Призначення вітамінів

Тип работы:
Доклад
Предмет:
Биология


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Медичний коледж

ім. Данила Галицького

Доповідь з біології

на тему «Призначення вітамінів»

Виконала

Студентка 1-В групи

Хробак Сніжана

Львів 2011

Вітаміни (з лат. білки життя) — це низькомолекулярні, біологічно високо активні речовин, різної хімічної природи, які не синтезуються в організмі людини та тварини або синтезуються в малії кількості. Тому повинні періодично надходити з їжею. Виконують ф-цію біологічних каталізаторів, які прискорюють обмін речовин і беруть участь в перетворенні енергії, переважно як компоненти ферментів. Їхня мала кількісь — гіповітаміноз, повна відсутність — авітаміноз, або їхній надлишок — гіпервітаміноз (що трапляється рідко), призводять до порушення обміну речовин.

Існування і значення вітамінів відкрив російський лікар М. Лунін у кінці ХІХ ст. Польський хімік К. Функ назвав біологічно активну речовину вітаміном, бо вона містила у своїй молекулі аміногрупу. Вітаміни володіють дуже високою біологічною активністю, їхня присутність в нікчемних кількостях у продуктах живлення, мають величезне значення для нормального обміну речовин і життєдіяльності. За нормального раціону і здорового способу життя потреба у вітамінах задовольняється природним шляхом. вітамін ретинол жиророзчинний кислота

Вітаміни поділяють на:

· жиророзчині

· водорозчині

· вітаміноподібні речовини

До жиророзчиних вітамінів належать: вітамін А (ретинол), вітамін D (кальциферол), вітамін K (філохінон), вітамін E (токоферол).

До водорозчиних вітамінів: вітамін C (аскорбінова кислота), вітамін B1 (тіамін), вітамін В2 (рибофламін), вітамін РР (нікотинова кислота), вітамін В4 (аденін), вітамін В5 (пантотенова кислота), вітамін В6 (піродиксин), вітамін В9 (фолієва кислота), вітамін В12 (кобаламін).

До вітапіноподібних речовин відносять: ліпоєву кислоту, інозин, пангамову кислоту (В15).

Жиророзчині

А (ретинол) — сприяє нормальному росту організму, розмноженю та відновленю клітин, завдяки важливому значеню в білковому обміні, він підвищує опірність організму до інфекцій та прискорює процеси загоєння ран. Оскільки вітамін, А входить до складу пігменту зорових рецепторів, то гіпо- та авітаміноз призводить до хвороби куряча сліпота. А також: сухість шкіри та слизових оболонок, утворення виразок і гнійників. Міститься вітамін, А у печінці, риб’ячому жирі, у шипшинових, обліпіхових та морквяних оліях.

D (кальциферол) — його біологічна роль пов’язана з активною участю в обміні кальцію. Вітамін D + гормони щитоподібної та паращитоподібної залози регулюють кісткоутворення. Також регулює правельне співвідношення кальцію та фосфору, забезпечує всмоктування цих елементів у тонкому кишечнику та перенесення їх кров’ю до кісткової тканини. У разі гіпо- та авітамінозу вітаміну D виникає - рахіт, що характеризується розладами правильного формування скелета і функцій внутрішніх органів і систем. На рахіт хворіють діти переважно у віці від 3 міс до 1 року, часто на 2-му і значно рідше на 3−4-му році життя. Дуже важливо проводити достатньо часу на свіжому повітрі, оскільки організм людини може сам синтезувати вітамін D у шкір під впливом сонячних променів. Основні джерела вітаміну: печінка, риб’ячий жир, жовтки яєць, а також молоко.

K (філохінон) — необхідний для вироблення у печінці протромбіну та інших речовин, що беруть участь у зсіданні крові. Він утворюється в організмі людини кишковою мікрофлорою. Сприяє зміцненню капілярів та припиненню кровотеч. У новонароджених недостатність вітаміну К проявляється кровотечами з рота, носа, пупка, сечових шляхів. З’являються шлунково-кишкові кровотечі, внутрішньошкірні і підшкірні, кривава блювота, рідкий кал. У дорослих прояв залежать від тяжкості вітамінної недостатності і супроводжується внутрішньошкірними і підшкірними крововиливами, кровоточивістю ясен, носовими і шлунково-кишковими кровотечами. Ранньою ознакою гіповітамінозу К є знижений вміст протромбіну в крові (гіпопротромбінемія). При зниженні вмісту протромбіну до 35% наступає небезпека крововиливу при травмах; при зниженні вмісту протромбіну до 15−20% можуть розвинутися важкі кровотечі. Значна кількість цього вітаміну міститься у білокачанній капусті, гарбузах, щавлі, печінці, шпинаті. Є він у картоплі, томатах, горосі, яйцях, моркві, буряках. Добова потреба у вітаміні значно збільшується при гепатитах, цирозі печінки, жовчокам’яній недузі, хворобах кишечника, кровотечах, а також при тривалому застосуванні антибіотиків та сульфаніламідних препаратів.

E (токоферол) — з грецької означає «народження немовляти» і указує на роль цього вітаміну в репродукції. Токоферол запобігає окисленню ненасичених жирних кислот, сприятливо діє на функцію статевих залоз, стимулює діяльність м’язової системи. А також сприяє засвоєнню ретинолу, білків, жирів, вуглеводів. Вітамін Е містяться в рослинних оліях: бавовняній, кукурудзяній, соняшниковій. Їх знайдено у квасолі, зеленому горошку, шпинаті, абрикосах та персиках.

Водорозчині

С (аскорбінова кислота) --- входить до складу ферментів, які забезпечують засвоєння білка клітиною, а завдяки цьому --- міцність клітин, швидке загоєння ран при порушення у тканинах, реакції імунітету, нормальне продукування гормонів. Гіпо- й авітаміноз призводять цингу, за якої припиняється синтез білка. Яосновне джерело вітаміну сира рослина їжа.

B1 (тіамін) — надзвичайна його роль у вуглеводному обміні. Його дифіцит призводить до тяжких, іноді навіть смертельних уражень нервової системи, найтяжча форма якого хвороба --- бері-бері, яка характеризується підвищеною збудливістю, втратою апетиту і паралічю. Багато вітаміну В1 міститься у дріжджах, хлібному квасі, у неочищених крупах, яєчних жовтках.

B2 (рибофламін) — бере участь у обміні білків, жирів і вуглеводів, в процесах росту, пластичному обміні; регуляторно впливає на стан центральної нервової системи, процеси в рогівці, кришталику ока, забезпечує світловий і кольоровий зір.; позитивно впливає на стан шкіри та слизових оболонок, функцію печінки та кровотворення. Гіповітаміноз вітаміну В2 — порушення всмоктування білка, шкіра стає сухою, тріскає і утворює заїди, погіршується зір, анемія. Джерела: риба, печінка, м’ясо, молочні продукти, гречана та вівсяна крупи, хліб.

РР (нікотинова кислота) — необхідний для багатьох реакцій окислення у живих клітинах. Нестача цього вітаміну призводить до дерматизму, деменції, діареї, а також спричинює таке захворювання як пелагра (авітомінозне захворювання шкіри). Міститься: у пивних дріждях, м’ясі, рибі, овочах, сушених грибах, квасолі, печінці, нирках.

В5 (пантотенова кислота) — бере участь у багатьох каталістичних процесах: окиснення жирних кислот, біосинтиз жирних кислот, холестерину, стероїдних гормонів, кетонових тіл, ацетилхоліну. Гіповітамінозу В5 у людини не виявлено. Найбільше В5 міститься у дріждях, печінці, курячих яйцях, молоці, м’ясі.

В6 (піродиксин) — забезпечує нормальне засвоювання білків і жирів. Його нестача в організмі дитини: спричиняєзатримку росту, недокрів'я, шлунково0кишкові розлади, підвищену дратівливість. У дорослих: запалення шкіри, слизових оболонок, частіше --- ротової порожнини, безсоння. Міститься у кукурудзі, ячмені, гороху, картоплі, буряках, яловичині, яйцях, молоці. У нормі вітамін В6 у достатніх кількостях синтезується мікроорганізмом товстого кишечника.

В9 (фолієва кислота) — знижує вміст холестерину в крові, у поєднані з кобаламіном стимулює процес кровоутворення, необхідний для розвитку клітин крові також бере участь в обміні холіну. Гіповітаміноз --- недокрів'я. Потреба в цьому вітаміні росте зі збільшенням змісту вітаміну В12. Джерела: листкові овочі, яблука, абрикоси, картопля.

В12 (кобаламін) — протианемічний чиник. Гіповітаміноз --- недокрів'я. Джерела м’ясо, печінка.

Антивітаміни -- речовини, що здатні пригнічувати дію вітамінів і викликати стан авітамінозу навіть за умов достатнього забезпечення організму вітамінами.

Антивітаміни найчастіше блокують активні центри ферментів, витісняючи з них відповідні вітаміни, що виконували роль коферментів. До недавнього часу антивітамінами вважались речовини -- структурні аналоги вітамінів, які після введення в організм викликали стан гіпо- або авітамінозу.

Зараз серед антивітамінів розрізняють дві групи:

· 1) речовини, структурно подібні до нативних вітамінів;

· 2) речовини, що відрізняються за структурою від вітамінів, але здатні модифікувати хімічну природу вітамінів і пригнічувати їх біологічну дію.

Отже, антивітаміни можуть мати різні структуру та механізм дії на нативні вітаміни, тому до антивітамінів можна віднести і деякі ферменти, що мають здатність розщеплювати або зв’язувати вітаміни і цим позбавляти їх здатності проявляти свою дію. Наприклад, тіаміназа розщеплює молекулу вітаміну В1, аскорбатоксидаза розщеплює вітамін С, авідин зв’язує біотин в біологічно неактивний комплекс.

Структурно подібні антивітаміни є антиметаболітами, бо при взаємодії з апоферментами утворюють неактивний ферментний комплекс, нездатний до продовження реакції. Багато з них застосовується в лікувальній справі. Так, антивітамін (антагоніст) вітаміну К застосовується для пригнічення згортання крові з метою профілактики тромбозів; сульфаніламіди як антагоністи ПАБК -- для лікування інфекційних захворювань; птеридини (антивітаміни фоліацину) -- для лікування лейкозів; гідразид ізонікотинової кислоти (антивітамін нікотинової кислоти) -- для лікування туберкульозу.

Деякі антивітаміни застосовуються для викликання експериментальних моделей гіпо- або авітамінозів. Наприклад, антивітамін вітаміну В1 гідрокситіамін використовують в експериментах для відтворення тіамінової недостатності. Аналогічно дезоксипіридоксин та гомопантотенова кислота викликають в експериментальних тварин відповідні гіповітамінози В6 і В3.

Доцільно підкреслити, що антивітаміни, які структурно подібні до нативних вітамінів (структурно подібні антивітаміни) є різновидністю антиметаболітів, до яких відносять ще антагоністи гормонів, ферментів, медіаторів нервової системи та інші. Антивітаміни широко застосовують в медицині.

Показать Свернуть
Заполнить форму текущей работой