У цьому розділі опису, крім переліку фігур, наводять стислі пояснення того, що зображено на кожній з них.

Якщо суть винаходу пояснюють інші ілюстративні матеріали, то слід дати стисле пояснення їх змісту.

Таблиці нумерують окремо.

Відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу.

У цьому розділі розкривають можливість одержання зазначеного в розділі «Суть винаходу «технічного результату при здійсненні винаходу.

Можливість здійснення винаходу підтверджують або описом засобу для реалізації суттєвих ознак винаходу безпосередньо в матеріалах заявки, або посилання на відомість такого засобу чи методів його одержання.

Відомості, які підтверджують можливості здійснення винаходу, що стосуються пристрою, повинні містити опис пристрою в статичному стані. Після опису пристрою в статистичному стані описують дію пристрою або спосіб його використання.

Відомості, які підтверджують можливість реалізації винаходу, що стосуються речовини, повинні містити докази можливості використання її за певним призначенням.

Для винаходу, що стосуються нової індивідуальної сполуки з визначеною структурою, наводять визначену відомими методами структурну формулу, фізико — хімічної константи і описують спосіб, яким вона вперше була одержана.

Опис винаходу підписується у тому самому порядку, що й заява про видачу патенту (деклараційного патенту).

Розділ ІІ. Права та обов’язки, що виникають з патентів

2.1 Права, що випливають з патенту

Права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту.

Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Взаємовідносини при використанні винаходу, патент на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати винахід за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання винаходу та передавати право власності на нього іншій особі без згоди решти власників патенту.

Використанням винаходу визнається:

Ї виготовлення, пропонування для продажу, застосування або ввезення, зберігання, інше введення в господарський обіг у зазначених цілях виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу;

Ї застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні;

Ї пропонування для продажу, введення в господарський обіг, застосування або введення чи зберігання в зазначених цілях продукту, виготовленого способом, що охороняється патентом.

Власник патенту може використовувати попереджувальне маркування із зазначенням номеру патенту на продукті чи пакуванні продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу.

Патент надає його власникові право забороняти іншим особам використовувати винахід без його дозволу (за винятком випадків, якщо таке використання не визнається порушенням прав, що надає патент).

Власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід будь-якій особі, яка стає його правонаступником.

За ліцензійним договором власник патенту (ліцензіар) передає право на використання винаходу іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов’язання сплачувати ліцензіару обумовлені договором платежі та здійснювати інші дії, передбачені договором про виключну або невиключну ліцензію.

Власник патенту має сплачувати відповідні збори за підтримання чинності патенту і добросовісно користуватися виключним правом, що випливає з патенту.

2.2 Примусове відчуження прав

1. Якщо винахід (корисна модель), крім секретного винаходу (корисної моделі), не використовується або неповністю використовується в Україні протягом трьох років починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу (корисної моделі) було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання i виявляє готовність використовувати винахід (корисну модель), у разі відмови власника прав від укладання ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу (корисної моделі) на умовах невиключної ліцензії.

Якщо власник патенту не доведе, що факт невикористання винаходу (корисної моделі) зумовлений поважними причинами, суд виносить рішення про надання дозволу зацікавленій особі на використання винаходу (корисної моделі) на умовах невиключної ліцензії з визначенням обсягу його використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику патенту.

2. Власник патенту зобов’язаний дати дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) власнику пізніше виданого патенту, якщо винахід (корисна модель) останнього призначений для досягнення іншої мети або має значні техніко-економічні переваги i не може використовуватися без порушення прав власника раніше виданого патенту. Дозвіл дається в обсязі, необхідному для використання винаходу (корисної моделі) власником пізніше виданого патенту. При цьому власник раніше виданого патенту має право отримати ліцензію на прийнятних умовах для використання винаходу (корисної моделі), що охороняється пізніше виданим патентом.

3. Виходячи з інтересів суспільства та за умови воєнного та надзвичайного стану Кабінет Міністрів України має право дозволити використання винаходу (корисної моделі) визначеній ним особі без згоди власника патенту (деклараційного патенту) на умовах невиключної ліцензії з виплатою йому відповідної компенсації.

4. Власник патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель може видати ліцензію на використання його винаходу (корисної моделі) тільки особі, що має дозвіл доступу до цього винаходу (корисної моделі) від Державного експерта.

Якщо зазначена особа не може досягти із власником такого патенту згоди щодо надання ліцензії, Кабінет Міністрів України має право дозволити особі, визначеній Державним експертом, використання секретного винаходу (корисної моделі) без згоди власника патенту, на умовах невиключної ліцензії з виплатою йому відповідної компенсації.

5. Спори щодо умов видачі ліцензій i виплати компенсацій та їх розміру вирішуються у судовому порядку.

2.3 Дії, які не визнаються порушенням прав

винахід патент документ стандартизація

1. Будь-яка особа, яка до дати подання до Установи заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в інтересах своєї діяльності з комерційною метою добросовісно використала в Україні технологічне (технічне) вирішення, тотожне заявленому винаходу (корисній моделі), чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження цього використання або на використання винаходу (корисної моделі), як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користування).

Право попереднього користування обмежується тим обсягом використання тотожного заявленому винаходу вирішення, яким воно було на дату подання заявки.

Право попереднього користування може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом з підприємством чи діловою практикою або тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано вирішення, тотожне заявленому винаходу (корисній моделі), чи здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

2. Не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, використання запатентованого винаходу (корисної моделі):

— в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід (корисна модель) використовується виключно для потреб зазначеного засобу;

— без комерційної мети;

— з науковою метою або в порядку експерименту;

— за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням власника патенту одразу, як це стане практично можливим та виплатою йому відповідної компенсації.

3. Не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, введення в господарський обіг виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі) продукту будь-якою особою, яка придбала його без порушення прав власника.

Продукт, виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), вважається придбаним без порушення прав власника патенту, якщо цей продукт був виготовлений і (або) після виготовлення введений в обіг власником патенту чи іншою особою за його спеціальним дозволом (ліцензією).

4. Не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, використання з комерційною метою винаходу будь-якою особою, яка придбала продукт, виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу, і не могла знати, що цей продукт був виготовлений чи введений в обіг з порушенням прав, що надаються патентом. Проте після одержання відповідного повідомлення власника прав зазначена особа повинна припинити використання продукту або виплатити власнику прав відповідні кошти, розмір яких встановлюється відповідно до законів або за згодою сторін. Спори щодо цих розрахунків та порядку їх виплати вирішуються у судовому порядку.

2. 4 Обов’язки, що випливають з патенту

Головним обов’язком власника патенту на винахід є добросовісне користуватися виключним правом, що випливає з патенту.

Будь-яка особа може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу. Підставою для такого звернення є відмова власника патенту від укладання ліцензійного договору. Зазначена заява може бути подана до суду тільки за умови, якщо винахід не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту на цей винахід.

Суд може винести рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання винаходу, якщо власник патенту не доведе поважних причин фактів його невикористання. В рішенні суду визначаються обсяги використання винаходу, строк дії дозволу, розмір та порядок виплати винагороди власнику патенту.

В деяких випадках власник патенту також зобов’язаний дати дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу. Такими випадками є можливість порушення прав першого власника при використанні винаходу, призначеного для досягнення іншої мети або який має значні техніко-економічні переваги. Такий дозвіл дається в обсязі, необхідному для використання винаходу власником патенту.

2. 5 Порушення прав власника патенту

Посягання на права власника патенту вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено ліцензійним договором.

Стаття 137 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Кримінально-правовий захист об'єктів інтелектуальної власності передбачений в випадках злочинних посягань на суб'єктивні права автора.

Такий злочин може бути вчинено в наступній формі:

1) присвоювання авторства на чужий винахід;

2) розголос без згоди автора змісту винаходу до його офіційного опублікування.

Порушенням прав на об'єкти права інтелектуальної власності вважається злочином, якщо його скоєно умисно. Суб'єктом злочину може бути як посадова особа, так і приватна особа, в тому числі сам автор, якщо він приховав співавторство іншої особи.

Розділ ІІІ. Нормативний документ

3.1 Система стандартизації в Україні та за кордоном

Термін «Стандартизація» пройшов довгий шлях еволюційного розвитку. Раніше це поняття називалося нормалізацією (від анг. Standard — норма, зразок). Та протягом століть нормальним рахували все сіре, буденне, не інтересне. Тому «стандартизація «довгий час мала подвійне поняття. Зараз Стандартизація — це діяльність з метою досягнення оптимальної степені упорядкованості у певній галузі шляхом встановлення положень для загального і многократного використання для вирішення існуючих або можливих задач.

Слід розрізняти об'єкти і області стандартизації.

Об'єктом є предмет, який підлягає стандартизації (продукція, процес, послуга і т.д.). А галузь це сукупність об'єктів називають областю стандартизації. Нею може бути люба область людської діяльності: управління, машино будівництво, сільське господарство, бібліотечна справа, бібліографія, інформатика і т.д.)

Робота по стандартизації проводиться в міжнародному масштабі, в межах груп певних країн, окремих країн або галузях народного господарства, підприємства. Таким чином стандартизація поділяється:

— міжнародна стандартизація.

— міждержавна

— національна.

В нашій країні головним центром в цій області є Державний комітет України по стандартизації, метрології і сертифікації (Держстандарт України), а в області будівництва — Державний комітет України у справах будівництва і архітектури України.

Суспільство давно зрозуміло переваги керованого обмеження, яке забезпечує сукупність методів та зручності виробництва і використання продукції. Ще давні хети сорок століть назад використовували єдині зразки в будівництві міст. В 2700 р. до. н. е. в Китаї була відома «система п’яти вимірів «. Одиницею цієї системи була відстань між двома кінцями бамбукової палиці, яка при використанні її в якості стріли мала дуже конкретний звуковий тон. В Стародавньому Єгипті за часів фараона Тутмоса І в будівництві використовували стандартних розмірів цеглу (410×200×130 мм). За розмірами цегли слідкували спеціальне чиновники. Стародавні римляни також використовували вироби стандартних розмірів: вони, наприклад, встановили єдиний діаметр труб для водопроводу — п’ять пальців. В ХV ст. в Венеції будували кораблі з однаковими оснащеннями. Це позволяло плисти з однаковою швидкістю. «Золотий пояс «Великого князя Київського Святослава Ярославовича у свій час служив мірилом довжини. Перші відомості про стандартизацію у східнослов'янських народів датується 1555 р. В Росії за часів Івана Грозного спеціальним були введені постійні розміри ядер для пушок, а також калібри для перевірки цих розмірів. Метрологічною реформою Петра І а Росії були введені англійські розміри, які широко використовувалися на флоті і в кораблебудуванні - фути, дюйми.

В 1845 р. в Німеччині зменшили ширину залізної дороги, а в 1870 р. створений єдиний розмір цегли для всієї країни. В 1875 р. в Парижі представники 17 країн прийняли Міжнародне бюро міри та ваги.

З 1925 р. в СРСР діяв Комітет з стандартизації при Раді Праці І Охорони, призначений затверджувати стандарти, обов’язкові для всіх галузей народного господарства.

Державним Комітетом України з стандартизації, метрології та сертифікації в 1992 р. створено науково — дослідний інститут стандартизації, сертифікації і інформатики. З 1992 р. працює Міжнародна рада з стандартизації, метрології і сертифікації.

Зараз питаннями стандартизації займаються більше 450 міжнародні і регіональних організацій. Серед них дві спеціалізовані - Міжнародна організація з стандартизації (ІОС заснована 1906 р.) і Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК заснована 1906 р).

Ці дві організації огортають майже всі сфери людської діяльності і науково — технічний прогрес та передову технологію, регіональне використання сировини та матеріалів, взаємозамінність і технічну сумісність продукції, безпечність експлуатації виробів і охорону навколишнього середовища.

ІСО — міжнародна організація, яка займається питаннями стандартизації. Членами ІСО є більше як 90 країн світу. Нею затверджено більше 9 тис. міжнародних стандартів, котрі не мають юридичної сили: кожна країна має право використовувати їх повністю, окремими розділами або взагалі їх не використовувати. Але ці стандарти, визначає потреби і показники, які відповідають світовому технічному рівню, впливають на національні стандарти, а через них обумовлюють і попит на ту чи іншу продукцію на міжнародному рівні. МЕК — одна із провідних організацій у питаннях стандартизації в області електроніки, радіоелектроніки і зв’язку; членами МЕК є 40 країн. З 1993 р. Україна є повноправним членом цих міжнародних організацій.

3.2 Нормативний документ по стандартизації: стандарт і технічні умови

Продуктом стандартизації є нормативний документ. (10)

Нормативний документ встановляє правила, загальні принципи і характеристики, які стосуються різних видів діяльності чи їх результатів.

До нормативних документів відносяться:

— стандарти.

— технічні умови.

Стандарт — це нормативний документ розроблений, як правило на основі відсутності протиріч і суттєвих питань більшості зацікавлених сторін і затверджений компетентним державним органом.

В стандарті встановлені для загального і багаторазового використання правила, вимоги, загальні принципи чи характеристики, які стосуються різного виду діяльності або ж результатів і є допоміжними в досягненні оптимальної степені впорядкування в окремі галузі. Це нормативне промислово — практичне видання, яке має комплекс норм, правил, вимог до об'єкту стандартизації, які встановлюються на основі досягнення науки, техніки і передової практики і затверджуються відповідно діючого законодавства.

Розрізняють такі види стандартів:

Міжнародний — це стандарт, що прийнятий міжнародною організацією по стандартизації.

Міждержавний — це стандарт, прийнятий державами, які приєдналися до угоди про проведення єдиної політики у сфері стандартизації, метрології і сертифікації.

Національний — це стандарт, прийнятий національним органом однієї держави і стандартизації. (12)

За масштабом розповсюдження стандарт поділяється на такі категорії:

1. Державний стандарт України (ДСТУ);

2. Галузевий стандарт України (ГСТУ);

3. Стандарт підприємства.

До державних стандартів прирівнюють державні будівельні норми і правила, державні класифікатори технічно — економічної і соціальної інформації. (9)

Державний стандарт України (ДСТУ) — основний нормативний документ по стандартизації в державі, який підлягає безумовному виконанню органами виконавчої влади, всіма підприємствами і громадянами, на діяльність яких розповсюджується дія стандарту. ДСТУ затверджується Державним комітетом України по стандартизації, метрології і сертифікації (Держстандарт України), а в області будівництва — Державним комітетом України у справах містобудівництва і архітектури.

Галузевий стандарт (ГСТУ) затверджується міністерствам (відомством). ГСТУ розробляють на продукції, послуги при відсутності державних стандартів України, або в випадку необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги ДСТУ. Галузевий стандарт не повинен суперечити державному і підлягати безумовному виконанню підприємствами, організаціями, які входять до сфери управління органа, який затвердив його.

Стандарт підприємства (СТП) затверджується і використовується тільки на конкретних підприємствах; розробляється на продукцію (процеси, послуги), яку виготовляють (виконують, пропонують) тільки конкретні підприємства.

Існує комплекс стандартів (система) стандартів — сукупність взаємозв'язаних стандартів, які належать до окремої галузі стандартизації, які встановлюють збалансовані вимоги до об'єктів стандартизації на основі загальних вимог. Наприклад, в СРСР існувала система стандартів з інформації, бібліотечної та видавницької справи. В Україні створюються серії стандартів з інформації і документації, системі обробки інформації і т.д.

Зважаючи на специфіку об'єкту стандартизації; зміст і вимогами, які йому встановлені, розрізняють такі види стандартів: основоположні, на продукцію і послуги, на процеси, на методи контролю (випробування, зміни, аналіз).

Основоположні стандарти встановлюють організаційно — методичні і загально — технічні положення для виділення області стандартизації, а також терміни і виділені загально — технічні вимоги, норми і правила, які забезпечують впорядкованість, сумісність, взаємозв'язок різних видів технічної і виробничої діяльності при розробці, виробництві, транспортуванні; безпеку продукції; охорону навколишнього середовища.

Стандарти на продукцію, послуги встановлюють вимоги до груп однорідної або конкретної продукції, послугам, які забезпечують їх відповідність до свого призначення.

Стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послідовності і методом (спробам, режимом, нормам) виконання різноманітних робіт (операцій) в процесах, які використовуються в різних видах і забезпечують відповідність процесу по призначенню

Стандарти на методи контролю (випробувань, змін, аналізу) встановлюють послідовність робіт (операцій), способи (правила, режими, норми) і технічні засоби їх виконання для різних видів і об'єктів контролю продукції, процесів, послуг.

Стандарти виходять як, і окремо, так і у вигляді збірників. Загальні вимоги до побудови, викладенню, оформленню і змісту стандартів встановлюють відповідні нормативні документи з стандартизації.

Формування стандартів всіх категорій і видів повинні відповідати певній структурі; назва стандарту; ввідна частина; основна частина; інформаційні дані; зміст (при великому об'ємі тексту чи в збірниках). Встановлені вимоги до кожного з елементів структури, що забезпечує чіткість побудови стандарту, змістовність тексту, конкретизація викладених норм і правил, полегшує пошук стандартів за найменуванням, а елементів основної частини стандарту за нумерацією, яка відображає структуру даної частини.

Стандарт — це текстовий документ, який при необхідності доповнюється графічним матеріалом і таблицями.

Вимоги до тексту гарантують точність викладеного матеріалу, використання стандартизованих термінів і визначень, виключенню розмовних зворотів, іноземних слів і термінів при існуванні різноманітних їм в українській мові. Встановлені вимоги до заголовків, до формул, таблиць, географічних матеріалів, алфавітних вказівників, приміток, до умовних визначень і т. д.

Дають типові зразки тексту, наприклад: «Стандарт повністю відповідає міжнародному стандарту ІСО «, «Затверджений і введений в дію наказом Держстандарту України «.

Оформлення стандартів засновано на використанні єдиних форм для обкладинок і сторінок стандартів всіх категорій, а також на використання єдиних елементів, які входять до цих фори: назва стандарту, порядковий реєстраційний номер (чотири знаки), а через дефіс — дві останні цифри року (ДСТУ 2732 — 94)

Встановлені 256 правил нумерації сторінок, використання форматів листків при виданні стандартів і т.д. Все це зменшує затрати на підготовку і видання стандартів, надає їм необхідну юридичну силу, полегшує їх пошук. Зміст стандартів конкретно деталізують і вказують в певних випадках назву використаних розділів, підрозділів, що спрощує користування ним.

Технічні умови — це нормативний документ, розроблений для встановлення вимог, що регулюють відносини між постачальником і користувачем продукції, якщо на цю продукцію відсутні чи галузеві стандарти.

Технічні умови бувають двох видів:

Технічні умови, що є невід'ємною частиною комплексу нормативних документів на продукцію.

Технічні умови, що є самостійним документом.

Технічні умови складаються із вступної частини і розділів, що розміщені в наступній послідовності: технічні вимоги, вимоги безпеки і охорони навколишнього середовища, правила, охорону, методи контролю, транспортування і охорони вказівки по експлуатації, а також гарантії виробника.

До основних реквізитів технічних умов відносяться: зазначення технічних умов, індекс документа, скорочена назва держави, код підприємства, порядковий і реєстраційний номер.

3.3 Промисловий каталог

Каталог (греч. katalogos — список) — це довідник цін будь — яких предметів (книг, експонатів, товарів), створений в певному порядку.

Каталог — нормативно — виробниче, правочинне і рекламне видання, яке має в собі систематизований список предметів і послуг.

Є такі види каталогів:

— видавничий,

— книготорговий,

— номенклатурний,

— промисловий (каталог промислового обладнання і виробів),

— бібліотечний.

За формою каталоги можуть бути карточними, листовими, блок — карточними (складені із окремих карточок, скріплених по краях за жимами), книжними та електронними.

Промисловий каталог має систематизований список промислової продукції, дані про вироби, які серйозного виробництва, або ж для зняття з виробництва, а також відомості про зміну параметрів, технічних і експлуатаційних характеристик, які вносяться в процес виробництва виробу, і забезпечує правдивість, повноту і оперативність інформації.

Інформація для каталожного опису нового виробу, поставленого на серійне виробництво надається одночасно з початком виробництва. Інформація для листів — каталогів на знову розроблені, модернізовані вироби надають в місячний термін після затвердження випробувань цієї продукції.

Інформація з доповненнями і змінами надається в десятиденний термін після їх затвердження.

Розрізняють такі види промислових каталогів:

— номенклатурний,

— галузевий,

— листок — каталог,

Інформаційне повідомлення (бюлетень) про промисловий вибір, який змінюється з виробництвом.

Номенклатурний каталог (НК) — це список і основні технічні характеристики номенклатури промислової серійної продукції; складається за видами виробів, включає список і основні технічні характеристики серійних виробів, номенклатура яких затверджена підприємством — виробником на поточний рік. (10)

НК видається щорічно як книга і включає обкладинку, титульний лист, введення, основний текст, умовні знаки скорочення (при необхідності), алфавітно-предметні вказівки, зміст. (Назви виробів розміщуються за створених в галузях класифікаційних групах, а в середині їх — за типорозмірами.

Основний текст НК для кожного — вибору в відповідності з державними і галузевими стандартами чи технічними умовами де вказані серія, тип, модель, марки і визначення виробу; код за класифікатором промислової чи сільськогосподарської продукції (код КП); основні призначення і особливості використання (обмеження); виконання 9 конструктивне і за умовами експлуатації в тому числі експортне); коротку технічну характеристику виробу; ціну за прейскурантом оптових цін (або умовну) з вказаним номером прейскуранта і рік випуску; галузевий каталог або листок — каталог; дані про виробника.

Галузевий каталог (ГН) — основне джерело інформації для вибору і заказу необхідних промислових виробів для споживача. Він має відомості про серійні промислові вироби і має опис окремих видів чи груп (серійних) виробів одного значення.

ГН формується за тематичними серіями і темами, або ж листовими чи книжними виданнями; включає обкладинку, титульний лист, вступ (в книжці), основний текст, зміст (в книжковому виданні), визначення випуску і індекс УНД (в листковому виданні). Технічні характеристики виробів, відображених в ГК, які відрізняються повнішими даними, ніж дані про ті ж вироби в НК.

Лист — каталог має відомості про рекомендовані в серійному виробництві знову розроблені, модернізовані або модифіковані промислові вироби. Його мета — інформування споживача про новіші чи вдосконаленіші, покращені вироби, надання можливостей попереднього виробу. Видання каталогу листове. Назва вибору проводиться відповідно з державними, галузевими стандартами і технічними умовами, вказується серія, тип, модель, марка і визначення вибору. Перед текстом розміщується індекс УНК, вказується вид каталог і номер.

Зміст і структура листа — каталогу максимально наближені до змісту і структури ГК.

Інформаційне повідомлення (бюлетені) призначено для інформації про промислові вироби, підлягають для зняття з серійного виробництва в межах одного — двох років. Бюлетень на ГК, що дає можливість простежити за інформацією від початку випуску і до зняття з виробництва.

Види каталожної інформації поділяються на:

— проспекти (рекламні і стендові листки), призначені для експонації на виставках;

— каталоги деталей і збірних одиниць;

— паспорт-вставка;

Інструкції з монтажу і експлуатації обладнання.

Основними видами іноземних каталогів є: проспекти, рекламні, стендові листки, книги, брошури, каталоги, де є повний огляд і опис всієї продукції, яку випускає фірма.

Каталоги іноземних фірм видаються на продукцію одного виду чи різної номенклатури. В них вказується вид продукції, торгові фірми, марки виробу. Рік випуску каталогу часто не вказують.

Фірмовий каталог на відміну від проспекту має повний опис виробу, його технічну характеристику, тип моделі, укомплектованість. Текст має в наявності креслення, таблиці, схеми, графіки. Промислові каталоги належать до одного з найбільш оперативних джерел інформації про нову продукцію, мають в собі різні відомості, які необхідні для працівників промисловості.

3.4 Прейскурант

Прейскурант (нім. Preiskurant від фр. Prixcourant, де prix — ціна + courant — поточний) — це довідник цін на продукцію товарів і послуг. Це нормативне, виробничо-практичне, або довідкове видання, що містить систематизований перелік матеріалів, виробів, обладнання, готові продукції, а також послуги із вказівкою цін, а інколи подаються також короткі характеристики.

Прейскуранти поділяються на два види:

Ті, що містять інформацію про оптові, роздрібні і закупівельні ціни на продукцію;

Про тарифи на послуги транспорту підприємств і фірм.

До першого виду відносяться прейскурантні ціни на продукти харчування, товари народного вжитку, метал, обладнання, меблі і т. д.

Друга група включає ціни на послуги населенню: ремонт, переговори (або послуги зв’язку), радіо, проїзд в міському і інших видах транспорту і т.д.

В текстовій частині прейскуранта вказують: назву продукції по державних чи галузевих стандартах або технічних умовах, присвоєну марку (шифр, модель, артикль, номер стандарту), одиницю виміру, ціну і ін.

Існують не тільки вітчизняні, але і зарубіжні прейскуранти, які інформують про ціни, встановленні на міждержавному рівні.

В бібліотеках та інформаційних центрах для зручності користування патентні і нормативні документи виділяють в окремий фонд.

Висновки

Опрацювавши вище поданий матеріал я дійшла такого висновку, що «патентний «та «нормативний «документ є важливим в житті людини. Оскільки, патентна документація — це сукупність первинних і вторинних документів, що створюється у відповідності з патентним законодавством і встановлюють офіційне визнання винаходів, промислових зразків і корисних моделей.

Дана курсова робота складається з трьох розділів. В першому розділі розкривається суть патентного документа, як в Україні так і за кордоном. Патентна система як в Україні так і за кордоном пройшла довгий шлях становлення і розвитку. В давнину в країнах Західної Європи патентом називали документ, який засвідчував вчену ступінь, звання, чин. Батьківщиною патенту вважається Англія. Саме тут був прийнятий перший патентний закон, який став основою сучасного права. Також в цьому розділі, я ознайомилася з правами на винахід документа, який засвідчується авторським свідоцтвом, або патентом.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой